34678

Парникові гази та їх роль у формуванні клімату

Лекция

Экология и защита окружающей среды

Сукупність цих газів створює в атмосфері парниковий ефект. Суть парникового ефекту полягає в наступному: Земля отримує енергію Сонця в основному у видимій частині спектра а сама випромінює в космічний простір головним чином інфрачервоні промені. Затримуючи тепло в атмосфері Землі ці гази створюють ефект який називається парниковим а гази парниковими. Практично будьякий вид діяльності людини супроводжується викидами парникових газів створюючи таким чином додатковий або антропогенний парниковий ефект.

Украинкский

2013-09-08

88 KB

2 чел.

Парникові гази та їх роль у формуванні клімату.

Роль малих газових складових у формуванні клімату

Як відомо, атмосферне повітря складається на 78,08% з азоту та 20,95% з кисню. Крім того до його складу входять також так звані малі газові складові: вуглекислий газ(0.033%), метан (0,0002%), озон (0, 000001%), ряд інертних газів, тощо.

Якраз малі газові складові не зважаючи на їх невеликий вміст, і відіграють  завдяки своїм властивостям суттєвий вплив на формування клімату. Сукупність цих газів створює в атмосфері «парниковий ефект».

Суть «парникового ефекту» полягає в наступному: Земля отримує енергію Сонця в основному у видимій частині спектра, а сама випромінює в космічний простір, головним чином, інфрачервоні промені. Однак багато газів, які знаходяться в атмосфері – водяна пара, вуглекислий газ, метан, окисли азоту та інші – прозорі для видимих променів, але активно поглинають інфрачервоні, утримуючи тим самим в атмосфері частину тепла. Затримуючи тепло в атмосфері Землі, ці гази створюють ефект, який називається парниковим, а гази – парниковими.

Практично будь-який вид діяльності людини супроводжується викидами парникових газів, створюючи, таким чином, додатковий, або антропогенний парниковий ефект.

Основні джерела антропогенних викидів парникових газів такі:

  •  вуглекислий газ виділяється у великих кількостях при спалюванні палива, виробництві цементу, лісових пожежах, деградації ґрунтів;
  •  метан – виділяється при видобутку і транспортуванні вугілля, природного газу і нафти, у процесі розкладання гною і побутових відходів, при вирощуванні рису;
  •  закис азоту виділяється при виробництві і застосуванні мінеральних добрив, у хімічній промисловості і сільському господарстві;
  •  гідрофторвуглеці використовуються в основному в холодильному устаткуванні, перфторвуглеці виділяються при виробництві алюмінію, електроніки і розчинників, гексафторид сірки застосовується в побутових приладах і промислових агрегатах і виділяється при їхній утилізації.

Концентрації парникових газів (вуглекислого газу, метану, закису азоту) зростали протягом ХХ століття і зараз цей ріст продовжується з усе більшою швидкістю. Концентрації CO2 зросли з 280 ppm (частин на мільйон) у 1750 р. до 370 ppm. Вважається, що в 2100 р. концентрація CO2 буде знаходитися в межах від 540 до 970 ppm (ВМО, 2003), залежно від того, як буде розвиватися світова енергетика. Парникові гази характеризуються великим терміном перебування в атмосфері. Половина усіх викидів CO2 залишається в атмосфері 50–200 років, у той час як друга половина поглинається Океаном, сушею і рослинністю.

Парникові гази досить довго "живуть" в атмосфері і добре там перемішуються. У результаті парниковий ефект не залежить від конкретного місця викиду. Фактично будь-який локальний викид спричиняє глобальну дію, і вже глобальний ефект породжує вторинні ефекти, що позначаються на кліматі того або іншого конкретного місця.

Парниковий ефект від різних газів можна привести до загального знаменника, який відображає, наскільки 1 тонна того чи іншого газу дає більший ефект, ніж 1 тонна CO2. Для метану цей коефіцієнт дорівнює 21, для закису азоту – 310, а для деяких газів, що містять фтор, – кілька тисяч (МГЕЗК, 2001). Однак, хоча концентрації метану і виросли приблизно в 2,5 рази, це набагато менше, ніж ефект від зміни концентрації CO2. Оцінки показують, що саме з CO2 пов'язано приблизно 80% антропогенного парникового ефекту, у той час як метан дає 18–19%, а всі інші гази 1–2%.

Внаслідок антропогенного парникового ефекту відбувається розбалансування кліматичної системи, зокрема підвищення середньої глобальної температури, підвищення рівня світового океану, затоплення прибережних територій, збільшення частоти і сили екстремальних погодних явищ. Велика кількість незалежних спостережень підтверджує, що за ХХ століття загальне підвищення температури приземного шару повітря склало 0,6oС. На побутовому рівні виміру температури повітря це здається незначною величиною. Але для величезної кількості вимірів за останні 150 років і великої кількості непрямих даних за попередні сторіччя така зміна значна і статистично значима.

За свідченням ВМО: "Усе більша кількість палеокліматичних даних свідчить, що темпи і тривалість потепління в ХХ столітті більші, ніж у будь-який інший період за останню тисячу років. Дев'яності роки ХХ століття є, імовірно, самим теплим десятиліттям тисячоріччя в Північній півкулі. Самим жарким роком за весь період виміру температури був 1998 р., а 2001 р. зайняв друге місце".

У результаті антропогенного парникового ефекту більшості екологічних систем може бути нанесений непоправний збиток що, у свою чергу, вплине на соціально-економічний розвиток багатьох країн.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

78917. Кантовские представления о диалектике теоретического и практического разума 27 KB
  Правда на сами эти предпосылки Кант не покушается: более того он увековечивает их как прирожденные свойства разума. Резкий метафизический разрыв теоретического и практического разума опытных и априорных суждений анализа и синтеза общего и единичного целого и части весь комплекс противоречий к которым неизбежно приходит метафизическое мышление Кант выставил перед философией как решающую проблему. Их можно только мыслить как условия возможности и науки и нравственности как гарантии теоретического и...
78918. Принципы логики социальных наук Поппера 47.5 KB
  Именно поразительный прогресс естественных наук о котором идет речь в моем первом тезисе постоянно напоминает нам о нашем незнании даже в области естественных наук...
78919. Социокультурное и гуманитарное содержание понятие жизни 26.5 KB
  Все его творения происходят из неспособности создать привычными средствами жизни и на основе ее эволюционных законов живое существо которое превосходило бы человека. Шелер называет странной пессимистичной ложной оказывается однако логически строго последовательной если по объяснению автора разделять дух соответственно разум и жизнь как два метафизических начала но при этом отождествлять дух с техническим интеллектом интеллектом лишенным мудрости а ценности жизни делать высшими ценностями. Фазы...
78920. История как одна из форм проявления жизни 28.5 KB
  История как одна из форм проявления жизни. Фазы развития этой болезни жизни которая зовется человеком в структурном отношении те же самые какие проходят все стареющие и умирающие существа: прогрессирующее преодоление жизненной силы посредством автономизации механизмов которые сам организм высвобождает из себя по мере старения. История общества по Зиммелю есть история нарастающей интеллектуализации рационализации социальной жизни и углубления влияния принципов денежных отношений. Анализу этих форм Зиммель посветил книгу Философия...
78921. Пространство и время в социогуманитарном познании 30.5 KB
  Пространство и время в социогуманитарном познании. Время и пространство важнейшие онтологические характеристики которые являются конституирующими элементами любой картины мира. В классической теории познания сложившейся под влиянием естественнонаучного знания время рассматривалось как форма протекания всех механических органических и психических процессов условие движения изменения и развития будь то пространственное перемещение качественное изменение возникновение или гибель. Такое время объективный параметр процессуальности ...
78922. Понятие хронотипа и его роль в СГН 29 KB
  Культурнохудожественный хронотоп как единство художественного пространствавремени впервые концептуально и методологически раскрыл М. Ядром этих моделей и становится континуум пространствавремени. Время здесь сгущается уплотняется становится художественно зримым; пространство же интенсифицируется втягивается в движение времени сюжета истории. Приметы времени раскрываются в пространстве и пространство осмысливается и измеряется временем.
78923. Коммуникативность как условие создания СГЗ 28.5 KB
  Отдельный ученый индивидуальный субъект познания как правило включен в состав научного коллектива лаборатории кафедры института научного кружка или школы. Общение в формах сотрудничества соавторства и конкуренции научного руководства и ученичества преследует цели достижения взаимопонимания между учеными и в итоге обеспечивает достижение конечного результата получение нового знания. В процессе коммуникации ученых обществоведов и гуманитариев обеспечивается: а социализация молодых ученых усвоение и передача накопленного...
78924. Моральная ответственность за введение научных конвенций 31.5 KB
  Моральная ответственность за введение научных конвенций. Социальный характер конвенций в общественных и гуманитарных науках пытаются обосновать различными способами: посредством их связи с идеалами нормами и оценками имеющими социальное происхождение К. Социальный характер таких конвенций проявляется также в ответственности ученого за их введение изменение или отказ от них. Подробнее специфика конвенций социальногуманитарных наук раскрыта в работах К.
78925. Рациональное, объективное, истинное в СГН 32 KB
  При рассмотрении проблемы истины важно уяснить специфику ее классической неклассической и постнеклассической трактовки а также особенности современного понимания ряда частных вопросов: ситуативность и объективный характер истин социальногуманитарных наук; их взаимосвязь с социальной реальностью; экзистенциальноантропологический подход к истине в гуманитарном знании. Вследствие этого а также вследствие традиций и особенностей каждой из наук они могут пользоваться преимущественно классической неклассической или постнеклассической...