34728

Меры длины и расстояния централизованного государства

Доклад

История и СИД

начинает употребляться новая единица длины аршин. Аршин мера восточного происхождения но точного прототипа аршина среди восточных мер нет. Распространение аршина проходит от центра к окраинам. господствовал аршин.

Русский

2013-09-08

15.5 KB

3 чел.

Вопрос 32 Меры длины и расстояния централизованного государства

В период Русского централизованного государства продолжали употребляться пяди и локти. Так же, как и раньше, пяди и локти могли быть различными по размерам, но их территориальная приуроченность исчезает.

Наряду с древними мерами длины с конца XV в. начинает употребляться новая единица длины — аршин. Аршин — мера восточного происхождения, но точного прототипа аршина среди восточных мер нет.аршин появился в процессе торговых сношений с Востоком, первоначально он был известен в узкой торговой среде. Распространение аршина проходит от центра к окраинам. В центре, на рынках, например, Москвы в XVI в., господствовал аршин. На окраинах Русского государства сохранялся еще локоть. Окончательно законодательным путем аршин был введен в употребление в XVII в.Аршин делился на 4 четверти, каждая четверть — на 4 вершка. Следует отметить, что четвертая часть аршина — четверть — принималась равной пяди. Пядь и четверть — идентичные понятия. Это очень легко устанавливается на основании сохранившихся источников. Аршин и его части, войдя в употребление, просуществовали в системе русских мер длины до введения метрической системы мер.

Кроме локтей, пядей и аршина с его частями в Русском централизованном государстве продолжала употребляться сажень. В источниках встречаются упоминания о саженях разной длины — от двух с половиной до трех аршин. Размер сажени в 3 аршина был официально утвержден Соборным уложением 1649 г. В этом документе речь идет об употреблении казенной трехаршинной сажени в самом начале XVII в. Возможно, что появление трехаршинной сажени относится ко второй половине XVI в., к тому времени, когда правительство Ивана IV вводило единые меры для всей страны.

Но, несмотря на наличие казенной трехаршинной сажени, в памятниках XVI—XVII вв., как уже было упомянуто, встречается сажень, отличающаяся по своим размерам от казенной. 

Более крупной мерой длины в XVI—XVII вв. продолжала оставаться верста. Различалось две версты— путевая, равная 500 саженям, и межевая, равная 1000 саженям. На существование межевой версты указывает «Книга сошного письма». Но по «Книге сошного письма» нельзя судить, о каких саженях идет речь — в 2,5 аршина или в 3 аршина. По данным XVIII в., до 1649 г. межевая верста равнялась 1000 саженям по 2,5 аршина '. Впоследствии сажень в 2,5 аршина сменилась саженью в 3 аршина. Официально это было признано Уложением 1649 г. Межевая верста в 1000 саженей употреблялась при межевании земель. По-видимому, верстой в 1000 сажен пользовались не только при межевании земель, но и для измерения расстояний между отдельными пунктами. Причем верста в 1000 сажен как путевая верста упоминается в источниках и конца XVI в конца XVII вв.

Выводы.

В период Русского централизованного государства пользовались следующими мерами длины: пядь, локоть, аршин, сажень, путевая и межевая верста, причем пядь и локоть почти исчезают из официальных документов, оставаясь мерами бытовыми.

Система мер длины, сложившаяся в Русском государстве к концу XVII в., таким образом, представляется в следующем виде:

Верста межевая = 2 верстам путевым = 1000 саженям = 2,160 км.

Верста путевая = 500 саженям =1,080 км.

Сажень = 3 аршинам = 12 четвертям = 48 вершкам = 216 см.

Аршин = 4 четвертям = 16 вершкам = 72 см.

Четверть (пядь) = 4 вершкам = 18 см.

Вершок = 4,5 см.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33056. Питання про пізнаванність обєктивного світу 15.19 KB
  Наука яка вивчає сутність знання закономірності його функціонування і розвитку називаєтьсятеорією пізнання або гносеологією. Основною проблемою гносеології є проблема відносин обєкта пізнання навколишнього світу і субєкта пізнавальної діяльності людини. Вперше в історії філософії саме у Демокріта зявляється розгорнута теорія пізнання заснована на розумінні чуттєвого і розумового. Важливий крок у розвитку теорії пізнання було зроблено європейською філософією XVII XVIII ст.
33057. Практика пізнання 13.32 KB
  Практика це матеріальна чуттєвопредметна цілепокладаюча діяльність людини що має своїм змістом засвоєння і перетворення природних і соціальних об'єктів і становить загальну основу рушійну силу розвитку людського суспільства і пізнання. Структура практикимістить у собі такі моменти якпотреба мета мотив доцільна діяльність у вигляді її окремих актів предмет до якого спрямована діяльність засоби за допомогою яких досягається мета і нарешті результатдіяльності. ♦ Основним і вихідним видом суспільної практики є насамперед...
33058. Процес абстрактного, логічного мислення 14.88 KB
  Процес пізнання завжди починається з безпосереднього живого споглядання тобто з безпосередньої взаємодії людини в практичній діяльності з предметами і явищами. Основні формичуттєвого пізнання: ♦ відчуття; ♦ сприймання; ♦ уявлення. Першою і початковою формою і джерелом чуттєвого пізнання є відчуття. Тому сприймання це така форма чуттєвого пізнання коли у свідомості людини відбувається цілісне відображення зовнішнього матеріального предмета з усією сукупністю його властивостей якостей сторін які відображені у відчуттях.
33059. Поняття світогляду, його специфіка, структура, функції 13.72 KB
  Поняття світогляду його специфіка структура функції Отже світогляд це сукупність поглядів оцінок принципів що визначають найзагальніше усвідомлення розуміння світу місця в ньому людини а також ціннісні орієнтації людей їх життєві позиції. Світогляд як складне духовне явище поєднує в собі переконання ідеали цілі мотиви поведінки інтереси ціннісні орієнтації принципи пізнання моральні норми естетичні погляди тощо. Структура світогляду залежить від певних чинників. Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного...
33060. Предмет і специфіку філософії 13.27 KB
  Методологічна функція полягає в тому що філософія виступає як загальне вчення про метод і як сукупність найбільш загальних методів пізнання і освоєння дійсності людиною. Прогностична функція філософії формулювання в її рамках гіпотез про загальні тенденції розвитку матерії і свідомості людини і світу. Критична функція філософії.
33061. Зародження філософії 15.38 KB
  Зародження філософії історично співпадає з виникненням зачатків наукового знання з появою громадської потреби в цілісному переконанні на світ і людину у вивченні загальних принципів буття і пізнання. онтос буття суще вчення про буття чи про першооснови усього сущого : проблема буття розуміється тут в універсальному всеосяжному сенсі чому є щось а не ніщо одне з перших філософських питань аналізуються буття сам принцип існування небуття чи можливе неіснування ніщо буття матеріальне природа і ідеальне ідея думка...
33062. Співвідношення філософії та науки 15.18 KB
  Порівняння пізнавальних можливостей філософії і конкретних наук зясування місця філософії в систему людських знань має давні традиції в європейській культурі. Ще в античності Платон і Арістотель намагалися розмежувати особливості науки і філософії. При цьому теоретична міць філософії прагнення логічно обгрунтувати знання висловити його в теоретичній формі виявлялася несумірної з можливостями конкретних наук що давало підстави протягом довгих століть від Аристотеля до Гегеля вважати філософію наукою наук .
33063. Джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавньої Індії 59.26 KB
  Джерела провідні ідеї та напрями філософії Стародавньої Індії Зародки філософського мислення Індії сягають у глибоку давнину середина І тис. Канонічним духовним джерелом Стародавньої Індії є Веди із їх назвою споріднено наше слово відати знати записані на листях пальми приблизно за 1. Таким чином вже у найдавніших духовних джерелах Стародавньої Індії йдеться про фундаментальні моральні ідеї про певне осмислення становища людини у світі про різні шляхи звільнення від кармінних законів долі найкращим з яких є шлях дійового...
33064. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю 57.41 KB
  Давньокитайська філософія порівняно з давньоіндійською виглядає стрункішою, деталізованішою (аж до нумерології та побудови вичерпних систем комбінаторики подвійних символічних елементів світобудови) та більше зануреною у глибину суперечливого, парадоксального мислення.