3579

Розвиток комунікативних умінь і навичок педагогів

Практическая работа

Педагогика и дидактика

Розвиток комунікативних умінь і навичок педагогів Протягом останніх років психологічні служби області набули більш високого професійного рівня. Це пояснюється великою потребою знань про закономірності та особливості розвитку дітей, необхідністю орга...

Украинкский

2012-11-03

68 KB

14 чел.

Розвиток комунікативних умінь і навичок педагогів

Протягом останніх років психологічні служби області набули більш високого професійного рівня. Це пояснюється великою потребою знань про закономірності та особливості розвитку дітей, необхідністю організації чіткої системи вивчення психічного розвитку учнів, їхніх інтересів, здібностей, індивідуальних особливостей, професійних схильностей, що, в свою чергу, дасть мажливість забезпечувати індивідуальний підхід у навчанні і вихованні підростаючого покоління, створювати сприятливий психологічний клімат для розвитку творчого потенціалу дітей і педагогів.

Основною метою діяльності практичного психолога є не тільки психологічний супровід дитини, а й просвітницька робота з педагогічним колективом, яка забезпечує налагодження широкого конструктивного співробітництва у педагогічному колективі, отримання педагогами знань з психології, дефектології, орієнтування їхньої діяльності на гуманістичні принципи. Найбільш ефективними формами роботи є індивідуальні консультації (у випадку запиту з боку самого педагога), психолого-педагогічні консиліуми з чітким розподілом функцій і обов'язків усередині групи учасників і загальною відповідальністю за реалізацію прийнятих рішень, а також проведення тренінгів.

Як приклад, пропонуємо матеріали тренінгу “Розвиток комунікативних умінь і навичок педагогів”.

Мета тренінгу: ознайомлення та оволодіння педагогами прийомами ефективного спілкування через ігрові методи навчання та техніку активного слухання

Задачі тренінгу:

- розширення можливостей установлення контакту в різних ситуаціях спілкування;

- відпрацювання навичок розуміння себе, інших людей, а також взаємин між людьми;

- оволодіння навичками активного слухання;

- активізація процесу самопізнання і самоактуалізації;

- розширення діапазону творчих здібностей;

Ведучий. Спілкування людей один з одним - надзвичайно складний і тонкий процес. Неефективність у спілкуванні може бути пов'язана з повною чи частковою відсутністю того чи іншого комунікативного уміння. Труднощі, які виникають при спілкуванні у конкретній ситуації, можуть бути викликані недостатнім самоконтролем, наприклад, через невміння справитися з перевантаженням, імпульсивністю, агресією і т.д. Кожний з нас вчиться володіти собою у ході всього свого життя, здобуваючи досвід, який часто будується на помилках і розчаруваннях. Чи можна навчитися спілкуванню, використовуючи для цього тільки свій реальний досвід? Так, і зробити це можна за допомогою гри. Гра - це модель життєвої ситуації, зокрема спілкування, у процесі якої людина здобуває певний досвід. Крім того, роблячи помилки в штучній ситуації спілкування, людина не почуває відповідальності, а у реальному житті вона - неминуча. Це дає можливість більше пробувати, шукати більш ефективні форми взаємодії один з одним і не боятися "поразки".

Безсумнівним позитивним моментом ігрових вправ є можливість отримати оцінку своєї поведінки зі сторони, порівняти себе з оточуючими і скорегувати своє спілкування в наступних ситуаціях. Варто пам'ятати, що набагато легше помітити помилки, неточності в спілкуванні своїх близьких, співробітників, керівників, ніж свої власні.

На початку заняття ведучий може провести самооцінку комунікативних навичок і умінь кожного учасника. Ведучий малює на дошці (чи вивішує заздалегідь підготовлений малюнок) "сходи комунікативної майстерності". Лівий край - майстер комунікації, правий - рівень майстерності. Завдання - знайти своє місце на цих сходах і стати туди, у відповідності зі своїми власними міркуваннями. По завершенню роботи – учасники групи обговорюють вправу.

Успішність заняття багато в чому залежить від мотивації навчання і ефективного спілкування. Вироблення мотивації може відбуватися з допомогою різних завдань, а саме: проведення рольової гри на професійно значиму тему, перегляду відеозапису групової дискусії з наступним обговоренням, програвання особистих проблем у ході тренінгу.

Пропонуються рольові ігри

Вправа. "ВІЗУАЛЬНЕ ВІДЧУТТЯ"

Мета: удосконалення перцептивных навичок сприйняття і представлення один одного.

Хід вправи. Усі сідають у коло. Ведучий просить, щоб кожний уважно подивився на обличчя інших учасників, і через 2-3 хвилини усі закривають очі і намагаються уявити собі обличчя інших учасників групи. Протягом 1-2 хвилин потрібно фіксувати в пам'яті обличчя, яке вдалося найкраще уявити (запам’ятати). Після виконання вправи група обговорює свої відчуття і повторює вправу. Завдання: кожний учасник групи намагається відтворити в пам'яті якомога більшу кількість облич учасників тренінгу.

Вправа. "ЧЕРЕЗ СКЛО"

Мета: формування взаєморозуміння партнерів по спілкуванню на невербальному рівні.

Хід вправи. Один з учасників пропонує текст, записуючи його на папір, але передає його ніби через скло, тобто мімікою і жестами. Учасники групи називають те, що вони зрозуміли. Ступінь збігу переданого і записаного тексту свідчить про уміння встановлювати контакт.

Вправа "ДИСКУСІЯ"

Мета: удосконалення взаєморозуміння партнерів по спілкуванню на невербальному рівні.

Хід вправи. Група об’єднується у "трійки". У кожній трійці розподіляються обов'язки. Один з учасників грає роль "глухого-і-німого": він нічого не чує, не може говорити, але в його розпорядженні - зір, жести, пантоміміка; другий учасник грає роль "глухого ": він може говорити і бачити; третій - "сліпого-і-німого": він здатний тільки чути і показувати. Усій трійці пропонується завдання, наприклад, домовитися про місце, час і мету зустрічі.

На вправу виділяється - 15 хвилин.

Вправа "ТАК"

Мета: удосконалення навичок емпатії і рефлексії.

Хід вправи. Група об’єднується у пари. Один з учасників говорить фразу, що виражає його стан, настрій чи відчуття, інший задає йому питання, щоб уточнити і з'ясувати деталі. Наприклад, " Дивно, але я помітила за собою, що коли знаходжуся в такому стані, то колір мого одягу приблизно одинаковий". Вправа вважається виконаною, якщо у відповідь на запитання учасник одержує три позитивні відповіді - "так".

Вправа "ПЕРЕДАЧА РУХУ ПО КОЛУ"

Мета: удосконалення навичок координації і взаємодії на психомоторному рівні, розвиток уяви і емпатії.

Хід вправи. Усі сідають у коло. Один з учасників групи починає діяти з уявним предметом так, щоб його можна було продовжити. Сусід повторює його дію і продовжує вправу. У такий спосіб предмет обходить коло і повертається до першого гравця. Той називає переданий їм предмет і кожний з учасників називає, у свою чергу, що передавав саме він. Після обговорення вправа повторюється ще раз. 

Ведучий. Численні дослідження показують, що успіх людини, яка працює в сфері постійного спілкування, на 80 відсотків залежить від його комунікативної компетентності.

Непродуктивність у спілкуванні може бути пов'язана з відсутністю комунікативних навичок спілкування, з труднощами практичної їх реалізації (стомлення, неуважність, умови діяльності, особливості ситуації й ін.). На підтвердження сказаного ведучий аргументовано апелює по тих випадках, коли учасники дискусії "пропускали" висловлювання інших чи спотворювали предметні позиції при відтворенні розмови по пам'яті. Можна також послатися на приклади, узяті в Д. Карнегі, И. Атватера, про те, як важливо бути уважним слухачем. 

Можна виділити такі невербальні канали комунікації:

• очі і контакт з допомогою погляду;

• обличчя і лицьова експресія;

• жести;

• пози;

• тактильні відчуття (торкання);

• дистанція під час спілкування.

Інструкція: Вашій увазі пропонується методика на визначення ступеня виразності уміння слухати іншу людину.

Перед Вами 16 запитань, на кожне з яких Ви можете відповісти твердженням "так" чи "ні". Варто пам'ятати, що «правильних" чи "неправильних" відповідей не буває. Головне, намагайтеся відповідати чесно, не намагайтеся зробити позитивне враження, відповіді повинні відповідати дійсності. Вільно та щиро висловлюйте свою думку. У цьому випадку Ви зможете краще дізнатись про себе.

Заздалегідь дякуємо Вам!

1. Чи терпляче Ви чекаєте, доки інший закінчить говорити і дасть Вам можливість висловитися?

2. Чи поспішаєте Ви прийняти рішення до того, як зрозумієте сутність проблеми?

3. Чи слухаєте Ви лише те, що Вам подобається?

4. Чи заважають Вам слухати співрозмовника Ваші емоції?

5. Чи відволікаєтеся Ви, коли співрозмовник висловлює свої думки?

6. Чи запам'ятовуєте Ви замість основних моментів бесіди які-небудь несуттєві?

7. Чи заважають Вам сприймати інформацію упередження?

8. Чи припиняєте Ви слухати співрозмовника, коли з'являються труднощі в розумінні його думки?

9. Чи займаєте Ви негативну позицію щодо співрозмовника?

10. Чи завжди Ви слухаєте співрозмовника?

11. Чи ставите Ви себе на місце того, хто говорить, щоб зрозуміти, що змусило співрозмовника говорити саме так?

12. Чи приймаєте Ви до уваги той факт, що у Вас із співрозмовником можуть бути різні погляди на предмети обговорення?

13. Чи припускаєте, що у Вас і у Вашого співрозмовника може бути різне розуміння змісту уживаних слів?

14. Чи намагаєтеся Ви з'ясувати причини, що викликали суперечку, наприклад, різні точки зору, постановка питання і тому подібне?

15. Чи уникаєте Ви погляду співрозмовника у бесіді?

16. Чи виникає у Вас бажання перервати співрозмовника і вставити своє слово за нього, чи випередити його з висновками?

Обробка результатів. (Підраховується кількість відповідей)

Інтерпретація

- 6 балів і нижче свідчать про низький ступінь виразності уміння слухати інших, про спрямованість у ході спілкування на себе (тобто задоволення своїх домагань поза залежністю від інтересів партнера). Знижено чутливість в оцінці поточної ситуації - коли мовчати і слухати, а коли говорити. Необхідне навчання навичкам ефективного слухання

-від 7 до 10 балів - середній ступінь виразності уміння слухати співрозмовника. Дане уміння скоріше виявляється ситуативно і залежить від особистісної значимості (зацікавленості) в отримуваній інформації. Є необхідність в удосконаленні навичків та прийомів активного слухання.

-10 балів і більше свідчать про явно виражені уміння слухать інших незалежно від особистої значимості отримуваної інформації. Така людина є ефективним співробітником (якщо в основі діяльності лежить спілкування з людьми).

Ведучий пропонує учасникам об’єднатися по - двоє і визначитись, хто говорить, а хто слухає, тобто “оповідач” і “слухач”. Потім ведучий повідомляє, що завданням “слухачів” буде уважне вислуховування протягом 2-3 хв "дуже нудної розповіді". Потім ведучий відзиває убік майбутніх "оповідачів", ніби-то для того, щоб проінструктувати їх, як зробити розповідь "дуже нудною". Насправді дає пояснення (так, щоб "слухачі" не чули цього) про те, що суть не в нецікавій розповіді, а в тому, щоб “оповідач”, фіксував типові реакції “слухача”. Для цього оповідачу рекомендується після хвилинної розповіді зробити в зручний момент паузу і продовжити розповідь після одержання якої-небудь реакції “слухача” (кивання головою, жест, слова і т.д.). Якщо протягом 7-10 сек. виражена реакція відсутня, варто продовжити розповідь протягом ще однієї хвилини і знову зупинитись і запам'ятати наступну реакцію “слухача”. На цьому вправа припиняється.

Після проведення вправи усім учасникам групи розповідається дійсний зміст інструкції та мета вправи. Оповідачів просять тримати в пам'яті зміст реакції слухачів. Ведучий пропонує список найбільш типових прийомів слухання, називаючи їх і даючи необхідні пояснення.

 

ТИПОВІ ПРИЙОМИ СЛУХАННЯ:

1. ГЛУХЕ МОВЧАННЯ

2. УГУ-ПІДДАКУВАННЯ ("ага", "угу", "да-да", "ну", кивання підборіддям і т.п.).

3. ЕХО - повторення останніх слів співрозмовника.

4. ДЗЕРКАЛО - повторення останньої фрази зі зміною порядку слів.

5. ПАРАФРАЗ - передача змісту висловлення партнера іншими словами.

6. СПОНУКАННЯ – вигуки та інші вирази, що спонукують співрозмовника продовжити перервану мову ("Ну і...", "Ну і що далі ?", "Давай-давай" і т п.).

7. УТОЧНЮЮЧІ ЗАПИТАННЯ -запитання типу "Що ти мав на увазі, коли говорив "эсхатологический"?.

8. ДОДАТКОВІ ЗАПИТАННЯ - запитання типу "Навіщо?", які розширюють сферу спілкування; дуже часто такі запитання відволікають оповідача від головної думки розмови.

9. ОЦІНКИ, ПОРАДИ

10. ПРОДОВЖЕННЯ - коли слухаючий вклинюється в розмову і намагається завершити фразу, почату тим хто говорить, "підказує слова".

11. ЕМОЦІЇ - "ух", "ах", "здорово", сміх, "ну-і-ну", "скорботна міна" і ін.

12. НЕРЕЛЕВАНТНІ І ПСЕВДОРЕЛЕВАНТНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ - висловлювання, що не відносяться до справи, а стосуються розмови лише формально ("а в Гімалаях все інакше" і йде розповідь про Гімалаї, "до речі про музику... " і розповідається інформація про гонорари відомих музикантів).

Після інформаційного повідомлення ведучий пропонує "оповідачам" описати реакції слухачів, і дати їм класифікацію на основі запропонованої схеми. Ведучий разом з учасниками групи аналізує, які частіше використовувались реакції, які їхні позитивні і негативні сторони в ситуаціях спілкування. У ході обговорення ведучому доречно запропонувати схему слухання: "Підтримка - З'ясування - Коментування" і обговорити з учасниками групи появу тих чи інших реакцій на різних етапах слухання. Так, на етапі "Підтримки" найбільш доречними є такі реакції: “угу-поддакування”, “ехо”, “емоційний супровід”, на етапі "З'ясування" – “уточнюючі запитання” і “парафраз”, а “оцінки” і “поради” можна використовувати на етапі "Коментування".

Для закріплення інформації можна використовувати наступні вправи.

Вправа “ДИСПУТ

 Мета: відпрацювання навичок активного слухання.

Хід вправи: Учасники розділяються на дві команди. За допомогою жереба з’ясовується, яка команда буде займати одну із позицій якого-небудь проблемного питання, наприклад: прихильники і противники "засмаги", "паління", "роздільного харчування" і т.д.

Аргументи на користь тієї чи іншої точки зору члени команд висловлюють по черзі. Обов'язковою вимогою для учасників гри є підтримка міркувань суперників і з'ясування сутності аргументації. У процесі диспуту той із членів команди, чия черга висловлюватися наступним, повинен реагувати угу-поддакуванням і «ехом”, ставити уточнюючі запитання, якщо зміст аргументації недостатній, то у такому випадку можна використати “парафраз. Аргументи на користь позиції своєї команди дозволяється висловлювати лише після того, як виступаючий тим чи іншим способом просигналізує, що його зрозуміли правильно (кивок головою, "так, саме це я і мав на увазі").

Ведучий стежить за виступами і за тим, щоб учасники диспуту підтримували висловлювання, використовуючи при цьому реакції відповідного такту. Можна давати пояснення типу, "Так, Ви мене зрозуміли правильно", при цьому повторивши слова співрозмовника, і переконатися в правильності розуміння висловленої думки. Ведучий намагається застерегти учасників диспуту від спроб продовжувати і розвивати думки співрозмовника, приписуючи йому не його слова.

По закінченню ведучий коментує хід вправи, звертаючи увагу на випадки, коли за допомогою парафразу вдалося домогтися уточнення позицій учасників "диспуту" 

Вправа "СУПЕРЕЧКА ПРИ СВІДКУ"

 Мета: закріплення навичок активного слухання.

Хід вправи: Учасники групи об’єднуються у трійки. Один із членів трійки бере на себе роль спостерігача-контролера. Його завдання - стежити за тим, щоб учасники суперечки здійснювали підтримку висловлювань партнерів, не пропускали другого такту ("З'ясування") і при парафразі використовували "інші слова", тобто він виконує ті ж функції, що ведучий у попереднім вправі. Два інших учасники трійки, попередньо вирішивши, яку з альтернативних позицій вони будуть займати, вступають у суперечку, на обрану ними тему, дотримуючись схеми ведення діалогу По ходу вправи учасники міняються ролями, тобто роль спостерігача-контролера по черзі виконують усі члени трійки.

На вправу приділятися 15 хвилин.

По закінченні учасники групи обговорюють вправу. Орієнтовні запитання для обговорення:

• "З якими труднощами Ви зустрілися в ході розмови?";

• " Чи були випадки, коли після парафразу відбувалося уточнення позиції?";

• "Кому із учасників не вдалось зрозуміти іншого?»

Вправа"КАРУСЕЛЬ"

Мета: формування навичок швидкого реагування при вступі в контакти, розвиток емпатії і рефлексії в процесі навчання.

Хід вправи. У вправі здійснюється серія зустрічей, причому кожного разу - з новою людиною. Завдання: легко ввійти в контакт, підтримати розмову і попрощатися.

Члени групи встають за принципом "каруселі", тобто обличчям один до одного й утворюють два кола: внутрішній нерухомий і зовнішній рухомий.

Приклади ситуацій:

• Перед вами людина, яку ви добре знаєте, але досить довгий час не бачили. Ви дуже раді цій зустрічі...

• Перед вами незнайома людина. Познайомтеся з нею...

• Перед вами маленька дитина, вона чогось злякалася. Підійдіть до неї і заспокойте її.

• Після тривалої розлуки ви зустрічаєте коханого (кохану), ви дуже раді зустрічі...

Час на встановлення контакту і проведення бесіди 3-4 хвилини. Потім ведучий дає сигнал і учасники тренінгу переходять до наступного учасника.

Вправа "ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ"

Мета: удосконалення комунікативної культури.

Хід вправи. Уявіть собі, що заняття вже закінчилися, і ви маєте розпрощатися. Але чи встигли ви сказати один одному те, що хотіли? Може бути, що ви забули поділитися з групою своїми переживаннями? Можливо, є людина, думку якої про себе ви хотіли б узнати? Чи хочете ви подякувати кому-небудь за щось? Зробіть це "тут і тепер".

ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ РОБОТИ ГРУПИ

Під час підведення підсумків роботи групи ведучий присутній, але виступає в ролі спостерігача. Учасники групи визначають ті якості, які допомагають у спілкуванні. Якості називаються тільки ті, які визначилися у ході проведення тренінгу (не потрібно називати ті якості, які не можуть бути змінені, тобто природні, фізіологічні). Ці якості і будуть тим надбанням, що напрацював кожний учасник групи.

Технологія проведення тренінгу може варіюватись залежно від досвіду тренера (ведучого), а також від особливостей учасників групи (вікових, професійних, особистісних).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34926. Возникновение, сущность, виды и функции денег 57 KB
  О наличии денег на хранении выдавался сертификат квитанция который удостоверял что деньги находятся у банкира на хранении и предъявитель сей бумаги получит определённую сумму. Со временем эти сертификаты стали иметь такую же силу как и реальные деньги. Так появились первые бумажные деньги возникшие из практики использования банковских сертификатов квитанций. Деньги специфический товар который является универсальным эквивалентом стоимости других товаров или услуг.
34927. Государственный бюджет 26 KB
  Деятельность государства по формированию рассмотрению утверждению исполнению бюджета а также составлению и утверждению отчёта об его исполнении формулировка касается бюджетов всех уровней входящих в бюджетную систему РФ называется бюджетный проце́сс. Если запланированные расходы бюджета превышают доходы бюджета то это называется бюджетный дефицит или дефицит бюджета. Когда при исполнении бюджета уровень дефицита бюджета превышает установленный при утверждении бюджета показатель или происходит значительное снижение ожидавшихся...
34928. Государственный долг. Экономический анализ государственного долга 28 KB
  Государственный долг возникает вследствие существования дефицита бюджета в определенные периоды времени. Когда расходы государства превышают его доходы, правительство вынужденно искать источники финансирования возникшего разрыва.
34929. Группы издержек производства 36.5 KB
  Внешние(явные, бухгалтерские) – денежные платежи, которые производит фирма за приобретенные ресурсы поставщику, обеспечивающие его таким доходом, чтобы он не направлял ресурсы в альтернативное производство, образует себестоимость
34930. Денежные теории 40 KB
  Фридмен реформировал количественную теорию денег основываясь на существующих разработках трансакционном варианте и. По мнению Фридмена деньги имеют значение для динамики цен и что важно именно количество денег а не процентные ставки влияют на состояние денежного рынка или условия выдачи кредитов. В монетаристском варианте количественной теории денег важное место отводится ожидаемым изменениям уровня цен как фактора действующего на размеры кассовых денежных резервов и других финансовых активов находящихся в распоряжении...
34931. Закон Оукена. Экономический смысл. Социально-экономические последствия безработицы 33 KB
  Социальноэкономические последствия безработицы. Закон Оукена эмпирическая зависимость между темпом роста безработицы и темпом роста ВНП в США начала 60х годов предполагающая что превышение уровня безработицы на 1 над уровнем естественной безработицы снижает реальный ВНП по сравнению с потенциальным на 25 . Y − Y Y = − Buc Y фактический ВНП Y потенциальный ВНП uc уровень циклической безработицы B эмпирический коэффициент чувствительности обычно принимается 2. Следствие из закона Оукена: Y1 − Y0 Y0 =...
34932. Законы Госсена и аксиомы порядкового подхода 42.5 KB
  Субъект будет распределять свои расходы таким образом что отношение предельной полезности к цене будет одинаковым для всех товаров и экономических услуг: U полезность xi количество iго товара или услуги pi цена iго товара или услуги Порядковый подход к анализу полезности и спроса базируется на следующих аксиомах: Аксиома полной совершенной упорядоченности. Аксиома транзитивности. Эта аксиома гарантирует согласованность предпочтений. Аксиома транзитивности содержит и еще одно утверждение а именно: если А В и В С то А С.
34933. Индексы цен 27.5 KB
  Методика принципов расчета индексов цен: определение набора товаров; выбор базовых объектов путем репрезентативной выборки предприятий различных отраслей торговли сферы услуг; выбор системы взвешивания показателей и формулы расчета индексов. Расчеты индексов цен обеспечивают построение индексов фактических цен и индексов средних цен. Индекс средних цен учитывает наряду с изменением цен на отдельные товары структурные изменения.
34934. Инфляция, причины и показатели 30 KB
  Инфляция – это повышение общего уровня цен сопровождающееся обесцениванием денежной единицы. Открытая инфляция это форма инфляции проявляющаяся в повышении общего уровня цен характерная для рыночной экономики. Скрытая латентная инфляция это форма инфляции которая проявляется не в повышении цен а в хроническом дефиците товаров и услуг развитии теневой экономики карточном распределении товаров росте вынужденных денежных сбережений.