33148

Творчество М. М. Фокина. Дягилевские русские сезоны

Доклад

Культурология и искусствоведение

Фокин считал что танец должен выражать душевные переживания действующих лиц что танцевальная часть спектакля должна составлять единое художественное целое с музыкой живописью и пластикой говоря о невозможности ставить балеты на случайную музыку представляющую собой набор вальсов полек и галопов и требовал чтобы музыка выражала те чувства которые передаются движениями танцующих. В 1906 году Фокин поставил для школьного спектакля балет Сон в летнюю ночь на музыку Ф. Для благотворительных вечеров Фокин поставил Виноградную лозу на...

Русский

2013-09-05

18.67 KB

58 чел.

Творчество М. М. Фокина. Дягилевские русские сезоны.

Михаил Михайлович Фокин(7880-1942) по собственному желанию был определен в Петербургскую балетную школу, несмотря на противодействие отца. Необычайная одаренность позволила ему сразу же стать первым учеником по всем специальным и общеобразовательным предметам. Пантомиму он изучал у М.Петипа и П.Гердта. Уже в четвертом классе Фокину поручили главную роль в балете «Волшебная флейта», шедшего на сцене школьного театра. После окончания школы в порядке исключения был принят в труппу прямо на сольные партии. Через очень короткий срок Фокин стал общепризнанным ведущим танцовщиком в труппе. С 1902 года он начал преподавать в балетной школе. Начав свою педагогическую работу, он сразу стал на новый путь, стремясь в первую очередь внести смысл в каждое движение классического танца. Фокин считал, что танец должен выражать душевные переживания действующих лиц, что танцевальная часть спектакля должна составлять единое художественное целое с музыкой, живописью и пластикой, говоря о невозможности ставить балеты на случайную музыку, представляющую собой набор вальсов, полек и галопов, и требовал, чтобы музыка выражала те чувства, которые передаются движениями танцующих.

Революция 1905 года всколыхнула всю страну. На эти события откликнулась и труппа Мариинского театра. Передовая ее часть, главным образом молодежь, во главе с М. Фокиным, А. Павловой и И.Кшесинским, организовала оппозиционную группу и предъявила дирекции ряд требований, направленных на улучшение условий работы и жизни артистов балета. Требования были скромны, но дирекция не стала даже вести переговоры с представителями труппы. Волнения усиливались. Однако неоднородность коллектива, политическая отсталость многих артистов, а самое главное - разгром революции помешали провести в жизнь балета какие-либо изменения. События 1905 года тяжело отразились на судьбе многих актеров: Павлова получила строгий выговор, а Фокина долго не допускали к постановочной работе в Мариинском театре. Прекрасный балетмейстер вынужден был ограничиваться постановкой спектаклей в школе и на благотворительных вечерах.

В 1906 году Фокин поставил для школьного спектакля балет «Сон в летнюю ночь» на музыку Ф. Мендельсона. Поставленный с большим вкусом, выдержанный в едином стиле, соответствующем содержанию, спектакль этот привлек внимание не только зрителей и художественной критики, но и художников из объединения «Мир искусства», которые увидели в Фокине человека, близкого им по духу.

Для благотворительных вечеров Фокин поставил «Виноградную лозу» на музыку А. Рубинштейна, первый вариант «Шопенианы» в оркестровке А. Глазунова. Все эти спектакли имели очень большой успех. Даже М. Петипа в короткой записке поздравил молодого балетмейстера с удачей и предвещал большое будущее. Дирекция по- прежнему не допускала Фокина к постановкам на сцене Мариинского театра.

Новый балет «Павильон Армиды» Фокин ставит вместе с художником А.Н. Бенуа, одним из организаторов из «Мира искусства». Но показан он был не полностью, а только одна картина, как школьный экзаменационный спектакль. Постановка имела шумный успех. Под влиянием его дирекция Мариинского театра была вынуждена позволить Фокину поставить этот балет на своей знаменитой сцене. Осенью 1907 года состоялась премьера. Это была большая победа и балетмейстера и художников из «Мира искусства», так как весь спектакль оформлял Бенуа. Это на долго закрепило связь Фокина с этим объединением. Следующая их совместная работа-балет на музыку А. С. Аренского «Египетские ночи». С этого времени он был официально признан как балетмейстер.

Мировое признание пришло к Фокину во время гастролей русского балета в Париже в 1909 году. Гастроли эти, получившие название Русских сезонов, организовал один из основоположников «Мира искусства» Сергей Павлович Дягилев (1872-1929). Свою деятельность по пропаганде за рубежом русского искусства- живописи, классической музыки, оперы- Дягилев начал в 1906 году. Балет был вывезен за границу впервые в 1909 году. Были показаны в постановке Фокина «Половецкие пляски» из оперы Бородина «Князь Игорь», балет Черепнина «Павильон Армиды», «Сильфиды» на музыку Шопена, «Клеопатра» ( новое название балета «Египетские ночи») и сюита-девиртесмент на музыку русских композиторов-классиков «Празднество». Успех был на столько велик, что Дягилев, Фокин и ведущие русские артисты сразу стали мировыми знаменитостями. Для каждого спектакля балетмейстер подбирал особые средства выразительности: 1) костюмы и декорации соответствовали стилю той эпохи, во время которой происходило действие. 2) классический танец принимал определенную окраску в зависимости от развивающихся событий. 3) пантомима была танцевальной, а танец-мимически - выразительным. 4)возродил пластику мужского танца. 5) сделал кордебалет действенным, добился «зримой» музыки.

По окончании балета М. Фокин вернулся в Петербург и 1 января 1910 года был утвержден в качестве балетмейстера Мариинского театра. Параллельно с работой в театре он вел работу по подготовке новых заграничных гастролей, которые состоялись летом 1910 года. Лучшими спектаклями этого сезона стали «Шехеразада» на музыку Римского- Корсакова и балет-сказка И. Стравинского «Жар-птица». Эскизы декораций и часть костюмов к этому спектаклю сделал А. Головин, другую часть- Л. Бакст. Премьера «Жар- птицы» состоялась в парижской «Гранд-Опера». Балет признали началом новой эпохи в музыке и хореографии балетного театра.

В третий русский балетный сезон за границей особенный успех выпал на долю балета «Петрушка» на музыку Ставинского, а оформлял спектакль Бенуа. В этот период назревал разрыв в отношениях между Фокиным и Дягилевым. Начиная уже со второго гастрольного сезона, Дягилев стал приглашать иностранных музыкантов. Даже «Петрушку» дирижировал француз. Затем последовали приглашение композиторов, сценаристов, танцовщиков. Художественная политика Дягилева резко изменилась. Его антреприза уже не имела целью пропаганду отечественного искусства за рубежом, это стало развлекательным предприятием, преследующие коммерческие цели. Порвав с Дягилевым, Фокин уехал в Петербург. Здесь он поставил одноактные балеты: «Бабочки» на музыку Шумана, «Исламей» на музыку Балакирева и «Прелюды» на музыку Листа. Не чувствуя удовлетворения от своей работы, Фокин снова уехал за границу.

Воспользовавшись этим, Дягилев пригласил его поставить оперу-балет на музыку Римского-Корсакова «Золотой петушок». Этим спектаклем Дягилев рассчитывал вновь привлечь внимание охладевшей публики. Эта цель была достигнута, но не той совершенной гармонией, единством музыки, живописи и хореографии. Неудача этого спектакля привела Фокина к окончательному разрыву с Дягилевым.

Фокин возвратился в Петербург. Он поставил здесь в 1915 году балеты «Стенька Разин» на музыку А. Глазунова. «Франческа да Римини» и «Эрос» Чайковского, «Сон» на музыку «Вальса-фантазии Глинки». Эти балеты, кроме Стеньки Разина не имели большого успеха, кроме «Стеньки Разина».

«Лебединой песней» стала последняя постановка Фокина в России «Арагонская хота» на музыку М. Глинки. Премьера состоялась в 1916 году. Этот характерный балет- хореографическая картина стал образцом музыкальности, удивительного использования народного танца как основного выразительного средства. Это лучшая работа балетмейстера тех лет.

Прекрасный танцовщик с благородной манерой исполнения, Фокин проявил свой талант в основном в балетмейстерском творчестве. Он продолжал поиск своих предшественников, создавая балеты с элементами танцевального симфонизма. Лучшими постановками Фокина остались балеты сюжетные, Действенные, с четко разработанными планами-сценариями, такие как «Петрушка», «Жар-птица», «Шехеразада». В спектаклях Фокина выступали в тесном союзе музыка, живопись и хореография. Творчество Фокина оказало большое внимание на развитие зарубежного балета. Среди многочисленных звезд Русских сезонов особое место занимают четыре имени: Анна Павлова, Вацлав Нижинский, Тамара Карсавина и Ольга Спесивцева.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31711. Колектив як соціокультурне середовище виховання і розвитку 52.5 KB
  Емоціональний рівень ввзаємодії в колективі відображає домінуючі емоціональні стани дітей їх спільні переживання стосунки симпатій чи антипатій між членами колективу гуманістичні та суспільно значимі мотиви. Ініціатива творча позиція особистості зростання самостійності і самоуправління дітей ціннісний зміст їх спільної діяльності є індикаторами виховного потенціалу дитячого колективу. Підходи до розробки колективу та індивідуальності. Погляди на проблеми колективу відобразили сутність суспільних культурноісторичних процесів розвитку...
31712. Двіжущіе сили та умови розвитку особистості 99 KB
  Двіжущіе сили та умови розвитку особистості Розвиток особистості слід розуміти як процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації та виховання. Володіючи природними анатомофізіологічними передумовами до становлення особистості в процесі соціалізації дитина вступає у взаємодію з навколишнім світом опановуючи досягненнями людства. Створювані в ході цього процесу здібності і функції відтворюють в особистості історично сформувалися людські якості. Оволодіння дійсністю у дитини здійснюється в його...
31713. Соціалізація особистості 95.5 KB
  socilis суспільний характеристика це процес входження індивіда в суспільство соціалізації особистості активного засвоєння ним соціального досвіду соціальних ролей норм цінностей необхідних для успішної життєдіяльності в даному суспільстві. У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості знання вміння відповідні навички що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин. Отже основа соціальнопсихологічного розуміння соціалізації особистості грунтується на характеристиці соціальнопсихологічного типу...
31714. Загальні поняття про особистість 49 KB
  В особистості немовби концентруються особливості суспільства основні його риси. Тому зрозуміти життя особистості можна тільки розглядаючи її у конкретних суспільних умовах в діяльності та стосунках з іншими людьми аналізуючи її соціальний статус та місце в суспільних відносинах. Усі особистості індивіди але не кожен індивід особистість. Паригіна модель особистості котра повинна зайняти місце в системі психології припускає поєднання двох підходів: соціологічного й загальнопсихолоігчного.
31715. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 105 KB
  Метод спостереження може використатися як один із центральних самостійних методів дослідження. Метод спостереження здійснюється також з метою збору первинного матеріалу дослідження а також для контролю отриманих емпіричних даних. Класифікація спостереження виконується на різних підставах.
31716. Соціалізація старшокласників у школі 89.5 KB
  Ціннісні орієнтації референтної групи істотною мірою визначають соціальнопсихологічне обличчя підлітка. Оскільки група єдина площина соціальнопсихологічного досвіду в якій може проявити себе підліток яку він може засвоїти й через яку пізнати сукупність суспільних відносин то саме група стає формівною силою в соціалізації підлітка. Тут надзвичайно суттєвим є питання про те що визначає референтну значущість тієї чи іншої групи в очах підлітка або навпаки сприяє її зниженню.
31717. Структура педагогічної психології 35.5 KB
  До кожної теми подано список літератури щоб читач міг поперше більш докладно вивчити певний аспект теми яка його зацікавила подруге мав уявлення та добре орієнтувався у працях авторів які займаються проблемами та дослідженнями в галузі психології навчання та виховання. Предмет і задачі педагогічної психології Предметом педагогічної психології є психологія навчання психологія виховання психологія вчителя та педагогічної діяльності. Основний зміст педагогічної психології складають психологічні закономірності процесів навчання та...
31718. Загальна характеристика процесу виховання 43.5 KB
  Соціальня ситуація розвитку особистості Становлення людини як індивіда та особистості за Л. Виготським передбачає діалектичну взаємодію двох відносно автономних однак нерозривно пов'язаних процесів розвитку природного і соціального. Кожному віку притаманна певна специфічна соціольна сипгуаціярозвитку тобто особливе співвідношення внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов яке є типовим для кожного вікового етапу зумовлює динаміку психічного розвитку протягом відповідного вікового періоду і нові якісно своєрідні психологічні утворення...
31719. Формування моральної свідомості 39 KB
  Для періоду дитинства взагалі характерне засвоєння моральних норм і перетворення останніх на регулятори поведінки та діяльності дитини через наслідування відповідних дій дорослих. 3 погляду педагогіки це орієнтація на максимальне усвідомлення у межах вікових психологічних можливостей дитиною моральних вимог що їх постійно висуває перед нею життя орієнтація на природну творчість дитини. У моральній свідомості учнів розрізняють два взаємопов'язаних рівні: теоретичний система моральних знань того чи іншого рівня узагальненості та рівень...