35663

Чернігівська кераміка. Особливості її форми та колориту

Практическая работа

Педагогика и дидактика

До побутових художніх керамічних виробів належать полив’яні глиняні яйця так звані писанки широко розповсюджені на Русі в тому числі і в Чернігові. У формах керамічних виробів того часу помітні прототипи форм і елементів декору гончарних виробів наступних віків горщик макітра миска. У формах керамічних виробів того часу помітні прототипи форм і елементів декору гончарних виробів наступних віків горщик макітра миска. Розпис ангобами в оздобленні глиняних виробів набув широкого розповсюдження в ХVІ–ХVІІ ст.

Украинкский

2013-09-19

1.77 MB

20 чел.

Ладижинський міжнародний навчально виробничий центр «Спадщина»

Творчий проект

на тему

Чернігівська кераміка. Особливості її форми та колориту

Підготувала

Учениця 10-А класу,

Ладижинської ЗОШ № 4

Деркач Богдана

План

1)Історичні відомості про розвиток чернігівської кераміки

2)Особливості форми та колориту

3)Відомі майстри

4)Види іграшки,  зразки чернігівської кераміки

5)Способи виготовлення керамічних іграшок

6)Матеріали та застосування

7)Оздоблення

8)Ескіз

9) Технологічна картка

10) Собівартість

11)Реклама виробу

12)Реферат

Історичні відомості про розвиток чернігівської кераміки

Для Чернігова давньоруський період (XI – XIII століття) – це період справжнього злету та розквіту. Територія князівства в цей час величезна в порівнянні з дрібними середньовічними західноєвропейськими державами. Чернігівські князі амбітні, їх зацікавленість сягає за межі Чернігово – Сіверського князівства. Окрім зодчества, Чернігів був відомий ще цілою низкою ремесел, в яких жителі  міста досягли високого рівня майстерності. Далеко за межами Чернігово – Сіверської землі славились місцеві гончари, ковалі, косторізи, ювеліри. Основна продукція чернігівських гончарів XI – XIII століть - кераміка, зокрема глиняний посуд, найбільш масова категорія археологічних знахідок. Саме кераміка вміщує інформацію по хронології археологічних пам’яток і об’єктів, що досліджуються. Давньоруський керамічний посуд поділяється на кілька типів: горщики, корчаги, кубки, миски – сирниці, сковороди, глечики. Найбільш поширеним типом є горщики, декілька видів яких можна побачити в даній колекції.   До побутових художніх керамічних виробів належать полив’яні глиняні яйця, так звані писанки, широко розповсюджені на Русі в тому числі і в Чернігові. Всередину порожнистого яйця часто вміщували кульку і використовували писанку як брязкальце.

У ІVтис. до н. е. на території України зародилося керамічне виробництво. Найдавніші археологічні пам’ятки кераміки, знайдені на території Чернігівщини, що дають змогу розкрити глибокі архаїчні явища народного гончарства датовані також цим часом, про що свідчать експозиції музеїв. У формах керамічних виробів того часу помітні прототипи форм і елементів декору гончарних виробів наступних віків (горщик, макітра, миска). Глекоподібні форми виникли дещо пізніше і до певної міри під впливом античної кераміки. Саме в античній кераміці слід шукати витоків художньої виразності, багатства і пластичної довершеності кераміки Чернігівщини, яка розвивалася в загальнонаціональному руслі. Але є і певна специфіка такого розвитку, зумовлена досить ізольованим географічним положенням цієї території в порівнянні зі степовими й лісостеповими регіонами . Здавна на території Чернігівщини виготовляли димлений посуд з лискованим орнаментом. Убагатьох музейних колекціях є зразки димленої кераміки неоліту, енеоліту, бронзового віку, часів Київської Русі, ХV–ХVІІ ст., ХІХ–ХХ ст. вироби мають багато спільних ознак з аналогами з волині, Полісся, інших регіонів України

Особливості форми та колориту

Символіка й мотиви палеоліту – зображення звірів, птахів, риб, ромбічний орнамент – головний об’єкт художньої творчості первісних мисливців . Орнаментальна символіка землеробських племен знайшла втілення в пам’ятках різних археологічних культур – геометричний орнамент у вигляді прямих і хвилястих ліній (коло, хрест, свастика, меандр), яким позначають природні стихії (сонце, земля, вода). виникли складні орнаментальні композиції, що уособлюють надчуттєві закономірності світу. Далі – символічні мотиви стародавніх слов’ян і Київської  Русі дохристиянського періоду (переважно солярна орнаментика; атрибути і персонажі, пов’язані з культом сонця; орнаментика набула оберегового характеру). Пізніше виникли символи періоду християнства: хрести різного типу (відомі з найдавніших часів), риба, голуб, агнець, пелікан, «всевидяще око», мотиви, пов’язані із життям Христа і святих, апокрифічними легендами й фольклором. У формах керамічних виробів того часу помітні прототипи форм і елементів декору гончарних виробів наступних віків (горщик, макітра, миска). Глекоподібні форми виникли дещо пізніше і до певної міри під впливом античної кераміки. Саме в античній кераміці слід шукати витоків художньої виразності, багатства і пластичної довершеності кераміки Чернігівщини. Вироби мають багато спільних ознак з аналогами з Волині, Полісся, інших регіонів України. Лощиння – основний спосіб декорування димленого посуду, ефектне в художньому плані, особливо коли смуги суцільно покривають виріб і контрастують із шорсткою чорною або сірою поверхнею. Його наносили вздовж тулуба під різними кутами у вигляді прямих ліній, утворюючи сітку ромбів, а також у вигляді хвилястих ліній, що перетинаються.

Розпис ангобами в оздобленні глиняних виробів набув широкого розповсюдження в ХVІ–ХVІІ ст., хоча виник набагато раніше. Порівнюючи геометричний орнамент, виконаний різними техніками, ми дійшли висновку про його спорідненість – він розміщений на чітко визначеному місці посудини, виконаний за спільною композиційною схемою. Утворах ХІХ – початку ХХ ст. спостерігаємо ті самі концентричні кола й смуги, хвилясті лінії, смуги гачкоподібних елементів, які «нагадують» рельєфні фестоновані краї давніших виробів.

На Чернігівщині, як і по всій Лівобережній Україні, існувала традиція виготовлення посуду у вигляді півня. Іноді за допомогою пластичного декору у вигляді півня. Цей птах є одним з найулюбленіших образів українського фольклору і народного мистецтва. У кераміці його відтворювали як пластичними, так і графічними засобами. Під час подорожей по Чернігівщині Є. Спаська знайшла й описала кахлю, на якій півень зображений з граблями та косою, і вважає, що цей образ пов’язаний з геральдичною символікою. Із ХVІІ–ХVІІІ ст. в оздобленні керамічних виробів на Чернігівщині, поряд з геометричним орнаментом, усе частіше застосовували рослинний. Цеможна пояснити як інноваційними впливами – проникнення художніх стилів з Європи, знайомство місцевих майстрів зі східною орнаментикою завдяки різноманітним творам декоративного мистецтва, зокрема текстильним виробам, так і подальшим розвитком місцевої традиції. Іноді ми спостерігаємо дивовижний сплав першого і другого в процесі переосмислення цих впливів місцевими гончарями, для яких характерні свої усталені стереотипи мислення. стилізувавши орнамент, прилаштувавши його до місцевих матеріалів і технологій, майстри формували й розвивали художню культуру регіону.

Відомі майстри

Михайло Іванович та Григорій Павлович Денисенки

Іван Бібік та інші

Види іграшки,  зразки чернігівської кераміки

Способи виготовлення керамічних іграшок

Способи ліплення.

При виготовленні керамічної іграшки або інших невеликих виробів з глини основою будь-якої форми є, як правило, заготівля у вигляді кулі, циліндра, конуса, джгути або розкатаного пласта (корж). Заготовку в потрібному місці витягують, згибають або стискають, роблчть виступаючі деталі.

Розрізняють пластичний спосіб ліплення (із цільного шматка) і конструктивний, при якому виріб складається з окремих деталей, приліплених один до одного. В останньому випадку дуже ретельно прикріплюють одну деталь до іншої, попередньо добре змочіть місця з'єднання (для кращого зчеплення деталей), а потім грунтовно згладжують стики, так, щоб їх не було видно, а виріб виглядав цільним. Інакше він просто розвалиться на частини при сушінні чи випалі.

В народній іграшці найчастіше використовується конструктивний спосіб. Починають роботу з виготовлення основи - тулуба. Спершу з невеликого шматка глини скачуються шар, потім додають йому необхідну форму, наприклад яйцеподібні, приплюснуту знизу (для стійкості). Якщо це свистулька , або просто іграшка повинна бути велика - вона робиться пустотіла, з обов'язковим отвором для виходу повітря (інакше її просто розірве при сушінні чи випалі). При ліпленні жіночої фігурки основою є порожня знизу спідниця-дзвоник.

Потім до тулуба ліпляться інші деталі, спочатку більші: руки, ноги і голову, якщо це фігурка людини, передні і задні лапи, якщо це тварина, шию з головою, якщо це гусак або Каченя. Часто голова ліпиться разом з тулубом, як одна деталь (див., наприклад, пташка, котик, свинка тощо).Для свистульки обов'язкова деталь - хвостик-свисток, в якому потім проколюють отвір для свисту.

Тільки після цього додаються різні дрібні деталі: щічки, носик, вічка на мордочка тварин, дзьоб і лапки (якщо вони є) у пташок, квітка на капелюшку, і т.п.

Не слід забувати, що при сушінні і випалі глина дає усадку, іноді досить значну, і ваш виріб зменшиться в розмірі, і дрібні деталі можуть при цьому зовсім подрібнювати і "загубитися".

Готову іграшку потрібно  підправити стеком і розгладити вологою тряпочкою або м'яким широким пензлем. Після цього її можна поставити сушити.

Матеріали та застосування

Очищена глина для ліплення.

                                                                                                                Набір стеків для оздоблення

Губка            

Миска з водою

Шлікер та кісточка для кріплення елементів один до одного

Оздоблення

Розділяють два основних види декоративного оздоблення керамічних виробів - рельєфне і гладке декорування. 
Рельєфне декорування включає в себе
різьбу, гравірування, тиснення,  візерунки.
До гладко
го декорування відноситься лощення, черніння, ангобірування, глазування і розпис. 

Рельєфне декорування. 
Тиснення. Завдяки простоті та доступності даного виду оздоблення, її прийоми збереглися з глибокої давнини до наших днів. Тисненими орнаментами можна прикрашати найрізноманітніші керамічні вироби, у тому числі й іграшки. 
Тиснення виконується на свіж
их, тільки що зліплених глиняних виробах. Після випалу візерунок стає більш мальовничим. Незважаючи на свою простоту, такий візерунок вигідно підкреслює форму виробу, надаючи йому особливу виразність. 
Для тиснення застосовуються найрізноманітніші предмети та матеріал. Іноді вироби прикрашали відбитками шнура, різних рослин, хвойних голок, зерен. Дрібні частини рослин вдавлюють в стінки судини, так, щоб вийшов візерунок, і в такому вигляді поміщали судину в піч. Після вигоряння зерен на поверхні залишався поглиблений візерунок.  
Гравірування. Для прикрас гончарних виробів завжди широко застосовувалися візерунки, цірапання на поверхні всілякими паличками або гребінками. Візерунки основному наносяться безпосередньо при обертанні гончарного кола, відразу ж після формування або ж після того, як виріб злегка підсохне. Деякі узори виконуються тільки на нерухомих виробах. 
Налепние візерунки.  Головний інструмент при виконанні ліпні прикрас - руки. Основні елементи, з яких складають візерунки, - джгутики і різні катиші (кульки, конуси і т.п) При виконанні будь-якого наліпного рельєфу, перш ніж приклеюють деталь, глину в місці приклеювання змазують рідкою глиною (шлікером) або змочують водою.

Гладке декорування. 
Глазу
вання. Обпалені вироби можна покрити кольоровою або прозорою глазур'ю або емаллю, після чого проводиться повторний випал (при більш високій температурі). При випалі глазурь розплавляється і розтікається по виробу, покриваючи його дуже міцним і красивим склоподібним шаром, затікає у поглиблення, грає на рельєфі. Глазур надає виробу не тільки декоративний вигляд, але і додаткову міцність, водостійкість. Полив'яногоглиняної посудом можна користуватися в побуті. 
Розпис. Можна розписати вироби ангобами. Ангоби - це рідко розлучені кольорові (або подкрашенние солями і оксидів металів) глини. Вони наносяться на злегка подсохшіе вироби ще до першого випалу. Після випалу ангоби набувають якийсь конкретний колір, утворюючи матову поверхню. Вироби, розписані ангобамі, можна покрити безбарвною глазур'ю, в цьому випадку фарби стають соковитими і яскравими. 
Більш простий і доступний спосіб декоративної обробки виробів - розпис звичайними фарбами. Для розпису по
випаленій глині застосовують будь-які  фарби: гуаш, олійні або акрилові фарби. В даному випадку, на відміну від керамічних фарб, художник відразу бачить остаточний результат. 
Лакування. Для посилення декоративного ефекту та отримання водовідштовхуючої захисної плівки на виробахі можна покрити виріб безбарвним меблевим лаком. Щоб підсилити блиск, лак після висихання наноситься повторно. Такі вироби можна протирати мокрою ганчіркою і навіть мити.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29690. Априорное знание, метафизика и объективность 36.5 KB
  Знание напротив характеризуется полной ясностью и свободно от ошибок Объектами мнений являются чувственные впечатления которые характеризуются нестабильностью. априорное знание предшествующее опыту и независимое от него. Априорное знание противоположно апостериорному эмпирическому знанию.
29691. Апостериорное (эмпирическое) знание и объективность 38.5 KB
  Одно из основных понятий теории познания. Эмпирические знания получают в результате применения эмпирических методов познания наблюдения измерения эксперимента. Это знания о видимых взаимосвязях между отдельными событиями и фактами в предметной области.
29692. Категория как узловой пункт познания 35 KB
  Системный подход применяется к множествам объектов отдельным объектам и их компонентам а также к свойствам или интегральным характеристикам объектов. Границы применения системного подхода: 1 системный подход не самоцель плоды его четкие теоретические и экспериментальные выводы; 2 системный подход применим только к тем объектам которые обладают высокой степенью функциональной обособленности. Типы системного подхода: 1.
29697. Психология как мультипарадигмальная наука 31.5 KB
  в этой дисциплине существует несколько парадигм естественнонаучный и гуманитарный соответствующих основным психологическим теориям таким как бихевиоризм когнитивизм и психоанализ и соответственно психология мультипарадигмальная наука. В настоящий момент в психологии различают два принципиально различных подхода: естественнонаучный и гуманитарный поскольку такие теории как бихевиоризм когнитивизм психоанализ и прочие суть именно теории пусть и глобальные а с парадигмой у них очень мало общего Естественнонаучный подход...