32033

Форми і методи розрахунків

Дипломная

Экономическая теория и математическое моделирование

Тема даної дипломної роботи: «Форми і методи розрахунків» є вкрай актуальною для дослідження. Формування й успішне функціонування банківської системи України, входження вітчизняних фінансово-кредитних інститутів у міжнародний бізнес значною мірою залежать від кваліфікації банківських працівників, їхніх знань і досвіду.

Украинкский

2013-09-01

173.5 KB

5 чел.

  МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДНЗ «Запорізьке вище професійне училище»

Пояснювальна записка

до дипломної роботи

Тема: «Форми і методи розрахунків»

ВИКОНАВ: учень групи №19    Восьмерик С.В.

ПЕРЕВІРИВ: викладач Стрілець Н.В.

м. Запоріжжя

2011 р.

Рецензія

на дипломну роботу

учень: Восьмерик Світлана Віталіївна                                                                                                                          

групи №19           

на тему: «Форми і методи розрахунків»                                             

Дипломну роботу виконано                                                                                                                 

Недоліки і

Зауваження                                                                                                       

Дипломна робота

заслуговує оцінки          

Викладач __________________________________________ Стрілець Н.В.

ЗАТВЕРДЖУЮ

заступник директора з НВР

С.Г. Ципріанова

______________________

ЗАВДАННЯ

на дипломну роботу

учня: Восьмерик Світлана Віталіївна                                                                                                                         

групи №19            

професія Оператор комютерного набору; Адміністратор”    

Тема дипломної роботи:

«Форми і методи розрахунків»        

            

Завдання на дипломну роботу:

На письмову роботу

1. Система SWIFT                             

2. Проведення розрахунків у національній валюті України   

3. Діючі моделі обслуговування банків у системі електронних платежів (СЕП)                                                                                               

4. Міжнародні розрахунки                           

5. Висновок           

На практичну роботу

Розробка та створення стенду: «»        

Дата видачі  Термін здачі

завдання завдання__________

Викладач _____________________________________Стрілець Н.В.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………

1. СистемаSWIFT..………………………….…………………………………….

1.1. Проведення розрахунків у національній валюті України ……………..…..      1.2. Діючі моделі обслуговування банків у системі електронних платежів (СЕП)………………………………………………………………….……….……

1.3. Міжнародні розрахунки ……………..……………………………………

Висновок………………………………………………………………………

2. Охорона праці………………………………………………………………….

Список використаної літератури…………………………………………………

3. Практична частина за професією «Оператор комютерного набору»……………………………………………………………………………

Додатки…………………………………………………………………………

Вступ

Тема даної дипломної роботи: «Форми і методи розрахунків» є вкрай актуальною для дослідження. Формування й успішне функціонування банківської системи України, входження вітчизняних фінансово-кредитних інститутів у міжнародний бізнес значною мірою залежать від кваліфікації банківських працівників, їхніх знань і досвіду.

Мета обумовлює виконання наступних завдань:

  1.  Розглянути значення форм і методів розрахунків в країні.
  2.  Висвітлити питання основних вимог щодо розрахунків в банках.
  3.  Дослідити види методів розрахунків.

 

 

  1.  Система SWIFT

Зі збільшенням обсягу фінансових угод виникла необхідність у прискоренні обміну фінансовими документами. Щоб виключити випадкові помилки при підготовці документів, необхідно було стандартизувати підходи до їх підготовки.
У 1973 р. на 40 кв. метрах офісної площі в центрі Брюсселя з амбіційної ідеї створення міжнародного процесингового центра і загальної мови для фінансових угод, за підтримки 239 банків з 15 країн створюється SWIFT — Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій. Після узгодження основних принципів і правил обміну фінансовими повідомленнями, створення інтерфейсу користувача, у 1977 р. Принц Бельгії Альберт відправив перше повідомлення. Так зародилася найбільша і найпопулярніша мережа з обміну фінансовими документами.
Єдиний стандарт повідомлень, твердий синтаксичний контроль, багаторівнева система перевірок і підтверджень, практично виключають помилки при підготовці повідомлень. Система безпеки (імена і паролі операторів, розподіл функцій, обмеження доступу до інформації запобігає несанкціонованому відправленню фінансових документів).
Завдяки гарантіям безпеки SWIFT користується великою популярністю у світі. В даний час мережею SWIFT користуються більше 7200 фінансових інститутів з 193 країн світу. Щодня через комунікаційні центри SWIFT проходить близько 6 млн повідомлень. Час доставки повідомлення складає близько 20 секунд.
9 категорій повідомлень покривають практично всі потоки фінансових документів. Засобу SWIFT дають можливість підготувати і відправити платіжні документи, здійснити форексні угоди, міжбанківські кредити, акредитиви, гарантії, депозити, операції з цінними паперами і дорогоцінними металами, дорожніми чеками та ін.
Система банківських ідентифікаційних кодів дозволяє однозначно визначати одержувача повідомлення, а секретні ключі захищають інформацію від «випадкових поглядів».
У кожному типі повідомлень є максимально необхідний набір відомостей для опису деталей угоди.
Так, у найбільш популярних форматах повідомлень МТ100 — «Клієнтський платіж» і МТ202 — «Міжбанківський платіж» кожне поле несе певну інформацію, а всі поля точно вказують на деталі платежу:
Поле 20: Ідентифікатор повідомлення — однозначно визначає повідомлення для можливих подальших посилань на нього.
Поле 32А: Дата валютування, код валюти, сума.
Поле 50: Платник.
Поле 52А: Фінансовий інститут, у якому відкритий рахунок платника.
Поле 53А: Кореспондент, відправник повідомлення.
Поле 54А: Кореспондент, одержувач повідомлення.
Поле 56А: Посередник: фінансовий інститут, через який має бути здійснений зв´язок.
Поле 57А: Фінансовий інститут, в якому відкрито рахунок одержувача платежу.
Поле 59: Одержувач платежу.
Поле 70: Деталі платежу.
Поле 71 А: Деталі оплати банківських комісій.
Поле 72: Інформація відправника одержувачу.
МТ202 — «Міжбанківський платіж».
Інструкція з переказу коштів між фінансовими інститутами.
Поля для опису платежу:
Ідентифікатор повідомлення.
21: Посилання на ідентифікатор повідомлення.
32А: Дата валютування, код валюти, сума.
52А: Фінансовий інститут, платник.
53А: Кореспондент, відправник повідомлення.
54А: Кореспондент, одержувач повідомлення.
56А: Посередник: фінансовий інститут, через який повинен бути здійснений зв´язок.
57А: Фінансовий інститут, у якому відкрито рахунок одержувача платежу.
58А: Одержувач платежу.
72: Інформація відправника одержувачу.
Проходячи через процесинговий центр SWIFT, це повідомлення матиме свій власний номер, за яким можна відстежити його історію від створення (хто, коли і які операції робив з даним повідомленням), до одержання адресатом з точністю до хвилини.
Завдяки відкритості системи і можливості маршрутизації повідомлень, є можливість обміну інформацією з внутрішньобанківськими системами автоматизації, що дозволяє автоматично вести облік оборотів на рахунках, складати баланси тощо без застосування ручної праці.
Вся інформація не входить у стандартні типи повідомлень і може бути відправлена мережею SWIFT у вільному форматі.
У 1993 p. SWIFT приходить на Україну. 10 українських банків одержали можливість швидко, надійно і безпечно обмінюватися фінансовими документами з банками-партнерами в усьому світі. За станом на липень 2001 р. 58 українських банків є учасниками SWIFT.


1.1.
 Проведення розрахунків у національній валюті України

Міжбанківські розрахунки виступають складовим елементом платіжного механізму держави. В Україні реалізуються сформовані у світовій практиці загальні принципи міжбанківських розрахунків.
До 1994 р. міжбанківські платежі в Україні здійснювалися на підставі авізо. У червні 1994 р. почалися експерименти з проведення розрахунків через СЕП, у якому брали участь 4 банки, а вже з 1 січня 1995 р. авізо були скасовані і всі банки України перейшли на роботу в СЕП. Це дозволяє завершувати розрахунки між банками протягом одного операційного дня.
Система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) — це загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банківськими установами і їхніми філіями як з доручення клієнтів банків, так і за зобов´язаннями банків один перед одним на території України. Міжбанківські розрахунки в СЕП можливі як у національній, так і в інших валютах, тобто в мультивалютному режимі.
СЕП являє собою деревоподібну мережну структуру, де на найнижчому рівні розташовані банки — учасники електронних розрахунків, на наступному рівні — регіональні розрахункові палати, і на верхньому рівні — Центральна розрахункова палата, що здійснює синхронізацію роботи всіх розрахункових палат, забезпечуючи функціонування СЕП у цілому.
Система електронних платежів складається з рівнів:
1) прикладного програмного забезпечення;
2) телекомунікаційного середовища;
3) засобів захисту інформації;
СЕП заснована на пакетному (off-line) режимі обміну інформацією. Інформація в СЕП передається між учасниками у вигляді файлів. Файл — це сукупність записів певної структури та змісту, що зберігається на носії електронної інформації (диску, твердий диск і т.ін.) і може передаватися каналами зв´язку.
Передачу файлів СЕП здійснюють програмно-технічні комплекси під назвою «Електронна пошта НБУ». До цієї пошти мають доступ усі банківські установи України. Кожен банк — учасник СЕП має унікальний електронний ідентифікатор.
Крім передачі платіжних документів СЕП обмінюється з банками-учасниками різною технологічною інформацією. Протягом робочого дня виконується обмін пакетами платіжних документів, квитанціями і контрольною інформацією між банком і розрахунковою палатою.
Така форма міжбанківських розрахунків припускає відкриття учасникам розрахунків кореспондентських рахунків.
Консолідований кореспондентський рахунок — це об´єднання коштів комерційного банку і його філій (або певної кількості філій) на кореспондентському рахунку, відкритому в територіальному керуванні НБУ для роботи банку (філії) у СЕП з відповідної моделі обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка.
Облік руху коштів ведеться в обласному управлінні НБУ без розбивки внеску окремих філій у зміну спільного коррахунка.
Спосіб обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка в СЕП визначається такими характеристиками.
1. Кількість рівнів підпорядкованості головного банку і філій. Можливі варіанти:
а) 1-й рівень — головний банк, 2-й рівень — філії;
б) 1-й рівень — головний банк,
2-й рівень — регіональні керування,
3-й рівень — філії регіональних керувань.
2. Спосіб взаємодії головного банку з філіями (розглядається взаємодія з філіями тільки найближчого рівня). Можливі варіанти:
а) головний банк має внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС), прямим учасником СЕП є тільки головний банк;
б) головний банк і філії є окремими прямими учасниками СЕП.
3. Розміщення головного банку і філій в адміністративних регіонах України. Можливі варіанти:
а) в одному регіоні;
б) більш ніж в одному регіоні (по всій території України).
У регіональній розрахунковій палаті (РРП) ведуться технічні коррахунки (ТКР) банків. ТКР філії на початку кожного банківського дня приймаються рівними нулю, а протягом банківського дня являють собою денний залишок (тобто різницю відповідних і початкових оборотів) даної філії. ТКР для головного банку — це значення його реального коррахунка на початок дня, отриманий з ОДБ регіональної розрахункової палати, плюс денні залишки головного банку і його філій за даний банківський день.
Прийом платежів від банків і одержання ними платежів негайно й одночасно відображаються на ТКР головного банку і на ТКР тієї філії, що відіслав/одержав даний платіж.
Мережа розрахункових палат України (МРП) забезпечує взаємодію між учасниками розрахунків: регіональними розрахунковими палатами, центральною розрахунковою палатою (ЦРП). ЦРП виконує функції РРП для банків, що мають коррахунки в операційному керуванні НБУ.
Функціонування РРП відбувається на базі існуючої системи бухгалтерського обліку і звітності НБУ. Для забезпечення проведення розрахунків через РРП відкриваються технічні коррахунки банків у РРП, а так само спеціальні балансові рахунки в РРП і ОПЕРУ. Перелік цих рахунків визначається спеціальним додатком НБУ.
До числа основних функцій РРП можна віднести такі: вчасні виконання міжбанківських платежів по Україні; надання інформаційних послуг учасникам електронних розрахунків про поточний стан їх рахунків і хід виконання платіжних операцій; щоденне відображення поточних підсумкових балансів учасників розрахунків на відповідних коррахунках у НБУ; забезпечення НБУ оперативною статистичною і контрольною інформацією про стан рахунків у регіоні; забезпечення збереження банківської таємниці і конфіденційності платежів за допомогою єдиних методів захисту; надання консультативних послуг з питань технічного і технологічного забезпечення.
Кожен прийнятий у РРП для обробки файл платежів перевіряється на відповідність електронного підпису і розшифровується. Потім перевіряється відповідність контрольної інформації (спільна сума платежів і кількість документів), зміст файла. Для кожного документа файла виконується логічний контроль. Дебетові платежі повинні бути оформлені відповідним чином. Якщо в процесі контролю були виявлені помилки, то формується файл повідомлення про відмову від обробки прийнятого файла з указанням причин відмови. Подальша обробка файла з помилками не проводиться, відповідальність при цьому покладається на пред´явника цього файла. Якщо помилки не виявлені, то проводиться подокументна обробка файла за такою схемою.
1. Відображення платіжної операції на відповідній комбінації технічних кореспондентських рахунків РРП згідно зі схемою бухгалтерських проводок для міжбанківських розрахунків.
2. Фіксація платіжної операції в базі даних з нагромадженням.
3. Передача вихідного електронного платіжного документа у відповідний вихідний файл, що формується в даному сеансі.
Після завершення обробки всіх платіжних документів формується файл повідомлення про завершення обробки. Усі файли обробляються в порядку одержання. Після завершення обробки всі оброблені файли закриваються електронним підписом, шифруються і розміщуються у відповідні поштові скриньки електронної пошти, потім розміщуються в шифрований архів. Додатково направляються файли з інформацією про стан технічних кореспондентських рахунків учасників системи електронних розрахунків і накопичувальні початкові і відповідні обороти на даний момент.
Після завершення роботи з комерційними банками в РРП виконується розрахунок компенсаційних платежів балансів учасників розрахунків за підсумками дня, визначаються підсумки розрахунків за технічними коррахунками з відображенням їх на коррахунках у відповідному управлінні НБУ. По завершенні виконуються такі процедури: архівування, формування нічних оборотів комерційних банків, підготовка коригувальних даних до списку учасників електронних розрахунків.
По завершенні операційного дня в РРП щодня за початковими електронними розрахунковими документами програмне формується файл із усіма реквізитами цих документів і передається в ЦРП. ЦРП виконує задачу «контроль МФО» по всій Україні і складає звіт для всіх РРП для подальшої квитовки.


1.2  Діючі моделі обслуговування банків у системі електронних платежів (СЕП)

 Технологічні моделі роботи банків у системі електронних розрахунків визначаються операційним днем банку й існуючими каналами зв´язку. Різниця між технологіями обумовлюється моделями операційного дня банку, що залежать від організації керування фінансовими потоками в банку, а також різним рівнем забезпеченості банків і філій апаратурою зв´язку, електронною поштою і програмним забезпеченням, різним обсягом виконуваних розрахунків.
«Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні», затверджена постановою правління НБУ від 27.12.99 р. № 621 передбачає сім моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка комерційного банку (філії) та інформаційну модель (модель 0), що враховують специфіку роботи і потреби банків у системі електронних платежів. У моделях 1, 4, 5, 6, 7 головний банк керує розподілом спільного залишку на коррахунку за допомогою механізму лімітів. Філія може виконувати платежі в рамках значення свого субкоррахунка, до якого додана величина ліміту, але не більше ніж у рамках значення коррахунка свого головного банку. Варіанти розподілу лімітів:
1) заборона роботи філій до приходу інформації з головного банку про встановлення лімітів на даний банківський день;
2) встановлення значення ліміту, рівного нулю — обмеження платоспроможності філії мінімальним із значень його технічного коррахунка і коррахунка головного банку;
3) перенесення значення ліміту, який дана філія мала за станом на кінець попереднього дня, на даний банківський день;
4) дозвіл роботи в межах значення коррахунка головного банку;
5) обмеження суми початкових платежів філії без обліку його надходжень;
Зміну лімітів можна виконувати протягом дня неодноразово.
У системі електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України використовуються два підходи до рівня контролю головним банком роботи своїх філій у СЕП:
1. Повний контроль усіх платежів
Реалізується за допомогою внутрішньобанкової платіжної системи (ВПС), що здійснює транспортування всіх платежів філій у головний банк (моделі 2, 3 і 5 обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка). У головному банку є можливість перегляду повного змісту платіжних документів і їхнього дозволу/відхилення.
Філії доставляють свої платіжні документи у свій головний банк за допомогою ВПС головного банку. Головний банк здійснює групування документів, що надійшли до нього від філій (на міжфілійні та інші). Платежі між філіями головного банку виконуються за допомогою ВПС і не розглядаються СЕП. Документи, одержувачами яких є інші банки, оформляються головним банком у вигляді файлів початкових платежів і відправляються в СЕП через програмний комплекс НБУ головного банку. Аналогічно усі платежі, спрямовані від інших банків на головний банк і його філії, доставляються СЕП у головний банк у вигляді файлів відповідних платежів. Угруповання документів за філіями-одержувачами і транспортування їх у філії-одержувачі здійснюється засобами ВПС головного банку.
СЕП приймає пакети початкових платіжних документів тільки від головного банку. Ці пакети містять платіжні документи як головного банку, так і його філій. Аналогічно СЕП відправляє пакети відповідних платіжних документів тільки на головний банк. У пакетах містяться відповідні платежі як на головний банк, так і на філії.
Усі звітні документи, надані системою електронних платежів, формуються тільки для головного банку і включають інформацію з усіх платежів, проведених ним та його філіями через СЕП.
2. Обмеження загальних обсягів початкових платежів, без конкретного санкціонування окремих платежів
Як показав досвід роботи СЕП, у комерційних банків є потреба надати відносну самостійність своїм філіям щодо виконання дрібних (або з малим ступенем ризику) платіжних операцій, залишаючи при цьому ряд початкових платіжних операцій певного типу під своїм повним контролем. У той же час далеко не всі банки мають можливість створення внутрішньобанківської платіжної системи з відповідним рівнем реалізації інформаційної моделі, мережі телекомунікацій, захисту інформації (створення такої системи — тривалий процес, що вимагає великих капіталовкладень).
Для надання головному банку більшого спектра можливостей керування філією з відносно невеликими витратами, застосовується удосконалена редакція моделі 7 єдиного коррахунка.
Принциповою відмінністю даної моделі від раніше розроблених і впроваджених у СЕП є механізм динамічного завдання головним банком обмежень на припустимі початкові платежі філій (як платежі в СЕП, так і, можливо, внутрішньофілійні) і на виконання деяких інших операцій у банку. Для цього застосовується механізм завдання і використання бізнес-правил. Бізнес-правила (далі — БП) — це система завдання логічних і бухгалтерських обмежень на різні платіжні операції в системі електронних розрахунків НБУ й АБС банку, а також інші операції в АБС банку. Головний банк визначає, які зміни мають бути виконані в базі даних БП філії. Зміни формулюються у вигляді операторів мови БП і доставляються філії за допомогою СЕП. У філії дана послідовність операторів мови БП обробляється і вносяться зміни в стан бази даних БП.
Дані бізнес-правил не поширюються на інформаційні платіжні документи. У зв´язку з тим, що в даний час комерційним банкам (і їхнім філіям) заборонено ініціювати в СЕП реальні дебетові трансакції, система БП не передбачає роботи з реальними дебетовими документами.
Захист електронних документів у СЕП є невід´ємною частиною програмно-технічних засобів СЕП і визначається службою захисту електронних банківських документів. Система захисту охоплює всі етапи розробки, впровадження й експлуатацію програмно-технічних засобів інформаційно-обчислювальної мережі, забезпечуючи чіткий розподіл відповідальності на кожнім етапі підготовки й обробки електронних банківських документів.
Завдяки надійності і достатньому ступеню захисту переданої інформації за весь час роботи СЕП практично не було жодного випадку несанкціонованого доступу в систему.
Прогрес у розвитку електронних систем переказу коштів припускає використання електронної техніки в кожному передавальному вузлі і лінії зв´язку на різних стадіях процесу платіжної операції. В даний час електронно-обчислювальна і комунікаційна техніка постійно удосконалюється і розвивається.
Одним з напрямів подальшого удосконалювання обчислювальної і комунікаційної техніки в банківській справі стосовно платіжно-розрахункових та інформаційних банківських систем може стати їхня подальша як вертикальна, так і горизонтальна інтеграція на якісно новому рівні, поліпшення або навіть кардинальна зміна так званої «архітектури системи» (наприклад, використання системи термінових платежів на базі технологій клієнт-сервер або Інтернет).


  1.  Міжнародні розрахунки

У міжнародній практиці торгових відносин існує кілька методів платежів, що розрізняються залежно від взаємної довіри торгових партнерів і ролі, яку покликані (в кожному конкретному випадку) відігравати банки при міжнародних розрахунках продавців покупців.
Різні методи платежів (табл. 14) у міжнародній торгівлі варто розглядати з урахуванням ризиків. Необхідно розрізняти метод платежу, що звичайно чітко погоджують покупець і продавець, та інструмент, за допомогою якого виконується цей платіж, тобто метод розрахунків. Природно, основними моментами при визначенні методів розрахунків між контрагентами із зовнішньоторговельних операцій будуть наявні домовленості між ними і банківські угоди між країнами.

Таблиця 1.3.1. Методи платежів і розрахунків, що використовуються у міжнародній торгівлі

Методи платежів

Методи розрахунків

1.

Авансовий платіж

1. Чеки

2.

Акредитив

2. Перекладні векселі

3.

Оплата після відвантаження

3. Банківські тратти

4.

Інкасо (документарне)

4. Поштові платіжні доручення

5.

Торгівля за відкритим рахунком

5. Телексні платіжні доручення

6. Грошові перекази за системою SWIFT

  •  Авансовий платіж

Найбільш безпечним методом платежу для експортера є одержання повної оплати авансом перед відвантаженням товару. У цьому випадку експортер не піддається ризику відмови іноземного покупця від платежу за товари, що вже доставлені чи ще тільки будуть відвантажені. Авансовий платіж означає також, що експортер, не надаючи покупцю ніякого кредиту, не повинен сам фінансувати цей продаж на період і тому не може вкладати грошові кошти в оборотний капітал для експортної торгівлі.
Якщо платіж здійснюється авансом, експортер має бути упевнений у тому, що кошти виплачені до відвантаження. Авансовий платіж забезпечує експортеру практично повну безпеку. Одночасно він представляється, мабуть, винятково небезпечним для імпортера, оскільки може з´явитися ризик невиконання зобов´язань постачальником. Крім того, авансовий платіж за суттю є завуальованою формою передекспортного фінансування імпортером свого контрагента.

  •  Оплата після відвантаження

Можливо у результаті переговорів експортер і закордонний покупець прийшли до угоди, що покупець виплачує гроші за товари, як тільки вони будуть відвантажені. Експортер посилає телеграму чи телекс покупцеві, сповіщаючи його про відвантаження і вказуючи на деталі, а потім очікує, поки покупець сплатить за товар. Найчастіше продавець після відвантаження товару передає своєму банку документи (чим підтверджує не тільки відвантаження, а й передачу власності на товар), одночасно представляючи у свій банк розпорядження про передачу зазначених документів у банк покупця. Отже, у той час як платіж досягне свого одержувача, товари можуть усе ще знаходитися в дорозі або в місці призначення.
Цей метод платежу надає визначений захист експортерам. Існування спеціальних документів на відвантажений товар, за якими експортер не втрачає права власності на нього, дозволяє постачальникові утримувати документи в себе доти, доки не буде отриманий платіж. Якщо навіть платіж не отриманий після відвантаження (чи не виплачені кошти за чеком), експортер не втрачає права розпоряджатися товаром доти, доки документи на товар знаходяться в нього. Однак що робити з товаром після прибуття його в місце призначення? Митний збір, очищення, складування, оплата зворотного перевезення багато коштують та мало привабливі для експортера.

  •  Торгівля за відкритим рахунком

Розрахунки за відкритим рахунком в міжнародній торгівлі передбачають надання експортером Імпортеру товаророзпорядчих документів, минаючи банк, і оплату імпортером експортеру сум за контрактом на відкритий рахунок у терміни, встановлені за попередньою згодою сторін (звичайно щомісяця, щокварталу і за півріччям). Отже, торгівля за відкритом рахунком являє собою продаж у кредит, при якій в експортера немає ніякої гарантії, що покупець розрахується зі своїм боргом у погоджену дату платежу. Тому умови такої торгівлі ті ж, що й при продажу в кредит (у вітчизняній практиці). Єдина різниця полягає в тому, що покупець і продавець знаходяться в різних країнах. Можна сказати, що суть таких розрахунків полягає у періодичності платежів на умовах наступної оплати і зарахування заборгованості на рахунок імпортера, а також те, що такі розрахунки — одна з форм комерційного кредиту.
Виходить, експортер, відправляючи товар разом з відвантажувальними документами, втрачає контроль над товаром, а також своє юридичне право власності на нього. Покупець дає згоду оплатити товар у заздалегідь обговорену дату в майбутньому (через місяць, два, три). Причому він може розпоряджатися товаром на свій розсуд. З огляду на той факт, що оплата може відбуватися за різних методів розрахунків, у тому числі векселями і чеками, термін реального одержання експортером коштів може значно затягтися. Тому торгівля за відкритим рахунком, як правило, відбувається: між компаніями, що перебувають у тривалих ділових взаєминах і при систематичних (може бути невеликими партіями) постачаннях; між материнською компанією і її дочірніми структурами та філіями; з посередницькими фірмами, що здійснюють комісійні, консигнаційні операції.
Торгівля за відкритим рахунком не забезпечує експортеру таку захищеність, як у випадку авансового платежу, і припускає наявність регулярних ділових контактів між контрагентами, про що ми вже говорили. Для імпортера ж такий метод розрахунків найбільш прийнятний, оскільки не вимагає мобілізації коштів і не викликає необхідності одержання банківських кредитів для розрахунків з постачальником, рятує покупця від ризику втрати внаслідок оплати нестриманого і неприйнятого ще товару.
Таким чином, особливість розрахунків за відкритим рахунком в тому, що рух товарів випереджає рух грошей. Крім цього, розрахунки відірвані від товарних постачань і пов´язані з комерційним кредитом. Експортеру така форма розрахунків може бути вигідна тільки за умови взаємності, коли контрагенти поперемінно виступають у ролі покупця і продавця. При однобічних постачаннях розрахунки за відкритим рахунком застосовуються дуже рідко.
Розрахунки за відкритим рахунком призводять зазвичай до уповільнення надходження валютного виторгу, тому що оплата за поставлений товар надходить не одразу, а протягом деякого часу.


Висновок

З початку 90-х років у результаті глобальних змін в економічному і політичному розвитку України на фінансовому ринку стали з´являтися комерційні банки. Специфіку розвитку українських банків визначили такі фактори як: перехід від командно-адміністративного керування господарською діяльністю держави і приватизація великої кількості підприємств, лібералізація зовнішньої торгівлі, а також ряд інших змін макро- і мікроекономічного характеру, що відбувалися на фоні гіперінфляції, правової невпорядкованості і зниження рівня виробництва в реальному секторі економіки.

За останні роки українська банківська система помітно модернізувалася і нині має досить високі оцінки з боку найбільших світових фінансових інститутів порівняно з загальнокраїновою оцінкою України. В даний час багато банків надають широкий спектр послуг на світовому рівні, із застосуванням уніфікованих стандартів. Крім того, банки, що досягли високих рейтингових оцінок, завдяки успішному проведенню фінансової діяльності роблять усе можливе, щоб розширити спектр наданих послуг, невід´ємною умовою чого є поліпшення якості обслуговування, зниження тарифів та ін.

У зв´язку з активізацією і поглибленням економічних реформ в Україні, розвитком банківської інфраструктури і розширенням міжнародних зовнішньоторговельних зв´язків, усе більша кількість банків використовує у своїй діяльності міжнародні розрахунки. Необхідно помітити, що у зв´язку з інтеграцією України у світове співтовариство, необхідність у проведенні міжнародних розрахунків помітно зросла. З метою забезпечення плідного обміну товарами і послугами між Україною й іншими країнами, комерційним банкам необхідно забезпечити здійснення міжнародних розрахунків на загальноприйнятому світовому рівні, для цього, крім значного розвитку сучасних засобів комунікації, використовуваних у банківській системі, необхідно приділяти належну увагу розвиткові кореспондентських відносин, що впливають на здійснення міжнародних розрахунків.

Міжбанківські кореспондентські відносини містять у собі сукупність усіх можливих форм співробітництва між банками. Банки по-різному взаємодіють один з одним. Вони є конкурентами, змагаючись у справі залучення клієнтів, діловими партнерами, наприклад надаючи кредити один одному. Нарешті банки можуть бути кореспондентами, тобто одночасно (міняючись ролями) виступати як клієнти відносно один одного. Кореспондентські відносини з часом розвиваються від порівняно простої вихідної бази до комплексного співробітництва.

  1.  
    Організація охорони праці на підприємстві

У відповідності із Законом України про охорону праці від 21.11.2002 р. власник підприємства, голова правління зобов’язаний створити кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

  •  - створює відповідні служби і призначає, посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;
  •  - розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці;
  •  - забезпечує усунення причин, що призводить до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
  •  - організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;
  •  - розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці;
  •  - здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткування та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту;
  •  - організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництва з працівниками у галузі охорони праці;
  •  - забезпечує працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовим приміщенням, організацією питного режиму, надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими ті шкідливими умовами праці.

Власник забовязаний за свої кошти організувати проведення попереднього і періодичних медичних оглядів працівників зайнятих на важких роботах із шкідливими чи не безпечними умовами праці. За час проходження медичного огляду за працівниками зберігається місце роботи і середній заробіток. Усі працівники при прийняті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, подання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно с типовим положенням.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.

Фінансування охорони праці здійснюється власником у розмірі не менше 0,5% суми реалізованої продукції. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.

У колективному договорі сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

До працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором. Крім відшкодування шкоди працівникам власник повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв’язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці. У разі незабезпечення вимог щодо охорони праці власник відраховує кошти на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за підвищеними тарифами, що періодично переглядаються залежно від рівня виробничого травматизму і ступеня шкідливості умов праці, в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України з участю профспілок. Власник відшкодовує витрати на лікування і професійну реабілітацію потерпілих від нещасних випадків і професійних захворювань, сплачує витрати на проведення робіт по рятуванню потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на ритуальні послуги при похованні загиблих, розслідування і проведення експертизи аварій або нещасного випадку, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тощо.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Пробна кваліфікаційна робота

за професією «оператор комп’ютерного набору 1 категорії»

ЗАВДАННЯ ДО ПРОБНОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ:


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

32860. МАТЕРИАЛИЗМ И ИДЕАЛИЗМ. АГНОСТИЦИЗМ. МАТЕРИЯ И ДВИЖЕНИЕ. ИЗМЕНЕНИЕ И ПОКОЙ. (ОПРЕДЕЛЕНИЯ.) ФОРМАЛЬНАЯ ЛОГИКА. ДИАЛЕКТИКА И МЕТАФИЗИКА 35.77 KB
  В истории философии М. появляются вместе с возникновением философии в рабовладельческих обвах древн. Выступая в качестве идеологов прогрессивной в то время буржуазии материалисты вели борьбу со средневековой схоластикой и церковными авторитетами обращались к опыту как учителю и к природе как объекту философии. этой эпохи было стремление к анализу к разделению природы на более или менее обособленные не связанные друг с другом области и объекты исследования и рассмотрение их вне развития среди представителей материалистической философии...
32861. ПРОБЛЕМА ПОЗНАНИЯ. СТУПЕНИ ПОЗНАНИЯ: ЧУВСТВЕННОЕ И РАЦИОНАЛЬНОЕ, ЭМПИРИЧЕСКОЕ И ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ. СЕНСУАЛИЗМ И РАЦИОНАЛИЗМ. ПРОБЛЕМА ИСТИНЫ. АГНОСТИЦИЗМ 23.5 KB
  ПРОБЛЕМА ИСТИНЫ. Таким образом лишь в единстве чувственного отражения и рационального познания эмпирического и теоретического познания реальный путь к постижению истины. Проблема истины в познании Следующая важнейшая проблема в познании это проблема истины. Такое понимание истины было продолжено и материалистами Нового времени.
32862. СОЗНАНИЕ И ЧЕЛОВЕК. ГИЛОЗОИЗМ, ПАНПСИХИЗМ. РЕДУКЦИОНИЗМ, ФИЗИКАЛИЗМ, МЕХАНИЦИЗМ 23.23 KB
  Проблема сознания в философии Признание в материализме материи в качестве субстанции сразу же ставит проблему объяснения сознания его происхождения и сущности. Но в дальнейшем было осознано качественное отличие явлений сознания от материальных вещей. Это отличие состоит в невещественности идеальности сознания. Как же решается проблема сознания Уже в древности существовало представление о самостоятельном существовании души.
32863. ГЕОГРАФИЧЕСКАЯ СРЕДА В РАЗВИТИИ ОБЩЕСТВА. ГЕОГРАФИЧЕСКОЕ НАПРАВЛЕНИЕ В ОБЩЕСТВОВЕДЕНИИ 48.5 KB
  Это положение правильно до возникновения экологического кризиса: в нем противопоставление природы и общества превращающее общественный организм только в социальный. Биосфера это часть природы оболочка Земли в которую входят живые организмы жизнь и неживое вещество преобразуемое потребляемое и охватываемое жизнью. Географическая среда обществ это часть природы с которой данное общество взаимодействует. Единство и борьба природы и человечества сопровождается с одной стороны воздействием природы на общество а с другой стороны ...
32864. МАТЕРИАЛЬНОЕ ПРОИЗВОДСТВО. ТРУД. ПРОИЗВОДИТЕЛЬНЫЕ СИЛЫ. ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЙ СПОСОБ ТРУДА. ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ НАПРАВЛЕНИЕ В ОБЩЕСТВОВЕДЕНИИ 81 KB
  Ключевым при изучении экономической жизни общества является анализ материального производства ибо общество не может существовать без производства необходимых для жизни людей материальных благ. Говоря о материальном производстве необходимо учитывать следующие моменты: Нередко в философской и экономической литературе понятие материального производства отождествляется с понятием общественного производства. Поскольку материальное производство является не только важнейшей но и определяющей сферой совокупного общественного производства то в...
32865. ПРОИЗВОДСТВЕННЫЕ ОТНОШЕНИЯ. СОЦИАЛЬНАЯ ЗАКОНОМЕРНОСТЬ. ФАТАЛИЗМ И ВОЛЮНТАРИЗМ 51.5 KB
  ПРОИЗВОДСТВЕННЫЕ ОТНОШЕНИЯ. Производственные отношения совокупность материальных экономических отношений между людьми в процессе общественного производства и движения общественного продукта от производства до потребления. Производственные отношения являются необходимой стороной общественного производства. В производстве люди вступают в отношения не только к природе.
32866. ОБЩЕСТВЕННО-ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ФОРМАЦИЯ И ЦИВИЛИЗАЦИЯ 46.5 KB
  Такое понимание цивилизации мы встречаем у Л. В этом смысле говорят об античной цивилизации цивилизации инков и т. Для того чтобы определиться с понятием цивилизации необходимо очевидно предварительно проанализировать ее наиболее существенные черты. Разумеется речь идет не об инфраструктуре свойственной современной волне цивилизации но к концу варварства прыжок от родоплеменной изолированности уже был совершен.
32867. СОЦИАЛЬНАЯ СТРУКТУРА. КЛАССЫ И КЛАССОВАЯ БОРЬБА. ИНТЕЛЛИГЕНЦИЯ 58.5 KB
  Есть два различных подхода к определению интеллигенции. Но есть и иной подход наиболее популярный в русской социальной философии согласно которому к интеллигенции причисляют тех кого можно считать нравственным эталоном общества. Предпосылкой появления Интеллигенции в её первичных формах было отделение умственного труда от физического когда рядом с огромным большинством занятым исключительно физической работой образовались социальные группы освобожденные от прямого производительного труда и руководящие общественными делами в том числе...
32868. ГОСУДАРСТВО. МОНАРХИЯ И РЕСПУБЛИКА. ПРАВО 42.5 KB
  Порядок взаимоотношений между членами общества и применения власти определяется: конституцией законами и другими правовыми документами государства которые являются частью формального устройства государства; а также обычаями сформировавшимися внутри общества независимо от государства которые являются основаниями для понимания законов государства и определяют неформализованный порядок применения и трактовки законов. Определений государства множество. Основная функция государства обеспечение комфортного проживания своих граждан. Природа...