32399

Мотивационная сфера личности. Понятие направленности. Понятие потребностей, интересов, установок, мировоззрения. Методы их получения

Доклад

Психология и эзотерика

Мотивационная сфера личности – вся совокупность мотивов личности которая формируется и развивается в течении жизни определяется индивидуальности поведения и деятельности. Мотив – это внутренние силы которые связаны с потребностями личности и побуждают ее к определенной деятельности. Мотивация совокупность мотивов побуждающая человека к активной деятельности. Смыслообразующая – придание деятельности глубокого личностного смысла.

Русский

2013-09-04

15.73 KB

5 чел.

№5(1) Мотивационная сфера личности. Понятие направленности. Понятие потребностей, интересов, установок, мировоззрения. Методы их получения.

Мотивационная сфера личности – вся совокупность мотивов личности, которая формируется и развивается в течении жизни (определяется индивидуальности поведения и деятельности).

Мотив – это внутренние силы, которые связаны с потребностями личности и побуждают ее к определенной деятельности. Мотивация совокупность мотивов, побуждающая человека к активной деятельности. Поведение человека полимотивированно.

Функции мотивов: 

  1.   Побуждающая – двигательный импульс, эмоционально-волевое стремление к чему-либо.
  2.   Организующая – выделение и постановка цели.
  3.   Смыслообразующая – придание деятельности глубокого личностного смысла.

Содержание мотивов:

  1.   Диспозиционные – являются устойчивыми для личности, проявляются в различных ситуациях и видах деятельности (мотивы достижения, власти, помощи).
  2.   Функциональные – связаны с конкретной деятельностью человека:

- осознанные (человек отдает себе отчет в том, что побуждает его к деятельности, и является содержанием его потребностей);

- неосозноваемые (человек не отдает себе отчета в том, что побуждает его к деятельности страсть, увлечения, установки).

Направленность – совокупность устойчивых мотивов, ориентирующих деятельность личности и относительно независимых от наличной ситуации. Это установки, ставшие свойствами личности и проявляющиеся в формах.

Формы направленности: 

  1.   Влечение – примитивная биологическая форма направленности (не осознаваемая).
  2.   Желание – осознанная потребность и влечение к чему-либо вполне определенному (обостряет осознание цели действия и построение плана удовлетворения).
  3.   Стремление – включение в структуру желания волевого компонента (определение побуждение к деятельности).
  4.   Интерес – познавательная потребность к определенному объекту 9обеспечивает осознание целей деятельности и способствует ориентировке личности).
  5.   Склонность – включение в интерес волевого компонента (направленность на определенную деятельность, предпосылка к развитию способностей).
  6.   Идеал – конкретизируемая в образе (представлении) предметная цель склонности.
  7.   Мировоззрение – система взглядов на окружающий мир, на место в нем человека (где отражаются идеалы и ценностные ориентации людей, их принципы).
  8.   Убеждение – высшая форма направленности, это система мотивов личности, побуждающая поступать в соответствии со своими взглядами, принципами, мировоззрениями.

Потребности – это состояние индивида, создаваемое испытываемой им нуждой в объектах необходимых для существования и развития, и выступающая источником его активности. Потребности имеют общественный и личный характер. Большинство связано с потребностями общества, группы, которой человек принадлежит.

Виды потребностей:

По происхождению:

  1.  Естественные – связанные с необходимостью сохранения и поддержания жизни человека и его потомства (неудовлетворение ведет к гибели и вырождению)
  2.  Культурные – зависимость активной жизни человека от продуктов человека культуры.
  3.  По характеру предмета: материальные и духовные.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22989. Віртуальна пам’ять. Мікропроцесор 80286 4.24 MB
  Мікропроцесор 80286 Як добре відомо процесор може безпосередньо працювати лише з тією інформацією яка записана в його оперативній пам’яті. Однак об’єм оперативної пам’яті у сучасних ЕОМ порівняно невеликий і часто виявляється недостатнім для розв’язання більшменш складних задач. Віртуальна організація пам’яті дає користувачеві практично необмежений об’єм пам’яті.
22990. Артикуляційна база мови 33 KB
  Робота органів мовлення тобто сукупність їх порухів при вимові певного звука називається артикуляцією від лат. excursio вибігання вилазка або приступ початковий рух органів мовлення підготовка органів мовлення до вимови звука. culmen вершина або витримка поло' ження органів мовлення в момент вимовляння звуків. recursio повернення або відступ повернення органів мовлення у вихідне положення.
22991. Будова мовного апарату і функції його найважливіших частин 36 KB
  Мовленнєвий апарат І порожнина рота; II глотка фаринкс; III порожнина носа; IV гортань; 1 трахея; 2 голосова зв'язка; 3 неправдива голосова зв'язка; 4 щитовидний хрящ; 5 персневидний хрящ; 6 під'язикова кістка; 7 надгортанник; 8 язик; 9 тверде піднебіння; 10 м'яке піднебіння. Верхній поверх надставна порожнина її ще називають надставною трубою до якої належать порожнини глотки фаринкс рота і носа. Коли м'яке піднебіння опущене порожнина рота змикається з порожниною носа і частина повітря проходить...
22992. Акустичний аспект вивчення звукової будови мови 30.5 KB
  Акустичний аспект вивчення звукової будови мови Акустика розрізняє в звуках силу висоту довготу і тембр. Сила звука залежить від амплітуди розмаху коливання: чим більша амплітуда тим звук сильніший. Так скажімо що сильніше ударити по струні то більшою буде й амплітуда коливання і відповідно сила звука. Висота звука залежить від частоти коливань за одиницю часу: чим більша частота коливань тим вищий звук.
22993. Типологія наголосу в мовознавстві 38 KB
  Типологія наголосу в мовознавстві Наголос виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів. Залежно від того з якою сегментною одиницею функціонально співвідноситься наголос розрізняють словесний тактовий фразовий логічний і емфатичний наголос. Словесний наголос буває динамічним музикальним і кількісним. Динамічний силовий експіраторний наголос виділення вимова одного із складів слова такту більшою силою тобто сильнішим видихом струменя повітря.
22994. Інтонація, основні складники, функції 32 KB
  Інтонація основні складники функції Інтонація рух зміна динаміка тну що супроводжує висловлювання ритмікомелодійний малюнокмовлення. Інтонація складається з мелодики інтенсивності пауз темпу і тембру мовлення. Мелодика мовлення від гр. pausa припинення перерва у звучанні зупинка в потоці мовлення.
22995. Лінгвістичний аспект дослідження звукової будови мови 31 KB
  Третім аспектом у вивченні звуків є лінгвістичний який розглядає функції звуків у мові. Так скажімо опозиція [а] [и] [у] в українській мові є релевантною бо вона розрізняє значення слів дам дим дум. В англійській мові релевантною є опозиція [е] [л] [і] [і:] [з] [о:] [аз] [u:]: bet [bet] заклад парі but [b t] але крім bit [bit] кусок трошки beat [bi:t] бити удар bot [bot] личинка овода bought [bo:t] купив bat [bast] кажан boot [bu:t] черевик . Як бачимо в українській мові довгота чи короткість звука...
22996. Фонема, її функції, принципи виділення 31.5 KB
  Фонема її функції принципи виділення Фонема мінімальна звукова одиниця мови яка служить для розпізнавання й розрізнення значеннєвих одиниць морфем і слів. Отже звуки [а] [и] [у] [ґ] [г] в українській мові є окремими фонемами бо вони як свідчать вищенаведені приклади служать для розрізнення слів так само як звуки [е] [а] [і] [і:] [о] [з:] [ав] [и:] в англійській [а:] [а] в німецькій. Іншими словами фонема це мінімальна релевантна звукова одиниця. Фонема виконує дистинктивну від лат.
22997. Система фонем мови. Диференційні та інтегральні ознаки фонем 43 KB
  Диференційні та інтегральні ознаки фонем. Диференційні ознаки від лат. differentia різниця відмінність ознаки фонеми за якими розрізняють значення слів чи морфем Недиференційні або інтегральні ознаки від лат. integralis нероздільно пов'язаний з цілістю ознаки фонем які не розрізняють значень слів чи морфем.