34478

Русское искусство первой трети 18в. Эпоха реформ Петра 1. Строительство Петербурга. Петровское барокко. Скульптура К.Б. Растрелли

Доклад

Культурология и искусствоведение

Петровское барокко. Петровское барокко историкорегиональный стиль архитектуры СанктПетербурга сложившийся при жизни его основателя Петра Великого в первой четверти XVIII в. Стиль петровского барокко впитал в себя множество разнородных элементов и потому не является Барокко в полном значении этого слова. Так же петровскому барокко свойственна двуцветная окраска зданий чаще красная с белым и плоскостная трактовка декора.

Русский

2013-09-08

72 KB

11 чел.

Ответ на вопрос №40 «Русское искусство первой трети 18в. Эпоха реформ Петра 1. Строительство Петербурга. Петровское барокко. Скульптура К.Б. Растрелли».

XVIII век – значительнейший период в русской истории. Реформы Петра касались не только экономической, государственной, политической, военной и общественной жизни, но также просвещения, науки и искусства. В это время шел процесс европеизации во всех областях русской жизни. Переход от Древней Руси к новой России, от средних веков к новому времени был многотруден, ибо задержался в России почти на триста лет и происходил при уже сформировавшихся новых формах жизни на Западе. Перелом в русском искусстве наметился еще в XVII в. Сам Петр как личность имел определенное влияние на формирование нового искусства. Его воцарение на престоле означало конец средневековья, конец ведущей роли церкви в общественной жизни, господства «древлего средневекового благочестия», истинный культ государственности и государственной власти. Сложность нововведений Петровской эпохи видна и на насильственной во многом перемене быта, вторжении новой моды. В XVIII веке в России работало много иностранных художников— французов, немцев, англичан, итальянцев. Среди этих иностранцев были и первоклассные мастера. Широкие связи России с Европой имели и отрицательную сторону, выразившуюся в раболепном преклонении русского дворянства и придворных кругов перед всем иностранным, что приводило к некритическому подражанию западным образцам и пренебрежительному отношению к достижениям отечественной науки и искусства. Положение русских художников по сравнению с иностранными было крайне неблагоприятным и чрезвычайно необеспеченным.  Первые посланцы пенсионеры – художники братья Никитины, Андрей Матвеев.

Новая конструктивная система создавалась в архитектуре. В 1703 г. был заложен город, ставший столицей Российской державы. Сам план города с его регулярностью и симметрией, с его параллельно-перпендикулярным устройством улиц, застройкой по красной линии был новым по сравнению с древнерусскими городами. Город возник сначала как крепость и порт, поэтому Петропавловская крепость и Адмиралтейство, окруженные укреплениями, были одними из первых построек. Название его тогда звучало немного иначе — Санкт-Питер-Бурх, что означало «крепость Святого Петра» (апостол Пётр был небесным покровителем русского монарха). По замыслу Петра I, прежде всего, нужно было застроить и заселить острова в устье Невы. При такой планировке река с её многочисленными рукавами и прорытые позже каналы становились главными магистралями Петербурга, почти как в Венеции или в Амстердаме (его и взял за образец русский царь). Мостов сознательно не строили; горожанам раздавали лодки, чтобы приучить их к водной стихии. Петербург был построен по европейским меркам необычайно быстро, за несколько десятилетий. Чтобы быстрее воплотить замысел Петра, сюда собрали лучших мастеров, а по всей стране запрещено было строить каменные дома. Много внимания уделяется и строительству частных жилых домов - возведение с помощью деревянных каркасов с забутовкой из глины и щебня так называемых мазанковых зданий: двухэтажные, как правило, строились уже каменные. Центром города становится Адмиралтейская сторона, где от Адмиралтейской башни со шпилем тремя лучами отходили Невский и Вознесенский проспекты и возникшая несколько позже Гороховая улица.

Петровское барокко — историко-региональный стиль архитектуры Санкт-Петербурга, сложившийся при жизни его основателя, Петра Великого, в первой четверти XVIII в. Стиль "петровского барокко" впитал в себя множество разнородных элементов и потому не является Барокко в полном значении этого слова. В 1716 г. в Петербург вместе с целым штатом мастеров прибыл именитый французский архитектор Жан-Батист Александр Леблон. Он разработал генеральный план города, план Летнего сада, начал строительные работы в Стрельне и Петергофе. Идеи правильности, регулярности, геометричности ассоциировались с европейской культурой. Регулярность застройки способствовала воплощению идеи государственного престижа, в том числе и самым простым способом: дома "в линию" создавали "представительность", закрывая пустыри и необжитые участки. Планировка комнат также соответствовала классической анфиладной схеме (вдоль одной оси). Она хорошо отвечала требованию "представительности" и организации торжественных приемов. Парадный вестибюль в интерьере соответствовал центральному ризалиту главного фасада здания, который дополнительно подчеркивался наружной лестницей с двумя симметричными спусками. Отличительным свойством зданий стала крутая вальмовая кровля "с переломом" и окнами — люкарнами. Так же петровскому барокко свойственна двуцветная окраска зданий (чаще красная с белым) и плоскостная трактовка декора.  Капители использовали в основном тосканского или коринфского ордера, но в упрощенной, архаичной трактовке, однако еще чаще применяли простые лопатки, или лизены. Колонны использовали редко. Окна обрамляли профилированными наличниками — белыми на красном или желтом фоне — с характерными утолщениями — "ушками" по углам, вверху — замко́вый камень. Углы зданий подчеркивали рустом — имитацией выступающих камней. Венчающий карниз усложняли фронтонами, балюстрадами, волютами, вазонами и статуями. Столь нарядный вид верхней части построек объясняли тем, что ее необходимо подчеркивать для контраста на фоне серого и унылого петербургского неба. Примеры зданий и сооружении петровского барокко - здание Двенадцати коллегий на Васильевском острове, Летний дворец Петра I, дворец и парк Екатерингоф.  Ныне здания "петровского барокко" почти не видны. Маленькие, уютные "голландские домики" затерялись среди величественных ансамблей классицистического Петербурга. Более того, "петровский стиль" теперь кажется неорганичным для Северной Пальмиры. Город был задуман как мировая столица, и ему не соответствовал "облик архитектуры европейской провинции".

Процесс «обмирщения» и освоения новых методов в скульптуре происходит медленнее, чем в других видах искусства. В основном скульптура была религиозного содержания, а светской скульптуры не было. Рождение же светской круглой скульптуры, монумента, конного монумента на русской почве связано, прежде всего, с именем Б.-К. Растрелли. Он работал и как архитектор, и как скульптор в разных жанрах: от «кумироделия всяких фигур» до строительства фонтанов и создания театральных декораций. Его первая работа в России – бюст А. Д. Меншикова, несколько театральный, внешне эффектный, величественный образ «прегордого Голиафа, герцога Ижорской земли», «полудержавного властелина». Но главным, для чего был приглашен Растрелли в Россию, было создание памятника Петру. Естественно, что в процессе работы над монументом родился портретный бюст Петра. Бюст императора представляет типичное произведение барокко: это динамическая композиция с подчеркнутой пространственностью и непременным акцентом на множественности фактур, со светотеневыми контрастами пластических масс, их живописностью. Это скорее образ целой эпохи, чем конкретного индивидуума, и эта обобщенность придает бюсту черты монументальности. Но вместе с тем в нем есть подлинная историческая правда. Бюсты Растрелли по праву могут считаться началом развития русского скульптурного портрета. Расцвет монументальной русской скульптуры начинается со статуи Анны Иоанновны с арапчонком, одного из ярчайших памятников по цельности художественного образа и пластической выразительности. Введение в композицию фигуры арапчонка необходимой скульптору для пластического равновесия масс, соединило мотивы парадный и жанровый, усилило контраст с «каменно-подобной» фигурой императрицы, в образе которой слились воедино азиатский деспотизм и изощренная роскошь западноевропейской придворной культуры.  За 1741–1744 гг. он создает конный монумент императора.

Свободную постановку фигуры, четкость и строгость силуэта, органическую слитность массы и силуэта с пространством, законченность и определенность всех форм видим мы в памятнике вместо барочной сложности движения и помпезности пышных драпировок. Мужественный, простой и ясный пластический язык, которым Растрелли прославляет – убедительно и искренне – силу и могущество русской государственной власти, несомненно продолжает традиции антично-ренессансных пространственных представлений.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25155. Концепця негативної діалектики 30.5 KB
  Концепця негативної діалектики Негативна діалектика термін Теодора Адорно назва методології що функціонувала як критика до тенденцій схильного до універсалізації раціонального розуму Просвітництва зокрема того який знаходить свій вияв у процесі діалектичного розвязання. Термін вперше зявляється в друці в 1966 році в книзі Адорно €œНегативна діалектика€. Адорно: розвязання діалектичного протиставлення Ф. Адорно критично називає таке опосередкування €œмисленням ідентичності€.
25156. Російська релігійна філософія. Принципи всеєдності 31.5 KB
  Тому осягаючи істину в своїй теоретичній діяльності пізнаючий субєкт має брати суще не тільки в його даній дійсності але і в його цілісності універсальності тобто прагнути до пізнання всього у всьому€ в розвиваючій ся в полярних визначеннях€ єдності. Безумовна єдність€ як досконалий синтез істини добра і краси0 осягається за Соловйовим лише засобами цілісного знання€. За своєю структурою цілісне знання є органічною єдністю синтезом таких 3х необхідних компонентів як теологія філософія і досвідна наука. Тільки такий...
25157. Підсумкова робота Йєнського періоду творчості 34.5 KB
  тотожність буття та мислення світ як прояв ідеї поняття Духа процес самопізнання Абсолютною Ідеєю самої себе і процес породження дійсності тобто в феноменології розглядається еволюція людської свідомості розробка і реалізація принципу історизму формування ідеї тріадичності теза антитеза синтез істина як процес діалектика володаря і раба Абсолютна ідея в своєму розвитку проходить три етапи: розвиток ідеї у власному лоні в стихії чистого мислення€ Логіка розвиток ідеї у формі інобуття тобто в формі природи Філософія...
25158. Ідеалізація та ідеальні обєкти в науковому пізнанні 37.5 KB
  Ці предмети існують поза і незалежно від суб'єкта що пізнає і відображаються їм за допомогою органів почуттів мислення й мови. Вони називаються ідеалізованими об'єктами а процес їхнього створення ідеалізацією. Ясно що створення ідеалізованого об'єкта необхідно містить у собі абстракцію відволікання від ряду сторін і властивостей досліджуваних конкретних предметів. Але якщо ми обмежимося тільки цим те ще не одержимо ніякого цілісного об'єкта а просто знищимо реальний об'єкт або ситуацію.
25159. Суспільно-культурологічні засади еліністично-римської філософії, її періодизація 30.5 KB
  В стоїцизмі знаходить своє обґрунтування натурфілософія епохи еллінізму. Необхідно обґрунтувати ідеал внутрішньої свободи відбувається обґрунтування становища людини в новому світі світі монархії деспотичний режим. Але система обґрунтування в різних школах була різна. Головна задача філософії обґрунтування та досягнення щастя людини.
25160. Єдність та багатоманітність історії як філософсько-історична проблема 29 KB
  Єдність та багатоманітність історії як філософськоісторична проблема. Осягнення всесвітньої історії в її єдності і багатоманітності проявів головна мета філософії історії. На відміну від дослідження історика який зосереджується на описі одиничних фактів філософське осмислення історії завжди намагається усвідомити ціліснсть історичного процесу. Вихідною при поясненні окремих явищ історії з філософсько історичної позиції є ідея закономірності історичного розвитку і саме вона становить фундамент для побудови загального...
25161. Ідеологія, її місце в житті суспільства 26 KB
  В ній з більшою чи меншою адекватністю виражено їх соціальне становище колективний інтерес історичну еволюцію сучасний стан можливі перспективи розвитку€ Можна визначити ряд характеристик ідеології з метою кращого усвідомлення даного феномену: завжди дає цілісну картину світу акцентуючи увагу на місці і ролі людини в цьому світі; інтерферує знання отримані попередніми поколіннями; стимулює і направляє людську поведінку інтегруючи суспільні дії; є організуючою формою громадського життя; в цілому визначає перетворення розвиток і...
25162. Ф.Шеллінг про місце натурфілософії в системі знання 25.5 KB
  Система трансцендентального ідеалізму це шлях від субєкта до обєкта. А натурфілософія це шлях від обєкта до субєкта. А як в природі зародилося це ідеальне Цим ідеальним є дух або безкінцевий субєкт. В абсолютному розумі суб'єкт і об'єкт нерозривно пов'язані створюють цілісну нерозрізнюваність суб'єктивного й об'єктивного .
25163. Концепція локальних цивілізацій Тойнбі 27 KB
  Концепція локальних цивілізацій Тойнбі Заперечення лінійної універсальної моделі історії. Критика класичної теорії історії Тойнбі культурноцивілізаційні моделі історії спираючись на доробок Шпенглера створив концепцію коловороту локальних цивілізацій; одиниця аналізу локальна цивілізація 21 Формування розвиток та занепад локальних цивілізацій Відмова від ідеї універсалізму історії і утвердження ідеї полілінійності варіативності багатоманітних історичних систем Майбутнє не передбачуване залежить від вибору який робить те чи інше...