34797

Истоки средневековой философии. Библейские идеи философского значения

Доклад

Логика и философия

Формирование средневековой европейской философии Средневековая философия отдельный отрезок в истории европейской философии который непосредственно связан с христианской религией. Средневековая стадия философии имеет самостоятельное значение для развития философского мышления. Вовторых христианские взгляды заключают в себе оригинальные основания для дальнейшей разработки заимствованных из греческой философии понятий а равно для образования новых понятий которые оказали существенное влияние на последующую философию.

Русский

2013-09-08

30.5 KB

71 чел.

Истоки средневековой философии. Библейские идеи философского значения.

Формирование средневековой европейской философии

Средневековая философия — отдельный отрезок в истории европейской философии, который непосредственно связан с христианской религией. По сути, это христианская философия. С победой христианства над другими религиозными представлениями западная философия на целые столетия попадает в зависимость от христианской церкви. Философия видит с этого времени свою главную задачу в разработке и обосновании христианских догматов — положений веры.

Средневековая стадия философии имеет самостоятельное значение для развития философского мышления. Во-первых, христианская догматика всегда имеет определенное философское содержание. Оно может рассматриваться как продолжение попыток разрешать всеобщие философские проблемы в предшествовавший, античный, период. Во-вторых, христианские взгляды заключают в себе оригинальные основания для дальнейшей разработки заимствованных из греческой философии понятий, а равно для образования новых понятий, которые оказали существенное влияние на последующую философию. Поэтому изучение философской мысли за этот период не может остаться без внимания.

Философия Средневековья делится на два периода: I период — патристика (II—VIII вв.); II период — схоластика (VIII-IV вв.).

Переход к феодальному общественному строю ознаменовался упадком самостоятельного значения античной философии. Он сопровождался вытеснением многобожия единобожием (монотеизм). В центр новой картины мира был помещен Бог и его творения. Античное мировоззрение было космоцентристским, христианское, средневековое — богоцентристским (теоцентризм).

Религиозная философия Средних веков была порождена двумя интеллектуальными процессами. Первое — развитие религиозных учений (становление монотеизма); второе — освоение античной философии. В результате возник синтез христианского откровения и античной философии. Церковные догматы были зафиксированы в Священном Писании. Вместе с тем эти положения нуждались в некотором оправдании перед лицом разума. Отсюда — стремление богословов привлечь к их осмыслению те или иные философские понятия. В итоге философия стала служанкой богословия.

В свод священных христианских книг вошли Ветхий Завет и Новый Завет. Оба Завета вместе образовали Библию. Ветхий Завет — священные книги древнего иудаизма. Они были написаны не позднее I в. до н. э. Новый Завет — собственно христианские священные писания, образцы раннехристианской литературы. Они выполняли роль нового Божественного откровения. Написаны не позднее II в. н. э.

В основу средневековой онтологии положена идея творения. В мире все самое малое и все самое великое есть творение единого Господа. Он создал человека по образу и подобию своему. Мир делится на мир физический, мир явлений и на мир Божественный. Подлинный, но тайный смысл мира Божественного является в образе мира физического. Поэтому следует искать не причинно-следственные связи, а скрытые смыслы, объединяющие явления.

Основу средневекового учения о познании (гносеологию) составляет идея откровения. Откровение есть непосредственное волеизъявление Божества или исходящая от него информация. Откровение — истина духовная, незримая и неощутимая. Воспринять ее можно только «духовными очами». Откровение — это Слово Господне.

«Основоположники Средневековья» были отцами и учителями "пистианской церкви. Поэтому и период, на который приходит-

ся их деятельность (II—VIII вв.), называется эпохой «патристики» (патрес — «отцы»). С точки зрения места возникновения философию патристики можно разделить на философию Запада (латинскую') и Востока (греческую)

Революционный смысл библейского послания. Итак, Библия предстает перед нами как "слово Божие", и как таковое, оно объект веры. Всякий, кто полагает, что можно взять в скобки веру и прочесть Библию взглядом ученого, как это возможно по отношению к текстам Платона и Аристотеля, совершает противоестественную вивисекцию духа, разделяющую его с текстом. Библия решительно меняет свой смысл в зависимости от того, кто ее читает, - верующий или неверующий в то, что это "слово Божие". Как бы то ни было, все же не будучи философией в греческом смысле этого термина, общее видение реальности и человека в контексте Библии содержит в себе целую серию фундаментальных идей, в первую очередь, философского плана. Более того, некоторые из этих идей обладают такой силой, что их распространение как среди верующих, так и неверующих, необратимым образом изменило духовный облик западного мира. Можно сказать, что слово Христа, содержащееся в Новом Завете (которое венчает пророчества Ветхого Завета), перевернуло все понятия и проблемы, поставленные философией в прошлом, определив их постановку в будущем. Другими словами, библейское послание преобразовало позитивным образом как тех, кто его принял, так и тех, кто его отверг, прежде всего, в диалектическом смысле, антитетично (в функции отрицаемого тезиса), но и в более общем смысле, обозначив духовный горизонт, не подлежащий упразднению. Примечательны слова Бенедетто Кроче: "Почему мы не можем не называться христианами", - смысл которых состоит в том, что христианство, однажды появившись, стало ненарушимым горизонтом, тем, из чего нельзя выйти и оказаться вовне.

Таким образом, после диффузии библейского послания стали возможны три позиции: а) философский поиск различимости двух сфер - разума и веры, б) философствование вне веры и против веры, в) философствование в вере. Философствование, игнорирующее веру в том смысле, как если бы библейское послание никогда не заявляло о себе в истории, стало отныне невозможным.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

73903. Економічне вчення фізіократії. Ф.Кене. А.Р.Ж.Тюрб 49 KB
  Фізіократи — французькі економісти другої половини XVIII ст., представники класичної політичної економії. Поява школи фізіократів зумовлена соціально-економічними умовами тогочасної Франції
73904. Економічна думка України 18ст Ф. Прокопович, Г. Сковорода, Я. П. Ковельський, Десницький 47 KB
  Щастя людини полягає не в багатстві а у праці вона є початок і кінець чесності людського суспільства. Він зрозуміло не виступає проти достатку створеного працею але зневажає достаток що є результатом привласнення чужої неоплаченої праці. Економічна думка віддзеркалює зростаючий опір кріпосництву зниження продуктивності праці повстання селянства вершиною яких стала знаменита Коліївщина 1768 р. Чітко розрізняючи просте і розширене відтворення поділ праці на необхідну і додаткову інтуїтивно висловлюючи розуміння трудової теорії...
73905. Економічна творчість О. В. Чанова, М. Д. Кондратьєва, М. М. Кажанова 37.5 KB
  Кожну із сучасних доктрин чи шкіл було започатковано в минулі століття і кожна з них розвивалась відповідно до вимог часу та економічної реальності була породженням конкретних соціальноекономічних обставин. Однак загального уявлення про основи соціалізму виявилось недостатньо коли постала проблема формування реальної економічної системи. Уже в перші роки Радянської влади розгортаються дискусії з приводу основних закономірностей та напрямків розвитку економічної теорії визначається основне коло питань які належало розв\'язати. Ставилися і...
73906. Ленінський етап в розвитку політичної економії 33 KB
  Реалізація цієї концепції соціалістичного будівництва що розроблялась Леніним як обгрунтування курсу партії на соціалістичну революцію і базувалась на двох складових диктатурі пролетаріату та суспільній власності натрапила на неможливість негайного вирішення проблеми формування соціалістичної власності. Можливість вирішення проблеми співвідношення сил капіталізму та соціалізму на користь останнього Троцький убачав у негайному усуспільненні виробництва тобто встановленні...
73907. Українська школа марженалізму на межі 18-20 століття. М. І. Туган-Барановський, О. Білімович, р. Орженецький, М. Ковалевський, Є. Слуцький, А. Антонович 46 KB
  Він детально викладає теорію цінності Менгера підтримує критику австрійською школою трудової теорії вартості і особливо теорії вартості К. Білимович бачить заслугу австрійської школи саме в тім що вона виступила проти трудової теорії вартості завдяки чому всі теоретичні розробки Маркса положення про двоїстий характер праці робочу силу як товар додаткову вартість як і вся теорія експлуатації зависла у повітрі1. Сприйняття і пропаганду суб\'єктивнопсихологічної теорії цінності австрійської школи в Росії й Україні було доповнено...
73908. Революційно-демократичний напрям економічної думки в Україні. АС. Подолинський, І. Франко, О. Терлецький, В Навроцький 61 KB
  Франко О. Франко та інші. Франко 1856 1916 великий український письменник мислитель історик філософ літературознавець. Франко дослідженню економіки Галичини становищу селянства й робітничого класу.
73909. Ліберальні напрями економічної думки в Україні в 19 столітті. М. Зібер, М. Драгоманов, М. Довнар-Запольський 33 KB
  Драгоманов М. Михайло Петрович Драгоманов 1841 1895 видатний український мислитель історик публіцист етнограф літературний критик. Драгоманова як політично неблагонадійного було звільнено з посади викладача. Драгоманова в розвитку української і національної ідеї.
73910. Сучасний монетаризм М. Фрідмен 57.5 KB
  Монетаризм являє собою одну з найвпливовіших шкіл сучасної економічної науки, що належать до некласичного напряму. Він розглядає явища господарського життя крізь призму процесів, що відбуваються у сфері грошового обігу...
73911. Економічна думка країн Давнього Сходу й Передньої Азії. Давньоєгипетські джерела. Закони Ешнунни. Ліпіт Іштара. Хаммурапі 28.5 KB
  До нашої доби дійшли Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара Проречення Іпусера Пророцтво Неферті Повчання Ахтоя сина Дуауфа своєму синові Піопі різні адміністративногосподарські та юридичні документи. Так наприклад Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара XXII ст. Тоді вони працюватимуть задля царя як один загін і не буде серед них бунтарів1. є закони вавилонського царя Хаммурапі.