35085

Управлінське документування: Кредитно – модульний курс

Книга

Архивоведение и делопроизводство

Важливим завданням є створення і функціонування системи документів як робочого інструменту будьякої сфери. Зараз перед державою та суспільством постало багато нових завдань і значно зріс обсяг інформації стали жорстокішими вимоги до якості документів термінів їх виконання та доведення до виконавців.1 Призначення та класифікація документів Документ – це засіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про факти події явища об’єктивної дійсності та розумову діяльність людини. Під час...

Украинкский

2013-09-09

292.5 KB

8 чел.

                                                                                                                                                                                                           МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

«Переяслав – Хмельницький державний

педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

                   

                                                                                                                                                                                                                                                                                    

                                          Т.І. Білобровко

 Л.В. Борисова

              

 

«Управлінське документування:

Кредитно – модульний курс»

 

                               Переяслав – Хмельницький – 2008

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

                                      «Переяслав – Хмельницький державний

                          педагогічний університет імені Григорія Сковороди»       

        

                            Т.І. Білобровко – канд. філос. наук, доцент

                                   Л.В. Борисова – ст. викладач

 

«Управлінське документування:

Кредитно – модульний курс»

 

                            навчально-методичний посібник

 

                                Переяслав – Хмельницький, 2008

УДК 378.11

ББК  74.58

Б 82

Білобровко Т.І. «Управлінське документування: Кредитно – модульний курс»: навч.-метод. посібник / Т.І. Білобровко, Л.В. Борисова; ДВНЗ «Переяслав – Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». - Переяслав – Хмельницький, 2008. – 59 с.

Укладачі:     

                 Білобровко Т.І., кандидат філософських наук, доцент.                  Борисова Л.В., старший викладач відділення післядипломної освіти.

Рецензенти:

                  

                   Москаленко В.В. – доктор філософських наук, професор, завідувач лабораторією інституту психології ім. Костюка АПН України

                    Юрійчук Н.Д., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української мови та методики навчання Інституту філології ДВНЗ «Переяслав – Хмельницького державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди».

 

Друкується згідно з рішенням Вченої ради «Переяслав – Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди» (протокол № 9 від 27.06.2008 р.)

   Узагальнений теоретичний та практичний матеріал з управлінського документування, розроблений за модульно-рейтинговою системою та методичні рекомендації й поради до вивчення курсу. Призначено для магістрантів післядипломної освіти зі спеціальності «Управління навчальним закладом».

                                                                       

                                                          Вступ

         В умовах інтеграції вітчизняної освіти до європейського освітянського та наукового простору, особливої актуальності набувають питання формування системи знань, умінь та навичок сучасного фахівця.

        Глобальні зміни на європейському ринку праці, прогрес світової науки, зміни в соціальному, економічному, правовому та освітянському просторі зумовлюють зміни у підходах до підготовки фахівців.

         Сучасний стан розвитку освіти в Україні диктує свої, досить високі вимоги до організації діловодства в освітній галузі. Нині, підвищення рівня організації та ефективність управлінської роботи залежить від того, наскільки раціонально поставлене діловодство в установах, організаціях, закладах освіти, наскільки правильно та грамотно встановлюються стосунки між людьми.

         Більшість інформації, яка використовується в управлінні, фіксується. Це обов’язковий елемент управлінської діяльності, оскільки в сучасних умовах отримувати, зберігати і передавати інформацію можливо тільки за попередньої її фіксації.

        Важливим завданням є створення і функціонування системи документів, як робочого інструменту будь-якої сфери. Сучасний термін «документаційне  забезпечення управління» є інформаційно-технологічною складовою в сучасній організації діловодства, за допомогою якого здійснюється дієвий контроль за виконанням рішень, оскільки видати наказ чи винести резолюцію – це лише перша стадія керівництва. Перевірка ж виконання є головною ланкою в роботі освітньої установи чи закладу. Добре налагоджена організація діловодства передбачає відповідний контроль за виконанням прийнятих рішень.

         Зараз перед державою та суспільством постало багато нових завдань і значно зріс обсяг інформації, стали жорстокішими вимоги до якості документів, термінів їх виконання та доведення до виконавців. У звязку з цим, документи перетворюються на незамінні довідники, а з плином часу набувають науково-історичної цінності та стають джерелом знань.

       Управлінське документування – одна з дисциплін, що вивчається в магістратурі зі сп. «Управління навчальним закладом».

       Вона передбачає вивчення процесу ведення ділового документування та організацію роботи з документами в установах освіти, що охоплює сукупність форм, прийомів, методів їх укладання і обробки. Тобто весь процес із часу створення документа і до архіву. Сам термін «діловодство» означає процес вирішення справи – «діло» (справи), «вирішувати».

       Таким чином, завдання курсу полягають у тому, щоб:

  1.  Дати магістрантам ґрунтовні й систематичні знання з усіх розділів управлінського документування;
  2.  Забезпечити оволодіння нормами української літературної мови, з метою правильного вживання мовних засобів, дотримання вимог культури усного й писемного мовлення, застереження від найпоширеніших помилок, знаходження найдоцільніших лексико-граматичних засобів для кожної конкретної мовленнєвої ситуації;
  3.  Вивчити мову і стиль текстів організаційно-розпорядчої документації;
  4.  Сформувати вміння й навички складати ділові папери.

     Програма курсу «Управлінське документування» складається з двох модулів  (1 кредит).

      У систему підготовки управлінців включено лекції, практичні заняття, самостійну роботу, тестування, контрольні роботи.

       Програма визначає певний рівень знань, необхідний для опанування магістрантами. У звязку з тим, що кількість годин, відведена навчальним  планом на вивчення курсу «Управлінське документування» для систематичного викладання недостатня, частина тем виноситься на самостійне опрацювання. Але під методичним керівництвом викладача.

                            

                                         

                                                Тематичний план курсу

№ п/п

Назва теми

Всього годин

Лекція

Практичні заняття

Сам  Самостійні заняття

1.

Предмет «Управлінське   документування». Його місце у сучасному управлінні.

2

2

18

2.

Етика ділового спілкування.

2

2

18

3.

Вимоги до ділових паперів.

2

2

18

4.

Ділове документування в установах освіти як складова управлінської діяльності.

2

2

18

5.

Управлінське документування як організаційна складова у становленні сучасного керівника навчального закладу.

2

2

16

6.

Всього:                                                                      10               10                          88

Розділ 1. Предмет управлінського документування. Його місце у сучасному управлінні

   1.1 Призначення та класифікація документів

        Документ – це засіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності та розумову діяльність людини. В основі слова “документ” лежить латинське слово “doceo”, що означає “пояснювати, викладати справу”.

Латинське ж слово “documentum” перекладається як “зразок”, навчальний приклад, “взірець”. Документом називають ще будь-яке офіційне свідчення, доказ достовірності дії, предмета, поняття.

        За державним стандартом України “Діловодство і архівна справа” документ – це матеріальний обєкт, що містить інформацію у зафіксованому вигляді, оформлений у заведеному порядку і має юридичну силу згідно з чинним законодавством. Тобто документом називають відповідним чином складені, підписані і завірені ділові папери, якими оформляються управлінські операції, дії юридичних осіб і окремих громадян.

       У статті 27 Закону України “Про інформацію” говориться, що “документ – це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві”.

       Сучасний діловий документ використовується в усіх сферах службової і ділової діяльності. Він є носієм інформації, виступає як необхідний елемент внутрішньої організації будь-якої установи, фірми, забезпечує взаємодію їх частин. Інформація документа є основою для прийняття рішень, служить доказом їх виконання і джерелом для узагальнення, а також матеріалом для довідково-пошукової роботи.

        Усім відомо, що вміння говорити відіграє значну роль у спілкуванні, від якого у співрозмовника складається думка про опонента. Так само на опонента справляє вплив і документ. Залежно від визначеності, дотримання вимог, вміння відправника вибудувати розмову, його грамотності, знання правил складання документа та вимог до нього залежить подальша доля цих стосунків.

        Склавши документ, з ним треба ще багато працювати: зареєструвати для того, щоб у разі потреби навести довідку, передати виконавцю, проконтролювати його виконання, зберегти, знищити тощо.

       Документи мають правове й господарське значення, зокрема можуть служити писемними доказами, бути джерелом різних відомостей довідкового характеру. Вони дають змогу відтворювати факти діяльності установи, організації чи підприємства, знаходити в закінчених і переданих до архіву справах відомості, що мають значення як для поточної оперативної роботи, так і для історії.

       У наш час термін “документ” є загальною назвою всіх юридично значущих джерел інформації. У сучасній літературній мові слово “документ” має кілька значень:

  1.  Матеріальний обєкт, у якому міститься та чи інша інформація, призначений для передачі в просторі та часі (фотоплівка, перфокарта тощо).
  2.  Діловий папір, що підтверджує будь – який факт або право на щось; у праві – складений відповідно до закону акт, що засвідчує факти, які мають юридичне значення (диплом про освіту, заповіт).
  3.  Офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка).
  4.  Історично достовірні писемні джерела (грамота, акт, малюнок).

      Управлінський документ містить інформацію, що виникла й використовується у сфері управління. Тут документ є, насамперед, зафіксованим письмовим способом носієм інформації і, водночас, своєрідним “матеріалом”, “сировиною для обробки”. Ця “сировина” повинна бути доброякісною: швидко й продуктивно давати інформацію. Це стосується, передусім, цифрової документації, обробка якої повністю компютеризована, а також документації організаційно-розпорядчого характеру, де переважає словесний текст.

       Документ має такі властивості:

  •  є носієм, і сам слугує джерелом необхідної інформації, саме в документах інформація фіксується вперше;
  •  має правову вагу, господарське значення, оскільки сам може слугувати письмовим доказом, засобом засвідчення чого-небудь;
  •  уможливлює вилучення інформації з архівів і обробку в поточній діяльності.

      Під час укладання ділових документів мовці обмежені у виборі і доборі слів, їх поєднанні, розташуванні; творчість, як така – відсутня. Укладач має дотримуватися встановлених правил і не відходити від них, тобто дотримуватися певного регламенту, що в свою чергу забезпечить відповідність стандартизації мови і схеми документів. Ось чому говорять, що документи укладаються, а не пишуться.

      Усі ділові папери різняться за своїм призначенням, конкретною функцією, тому міра регламентації та стандартизації їх буде різна. За цією ознакою документи поділяють на три групи.

  1.  Документи, котрі відповідають точним стандартам; якщо один із стандартів не витримується, документ не матиме юридичної сили. Такі документи, як правило, готуються заздалегідь і виготовляються спеціальними державними установами на папері з водяними знаками.
  2.  Документи, в яких відсутня така суворість, але для зручності й швидкості їх використання, обробки, частина інформації готується заздалегідь.
  3.  Документи з певною формою побудови, загальними принципами укладання; текст, де мовні засоби автор – укладач добирає сам .

     На відміну від інших рис ділового стилю, які закріплені традицією, стандартизація й трафаретизація закріплені ще й законом – оформлення документів визначено стандартами, розробленими державним комітетом стандартів.

       В останні часи, за значного збільшення обсягів інформації, доля її на паперових носіях в діловодстві зменшилась. Цьому сприяє розвиток сучасних технологій роботи з документами: застосування автоматизованого введення документів у персональний компютер, текстового і графічного видів обробки інформації в документах, що дозволяє оперативно вносити в них необхідні зміни, впровадження електронного транспортування, доступ до необхідної ділової інформації через бази даних тощо. Сучасні системи автоматизації процесів діловодства дозволяють швидко сканувати документ, що надійшов, автоматично спростити процедуру його реєстрації і направити відповідальному працівнику. Алгоритмом також передбачено, що така система памятає, де і в разі потреби нагадає про необхідність завершення роботи з ним.

                                           Функції документів

       Серед функцій документа виділяють загальні і спеціальні.

Загальними функціями документа є:

інформаційна: будь – який документ створюється для зберігання інформації, оскільки необхідність її зафіксувати інформацію – причина укладання будь – якого документа;

соціальна: документ є соціально значущим обєктом, оскільки його поява спричинена тією чи іншою соціальною проблемою;

комунікативна: документ є засобом звязку між окремими елементами офіційної, громадської структури;

культурна: документ є засобом закріплення й передавання культурних традицій, що найкраще простежується на великих комплексах документів, де знаходить відображення рівень наукового, технічного і культурного розвитку суспільства.

Спеціальними функціями документа є:

управлінська: документ є інструментом управління; цю функцію мають управлінські документи, що створені спеціально для реалізації завдань управління;

правова: документ є засобом закріплення й зміни правових норм і право взаємин у суспільстві; цю функцію мають законодавчі та правові нормативні акти, попередньо створені для фіксації правових норм і право взаємин, а також будь – які документи, які набувають правової функції на деякий час;

історична: коли документ виступає як джерело історичних відомостей про розвиток суспільства; цю функцію має лише частина документів, які створюються в суспільстві і тільки після того, як вони виконають свої оперативні функції і надійдуть до архіву на зберігання.

    Будь-який документ є складовою частиною відповідної системи документації.

    Система документації – це сукупність певних документів, взаємоповязаних за ознаками походження, призначенням, виду, сфери діяльності та єдиних вимог до їх оформлення.

      Можна виділити функціональні системи документації, що мають міжгалузеве значення, але можна розглядати і галузеву систему документації в цілому. У ній знайде відображення специфіка будь-якої сфери діяльності.

 

1.2.   Організація діловодства в установах

    Організація діловодства істотно впливає на оперативність, економічність і надійність функціонування апарату управління організації чи установи, організаційну культуру. Якщо процес діловодства поставлений раціонально, фахівці й керівники вивільняються від виконання невластивих їм функцій, підвищується результативність їх праці, скорочуються витрати, пов’язані з функціонуванням апарату управління.

                                    Основні поняття діловодства

      Діловодство – це діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами у процесі виконання управлінських дій. Діловодство являє собою повний цикл опрацювання та руху документів з моменту їх створення до завершення виконання, відправлення або передачі на зберігання до архіву. Від правильної організації діловодства, якнайповнішої його механізації і автоматизації залежить ефективність управління в цілому.

       Оскільки діловодство має переважно службовий характер, відносини, що складаються з приводу діловодства, становлять сферу дії так званого службово-виконавчого права. Від правильної організації діловодства багато в чому залежить успіх діяльності органів державної влади, а також субєктів господарської діяльності.

        В усі часи діловодство становило важливу ділянку державної діяльності. У кожній країні вироблялися свої специфічні форми і назви діловодних служб та посад, форми державного діловодства, стиль діловодства і навіть ділова мова.

        Діловодство в установах може бути частково або повністю централізоване. Його ведення покладається на спеціальні служби – управління справами, канцелярії чи секретаріати. Загальне керівництво роботою служб діловодства здійснюється керівниками установ, на яких покладається у межах наданих їм прав ряд обовязків і які відповідають за організацію діловодства в установі.

      Загальні правила діловодства охоплюють документування управлінської діяльності установ, яка здійснюється шляхом видання розпорядчих документів відповідно до актів законодавства.

      Діловодство виключає правила складання текстів та оформлення службових документів встановленої форми на бланках установи за відповідними вимогами до тексту документа, який повинен мати обовязкові реквізити.

      Окремий порядок і правила ведення встановлені для діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, обєднаннях громадян, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації. За окремим порядком здійснюється діловодство для документів, що містять державну чи комерційну таємницю, яка охороняється законом. Цей порядок визначається спеціальними нормативно-правовими актами.

       Організація діловодства умовно ділиться на дві частини:

  •  забезпечення своєчасного і грамотного створення документів ;
  •  організація роботи з документами: одержання – передача, обробка, облік, реєстрація, контроль, зберігання, підготовка до архіву, знищення.

     Діловодство є важливою складовою роботи кожної установи, у процесі якого беруть участь усі працівники установи: одні створюють документи. Інші забезпечують їх передачу, ще інші керуються цими документами у своїй практичній діяльності.

      Особливості сучасного діловодства полягають, насамперед, у переведенні його на державну мову, широкому застосуванні компютерних систем оброблення та друкування документів, необхідності дотримання вимог чинних державних стандартів у цій галузі.

      Документування – це створення документів, тобто їх підготовка, складення, оформлення та виготовлення. Процес документування досить складний. Швидкість рукописного складання чернетки у 80 разів менша за швидкість мислення і в 20 – 25 разів – за звичайну швидкість мови. Слід врахувати, що допоміжні операції в роботі з документами (процес фіксації думки на папері, запис різних відомостей, арифметичні підрахунки, друкування та ін.)  переважають над формуванням інформації, яку передбачається перетворити в документ. Це пояснюється недосконалістю документування, нестачею технічних засобів роботи з документами.

         Організація роботи з документами – це створення умов, які забезпечують рух, пошук та збереження документів у діловодстві. В організації роботи з документами важливе значення має підвищення оперативності проходження документів по стадіях управлінського процесу і зменшення витрат праці і часу на цю роботу. Від 30 до 45 відсотків свого робочого часу спеціалісти витрачають на виконання роботи з документами. Тому організація роботи з документами повинна бути суворо підпорядкована принципу ділової необхідності.

        Документообіг – рух документів в установі з моменту створення до відправлення. Обсяг документообігу визначається кількістю вхідних, вихідних та внутрішніх документів, наприклад, за рік. Завдання правильної організації документообігу є встановлення раціональної послідовності руху і опрацювання документованої інформації, досягнення необхідної точності, яка забезпечує швидке проходження документів від моменту їх одержання до виконання. Доцільно розробляти схеми проходження і опрацювання основних видів документів, що повинні ґрунтуватись на принципі однократної реєстрації документів і децентралізації відповідності при виконанні управлінських функцій.

         Швидкість документообігу залежить від якості документаційного обслуговування апарату управління в цілому та від системи організації діловодства.

        Повну централізацію діловодства рекомендується для застосування в установах з обсягу документообігу до 10 тис. документів на рік і невеликою кількістю структурних підрозділів. Децентралізована система діловодства має місце в установах з територіально розєднаними  структурними підрозділами та кількістю документів понад 100 тис. одиниць на рік.

                           

                          Правила та принципи документування

     Система проходження документів у тому чи іншому випадку повинна ґрунтуватись на принципі однократної реєстрації документів і централізації відповідальності в процесі виконання управлінських функцій. В організації слід чітко визначити відповідальність керівників і спеціалістів різного рівня за вирішення певних питань, що дасть змогу передавати документ безпосередньо виконавцеві, який відповідає за його роз’язання, уникнути дублювання операцій з документами.

       Для правильної організації документообігу важливе значення має також принцип паралельності, тобто одночасного виконання операцій з кількома копіями документів. 

Загальні правила документування управлінської діяльності викладені в Примірній інструкції з діловодства в міністерствах і відомствах України, місцевих органах державної влади, місцевого та регіонального самоврядування. Вона регламентує порядок роботи з документами з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі в архів установи. Положення цієї інструкції поширюються на всю службову документацію, що не має таємного характеру.

Правила і рекомендації про порядок здійснення діловодних процесів розробляються відповідно до законів України, що встановлюють порядок організації і діяльності органів державної влади та актів органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Організаційно-методичну допомогу у вдосконаленні системи документаційного забезпечення державного управління і діловодства подають установи Державної архівної служби України, які розробляють і затверджують основні нормативні документи з відповідних питань, перевіряють і мають право вимагати від керівників організацій та установ усунення виявлених під час перевірок недоліків, забезпечуючи таким чином нормативно-методичну базу діловодства.

Значення документа та діловодства для суспільства полягає передусім у тому, що з їх допомогою відображаються взаємовідносини, які виникають у процесі фіксування відносин службового та приватного характеру, між юридичними або фізичними особами, в повсякденному житті.

Особливо велике значення має діловодство в здійсненні дієвого контролю за виконанням рішень, оскільки видати наказ чи винести резолюцію – це лише перша стадія керівництва. Перевірка ж виконання є головною ланкою в організації роботи будь-якої установи чи закладу. Добре налагоджена організація діловодства передбачає відповідний контроль за виконанням прийнятих рішень. Це одночасно дає змогу виявити допущені помилки, уникнути їх у майбутньому,  надає роботі управлінської структури конкретності й оперативності, дозволяє відтворити єдину державну систему діловодства – науково впорядкований комплекс основних положень, норм, правил і рекомендацій, які регламентують процеси діловодства.

У звязку з цим, документи перетворюються на незамінні довідники, а з плином часу набувають науково-історичної цінності та стають джерелом знань. Наукова дисципліна, що вивчає закономірності створення документів у різних галузях людської діяльності і розробляє принципи побудови систем документування й діловодства - називається документознавством.

1.3. Управління службою діловодства

       Уся організаційна робота з раціональної постановки діловодства в установі покладається на службу діловодства. Остання є самостійним структурним підрозділом установи і підпорядковується її керівнику, який і здійснює загальне керівництво організацією діловодства.

      Факторами, які визначають організаційну побудову служби діловодства, є її основні функції, обсяг робіт по кожній з них, а також розмір установи, тобто кількість її структурних підрозділів, їх територіальне розміщення, загальна кількість працівників, кількість рівнів прийняття рішень, норми управління, прийнята система документування й організації роботи з документами, рівень механізації і автоматизації документаційних процесів тощо.

       У практиці управління існують такі види служб діловодства:

  •  управління справами – в міністерствах, відомствах, корпораціях;
  •  загальний відділ – у виконкомах та органах управління громадськими організаціями;
  •  канцелярія – в обєднаннях, організаціях, фірмах, на підприємствах.

     В установах, які не мають таких структурних підрозділів, відповідальність за організацію діловодства покладається на секретаря або спеціально виділену для цього особу.

      У своїй роботі служба діловодства має керуватися законами України, що встановлюють порядок організації і діяльності державного апарату, актами органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування з питань здійснення контролю за виконанням документів, удосконалення організаційних структур, державними стандартами на організаційно-розпорядчу документацію, положеннями Типової інструкції з діловодства та ін.

     До складу служби діловодства можуть входити: секретаріат; підрозділи з обліку та реєстрації, контролю, раціоналізації роботи з документами, розгляду листів; копіювально-множильне бюро; архів. Організаційно і методично їй підпорядковані секретарі структурних підрозділів.

                                     

                                          Завдання служби діловодства

     Основними завданнями служби діловодства є: встановлення єдиного порядку роботи з документами в установі та підвідомчій мережі, документацій не забезпечення діяльності на основі використання сучасної обчислювальної техніки, автоматизованої технології роботи з документами і скорочення кількості документів. Відповідно до цих завдань, служба діловодства:

  •  розробляє інструкції з діловодства для установи на підвідомчій мережі, номенклатури та описи справ установи і типові номенклатури для підвідомчої мережі;
  •  організовує за дорученням керівництва підготовку проектів документів, забезпечує документаційне й організаційно-технічне обслуговування роботи колегіальних органів;
  •  організовує роботу з пропозиціями, заявами і скаргами громадян;
  •  організовує друкарське виготовлення, копіювання і тиражування документів;
  •  здійснює уніфікацію систем документації і документів з урахуванням можливості їх машинної обробки, вживає заходів до скорочення кількості форм і видів документів;
  •  контролює якість підготовки і оформлення документів, їх своєчасне виконання в установі, вживає заходів до скорочення строків проходження і виконання документів, узагальнює і аналізує дані про хід і результати цієї роботи;
  •  здійснює приймання, реєстрацію, облік, зберігання, оперативний пошук, доставку документів, інформування за документами;
  •  реалізує єдиний порядок відбору, обліку, збереження, якості обробки та використання документів, що утворюються внаслідок діяльності установи і підвідомчої мережі, для передачі на державне зберігання;
  •  удосконалює форми і методи роботи з документами в установі і підвідомчій мережі завдяки використанню організаційної техніки і засобів обчислювальної техніки;
  •  здійснює організаційно-методичне керівництво роботою з документами у підрозділах і підвідомчій мережі;
  •  організовує підвищення кваліфікації працівників установи для роботи з документами;
  •  впроваджує державні стандарти, уніфіковані системи документації та інші нормативи в установі та підвідомчій мережі;
  •  завіряє печаткою документи в усіх випадках, передбачених інструкцією щодо роботи з документами в установі.

                Основні вимоги до керівника служби діловодства, його права

     Згідно з Типовим положенням про службу діловодства її керівник мусить мати вищу або середню спеціальну (зі стажем роботи не менше трьох років) освіту. Особа, відповідальна за роботу з документами в установі, повинна мати досвід роботи у службі діловодства не менше трьох років.

     Керівник служби діловодства призначається і звільняється наказом керівника установи. За характером діяльності керівник служби діловодства тісно взаємодіє:

  •  з керівниками структурних підрозділів установи і підвідомчої мережі – з питань роботи з документами, контролю і перевірки виконання документів, діяльності колегіальних органів, підготовки і подання необхідних керівництву документів, використання інформації в службових цілях;
  •  з юридичною службою – з правових питань, повязаних з підготовкою документів;
  •  зі службами матеріально-технічного постачання і господарського обслуговування – з питань забезпечення засобами оргтехніки, бланками документів, канцелярським приладдям, побутового обслуговування працівників служби.

У межах своєї компетенції він також може вступати у взаємовідносини з

іншими установами з питань роботи з документами.

Для виконання обовязків керівникові служби діловодства надається право:

  •  контролювати і вимагати виконання встановлених правил роботи з документами в установі та підвідомчій мережі;
  •  доповідати керівнику установи про стан роботи з документами, подавати документи для розгляду;
  •  вносити на розгляд керівництва подання про призначення, переміщення і звільнення працівників служби діловодства, їх заохочення і накладання на них стягнень;
  •  залучати спеціалістів структурних підрозділів та підвідомчої мережі до підготовки проектів документів за дорученням керівництва;
  •  запитувати від структурних підрозділів і установ підвідомчої мережі відомості, які необхідні для вдосконалення форм і методів роботи з документами;
  •  вживати заходів до скорочення зайвої документаційної інформації в установі та підвідомчій мережі, контролювати цей процес;
  •  підписувати і візувати документи у межах своєї компетенції;
  •  застосовувати санкції в усіх випадках порушення підрозділами і службовими особами установи встановлених правил роботи з документами.

    Правила оформлення документів

        Важливе місце в діловодстві посідають правила оформлення документів. Згідно з ними документ повинен:

  •  надходити від установи чи юридичної особи, які мають на це право;
  •  бути юридично правильно оформленим;
  •  подавати об’єктивні відомості про події, які висвітлює, базуватися на фактах і містити конкретні пропозиції або вказівки;
  •  бути максимально стислим, але не за рахунок зменшення інформації; без повторень та вживання слів і зворотів, які не несуть змістовне навантаження;
  •  бути грамотним і зрозумілим кожному, хто його читає;
  •  оформлятися за встановленою формою згідно з реквізитами;
  •  бути бездоганно відредагованим, мати копії та чернетки;
  •  складатися на відповідних бланках або папері стандартного формату.

                                    Принципи визначення формату

      Усі формати паперу поділяються на три ряди – А, В, С. Ряд А – основний, В і С – додаткові, що використовуються для виготовлення паперових виробів (конвертів, обкладинок тощо).

      Кожний ряд у свою чергу поділяється на класи за розміром формату. В ряді А, наприклад, 13 класів. Кожний окремий формат зазначається літерою ряду та цифрою класу (А5, А6, А7 тощо). Його розмір визначається в міліметрах. Початковий формат дорівнює одному квадратному метру. Кожний наступний одержують шляхом поділу попереднього навпіл. Останній (А13) дорівнює розміру поштової марки. Найширше застосування формату А3 та А4.

      Всі службові документи, як правило, повинні оформлятись на бланках установ. Бланки виготовляються згідно з вимогами чинних стандартів з обоязковим дотриманням ряду правил. Виготовлення бланків конкретних видів документів виправдане, якщо їх створюється понад двісті на рік.

                                    Розміщення заголовка бланка

      Бланки кожного виду документів повинні виготовлятися на основі кутового або поздовжнього розміщення реквізитів. Реквізити заголовкової частини розміщуються центровим (початок і кінець кожного рядка реквізиту однаково віддалені від меж площі) або лівої межі площі) способом. Друкуються бланки у друкарні на білому папері світлих тонів фарбами насиченого кольору.

        Деякі внутрішні документи (заяви працівників, окремі службові довідки тощо) та документи, що створюються від імені двох або кількох організацій, оформляються на звичайних аркушах паперу.

        Важливе значення має зовнішній вигляд документа, що унаочнює стиль роботи апарату управління, дисципліну та особисту культуру його працівників. Якщо документ оформлений неохайно, значить в установі низька культура праці і це викликатиме недовіру до фірми.

    Оформлення сторінок документа

        Для зручності користування документом та його обробки з усіх боків сторінки залишаються вільні місця – так звані поля. Поле з лівого боку становить 20 мм. Воно використовується для резолюцій та інших позначок, а також дає змогу вільно читати текст підшитого до справи документа. Праворуч залишається поле не менше 8 мм. Це зберігає текст від пошкоджень. Треба мати на увазі, що праворуч рядки тексту закінчуються на неоднаковій відстані від краю аркуша, оскільки в ділових паперах, як правило, уникають переносів слів. Проте лінія  правого поля не повинна бути аж надто ламаною. Поле верхнього кінця сторінки не менше – 10 мм. На ньому розміщуються позначки діловода. Знизу сторінки поле повинно бути меншим 8 мм.

      Якщо документ займає більше, ніж один аркуш паперу, на наступний аркуш не можна переносити самі підписи. Крім них, там має бути не менше двох рядків тексту.

       Тільки перша сторінка документа друкується на бланку, друга і наступні – на чистих аркушах паперу такого самого розміру і якості, що й папір, на якому надруковано бланк.

                                       Нумерація сторінок

     У документах, що оформляються на двох і більше аркушах паперу, другий і наступні за ним аркуші нумеруються. У разі вміщення тексту документа на одному боці аркуша номери проставляються посередині верхнього поля аркуша на відстані не менше 10 мм від верхнього його краю арабськими цифрами без слова “сторінка” і пунктуаційних знаків. Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то непарні сторінки позначаються у правому верхньому кутку, парні – у лівому верхньому кутку аркуша.

                               Членування та нумерація частин тексту

      Рубрикація – це членування тексту на складові частини, графічне відділення однієї частини від іншої, а також використання заголовків, нумерація тощо. Вона є зовнішнім виразом композиційної будови ділового документа.

      Складність рубрикації залежить від змісту документа, його обсягу, тематики й призначення.

      Найпростіша рубрикація – поділ на абзаци. Абзац – це відступ праворуч на початку першого рядка кожної частини документа. Слово “абзац” позначається також частина тексту між двома такими відступами.

       Абзац вказує на перехід від однієї думки до іншої, він допомагає читачеві робити певні зупинки, повертатися до прочитаного, зосереджуватися над кожною виділеною думкою. Часом абзац може складатися з одного речення (якщо цьому реченню надають особливого значення), а також охоплювати групу речень, які послідовно розкривають складну думку. Проте в усіх випадках абзац повинен бути внутрішньо замкненою смисловою одиницею, бо інакше процес читання й обробки документа значно утруднюється.

        Нумерація частин тексту – це числове чи за допомогою літер позначення послідовності розташування його складових частин. Нумерація підкреслює необхідність самостійного розгляду кожного з нумерованих елементів тексту.

       Існує дві системи нумерації: комбінована і суто цифрова. Перша ґрунтується на використанні різних типів позначок – римських та арабських цифр, великих літер, поєднуваних з з абзацними відступами. Друга використовує лише арабські цифри, розміщені у певній послідовності.

       За комбінованої схеми нумерація може доповнювати абзацне членування тексту (при перерахуванні тез, пунктів, правил) й застосуватися всередині абзаців. Вибір того чи іншого конкретного варіанта нумерації залежить від змісту тексту, його обсягу, складу. У простіших випадках використовуються тільки однотипні знаки – звичайні арабські цифри або малі літери. Документи складного характеру часто вимагають застосування комбінованих способів абзацного членування та нумерації.

          При використанні знаків різних типів комбінована система має будуватися за складаючою ознакою:

А Б В Г Д ...

І ІІ ІІІ ІV V ...

1 2 3 4 5 ...

1) 2) 3) 4) 5) ...

а) б) в) г) д) ...

      Як правило, великими літерами користуються рідко; значні за обсягом частини тексту нумерують найчастіше римськими цифрами; підрозділи – арабськими, пункти всередині розділів – малими літерами.

       Для більших за абзац рубрик можуть застосовуватися й словесні найменування (параграф, розділ, частина та ін.), які теж нумеруються. Тут діють такі правила:

  •  рубрики можуть нумеруватися лише тоді, коли є хоча б два однорідних елементи переліку;
  •  однорідні засоби нумерації вимагають точного дотримання правил пунктуації.

      Комбінована система нумерації майже неможлива без заголовків. Заголовок має:

  •  точно відповідати змістові документа або його частини;
  •  бути логічно повноцінним – недвозначним і несуперечливим;
  •  бути по можливості якнайкоротшим.

Суто цифрова система нумерації широко застосовується у діловодстві та науково-технічній літературі. Вона дає змогу обійтися без словесних найменувань частин (розділ, підрозділ, пункт та ін.) і без заголовків до частин тексту. Будується ця система за такими правилами:

  •  кожна складова тексту, яка відповідає поняттям “частина”, “розділ”, “пункт”, “Підпункт”, дістає свій номер;
  •  номери позначаються лише арабськими цифрами;
  •  після кожної цифри ставиться крапка;
  •  номер кожної складової частини включає всі номери відповідних складових вищих ступенів поділу. Так, розділи нумеруються 1., 2., 3. (перший, другий, третій); підрозділи – 1.1; 1.2; 1.3; (перший підрозділ першого розділу та ін.); пункти нумеруються: 1.1.2; 3.1.2. (другий пункт першого підрозділу першого розділу та ін.);
  •  номери найбільших за обсягом частин тексту – перший, найвищий ступінь поділу – складаються з однієї цифри;
  •  на другому ступені поділу складові частини мають номери, що складаються з двох цифр (1.2);
  •  на третьому ступені поділу складові частини мають номери, що складаються з трьох цифр (1.3.5.) і т. д.

                      Правила оформлення заголовків і підзаголовків

      Заголовок пишеться великими літерами. Він має бути не довшим ніж 40 знаків. Не дозволяється у заголовку переносити слова. Якщо заголовок великий, то його ділять (за змістом) на декілька рядків.

       У документах заголовок пишеться з малої літери тоді, коли він розташований після назви виду документа, а з великої літери, якщо передає їй.

        Текст від заголовка пишеться через 3 – 4 інтервали.

         Розміщується заголовок посередині рядка або на початку рядка біля лівого поля. Крапка після заголовка не ставиться. Не слід писати заголовок у кінці сторінки, якщо немає місця для тексту, краще перенести його на наступну сторінку.

         Короткі заголовки пишуться у розрядку, тобто з проміжком в один знак між буквами в межах одного слова.

Підзаголовки пишуться малими літерами без підкреслень. Відстань між заголовком і підзаголовком – два інтервали, а від підзаголовка до тексту – три чи чотири. Якщо підзаголовок містить декілька рядків, то вони відділяються один від одного одним інтервалом. Залежно від розташування, підзаголовки пишуться ідентично, приміром:

                             Правила бібліографічного опису

                                    Частини, елементи й ділянки опису

чи біля лівого поля:

Тексти з ілюстраціями

 

 

                                         Практичне заняття 1-2

                              Тема. Історія  розвитку  діловодства.

           План

  1.  Виникнення сварочинства.
  2.  Активне діловодство.
  3.  Козацьке діловодство.
  4.  Сучасне діловодство в Україні.
  5.  Текстове оформлення документів.
  6.  Функції документа.
  7.  Класифікація документів.
  8.  Організація діловодства в установах.

 

                                             Практичне заняття 3-4

                        Тема. Оформлення реквізитів на документах.

Стилістика ділового мовлення.

 План

  1.  Складання заголовка документа.
  2.  Датування на індексацію документів.
  3.  Адресування та оформлення тексту документа.
  4.  Загальні положення щодо написання тексту.
  5.  Класифікація документів за способом викладу матеріалу.
  6.  Особливості складання листів.

Практичне заняття 5-6

Тема. Складання документів із загальних питань

  1.  Розробка нормативно-правових документів.
  2.  Підготовка розпорядчих документів.
  3.  Складання організаційних документів.
  4.  Оформлення документів колегіальних органів.
  5.  Призначення довідково-інформаційних документів.

 

         Теми для самостійного опрацювання

  1.  Наказове діловодство.
  2.  Виконавче діловодство.
  3.  Радянське діловодство.
  4.  Особливості створення документів.
  5.  Управління службою діловодства.
  6.  Вимоги до оформлення документів.
  7.  Вимоги до друкування документів.
  8.  Погодження та засвідчення документів.
  9.  Особливості використання реквізитів у міжнародному листуванні.
  10.  Документи з низьким рівнем стандартизації.
  11.  Документи з високим рівнем стандартизації.
  12.  Закони і підзаконні нормативно-правові акти.
  13.  Особливості складання розпорядчих документів.
  14.  Види документів, що відносяться до розпорядчих. Навести приклади.
  15.  Основні документи колегіальних органів.
  16.  Довідково-інформаційні документи.
  17.  Функції наказу.
  18.  Проаналізувати типові помилки, які трапляються в розпорядженнях.
  19.  Види службових листів.
  20.  Дати характеристику положення як правового акту.
  21.  Укладання договорів. Правова основа договору.
  22.  Подання претензій та оформлення позовних заяв.
  23.  Пропозиції. Відповіді на пропозицію.
  24.  Укладання контрактів.
  25.  Трудові угоди.
  26.  Реквізити документів та їх оформлення.
  27.  Розмноження документів.
  28.  Абревіатура та графічні скорочення в ділових документах.
  29.  Специфіка синтаксису в управлінському документуванні.
  30.  Особливості складання розпорядчих документів.
  31.  Таблиця як документ.
  32.  Відкриття рахунків у банку.
  33.  Написання доручень, довіреностей і розписок.

  

ІІ. Змістовий модуль

Лекційний матеріал з курсу. Управлінське документування як організаційна складова у становленні сучасного керівника навчального закладу

Документи щодо особового складу

          Кінець ХХ століття в Україні відзначений вагомими політичними, економічними та соціальними змінами. Ринкова система взаємовідносин кардинально змінила психологію суспільства, зміст соціальних потреб та систему цінностей і вплинула на всі сфери життя суспільства, в тому числі й освіту. Це характеризується в сьогоденні модернізацією змісту освіти, форми і методів, розробкою та апробацією нових освітньо-психологічних технологій, появою нових типів навчальних закладів. Ці зміни, в свою чергу, вимагають постійної роботи керівника закладу освіти над іміджем своєї установи та власним “Я”.

         Складовою управління навчальним закладом – є процес отримання, опрацювання і передачі інформації. Під інформацією розуміють відомості про навколишній світ і про процеси, які відбуваються в ньому та їх сприйняття людиною.

         Управлінська інформація, яку отримує або передає керівник навчального закладу, повинна бути повною, оперативною, достовірною. Повноту інформації характеризує її обсяг, який має бути необхідним і достатнім для прийняття управлінських рішень. Брак інформації призводить до прийняття хибних рішень або знижує їх обґрунтованість, надлишок інформації, наслідком якого є збільшення обсягу  повідомлення без підвищення його інформативності, пов’язаний з додатковими витратами праці і часу керівника. Інформація повинна бути оперативною, тобто такою, щоб за час передачі й опрацювання стан обєкта, до якого вона відноситься, не змінився.

        Достовірність інформації, яка використовується керівником навчального закладу, фіксується. Це обов’язковий елемент управлінської діяльності, оскільки в сучасних умовах отримувати, зберігати і передавати інформацію можливо тільки за попередньої її фіксації.

        Матеріальними носіями зафіксованої інформації є документи. Документ – це матеріальний обєкт з інформацією, закріпленого людиною способом для передачі в просторі і часі.

Документи, що містять управлінську інформацію і оформлені відповідно до певних правил, називають управлінськими, а сукупність таких документів - управлінським документуванням, тобто управлінська документація являє собою систему документів, які забезпечують управлінські процеси у навчальному закладі.

          Документ створюють з метою реалізації тієї чи іншої суспільної функції. У документі поєднано багато функцій: інформаційну, правову, соціальну, комунікативну, культурну, управлінську, облікову історичного джерела. Документи мають правове значення, оскільки є засобом засвідчення та доведення певних фактів. Їх використовують як джерела і як носія інформації.

         Практична діяльність керівника навчального закладу пов’язана з інтенсивним усним і письмовим спілкуванням, з підготовкою і складанням великої кількості документів, передачею та отриманням інформації в усній і письмовій формах. Це вимагає належного знання норм і правил мовлення, дотримання їх при створенні будь-якого документа в освітній сфері. При роботі з документами головним завданням керівника навчального закладу є зміцнення і контроль за дотриманням законності у навчально-виховному процесі, захист конституційних інтересів і прав усіх учасників навчально-виховного процесу.

       Одним із завдань сучасного керівника є раціональна організація роботи навчального закладу. Ця діяльність ґрунтується на таких процесах:

  •  отримання інформації та її оброблення;
    •  формування управлінських рішень;
    •  виконання рішень;
    •  облік і контроль виконання прийнятих рішень.

       Будь-який сучасний навчальний заклад завжди намагається мати необхідну для роботи ділову і правову інформацію.

      Наявність документів, уміння готувати їх вчасно і правильно, належне зберігання та можливість оперативного доступу до необхідних інформаційних ресурсів – запорука ефективної організації роботи навчального закладу, успішного проходження ним перевірок контролюючими органами і професійної безпеки посадових осіб.

       Зрештою, безпомилково підготовлений і належним чином оформлений документ – це свідчення культури керівника та високого іміджу навчального закладу.  

Аналіз управлінського документування у навчальному закладі

         Ведення діловодства і організація документообігу відіграють важливу роль у конкурентоспроможності сучасного закладу освіти, яка залежить не лише від якості викладання та підготовки студентів, а і від документаційного фактору. Тому нині надзвичайно важливим є удосконалення системи діловодства.

       Управлінське документування навчального закладу охоплює всі процеси з підготовки, складання, походження та оформлення документів. Зафіксована в документах інформація становить основу організації навчально-виховного процесу.

       Досить важливим для управлінського документування навчального закладу є юридичне значення документів тому, що вони є формою вираження права. Кожний керівник навчального закладу постійно працює з різними документами і складає їх. Робота з документами входить до функціональних обовязків як керівника навчального закладу, так і підлеглих працівників.

Поняття та основні положення управлінського документування навчального закладу

        Управлінське документування – це сукупність дій, що здійснюються органами управління щодо створення і виконання документів. Воно створюється за типовою інструкцією з діловодства, яка визначає порядок ведення загального діловодства. Діловодство, що містить таємну інформацію з обмеженим доступом, визначається спеціальними нормативно-правовими активами.

        Підставою для створення документів керівником навчального закладу є потреба засвідчення наявності зберігання і використання інформації протягом певного часу або постійно.

Управлінські документи мають такі особливості:

  •  створюються і використовуються керівником навчального закладу відповідно до встановленої компетенції і поставлених завдань;
    •  є засобом закріплення функцій керівника навчального закладу;
    •  містить, як правило, інформацію правового і довідкового характеру, що відображає природу виконавчої та розпорядчої діяльності;
    •  процес їх створення, форми та зміст регулюються правовими нормами, що надає їм загального значення та обовязкового виконання.

          Управлінське документування навчального закладу охоплює усі процеси, інформації та змісту управлінських дій, передавання,  які фіксується на різних носіях і оформлені за встановленими правилами, необхідними для здійснення управлінських дій.

 Склад управлінських документів навчального закладу визначається характером надання освітніх послуг, компетенцію і функціями суб’єктів, які вирішують управлінські питання, характером та широтою взаємозв’язків з іншими навчальними закладами і організаціями. Єдність правил документування управлінських дій на всіх рівнях управління забезпечується застосуванням державної системи документаційного забезпечення, управління та уніфікованих систем документації.

Уніфіковані системи документації – це комплекс взаємоповязаних документів, які створені за єдиними правилами та вимогами і містять інформацію необхідну для управління в закладах освіти.

 Управлінські документи за найменуваннями, формою та складом реквізитів повинні відповідати уніфікованій системі документації.

 Відповідно до чинного законодавства та компетенції керівник навчального закладу створює такі розпорядчі документи: рішення, постанови, розпорядження, накази, вказівки, інструкції тощо.

Рішення, постанови, накази керівник навчального закладу видає у випадку, якщо необхідно прийняти нормований чи індивідуальний акт щодо основних питань компетенції навчального закладу та організації навчально-виховного процесу. Розпорядження і вказівки видаються з оперативних питань і для організації виконання постанов, рішень, наказів.

Доведення до відома керівника навчального закладу документів вищих органів влади, чи документів інших навчальних закладів і організацій здійснюються за формою, встановленого автором документу. Якщо спосіб не вказано, керівник вирішує самостійно. Протокольні рішення колегіальних органів можуть доводитись до відома виконавців у формі, встановленій положенням про ці органи. Розпорядчий документ може бути відмінено чи змінено розпорядчим документом самого керівника навчального закладу або вищої організації. Дія розпорядчого документа може бути призупинена відповідними компетентними органами.

 Проекти документів, що зачіпають інтереси інших навчальних закладів чи організацій, повинні попередньо погоджуватися з цими організаціями. У разі непогодження до проекту додаються зауваження чи формулюється його сутність.

Хід обговорення питань і рішень, що приймаються на засіданнях колегіальних органів, зборах, нарадах заноситься до протоколів, які ведуться на основі записів ходу засідань, стенограм, звукозапису. Якщо хід засідання стенографується, текст стенограми розшифровується, опечатується, засвідчується і зберігається разом з протоколом.

 У межах своєї компетенції керівник навчального закладу може направляти листи для здійснення оперативних звязків з вищими галузевими та функціональними органами, підвідомчими та іншими організаціями й окремими громадянами. Листи повинні складатись у тому випадку, коли немає можливості чи є складним обмін інформацією без документа. При необхідності термінової передачі складаються телеграми і телефонограми, документ передається через модемний звязок факсом чи телефоном.

Навчальний заклад на основі положень про них та інших актів, які визначають їх компетенцію, видає й інші документи (плани, звіти, статути, положення, правила тощо), проекти яких мають бути погодженими з виконавцями, керівниками зацікавлених структурних підрозділів чи організацій.

Внутрішнє погодження проекту має проводитись у такій послідовності:

  •  з працівниками, які відповідають за дозвіл функціональних питань;
    •  з фінансовим підрозділом чи головним бухгалтером;
    •  з юридичною службою;
    •  зі службою документаційного забезпечення;
    •  з колегіальними органами.

        Управлінський документ підписується чи затверджується керівником навчального закладу або його заступником відповідно до компетенції встановленої правовими актами. Два чи більше підписів ставиться в тому разі, якщо за зміст документа відповідають кілька посадових осіб.

        Документи грошового, матеріального чи кредитного характеру, що є основою для отримання чи видачі грошей, товарно-матеріальних цінностей, підписують керівник навчального закладу і головний бухгалтер. Спільні документи декількох навчальних закладів чи організацій підписують керівники всіх організацій.

       Право підпису розпорядник документу у формі вказівок чи розпорядження може надаватись крім керівника навчального закладу – заступникам керівника, керівникам структурних підрозділів.

       Затверджені документи (інструкції, положення, статути тощо) підписує посадова особа, яка відповідає за їх підготовку. Протокол підписують головуючий на засіданні колегіального органу і секретар.

       Доповідні записки, доповіді, довідки та інші документи інформаційного, довідкового чи аналітичного характеру можуть бути підписані виконавцем, якщо їх питання не виходить за межі його прав і компетенції, встановлених посадовою інструкцією.

Основним видом ділового тексту є документ.

         Документ (слово латинського походження, що означає “доказ”) – це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумову діяльність людини.

Розрізняють види документів за ознаками класифікації і групами:

За найменуванням:

  1.  Рапорт.
  2.  Заява.
  3.  Протокол.
  4.  Довідка.
  5.  Характеристика.
  6.  Супровідний лист.
  7.  Пояснювальна записка.
  8.  Запрошення.
  9.  Телеграма.
  10.  Звіт.
  11.  Акт, тощо.

За способом фіксації:

  1.  Письмові (усі рукописні, виготовлені за допомогою друкарської та розмножувальної техніки.
  2.  Графічні ( в яких зображення обєктів передано за допомогою лінії, штрихів. Це графіки, малюнки, схеми, плани.
  3.  Фото-, кінодокументи.
  4.  Фотодокументи.

За спеціалізацією:

  1.  Загальні (з адміністративних питань)
  2.  Спеціалізовані (з фінансових, комерційних, трудових правовідносин).

За призначенням:

  1.  Нормативно-правові.
  2.  Організаційні.
  3.  Розпорядчі.
  4.  Довідково-інформаційні.
  5.  Документи колегіальних органів.
  6.  Документи з особового складу.

За місцем укладання:

  1.  Внутрішні, що не виходять за межі установи.
  2.  Зовнішні.

За походженням:

  1.  Службові, що виконуються в установленому порядку, та офіційно-особисті, які стосуються конкретних осіб і створюються поза сферою їх службової діяльності.

За напрямом:

  1.  Вхідні та вихідні.

За джерелами виникнення:

  1.  Первинні та вторинні

За формою:

  1.  Індивідуальні (створюють у кожному окремому випадку для розвязання конкретної управлінської ситуації).
  2.  Типові (за зразками)
  3.  Трафаретні (виготовляють друкарським способом)

За технікою відтворення:

  1.  Рукописні та відтворені механічним способом.

За доступом до інформації:

  1.  Ті, що містять відкриту інформацію.
  2.  Документи з обмеженим доступом.

За ступенем гласності:

  1.  Конфіденційні.
  2.  Секретні (ставиться гриф обмеженості доступу. За розголошення інформації документів з грифом секретності, а також за їх зникнення винуваті притягуються до відповідальності згідно із законом України «Про державну таємницю».

За терміном виконання:

  1.  Звичайні.
  2.  Безстрокові.
  3.  Термінові.
  4.  Дуже термінові.

За складністю:

  1.  Прості.
  2.  Складні.

За терміном зберігання:

  1.  Постійні, тривалі (понад 10 років)
  2.  Тимчасового зберігання (до 10 років)

За юридичною силою:

  1.  Справжні.
  2.  Підроблені

За призначенням створення:

  1.  Оригінали (взірці, дублікати, витяги)
  2.  Копії (точне відображення оригіналу)
  3.  Дублікат (повторний примірник офіційного документу, який має юридичну силу оригіналу).

                

                                           

                                           Побудова служб діловодства

  1.  Управління справами (в міністерствах, відомствах, корпораціях)
  2.  Загальний відділ (у виконкомах та органах управління громадськими організаціями)
  3.  Канцелярія (в обєднаннях, організаціях, фірмах, на підприємствах)

 

                                                 Ведення особових справ

 Особова справа – сукупність документів, які містять найповніші відомості про працівника і характеризують його біографічні, ділові, особисті якості.

 

     Практичне заняття № 1-2

Тема. Класифікація документів за способом викладу матеріалу

      План

  1.  Документи з низьким рівнем
    1.  Оформлення сторінки ділової стандартизації документа
    2.  Документи з високим рівнем стандартизації
    3.  Складання наказу по особовому складу
    4.  Проста і складна заява. Правильність написання

                              Практичне заняття № 3-4

Тема. Управлінське документування у навчальному закладі

        План

  1.  Ведення діловодства у навчальних закладах
    1.  Особливості ведення трудових книжок
    2.  Документи інформаційного характеру
    3.  Особливості управлінських документів
    4.  Терміни зберігання управлінських документів

                                                Практичне заняття № 5-6

Тема. Мова і професія

     План

  1.  Договір. Трудова угода
    1.  Культура спілкування ділових людей
    2.  Професіоналізми
    3.  Проведення педагогічної ради. Майстерність підготовки
    4.  Правильність складання трудової угоди із штатним працівником

                                      

                                               Практичне заняття

                                                  Тести

1. Слова, використані в різних мовних сферах і зрозумілі будь-якому носієві мови незалежно від того, де він живе, професії, способу життя – це:

А) загальновживана лексика;

Б) діалектна лексика;

В) власне українська лексика.

2. Розділові знаки не ставляться в:

А) запрошенні;

Б) листі;

В)телеграмі.

3.Документ, що містить інформацію про будь-який масовий захід – це:

А) реклама;

Б) оголошення;

В) анонс.

4.Слова, що мають знижене стилістичне забарвлення і використовуються в усних різновидах мови – невимушеній бесіді, побутовій розмові мають назву:

А) розмовна лексика;

Б) терміни;

В) книжна лексика.

5.Обліково-фінансовий документ, який стверджує встановлені факти та події і містить рішення щодо постанов, законів, указів має назву:

А) таблиця;

Б) акт;

В) витяг з протоколу.

6.Довідково-інформаційний документ, за допомогою якого відбувається спілкування між установами та особами – це:

А) телефонограма;

Б) оголошення;

В) лист.

7.Акти вищих і центральних органів влади видаються у формі:

А) наказу;

Б) розпорядження;

В) постанови.

8.Документ, який адресується конкретній особі і містить пропозиції взяти участь у пропозиції або заході має назву:

А) запрошення;

Б) оголошення;

В) телеграма.

9.Фіксуються хід і результати роботи, зборів, засідань, нарад, відображаються всі виступи з питань, що були розглянуті, і рішення, прийняті в результаті обговорення в такому документі, як:

А) витяг з протоколу;

Б) протокол;

В) положення.

10.Формуляр документа – це:

А) чистий аркуш паперу (формат А4, А5);

Б) сукупність розміщених у встановленій послідовності реквізитів;

В) сторінка з так званими полями.

11.Засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумову діяльність людини – це:

А) документ;

Б) реквізит;

В) штамп.

12.Графічними знаками фіксується:

А) писемне мовлення;

Б) усне мовлення;

В) художнє мовлення.

13.До основних офіційних документів відносимо:

А) заява, доручення, розписка;

Б)протокол, витяг з протоколу;

В) запрошення, телеграма, автобіографія.

14.Полілогічне мовлення – це:

А) мовлення двох осіб;

Мовлення однієї особи;

В) мовлення більше двох осіб.

15.Діяльність, яка охоплює питання документування й організації роботи з документами в процесі здійснення управлінських функцій – це:

А) діловодство;

Б) гриф;

В) наукова діяльність.

16.До усного ділового спілкування відносимо:

А) ділову телефонну бесіду;

Б) договір;

В) трудову угоду.

17.Витяг з протоколу підписують:

А) секретар зборів;

Б) голова зборів;

В) голова та секретар.

18.До усного ділового мовлення відносимо:

А) прес-конференцію;

Б) наказ;

В) декларація.

19.У довідці печатка ставиться:

А) обовязково;

Б) при потребі;

В) не ставиться взагалі.

20.Право здійснювати певні дії за іншу особу надає:

А) лист;

Б) доручення;

В) договір.

21.Документ, який містить перелік систематизованих даних:

А) резюме;

Б) протокол;

В) таблиця.

22.За призначенням розрізняють накази:

А) внутрішні, зовнішні;

Б) накази із загальних питань із особового складу;

В) вхідні та вихідні;

23.Визначити документи розпорядчої діяльності:

А) накази, вказівки, розпорядження;

Б) довідки, доручення, розписки;

В) характеристика, заява, протоколи.

24. Назвати види документів за найменуванням:

А) письмові, графічні;

Б) протокол, характеристика, заява;

В) розпорядчі, документи колегіальних органів.

25. Визначити види документів за напрямом:

А) вхідні, вихідні;

Б) первинні, вторинні;

В) типові, трафаретні.

26. Визначити види документів за терміном виконання:

А) конфіденційні, секретні;

Б) ті, що містять відкриту інформацію; документи з обмеженим доступом;

В) звичайні, безстрокові, термінові.

27. Довідково-інформаційні документи, це:

А) анкета, висновок, відгук;

Б) протокол, витяг з протоколу;

В) характеристика, заява, доручення.

28. Визначити документи, що підлягають затвердженню:

А) заява, автобіографія, протокол;

Б) звіти, договора, штатні розклади;

В) оголошення, офіційні листи.

29. Назву виду документа друкують:

А) великими літерами;

Б) друкованими літерами;

В) друкованими літерами через інтервал;

Г) всі відповіді вірні.

30. У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається:

А) з першої сторінки;

Б) з другої;

В) з третьої;

Г) правильної відповіді немає.

31. Під час складання текстів документів (заяви, автобіографії, доповідної і пояснювальної записок, наказів) – тексти пишуться:

А) від першої особи;

Б) від другої особи;

В) від третьої особи;

Г) усі відповіді вірні.

32. Звільнити педагогічних працівників у зв’язку із скороченням обсягу роботи керівник має право:

А) у кінці семестру;

Б) тільки в кінці навчального року;

В) серед навчального року;

Г) всі відповіді вірні.

33. Припинення трудового договору оформляється:

А) заявою працівника;

Б) погодженням обох сторін;

В) наказом керівника закладу освіти;

Г) всі відповіді вірні.

34. Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом проводиться:

А) за бажанням працівника;

Б) в обовязковому порядку;

В) за згодою сторін;

Г) правильної відповіді немає.

35. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається:

А) на керівника закладу освіти;

Б) на секретаря;

В) на заступника керівника закладу освіти;

Г) всі відповіді вірні.

36. Дистанційне стягнення на працівника не може бути накладене:

А) у день вчинення проступку;

Б) пізніше шести місяців з дня вчинення проступку;

В) пізніше десяти днів з дня вчинення проступку;

Г) всі відповіді не вірні.

37. За кожне порушення трудової дисципліни накладається:

А) декілька дисциплінарних стягнень;

Б) усне дисциплінарне стягнення;

В) тільки одне дисциплінарне стягнення;

Г) всі відповіді вірні.

38. Як потрібно написати:

А) Міністерство освіти і науки України;

Б) Міністерство Освіти і науки України;

В) Міністерство освіти і Науки України;

Г) всі відповіді не вірні.

39. Перший і єдиний примірник документа – це:

А) копія;

Б) дублікат;

В) оригінал;

Г) усі відповіді вірні.

40. Протокол ведеться під час:

А) засідань колегіальних органів;

Б) працевлаштування;

В) лекції;

Г) усі відповіді не вірні.

41. Відсутність співрозмовника – це специфіка:

А) усного;

Б) писемного;

В) ділового мовлення;

Г) полілогу.

42. Акти вищих і центральних органів влади видаються у формі:

А) наказу;

Б) розпорядження;

В) постанови;

Г) інструкції.

43. Жанр публічного виступу:

А) прийом відвідувачів;

Б) промова;

В) телефонна розмова;

Г) педрада.

44. Резюме – це документ групи:

А) щодо особового складу;

Б) інформаційних документів;

В) документів колегіальних органів;

Г) усі відповіді вірні.

45. Документ, у якому оцінюються ділові та моральні якості особи:

А) резюме;

Б) характеристика;

В) автобіографія;

Г) довідка.

                                          

                                                 Контрольні запитання

1. Назвіть найцінніші документи часів Київської Русі. Яких основних вимог дотримуватися під час їх складання?

2.  Розкрийте функції наказів у ХV – ХVІІІ століттях.

3.  Опишіть структуру Бродських та земних судів, їх справочинство.

             4.  Які зміни в організації діловодства виникли в ХІХ столітті?

5.   Охарактеризуйте основні риси виконавчого діловодства.

6. Яким документом визначались вимоги до уніфікованих форм організаційно-розпорядчої документації на території Союзу РСР?

7.  Назвіть основні нормативні документи, що регулюють документацій не забезпечення управління в Україні.

8.  Розповісти про організацію діловодства в закладах освіти.

9.  Охарактеризувати ведення особових справ.

10. Роль керівника у організації і проведенні педрад та різнопланових нарад.

11.  Пояснити відмінності характеристики та резюме.

12. Дати характеристику стилю української мови ділового документування.

13.  Особливості складання наказів з особового складу.

14.  Охарактеризувати стадії складання розпорядчих документів.

15.  Оформлення реквізитів на документах.

16.  Здійснення внутрішнього та зовнішнього погодження документа.

                         Перелік додатків до розділу

  1.  Доручення
  2.  Розписка
  3.  Трудова угода
  4.  Довідка
  5.  Заява
  6.  Характеристика
  7.  Наказ

                                                                                                             ДОДАТОК 1

                ДОРУЧЕННЯ    ______  № _________

 серія

                   Дата видачі “_____” ______________

Видано ________________________________________________________________

 ( посада, прізвище, імя, по батькові)

Документ, що засвідчує особу _____________________________________________

Серія __________ № ___________ від “_____” ___________________

Виданий _______________________________________________________________

 ( ким виданий документ)

На отримання від ________________________________________________________

_______________________________________________________________________

 ( найменування організації постачальника)

цінностей за ____________________________________________________________

 ( № і дата наряду)

 

 ДОДАТОК 2

                                                         РОЗПИСКА

       Я, викладач кафедри інформаційних систем та технологій Європейського університету Тарасова Марія Семенівна, одержала від заступника декана з навчальної роботи Ющенка Степана Івановича 10 персональних компютерів ІВМ РС/АТ 486 для встановлення в лабораторії.

         Підстава: наказ ректора №112 від 01.09.2003 р.

____________________ М.С. Тарасова

( підпис)

20 вересня 2003 р

Засвідчення:

___________________________

___________________________

 

                                                                                                              ДОДАТОК 3

                                       ТРУДОВА  УГОДА

м. _____________________________

“ _________” ____________________

______________________________________________________________________

                                     ( назва підприємства )

в особі _______________________________, що діє на підставі

 ( прізвище, імя, по батькові, посада )

______________________________________, далі іменоване Замовник, з одного боку, і гр. _____________________________________________________________,

 ( прізвище, імя, по батькові, дані паспорта )

що мешкає _______________________________, далі іменований

Виконавець, з іншого боку, уклали цей договір про таке:

 1. Предмет договору

1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання виконати такі роботи

_____________________________________________________________________

 ( характер і вид робіт )

терміном до __________________________________________________________

1.2. Робота має відповідати таким вимогам: ________________________________

______________________________________________________________________

1.3. Замовник забезпечує Виконавця всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором.

1.4. “Замовник” зобовязаний своєчасно прийняти і оплатити роботу.

 

                                                                                                               ДОДАТОК 4

_____________

_____________

_____________

( назва організації)

       та адреса

Відділ кадрів

                        ДОВІДКА

№ ___________

“ ____ “ _____________

____________________

Видана _______________________________________ в тому, що він (вона)

 прізвище, імя, по батькові

працює _________________________________________________________

_________________________________ з окладом _________________ грн.

( назва посади із зазначенням підрозділу )

Видана для подання до ____________________________________________

 назва організації,

_________________________________________________________________

 підприємства

Начальник відділу кадрів ________________ розшифрування підпису

 ( підпис )

 

 ДОДАТОК 5

                       Ректорові Чернігівського державного 

 педагогічного університету

 імені Т.Г.Шевченка

                                                                                        проф. Власенку С.С.

 студента Харківського державного

 педагогічного університету

 імені Г.Сковороди

 Шевченка Сергія Михайловича

                                                                           

                                                                        ЗАЯВА

        У звязку з переїздом моїх батьків до м. Чернігова на постійне проживання прошу зарахувати мене студентом ІІІ курсу фізико-математичного факультету зі спеціальності “Математика й фізика”.

        Додаток:

  1.  витяг із залікової книжки на 2 арк. в 1 пр.;
    1.  характеристика, видана Харківським державним педагогічним університетом імені Г. Сковороди на 1 арк. в 1 пр.;  
      1.  свідоцтво про народження на 1 арк. в 1 пр.;
      2.  довідка про місце проживання на 1 арк. в 1 пр.

20.07.2007                                                                        Власноручний підпис

 

                                                                                                           ДОДАТОК 6

        ХАРАКТЕРИСТИКА

                                                                              

                                                                     Шмельова Віктора Петровича,

                                                           учня 11 класу Прилуцької середньої

                                               школи Чернігівської області,

                                    1990 року народження

      Віктор Шмельов протягом навчання в середній школі зарекомендував себе здібним учнем.

       До навчання ставиться сумлінно, має глибокі та міцні знання з усіх предметів, усебічно розвинений. Багато читає художньої літератури. Особливий інтерес виявляє до театрального мистецтва, очолює шкільний драматичний гурток і дуже цим захоплюється.

        Як член учнівської лекторської групи, Віктор виступав перед учнями з доповіддю “Сучасна музика”.

        Протягом навчання в школі виявляв активність у громадській та суспільно корисній роботі. Під час літніх канікул В. Шмельов керував ланкою учнівської виробничої бригади, особисто показував приклад сумлінного ставлення до праці.

         Уміє триматися в колективі, підкоряється його вимогам. Критично ставиться до власних вчинків, до поведінки товаришів і відверто про це говорить.

         За відмінне навчання, зразкову поведінку та активну участь у громадській роботі педрада просить облвно нагородити Віктора Шмельова золотою медаллю.

Директор школи                     (підпис)                                       О.І. Алексєєв

Класний керівник                   (підпис)                                        К.П. Гурін

ДОДАТОК 7

                                                   НАКАЗ

22 грудня 1995 р.                        м. Переяслав-Хмельницький              № 46-к

  1.  ПРИЗНАЧИТИ:
    1.  ЗАЙЦЕВУ Ірину Борисівну на посаду вчителя математики з 25 листопада 1995 р. з посадовим окладом _____ грн.. на місяць.

Підстава: заява Зайцевої І.Б.

Керівник: ____________  ( розшифрування)

 підпис

 

                                                                         

                                                                            ЛІТЕРАТУРА

  1.  Архівознавство. Підручник для студ. вузів України / Ред. кол. Я.С.Балагура та ін.- К., 1998.
  2.  Бойко М.Д., Співак В.М., Холін М.А. Цивільно-правові документи: Зразки.- К., 1996.
  3.  Васильченко С., Холодна Н. Українець: брахман, організатор, жертва // Перехід ІV. - № 11.-2002.-С. 60.
  4.  Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови.- К., 1995.
  5.  Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посібник.- К.: А.С.К., 2002.
  6.  Горбул О.Д. Ділова українська мова.- К.: Т-во “Знання”, 2000.
  7.  Головащук С.І. Українське літературне слововживання (Словник-довідник).-К., 1995.
  8.  Віденко А.Н. Сучасне діловодство.- К., 2000.
  9.  Зарицка І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення: Практикум / За ред. проф. А.П. Загнітка.- Донецьк, 1997.
  10.  Кірсанова М.В. Курс делопроизводства.- М., 1998.
  11.  Коваль А.П. Ділове листування.- К.: Либідь, 1992.
  12.  Коваль А.П. Культура ділового мовлення.- К.: Вища школа, 1997.
  13.  Козачук Г.О. Практичний курс української мови.- К.: Вища школа, 1993.- 367с.
  14.  Корж Л.В. Документація право ділової сфери.- К. 2002.- 232 с.
  15.  Кочан І.М., Культура рідної мови.- Львів: Світ, 1996.
  16.  Лоза О.В. Діловодство та документування управлінської діяльності: Навч. посібник.- К.: Видавництво УААУ, 1997.
  17.  Любивець Л.П. Ділові папери.- К.: Рад. Школа, 1981.
  18.  Маратова А.Ф. Мова сучасних ділових документів.- К.: Наукова думка, 1981.
  19.  Молдованов М.І. Сучасний діловий документ: Зразки найважливіших документів українською мовою.- К.: Техніка, 1992.
  20.  Орфографічний словник української мови.- К., 1994.
  21.  Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів.- К., 2000.
  22.  Палеха Ю.І. Документацій не забезпечення управління: Підручник.- К., 1997.
  23.  Палеха Ю.І. Ключі до успіху. Або Організаційна та управлінська культури.- К.: ЄУФІМБ, 2000.
  24.  Палеха Ю.І. Ділова етика.-К., 2002.
  25.  Погиба Л.Г. Складання ділових паперів. Практикум.- К.: Либідь.- 2002.- 240с.
  26.  Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення.- К., 1998.
  27.  Рожков В.С. Загальне і кадрове діловодство.- К.: ТТк “Персонал”, 1996.
  28.  Стиль і час; Хрестоматія / Уклад. Г.М. Колесник та ін.- К.: Наукова думка. 1983.
  29.  Сучасна українська літературна мова / За ред. К. Білодіда.- К., 1975.
  30.  Токарська А.С. Ділова українська мова.- Львів, 1995.
  31.  Томан І. Мистецтво говорити.- К., 1989.
  32.  Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови.- К., 1984.
  33.  Український правопис.- К., АН України; Ін-т Мовознавства ім. О.О.Потебні; Ін-т української мови, 1994.
  34.  Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник.- К., 1978.
  35.  Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С.П. Бибик, І.Л. Михно.- К.: Довіра; УНВЦ “Рідна мова”, 1997.
  36.  Фразеологічний словник української мови.- К., 1993.
  37.  Шведова-Водка Г.М. Загальне бібліографознавство. Навч. посібник.- Рівне, 1995.- 183 с.
  38.  Шевчук С.В. Українське ділове мовлення.- К.: Літера, 2000.-480с.
  39.  Ющук І.Ф. Практикум з правопису української мови.- К., 1989.

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30102. Генотип- средовые соотношения в изменчивости показателей вегетативных реакций 12.87 KB
  Генотип средовые соотношения в изменчивости показателей вегетативных реакций: Традиционным объектом психофизиологических исследований являются показатели функционирования физиологических систем организма сердечнососудистой дыхательной мышечной выделительной которые закономерно изменяются при психической деятельности. Как правило показатели активности этих систем отличаются индивидуальной специфичностью и достаточно устойчивой воспроизводимостью при повторных регистрациях в одинаковых условиях что дает основание ставить вопрос о роли...
30103. Роль наследственности и среды в формировании асимметрии 25.99 KB
  В соответствии с предположением о важной роли факторов среды и культуры установление одной ведущей руки определяется образом жизни общественными традициями и системой воспитания. До недавнего времени считалось что леворукие люди составляют в среднем 5 населения. В то же время дети выходцев из восточных стран которые обучаются в США где в школах нет жёсткого требования использования правой руки предпочитают левую руку чаще – 65. В Японии 72 школьников – не праворукие а если считать леворукими и детей переученных на праворукость то...
30104. Генетика – наука о закономерностях наследственности и изменчивсти 29.79 KB
  Эра ДНК: 1944 Освальд Эвери Колин Маклеод и Маклин Маккарти изолируют ДНК тогда его называли трансформирующим началом trnsforming principle. 1950 Эрвин Чаргафф показывает что хотя доля нуклеотидов в ДНК не постоянна наблюдаются определённые закономерности например что количество аденина равно количеству тимина T Правило Чаргаффа. 1952 Эксперимент Херши Чейз доказывает что генетическая информация бактериофагов и всех других организмов содержится в ДНК. 1953 Структура ДНК двойная спираль расшифрована Джеймсом...
30105. Методы исследования в генетике 19.37 KB
  Впервые этот метод был предложен Ф. Это самый давний метод. Особенно эффективен этот метод при исследовании генных мутаций.
30106. Роль ядра в наследственности 15.58 KB
  Роль ядра в наследственности: Итак в ядре клеток заключены хромосомы которые содержат ДНК хранилище наследственной информации. Учение о хромосомах: Хромосома это нитевидная структура клеточного ядра несущая генетическую информацию в виде генов которая становится видной при делении клетки. Хромосома состоит из двух длинных полинуклеатидных цепей образующих молекулу ДНК. Хромосомы хорошо окрашиваются основными красителя ми в процессе деления клетки.
30107. Наследственная роль ДНК и РНК 19.84 KB
  Представленная нами модель молекулы ДНК совсем не отвечает на вопрос: как информация заключенная в ней достигает белковых фабрик рибосом находящихся в цитоплазме далеко от ядра местонахождения ДНК В этом большую помощь оказывает другая нуклеиновая кислота РНК Существует три вида РНК информационная матричная рибосомная и транспортная: иРНК мРНК ' рРНК и тРНК соответственно.Молекулы мРНК и рРНК представляют собой одинарные нуклеотидные цепочки. Цепочки тРНК еще короче чем у мРНК и рРНК они состоят всего из нескольких...
30109. Наследование при бесполом размножении 18.99 KB
  Митоз кариокинез непрямое деление клетки наиболее распространённый способ воспроизведения репродукции клеток обеспечивающий тождественное распределение генетического материала между дочерними клетками и преемственность хромосом в ряду клеточных поколений. определяется сочетанием в нём удвоения хромосом путём продольного расщепления их и равномерного распределения между дочерними клетками. В профазе происходят реорганизация ядра с конденсацией и спирализацией хромосом разрушение ядерной оболочки и формирование митотического аппарата...
30110. Онтогене́з — происхождение, рождение 18.94 KB
  Онтогене́з происхождение рождение индивидуальное развитие организма от оплодотворения при половом размножении или от момента отделения от материнской особи при бесполом размножении до смерти. Постэмбриональное развитие Постэмбриональное развитие бывает прямым и непрямым. Прямое развитие развитие при котором появившийся организм идентичен по строению взрослому организму но имеет меньшие размеры и не обладает половой зрелостью. Дальнейшее развитие связано с увеличением размеров и приобретением половой зрелости.