31752

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ З перейняття РИЗИКУ

Лекция

Финансы и кредитные отношения

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ З перейняття РИЗИКУ 1. Ймовірніснопсихологічні аспекти проблеми ризику в економіці 2. Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків. Підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків 3.

Украинкский

2013-09-01

119.5 KB

16 чел.

11

10. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ З перейняття  РИЗИКУ

1. Ймовірнісно-психологічні аспекти проблеми ризику в економіці

2. Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків. Підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків

3. Сучасні методи та схеми хеджування ризиків на фінансовому ринку

4. Техніка укладання ф'ючерсних контрактів

5. Хеджери, спекулянти та арбітражери як основні учасники ринку термінових контрактів

6. Проблеми організації ф'ючерсної торгівлі на сучасному етапі розвитку української економіки

  1.  Ймовірнісно-психологічні аспекти проблеми ризику в економіці

Ніякі, навіть найкращі прогнози не в змозі цілком виключити невизначеність ринку (стихії). А де невизначеність і випадковість, там не уникнути ризику.

У діяльності будь-яких компаній, будь то інвестиційний фонд, або сільгоспвиробник, завжди є фінансові ризики. Вони можуть бути пов'язані з чим завгодно: продаж виробленої продукції, ризик знецінення вкладеного в які-небудь активи капіталу, купівля активів. Це означає, що в ході своєї діяльності компанії, інші юридичні, та й фізичні особи зіштовхуються з ймовірністю того, що в результаті своїх операцій вони одержать збиток, або прибуток виявиться не такий, на який вони розраховували через непередбачену зміну цін.

Все це стало передумовою створення похідних фінансових інструментів (деривативів) – форвардів, ф'ючерсів, опціонів, а операції по зниженню ризику за допомогою цих деривативів одержали назву хеджування (від англійського hedge, що означає огороджувати парканом, обмежувати, ухилятись від прямої відповіді).

Risko на іспанському означає скелю, та не просто скелю, а навісну.

Ризик буває виправданий і невиправданий.

Цілком уникнути ризику неможливо. Отже, з визначення ризику випливає, що:

  •  він являє собою систему дій при невизначених обставинах (на удачу);
  •  ризикувати слід лише в тих випадках, коли можливий успіх (в надії);
  •  очікуваний результат ризику носить не однозначний, а випадковий характер.

Управління ризиком – це процес ідентифікації й оцінки ризику з наступним вибором способу дії виходячи з наявності альтернативних сценаріїв розвитку подій.

Класифікація ризиків

Ризики діляться на чисті та спекулятивні. Чисті ризики означають можливість отримання збитку або нульового результату. Спекулятивні ризики виражаються в ймовірності отримати як прибуток, так і збиток від операцій.

Звичайно розрізняють наступні види ризиків: внутрішні і зовнішні.

Внутрішні ризики:

1. Виробничий ризик. Пов'язаний з виробництвом продукції, товарів, послуг із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Причини виникнення ризику: можливе зниження передбачуваних обсягів виробництва, ріст матеріальних та інших витрат, сплата високих відсотків по залучених коштах та податків.

2. Комерційний ризик. Виникає в процесі реалізації товарів і послуг. Причини – зниження обсягів реалізації товарів і послуг у результаті зміни кон'юнктури ринку збуту, підвищення закупівельних цін, непередбачене зниження обсягів закупівель, втрати товару в процесі обертання, підвищення витрат у процесі обертання (у торгівлі). Складовою частиною комерційних ризиків є фінансові ризики.

Фінансовий ризик. Виникає в сфері відносин підприємств з банками та іншими фінансовими інститутами. Вони зв'язані з імовірністю втрат яких-небудь грошових сум або їх недоотриманням. Вимірюється відношенням залучених коштів до власних.

Фінансові ризики – це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи венчурне вкладення капіталу, заздалегідь знає, що для нього можливі тільки два види результатів: прибуток або збиток.

Особливістю фінансового ризику є імовірність виникнення збитку в результаті проведення яких-небудь операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, який витікає з природи цих операцій.

До фінансових ризиків належать (на прикладі банківських установ):

  •  кредитний ризик;
  •  відсотковий ризик;
  •  валютний ризик;
  •  ризик упущеної фінансової вигоди;
  •  бізнес-ризик;
  •  інвестиційний ризик та інші, які ми розглянемо нижче.

Кредитний ризик – 1) ризик того, що позичальник не сплатить по позичці; 2) ймовірність того, що вартість частини активів фірми, а особливо кредитів, або буде зведена до нуля, або фактична прибутковість по даній частині активів виявиться значно нижчою очікуваного рівня; 3) ймовірність неповернення кредитів; 4) ймовірність значних збитків по кредитах і інших активах унаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань.

Бізнес-ризик – це не здатність підприємства підтримувати доходи на вкладений капітал.

Інвестиційний ризик – це ризик втрати всього інвестованого капіталу, а також очікуваного доходу.

Реінвестиційннй ризик – невизначеність прибутковості активу з фіксованим доходом, породжувана непередбачуваністю процентної ставки, по якій доходи від активу можуть бути реінве-стовані.

Процентний (ринковий, курсовий) ризик – 1) ризик того, що ціна активів упаде через ріст норми відсотка; 2) імовірність того, що зміна процентних ставок зменшить чисту процентну маржу банку; 3) несприятливі зміни вартості активів і пасивів унаслідок зміни процентних ставок; 4) імовірність скорочення спреда банку між процентними доходами і процентними витратами внаслідок зміни процентних ставок; 5) невизначеність доходу від цінного папера з фіксованим доходом, що виникає внаслідок несподіваних коливань вартості активу через зміни процентної ставки; 6) небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними фондами, селенговими компаніями в результаті перевищення відсоткових ставок, що виплачуються ними на залучені кошти, над ставками за наданими кредитами.

Ризик упущеної фінансової вигоди – це ризик настання непрямого (побічного) фінансового збитку (неотриманий прибуток) у результаті нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування) або при зупинці господарської діяльності.

Ризик ліквідності – 1) ймовірність того, що кошти, необхідні для покриття депозитів, що вилучаються, і задоволення попиту на кредити, виявляться в потрібний момент недоступні, що приведе до несподіваних збитків для банку; 2) ймовірність появи дефіциту наявних коштів у момент, коли в них відчувається потреба. Розрізняють ліквідність миттєву, середньострокову і довгострокову.

Ризик неплатоспроможності (банкрутства) – це ризики, що впливають на життєздатність фірми в довгостроковому періоді; характеризуються імовірністю того, що капітал банку зможе покрити збитки від діяльності. Якщо банк видав занадто велику кількість поганих кредитів або ринкова вартість значної частини його портфеля цінних паперів знижується, це призводить до серйозних втрат капіталу при їх продажу, а його рахунки, призначені для компенсації подібних збитків, виявляються перевантаженими. Якщо інвестори і вкладники довідаються про цю проблему і починають вилучати свої кошти, банк, як правило, швидко втрачає ліквідність, що змушує регулюючі органи оголосити банк неплатоспроможним і закрити його.

Ризик недоодержання прибутку – імовірність зміни чистого прибутку банку; це ризик, що відноситься до чистого прибутку банку (після відрахування усіх витрат, включаючи податки).

Позабалансові ризики – це ризики, породжувані зобов'язаннями, що не зареєстровані в балансі.

Ризик аффіляції – ризик вразливості – будучи дочірнім підприємством холдингової компанії, банк піддається всім ризикам, які їй можуть загрожувати.

Технологічний ризик – ризик того, що в результаті технологічних змін існуючі системи виробництва і збуту застаріють і, тим самим, зменшаться капітал фірми і її здатність отримувати прибуток.

Зовнішні ризики.

Політичний ризик – 1) ймовірність того, що зміна законодавчих чи регулюючих актів усередині країни або за її межами негативно вплине на прибуток, операції і перспективи фірми; політичний ризик зв'язаний не тільки з конкретною країною, але і сусідніми країнами, регіоном, і навіть геополітикою – благополучний Кувейт, але поруч Ірак; 2) невизначеність прибутковості іноземних фінансових активів, зв'язана з можливим обмеженням інтересів інвесторів урядом країни емітента.

Ризик регулювання – ризик того, що непередбачені дії або бездіяльність регулюючих органів зменшать капітал фірми і її здатність вести прибуткову діяльність. Цей ризик можна також визначити як правовий (ймовірність зміни законодавства, вимірювана через частоту зміни).

Ризик клієнта – ризик того, що конкуренти перехоплять ринки і клієнтів фірми і тим самим підірвуть її капітал і здатність приносити прибуток. Цей ризик можна також визначити як діловий чи конкурентний.

Країнний ризик – вимір ступеня ризику по кожній країні. Відповідно до країнного ризику країни можна розділити на "інвестиційно привабливі" (із сприятливим інвестиційним кліматом...) та "інвестиційно непривабливі".

Політичні, соціальні і правові безладдя в таких країнах, як Мексика, Бразилія, Аргентина, Іран, Ірак, Кувейт, Афганістан, Сальвадор, Філіппіни, країни СНД є прикладом країнних ризиків. Дві фундаментальні проблеми: І) уразливість до зовнішніх шоків (наприклад, падіння нафтових чи сировинних цін); 2) нездатність встановити в економічних системах слаборозвинених країн ринкові стимули і ринкову дисципліну (про що свідчать, наприклад, неконтрольований ріст грошової маси і гіперінфляція).

Інфляційний ризик – імовірність того, що підвищення цін на товари і послуги (інфляція) зненацька зведе до нуля купівельну спроможність прибутку банку і його виплат акціонерам.

Ступені ризику:

Допустимий ризик. У якості припустимого ризику приймають загрозу повної втрати прибутку від того чи іншого проекту. Допустимий ризик – вклали 100 тис. грн. і 100 тис. грн. отримали.

Критичний ризик пов'язаний з недоотриманням виручки, коли витрати доводиться відшкодовувати за свій рахунок.

Катастрофічний ризик призводить до банкрутства підприємства, втрати інвестицій або навіть особистого майна.

Фінансові ризики розв'язуються за допомогою різних способів. Способами вирішення фінансових ризиків є:

• уникнення;

• утримання;

• передача;

• зниження міри.

Під уникненням ризику розуміється просте ухилення від заходу, пов'язаного з ризиком. Однак уникнення ризику для підприємця часто означає відмову від отримання прибутку.

Утримання ризику має на увазі залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь упевнений, що він може за рахунок власних коштів покрити можливу втрату венчурного капіталу.

Передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за фінансовий ризик комусь іншому, наприклад, страховому товариству. У даному випадку передача ризику сталася шляхом страхування фінансового ризику.

Зниження міри ризику – скорочення ймовірності та обсягу втрат.

При виборі конкретного способу фінансового ризику інвестор повинен врахувати наступні принципи:

• не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал;

• потрібно врахувати наслідки ризику;

• не можна ризикувати великим заради малого.

Перш, ніж вкладати капітал, інвестор повинен:

• визначити максимально можливий обсяг збитку за даним ризиком;

• порівняти його з обсягом капіталу, що вкладається;

• порівняти його з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не призведе втрата цього капіталу до банкрутства інвестора.

Співвідношення максимально можливого обсягу збитку й обсягу власних фінансових ресурсів інвестора – це міра ризику, яка веде до банкрутства. Вона вимірюється за допомогою коефіцієнта ризику:

Кр = У / З

де Кр – коефіцієнт ризику;

У – максимально можлива сума збитку, грн.;

З – обсяг власних фінансових ресурсів з урахуванням точно відомих надходжень коштів, грн.

Дослідження ризикованих заходів дозволяють зробити висновок, що оптимальний коефіцієнт ризику складає – 0,3, а коефіцієнт ризику, що призводить до банкрутства інвестора – 0,7 і більше.

Зниження міри фінансового ризику може здійснюватись різними шляхами:

• .диверсифікація;

• придбання додаткової інформації про вибір і результати;

• лімітування;

• страхування тощо.

Диверсифікація – це процес розподілу коштів, що інвестуються між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою. На принципі диверсифікації базується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а вилучені кошти вкладають у різні цінні папери, що купуються на фондовому ринку і приносять стійкий середній дохід.

2. Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків. Підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків

Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, під які підпадають всі учасники міжнародних економічних відносин. Валютні ризики це небезпека валютних втрат у результаті зміни курсу валюти ціни (позики) стосовно валюти платежу в період між підписанням контракту чи кредитної угоди і здійсненням платежу. В основі валютного ризику лежить зміна реальної вартості грошового зобов'язання в зазначений період. Під валютні ризики можуть підпадати обидві сторони-учасники угоди.

Приклад 9.2.1. 10 лютого 2007 року експортер з США уклав контракт на суму 10 мільйонів євро з імпортером зі франції з відстрочкою платежу на 1 місяць. Валюта ціни в контракті – євро, валюта платежу – долар США. На час укладання контракту курс євро стосовно долар складав 1EUR=1.5346 USD.

На 10 березня, коли повинен був здійснюватися платіж, курс євро склав 1EUR=1.3966USD. У такий спосіб за період між укладанням контракту і платежем по ньому валюта ціни – євро – знецінилася на 8.99%. Втрати експортера склали ті ж 8.99%, а імпортер навпаки виграв, тому що заплатив не 15346000 доларів, а тільки 13966000 доларів.

У приведеному прикладі стороною, що програла, є експортер, але у випадку протилежної динаміки валютного курсу, тобто якби курс долара на 10 березня перевищив значення 1.5346 USD, збитки поніс би імпортер товару.

Сутність підходів до вибору стратегії захисту від валютних ризиків.

У міжнародній практиці застосовуються три основних способи страхування ризиків:

• односторонні дії одного з партнерів;

• операції страхових компаній, банківські та урядові гарантії;

• взаємна домовленість учасників угоди.

На вибір конкретного методу страхування ризику впливають такі фактори, як:

  •  особливості економічних і політичних відносин зі строною-контрагентом угоди;
  •  конкурентноздатність товару; платоспроможність контрагента угоди;
  •  діючі валютні і кредитно-фінансові обмеження в даній країні;
  •  термін покриття ризику;
  •  наявність додаткових умов реалізації угоди;
  •  перспективи зміни валютного курсу чи процентних ставок на ринку.

Світова практика страхування валютних і кредитних ризиків відображає зміни, які відбулися у світовій економіці і валютній системі в цілому. Найбільш простим і найпершим методом страхування валютних ризиків були захисні застереження.

Валютні застереження. Валютне застереження – умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу валюти застереження з метою страхування валютного чи кредитного ризику експортера чи кредитора. Найбільш розповсюджена форма валютного застереження – неспівпадання валюти ціни і валюти платежу. При цьому експортер чи кредитор зацікавлений у тому, щоб в якості валюти ціни вибиралася найбільш стійка валюта, чи валюта підвищення курсу якої прогнозується, тому що при здійсненні платежу підрахунок суми платежу здійснюється пропорційно курсу валюти ціни.

Багатовалютні застереження. Багатовалютні застереження – умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу кошика валют, що заздалегідь обираються за згодою сторін. Багатовалютні застереження мають переваги перед одновалютними:

по-перше, валютний кошик, як метод виміру середньозваженого курсу валют, знижує ризик різкої зміни суми платежу;

по-друге, вона найбільшою мірою відповідає інтересам контрагентів угоди з погляду валютного ризику, тому що включає валюти різної стабільності.

Разом з тим до недоліків багатовалютного застереження можна віднести складність формулювання застереження в контракті в залежності від способу розрахунку курсових збитків, неточність яких призводить до різного трактування сторонами умов застереження. Іншим недоліком багатовалютного застереження є складність вибору базисного кошика валют.

Іншими формами багатовалютного застереження є:

1. Використання як валюти платежу декількох валют з погодженого набору, наприклад: долар, марка, швейцарський франк і фунт стерлінгів.

2. Опціон валюти платежу – на момент укладання контракту ціна фіксується в декількох валютах, а при настанні платежу експортер має право вибору валюти платежу.

Товарно-цінове застереження – умова, що включається в міжнародний контракт з метою страхування від інфляційного ризику.

До теперішнього часу валютні застереження, як метод страхування валютних ризиків експортерів і кредиторів, в основному на практиці перестали застосовуватися. Замість них з початку 70-х років стали застосовуватися сучасні методи страхування: валютні опціони, форвардні валютні операції, валютні ф'ючерси, міжбанківські операції "своп".

3. Сучасні методи та схеми хеджування ризиків на фінансовому ринку.

Хеджування – це купівля і продаж ф'ючерсних контрактів з метою уникнути ризику зміни цін на ринку готівкових (реальних) продаж. Процес хеджування реалізується за допомогою похідних фінансових інструментів. Як правило, основа для існування похідних інструментів – майбутня невизначеність. Якщо має місце певна ймовірність збитків у результаті непередбачених подій (зміна цін), то несхильна до ризику людина буде намагатися застрахувати себе від можливих неприємностей. Це основа існування страхового ринку.

Більшість похідних цінних паперів – це угоди на термін, виконання яких відноситься до визначеного майбутнього моменту часу, основне призначення яких – хеджування ризику, пов'язаного з непередбаченим коливанням цін на ринку реальних активів. Це і є причиною виникнення ринку похідних цінних паперів.

Ф'ючерсні контракти є більш розповсюдженими при операціях хеджування, чим форварди, це зв'язано з тим, що через свої особливості останні є низьколіквідними (виключення складають форварди на валюту). А ф'ючерси – це більш зручні фінансові інструменти, що дають більші можливості для хеджування. Основною перевагою ф'ючерсів є їх організований ринок, основними учасниками якого є хеджери і спекулянти.

Теорія ф'ючерсних контрактів. Ф'ючерсний контракт (ф'ючерс) являє собою контракт, за яким інвестор, що укладає його, бере на себе зобов'язання після закінчення визначеного терміну продати своєму контрагенту (чи купити в нього) визначену кількість біржового товару чи фінансових інструментів за обумовленою ціною. Таким чином, у контракті повинна бути обов'язково зазначена кількість товару, його ціна і термін постачання. Ф'ючерси можуть укладатись на постачання сільськогосподарської продукції чи виробничої сировини, акцій та інших цінних паперів, іноземної валюти і т.д.

Закінчення терміну ф'ючерсного контракту не є безпосереднім актом купівлі-продажу, тобто продавець не віддає покупцю свій товар, а покупець не віддає продавцю свої гроші. Ф'ючерс є цінним папером і може протягом усього терміну дії перекуповуватися багато разів. Ф'ючерси бувають на купівлю і на продаж.

Звичайно, власник ф'ючерсного контракту на покупку виграє тільки в тому випадку, якщо ринкова ціна товару в момент виконання виявиться вище зазначеної у ф'ючерсному контракті. Власник ф'ючерса на продаж виграє у тому випадку, коли ринкова ціна буде нижче, ніж у ф'ючерсному контракті. Таким чином, власник контракту може як угадати, так і не угадати плаваючу вартість товару, програти або дістати прибуток.

Ціна, що фіксується при укладанні ф'ючерсного контракту, називається ф'ючерсною ціною. Вона відображає очікування інвесторів щодо майбутньої ринкової ціни (ціни-спот) для відповідного активу.

Хеджування за допомогою форвардних контрактів. Форвардний контракт – це звичайний контракт, виконання якого просто відстрочене в часі. Звідси хеджування за допомогою форвардів полягає в тому, що хеджер фіксує для себе майбутню ціну свого базового активу, який він збирається купити або продати. Однак через свою природу форварди не є високоліквідними, оскільки їх виконання гарантоване тільки контрактом, а завжди може відбутися ситуація, коли заплатити штраф за невиконання контракту для однієї зі сторін буде вигідніше, ніж виконати форвард. Крім того пошук зворотної сторони, для укладання форварда, пов'язаний з великими операційними витратами. Крім того, через відсутність організованого ринку форвардів пошуки можуть закінчитися нічим.

Міжбанківські операції "своп".

"Своп" – операція, що поєднує готівкову купівлю-продаж з одночасним укладанням контругоди на певний термін. Існує кілька типів операцій "своп": валютні, процентні, боргові, із золотом і їх різні поєднання.

Валютна операція "своп" являє собою купівлю іноземної валюти на умовах "своп" в обмін на вітчизняну валюту з наступним викупом. Наприклад, німецький банк, маючи тимчасово зайві долари США, продає їх на марки американському банку й одночасно купує долари на термін з постачанням через 1 місяць.

Операція "своп" може бути використана для хеджування. Угоди "своп" зручні для банків, тому що не створюють непокритої валютної позиції – обсяги вимог і зобов'язань банку в іноземній валюті збігаються. Цілями "своп" бувають:

  •  придбання необхідної валюти для міжнародних розрахунків;
  •  здійснення політики диверсифікованості валютних резервів;
  •  підтримка визначених залишків на поточних рахунках;
  •  задоволення потреб клієнта в іноземній валюті й ін.

До угод "своп" особливо активно запобігають центральні банки. Вони використовують їх для тимчасового підкріплення своїх валютних резервів у періоди валютних криз і для проведення валютних інтервенцій. Країни-члени євроринку із метою часткового забезпечення золотом емісії ЄВРО здійснюють внески 20% своїх офіційних золотих і доларових резервів у Європейський фонд валютного співробітництва у формі 3-місячних поновлюваних угод "своп", зберігаючи в такий спосіб право на ці резервні активи.

Операції "своп" з валютою і золотом означають тимчасовий обмін активами, з відсотками і борговими вимогами – остаточний обмін.

Сутність операцій "своп" з відсотками полягає в тому, що одна сторона зобов'язується виплатити іншій відсотки за ставкою LIBOR в обмін на одержання платежів за фіксованою ставкою. Виграє та сторона, яка не помилилася при прогнозуванні ринкової процентної ставки.

Операції "своп" з борговими зобов'язаннями полягають у тому, що кредитори обмінюються не тільки процентними надходженнями, але і всією сумою боргу клієнта. Операції "своп" з валютою і відсотками іноді поєднуються: одна сторона виплачує відсотки за плаваючою процентною ставкою, у доларах США в обмін на одержання процентних платежів за фіксованою ставкою в німецьких марках.

Хеджування за допомогою опціонів. Валютні опціони

Хеджування з використанням опціонів, як і у випадку ф'ючерсних контрактів, означає захист своєї довгої чи короткої позиції по базовому активу за допомогою покупки опціонів "пут" чи ''колл", або за допомогою їх продажу. При цьому прибутковість опціону повинна від'ємно корелюватись з прибутковістю позиції по базовому активу. Нижче розглянемо деякі найбільш прості, і в той же час ефективні, стратегії хеджування.

Особа, яка володіє деяким активом (довга позиція), може застрахувати себе від непередбаченого зниження ціни і зв'язаних з цим втрат за допомогою придбання опціону на продаж. Тим самим фіксується нижній кордон ціни активу. Подібна стратегія хеджування називається стратегією захисного опціону.

Цікаво порівняти хеджування з використанням опціону й аналогічну за змістом операцію захисту довгої позиції за допомогою продажу ф'ючерсного контракту(короткий хедж). У випадку короткого хеджа, інвестор не несе збитки при падінні ціни (якщо ігнорувати операційні витрати), але і не одержує ніяких вигод від сприятливої зміни ринкової кон'юнктури. При використанні опціону, інвестор несе збитки, рівні величині премії, якщо ціна падає, але дістає прибуток при рості ціни, причому розмір прибутку буде тим більше, чим на більшу величину виросте ціна. Тобто, премія є свого роду плата за можливість одержання прибутку, тоді як розмір збитків фіксований.

Стратегія захисного опціону на продаж подібна звичайному страхуванню. Опціонна премія є аналогом страхової премії – плати за страховку, а виграш по опціону при несприятливій зміні ринкової кон'юнктури – аналог страхової виплати при настанні страхового випадку.

Продаж захисного опціону на продаж. Дана стратегія припускає, що хеджеру необхідно буде в деякий момент часу, у майбутньому, купити визначену кількість якого-небудь активу. Для страхування можна надписати опціон на продаж (тобто взяти на себе зобов'язання купити визначений актив по заздалегідь обговореній ціні). Якщо ціна базового активу до моменту завершення терміну опціону менше ціни виконання опціону, то власник опціону скористається своїм правом, і хеджер (емітент опціону) придбає базовий актив опціону на суму X.

З іншого боку, якщо ціна базового активу до моменту завершення терміну опціону вище чи дорівнює ціні виконання опціону, то власник опціону відмовиться від реалізації свого права на продаж базового активу емітенту опціону (у цьому випадку хеджеру), і хеджер залишить собі премію по опціону, що збільшить прибутковість чи вартість його портфеля.

Хеджування короткої позиції – опціон на купівлю. Купівля захисного опціону на купівлю. Придбання опціону "колл" є засобом хеджування короткої позиції – часу придбання, що приходиться на визначений майбутній момент, базового активу.

Валютний опціон – угода між покупцем опціону і продавцем валюти, що надає право покупцю опціону купити чи продати за визначеним курсом суму валюти протягом обумовленого часу за винагороду, що сплачується продавцю.

Валютні опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагне застрахувати себе від утрат, зв'язаних зі зміною курсу валюти у визначеному напрямку.

Особливістю опціону, як страхової угоди, с ризик продавця опціону, що виникає внаслідок переносу на нього валютного ризику експортера чи інвестора. Неправильно розрахувавши курс опціону, продавець ризикує понести збитки, які перевищать отриману ним премію. Тому продавець опціону завжди прагне занизити його курс і збільшити премію, що може бути неприйнятним для покупця.

4. Техніка укладання ф'ючерсних контрактів

Ринок ф'ючерсних контрактів поділяється на біржовий і позабіржовий. Біржовий ринок термінових контрактів – це сукупність угод, укладених на фондових і ф'ючерсних біржах, а також на фондових і ф'ючерсних відділах товарних і валютних бірж. Позабіржовий ринок – всі інші угоди з ф'ючерсними контрактами на різні активи. На Заході позабіржовий ринок називають "вуличним" ринком. Це менш організований ринок, однак і на ньому угоди укладаються в рамках організованих інститутів, таких як фондові магазини, електронні мережі й інші.

Як правило, ф'ючерсні контракти укладають на біржі, хоча ніхто не забороняє укладати контракти між конкретним продавцем і покупцем на вільному ринку.

Учасники біржової торгівлі:

1. Клієнти, що бажають взяти участь у процесі торгівлі. Ними можуть бути члени будь-якої біржі, постійні чи разові її відвідувачі.

2. Посередницька фірма – це юридична чи фізична особа, що самостійно чи за дорученням клієнта бере участь у процесі біржового торгу чи укладає угоди поза ним і здійснює всі розрахунки по них із клієнтами і членами Розрахункової палати відповідно до Правил біржової торгівлі.

3. Розрахункова палата (РП) є серцевиною всіх розрахунків по ф'ючерсних контрактах, ключовою технічною ланкою в організації ф'ючерсної торгівлі. Розрахункова палата покликана забезпечити фінансову стійкість ринку ф'ючерсних контрактів, захист інтересів клієнтів, контроль за біржовими операціями. Вона виступає як третя сторона в угодах по всіх контрактах, тобто покупці і продавці приймають на себе фінансові зобов'язання не один перед одним, а перед Розрахунковою палатою. Будучи учасником будь-якої угоди, вона приймає на себе відповідальність як гаранта.

Розрахункова палата:

- реєструє в результаті біржових торгів угоди;

- визначає і стягує заставні суми по укладених контрактах:

- визначає і перелічує суми виграшів і програшів членів Розрахункової палати при відхиленні поточної біржової ціни від контрактної;

- здійснює ліквідацію взаємопогашених контрактів і розрахунки по них:

- організує і гарантує виконання ф'ючерсних контрактів.

4. Члени Розрахункової палати, тобто юридичні особи, її організуючі і виконуючі завдання клієнтів по купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів і проведенню необхідних розрахунків, зв'язаних з нею. Усі члени Розрахункової палати відкривають у ній свої рахунки, за допомогою яких здійснюються миттєві розрахунки мі ж посередницькою фірмою і біржею, між посередницькою фірмою і Розрахунковою палатою, між посередницькими фірмами по купівлі-продажу контрактів.

5. Біржа, що організує торгівлю ф'ючерсами і контролює весь процес торгівлі.

Техніка укладання ф'ючерсних контрактів на біржі.

1. Рішення клієнта. Клієнт оцінює ліквідність ф'ючерсних контрактів, тобто їх вільну і швидку купівлю-продаж, визначає витрати, пов'язані зі здійсненням купівлі-продажу. Після цього клієнт приймає рішення про купівлю-продаж ф'ючерсних контрактів, тобто про участь у ф’ючерсних торгах.

2. Висновок договору на брокерське обслуговування. Особисту участь у торгах можуть приймати посередницькі фірми і брокери. Клієнт встановлює договірні стосунки з фірмою, що є посередником. Між ними укладається договір на брокерське обслуговування.

3. Укладання договору на обслуговування з членом РП. Посередницька фірма встановлює договірні стосунки з членом РП шляхом укладання відповідного договору. Звичайно посередницька фірма має договір із членом РП і не переукладає його для кожного нового клієнта.

4. Замовлення клієнта. Щоб біржовий посередник виконав завдання клієнта, останній повинен надати йому заявку на виконання визначених операцій у процесі біржових торгів.

5. Виконання замовлення. Замовлення виконується в процесі торгів па біржі.

6. Інформація про минулі торги. Біржа передає інформацію про укладені ф'ючерсні угоди у відповідні інформаційні системи, що поширюють котирування цін по всьому світу.

7. Розрахунки по угодах. Здійснюючи угоду, обидві сторони вносять на біржу заставу. Дана сума називається гарантійною маржею, а рахунок, на який вона вноситься – маржовий рахунок. Звичайно її розмір коливається в межах від 5 до 15% від поточної вартості угоди.

8. Довнесення коштів по розрахунках із РП. Якщо вільних коштів фірми не вистачає для погашення заборгованості, то РП пропонує фірмі закрити незабезпечені позиції, зробивши офсетну угоду.

9. Поставка за ф'ючерсним контрактом. Торгівля визначеним ф'ючерсним контрактом закінчується на торговій сесії, останній перед 15 числом місяця виконання контракту.

5. Хеджери, спекулянти та арбітражери як основні учасники

ринку термінових контрактів

З погляду переслідуваних цілей учасників термінового ринку можна розподілити на три групи – спекулянтів, хеджерів і арбтражерів.

Спекулянт – це особа, що прагне дістати прибуток за рахунок різниць в курсах фінансових інструментів, що може виникнути в часі. Спекулянт купує (продає) активи з метою продати (купити) їх у майбутньому (у тому числі через кілька хвилин чи годин) по більш сприятливій ціні. Своїми діями спекулянт, по-перше, збільшує ліквідність ринку, по-друге, приймає на себе ризик зміни ціни, що перекладають на нього хеджери. Іншими словами, спекулянт – це учасник ринку, що приймає на себе розрахований ризик за плату.

Хеджер – це учасник ринку, що страхує на терміновому ринку свої спотові активи (активи на спотовому ринку). Іншими словами, хеджер – це інвестор, тобто учасник ринку, що уникає ризику і готовий платити за це.

Арбітражер – це особа, що отримує прибуток за рахунок одночасної купівлі-продажу того самого активу. Вважається, що арбітражна операція – це операція, що дозволяє отримати прибуток без ризику і не потребує яких-небудь інвестицій. Здійснення арбітражних операцій сприяє вирівнюванню виниклих відхилень у цінах на ті самі активи на різних ринках і відновленню паритетних співвідношень між взаємозалежними активами.

Даний розподіл здійснено умовно, оскільки спекулянт прагне тим чи іншим способом підстрахуватися (у протилежному випадку він стане гравцем, тобто учасником ринку, що йде на будь-який ризик), а хеджер завжди трошки спекулянт, але точно ні спекулянт, ні хеджер не пройдуть повз можливість арбітражу.

Природним є питання про джерела прибутку спекулянтів як групи в цілому з врахуванням того, що при кожній зміні ціни контракту виграє завжди тільки одна сторона. Відповідь на це питання пов'язана з тим, що основну масу учасників ринку складають не спекулянти, а хеджери, що виходять на ринок з метою не спекуляції, а захисту своїх прибутків, одержаних від основної діяльності Спекулянти по відношенню дохеджерів відіграють роль страхової компанії, що за плату приймає на себе ризик раптової зміни ціни.

6. Проблеми організації ф'ючерсної торгівлі на сучасному етапі розвитку української економіки

За багато років успішного функціонування ф'ючерсної торгівлі у світовій практиці біржової діяльності накопичений величезний досвід, дуже корисний сьогодні для України. Уповільнений розвиток ф'ючерсного ринку пов'язаний зі складними умовами становлення ринкової економіки України, відсутністю необхідної інфраструктури ф'ючерсної торгівлі, кваліфікованих кадрів біржовиків, економістів-біржовиків, здатних організувати біржову діяльність, інфляцією, кризою виробництва. Головна причина, що заважає розвитку ф'ючерсної торгівлі в Україні – це слабкий розвиток самих ринкових відносин, ринкового середовища.

Слаборозвинена інфраструктура ф'ючерсного ринку в нашій країні перешкоджає залученню у ф'ючерсну торгівлю тисяч підприємств, організацій і широких верств населення. На більшості українських підприємств і організацій немає фахівців, що мають необхідний рівень знань і розуміння важливості ф'ючерсної торгівлі. Як правило, на підприємствах і організаціях цілком відсутні кадри економістів-біржовиків, здатних брати участь у біржових справах.

В Україні впровадженням ф'ючерсних контрактів у біржовий оборот займаються багато біржових структур. В даний час розробляються ф'ючерсні контракти на продукцію нафтового профілю, кольорових металів, зерна та інших біржових товарів, а також на валюту. Українські біржі освоюють механізм ф'ючерсної торгівлі і створюють необхідні передумови для майбутнього розвитку ф’ючерсного ринку.

Особливості хеджування в Україні визначаються насамперед законодавством, що регулює питання випуску і обігу деривативів в Україні. Таким документом с наказ Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 24 червня 1997 року "Правила випуску і обігу фондових деривативів" та Рішення Державної комісії з генних паперів та фондового ринку від 1999.04.13. № 70 "Про впорядкування випуску та обігу деривативів".

Так у ньому визначено, що базисним активом ф'ючерсів можуть бути тільки товарні чи ресурсні засоби (валютні цінності). У наказі так само передбачений випуск ф’ючерсів по фондових індексах (показниках), але тільки у випадку, якщо їм привласнений офіційний статус відповідно нормативним актам ДУЦПФР, і якщо їх значення регулярно публікуються в періодичній пресі.

Для реєстрації випуску опціонів на покупку емітент опціону зобов'язаний володіти не менш 80 відсотками базового активу. Так само заборонений випуск опціонів, базовим активом якого є акції емітента, що не опублікував ніякої регулярної інформації згідно статті 24 закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

В іншому, стосовно хеджування, українське законодавство ставить такі умови випуску опціонів і ф'ючерсів, що це не впливає на схеми хеджування. Однак нерозвиненість українського фондового ринку унеможливлює застосування яких-небудь стратегій хеджування. Так, опціонів і ф’ючерсів по валютах не існує взагалі, оскільки ніхто не береться брати на себе величезні ризики, пов'язані з коливаннями курсів валют Та й взагалі, в Україні не стоїть питання про те, чи підніметься курс долара, євро, марки стосовно гривні, чи знизиться. Усі знають, що підніметься, і питання тільки в тому, на скільки. З деривативів по інших базових активах в спеціалізованих періодичних виданнях згадується тільки інформація про форвардні угоди на Українській Аграрній Біржі.

Важливою умовою існування ф'ючерсного ринку в українській економіці має стати його самоокупність. Біржова ф'ючерсна торгівля повинна бути організована таким чином, щоб доходи від неї покривали витрати біржі на її проведення. Останнє можливе тільки за умови великих обсягів біржових угод на ф'ючерсному ринку.


ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ НАД ТЕМОЮ

  1.  Обґрунтуйте необхідність врахування фактору ризику в процесі прийняття управлінських рішень у фінансовій сфері.
  2.  Що являє собою процес прийняття управлінського рішення у фінансовій сфері?
  3.  Що лежить в основі методів чіткою формулювання цілей і з'ясування пріоритетів
  4.  З визначення ризику випливає, що – це.........
  5.  Особливості загальної класифікації ризиків.
  6.  Ризики діляться на чисті та спекулятивні. В чому між ними принципова різниця.
  7.  Обґрунтуйте економічну природу фінансових ризиків.
  8.  Назвіть основні види фінансових ризиків.
  9.  Що являє собою ризик упущеної фінансової вигоди?
  10.  Що являє собою ризик ліквідності?
  11.  Що являє собою ризик неплатоспроможності (банкрутства)?
  12.  Місце країнних ризиків в процесі прийняття управлінських рішень на ринку фінансових послуг.
  13.  Назвіть ступені ризику.
  14.  Що являє собою процедура диверсифікації фінансового ризику?
  15.  У міжнародній практиці застосовуються три основних способи страхування ризиків. Назвіть їх.
  16.  Що являє собою процедура хеджування ризику?
  17.  Що являє собою ф’ючерсний контракт. Ф'ючерси на купівлю і на продаж?
  18.  Розкрийте механізм хеджування за допомогою форвардних контрактів.
  19.  Що являє собою форвардна валютна операція?
  20.  Розкрийте механізм реалізації міжбанківських операцій "своп" при хеджуванні ризиків.
  21.  Що являє собою валютний ф'ючерс?
  22.  Назвіть переваги ф'ючерса перед форвардним контрактом.
  23.  Процедура хеджування за допомогою опціонів.
  24.  Економічна сутність валютних опціонів.
  25.  Ринок ф’ючерсних контрактів поділяється на біржовий і позабіржовий. Що являє собою біржовий ринок термінових контрактів?
  26.  Ринок ф’ючерсних контрактів поділяється на біржовий і позабіржовий. Що являє собою позабіржовий ринок термінових контрактів?
  27.  Учасники біржової торгівлі ф'ючерсними контрактами.
  28.  Функції розрахункової палати на біржовому ринку ф'ючерсних контрактів.
  29.  Хеджери . спекулянти та арбітражери як основні учасники ринку термінових контрактів.
  30.  Проблеми організації ф'ючерсної торгівлі на сучасному етапі розвитку української економіки.

Рекомендована література

  1.  Айзинова И.М., Пацирковский В.В. Непроизводственная инфраструктура регнонального центра // Социологические исследования. – 1984. – №3. – С. 75-81.
  2.  Белановский С.А. Метод фокус-групп. – М.: Магистр, 1996.
  3.  Базилевич В.Д. Страховий ринок України. – К.: КОО т-ва "Знання", 1998. – 371 с.
  4.  Барановський О.І. Фінансова безпека держави // Фінанси України. – 1996. – № 11. – С. 19-24.
  5.  Банковское дело для малого бизнеса // Финансовые услуги. – 1998. – № 1. – С. 63-67.
  6.  Вступ до банківської справи: Навч. посібник / Колектив авт.: Савлук М.І., Мороз А.М., Коряк А.М. / Під ред. Савлука М.І. – К.: Вид-во "Лібра", 1998. – 342 с.
  7.  Галицкий Й. Статистическая оценка вероятности разорения в классической модели риска // Финансовые услуги. – 1997. – № 3. – С. 20-22.
  8.  Гольцберг М.А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. – К.: Текст, 1992. – 94 с. – д


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

46270. Electricity Basics 13.06 KB
  Electricity is mde by converting some form of energy into flowing electrons t the power plnt. The type of power plnt depends on the source of energy used: therml power col oil gs nucle r underground stem solr power photovoltic kinetic power wter wind nd chemicl power fuel cell. This system enbles power plnts I nd end users to be connected together. Wtt W is unit mesure of electric power tht depends on mps nd volts.
46271. Языковая просодия, уровни изучения. Суперсегментные звуковые единства. Словесное ударение основные виды 13.05 KB
  Словесное ударение основные виды. Уровни изучения: словесное ударение и фразовая интонация Ударение в слове выделение фонетическими средствами одного слога в составе группы слогов. Виды ударений: экспираторное выдыхательное динамическое силовое ударение за счёт силы выдоха долготное тоновое ударение за счёт восходящего нисходящего комбинированного языкового тона на фоне нейтрального или др. prosodi припев ударение наслаиваются на цепочку сегментов слогов слов фраз предложений.
46272. Понятие субъекта в концепции Ж.Пиаже 13.02 KB
  Понятие субъекта в концепции Ж. Первоначально ребенок воспринимает мир как индивид который не знает себя в качестве субъекта не понимает своих собственных действий и поэтому приписывает реальности свои субъективные ощущения даже не подозревая об этом. По Пиаже ребенок на ранних стадиях развития воспринимает мир как солипсист он игнорирует себя в качестве субъекта и не понимает собственных действий. Конструкция представления об окружающем мире о реальности у ребенка в первые годы...
46273. Ж.Пиаже Как дети образуют математические понятия 13.01 KB
  Пиаже Как дети образуют математические понятия. Младшие дети думают что число изменилось. Но дети в возрасте около 7 лет уже понимают что перемещение не меняет число бусинок. Дети должны уловить принцип сохранения количества прежде чем они могут образовывать понятия числа.
46275. The category of mood 12.83 KB
  There re three moods in English the indictive mood the impertive mood nd the subjunctive mood.The indictive mood form shows tht wht is sid must be regrded s fct s something which hs occurred or is occurring t the moment of speking or will occur in the future. Therefore the indictive mood hs wide vriety of tense nd spect forms in the ctive nd pssive voice.
46276. Кризис семи лет 12.81 KB
  Основная симптоматика кризиса:Потеря непосредственности: между желанием и действием вклинивается переживание того какое значение это действие будет иметь для самого ребенка;Манерничание: ребенок чтото из себя стоит чтото скрывает уже душа закрыта;Симптом горькой конфеты: ребенку плохо но он старается этого не показывать;Трудности воспитания: ребенок начинает замыкаться и становится неуправляемым. Переживания приобретают смысл сердящийся ребенок понимает что он сердит благодаря этому у ребенка возникают такие новые отношения к...
46277. Эльконин Д.Б. «К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте» 12.75 KB
  Некоторые считали что в этом возрасте важно развитие сенсомоторноманипулятивной деятельности. Однако решили что речь используется ребенком в данный период возраста для налаживания сотрудничества с взрослыми в предметной деятельности. В игровой деятельности ребенок моделирует отношения между людьми. Большие трудности представляло выделение ведущей деятельности у подростков.
46278. Особенности формального мышления в подростковом возрасте 12.74 KB
  Они завершают линию развития начавшуюся в младенчестве формированием сенсомоторных структур и продолжавшуюся в детстве вплоть до предпубертатного периода становлением конкретных умственных операций. На ранней фазе взросления этот процесс идет тремя путями: 1 развитие комбинаторики; 2 развитие пропозициональных операций; 3 появление гипотетикодедуктивного мышления. Если на стадии конкретных операций ребенок сортирует предметы только по признаку тождества или сходства теперь становится возможной классификация неоднородных объектов в...