35393

Основи теорії держави та права

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Держава - це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціальна неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообовязковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.

Украинкский

2014-03-24

113.5 KB

0 чел.

Лекція 1. Основи теорії держави та права.

План

  1.  Поняття держави та її ознаки.
  2.  Характеристика функцій держави.
  3.  Апарат держави як система державних органів. Місце апарату в механізмі держави.
  4.  Поняття і види форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму (форми держави).
  5.  Поняття та ознаки правової держави.

  1.  Поняття держави та її ознаки.

Держава - це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціальна неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.

 

Ознаки держави: 

  1.  суверенітет - це верховенство, самостійність, повнота, єдність і неподільність влади в певній державі у межах її території, а також незалежність і рівноправність країни в зовнішніх відносинах
  2.  територія держави визначається її кордонами. В територію держави входить:
  •  суша;
  •  внутрішні моря;
  •  озера;
  •  ріки;
  •  територіальні води;
  •  континентальний шельф;
  •  повітряний простір в межах кордонів;
  •  дипломатичні представництва;
  •  посольства і консульства;
  •  торгові, пасажирські та військові морські і повітряні судна, літаки і космічні апарати.
  1.  населення.
  2.  монопольне та легальне застосування примусу.

5. механізм, до якого традиційно відносять:

  •  апарат держави;
  •  державні підприємства;
  •  державні установи;
  •  інші державні організації.

 6. здатність видавати загальнообов'язкові правила поведінки.

7. політичний публічний характер влади.

8. наявність власної податкової системи.

 9. наявність власної символіки та атрибутів.

  1.  Характеристика функцій держави.

Функції держави - основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляється її сутність, зміст і соціальне призначення в соціально неоднорідному суспільстві.

Підстави для класифікації функцій держави на види:

  1.  За соціальним значенням діяльності держави:
  •  основні; - неосновні.
  1.  За територіальною спрямованістю:
  •  внутрішні; - зовнішні.
  1.  За часом здійснення:

- постійні; - тимчасові.

  1.  За сферами суспільного життя:

- гуманітарні; - економічні; - політичні.

Форми здійснення функцій держави - це спеціальні аспекти її діяльності, за допомогою яких реалізуються державні функції. За правовими наслідками названі форми поділяються на:

  •  правові;
  •  неправові (організаційні).

Існують різні види правових форм здійснення функцій держави - правотворча, управлінська (виконавчо-розпорядча), правоохоронна, правозастосовна ін.

3. Апарат держави як система державних органів. Місце апарату в механізмі держави.

Для здійснення своїх завдань і функцій кожна держава створює різноманітні організації. Така система всіх державних організацій, що беруть участь у здійсненні завдань і функцій держави, називається її механізмом.

Механізм держави включає:

  •  апарат держави;
  •  державні підприємства;
  •  державні установи;
  •  інші державні організації (органи спеціального призначення, що контрольними, охоронними та іншими засобами забезпечують можливість реалізації функцій держави).

Державні підприємства - вид державних організацій, які безпосередньо реалізують функції та завдання держави у сфері матеріального виробництва.

Державні установи - вид державних організацій, на які покладено завдання з реалізації функцій держави у сфері нематеріального виробництва.

Апарат держави - система всіх державних органів, які здійснюють завдання та виконують певні функції держави.

Основними принципами державного апарату України є:

  •  демократизм;
  •  національна рівноправність;
  •  законність;
  •  суверенність;
  •  поділ влади;
  •  соціальна справедливість;
  •  гуманізм і милосердя;
  •  поєднання переконання і примусу;
  •  гласність, відкритість і врахування громадської думки тощо.

Первинною клітинкою державного апарату є орган держави - це окремий службовець чи структурно оформлений колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідними матеріально-технічними засобами, утворений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.

Класифікація державних органів: 

  1.  за місцем у системі державного апарату:

- первинні; - вторинні.

  1.  за змістом або напрямками державної діяльності:

- органи державної влади,

- глава держави,

- органи державного управління чи виконавчо-розпорядчі органи,

- судові органи,

- контрольно-наглядові органи;

  1.  за способом утворення:

- виборні; - призначувальні.

  1.  за часом функціонування:

- постійні, - тимчасові;

5. за складом:

- одноособові, - колегіальні;

6. за територією, на яку поширюються їхні повноваження:

  •  загальні, або центральні; - місцеві, або локальні.

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу й судову. До системи державних органів України належать:

законодавчий орган - Верховна Рада України;

виконавчі органиКабінет Міністрів України, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, центральні (міністерства, державні комітети і відомства України та Автономної Республіки Крим), місцеві (обласні й районні, міст Києва і Севастополя, районів у містах Києві й Севастополі державні адміністрації на чолі з головами цих адміністрацій та їхні відділи й управління, а також адміністрації державних підприємств і установ); виконкоми й голови сільських, селищних, міських (міст районного та обласного підпорядкування) рад у частині виконання державних повноважень, що були їм делеговані органами державної влади.

Органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, тобто обласні й районні ради, а також органи місцевого самоврядування: міські, сільські, селищні ради та їхні виконавчі органи є самостійною системою об'єднань громадян у громадянському суспільстві.

Система судових органів охоплює:

  •  Конституційний Суд України;
  •  загальні;
  •  спеціальні.

У самостійну систему органів держави виокремлюються контрольно-наглядові органи України:

  •  Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори;
  •  податкові адміністрації,
  •  санітарні, пожежні, контрольно-ревізійні та інші державні інспекції.

4.Поняття і види форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму (форми держави).

Форма правління - це організація верховної державної влади, порядок її утворення й діяльності, компетенція і взаємозв'язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни.

Відомі дві форми правління: монархія і республіка.

  1.  Монархія - така форма правління, за якої верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії (фараон, король, шах, цар, імператор і т. ін.):
  •  абсолютна (монарх);
  •  обмежена (конституційна, парламентська).
  1.  Республіка - форма правління, де верховна влада в державі належить колегіальним виборним органам і здійснюється ними:
  •  аристократичні (наприклад, рабовласницькі республіки у Стародавніх Афінах, Стародавньому Римі;
  •  демократичні:
    •  парламентські;
      •  призедентські;
        •  змішані.

Форма територіального устрою - національно-територіальна та адміністративно-територіальна організація державної влади.

Теорія права розрізняє просту й складну форми державного устрою.

Проста (унітарна) держава - єдина держава, що не має всередині відокремлених державних утворень, які користуються певною самостійністю. Для державних органів характерна наявність:

  •  єдиної системи державних органів;
  •  єдиного законодавства;
  •  єдиної території;
  •  єдиного громадянства;
  •  єдиної загальнодержавної символіки тощо.

Складна держава - формується з відокремлених державних утворень, що користуються певною самостійністю. До такої форми держави належать: федерація, конфедерація, а за твердженням деяких авторів - імперія.

Державно-правовий режим - сукупність засобів і способів реалізації державної влади, що відображають її характер і зміст з огляду на співвідношення демократичних і недемократичних засад. Розрізняють демократичний і недемократичний режими.

Основними ознаками демократичного режиму є:

  •  проведення виборів державних органів у центрі і на місцях та органів місцевого самоврядування;
    •  плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людей;
    •  рівноправність людей, гарантії здійснення ними своїх прав, виконання своїх обов'язків;
    •  демократизм правосуддя, пріоритет методів переконання перед методами примусу тощо.

Отже, демократичний правовий режим - це здійснення державної влади на засадах чинного права з використанням демократичних форм народного представництва, виконавчо-розпорядчої діяльності, правосуддя, контролю і нагляду, рівноправність населення, а також гарантування їхніх прав, свобод, законних інтересів, виконання кожним своїх обов'язків.

Недемократичні режими поділяють на тоталітарні та авторитарні.

Тоталітарний режим - це сукупність таких засобів і способів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства і кожного окремого громадянина (особи) абсолютно регламентована:

  •  влада на всіх рівнях формується закрито однією особою чи кількома людьми з правлячої верхівки, не контролюється населенням;
    •  відсутня будь-яка можливість для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення;
    •  найменші вільності негайно придушуються всіма засобами, аж до прямого насильства;
    •  існує однопартійна система,
    •  звичним є грубе втручання в особисте життя людини і громадянина.

Авторитарний режим - така сукупність засобів і способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках правлячої верхівки; допускаються деяке розмежування політичних сил, легальні можливості через представницькі органи чи громадські об'єднання обстоювати інтереси певних верств населення.

5. Поняття та ознаки громадянського суспільства, правової та соціальної демократичної держави.

 Суспільство — це система взаємодії людей, що пов'язані між собою інтересами у сфері виробництва, обміну, споживання життєвих благ і встановлюють межі поведінки в спільних інтересах за допомогою соціальних норм (у тому числі — юридичних).

 Основними елементами, що визначають суспільство, є власність, праця, сім'я.

Громадянське суспільство — система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави, їх об'єднань, що добровільно сформувалися та перебувають у відносинах конкуренції та солідарності, поза безпосереднім утручанням держави, покликаної створювати умови для їх вільного розвитку.

Ознаки (риси) громадянського суспільства — у його співвідношенні з державою:

  1.  не існує до держави і поза державою;
  2.  не включає державу, розвивається самостійно — без безпосереднього втручання держави;
  3.  складається із суб'єктів — вільних і рівноправних громадян і об'єднань, що добровільно сформувалися і знаходяться у відносинах конкуренції і солідарності;
  4.  має певний пріоритет перед державою, проте зацікавлено в добробуті держави і сприяє її розвитку;
  5.  справляє вплив на створення і функціонування державних органів у власних інтересах;
  6.  має право жадати від держави захисту життя, здоров'я, безпеки громадян, не допускаючи її втручання в їх приватні інтереси;
  7.  формує право, що формулюється державою в законах та інших нормативно-правових актах, гарантує і захищає її від порушень із боку будь-кого. Усі потреби громадянського суспільства реалізуються за допомогою волі держави, вираженої у формі правового акта;
  8.  розвивається і взаємодіє з державою в межах права, котре виступає як рівний і справедливий масштаб свободи і справедливості, а не як спосіб нав'язування державної волі.

Рекомендована література:

  1.  Алексеев С.С. Государство и право. Начальный курс. – М., 1996.
  2.  Венгеров А. Б. Теория государства и права. — М., 1998.
  3.  Ківалов С.В., Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижановський А.Ф. Основи правознавства України: Навчальний посібник. – Х., 2002.
  4.  Коляда І., Лозовий Я. Основи правознавства. – К., 1996.
  5.  Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. – К., 1999.
  6.  Общая теория права и государства: Учебник / Под. ред. В.В. Лазарева.- М., 1996.
  7.  7.Основи держави і права України: Навч. посіб. / За ред. В.В. Сухоноса (молодшого).- Суми, 2003.
  8.  Основы государства и права / Под. ред. В.В. Комарова. – Х., 1997.
  9.  Правознавство: Навчальний посібник/ За заг. ред. П.Д. Пилипенка. – Львів, 2003.
  10.   Правознавство: Підручник / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2002.
  11.   Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник / Пер. з рос. – Х., 2001.
  12.   Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. – Суми, 2005.
  13.   Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов/ Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова.- М., 2000.
  14.   Хропанюк В. Н. Теория государства и права.: Учебное пособие для высших учебных заведений . – М. 1995.
  15.   Комаров С. А. Общая теория государства и права: Учебник. – М.: Юрайт, 1997


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

27392. В методике выделяют три этапа формирования навыка чтения: аналитический, синтетический и этап автоматизации 48 KB
  Аналитический этап характеризуется тем что все три компонента процесса чтения в деятельности чтеца разорваны и требуют от ребенка отдельных усилий по произведению конкретных операций: увидеть гласную букву соотнести ее со слогомслиянием подумать куда надо причитать буквы вне слияния озвучить каждый увиденный графический слог т. Однако учитель должен помнить что каждому ребенку свойствен свой темп в развитии вообще и в овладении навыком чтения в частности.Синтетический этап предполагает что все три компонента чтения синтезируются т.
27394. Принципы русской орфографии 35 KB
  Морфологическийединообразие написания морфем все случаи безуд гл оглушеине или озвончение согл традиционное произношение Решение орфогрфической задачи по морфологическому принципу состоит в том чтобы реюбенок зналд образ слова кот искажен фонетически 2. Традиционный Относятся все лсоварные слова правописание жиши чаща чущуИспользовать принципы запоминания 4. Принцип дифференциации значений лексический грамматический смысловой КомпаниякампанияподжегподжогСлова омофоны 5. Принцип аббревиации Практически не изуч в нач школе...
27395. Морфемика – изучает состав слова 96 KB
  Развитие интереса детей к языку через состав слова. Выяснение как сделаны слова в р. Вопрос о причинах ошибок которые допускают дети при разборе слова по составу специально изучали психологи Л.
27396. Методика обучения морфологии в начальных классах 69 KB
  Во II классе вводятся понятия частей речи сообщаются некоторые признаки частей речи в III и IV классах склонение имен существительных прилагательных спряжение глаголов значения форм частей речи вплоть до значений падежей временных и личных форм.; местоимения притяжательные указательные вопросительные возвратное; наречия времени места образа действия. Слова категории состояния при разборе по частям речи квалифицируются как наречия.
27397. Синтаксис – раздел грамматики 59 KB
  Одним из направлений в работе над предложением в начальных классах является формирование умения оформлять предложения в письменной речи употребление прописной буквы в начале предложения постановка знаков препинания в простых предложениях осложненных однородными членами в сложносочиненных сложноподчиненных и бессоюзных предложениях. Изучение синтаксиса способствует развитию речи так как помогает правильно строить предложения выбирать выразительные виды словосочетаний и предложений которые наиболее подходят для нужного в данной ситуации...
27398. Совершенствование речевой деятельности младших школьников 165 KB
  В начальной школе детей обучают чтению письму речи устной и письменной – это есть формирование специфических речевых умений и навыков то есть видов речевой деятельности. Совершенствование речевой деятельности школьников предполагает формирование четырех обобщенных умений: а ориентироваться в ситуации общения в том числе осознавать свою коммуникативную задачу; б планировать содержание сообщения; в формулировать собственные мысли и понимать чужие; г осуществлять самоконтроль за речью восприятием ее собеседником а также за пониманием...
27399. Методика проведения изложений 46.5 KB
  Начинать обучение следует с повествовательного текста где легко прослеживается развитие действия есть ясный сюжет действующие лица. Порядок подготовительных ступеней в письменном изложении: Постановка цели выбор типа изложения выбор текста. Чтение текста: учитель 12 раза; учащиеся один раз; если текст хорошо знаком детям учитель читает 1 раз. В наши дни не рекомендуется из опасения что рассказ ребенка как бы он ни был хорош может помешать прямому влиянию на пишущих со стороны подлинного образцового текста.
27400. Методика обучения сочинениям 88.5 KB
  Сочинения устные и письменные. Школьники любят писать сочинения и рассказывать устно эта деятельность связывает учение с жизнью. Напомним что сочинения ради разностороннего развития школьников должны быть разнообразными и по источникам материала и по типам текста стилю и жанрам и по тематике по степени самостоятельности и творческого вклада по применяемым методам и приемам.