33063

Джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавньої Індії

Доклад

Логика и философия

Джерела провідні ідеї та напрями філософії Стародавньої Індії Зародки філософського мислення Індії сягають у глибоку давнину середина І тис. Канонічним духовним джерелом Стародавньої Індії є Веди із їх назвою споріднено наше слово відати знати записані на листях пальми приблизно за 1. Таким чином вже у найдавніших духовних джерелах Стародавньої Індії йдеться про фундаментальні моральні ідеї про певне осмислення становища людини у світі про різні шляхи звільнення від кармінних законів долі найкращим з яких є шлях дійового...

Украинкский

2013-09-05

59.26 KB

16 чел.

2.2. Джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавньої Індії

Зародки філософського мислення Індії сягають у глибоку давнину (середина І тис. до Р. X.).

Канонічним духовним джерелом Стародавньої Індії є "Веди" (із їх назвою споріднено наше слово "відати", "знати"), записані на листях пальми приблизно за 1.5 тис. років до Р. X. До "Вед" входять міфи, розповіді про предків. богів, гімни, заклинання і т. ін. Сюди входять також і певні тлумачення давніх світоглядних уявлень. З філософського погляду найцікавішими є тексти під назвою "Упанішади" (від слова "сидіти поруч"; мається на увазі - поруч з учителем, тобто це тексти-пояснення таємних знань, що містяться в основних текстах "Вед" - сам хітах).

Таким чином, вже у найдавніших духовних джерелах Стародавньої Індії йдеться про фундаментальні моральні ідеї, про певне осмислення становища людини у світі, про різні шляхи звільнення від кармінних законів долі, найкращим з яких є шлях дійового самовдосконалення. В цілому тут роздуми про людину превалюють над роздумами про зовнішній світ, а людське "Я" стає ключем до пояснення природи.

Виникненню філософських шкіл Стародавньої Індії передували впливові духовні рухи, які містили певні філософсько-світоглядні ідеї і були спрямовані на одне: на звільнення людини від нескінченних перевтілень-блукань душі і досягнення нею стану "мокші"—повного блаженства. До таких рухів належали джайнізм, йога та буддизм.

Джайнізм (від слова "джіна"—переможець) закликав людину підпорядкувати своє життя суворим аскетичним регламентаціям. Якщо людина здатна це витримати та ще й не заподіяти шкоди жодній істоті, вона ставала переможцем карми.

Йога (засновник - Патанджалі) також ставила перед людиною подібну мету, але шляхом її досягнення вважала впорядкування (це один із перекладів слова "йога "), гармонізацію фізичного, психічного та духовного станів людини.

Але найважливішим з погляду розвитку філософської думки постає буддизм. За переказами, його засновником був принц Гаутама Сіддхартха з роду Шак "їв (563—483 рр. до Р. X). Життя Гиутами настільки оповите легендами, що про нього майже немає реальних відомостей. Більш-менш достовірним є те, що захищений з дитинства від життєвих прикрощів та негараздів, він був вражений випадково побаченими фактами людського старіння і смерті. Пройшовши через сповідування різних етичних учень, Гаутама врешті-решт сів під сандаловим деревом, давши собі слово не зрушити з місця доти, доки не знайде відповіді на основні питання життя. Тут на нього нашию просвітлення, і він став Буддою (просвітленим, знаючим), проголосивши учням чотири основні ("діамантові") істини.

Людина, яка здатна пройти вказаним шляхом, стає Буддою і досягає стану "нірвани" - повного припинення будь-яких хвилювань та розчинення у невимовній початковій тиші світу.

Буддизм створив оригінальне трактування світобудови. Реальність, доступна чуттєвому спогляданню, є несправжньою, ілюзорною. Насправді існують лише енергетичні ''крапки", згущення під назвою "дхарми". Вони перебувають у збудженому, динамічному стані і тому вступають між собою у з'єднання та переплетення. Уся навколишня реальність, як і людина, постає певними вузликами енергетичних зв'язків дхарм. Людина може свідомими зусиллями розв'язати їх сплетіння і випустити дхарми у вільний стан. Це і буде нірвана. Іноді нірвану описують так: у суцільній темряві на поверхні океану плаває лампа з вогником, що ледве освітлює невеличку частину простору. Олія у лампі поступово вигоряє, і вогник згасає. Коли він згасне остаточно, ніхто не зможе сказати, де небо, де вода, а де лампа. Все розчиниться у всьому.

Серед філософських шкіл Стародавньої Індії провідне місце належало школі санкх'я (обчислення, точне знання), засновником вважають Капілу (VII ст. до Р. X.). На першому плані в судженні школи — питання про вихідні сутності світу, з яких складається світобудова та на котрі повинна орієнтуватися людина у своїх діях. Таких сутностей дві:

"пракріті", або "прадхана" (природа)

та "пуруша" (свідомість, споглядання).

Обидві ці сутності вічні, але породжують світ лише у взаємодії, оскільки ніби складають разом свої можливості і переваги. Зв'язок між "пракріті та "пурушею" нагадує союз сліпого та кульгавого: перший переносив на спині другого, а той вказував йому дорогу. Так само пуруша (чиста душа) не здатний діяти сам собою, а нібито втягується в активність матерії (пракріті), залишаючись насправді зовсім не порушеним нею". Зв'язок пракріті та пуруші призводить до виявлення їх якостей: маси (тамас), енергії (раджас) та прояснення (сат-тва). Останні породжують п'ять світових стихій (або елементів): вогонь, повітря, воду, землю та ефір. Але в союзі пракріті та пуруші останній виявляється могутнішим. Проявляючись у людському "Я", пуруша спрямовує його до самозаглиблення та подолання карми.

Школу чарвака-локаята (засновник Бріхаспаті. VII—VI ст. до Р. X.) відносять до натуралістичних:

Локаята вважають, що "не існує ні бога, ні визволення (від карми), ні дхарми, ні недхарми, а також немає винагороди за благочинне життя..." Представники школи визнавали існування лише того, що можна сприйняті ("лока"), а все існуюче вважали лише поєднанням чотирьох елементів: землі, води, повітря та вогню. Поєднанням зазначених елементів вони пояснювали людину з її якостями, навіть — людську душу: "… як від змішування частин напоїв виникає сила сп 'яніння, так із поєднанням

землі та інших елементів виникають тіло і "Я" (атман)". Зі смертю людини елементи роз'єднуються і зникає те, що називають душею.

Отже, потойбічного світу і життя не існує. Слід насолоджуватись єдиним — земним життям. Але найбільшою насолодою деякі представники "чарваки-локаяти" вважали вміння уникати страждань.

Питання логіки та пізнання перебували в центрі уваги школи ньяя (засновник Готама, III ст. до Р. X.). Тут докладно розглядали основи та засоби пізнання, форми умовиводів, ознаки достовірності знань та ін. Засоби пізнання поділяли на чотири види: сприйняття, виведення, аналогія та усне свідчення.

Деякі твердження школи вайшешіка (засновник Канада. VI-V ст. до Р. X.) дають підстави вважати її школою своєрідного атомізму: "...щодо особливостей: воістину вони — одиничні, і визначаються як те, що лежить в основі субстанцій".

Отже, філософські школи та духовні рухи Стародавньої Індії мали в колі своїх міркувань найважливіші світоглядні проблеми: ♦ початок буття, ♦ будова світу, ♦ особливості людини, ♦ роль і зміст людського пізнання. Водночас досить очевидно, що превалює у цій проблематиці пошук шляхів людського звільнення від невблаганних імперативів життя, хоча звільнення це розуміли значною мірою як подолання людської окремішності та індивідуального протистояння загальному.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83825. Клетчаточные пространства ладони. Воспалительные заболевания кисти. Вскрытие флегмон кисти 53.62 KB
  Воспалительные заболевания кисти. Вскрытие флегмон кисти. Границей отделяющей клетчатку запястья от клетчатки кисти является дистальная кожная складка запястья. Флегмона кисти Флегмона кисти – хирургическое заболевание характеризующееся развитием гнойного процесса в переделах одного или нескольких клетчаточных пространств кисти.
83826. Сосуды и нервы кисти. Ладонные дуги. Синовиальные влагалища кисти 50.97 KB
  Она образована поверхностной ладонной ветвью лучевой артерии соединяющейся с окончанием ствола локтевой артерии. От поверхностной ладонной дуги отходят 3 общие пальцевые ладонные артерии каждая из которых делится на две собственные ладонные пальцевые артерии идущие по боковой стороне пальцев. Ее образует конечный ствол лучевой артерии сливающийся с глубокой ветвью локтевой артерии. От глубокой ладонной дуги отходят три ладонные пястные артерии соединяющиеся с концами общепальцевых артерий у межпальцевых складок.
83827. Виды панариция. Операции при панариции. Операции при костном панариции 59.03 KB
  Операцию завершают тщательным туалетом раны 3 раствором перекиси водорода и наложением асептической влажновысыхающсй спиртгипсртонической повязки. В послеоперационном периоде перевязки выполняют ежедневно до полной эпителизации раны. Производят тщательную ревизию и туалет раны. Углы раны иссекают клиновидно.
83828. Ампутация пальца кисти, показания, техника 48.77 KB
  Травматический отрыв конечности Развившаяся гангрена Третье абсолютное показание к ампутации характеризуется триадой повреждения конечности. А – повреждение двух третей мягких тканей Б – повреждение и размозжение крупных сосудисто нервных пучков С – повреждение костей Относительные показания – это такие показания когда вопрос об ампутации или экзартикуляции конечности решается с учетом состояния больного в каждом конкретном случае в индивидуальном порядке. Оперировать необходимо только в том случае если травма или заболевание...
83829. Топографическая анатомия ягодичной области. Хирургическая тактика при ранении ягодичной области 54.75 KB
  Хирургическая тактика при ранении ягодичной области. отделе среднеягодичной мышцы затем образует влагалище для большой ягодичной мышцы. Грушевидная мца делит большое седалищное отверстие на formen suprpiriforme – образовано нижним краем средней ягодичной мышцы и верхним краем грушевидной мцы.
83830. Сосуды и нервы бедра. Бедренная артерия, бедренная вена, седалищный нерв 54.02 KB
  Область бедра Границы: Верхняя передняя паховая связка или соответствующая ей паховая складка; верхняя задняя ягодичная складка; нижняя кру говая линия проведенная на 4 см выше основания надколенника. Передняя область бедра Кожные нервы формируются из поясничного сплетения: r. cutneus femoris lterlis снабжает наружную поверхность бедра: пп.
83831. Сосудистая и мышечная лакуна. Стенки, содержимое, клиническое значение 313.45 KB
  У верхней гранипы бедра находится пространство ограниченное спереди паховой связкой сзади и снаружи лобковой и подвздошной костями. Передняя стенка мышечной лакуны образована паховой связкой медиальная rcus iliopectineus. С медиальной стороны под паховой связкой находится lcun vsorum. Ее стенками являются: спереди паховая связка; сзади лобковая кость с подвздошнолонной связкой; снаружи rcus iliopectmeus: изнутри lig.
83832. Проекционная линия бедренной артерии. Перевязка бедренной артерии. Приводящий канал 51.33 KB
  Перевязка бедренной артерии. Проекционная линия бедренной артерии. Перевязка бедренной артерии Проекционная линия линия Кэна проходит сверху вниз снаружи кнутри от середины расстояния между верхней передней подвздошной остью и лобковым симфизом к приводящему бугорку бедренной кости.
83833. Большая подкожная вена. Хирургическое лечение варикозного расширения вен нижних конечностей 49.82 KB
  Большая подкожная вена нижней конечности являясь продолжением медиальной краевой вены переходит на голень по переднему краю внутренней лодыжки далее вдоль медиального края большеберцовой кости и огибая медиальный мыщелок в области коленного сустава сзади переходит на внутреннюю поверхность бедра. Одновременно перевязывают все вены впадающие в большую подкожную вену ноги у бедренного кольца. Принцип операции Троянова – Тренделенбурга полностью сохраняется и в отношении перевязки малой подкожной вены ноги. Операция Бэбкока Основной принцип...