33072

Просвітництво

Доклад

Логика и философия

Класичним філософом французького Просвітництва був Вольтер 16941778 головні ідеї якого викладені у працях: Філософські листи 1734 Метафізичний трактат 1734 Роздуми про людину 1737 Філософський словник 1764 Філософія історії 1765 та ін. Головне завдання своєї філософії Вольтер вбачає в розвінчуванні релігійної догматики що заважає людям будувати щасливе життя культивуючи неуцтво неосвіченість фанатизм брехню. У філософії природи Вольтер послідовник Ньютона. У теорії пізнання Вольтер прагнув поєднати сенсуалістичний...

Украинкский

2013-09-05

13.8 KB

1 чел.

У другій чверті XVIII ст. у Франції сформувався широкий і могутній рух, який дістав назву Просвітництво. Він не був тільки політичним чи філософським явищем, хоч філософія, особливо матеріалістична, відігравала в ньому важливу роль. Просвітництво об'єднало всіх прогресивно мислячих представників "третього стану": юристів, філософів, буржуазію, природознавців. Просвітники критикували феодальний лад та його культуру, вимагали встановлення нових, прогресивних суспільних порядків, виступали на захист народних мас, за їх право на освіту і культуру. Вони вірили в людину, в її розум і високе покликання. У цьому просвітники продовжували гуманістичні традиції Відродження.

Класичним філософом французького Просвітництва був Вольтер (1694-1778), головні ідеї якого викладені у працях: "Філософські листи" (1734), "Метафізичний трактат" (1734), "Роздуми про людину" (1737), "Філософський словник" (1764), "Філософія історії" (1765) та ін.

Головне завдання своєї філософії Вольтер вбачає в розвінчуванні релігійної догматики, що заважає людям будувати щасливе життя, культивуючи неуцтво, неосвіченість, фанатизм, брехню. У філософії природи Вольтер - послідовник Ньютона. Він розвинув ідею загальної закономірності природи, а також відстоював перевагу принципу причинної зумовленості її явищ перед принципом доцільності.

У теорії пізнання Вольтер прагнув поєднати сенсуалістичний емпіризм з деякими елементами раціоналізму. Основою для нього була теза про походження всіх знань із відчуттів. Одночасно він стверджував, що існує ще й абсолютне знання - логіко-математичне, і знання, яке стосується моралі.

Вольтер обґрунтував ідею рівності людей, і цю рівність розумів як рівність політичну, рівність перед законом і правом. Соціальну та майнову нерівність він розглядав як умову соціальної рівноваги і морального розвитку суспільства.

Молодшим сучасником Вольтера був Жан Жак Руссо (1712-1778). Центральна проблема творчості Руссо - нерівність між людьми та шляхи її подолання. Саме цьому питанню присвячено працю "Роздуми про походження і основи нерівності між людьми" (1755). Руссо досліджував виникнення майнової та соціальної нерівності людей і прагнув знайти шляхи її ліквідації. Він вважав, що нерівність між людьми не споконвічна, у її виникненні винна приватна власність. На думку Руссо, первісне людське суспільство перебувало у природному стані і людина була істотою самодостатньою, матеріально незалежною від інших людей. Приватна власність, яка виникає внаслідок суперечностей між інтересами людей, приводить до несправедливості.

Французькі матеріалісти XVIII ст

До матеріалістичного напряму філософії французького Просвітництва належать Жюльєн Офре де Ламетрі (1709-1751), Поль Анрі Гольбах (1723-1789), Клод Адріан Гельвецій (1715-1771), Дені Дідро (1713-1784). Хоча їх філософські погляди багато в чому різнилися поміж себе, але в цілому в їх матеріалізмі було багато чого спільного.

Французькі матеріалісти спільно з іншими філософами-просвітниками відіграли велику прогресивну роль у подоланні пережитків феодалізму та релігійного клерикалізму, утвердженні принципів гуманізму, вирішенні філософських та практичних проблем людини і умов її життя.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25238. Проблеми єдності онтології та гносеології 23 KB
  Критика марксизму виявила неприйнятність в межах філософського осмислення буття науки тези Леніна про єдність онтології та гносеології оскільки людина як суб’єкт без їх відокремлення нездатна встановлювати осмислене відношення до буття на основі методів. Онтологія дає нам знання про буття а гносеологія про пізнання цього буття. Кожній частині буття відповідає своє адекватне пізнання. Постмодерний дискурс критикуючи раціонально зцентровану гносеологію виявляє ірраціональні елементи як онтологічні ознаки людського буття.
25239. Життєвий світ і система 32 KB
  Габермас досліджує шлях уречевлення комунікації визначаючи його як роз'єднання системи і життєвого світу. Концепція життєвого світу дістає своє емпіричне втілення за Габермасом в архаїчних суспільствах де структури нормативної інтеграції опосередковані мовленнєвою комунікацією водночас становлять системні структури. Тому архаїчне родове суспільство Габермас розглядає як втілення єдності системи й життєвого світу. Однак ця система зберігає своє відношення хоча й перетворене до життєвого світу.
25240. Життєвий світ та система 22 KB
  Поняття життєвого світу пов’язане з горизонтом. Розрізняють внутрішній та зовнішній горизонти. Внутрішній горизонт – це сукупність припущень якими ми керуємося в сприйнятті та розумінні речей. Зовнішній горизонт – це сукупність речей через яку ми сприймаємо річ.
25241. Філософія “критичного раціоналізму” К.Поп пера 25.5 KB
  логічна теорія наукового методу – є теорією дедуктивного методу перевірки згідно з якою гіпотезу можна перевірити тільки емпірично і тільки після того як вона була висунута. Процедура перевірки передбачає що з даної теорії за допомогою інших раніше прийнятих положень виводяться деякі одиничні положення €œпрогнози€ з них вибираються ті положення які не виводяться з попередньо прийнятої теорії і шляхом порівняння їх з результатами практичних застосувань і експериментів виноситься рішення стосовно них. При цьому позитивне рішення може...
25242. Основні концепції історико-філософського процесу 29.5 KB
  Основні концепції історикофілософського процесу. Можна виділити 3 історикофілософські парадигми: негативістську класичнугегелівську та пост класичну. Він будує свою систему як свбоме усвідомлення всього попереднього історикофілософського досвіду. Стрижнем історикофілософського наслідування її внутрішнім механізмом є діалектичне заперечення яке одержує значення найважливішого методологічного принципу аналізу поступального руху філософського знання наступна філософська система не просто відкидає попередню а діалектично заперечує її...
25243. Співвідношення понять метафізики та діалектики 28 KB
  Співвідношення понять метафізики та діалектики. Предмет метафізики – надемпіричний. Кантівська критика метафізики: €œстара мф – це наука про надчуттєви принципи буття €œнова€ – умоглядна картина світу. Помилка старої метафізики – некритичне розповсюдження діяльності розсудку за межі можливого досвіду.
25244. Сучасна лінгвістична філософія 33 KB
  Ніцше: оманливість мови та критика незмінності і однаковості подвійного суб’єкта. Платон €œКратил€: Проблема називання об’єктів позначає початок витоків людської мови. Задля опису функціонування мови Сосюр розрізнив поняття мови загальної системи правил і мовлення конкретного застосування мови. Хомський: пристосовує картезіанську метафізику до структури мови.
25246. Поняття трансцендентальної єдності аперцепції у Канта 25.5 KB
  Зв’язок багатоманітного не міститься в чистій формі чуттєвого споглядання це дія виключно розсуду. – вищий принцип всякого застосування розсуду і об’єктивна умова всякого пізнання – це те завдяки чому все дане в спогляданні багатоманітне об’єднується в понятті про об’єкт.Ап застосування категорій розсуду до чуттєвого споглядання призводить до конструювання для люд. – другий вид синтезу чуттєвого матеріалу поруч з категоріями який є властивим розсуду.