35317

Основи цивільного та сімейного права України. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Сімейне право - це галузь права, що врегульовує сімейно-шлюбні та прирівняні до них відносини. Сімейні відносини регулюються Сімейним кодексом (СКУ) та іншими нормативно-правовими актами.

Украинкский

2014-03-24

96.5 KB

9 чел.

Тема 5. Основи цивільного та сімейного права України.

План

  1.  Загальна характеристика Сімейного кодексу. Предмет та принципи сімейного права.
  2.  Поняття шлюбу, умови і порядок його укладення. Перешкоди при реєстрації шлюбу
  3.  Шлюбний договір.
  4.  Підстави і порядок розірвання шлюбу.
  5.  Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.
  6.  Майнові права та обов’язки подружжя.
  7.  Права та обов’язки подружжя по утриманню.
  8.  Взаємні права та обов’язки батьків і дітей.
  9.  Усиновлення.
  10.  Опіка та піклування. Патронат.

Загальна характеристика Сімейного кодексу. Предмет та принципи сімейного права.

Сімейне право - це галузь права, що врегульовує сімейно-шлюбні та прирівняні до них відносини.

Сімейні відносини регулюються Сімейним кодексом (СКУ) та іншими нормативно-правовими актами.

Основним джерелом сімейного права є Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р., який складається із семи розділів: розділ 1 "Загальні положення", де надається поняття сім'ї, визначено принципи здійснення сімейних прав і виконання сімейних обов'язків, захисту сімейних прав та інтересів; розділ 2 "Шлюб. Права та обов'язки подружжя", де визначається поняття шлюбу, його засади, умови та порядок його укладання та припинення, врегульовані особисті, майнові права та обов'язки подружжя; розділ 3 "Права та обов'язки матері, батька і дитини", де встановлено принципи визначення походження дитини, урегульовано особисті немайнові та майнові права та обов'язки батьків і дітей; розділ 4 "Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування", яким врегульовано відносини з приводу усиновлення, опіки та піклування й патронату над дітьми; розділ 5 "Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів"; розділ 6 "Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства, застосування законодавства іноземних держав та міжнародних договорів в Україні" і розділ 7 "Прикінцеві положення".

Сімейний кодекс регулює відносини між подружжям, батьками та дітьми, усиновителями та усиновленими; між бабою, дідом, прабабою, прадідом і внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом і падчеркою, пасинком; іншими членами сім'ї.

Сімейний кодекс не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком і племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Принципи сімейного права:

- одношлюбність;

- свобода і добровільність при укладенні та розірванні шлюбу;

- рівність чоловіка і жінки в особистих та майнових правах.

Ці принципи знайшли своє відображення у ст.. 51 Конституції України.

2. Поняття шлюбу, умови і порядок його укладення. Перешкоди при реєстрації шлюбу

Шлюб – це сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

СК України визначає загальні засади укладання шлюбу. Ним визначені наступні положення:

1. Для укладення шлюбу необхідна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік встановлюється у 18 років для чоловіків і в 17 років — для жінок. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

2. Кодексом визначені категорії осіб, шлюб між якими заборонений. Так відповідно до ст. 26 СК України, у шлюбі між собою не можуть перебувати особи:

а) які є родичами прямої лінії споріднення;

б) рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька;

в) двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

г) за рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним;

д) усиновлювач та усиновлена ним дитина.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором особисто. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність через три місяці від дня її подання.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

Ст. 30 СК України вимагає від осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повідомити одна одну про стан свого здоров'я.

СТ. 31 СК України дає визначення поняття заручин і заручених. Так, зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Заручини не створюють обов’язку вступу до шлюбу.

Шлюб реєструється через один місяць від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин зареєструватися дозволяється до сплину 1 місяця.

Реєстрація шлюбу відбувається у приміщенні ДОРАЦСУ. В день реєстрації видається свідоцтво про одруження.

3. Шлюбний договір.

Особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду про вирішення питань сім’ї (шлюбний договір), у якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя.

Шлюбний договір може бути укладено між особами:

1) які подали заяву про реєстрацію шлюбу;

2) подружжям.

На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Шлюбним договором регулюються

1) майнові відносини між подружжям;

2) визначаються їхні майнові права та обов’язки;

3) майнові права та обов’язки подружжя як батьків.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі, і засвідчується нотаріусом.

Шлюбний договір набирає чинності

якщо його укладено до реєстрації шлюбу

у день реєстрації шлюбу

якщо його укладено подружжям

у день його нотаріального посвідчення

Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. Права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.

4. Підстави і порядок розірвання шлюбу.

Законодавством передбачений певний порядок розірвання шлюбу:

Підстави для припинення шлюбу:

1. Внаслідок смерті одного з подружжя або визнання його померлим

2. Внаслідок розірвання шлюбу:

Органами державної реєстрації актів цивільного стану:

За рішенням суду:

1) за заявою подружжя, яке не має дітей;

2) за заявою одного з подружжя, якщо інший з подружжя: визнаний безвісти відсутнім; засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше, як на три роки;

1) за спільною заявою подружжя;

2) за позовом одного з подружжя

 Підстави припинення шлюбу

Подружжя, яке має дітей, має право подавати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти , яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків , хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса через три місяці від дня подання заяви. Суд виносить рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено , що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. До закінчення 1 місяця дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Згідно зі ст. 110 СК України , позов про розірвання шлюбу може бути поданий одним із подружжя. Разом із тим, позов про розірвання шлюбу не може бути поданий під час вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Чоловік , дружина мають право подати позов про розірвання шлюбу в період вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою, а також до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою, або за рішенням суду відомості про чоловіка, як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. Опікун має право подати позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Суд обов'язково повинен вживати заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, справжні причини позову про розірвання шлюбу, брати до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд виносить рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за завою колишньої дружини або чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу особа має право на повторний шлюб.

Жінка та чоловік , шлюб між якими було розірвано, мають право подати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови , що жоден із них не перебуває у повторному шлюбі.

Визнання шлюбу недійсним.

Недійсним визнається шлюб, який зареєстрований:

1) з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

2) між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;

3) з особою, яка визнана судом недієздатною.

За заявою заінтересованої особи орган РАЦС анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з цими особами.

За рішенням суду шлюб визнається недійсним:

1) якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка (згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства);

2) у разі його фіктивності (укладення шлюбу без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя).

Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:

1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог СКУ;

2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі

1) вагітності дружини,

2) або народження дитини,

3) або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його, або йому було надано право на шлюб.

Шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.

Недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася при цьому шлюбі.

Шлюб зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним.

  1.  Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.

Сімейний кодекс закріплює права подружжя на:

1) материнство і батьківство. Небажання чи нездатність мати дитину може бути причиною для розірвання шлюбу;

2) повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок і уподобань;

3) фізичний і духовний розвиток, одержання освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку;

4) заміну прізвища після реєстрації шлюбу. У цьому разі ОРАЦС видає нове свідоцтво про реєстрацію шлюбу;

5) розподіл між собою обов'язків у родині та спільне рішення питань життя родини на підставі рівності;

6) вільний вибір місця проживання;

7) припинення шлюбних відносин.

Обов’язки подружжя:

1) спільно опікуватися побудовою сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги;

2) спільно піклуватися про матеріальне забезпеч сім'ї;

3) вагітній дружині мають бути створені умови для збереження її здоров'я і народження здорової дитини: дружині-матері — умови для поєднання материнства та здійсненням нею інших прав і обов'язків.

6. Майнові права та обов’язки подружжя.

Сімейний кодекс України встановлює два режими майнових відносин подружжя:

1. Особиста приватна власність дружини і чоловіка;

2. Спільна сумісна власність подружжя.

Особиста приватна власність поширюється на :

1) майно, що належало йому, їй до шлюбу;

2) майно отримане під час шлюбу в дарунок чи у спадщину;

3) майно, придбане за особисті його, її кошти;

4) речі індивідуального користування, навіть якщо вони придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

5) премії і нагороди, отримані за особисті заслуги;

6) кошти, отримані у відшкодування матеріальної чи моральної шкоди;

7) страхові кошти;

8) плоди і доходи (дивіденди) від речей, що знаходяться в особистій приватній власності.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження власністю.

7. Права та обов’язки подружжя по утриманню.

Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Вважається непрацездатним - таким, хто потребує матеріальної допомоги, той із подружжя,

який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І-ІІІ груп

якщо зарплата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї (нього) за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом 1 року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.

Дружина, чоловік взаємно зобов’язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, то той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання.

Не має права на одержання аліментів чоловік або дружина, чия поведінка в шлюбі була негідною або він (вона) став непрацездатним у зв'язку зі скоєнням ним навмисного злочину.

8.  Взаємні права та обов’язки батьків і дітей.

Батько та мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей незалежно від того, чи проживають вони в шлюбі, чи шлюб припинено.

Розрізняють особисті немайнові та майнові права та обов’язки батьків і дітей.

Права батьків на :

1) особисте виховання дитини;

2) безперешкодне спілкування з дітьми;

3) самозахист дитини та звернення до суду;

4) Визначення місця проживання дитини ( з 10 років за згодою батьків і дитини, з 14 років дитина визначає самостійно місце проживання);

5) Відібрання дитини у особи, що утримує її незаконно.

Обов’язки батьків щодо дітей:

1) забрати дитину з пологового будинку;

2) зареєструвати народження дитини;

3) присвоїти дитині прізвище, ім’я, по батькові;

4) виховувати дитину;

5) піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток;

6) поважати дитину, не піддавати дитину експлуатації, фізичним покаранням, не принижувати гідність дитини.

Майно батьків і дітей може бути сумісним і роздільним.

Права та обов'язки батьків і дітей з матеріального утримання є взаємними. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, повнолітніх дітей, що навчаються (до 23 років), непрацездатних повнолітніх дітей, що потребують матеріальної допомоги. З іншого боку, повнолітні діти зобов'язані утримувати своїх непрацездатних батьків, що потребують матеріальної допомоги.

Як правило, обов'язки з матеріального утримання виконуються добровільно. У разі ухилення від цього обов'язку з батьків, з дітей у судовому порядку можуть стягуватися аліменти.

Батьки можуть бути звільнені від сплати аліментів, якщо доход дитини набагато перевищує їхні доходи і цілком забезпечує всі потреби дитини. Виплата аліментів може бути припинена за договором про передачу дитині права власності на нерухоме майно.

Повнолітні діти зобов'язані утримувати батьків, якщо вони непрацездатні та потребують матеріальної допомоги. Такий обов'язок не виникає, якщо батьки були позбавлені батьківських прав і не відновлені в батьківських правах.

Позбавлення батьківських прав.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків може мати різні правові наслідки, один із них – позбавлення батьківських прав. Згідно зі ст. 164 Сімейного кодексу матір та батька суд може позбавити батьківських прав, якщо вона (він):

а) не забрали дитину з пологового будинку без поважної причини, протягом шести місяців не виявляли до неї батьківського піклування;

б) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

в) жорстоко поводяться з дитиною;

г) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

д) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; примушують її до жебракування та бродяжництва;

е) засуджені за вчинення умисного злочину стосовно дитини.

Новий Сімейний кодекс передбачив можливість відібрати дитину в батьків без позбавлення їх батьківських прав. Таке може статися за рішенням суду не тільки у названих вище випадках, а також у випадках, якщо проживання дитини з батьками небезпечні для життя, здоров'я і морального виховання.

У виняткових випадках, у разі безпосередньої загрози життю або здоров’ю дитини органи опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. Тоді дитину передають другому з батьків, бабі, діду, родичам або органові опіки та піклування. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від батьківського обов'язку щодо утримування дитини.

9. Усиновлення

Усиновлення – це прийняття усиновителем у свою родину особи на правах сина чи дочки, здійснене на підставі судового рішення.

Усиновленою може бути неповнолітня дитина, а у виняткових — повнолітня особа, що не має матері, батька або позбавлена їхнього піклування.

Усиновителем може бути повнолітня дієздатна особа, старша від усиновленої не менше ніж на 15 років (при усиновленні повнолітньої особи — на 18 років). Не має права бути усиновителем особа, позбавлена батьківських прав, що зловживає спиртними напоями чи наркотичними речовинами, не має постійного місця проживання і постійного доходу.

Громадяни України, що бажають усиновити дитину, беруться на облік відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування, а іноземні громадяни —Центром усиновлення дітей. Категорично заборонена посередницька і комерційна діяльність з усиновлення дітей.

Переважне право на усиновлення має громадянин України:

- в сім'ї якого виховується дитина;

- який усиновляє кількох дітей, які є братами, сестрами;

- який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновляється;

- який є родичем дитини;

- переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

3 моменту здійснення усиновлення припиняються всі права й обов'язки між батьками та родичами за походженням особи, яку усиновили, а виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між усиновлювачем та усиновленою ним особою.

10. Опіка та піклування. Патронат.

Для виховання неповнолітніх дітей, що залишилися без батьківського піклування, захисту їх прав та законних інтересів встановлюються опіка та піклування.

Діти, над якими встановлюється опіка

Опіка – засіб захисту особистих і майнових прав та інтересів малолітніх дітей, які не досягли 14 років і залишилися без піклування

Піклування – засіб захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх віком від 14 до 18 років

Опікуном (піклувальником) може бути тільки повнолітня дієздатна особа, переважно з близьких підопічному осіб. Опікун (піклувальник) має право і зобов'язаний виховувати підопічних, піклуватися про них, захищати їхні права й інтереси. Обов'язки з опіки і піклування виконуються безоплатно.

Опікун, будучи законним представником підопічного, здійснює угоди від його імені та в його інтересах.

Піклувальник дає згоду на здійснення підопічним угод, які той за законом не має права здійснити самостійно.

Невиконання обов'язків опікуном (піклувальником), зловживання правами, залишення підопічних дітей без нагляду і турботи тягне юридичну відповідальність аж до кримінальної.

Патронат — це виховання дитини, позбавленої батьківського піклування, у сім'ї іншої особи (патронатного вихователя) за плату.

Патронатні відносини встановлюються договором між органом опіки і піклування і громадянином (патронатним вихователем). Договір вимагає згоди дитини, якщо вона досягла 14 річного віку. Термін дії договору до 18 років.

За виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається угодою між ним і органом опіки і піклування.

1. Нормативно-правові акти:

  1.  Цивільний процесуальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 18 березня 2004 р. // ВВР України. — 2004.
  2.  Сімейний кодекс України. — К., 2002.
  3.  Господарський процесуальний кодекс України. — К.: Юрінком Інтер, 2003.
  4.  Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб» від 15 травня 2003 р. //ВВР України. — 2003. — Ст. 263.
  5.   Правила опіки та піклування: Затв. наказом Мін'юсту, Міносвіти України № 34/166/131/88 від 26.05.99 // Офіц. вісн. України. -І999. - № 26. - Ст. 1252.

2. Додаткова література:

  1.  Гражданское право: учебник / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М.: Проспект, 2002.
  2.  Гражданское право Украйни: В 2 ч. / Под ред. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко. — Харьков: Основы, 1996.
  3.  Емельянов В. П. Гражданское право Украины: практ. пособие. — Харьков: Консум, 2000.
  4.  Зобов’язальне право. Теорія і практика. /За ред.професора Дзери О.- К. : Юрінком Інтер. - 1998.
  5.  Цивільне право України: У 2 т. /За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2003.
  6.  Цивільне право України. Академічний курс: підручник: У 2 т. / за заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2003.
  7.  Сімейне право України – підручник - / за ред. В.І. Борисової та В.І. Жилінкової – Київ: Юрінком Інтер – 2006.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

3231. Формирование мотивации к физкультурно-спортивной деятельности у школьников с нарушением интеллекта на занятиях адаптивным физическим воспитанием 5.47 MB
  Введение Актуальность исследования Одной из главных проблем теории адаптивной физической культуры является проблема изучения потребностей, мотивов, интересов, ценностных ориентаций лиц с отклонениями в состоянии здоровья (Евсеев С.П., 2007), что отр...
3232. Оценка современного (фонового) состояния природной среды в условиях предприятия ООО Шахта им. Дзержинского 1.04 MB
  Аннотация Объектом исследования дипломного проекта является: определение потенциальных источников загрязнения природной среды;  оценка современного (фонового) состояния природной среды в условиях предприятия ООО «Шахта им.Дзержинского» го...
3233. Лечебная физическая культура 5.23 MB
  Организация медико-социальной реабилитации. В учебном пособии освещены задачи и содержание медицинской реабилитации с учетом современных достижений, роль и место лечебной физической культуры в восстановительном лечении. В систе...
3234. Погрузочные машины 27.41 KB
  Погрузочные машины Погрузчик представляет собой самоходную подъемно-транспортную машину, включающую в себя базовое шасси и технологическое оборудование в виде шарнирно-рычажного механизма с рабочим органом. Привод технологического оборудования в кон...
3235. Фундаменты на естественном основании и свайные фундаменты 1.13 MB
  В данном курсовом проекте по дисциплине “Основания и фундаменты” рассчитаны и запроектированы фундаменты на естественном основании и свайные фундаменты. Приведены необходимые данные по инженерно-геологическим изысканиям, схемы жилого здания, действующие нагрузки по расчетным сечениям.
3236. Философская антропология 26.94 KB
  Под философской антропологией или философией человека понимают учение о природе человека. Рассматривая философскую антропологию, Эспиноза не связывает её изучение с такими науками как этика, теодицея, космология, биология. «Лишь психология была той ...
3237. Основы политологии как науки 66.19 KB
  Шпаргалка по политологии 1. Возникновение и развитие политической науки. 2. Функции и методы политологии 3. Роль политического образования в современном мире 4. Взаимоотношение политики с другими сферами общественной жизни. 5. Политическая элита...
3238. Адміністративна відповідальність 625 KB
  Навчально-методичний посібник з курсу Адміністративна відповідальність містить загальні методичні вказівки, програму курсу та зміст дисципліни по модулях і темах, тематичний план, завдання для самостійної роботи та прак...
3239. Политические риски, которые учитываются в поцессе принятия управленческих решений международными компаниями в Украине 37.5 KB
  Политические риски, которые учитываются в поцессе принятия управленческих решений международными компаниями в Украине Политический риск (англ. Political risk) - экстраординарные действия иностранных государств и политические события за рубежом, кото...