33094

Матерія та її розуміння

Доклад

Логика и философия

Досліджуючи фундамент матерії сучасна фізика відкрила всезагальне перетворення матеріальних об'єктів. Простір і час це атрибути тобто суттєві властивості рухомої матерії. Однак філософи ідеалісти заперечують залежність часу і простору від матерії. Кантом простір і час апріорні й абсолютно порожні форми чуттєвого споглядання речей внутрішньо і споконвічно притаманні людській свідомості.

Украинкский

2013-09-05

15.73 KB

0 чел.

У вузькому розумінні матерія — це об'єктивна реальність, яка існує поза і незалежно від свідомості і відображається органами чуття. З її змісту вилучається все, що є продуктом діяльності психіки людини. Матерія розглядається як протилежність свідомості. З гносеологічного погляду так чинити можна, тому що в самій свідомості не існує, наприклад, ланів чи лісів, на які спрямовані органи чуття людини. У ній немає нічого речовинно-субстратного від цих об'єктів споглядання. У свідомості містяться лише ідеальні образи, копії ланів і лісів, завдяки чому фахівець може осмислено діяти, творити. Отже, головною ознакою матерії є те, що вона — об'єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості.

На засадах генетичного принципу у філософії виокремлюють неживу (неорганічну), живу (органічну) та соціально організовану (соціум) матерію. Кожен з рівнів має підрівні. У неживій матерії — це субмікроелементарний, мікроелементарний, ядерний, атомарний, молекулярний, макроскопічний, планетарний, галактичний, метагалактичний.

Жива природа представлена такими рівнями матерії: доклітинний (ДНК, РНК, білки), клітини, багатоклітинні організми, види і популяції, біоценози, біосфера.

У процесі еволюції живої матерії сформувався її особливий рівень — соціально організована матерія: індивіди, сім'я, колективи різних рівнів, соціальні групи, класи, етноси (нації, народності, племена, раси), держави, союзи держав, суспільство в цілому.

Важливою властивістю матерії є її самоорганізація. Самоорганізація — процес, унаслідок якого створюється, відтворюється чи удосконалюється організація складної динамічної системи. Такі процеси відбуваються завдяки перебудові наявних та виникненню нових зв'язків між елементами відкритих систем. Саме ці системи утворюють той світ" в якому ми живемо.

Нарешті, ще одна властивість матерії — її незнищенність. Досліджуючи фундамент матерії, сучасна фізика відкрила всезагальне перетворення матеріальних об'єктів. Перетворення механічного руху внаслідок тертя приводить до нагромадження внутрішньої енергії тіла, до посилення теплового руху його молекул. Тепловий рух, у свою чергу, може перетворитися на випромінювання. Закон збереження і перетворення енергії наголошує: які б процеси перетворення не здійснювалися у світі, загальна кількість маси і енергії залишається незмінною.

Структурність матерії, існування в ній певного типу матеріальних систем припускає як внутрішню, так і зовнішню взаємодію відносно кожного відокремленого об'єкта.

Простір і час — це атрибути, тобто суттєві властивості рухомої матерії. Вони — корінні форми її існування. Однак філософи — ідеалісти заперечують залежність часу і простору від матерії. Наприклад, Д. Берклі вважав їх суб'єктивними формами сприймання речей. Згідно з І. Кантом, простір і час — апріорні й абсолютно "порожні" форми чуттєвого споглядання речей, внутрішньо і споконвічно притаманні людській свідомості. У світі природних речей не існує ні часу, ні простору. Те й інше властиве лише людському способу сприймання предметів. Г. Гегель, навпаки, визнавав об'єктивність простору і часу, але розглядав їх як результат творчої діяльності абсолютного духу.

Матеріалістична філософія доводить, що простір — це категорія, яка відображає протяжність, структурність, співіснування і взаємодію матеріальних систем та всіх їхніх елементів. Час — категорія для вираження тривалості існування, послідовності зміни станів у русі і розвитку матеріальних систем і елементів, з яких вони складаються.

У результаті поєднання елементів матеріалістичних та ідеалістичних поглядів на сутність простору і часу та їх взаємозв'язок з рухомою матерією, в історії філософії виникли два погляди на цю проблему. Вони отримали назву субстанційної концепції простору і часу.

Смисл субстанційної концепції полягає в тому, що простір і час — самостійні сутності, які існують поруч з матерією і незалежно від неї. Таких поглядів дотримувалися, наприклад, Платон, Демокріт, Епікур, І. Ньютон та ін. Тому відношення між простором, часом і матерією уявлялися ними як зв'язки між самостійними субстанціями. Це вело до висновку про незалежність властивостей простору і часу від характеру матеріальних процесів. Простір вони уявляли як чисту протяжність, порожню "ємність" для речей і подій, а час — як чисту тривалість, що однакова у всьому Всесвіті і перебіг якої ні від чого не залежить.

Найповнішого розвитку субстанційна концепція набула в І. Ньютона, який висунув ідею про існування абсолютного простору і часу. На його думку, простір нерухомий, неперервний, однорідний (однаковий у всіх точках), ізотропний (однаковий у всіх напрямах), тривимірний, нескінченний, ні на що не впливає, і сам не зазнає впливу. Абсолютний час є ні від чого не залежною тривалістю як такою, що рівномірно плине від минулого до майбутнього. Він одномірний, неперервний, нескінченний, однорідний, універсальний. І. Ньютон також доводив, що простір і час не залежать ні від маси речовини, ні від швидкості руху тіл.

Погляди І. Ньютона на простір і час спирались на геометрію Евкліда і погоджувалися з класичною картиною світу, яка панувала в XVII ст. Відобразивши обмеженість науки тих часів, ньютонівське розуміння природи простору і часу разом з тим дало поштовх створенню ідеалістичних вчень про час і простір, хоч у самого І. Ньютона вони інтерпретувалися матеріалістично, тобто розглядалися як начала, що існують поза і незалежно від свідомості.

Зміна фізичної картини світу спричинила переворот у поглядах на простір і час. Відкриття електромагнітного поля та з'ясування неможливості звести поле до механічного середовища (ефіру) виявили необґрунтованість, безпідставність класичної картини світу і разом з нею субстанційної концепції простору і часу. Стало зрозуміло, що матерію не можна уявляти як сукупність окремих, відмежованих один від одного елементів. Насправді тіла і частинки речовини пов'язані в єдині системи полем, дія якого передається зі скінченною швидкістю, однаковою в будь-якій замкнутій системі (зі швидкістю світла у вакуумі). Все це зумовило появу реляційної (лат. відношення) концепції простору і часу. Її прихильники (Арістотель, Г. Лейбніц, Г. Гегель та ін.) розуміли простір і час не як самостійні сутності, а як системи відношень, які утворюються матеріальними об'єктами, що взаємодіють.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

15866. Специфика отбора в социально-биологическом кризисе в эпоху турбулентного капитализма 53 KB
  Тезис об инновационном характере философского знания в отношении науки и образования лишь на первый взгляд кажется странным. В действительности же, по нашему мнению, концепты «социальное прогнозирование и проектирование», «прогностический конструктивизм», «совершенствование деятельности общества и государства по управлению»
15869. Роль научной философии в становлении и развитии социологии религии 156 KB
  РОЛЬ НАУЧНОЙ ФИЛОСОФИИ В СТАНОВЛЕНИИ И РАЗВИТИИИ СОЦИОЛОГИИ РЕЛИГИИ Социологическое конкретнонаучное исследование процессов религиозности и секуляризации в современном глобальном обществе рискующем окончательно зайти в тупик этноконфессионального партикуля
15871. Марксизм VS экзистенциализм 227.33 KB
  В.С. Гриценко к. филос. н. доц. МАРКСИЗМ VS ЭКЗИСТЕНЦИАЛИЗМ2 Меня всегда настораживала мнимая непримиримость теоретических оснований экзистенциализма и марксизма старательно подчеркиваемая как той так и другой стороной. Я не ставлю себе целью помирить эти фило...
15872. Эволюция физической формы материи и единый закономерный мировой процесс 74 KB
  В.Ф. Панов д. физ.мат. н. проф. ЭВОЛЮЦИЯ ФИЗИЧЕСКОЙ ФОРМЫ МАТЕРИИ И ЕДИНЫЙ ЗАКОНОМЕРНЫЙ МИРОВОЙ ПРОЦЕСС Уровень изучения природы и общества в современном мире требует от философии перехода от абстрактновсеобщей диалектики доказавшей что развитие во всем мире осу...
15874. Логико-математическое доказательство несуществования времени как атрибута и первичного свойства материи 329.76 KB
  В.И. Астафуров ЛОГИКОМАТЕМАТИЧЕСКОЕ ДОКАЗАТЕЛЬСТВО НЕСУЩЕСТВОВАНИЯ ВРЕМЕНИ КАК АТРИБУТАИ ПЕРВИЧНОГО СВОЙСТВА МАТЕРИИ Введение Выработка правильного научного мировоззрения отображающего реальное бытие физического мира является актуальной задачей естес