35064

Документаційне забезпечення сучасного медичного закладу на прикладі клініки “Боріс”

Дипломная

Архивоведение и делопроизводство

У дослідженні використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняльний метод та метод описання. Метод аналізу застосовано під час дослідження документаційного забезпечення медичної організації та діяльності кожного її підрозділу в кліниці. Порівняльний метод використані при виявлені місця медичного підрозділу установи. Метод описання застосовується при розгляді основ діяльності та функцій. Метод синтезу використано для підбиття підсумків дослідження.

Украинкский

2014-12-07

1.56 MB

104 чел.


ЗМІСТ

[1] ЗМІСТ

[2] ВСТУП

[3] РОЗДІЛ 1
ДОКУМЕНТАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В МЕДИЧНОМУ ЗАКЛАДІ

[3.1] 1.1. Основи документаційного забезпечення в медичному закладі

[3.2] 1.2. Організація документного забезпечення ЗОЗ.

[3.3] 1.3. Організація роботи з архівними документами в медичноу закладі

[3.3.1] 1.3.1. Формування довідок у справи

[3.3.2] 1.3.2. Строки зберігання справ, до складу яких входять довідки

[4] РОЗДІЛ 2
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ УСТАНОВИ

[4.1] 2.1. Організація та функції медичного закладу

[4.1.1] 2.1.1. Правовий статус керівника ЛПУ

[4.1.2] 2.1.2. Юридична відповідальність ЛПУ

[4.2] 2.2 Нормативно-правові акти МОЗ України

[5] РОЗДІЛ 3
ОСОБЛИВОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В МЕДИЧНОМУ ЗАКЛАДІІ

[5.1] 3.1. Інформаціне забезпечення в медичному закладі

[5.2] 3.2 Організація роботи з документацією за допомогою програми «ЕМСІМЕД» в клініці «Боріс»

[5.2.1] 3.2.1. Додавання нової медичної картки до ЕМК

[6] РОЗДІЛ 4
ОХОРОНА ПРАЦІ Й БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

[6.1] 4.1. Виявлення та аналіз небезпечних та шкідливих виробничих  факторів, що діють у виробничій зоні центрального офісу ТОВ «Боріс».

[6.2] 4.2. Розробка заходів щодо запобігання або ослаблення можливого впливу небезпечних і шкідливих виробничих на працюючих у центральному офісі ТОВ "Боріс"

[6.3] 4.3. Забезпечення екологічної безпеки функціонування головного офісу ТОВ «Боріс» при впливі небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

[6.4] 4.4. Аналіз можливих надзвичайних ситуацій при експлуатації головного офісу ТОВ "Боріс"

[6.5] 4.5. Розробка заходів щодо зменшення ймовірності виникнення пожеж при експлуатації головного офісу  ТОВ "Боріс".

[7] ВИСНОВКИ

[8] СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

[9] ДОДАТКИ


ВСТУП

Діяльність сучасного закладу охорони здоров’я (ЗОЗ) неможливо уявити без документування інформації про певні факти чи події. При цьому практично всі документи, що використовуються у цьому закладі і стосуються прав та інтересів громадян і юридичних осіб, мають юридичне значення [1].

Необхідність або доцільність наявності/ведення тих чи інших документів у ЗОЗ залежить від форми власності, виду, профілю його діяльності тощо.

Так, залежно від виду ЗОЗ (лікарняні зі стаціонаром, амбулаторно-поліклінічні) вони зобов’язані вести документацію, передбачену Наказом МОЗ України «Медична облікова документація, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів» від 26.07.1999 р. № 194 чи Наказом МОЗ України «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)» від 27.12.1999 р. № 302.

Наявність відповідної нормативно-правової бази, яка формує стратегію інформаційної політики та включає питання ведення нормативно-довідкової інформації, що є обов'язковою для всіх закладів, визначення штатних одиниць для кожного лікувально-профілактичного закладу із супроводу програмного забезпечення, визначення джерел фінансування комп'ютерної техніки, програмних забезпечень і телекомунікаційних технологій-це надає актуальності темі нашого дослідження.

Стан наукової розробки теми. Документаційне забезпечення медичних установ привертало до себе увагу таких дослідників, як О.М. Загорецька[41,с.8-10], Я.С. Калакура[35,с.55.], И.Б. Матяш[25,с.78-79], С.Г. Кулешов[31,с.15.], Ю.І. Палеха[45,с.65], Н.М. Поліщук[15,с.20], С.Є. Сельченкова[27,с.12]. В їх роботах розглянуто документацію, яка супроводжує процеси прийняття-передавання документів до архівів, обліку та використання медичних документів тощо. Однак особливості документаційного забезпечення  в медичній закладі в цих дослідженнях виявлені не  були.

Мета нашої роботи – з’ясувати специфіку документаційного забезпечення сучасного медичного закладу на прикладі клініки “Боріс”

Така мета обумовлює наступні завдання дослідження:

-охарактеризувати медичну документацію та визначити її роль у інформаційному суспільстві,

- проаналізувати діяльність клініки

-дослідити роботу документування мед.представників в електроному вигляді,

ослідити особливості написання, оформлення медичної картки,довідок;

-визначити нормативно-правову базу, якою керуються при цьому,

-з’ясувати небезпечні, шкідливі фактори в роботі медичній структурі, які впливають на здоров’я працівників,

-визначити заходи щодо покращення умов праці.

Об’єкт дослідження –документи закладів охорони здоров’я.

Предмет дослідження – документаційне забезпечення сучасного медичного закладу.

Методи дослідження. У дослідженні використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняльний метод та метод описання. Метод аналізу застосовано під час дослідження документаційного забезпечення медичної  організації та діяльності кожного її підрозділу в кліниці. Порівняльний метод використані при виявлені місця медичного підрозділу установи . Метод описання застосовується при розгляді основ діяльності та функцій. Метод синтезу використано для підбиття підсумків дослідження.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання її матеріалів та висновків у практичній діяльності медичних підрозділів   зокрема, при складанні інструкцій з документаційного забезпечення та при оформленні облікових та інших документів підрозділу.

Структура роботи підпорядкована меті та завданням дослідження. Робота складається зі вступу,чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури ( 6 сторінок ) та додатків ( 9 сторінок ). Загальний обсяг роботи 94 сторінки, з них основного тексту 78сторінок.


РОЗДІЛ 1
ДОКУМЕНТАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В МЕДИЧНОМУ ЗАКЛАДІ

1.1. Основи документаційного забезпечення в медичному закладі

Документційне забезпечення медичного закладу складається із двох нерозривно пов‘язаних компонентів:

– документування – складання та створення документів на різних носіях  за  встановленими  правилами;

– організації роботи з документами, яка передбачає організацію документообігу, зберігання та використання документів у поточній діяльності установи [41, с. 7-8].

Документування в медичній діяльності  полягає у фіксації за встановленими правилами на папері або інших носіях  . Воно здійснюється за Типовою інструкцією з діловодства для медичного закладу, в якій визначається порядок ведення загального діловодства [7 ].Організація роботи закладів охорони здоров’я будується на основі нормативної бази, в основу покладено накази Міністерсва охорони здоров’я.

Документування в медичному закладі охоплює всі процеси, інформація про які фіксується на різних носіях і оформлена за встановленими правилами, необхідними для здійснення управлінських дій.

Документування включає такі операції:

–  підготовка документів;

– складання документів;

– узгодження документів;

– оформлення документів;

– виготовлення документів.

Більшу частину документаційного забезпечення медичної структури  складає її управлінська документація, тобто система документації, що забезпечує виконання функції управління. Під системою управлінської документації розуміється сукупність взаємопов’язаних офіційних документів, що застосовуються в Міністерстві охорони здоров’я. [41, c. 6]. Управлінська документація виступає як інфраструктурна й об’єднуюча, тобто стосується роботи всіх відділів та підрозділів.

Управлінську діяльність відображає сукупність документів, взаємопов'язаних та взаємодіючих, які становлять системи документації. В літературі і практичній діяльності насамперед виділяють функціональні, які мають міжгалузеве значення, та галузеві системи документації. Функціональні системи документації: організаційно-правова, розпорядча, інформаційно-довідкова, планова, звітно-статистична, облікова – в тому або іншому обсязі властиві для всіх органів управління [40, c. 101].

Функціональні і галузеві системи документації, в свою чергу, можна поділити на підсистеми за напрямками діяльності. В органах державної присутні всі функціональні системи документації, але найважливішою серед них є система розпорядчої документації, яку іноді поєднують з організаційно-правовою в єдину організаційно-розпорядчу систему [47, c. 10]. Розпорядчі документи – це документи за допомогою яких здійснюється розпорядча та виконавча діяльність, а також оперативне керівництво в установі. Оскільки медични заклад здійснює перед усім управлінські функції, його основна діяльність відображається саме в розпорядчих документах. Ці документи не лише регулюють роботу медичного закладу, а й містять рішення та розпорядження, які впроваджуються в життя суспільства. Тому вони мають дуже велике значення для діяльності клініки і створюються вкрай ретельно, з додержанням усіх правових та технічних вимог. Складання та оформлення цих документів регламентовано в інструкціях, регламентах та інших організаційно-правових актах посилаючись на накази Міністерсва охорони здоров’я. [11; 12]. Більшість розпорядчих документів медичної установи проходять тривалий процес узгодження, результати якого оформлюються окремими документами [25, c. 3].

Робота з документами в медичному закладі складається з таких етапів:

– приймання;

– розподіл;

– виконання;

– контроль виконання;

– довідкова робота;

– формування справ;

– передархівне оброблення;

– використання;

– зберігання документів [35, с. 73].

Більшість з цих етапів здійснюється у процесі діловодства. Діловодство – діяльність, що охоплює створення документів за визначеними формами та організацію роботи з документами: організацію документообігу, використання інформаційно-пошукових систем документів органу, контроль виконання документів і підготовку їх для передачі в архів [31, с. 9].

Найважливішим завданням документаційного забезпечення медичного закладу є організація ефективного діловодства. Цю організацію здійснює Міністерсво охорони здоров’я. Перед усім спеціальна служба документаційного забезпечення, яка в органах державної влади, як правило, входить до керівної структури – апарату адміністрації, й називається загальним відділом. Крім того, окремі функції з документаційного забезпечення установи здійснює архівний підрозділ медчного закладу, а також інші структурні підрозділи (відділ кадрової роботи, бухгалтерія, фінансова частина, господарчо-фінансовий відділ тощо) в межах їхньої компетенції [31, c. 18-20].

Важливим завданням документаційного забезпечення медичного закладу є організація документообігу. Документообіг у сучасному документознавстві тлумачать як рух документів в організації з моменту їх отримання чи утворення до завершення виконання чи відправки [35]. Правильна ефективна організація документообігу сприяє оперативному проходженню документів в апараті управління, пропорційному завантаженню підрозділів та посадових осіб, що здійснює позитивний вплив на процес управління в цілому.

Документообіг в організації існує у вигляді потоків документів, що циркулюють між пунктами обробки інформації (керівники установи і структурних підрозділів, фахівці і кваліфіковані службовці) та пунктами технічної обробки документів.

У документообігу підприємства виділяють три потоки документів:

– Потік документів, що надійшли до установи (вхідний документопотік)складається з: документів вищестоящих організацій (Міністерсва охорони здоров’я, стандарти ведення документів). Вхідні документи утворюють три напрями руху: керівництву організації, керівництву структурних підрозділів, безпосередньо фахівцям [33, c. 24]

– Потік документів, що відправляються з установи (вихідний), складається з документів, що створюються в медичному закладі та відправляються за її межі. Вихідні документи створюються у відповідь на письмові або усні запити, що поступили, або як ініціативні документи, що вимагають або не вимагають відповіді. Вихідний документопотік, як правило, пронизує всю управлінську структуру [23, c. 67]. Як ініціативні, так і інформаційні документи готують фахівці в структурних підрозділах;

– Потік внутрішніх документів складають документи, створювані і використовувані в самому апараті управління, що не виходять за його межі. Походження цих документів збігається з сферою їх вживань.

Існують вимоги до потоків документів: 1) рух документів повинен бути прямоточним, тобто виключати непрямі маршрути; 2) документ повинен лише одноразово  перебувати в одному структурному підрозділі чи в одного виконувача; 3) різні операції по обробці документів слід виконувати паралельно, щоб скоротити час перебування у сфері діловодства та підвищити оперативність виконання [33, c. 125].

До основних етапів документообігу традиційно відносять:

– складання і оформлення документа;

– погодження та підписання документа;

– реєстрація документа;

– виконання документа;

– облік документа та його оформлення документа у справу;

– передача документа на зберігання [23, c. 20].

Маршрутизація документів залежить від місця створення.  Документи, що надійшли на підприємство, проходять такі етапи: первинна обробка (прийом); попередній розгляд; реєстрація; розгляд документів керівником та винесення резолюції; направлення на виконання; контроль виконання; виконання документів; відправка вихідної кореспонденції; підшивка документів до справ, передавання справ на зберігання до архівного підрозділу установи [39, c. 79-80].

Вихідні документи проходять наступні етапи у документообігу: складання документа (ділового листа), погодження та підписання документа, реєстрація документа у вдділі кадрів, відправка документа адресату, облік листа та його оформлення у справу, передача документа на зберігання [42, c. 101].

Порядок документообігу залежить від характеру й особливостей управлінських рішень, які відображені в документах. Ініціатива у виданні документації належить керівництву медичної установи та керівникам структурних підрозділів. Крім того, документи можуть створюватися на виконання рішень вищих органів влади, вимогу законодавчих та нормативних актів. Після висловлення ініціативи загальний відділ установи збирає всю необхідну інформацію та готує проект документа. Якщо це потрібно, проект відправляється на узгодження до керівників структурних підрозділів, яких стосується цей документ, а потім – на узгодження до керівництва. Керівник та всі зацікавлені особи вносять власні резолюції, розміщаючи в спеціальному документі або прямо на полях проекту [31, c. 56-58].

Після узгодження та внесення резолюцій службою документаційного забезпечення видається оригінал документу, який підписує голова медичного закладу. З цього часу документ вважається діючим. Його реєструють у загальному відділі, а потім відсилають на виконання до структурних підрозділів. Загальний відділ здійснює контроль за виконанням документу. Після виконання документ повертається до загального відділу, де підлягає оформленню у справу та передаванню на зберігання [30, c. 22-24].

Отже, у документообігу розпорядчої документації в медичному закладі постійно взаємодіють керівництво, служба документаційного забезпечення та структурні підрозділи.

Підсумовуючи вищесказане, можна дійти висновку, що документаційне забезпечення є базовою основою роботи  в медичній структурі. Через документи реалізуються всі основні функції  установ, перед усім – функція управління, яка є головною в діяльності структур . Документаційне забезпечення медичної структури складається з документування управлінської діяльності, тобто створення документів, та діловодства – оформлення та обігу документів в установі. Ці дві складові інформаційного забезпечення існують у комплексній взаємозалежності, разом забезпечуючи управлінську діяльність необхідною інформацією й надаючи рішенням керівництва правового обов’язкового характеру. Складання та обіг документів в медичній установі жорстко регламентований в спеціальних інструкціях та схемах. Його організує та контролює служба документаційного забезпечення – Міністерсво охорони здоров’я. В процесі організації й ведення документообігу розпорядчої документації ця служба постійно взаємодіє з керівництвом установи та структурними підрозділами, які беруть участь у підготовці та узгодженні, та забезпечують виконання документів.

1.2. Організація документного забезпечення ЗОЗ.

Перелік документів, які необхідно/доцільно мати у ЗОЗ, переважно визначається його формою власності. Наприклад, приватний лікувально-профілактичний заклад, що надає платні медичні послуги, може (і зобов’язаний) мати прейскурант цін, затверджений відповідною посадовою особою закладу і доведений до відома пацієнтів – споживачів медичних послуг. Зрозуміло, що до державних чи комунальних ЗОЗ, які надають безоплатну медичну допомогу, така вимога не висувається.

Проте наявність деяких документів у ЗОЗ обов’язкова незалежно від їх форми власності, відомчої підпорядкованості, виду чи профілю діяльності. Так, наприклад, у будь-якому такому закладі має бути укладено колективний трудовий договір між власником (уповноваженим ним органом) і профспілковою організацією (представниками, уповноваженими трудовим колективом).

Необхідність введення деяких документів правового характеру визначають самі ЗОЗ. Так, у багатьох з них використовують формуляри інформованої згоди пацієнта на певні види медичних втручань, розроблені самими закладами. Щоправда, у деяких випадках обов’язкову наявність такої згоди певного зразка передбачає і законодавство (йдеться, наприклад, про бланк Інформованої добровільної згоди на застосування визначеного методу переривання вагітності, що міститься у додатку до «Інструкції про порядок штучного переривання вагітності», затвердженої Наказом МОЗ України від 20.07.2006 р. № 508). Проте у більшості випадків питання про необхідність впровадження у діяльність ЗОЗ такого документа та його зміст заклади вирішують самостійно.

При цьому важливо зазначити, що, запроваджуючи типову форму документа, наявність якого не обов’язкова згідно з чинним законодавством, керівник ЗОЗ має керуватися нормами законодавства, що визначають суб’єктивні права та обов’язки, використанню і виконанню яких має сприяти документ, що запроваджується. Пояснимо це на прикладі.

Законодавство не встановлює бланків інформованої згоди пацієнта на більшість видів медичних втручань, скажімо, на видалення зуба. Проте для сприяння ознайомленню пацієнта з альтернативними методами лікування, можливими ризиками, ускладненнями та іншою інформацією, а також для фіксації факту згоди пацієнта, наданої на підставі такої інформації, з метою запобігання можливим непорозумінням між лікарем і пацієнтом керівництво ЗОЗ може визнати за доцільне запровадити бланк Інформованої згоди пацієнта на видалення зуба. У такому разі, розробляючи бланк, необхідно ґрунтуватися на нормах законодавства, що встановлюють правила інформування пацієнта про медичне втручання та надання ним своєї згоди (ст. 284 Цивільного кодексу України, ст. 39, 42-44 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»). Отже, зміст документа, обов’язкова наявність якого не вимагається чинним законодавством, має ґрунтуватися на існуючих нормах законодавства.

На нашу думку, юридичні документи ЗОЗ можна поділити на дві групи:

– Документи, наявність/ведення яких є обов’язковим відповідно до вимог чинного законодавства;

– Документи, наявність/ведення яких є доцільним для належного функціонування закладу, здійснення ним діяльності з надання медичної допомоги чи послуг, забезпечення захисту прав пацієнтів, а також профілактики порушень та/або захисту прав ЗОЗ і медичних працівників.

До першої групи належать документи, необхідність яких передбачена кодексами (наприклад, Кодексом законів про працю України), законами (скажімо, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»), підзаконними актами. Так, жоден ЗОЗ не може функціонувати без правовстановлюючих документів (наприклад, статуту) та документів, які деякі фахівці називають «документами дозвільного характеру», відносячи до них власне дозволи та інші документи, що містять ознаки дозволу [2], особливе місце серед яких посідає ліцензія на медичну практику.

Крім того, доцільність наявності/ведення певних документів часто випливає з чинного законодавства, хоча безпосередньо ним і не вимагається. У цьому плані варто відзначити такий нормативно-правовий акт, як Критерії (умови) державної акредитації лікувально-профілактичних закладів, затверджені Наказом МОЗ України від 24.02.2007 р. № 92 (далі – Критерії).

Кожному ЗОЗ доцільно порівняти стан документального забезпечення своєї діяльності зі станом, якого вимагають зазначені Критерії для позитивної оцінки. Складаючи орієнтовний перелік документів, наявність/ведення яких у ЗОЗ є необхідними/доцільними (наведено наприкінці цього матеріалу), ми, крім положень низки різних нормативних актів, взяли до уваги й вимоги зазначених Критеріїв, а також існуючу практику.

Слід звернути увагу й на вимоги щодо оформлення документів, передбачені ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».

Орієнтовний перелік основної документації, наявність/ведення якої є необхідною/доцільним для забезпечення нормальної діяльності закладу охорони здоров’я, дотримання прав пацієнтів, медичних працівників та закладу і дотримання вимог чинного законодавства України

Установчі та інші документи, що надають закладу право здійснювати свою діяльність:

– Рішення про створення ЗОЗ.

– Статут.

– Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

– Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

– Документи (довідки, повідомлення) про взяття на облік у податковій інспекції та фондах.

– Ліцензія на медичну практику.

– Положення про відокремлений підрозділ (філію тощо) ЗОЗ.

– Положення про структурний підрозділ (службу) ЗОЗ.

Документація щодо організації надання медичної допомоги/послуг та відносин із пацієнтами:

– Графік роботи ЗОЗ та його лікарів.

– Інформація про вищих посадових осіб ЗОЗ та графік їхнього прийому.

– Перелік видів медичної допомоги, процедур/послуг, що надаються ЗОЗ.

– Правила (порядок) надання медичної допомоги/медичних послуг ЗОЗ.

– Прейскурант цін (у разі надання платних медичних послуг).

– Договори про надання медичних послуг (якщо використовуються ЗОЗ).

– Формуляри інформованих згод пацієнта на певні види медичних втручань (якщо використовуються ЗОЗ).

– Формуляри відмови пацієнта від медичного втручання, акти про відмову пацієнта від медичного втручання.

– Анкети для анамнезу пацієнта (якщо запроваджені).

– Медична карта амбулаторного хворого, історія хвороби та інша медична облікова документація та статистична звітність.

– Інформація про права пацієнтів.

– Книга заяв і пропозицій.

Стандарти якості надання медичної допомоги. Положення про контроль якості надання медичної допомоги.

– Правила сестринського догляду.

– Інша документація щодо забезпечення діяльності ЗОЗ:

– Плани діяльності ЗОЗ.

– Фінансова документація.

– Інструкція про заходи протипожежної безпеки.

– Документи з охорони праці.

– Документи щодо відповідності державним санітарним нормам і правилам.

– Правила та інструкції щодо користування обладнанням.

– Перелік засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації. Графік повірки.

– Порядок (схема) взаємодії між структурними підрозділами (службами) ЗОЗ.

– Інструкція з діловодства.

– Книга обліку вхідної документації.

– Книга обліку вихідної документації.

– Положення про таємну і конфіденційну інформацію.

– Журнал реєстрації перевірок (для ЗОЗ-суб’єктів підприємницької діяльності).

Кадрова документація:

1) Штатний розпис.

2) Документація по роботі з кадрами.

3) Посадові інструкції.

4) Колективний договір.

5) Правила внутрішнього трудового розпорядку.

6) Графік відпусток.

7) Положення про преміювання працівників ЗОЗ.

1.3. Організація роботи з архівними документами в медичноу закладі

Архівна справа, як і будь-яка галузь діяльності мединого закладу, потребує документаційного забезпечення. Робота з архівними документами має бути добре організована, забезпечена необхідною інформацією, ефективно здійснена й піддана ретельному обліку, й все це неможливо зробити без відповідних документів.

У більшості підприємств та організацій документаційне забезпечення архівної справи є дуже незначним за об’ємом й не викликає труднощів.   Документи які потрапляють до архіву в медичному закладі.

Довідки, створені в організації, установі, на підприємстві (далі — організація) умовно поділяються на внутрішні й зовнішні. Внутрішні створюються, функціонують і залишаються на зберігання виключно в межах організації. Тоді як зовнішні довідки призначені для направлен ня до інших організацій, зокрема до податкової інспекції, органів соціального захисту.

Утім, копії зовнішніх довідок обов’язково залишаються у справах організації на тимчасове зберігання.

1.3.1. Формування довідок у справи

Як правило, з довідок не формують окремі справи. Виняток становлять лише копії довідок біографічного характеру, виданих організацією працівникам про стаж і місце роботи, заробітну плату тощо.

Різні за змістом довідки не можна групувати в одну справу, адже вони можуть мати різну культурну й практичну цінність і, відповідно, різні строки зберігання. І навпаки, справа може містити окрім довідок й інші види службових документів (акти, протоколи, доповіді, доповідні та пояснювальні записки тощо), якщо всі вони присвячені одному питанню, пов’я зані між собою логічно або тематично.

Медичні довідки про стан здоров’я працівників, а також довідки, надані працівникам із місця проживання, навчання та інші подібні види довідок, можуть включати до особових справ відповідних працівників, де вони зберігаються певний час. Після звільнення працівника такі довідки зберігають ще три роки, а потім вилучають з особової справи згідно зі статтею 493 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5 (далі — Перелік).

Довідки, що подають на засідання колегіального, дорадчогочи допоміжного органу, групують у справу разом із протоколом відповідного засідання як додаток до нього. При цьому довідки, що додають до протоколів, у межах справи систематизують за датами й номерами протоколів, а в межах групи документів, що стосуються одного протоколу, — за порядком денним засідання.

При об’єднанні в одній справі різних видів документів з одного питання, що мають однаковий строк зберігання, в її заголовку зазначають загальний термін «Документи», а в дужках розкривають назви основних видів документів, що включено до справи, наприклад: «Документи (розрахунки, довідки, списки, листи) про встановлення й застосування системи преміювання працівників», «Документи (доповіді, огляди, аналітичні довідки) про підсумки діяльності організації».

Наведений в додатку витяг із Переліку стане в пригоді працівникам під час визначення й внесення до індивідуальної номенклатури справ організації конкретних справ, до складуяких належать і довідки.

1.3.2. Строки зберігання справ, до складу яких входять довідки

Строк зберігання справ, до складу яких входять довідки, може бути:

– постійним;

– тривалим (понад 10 років);

– тимчасовим (до 10 років включно).

Нагадаємо, що строк зберігання «Постійно» встановлюють тільки для документів, які належать до Національного архівного фонду (далі — НАФ) і підлягають довічному зберіганню.

Тривалий строк зберігання може бути конкретним: 25, 50, 75 років, або умовним –  «До ліквідації організації».

Строк зберігання «До ліквідації організації» означає, що документи безстроково зберігаються в організації, а в разі її ліквідації підлягають повторній експертизі цінності. Залежно від її результатів ті з документів, які зачіпають права громадян, передають за описами справ до місцевих архівних установ, утворених органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування. Якщо такі місцеві архівні установи на відповідній території не утворені, зазначені документи передають до державних архівних установ, архівних відділів міських рад.

Тимчасовий строк зберігання також може бути конкретним: один, три, п’ять або 10 років, і умовним «Доки не мине потреба», «До заміни новими».

Строк зберігання «Доки не мине потреба» означає, щоъдокументи мають лише тривале практичне значення. Строк їх зберігання, який визначають самі установи, не може бути менш як один рік.

Для деяких справ, в яких, зокрема, містяться довідки тимчасового зберігання (наприклад, «Документи (заяви, доповідні записки, довідки, протоколи, рекомендації) про розв’язання трудових конфліктів»), поряд із визначеним строком проставлено позначку «ЕПК», яка означає, що рішення про внесення до НАФ або знищення цих документів для організацій джерел формування НАФ ухвалюють експертно-перевірні комісії державного архіву (далі ЕПК). У цих випадках після завершення визначеного строку проводиться додаткова експертиза цінності цих справ і остаточне рішення ухвалює ЕПК відповідної державної архівної установи, у зоні комплектування якої перебуває організація фондоутворювач.

Закінчені у діловодстві справи постійного, тривалого строку зберігання та з особового складу підлягають переданню в архів закладу охорони здоров’я. А документи тимчасового строку зберігання зберігаються за місцем їх формування у справах структурних підрозділів цього закладу і після закінчення строку зберігання підлягають знищенню у встановленому порядку.

Відповідно до наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. N 41, забороняється знищувати документи без попереднього проведення експертизи їх цінності.

Експертизу цінності документів, їх відбір для подальшого зберігання здійснюють експертні комісії (ЕК) цих закладів, що діють відповідно до положень про них, розроблених на підставі Типового положення про експертну комісію державного органу, органу місцевого самоврядування, державного та комунального підприємства, установи та організації, затвердженого наказом Державного комітету архівів України від 17 грудня 2007 р. №183, або Примірного положення про експертну комісію об’єднання громадян, релігійної організації, а також підприємства, установи та організації, заснованої на приватній формі власності, затвердженого наказом Державного комітету архівів України від 6 травня 2008 р. №83.
Завданням ЕК є організація та проведення експертизи цінності документів, що утворилися в діловодстві закладу охорони здоров’я.

Відбір документів, строки зберігання яких закінчилися, та складання акта про вилучення цих документів для знищення здійснюються після зведення описів справ закладу охорони здоров’я за відповідний період. Зведені описи і акт розглядаються ЕК закладу охорони здоров’я одночасно. Схвалені ЕК закладу описи справ, акти про вилучення для знищення документів разом подаються на розгляд ЕПК (експертно-перевірна комісія) відповідного державного архіву. Схвалені ЕПК описи справ постійного зберігання, а також погоджені нею описи справ з особового складу та акти про вилучення для знищення документів затверджуються керівником організації, після чого організація - фондоутворювач має право знищувати документи.

Заклади охорони здоров’я, у діяльності яких не утворюються документи Національного архівного фонду, складають акти про вилучення для знищення документів після підготування описів справ тривалого (понад 10 років) зберігання та з особового складу. Акти одночасно з описами справ подаються на розгляд ЕК закладу, після чого схвалені акти про вилучення для знищення разом із описами справ з особового складу подаються на погодження ЕПК (ЕК) державної архівної установи, архівного відділу міської ради.

Знищення документів проводиться після затвердження акта керівником закладу охорони здоров’я, якщо практична потреба в них відпала й строки їх зберігання за Переліком, затвердженим наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. N 41, вичерпані.

Справи, відібрані для знищення, передаються організаціям із заготівлі вторинної сировини за накладними, у яких зазначається вага паперової макулатури, що передана для переробки. Дата здачі документів, їх вага та номер накладної вказуються в актах про вилучення документів для знищення. Ці акти вміщуються в справу архівного фонду організації та зберігаються в архіві організації.

Знищення документів без схвалення описів справ постійного зберігання ЕПК державного архіву (для організацій - джерел формування НАФ), а також порушення встановлених Переліком строків зберігання документів є незаконними і тягне відповідальність згідно з чинним законодавством України.


РОЗДІЛ 2
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ УСТАНОВИ

2.1. Організація та функції медичного закладу

У відповідності до чинного законодавства України під закладом охорони здоров’я розуміють юридичну особу будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних працівників.

Будь-яка лікарня, амбулаторія, поліклінічна установа тощо є лікувально-профілактичним закладом. Виключення становлять приватно-практикуючі лікарі, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці (далі — ФОП), отримали ліцензію на провадження медичної практики, відкрили кабінети, найняли на роботу лікарів з вищою освітою та середній медичний персонал. Кабінети, відкриті ФОП, не створюють юридичної особи, тому медичні кабінети не відносяться до закладів охорони здоров’я.

Основами законодавства України про охорону здоров’я зазначено, що мережа державних і комунальних закладів охорони здоров’я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Створення та діяльність приватних медичних закладів підтримується з боку держави. Проте чинним законодавством зазначається, що провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров’я, яка відповідно до закону підлягає ліцензуванню, дозволяється лише за наявності ліцензії (ст. 17 Основ законодавства). Необхідність в створенні приватного медичного закладу визначає не держава, а володілець на підставі маркетингових досліджень ринку медичних послуг та на власний ризик.

Медичні заклади всіх форм власності та приватно-практикуючі лікарі в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також актами уповноваженого органу управління та іншими нормативно-правовими актами.

Права, гарантії та пільги для закладів охорони здоров’я Чинним законодавством України передбачено, що медичний заклад будь-якої форми власності має наступні права:

– здійснювати господарську діяльність у передбаченому законом порядку. Для здійснення господарської діяльності ЛПУ залучає і використовує матеріально-технічні, фінансові, трудові та інші види ресурсів, використання яких не заборонено законодавством

– відкривати та закривати рахунки в Державному казначействі України, установах банків, у тому числі (в іноземній валюті)

– мати круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власними реквізитами

– укладати угоди, у т.ч. господарські угоди з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також фізичними особами відповідно до законодавства

– набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем, відповідачем або третьою стороною у справах, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах

– користуватися або оперативно управляти наявним майном та нематеріальними активами

– на компенсацію збитків, завданих внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було визнано судом неконституційними або недійсними, (підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду)

– звертатися у порядку, передбаченому законодавством, до центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, для отримання інформації та матеріалів, необхідних для ведення основної діяльності

– здійснювати співробітництво з іноземними організаціями відповідно до законодавства

– здійснювати власне будівництво, реконструкцію, капітальний та поточний ремонт основних фондів у визначеному законодавством порядку

– здійснювати інші права, що не суперечать чинному законодавству.

Заклади охорони здоров’я, особи, які здійснюють підприємницьку діяльність в сфері охорони здоров’я, а також суб’єкти господарювання, що виробляють продукцію, необхідну для забезпечення діяльності закладів охорони здоров’я, користуються податковими та іншими пільгами, передбаченими законодавством (ст. 21 Основ законодавства). Наприклад, пільги щодо сплати ПДВ для медичних закладів.

Серед гарантій держави для медичного сектору необхідно зазначити надання бюджетного фінансування та забезпечення матеріально-технічними засобами. Щоправда, визначена гарантія розповсюджується на державні та комунальні медичні установи.

Як зазначено ст. 18 Основ законодавства, фінансування охорони здоров’я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров’я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров’я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Проте, чинним законодавством зазначені випадки, коли державне фінансування може поширюватись і на приватні медичні заклади: медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров’я, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. Особливості укладення договорів про медичне обслуговування населення визначаються законом, – тобто, у випадку укладення договору про надання безоплатної медичної допомоги населенню приватним медичним закладом, держава має відшкодовувати вартість наданих послуг.

Держава організує матеріально-технічне забезпечення охорони здоров’я в обсязі, необхідному для надання населенню гарантованого рівня медичної допомоги. Всі заклади охорони здоров’я мають право самостійно вирішувати питання свого матеріально-технічного забезпечення. Держава сприяє виробництву медичної апаратури, інструментарію, обладнання, лабораторних реактивів, ліків, протезних і гігієнічних засобів та інших виробів, необхідних для охорони здоров’я, а також розвитку торгівлі цими виробами.

Обов’язки закладів охорони здоров’я:

Для медичних закладів всіх форм власності державою закріплені ряд обов’язків (у відповідності до Основ законодавства про охорону здоров’я та Ліцензійних умов):

1. зареєструвати юридичну особу, а також вносити зміни до статутних документів, проводити перереєстрацію, ліквідацію у передбаченому законом порядку (Ліцензійні умови з медичної практики)

2. отримати дозвіл на проведення господарської діяльності з медичної практики (Ліцензійні умови з медичної практики)

3. затвердити статут (положення), структуру, штатний розпис, перелік обладнання відповідно до табеля оснащення закладу охорони здоров’я

4. призначити на посаду головного лікаря, який має сертифікат лікаря-спеціаліста та посвідчення про наявність кваліфікаційної категорії за спеціальністю «організація і управління охороною здоров’я» за наявності стажу роботи не менше трьох років

5. забезпечити працівниками, необхідними для надання медичної допомоги

6. зберігати за місцем провадження діяльності: нормативно-правові документи, у тому числі нормативні документи з питань стандартизації, необхідні для провадження відповідного виду господарської діяльності; обліково-звітні статистичні форми відповідно до заявлених спеціальностей; акредитаційний сертифікат закладу охорони здоров’я (за умови функціонування закладу охорони здоров’я більше двох років); свідоцтво про атестацію лабораторії закладу охорони здоров’я (за наявності її у структурі закладу); документи, у яких зазначається рівень кваліфікації медичних працівників.

7Медична практика провадиться суб’єктами господарювання на підставі ліцензії та за наявності: приміщень, що відповідають установленим санітарним, епідеміологічним, гігієнічним нормам і правилам, протипожежним нормам і правилам за наявності дозволу органу державного пожежного нагляду; приладів, обладнання, оснащення відповідно до Табеля оснащення виробами медичного призначення лікувальних та діагностичних кабінетів амбулаторно-поліклінічних закладів, стаціонарних відділень лікарень (далі Табель оснащення). При цьому засоби вимірювальної техніки повинні бути метрологічно повірені; працівників (лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою) для провадження медичної практики.

8. Забезпечити надання пацієнтам та відвідувачам за місцем провадження діяльності достовірну інформацію в доступному для споживача місці: вивіску із зазначенням найменування суб’єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію; фотокопію ліцензії та копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців; акредитаційний сертифікат закладу охорони здоров’я (за умови функціонування більше двох років); перелік лікарських спеціальностей та спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою, за якими провадиться медична практика; свідоцтво про атестацію лабораторії закладу охорони здоров’я за наявності її у структурі закладу; режим роботи ліцензіата; відомості про керівництво (прізвище, ім’я, по батькові керівника, його заступників) та лікарів ліцензіата (прізвища, імена, по батькові, посади, категорії); книгу відгуків та пропозицій громадян.

9. Здійснювати оперативну діяльність по матеріально-технічному забезпеченню своєї роботи.

10. Здійснювати бухгалтерський облік, вести фінансову та статистичну звітність згідно з законодавством.

11. Придбавати матеріальні ресурси у підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також у фізичних осіб.

12. Створювати належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування.

13. Забезпечувати підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації медичних працівників (ст. 75 Основ законодавства).

14. Використовувати у роботі систему стандартів у сфері охорони здоров’я (ст. 14-1 Основ законодавства).

15. Забезпечити право пацієнта на вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я (ст. 38 Основ законодавства).

16. Забезпечити надання медичної інформації (ст. 39 Основ законодавства).

17. Забезпечити дотримання право на таємницю про стан здоров’я (ст. 39-1 Основ законодавства), лікарської таємниці (ст. 40 Основ законодавства).

18. Забезпечити дотримання загальних умов медичного втручання (с. 42).

19. отримати добровільну згоду інформованого пацієнта / законного представника (ст. 43).

20. забезпечити застосування методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів (ст. 44).

2.1.1. Правовий статус керівника ЛПУ

Управління поточною діяльністю ЛПУ державної та комунальної форми власності здійснює головний лікар.

Основами законодавства про охорону здоров’я зазначається, що керівником закладу охорони здоров’я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, а саме:

– мати повну вищу медичну освіту (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”;

– післядипломна спеціалізація за фахом “Організація і управління охороною здоров’я”;

– мати вищу кваліфікаційна категорія за лікарською спеціальністю та за фахом “Організація управління охороною здоров’я”;

– стаж роботи за лікарською спеціальністю для головного лікаря обласної лікарні — не менше 10 років, та за фахом “Організація управління охороною здоров’я» — не менше 8 років; для головного лікаря центральної міської та центральної районної лікарень — відповідно не менше 7 та 5 років;

– пройти стажування в органах управління вищого рівня.Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров’я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров’я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту. Подібний вид працевлаштування прийнятний і для керівників приватних закладів охорони здоров’я, у випадку, якщо керівник ЛПУ не є володільцем.

У контракті зазначається строк найму, права, обов’язки і відповідальність головного лікаря, умови його матеріального забезпечення та інші умови. Підстави для дострокового звільнення з посади головного лікаря має бути передбачено контрактом.

Нижче розглянемо вимоги, права, завдання, обов’язки та відповідальність керівника ЛПУ:

І. Вимоги:

Керівник ЛПУ повинен знати Конституцію України; акти законодавства, нормативні документи, що стосуються державної служби та місцевого органу виконавчої влади; Укази Президента України, постанови та розпорядження Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, що регулюють розвиток галузі охорони здоров’я; основи медичного і трудового права; концепцію розвитку охорони здоров’я населення України; основи міжнародного та європейського законодавства з питань охорони здоров’я; практику застосування законодавства у межах своєї компетенції; основи державного управління; практику застосування чинного законодавства; основи організації роботи та технологію процесу управління; економічні основи управління охороною здоров’я, демографічну ситуацію в регіоні; специфіку менеджменту і маркетингу в галузі охорони здоров’я; технології інформаційного забезпечення управління, форми та методи роботи із засобами масової інформації; правила ділового етикету; сучасні засоби комунікацій та зв’язку

ІІ. Права:

має право діяти без довіреності від імені ЛПУ, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію ЛПУ і вирішує питання його діяльності у межах та у визначеному законодавством порядку розпоряджається коштами та майном відповідно до законодавства укладає договори (у тому числі щодо надання медико-санітарної допомоги), видає довіреності, відкриває рахунки в органах Держказначейства, в установах банків в установленому порядку у межах компетенції видає накази та інші розпорядчі акти, дає вказівки, обов’язкові для всіх підрозділів та працівників медичного закладу призначає своїх заступників та розподіляє обов’язки між ними визначає організаційну структуру ЛПУ, граничну чисельність працівників, штатний розпис та подає їх на затвердження до уповноваженого органу управління (з урахуванням вимог чинного законодавства України):

– затверджує положення про структурні підрозділи медичного закладу за поданням керівників цих підрозділів

– призначає на посади та звільняє керівників структурних підрозділів, інших працівників

– встановлює працівникам розміри премій, винагород, надбавок і доплат на передбачених колективним договором та законодавством умовах

– укладає колективний договір з працівниками від імені уповноваженого органу управління

– вирішує інші питання діяльності ЛПУ у відповідності до вимог чинного законодавства України

ІІІ. Завдання та обовязки:

– здійснювати керівництво лікувально-профілактичним закладом відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність підприємств, установ і організацій охорони здоров’я;

– організувати лікувально-профілактичну, адміністративно-господарську та фінансову діяльність закладу;

– співпрацювати з органами управління, місцевою владою, суміжними медичними закладами та забезпечувати взаємодію підрозділів лікувально-профілактичного закладу;

– забезпечити надання якісної медичної та фармацевтичної допомоги населенню

– впроваджувати сучасні методи діагностики і лікування, лікувально-оздоровчого режиму, раціонального харчування;

– регулювати використання ліжкового фонду;

– організовувати роботу з добору, розстановки і використання медичних кадрів, забезпечувати своєчасне підвищення їх кваліфікації;

– створити належні виробничі умови, забезпечити додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту;

– алізувати показники роботи закладу, вживати заходів щодо їх оптимізації, видавати відповідні директивні документи з цього питання;

– організувати проведення науково-практичних конференцій медичних працівників закладу з актуальних питань охорони здоров’я.

ІV. Відповідальність:

– головний лікар безпосередньо підпорядковується уповноваженому органу управління та несе персональну відповідальність за виконання покладених на ЛПУ завдань і здійснення ним своїх функцій;

– головний лікар та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірність обліку та статистичної звітності у встановленому законодавством порядку;

– головний лікар несе персональну відповідальність за порушення трудового, санітарного, антикорупційного та інш. законодавства;

– головний лікар представляє медичний заклад у суді як відповідач у позовах проти лікувально-профілактичної установи.

2.1.2. Юридична відповідальність ЛПУ

Коли мова йде про настання юридичної відповідальності в медичній сфері, то в переважній більшості випадків йдеться про цивільно правову –  відповідальність медичних закладів. Як зазначається у Цивільному кодексі України, відповідальність за результати діяльності працівника, у т.ч. і за заподіяння шкоди, несе роботодавець, тобто –  лікувально-профілактичний заклад, в якому працює медичний працівник. Дана норма закріплена в законодавстві не випадково: покладення відповідальності на працівника, який безпосередньо заподіяв шкоду, зробило б менш реальним механізм відшкодування шкоди пацієнтові. Якщо в основі правопорушення лежить лікарський злочин, то притягнення медика до кримінальної відповідальності не перешкоджає можливості вимагання з боку пацієнта або його законних представників цивільно-правового відшкодування шкоди.

Також не слід забувати й про можливість притягнення до відповідальності лікувальної установи при порушенні кримінальної справи проти конкретного медичного працівника даного медичного закладу.Порушення вимог трудового, протиепідемічного законодавства, порядку видачі, посвідчення документів посадовими особами тягне за собою настання адміністративної відповідальності.

Детальніше про настання найактуальнішого виду відповідальності – цивільно-правовій відповідальності, –  зупинимось нижче.

Такий вид відповідальності для ЛПУ може настати з деяких причин, а саме:

– при порушенні медичними працівниками даного ЛПУ виконання своїх професійних обов’язків, унаслідок чого було заподіяно шкоду здоров’ю та / або життю пацієнта;

– при порушенні договірних відносин;

– при посяганні на ділову репутацію ЛПУ;

– при розгляді цивільно-правових «медичних» справ судом, зазвичай, оскаржується порядок, правомірність, своєчасність або необхідність надання медичної допомоги / медичних послуг працівником (ками) ЛПУ.

У всіх позовних заявах зазначається необхідність відшкодування заподіяної шкоди – моральних страждань та матеріальних збитків. Різновидами шкоди є:

– майнова (реальні втрати, не отримані доходи, витрати на харчування, лікування, догляд тощо);

– моральна (фізичні та моральні переживання пацієнта, який постраждав у результаті медичного втручання).

Фізична шкода здоров’ю визначається відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року.

Майнова шкода визначається в результаті підрахунків втраченого заробітку, недоотриманих прибутків, витрат на лікування, додаткове харчування, придбання ліків, догляд тощо. Іншими словами –  це все ті витрати, які в пацієнта виникли у зв’язку із заподіянням йому шкоди, а також всі доходи, які потерпілий міг би точно отримати. Ці обставини повинні бути підтверджені документально. Наприклад, витрати на додаткове харчування визначаються на основі довідки медичної установи про раціон додаткового харчування і довідки про ціни на продукти, що склалися у тій місцевості, де потерпілий зазнав витрат. Відповідно витрати на лікарські засоби встановлюються на підставі чеків, товарних накладних, а за їх відсутності –  за допомогою витягу з медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого, де зазначено, які ліки призначались і потім застосовувались, та довідки з аптечного управління, де буде зазначено вартість ліків на ринку фармпослуг за певний місяць.

У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода фізичної особи полягає:

1) у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Методичними рекомендаціями щодо відшкодування моральної шкоди враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може бути суто умовним. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Резюмуючи перший вид цивільно-правової відповідальності, зазначу, що у разі визнання судом позовних вимог пацієнта, безпосереднє відшкодування нанесеної матеріальної та моральної шкоди здійснює медичний заклад. У свою чергу, медичний заклад має право регресного позову до безпосереднього заподіювача шкоди –  медичного працівника.

Регрес у сфері цивільно-правової відповідальності медичних організацій –  це можливість ЛПУ, яка відшкодувала шкоду, заподіяну пацієнтові при наданні медичної допомоги, зворотної вимоги стягнення у розмірі виплаченого відшкодування з працівника цієї установи –  конкретного заподіювача шкоди.

Порушення договірних відносин можливе як у сфері укладених господарських договорів, так і при наданні оплатних медичних послуг.Якщо перший вид конфліктів вирішується господарськими судами без особливих проблем, то при розгляді фінансових суперечок між пацієнтом та лікувальною установою відбувається вимушене розкриття лікарської таємниці (у випадку, коли позивачем є ЛПУ). Тому керівникові медичного закладу необхідно бути готовим до того, що освічений пацієнт або його правозахисник можуть висунути зворотній позов про відшкодування шкоди за розголошення конфіденційної інформації. Подібні види конфліктів необхідно намагатися врегулювати на досудовому етапі або за допомогою альтернативних методів вирішення спорів.

Однією із нових для медичної сфери позовною вимогою є притягнення пацієнта, його законного представника або недобросовісного конкурента до відповідальності за посяганні на ділову репутацію ЛПУ. Наприклад, один із провідних приватних медичних закладів нині оскаржує розміщення інформації, що шкодить діловій репутації, на одному із Інтернет-ресурсів «медичного» характеру. Не виключено, що інформацію розмістили конкуренти даного ЛПУ (елемент недобросовісної конкуренції). Пацієнтопотік після розміщення інформації зменшився на 25%. Навіть при умові, що дане ЛПУ досягне поставленої мети і інформація, що значно зіпсувала репутацію буде знищена, відновлення пацієнтопотоку відбудеться ще через певний час.

Інший медичний заклад нині оспорює розміщення у місцевій газеті (друкована та електронна версія) недостовірної інформації щодо розміщення результатів проведених одному із пацієнтів обстежень. Зважаючи на те, що приватних закладів, що надають подібні послуги в даній місцевості, лише два, а характер викладеної інформації дає можливість ідентифікувати даний медичний заклад. Ймовірно, що найближчим часом пацієнтопотік до даного ЛПУ значно зменшиться.

Юридична бібліотека:

Конституція України

Цивільний кодекс України

Закон України «Основи»

Закон України «Про захист прав споживачів»

2.2 Нормативно-правові акти МОЗ України

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»

Наказ МОЗ України № 49 від 02.02.2011р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності

Нормативно-правові актіи МОЗ України щодо організації та надання медичної допомоги населенню та забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, з питань радіаційної безпеки, а також щодо діяльності, пов'язаної з організацією та якістю надання медичної допомоги населенню.

У найменуванні юридичної особи повинно міститись найменування лише одного із видів закладів охорони здоров'я відповідно до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ України від 28 жовтня 2002 року № 385, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7180 (далі – Перелік закладів охорони здоров'я).

Використання юридичними особами в своєму найменуванні та найменуванні структурних підрозділів видів закладів охорони здоров'я та їх словосполучень, які не відповідають Переліку закладів охорони здоров'я, не допускається.

Фізична особа - підприємець повинна:

а) затвердити:

– номенклатуру справ з медичної та фармацевтичної документації;

– правила та інструкції виконання маніпуляцій та процедур;

– інструкцію щодо правил миття й знезараження рук;

– перелік та вартість послуг, які відповідно до законодавства – надаються пацієнтам;

б) дотримуватись:

– нормативно-правових актів щодо перебування пацієнтів;

– встановлених норм щодо площ та розташування приміщень закладу – відповідно до ДБН В.2.2-10-2001 "Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я";

– вимог законодавства з охорони праці;

в) забезпечити:

– повірку засобів вимірювальної техніки, що використовуються в  медичній практиці та підлягають метрологічній повірці;

– умови для миття й знезараження рук;

– дотримання санітарних норм і правил щодо вивезення та знищення побутового сміття та медичних відходів;

г) зберігати лікарську таємницю;

ґ) зберігати та надавати інформацію про пацієнта в установленому законодавством порядку;

д) одержувати добровільну згоду пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення;

е) вести обліково-звітні статистичні форми у сфері охорони здоров'я відповідно до заявлених спеціальностей;

є) проводити протиепідемічні заходи;

ж) зберігати за місцем провадження діяльності:

– виписку з Єдиного державного реєстру;

– інформацію про порядок дій при невідкладних станах;

– нормативно-правові документи, у тому числі нормативні документи з питань стандартизації, необхідні для провадження відповідного виду господарської діяльності;

– обліково-звітні статистичні форми відповідно до заявлених спеціальностей;

– висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи про відповідність наявних приміщень вимогам санітарних норм і правил щодо здійснення медичної практики;

– копії документів, у яких зазначаються освітньо-кваліфікаційні рівні медичних та фармацевтичних працівників (у разі їх найму);

– документи, передбачені підпунктом "а" цього пункту.


РОЗДІЛ 3
ОСОБЛИВОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В МЕДИЧНОМУ ЗАКЛАДІІ

3.1. Інформаціне забезпечення в медичному закладі

Загальновідомо, що кожний медичний працівник переобтяжений необхідністю заповнення великої кількості облікових статистичних форм та іншої медичної документації.

З іншого боку, без використання сучасних технологій важко якісно заповнити статистичні форми звітності, що негативно позначається на цілісності даних та статистики охорони здоров'я і діяльності медичних установ. Сучасні інформаційні технології є дуже впливовим фактором в нашій повсякденній діяльності.

Комп'ютеризація медичних закладів передбачає створення баз даних різного призначення та отримання показників роботи (вихідних форм) в автоматичному режимі.

На даний час в  кліниці”Боріс” функціонує медична комп'ютера інформаційна система, яка охоплює хірургічний центр та (клініко-діагностична лабораторія). Інформаційна система створені згідно стандартів ведення медичної документації затверджених МОЗ і стандартів формування баз даних.

Значно зменшились витрати робочого часу медпрацівників на оформлення медичної документації та на заповнення облікових статистичних форм, які тепер отримуються в автоматичному режимі.

Лицьова сторона історії хвороби роздруковується за декілька хвилин.

Відпала необхідність заповнювати велику кількість журналів передбачених стандартами МОЗ, (форма № 001/0 "Журнал обліку прийому хворих в стаціонар",Журнал плану оперативних втручань Журнал реєстрації аналізів, . Ці журнали створюються автоматично, що дає змогу медичному персоналу відділеннь більше уваги приділяти хворому. Автоматичне створювання облікових форм (таких як: форми 007/0 "Листок обліку руху хворих і ліжкового фонду стаціонару", рапорту чергового лікаря та довідок про перебування пацієнтів у стаціонарі, скорочує медперсоналу багато робочого часу.

Лікарі стаціонарних відділень значно більше уваги можуть приділяти хворим, а не "писанині" завдяки тому, що оформлення історій хвороб, епікризів, та іншої мед. документації ведеться за допомогою відпрацьованої системи з широким застосуванням шаблонів, дозволяючи економити робочий час.

За допомогою мережі Інтернет пацієнти мають можливість інтерактивно спілкуватись з лікарем та отримати необхідну інформацію щодо послуг які надаються в лікарні.

Крім того в електронному вигляді формуються протоколи операцій, та автоматично створюється журнал "Журнал запису оперативних втручань у стаціонарі" форма № 008/0, він друкується на принтері та брошурується.

Комп'ютерна інформаційна система позитивно впливає на якість лікувально-діагностичного процесу. Так, програма "Гістологія" дозволяє оперативно отримувати лікарям хірургічного профілю результати експрес-біопсії по комп'ютерній мережі.

В планах є комп'ютеризація усієї ДНУ “НПЦ ПКМ” ДУС, що надасть змогу відмовитися від друкування статистичних талонів та надасть можливість виготовляти чіп-карти для створення єдиного паспорту пацієнта.

В ДНУ “НПЦ ПКМ” ДУС впроваджена автоматизація обліку кадрів та бухгалтерського обліку що дозволяє швидко та якісно формувати звітність цім структурним підрозділам .

В ДНУ “НПЦ ПКМ” ДУС створений свій веб-сайт та доступ в глобальну систему Інтернет за технологією ADSL, який надає можливість інформувати населення області та за її межами про надання медичної допомоги, а також інтерактивно відповідати на запитання пацієнтів, вести попередній запис на консультації, надавати медичному персоналу лікарні інформацію, щодо сучасних медичних технологій та підвищувати професіональний рівень.

Комп'ютеризація також дозволяє керівникам отримувати оперативні дані, та на їх основі своєчасно приймати управлінські рішення, ціленаправлено впливати на кінцеві результати роботи.

Керівництво ДНУ “НПЦ ПКМ” ДУС може отримати інформацію про роботу ДНУ “НПЦ ПКМ” ДУС за будь який період та в будь яких обсягах. Так наприклад заступник головного лікаря може отримати інформацію про кількість госпіталізованих хворих по відділенням, про виконання планового завдання щодо тривалості лікування, про хірургічну активність та інші.

Можливість використання інформаційної системи, та її інтегрування з страховою медициною, дозволить більш раціонально використовувати ресурси в охороні здоров'я, гарантувати якість медичної допомоги, та забезпечувати інформацією управлінську діяльність.

Це говорить про наявність відповідної нормативно-правової бази, яка формує стратегію інформаційної політики та включає питання ведення нормативно-довідкової інформації, що є обов'язковою для всіх закладів, визначення штатних одиниць для кожного лікувально-профілактичного закладу із супроводу програмного забезпечення, визначення джерел фінансування комп'ютерної техніки, програмних забезпечень і телекомунікаційних технологій;

Наявність освітнього центру з підготовки медичного персоналу з питань інформаційного забезпечення системи охорони здоров'я, запровадження підготовки спеціалістів з інформатики охорони здоров'я.

Загальні принципи оптимізації системи інформаційного забезпечення, які стоять перед лікувально-профілактичними закладами України:

1. Комп'ютеризація лікувально-профілактичних закладів.

2. Зміна облікової документації.

3. Заміна системи збору статистичної інформації.

4. Функціональна орієнтація інформації за рівнями менеджменту. Пріоритетним напрямом інформатизації закладів охорони здоров'я має стати

– впровадження в усі лікувально-профілактичні заклади програмного забезпечення, яке враховує такі напрями:

– облік витрат та управління ресурсами лікувально-профілактичного закладу;

– введення системи електронного документообігу;

– ведення медичної статистики;

– формування медичних регістрів населення в зоні обслуговування лікувально-профілактичного закладу;

– формування баз даних пацієнтів, які знаходяться на обліку в поліклініці та лікувались в стаціонарі;

– облік пільгового забезпечення населення лікарськими засобами;

– електронний обмін документами між відділеннями та відділами лікувально-профілактичного закладу, з керівництвом закладу та з органами влади.

Провідні лікувально-профілактичні заклади України мають відповідну службу інформаційного забезпечення. Більшість таких служб має вигляд неформального функціонально-структурного формування, завданням якого є забезпечення апарату управління та учасників лікувального-діагностичного процесу інформацією.

Лікувально-профілактичні заклади використовують такі джерела інформації:

– власні;

– наукову інформацію, яку отримують з медичних бібліотек чи за рахунок телекомунікаційних технологій;

– директивно-відомчу інформацію, яку отримують з: -Міністерства охорони здоров'я України;

– управлінь охорони здоров'я облдержадміністрацій та міських рад;

міських управлінь статистики;

– директивна інформація, яка надходить з органів влади.

Структура служби інформаційного забезпечення лікарні має бути обґрунтована названими видами інформації.

Службу інформаційного забезпечення лікувально-профілактичного закладу має очолювати заступник головного лікаря з організаційно-методичної роботи. Управління інформаційним забезпеченням лікувально-профілактичного закладу має здійснюватися згідно з Положенням про службу інформаційного забезпечення.

До повноважень та функціональних обов'язків заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи належать такі питання:

– управління службою інформаційного забезпечення закладу;

– безпосереднє управління діяльністю завідувача відділення інформаційних технологій лікувально-профілактичного закладу;

– сприяння забезпеченню служби інформаційного забезпечення технічними засобами, комп'ютерами, оргтехнікою та програмним забезпеченням;

– визначення структури інформаційних потоків у лікарні;

– організація занять для персоналу лікарні з використання технічних засобів оброблення інформації;

– контролювання стану діяльності служби інформаційного забезпечення;

– затвердження організаційних, розпорядчих, звітно-статистичних та інших документів служби інформаційного забезпечення.

Загальні засади інформаційного забезпечення управлінської діяльності регулюються Положенням про службу інформаційного забезпечення лікувально-профілактичного закладу. Дія такого Положення поширюється на:

– працівників, які мають безпосереднє відношення до інформаційного забезпечення роботи закладу;

– апарат управління;

– учасників лікувально-діагностичного процесу.

Провідні лікувально-профілактичні заклади України з метою інформаційного забезпечення впроваджують у структуру закладу окремий структурний підрозділ, основним завданням якого є збирання, оброблення, збереження і надання медико-статистичної інформації з власних джерел лікарні та забезпечення роботи загальної інформаційної системи закладу.

До штатного розділу відділення інформаційних технологій мають входити:

– завідувач відділення;

– інженер електронної техніки;

– інженер-програміст;

– старший оператор зміни;

– оператори ЕОМ.

Повноваження та функціональні обов'язки завідувача відділенням інформаційних технологій представлені на:

  1.  Вимоги до апаратно-програмного забезпечення лікувально-профілактичного закладу:
  2.  організація даних, яка має забезпечити можливість обміну та актуалізації даних, що використовуються в системі, їх цілісність та достовірність;
  3.  наявність захисту від несанкціонованого доступу та помилкових дій користувача;
  4.  можливість адміністрування бази даних (призначення прав доступу до бази даних та архіву для кожного робочого місця);
  5.  забезпечення працездатності програмного забезпечення: наявність набору тестів, що здійснюють самоперевірку; видача відповідних діагностичних повідомлень;
  6.  наявність у програмному забезпеченні меню-орієнтованого і/або графічний користувальницький інтерфейс з управлінням через клавіатуру і/ або мишу.

Програмне забезпечення лікувально-профілактичного закладу має забезпечувати можливість адаптації робочих місць та серверу до:

– конкретної конфігурації: технічних засобів; операційної мережі;

– типу та специфіки лікувально-профілактичного закладу: стаціонар, поліклініка, медсанчастина, багатопрофільний ЛПЗ, діагностичний центр;

– баз даних нормативно-довідкової інформації;

– структури вхідних та вихідних форм інформації: екранних; паперових; електронних.

Повноваження та функціональні обов'язки завідувача відділенням інформаційних технологій лікувально-профілактичного закладу

Основним напрямом розвитку інформаційно-технічного забезпечення роботи лікувально-профілактичного закладу є розробка, впровадження та безперервний супровід корпоративної медичної інформаційної мережі, яка включає комплекс програм щодо автоматизації роботи основних служб закладу на базі комп'ютерної лікарняної мережі із забезпеченням безперервного доступу через Інтернет до медичних баз та банків даних.

Інформаційно-технічне забезпечення лікувально-профілактичного закладу має вміщувати кілька серверів.

1. Центральний сервер лікувально-профілактичного закладу забезпечує:

– управління локальними міні-мережами;

– управління медичними та управлінськими серверами;

– вихід до Інтернету;

– вихід до підпорядкованих закладів (якщо ЛПЗ має статус центрального);

– вихід на сервери, яким підпорядкований заклад: Міністерство охорони здоров'я; управління охороною здоров'я при міських та облдержадміністраціях тощо.

2. Управлінський сервер забезпечує:

– зв'язок служб закладу між собою;

– зв'язок заступників головного лікаря з підпорядкованими їм службами;

– зв'язки організаційно-методичного відділу;

– зв'язки відділу інформаційного забезпечення.

3. Фінансовий сервер забезпечує загальнолікарняний зв'язок та зв'язок роботи між такими видами служб:

– відділ кадрів (служба управління персоналом);

– бухгалтерія (може мати окремий сервер);

– юридичний відділ;

– економічний відділ;

– господарська служба;

– відділ маркетингу медичних послуг (у лікувально-профілактичних закладах недержавної форми власності).

4. Сервер стаціонару забезпечує зв'язки:

– заступників головного лікаря;

– відділень лікарні;

– приймального відділення;

– відділення екстреної медичної допомоги;

– аптеки;

– інших структурних підрозділів.

5. Сервер поліклініки забезпечує зв'язки:

– реєстратури;

– відділу статистики.

6. Сервер лікувально-діагностичної служби забезпечує зв'язки;

– лабораторій;

– кабінетів функціональної діагностики;

– рентгенологічної служби;

– інші лікувально-діагностичні підрозділи закладу.

З метою інформаційно-технічного забезпечення роботи лікувально-профілактичного закладу розроблено декілька інформаційних систем.

o статистична звітність роботи лікувально-профілактичного закладу за всіма основними напрямами діяльності: лікувально-діагностична робота; статистика захворюваності та смертності, фінансова звітність тощо.o реєстратура;

– робоче місце лікаря;

– підсистема реєстрації даних оглядів;

– підсистема складання розкладів;

– підсистема статистичних вибірок;

– підсистема складання звітів;

– підсистема адміністрування.

Реєстратура - основним завданням даної підсистеми є ведення записів амбулаторних карток пацієнтів. У таких картках у формі послідовності внесення документів зібрана історія хвороби кожного пацієнта. В картках висвічуються дані анамнезу, записи щодо проведених обстежень та спостережень за станом пацієнта та інші текстові документи. За допомогою підсистеми реєстратура проводиться прийом пацієнта на лікування та його виписка.

Робоче місце лікаря - підсистема складається з вікна, на який виводиться список усіх пацієнтів, що знаходяться на лікуванні в даного лікаря.

Підсистема реєстрації даних оглядів - дозволяє проводити огляд пацієнтів на базі деревоподібної структури, яка задає набір питань при обстеженні та можливі варіанти відповідей пацієнта.

Підсистема складання розкладів - інструмент для складання розкладів процедур та обстежень пацієнта. Підсистема працює в двох режимах: перший –  у режимі роботи заклад-поліклініка, пацієнти звертаються в заклад по одній особі в будь-який день; другий –  коли пацієнти прибувають на лікування групами через задані проміжки часу.

Підсистема статистичних вибірок –  дозволяє користувачеві за допомогою спеціального редактора побудувати фразу, близьку за формою до рідної мови, яка описує необхідну інформацію. Далі ця фраза транслюється в запит до бази даних і користувач отримує необхідні йому статистичні дані.

Підсистема адміністрування –  призначена для налагодження автоматизованої інформативної системи адміністрування робочих місць користувача.

3. Автоматизована інформаційна система "ЕМСіМЕД" –  експлуатується у відокремлених поліклініках або поліклінічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів. Використання типової програми дає змогу закладу:

– сформувати базу даних населення, яке прикріплення до даної поліклініки;

– вести єдину нормативно-довідкову інформацію;

– отримувати достовірні статистичні звіти;

– вести облік роботи медичного персоналу;

– проводити персоніфікований облік захворюваності, звертань пацієнтів до лікаря;

– проводити диспансеризацію населення;

– проводити аналіз якості медичного обслуговування;

– програма може проводити автоматизовані розрахунки, що має стати в нагоді при прийнятті Закону про обов'язкове медичне страхування.

Автоматизована інформаційна система "Стаціонар" вирішує завдання обліку госпіталізованих пацієнтів і дозволяє виконувати наступні роботи:

– проводити статистичні обрахунки за основними статистичними формами в галузі охорони здоров'я;

– автоматичний облік пацієнтів, які одержали медичну допомогу в стаціонарі;

– проведення медико-економічної експертизи якості медичної допомоги.

АІС "Стаціонар" використовується з метою формування реєстрів населення за певними категоріями: онкологічні хворі; наркологічні, психіатричні та венерологічні хворі; пацієнти, які одержували медичну допомогу з приводу туберкульозу або вірусного гепатиту, тощо.

3.2 Організація роботи з документацією за допомогою програми «ЕМСІМЕД» в клініці «Боріс»

Сучасний період розвитку управління лікувально-профілактичними закладами характеризується активним впровадженням багатофункціональних інформаційних систем в обслуговування діяльності організації. Комп'ютерна інформаційна система "ЕМСіМЕД" може забезпечити ведення всіх видів документації лікувально-профілактичного закладу: лікувально-профілактичної; фінансово-господарської, методологічної.

В комп'ютерну мережу об'єднуються:

– клінічні відділення;

– приймальне відділення;

– рентгенологічне відділення;

– відділення функціональної діагностики;

– фізіотерапевтичне відділення;

– клініко-діагностична лабораторія;

– відділ кадрів; бухгалтерія;

– головний лікар і його заступники;

– інформаційно-аналітичний відділ;

– поліклініка;

– господарська частина та склади;

– інші підрозділи лікувально-профілактичного закладу.

При впровадженні такої системи необхідно дотримуватися таких вимог та правил:

– можливість збільшення кількості комп'ютерів в мережі;

– можливість внесення та зчитування інформації з будь-якого робочого місця;

– можливість внесення та зміни різного роду інформації;

– можливість формування різних рівнів доступу до інформації залежно від робочого місця.

Електронна історія хвороби пацієнта формується з різних робочих місць:

– приймальне відділення - внесення паспортних даних;

– клінічні відділення - клінічні дані;

– клініко-діагностична лабораторія, рентгенологічне відділення;

– відділення функціональної діагностики - відомості про результати діагностичних обстежень.

Програма дозволяє вносити дані в історію хвороби паралельно з різними лікарями. Крім формування історії хвороби, інформаційна система "ЕМСіМЕД" надає можливість прораховувати вартість лікування кожного пацієнта. Крім цього, в кабінетах ультразвукової діагностики, комп'ютерної томографії та рентгенологічному відділенні можливо створити для кожного пацієнта архів зображень. В ендоскопічних відділеннях при проведенні лапароскопії, торакоскопії, артеріоскопії створюється архів відео матеріалів. Програма інформаційної системи "ЕМСіМЕД" передбачає виведення на друк історії хвороби, виписки з історії, формування епікризу.

Інформаційною системою "ЕМСіМЕД” передбачено облік матеріальних ресурсів лікарні:

  1.  оперативний облік руху товарно-матеріальних цінностей;
  2.  взаємодію інформації між бухгалтерією та клінічними відділеннями;
  3.  автоматичне списання використаних медикаментів і матеріалів;
  4.  бухгалтерський облік (розрахунок та ведення бухгалтерської звітності, автоматизоване нарахування заробітної плати, нарахування та утримання податків, розрахунок та калькуляція меню-розкладки для харчування хворих);
  5.  зведення балансу на певну дату;
  6.  фіксацію благодійних внесків від кожного пацієнта.

Інформаційна система "ЕМСіМЕД" забезпечує облік та управління людськими ресурсами за рахунок формування бази даних щодо:

а) розрахунку стажу роботи працівників;

б) терміну проходження останніх курсів підвищення кваліфікації, атестації, отримання категорії;

в) планування проходження курсів підвищення кваліфікації, з контролем виконання;

г) штатного розкладу, формуються дані щодо вакантних посад по відділеннях та спеціальностях;

д) автоматичного підрахунку навантаження лікаря.

Можливе об'єднання інформаційних мереж кількох лікувально-профілактичних закладів з метою створення корпоративної телекомунікаційної медичної мережі. Прикладом такої корпоративної мережі може бути інфраструктура Такий вид корпоративної мережі забезпечує більш високий рівень конфіденційності порівняно з публічними електронними мережами. Для охорони здоров'я населення окремої країни, регіону необхідно обробляти та передавати великі масивів інформації з метою:

– забезпечення дистанційного консультування пацієнтів;

– проведення моніторингу та оцінки стану та динаміки здоров'я населення;

– моніторингу стану системи охорони здоров'я, її резервів, готовності до вирішення поточних та екстрених проблем;

– поширення нових медичних технологій;

– підготовки та підвищення кваліфікації медичних кадрів.

Впровадження подібних мереж потребує введення єдиних стандартів та протоколів обміну інформацією. Фінансовий тягар з упровадження таких проектів має бути не тільки на лікувально-профілактичних закладах, а й компаніях, які забезпечують телемедичні послуги, та на місцевому й державному республіканському бюджеті.

2.Яскраві приклади роботи  комп”ютерної програми:

Під час роботи із системою лікар має можливість заповнювати електронні медичні картки пацієнтів, які проходили медичний огляд, створювати розклад роботи інших лікарів та інше.

Для того, щоб розпочати роботу із робочим місцем лікаря, потрібно натиснути курсором миші на вкладці «Лікар».

Рис.1 «Владка «Лікар»»

У системі певний лікар має певні ролі. Кожній ролі призначені певні права у системі. Права визначаються адміністратором системи.

Для переходу до певної ролі потрібно обрати із випадаючого списку необхідну роль курсором миші. Якщо під час пошуку не було знайдено потрібного пацієнта, користувач спочатку має можливість додати його до системи та потім додати до списку відібраних пацієнтів.

Для того, щоб перейти до форми додавання нового пацієнта, користувачу системи потрібно виконати наступне:

1. Натиснути на кнопку, яка знаходиться над списком пацієнтів у формі пошуку.

2. Після цього з’явиться форма додавання нового пацієнта. В даній формі користувачу потрібно внести відповідну інформацію, яка стосується пацієнта.

Рис.2 «Внесення інформації про пацієнта»

Для того, щоб перейти до електронної медичної картки пацієнта, картка якого вже раніше відкривалась, користувачу необхідно натиснути курсором миші на вкладці із ПІБ пацієнта.

У випадку, якщо потрібно відкрити електронну медичну картку, іншого пацієнта, користувачу потрібно зробити наступне:

1. Натиснути на кнопку «Пошук пацієнта» ().

2. Після цього з’являться поля в яких потрібно ввести критерії, за якими необхідно знайти пацієнта.

3. Після того, як пацієнта було знайдено, потрібно курсором миші натиснути на записі правою кнопкою миші та з випадаючого списку меню обрати «Перейти до ЕМК». Робота з медичними картками

Під час поточної роботи з ЕМК пацієнта користувач має можливість виконувати наступне:

– Додавати медичні картки до структури ЕМК;

– Редагувати картки;

– Закривати картки;

– Видаляти картки із структури ЕМК.

3.2.1. Додавання нової медичної картки до ЕМК

Під час роботи із ЕМК пацієнта користувач має можливість додати медичну картку до структури ЕМК пацієнта. Для того, щоб додати медичну картку до ЕМК, користувачу потрібно натиснути на кнопку реєстрації нової картки . Після цього з’явиться форма в якій користувачу потрібно обрати тип медичної картки.

Рис.3 «Додавання нової медичної картки до ЕМК»

Відмітки про прийом пацієнта

Переглядаючи розклад роботи додаткових ресурсів користувач має можливість робити відмітки щодо прийому пацієнта.

Для цього потрібно натиснути правою кнопкою миші на записі та з випадаючого списку меню обрати відповідну дію:

– Пацієнт прийшов – після вибору даної функції відкриється форма, в якій користувачу необхідно ввести час, в який пацієнта прийшов на прийом до лікаря;

– Розпочато прийом – вводиться час, в який лікар розпочав прийом пацієнта;

– Завершено прийом – вводиться час, в який лікар закінчив прийом пацієнта. Дана функція становиться активною після введення користувачем часу початку прийому пацієнта.

У разі потреби користувач має можливість роздрукувати наступну інформацію з форми перегляду розкладу додаткових ресурсів:

Рис. 4 «Відмітки про прийом пацієнта»

Рис.5 «Розрахунок»

Принципово новим для України підходом до реформування медичної галузі є створення єдиної (інтегрованої) інформаційно-аналітичної системи обліку стану здоров’я громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, на основі електронної ідентифікації пацієнтів у закладах охорони здоров’я, збору даних профілактичних обстежень з метою подальшого використання в аналітичних, експертних і статистичних системах. Важливою умовою створення зазначеної системи є забезпечення дотримання норм статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, створення системи дистанційного консультування та діагностики з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, що об’єднують великі заклади охорони здоров’я та наукові установи

Е-медицина повинна забезпечувати взаємодію між пацієнтами, медичними працівниками та установами за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

– Основними напрямами діяльності в галузі розвитку е-медицини є:

– впровадження автоматизованих інформаційних галузевих систем, які, зокрема, дають змогу перейти до ведення медичної документації в електронному вигляді;

– розвиток телемедицини;

– удосконалення розвитку системи моніторингу стану здоров’я населення;

– створення та впровадження нових комп’ютерних технологій профілактики захворювань, діагностики, забезпечення лікувальних процесів;

– створення загальнодоступних електронних медичних ресурсів.


РОЗДІЛ 4
ОХОРОНА ПРАЦІ Й БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1. Виявлення та аналіз небезпечних та шкідливих виробничих  факторів, що діють у виробничій зоні центрального офісу ТОВ «Боріс».

Відповідно до загальних ергономічних вимог за ДСТ 12.2.049-80 виробниче встаткування повинне відповідати антропометричним, фізіологічним, психофізіологічним, психологічним властивостям людини й обумовленим цими властивостями гігієнічними вимогами з метою збереження здоров'я людини й досягнення збільшення ефективності праці, зниження стомлюваності.

     Відповідно до вимог по ергономіці й технічній естетиці (ДЕРЖСТАНДАРТ 12.2. 032-78)”Робоче місце при виконанні робіт сидячи”, при використанні вищеописаного встаткування конструкція робочого місця, розміри й взаємне розташування елементів процесу забезпечують безпека робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Боріс » розташовано у м. Харків, проспект Леніна, 66»Б».  Об’єктом дослідження є центральний офіс ТОВ «Боріс».

У приміщенні розміщено 3 персональних комп’ютера, 1  багатофункціональний пристрій, 1 телефонний апарат.

Малюнок 4.1 - Планування приміщення з робочими місцями.

На малюнку 4.1: 1 - вікно; 2.1,2.2,2.3 - діагностичні місця; 3 - силовий щит; 4 - пожежний щит; 5 - вентиляційна віддушина.

Столи робочих місць, на яких провадяться діагностика, має висоту 800 мм, довжину 1400 мм, ширину 800 мм, висота сидіння 450 мм, висота простору для ніг - 650 мм, що забезпечує зручність робочого місця. Правильно обрана система висвітлення має велике значення в зниженні виробничого травматизму, створює нормальні умови для роботи органів зору, підвищує працездатність.

Приміщення має три вікна висотою 1.5. м, і шириною 2 м, розташованих на одній стіні.

Шкідливі і небезпечні виробничі фактори, що діють у робочій зоні:

1. Персональний комп'ютер.

Основні небезпечні й шкідливі виробничі фактори, що впливають на людину при роботі з персональним комп'ютером, що випливають:

– підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

– підвищена напруженість електростатичного поля;

– підвищена яскравість світла;

– пряма й відбита блесткість;

– підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якої може відбутися через тіло людини;

– статичні перевантаження кістково-м'язового апарата й динамічні локальні перевантаження м'язів кистей рук;

– розумова перенапруга;

– емоційні перевантаження;

– монотонність праці.

2. Принтер.

Якщо робота з персональним комп'ютером багато в чому регламентована законодавчо, то цього не можна сказати про інше встаткування, використовуваному в офісі. Отже, будь-який принтер є складним електроприладом, тому при роботі з ним необхідно виконувати стандартні вимоги пожежної й електробезпечності. Також у будь-якому принтері є частини, що рухаються, а деякі елементи можуть нагріватися в процесі роботи до високої температури.

Робота лазерних принтерів істотно впливає на параметри повітря в приміщенні. При формуванні зображення на фоточутливому барабані, нагріванні паперу й запіканні тонера на ній у повітря виділяються різні шкідливі речовини. Під час роботи лазерних принтерів у повітрі приміщення підвищується втримування озону, оксиду азоту, оксиду вуглецю, а також можливе виділення таких шкідливих речовин, як трихлоретан, ізооктан, толуол, бензол, ксилол, газоподібних з'єднань кадмію й селен.

Ще одним шкідливим фактором при роботі із принтерами є шум. Найвищим рівнем шуму під час роботи володіють матричні принтери, однак у паспортах цих приладів рівень шуму, як правило, не зазначений, а фактичний рівень може бути обмірюваний хіба що при проведенні атестації робочого місця. Це єдиний тип принтерів, рівень шуму яких може бути зіставимо з максимально припустимим на робочих місцях, обладнаних ПЭВМ (для нашого випадку це 50 дба). Всі інші принтери працюють свідомо тихіше.

3. Копіювальний апарат.

Основна загроза цього апарату укладається в способі формування зображення на світлочутливому барабані: замість лазера в копіювальних апаратах використається високовольтне коронирування. Цей спосіб спричиняється значно більше високу концентрацію озону й оксиду азоту в повітрі.

4.Клімат також впливає на самопочуття людини, впливаючи на нього через погодні фактори. Погодні умови містять у собі комплекс фізичних умов: атмосферний тиск, вологість, рух повітря, концентрацію кисню, ступінь обуреності магнітного поля Землі, рівень забруднення атмосфери.

Більшість фізичних факторів зовнішнього середовища, у взаємодії з якими еволюціонував людський організм, мають електромагнітну природу.

Повітря в тісних приміщеннях з достатком різного роду електромагнітних приладів насичений позитивними іонами. Навіть порівняно нетривале знаходження в такім приміщенні приводить до загальмованості, сонливості, запамороченням і головним болям. Аналогічна картина спостерігається у вітряну погоду, у курні й вологі дні. Фахівці в області екологічної медицини вважають, що негативні іони позитивно впливають на здоров'я, а позитивні - негативно.

У хворої людини пристосувальні реакції ослаблені, тому організм втрачає здатність швидко підбудовуватися. Вплив погодних умов на самопочуття людини зв'язано також з віком і індивідуальною сприйнятливістю організму.

5. Недостатьне освітлення робочего місця та поганої його якості призводе до щвидкоговтомлення зірних аналізаторів, підвищеннаяркість призводе до слепимості та нарушенню функції очей.

4.2. Розробка заходів щодо запобігання або ослаблення можливого впливу небезпечних і шкідливих виробничих на працюючих у центральному офісі ТОВ "Боріс"

Персональний комп'ютер.

Згідно Санітарним правилам і нормам (Санпін), площа одного робочого місця, обладнаного ПЭВМ, повинна становити не менш 6 кв.м., обсяг - не менш 20 куб.м. Для виключення впливу підвищених рівнів електромагнітних випромінювань відстань між екраном монітора й  працівником повинне становити не менш 0,5 м (оптимальне 0,6-0,7 м). Для забезпечення безпеки працівників на сусідніх робочих місцях відстань між робочими столами з моніторами (у напрямку тилу поверхні одного монітора й екрана іншого монітора) повинне бути не менш 2 м, а  відстань між бічними поверхнями моніторів - не менш 1,2 м

На зорове стомлення дуже сильно впливає також рівень освітленості робочого місця. Особливо це помітно при необхідності одночасної роботи з електронними й паперовими документами. Згідно Санпін, рівень освітленості робочого місця при роботі за комп'ютером повинен становити 300-500 лк. При цьому монітор і джерела світла повинні бути розташовані таким чином, щоб не створювати відблисків на поверхні екрана.

Принтер.

а) Необхідно виключити можливість влучення сторонніх предметів у прийомний лоток принтера. Найчастіше такими предметами є металеві скріпки й скоби, інші дрібні канцелярські приналежності. Проходячи через тракт подачі паперу, ці предмети майже напевно послужать причиною виходу з ладу принтера або картриджа.

б) Треба піднімати захисні кришки над каретками матричних і струминних принтерів для заміни картриджів тільки тоді, коли принтер не виконує й не готується до виконання печатки. Конструкція матричних і деяких струминних принтерів не блокує подачу паперу й рух каретки при піднятій кришці, у результаті чого можливе одержання травми від що рухаються або нагретых елементів принтера, а також поломки принтера при влученні усередину стороннього предмета. У лазерних принтерах є убудоване блокування, що відключає принтер при піднятті кришки, однак деякі елементи довгий час залишаються гарячими.

в) Робота лазерних принтерів істотно впливає на параметри повітря в приміщенні. При формуванні зображення на фоточутливому барабані, нагріванні паперу й запіканні тонера на ній у повітря виділяються різні шкідливі речовини. Під час роботи лазерних принтерів у повітрі приміщення підвищується втримування озону, оксиду азоту, оксиду вуглецю, а також можливе виділення таких шкідливих речовин, як трихлоретан, ізооктан, толуол, бензол, ксилол, газоподібних з'єднань кадмію й селен. Внаслідок цього варто подбати про наявність вентиляції в приміщеннях із установленими лазерними принтерами або про регулярне провітрювання й вологе збирання таких приміщень.

Ще одним шкідливим фактором при роботі із принтерами є шум. Найвищим рівнем шуму під час роботи володіють матричні принтери, однак у паспортах цих приладів рівень шуму, як правило, не зазначений, а фактичний рівень може бути обмірюваний хіба що при проведенні атестації робочого місця. Це єдиний тип принтерів, рівень шуму яких може бути зіставимо з максимально припустимим на робочих місцях, обладнаних ПЭВМ (для нашого випадку це 50 дба). Всі інші принтери працюють свідомо тихіше.

Копіювальний апарат.

Вимоги до організації робіт з копіювально-множною технікою перераховані в Санпін 2.2.2.1332-03. Нижче наведені деякі з них.

Розміщення копіювально-множних ділянок у підвальних приміщеннях будь-яких типів будинків не допускається. При застосуванні апаратів копіювально-множної техніки настільного типу, а також одиничних стаціонарних копіювально-множних апаратів, використовуваних періодично, для потреб самого підприємства, допускається їхня установка в приміщеннях, де провадяться інші види робіт. Площа приміщень на один працюючого повинна становити не менш 6 м2 при кубатурі не менш 15 м3. Відстань від стіни або колони до країв машини або апарата повинне становити не менш 0,6 м, а з боку зони обслуговування - не менш 1,0 м. Мінімальні розміри проходів, повинні бути не менш 0,6 м.

Вплив природних факторів на роботу персоналу.

Клімат також впливає на самопочуття людини, впливаючи на нього через погодні фактори. Погодні умови містять у собі комплекс фізичних умов: атмосферний тиск, вологість, рух повітря, концентрацію кисню, ступінь обуреності магнітного поля Землі, рівень забруднення атмосфери.

Більшість фізичних факторів зовнішнього середовища, у взаємодії з якими еволюціонував людський організм, мають електромагнітну природу.

Повітря в тісних приміщеннях з достатком різного роду електромагнітних приладів насичений позитивними іонами. Навіть порівняно нетривале знаходження в такім приміщенні приводить до загальмованості, сонливості, запамороченням і головним болям. Аналогічна картина спостерігається у вітряну погоду, у курні й вологі дні. Фахівці в області екологічної медицини вважають, що негативні іони позитивно впливають на здоров'я, а позитивні - негативно.

У хворої людини пристосувальні реакції ослаблені, тому організм втрачає здатність швидко підбудовуватися. Вплив погодних умов на самопочуття людини зв'язано також з віком і індивідуальною сприйнятливістю організму.

Коротка характеристика приміщення й виконуваних робіт.

Розрахунок проводиться в приміщенні розмірами 6м ( 10м. Таким чином, площа складе S=60 м2. При висоті Н=3 м обсяг приміщення складе V=180 м3. Природне висвітлення - однобічне. Роботи провадяться трьома робітниками. Отже розраховуючи на один працюючого доводиться 20 м2 площі й 60 м3 обсягу приміщення, що задовольняє вимогам СН 245-71, згідно яким обсяг виробничих приміщень, що доводиться на один працюючого повинен становити не менш 15 м3, а площа не менш 4,5 м2.

У приміщенні є три комп'ютери. Комп'ютери об'єднані в локальну мережу. До складу основних устаткувань входять:

- персональні ЕОМ типу IBM PC/AT;

- друкувальний пристрій типу Canon S300.

У приміщенні є один вхід. Устаткування розміщається, таким чином, щоб був забезпечений вільний прохід до всім робочим місцям.

Робота в основному пов'язана з ПЭВМ.

Згідно СНИП П-4-79, коефіцієнт природної освітленості (КЕО) у нашому випадку при бічному висвітленні повинен становити  е =  = 1,5 %

З огляду на коефіцієнт світлового клімату Харкова m=0.8 і коефіцієнт сонячності клімату, при вікнах приміщення вихідних на східну сторону, З=0.7, визначаємо нормоване значення КЕО для даного приміщення

е = е   ∙m∙c = 1,5∙0,8∙0,7 = 0,84% (4.1)

При бічному висвітленні КЕО можна оцінити по формулі:

е =  ∙ 100% (4.2)

де:    - площа статі приміщення,;

- площа світлових прорізів, ;;

- коефіцієнт запасу (приймається в межах від 1.2. до 2.0 залежно від можливого забруднення світлових прорізів кіптявою);

- світлова характеристика вікон;

- коефіцієнт, що враховує підвищення коефіцієнта завдяки світлу, відбитому від поверхні приміщення й підстильного шару, що прилягає до будинку;

- загальний коефіцієнт светопропускания, обумовлений по формулі:

          (4.3)

де:  - коефіцієнт светопропускания матеріалу (для різних типів скла приймається в межах від 0.65 до 0.9);

 - коефіцієнт, що враховує втрати світла в межах вікна (залежно від виду плетіння приймається в межах від 0.5 до 0.9);

- коефіцієнт, що враховує втрати світла в несучих конструкціях (від 0.8 до 0.9);

- коефіцієнт, що враховує втрати світла в сонцезахистних устроях (при їхній відсутності , при їхній наявності  приймається від 0.6 до 0.9).

Площа світлових прорізів становить  м2. Площа статей приміщення становить м. Для складальних цехів коефіцієнт запасу приймається . Виходячи зі співвідношення розмірів приміщення й вікон, світлова характеристика вікон . Коефіцієнт, що враховує КЕО за рахунок відбиття від поверхонь приміщення й підстильного шару, для даного приміщення становить .

Для вікон з подвійними рамами коефіцієнт светопропускання. Оскільки плетіння вікна подвійний дерев'яний, те . При бічному висвітленні . Як солнцезащитных устрої використаються регульовані внутрішні штори, тому . Таким чином, одержуємо:

е =  ∙100%

Таким чином, коефіцієнт природної освітленості е =1.17% задовольняє нормі.

4.3. Забезпечення екологічної безпеки функціонування головного офісу ТОВ «Боріс» при впливі небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

При створенні одного середньостатистичного персонального комп'ютеразагальна вага різниххімікатів і викопногопалива в 10 разівперевищує вагу остаточного продукту . Причомубагатохто з циххімікатівтоксичні, а застосуваннявикопногопаливапосилюєпроцес глобального потепління. Цівідходипотімабовикидаються на величезнізвалища , абопереробляються , найчастіше в погано відповіднихумовах в країнах, щорозвиваються , що створює істотну загрозу здоров'ю. Дослідники вважають, що необхідно дати більше стимулів як виробникам комп'ютерів , так і користувачам , щоб вони вдосконалили і повторно використовували своє обладнання , а не викидали його .

У міру того, як комп'ютери стають все менше і споживають менше енергії ,їх вплив на навколишнє середовище повинно зменшуватися. Протевчені дійшли висновку, що відбувається зворотний процес. Вони підрахували, що для виробництва комп'ютера з монітором загальною вагою в 24 кг необхідно, щонайменше, 240 кг викопного палива для забезпечення енергії та 22 кг хімікатів. Крім того, до цьогододаються 1,5 тонни води.

Для зменшення шкоди, що завдається навколишньому середовищу, слід не міняти старі комп'ютери на нові без необхідності і намагатися просто оновлюватийогозастаріліелементи .

4.4. Аналіз можливих надзвичайних ситуацій при експлуатації головного офісу ТОВ "Боріс"

Надзвичайна ситуація - це обстановка на певній території, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного чи іншого лиха, які можуть спричинити або спричинили за собою людські жертви, шкоду здоров'ю людей або навколишньому природному середовищу, значні матеріальні збитки та порушення умов життєдіяльності людей.

Розрізняють надзвичайніситуації за характером джерела (природні, техногенні, біолого-соціальні та військові) і за масштабами (локальні, місцеві, територіальні, регіональні, федеральні і транскордонні).

За допомогою ДК 019:2010 класифікуємо їх згідно з приміщенням головного офісу «Боріс»:

10200 - НС внаслідокпожеж ,вибухів:

10210 - НС внаслідокпожеж ,вибухів у будівлях і спорудах;

10220 - НС внаслідокпожеж ,вибухів на об'єктірозвідування , видобутку , переробки , транспортуванняабозберіганнялегкозаймистих , горючих , а такожвибуховихречовин ;

10600 - НС внаслідок раптового руйнування будівель та споруд:

10620 - НС внаслідок руйнувань будівель і споруд виробничого призначення.

4.5. Розробка заходів щодо зменшення ймовірності виникнення пожеж при експлуатації головного офісу  ТОВ "Боріс".

Для приміщення головного офісу ТОВ "Боріс" найбільш вірогідна надзвичайна ситуація, яка може статися внаслідок пожежі.

У приміщенні розміщено 3 персональних комп’ютера, 1  багатофункціональний пристрій, якіможутьпризвести до возгорання.

Розрахуємо радіус зовнішньої межі зони можливих суцільних пожеж:

Rсуц.пож.= (4.4)

де Rсуц.пож- радіус зовнішньої межі зони можливих суцільних пожеж, м;

Q- маса «запасів пальної речовини», кг; Нт– теплотворна здатність (тобто питома теплота згорання) пальної речовини, Дж/кг; - щільність потоку потужності світлового віпромінювання первинної пожежі на зовнішній межі зони можливих суцільних пожеж, Вт/м2 (рекомендується приймати  30∙103 Вт/м2); - година вигорання «запасів пальної речовини» (тобто тривалість процесу горіння первинної пожежі), с.

При цьому Q визначають із короткого опису об’єкта- прототипу, а Нт- 0,14 Дж/кг.

Визначимо Твиг за допомогою співвідношення:

Твиг= (4.5)

де - маса пальної речовини полімерів.

- швидкість вигорання пальної речовини.

Таким чином маємо:

Твиг== 200 с

Розрахуємо радіус зовнішньої межі зони можливих суцільних пожеж

Rсуц.пож.===1,67 м.

Маємо, що радіус зони пожежі дорівнює 1,67 м.

У приміщенні в робочий час перебуває три чоловіки, отже при виникненні пожежі вони можуть постраждати. Нижче представлена схема приміщення з урахуванням зони поразки від пожежі.

Малюнок 3.2 - Схема приміщення з урахуванням зони враження від пожежі

1 - Вікно; 2.1. - перше діагностичне місце; 2.2. - друге діагностичне місце; 2.3. - третє діагностичне місце; 3 - силовий щит; 4 - пожежний щит; 5 - вентиляційна віддушина; 6- джерело загоряння (урна); 7- площа задимлення.

Ліквідація надзвичайної ситуації здійснюється чинностями й коштами підприємства, на території якого зложилася надзвичайна ситуація, під керівництвом відповідних комісій з надзвичайних ситуацій.

Рятувальні роботи. Рятувальні й інші невідкладні роботи у вогнищах поразки включають:

розвідку вогнища поразки, у результаті якої одержують щирі дані про сформовану обстановку;

локалізацію й гасіння пожеж, порятунок людей з палаючих будинків;

Дуже важливо якнайшвидше оцінити обстановку, угадати розвиток пожеж і на цій основі прийняти правильне рішення по їхній локалізації й гасінню.

Для зменшення вірогідності виникнення пожеж на підприємстві необхідно, щоб:

працівники організації зобов'язані знати й дотримувати всіх вимог інструкції;

всі співробітники повинні допускатися до роботи тільки після проходження протипожежного інструктажу, проведеного один раз у квартал;

особи винні в порушенні правил пожежної безпеки залежно від характеру порушень і наслідків несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства й правилами внутрішнього розпорядку.

утримування приміщень і встаткування

двері евакуаційних виходів повинні вільно відкриватися в напрямку виходу із приміщення

у приміщенні забороняється:

а) зберігати вогненебезпечні або легкозаймисті речовини й рідини;

б) провадити електрогазосварочні й інші вогневі роботи;

в) залишати без догляду включені нагрівальні електроприлади

не рідше одного разу на місяць вогнегасники, установлені в приміщенні повинні піддаватися зовнішньому огляду

робочі місця й устаткування повинні щодня вбиратися від сміття й пилу

паління дозволяється тільки в спеціально відведених місцях

електроустановки, електропроводки й висвітлення

електроустановки повинні монтуватися й експлуатуватися відповідно до Правил устрою електроустановок(ПУЭ) і Правилами техніки безпеки (ПТБ)

у всіх приміщеннях по закінченні робіт всі електроустановки й електроприлади повинні бути знеструмлені, за винятком чергового висвітлення

Порядок дій при пожежі (кожний співробітник пожежа, що виявила, або ознака горіння зобов'язана):

а) негайно сповістити про це по телефоні 01 у пожежну охорону й назвати адреса об'єкта, місце виникнення пожежі, своє прізвище.

б) вжити заходів по евакуації людей, гасінню пожежі й схоронності матеріальних цінностей.


ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження в сучасному приватному медичному закладі ТОВ «БОРІС» ми дійшли наступних висновків.

1) Документаційне забезпечення є базовою основою роботи в клініки. Через документи реалізуються всі основні функції установи, перед усім головна для них функція управління. Документаційне забезпечення клініки  складається з документування управлінської діяльності та діловодства. Ці дві складові інформаційного забезпечення існують у комплексній взаємозалежності, разом забезпечуючи управлінську діяльність необхідною інформацією й надаючи рішенням керівництва правового обов’язкового характеру. Складання та обіг документів в клініки жорстко регламентований в спеціальних інструкціях та схемах. Його організує та контролює служба документаційного забезпечення – загальний відділ або секретаріат. В процесі організації й ведення документообігу розпорядчої документації ця служба постійно взаємодіє з керівництвом клініки та структурними підрозділами, які беруть участь у підготовці та узгодженні, та забезпечують виконання документів. Основні етапи обігу документації в клініці наступні – підготовка проекту документа в службі документаційного забезпечення за ініціативою керівництва, узгодження проекту документу з керівництвом, видання оригіналу документа, реєстрація документа, відправлення документа на виконання, виконання документа, включення документа та справи та передача його на архівне зберігання. Установчими документами,що надають приватному медичному закладу здійснювати свою діяльність. Документи ЗОЗ можно поділити на дві групи : документи,наявність яких є обов’язковим відповідно чинного законодавства; документи, наявність яких є доцільним для належного функціонування закладу.Також можно підвести підсумки ,що архівна справа,як і будь-яка галузь діяльності медичного закладу потребує документаційного забезпечення. Заклади охорони здоров’я, у діяльності яких не утворюються документи Національного архівного фонду, складають акти про вилучення для знищення документів після підготування описів справ тривалого (понад 10 років) зберігання та з особового складу. Акти одночасно з описами справ подаються на розгляд ЕК закладу, після чого схвалені акти про вилучення для знищення разом із описами справ з особового складу подаються на погодження ЕПК (ЕК) державної архівної установи, архівного відділу міської ради.

2) Створення та діяльність приватних медичних закладів підтримується з боку держави. Проте чинним законодавством зазначається, що провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров’я, яка відповідно до закону підлягає ліцензуванню, дозволяється лише за наявності ліцензії (ст. 17 Основ законодавства). Необхідність в створенні приватного медичного закладу визначає не держава, а володілець на підставі маркетингових досліджень ринку медичних послуг та на власний ризик.

Медичні заклади всіх форм власності та приватно-практикуючі лікарі в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також актами уповноваженого органу управління та іншими нормативно-правовими актами. Організація роботи медичного закладів підпорядковується Наказами Міністерства Охорони Здоров’я.

3) Серед особливостей інформаційного забезпечення важливе місце посідає комп'ютеризація медичних закладів, яка передбачає створення баз даних різного призначення та отримання показників роботи (вихідних форм) в автоматичному режимі. Відпала необхідність заповнювати велику кількість журналів передбачених стандартами МОЗ, (форма № 001/0 "Журнал обліку прийому хворих в стаціонар",Журнал плану оперативних втручань Журнал реєстрації аналізів, . Ці журнали створюються автоматично, що дає змогу медичному персоналу відділеннь більше уваги приділяти хворому. Автоматичне створювання облікових форм (таких як: форми 007/0 "Листок обліку руху хворих і ліжкового фонду стаціонару", рапорту чергового лікаря та довідок про перебування пацієнтів у стаціонарі, скорочує медперсоналу багато робочого часу. Лікарі стаціонарних відділень значно більше уваги можуть приділяти хворим, а не "писанині" завдяки тому, що оформлення історій хвороб, епікризів, та іншої мед. документації ведеться за допомогою відпрацьованої системи з широким застосуванням шаблонів, дозволяючи економити робочий час.

За допомогою мережі Інтернет пацієнти мають можливість інтерактивно спілкуватись з лікарем та отримати необхідну інформацію щодо послуг які надаються в лікарні. Крім того в електронному вигляді формуються протоколи операцій, та автоматично створюється журнал "Журнал запису оперативних втручань у стаціонарі" форма № 008/0, він друкується на принтері та брошурується. Комп'ютерна інформаційна система позитивно впливає на якість лікувально-діагностичного процесу.

4) У приміщені клініки, під час проведення аналізу забезпечення охорони праці та безпеки життєдіяльності,було виявлено,що негативним чинником,що може вплинути на здоров’я працівників є недостатність механічної вентиляції.Наявність кисню у приміщенні є важливою умовою забезпечення високої працездатності працівників ,отже вживання заходів,що до усунення цієї проблеми є запорукою нормальної та плідної роботи колективу.Для  досягнення комфортних умов праці рекомендується використовувати змішаний тип вентиляції,тобто під час робочого дня відчиняти вікна та провітрювати приміщення.

Для дотримання умов техніки безпеки у приміщенні необхідно розробити свою «Інструкціюпро заходи пожежної безпеки у службових приміщеннях»


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Закон України «Про інформацію»: за станом на 9 травня 2011 р. / Верховна Рада України. – К. : Парлам. вид-во. – 10 с.
  2.  Закон України «Про місцеві державні адміністрації»: За станом на 01.01.2013. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/586-14
  3.  Закон України “Про Національний архівний фонд і архівні установи”: Закон України від 13 грудня 2001 р. // Відомості ВР України. – 2002. – № 11. – С. 81.
  4.  Основні правила роботи державних архівів України / Держкомархів України. – К.: Держкомархів, 2004. – 360 с.
  5.  Правила роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій / ДКАУ. – К., 2011. – 112 с.
  6.  Про затвердження Правил роботи архівних установ України / Наказ Міністра Юстиції  від 08.04.2013. [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0584-13/print1362137045765761
  7.  Типове положення про архівний відділ районної, районної у місті Києві і Севастополі державної адміністрації // Вісник Держкомархіву. - 2002. - Вип. 4 (12). - С.21-25.
  8.  Типове положення про експертну комісію архівного відділу районної державної адміністрації, міської ради / Затв. наказом Держкомархіву 17.12.2007 р. – К.: Держкомархів, 2008. – 18 с.
  9.  Типовий регламент місцевої державної адміністрації / Затв.                        постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 р. N 2263,  у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.11.2007 р. N 1270, з внесеними змінами станом на 01.01.2013 р. – К.: Каб. Мін. України, 2013. – 22 с.
  10.  Державний класифікатор управлінської документації. ДК 010-98. – К.: Держстандарт України, 1999. – 50 с.
  11.  Державний стандарт України. Уніфіковані системи документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів: ДСТУ 4163-2003.  – К.: Держстандарт України, 2003.- 21 с.
  12.  Перелік документів, що створюються в діяльності Державного комітету архівів України, державних та інших архівних установ України, із зазначенням строків зберігання / Затв. наказом Держкомархіву 25.06.2010. – К.: Держкомархів, 2010. – 38 с.
  13.  Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів / Затверджено Наказом Держкомархіву та Постановою Кабінету Міністрів Укранїни 24.02.2011р. / [електронний ресурс]. – Реж. доступу:  www.ukrarchives.com.ua
  14.  Алексеева Е. В.  Архивоведение (теория и методика). Учебник для вузов / . Л. П. Афанасьева, Е.М. Бурова, Е.В. Алексеева. – М.: МЭИ, 2012. – 484 с.
  15.  Архівні установи України: довідник / Держкомархів України. УНДІАСД; Редкол.: Г.В. Боряк, І.Б. Матяш, Г.В. Папакін. – 2-е вид., доп. – К.: ДЦЗД НАФ, 2005. – Т. 1. Державні архіви.  – 692 с.
  16.  Архівознавство : Підруч. для студ. іст. ф-тів  вищ. навч. закладів України / За заг. ред. Я. С. Калакури та І. Б. Матяш. – 2-ге вид., виправл. і доп. – К. : КМ Академія, 2002. –  356 с.
  17.  Бойко Г. Теоретико-методичні засади організації та ведення обліку документів в архіві // Студії з архівної справи та документознавства / Держкомархів України, УНДІАСД ; [редкол.: І. Б. Матяш (голов. ред.) та ін.]. – К., 2009. – Т. 17.. – С. 58-63.
  18.  Галузеви програми [Электронный ресурс]. – Электрон. дан. – Режим доступа: http://www.archives.gov.ua//BranchProgs, свободный. – Загл. с экрана.
  19.  Діденко А. Н. Сучасне діловодство: навч. посібник / А. Н. Діденко. – К. : Либідь, 2006. – 384 с.
  20.  Загорецька О. Виконання запитів у архівних установах // Секретар-референт. – 2011. – № 3. – С. 6-10.
  21.  Загорецька О. Документування управлінської інформації. Загальні вимоги до створення службових документів / О. Загорецька  //Секретарь-референт. – 2010. – № 2 – с. 20 – 32.
  22.  Загорецька О. Підготовка й передання справ у архів підприємства // Секретар-референт. – 2011. - № 6. – С. 8-12.
  23.  Загорецька О. Планування і звітність роботи архіву // Секретар-референт. – 2011. - № 11. – С. 10-12.
  24.  Загорецька О. Система архівних установ України // Секретар-референт. – 2011. - № 1. – С. 6-9.
  25.  Загорецька О. Складання і оформлення описів справ у архіві підприємства // Секретар-референт. – 2011. - № 7. – С. 10-13.
  26.  Іванова Т. В. Діловодство в органах державного управління та місцевого самоврядування: навч.посіб. / Т. В. Іванова, Л. П. Піддубна. – К. : Центр учбової літ-ри, 2007. – 339 с.
  27.  Інструкція з обліку документів в архівних відділах райдержадміністрацій, міських рад / Держархів Закарпат. обл. ; уклад.: О.Й. Куташі, М.В. Мигович. – Ужгород, 2008. – 37 с.
  28.  Крюкова Н. П. Документирование управленческой деятельности : учеб. пособие / Н. П. Крюкова. – М. : ИНФРА-М, 2010. – 272 с.
  29.  Кушнаренко Н.Н. Докуметоведение : Учебник / Н.Н. Кушнаренко. – К .: Знання, 2006.
  30.  Макарчук О. Документообіг як основа діяльності органу влади [Електронний ресурс]: навч. посіб. / О. Макарчук. - М. : [б. в.], 2001.- 30 с. - Режим доступу :  http//www.atlas.ua/ukr/hum-rm.html. - Назва з екрану.
  31.  Методичні рекомендації щодо порядку та технології укладання списків №№ 1-3 юридичних та фізичних осіб – джерел формування НАФ, а також тих, в діяльності яких, не утворюються документи НАФ (з додатками до них) / Держархів Вінниц. обл. – Вінниця, 2008. – 16 с.
  32.  Методичний лист про укладання текстового звіту про роботу архівних відділів райдержадміністрацій та міських рад та додаток до нього / Держархів Вінниц. обл. – Вінниця, 2009. – 10 с.
  33.  Организация работы с документами: Учебник / Под ред. проф. В.А.Кудряева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 592 с.
  34.  Палеха Ю.І. Документаційне забезпечення управління: Підручник / Ю. Палеха. – К.: МАУП, 1997. – 343 с.
  35.  Палеха Ю.І. Класифікація управлінських документів в організації / Ю. Палеха // Міжвідомч. зб. наук. праць Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомч. зб. наук. праць.  – 2007.  – вип. 9. – С.100-110.
  36.  Палеха Ю.І. Управлінське документування : нав. посібник для вузів / Ю.І. Палеха. – К. : Європейський ун-т, 2003. – 283 с.
  37.  Пам’ятка про виконання тематичних запитів / Держархів Харків. обл.; уклад.: Т.В. Чернявська. – Харків, 2007. – 5 с.
  38.  Планово-звітна документація державних архівних установ України: збірник форм зі змінами і доповненнями) / Держкомархів України, УНДІАСД. - К., 2001. - 150 с.
  39.  Порядок віднесення юридичних осіб до джерел формування НАФ та укладання списків: метод. рекомендації / Держархів Чернівец. обл. ; уклад.: А.М. Житарюк. – Чернівці, 2009. – 14 с.
  40.  Порядок виконання запитів щодо майнових прав громадян і оформлення архівних довідок : пам’ятка / Держархів Харків. обл.; уклад.: Н.М. Харченко. – Харків, 2008. – 7 с.
  41.  Порядок складання річного статистичного звіту про стан та обсяг документів НАФ, що зберігаються в архівних підрозділах підприємств, установ і організацій та приватних архівних зібраннях : робоча інструкція / Держархів Херсон. обл. ; уклад.: Г.М. Гордійчук. – Херсон, 2007. – 15 c.
  42.  Пшенко А. Системы документации в организации / А.В. Пшенко // Секретарское дело. - 2004.- № 4. - C. 9-12.
  43.  Робоча інструкція зі складання номенклатури справ установ, організацій, та підприємств незалежно від форм власності / Держархів Харків. обл., Відділ формування НАФ та діловодства ; уклад.: Л.О. Михасенко. – Харків, 2008. – 11 с.
  44.  Робоча інструкція про порядок роботи з обліковими документами при обліку нових надходжень документів та внутрішньому руху справ у фондах районних (міських) архівних відділів Харківської області / Держархів Харків. обл. ; уклад.: Л.Є. Пантелєєва. – Харків, 2009. – 13 с.
  45.  Селіверстова К. Експертиза цінності документів: уточнення поняття та його змісту // Студії з архівної справи та документознавства / Держкомархів України, УНДІАСД. – К., 2009. – Т. 17. – С. 73-82.
  46.  Селіверстова К. Т.,  Сельченкова С. В. Експертиза цінності управлінських документів: історія, теорія, методика. Науково-методичний посібник / К.Т. Селевестрова, С.В. Сельченкова. – К. ; Рівне: Укрдержархів, 2011. – 170 с.
  47.  Сельченкова С. Методика визначення джерел комплектування державних архівів / С. Сельченкова // АУ. - 1993. - № 4-6. - С.64-66.
  48.  Складання планово-звітної документації архівними відділами райдержадміністрацій, міських рад : метод. рекомендації / Держархів Чернігів. обл. ; уклад.: Н.М. Лобанова – Чернігів, 2009. – 70 с.
  49.  Тельчаров, А. Д. Архивоведение : конспект лекций / А. Д. Тельчаров. – М.: АСТ, 2004. – 88 с.
  50.  Форми звітності архівних відділів райдержадміністрації та міськрад / Держархів Запоріз. обл. ; уклад.: С.Т. Білець. – Запоріжжя, 2009. – 44 с.
  51.  Ярмиш О. Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні : підруч. / О. Н. Ярмиш, В. О. Серьогін. – Х. : Вид-во Національного ун-ту внутр. справ, 2002. – 531 с.


ДОДАТКИ


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83999. Розвиток зв’язного мовлення. Твір-розповідь з елементами опису. Опис калини 105 KB
  Мета: формування в учнів навички вільного володіння рідною мовою, сприяти розширенню їх словникового запасу; розвивати зв’язне мовлення учнів, уміння порівнювати і зіставляти; розширити знання дітей про калину, як рослину-символ України;виховувати любов до рідного слова...
84000. Узагальнення вивченого про прислівник 44 KB
  Мета: вдосконалювати вміння розпізнавати прислівники в усному і писемному мовленні. Розвивати вміння використовувати прислівники у текстах визначати їх роль; розвивати здатність учнів до взаємодії мовне чуття мислення увагу пам’ять; виховувати самостійність старанність наполегливість...
84001. Колективне складання текстів різного типу про осінь 207 KB
  Учитель читає вірш: Лоскоче душу промінь золотавий Убравши пишно парки і ліси Йде краєм осінь Туман ранковий стелиться над ставом І лине сум прощальної краси. звучить тиха мелодія і на дошці розміщені ілюстрації осені в природі Скажіть хто створює цю красу Так осінь.
84002. Вживання прикметників у прямому і переносному значенні 39.5 KB
  Мета: Формувати вміння розрізняти прикметники вжиті в прямому і переносному значенні; закріплювати знання про прикметники Їхню роль у тексті; розвивати інтерес до усної народної творчості; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати любов до рідної мови.
84003. Космічна подорож. Закріплення знань про часові форми дієслова 37.5 KB
  Мета: формувати вміння учнів визначати час дієслів та змінювати дієслова за часами; спостерігати за роллю дієслів у реченні; збагачувати словниковий запас; розвивати мовлення; виховувати гордість за свою Батьківщину. Що називається дієсловом Як змінюються дієслова Як визначити час дієслова...
84004. РІД IМЕННИКIВ. ЗМІНЮВАННЯ IМЕННИКIВ ЗА ЧИСЛАМИ 96.5 KB
  Мета: - перевірити знання учнів про іменник, як частину мови, закріпити знання дітей про змінювання іменників за числами, повторити з учнями рід іменників, розвивати вміння правильно ставити рід у словах, повторити антоніми, збагачувати активний словник школярів, продовжувати роботу...
84005. Складання твору за картиною «Зима - чарівниця» 114 KB
  Мета: Ознайомити із темою уроку. Формувати вміння добирати найбільш влучні Прикметники під час складання твору. Розвивати зв’язне мовлення мислення, спостережливість. Удосконалювати чітко і повним реченням відповідати на запитання. Збагачувати словниковий запас. Виховувати любов до природи.
84006. Розвиток зв’язного мовлення. Твір «Моє місто» 133.5 KB
  Мета. Хід уроку Організація класу Актуалізація опорних знань Слово вчителя Діти послухайте вірш Моє місто Умань стародавнє. Яке місто названо у вірші З якої букви потрібно писати це слово На каліграфічній хвилинці повторимо правила написання букв У у букво сполучення із даними буквами.
84007. Навчальний переказ у формі прес-конференції 153.5 KB
  Мета: Вчити дітей передавати послідовно зміст зв’язного тексту. Розширити і збагатити знання учнів про сову, осмислити значення цієї пташки. Розвивати уяву, фантазію, спостережливість. Виховувати бережне ставлення до природи. Засобом рольової гри та нестандартним підходом...