32030

ОЗЕЛЕНЕННЯ ТА БЛАГОУСТРІЙ ШКОЛИ С. ТАНСЬК Чернівецького району

Контрольная

Архитектура, проектирование и строительство

На дiлянцi зi складним рельєфом та складними гiрничогеологiчними умовами допускається розмiщення фiзкультурноспортивної зони на вiдокремленiй дiлянцi у вiдривi від основної території навчального закладу на вiдстанi що не перевищує 500 м. Це даэ змогу краще використовувати міжгрупові території. Грунт на території ділянки повинен бути чистим і сухим. На території ділянки виділяють зони: спортивну зону відпочинку навчальнодослідну й господарчу.

Украинкский

2013-09-01

401.5 KB

96 чел.

Розділ 1. Реферативний огляд.

                        

ДЕРЖАВНI БУДIВЕЛЬНI НОРМИ УКРАЇНИ

                                           Будинки i споруди

 БУДИНКИ ТА СПОРУДИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДIВ ДБН В.2.2-3-97

ЗАТВЕРДЖЕНI:  Наказом Держкоммiстобудування України вiд 27.06.96 р. 117 та введенi в дiю наказом   136 вiд 6.08.97 р.з 1 сiчня 1998 Державнi будiвельнi норми "Будинки та споруди навчальних  закладiв" поширюються на проектування нових i  реконструкцiю  iснуючих будинкiв навчально-виховного призначення:

- загальноосвiтнiх шкiл, гiмназiй, лiцеїв та iнших середнiх навчальних закладiв (в подальшому - школи);

- професiйних навчально-виховних закладiв (в подальшому - профтехучилища), навчальних закладiв професiйного навчання та перепiдготовки робiтникiв та спецiалiстiв на виробництвi (в подальшому - навчальнi комбiнати);

- вищих навчальних закладiв;

- навчальних закладiв пiслядипломної освiти (в подальшому  iнститути пiдвищення квалiфiкацiї);

- навчальних комплексiв (центрiв), що включають декiлька навчальних закладiв одного або рiзних рiвнiв освiти, мiжшкiльних навчально-виробничих комбiнатiв.

ВИМОГИ ДО ЗАБУДОВИ ДIЛЯНОК:

Загальнi вимоги:

1. Розмiщення та розмiри земельних дiлянок навчальних  закладiв належить приймати вiдповiдно до мiстобудiвних норм.

2. Будинки загальноосвiтнiх шкiл розмiщуються не ближче 25м вiд червоної лiнiї. При розташуваннi будинкiв шкiл у громадському центрi села цю вiдстань допускається зменшувати до 10м за умови забезпечення нормативних санiтарно-гiгiєнiчних вимог.

3. Вiдстань вiд межi дiлянок навчальних закладiв до стiн житлових будинкiв iз входами та вiкнами приймається не менше 10 м, вiд будинкiв навчальних закладiв до житлових та громадських будинкiв та споруд згiдно з нормами iнсоляцiї, природного освiтлення та шумозахисту.

4. Для професiйно-технiчних та вищих навчальних закладiв необхiдно передбачати вiдстань вiд проїзної частини  швидкiсних  дорiг та магiстралей неперервного руху до будинку, як правило не  менше 50 м, вiд проїзної частини вулиць i дорiг мiсцевого значення не менше 25 м.

В умовах реконструкцiї  допускається  зменшення  вiдстанi  вiд проїзної частини вулиць при використаннi шумозахисних заходiв.

5. По периметру земельної дiлянки  навчального  закладу  слiд передбачати захисну зелену смугу (дерева, кущi, газон) завширшки не менше 1,5 м, а з боку вулиць - не менше 3 м.

6. Земельнi дiлянки загальноосвiтнiх шкiл повиннi мати огорожу заввишки не менше 1,2 м. При розмiщеннi шкiл всерединi  житлових кварталiв допускається застосування живої огорожi з чагарникiв заввишки не менше 1,0м.

7. На земельних дiлянках необхiдно передбачати  пiд'їзди  для пожежних машин до будинкiв, можливiсть об'їзду навколо  будинку, а також вiдкритi дiлянки для стоянки автомобiлiв та iншого  транспорту, враховуючи стоянки спецiалiзованого транспорту для  учнiв-iнвалiдiв згiдно з дiючими нормами.

Пiд'їзди до будинкiв повиннi мати тверде покриття. Слiд роздiляти пiшохiднi потоки та автотранспортнi шляхи.

8. На дiлянках навчального закладу слiд передбачати такi функцiональнi зони: навчальну, навчально-виробничу,  навчально-дослiдну, фiзкультурно-спортивну, вiдпочинку, господарську, житлову.

9. При сумiжному розмiщеннi  декiлькох  навчальних  закладiв доцiльно кооперувати окремi функцiональнi зони, а  також  iнженернi комунiкацiї та споруди при них. При цьому  допускається  скорочення сумарного розмiру земельної дiлянки, але не бiльше нiж на 20%.

10. Навчальна зона включає навчальнi корпуси  та  територiю,що прилягає до них. Навчально-виробнича зона охоплює будинки з навчально-виробничими майстернями i лабораторiями, навчальнi полiгони,дослiднi дiлянки i т.iн. Виробничi та iншi  будинки  обслуговуючого призначення належить розмiщувати з  врахуванням  вимог  нормативних документiв для вiдповiдних типiв будинкiв. Навчальнi полiгони та дослiднi господарства допускається  розмiщувати поза територiєю навчального закладу, кооперуючи їх, по мо-

жливостi, з вiдповiдними виробництвами.

11.Фiзкультурно-спортивна зона включає  критi  та  вiдкритi спортивнi споруди та майданчики. Типи та  кiлькiсть  спортивних споруд визначаються завданням на проектування у вiлпонiднистi з нормативними вимогами до спортивних споруд.

12.Фiзкультурно-спортивну зону належить розмiщувати  сумiжно з навчальною зоною, але не з боку вiкон примiщень, початкових  класiв будинкiв шкiл. Допускається розмiщувати вiдкриті спортивнi майданчики та споруди з боку iнших навчальних та  навчально-допомiжних примiщень шкіл за наявності захисних заходiв, що забезпечують  зниження рiвня шуму. Майданчики для iгор з м'ячем та метання  спортивних снарядiв належить розмiщувати на вiдстанi не менше 25 м вiд вiкон навчальних та навчально-допомiжних примiщень будинкiв (при наявностi огорожi заввишки 3 м i завдовшки не менше 15м), а майданчики для iнших видiв фiзкультурно-спортивних занять - на вiдстанi не менше 10 м. При розмiщеннi спортивних споруд та майданчикiв з  боку  вiкон навчальних і бібліотечних приміщень  необхiдно вживати заходів щодо захисту від шуму за рахунок озеленення, використання рельєфу  мiсцевостi та iн.

13. На дiлянцi зi складним рельєфом та складними гiрничо-геологiчними умовами допускається  розмiщення  фiзкультурно-спортивної зони на вiдокремленiй дiлянцi у вiдривi від основної території навчального закладу на вiдстанi, що не перевищує 500 м.

14. Зона вiдпочинку мiстить майданчики  активного  та  тихого вiдпочинку. Майданчики активного відпочинку можуть прилягати до фізкультурно-спортивної зони, розміщуватись біля входів та виходів з дiлянки на вулицю. Майданчики  для  тихого  вiдпочинку доцiльно розмiщувати у комплексі з озелененням.

15.Площа  озеленення  земельних  дiлянок  повинна  складати 45-50% загальної площі дiлянки (включаючи озелененi мiсця вiдпочинку, дiлянки для вирощування овочевих та ягідних культур, захисні смуги та посадки з чагарникiв по периметру дiлянки).

При приляганнi земельної дiлянки безпосередньо до зелених  масивів (паркiв, садів, скверів), а також при  розмiщеннi  навчальних закладiв у сiльськiй мiсцевостi або за умов реконструкції площу зелених насаджень допускається скорочувати, але не бiльше нiж до 30%. Високорослi дерева належить висаджувати на вiдстанi не меншій 10 м вiд стін з вікнами навчальних примiщень, а чагарники не менше 5 м.

16.Дiлянку навчального закладу не допускається перетинати мiськими вулицями та дорогами.

Типи інтернатних закладів:

Для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою забезпечення належного рівня задоволення їх життєвих та освітніх потреб за умов повного утримання їх за рахунок держави створюються інтернатні заклади таких типів:

- дитячий будинок - навчальний заклад інтернатного типу, що забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку, а також тих, які перебувають у родинних стосунках;

- загальноосвітня школа-інтернат –– загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

- спеціалізована школа-інтернат –– загальноосвітній навчальний заклад з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію обдарованих дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

- спеціальна загальноосвітня школа-інтернат –– загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання, соціальну адаптацію та корекцію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

- загальноосвітня санаторна школа-інтернат –– загальноосвітній навчальний заклад з відповідним профілем, що забезпечує виховання, навчання та лікування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують тривалого лікування.

   Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат -загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання, соціальну адаптацію та корекцію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

  Загальноосвітня санаторна школа-інтернат - загальноосвітній навчальний заклад з відповідним профілем, що забезпечує виховання, навчання та лікування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують тривалого лікування.

Ділянка має бути добре освітленою,сухою, з природним стоком дощових   талих вод. Радіус обслуговування дитячих установ в містах становить 300м, в селах-500м. Віддаль від будівель до червоної ліні  не менше 25м.

   Для захисту територій дитячих садів,та ясел від вітру,шуму, пилу по периметру створюють живу огорожу з рядових посадок дерев та чагарників, збільшують ширину смуги з боку проїзду.

   При реконструкції   житлової  забудови, а також в умовах прилягання дитячих дошкільних установ до лісу чи парку розміри земельних ділянок допускають зменшувати за рахунок скорочення площ  озеленення, Але не більше як на 25%.

    Майданчики для занять дітей різних вікових груп ізолюють один від одного живоплотами. Вільно розміщені  дерева мають затінювати протягом усього дня частини майданчиків, але при цьому не затіняти будівлю садів-ясел, городу, басейну. Дерева висаджують не ближче 5м від будівель, 2м від підземних комунікацій, та 10м від краю дороги. В південних районах створюють нерегулярні   посадки, оскільки  замкнені   ряди дерев та кущів сприяють застою гарячого повітря.

   Ігрові  майданчики для дітей молодшого віку обладнують альтанками, павільйонами, макетами, шведськими стінками. Особливе місце відводять куточкам природи. Для дітей віку 3-7 років встановлюють качелі,  влаштовують город, плодово-ягідний сад, створюють плескальний басейн. На фізкультурному майданчику розташовують обладнання для лазання, стрибків, рухових ігор.

    Майданчики для дітей ясельного та старшого віку можуть блокуватися. Це даэ змогу краще використовувати міжгрупові  території  .

   Зелені  насадження розташовують виходячи  з функцій,які  вони виконують,-захисних, сануючих, декоративних,навчально-виховних. Крім створення комфортних умов для дітей, зелені  насадження мають бути об’эктом пізнання рослинного світу, його краси, формувати любові до природи.

   З метою забезпечення оптимальноі інсоляціі   приміщень садів-ясел дерева висаджують на віддалі  не менше 10м, а чагарники не менше 5м. В південних районах ці  відстані  можуть бути зменшені  до 5-7м, та 2-3м.

    Ступінь озеленення садів ясел досить високий та досягає 55-59% та більше. Велику увагу приділяють розбивці  квітників  в які  вводять багаторічники. Перед головним входом розбивають регулярні  квітники у вигляді  рабаток та клумб, в садовій частині  на фоні  газону створюють  з низьких рослин квіткові  плями з високих – групи. Квітники можуть займати 1,0-1,5% всієї  площі. Щоб причепити дітям трудові  навички створюють мініатюрні  городи-ягідники. Для захисту майданчиків тихого відпочинку від шуму та надмірної  інсоляціі  , навколо них, особливо з південного боку,висаджують дерева з густою кроною, а також високі  чагарники 0,5-1,0м від краю майданчика. Крім того влаштовують перголи з вюнкими рослинами .

   Загальні правила улаштування й утримання загальноосвітніх шкіл.

Правила улаштування й утримання шкіл поширюються на всі загальноосвітні школи: початкові, середні, вечірні (змінні) й заочні школи для молоді, що працює, школи з поглибленим вивченням деяких навчальних предметів, школи з подовженим днем, школи-інтернати, спеціальні школи. Улаштування шкіл, розміщених у нетипових будівлях, необхідно поступово пристосовувати під час реконструкції й капітального ремонту до вимог правил. Нові споруджені будівлі загальноосвітніх шкіл, будівлі після реконструкції або проведеного ремонту можуть бути допущені до експлуатації тільки з дозволу санітарно-епідеміологічної станції.

Школа повинна мати самостійну земельну ділянку, ізольовану і, як правило, віддалену від транспортних магістралей, промислових, комунальних та інших підприємств, які можуть бути джерелами шуму й забруднення повітря. Грунт на території ділянки повинен бути чистим і сухим. Земельні ділянки обгороджуються зеленими насадженнями, а прилеглі до вулиць і проїздів - огорожами заввишки 1,2 м. Площа озеленення ділянки становить 40-50%. На території ділянки виділяють зони: спортивну, зону відпочинку, навчально-дослідну й господарчу. Усі зони повинні мати зручний зв'язок з приміщеннями і між собою, зона відпочинку - зручний зв’язок із спальним корпусом.

Спортивна зона повинна бути розміщена, по можливості, з боку спортивного залу, не дозволяється розміщувати її збоку вікон навчальних приміщень. Кругову бігову доріжку влаштовують навколо футбольного поля, пряма доріжка, як правило, є частиною колової. Ями для стрибків у висоту й довжину засипають піском, перемішаним з тирсою. Комбінований майданчик можна заасфальтувати (забетонувати), футбольне поле повинно мати трав'яний покрив. Займатися на спортивних майданчиках можна тільки в спортивному взутті й одязі. Діти повинні бути навчені правильно користуватись спортивним інвентарем і обладнанням. Фізкультурні майданчики потрібно відгороджувати один від одного зеленими насадженнями.

Зона відпочинку призначається для організації рухливих і тихих ігор, індивідуальних занять учнів на відкритому повітрі. Майданчики для рухливих ігор і відпочинку дітей під час перерв розміщують неподалік від виходів з будівлі. Мають бути окремі майданчики для учнів 1-2, 3-4, 5-8 класів. Майданчики для тихого відпочинку розміщують віддалік від спортивної зони й майданчиків для ігор. Метеорологічний і географічний майданчики потрібно розміщувати на відкритій місцевості на відстані не меншій як 35 м від будівлі школи і спортивних майданчиків.

Господарча зона розміщується в глибині ділянки з боку входу до виробничих приміщень їдальні й має окремий в'їзд з вулиці. У цій зоні розміщують господарчі будівлі (навіси для інвентарів, сміттєзбиральні тощо), а також гаражі для автомашин, тракторів та інших сільськогосподарських машин. Тут же може бути розміщена котельня й насосна з водонапірним баком. Сміттєзбиральні повинні мати кришки, які щільно закриваються, і встановлюються на відстані не менш як 25 м від вікон і входу до їдальні, на бетонованому майданчику під навісом.

          Виїзди і входи на ділянку школи, проїзди, доріжки до господарських будівель, а також до дворових вбиралень вкривають асфальтом, щебенем, бетоном тощо. Підходи до будівлі школи не менше як за 100 м також повинні мати тверде покриття.

ОЗЕЛЕНЕННЯ ТА БЛАГОУСТРІЙ ШКОЛИ С. ТАНСЬК Чернівецького району

Озелененню та благоустрою території середніх навчальних закладів потрібно надавати особливого значення, тому що зелені насадження відіграють тут не тільки санітарно-гігієнічну і архітектурно-планувальну роль, а також мають і навчально-виховне значення. Насадження на ділянках середніх навчальних закладів відносяться до насаджень обмеженого користування. До цієї групи належать насадження, якими користуються лише ті громадяни, які на цій території працюють, живуть, навчаються або відпочивають.              Насамперед, було з'ясовано, що на даному об'єкті потрібно провести реконструкцію і реставрацію зелених насаджень і дорожньо-стежкову мережу. Тут  планується урізноманітнити насадження деревних і кущових порід, садово-паркових композицій, декоративних квітників, газонів та інших рослинних угрупувань.

     Ми рекомендуємо тут висадити такі насадження: яблуня Недзвецького (Malus niedzwetzkiana Dieck.), катальпа красива (Catalpa speciosaWarder.), бузок звичайний (Siringa vulgaris L.), калину звичайну  (Yibrum yulgaris L.), тис ягідний (Taxus baccata‘Elegantissima'), барбарис Тунберга (Berberis Thunbergii), рододендрон жовтий (Rhododendron luteum Sweet) бруслина японська (Euonymus japonicus ‘Ovatus Aureus'), вейгела квітуча (Weigela florida ‘Alexandra'). Для озеленення використовуємо групові та рядові посадки, а також солітери.

    Для влаштування звичайного газону необхідно висіяти травосуміш із злакових трав з різним типом кущення, а для спортивної зони - найкраще підійде щільне дернове покриття.

    На існуючій території пропонуємо створити сучасні квіткові насадження у вигляді 2-х рабаткових клумб та однієї у формі арабески.

    Біля підпірних колон, центрального входу школи, слід розмістити, прямо на плиточному мощенні, стаціонарні квітники, виготовлені із залізобетону у вигляді ваз, для висаджування в них змінних композицій із різнокольорових літників та вічнозелених кущових декоративних рослин.

    Асортимент літніх квіткових рослин складає: агератум, алісум, настурція, гібриди петунії, чорнобривці, шавлія.

    Художній образ партерної зони доповнюватимуть дві  рабатки. Одну з них створюємо із чайно-гібридних троянд,  іншу - із чайно-гібридних та паркових.

   Для збільшення зеленої поверхні, підвищення гігієнічності та художнього ефекту бажано влаштовувати трельяжі та перголи з витких рослин ломинісу  сорту Дюрана (Clematis Durandii L.) і рози виткої (Rosa L.) та використовувати вертикальне озеленення.

   Для створення невеличкого (2х6м) рокарію на газоні, в правому кутку малого саду школи, використовуємо гранітне каміння і підбираємо  такі рослини: ялівець козацький (Juniperus virhiniana L.), самшит вічнозелений (Buxus sempervirens L.),  барбарис Тунберга (Berberis Thunbergii), рододендрон жовтий (Rhododendron luteum Sweet), вейгела квітуча (Weigela florida ‘Alexandra'), копитень європейський (Fsarum europeum),молодило покрівельне (Sempervsvum tecturum), очиток (Sedum Floriferum).

    Квітники та запроектований рокарій, які  підібрані за часом цвітіння, у поєднанні з деревами й кущами, стануть декоративним елементом партерної зони школи під час цвітіння.

     Відпочиваючи і проходячи повз такого місця, можна вільно розглядати і насолоджуватись пейзажем та грою світло-кольорової гами. Такий набір квітково-декоративної рослинності збагатить знання учнів школи з ботаніки і методів озеленення, а також  надасть їм можливість відновити свої сили, підвищити настрій і наснагу для подальшої праці і навчання.

      Благоустрій території є одним з основних задач проекту.

Сюди входять сучасні покриття головної та другорядних доріжок, влаштування шкільних спортивних майданчиків, малих архітектурних форм, лавок для відпочинку, освітлення території.

Для догляду за насадженнями, ми рекомендуємо у весняний та весняно-літній періоди максимального росту коренів, забезпечувати рослини елементами ґрунтового живлення та водою. В осінній період, а також наприкінці літа, під час активізації росту коренів, забезпечувати рослини фосфором, калієм та водою, що підвищить стійкість їх у зимовий період.

Висновок: Запропонований проект озеленення та благоустрою стане  високо декоративним елементом  не лише на території школи, але і в селі Танському в цілому.  

Проект «Благоустрій Українських шкіл»

                      За прикладами Закарпатської області

Опис проекту:
         У наш непростий час, особливо ясною стає роль школи, як гаранта миру і суспільної моралі. Звичайно, школа не може повною мірою захистити дітей від негативних впливів середовища, але в змозі включити в діяльність дітей турботи і проблеми соціуму, найближчого оточення.   Перетворити школу в культурно-духовний центр села, тому що вона для більшості дітей є єдиним місцем для самореалізації та соціальної адаптації. 
У 2007 -2008 навчальному році нами був розроблений проект «Благоустрій школи». Метою даного проекту було створення місця активного відпочинку для дітей та молоді через благоустрій пришкільній території:
    - Наявність географічної майданчика;
    - Етнографічного куточка;
    - Зона відпочинку, альпійська гірка, водойма;
В ході реалізації проекту ми намагалися вирішити такі завдання:
    - Перетворити школу в культурно-духовний центр села;
    - Виховати в дітях дух діяльності, а не споживання;
    - Вплинути через облаштування пришкільній території на благоустрій села;
    - Поліпшити місце для тренувань спортивних секцій школи, відпочинку;
    - Створити позитивну мотивацію до розвитку дитячого самоврядування.
 Робота по реалізації даного проекту закипіла буквально з перших днів літніх канікул. Нам треба було створити «Зону відпочинку» (пеньки), етнографічний куточок «Селище», альпійська гірка, водойма, зона для ароматерапії, географічний майданчик.
Трудова діяльність була розбита на три частини.
 На початку червня хлопці разом з вчителями займалися очищенням території від бур'янів і різного сміття. На очищеній території закипіла робота по розмітці і прокладання доріжок, які були акуратно засипані піском і по краях зафіксовані опалубкою з цементу. Також хлопці займалися і розбивкою клумб.

        У середині червня була продовжена робота по реалізації проекту. І тепер об'єктом трудової діяльності стала альпійська гірка і водойма. Незважаючи на виснажливу спеку, хлопці працювали з повною віддачею. Вони викопали яму для водойми, а з отриманої купи землі зробили гірку. У яму помістили старий дитячий басейн, виклали його каменем, залили водою. 
        У воду помістили справжні лілії, запустили річкових рибок.
 Далі приступили до роботи з альпійською гіркою. Акуратно її оточили спеціальним пластиковим бордюром. Зі шкільної теплиці посадили різноманітні квіти і навіть декоративну суницю, додали каменів і кам'яних ящірок. Все село здійснювало екскурсії до нашої гірці і водоймища.
Проект буде служити для школи і села
    - Місцем проведення культурно - дозвіллєвих заходів;
    - Місце для оздоровлення дітей;
    - Місцем прогулянок для дітей.
     Основним результатом даного проекту, на наш погляд, буде представлення всіх можливостей школи для формування психічно здорових, соціально-адаптованих, фізично-розвинених учнів.

ОЗЕЛЕНЕННЯ ТА БЛАГОУСТРІЙ ШКОЛИ № 12 М. УМАНЬ

  В наш час все більш актуальне значення приймають заходи по покращенню стану навколишнього середовища, благоустрою, озелененню міст і населених пунктів.

  У містобудуванні озеленення є складовою частиною загального комплексу заходів щодо планування, забудови і впорядкування населених місць. Воно має величезне значення в житті людини та певним чином впливає на навколишнє середовище.

  Зелені насадження є основними елементами художнього оздоблення населених пунктів. Об'єктом озеленення називається земельна ділянка, на якій складові ландшафту (рельєф, водоймища, рослини) і будівельні споруди взаємозв'язані і призначені для відпочинку на відкритому повітрі. Естетичне і емоційне значення зелених насаджень обумовлене можливістю з їхньою допомогою чергувати враження від навколишнього простору, вводити в урбанізоване середовище природні елементи.

  Озеленення території школи призначене для навчально-виховних цілей, фізичного розвитку і відпочинку учнів. Архітектурно-планувальне рішення, благоустрій та обладнання шкільної ділянки повинні якомога повніше відповідати своєму основному призначенню.

  Велике навчально-виховне значення має поєднання теоретичних занять в класі з дослідно-практичною роботою учнів на свіжому повітрі. Упорядкована шкільна ділянка сприяє повноцінному відпочинку учнів під час перерв, прищеплює їм любов до природи, вчить дбайливо ставитися до зелених насаджень, привчає до охайності і порядку. Велике значення для гармонійного розвитку дітей та юнацтва мають вправи на спортивних та ігрових майданчиках

На шкільній ділянці діти одержують уявлення про живу природу, безпосередньо беруть участь у вирощуванні рослин. Тому шкільна ділянка потребує максимального озеленення (до 40-50% території), за винятком тих частин, що мають спеціальне покриття - доріжок, алей, проїздів, господарського двору, окремих ділянок спортивних та ігрових майданчиків.

Площу озеленення шкільної ділянки складають навчально-дослідна зона, захисні зелені смуги по периметру ділянки, а також живоплоти та газони.

  При озелененні шкільної ділянки треба з економічних міркувань використовувати в основному місцеву флору. Не слід садити рослини, що мають колючки та отруйні плоди: софору японську, вовче лико, терен, гледичію, акацію, ожину, обліпиху, бояришник звичайний. Протипоказані також такі трав'янисті рослини, як белена чорна, ясенець, дурман, цикута, наперстянка, осінник, молочай, латук отруйний та інші. Такі дерева, як ширококронні види тополь, біла верба, шовковиця під час цвітіння чи плодами забруднюють навколишню місцевість, вони сильно затінюють ділянку і тим самим затримують зростання трав та квітів.

  Велике значення для успішного озеленення шкільної ділянки має ретельне проведення підготовчих робіт: своєчасне збагачення неродючого ґрунту органічними та мінеральними добривами і додержання правил по зеленому насадженню в цілому. Навколо самого будинку школи зелені насадження треба розміщувати з урахуванням кліматичних умов даної місцевості та орієнтації по сторонах світу, вікон навчальних  приміщень. Лінія посадки дерев від стін шкільного будинку з вікнами класів та лабораторій, що виходять на південь, мусить проходити на відстані двох висот повного росту для листяних порід дерев і ще більше для хвойних.

  Благоустрій ділянки школи передбачає збереження існуючих на відведеній території дерев та кущів і комбінування їх з новими зеленими насадженнями.

Для озеленення шкільної ділянки рекомендуються такі породи дерев: в'яз, липа, клен гостролистий і сріблястий, каштан кінський, береза, горобина, ялівець та різні фруктові дерева. Висаджувати дерева доцільно віком 10-14 років, причому для хвойних, плодових та швидкоростучих листяних дерев вік скорочується до 6-8, а для кущів - до 2-3 років.

  Із чагарників найкраще висаджувати жасмин, бузок, скумпію, таволгу, тамарикс, свидину, бересклет європейський та ін. Найціннішими декоративними видами чагарників вважаються гортензія, калина звичайна. В затінених місцях рекомендується висаджувати стійкі до затінення породи чагарників: бересклет бородавчастий, іргу, сніжноягідник.

Отже, зелені насадження відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні середовища міста але одним із найважливіших наших завдань є збереження існуючих та правильності створення майбутніх елементів озеленення, оскільки виходячи з вищесказаного ми безпосередньо відповідаємо за створення нормальних умов розвитку та навчання нашого майбутнього покоління.

                                 

БЛАГОУСТРІЙ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ БАБАНСЬКОЇ ШКОЛИ УМАНСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  При озелененні загальноосвітніх шкіл потрібно враховувати специфіку даної території. Тут зелені насадження, крім санітарно-гігієнічних і архітектурних функцій, мають також важливу пізнавальну, здатну сприяти виконанню навчальної програми. Територія школи є зоною  суто обмеженого користування, має спеціальну пропускну систему для в'їзду автотранспорту і прохідні для відвідувачів.

  Будуть створені нові квіткові композиції, влаштовані квіткові вази та запроектовані малі архітектурні форми на прикладі лав відпочинку. Квіти і декоративні чагарникові рослини за проектом будуть розташовані вздовж прогулянкових алей і доріжок, біля проїздів, і на інших добре експонованих ділянках. При підборі асортименту  рослинності  враховані кліматичні показники регіону, а також біологічні особливості кожної рослини зокрема.

   Значне місце в ландшафтному оформленні шкільних садиб займають газони. Газон має важливе санітарно-гігієнічне значення - зелений колір заспокоює нервову систему, зменшує втому, підвищує працездатність. Газон має також естетичне значення, оскільки є базою для створення композиції з квітів, дерев та кущів.

  На газоні дуже гарний вигляд мають поодинокі або групові насадження паркових троянд, чайно-гібридних троянд, форзиції, спіреї Вангутта, магонії падуболистої, гортензії, барбарису та різні види хвойних порід. На передньому плані газону висаджують багаторічні та дворічні квіти. Серед них - рицина, рудбекія, седум спектабелє, ірис злаколистий, півонія, флокс волосистий, дельфіній, мак багаторічний, геленіум, ірис бородатий, наперстянка.

  Насадження  багаторічних і дворічних квітів доповнюють пізньоквітучими однорічними квітами, що створює яскраву кольорову пляму на газоні протягом усього вегетаційного періоду - чорнобривці, сальвія, петунія та багато інших із широкої палітри однорічників.
  Квітники -  невід'ємний елемент озеленення шкільної території. Вони мають велику силу емоційного впливу, створюють основні акценти в кольоровому оформленні ділянки. Розміщення квітів має бути підпорядковане єдиному художньому задуму озеленення території.

  В оформленні шкільного подвір'я квітники влаштовують у регулярному стилі зі строгими лініями композиційних форм.

  У загальноосвітніх навчальних закладах квітники планують з урахуванням багатьох вимог, але основною з них є те, що квітування має тривати протягом усього вегетаційного періоду. Досягти цього можна завдяки квітково-декоративним рослинам.

   Отже, в наш час все більш актуального значення набувають міри по покращенню стану навколишнього середовища, благоустрою, озеленення міст і населених пунктів. Саме це є головним завданням садово-паркового господарства

Розділ 2.Переддипломні дослідження

2.1.Містобудівельна ситуація

Микуличинська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат знаходиться у Івано-франківській області, біля міста Яремче, у с. Микуличин. Село розташоване Між мальовничими гірськими краєвидами, поміж гір та лісів. Тут немає громістких багатоповерхівок, проте досить багато котеджів та готелів, що предназначені для туристів, оскільки це туристичний район. Площа села 13,854 км², густота населення 358,09 осіб/км². Микуличин – село, розташоване в долині річки Прут, за 18 км від Яремче. Це низькогірний кліматичний курорт, одне з найбільших в Україні сіл. Існує припущення, що князь Данило Галицький нагородив цими землями воєводу Миколу. Тут був збудований Микулин сторожовий пост.

Микуличин – одне з найбільших в Україні сіл протяжністю 44 км, а також найстаріших поселень, про які згадано документально у 1412 році. Через село протікає сплетіння річок: Зеленичка, Прут, Бистриця. Село знаходиться біля Татарова, Яремче. Інтернат розташований по центральній вулиці Грушевського, навпроти Оздоровчого центру, і неподалік від сільської ради. Це гірська місцевість, навколо ліси та гори, вони обгороджують місцевість від Яремче до Яблониці.

2.2.Історичний аналіз. 

За документами архіву перша писемна згадка про с. Микуличин відноситься до 1412 р.: в судовій справі Березовських, що розглядалася Галицьким гродським судом 1630 р., згаданий привілей короля Владислава, виданий у Львові 1412 р., де вказані границі володінь Березовських, в яких виступає гора Микулинка. В сумарії документів Коронної Метрики 1456-1765 рр. про границі королівських і приватних маєтків на території Галичини, міститься анотація підтвердної грамоти привілею Миколи Турецького 1515 р. на села Коломийського повіту поблизу Прута — Делятин, Ланчин, Саджаву, Турку та ін., серед яких виступає топонім "Микуличине поле".

    У Микуличині довгий час був «застій» грамоти, тобто навчальні заклади були закриті, проте після першої світової війни, коли всю владу в Галичині перебрала у свої руки Польща, навчання у школах тривало чотири роки. Тривало уже за розширеною шкільною програмою. Дітей вчили математики, українську і польську мови, співів, малювання. Були введені уроки з релігії. Навчання велось українською мовою.

 З часом число шкільних закладів у селі зростало. Розміщувались вони в приватних будинках. 

 Досить тривалий час працює Микуличинська допоміжна школа- інтернат, що розмістилась в приміщеннях монастиря сестер Василіянок (цегляний корпус, побудований у 1927 році). З 1946 року по 1961-й функціонував дитячий будинок для сиріт. При ньому діяла початкова школа, а потім учні навчались у Микуличинські семирічці. З 1946 року по 1954-й директором тут був Євген Петрович Грушовий.        

Після цю посаду займали Муза Євгенович Гуменюк та Віктор Павлович Верховський. у 60-х роках дитячий будинок для сиріт реорганізували у допоміжну школу-інтернат для дітей з фізичними і розумовими вадами.        

В різні роки колектив школи-інтернату очолювали Василь Макарович Грещук, Антін Іванович Мельничук, Мирослава Іванівна Осадчук, а з 1987 року директором працює Василь Петрович Пушкар, який закінчив Івано-Франківський педінститут, після - викладав історію в Ланчині.

Сьогодні в школі-інтернаті навчається 120 учнів. Чисельність педагогічного колективу нараховує понад 40 чоловік. В Микуличині є ще ряд спеціалізованих закладів.

Територія-територія Микуличина (раніше 435 квадратних кілометрів) сягала на південь аж до хребта Чорногорки. До відділення з нього в 1927 р. самостійних громад Ворохти і Татарова, Микуличин був найбільшим населеним пунктом тодішньої Польщі. Я.Фальковський в своїй праці "Західне пограниччя Гуцульщини" подає назви 46 присілків Микуличина згідно урядового документу 1856р. 
           Населення: Внаслідок демографічних подій Другої Світової війни та післявоєнного періоду, населення Микуличина стало майже виключно українським і в 1989 р. налічувало 5600 жителів. А вже за даними перепису 2001 року - лише 4900 жителів.

2.3. Архітектурно-планувальний аналіз.

Композиція розміщення архітектурних форм є важливим чинником цілісності і естетичного вигляду фундаментальних композицій збоку не тільки ландшафтного архітектора, а й забудовника. Критерій розміщення приміщень є безліч, наприклад:

- Затіненість чи освітленість;

- Відстань від дороги;

- Відстань від культових споруд;

- Відстань від річок, озер, гір, лісів;

- Рельєф.

На території інтернату знаходяться як великі споруди, так і малі архітектурні форми. А саме: 1 новий корпус (спальний), і 2 навчальні  корпуси, ще знаходяться господарські споруди: пральня, їдальня, туалет, на вході каналізаційна будка, ще на території інтернату 2 спортивні, і 1 дитячий майданчики, на дитячому майданчику знаходяться безліч малих архітектурних форм, таких, як качелі, гірки, лавочки та інші.

  Отже планування на даній території є грамотним, тому, що виконане за усіма критеріями, що вимагає кожна споруда.

2.5.Ландшафтний аналіз

  Ланшафт даної території в хорошому стані. Рель'єф  місцевості без різких перепад висот, тому перешкод у втіленні проекту не має. Проте школа-інтернат знаходиться в гірській місцевості, тому навколо ліси та гори. Зелених насаджень на даній території спостерігається не багато. В основному це плодові види, такі як: сливи,яблуні. Зустрічаються: туя, сосна, ялиця, ялина.

 2.6.Урбоекологічний аналіз.

Клімат Карпат визначається географічним положенням гір та значною висотою над рівнем моря. На їх територію має вплив континентальне й морське повітря помірних широт, а інколи сюди проникають арктичні повітряні маси. Клімат Карпат дуже вологий з порівняно низькими річними температурами повітря. Температура січня у Передкарпатті становить - 4°...-3°С, у Закарпатті – -2°С, а в горах – -6°...-12°С. Зима м'яка і багатосніжна. Зрідка бувають дуже холодні зими. Середні температури липня в Передкарпатті становлять +18°С...+19°С, Закарпатті - +20°С, у горах - +7°...+13°С. Опадів у передгір'ях - 900 мм, у верхів'ях гір - до 2000 мм (с. Руська-Мокра, Тячівський район, Закарпатської області). Із підняттям на кожні 100 м у Карпатах літо запізнюється на 8-10днів і на 5-6 днів закінчується раніше. У замкнутих котловинах часто застоюється важке холодне повітря і температура може бути на 100 м нижча, ніж у навколишніх горах. Це явище називається інверсією температур. У Карпатах бере початок багато річок: Прут, Дністер, Тиса, Лімниця, Черемош, Латориця, Уж, Теребля, Бистриці Надвірнянська і Солотвинська. Течія їхня стрімка, вони несуть велику кількість уламкового матеріалу, який відкладають у своїй нижчій течії. Живлення річок мішане. Грунти у Карпатах різноманітні і відповідно до кліматичних умов розміщуються вертикальними поясами. В Передкарпатті сформувалися дерново-підзолисті грунти, вище 1200-1400 м – бурі гірсько-лісові грунти, на висоті 1500-1600м – сіро-бурі, вище 1600м (під субальпійськими луками) – гірсько-лучні.

 Температура повітря по місяцях, (°С)

Температура

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Рік

Середня

-5,1

-3,2

1,4

8,1

13,5

16,6

17,9

17,3

13,5

8,0

2,6

-2,1

7,4

Денна максимальна

-3

-1

6

12

18

20

22

22

18

12

5

0

11

Нічна мінімальна

-7

-5

-1

4

8

11

13

12

9

4

1

-4

3

Середня кількість опадів, (мм)

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Рік

31

32

35

54

87

98

104

81

53

36

37

41

689

Мінімальна річна кількість опадів (412 мм) спостерігалась у 1946 р., максимальна (962 мм) – в 1978 р.
Максимальну добову кількість опадів (93 мм) зафіксовано 17 липня 1948 р.
У середньому за рік у місті спостерігається 155 днів з опадами; найменше їх (10) у жовтні, найбільше (15) – у грудні
.

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 79%, найменша вона у квітні–травні (73%), найбільша – у грудні (85%).

Відносна вологість повітря, (%)

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Рік

83

82

78

73

73

75

75

76

78

80

84

85

79

Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша – у грудні.

 Загальна хмарність, (бали)

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Рік

7,5

7,6

7,2

6,9

6,6

6,5

6,2

5,6

5,9

6,3

7,7

8,0

6,8

  •  0 балів - ясно.
  •  Менше 5 балів нижнього ярусу, або хмар середнього ярусу, що просвічують, або будь-яка кількість хмар верхнього ярусу - невелика хмарність.
  •  Від 1-3 до 6-9 балів або 3-8 балів хмар нижнього ярусу або щільних хмар середнього ярусу - мінлива хмарність.
  •  Від 8-10 до 0-3 балів хмар нижнього ярусу - хмарно з проясненнями.
  •  7-10 балів хмар нижнього ярусу - хмарно.
  •  10 балів хмар нижнього ярусу - похмуро.

Найбільшу повторюваність у місті мають вітри із заходу і північного заходу, найменшу – з північного сходу.

 Повторюваність вітру різних напрямків, (%)

Пн

ПнС

С

ПдС

Пд

ПдЗ

З

ПнЗ

Штиль

5,8

3,1

15,8

16,6

4,5

9,6

23,4

21,2

29,4

 

Найбільша швидкість вітру – у березні, найменша – у серпні–вересні. У січні вона в середньому становить 2,9 м/с, у липні – 2,7 м/с.

 Швидкість вітру по місяцях, (м/с)

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Рік

2,9

3,2

3,4

3,2

2,8

2,8

2,7

2,4

2,4

2,6

3,1

2,9

2,9

Кількість днів з грозами в середньому за рік становить 25, градом – 4, снігом – 60.

2.6.2.Геологія і гідрологія.

На живописних схилах Карпатських гір бере початок і протікає багато річок і потоків, які об’єднуються в річці Прут та західних притоках ріки Чорний Черемош. По днищах льодовикових карів течуть у звивистих неглибоких руслах невеличкі потічки, які, зливаючись дають початок ріці Прут – головній водній артерії парку. Прут бере свій початок біля підніжжя найвищої гори українських Карпат – Говерли з висоти 1750 м.н.р.м., і тече на північний схід. Загальна довжина 910 км. Протікає по території Івано-Франківської і Чернівецької областях, Молдавії і Румунії де впадає в Дунай. В нижній частині (до 350 км від устя) він судноплавний, а вгірській місцевості – як бачите мілководний, порожистий, з прискореною і повільною течією, в залежності від крутизни русла, падіння якого в середньому 10 м на 1 км. Швидкість течії від 1,5 до 3 м за секунду. Напевне через те і отримала річка назву Прудкий, або лозина, що в’ється між горами. На своєму шляху він вбирає в себе чисельні притоки з екзотичними назвами: Прутець Чемегівський, Кам’янка, Жонка, Жінець, Піги, Прутець Яблунецький, Гомулець та інші. Загальна площа басейну 27,5 тис.км2 . Довжина ріки Прут на території КНПП або Яремчанщині 55 км. Колір води – зеленкуватий, наслідок часткового розмивання і розчинення мергелітових сланців.
          Над річкою багато капітальних і підвісних мостів. Ось, наприклад, ажурний, залізнодорожній міст збудований в 1948 році, на місці красивого арочного моста з ямнівського каменю-пісковика (один з найбільших залізнодорожних мостів в Європі), що його підірвали відступаючі частини мадярських військ в 1944 році. Залишки його можна побачити на правому березі. Особливість гірських річок в тому, що на протязі кількох годин, максимум сутки-півтора, перетворюється в грізні глибоководні потоки. Підйом рівня води на 3 -5 метрів буває в період весняно-літніх дощів і визиває сильні повені.
           Багаторічний стік протягом року розподіляється наступним чином: навесні і влітку він складає 55 – 70 %, взимку найменший і досягає 10 – 15 % річного стоку. Максимальна витрата води в річці Прут в м.Яремче за час ведення спостережень (середня багаторічна – 12, 2м3 за секунду) відзначена в 1927, 64 м3 за секунду, та в 1969 (530м3 за секунду) роках. Тоді наша річка дорівнювала Нілу в самий спокійний час.
            Всі ріки розташовані на території парку згідно класифікації Львовича, відносяться до змішаного типу живлення з переважанням дощового. Взимку їх наповнюють талі води, на весні вони підживлюються снігом та дощем, а влітку дощем. Найбільше наповнюють ріки зливи а в міжпаводкові періоди – грунтові та підземні води.
 Замерзають ріки неодночасно. На початку на річках з’являється перший лід, а під Новий Рік вони вже повністю вкриті льодом. Скресає річка на початку березня. Щоправда, є зими, коли річка повністю не замерзає, лід утворює лише забереги – намерзання криги біля берегів.
           Один з найбільших водоспадів на річці Прут – пам’ятка природи, яку охороняє держава. Річка пробила собі дорогу – через те назва його “Пробій”. В давні часи висота прямовисного спадання води була більш як 8 метрів а зараз тільки 4. Найдешевшим видом транспорту лісу був сплав, а Яремчанський водоспад заважав спритним ділкам сплавляти ліс.
 Його двічі підривали, але це тільки змінило вид водопаду (його красу), а сплаву лісу так і не допомогло. Ліс і надалі сплавляли по найбільшій протоці Прута – Черемошу. На даний момент глибина котловану близько 20 – 25 метрів. 
         Водоспад є природним бар’єром для проходження риби (крім форелі струмкової, форелі райдужної, лосося дунайського), яких в пруті нараховують до 57 видів, а в районі Яремча 14. Сила, швидкість, спритність допомагають форелі проходити такі високі і потужні перепони. Побачити ці стрибки риби можна в ясний, сонячний день серпня – вересня, коли вона йде вверх до місць нересту.
            Водоспад являється сильним природним джерелом відємно заряджених іонів, тому перебування біля нього – поєднання корисного і приємного.
 Влітку місцеві юнаки здійснюють стрибки з моста (16 метрів) для бажаючих подивитись. По легенді дівчина не виходила заміж за хлопця поки той не скочить в водоспад.
 Не такий повноводний але набагато вищий говерлянський водоспад 6 каскадів 84 метри, довжина найбільшого каскаду 12 метрів. Його краєвидами можна помилуватися при підйомі на г.Говерла. 
 10 метрів висота водоспаду Гук на притоці Прута – «Жінці». 
     Оригінальний і красивий водоспад Капливець, при в’їзді до села Микуличин. 
             В Яремчі є ще один водоспад розташований на притоці Прута Жонці – «Дівочі сльози» 1,8 метра. Крім рік і потоків на території Яремчанщини знаходяться хлоридні, вуглекисні, сульфатні, гідрокарбонатні, мінеральні джерела води типу Боржомі, Нарзан, Есентуки Арзні. Особливо відомі вуглекислі гідрокарбонатно-натрієві та кальцієві води, так звані “Буркути”.
 У Говерлянському та Високогірному лісництвах знаходяться невеликі озера льодовикового походження. Найбільше зних – озеро “Марічейка” та “Несамовита”, площа яких, відповідно сягає 7 та 3000 м2 . Перше зних знаходиться на висоті 1510 м.н.р.м., а друге – на висоті 1750 м.н.р.м. Найбільша глибина Несамовитого – 2 метри, жодна річка не витікає з нього і живиться воно лише дощами. Марічейка – 0,8 м, і воно з усіх сторін поросло осокою. З усіх водних ресурсів найціннішими для водопостачання є підземні прісні води, які є чистішими за поверхневі і мають стабільний дебет. В області нараховується 22 родовища прісних підземних вод, які занесені до Державного балансу запасів корисних копалин України, з них 9 — питного призначення, а саме, Шевченківське (поблизу м. Тлумач), Городенківське, Підмихайлівське (Калуський район), Коломийське, Надвірнянське, Снятинське, Черніївське (Тисменецький район), Воронівське (Рогатинський район).

          Водопостачання населення в сільській місцевості переважно здійснюється за рахунок підземних вод. Забезпечення питною водою міст Івано-Франківськ, Калуш, Коломия,Долина, Надвірна, Болехів, Яремче, населення яких становить третину від загальної чисельності області, здійснюється, в основному, за рахунок вод змішаного типу (інфільтраційні водозабори).

         За якісним складом (вміст катіонів і аніонів, мінералізація) серед підземних вод Івано-Франківської області, які використовуються для водопостачання, суттєво переважають гідрокарбонатно-сульфатні кальцієво-натрієві води з мінералізацією 0,2-0,8 г/дм³. І лише на Городенківському родовищі підземні прісні води мають гідрокарбонатно-сульфатний кальцієво-натрієвий склад при загальній мінералізації 0,5-0,7 г/дм³.

 2.6.3.Грунти.

Грунти утворюються під впливом клімату, живих організмів, складу і будови материнських гірських порід, рельєфу місцевості і віку території. Від клімату залежить кількість опадів, що впливає на розвиток рослинності, життєдіяльність мікроорганізмів, розчиння різних сполук у грунті та їх переміщення. Температура впливає на перебіг хімічних і біохімічних реакцій.

У результаті взаємодії багатьох складних процесів формується хімічний склад грунту.

Грунт складається з різноманітних мінеральних, органічних та органо-мінеральних сполук.

Найважливішою складовою частиною грунту є гумус – перегній. Він утворюється з органічних рослинно-тваринних рештов, які щорічно потрапляють у грунт і під впливом життєдіяльності мікроорганізмів розкладаються й синтезуються. Хімічний склад грунту суттєво впливає на його родючість, на його фізичні та біологічні властивості.

Рослинний опад в лісах і відмерла трав’яна рослинність після розкладу мікроорганізмами дають багато органічної речовини, збільшуючи потужність грунту. Частково гумус мінералізується і знову під впримом мікроорганізмів переходить в доступні рослинам мінеральні сполуки.

Грунт містить мікроелементи (азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірку, залізо та ін.) і мікроелементи (бор, марганець, молібден, мідь, цинк та ін.), які рослини споживають у невеликих кількостях. Їх співвідношення і визначає хімічний склад грунту. Він залежить від вмісту елементів в материнській породі, кліматичних факторів, рослинності. Чим більше зволожений грунт, тим переважно бідніше мінеральними сполуками її верхні горизонти.

Хімічний склад грунту постійно видозмінюється під впливом життєдіяльності організмів, клімату, діяльності людини. При внесенні добривами грунт збагачується живильними речовинами.

Для грунтів гірських обалстей характерна широтна зональність на рівнині і вертикальна зональність в Карпатах. На рівнинах переважають три типи широтно-зональних грунтів: опідзолені чорноземи, сірі опідзолені і дерново-підзолисті.

У Карпатах теж виділяються три типи грунтів: опідзолені буроземи, гірські підзолисті і гірсько-лучні.

Як рельєф, так і грунтовий покрив гірських областей формувалися під дією різноманітних природних умов.

На території парку переважають бурі гірсько-підзолисті, а також дернові та гірсько-лучні грунти. Тут їх зустрічається 26 різновидів. Поширені вони виключно в гірській частині в межах лісового поясу до висоти 1500-1550 м н.р.м. У межах хвойно-широколистяних лісів переважають світлобурі грунти, а вище, в межах смерекових лісів – темнобурі.

Гірсько-підзолисті грунти залягають на середніх і високих терасах карпатських рік, на делювіальних шлейфах схилів, вирівняних частинах вододілів на висотах 400-600 м н.р.м. Їх зустрічається 9 різновидностей.

Гірсько-лучні грунти поширені в субальпійському та альпійському поясах на висотах понад 1500-1550 м н.р.м. Сформувалися вони під трав’янистою та чагарниковою рослинністю високогір’я. Ці грунти представлені 3 різновидами.

Дернові грунти представлені 4 різновидами і знаходяться в межах заплави і першої-третьої надзаплавних терас рік. Утворилися вони під трав’яною та чагарниковою рослинністю.

Зустрічаються на території парку також торфовища та торфово-болотні різновиди грунтів, а також виходи на поверхню корінних порід. Гірські області, як правило, розташовані у кількох геоморфологічних областях –Зовнішніх Карпат, Вододільно-Верховинській та Полонинсько-Чорногірській, які, в свою чергу, поділяються на ряд геоморфологічних районів.

Чорногора має складчасто-покривну будову, що складається з невеликих лусок та покривів, насунутих у північно-східному напрямку на Скибову зону, що надає Чорногірському хребту чіткої асиметрії. Його північно-східні схили крутіші, ніж південно-західні. Тут переважають форми давнього зледеніння та радіальне розчленування.

Чорногірський масив має п’ять паралельних хребтів, витягнутих з північного заходу на південний схід. На північній границі височать гори Говерла (2061 м), Брескул (1911 м), Туркул (1935 м). Північніше – Козмеска (1592 м) та Маришевська (1587 м), які мають вигляд округлих конусів або куполів.

Третя група хребтів має найвищі вершини Гига (1325 м), Мариш (1342 м) та Кострище (1148 м); четверта – Кукул (1540 м), Озірний (1323 м); п’ята – Гостру Клеву (1226 м), Кострицю (1386 м), Кострич (1344 м) та інші.

В околицях Ворохти переважає низькогірний рельєф.

В межах Горган є декілька відокремлених хребтів, які мають напрямок з північного заходу на південний схід. У крайній південно-східній частині розміщений хребет Явірник, у пригребеневій частині якого утворились кам’яні розсипи. На правобережжі ріки Прут хребет Явірник продовжується хребтом з вершинами Ягідний (1216.5 м), Куніклива (1262 м), Чорний Погар (1266.2 м), Гордя Доброківська (1356.8 м), Гордя (1478 м).

В групі вершин вододілу Прутця Чемигівського вирізняються Шекелівка (1284 м) та Гига (1117 м). На правобережжі – вершини Малі Погари (1076.6 м) та Горган (1049.1 м).     Переважають на цих хребтах обвально-осипні схили та кам’яні розсипи. Такі форми рельєфу зустрічаються і в басейні ріки Жонка на схилах хребта з вершиною Синячка (1401.5 м).                                               Терасовий комплекс ріки Прут та її приток відображають специфічні особливості геолого-геоморфологічної будови. Глибина врізу зменшується від 600-1000 м (в районі смт.Ворохта) до 500-600 м (в околицях міста Яремче). Долина ріки звужується в урочищах Женець, Дрибка та розширюється поблизу сіл Ворохта, Микуличин, міста Яремче. В розширеннях простежується комплекс терас з двох рівнів заплави (голоценовий вік) та 17 надзаплавних терас, з яких 1-8 є плейстоценовими, а 9-17 – пліоценові. Останній факт підтверджує, що долина ріки Прут пройшла в своїй історії тридцять п’ять етапів.

Типовими грунтами для гірських провінцій Карпат і Криму є буроземи, хоч тут формуються й інші відміни, які зустрічаються на рівнинних територіях, особливо під лісовою рослинністю.

Буроземи утворюються під лісовою рослинністю і високо гірськими луками в умовах посиленого сезонного промивного типу водного режиму та підвищеної відносної вологості повітря. Інтенсивність буроземного процесу залежить від грунтоутворюючої породи і типу лісів. Він сильніше проявляється у грунтах, які сформувались на безкарбонатних породах, ніж на карбонатних, а також під буком і грабом, ніж під хвойними.

Буроземи отримали свою назву за характерний жовто-палевий або бурий колір, який обумовлений інтенсивним глиноутворенням в умовах підвищеної вологості й температури. Характерною властивістю буроземних грунтів є збільшена кількість у них несилікатних форм сполук заліза та рівномірний їх розподіл за профілем.

Глибина грунтового профілю - 20-90 см визначається глибиною залягання щільних порід. Диференціюється він на гумусовий, потужністю 15-25 см, і два перехідних горизонти.

Коричневі грунти Криму сформувались під сухими лісами і чагарниками та степовою рослинністю в кліматичних умовах, характерних для сухого середземноморського клімату. В Криму вони займають смугу Південного берега, розміщуючись окремими плямами від західної його границі до східної.                              Колір грунтів залежить від особливостей грунтоутворюючих порід. При загальному для них коричневому кольорі на продуктах вивітрювання вапняків вони мають червоно-бурий відтінок, а на сланцях - сіруватий, за механічним складом переважають важкосуглинкові та глинисті відміни.   Характерною їх особливістю є наявність скелетних включень у вигляді щебеню і каміння.  

2.7.Джерела негативного впливу на територію. 

На території села Микуличин знаходяться такі заводи, як машинобудівельний завод, хімічний та деревообробний заводи. Це повязано з багатими деревними та земельними ресурсами села.  Окрім того, біля даної території проходить дорога, і машини загазовують повітря. Проте попри всі негативні чинники, повітря чисте.

Роздл 3. Проектні пропозиції.

3.1.Архітектурно-планувальна та ландшафтно-просторова організація території об’єкту.      

3.2.Геопластика рель'єфу.                                                                       Територія даного об'кту значних змін в рель'єфі не потребує.      

3.3. Благоустрій території.

На даній території було запроектовано алею, квіткові клумби, велику систему доріжок, лавочки та відпочинкові зони між ними, звичайно спортивний майданчик, який включає в себе:

- волейбольний майданчик;

- баскетбольний майданчик;

-  систему турніків;

- гойдалки.

Ще на території інтернату було запроектовано альпійську гірку, та насадження живоплоту. Велике значення має навчально-виховна робота з дітьми, тому було запроектовано господарські зони та площадку для офіційних заходів та виховної роботи.

3.4.Формування насаджень.                                                  Одна з основних умов успішного озеленення це правильний підбір рослин, що відповідає певним умовам. На даній території я використовую декоративні рослини різноманітних типів та видів. Дані рослини насаджуються на території за такими ознаками, як:

  •  Період цвітіння;
  •  Вимогливість рослини до світла та тіні;
  •  Розмір рослини;
  •  Колір;
  •  Декоративність.

Звичайно насджую рослини і недекоративного типу, про те корисність господарської діяльності, такі, як яблуні, алича та інші. Дана територія є сама по собі заповнена деревними рослинами, такими, як кущі, та дерева. Звичайно планується квіткові насадження, та велика площа надається газону, оскільки за ним простіше доглядати. В загальному на території присутні як  листяні дерева кількістю 85 штук, так і хвойні – кількістю 39 штук, ще є 10 кущів. Планується засадити 11 клумб різного типу та форми.

Листяні дерева є таких типів: берези, каштани, дуби, граби, яблуні, алича. Хвойні дерева таких порід: смерека, ялина, ялиця, сосна, модрина.

Розділ 4. Охорона праці.

Електробезпека. З кожним роком зростає виробництво та споживання електроенергії, а відтак і кількість людей, які в процесі своєї життєдіяльності використовують (експлуатують) електричні пристрої та установки. Тому питання електробезпеки набувають особливої ваги.    Електробезпека — це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Аналіз виробничого травматизму показує, що кількість травм, які спричинені дією електричного струму є незначною і складає близько 1 %, однак із загальної кількості смертельних нещасних випадків частка електротравм вже складає 20—40% і займає одне з перших місць. Найбільша кількість випадків електротравматизму, в тому числі із смертельними наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000 В, що пов'язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для кожного, хто працює на виробництві.            Випадки електротравматизму, під час експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В нечасті, що обумовлено незначним поширенням таких електроустановок і обслуговуванням їх висококваліфікованим персоналом. Основними причинами електротравматизму на виробництві є: випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи       127 В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін. Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім працівникам на виробництві, становить значну потенційну небезпеку ще й тому, що органи чуття людини не здатні на відстані виявляти наявність електричної напруги.          В зв'язку з цим захисна реакція організму проявляється лише після того, як людина потрапила під дію електричної напруги. Проходячи через організм людини електричний струм справляє на нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Пожежна безпека.           Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до матеріальної шкоди. Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону «Про пожежну безпеку». Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд. За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.
           Протипожежна профілактика – це комплекс
організаційних і технічних заходів, які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж, локалізацію їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі. Відповідальним керівником робіт по ліквідації пожеж і аварій на підприємстві є головний інженер. Начальник структурного підрозділу, в якому виникла пожежа, є відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації. У зв’язку з напрямом діяльності, для кожного виду підприємства розробляються свої правила і вимоги з пожежної безпеки згідно з законом України «Про пожежну безпеку».                                                                                                                                                                                                     Усі  заклади   та   установи   освіти   перед   початком
навчальногороку                                                                                                 мають
бути прийняті відповідними комісіями,  до складу яких  включаються
представники органів державного пожежного нагляду.                                        Керівники, вчителі, вихователі,викладачі,обслуговуючий персонал  та  інші  працівники  закладів,   установ і організацій
а також учні,
вихованці,  студенти,  слухачі  зобов'язані  знати  і   виконувати
правила пожежної безпеки,  а в разі пожежі - вживати всіх залежних
від них заходів до евакуації людей і гасіння пожежі.
Відповідальність за пожежну безпеку закладів,  установ і
організацій  несуть  їх  керівники  -   директори,   завідуючі   і
уповноважені  ними  особи,  які  залежно  від характеру порушень і
наслідків   несуть   адміністративну,    кримінальну    чи    іншу
відповідальність згідно з чинним законодавством.
                                                                         Навчання та перевірка знань  з  питань  пожежної безпеки
керівних, педагогічних працівників і спеціалістів проводиться один
раз на три роки одночасно з  перевіркою  знань  з  питань  безпеки
життєдіяльності  (охорони  праці). Керівник   (власник)   закладу,   установи,  організації
зобов'язаний:

         забезпечити виконання  даних Правил і здійснювати контроль за
дотриманням установленого протипожежного режиму  всіма  учасниками
навчально-виховного  процесу,  вживати  заходів  щодо попередження
пожежної небезпеки і усунення недоліків,  що  спричиняють  пожежну
небезпеку;

   забезпечити об'єкт    первинними    засобами    пожежогасіння
відповідно  до  норм,  а  також пожежним обладнанням і установками
автоматичного виявлення і гасіння пожеж;

   призначати відповідальних  осіб  за  протипожежний  стан усіх
структурних підрозділів;

   організувати вивчення  вимог  пожежної  безпеки  цих Правил і
проведення протипожежного  інструктажу  з  працівниками  закладів,
установ.

Безпека під час грози.        Якщо ти опинився в епіцентрі грози на відкритій місцевості, то:

  •  не ховайся на пагорбах;
  •  присядь навпочіпки в суху яму, траншею. При цьому ступні ніг повинні бути разом, спина зігнута, голова та груди опущені на коліна, тіло повинно мати якомога менший контакт із землею;
  •  ні в якому разі не ховайся за високі дерева, особливо за ті, що стоять окремо. Найбільш небезпечні дуб, тополя, ялина, сосна;
  •  перечекай грозу під березою та кленом, в чагарнику - блискавка майже ніколи не влучає в них;
  •  можна сховатися в лісі під деревами - там найбезпечніше;
  •  не стій поруч із металевими предметами. Якщо ти знаходишся в поході, всі металеві предмети віднеси на декілька метрів вбік від наметів.

Якщо ти в приміщенні:

  •  відключи з електромережі телевізор, інші електроприлади;
  •  не користуйся телефоном;
  •  не торкайся до водопровідних кранів;
  •  не стій біля димарів, печей, камінів.

Щоб блискавка не потрапила у будівлю, на даху повинен стояти громовідвід.

Якщо вразила блискавка

Не лякайся, дій швидко, без метушні - від тебе залежить життя людини:

  •  ні в якому разі не прикопуй постраждалого в землю! Це ще більше утруднить його дихання, обов'язково викличе охолодження тіла та порушення кровообігу;
  •  роби потерпілому штучне дихання до тих пір, доки не з'явиться його власне;
  •  при першій же можливості викликай швидку допомогу.

Безпека при русі.            У цей час аварійність у транспорті перетворилася в одну з найважливіших соціально-економічних проблем. Особливу тривогу викликають аварії на суспільному транспорті, які становлять чи не третина всіх дорожніх подій. Якщо при зіткненні легкових автомобілів одержують травми й гинуть одиниці, то в автобусах, що потрапили в аварію, тролейбусах, маршрутних таксі страждають десятки людей.         Особливе занепокоєння викликають маршрутні таксі. При участі "Газелей" на вулицях міст постійно відбуваються серйозні аварії. Перебуваючи в суспільному транспорті, при відсутності вільних сидячих місць постарайтеся встати в центрі салону, тримаючись за поручень для більшої стійкості. Зверніть увагу на розташування аварійних і запасних виходів.
Електричне харчування трамваїв і тролейбусів створює додаткову погрозу поразки людину електрикою (особливо в дощову погоду), тому найбільш безпечними є сидячі місця. Якщо виявилося, що салон перебуває під напругою - покиньте його. При аварії у виходів можливі паніка й тиснява. У цьому випадку скористайтеся аварійним виходом, висмикнувши спеціальний шнур і видавивши скло.             Та не менш важливою є безпека при пішохідному русі.
 Пішоходи повинні ходити по тротуарах або пішохідних доріжках, притримуючись правого боку, а за їх відсутності — по велосипедних доріжках або в один ряд по узбіччю дороги, назустріч рухові транспортних засобів. На дорогах, що мають розмежувальну смугу, а також на дорогах поза населеними пунктами можна рухатися по зовнішньому краю проїжджої частини назустріч рухові транспортних засобів.
           Переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом за наявності роздільної смуги на дорозі забороняється.
            Рух пішоходів по швидкісних дорогах заборонено.
Організованим колонам людей дозволяється рухатися тільки з правого боку проїжджої частини у напрямку руху транспортних засобів не більше ніж по чотири особи в ряд і за умови, що колона займе не більше половини ширини проїжджої частини. Для своєчасного попередження водіїв ТЗ про рух колони спереду і ззаду неї повинні бути супроводжуючі з червоними прапорцями, а в темний період доби — із засвіченими ліхтарями: спереду — білого кольору, позаду — червоного.
            Пішохідний перехід — ділянка проїжджої частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками, дорожньою розміткою, світлофорами.                                За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками, а на перехресті — шириною тротуарів.

                                                                                                                                                                                                                 

                                                                                                                                  

                                          

                                      Висновок

Велике значення для успішного озеленення шкільної ділянки має ретельне проведення підготовчих робіт: своєчасне збагачення неродючого ґрунту органічними та мінеральними добривами і додержання правил по зеленому насадженню в цілому. Навколо самого будинку школи зелені насадження треба розміщувати з урахуванням кліматичних умов даної місцевості та орієнтації по сторонах світу, вікон навчальних  приміщень. Лінія посадки дерев від стін шкільного будинку з вікнами класів та лабораторій, що виходять на південь, мусить проходити на відстані двох висот повного росту для листяних порід дерев і ще більше для хвойних.

Благоустрій ділянки школи передбачає збереження існуючих на відведеній території дерев та кущів і комбінування їх з новими зеленими насадженнями.

Для озеленення шкільної ділянки рекомендуються такі породи дерев: в'яз, липа, клен гостролистий і сріблястий, каштан кінський, береза, горобина, ялівець та різні фруктові дерева. Висаджувати дерева доцільно віком 10-14 років, причому для хвойних, плодових та швидкоростучих листяних дерев вік скорочується до 6-8, а для кущів - до 2-3 років.

Із чагарників найкраще висаджувати жасмин, бузок, скумпію, таволгу, тамарикс, свидину, бересклет європейський та ін. Найціннішими декоративними видами чагарників вважаються гортензія, калина звичайна. В затінених місцях рекомендується висаджувати стійкі до затінення породи чагарників: бересклет бородавчастий, іргу, сніжноягідник .

Отже, зелені насадження відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні середовища міста але одним із найважливіших наших завдань є збереження існуючих та правильності створення майбутніх елементів озеленення, оскільки виходячи з вищесказаного ми безпосередньо відповідаємо за створення нормальних умов розвитку та навчання нашого майбутнього покоління.

                                                                                                                                                                                                                                    

Список використаних джерел:

1.Н. Дороніна «Ландшафтний дизайн». — Фітон+, 2006

2. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць: Підручн. - Львів: Світ, 2005. - 456 с.:іл.Бібліограф. С. 450.

3. Квітникарство і озеленення (Бойченко О.П.)  2004

4. Озеленення населених місць -  «Велика енциклопедія благоустрою»

5. Озеленение и декоративное оформление жилой настройки / авт.-сост. Л.Г. Полозун, М.Л. Мысак. - Донецк: Стакер, 2005.- 159 с.

6. .Крижановская Н.Я. Основы  ладшафтного дизайна: Учебник –Харьков. Издательство «Константа», 2002. - 214 с.     

7. Міста і села України. - К., 1989


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

49387. Проектирование линейной автоматической системы управления 1.07 MB
  Цель работы: для заданного объекта регулирования требуется спроектировать АСР с заданным типом регулятора (ПИ-регулятор). Процесс проектирования состоит из следующих этапов: Анализ объекта регулирования. Определение оптимальных настроек ПИ-регулятора. Анализ функционирования АСР с оптимальными настройками.
49389. Расчет снижения налогов для нормализации заработной платы 944 KB
  Анализ объекта управления. Синтез типовой системы управления. Синтез нетиповой системы управления.
49390. Масс-спектрометрия и ее использование 3.71 MB
  История массспектрометрии ведётся с основополагающих опытов Джона Томсона в начале XX века. Существенное отличие массспектрометрии от других аналитических физикохимических методов состоит в том что оптические рентгеновские и некоторые другие методы детектируют излучение или поглощение энергии молекулами или атомами а массспектрометрия непосредственно детектирует сами частицы вещества. Массспектрометрия в широком смысле это наука получения и интерпретации массспектров которые в свою...
49391. Прибор для исследования оптических приборов 5.26 MB
  В курсовой работе я реализовал все требования в задании, однако посчитал необходимым изображать также мнимые лучи, полученные в результате преломления света в рассеивающих линзах. Эти лучи изображаются, в отличие от «нормальных», пунктирной линией, начинаясь в точке преломления луча, и заканчиваясь в мнимом фокусе изображения.
49392. Описание структуры с именем NOTE 50.63 KB
  Описать структуру с именем NOTE, содержащую следующие поля: - фамилия, имя; - номер телефона; - дата рождения (массив из трех чисел); Написать программу, выполняющую следующие действия: - ввод с клавиатуры данных в массив, состоящий из восьми элементов типа NOTE; записи должны быть упорядочены по датам рождения; - вывод на экран информации о человеке, номер телефона которого введен с клавиатуры; - если такого нет, выдать на дисплей соответствующее сообщение.
49393. Описание структуры с именем STUDENT 231 KB
  Содержание проекта: Постановка задачи и метод решения. Алгоритм модулей и главной функции. Листинг программы. Результаты тестирования программы. Таблица переменных, задействованных в программе. Список использованных источников.
49394. Гидравлический расчёт трубопровода 329.91 KB
  Значение кинематической вязкости жидкости при Т =20С м 2 с Выбор и обоснование расчетной схемы Рассматриваемый участок трубопровода представляет собой пять параллельных труб. Таким образом данный участок трубопровода относится к классу трубопроводов с параллельными участками. В результате расчета необходимо определить расходы через каждый участок трубопровода и построить гидравлические характеристики отдельных участков и всего трубопровода в целом. Список условных обозначений использованных в расчетах Величины: Q общий расход через...