31750

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА РИНКУ ПОЗИК

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будьякого підприємства установи не повинна перевищувати 15 відсотків капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 відсотків розміру капіталу банку. Це обмеження не застосовується у разі якщо: 1 акції та інші цінні папери придбані банком у зв'язку з реалізацією права заставодержателя і банк не утримує їх більше одного року; 2 банком з метою створення фінансової холдингової групи придбані акції емітентом яких є інший банк; 3 цінні папери знаходяться у власності...

Украинкский

2013-09-01

113.5 KB

7 чел.

10

8. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА РИНКУ ПОЗИК

1. Види та групи банківських операцій, які здійснюють банки в Україні

2. Поняття та економічна роль банківського кредиту

3. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень комерційними банками

4. Лізингові та селенгові операції як форма організації кредитно-фінансових відносин

5. Економічна сутність та механізм здійснення факторингових операцій

6. Економічні основи та специфіка фінансової діяльності кредитних спілок

1. Види та групи банківських операцій, які здійснюють банки в Україні

На підставі банківської ліцензії банки в Україні мають право здійснювати такі банківські операції:

1)  приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2)   відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених у частині першій,  має право здійснювати такі операції:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;

5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6)  придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7) лізинг;

8)  послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9)  випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням їх;

11)  надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Операції, визначені цими пунктами належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію.

Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій.

Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Банк зобов'язаний мати підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням.

Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будь-якого підприємства, установи не повинна перевищувати 15 відсотків капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 відсотків розміру капіталу банку.

Це обмеження не застосовується у разі, якщо:

1)  акції та інші цінні папери, придбані банком у зв'язку з реалізацією права заставодержателя і банк не утримує їх більше одного року;

2) банком з метою створення фінансової холдингової групи придбані акції, емітентом яких є інший банк;

3)  цінні папери знаходяться у власності банку не більше одного року, який отримав їх у результаті андеррайтингу;

4)  акції та інші цінні папери придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.                                                                                                                                                                                                                                                                                       

Ці вимоги не поширюються на діяльність інвестиційних банків.

Розрахункові банківські операції. Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Забезпечення конкуренції у банківській системі. Банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди.

Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Банківська таємниця. Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;

2)  операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи — клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6)  відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

Ці положення не поширюються на узагальнену по банках інформацію, яка піддягає опублікуванню.

Особливості запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом. Під легалізацією грошей, набутих злочинним шляхом, слід розуміти внесення до банку грошей чи іншого майна, набутих з порушенням вимог законодавства України, або переказ таких грошей чи майна через банківську систему України з метою приховання джерел походження цих коштів чи створення видимості їх легальності. Банки зобов'язані відповідно до вимог законодавства України запобігати використанню банківської системи з метою легалізації грошей. Банкам забороняється вступати в договірні відносини з анонімними особами. Банки зобов'язані ідентифікувати усіх осіб, які здійснюють значні та/або сумнівні операції.

Сумнівними є операції, що мають такі ознаки:

1)  операція здійснюється при незвичних або невиправдано заплутаних умовах;

2) операція не є економічно виправданою або суперечить законодавству України.

2. Поняття та економічна роль банківського кредиту

Поняття банківського кредиту та умови його надання. Кредитування - процес складний та багатогранний і в умовах переходу до ринкової економіки набуває нових й ефективних шляхів застосування і розвитку.

Пунктом 10 Положення НБУ "Про кредитування" передбачено, що основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки, до запитання та строкові міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Банківський кредит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Основні економічні та правові основи кредитування знайшли своє закріплення в чинному законодавстві України. Банк може отримати ліцензію на надання кредитів позичальникам за умови виконання таких вимог, які затверджені Національним банком у Положенні "Про порядок ліцензування банків в Україні" та "Про кредитування".

Із моменту реєстрації в НБУ комерційні банки (юридичні особи, які набувають цей статус банку України) тільки після отримання ліцензії мають право здійснювати кредитування.

Процес кредитування передбачає безумовне  додержування принципів кредитування.

Принципи кредитування - це основні положення кредитного механізму, що визначають сам процес кредитування.

Принцип терміновості означає, що кредит повинен погашатися у визначений термін.

Принцип цільового характеру кредитування припускає вкладення позичкових коштів у конкретні господарчі процеси, на чітко визначені цілі, операції, техніко-економічна експертиза яких свідчить про їх достатню дохідність із урахуванням економічної кон'юнктури і ризиків у конкретній галузі народного господарства, тенденцій розвитку ринку.

Принцип платності означає, що позичальник повинен внести в банк визначену плату за користування кредитом.

Принцип забезпечення кредитування означає наявність у позичальника юридичне оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту.

Класифікація банківських кредитів.

Кредитування має дві різновидності: кредитування діяльності господарчого суб'єкта у формі прямої видачі грошових сум (фінансовий кредит) і кредитування як різновидність розрахунків із розстрочкою платежів.

Залежно від цих критеріїв банківські кредити діляться за призначенням і характером використання позикових коштів:

- позики торгово-промисловим підприємствам;

- позики під нерухомість;

- споживчі кредити;

- сільськогосподарські позики;

- контокорентний кредит;

- кредит під цінні папери;

- кредити, пов'язані з вексельним обігом;

- міжбанківські кредити;

- кредити небанківським фінансовим установам;

- кредити органам влади.

За характерам і способом сплати процентів виділяють позики з:

- фіксованою процентною ставкою;

- плаваючою процентною ставкою;

- сплатою процентів у міру використання позичених коштів (звичайні позики);

- сплатою процентів одночасно з отриманими позиченими коштами.

За строками використання (терміновості) кредити підрозділяються на:

- строкові;

- безстрокові (до вимоги);

- прострочені;

- відстрочені.

Забезпечення кредитів

Виділяються такі два види кредиту забезпечені (ломбардні), і незабезпечені. (бланкові або персональні).

Незабезпечені (бланкові) позички, називаються в банківській практиці довірчими, надаються тільки під зобов'язання позичальника погасити-позику.

Забезпечені кредити допускають наявність тієї чи іншої застави.

Забезпечення кредиту - це товарно-матеріальні цінності, нерухомість, цінні папери, витрати виробництва і майбутній випуск продукції, що служить для кредитора заставою повного та своєчасного повернення боржником отриманого: і позики, і сплати ним належних відсотків.

Формами забезпечення зобов'язань при поверненні кредиту можуть бути:

- застава майна;

- гарантія або порука;

- переуступка на користь банку контрактів, вимог і рахунків позивачів до третьої, особи;

- цінні папери;

- інші грошові вимоги позичальника до третьої особи;

- страхування кредитного ризику та ризику непогашення кредитів.

Кредит, що надається під заставу майна, яке передається банку - заставоутримувачу, називають ломбардним.

Кредити під заставу нерухомості називають іпотечними, а банки, що їх надають - іпотечними банками.

У даний час іпотечний кредит видається іпотечними банками. Іпотечний кредит береться для покриття великих капітальних затрат.

3. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень комерційними банками

Поняття та методи банківського фінансування і кредитування капітальних вкладень

Комерційні банки проводять операції з фінансування і кредитування капітальних вкладень. Капітальні вкладення - це використання суспільством валового національного продукту для створення нових, а також технічне переозброєння, реконструкцію та розширення діючих основних фондів виробництва і невиробничого призначення. Як важливий фактор розширеного суспільного відтворення капітальні вкладення спрямовані на створення матеріально-технічної бази суспільства, впровадження в народне господарство досягнень науково-технічного прогресу, формування матеріальних умов для зростання й удосконалення суспільного виробництва і підвищення матеріального добробуту народу.

Розрізняють два основні методи забезпечення капітальних вкладень грошовими коштами - безповоротний, або фінансування, та поворотний, або кредитування.

Безповоротне надання коштів не передбачає їх повернення у наперед встановлені строки. У такому порядку використовуються бюджетні асигнування, власні та залучені кошти інвесторів і, як правило, кошти спеціальних позабюджетних фондів.

Поворотне надання коштів, або кредитування, провадиться на умовах поворотності наданих коштів у конкретні строки та у визначених розмірах.

Порядок відкриття фінансування капіталовкладень

Банки проводять фінансування капітальних вкладень за дорученням інвесторів. Воно починається лише після того, як банк переконається в додержанні інвестором умов, які забезпечують раціональне використання коштів, що виділяються на капітальні вкладення. Такими умовами є:

• забезпечення будов і об'єктів затвердженою проектно-кошторисною документацією;

• включення їх у план капітального будівництва, перелік будов і титульні списки;

• виділення капітальних вкладень і грошових коштів відповідно до норм тривалості будівництва.

Для оформлення фінансування державних централізованих капітальних вкладень у банк надходять такі документи:

•  річний план капітальних вкладень, виписка з переліку будов і об'єктів виробничого призначення;

•   титульний список;

•   копія зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва;

•    підрядний контракт.

Крім того, банки можуть запросити від інвесторів і інші документи.

Усі грошові кошти, які виділені на капітальні вкладення, концентруються в банку, що є передумовою забезпечення безперервного і цільового фінансування витрат.

4. Лізингові та селенгові операції як форма організації

кредитно-фінансових відносин

Лізинг порівняно нова специфічна форма організації кредитно-фінансових відносин, що поєднує в собі елементи кредитування в натуральній і грошовій формі.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох всидів --фінансовий чи оперативний. Залежно від форми здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Форми лізингу:

зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг;

пайовий лізингце здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. Сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна;

міжнародний лізинг — це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до цього Закону, законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі.

Лізингові платежі включають:

•     суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

•   суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

•     платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

•   відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

•     інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу (Стаття 16).

Селенг

Селенг - це одна із різновидностей лізингу. Тому його функції регламентуються Об’єднанням європейських лізингових товариств із штаб-квартирою в Брюсселі. Сьогодні селенг активно використовується у всіх економічно розвинених країнах. Так, у США об'єм селенгових операцій перевищує 10 млрд. дол., у Західній Європі - 20 млрд. дол.

Селенг - це двосторонній процес, який є специфічною формою зобов'язання, що регламентується угодою майнового найму і полягає в передачі власником своїх прав у користуванні та розпорядженні його майном селенг-компанії за визначену плату. При цьому власник залишається володарем переданого майна і може при першій вимозі повернути його. Селенг-компанія залучає і вільно використовує на свій розсуд майно та окремі майнові права громадян і господарчих суб'єктів. Майном можуть бути різні об'єкти права власності: гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприємства, будівлі/обладнання і т. п.

За формою фінансування селенгова діяльність наближена до банківської діяльності. Вона може здійснюватися будь-якими торгово-промисловими підприємствами як побічна операція. Однак економічно доцільно створювати селенг-компанії.

Громадяни в найм здають, головним чином, гроші. Різниця між грошима позиченими (кредит) і грошима, взятими в найм, така:

1.  При кредиті відбувається зміна прав власності. При селенгу власник грошей, зданих у найм, не втрачає свого права на них.

2.  Коли господарчий суб'єкт, що отримав гроші від селенг-компанії, збанкрутує, то за законом про банкрутство із його власності спочатку повертається істинним власником все те, що йому не належить (у тому числі і гроші, передані в найм), інше майно продається на аукціоні та ділиться між кредиторами.

3.   При передачі грошей у найм податком обкладається тільки прибуток, отриманий від операції, а не вся сума. При кредиті податок береться з усієї суми кредиту.

5. Економічна сутність та механізм здійснення факторингових операцій

Факторингові операції з'явились на основі комерційного кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Факторинг є порівняно новою ефективною системою покращання ліквідності та зменшення фінансового ризику при організації платежів. Комерційні банки, розвиваючи ці операції, доповнюють їх елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового та іншого обслуговування клієнтів.

Загальні положення про організацію факторингових операцій в Україні. При наданні послуг підприємствам та організаціям через факторинг комерційні банки керуються наступними положеннями Національного банку України.

1. Кредити для проведення факторингових операцій надаються строком на 3 місяці під 10% річних.

2.  У випадках дострокового надходження коштів від покупців по викупленій дебіторській заборгованості комерційні банки мають право використати їх на проведення таких же факторингових операцій, але строк повернення кредиту Національному банку не повинен перевищувати 3-х місяців.

3.  Комерційні банки можуть надавати факторингові послуги всім госпорганам незалежно від того, в якому банку відкриті їх розрахункові рахунки.

4.  При вирішенні питання про надання можливості комерційним банкам здійснювати факторингові операції необхідно виходити  із  дотримання  всіх  вимог  відносно  нормативів ліквідності даного банку, їх розрахунок необхідно зробити з урахуванням відтворення статутних капіталів банків,

5.  Факторингові послуги можуть надаватись на викуп дебіторської заборгованості під розрахункові документи за відвантажену продукцію та надані послуги.

6.  В строк, установлений для повернення кредиту комерційними банками, управління Національного банку на підставі строкового зобов'язання списує з його кореспондентського рахунку суму кредиту.

7. Сума неефективно використаного кредиту по проведенню факторингових операцій відноситься за рахунок діяльності комерційного банку.

8. Факторингові послуги оформляються угодами між:

а)  управлінням Національного банку та комерційними банками;

б)   комерційними  банками та  підприємствами і  організаціями.

Факторинг здійснюється наступним чином. Банк отримує у господарюючого суб'єкта-продавця право на стягнення дебіторської заборгованості покупця продукції (робіт, послуг) і протягом 2-3 днів перераховує господарюючому суб'єкту 70-90% суми коштів за відвантажену продукцію на час її пред'явлення. Після одержання платежу за цими рахунками від покупців банк перераховує господарчому суб'єкту суми рахунків 30-10% за мінусом процентів і комісійних винагород. Вартість фактичного обслуговування залежить від виду послуг, фінансового становища клієнта тощо.

Уступка вимоги кредитором іншій особі регулюється ст, 197-200 Цивільного кодексу України. За ст. 197 Кодексу уступка вимоги кредитором іншій особі передбачає перехід до набувача вимоги прав, що забезпечують виконання зобов'язання. Тобто операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору (факторинг) передбачає передачу прав власності на такі права і тому зазначена операція вважається операцією з продажу товарів.

Право вимоги боргу (дебіторська заборгованість) платника податку не відноситься до основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів або деривативів.

Операція з уступки платником податку — кредитором прав вимоги боргу іншій особі вважається продажем товару. Кредитор, який уступив вимогу боргу іншій особі і передав їй документи, що свідчать про право зазначеної вимоги, повинен збільшити валовий дохід на суму доходу, одержаного від зазначеної операції (уступки права вимоги боргу), крім первісного кредитора (особи, у якої виникла дебіторська заборгованість у результаті відвантаження продукції (товарів, робіт, послуг).

Переваги факторингу для клієнта: зменшення кредитного платіжного ризику, своєчасна інкасація дебіторської заборгованості, можливість планувати платіжний оборот, прискорення оборотності оборотного капіталу, покращання кредитоспроможності. Крім того, банки (фактор-фірми) надають своїм клієнтам додаткові послуги.

6. Економічні основи та специфіка фінансової діяльності кредитних спілок

Економічні засади діяльності кредитної спілки. Майно кредитної спілки формується за рахунок:

•     вступних та пайових внесків членів кредитної спілки;

•   плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від впровадження інших видів статутної діяльності;

•     доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів;

•  грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

•     інших надходжень, не заборонених законодавством.

Майно кредитної спілки є її власністю. Для забезпечення своєї діяльності кредитна спілка створює резервний фонд та інші фонди. Резервний фонд призначений для відшкодування можливих збитків кредитної спілки, забезпечення платоспроможності кредитної спілки та захисту заощаджень її членів.

Кредитна спілка відповідно до свого статуту:

•     приймає вступні та пайові внески від членів спілки;

•    надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості  в  готівковій та безготівковій формі.

Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 10 відсотків вартості активів кредитної спілки;

•    залучає на договірних умовах кошти своїх членів на депозитних рахунках як у готівковій, так і безготівковій формі, у тому числі заробітну плату та інші доходи членів безпосередньо з місць їх нарахування. Розмір вкладів одного члена кредитної спілки не може перевищувати 20 відсотків від загальних пасивів кредитної спілки;

•  виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами у межах вкладів даного члена кредитної спілки;

•  розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах комерційних банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, та в Національній асоціації кредитних спілок України, а також стає власником державних цінних паперів, перелік яких встановлюється уповноваженим органом.

Провадження кредитною спілкою іншої діяльності не допускається.

Об'єднання кредитних спілок. З метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів кредитні спілки мають право на добровільних засадах засновувати між собою об'єднання кредитних спілок (вступати в об'єднання кредитних спілок).

Інтереси руху кредитних спілок України та їх об'єднань представляє Національна асоціація кредитних спілок України.

Особливості функціонування кредитних спілок в Україні: прикладний аспект. Кредитні спілки мають право кредитувати тільки фізичних осіб. В якості фізичних осіб кредити в кредитних спілках можуть брати фермери (на придбання обладнання, купівлю зерна і насіння, техніки) або просто фізособи-підприємці. Сама популярна сьогодні послуга кредитних спілок— кредитування купівлі на виплат при купівлі товарів народного споживання (телевізорів, холодильників, побутової апаратури, пральних машин, меблів, комп’ютерів і т. ін.).

Як правило кредитні спілки укладають із торгівельною організацією угоду "про співробітництво" і оплачує товар або послугу в розмірі до 100%  її вартості. Покупець вносить частину вартості товару в касу кредитної спілки, а в розмірі суми, якої не дістає до вартості товару, отримує кредит, і кредитна спілка самостійно оплачує торговій організації 100% вартості товару. Після цього покупець стає боржником кредитної спілки.

Згідно Тимчасового положення про кредитні спілки, максимальний розмір кредиту одному позичальнику не може перевищувати 10% суми активів кредитної спілки. Найбільші українські кредитні спілки мають активи біля 1 млн. грн., відповідно, максимальний кредит, який можна отримати в кредитній спілці - не більше 100 тис. грн.

Терміни кредитування в сільськогосподарських кредитних спілках обумовлені сезоном 6-7 місяців. Споживчі кредити оформляються терміном від 1 місяця до 1 року. Найбільш типовий термін кредитної угоди - 6 місяців. В межах 100-200 грн. можна отримати кредит терміном на 3-5 днів.

Більшість кредитних спілок сьогодні встановлює процентні ставки по кредитах в розмірі від 3 до 8% в місяць, в залежності від суми, виду, терміну умов кредитування.

Отримати кредит в кредитній спілці може тільки член кредитної спілки. Це головна вимога до позичальника (вона, в принципі, формальна). Кредитні спілки, які надають споживчі кредити вимагають, щоб позичальник мав постійне місце роботи й  зарплату не нижче мінімальної. В фермерських кредитних спілках таких вимог нема. Щоб стати повноправним членом кредитної спілки, потрібно сплатите вступний внесок (від 10 грн. до 20 грн.) і пайовий внесок (від 20 грн.). У великих кредитних спілках, які спеціалізуються на кредитуванні купівлі на виплат споживчих товарів, пайовий внесок складає всього 50 коп. в рік.

Застава для кредитної спілки - гарантія погашення кредиту.

7. Інші послуги комерційних банків на фінансовому ринку

Послуги комерційних банків - вид діяльності комерційних банків, спрямований на залучення юридичних і фізичних осіб як постійних клієнтів. Послуги комерційних банків включають посередницькі, консультаційні, довірчі (трастові) та інші послуги,

Серед посередницьких послуг найбільш розповсюджені: посередництво в одержанні клієнтом кредиту; посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном.

Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою, майном здійснюються на основі доручення клієнта.

Послуги банка при переводі цінних паперів від одного власника до іншого, тобто при передачі права власності на володіння цими цінними паперами від однієї особи іншій - це трансфертні послуги. Замовником трансфертних послуг виступають емітенти цінних паперів.

Банківські послуги за торгівлю валютою мають на меті: надання валюти клієнтам для забезпечення їх платежів і підтримання ліквідності у валюті; страхування ризиків знецінення коштів унаслідок зміни валютних курсів; отримання спекулятивного прибутку за рахунок зміни курсів валют.

Довірчі (трастові) послуги є видом діяльності комерційного банку у віданні майном, переданим клієнтом банку за дорученням.

Траст-операція або трастові операції - це довірчі операції банків, фінансових компаній, інвестиційних фондів з управління майном клієнта та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнта на правах довіреної особи. За останній час трастові операції отримують все більший розвиток.

Приватним особам банки надають кілька видів трастових послуг: право розпоряджатися спадщиною, управління персональними трастами, опікунство із забезпеченням збереження майна, агентські функції.

Фірмам комерційні банки надають такі види трастових послуг: розпорядження активами, агентські операції, ліквідація підприємств.

Дохід від трастових послуг банків формується за рахунок комісійних винагород, у які включаються: щорічні відрахування від доходів за трастовими операціями; щорічний внесок з первісної суми наданої трастової послуги; внесок із суми за трастовою операцією після закінчення строку дії траст-договору.

Зберігальні послуги банків пов'язані з тим, що банки мають спеціально обладнані, важкодоступні для викрадачів приміщення. Вони надаються у двох формах: надання клієнтам сейфів для зберігання цінностей, зберігання цінностей у стальній камері.

Комерційні банки проводять консультування клієнтів у галузі економічного (фінансового) аналізу та бухгалтерського обліку, вивчення платоспроможності господарських партнерів клієнта, організації емісії та повторного обігу цінних паперів, вибору напряму інвестування коштів тощо.

Спеціальні терміни

Трансферт (трансфер) - має такі значення: переказ грошей з однієї фінансової установи в іншу або з однієї країни в іншу; перерахування; письмовий переказ, наказ банку своєму кореспонденту видати певну суму грошей вказаній у трансферті особі; перенесення суми з одного рахунку на інший; переказ грошей з однієї фінансової установи в іншу; переказ іноземної валюти або золота з однієї країни в іншу; передача прав володіння іменними акціями, що переходять за передатним надписом від одного акціонера до іншого, що реєструється у спеціальній книзі акціонерного товариства.

Трансфертні операції - це операції щодо переводу грошових коштів.

Трансакція - банківська операція, переказ грошових коштів ( у тому числі за кордон) для яких-небудь цілей.

Роялті - частина доходів від ренти та інших сум, отриманих за використання авторських прав, патентів та інших видів інтелектуальної власності, що не обкладається податком на території однієї з двох держав, що уклали угоду.

Рестрикція - обмеження державою і банками розмірів кредиту з метою уникнення відпливу золотого запасу за кордон, крах банку і т. п.; обмеження монополіями (картелями) виробництва, продажу та експорту товарів з метою штучного підвищення цін і отримання надприбутків.

Кредитна лінія - згода банку (що надається фірмі-позичальнику) здійснювати надання позик у майбутньому в розмірах, які не перевищують обумовлені раніше межі, без проведення спеціальних переговорів.

Облікова ставка - ставка відсотка, який банки вилучають за позиками, що надаються депозитними установами.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

  1.  Айзинова И.М., Пацирковский В.В. Непроизводственная инфраструктура регионального центра // Социологические исследования. -1984.-№3.-С. 75-81.
  2.  Аксенова Е. Бюджет й экономическая самостоятельность регионов // Мировая экономика и международные отношения. – 1992. – № 5. -С. 115-128.
  3.  Бойко Т. Паевые инвестиционные фонды: первые сравнения, // ЭКО. – 1997. – № 4. – С. 32-40.
  4.  Войтов В. Українські фондові індекси: перші кроки // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. – 1999. – №1. – С. 52-56.
  5.  Внукова Н. Старый новый факторинг: сущность, принципы организации, типы и виды // Финансовые услуги. – 1997. – № 3. -С. 52-55, №4-5. С. 64-66.
  6.  Гапонюк М.А., Малько В.І. Передумови та перспективи розвитку екологічного страхування в Україні. // Фінанси України. – 1997. -№7. – С. 90-99.
  7.  Гольцберг М.А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. – К.: Текст, 1992. – 94 с.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ НАД ТЕМОЮ

  1.  Дайте визначення банківського кредиту.
  2.  Які основні економічні та правові основи кредитування знайшли своє закріплення в чинному законодавстві України?
  3.  За яких умов банк може отримати ліцензію на надання кредитів?
  4.  У якому разі банк припиняє нарахування відсотків за простроченими кредитами?
  5.  Класифікуйте банківські кредити за призначенням і характером використання позикових коштів.
  6.  Класифікуйте банківські кредити за характером і способом сплати процентів.                                                                                                                                                               
  7.  Як підрозділяються кредити за строками використання (терміновості)?
  8.  Які сучасні методологічні підходи (назвіть конкретних авторів методик) щодо класифікації банківських кредитів ви знаєте?
  9.  Що таке вексельний (обліковий) кредит?
  10.  Що таке форфетування?
  11.  Які банківські операції мають право здійснювати банки в Україні на підставі банківської ліцензії?
  12.  За яких умов та у якому порядку Національний банк України надає банкам дозвіл на здійснення операцій?
  13.  Що таке угода про консорціумне кредитування. Хто встановлює умови надання таких кредитів?
  14.  Назвіть умови та порядок здійснення банками прямих інвестицій та операцій з цінними паперами.
  15.  Механізм здійснення розрахункових банківських операцій.
  16.  Забезпечення конкуренції у банківській системі.
  17.  Яка інформація вважається банківською таємницею?
  18.  У яких випадках розкривається банками інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю?
  19.  Назвіть причини росту ролі спеціалізованих небанківських фінансових інститутів на ринку фінансових послуг.
  20.  Назвіть форми діяльності небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг.
  21.  Чим характеризується операційний лізинг?
  22.  Розкрийте сутність фінансового лізингу як форми довгострокового кредитування купівлі.
  23.  Що може бути об'єктом лізингу?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

40076. Сфера применения дескрипторных информационно-поисковых языков 56 KB
  Оценить возможности использования дескрипторных ИПЯ при индексировании документов и запросов. Обеспечивающие средства: дескрипторные словари отраслевые информационнопоисковые тезаурусы перечни ключевых слов. Определить необходимый для проведения операции координатного индексирования отраслевой информационнопоисковый тезаурус или дескрипторный словарь.
40077. Дескрипторные информационно-поисковые языки 63.5 KB
  Охарактеризовать дескрипторные словари и информационно поисковые тезаурусы как ИПЯ. Обеспечивающие средства: дескрипторные словари отраслевые информационнопоисковые тезаурусы перечни ключевых слов. Задание 1: Охарактеризовать дескрипторные словари и информационнопоисковые тезаурусы как информационнопоисковый язык.
40078. Технология уплотнения сигнала в волоконно-оптических линиях связи 49.08 KB
  При подходе под названием мультиплексирование по длине волны Wvelength Division Multiplexing WDM свет с разными длинами волн от нескольких лазеров передается по одному световоду. WDM работает следующим образом. WDM разбивает оптический спектр на каналы каждый с различной длиной волны. Организация потока данных в WDM.
40079. Радиолинии и системы передачи сообщений с радиоканалами 45.28 KB
  Антенны подключаются к приемопередающему оборудованию при помощи фидерных трактов Ф. Пространственная избирательность достигается за счет использования антенны обеспечивающей прием нужных радиосигналов с одного направления и ослабление радиосигналов с других направлений от посторонних источников. Антенны и фидеры Антенна представляет собой элемент сопряжения между передающим или приемным оборудованием и средой распространения радиоволн. Антенны имеющие вид проводов или поверхностей обеспечивают излучение электромагнитных колебаний при...
40080. Принципы построения радиорелейных (РРЛ) и спутниковых систем связи (ССС) 38.88 KB
  Цепочку радиорелейной линии составляют радиорелейные станции трех типов: оконечные радиорелейные станции ОРС промежуточные радиорелейные станции ПРС узловые радиорелейные станции УРС.1 Радиорелейная линия связи На оконечной радиорелейной станции начинается и заканчивается тракт передачи. Аппаратура ОРС осуществляет преобразование сигналов поступающих от разных источников информации телефонные сигналы от междугородней телефонной станции телевизионные сигналы от междугородней телевизионной аппаратной и т. Радиосигналы ОРС с помощью...
40081. РРЛ прямой видимости и тропосферные 14.75 KB
  3 признака РРсв: 1наличие ретрансляции радио сигналов 2использование диапазона УКВ 3наземная радио связь Для обеспечения РРсв строятся РРЛ. Принцип РРЛ связи заключается в последовательной передачи сообщений от одной к другой РР станции для обеспечения заданной дальности. РРЛ называют совокупность техн.
40082. Принципы построения локальных сетей (Ethernet) 14.93 KB
  Наиболее широко используемой технологией является технология Ethernet и специализированный стандарт IEEE 802.3 При работе сети Ethernet используется топология звезда в которой каждый узел устройство соединен по сети с другим узлом с помощью активного сетевого оборудования такого как коммутатор. Типы сетей Ethernet Fst Ethernet Fst Ethernet это сеть Ethernet предназначенная для передачи данных со скоростью 100 Мбит с.
40083. Стандарты цифровых и аналоговых систем подвижной связи 14.48 KB
  К аналоговым ССПС относятся следующие стандарты: MPS усовершенствованная мобильная ТЛФ служба диапазон 800 МГц – США Канада Центральная и Южная Америка Австралия; это наиболее распространенный стандарт в мире; используется в России в качестве регионального стандарта. TCS общедоступная система связи диапазон 900 МГц – Англия Италия Испания Австрия Ирландия; второй по распространенности среди аналоговых; NМT – 450 и N МT – 900 мобильный телефон северных стран –...
40084. Принципы построения наземных и спутниковых систем телевизионного и звукового вещания 73.77 KB
  От недостатков земных радиорелейных линий свободны спутниковые системы связи ССС. В основе построения спутниковой системы связи лежит идея размещения ретранслятора на космическом аппарате КА. Принцип спутниковой связи заключается в ретрансляции аппаратурой спутника сигнала от передающих наземных станций к приёмникам. Благодаря этому обстоятельству в настоящее время почти все спутники связи предназначенные для коммерческого использования находятся на геостационарной орбите.