33998

ИДЕАЛИЗМ

Доклад

Логика и философия

Марксизмленинизм все разновидности идеализма подразделяет на две группы: объективный идеализм принимающий за основу действительности личностный или безличный всеобщий дух некое сверхиндивидуальное сознание и субъективный идеализм сводящий знания о мире к содержанию индивидуального сознания. Однако различие между субъективным и объективным идеализмом не абсолютно Многие объективноидеалистические системы содержат элементы субъективного идеализма; с другой стороны субъективные идеалисты пытаясь уйти от солипсизма нередко переходят...

Русский

2013-09-06

26.5 KB

9 чел.

ИДЕАЛИЗМ — фил направление, противоположное мат-му в решении осн вопроса фил-ии. Ид-м исходит из первичности духовного, нематериального и вторичности материального, что сближает его с догмами религии о конечности мира во времени и пространстве и сотворенности его богом. Идеализм рассматривает сознание в отрыве от природы, в силу чего неизбежно мистифицирует его и процесс познания и часто приходит к скептицизму и агностицизму. Материалистическому детерминизму последовательный идеализм противопоставляет телеологическую точки зрения (Телеология). Марксизм-ленинизм все разновидности идеализма подразделяет на две группы: объективный идеализм, принимающий за основу действительности личностный или безличный всеобщий дух, некое сверхиндивидуальное сознание, и субъективный идеализм, сводящий знания о мире к содержанию индивидуального сознания. Однако различие между субъективным и объективным идеализмом не абсолютно, Многие объективно-идеалистические системы содержат элементы субъективного идеализма; с другой стороны, субъективные идеалисты, пытаясь уйти от солипсизма, нередко переходят на позиции объективного идеализма. В истории философии  объективно-идеалистические учения первоначально возникают на Востоке (Веданта,  Конфуцианство). Классической формой объективного идеализма. была философия Платона. Особенность объективного идеализма Платона, свойственная древн. идеализму, вообще — тесная связь с религиозно-мифологическими представлениями. Эта связь усиливается в начале н. э., в эпоху кризиса античного общества, когда развивается неоплатонизм, сросшийся не только с мифологией, но и с крайним мистицизмом. Эта особенность объективного идеализма еще сильнее выражена в эпоху средневековья, когда философия полностью подчиняется теологии (Августин, Фома Аквинский). Перестройка объективного идеализма, произведенная прежде всего Фомой Аквннским, основывалась на фальсифицированном аристотелизме. Основным понятием объективно-идеалистической схоластической философии после Фомы Аквинского стало понятие нематериальной формы, трактуемой как целевое начало, выполняющее волю вне-природного бога, который мудро распланировал конечный во времени и пространстве мир, Начиная с Декарта в буржуазной философии нового времени по мере усиления индивидуалистических мотивов все больше развивался субъективный идеализм. Классическим проявлением субъективного идеализм стала гносеологическая часть системы Беркли и философии Юма. В философии Канта с материалистическим утверждением о независимости «вещей в себе» от сознания субъекта сочетается, с одной стороны, субъективно-идеалистическое положение об априорных формах этого сознания, обосновывающее агностицизм, а с др.— объективно-идеалистическое признание сверхиндивидуального характера этих форм. Субъективно-идеалистическая тенденция в дальнейшем возобладала в философии Фихте,   а   объективно-идеалистическая—в философии Шеллинга и, особенно, Гегеля, который создал всеобъемлющую систему диалектического идеализма.

Пространство – это, когда любой объект занимает место, т.е. обладает протяженностью, находится на каком-то расстоянии от других объектов, т.е. взаимодействует с ними и обладает определенной конфигурацией.

Время – 1) длительность явления;

               2) следование сменяющих друг друга событий и явлений, имеющих одно    измерение.

Время не обратимо. Время отличается от вечности, вечность не меняется и не имеет времени, вечность это всегда настоящее. Пространство и время долго в истории рассматривались раздельно. Есть две теории относительности:

1.Специальная. В ней были объединены понятия движение, пространство и время.

2.Общая теория относительности связала в едино понятия тяготеющей массы, пространства и времени. Ритм времени замедляется .


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25075. Регулятив (регулятивний смисл) 37.5 KB
  Наявні в культурі регулятиви визначають прийняті в даній культурі норми поведінки і діяльності тобто вказують якими шляхами та засобами досягнення мети допустиме нормальне і навпаки. Культурні норми досить різноманітні. Норми культури мінливі. Разом з тим норми культури забезпечують надійність передбачуваність і загальнозрозумілість поведінки.
25076. Житейские знания 35.5 KB
  образцы стандарты в соответствии с которыми строятся знания о мире. В культуре сосуществуют три основных типа когнитивных познавательных процедур и соответственно три типа знания – житейское мистическое и рациональное. Житейские знания отражают вещи и явления с которыми люди сталкиваются в обычных жизненных условиях. Вера – это убеждение в истинности какоголибо знания при отсутствии доказательства его истинности.
25077. Застосування моральних критеріїв 35 KB
  Значні моральні колізії супроводжують і такі винаходи сучасної науки як трансплантація органів генна інженерія клонування. Практика трансплантації органів вийшла сьогодні з вузько експериментальних рамок на рівень звичайної медичної галузі. Проте в сучасній медицині триває процес розширення показань до різних видів пересадок що є одним з об'єктивних підстав того що однією із стійких особливостей сучасного суспільства стає дефіцит донорських органів Стан дефіциту донорських органів це хронічне невідповідність між їх попитом та...
25078. Моральні проблеми 31 KB
  Складними є моральні та правові проблеми зачаття людини. Народжених підстерігають хвороби і моральні випробування у стосунках між ними та медпрацівниками рідними близькими. Моральні проблеми які виникають до народження чи до зародження людини пов'язані з використанням нових репродуктивних технологій: штучної інсемінації екстракорпорального лат.
25079. Біоетика – нормативне знання 56 KB
  Прикладом такого розуміння евтаназії є введення летальної дози препарату термінальному хворому з метою полегшення тяжких страждань. Ще одна відмінність дуже важлива в дискусії з приводу евтаназії. Можливість такої евтаназії розглядається у пацієнтів не здатних приймати самостійні рішення наприклад душевнохворі. Якщо розглядати в сукупності випадки добровільної недобровільної евтаназії з випадками активної пасивної евтаназії можна виділити чотири різновиди евтаназії: 1 добровільна активна; 2 недобровільна активна; 3 добровільна пасивна;...
25080. Біоетика та евтаназія 33.5 KB
  Моральне добро – найбільш узагальнене імперативнооціночне поняття моралі і категорія етики яка виражає позитивне моральне значення явищ суспільного життя в їх співвіднесенні з етичним ідеалом. Добро – це все позитивно оцінюване моральною свідомістю при співвіднесенні з гуманістичними принципами тобто те що сприяє розвитку в людині і суспільстві людяності взаєморозуміння і згоди. Добро є виконання вимог моралі слідування моральному обов’язку.
25081. Поняття добра і зла 35 KB
  Це – вузлові пункти людського пізнання. Добро і зло нерідко розглядають як синонімів понять моральної і аморальне а на саму етику – як вчення про добро і зло. Зло категорія етики за змістом протилежна добру узагальнено якою виражено уявлення про безнравственном що суперечить вимогам моралі заслуживающем осуду. Іммануїл Кант вважав зло необхідним наслідком чуттєвої природи людини.
25082. Смертна кара 36 KB
  Майже всі суспільства людства на певній стадії свого розвитку застосовували смертну кару до кримінальних і політичних злочинців. Деякі країни скасували смертну кару за винятком особливих обставин таких як наприклад зраду під час військових дій. Такі держави як Китай США та інші зберегли смертну кару за злочини окремо визначені законодавством. У країнах які практикують смертну кару метод страти визначається законодавчо.
25083. Глобалізація загострила таку проблему як тероризм 36.5 KB
  Глобальні проблеми групуються навколо трьох фундаментальних напрямків розвитку людства: людинатехніка людинаприрода людина культура. Людинатехніка – використання атомної енергії а також через непрогнозованність наслідків роботи машин що працюють на принципах самовдосконалення і самонавчання. Людинакультура – тенденція до втрати культурних національних рис. Людинаприрода – погіршення екологічної ситуації зростають природні катаклізми та техногенни катастрофи.