33069

Гуманізм

Доклад

Логика и философия

Гуманізм епохи Відродження це сукупність навчань що представляють людини мислячої що вміє не тільки плисти за течією але і здатного пручатися і діяти самостійно. Саме гуманізм епохи Відродження проголосив інші принципи формування особистості. Гуманізм епохи Відродження прочинив цю завісу.

Украинкский

2013-09-05

14.01 KB

0 чел.

До середини XIV століття в Європі з’являється нове філософське протягом – гуманізм, який ознаменував собою нову еру в розвитку людського суспільства під назвою епоха Відродження. Середньовічна Європа в ті часи перебувала під важким тягарем церковних забобонів, усяка вільна думка жорстоко придушувалася. Саме в той час у Флоренції і зародилося філософське вчення, що змусило поглянути на вінець творіння божого по-новому.

Гуманізм епохи Відродження – це сукупність навчань, що представляють людини мислячої, що вміє не тільки плисти за течією, але і здатного пручатися і діяти самостійно. Основним його напрямом є інтерес до кожного індивідууму, віра в його духовні і фізичні можливості. Саме гуманізм епохи Відродження проголосив інші принципи формування особистості. Людина в цьому вченні представляється як творець, він індивідуальний і не пасивний у своїх думках і вчинках.

Нове філософський напрямок взяло за основу античну культуру, мистецтво і літературу, акцентувавши увагу на духовній сутності людини. У середні віки наука і культура були прерогативою церкви, яка дуже неохоче ділилася накопиченими знаннями та досягненнями. Гуманізм епохи Відродження прочинив цю завісу. Спочатку в Італії, а потім поступово і по всій Європі почали утворюватися університети, в яких, поряд з теософської науками, стали вивчати і світські предмети: математику, анатомію, музику та гуманітарні предмети.

Найвідомішими гуманістами італійського Відродження є: Піко делла Мірандола, Данте Аліг’єрі, Джованні Боккаччо, Франческо Петрарка, Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті та Мікеланджело Буанаротті. Англія дала світові таких гігантів, як Вільям Шекспір, Френсіс Бекон. Франція подарувала Мішеля де Монтеня і Франсуа Рабле, Іспанія – Мігеля де Сервантеса, а Німеччина – Еразма Роттердамського, Альбрехта Дюрера та Ульріха фон Гуттена. Всі ці великі вчені, просвітителі, художники назавжди перевернули світогляд і свідомість людей і показали людини розумної, красивої душею і мислячого. Саме їм зобов’язані всі наступні покоління за подаровану можливість поглянути на світ інакше.

Гуманізм в епоху Відродження на чолі всього поставив чесноти, якими володіє людина, і продемонстрував можливість їх розвитку в людині (самостійно або за участю наставників).

Антропоцентризм відрізняється від гуманізму тим, що людина, згідно з цим течією, є центром світобудови, а все, що розташовується навколо, повинно служити йому. Багато християн, озброївшись цим вченням, проголосили людини вищим створенням, при цьому зваливши на нього і найбільший тягар відповідальності.
Антропоцентризм і гуманізм епохи Відродження дуже істотно різняться між собою, тому потрібно вміти чітко розмежовувати ці поняття. Антропоцентріст – це людина, що є споживачем. Він вважає, що йому всі зобов’язані чим-небудь, він виправдовує експлуатацію і не замислюється над знищенням живої природи. Його основним принципом є наступний: людина має право жити так, як йому хочеться, а решту світу зобов’язаний служити йому.

Антропоцентризм та гуманізм епохи Відродження були в подальшому використані багатьма філософами і вченими, такими як Декарт, Лейбніц, Локк, Гоббс та інші. Ці два визначення неодноразово бралися за основу в різних школах і течіях. Самим значним, звичайно, для всіх наступних поколінь став гуманізм, в епоху Відродження посіяв насіння добра, просвітництва та розуму, які ми і сьогодні, через кілька століть, вважаємо найважливішими для людини розумної. Ми, нащадки, насолоджуємося сьогодні великими досягненнями літератури і мистецтва Ренесансу, а сучасна наука грунтується на багатьох навчаннях і відкриттях, які зародилися в XIV столітті й існують досі. Гуманізм епохи Відродження спробував зробити людину краще, навчити його поважати себе і оточуючих, а наше завдання – зуміти зберегти і примножити кращі його принципи.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

85356. Проблема «норми» і «патології» в сучасних науках про людину 40.46 KB
  Розрізнення психічної норми не норми і патології вимагає відповісти як мінімум на два принципових питання. Перший підхід привнесений в психологію з медицини і полягає у визначенні норми через заперечення: якщо людина психічно не хворий відсутні симптоми психічного захворювання значить він психічно здоровий. Другий підхід внесений в психологію з біологічних наук і полягає в розумінні психічної норми як здатності підтримувати гомеостаз або рівновагу від грец.
85358. Розвиток мови при ДЦП 42.08 KB
  Про поширеність порушень мовлення при ДЦП існують різні думки. Семенова відзначає що частота розладів мовлення залежить від форми паралічу. Враховуючи різноманітність порушень мовлення при ДЦП та складну структуру даної патології можна уявити що розвиток мовлення у цих дітей багато в чому залежить від проявів даного розладу. Так на розвиток мови впливають: ті ж обставини які викликають патологію мовлення у дітей без ДЦП; моторні порушення в периферичному мовному апараті.
85359. Механізми формування системних відхилень в дизонтогенезі 37.35 KB
  Дуже часто поява вторинних або системних порушень розглядається як майже автоматичний процес Насправді вторинні відхилення чи не з’являються і не зникають самі по собі. Їх поява і формування пов’язане з роботою численних складних механізмів.
85360. Форми шкільної дезадаптації в молодшому шкільному і підлітковому віці (неврози, страхи, депресія, неврастенія) 47.92 KB
  Разом з тим коли підліток пригнічений сумує або плаче прояви депресії або сильні потягу прийняти алкоголь викурити сигарету здійснити певний вчинок і т. Криза має виключно важливе значення як орієнтир бо потенційно саме в момент його розвитку можна фіксувати патологію коли підліток відчуває що не в силах протистояти стражданню навіть за умови що його можна швидко усунути якщо під час лікування він може пройти через процес рефлексії і опрацювання своїх переживань. Перш за все підліток дійсно знаходиться в пригніченому стані...
85361. Загальна характеристика дітей із порушеннями рухового апарату 39.9 KB
  При всій різноманітності вроджених і рано набутих захворювань і пошкоджень опорнорухового апарату у більшості таких дітей спостерігаються подібні проблеми. Але всі діти з порушеннями опорнорухового апарату потребують особливих умов життя навчання і подальшої трудової діяльності. Більшу частину дітей з порушеннями опорнорухового апарату складають діти з церебральними паралічами.
85362. Причини шкільної дезадаптації (стрес, фрустрація, внутрішній конфлікт) 42.11 KB
  Фрустрація виникає у результаті конфліктів особистості з іншими особливо в колективі в якому людина не дістає підтримки співчутливого ставлення. ВНУТРІШНІЙ КОНФЛІКТ Внутрішньоособистісний конфлікт один із найскладніших конфліктів який відбувається безпосередньо у внутрішньому світі людини. Життя нормальної людини це внутрішній конфлікт від якого нікуди не дітися.
85363. Причини трансформації акцентуацій характеру 38.64 KB
  У розвитку акцентуацій характеру можна виділити дві групи динамічних змін: Перша група це минущі транзиторні зміни. 3 розвиток на тлі акцентуацій характеру різноманітних психогенних психічних розладів неврозів реактивних депресій і т. До другої групи динамічних змін при акцентуаціях характеру належать його відносно стійкі зміни.
85364. Поняття «адаптації» і «дезадаптації» в психології 35.73 KB
  Адаптація динамічний процес завдяки якому рухливі системи живих організмів незважаючи на мінливість умов підтримують стійкість необхідну для існування розвитку продовження роду. Процес адаптації відбувається тоді коли в системі організм середовище виникають значні зміни що забезпечують формування нового гомеостатичного стану який дає змогу досягати максимальної ефективності фізіологічних функцій і поведінкових реакцій. Як і процес адаптації [43]. Адаптаційний процес торкається усіх рівнів організму: від молекулярного до психічної...