34687

Джерела формування аерозолів та їх розподіл в атмосфері

Лекция

Экология и защита окружающей среды

Класифікація аерозолів за походженням За умовами формування виділяють первинні і вторинні аерозолі. Первинні аерозолі вносяться в атмосферу завдяки диспергуванню матеріалу на поверхні Землі вітрова ерозія спалювання різних видів палива в промислових регіонах пожежі в тропічних лісах винесення морських аерозолів з поверхні морів та океанів космічний пил. Вторинні аерозолі утворюються в результаті хімічних перетворень газоподібних речовинпопередників в атмосфері.

Украинкский

2013-09-08

99.5 KB

15 чел.

Джерела формування аерозолів та їх розподіл в атмосфері

41. Класифікація аерозолів за походженням

За умовами формування виділяють первинні і вторинні аерозолі.

Первинні аерозолі вносяться в атмосферу завдяки диспергуванню матеріалу на поверхні Землі ( вітрова ерозія, спалювання різних видів палива в промислових регіонах, пожежі в тропічних лісах, винесення морських аерозолів з поверхні морів та океанів, космічний пил).

Вторинні аерозолі утворюються в результаті  хімічних  перетворень газоподібних речовин-попередників в атмосфері. Так, наприклад, сульфатні аерозолі утворюються  з двооксиду сірки, який виділяється під час спалювання викопних видів палива.

Надходження аерозолів, як і їх попередників, в атмосферу може спричинятися як природними, так і антропогенними  чинниками.

Аерозолі природного походження виникають в процесі вулканічної діяльності, згорання метеоритної речовини в атмосфері, в результаті пилових і піщаних бурь і утворення гігантських пилових хмар, що переміщуються на великі відстані, лісових пожеж, за рахунок діяльності рослинного і тваринного світу.

Антропогенні аерозолі виникають внаслідок промислової і господарської діяльності людини.

Схема формування первинних і вторинних аерозолів природного і антропогенного походження  представлена на рис 3.2.

Природні і антропогенні аерозолі доволі важко розрізняти, тому прийнято притримуватися при вирішенні подібної задачі таких орієнтирів: в антропогенному аерозолі домінують дрібні сульфатні частки та сажа, а в природному – грубші частки пилу та морської солі.

Чітко розрізнити аерозолі можна лише за допомогою електронного мікроскопа.

Одним з критеріїв є географічне поширення. Антропогенні аерозолі переважають над густо заселеними промисловими зонами та їх підвітряними територіями. Ідентифікувати антропогенні аерозолі можна дослідивши особливості сезонної динаміки їх концентрацій та спів ставивши її з такими сезонними явищами як лісові пожежі, спалювання біомаси, різних видів палива для отримання тепла, тощо.

Слід зазначити, що аерозолі і природного і антропогенного походження однаково важливі для протікання атмосферних процесів. Ядра конденсації обох типів беруть участь у формуванні хмар. Окремі аерозолі можуть складатися з частинок як природного, так і антропогенного походження.


Рис.3.2. Схема формування первинних і вторинних аерозолів в атмосфері

4.2. Первинні аерозолі

Важливим джерелом первинних аерозолів є аридні зони нашої планети, де внаслідок вітрової ерозії відбувається підйом мінеральних пилових частинок. Найчастіше це відбувається в пустельних регіонах Африканського Сахелю, Азії, в деяких районах США (рис. 1). Концентрація пилу в цих регіонах під час вітрових бур може досягати величини 1мг/м3, що на порядок вище, ніж вміст пилу у повітрі міст.


Рис.1. Географічне поширення  природних джерел утворення та потужність емісії пилових аерозолів (в кг на годину з км2).

Вітром виносяться в атмосферу мінеральні частки розміром 1-10 μm. Кількість цього пилу, що надходить в пустельних районах в атмосферу та його поширення залежить від локальних погодних умов, особливо швидкості вітру, сухості повітря, наявності опадів, тощо.

На ці погодні умови впливають крупномасштабні коливання клімату, що обумовлені такими явищами як Ель-Ніньо, або Північно-Атлантичне коливання. Так, під час засухи в Сахелі в 1970 р. по 1980 р. найбільша пилова емісія в атмосферу спостерігалася в роки активізації Ель-Ніньо.

 Das mit Abstand größte Staubemissionsgebiet der Welt, Nordafrika, zeigte während der Saheldürre von den Jahre eine deutlich erhöhte Staubproduktion, mit Spitzenwerten während der El-Niño-Jahre.

Дослідження механізму перетворення зв'язано з інтересом, що виявляється до курних бур і формування піщаних дюн. У цих явищах основна частина зваженої речовини представлена дуже великими частками. Процес надходження часток в атмосферу під дією вітру досить добре вивчений. При горизонтальному переносі сипучої речовини розвивається так звана  сольтація - процес, у якому великі частки під дією вітру стрибкоподібно переміщуються уздовж поверхні, у якийсь момент відриваються від неї і, нарешті, стають зваженими. Однак вони настільки великі, що можуть залишатися в повітрі лише кілька секунд. Для того щоб викликати переміщення часток уздовж поверхні, швидкість руху повітря на рівні поверхні повинна бути близько 0,2 м/с. У цьому випадку на звичайних висотах виміру (1 - 10 м) швидкість вітру складає кілька метрів у секунду. При таких швидкостях переміщення повітря в рух приходять частки діаметром порядку 0,1 мм. Їхнього зіткнення з поверхнею надають руху більш дрібним часткам. Крім того, такі зіткнення викликають фрагментацію й утворення тонкодисперсної речовини. Як правило, у процесі підйому пилу частка робить лише кілька зіткнень. Що потрапило в повітря більш тонко роздрібнена речовина може залишатися в зваженому стані значно довше.Дрібні пилинки можуть підніматися в атмосферу на висоту до 5 км, а у разі сильного вітру можуть долати міжконтинентальні відстані. Так, пил Сахари, в залежності від напрямку вітру однаково легко досягає Європи або Карибських островів. Пилові хмари протягом тижня проходять відстань 4500 км від Західного узбережжя Африки до Карибських островів. ФОТО-або РИС

Таблиця 1. Глобальні характеристики пилових аерозолів

 Liao, H., J.H. Seinfeld, P.J. Adams, L.J. Mickley (2004): Global radiative forcing of coupled tropospheric ozone and aerosols in a unified general circulation model, Journal of Geophysical Research 109, No. D16207, doi:10.1029/2003JD004456

Емісія,

Мт/рік

Сухе осадження, Мт/рік

Вимивання опадами,

Мт/рік

Вміст в атмосфері,

Мт/рік

Час перебування в атмосфері, дні

1784

1490

0,29

18,1

3,9

Раніше вважалось, що 50% пилових аерозолів утворюється під впливом господарської діяльності людини (антропогенне походження). Проте сучасні дані свідчать про те, що лише 10% від їх загальної кількості надходить в результаті сільськогосподарського виробництва, ще близько 10% - через знищення лісів. [Tegen, I., M. Werner, S.P. Harrison, and K.E. Kohfeld (2004): Relative importance of climate and land use in determining present and future global soil dust emission, Geophisical Research Letters 31, L05105, doi:10.1029/2003GL019216]. Хоча слід визнати, що ці оцінки є досить умовними, адже реально досить важко розділити аерозолі за походженням.

За рахунок вітрової ерозії грунтів щороку утворюється від 1000 до 5000 млн. т пилових аерозолів9. Сучасні модельні розрахунки оцінюють цю ж величину в 1000 – 2000 млн. т, а загальний вміст пилових аерозолів в атмосфері в 18,1 млн. т, з яких 97% часток мають розмір 0,1-10 μm.

Сухе осадження є головним механізмом виведення пилових аерозолів з атмосфери. Середній час їх перебування в атмосфері складає всього 3,9 днів. При цьому, найдрібніші частинки залишаються в атмосфері до 4 тижнів, а найкрупніші – лише декілька годин10.

Надходження пилових аерозолів від вулканічних вивержень оцінюється величиною в  33 млн. т. Під час сильних вивержень частки вулканічного походження досягають стратосфери і процес їх осадження триває до 2 місяців.

Figure 1: Active volcanoes from 1975-1985 (solid triangles) and sites with volcanic activity during the last 10,000 years (open triangles). Taken from Graf et al. (1997), based on McClelland et al. (1989), adapted by permission of Prentice Hall.

Світовий океан теж є важливим джерелом первинних аерозолів.  Частки морського аерозолю починають своє існування в земній атмосфері у вигляді крапель морської води. Одним з механізмів утворення цих крапель слід вважати, здування бризок гребенів хвиль, що розбиваються. Інший механізм являє собою утворення крапель при лопанні великого числа бульбашок повітря, по мірі того як вони досягають поверхні моря. Паристі краплі можуть також утворюватися і багатьма іншими шляхами.

Краплі, що утворюються за першим механізмом, доволі великі і частки морської солі, які залишаються в результаті випаровування, відповідають „гігантським часткам” за відомою класифікацією Юнга. Так як останні в силу своїх значних розмірів характеризуються невеликим часом життя в атмосфері, цей механізм навряд чи можна вважати основним механізмом утворення, також як: механізм утворення аерозолю при випадінні опадів із за своєї очевидної епізодичності і локального характеру.

Таким чином, основним механізмом потрапляння в атмосферу морського аерозолю треба  вважати механізм лопаючих бульбашок. За існуючими оцінками, 0,3% поверхні Світового океану вкрито повітряними бульбашками. Вважають, що при цьому щосекунди лопається не менше 1018 – 1020 бульбашок.

Цей процес відбувається в дві стадії. На першій стадії бульбашка, яка досягла водної поверхні, характеризується верхівкою бульбашки, що є частиною загальної межі розділу океан – атмосфера (рис  ).

Рис. з Брімклумба?

 З моменту утворення бульбашки його верхівка починає швидко зменшуватись завдяки гравітаційному осушенню і „відсмоктуванню” в областях від’ємної кривизни у межі плівки. Деструкція бульбашки, що з’являється потім, супроводжується різким скороченням плівки лопнувшої верхівки. Рідина плівки лопнувшої верхівки бульбашки під дією сил поверхневого на тяжіння з швидкістю декілька десятків метрів в секунду швидко прямує до горловини ще зберігаючи підводні частки бульбашки і збирається в тороідальне кільце (торос). Завдяки градієнтам поверхневого натяжіння, градієнтам товщини і мікро турбулентності відбувається утворенням крапельок, які рухаються майже паралельно до поверхні води.

Природно, що найважчі краплі цього сарту невзмозі знаходитись в при поверхневому шарі повітря. Частина їх може падати в середину порожнини бульбашки, яка лопнула і брати участь у другій стадії цього процесу. Частина дрібних крапельок захоплюється вгору потоком повітря, що вирвалось із бульбашки, яка лопнула, утворює грибоподібну хмару над порожниною бульбашки і здатна існувати у зваженому стані безпосередньо над поверхнею води. Число зважених крапельок цього сорту, що утворюється від одної бульбашки, яка лопнула, змінюється в межах 100-200, а сольові аерозольні частки, що залишаються при випаровуванні цих крапель, характеризуються максимальним діаметром близько 0,9 мкм. В другій стадії торос із  стрімким прискоренням 103 - 106 g переміщується до дна бульбашки під дією тиску, обумовленого кривизною поверхні бульбашки. При досягненні торосом дна бульбашки подальший розвиток процесу йде за шляхом формування симетричних викидів вверх і вниз – „фонтанчиків”. В формуванні викиду вгору беруть участь шари рідини, які складають стінки бульбашки. Викид, що утворився, далі розпадається на потік крапельок діаметром 0,1 розміру бульбашки. Найбільш дрібні бульбашки, які утворюються за рахунок невеликих хвиль, мають діаметр близько 100 мкм. Поперечний розмір найбільш дрібних крапель цього роду складає близько 10 мкм, що відповідає діаметру сольової частки 2-2,5 мкм і більше.

Таким чином, дві стадії бульбашкового механізму інжектування в приводний шар атмосфери крапель морської води обумовлюють формування там аерозольних часток, які характеризуються доволі широким спектром ефективних розмірів.

Знаходячись у зваженому стані над поверхнею води, аерозольні сольові частки зазнають впливу фізичних умов оточуючого повітряного середовища. Атмосферні умови доволі суттєво впливають насамперед в прикордонному шарі на перших десяти метрах від поверхні, де швидкість вітру, температура, вологість і турбулентність повітря з іншими фізичними параметрами атмосфери, різко змінюються з висотою.

Природно, що найвищі швидкості генерації повинні спостерігатися при високих швидкостях вітру. Крапельки морської води, що утворилися при руйнуванні пухирців, потрапивши в повітря, можуть випаровуватися. Це веде до появи в атмосфері концентрованих солоних крапельок або малюсіньких кристалів солі. Пухирець радіусом I мм при руйнуванні плівки утворить кілька плівкових крапель з радіусами 3-15 мкм, що містять 4 - 50 пг  солі. Це означає, що при випарі утворяться частки радіусом 0,8-4 мкм. Центральна крапля при руйнуванні такого пухирця буде мати радіус, що складає приблизно 10% від радіуса пухирця, тобто  буде містити 0,15 мкг солі і при висиханні утворить частку радіусом 25 мкм. На мал. 4.3 показаний спектр розмірів пухирців спільно зі значеннями потоку краплі, генеруємих океаном. Точні значення цих потоків відомі усе ще досить приблизно, оскільки велика частина спостережень заснована на лабораторних досвідах.

Морські аерозолі мають такий вигляд (рис)

.

 

3. Electron microscope image of aerosol particles collected from the atmosphere above the Mediterranean Sea. Author: Research Group Dr. Helas, MPI Mainz. http://www.mpch-мainz.mpg.de/~kosmo/remgallery/medsea/medsea.htmm

Вони складаються з кухонної солі (NaCl) та гіпсу (CaSO4), мають розміри від 0,05 до 10 μm і різний час перебування в атмосфері ( в залежності від розміру), в середньому, не довше як половина доби.

Мікроструктура і концентрація морських аерозолів сильно залежить від солоності морської води, температурного режиму приводного шару і степені хвилювання морської поверхні, а також формується в результаті хімічних реакцій в повітрі. Найбільш вірогідним модальним радіусом частоти з морських солей слід вважати r0 = 0,2 мкм. Частки, що утворюються в результаті хімічних реакцій, в основному сульфатні з модальним радіусом r0 0,05 мкм. Морські аерозолі доволі гігроскопічні і виливаються за атмосфери дуже інтенсивно. Основними компонентами речовин, що входять до хімічного складу морських аерозолів, є хлористий натрій і сульфати. Дрібнодисперсна фракція складається переважно з сульфатів, середньо дисперсна з хлористого натрію. Частка останнього збільшується із збільшенням розмірів часток. Обидва компоненти є доволі гігроскопічними поєднаннями, тому спостерігається сильна залежність комплексного показника заломлення від відносної вологості.

Надходження аерозолів морського походження в атмосферу оцінюється величиною  3300 млн. т на рік. Найменші за розміром аерозолі можуть досягати значних висот і відігравати провідну роль під час формування хмар. В той же час великі частки досить швидко осідають назад  в океан.

Найвищі концентрації аерозолів морського походження спостерігаються над океанічними акваторіями, особливо в середніх широтах південної півкулі, де розвиваються високі швидкості вітру.

Наступною групою первинних аерозолів є карбоновмістні (вуглецеві?) аерозолі, до яких належать органічні сполуки вуглецю та сажа. Вони виникають, як правило в процесах неповного згорання викопних видів палива та при спалюванні біомаси і мають виключно антропогенне походження. Їх розмір, як правило, менший 1 мкм.

Рис. Розподіл частинок сажі за розміром в атмосферному повітрі промислового району Південної Іспанії (Umbria A., Galan M., Munoz M., Martin R. Characterisation of atmospheric particles: analysis of particles in the campo de Gibraltar// Atmosphera (2004). - -P. 191-206.)

Антропогенні органічні аерозолі складаються з багатьох хімічних комплексних складових. Глобальна емісія органічних вуглецевих аерозолів за рахунок спалювання біомаси складає 45-80 млн. т на рік, а за рахунок спалювання викопних палив – 10-30  млн. т на рік.

Під час спалювання вугілля, нафтопродуктів та біомаси утворюється дуже велика кількість дуже  дрібних частинок сажі, яка оцінюється в 12-16 млн. т на рік. Сажа – це агломерат із дуже маленьких частинок, які утворюються, наприклад, при спалюванні дизельного палива.

Органічні вуглецеві аерозолі в значній мірі накопичуються в атмосфері тропічних регіонів, де зосереджені джерела їх надходження – регіони спалювання біомаси та в промислових регіонах північної півкулі, де спалюється дуже багато викопних палив – енергоносіїв (рис   ).

Рис.4. Географічне поширення  антропогенних джерел сажі  та їх емісійні характеристики (в кг на годину з км2). 8a

Сучасна тенденція з викидами сажі в атмосферу така: в Китаї та Індії, промисловість яких швидко розвивається, відбувається зростання вмісту сажі в атмосфері, в розвинутих промислових країнах, навпаки, постійно йде процес його зменшення.

4. Prospero, J.M., and P.J. Lamb (2003): African Droughts and Dust Transport to the Caribbean: Climate Change Implications, Science 302, 1024-1027
7.
Asendorpf, D. (2004): Sand im Allradgetriebe, Die Zeit 38, 2004
8.
Prospero, J.M., and P.J. Lamb (2003): African Droughts and Dust Transport to the Caribbean: Climate Change Implications, Science 302, 1024-1027
8a.
verändert nach IPCC (2001): Climate Change 2001: The Scientific Basis. Contribution of the Working Group I to the Third Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change (Houghton, J.T. et al., eds), Cambridge and New York, Figure 5.2
9.
Diese und weitere Angaben über die Größenverhältnisse soweit nicht anders vermerkt nach IPCC (2001): Climate Change 2001: The Scientific Basis. Contribution of the Working Group I to the Third Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change, Cambridge and New York 2001, 5.2.2
10.
Liao, H., J.H. Seinfeld, P.J. Adams, L.J. Mickley (2004): Global radiative forcing of coupled tropospheric ozone and aerosols in a unified general circulation model, Journal of Geophysical Research 109, No. D16207, doi:10.1029/2003JD004456

  •  Transport of dust to Central Europe

 (W. Birmili et al., Atmos. Chem. Phys., 8, 997–1016, 2008; Hladil, J., Bulletin of Geosciences 83(2), 175–206, 2008)

  •  Transport of fine particles to Southern Finland

 (J. V. Niemi et al., Atmos. Chem. Phys., 6, 5049–5066, 2006)

  •  Transport of combustion aerosols to Crete Island

 (J. Sciare et al, Atmos. Chem. Phys. Discuss., 8, 6949–6982, 2008)

  •  Transport of industrial aerosols to Israel

 (Y. Erel et al, Environ. Sci. Technol.41, 5198-5203, 2007)

  •  Transport of PM10 to Istanbul

 (T. Kindap et al, Atmos. Environ. 40, 3536–3547, 2006)

  •  Transboundary transport of POPs in Europe

 (EMEP Status Report 2/2007)

  •  Influence of aerosols and air temperature on transboundary transport of POPs

4.3. Вторинні аерозолі

Вторинними аерозолями атмосфери  вважаються рідинні частки (краплі рідини?), такі як сірчана (H2SO4)   та азотна (HNO3) кислоти, які утворюються в результаті хімічних реакцій з газоподібних попередників – двоокису сірки (SO2) та окислів азоту (NOx). Ці гази беруть участь у процесах прямої нуклеації, коли молекули газів об’єднуються в частки, або коли молекули конденсуються на вже утворених частках. В процесі нуклеації утворюються дуже дрібні частки (нанорозмірів 10-9 м?), які в подальшому беруть участь процесі коагуляції – об’єднуються з іншими аерозольними частинками.

Сірчанокислотні аерозолі завдяки їхній добрій розчинності легко поглинаються хмарами і беруть участ у подальших реакціях.

Найважливішими вторинними аерозолями , які мають кліматоутвоюючі властивості, є сульфатні аерозолі. Вони утворюються із газоподібних попередників природного і антропогенного походження, найважливішими з яких є двоокис сірки, що надходить в атмосферу з вулканічними виверженнями та від господарської діяльності людини, диметилсульфід, який виділяється з морського планктону.

Двоокис сірки є головною формою вулканічних сірковмісних емісійних продуктів. Щорічне його надходження в атмосферу оцінюється величинами від 6 до 20 млн. т, а під час окремих великих ерупційних викидів його кількість може досягати 100 млн. т.

Антропогенна емісія SO2 обумовлена, головним чином, масовим використанням викопних видів палива як енергоносіїв. За розрахунковими даними  її величина досягає 60-100 млн.т, причому 94% цих викидів в атмосферу здійснюється у північній півкулі.

Однак, в останні десятиліття в цьому регіоні намітилася тенденція до зниження викидів SO2, завдяки масовим заходам на промислових підприємствах Північної Америки та Західної Європи щодо видалення сірки з газів, що викидаються в атмосферу та завдяки зупинці промисловості на почаку 90-х у Східній Європі та Радянському Союзі. 

На жаль, швидка індустріалізація в країнах Східної Азії супроводжується збільшенням емісій SO2 в атмосферу.

Диметилсульфід (DMS = (CH3)2S), який продукується фітопланктоном в океанах, бере участь у ряді ланцюгових реакцій, що ініціюються ОН- радикалом  і приводять в результаті до утворення SO2.  Щороку в атмосферу надходить близько 24 млн. т диметилсульфіду.


Рис.5. Географічне поширення  джерел антропогенних сульфатних аерозолей  та їх емісійні характеристики (в кг на годину з км2). 10a 

Слід зазначити, що значна частина двоокису сірки повертається назад на земну поверхню шляхом сухого осадження, тому що час перебування цієї сполуки в атмосфері складає від 0,6 до 2,6 днів. За розрахунками, лише 46-82% емісійного SO2  перетворюється шляхом окислення в сульфат.

В рідкій фазі, у хмарних краплях, двоокис сірки  перетворюється спочатку  в сірчану кислоту (H2SO4), а потім трансформується в сульфат-іон (SO42-). Також в газовій фазі він бере участь у ряді реакцій, головним чином з ОН- радикалом .

Розмір сульфатних аерозолей  характеризується мікронними величинами, час перебування в атмосфері становить 4-7 днів. Найбільші концентрації сульфатних аерозолей  виявляються біля місць їх виникнення, в першу чергу, в атмосфері промислових регіонів США, Європи та Східної Азії, а також у їх підвітряних зонах.

Газоподібні сполуки сірки в невеликому обсязі вносяться в атмосферу  також через використання авіації на висотах 9-12 км.

SO2  вулканічного походження поширюється у верхній тропосфері та нижній стратосфері і тому має відносно тривалий час перебування в атмосфері . Завдяки цьому відносно велика його частина перетворюється в сульфат. В стратосфері процес перетворення SO2 в сульфат може тривати понад 3 місяці і лише по закінченню 4 років в стратосфері відновлюється попередній рівень концентрації сульфатів.


РИС. 6. Порівняння сучасної концентрації сульфатних аерозолей  в атмосфері з їх концентрацією в доіндустріальний період.11

Наслідки впливу індустріалізації на концентрацію сульфатних аерозолей  в атмосфері  показані на рис 6. Максимуми доіндустріальних концентрацій знаходяться в  північній частині тропічної зони в одному поясі, який об’єднує найактивніші вулканічні області нашої планети.

Завдяки антропогенним емісіям глобальна концентрація сульфатних аерозолів збільшилася втричі. Зона найвищих концентрацій перемістилася на північ і знаходиться сьогодні над континентальною частиною середніх широт. Чітко виділяються три центри підвищених концентрацій – східна частина Північної Америки, Центральна та Східна Європа і Східна Азія, де до індустріальні значення концентрацій перевищені в 5 разів.


Рис 6a. Динаміка глобальної емісії сульфатів (Тг S на рік) та їх концентрації в атмосфері ( Тг S ) 11a

Аерозолі можуть утворюватися також із азотних сполук. Аміак (NH3) утворює разом з сірчаною кислотою сульфат амонію, або нітрат амонію з азотною кислотою, якщо концентрація сірчаної кислоти незначна.

Азотна кислота утворюється з окислів азоту, завдяки ряду хімічних перетворень в атмосфері. Значення нітратних аерозолів на даний час невелике, проте протягом ХХІ століття може зрости, адже викиди аміаку можуть подвоїтися і помітно зрости викиди окислів азоту13.

Вже сьогодні аерозолі акумуляційної моди ( 0,1 – 1 μм) окрім сульфатів містять суттєву кількість нітратів. Це можна спостерігати в багатьох регіонах Європи, наприклад вздовж узбережжя Нідерландів, де амоній та нітрат домінують над сульфатом амонію в хімічному складі аерозолів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

80920. Технология расчета цены в развитой экономике 52.11 KB
  Методы определения базовой цены. Цены подвергаются изменениям на рынке под воздействием спроса и предложения. Эластичность показывает в какой степени изменение цены влияет на величину спроса...
80921. Ценовая политика и стратегия предприятия 48.88 KB
  Цели ценовой политики. Политика цен жизненного цикла товара. Стратегии ценообразования. Цели ценовой политики Цена в условиях рыночной экономики один из важнейших факторов определяющих прибыльность предприятия.
80922. Особенности ценообразования в различных отраслях и сферах деятельности 47.56 KB
  Наиболее емким рынком в РФ является рынок продовольственных товаров. Своими размерами, количеством населения, широкими связями со странами СНГ и регионами мира РФ привлекательна для продавцов и производителей продовольственных товаров.
80923. Внешняя торговля и цены 74.66 KB
  Международное экономическое разделение труда в последние годы достигло невиданных в истории экономического развития масштабов, а мировая торговля становится господствующим фактором не только экономического, но и политического, общественного и культурного развития в мире
80924. Цены и их роль в национальной экономике 49.68 KB
  Одним из факторов, влияющих на уровень цен, являются издержки производства. Кроме них, серьезное влияние на цены оказывает полезность товара, благодаря которой товар приобретает статус блага и оказывается вовлеченным в круг интересов потребителей.
80925. Система цен. Классификация цен 48.61 KB
  Она состоит из различных элементов в качестве которых можно рассматривать как конкретные отдельные цены так и определенные группы цен объединяемых по различным признакам. Ведущую роль во всей системе цен играют цены на продукцию базовых отраслей промышленности. Тесная взаимосвязь и взаимозависимость цен входящих в единую систему обусловлена в основном двумя важными обстоятельствами: Все цены формируются на единой методологической основе которой являются законы стоимости предложения и спроса. В зависимости от характера обслуживаемого...
80926. Поняття наочного навчання. Класифікація наочності 31.77 KB
  На основі безпосереднього сприйняття предметів чи за допомогою зображень наочності у процесі навчання в учнів формуються образні уявлення і поняття про історичне минуле. Педагогічний словник визначає наочність як один із принципів навчання заснований на показі конкретних предметів процесів явищ. Під засобами навчання розуміють предмети прилади чи їх сукупність яка необхідна для здійснення чогонебудь.
80927. Дайте оцінку сучасним засобам навчання на уроках історії 35.54 KB
  Очевидно що одним із засобів розвитку особистості учня в цьому напрямі а також активізації пізнавальної мотивації учня на уроках історії є учбоводослідницька діяльність яка має включати в себе постановку творчих дослідницьких завдань і наукове поетапне їх вирішення. Формування дослідницьких вмінь на уроках історії можливо в процесі поєднання інтерактивних аудіовізуальних і мультимедійних технологій. Використання аудіовізуальних засобів на уроках історії практикується досить давно але раніше якість фотоаудіовідеоматеріалів їх нестача...