35312

Основи конституційного права України. Загальна характеристика органів державної влади в Україні

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Верховна Рада є загальнонаціональним представницьким органом державної влади. Український парламент складається з 450 народних депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років.

Украинкский

2014-03-24

92 KB

3 чел.

Тема 2. Основи конституційного права України.

План

  1.  Загальна характеристика органів державної влади в Україні.

1.1. Верховна Рада України.

 12. Президент України: конституційний статус та повноваження.

 1.3. Кабінет Міністрів України.

2. Виборчий процес та виборче право.

3. Територіально-адміністративний устрій України.

1. Загальна характеристика органів державної влади в Україні.

 

Систему органів державної влади, за Конституцією України, складають:

  1.  Орган законодавчої влади - Верховна Рада України.
  2.  Глава держави - Президент України.
  3.  Органи виконавчої влади - становлять собою певну систему. До неї входять: Кабінет Міністрів, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади і місцеві державні адміністрації. Судочинство в Україні здійснюється, відповідно до Конституції, Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції (ст. 124). До органів судової влади належать також Вища рада юстиції.
  4.  Інші органи держави - Центральна виборча комісія, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення тощо.

Загальними засадами організації органів державної влади є:

- поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову та взаємодія органів державної влади;

  •  демократичний порядок формування органів державної влади (виборність, призначення за згодою інших органів тощо);
  •  системність і структурованість;
  •  конституційність, законність в організації й діяльності;
  •  постійний характер діяльності і детермінованість повноважень органів державної влади;
  •  врахування загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, досягнень національної і світової конституційної думки й практики державного будівництва;
  •  гарантування діяльності органів державної влади.

1.1. Верховна Рада України.

Верховна Рада є загальнонаціональним представницьким органом державної влади. Український парламент складається з 450 народних депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років.

Народний депутат України - обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України та уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, що дає можливість брати участь у законотворчій діяльності та здійсненні інших функцій Верховної Ради України.

Принципами статусу народного депутата України є:

  •  вільний депутатський мандат;
  •  здійснення повноважень народним депутатом на постійній основі;
  •  несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності;
  •  рівноправність депутатів;
  •  депутатська недоторканність і депутатський індемнітет.

Сесія Верховної Ради України - термін, протягом якого Верховна Рада України проводить пленарні засідання та приймає рішення з питань, віднесених до її відання Конституцією України. В перерві між пленарними засіданнями проводяться засідання комітетів та інших органів Верховної Ради України.

Сесії Верховної Ради поділяються на чергові та позачергові.

Отже, Верховна Рада України є єдиним законодавчим органом влади, який окрім законодавчої функції виконує представницьку, установчу та контрольну роботу.

1.2. Президент України: конституційний статус та повноваження.

Глава держави - особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії та здійснює верховне представництво держави у внутрішніх та зовнішньополітичних відносинах.

 За Конституцією Президент є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Президент забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (ст. 102, 106 Конституції).

Одними із пріоритетних повноважень Президента у здійсненні названих функцій є його повноваження щодо представництва держави всередині країни і в міжнародних відносинах.

Як глава держави, Президент України має ряд повноважень щодо призначення і оголошення виборів і референдумів як форм безпосередньої демократії та щодо формування і функціонування органів державної влади.

Одним з найважливіших і найдієвіших повноважень Президента як глави держави є його установчі повноваження щодо формування органів виконавчої влади: Кабінету Міністрів, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій.

Президент України на час виконання повноважень користується правом недоторканності .

 Імпічмент – процес обвинувачення вищих посадових осіб держави у вчиненні злочинів та службових порушень.

Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 35-річного віку, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років.

Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими і повторними; призначаються вони Верховною Радою України.

Строк повноважень Президента України - п'ять років.

Для здійснення повноважень глави держави Президент утворює консультативні, дорадчі, та інші органи і служби, які називаються Адміністрацією Президента. Адміністрація Президента України не є органом державної влади і не приймає самостійних рішень.

1.3. Кабінет Міністрів України

Конституція України визначає статус Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади. Аналіз конституційних засад організації та діяльності Кабінету Міністрів дозволяє характеризувати його як уряд України.

Уряд – колегіальний орган загальної компетенції, який здійснює керівництво виконавчою і розпорядчою діяльністю в державі.

У системі органів виконавчої влади положення Кабінету Міністрів України характеризується такими рисами:

1) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.;

2) є загальнодержавним органом виконавчої влади загальної компетенції;

3) це колегіальний орган виконавчої влади

Порядок формування Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України. Вихідна формула міститься в ст. 114 Конституції України.

Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України, а кандидатуру для призначення на посаду Прем'єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Строк повноважень Кабінету Міністрів України Конституцією України не визначається.

Компетенція Кабінету Міністрів України закріплена, насамперед, у Конституції України ст. 116, але цей перелік повноважень не є вичерпним; Кабінет Міністрів України виконує інші функції та повноваження, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Роботою Кабінету Міністрів України керує Прем'єр-міністр України

 

2. Виборчий процес та виборче право.

Стаття 5 Конституції України визначає дві форми народовладдя - безпосередня (пряма) і представницька демократія.

Згідно зі ст. 69 Конституції України основними формами народного волевиявлення є вибори та референдум.

Виборчий процес - урегульована правовими та іншими соціальними нормами діяльність органів, організацій, окремих громадян, їхніх колективів і груп (суб'єктів виборчого процесу) з підготування проведення виборів до представницьких та інших виборних органів державної влади і місцевого самоврядування.

Під виборчим процесом України розуміється передбачений законодавством порядок формування представницьких органів держави. Усі норми законодавства, які регламентують цей порядок, у сукупності складають виборче право. Основними його джерелами є:

Конституція України,

Закони України:

  •  "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 р.,
  •  "Про вибори Президента України" у редакції від 24 лютого 1994 р.,
  •  "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998р.

Суб'єктами виборчого процесу визнаються

  •  виборці;
  •  зареєстровані кандидати в депутати, кандидати на пост Президента України, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови;
  •  уповноважені представники, довірені особи, офіційні спостерігачі від партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу, від кандидатів на пост Президента України, кандидатів у депутати або кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови;
  •  виборчі комісії - спеціально утворені виборчі органи;
  •  кандидати на пост Президента України, кандидати у депутати та кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови;
  •  партії (блоки), їхні місцеві організації, які висунули кандидатів.

Виборчий процес відбувається в певній, чітко визначеній виборчим законодавством послідовності і складається з кількох етапів - стадій виборчого процесу:

  1.  складання та уточнення списків виборців;
  2.  утворення виборчих округів;
  3.  утворення виборчих дільниць;
  4.  утворення виборчих комісій;
  5.  висування та реєстрація кандидатів;
  6.  проведення передвиборної агітації;
  7.  голосування;
  8.  підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування;
  9.  встановлення результатів виборів та їх офіційне оприлюднення;
  10.  припинення діяльності виборчих комісій.

При цьому, виборчий процес завершується через п'ятнадцять днів після дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.

Вибори - це спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями їхньої посадової особи шляхом голосування уповноважених на те осіб і визначення результатів такого голосування встановленою більшістю голосів цих осіб за умови, коли на здобуття мандата, мають право балотуватися два та більше кандидатів.

Вибори класифікують за різними підставами, зокрема:

  1.  залежно від того, які органи обираються:
  •  парламентські;
  •  президентські;
  •  місцеві - вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів;

2) залежно від того, обирається виборний орган повністю або частково:

- загальні;

- часткові вибори;

  1.   залежно від підстав проведення:
  •  черговими,
  •  позачерговими (достроковими),
  •  повторними,
  •  проміжними;
  1.  залежно від способу волевиявлення виборців :
  •  прямі;
  •  непрямі.

Референдум - важлива форма безпосередньої демократії, що полягає в голосуванні виборців, шляхом якого приймаються рішення з будь-яких питань державного або самоврядного характеру, за винятком тих, котрі згідно з законом не можуть бути винесені на референдум.

Головними принципами виборчого права: загальність, рівність прямого виборчого права при таємному голосуванні; вільне і рівноправне висування кандидатів у депутати; гласність й відкритість; рівність можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженість до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування; свободи агітації.

3 Територіально-адміністративний устрій України.

Державна території - просторові межі здійснення державної влади, тобто частини земної кулі, що перебуває в межах державних кордонів та на яку поширюється суверенітет відповідної держави.

Згідно зі ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Конституція України не лише визначила систему адміністративно-територіального устрою України (ст. 133), в ній також закріплено засади територіального устрою України:

  •  єдність і цілісність державної території;
  •  поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади;
  •  збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їхніх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій (ст. 132).

У структурі територіально-адміністративного устрою України окремо необхідно розглянути статус Автономної Республіки Крим, яка являється територіальною автономією.

Територіальна автономія – це форма самоврядування певної частини території держави, що передбачає наявність власних органів влади і самостійної системи нормативного регулювання в межах, зазначених Конституцією.

Автономна Республіка Крим є територіальним автономним утворенням у складі України. Це - невід'ємна складова частина України, яка в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання (ст. 134 Конституції України).

Перелік питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим встановлено у ст. 138 Конституції України.

 Взагалі Автономна Республіка Крим є державним утворенням, має свою Конституцію, систему державних органів, систему правових актів, функціонування яких визначається Конституцією України.

Отже, Україна – цілісна централізована держава, територія якої хоч і поділяється на адміністративно-територіальні одиниці з метою здійснення не залежного управління на місцях, але ці одиниці не мають ознак суверенітету.

1. Нормативно-правові акти:

  1.  Закон України «Про вибори Президента України»//ВВР.-2004.- № 20-2 1.-Ст. 291.
    1.  Закон України «Про громадянство України» //ВВР.- 2001.-№ 13.- Ст. 65.
      1.  Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» //ВВР.-1 994.- № 23.- Ст. 1 6 1 .
        1.  Закон України «Про статус народного депутата України» // ВВР.- 1993.-№3.-Ст. 17.

2. Основна література:

  1.  Балакірєва Р. С. Конституційне право України: Навч. посібник. - К.: Центр навч. л-ри, 2003.
  2.  Бисага Ю.М., Гомонай В.В., Чичерський В.І. Конституційно-процесуальне право: навчальний посібник. – Ужгород: Басараб М.М., 2006. – 256с.
  3.  Кислий Павло, Ват Чарльз. Становлення парламентаризму в Україні: на тлі світового досвіду .- К.: Абрис, 2000.
  4.  Колодій А. М., Олійник А. Ю., Права людини і громадянина в Україні .- К.: Юрінком Інтер, 2004.
  5.  Конституційно-правові засади становлення української державності / В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика, О. Г. Данильян та ін. - X.: Право, 2003.
  6.  Кравченко В. В. Конституційне право України у визначеннях та схе - мах: Навч. Посібник .- К.: Атіка, 2002.
  7.  Лінецький С. В., Мельник М. І., Ришелюк А. М. Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення). Збірник нормативних актів: У 2 кн. - К.: Атіка, 2004
  8.  Правознавство: Навчальний посібник / За заг. Редакцією П.Д. Пилипенка. – Львів: „Новий Світ-2000”, 2003. - 592с.
  9.  Погорілко В. Ф. , Федоренко В. Л. Конституційне право України . Підручник . – Київ : Наукова думка , 2006.- 335с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33858. Соотношение философии с религией, искусством и наукой 14.64 KB
  Является ли философия наукой Первое. Философия–в ней также есть систематичность доказательность проверяемость. Поскольку в философии ей уделяют первостепенное внимание то философия наука философия–любовь к мудрости истине.
33859. СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕ ФИЛОСОФИИ 15.76 KB
  В дальнейшем происходит выделение из предфилософии и специализированного знания науки. Первые философы появились в VII – VI веках до нашей эры – значит история философии насчитывает более 2500 лет. Вопервых мир философии не следует рассматривать как хаотическую совокупность непространственных и вневременных случайно возникающих взглядов и идей.
33860. ФИЛОСОФИЯ ДРЕВНЕГО ВОСТОКА 15.05 KB
  В Индии процесс зарождения Ф. возникает в Индии как критика брахманизма. систематически излагалась в сутрах Веды первые священные книги древней Индии результатом дальнейшей разработки канонов учения стали Брахманы I тыс. обобщающее в себе все три уровня атман Буддизм зародился в Индии в VIV вв.
33861. ФИЛОСОФИЯ ДРЕВНЕЙ ИНДИИ 19.33 KB
  Это очень древняя форма философии в Индии. Буддизм возник на северовостоке Индии в областях добрахманистской культуры. Буддизм быстро распространился по всей Индии и достиг максимального расцвета в конце I тысячелетия до н.
33862. ФИЛОСОФИЯ ДРЕВНЕГО КИТАЯ 15.43 KB
  В ходе борьбы этих двух тенденций все шире распространялись наивноматериалистические идеи о пяти первоначалах вещей металле дереве воде огне земле; о противоположных началах инь и янь о естественном пути дао. В развитии философии Древнего Китая важное значение имел Даосизм. Даосизм философское учение основоположником которого по традиции считают Лаоцзы жившего в конце VII начале VI в до н. Главная категория философского даосизма дао путь понимается как всеобщий закон природы как первопричина всего сущего как источник...
33863. Космоцентризм 14.08 KB
  И Пифагор и Фалес и Гераклит и Анаксагор делают значительный шаг от мифологии к философии поскольку они пытаются объяснить мир из единого начала воды воздуха числа огня и т. Вместе с тем это принципиально важный этап становления философии как сферы рационального постижения исходных оснований Космоса стремления проникнуть через видимое в невидимое начало различения явления и сущности бытия и небытия. Начало европейской философии у истоков которой стояли греки революция в интеллектуальномировоззренческой культуре оказавшая...
33864. условное название группы древнегреческих философов действовавших как до так ипосле жизни Сократа в период . 14.21 KB
  Объединяет их то что все досократики еще не ставили вопрос оцели и назначении отдельного человека об отношении мышления и бытия обимманентной диалектике мышления и т. В своих работахпочти все досократики уделяли большое внимание природе космосу. Помимо вопроса о первоосновепочти все досократики обращались к проблеме объяснения природных явленийдвижения а некоторые и проблеме познания.
33865. Философия Сократа. Индуктивный метод Сократа 14.41 KB
  Для понимания учения Сократа важны произведения Платона Пир Федон Апология Сократа. Метод Сократа был вполне научным в плане выявления знания. Индуктивный метод Сократа прежде всего ориентирован на обоснование его этических воззрений.
33866. Средневековая философия 14.69 KB
  Реализм это учение согласно которому реальностью обладает только общие понятия идеи универсалии. Благодаря этому человеческий разум способен познавать сущность вещей а сущность вещей и есть общие понятия универсалии. Номинализм согласно этому учению общие понятия это только имена названия вещей они не могут существовать вне вещей. Общие понятия могут существовать только в вещах и в нашем разуме благодаря способности абстрагироваться поэтому их называют абстракциями.