34797

Истоки средневековой философии. Библейские идеи философского значения

Доклад

Логика и философия

Формирование средневековой европейской философии Средневековая философия отдельный отрезок в истории европейской философии который непосредственно связан с христианской религией. Средневековая стадия философии имеет самостоятельное значение для развития философского мышления. Вовторых христианские взгляды заключают в себе оригинальные основания для дальнейшей разработки заимствованных из греческой философии понятий а равно для образования новых понятий которые оказали существенное влияние на последующую философию.

Русский

2013-09-08

30.5 KB

72 чел.

Истоки средневековой философии. Библейские идеи философского значения.

Формирование средневековой европейской философии

Средневековая философия — отдельный отрезок в истории европейской философии, который непосредственно связан с христианской религией. По сути, это христианская философия. С победой христианства над другими религиозными представлениями западная философия на целые столетия попадает в зависимость от христианской церкви. Философия видит с этого времени свою главную задачу в разработке и обосновании христианских догматов — положений веры.

Средневековая стадия философии имеет самостоятельное значение для развития философского мышления. Во-первых, христианская догматика всегда имеет определенное философское содержание. Оно может рассматриваться как продолжение попыток разрешать всеобщие философские проблемы в предшествовавший, античный, период. Во-вторых, христианские взгляды заключают в себе оригинальные основания для дальнейшей разработки заимствованных из греческой философии понятий, а равно для образования новых понятий, которые оказали существенное влияние на последующую философию. Поэтому изучение философской мысли за этот период не может остаться без внимания.

Философия Средневековья делится на два периода: I период — патристика (II—VIII вв.); II период — схоластика (VIII-IV вв.).

Переход к феодальному общественному строю ознаменовался упадком самостоятельного значения античной философии. Он сопровождался вытеснением многобожия единобожием (монотеизм). В центр новой картины мира был помещен Бог и его творения. Античное мировоззрение было космоцентристским, христианское, средневековое — богоцентристским (теоцентризм).

Религиозная философия Средних веков была порождена двумя интеллектуальными процессами. Первое — развитие религиозных учений (становление монотеизма); второе — освоение античной философии. В результате возник синтез христианского откровения и античной философии. Церковные догматы были зафиксированы в Священном Писании. Вместе с тем эти положения нуждались в некотором оправдании перед лицом разума. Отсюда — стремление богословов привлечь к их осмыслению те или иные философские понятия. В итоге философия стала служанкой богословия.

В свод священных христианских книг вошли Ветхий Завет и Новый Завет. Оба Завета вместе образовали Библию. Ветхий Завет — священные книги древнего иудаизма. Они были написаны не позднее I в. до н. э. Новый Завет — собственно христианские священные писания, образцы раннехристианской литературы. Они выполняли роль нового Божественного откровения. Написаны не позднее II в. н. э.

В основу средневековой онтологии положена идея творения. В мире все самое малое и все самое великое есть творение единого Господа. Он создал человека по образу и подобию своему. Мир делится на мир физический, мир явлений и на мир Божественный. Подлинный, но тайный смысл мира Божественного является в образе мира физического. Поэтому следует искать не причинно-следственные связи, а скрытые смыслы, объединяющие явления.

Основу средневекового учения о познании (гносеологию) составляет идея откровения. Откровение есть непосредственное волеизъявление Божества или исходящая от него информация. Откровение — истина духовная, незримая и неощутимая. Воспринять ее можно только «духовными очами». Откровение — это Слово Господне.

«Основоположники Средневековья» были отцами и учителями "пистианской церкви. Поэтому и период, на который приходит-

ся их деятельность (II—VIII вв.), называется эпохой «патристики» (патрес — «отцы»). С точки зрения места возникновения философию патристики можно разделить на философию Запада (латинскую') и Востока (греческую)

Революционный смысл библейского послания. Итак, Библия предстает перед нами как "слово Божие", и как таковое, оно объект веры. Всякий, кто полагает, что можно взять в скобки веру и прочесть Библию взглядом ученого, как это возможно по отношению к текстам Платона и Аристотеля, совершает противоестественную вивисекцию духа, разделяющую его с текстом. Библия решительно меняет свой смысл в зависимости от того, кто ее читает, - верующий или неверующий в то, что это "слово Божие". Как бы то ни было, все же не будучи философией в греческом смысле этого термина, общее видение реальности и человека в контексте Библии содержит в себе целую серию фундаментальных идей, в первую очередь, философского плана. Более того, некоторые из этих идей обладают такой силой, что их распространение как среди верующих, так и неверующих, необратимым образом изменило духовный облик западного мира. Можно сказать, что слово Христа, содержащееся в Новом Завете (которое венчает пророчества Ветхого Завета), перевернуло все понятия и проблемы, поставленные философией в прошлом, определив их постановку в будущем. Другими словами, библейское послание преобразовало позитивным образом как тех, кто его принял, так и тех, кто его отверг, прежде всего, в диалектическом смысле, антитетично (в функции отрицаемого тезиса), но и в более общем смысле, обозначив духовный горизонт, не подлежащий упразднению. Примечательны слова Бенедетто Кроче: "Почему мы не можем не называться христианами", - смысл которых состоит в том, что христианство, однажды появившись, стало ненарушимым горизонтом, тем, из чего нельзя выйти и оказаться вовне.

Таким образом, после диффузии библейского послания стали возможны три позиции: а) философский поиск различимости двух сфер - разума и веры, б) философствование вне веры и против веры, в) философствование в вере. Философствование, игнорирующее веру в том смысле, как если бы библейское послание никогда не заявляло о себе в истории, стало отныне невозможным.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22801. Ранній залізний вік на території України 63 KB
  Протягом тисячолітнього існування в Північному Причорномор'ї античні містадержави справили значний вплив на розвиток місцевих племен: скіфів сарматів слов'ян. Етногенез словян. Перші писемні згадки про словян. Існує кілька концепцій походження словян з яких найпоширеніша така: витоки слов'янської історії сягають щонайменше II тис.
22802. Походження Русі 28 KB
  Основними ознаками будьякої середньовічної держави в тому числі Київської Русі були: розміщення населення не за національним у той період за племінним принципом а за територіальним поява влади не пов'язаної з волевиявленням народу збирання данини для утримання цієї влади династичний спадковий характер влади вождя.
22803. Основні етапи розвитку Києворуської держави 29 KB
  До часів правління Аскольда вчені відносять і першу спробу введення християнства як офіційної релігії у Київській Русі. Володимир починає своє правління посадовивши синів і старших дружинників у містах Русі. У період правління Ярослава Мудрого розширюються кордони Київської Русі: від Чорного моря і пониззя Дунаю на півдні аж до Фінської затоки на півночі від Закарпаття на заході до верхів'їв Волги та Дону на сході. в Київській Русі встановлюється форма правління яку називають тріумвіратом Ярославичів Ізяслава Святослава та Всеволода.
22804. Київська Русь періоду розквіту. Володимир Великий. Ярослав Мудрий 34.5 KB
  Володимир Великий. Ставши Великим князем київським Володимир багато зробив аби зміцнити державу встановити лад і порядок. За часів Володимира в загальних рисах завершилося формування держави. Видатний політик і адміністратор Володимир здійснив серію реформ.
22805. Зовнішня політика Київської Русі та ГВК 25 KB
  Зовнішня політика Київської Русі та ГВК Починаючи із заснування Київської Русі вона досить активно займалася зовнішньою політикою у різних напрямках: політичному економічному релігійному та культурному. перервало зв'язки північносхідних земель Русі з Європою. Для Київської Русі була характерна договірна торгівля значне місце посідав звичайний обмін товар на товар .Отже і в період існування Київської Русі і під час розвитку ГалицькоВолинського князівства зовнішня політика проводилася досить активно і різнобічно.
22806. Причини та наслідки занепаду ГВК 24 KB
  останнього правителя ГалицькоВолинської держави Юрія II була успадкована князями литовської династії Гедиміновичів. Так припинила своє існування ГалицькоВолинська держава. Роль ГалицькоВолинського князівства надзвичайно велика. ГалицькоВолинське князівство відкрило широкий шлях західноєвропейським культурним впливам на Україну зберігаючи при цьому кращі традиції української національної культури.
22807. Хмельниччина 125 KB
  Це час коли ряд блискучих перемог зрушив все українське суспільство мобілізував широку підтримку для Хмельницького і перетворив суто козацьке повстання на загальноукраїнський антипольський рух. 1648 Хмельницький на чолі невеликого загону реєстрових і запорізьких козаків напав на польську залогу на острові Базавлук на Дніпрі і знищив її. Це звільнило Запорізьку Січ від польського контролю притягнуло запорожців на бік Хмельницького обраного гетьманом. Не сподіваючись поважніших труднощів польські полководці Великий гетьман М.
22808. Руїна. Становище України в другій половині XVII ст. 24.5 KB
  Серед козацьких ватажків виникли гострі розходження щодо того чи лишатися Україні під Москвою чи ж шукати покровителів серед інших сусідніх держав. Чи стане Україна унікальним суспільством вільних козаківземлеробів як цього хотіли селяни й рядове козацтво чи ж козацька старшина просто займе місце шляхти відтак повернувши розхитаний суспільний устрій знаті що відповідало б типовим для доби моделям Серед українців ще десятиліттями по смерті Хмельницького точилися запеклі суперечки навколо цих питань.
22809. Наступ царату на автономію України. Остаточна ліквідація гетьманського правління 28.5 KB
  Наступ царату на автономію України.Політику Петра І щодо України продовжували самодержавні імператори Росії з більшою чи меншою жорстокістю і фанатичною впертістю.Певні позитивні зміни в політиці щодо України були можливими після того як російський престол перейшов до дочки Петра І Єлизавети.Розумовський добився того що зносинами Росії з Україною займалися не в Сенаті а в колегії закордонних справ під владу гетьмана було повернуто Київ і Запорожжя з України виведено російські військові підрозділи.