35223

Технічні пристрої организаціїї і регулювання руху транспорту. Регулювання вуличного руху

Лекция

Коммуникация, связь, радиоэлектроника и цифровые приборы

снують дорожні знаки за характером і організації інформації вирішують локальні завдання. Це, як правило, конконкретна інформація попередження, заборони, приписи, не враховує оперативних змін дорожніх і метеорологічних факторів, умов освітлення, характеристик транспортного потоку...

Украинкский

2014-12-13

1.24 MB

3 чел.

Лекция №4 

Технічні пристрої организаціїї і  регулювання руху транспорту.

Регулювання вуличного руху.

Розміщення зупинок пасажирського транспорту.

Для організації вуличного руху використовуються різні технічні засоби:

  1.  дорожньо-сигнальні знаки;
  2.  світлофорні пристрої;
  3.  розмітка проїзної частини;
  4.  огороджувальні бар'єри;
  5.  зупинки безпеки та ін.

Сигнальні дорожні знаки. знаки служать для напрямку руху і швидкості,

попередження про різні небезпеки, заборони проїзду, вказівки авто зупинок.

Існують дорожні знаки за характером і організації інформації вирішують локальні завдання. Це. як правило, конконкретна інформація попередження, заборони, приписи , не враховує оперативних змін дорожніх і метеорологічних факторів, умов освітлення, характеристик транспортного потоку.     

Існують два основних принципи кодування інформації в дорожніх знаках - за допомогою символів і написів.

Дорожні знаки можуть бути класифіковані за слідуючими ознаками: інформаційного змісту, способу освітлення, методом управління, способу установки.

Існує 7 груп знаків - попереджувальні, пріоритету, заборонні,

розпорядчі, інформаційно-вказівні, сервісу, додаткової інформації (таблички).

Як правило, знаки однієї і тієї ж групи (за винятками знаків пріоритету) мають одну й ту ж форму і колірні характеристики. Це підвищує своєчасність і вірогідність правильного впізнання знака.

Із способів освітлення дорожніх знаків можна виділити наступні:освітлені зовнішнім джерелом світла (стаціонарний світильник, призначений тільки для освітлення дорожнього знака);освітлені внутрішнім джерелом світла (джерело світла, поміщений усередині знака);неосвітлені (їх видимість вдень визначається загальним рівнем освітленості, вночі - рівнем освітленості в світлі фар автомобіля).

Крім того, дорожні знаки можуть бути:

  1.  однопозиційними (смислова інформація закладена в цьому знаку постійно);
  2.  багатопозиційними (смислова інформація знака може бути змінена).

Рис. Класифікая багатопозиційних дорожніх знаків.

Дорожні знаки можуть розташовуватися:

  1.  праворуч за проїзною частиною (на тротуарі, узбіччі, за узбіччям);
  2.  зліва за проїзною частиною (на розділювальній смузі або дівою узбіччі, за узбіччям) - дублюючі знаки;
  3.  над проїжджою частиною (за допомогою консолей і розтяжок);
  4.  безпосередньо на проїжджій частині.

При сприйнятті дорожніх знаків спостерігається наступна послідовність: виявлення знака, упізнання форми, сприйняття кольору, сприйняття смислового змісту. Дальність видимості знаків збільшується в разі застосування  рефлектуючих матеріалів. Ефективність сприйняття знака залежить від взаємодії-багатьох факторів.

Рис. Фактори, які визначають ефективність сприйняття дорожніх знаків

До розмітки відносяться лінії, написи та інші позначення на проїзній частині, бордюрах та інших елементах доріг і дорожніх споруд, що встановлюють порядок дорожнього руху, що показують габарити дорожніх споруд чи вказують напрямок дороги. Розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і застосовується самостійно, а також у поєднанні з дорожніми знаками або світлофорами.

Горизонтальна розмітка наноситься безпосередньо на проїжджу частину і є одним з елементів інформаційного забезпечення учасників руху, важливим засобом управління дорожнім рухом.

Основні завдання, які вирішуються за допомогою розмітки:

  1.   поділ транспортних потоків протилежних напрямків;
  2.  виділення смуг руху; позначення меж проїжджої частини;позначення меж місць стоянки і місць заборони стоянки;
  3.   позначення пішохідного переходу;позначення зупинок транспортних засобів загального користування;вказівка ​​дозволених напрямків руху по смугах та  ін.

Крім того, на проїжджу частину можуть наноситися написи н позначення, що сприяють орієнтуванню водія і не носять характер обмежень. Основна відмінність горизонтальної розмітки як засобу інформації від інших засобів інформації водія - можливість її зосередження в центральному полі зору водія. Це в певній мірі дозволяє зменшити час її сприйняття. Разом з тим висока динаміка пред'явлення-цієї інформації може викликати дискомфортні

явища, зниження впливу яких можна забезпечити відповідним підбором інформативних параметрів розмітки.

Вертикальна розмітка виконується у вигляді ліній, що наносяться фарбою і (або) світлоповертаючими матеріалами на елементи дорожніх споруд, бордюри. Основне призначення вертикальної розмітки - інформування водія про наявність штучних споруд, які становлять небезпеку при русі (опорах шляхопроводів, нижніх краях прогонової будови і т. п.), небезпечних ділянок дороги (кривих малого радіуса, звужень проїжджої частини і пр.), локальних штучних перешкод або місць пошкодження проїзної частини (острівців безпеки, розривів розділових смуг тощо), а також оптичне трасування напрямки дороги (сигнальні стовпчики). Метод оптичного трасування переслідує мету завчасного сповіщення водія про подальше зміні напрямку дороги. Засобами оптичного трасування, крім елементів вертикальної розмітки, можуть служити: земляне полотно, рослинність, окремі підносяться предмети.

Сигнали світлофорів інформують учасників руху про дозволи чи заборону руху на перетині або ділянці дороги. Світлофори є одним з ефективних засобів регулювання руху на перехрестях, де має місце взаємодія конфліктуючих транспортних і (або); пішохідних потоків.

Для регулювання руху транспортних потоків і пішохідних потоків на вулично-дорожній мережі міста застосовують 3 основні типи світлофорів:

- транспортні для регулювання транспортних і пішохідних потоків;

- пішохідні для регулювання тільки пішохідних потоків;

- спеціальні для регулювання руху по реверсивної смузі, руху трамваїв, тролейбусів  та ін.

Застосовувані в даний час транспортні світлофори  мають єдине для всіх країн розташування червоного, жовтого й зеленого сигналів (зверху вниз для світлофорів з вертикальним розташуванням, зліва направо - з горизонтальним).

Найбільш поширеним конструктивним рішенням, транспортного світлофора є тризначний трехсекшюнний світлофор, що дає інформацію учасникам руху у вигляді почергово запалюються різнокольорових сигналів.   

Для включення різних сигналів використовують три ліхтарі, по одному на кожен сигнал. Крім того, транспортний світлофор може мати додаткові секції для регулювання право-і лівоповоротних потоків. Світлофори за способом встановлення розрізняються на підвісні і встановлювані на щоглах міського освітлення, опорах і спеціальних колонах.

Рис. Конструкція транспортних світлофорів

Залежно від архітектурно-планувальних особливостей перетину світлофори повинні бути обладнані одно-, дво-, трьох- и  чотиристоронніми світлофорами. У процесі руху водій в залежності від відстані бачить сигнал світлофора під різними кутами у вертикальній і горизонтальної площинах. Для поліпшення умов видимості сигналів застосовують світлофори, регульовані у вертикальній і горизонтальній площинах в залежності від поздовжнього профілю вулиці. Пішохідні світлофори служать для регулювання пішохідних потоків. Як правило, вони працюють в поєднанні з транспортними світлофорами.

Регулювання руху пішоходів здійснюється за допомогою дорожніх знаків, транспортних і пішохідних світлофорів, острівців безпеки і огорож. Інформація пішоходів про наявність переходів і відстань до них здійснюються відповідними попереджуючими і інформаційними знаками і розміткою.

Острівці безпеки призначені для пішоходів, які встигли перетнути дозволений сигнал тільки частину проїжджої частини. Вони являють собою зону проїжджої частини, вільну від руху транспортних засобів, і виконуються, як правило, в одному рівні з дорогою. Заборона руху транспортних засобів в зоні острівця безпеки здійснюється суцільною горизонтальною розміткою. Інформація для водіїв про місце пішохідного переходу здійснюється за допомогою знаків і огороджуючих елементів з їх освітленням і (або) вертикальною розміткою у вигляді чергуються чорних і білих смуг.

Огородження призначені для виключення випадкового виходу пішоходів на проїжджу частину.

Організація зупиночних пунктів полягає в мінімізації часу, що витрачається пасажиром на підхід до зупинки, очікування транспортного засобу, перебування в транспортному засобі і в забезпеченні максимальної безпеки і зручностей в період очікування, посадки і висадки. Очевидно, час, що витрачається на весь процес пересування, залежить від відстані між зупинним (довжина перегону) і посадочними пунктами і їх числа на одиницю довжини шляху:

де Т- загальний час перебування пасажира в дорозі;

,– час,який  витрачається на підхід до i-ої зупинці, очікування

 j-го транспортного засобa, перебування в k-м транспортному засобі.

Таким чином, мінімальний час знаходження в дорозі пасажнра може бути досягнуто в результаті раціонального взаєморозташування останозочпих і пересадочних пунктві, їх числа на маршруті, тривалої зупинки. Безпека зупинного пункту залежить від правильного розміщення його відносно траєкторії транспортного потока. При цьому необхідно враховувати зони тяжіння до остановочних пунктів, необхідність забезпечення ефективності безпеки транспортних і пішохідних потоків.

Для підвищення загальної ефективності та безпеки руху зупинки доцільно розміщувати в спеціальних «кишенях», що представляють місцеве розширення проїзної частини.

Пропускна здатність зупинного пункту залежить від черги транспортних засобів перед ним; протяжності зон зупинок; виду обслуговування (посадка чи висадка); наявності пасажирів та їх числа; планованого часу, виділеного на зупинку; місця розташування відносно регульованого перетину.

Пропускна здатність. N може бути отримана з вираження:

де - сумарний час затримки на зупиночному пункті, який включає час на уповільнення і прискорення при підході та відході від зупиночного пункту.

Інтервал прибуття транспортних засобів на зупинку повинен бути не менше ніж у 2 рази перевищувати середній час перебування одного транспортного засобу на зупинці. Менший інтервал може призвести до заторовому станону. Швидкість повідомлення в загальному вигляді на маршруті може бути виражена формулою:

де - довжина маршруту;

- сумарний час відповідно  руху з постійною швидкістю;

 - розгонів;

- уповільнення,

- перебування на зупинках;

 - вимушених зупинок.

Швидкість повідомлення може бути підвищена в результаті орнізаційних заходів:

  1.  виділення спеціальної смуги руху, по якій заборонено рух інших транспортних засобів;
  2.  забезпечення пріоритету руху на пересіченнях;
  3.  виділення спеціальної фази світлофорного регулювання;
  4.  заборони окремих маневрів, стоянок, зупинок транспортним засобом, що створює перешкоди руху громадським транспортним засобам і т. д.

Як відомо, пасажиропотоки на маршрутах нерівномірні і залежать в основному від часу доби і сезону. У зв'язку з цим при організації руху на маршруті необхідно розраховувати число одиниць рухомого складу на кожному маршруті і розподіляти транспортні одиниці по маршрутної мережі з урахуванням нерівномірності пасажиропотоків .

Число одиниць рухомого складу на маршруті розраховується виходячи з пасажиропотоку на максимально завантаженому ділянці. Ця величина визначається на підставі обробки результатів обстеження пасажиропотоків або безпосереднім наглядом.

Потрібне число транспортних на маршруті в i-тих годинах.

де  максимальна потужність пасажиропотоку в i-й час. на jy перегоні, пас.

    - номінальна вмісткість транспортної одиниці, пас;

- коефіцієнт наповнення;

- час оборота,ч.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

82276. Роль СГН и вненаучного знания в экспертизах социальных проектов и программ 32.11 KB
  Социальногуманитарные науки являются социальнокультурным феноменом изменяются вместе с обществом. Социальногуманитарные науки необходимы для разработки стратегии развития общества для понимания человеком своего места в социальной среде. Социальная политика всегда нуждается в социальной науке так как первая лишь излагает определенные идеалы а вторая мысленно упорядочивает факты и предлагает варианты действий М. Социальногуманитарные науки развиваются в настоящее время по следующим основным направлениям: сближение с...
82277. Изменения дисциплинарной структуры социально-гуманитарного знания в современных условиях. Смена лидирующих дисциплин 35.88 KB
  Вместе с тем региональные и функциональные различия науки обусловленные уровнем экономического технологического развития природными ресурсами вносят определенную спецификацию в совокупный потенциал развития науки. Одним из бесспорных мировоззренческих итогов науки начала XXI в. В основе научного мировоззрения лежит представление о возможности научного постижения сущности многообразных явлений современного мира о том что прогресс развития человечества связан с достижениями науки. Острые споры ведутся вокруг проблемы взаимоотношений...
82278. Возрастание роли гуманитарных знаний в современном обществе. «Сообщество знания». Значение опережающих социальных исследований для решения социальных проблем и предотвращения социальных рисков 31.17 KB
  Значение опережающих социальных исследований для решения социальных проблем и предотвращения социальных рисков. В этом состоит значение основополагающих социальных исследований. Важнейшими функциями социальных наук в современном обществе является критика действительности и ее проблематизация. Изучаются явления лежащие на стыке социальных и экономических сфер жизнедеятельности общества.
82279. Проблема глобализации в социально-гуманитарных науках 32.66 KB
  Учение интенсивно развивается и в рамках биологии исследование механизмов эволюции на молекулярном клеточном организменном уровнях. Для того чтобы описать движущие силы эволюции любого объекта нашего мира был создана синергетика новая междисциплинарная область Н исследований новое направление решения Н проблем. В настоящее время в Н в целом и в синергетике в частности используется принцип нелинейности многовариантности альтернативности путей темпов эволюции необратимости эволюции возможность непредсказуемых изменений. Поновому...
82280. Философия как интегральная форма научных знаний об обществе, культуре и человеке. (Аристотель, Гегель, Гоббс) 36.04 KB
  Ее называли наукоучением метанаукой наукой о науке а в западной традиции эпистемологией учением о знании или философией науки. Философия фундаментальное основание теоретической науки. Философия науки это область лежащая на границе философии и конкретного научного математического естественнонаучного гуманитарного социального технического знания. Как известно существуют различные науки: математика естествознание гуманитарные социальные и технические науки.
82281. Донаучные, ненаучные и вненаучные знания об обществе и культуре. Природа , общество и культура в социальном познании 36.36 KB
  Появление научного знания не отменило и не упразднило не сделало бесполезными другие формы знания. Каждой форме общественного сознания: науке философии мифологии политике религии и т. соответствуют специфические формы знания.
82282. Зарождение и формирование научных дисциплин социально- гуманитарного цикла. Социокультурная обусловленность дисциплинарной структуры научного знания 37.28 KB
  Проблема истории науки не была предметом специального рассмотрения ни философов ни ученых работавших в той или иной области научного знания и только в трудах первых позитивистов появляются попытки анализа генезиса науки и ее истории создается историография науки. Разработка истории науки началась только в XIX в. Признание истории науки как специальной научной дисциплины произошла только в 1892 г. когда во Франции была создана первая кафедра истории науки Одна из главных проблем характерных для истории науки понять объяснить как...
82283. Зависимость научных знаний от социального контекста: классическая, неклассическая и постклассическая наука 38.73 KB
  создавших принципиально новое по сравнению с античностью и средневековьем понимание мира и началась классическая наука ознаменовавшая генезис науки как таковой как целостного триединства т. Тот переворот который совершил в астрономии польский астроном Николай Коперник 1473-1543 имел огромное значение для развития науки и философии и их отделения друг от друга. характеризуется торжеством опытного экспериментального подхода к изучаемым явлениям: открытие кровообращения Гарвеем 1628 установление магнитных свойств Земли Гильбертом...