35316

Основи трудового права України. Підстави розірвання трудового договору

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Трудовий договір укладається у письмовій або усній формах прийняття на роботу оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця.

Украинкский

2014-03-24

83 KB

2 чел.

Лекція 3. Основи трудового права України.

План

  1.  Порядок прийняття на роботу.
  2.  Підстави розірвання трудового договору.
  3.  Робочий час та час відпочинку.
  4.  Дисциплінарна відповідальність за порушення трудової дисципліни.

1. Порядок прийняття на роботу.

Трудовий договір укладається у письмовій або усній формах прийняття на роботу оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця.

Дотримання письмової форми трудового договору є обов’язковим при:

  •  організованому наборі працівників;
  •  при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;
  •  при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
  •  при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Перелік документів, необхідних при прийнятті на роботу:

  •  паспорт або інший документ, який посвідчує особу;
  •  трудова книжка (оформлюється на працівника на протязі 5-ти денного терміну адміністрацією, у разі якщо працівник приймається на роботу вперше); військовий квиток для військовослужбовців;
  •  документ про спеціальну освіту;
  •  ідентифікаційний код; свідоцтво про загальнообов’язкове державне страхування;
  •  для окремих категорій працівників додаткові документи (медичні довідки, довідки про звільнення з ув’язнення, направлення на роботу молодих спеціалістів, характеристика для осіб, які працюватимуть з матеріальними цінностями, довідка з ЖЕУ про останній рід занять тощо).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, що посвідчує наявність трудового стажу, характер виконуваної роботи, причини звільнення, містить свідчення про освіту, професії працівника.

Випробувальний строк встановлюється власником підприємства з метою перевірки відповідності працівника роботі, яку він виконуватиме. Загальне правило застосування випробувального строку, передбачає можливість його укладення до трьох місяців. При прийнятті на роботу робітників він не може перевищувати одного місяця. За погодженням з відповідним комітетом профспілки строк випробування може встановлюватися до шести місяців. Для окремих категорій працівників чинним законодавством може встановлюватись більший випробувальний строк.

Не встановлюється випробувальний строк для осіб, молодших за 18 років; для молодих працівників після закінчення професійних навчальних закладів; для молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; для осіб, звільнених у запас з військової або альтернативної (невійськової) служби; для інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендацій МСЕК; у разі переведення в межах підприємства на більш високу посаду; у разі переведення на роботу  в інше підприємство, установу, організацію.

У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Випробування обумовлюється угодою сторін, вказується у трудовому договорі (контракті) і в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Зміна умов трудового договору

Змінами умов трудового договору є переведення на іншу роботу (у разі зміни кваліфікації, спеціальності, посади, а також зміна інших (крім робочого місця) істотних умов трудового договору, якщо при цьому відсутні зміни в організації виробництва і праці); переміщення на інше робоче місце (у разі зміни структурного підрозділу, механізму або агрегату, на якому працює працівник); зміна істотних умов праці (у разі зміни інших  умов, передбачених трудовим договором: робочий час, розряд, оплати праці, умов відпочинку тощо) .

Переведення – це звільнення працівника від виконання роботи згідно укладеного трудового договору, у межах  кваліфікації, спеціальності, посади, і покладання на нього іншої роботи, не передбаченої трудовим договором.

У разі переміщення зміст і характер праці не змінюються і не суперечать змісту укладеного трудового договору.

2. Підстави розірвання трудового договору.

Підстави для припинення трудового договору – це юридичні факти (дія чи подія), які закріплені в законі і такі, що дають право на припинення трудового договору.

Загальними підставами припинення трудового договору є:

  •  погодження сторін;
  •  закінчення строку трудового контракту;
  •  призов на військову службу; розірвання трудового договору  з ініціативи працівника або роботодавця;
  •  переведення працівника за його згодою на іншу роботу (підприємство);
  •  перехід працівника на виборну посаду; вирок суду про позбавлення волі або заборона  виконувати надалі дану роботу.

Припинення  трудового договору може бути як з ініціативи працівника, так і з ініціативи роботодавця чи фізичної-особи роботодавця.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це керівника письмово за два тижні. За поважної причини роботодавець зобов’язаний припинити трудові відносини з працівником за вимогою останнього. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, за винятком випадку, якщо на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця передбачається ст. 40 КЗпП України лише у випадках:

  •  зміни в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;
  •  виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі;
  •  систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором;
  •  прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
  •  нез’явлення на роботі більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
  •  поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
  •  появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
  •  вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Додатковими підставами розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця згідно із ст. 41 КЗпП України є випадки:

  •  одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності та інших передбачених законодавством осіб;
  •  винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, що дають право на втрату довір’я з боку власника; вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Підставою для розірвання трудового договору може бути ініціатива третіх осіб. Така ініціатива передбачена чинним законодавством у випадках:

  •  призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України);
  •  розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45 КЗпП України);
  •  набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи (ч. 7 ст. 36 КЗпП України);
  •  направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію (ст. 37 КЗпП України); розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб (ст. 199 КЗпП України).

  1.   Робочий час та час відпочинку.

Робочий час – це встановлений законодавством відрізок календарного часу, впродовж якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіку роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки.

Видами робочого часу є основний та надурочний робочий час.

Основний поділяється на:

  1.  нормальний (повний), максимальна тривалість якого становить – 40 годин на тиждень;
    1.  скорочений:
  •  для осіб віком до 18 років;
  •  для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
  •  для осіб віком від 15 до 16 років – 24 години на тиждень;
  •  для працівників, зайнятих на  роботах з шкідливими умовами праці, - не більше як 36 годин на тиждень;
  •  для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та ін.);
  •  для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда (може встановлятися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях);
    1.  неповний (встановлюється за угодою (погодженням) між працівником і власником або уповноваженим ним органом для тих, хто бажає працювати, але не може працювати повний робочий день в силу обставин).

Надурочна робота – це робота, що проводиться у встановленому законодавством порядку, за розпорядженням або з відома адміністрації, понад встановлену тривалість робочого дня.

Надурочна робота застосовується лише у випадках:

  •  при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
  •   при проведенні громадських необхідних робіт по водо-, газопостачанню, опаленню, каналізації, транспорту, зв’язку – для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;
  •   при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може привести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт значної кількості трудящих;
  •  при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
  •  для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає на зміну, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником, оскільки забороняється залучення працівника до роботи протягом двох змін підряд.

Забороняється залучати до надурочних робіт: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років; осіб, молодших 18 років; працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою. Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Тривалість надурочних робіт не повинна перевищувати для кожного працівника 4 годин на протязі двох днів підряд і 120 годин на рік. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік надурочних робіт кожного працівника. Надурочні роботи компенсуються підвищеною оплатою.

Норма робочого часу це встановлена законом, колективним або трудовим договором для даного працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період – день, тиждень, місяць.

Робочий день – це тривалість робочого часу в годинах і хвилинах протягом доби.

Види робочого дня: 8 - годинний – при 5 - денному робочому тижні; 7 - годинний – при 6 - денному робочому тижні з нормальною тривалістю робочого часу; 6 (4) - годинний – при 6-денному робочому тижні із скороченою тривалістю робочого часу.

Робочий день скорочується на одну годину напередодні святкових днів і неробочих днів як при 5-денному, так і 6-денному робочому тижні. Це положення не поширюється на тих працівників, яким встановлений скорочений робочий час на інших підставах.

Робочий тиждень – це тривалість робочого часу протягом календарного тижня. Найчастіше застосовуються два види робочого тижня: 5-денний з двома вихідними днями і 6-денний з одним вихідним днем.

Час відпочинку – це час, протягом якого працівник є вільним від виконання трудових обов’язків і вправі використовувати його на власний розсуд.

Види відпочинку:

  •  перерви на протязі робочого дня (зміни) - надаються тривалістю не більше 2 годин. Така перерва повинна надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи. Перерви для відпочинку і харчування не включаються в робочий час і не оплачуються. Жінкам, котрі мають дітей віком до 1,5 року, крім загальної для всіх перерви для відпочинку і харчування, надаються додаткові перерви для годування дитини не рідше ніж через 3 години після початку роботи тривалістю не менше 30 хвилин кожна;
  •  щоденний відпочинок (міжзмінна перерва);
  •  вихідні дні (щотижневий відпочинок) – тривалість повинна бути не менш як 42 години підряд;
  •  святкові і неробочі дні;
  •  відпустки.

Робота у вихідні дні допускається у наступних виняткових випадках:

- для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

- для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;

- для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх відокремлених підрозділів;

- для виконання невідкладних навантажувально-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Відпустка – це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.

Види відпусток:

  1.  щорічні відпустки: основна відпустка, додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
  2.  додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;творча відпустка;
  3.  соціальні відпустки:  відпустка у зв’язку із вагітністю і пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, додаткові відпустки працівникам, які мають дітей;
  4.  відпустки без збереження заробітної плати.

Щорічна основна та додаткові відпустки повною тривалістю у перший рік роботи надаються після 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Щорічні відпустки за другий та наступні роки можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

  1.  Дисциплінарна відповідальність за порушення трудової дисципліни.

Підставою трудової відповідальності є трудове правопорушення - винне протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов'язків працівником.

Трудове правопорушення має два різновиди: дисциплінарний проступок і трудове майнове правопорушення. 

Загальним для цих правопорушень є недотримання саме трудових обов'язків працівником.

Дисциплінарна відповідальність - це один з видів юридичної відповідальності, згідно з якою працівник зобов’язаний відповідати перед роботодавцем за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права.

У законодавстві виділяється два види дисциплінарної відповідальності: загальна і спеціальна.

Трудова дисципліна – це порядок взаємостосунків учасників трудової діяльності, обумовлений сукупністю правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок.

Методи забезпечення дисципліни праці: створення необхідних умов для нормальної роботи; метод переконання; метод виховання; заохочення за сумлінну працю; метод примусу – застосування засобів дисциплінарної відповідальності.

Заохочення – це публічне визнання трудових досягнень у формі встановлених діючим законодавством засобів заохочення, пільг та переваг.

Види заохочень: за успіхи в роботі; за особливі трудові досягнення.

Допускається поєднання декількох засобів заохочення. Всі вони заносяться до трудової книжки працівника.

Ст. 147 КЗпП передбачає два дисциплінарних стягнення: догану і звільнення. 

Дисциплінарне звільнення допускається у визначених законом випадках:

  •  за систематичне порушення трудової дисципліни (п. 3 ст. 40);  
  •  за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40);  
  •  за появу на роботі у стані наркотичного, токсичного або алкогольного сп'яніння (п. 7 ст. 40),
  •  за крадіжку речей власника (п. 8 ст. 40);  
  •  за однократне грубе порушення трудової дисципліни керівниками та деякими іншими працівниками (п. 1 ст. 41).

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосоване тільки одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийому на роботу даного працівника, безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником до комісії у трудових спорах або безпосередньо до суду в 3-місячний строк. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність передбачається тільки для конкретно визначених категорій працівників на підставі статутів та положень про дисципліну і спеціальних нормативних актів. Вона характеризується спеціальним суб'єктом дисциплінарного проступку, особливим характером дисциплінарного проступку, спеціальними видами дисциплінарних стягнень, особливим порядком накладення та оскарження дисциплінарного стягнення.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність працівників відрізняється від загальної дисциплінарної відповідальності більш широким змістом дисциплінарного проступку і більш суворими санкціями. Так, для певних категорій працівників, вимоги морального змісту включені в їх трудові обов'язки.

Матеріальна відповідальність - це юридичний обов'язок працівника відшкодувати в установленому законом порядку і розмірах пряму дійсну шкоду, заподіяну підприємству (установі, організації) його протиправним і умисним невиконанням чи неналежним виконанням своїх трудових обов'язків.

Суб'єктами матеріальної відповідальності виступають

1) працівник, який перебуває у трудових правовідносинах з підприємством і заподіяв шкоду його майну;

2) власник або уповноважений ним орган, майну якого заподіяна шкода працівником чи з вини якого (власника) заподіяна шкода здоров'ю працівника.

Підставами матеріальної відповідальності є:

1) наявність заподіяної шкоди майну підприємства;

2) порушення працівником трудових обов'язків.

Умовами матеріальної відповідальності є вина працівника у заподіянні шкоди; протиправність дій або бездіяльності; наявність причинного зв'язку між діями або бездіяльністю працівника та заподіяною шкодою.

Види матеріальної відповідальності: обмежена, повна, підвищена, матеріальна відповідальність власника за завдану працівнику шкоду.

1. Нормативно-правові акти:

  1.  Кодекс законів про працю України // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред. В.М. Вакуленко, О.П. Товстенко. - К.: Юрінком Інтер,2005. — 1040 с.

2. Основна література:

  1.  Основи трудового права України: Курс лекцій / За ред. доктора юридичних наук, професора П.Д. Пилипенка. – 3-тє вид., виправл. і доп. – Львів: „Магнолія плюс”, 2004. – 238 с.
    1.  Правознавство: Навчальний посібник / За заг. редакцією П.Д. Пилипенка. – Львів „Новий Світ-2000”, 2003. – 592 с.
    2.  Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 564 с.
    3.  Трудове право України: Навч. посібник для студ. спеціальностей вищих навчальних закладів / Пилипенко П.Д., Бурак В.Я., Козак З.Я. та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 536 с.
    4.  Трудове право України: Навч. посібн.: схеми: Для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В.М. Короленко, В.П. Пастухов, М.О. Міщук, Ю.М. Щотова; За ред. проф. В.П. Пастухова. – К.: Школа, 2004. – 320 с.

3. Додаткова література:

  1.  Бурак В.Я. Трудові спори: порядок їх вирішення в Україні. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. – 382 с.
    1.  Голенко Е.Н., Ковалев В.И. Трудовое право: Схемы и комментарии / Под ред. к.ю.н. проф. В.Е. Шаркова. – 2-е  изд., переаб. и доп. – М.: Юриспруденция, 2000.
      1.  Карпенко Д.О. Основи трудового права: Навч. посіб. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 656 с.
      2.  Киселев И.Я. Сравнительное международное трудовое право. – Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
      3.  Основи трудового права України: Курс лекцій / За ред. доктора юридичних наук, професора П.Д. Пилипенка. – 3-тє вид., виправл. і доп. – Львів: „Магнолія плюс”, 2004. – 238 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

74914. Вправи та задачі на засвоєння таблиці множення та ділення; повторення залежності між компонентами і результатом дій першої сходинки 69.5 KB
  закріпити табличне мнодення та ділення на 2 і 3; формувати вміння і навички розвязування задач; розвивати логічне мислення, математичну мову, увагу, вміння працювати самостійно; виховувати почуття доброти у взаємовідношеннях один з одним, почуття товариства.
74915. Застосування різних прийомів обчислення. Складання й розв’язування задач за схематичними записами їхніх умов 46 KB
  Мета. Формувати обчислювальні навики додавання і віднімання числа 7, застосовуючи різні прийоми обчислення. Вчити складати й розв’язувати задачі за схематичними записами їхніх умов. Розвивати мислення, мовлення учнів. Вчити аналізувати, узагальнювати, порівнювати.
74916. Урок по математике «Морское путешествие» 38.5 KB
  Дельфин на песке написал примеры но набежавшая волна смыла их. Составить и записать примеры таблицы умножения числа 3. Проверить составленные примеры и составить по два примера на деление. Остановка Коралловые рифы примеров а Решите примеры...
74917. Письменная нумерация чисел первой сотни. Чтение чисел, записанных в нумерационных таблицах. Сравнение выражений 1.48 MB
  ЦЕЛЬ: учить записывать двузначные числа, читать их по нумерационной таблице; формировать умения решать задачи путем углубленного изучения условия задачи, сравнивать числовые выражения; развивать умения решать практические задания ;продолжить формировать коммуникативную компетенцию...
74918. Табличне множення і ділення. Вправи і задачі на засвоєння табличного множення та ділення 89.5 KB
  Мета: повторити матеріал, вивчений по темі «Табличне множення і ділення»; вчити розв’язувати задачі, які включають знаходження невідомого компонента; розвивати увагу і логічне мислення учнів; вдосконалювати обчислювальні навички і вміння розв’язувати задачі та приклади...
74919. Ділення на одноцифрове число, коли в кінці виходить 0 46.5 KB
  Мета: Сформувати вміння ділити багатоцифрове число на одноцифрове коли в кінці виходить 0; сформувати вміння перевіряти ділення множенням; тренувати вміння додавати та віднімати багатоцифрові числа; множити багатоцифрове число на одноцифрове.
74920. Переставна властивість множення. Розв’язування складених задач 131.5 KB
  Переставна властивість множення. Ознайомити учнів із переставною властивістю множення. Формувати вміння розв’язувати приклади на множення застосовуючи переставну властивість множення.
74921. Вправи на закріплення вивчених таблиць множення і ділення. Розв’язування задач. Складання й обчислення виразів 45.5 KB
  Мета: закріплювати знання таблиць множення та ділення до 6; вчити розв’язувати задачі на зведення до одиниці формувати вміння складати вирази; познайомити зі святом Покрови; розвивати мислення обчислювальні вміння; виховувати любов та повагу до народних звичаїв і обрядів.
74922. Письмове додавання трицифрових чисел у випадку кількох доданків. Задачі, що передбачають суму трьох і двох доданків 73.5 KB
  Мета. Узагальнити прийоми письмового додавання трицифрових чисел на випадок кількох доданків. Удосконалювати вміння учнів розв’язувати задачі, що включають суми трьох і двох доданків. Закріплювати вміння розв’язувати рівняння. Розвивати мислення, увагу, пам’ять.