35860

Методи використання тренажерів на уроках теоретичного навчання

Шпаргалка

Педагогика и дидактика

Методи використання тренажерів на уроках теоретичного навчання У машинобудівній галузі верстати з числовим програмним управлінням у найближчому майбутньому займуть пріоритетне становище у верстатному парку. Одним з найбільш ефективних методів інтенсивного навчання є використання комп’ютерних засобів або комп’ютерні навчаючі програми а також комп’ютерні тренажери або комп’ютерні тренажериімітатори роботи верстатів. Навчання на тренажерах проводиться у кабінеті навчального закладу під наглядом викладача тому воно позбавлене недоліків...

Украинкский

2013-09-20

393 KB

7 чел.

3. Методи використання тренажерів на уроках теоретичного навчання

У машинобудівній галузі верстати з числовим програмним управлінням у найближчому майбутньому займуть пріоритетне становище у верстатному парку. Одним з найбільш ефективних методів інтенсивного навчання є використання комп’ютерних засобів або комп’ютерні навчаючі програми, а також комп’ютерні тренажери або комп’ютерні тренажери-імітатори роботи верстатів. Комп’ютерний тренажер надає можливість повністю замінити верстат на етапі вивчення роботи верстата в різних режимах та на етапі вивчення програмування з перевіркою самостійно складеної програми. А також дозволяє відпрацювати основні прийоми наладки верстатів. Навчання на тренажерах проводиться у кабінеті навчального закладу під наглядом викладача, тому воно позбавлене недоліків, притаманних навчанню в умовах цеху.

Функції тренажерів: 1)моделюють будову та функції технічних об’єктів; 2) сприяють орієнтуванню учнів при переході від вивчення теорії до практики; 3) створюють можливість наблизити учнів до реальної виробничої обстановки; 4) дозволяють учням відпрацювати необхідні режими роботи, імітувати складні умови праці та аварійні ситуації; 5) допомагають формувати прийоми самоконтролю

Застосування: Відпрацювання трудових вмінь та навичок обслуговування складного виробничого обладнання в навчальних умовах.

Білет №3

  1.  Фактори ефективності уроку виробничого навчання

Викладачів і майстрів дотримуватися слідуючих положень, правил: високого рівня навчання; систематичності і послідовності навчання; наглядності навчання; доступності навчання; навчання на виробничій практиці; активності і свідомості учнів у навчанні; твердості знань, умінь і навиків. На всі учбові роботи викладачі і майстри повинні знайомити учнів з досвідом роботи і організації праці, передовиків і новаторів виробництва, винахідників.Формування творчого відношення до праці. Виховуючи учнів, викладачі розвивають і поглиблюють їх знання. Треба організовувати: проводити навчальну роботу так, щоб в учнів складалось добросовісне відношення до праці; акуратність і точність виконання домашніх завдань. Учні повинні прагнути до високих показників у навчанні і праці, до чесності і правдивості. Кожному уроку потрібна відмінна підготовка, сучасні методи, висока якість. А кожному учню потрібні глибокі і міцні знання та вміння – це вимоги сьогоднішнього часу.

  1.  Критерії оптимізації процесу навчання

Оптимізація процесу навчання – це таке управління, яке організовується на основі всебічного врахування закономірностей, принципів навчання, сучасних форм і методів навчання, а також особливостей даної системи, її внутрішніх і зовнішніх умов з метою досягнення найефективнішого (в межах оптимального) функціонування процесу з точки зору заданих критеріїв. До критеріїв оптимізації процесу навчання належать:

а) ефективність процесу навчання – результат успішності навчання учнів, а також їх вихованості і розвитку; б) якість навчання – ступінь відповідності результатів навчання вимогам всього комплексу цілей і завдань навчання, ступінь відповідності результатів максимальним можливостям кожного школяра в певний період розвитку; в) оптимальність витрат часу та зусиль учнів та учителів, відповідність діючим гігієнічним нормам.

Вибір певної структури процесу навчання завжди пов’язаний з прийняттям педагогом рішення про завдання, зміст, форми і методи навчання. Такі рішення приймаються з різним рівнем обґрунтованості, з різною впевненістю в те, що вибраний комплекс засобів є найкращим для даних умов.

  1.  Організація праці та навчання в умовах виробництва

Організація праці — це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.

Основними напрямами організації праці на рівні підприємства є: удосконалення розподілу і кооперації праці в колективі; удосконалення організації та обслуговування робочих місць; вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці; удосконалення підбору, професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; удосконалення нормування і стимулювання праці; поліпшення умов праці та ділової робочої атмосфери у колективі; раціоналізація режиму праці та відпочинку; виховання сумлінного ставлення до праці. Таким чином, організація праці на рівні підприємства — це є приведення трудової діяльності людей до системи, що забезпечує досягнення максимально можливого корисного ефекту з урахуванням конкретних умов цієї діяльності та рівня відповідальності. Основними формами підготовки робітників на виробництві служать індивідуальне, групове і курсове навчання. Індивідуальне навчання найбільш широко поширене. Кожний, хто навчається, закріплюється за кваліфікованим робітником, майстром або іншим інструктором виробничого навчання або включається в робочу бригаду, в якій його навчає бригадир або висококваліфікований робітник. Навчання проводиться в реальних виробничих умовах, в яких в подальшому буде здійснюватись робота. Недолік цієї форми навчання заключається в тому, що робітник-інструктор, наставник одночасно виконують свою роботу і навчають учня. Групове навчання передбачає об’єднання в спеціальні групи учнів, які готуються досвідченими інструкторами за спеціальними навчальними планами і програмами.

Білет №4

  1.  Вимоги до професійної діяльності інженера-педагога

Професія інженера-педагога відноситься до складної групі нечисленних професій, що функціонують одночасно в двох різнорідних системах: "людина-людина", "людина-техніка" і їх модифікацій. Вона відноситься до системи освіти і утворює в суспільстві педагогічну інтелігенцію. Ця кваліфікація, має багато спеціальностей: машинобудування, електроенергетика, гірнича справа і т.д. Вимоги:

Цілеспрямований - той кінцевий результат, до якого прагне інженер-педагог у своїй діяльності: розвиток майбутнього фахівця, сформованість його особистісного потенціалу.  Професійно значущі обов'язки інженера-педагога. Обов'язок педагога постійно досліджувати, вивчати самих студентів, педагогічний процес, ситуацію, систему. Це вміння виявляти, аналізувати, формулювати виникають проблеми, ставити перед собою завдання і вирішувати їх, здобувати нові педагогічні знання.
Комунікативний - виражається у встановленні зв'язків і відносин педагога зі студентами, їхніми батьками, своїми колегами, що сприяють досягненню мети. Організованість - такий обов'язок педагога, яка виражається в умінні розподіляти свої сили і сили студентів у навчальній та іншої діяльності, регламентувати взаємодії і праця, визначати відповідальність, контролювати і т.д.
Планувальник - обов'язок педагога передбачати результати своєї діяльності, визначати послідовність своїх дій при досягненні мети, тобто зводити воєдино свою педагогічну стратегію і тактику. Ця функція пов'язана з розробкою технології кожної форми діяльності студентів, рішенням кожної виникла педагогічного завдання.

  1.  Принцип  індивідуальне навчання

Індивідуальне навчання – форма, модель організації навчального процесу, при якій:
1. вчитель взаємодіє лише з одним учнем; 2. один учень взаємодіє лише із засобами навчання (книги, комп’ютер).

Загальні принципи:  Індивідуалізація є стратегія процесу навчання; Індивідуалізація являється необхідним фактором формування особистості; Використання індивідуалізованого навчання з усіх предметів, які вивчаються;  Інтеграція індивідуальної роботи з іншими формами навчальної діяльності; Навчання в індивідуальному стилі і темпі;  Передумовою Індивідуалізації навчання являється вивчення особливостей- учнів, які в першу чергу слід враховувати при індивідуалізації навчальної роботи, навчання, навчальні вміння, пізнавальні інтереси;  Індивідуальна робота вимагає адекватного рівня розвитку вмінь і навичок.

  1.  Методи формування інтересу до навчальної діяльності

В процесі навчання важливо забезпечити виникнення позитивних емоцій щодо навчальної діяльності, його змісту, форм і методів реалізації. Емоційний стан людини завжди пов'язаний з подивом, співчуттям, радістю, гнівом. Тому важливо до процесів сприймання, осмислення, запам'ятовування підключити глибокі внутрішні переживання особистості. Для вирішення цього завдання учителі застосовують різні прийоми: створення ситуації новизни, актуальності, морального переживання, цікавості, подиву , образності та ін. Вони є першим кроком до формування пізнавального інтересу. Навчальні дискусії - метод генерації ідей нагадує «мозкову атаку», коли учасники разом «накинулися» на важку проблему і висловлюють (генерують) власні ідеї її вирішення.

Пізнавальні ігри— це спеціально створені ситуації , які моделюють реальність, з якої учням пропонується знайти вихід. Пізнавальний інтерес отримується завдяки грі, в якій учень виступає активним учасником.Стимулювання шляхом аналізу життєвих ситуацій Створення ситуації успіху в навчанні - Заохочення й осудження в учінні. Метод заохочення учнів застосовується з метою підтримки і розвитку позитивних засад у їхній поведінці, навчальній діяльності. Головну роль відіграє оцінка учня за успіхи чи недоліки, але чималої ваги набуває й усне схвалення чи осуд педагога. Застосування осудження чи інших видів покарання є винятком у формуванні мотивів учіння і насамперед застосовується у вимушених ситуаціях.

Білет №5

  1.  Суть та завдання педагогічного підходу до навчання

Методологія цілісного підходу до взаємопов'язаної діяльності вчителя і учнів у навчанні передбачає виділення методів навчання у великі групи:
— методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності,(у класифікації виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з книгою, відеометод.);— методи стимулювання і мотивації учіння;— методи контролю і самоконтролю у навчанні (Це означає, що контроль не повинен відокремлюватися від навчального процесу, а бути компонентом, який виконує навчальні, виховні, розвиваючі, спонукаючі функції.)-бінарні методи навчання ( застосування методів на інформаційному (або догматичному) рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-інформаційного методу; на проблемному (або аналітичному) рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-проблемного методу; на евристичному (пошуковому) рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-евристичного методу; на дослідницькому рівні словесна форма набуває характеру словесно-дослідницького методу.

  1.  Алгоритм підготовки викладача до уроку теоретичного навчання

Успіх уроку значною мірою залежить від підготовки до нього вчителя. Така підготовка складається з двох етапів: попереднього і безпосереднього.  Попередня підготовка до уроку: вивчення навчальної програми;змісту самої програми, усвідомлення мети і завдань навчальної дисципліни в цілому та мети і завдань, які вирішує кожна тема. Учитель знайомиться з підручником, навчальними посібниками, зі спеціальною, педагогічною і методичною літературою.  Послідовність безпосередньої підготовки до уроку: 1.Формулювання мети і завдань уроку. 2.Визначення обсягу і змісту навчального матеріалу. 3.Вибір форм організації навчання. 4.Вибір методів і прийомів навчання. 5.Наочно-технічне оснащення уроку. Вчитель визначає, яку наочність або технічні засоби навчання і як буде використано на уроці. 6.Визначення змісту й методики виконання домашнього завдання.7. Складання плану-конспекту уроку. Кінцевий результат підготовки вчителя до уроку на основі тематичного плану (з урахуванням його реальності під час вивчення теми). 8.Перевірка готовності вчителя до уроку. Визначення подумки міри володіння змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття.9.Перевірка готовності учнів до уроку.

  1.  Структура уроку корекції знань, умінь та навичок

Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок. Залежно від мети перевірки, змісту навчального матеріалу, методів і засобів контролю (диктанти, твори, розв'язування задач тощо) уроки цього типу мають різну структуру. Передбачає перевірку знань, вмінь і навичок різних рівнів — від виявлення знання учнями фактичного матеріалу, формулювання понять для розкриття системи знань, до творчого застосування їх в нестандартних умовах. За такого підходу структура уроку містить: повідом-лення теми, мети і завдання уроку, мотивацію учіння; перевірку знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірку глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних і змінених умовах; перевірку, аналіз і оцінювання виконаних робіт; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Білет №6

  1.  Критерії доступності навчального матеріалу

Принцип доступності залежить: від забезпечення добору, групування і вивчення навчального матеріалу з урахуванням вимог навчальної програми та специфіки майбутнього фаху; урахування розумових, емоційно-вольових і фізичних можливостей учнів та наукових вимог до організації навчального процесу; правил послідовності: від простого до складного, від нижчого до вищого, від відомого до невідомого, від легкого до важкого; урахування професійних знань, практичних навичок і вмінь учнів.

  1.  Самоосвіта інженера-педагога

Професійна підготовка вчителя не закінчується у стінах педагогічного навчального закладу. Вона продовжується протягом усієї професійної діяльності педагога. Відповідно до планів підвищення кваліфікації педагоги проходять спеціальне навчання в Інститутах підвищення кваліфікації педпрацівників, інститутах післядипломної освіти або на спеціальних факультетах педагогічних навчальних закладів. Проте знання, одержані вчителями в процесі навчання на базі ІУВ і педвузів, потребують осмислення й практика в школі. Цьому сприяє спеціально організована система науково-методичної роботи.Самоосвіта - це самостійно надбані знання з урахуванням особистих інтересів і об'єктивних потреб загальноосвітньої школи, одержані з різних джерел додатково до тих, що отримані в базових навчальних закладах. Результати самоосвіти вчитель репрезентує на кожному її етапі, беручи участь у семінарах, інформуючи на засіданні методичного об'єднання, кафедри, доповідаючи на педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях і под. 

  1.  Структура проведення лабораторної роботи

Лабораторне заняття, яке проводять, як правило, під керівництвом науково-педагогічного працівника, особисто кожен студент здійснює натурні або імітаційні експерименти чи досліди, щоб практично перевірити й підтвердити окремі теоретичні положення навчальної дисципліни. Студенти мають набути практичних навичок роботи з лабораторним обладнанням, статкуванням, вимірювальною апаратурою, обчислювальною технікою, оволодівають методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі. Структура: 1. Організаційна частина. 2. Вступний інструктаж 3. Самостійна робота 4. Підсумки, оцінювання учнів 5. Домашнє завдання. 

Білет №7

  1.  Характеристика мотивів навчальної діяльності

Мотивація – це внутрішня потреба людини.Мотивація –це елемент процесу навчання, результатом якого є навчальна діяльність, яка набуває для тих, хто навчається, кокретного змісту. Педагогу треба керувати нею. Соціальні мотиви: суспільне почуття обов’язку, необхідність ретельної підготовки до професійної діяльності. Пізнавальні мотиви: бажання вчитися, внутрішня потреба, інтерес до навчання. Мотиви відповідальності: відповідально вчитися, не займатися лишніми, не потрібними справами. Комукативні мотиви: почуття відповідальності за особисту діяльність і за успіх усієї групи. Мотиви перспективи: бажання краще завершити навчання, стати хорошим фахівцем.

  1.  Методи створення і використання наочних матеріалів

Ефективність використання методів навчання значною мірою залежить від наявністі матеріально-технічних засобів. Засоби навчання : Технічні засоби навчання — обладнання й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності. Використовують як джерело знань посібник для самостійної роботи, засіб ілюстрації, повторення та систематизації. Екранні засоби. До них належать транспаранти, діапозитиви, діафільми, дидактичні матеріали для епіпроекції. Друковані засоби. До них належать таблиці, картки для складання таблиць, картини, роздавальний образотворчий матеріал, книги.Таблиці — найпоширеніший, традиційний вид друкованих засобів, що належать до зорової наочності. Засоби слухової наочності. Компакт-диски і аудіокасети є головними засобами слухової наочності. Сприяють виробленню літературної вимови, наголосу, інтонації тощо. При підготовці і проведенні уроку з використанням технічних засобів навчання необхідно: детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку навчального матеріалу; визначити обсяг та особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність демонстрування предмета, явища або їх зображення.

  1.  Структура проведення семінарського заняття

Семінарські заняття — обговорення класним колективом підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу (чи кількох розділів). Навчальна мета: закріплення, поглиблення матеріалу; формування інтелектуальних вмінь, навичок. Структура: 1. Організаційна частина 2. Підготовка до проведення семінарського заняття, відкриття семінару. 3. Виступи учнів/доповідачів(реферати, доповіді). 4. Атестація учнів, підведення підсумків. 5. Домашнє завдання. Основні методи: евристичний, логічний, проблемний, індивідуально-усний. Засоби наочності: книги, посібники, технічна література, плакати, схеми.

Білет №8

  1.  Методика проектування змісту професійної підготовки майбутніх фахівців

Завданнями проектування змісту професійної освіти є:  а) визначення необхідного об'єкту, структури і послідовності викладання навчального матеріалу;  б) визначення оптимальної форми його подання.

Зміст діяльності інженера-педагога у загальному вигляді має такі напрямки: 1. Теоретичне навчання: 1.1. конструювання змісту навчального матеріалу з загальнотехнічних або фахових навчальних дисциплін; 1.2. дидактичне забезпечення кожного уроку; 1.3. формування нових понять і засобів діяльності навчаємих; 1.4. перевірка і оцінювання повсякденних результатів засвоєння навчального матеріалу; 2. Виробниче навчання:  2.1. конструювання структури і змісту навчально-виробничих робіт; 2.2. підготовка дидактичного оснащення кожного уроку; 2.3. формування професійних умінь і навичок; 2.4. контроль і оцінювання рівня сформованості умінь і навичок; 2.5. організація продуктивної праці навчаємих; 2.6. підтримання навчального обладнання у відповідному стані; 2.7. удосконалення існуючого навчального обладнання. 3. Виховна робота: 3.1. вивчення особистості навчаємих; 3.2.формування інтересу групи до навчання; 3.3.формування інтересу до обраної робітничої професії. 4. Методична діяльність: 4.1.вибір засобів навчання (методів, прийомів, засобів виконання навчальних дій ); 4.2.розробка дидактичних матеріалів: опорних конспектів, карток програмованого контролю, інструкційних карт і таке інше; 4.3.розробка конкретної методики вивчення предмету. 5. Дослідницька діяльність: удосконалення існуючої системи навчання і виховання учнів.  Суб'єктом методичної підготовки є майбутній інженер-педагог, який навчається розробляти та втілювати у навчальний процес елементи дидактичного проектування або цілий дидактичний проект. Результатом методичної підготовки майбутнього інженера--педагога є набуття досвіду трансформування технічних фахових знань у дидактичний проект навчання. Продуктом діяльності майбутнього інженера- педагога є розроблений дидактичний проект навчання фахівців відповідного рівня в професійних навчальних закладах.

  1.  Засоби педагогічної діяльності

Засобами педагогічної діяльності є: 1) наукові (теоретичні і емпіричні) знання, за допомогою і на основі яких формується теза учнів; 2) тексти підручників чи воссоздаваемой учнем при спостереженні за освоюваним фактами, закономірностями, властивостями предметної діяльності , 3) в якості допоміжних засобів виступають технічні, комп'ютерні, графічні і т.д. Засоби навчання - це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягаються визначені цілі навчання. До засобів навчання належать: підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, технічні засоби (ТЗН), обладнання, станки, навчальні кабінети, лабораторії, ЕОМ, ТБ та інші засоби масової комунікації. Засобами навчання можуть також слугувати реальні об'єкти, виробництво, споруди. Дидактичні засоби, як і методи, форми, є частиною педагогічної системи. Вони виконують такі основні функції: інформаційну, засвоєння нового матеріалу, контрольну. Вибір засобів навчання залежить від дидактичної концепції, мети, змісту, методів і умов навчального процесу.

  1.  Методика проведення рольової гри

До активних форм навчання, які сприяють засвоєнню до 70% матеріалу, відносяться рольові ігри. Під час їх проведення розігруються ситуації, які студентам не траплялися у повсякденному житті. Кожна рольова гра може тривати декілька хвилин, за цей час студент має розіграти певну ситуацію всіма придатними для цього засобами. Метою рольових ігор є допомога студентам у дослідженні їх почуттів, думок та дій у вільній сприятливій обстановці. Рольові ігри можуть дати багатий матеріал для обговорення. Методика проведення:·   сформулювати проблему, яку буде ілюструвати рольова гра; визначити відповідно до сценічних ситуацій дійових осіб, їх кількість;·   вибрати спостерігачів рольової гри. Рольові ігри імітують реальні життєві події, тому вони повинні стосуватися проблем, на які немає однозначної відповіді. Викладач, не нав’язуючи своє бачення, може підкреслити ті моменти, в яких вдалося досягти згоди, і залишити відкритими ті, які потребують подальшого обговорення.

Білет №9

  1.  Нестандартні уроки, класифікація методики проведення

 Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них — уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки—ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки-сумніви, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо. Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням і викликають у них творчий інтерес.

  1.  Методична структура проблемного уроку

Оскільки показником проблемності уроку є наявність у його структурі етапів пошукової діяльності, природно

- Створення проблемної ситуації і постановка проблеми. -Висування припущень, гіпотез та їх обгрунтування. -Доказ гіпотез. -Перевірка правильності вирішення проблеми. - Формулювання висновків. -Застосування знань у незнайомій (нестандартній) ситуації. Структура уроку лежить в основі тематичного та поурочного плану, зумовлюють логіку аналізу уроку. Структурними елементами проблемного уроку: 1) актуалізація колишніх знань учнів  2) засвоєння нових знань і способів дії;3) формування умінь і навичок.  Ця структура відображає основні етапи навчання та етапи організації сучасного уроку.

3. Структура професійної діяльності інженера-педагога

Діяльність інженера-педагога пов’язана з необхідністю спрямовувати, організовувати та здійснювати навчально-виховний процес у професійних навчальних закладах, знати характеристики педагогічної діяльності, застосовувати уміння передбачати навчально-виховну ситуацію. Професійно-педагогічних умінь, без яких неможлива інженерна-педагогічна діяльність. Першу групу становлять пізнавальні уміння. До них відносяться уміння самостійно здобувати інженерно-технічні психолого-педагогічні та виробничо-технологічні знання, визначати в них головне, узагальнювати і систематизувати їх, а також особистий педагогічний досвід досвід новаторів у педагогіці та техніці. Друга група — це  дидактичні уміння, пов'язані зі створенням педагогічного (дидактичного) проекту навчання відповідного рівня, в який обов'язково повинні входити такі компоненти, як цілі навчання, його зміст, методи і форми ревлізації процесу викладання і контролю знань, умінь та навичок навчаємих. Організаційні уміння складають третю групу.Вони є передумовою реалізації раніш розробленого дидактичного (методичного) проекту безпосередньо в конкретних умовах навчального процесу. Четверта група умінь -комунікативно-режисерські,які супроводжують процес формування загальнопедагогічних умінь, пов'язаних з навчанням, набуттям педагогічногодосвіду, який потім перетворюється у педагогічну майстерність. Прогностичні уміння, вони обумовлюють можливість  передбачення результатів спроектованого заздалегідь навчально-виховного процесу. Загальноінженерні уміння є інженерним елементом підготовки інженера-педагога.

Білет №10

  1.  Визначити та обґрунтувати   проективні  вміння викладача ПТНЗ

Педагогічне проектування є самостійною сферою діяльності інженера-педагога. Воно підпорядковується своїм законам, має визначений результат діяльності і засоби його відтворення. Узагальнений алгоритм дидактичного проектування передбачає послідовне виконання таких етапів.

Перший етап — аналіз вихідних даних і умов, у яких буде реалізовуватися цей проект. Результати цього аналізу визначають такі компоненти: умови реалізації проекту, що буде розроблений: час, навчальний заклад, можливий набір засобів навчання та ін.  система знань, умінь і якостей особистостей, яка формується і розвивається у цьому проекті; вихідний і потрібний рівень підготовленості навчаємих.

Другий етап — це розробка комплексу цілей навчання. В результаті його виконання формується перелік цілей-завдань, які подаються у вигляді кінцевих результатів дидактичного проекту. Третій етап-вибір, побудова навчального матеріалу. Четвертий етап – визначення структури і послідовність навчальної діяльності. Результат: система можливих дій інженера-педагога, яка забезпечує засвоєння змісту теми. Пятий етап – розробка технології навчання, в результаті чого зявляється система методичних дій інженера-педагога по керуванню і контролю за навчальною діяльністю учнів і розробляються форми, методи, прийоми і засоби навчання. Шостий етап – розробка критеріїв і параметрів оцінювання навчання. Сьомий етап – розробка інструментальних засобів контролю. Педагогічні проекти можуть бути зафіксовані у вигляді таких навчальних документів: тематичного плану, робочого плану, плану-конспекту, сценарію.

  1.  Поняття поурочно-тематичного планування

План - це документ, в якому дається перелік справ (заходів), порядок і місце їх проведення. Плани в процесі проектування використовуються дуже широко: навчальний план, план навчально-виховної роботи профтехучилища, план уроку та ін Кожен з цих планів має своє призначення і свою структуру. Так, навчальний план є проектом, в якому дається загальний перелік навчальних дисциплін, обсяг годин, відведених на їх вивчення, порядок вивчення дисциплін. Поурочно-тематичний план складається за однією з дисциплін і включає перелік тем, завдання їх вивчення, кількість відведених на теми годин, міжпредметні зв'язки, методичне забезпечення. План уроку - це визначення завдань уроку і перелік основних дій педагога і учнів з освоєння змісту навчального матеріалу. Якщо поурочно-тематичний план є проектом педагогічного процесу, то план уроку - його конструктом.

Поурочно-тематичні  плани   з   навчальних   предметів складаються  викладачами відповідно до робочих навчальних програм, розглядаються і схвалюються  на  засіданні  методичної  комісії  і затверджуються   заступником   керівника   з  навчально-виробничої (навчальної) роботи за напрямком змісту навчального предмета та  є документом багаторазового використання.

  1.  Структура контрольно-облікового уроку

Залік - це форма перевірки досягнень учнів з вивченої теми чи розділу курсу навчального предмета. Його метою є оцінка навчальних досягнень, систематизація, узагальнення та поглиблення знань, усунення прогалин у знаннях учнів. Перш за все вчителю слід визначитись, чи доцільно проводити залік з даної теми або розділу навчального курсу. Як правило, на урок-залік виносяться вузлові, центральні теми курсу предмета, тобто найбільш значущі та найбільш складні для засвоєння учнями. У процесі підготовки до заліку вчитель відбирає відповідний матеріал, виділяє в ньому головне, істотне, складає перелік питань, що охоплюють основний зміст розділу (закони, теорії, ідеї, алгоритми); розробляє диференційовані завдання практичного й теоретичного характеру. Структура: 1. Організаційна частина 2. Підготовка учнів до контролю знань 3. Самостійна письмова робота 4. Самоконтроль, збір робіт. 5. Перевірка письмових робіт. 6. Підведення підсумків.

Білет №11

  1.  Систематичність та послідовність навчання в закладах ПТНЗ

Принцип систематичності і послідовності в навчанні вимагає формування в учнів ПТНЗ системи знань, а не просто суми відомостей з різних наук, формування світогляду як системи знань і відносин особистості до навколишньої дійсності.  Основною умовою реалізації вимог цього принципу є здійснення міжпредметних зв'язків, тобто зв'язування між собою знань з різних навчальних дисциплін, з різних тем однієї дисципліни.  Сформулюємо основні правила цього принципу: · Вивчення навчальної дисципліни і виховання має здійснюватися систематично, без перерв; · Вихованцям слід пред'являти послідовні єдині вимоги; · Робота учнів повинна протікати в певній послідовності, системі, їх життя має будуватися відповідно: з певним режимом праці та відпочинку; · Діяльність всіх суб'єктів педагогічного процесу має організовуватися і координуватися відповідно до досягнень педагогічної науки. 

  1.  Види та методи контролю знань на уроці

Перевірка знань, умінь та навичок – невідємна частина навчального процесу, який проектує і здійснює інженер-педагог. Контроль у навчанні повинен виконувати 4 функції:контролюючу, навчаючу, виховну і корегуючи.За призначенням і характером контроль поділяють на попередній, поточний, періодичний, підсумковий, взаємоконтроль, самоконтроль. Попередній контроль проводять, щоб визначити рівень підготовленості студентів на початку нового навчального року чи періоду. Поточний контроль застосовують для перевірки і окремих студентів, і академічних груп, як правило, у повсякденній навчальній діяльності, насамперед, на планових заняттях. Періодичний контроль має системний, плановий і цілеспрямований характер. Він полягає у визначенні рівня та обсягу оволодіння знаннями, навичками і вміннями наприкінці тижня, місяця, кварталу, півріччя, навчального року. Методи контролю : 1. Самоконтроль який реалізує на практиці принципи активності й свідомості, міцності знань, навичок і вмінь студентів.Розрізняють дві форми самоконтролю: індивідуальна і групова. 2. Контрольне запитання (запитання під час контролю несуть 2 функції: вони стимулюють відтворення навчальної діяльності, що є у навчаємих, і одночасно самі містять їх. 3. Тестовий контроль

  1.  Структура уроку засвоєння нових знань

1. перевірка домашнього завдання 2. актуалізація і корекція опорних знань; 3. повідомлення теми, цілей і завдань уроку; 4. мотивування учіння; 5.сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, омислення зв'язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу; 6.узагальнення і систематизація знань; 7.підсумки уроку; 8.повідомлення домашнього завдання.

Білет №12

  1.  Методика професійного навчання як галузь педагогіки

Методика професійного навчання - педагогічний інструментарій, призначений для управління процесом засвоєння системних професійних знань у даній галузі діяльності на основі спільного емоційно-інтелектуальної взаємодії педагога і учнів з урахуванням їхніх вікових особливостей, розумових можливостей,. Об'єктом дослідження методики професійного навчання є 
освітній процес у професійному навчальному закладі, предметом - закономірності освітньої діяльності педагога з управління процесом оволодіння знаннями, вміннями і навичками навчаються в тійчи іншій галузі професійної діяльності. Завдання методики професійного навчання полягають у тому, щоб на основі: вивчення явищ навчання даної навчальної дисципліни розкривати між ними закономірності і зв'язку; пізнаних закономірностей встановлювати нормативні вимоги до навчальної діяльності педагога (Викладання) і навчально-пізнавальної діяльності учнів (навчання). 

  1.  Мета та завдання інтерактивного навчання

Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона має на увазі цілком конкретні та прогнозовані цілі. Одна з таких цілей - створення комфортних умов навчання, тобто умов, за яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання. Суть інтерактивного навчання полягає в такій організації навчального процесу, при якій практично всі учні виявляються залученими в процес пізнання, вони мають можливість розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають і думають. Інтерактивне навчання одночасно вирішує кілька завдань: 
- Розвиває комунікативні уміння і навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учнями; - Вирішує інформаційну завдання, оскільки забезпечує учнів необхідною інформацією, без якої неможливо реалізовувати спільну діяльність; - Розвиває загальні навчальні уміння і навички (аналіз, синтез, постановка цілей та ін), тобто забезпечує вирішення навчальних завдань; - Забезпечує виховне завдання, оскільки привчає працювати в команді, прислухатися до чужої думки.

  1.  Сутність поточного інструктажу

Поточний інструктаж майстер проводить в процесі самостійної роботи учнів. Мета поточного інструктажу - сформувати навички безпечного і правильного виконання трудових операцій. Майстер контролює виконання вправи учням, керує його діями, особливо ретельно домагаючись точного дотримання вимог безпеки. 
У ході поточного інструктажу при виконанні самостійної роботи учнів звертає увагу на наступні елементи діяльності учнів: 1) прийомам безпечної праці; 2) прийомам раціонального і точного виконання трудових прийомів; 3) успішності освоєння вправ; 
4) самоконтролю дій. Майстер вказує учням на їхні недоліки в здійсненні самоконтролю і пояснює, які конкретні дії по самоконтролю потрібно проводити. 

Білет №13

  1.  Характеристика форм та методів індивідуальної роботи з учнями

Основною формою індивідуальної навчальної роботи є консультації у поєднанні з додатковими заняттями. В останні роки широке поширення набуває індивідуальна робота з учнями у формі репетиторства по всіх або деяких навчальних предметів. Індивідуальна позаурочна виховна робота організується з метою розвитку здібностей, схильностей і обдарувань окремих учнів. Це можуть бути заняття художнім читанням, сольне виконання пісень, навчання грі на музичному інструменті і т.п. Критерієм ефективності індивідуальних форм організації навчання і виховання є поступальні позитивні зміни в знаннях, уміннях, поведінці, відносинах вихованця, тобто в особистості в цілому.

  1.  Організаційне вміння викладача ПТНЗ

Організаційні здібності -- це вміння педагога оптимальним чином здійснити часову організацію роботи. Організація роботи залежить від того, як добре викладач володіє матеріалом і чи зможе він правильно розрахувати час, потрібний на його засвоєння. Обмеженість у кількості годин вимагає раціонального підходу до планування занять, самостійної роботи учнів і перевірки її результатів. Організаційні здібності впливають не лише на професійну діяльність викладача. Від них залежить, як він організовує власний час: скільки виділяє на підготовку, на власну наукову роботу і, зрештою, скільки залишиться вільного часу. Від цього залежить якість викладання і настрій, з яким педагог спілкується з аудиторією. Якщо часова організація вдала, то матеріал буде вивчено і залишиться час на міжособистісне спілкування. У протилежному випадку викладач може бути втомленим, роздратованим, що негативно позначиться на якості роботи. Молодим викладачам простіше спланувати роботу, у них більше сил для реалізації поставлених завдань. Проте старше покоління компенсує ці моменти за рахунок досвіду і звички працювати організовано (якщо, звісно, такі звички виробилися у процесі викладацької діяльності).

  1.  Структура комбінованого уроку

1. Організаційна частина 2. Перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру;3.  перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; 4. відтворення і корекція опорних знань учнів; 5. повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; 6. сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; 7. осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; 8. підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Білет №14

  1.  Виховні завдання майстра виробничого навчання

Виховна робота майстра виробничого навчання має спрямовуватись до підвищення рівня своїх знань, удосконалення навичок, оволодіння передовими методами праці. У ньому завжди є можливість показати учням значення їх загальноосвітньої підготовки. Необхідно залучати учнів не тільки до виробничого, а й до активного громадянського життя. Важливе виховне значення має їхня участь на заключній стадії навчання. Необхідною умовою ефективності виховних зусиль майстра є його особистий приклад, ділова кваліфікація, глибоке знання справи, моральні якості, сувора вимогливість до себе, доброзичливе ставлення до учнів, тактовність, невимушеність поведінки. Майстер повинен бути в очах учнів зразком витримки принциповості й справедливості. Його особистий приклад допомагає і в формуванні в учнів дбайливого ставлення до суспільної власності. Позитивним фактором у виховній роботі є правильні взаємовідносини майстра і учнів, які базуються на взаємній повазі. Майстер повинен давати можливість учневі висловити свою думку, виявляти довіру до його знань, утримуватись від поспішних і категоричних заперечень та висновків.

  1.  Сутність та характеристика проблемного методу навчання

Під проблемним навчанням розуміється сукупність дій, які спрямовані на створення проблемної ситуації, формування цієї проблеми, її осмислення і вирішення. В основі проблемного методу навчання - ідея про спосіб розвитку свідомості людини через розв'язування пізнавальних проблем, що містять суперечності. Тому суть проблемного навчання - у постановці (педагогом) і розв'язанні (студентом) проблемного питання, завдання і ситуації. Для проблемного навчання характерно те, що знання й способи діяльності не подано готовими, не запропоновано правила чи інструкції, завдяки яким той, хто навчається, міг би гарантовано виконати завдання. Матеріал не подано, а задано як предмет пошуку. І зміст навчання полягає саме в стимулюванні пошукової діяльності студента. У цьому методі навчання найпослідовніше реалізовано принцип проблемності, який припускає використання об'єктивної суперечливості досліджуваного, організацію на цій основі пошуку знань, застосування способів педагогічного керівництва, які дають змогу керувати інтелектуальною діяльністю й розвитком тих, кого навчають (розвитком потреб та інтересів, мислення й інших сфер особистості).

  1.  Структура нестандартного уроку

Нестандартний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Такі уроки не вкладаються (повністю або частково) в рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи. Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання - оволодінні готовими знаннями, пошук нових даних, розкритті внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання На цьому уроці вчитель може організувати діяльності класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними дидактичними матеріалами. Порівняно із звичайним, нормативним заняттям нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів.

Білет №15

  1.  Видозміни уроків виробничого навчання

Навчально-виробнича діяльність при професійному навчанні протікає у різних організаційних формах, які відрізняються місцем їх проведення, тих, хто навчається, загальною характеристикою діяльності інженера-педагога(або майстра виробничого навчання) і тих хто навчається. Існують такі типи уроків виробничого навчання: -урок формування початкових умінь і виконувати виробничі прийоми і операції; -урок удосконалення умінь і формування навичок; -урок комплекних робіт; -урок виконання контрольно-провірочних робіт; -урок-спостереження за діяльністю передовиків і новаторів виробництва. Види уроків з виробничого навчання : Урок-конкурс професійної майстерності, Урок-залік, Урок-практикум (самостійна робота учнів), Семінар виробничого навчання,  Виробнича конференція, Виробнича екскурсія,  Урок інструктування, Урок-свято першої деталі, , Урок винахідництва і раціоналізації, Урок-аукціон учнівських виробів, Урок-звіт, Урок-«ділова гра» і т.д. Кожний тип уроку вимагає різного співвідношення інструктажів і безпосереднього виконання навчально-виробничих завдань. На уроці формування початкових умінь і операцій дуже важливо сформувати у тих хто навчається, орієнтовну основу діяльності, а також загальний образ, алгоритм виконання необхідних дій. У зв’язку з чим для нього зростає роль наочних методів навчання : демонстрація робочих рухів, хватки інструменту. На уроці виконання комплексних робіт важливе значення має самостійне виконання робіт у робочому темпі.

  1.  Професійна майстерність інженера-педагога

Основним компонентом змістового наповнення поняття «професійна компетентність» інженера-педагога є дидактична компетентність – компонент, в якому відображається значення компетентності, а саме: обізнаність, володіння знаннями, досвідом, що є системою здобутих знань з урахуванням їх широти, глибини, обсягу стилю мислення, норми педагогічної етики, усвідомлення соціальних функцій педагога. Першу групу становлять пізнавальні уміння. До них відносяться уміння самостійно здобувати інженерно-технічні психолого-педагогічні та виробничо-технологічні знання, визначати в них головне, узагальнювати і систематизувати їх, а також особистий педагогічний досвід досвід новаторів у педагогіці та техніці. Дидактичні уміння, пов'язані зі створенням педагогічного (дидактичного) проекту навчання відповідного рівня, в який обов'язково повинні входити такі компоненти, як цілі навчання, його зміст, методи і форми ревлізації процесу викладання і контролю знань, умінь та навичок навчаємих. Загальноінженерні уміння є інженерним елементом підготовки інженера-педагога. Вони передбачають формування у нього як політехнічних, так і фахових умінь по виконанню проектно-конструкторських і проектно-технологічних розрахунків. Виробничо-технологічні уміння – це уміння проектувати і здійснювати виробниче навчання у професійних навчальних закладах при здобутті учнями професійного рівня.  

  1.  Основні вимоги до вступного інструктажу

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству покладено ці обов'язки, а з учнями в навчально-виховних закладах — викладач або особа, компетентна в питаннях охорони праці, на яку покладено ці обов'язки. Вимоги: Повідомлення теми і мети уроку. Пояснення характеру та призначення наступної роботи, порядку виконання вправ або самостійних робіт. Актуалізація опорних знань. Перевірка знань учнів з теоретичного матеріалу. Вивчення креслень, технічних вимог, демонстрація зразків – еталонів навчально-виробничих робіт. Ознайомлення учнів з матеріалами. Вивчення документів письмового інструктажу (інструкційні карти, карти технічного процесу, виробничих інструкцій, тощо. Аналіз можливих помилок учнів, методів попередження та усунення. Пояснення та показ способів раціональної організації робочого місця при виконанні виробничого завдання. Пояснення та показ найбільш раціональних прийомів і послідовність виконання завдань, методів самоконтролю в процесі роботи. якості виконання робіт.  Пояснення правил охорони праці, техніки безпеки та електробезпеки. Перевірка засвоєння матеріалу вступного інструктажу.  Пробне виконання учнями прийомів та методів виконання робіт. Пояснення характеру та призначення наступної роботи, порядку виконання вправ або самостійних робіт. Видача завдань учням і розподіл їх розставлення учнів по робочих місцях.

Білет №16

  1.  Урок та його характеристика, методичні підструктури уроку.

Урок — це складне педагогічне явище, витвір вчителя, на якому учні демонструють свої знання, уміння та навички. Для уроку, як форми навчальної роботи, властиві такі ознаки: - Має строго позначені рамки навчального часу;  - На уроці як правило присутня постійний склад учнів приблизно одного віку і рівня підготовленості до навчальної роботи;  - Кожен урок відводиться на вивчення одного предмета; - Урок має дидактичну структуру; -Урок будується, виходячи з цілей і завдань навчання і розвитку, закономірностей і принципів навчального процесу; -Творцем, організатором і керівником уроку є вчитель (педагог); - Урок у своїй основі спрямований на навчання, розвиток і виховання. Основні типи уроків у сучасній вітчизняній школі: · комбіновані (змішані) уроки; · уроки засвоєння нових знань; · уроки формування навичок і вмінь; · уроки узагальнення і систематизації знань; · уроки практичного застосування знань, навичок і умінь; · уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь.  Методична підструктура уроку, що розробляється учителем на основі дидактичної структури, характеризується більшою варіативністю. Так на одному уроці вона може пропонувати розповідь учителя, постановку запитань для перевірки сприйнятого, виконання вправ за зразком, вирішення задач та ін.; на іншому - показ способів діяльності, його відтворення учнями, розв'язування задач з використанням цього ж способу в нових, нестандартних ситуаціях та ін.; на третьому - розв'язування пошукових задач, з допомогою яких одержуються нові знання, узагальнення вчителя і т.д.  Все це свідчить про те, що практично неможливо дати єдину схему для всіх уроків з усіх навчальних предметів, що вивчаються в школі. Методична підструктура уроку на відміну від дидактичної - величина змінна. Число елементів в ній, їх номенклатура і послідовність визначаються учителем, виходячи із загальної дидактичної структури уроку і мети освіти, розвитку і виховання учнів. Методична підструктура уроку відображає основні етапи навчання і характер організації уроку.

  1.  Система методів проблеми навчання

У цій системі методи навчання групуються за кількома ознаками: за рівнем проблемності; за видами діяльності вчителя (методи викладу викладача - монологічне, показове, діалогічне; методи організації самостійної навчальної діяльності учнів - евристичний, дослідницький, програмований, алгоритмічний); за характером навчальної діяльності учнів (репродуктивна, продуктивна, частково-пошукова); по основним дидактичним цілям і функцій (організації, розвитку, освіти, спонукання і контролю). Така класифікація сприяє усвідомленому засвоєнню теорії методів; дозволяє науково обгрунтовано вибрати метод і свідомо його застосувати в потрібному місці і в потрібний момент. Специфіка маркетингових дисциплін висуває специфічні вимоги до методики та організації навчального процесу, залишаючи досить мало місця його традиційним формам (лекції + семінарські заняття), на перший план виступають поки що незвичні форми і підходи, передусім так званий аналіз ситуації. Суть методу полягає в тому, що студентам пропонується реальна ситуація або проблема, яка потребує вирішення. При цьому не задається яких-небудь готових стандартів рішення.

  1.  Методика закріплення вивченого матеріалу та повідомлення д/з

Закріплення вивченого матеріалу на заняттях може досягатися шляхом повторення чи виконання практичних завдань з використанням вивченого матеріалу. Для повторення може використовуватися впізнавання, коли сам викладач кілька разів повторює будь-яку думку, теза, визначення. Закріплення та вдосконалення знань відбувається і у вигляді самостійної роботи, а також в оповіданні викладача та прочитання книги . Опитування учнів на уроці може служити як цілям контролю засвоєння знань, так і цілям закріплення знань. Звичайною для школи формою опитування є розгорнутий усну відповідь, коли один учень відповідає біля дошки, а інші слухають. Інший тип опитування - фронтальний усний чи письмовий опитування групи учнів. У такому випадку ставляться більш конкретні питання, які потребують відносно короткого відповіді.

Вчитель повинен продумувати зміст домашнього завдання, щоб воно було конкретним, посильним для учнів. Домашнє завдання не можна давати наспіх, коли пролунав дзвоник уроку. На повідомлення і пояснення домашніх завдань відводять спеціальний час. Домашнє завдання не завжди може бути повідомлене в заключній частині уроку, а тоді, коли цього вимагає логіка навчального процесу. Важливим завданням учителя є: пояснити зміст роботи, прийоми і послідовність її виконання та оформлення результатів. Зміст багатьох домашніх завдань є логічним продовженням класної роботи. Домашні завдання не повинні перевантажувати учнів. У тому випадку, коли завдання складне, вчителю необхідно переконатися, наскільки учні зрозуміли його суть, оволоділи прийомами виконання.

Білет №17

  1.  Методика складання навчальної робочої програми з навчальної дисципліни

В першому розділі розкривається роль і значення дисципліни у підготовці фахівців, уточнюється до якого циклу дисципліни вона належить, перелічуються забезпечуючі дисципліни і дисципліни, яуі вона забезпечує. Викладається мета дисципліни, яка має бути конкретною, щоб можна було визначити необхідний рівень володіння навчальним матеріалом. Зміст навчального матеріалу. Викладається логічно упорядкований і дидактично обгрунтований перелік основних питань з розподілом на розділи (нумеруються арабськими цифрами) і теми (номер теми складається з номеру розділу і порядкового номеру теми, які відокремлені крапкою). Зміст навчального матеріалу нормативної дисципліни повинен відповидати вимогам організацію педагогічного процесу. Орієнтовна тематика практичних (семінарських) занять. Наводяться основні цілі практичних (семінарських) занять та їх орієнтовна тематика. Орієнтовний перелік лабораторних робіт. Зазначаються основні цілі лабораторних робіт та їх орієнтовний перелік. Індивідуальні завдання. В розділі пропонуються можливі індивідуалъні завдання (курсові проекти і роботи, розрахунково-графічні роботи, реферати та ін.) та цілі цих завдань. Контрольні роботи. Рекомендується кількість і теми контрольних робіт з дисціпліни. Зазначаються основні цілі контрольних робіт. Робоча навчальна програма дисципліни складається на підставі відповідної навчальної програми дисципліни навчального плану, в ній може бути змінена послідовність, методика і ступінь повноти викладання окремих розділів, тем і питань залежно від особливостей спеціалъності, забезпечення навчально-методичною літературою, графіка навчального процесу тощо.

  1.  Методи самонавчання

Самонавчання (англ. self-instruction) - спрямована індивідуумом діяльність на самостійне одержання знань і (або) досвіду. Студент (лат.) - самонавчальний. Самонавчання, самостійне утворення, придбання систематичних знань у якій-небудь галузі науки, техніки, культури, політичного життя і т. п., що припускає безпосередній особистий інтерес займається в органічному поєднанні з самостійністю вивчення матеріалу. Основна форма Самонавчання - вивчення наукової, науково-популярної, навчальної, художньої та іншої літератури, преси. Самонавчання передбачає також можливість використання різноманітних допоміжних засобів: прослуховування лекцій, доповідей, концертів, фонозапису; перегляд вистав, кінофільмів, телепередач; відвідування музеїв, виставок, галерей. Однією з умов, що спонукає студентів до самонавчення, виступає дистанційна  освіта,  яка  з  кожним  роком  поширюється  у  світі. Дистанційна  освіта (Fernstudium) – це  систематично  організована форма самонавчання, де студентське дорадництво, презентація навчального матеріалу,  супервізорство  проводиться  командою  викладачів,  кожен  з  яких  несе певну  відповідальність. Отже, самонавчання може бути успішним, якщо виконується така педагогічна умова, як попередня організація самостійної роботи студентів. Самостійна робота студентів починається під керівництвом викладача, який на всіх етапах організації  самостійної роботи  виконує на  високому професійному рівні мотиваційну,  регулювальну,  контролюючу,  оцінювальну  функції.  Сформованість  у студентів  навчальних  мотивів,  образу  мети  та  способів  її  досягнення,  знань  і

  1.  Основні структурні елементи уроку та їх характеристика.

1. Організація початку уроку. Підготовка учнів до роботи на уроці. Повна готовність класу і устаткування, швидке включення учнів в діловий ритм. 2. Перевірка виконання домашнього завдання. Встановлення правильності і усвідомленості виконання домашнього завдання всіма учнями, виявлення прогалин та їх корекція. Оптимальність поєднання контролю, самоконтролю і взаємоконтролю для встановлення правильності виконання завдання і корекції прогалин. 3. Підготовка до основного етапу заняття. Забезпечення мотивації і прийняття учнями мети, навчально-пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань і умінь. Готовність учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності на основі опорних знань. 4. Засвоєння нових знань і способів дій. Забезпечення сприйняття осмислення і первинного запам'ятовування знань і способів дій, зв'язків і стосунків в об'єкті вивчення. Активні дії учнів з об'ємом вивчення; максимальне використання самостійності в добуванні знань і опануванні способів дій. 5. Первинна перевірка розуміння. Встановлення правильності і усвідомленості засвоєння нового учбового матеріалу; виявлення прогалин і невірних уявлень та їх корекція. Засвоєння суті засвоюваних знань і способів дій на репродуктивному рівні. Ліквідація типових помилок і невірних уявлень в учнів.  6. Закріплення знань і способів дій. Забезпечення засвоєння нових знань і способів дій на рівні вживання в зміненій ситуації. Самостійне виконання завдань, що вимагають вживання знань в знайомій і зміненій ситуації. 7. Узагальнення і систематизація знань. Формування цілісної системи провідних знань по темі, курсу; виділення світоглядних ідей. 8. Контроль і самоперевірка знань. 9. Підведення підсумків занять. Дати аналіз і оцінку успішності досягнення мети і намітити перспективу подальшої роботи. Адекватність самооцінки учня оцінці вчителя. 10. Рефлексія. Мобілізація учнів на рефлексію своєї поведінки (мотивації, способів діяльності спілкування). Засвоєння принципів саморегуляції і співпраці. 11. Інформація про домашнє завдання. Забезпечення розуміння мети, змісту і способів виконання домашнього завдання. Перевірка відповідних записів. Реалізація необхідних і достатніх умов для успішного виконання домашнього завдання всіма учнями у відповідності з актуальним рівнем їх розвитку.

Білет №18

  1.  Методика складання плану навчального заняття

План навчального заняття складається для конкретної професії і дисципліни. В першу чергу при складані плану визначається тема і мета заняття, обладнання уроку – це книжки, плакати, схеми тощо; визначення типу уроку (комбіновані (змішані) уроки; урок засвоєння нових знань; урок формування навичок і вмінь; урок узагальнення і систематизації знань; урок практичного застосування знань, навичок і умінь; урок контролю і корекції знань, навичок і вмінь); методи проведення уроку(найбільш поширені словесні методи: розповідь, бесіда, лекція, пояснення); між предметні зв’язки (встановити чи є зв’язки з іншими дисциплінами); опис ходу роботи, сюди входить організаційні моменти, актуалізація опорних знань, активізація нового матеріалу, план вивчення нового матеріалу, самостійна робота на уроці, закріплення нового матеріалу, домашнє завдання, підсумок урок.

  1.  Взаємозв’язок теоретичного та виробничого навчання

Професійно-технічна освіта поєднує теоретичне і виробниче навчання, відбувається параллельно.  Теоретичне навчання спрямоване на засвоєння учнями системи знань у галузі гуманітарних, загальнотехнічних і спеціальних дисциплін, необхідних для свідомого і ефективного виконання робіт, передбачених для певної професії і кваліфікації. Виробниче навчання на основі теоретичних знань формує у людини трудові навички і вміння, необхідні для виконання роботи з конкретної робітничої професії на рівні відповідної кваліфікації з належною продуктивністю праці. Оволодіти робітничою професією — значить навчитися виконувати всі типові для неї роботи з необхідною точністю та у встановлені норми часу.

При виробничому навчані, як і при теоретичному, використовуються такі ж самі методи: словесні, наочно-демонстраційні і практичні

  1.  Сутність лекцій як виду заняття

Ле́кція — основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Лекція є основною формою навчального процесу у вищій школі. Мета лекції – розкрити основні положення теми, досягнення науки , з’ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях. Вузівська лекція має структуру набуття нових знань і містить такі елементи: 1.вступ, де дається мотивація навчання, чітке формулювання теми лекції та постановка завдання; 2.викладення в логічній послідовності окремих частин лекції; 3. висновки , що дають можливість осмислити лекцію в цілому і виділити основну ідею; 4. конкретне завдання на самостійну роботу; 5.відповіді на запитання. Основні вимоги до лекції: високий теоретичний рівень інформації, посилання на законодавчі та нормативні акти, на нові досягнення науки; розкриття наукових засад курсу; зв’язок теорії з практикою, зосередження уваги студентів на питаннях, які вирішуються у світлі сучасних вимог; рекомендації до поглибленого самостійного вивчення тем, необхідних для практичної роботи. Види лекцій: вступна, тематична, оглядова, інформаційна, підсумкова (заключна), комплексна. Залежно від методів викладу навчального матеріалу лекції поділяються на монологічні, інформаційно-проблемні, проблемні, лекції-бесіди тощо.     В ході лекції використовуються прийоми усного викладення інформації, як в розповіді, підтримання уваги протягом тривалого часу, активізації мислення слухачів, прийоми забезпечення логічного запам’ятовування, переконання, аргументації, доказів, класифікації, систематизації і узагальнення. Найкращім прикладом може бути лекція-діалог.

Білет №19

  1.  Суть та завдання технологічного підходу до навчання

Зміст навчання охоплює не тільки навчальний матеріал, що підлягає засвоєнню, а й те, що і на якому рівні, яким чином, засвоєно, тобто включає в себе технології і форми організації навчальної діяльності, методи навчання і діагностику його результатів - в тій мірі, в якій все це впливає на навченість, освіченість, розвиток особистості. Під технологією навчання розуміють всю сукупність проблем, пов'язаних з цілями, змістом, організацією і проведенням навчального процесу , принципи і засоби його оптимізації та керованості, підвищення ефективності, систему методичних, дидактичних, психологічних та педагогічних процедур, які здійснюють необхідні зміни в діяльності учнів; особливі комбінації методів і прийомів навчання, що гарантують досягнення планованих результатів; системний метод створення, застосування та визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти. У сучасному розумінні технологія навчання повинна бути спрямована на розвиток особистості і творчих здібностей, для чого в неї слід включати систему різнорівневих творчих завдань, дослідницьких проектів . Вже на молодших курсах педагогічна технологія евристичного типу, що базується на мотивації навчально-пізнавальної діяльності через спілкування та співробітництво, впливає на інтелектуальний та поведінковий статус учнів . Потреба у спілкуванні виникає там, де потрібно не відтворення, не виконання, а робота думки, спонукувана нестандартної ситуацією.

  1.  Розкрийте поняття: виробнича практика, виробниче навчання, виробничий досвід, виробничий процес.

Виробнича практика  складова частина навчального процесу, необхідна для підготовки робітників та спеціалістів, сприяє зміцненню й перевірці набутих учнями теоретичних знань, встановленню тісного звя'зку навчальних закладів з виробництвом. Виробнича практика учнів організовується на підприємствах, оснащених сучасним устаткуванням. ЇЇ обсяг, зміст і строки передбачені навчальними планами та програмами навчальних закладів.проходить

Виробничий досвід – досвід промислових підприємств (колективів, бригад,цехів,змін), який характеризує досягнутий рівень виготовлення і реалізації продукції для задоволення потреб людей, народного господарства.

Виробничий процес – це сукупність взаємозв’язаних процесів праці і природних процесів, в результаті яких вихідна сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. В залежності від призначення продукції всі виробничі процеси діляться на: основні, допоміжні, обслуговуючі. Основні – це технологічні процеси, які перетворюють сировину і матеріали в готову продукцію, на випуску якої спеціалізуються дане підприємство. Допоміжні процеси – допомагають безперебійному протуканню основних виробничих процесів. Отримана таким чином продукція використовується на підприємстві для обслуговування основного виробництва. Обслуговуючі процеси – створюють умови для успішного виконання основних і допоміжних. До них відносяться між- і внутрішньоцехові транспортні операції, обслуговування робочих місць, складські операції, контроль якості продукції.

  1.  Технології закріплення вивченого матеріалу.

Закріплення вивченого матеріалу на заняттях може досягатися шляхом повторення чи виконання практичних завдань з використанням вивченого матеріалу. Для повторення може використовуватися впізнавання, коли сам викладач кілька разів повторює будь-яку думку, теза, визначення. Кращим способом повторення є різні види відтворення: просте відтворення, резюмуюче повторення, систематизує повторення. Причому для розвитку мислення та вміння розуміти зміст інформації, що міститься в оповіданні викладача або в тексті книги, більше значення мають останні два види повторення. Опитування учнів на уроці може служити як цілям контролю засвоєння знань, так і цілям закріплення знань. Звичайною для школи формою опитування є розгорнутий усну відповідь, коли один учень відповідає біля дошки, а інші слухають. У цьому випадку порушуються питання, що вимагають викладу досить великого обсягу навчального матеріалу. Інший тип опитування - фронтальний усний чи письмовий опитування групи учнів. У такому випадку ставляться більш конкретні питання, які потребують відносно короткого відповіді.

Білет №20

  1.  Інноваційні методи навчання та викладання.

Педагогічна інновація - процес створення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розв'язання тих педагогічних проблем, які до цього розв'язувались по-іншому.

Індивідуалізоване навчання є методом викладання, який ураховує внесок кожного учня до процесу навчання. Цей метод ґрунтується на думці, що не може бути двох дітей, які могли би брати участь у навчальних заняттях цілком однаково. На заняттях учні виявляють власні знання, ставлення, навички, особливості темпераменту тощо. Щоб досягти ефективного навчання (інакше кажучи, забезпечити зміни у кращу сторону), педагог повинен чутливо реагувати на ці розбіжності. Індивідуалізоване навчання зустрічається в чистому вигляді, коли педагог працює з учнем наодинці. Однак учителі можуть засвоїти цілу низку методів підвищення рівня індивідуалізації на практиці, коли працюють з великою кількістю учнів.

Кооперативне навчання - педагогічна технологія, що застосовується в навчальній роботі учнів у групах і робить їх відповідальними за навчання один одного; при цьому кожен учень особисто підзвітний за своє власне навчання. Кооперативне навчання є синонімом терміна «спільне навчання».

Критичне мислення - підхід до такого розвитку мислення, при якому особлива увага приділяється вмінню сформулювати самостійні твердження або думки та їх ґрунтовній аргументації. Учні проявляють своє вміння критично мислити, коли в усній чи письмовій формі роблять інтерпретації (витлумачують щось) і підкріплюють це власними доводами. Критичне мислення використовується учнями рецептивно, коли вони аналізують чи коректно критикують аргументи інших людей.

  1.  Алгоритм підготовки майстра виробничого навчання до уроку.

Майстер виробничого навчання проводить практичне професійне навчання учнів початкових і середніх спеціальних навчальних закладів, також учнів на виробництві.
Майстер виробничого навчання планує і забезпечує виконання учбово-виробничих робіт. Складає програми проведення занять, готує практичні розробки навчальних тем, обновляє курси у відповідності новітніми досягненнями практики. Визначає шляхи ефективного формування професійних знань і умінь.
Вибирає наочні методи навчання і прості форми викладу матеріалу, підбирає завдання і вправи для закріплення теоретичних знань, складає індивідуальні плани учнів. Знайомить з технікою і технологією, інструктує, вчить користатися технічною документацією, навчає практичним прийомам і навичкам, здійснює контроль за виконанням завдань, оцінює успішність, стимулює становлення майстерності і розвитку технічної творчості. Стежить за дотриманням правил охорони праці і техніки безпеки. Забезпечує матеріально-технічне оснащення - готує устаткування і матеріали для занять, виявляє й усуває неполадки в технічних пристроях.
Майстер виробничого навчання повинний знати вимоги до організації учбово-виробничої роботи з учнівськими колективами, технологію навчального виробництва, устаткування і правила його експлуатації, основи педагогіки і методики виробничого навчання, правила і норми по охороні праці і техніку безпеки. Повинний досконало володіти навичками декількох робочих професій.

  1.  Вимоги до проведення практичної роботи.

Практичне заняття - форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичне заняття ставить за мету на основі засвоєних системних знань включати учнів у різні види самостійної діяльності - практичної, інтелектуальної, предметної.

Основні вимоги до організації проведення практичного заняття: визначення його місця в системі уроків з даної теми; чітка постановка цілей та завдань; відбір змісту матеріалу та підготовка обладнання; проведення інструктажу з дотримання техніки безпеки викладачами та учнями; виконання випереджувальних завдань; ознайомлення з технікою безпеки; підготовка й обговорення форм звіту про виконану роботу; вивчення тих елементів практичних знань, умінь і навичок учнів, які вимагають подальшого формування та розвитку, відпрацювання на даному практичному занятті; раціональне поєднання форм навчальної діяльності учнів (репродуктивної, раціоналізаторської, творчої); розробка критеріїв оцінки результативності виконання практичної роботи, уведення в самостійну роботу учнів елементів гри та змагань як важливого фактора її стимулювання; здійснення контролю та корекції навчально-пізнавальної діяльності учнів; підбиття підсумків практичного заняття. Зміст практичного заняття зумовлюється специфікою навчальних предметів (хімія, фізика, математика, біологія, географія), теми, мети та завдань. Воно може проводитись у класі, навчальному кабінеті, майстернях, на місцевості, на виробництві.

Білет №21

  1.  Об’єкт, предмет, завдання – дисципліни «Методика професійного навчання»

Діяльність інженера-педагога пов'язана з необхідністю спрямовувати, організовувати та здійснювати навчально-виховний процес у професійних навчальних закладах, знати характеристики педагогічної діяльності, застосовувати уміння передбачати навчально-виховну ситуацію. Педагогічні знання формуються у студентів під час вивчення курсів: «Основи педагогіки», «Психологія», «Методика професійного навчання». Дисципліна "Методика, професійного навчання" викладається відповідно до навчального плану підготовки інженерів - педагогів за спеціальністю 7.010104 "Професійне навчання. Виробництво, експлуатація та ремонт підйомно-транспортних, будівельних, дорожніх, меліоративних машин і обладнання". Загальна мета вивчення дисципліни полягає в забезпеченні усвідомлення студентами методологічних та методичних основ теоретичного та виробничого навчання робітників за професіями даного профілю, проектування освітніх систем, організаційної структури, форм, методів і засобів навчання. Мета даної навчальної дисципліни є засвоєння систем підготовки студентів інженерно-педагогічних спеціальностей до методичної діяльності і створення сприятливих умов для її реалізації. Головним завданням дисципліни є: -забезпечення здатності майбутнього інженера-педагога адаптувати методичні розробки до умов реального навчального процесу в професійних навчальних закладах; -усвідомлення студентами основних вимог, змісту методики організації та проведення професійної підготовки робітників;-поглиблення знань дидактичних можливостей, принципів дії, технології використання та методики застосування дидактичних засобів. Обєктом цієї дисципліни – є навчально-виховний процес у професійних навчальних закладах

  1.  Поняття навчання, научіння, учіння.

НАУЧАННЯ - усвідомлювальний і неусвідомлювальний, організований і стихійний процес набуття досвіду, знань, навичок і вмінь упродовж усього життя.

Навчання - це спільна діяльність тих, хто вчить (суб´єкти навчання) і тих, хто навчається (об´єкти навчання). Власне діяльність тих, хто вчить, доцільно назвати вченням, а тих, хто навчається учінням. Завдання суб´єктів навчання у процесі вчення - це навчати (научати), а об´єктів навчання - навчатися (научатися). НАВЧАННЯ - це доцільно організована, методично правильно побудована й змістовно насичена цілеспрямована діяльність суб´єктів та об´єктів педагогічного процесу, спрямована насамперед на свідоме, міцне й глибоке опанування системи професійних знань, навичок і вмінь, виховання, розвиток і формування певної сукупності морально-психічних, професійних і громадянських якостей, необхідних у процесі життєдіяльності. Процес навчання охоплює підпорядковану загальній меті діяльність суб´єктів навчання (викладання, особистісне й групове відтворення), тобто вчення, і діяльність об´єктів навчання, тобто учіння, в їхній взаємодії та розвиткові. Учіння є системою навчально-пізнавальної діяльності того, хто вчиться, спрямованої на сприймання, осмислення, засвоєння, оволодіння, відтворення й застосування знань, навичок і вмінь. Учіння є процесом усвідомленим і стихійним (неусвідомлюваним). Учень (студент, слухач) діє, і в цій дії у процесі вивчення конкретних предметів, самостійних пошуків, наслідування тощо самостійно закріплює, удосконалює, розвиває чи здобуває знання, навички і вміння. Ідеться про різні види учіння: сенсомоторний, психомоторний, розумовий тощо.

  1.  Методика стимулювань і мотивацій до навчання.

Перша підгрупа — методи стимулювання інтересу до навчання. Головна мета викладача: створення ситуації новизни, актуальності, морального переживання, цікавості, подиву , образності та ін. Вони є першим кроком до формування пізнавального інтересу. Другим кроком є спеціальні методи. Пізнавальні ігри. Пізнавальні (дидактичні) ігри – це спеціально створені ситуації , які моделюють реальність, з якої учням пропонується знайти вихід. Пізнавальний інтерес отримується завдяки грі, в якій учень виступає активним учасником. Друга підгрупа – методи стимулювання обов'язку і відповідальності: роз'яснення значимості учіння, пред'явлення навчальних вимог, заохочення й осудження в учінні. Роз'яснення значимості учіння – метод стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів з метою роз'яснення особистих і суспільних цілей. Особливо важко формувати в учнів значимість успішного навчання з усіх предметів. Якщо школярі розуміють значення засвоєння навчальних предметів, наближених до профілю майбутньої спеціальності, то значення засвоєння інших предметів їм необхідно роз'яснювати. Розповіді, бесіди, лекції - методив стимулювання . Пред'явлення навчальних вимог. Метод пред'явлення навчальних вимог до учнів визначається критеріями оцінки знань з усіх предметів, правилами внутрішнього розпорядку, Статутом школи. Відсутність таких навичок може викликати відставання школярів у навчанні, порушення дисципліни, а за ними – негативне ставлення до навчально-пізнавальної діяльності. Заохочення й осудження в учінні. Метод заохочення учнів застосовується з метою підтримки і розвитку позитивних засад у їхній поведінці, навчальній діяльності. Головну роль відіграє оцінка учня за успіхи чи недоліки, але чималої ваги набуває й усне схвалення чи осуд педагога. Застосування осудження чи інших видів покарання є винятком у формуванні мотивів учіння і насамперед застосовується у вимушених ситуаціях.

Білет №22

  1.  Методика використання наочності на виробничому навчання

У сучасній дидактиці поняття наочності охоплює різні види сприймання (зоровий, слуховий, дотиковий). Жодне наочне приладдя не має абсолютних переваг перед іншими. У профтехучилищах застосовуються різні види демонстрацій, які можна поділити на три основні групи:  1) демонстрація об'єктів і процесів, що вивчаються, у натуральному, природному вигляді (роздатковий матеріал, макети, моделі, показ прийомів роботи, проведення дослідів);
2) демонстрація зображень, у тому числі символічних, умовних (креслення, принципові монтажні, кінематичні, електро-, радіотехнічні схеми та ін.);
3) демонстрація за допомогою інформаційних технічних засобів навчання, у тому числі навчального кінематографа і телебачення, комп'ютерів, кадрів діафільмів, кодопозитивів тощо.
На уроках з виробничого навчання, коли майстер демонструє зразки матеріалів і виробів, інструменти, машини, апарати, прилади, механізми тощо, він розміщує учнів у класі таким чином, щоб усі найважливіші частини стаціонарного об'єкта було добре видно всім.  Об'ємні моделі і макети дають змогу більш наочно показати будову і принцип роботи механізму, взаємодію його частин. Деякі натуральні об'єкти доводиться піддавати попередній обробці, щоб чіткіше продемонструвати їх найважливіші частини та процеси, що відбуваються в них. Для показу внутрішньої будови машин і механізмів їх подають у розрізі, окремі ділянки поверхонь фарбують у різні кольори. Демонстрацію майстер супроводить коротким, але чітким коментарем, відповідає на запитання учнів.
До засобів наочності фактично можна піднести виробничо-технічні документи — робочі креслення, технологічні картки, технічні інструкції, схеми, графіки, виготовлені, як правило, у вигляді планшета досить великих розмірів.
По більшості професій ручного і машинно-ручногої праці процес виробничого навчання починається репродуктивно, тобто за принципом «роби як я

  1.  Характеристика основних форм навчання в закладах ПТО.

Форма (лат. forma – зовнішній вигляд, обрис) організації навчання (організаційна форми) – це зовнішній вияв узгодженої діяльності учителя та учнів, яка здійснюється в певному порядку і режимі. Форми організації навчання класифікуються за різними критеріями:

  1.  за кількістю учнів – індивідуальні форми навчання, мікрогрупові, групові, колективні, масові форми навчання;
  2.  за місцем навчання – шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;
  3.  за часом навчання – урочні і позаурочні: факультативні, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори та інші;
  4.  за дидактичною метою – форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція ), комбінованого, або змішаного навчання(урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми) і трудового навчання (праця в майстернях, у спеціальних класах, на пришкільних ділянках тощо);
  5.  за тривалістю часу навчання – класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки «без дзвінків».

Навчання у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами: денна (очна)-( є основною формою здобуття певного рівня освіти або кваліфікації з відривом від виробництва.);вечірня; суботня; екстернатна. Форми навчання можуть бути поєднані. Терміни навчання за відповідними формами визначаються можливостями виконання освітньо-професійних програм підготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

  1.  Структура уроку теоретичного навчання.

Структура: перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі. Йому належить 75—80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах. Структура уроку має вигляд: 1. Організаційний момент – 2 хвилини. (Наявність учнів на уроці.Важливо залучити їх до роботи з першої хвилини. Саме тому початок уроку повинен бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості.) 2. Повідомлення теми, мети, завдань – 2 хвилини. (Тему кожного уроку учитель повідомляє на початку заняття або при переході до роботи над новим матеріалом.) 3. Мотивація учбової діяльності – 3 хвилини. (мотивація учіння — це застосування різних способів і засобів формування в учнів позитивних мотивів учіння. Способи мотивації можуть бути різні: постановка проблемного навчального завдання, створення проблемної ситуації, ситуації успіху, повідомлення учням практичної, теоретичної чи соціальної значимості виучуваного матеріалу, формування інтересу до знань, процесу їх набування.) 4. Актуалізація опорних знань – 3 хвилин. (опитування по пройденій темі, перевірка домашнього завдання) 5. Викладення нового матеріалу – 12 хвилин. 6. Закріплення нового матеріалу – 21 хвилина. (Опитування по темі, що вивчалась, Самостійна робота) 7. Домашнє завдання для учнів – 1 хвилина.

Білет №23

  1.  Інструкційно-технологічна карта як дидактичний засіб навчання

Письмові інструкції – навчальні інструкційно-технологічні документи є важливим  дидактичним засобом активізації пізнавальної діяльності учнів. У них наводиться перелік вправ, пропонуються способи і порядок їх виконання, вказуються об’єкти праці або завдання, поетапні робочі пози, інструмент, що застосовується, пристосування і матеріали. До інструкцій додаються робочі креслення або малюнки, поопераційні ескізи результатів праці і технічні вимоги. Письмові інструкції складаються у вигляді інструкційно-технологічних карт. Інструкційні карти на операцію або заняття сприяють запам’ятовуванню навчально-тренувальних вправ та інформації, отриманої учнями при інструктуванні. На вступному інструктажі майстер докладно розглядає ці карти і сам виконує до них вправи. В подальшому вони використовуються як навчально-наочні посібники. Інструкційно-технологічні карти використовують при вивченні комплексних тем програми. В них відбиваються технологічна послідовність виготовлення деталей і складання, хід процесів. Такі карти сприяють закріпленню вмінь і навичок виконання технологічних  операцій, розвитку технологічного мислення учнів. Інструкційно-технологічні карти виготовляють за формою:

  1.  Вимоги до сучасного уроку теоретичного навчання.

Загальні вимоги до уроку такі: проведення уроку на основі сучасних наукових досягнень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу; проведення уроку на основі методик гуманних дидактичних концепцій;  особистісна спрямованість, тобто забезпечення учням умов для самореалізації та ефективної навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням їхніх інтересів, потреб, нахилів, здібностей та життєвих настанов; оптимальне поєднання і системна реалізація на уроці дидактичних принципів; встановлення міжпредметних зв'язків, які усвідомлюються учнями; зв'язок із раніше засвоєними знаннями, навичками, уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів; актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо; логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів; ефективне застосування сучасних дидактичних засобів, особливо — комп'ютерних; тісний зв'язок із життям, першою чергою — з особистим досвідом учня; формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяльності; формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти; діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку. Окрім цього, кожен урок має сприяти ефективній реалізації основних функцій дидактичного процесу — освітньої, розвиваючої, виховної та самовдосконалювальної. В контексті сучасних концепцій навчання на перший план, замість освітньої, виходить виховна функція дидактичного процесу — формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості.

  1.  Структура уроку закріплення знань, уміння та навичок.

Уроки систематизації й узагальнення знань Мета: встановлення рівня оволодіння учнями основних теоретичних знань, повторення, більш глибоке осмислення навчального матеріалу, приведення його до певної системи. Структура: 1. Повідомлення теми й мети уроку. 2. Мотивація навчальної діяльності. 3. Відтворення та коригування опорних знань. 4. Узагальнення та систематизація понять. 5. Засвоєння провідних ідей і теорій на основі широкої систематизації. 6. Домашнє завдання.

Білет №24

  1.  Форми та методи навчання.

Метод (буквально шлях до чогось) означає спосіб досягнення мети, певним чином упорядковану діяльність.  Методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача, направленої на рішення завдань виховання і розвитку учнів в процесі навчання.  Методи навчання є одним з найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати мету і завдання навчання, досягнути засвоєння учнями певного змісту навчального матеріалу.Основні групи методів Три основні групи методів навчання:  методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності; методи стимулювання і мотивації навчальної діяльності; методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності. Класифікація методів навчання є відносно цілісною тому, що вона враховує всі основні структурні елементи діяльності (її організацію, стимулювання і контроль). Словесні методи навчання (відносяться оповідання, лекція, бесіда і ін.); Наочні методи навчання (є візуальним сприймання дійсності.); Практичні методи навчання (застосовуються прийоми: постановка завдання, планування його виконання, оперативного стимулювання, регулювання і контролю, аналізу підсумків практичної роботи, виявлення причин недоліків, корегування навчання для повного досягнення мети.); Індуктивні і дедуктивні методи навчання (означає вибір певної логіки розкриття змісту теми, яка вивчається: від приватного до загального і від загального до приватного); Репродуктивні і проблемно-пошукові методи навчання (програмоване навчання. ) Форма організації навчання (організаційна форми) – це зовнішній вияв узгодженої діяльності учителя та учнів, яка здійснюється в певному порядку і режимі. Форми організації навчання класифікуються за різними критеріями: за кількістю учнів – індивідуальні форми навчання, мікрогрупові, групові, колективні, масові форми навчання; за місцем навчання – шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві; за часом навчання – урочні і позаурочні: факультативні, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори та інші; за дидактичною метою – форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція ), комбінованого, або змішаного навчання(урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми) і трудового навчання (праця в майстернях, у спеціальних класах, на пришкільних ділянках тощо); за тривалістю часу навчання – класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки «без дзвінків».

  1.  Методика конструктування навчальної програми.

Навчальна програма – це документ, який визначає основні педагогічні та освітні напрями; зміст роботи і характер цілеспрямованого розвитку діяльності підрозділу (колективу), а також шляхи і форми реалізації змісту. Навчальні програми визначають обсяг знань, умінь та навичок, що набуваються при засвоєнні кожного предмету що і в якій послідовності повинні вивчати. Кожна навчальна програма складається з трьох компонентів: пояснювальної записки, зведено-тематичного плану і тексту окремих тем.

Пояснювальна записка вказує мету вивчення навчальної дисципліни, взаємозв'язок їє з іншими. В пояснювальній записці також повідомляється, що і в якому напрямку викладач може змінювати у змісті програми і у якому обсязі. Зведено-тематичний план визначає послідовність розглядання окремих тем і кількість відведених на них годин. Зміст програми більшості навчальних предметів складається з таких основних груп:  т е х н і к а: теоретичні основи і робота обладнання, засоби виробництва (верстати, преси, інші машини і механізми), а також знаряддя праці (інструменти, пристосування і інше); т е х н о л ог і я: теоретичні основи технологічних процесів і загальноїтехнології, техніка безпеки, гігієна і виробнича санітарія, протипожежна техніка; с и р о в и н а і м а т е р і а л и: фізичні, механічні, хімічні і інші властивості сировини і матеріалу; організація і економі ка виробництва. Формування знань про технологічні процеси протікає у такій послідовності: функціональне призначення; морфологічна структура; обєкти, що підлягають обробці; кількісні і якісні характеристики; схема виконання процесу; сфера використання; соціально-екологічне супроводження; перспективи удосконалення. Під час розробки структури програми важливе значення має блочно-модульна її побудова. Уся навчальна дисципліна розподіляється на логічно завершальні і відносно самостійні елементи – навчальні блоки. Перший рівень викладання навчального матеріалу – це відношення між окремими блоками без проникнення у суть кожного з них. Далі відбувається розвиток (розкриття) змісту кожного блоку.  

  1.  Вимоги до проведення заключного інструктажу.

Заключний інструктаж – активна бесіда, основним змістом якої є аналіз навчальної роботи, проведеної за день. Майстер аналізує як пройшло заняття, яких результатів досягла група, окремі учні, відзначає помилки, що мали місце, порушення дисципліни. Мета заключного інструктажу – підвести підсумки самостійної роботи учнів та оголосити оцінки. Заключний етап уроку треба будувати так, щоб учні дістали на ньому щось нове, закріплювати свої знання і збагачувати досвід. Вимоги: Підведення підсумків виконання навчально-виробничих робіт.Проведення аналізу успіхів і недоліків учнів в оволодінні професією. Надання інструктажу навчального характеру (кращі роботи учнів, еталони виробів, зразки). Показ учням, що потрібно зробити для усунення помилок та закріплення успіхів.

Залучення учнів до активного обговорення наслідків уроку. Об’єктивне та всебічне проведення аналізу наслідків уроку, аргументоване виставлення оцінок. Використання різних видів домашньої роботи: усні, письмові, графічні, практичні. Доручати учням самостійну роботу на складання технологічного процесу, що буде вивчатися на наступному уроці. Інструктування учнів про способі виконання комплексних завдань на основі міжпредметних зв’язків, конструювання пристроїв.

Білет №25

  1.  Цільова підготовка педагога до уроку.

ЦІльовенавчання - у плануванні і реалізації процесу навчання отримання високих кінцевих результатів у досягненні конкретних цілей навчання. Підготовка учителя до уроку в умовах цільової стратегії навчання. Вона починається з того, що вчитель намагається чітко і конкретно визначити цілі уроку, чітко уявити конкретні результати свої діяльності і спільної з нею діяльності кожного учня класу. Ці кінцеві результати можуть бути представлені у вигляді ступеня (рівня) досягнення цілей навчання: освітньої, розвивальної, виховної і політехнічної груп. З цього випливає вимога діагностичності цілей навчання взагалі і діагностичності уроку зокрема. наступним кроком у підготовці до уроку є визначення його змісту, тобто пошук відповіді на запитання: "Що вивчати на уроці?" Наступний етап у підготовці вчителя до уроку — вибір методів навчання, за допомогою яких (в їх системі, у їх зв´язку) учитель зможе забезпечити досягнення цілей уроку. ля успішного засвоєння нового матеріалу учитель змушений активізувати, доводити до готовності використання базові, опорні для нового матеріалу знання. їх вибір, забезпечення актуалізації і готовності до використання, а також визначення того місця уроку, де така готовність буде забезпечена — чи не найважливіший етап його підготовки і проведення. Інші рівні засвоєння знань: розпізнавання, репродуктивний, продуктивний, творчий вимагають своїх, досить специфічних для кожного з них дій учителя й учнів. Учитель не може обійтися без одержання інформації про ступінь досягнення цілей навчання на уроці.

  1.  Основні типи уроків теоретичного навчання.

Типи уроків теоретичного навчання:

• комбіновані (змішані) уроки; перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.• уроки засвоєння нових знань; Мета: оволодіння учнями новими навичками, матеріалом та новими способами діяльності.

• уроки формування навичок і вмінь; Мета: закріплення й усвідомлення раніше засвоєного матеріалу(знань, умінь, навичок) і формування нових навичок та вмінь. • уроки узагальнення і систематизації знань; повідомлення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; відтворення й узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповідних наукових ідей; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. • уроки практичного застосування знань, навичок і умінь; перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; осмислення змісту й послідовності застосування способів виконання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя; звіт учнів про роботу і теоретичне обґрунтування отриманих результатів; підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання. • уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь. повідомлення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних і змінних умовах; перевірка, аналіз і оцінка виконаних під час уроку робіт; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

  1.  Методика визначення навчальних цілей, дидактичних цілей уроку.

Визначення навчальних цілей заняття є одним з головних питань, від вирішення якого залежить методична організація заняття, вибір його форм, методів, засобів навчання та контролю. цьому сенсі навчальні цілі є системоутворюючим фактором, бо, відображуючи кінцеві необхідні результати досягнень студентів, чітко детермінують принципи побудови системи навчання по всіх основних її параметрах. Дидактична ціль – це розумовий, ідеальний образ кінцевого результату навчальної діяльності. Цілі можуть бути: стратегічні (головні для усього періоду навчання – здобути вищу освіту); тактичні (цілі короткого періоду – скласти залік аба екзамен); оперативні (на малий час – виконання розрахункової роботи). Навчальна ціль може формуватися таким чином: через вивчення змісту; через дії викладача; через поточні навчальні дії учнів; через результат навчальних дій. Існує 3 етапи формування цілей: I етап – визначення стратегічних навчальних цілей. II етап – це конкретизація сратегічни х цілей і формування тактичних цілей на підставі вивчення окремих предметів або їх циклів. III етап – це формування оперативних і робочих цілей, тобто цілей по кожному окремому заняттю. Він передбачає: розподіл цілей, що сформульовані; визначення дій, які повинні виконувати учні, які навчаються по окремій темі або уроку.   

Білет №26

  1.  Основні системи професійного навчання

Системою виробничого навчання зветься доцільне сполучення теоретичного і  практичного навчання, яке обумовлене специфікою теоретичних і практичних знань і послідовністю формування професійних умінь і навичок. Предметна система виникла передбачає одразу  виготовляти готові вироби без ретельного вивчення окремих складових операцій. В основу навчання була покладена ідея послідовного формування умінь і навичок виготовлення окремих деталей певного завершеного виробу. Операційна система - вона полягає у ретельному аналізі змісту праці і  відокремленні їїокремих компонентів. Суть цієї системи полягає у послідовному оволодінні прийомами виконання окремих операцій, не пов'язаних між собою в межах єдиного технологічного процесу, фактично незалежних від виду продукції, що вироблятиметься. Операційно — предметна система є логічним продовженням операційної системи. Суть її полягає у тому, що навчання відбуваються на виготовленні готових виробів. Вони підбираються таким чином, щоб в їх виготовленні були здебільш визначені операції. Моторно — тренувальна система — це варіант операційної системи, коли вся операція розподіляється на окремі робочі прийоми і рухи. Ці малі елементи відпрацьовувалися до автоматизму за допомогою окремих спеціальних пристосувань. Операційно — комплексна  - учні спочатку вивчають окремі операції, а потім-виконують комплексні роботи, до яких як складові входять ці операції.

  1.  Вимоги до сучасного уроку виробничого навчання

-загально педагогічні вимоги (пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу; урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; орієнтація на процес навчання; створення емоційно-актуального фону навчання; педагогічний такт і культура мови; пізнавальна самостійність учнів; чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку). -дидактичні вимоги (раціональне використання кожної хвилини уроку; використання активних методів навчання; зв'язок із раніше вивченим досвідом, набутим учнем; індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу; створення умов для успішного навчання учнів; чітке формулювання освітніх задач в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок  із розвиваючими та виховними задачами; вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів; реалізація на уроці всіх дидактичних принципів; організоване закінчення уроку.). -психологічні вимоги (урахування психологічних особливостей кожного учня; нормальний психологічний стан і гарний настрій майстра виробничого навчання; вимогливість і доброзичливість майстра виробничого навчання й учнів; педагогічна етика і психологічний такт.). -гігієнічні вимоги (дотримання певного температурного режиму; нормативність освітлення навчального приміщення, майстерні; провітрювання; чергування видів навчальної роботи; попередження перевантаження, стомлюваності школярів.)

  1.  Рольові ігри як один із видів заняття.

До активних форм навчання, які сприяють засвоєнню до 70% матеріалу, відносяться рольові ігри. Під час їх проведення розігруються ситуації, які студентам не траплялися у повсякденному житті. Кожна рольова гра може тривати декілька хвилин, за цей час студент має розіграти певну ситуацію всіма придатними для цього засобами. Метою рольових ігор є допомога студентам у дослідженні їх почуттів, думок та дій у вільній сприятливій обстановці. Рольові ігри можуть дати багатий матеріал для обговорення. Методика проведення:·   сформулювати проблему, яку буде ілюструвати рольова гра; визначити відповідно до сценічних ситуацій дійових осіб, їх кількість;·   вибрати спостерігачів рольової гри. Рольові ігри імітують реальні життєві події, тому вони повинні стосуватися проблем, на які немає однозначної відповіді. Викладач, не нав’язуючи своє бачення, може підкреслити ті моменти, в яких вдалося досягти згоди, і залишити відкритими ті, які потребують подальшого обговорення.

Білет №27

  1.  Концепція професійної освіти та завдання інженера педагога.

Провідні положення концепції професійної освіти на сучасному етапі розвитку суспільства визначають зміст та основні напрями діяльності майстра виробничого навчання та інших інженерно-педагогічних працівників професійних навчально-виховних закладів. В умовах децентралізації функцій управління навчальними закладами необхідною умовою реалізації концепції є обов'язковість базової загальної освіти. Робітничої кваліфікації молодь набуває в професійних навчально-виховних закладах різного типу. Слід врахувати, що навчанню в ПТУ може передувати профільна професійна підготовка випускників основної та середньої загальноосвітньої школи. Виходячи з основної мети професійної освіти, принципів і визначених положень, спрямованих на реалізацію концепції, органи народної освіти, інженерно-педагогічні колективи училищ і базові підприємства можуть визначати зміст, організаційні структури, форми, методи, засоби навчання і виховання. 

Концепцією визначено три цикли навчальних предметів: Професійно-технічний цикл, Природничо-науковий цикл. Відповідно до Концепції професійної освіти України кожен професійний навчально-виховний заклад, незалежно від відомчого підпорядкування розробляє на основі діючого законодавства свій Статут, в якому визначається мета і завдання його діяльності, організаційна структура, права та обов'язки членів інженерно-педагогічного та учнівського колективів.

У процесі своєї діяльності інженер-педагог вирішує такі завдання: а) проектує технології навчально-виховного процесу; б) створює дидактичні проети навчально-виховного процесу; в) формує науково-технічні знання учнів; г) організовує і здійснює процес пізнавальної діяльності учнів; д) створює психолого-педагогічний клімат учнів; е) виконує професійну підготовку учнів з теоретичного і виробничого навчання.

  1.  Загальні поняття: технологія навчання, інноваційна технологія.

Технології навчання - система методів, прийомів і дій вчителі й учнів у процесі навчання.

У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. нове  у педагогіці – це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а  й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв’язувати завдання виховання та освіти. Педагогічна технологія – це сукупна діяльність викладача і навчає мого, яка вміщує в собі два її компонента – викладання і навчання.

  1.  Структура уроку формування та вдосконалення умінь та навичок.

Урок формування та вдосконалення вмінь та навичок Мета: закріплення й усвідомлення раніше засвоєного матеріалу(знань, умінь, навичок) і формування нових навичок та вмінь. Структура: Організаційний момент. Актуалізація опорних знань та їх коригування. Повідомлення теми та мети. Мотивація навчальної діяльності. Вступні вправи(використання вивченого в стандартних умовах). Пробні та тренувальні вправи(використання вивченого в стандартних умовах). Творчі вправи. Підсумки уроку. Домашнє завдання.

Білет №28

  1.  Принципи професійної освіти, принцип зв’язку навчального заняття.

Принцип науковості. Полягає в доборі матеріалу, який відповідав би структурі певної галузі знань і навчального предмета, специфіці його розділів і тем. Учителя зобов'язує викладати предмет на підставі перевірених наукових даних, розкривати причинно-наслідкові зв'язки явищ, процесів, подій, новітні досягнення науки, зв'язок з іншими науками.Принцип систематичності та послідовності. Певною мірою він є похідним від принципу науковості, оскільки кожна наука має свою систему і послідовність викладання в навчальному процесі. Принцип доступності, дохідливості викладання. Виявляється в компенсуванні складнощів змісту навчального матеріалу майстерним його викладанням учителем або вдалою подачею автором підручника. Чим складнішим є матеріал, тим простіше, дохідливіше слід його подавати. Принцип зв'язку навчання з життям. Полягає у використанні на уроках життєвого досвіду учнів, розкритті практичної значимості знань, застосуванні їх у практичній діяльності; в участі школярів у громадському житті. Відповідно до нього, наукові положення в навчально-виховному процесі повинні підтверджуватися конкретною педагогічною практикою. Принцип свідомості й активності учнів. Принцип наочності. Передбачає навчання на основі живого сприймання конкретних предметів і явищ дійсності або їх зображень. Принцип міцності знань, умінь і навичок. Принцип індивідуального підходу до учнів. Принцип емоційності навчання. Принцип демократизації. Принцип виховання здорової дитини. Принцип диференціації навчального процесу. Передбачає дозування навчального матеріалу для учнів з урахуванням їх загального розвитку. Принцип оптимізації навчально-виховного процесу. Принцип нетрадиційності системи навчання. Полягає у використанні в класно-урочній системі нових форм навчання, які сприяють засвоєнню учнями знань на основі колоквіумів, заліків, рефератів, наукових повідомлень, участі в олімпіадах, конкурсах тощо.

  1.  Вимоги до вступного інструктажу.

ознайомлення учнів зі змістом майбутньої роботи і тих засобів, за допомогою яких її можна виконати (устаткування, інструменти, пристосування і т.д.);

ознайомлення з технічною документацією і вимогою до кінцевого результату (продукту) праці; пояснення правил у послідовності виконання роботи в цілому й окремих її частинах (прийомів, операцій і т.д.)

попередження учнів про можливі утруднення, помилки; при необхідності показ способів самоконтролю за виконанням операцій. Основу вступного інструктажу при вивченні операцій складають: пояснення і показ прийомів і способів виконання досліджуваної операції; широке застосування документів письмового інструктування, насамперед інструкційних карт; забезпечення міцного первісного засвоєння досліджуваних прийомів і способів всіма учнями навчальної групи; сполучення інструктування з виконанням вправ - при вивченні на уроці значної кількості різнорідних прийомів і способів виконання операції.

  1.  Структура уроку узагальнення та систематизації знань.

Урок узагальнення і систематизації знань: повідомлення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; відтворення й узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповідних наукових ідей; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Білет №29

  1.  Методика повідомлення ДЗ

Повідомлення домашнього завдання. Вчитель повинен продумувати його зміст, щоб воно було конкретним, посильним для учнів. Домашнє завдання не можна давати наспіх, коли пролунав дзвоник уроку. На повідомлення і пояснення домашніх завдань відводять спеціальний час. Домашнє завдання не завжди може бути повідомлене в заключній частині уроку, а тоді, коли цього вимагає логіка навчального процесу. Виконання домашнього завдання передбачає удосконалення засвоєних знань, їх застосування, узагальнення і систематизацію. Важливим завданням учителя є: пояснити зміст роботи, прийоми і послідовність її виконання та оформлення результатів. Зміст багатьох домашніх завдань є логічним продовженням класної роботи. Домашні завдання не повинні перевантажувати учнів. У тому випадку, коли завдання складне, вчителю необхідно переконатися, наскільки учні зрозуміли його суть, оволоділи прийомами виконання.  З метою розвитку здібностей і творчості учнів необхідно індивідуалізовувати домашні завдання. Для цього виділяють або спеціально розробляють три варіанти завдань: перший (високий рівень складності) – вимагає творчого підходу і пізнавальної самостійності; другий (середній рівень складності) – передбачає розв’язання складних завдань, які містять вказівки чи підказки; третій (низький рівень складності) – передбачає виконання завдань переважно репродуктивного характеру. Ефективною формою індивідуалізації домашньої роботи є підготовка завдань на картках.

  1.  Міжпредметні зв’язки та їх характеристика.

Міжпредметні зв’язки є важливою умовою міцності і дійовості знань і навичок. Вирішення проблеми між предметних зв’язків є важливою проблемою професійних навчальних закладів. Якщо умовно представити коло , де розташовані різні предмети в навчальному процесі, то  за двома концентричними колами містяться предмети теоретичного навчання (загальноосвітні предмети, деякі з них мають велике відношення один до одного). Ближчу до центру кола позицію займають дисципліни професійно-технічного циклу, які тісно пов'язані з «Виробничим навчанням»(Креслення, Матеріали і технології машин, Спеціальна технологія, Основи економічних знань). . До предметів загальноосвітнього циклу належать: математика, фізика,хімія, біологія, НВП, географія, іноземна мова. Диференціацію міжпредметних зв'язків треба проводити в эалежності від їх значущості для професійної і загальноосвітньої підготовки навчаючих.  У випадку вивчення спочатку предметів загальноосвітнього циклу вони безпосередньодопомагають фаховій підготовці тих, хто навчається, до професійної діяльності Друга група міжпредметних зв'язків — сегментна. В ній також маються дві підгрупи: загальноосвітня і інструментальна. Загальноосвітні зв'язки допомагають більш глибокому засвоєнню ідей і понять (наприклад, теорія побудови атома, яка вивчається у «Фізиці» і «Хімії»).

Зв'язків між окремими предметами їх можливо розподілити таким чином. П е р ш и й т и п з в ' я з к у полягає в тому, що один й той же об'єкт вивчається різними дисциплінами. Наприклад, властивості полімерів розглядаються в курсі «Хімії», «Фізики», «Біології» і «Загальної технології». Поняття «функціональна залежність» конкретизується у процесі вивчення «Фізики», «Хімії», «Біології», «Географії» загальнотехнічних предметів і «Виробничого навчання».

Д р у г и й т и п з в ' я з к у визначає універсальність загальних закономірностей, що вивчаються в різних предметах. Прикладом може служити атомно-молекулярна теорія побудови речовин, на підставі якої вивчаються якості металів, сплавів, полімерів. За допомогою цієї теорії розглядаються такі процеси, як термічна обробка (предмет «Матеріали і технологія машинобудування»), особливості механічної обробки («Спеціальна технологія», «Виробниче навчання») і таке інше.

Т р е т і й т и п з в ' я з к у пов'язаний з єдиним підходом до методів, які використовуються різними науковими і навчальними предметами. Наприклвд, метод спектроскопії використовується одночасно у «Фізиці», «Хімії», «Спеціальній технології».

  1.  Поняття про метод навчання, основні групи методів.

Метод (буквально шлях до чогось) означає спосіб досягнення мети, певним чином упорядковану діяльність.  Методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача, направленої на рішення завдань виховання і розвитку учнів в процесі навчання.  Методи навчання є одним з найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати мету і завдання навчання, досягнути засвоєння учнями певного змісту навчального матеріалу.Основні групи методів Три основні групи методів навчання:  методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності; методи стимулювання і мотивації навчальної діяльності; методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності. Класифікація методів навчання є відносно цілісною тому, що вона враховує всі основні структурні елементи діяльності (її організацію, стимулювання і контроль). Словесні методи навчання (відносяться оповідання, лекція, бесіда і ін.); Наочні методи навчання (є візуальним сприймання дійсності.); Практичні методи навчання (застосовуються прийоми: постановка завдання, планування його виконання, оперативного стимулювання, регулювання і контролю, аналізу підсумків практичної роботи, виявлення причин недоліків, корегування навчання для повного досягнення мети.); Індуктивні і дедуктивні методи навчання (означає вибір певної логіки розкриття змісту теми, яка вивчається: від приватного до загального і від загального до приватного); Репродуктивні і проблемно-пошукові методи навчання (програмоване навчання. )

Проблемно-пошукові методи (при використанні проблемно-пошукових методів навчання викладач використовує такі прийоми: створює проблемну ситуацію (ставить питання, пропонує задачу, експериментальне завдання), організує колективне обговорення можливих підходів до рішення проблемної ситуації, стимулює висування гіпотез, тощо)

Білет №30

  1.  Організація робочих місць учнів у навчальній майстерні.

В навчальних майстернях обладнуються робочі місця учнів індивідуального і колективного користування та робоче місце вчителя у відповідності до вимог ергономіки.Кількість робочих місць у майстернях визначається наповненістю класів з урахуванням поділу на підгрупи у відповідності до встановлених діючих нормативів. У навчальних майстернях обладнуються робочі місця учнів індивідуального і колективного користування, робоче місце вчителя. Конструкція й організація робочих місць повинні забезпечувати можливість виконання робіт у повній відповідності з навчальними програмами, а також враховувати відмінності антропометричних даних учнів, вимоги ергономіки, наукової організації праці та технічної естетики. Планування майстерень, розміщення в них робочих місць, обладнання і меблів повинні забезпечувати сприятливі і безпечні умови для організації навчально-виховного процесу, можливість контролю над діями кожного учня. Робоче місце учня для індивідуального користування - учнівський стіл з приставним сидінням. Робоче місце учня укомплектовується постійно застосовуваними інструментами і пристосуваннями, які розміщуються укладаннями різної конструкції. Кількість робочих місць у майстернях визначається наповнюваністю класів з урахуванням поділу на підгрупи у відповідності до встановлених норм: у міських школах з кількістю учнів 25 і більше осіб.

  1.  Дидактичні завдання уроку.

Чітке визначення освітніх завдань кожного уроку та їх творче поєднання із загальною метою вивчення конкретного предмета й формування особистості учня в навчально-виховному процесі;  оптимальне визначення змістового компонента кожного уроку з урахуванням особистісної спрямованості навчально-виховного процесу;  широке використання методів, прийомів і способів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та їхнього творчого розвитку;  творчий підхід до обгрунтування методики проведення кожного уроку;  опора на загальнолюдські цінності в застосуванні принципів навчання;  забезпечення активного зворотного зв'язку, дієвого контролю і управління тощо.  Кожне дидактичне завдання уроку обумовлює вибір методів навчання (МН). Структура методу є сукупністю елементів (прийомів, дій, операцій), послідовність яких залежить від змісту навчального матеріалу (ЗНМ).

  1.  Поняття про педагогічну діяльність, завдання професійної освіти.

Педагогічна діяльність - це особливий вид соціальної діяльності, що передбачає передавання від старших поколінь до молодших накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку і підготовки до виконання певних соціальних ролей у суспільстві. Педагогічну діяльність здійснюють не лише педагоги, а й батьки, громадські організації, керівники підприємств і установ, різні групи, а також значною мірою засоби масової інформації. Ця діяльність є загальнопедагогічною, тобто такою, яку здійснює кожна людина стосовно самої себе, своїх дітей, товаришів, колег тощо. Педагогічна діяльність як професійна здійснюється в спеціально організованих суспільством освітніх установах: дошкільних закладах, школах, професійно-технічних училищах,.
Основними видами педагогічної діяльності, яка здійснюється у цілісному педагогічному процесі, є викладання і виховна робота. Одним із завдань навчання є підготовка юної особистості до професійного вибору на основі певних знань і навичок. У зв'язку з цим загальна і політехнічна освіта є основою профорієнтації та професійної освіти. Професійна освіта — сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності.

Зміст професійної освіти забезпечує поглиблене вивчення наукових основ і технології обраного виду праці, формування спеціальних практичних умінь і навичок, виховання психологічних, моральних, естетичних якостей, необхідних фахівцеві конкретної галузі трудової діяльності.

Професійну освіту частково здійснюють загальноосвітні навчальні заклади в процесі профорієнтації, на факультативних заняттях, у різноманітних гуртках. Але в основному професійну освіту молодь здобуває у професійно-технічних училищах і вищих навчальних закладах різних типів і профілів.

  1.  Планування роботи майстра виробничого навчання
  2.  Методика аналізу навчальної літератури
  3.  Методи використання тренажерів на уроках теоретичного навчання
  4.  Сучасні методи навчання в умовах ПТО
  5.  Методика контролю за процесом формування професійних знань та умінь
  6.  Контрольне опитування як засіб навчання
  7.  Фактори ефективності уроку виробничого навчання
  8.  Критерії оптимізації процесу навчання
  9.  Організація праці та навчання в умовах виробництва
  10.  Вимоги до професійної діяльності інженера-педагога
  11.  Принцип  індивідуальне навчання
  12.  Методи формування інтересу до навчальної діяльності
  13.  Суть та завдання педагогічного підходу до навчання
  14.  Алгоритм підготовки викладача до уроку теоретичного навчання
  15.  Структура уроку корекції знань, умінь та навичок
  16.  Критерії доступності навчального матеріалу
  17.  Самоосвіта інженера-педагога
  18.  Структура проведення лабораторної роботи
  19.  Характеристика мотивів навчальної діяльності
  20.  Методи створення і використання наочних матеріалів
  21.  Структура проведення семінарського заняття
  22.  Методика проектування змісту професійної підготовки майбутніх фахівців
  23.  Засоби педагогічної діяльності
  24.  Методика проведення рольової гри
  25.  Нестандартні уроки, класифікація методики проведення
  26.  Методична структура проблемного уроку
  27.  Структура професійної діяльності інженера-педагога
  28.  Визначити та обґрунтувати   проективні  вміння викладача ПТНЗ
  29.  Поняття поурочно-тематичного планування
  30.  Структура контрольно-облікового уроку
  31.  Систематичність та послідовність навчання в закладах ПТНЗ
  32.  Види та методи контролю знань на уроці
  33.  Структура уроку засвоєння нових знань
  34.  Методика професійного навчання як галузь педагогіки
  35.  Мета та завдання інтерактивного навчання
  36.  Сутність поточного інструктажу
  37.  Характеристика форм та методів індивідуальної роботи з учнями
  38.  Організаційне вміння викладача ПТНЗ
  39.  Структура комбінованого уроку
  40.  Виховні завдання майстра виробничого навчання
  41.  Сутність та характеристика проблемного методу навчання
  42.  Структура нестандартного уроку
  43.  Видозміни уроків виробничого навчання
  44.  Професійна майстерність інженера-педагога
  45.  Основні вимоги до вступного інструктажу
  46.  Урок та його характеристика, методичні підструктури уроку.
  47.  Система методів проблеми навчання
  48.  Методика закріплення вивченого матеріалу та повідомлення д/з
  49.  Методика складання навчальної робочої програми з навчальної дисципліни
  50.  Методи самонавчання
  51.  Основні структурні елементи уроку та їх характеристика.
  52.  Методика складання плану навчального заняття
  53.  Взаємозв’язок теоретичного та виробничого навчання
  54.  Сутність лекцій як виду заняття
  55.  Суть та завдання технологічного підходу до навчання
  56.  Розкрийте поняття: виробнича практика, виробниче навчання, виробничий досвід, виробничий процес.
  57.  Технології закріплення вивченого матеріалу.
  58.  Інноваційні методи навчання та викладання.
  59.  Алгоритм підготовки майстра виробничого навчання до уроку.
  60.  Вимоги до проведення практичної роботи.
  61.  Об’єкт, предмет, завдання – дисципліни «Методика професійного навчання»
  62.  Поняття навчання, научіння, учіння.
  63.  Методика стимулювань і мотивацій до навчання.
  64.  Методика використання наочності на виробничому навчання
  65.  Характеристика основних форм навчання в закладах ПТО.
  66.  Структура уроку теоретичного навчання.
  67.  Інструкційно-технологічна карта як дидактичний засіб навчання
  68.  Вимоги до сучасного уроку теоретичного навчання.
  69.  Структура уроку закріплення знань, уміння та навичок.
  70.  Форми та методи навчання.
  71.  Методика конструктування навчальної програми.
  72.  Вимоги до проведення заключного інструктажу.
  73.  Цільова підготовка педагога до уроку.
  74.  Основні типи уроків теоретичного навчання.
  75.  Методика визначення навчальних цілей, дидактичних цілей уроку.
  76.  Основні системи професійного навчання
  77.  Вимоги до сучасного уроку виробничого навчання
  78.  Рольові ігри як один із видів заняття.
  79.  Концепція професійної освіти та завдання інженера педагога.
  80.  Загальні поняття: технологія навчання, інноваційна технологія.
  81.  Структура уроку формування та вдосконалення умінь та навичок.
  82.  Принципи професійної освіти, принцип зв’язку навчального заняття.
  83.  Вимоги до вступного інструктажу.
  84.  Структура уроку узагальнення та систематизації знань.
  85.  Методика повідомлення ДЗ
  86.  Міжпредметні зв’язки та їх характеристика.
  87.  Поняття про метод навчання, основні групи методів.
  88.  Організація робочих місць учнів у навчальній майстерні.
  89.  Дидактичні завдання уроку
  90.  Поняття про педагогічну діяльність, завдання професійної освіти.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50223. Визначення ширини забороненої зони напівпровідників з температурної залежності їх провідності 219.5 KB
  Цю залежність можна подати так: 1 де питома провідність власного напівпровідника при ; ширина забороненої зони напівпровідника; стала Больцмана. Тому ширину забороненої зони власного напівпровідника можна визначити із співвідношення:...
50224. Відкритий валютний ринок, його характеристика та інструменти 863 KB
  Валютний ринок – це сфера економічних відносин, щодо здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів в іноземній валюті з метою отримання прибутку та хеджування, а також операцій з інвестування валютного капіталу.
50225. ИЗУЧЕНИЕ ЭЛЕКТРОМАГНИТНЫХ ВОЛН В ДВУХПРОВОДНОЙ ЛИНИИ 160.5 KB
  Принципиальная схема установки или её главных узлов: Блоксхема лабораторной установки для изучения электромагнитных волн в двухпроводной линии Конструкции зондов для изучения распределения составляющих электромагнитного поля: а – петлевой зонд рамка; б – вибратор Схема установки для изучения электромагнитных волн в двухпроводной линии приведена на рис. В линии устанавливается распределение электромагнитного поля зависящее от величины нагрузочного сопротивления . Эти...
50226. Визначення довжини світлової хвилі за допомогою дифракційної гратки 170.5 KB
  При цьому кут між напрямком зору на нульовий максимум і максимум довільного порядку дорівнює куту дифракції який забезпечує умову ; . 2 З аналізу останнього співвідношення випливає що різним довжинам хвиль у максимумі одного порядку відповідають різні значення кута дифракції. Тому на...
50227. Вивчення обертання площини поляризації світла І визначення концентрації цукру в розчині 830 KB
  Обертання площини поляризації світла оптично прозорими речовинами Прилади і обладнання Цукрометр типу СУ4 набір трубок з розчинами цукру різних концентрацій соленоїд випрямляч струму типу ВС24М Теоретичні відомості та опис установки В даній лабораторній роботі для вивчення явища обертання площини поляризації світла використовується цукрометр типу СУ–4. Відлік значень кута обертання площини поляризації світла здійснюється за шкалою і ноніусом.
50228. Статистика. Предмет и методы статистики 946.26 KB
  Статистика - общественная наука, изучающая количественную сторону качественно определенных массовых социально-экономических явлений и процессов, их структуру и распределение, размещение в пространстве, движение во времени, выявляя действующие количественные зависимости, тенденции и закономерности в конкретных условиях, месте и времени.
50229. Експериментально визначити випромінювальну здатність вольфраму 158 KB
  Прилади і матеріали Оптичний пірометр із зникаючою ниткою електрична лампочка розжарення регулятор напруги ватметр блок живлення пірометра акумуляторна батарея Теоретичні відомості та опис установки Абсолютно чорні тіла є ідеалізацією реальних тіл. Дійсна температура пов’язана з яскравісною температурою Тя співвідношенням: 3 де ; =045– для вольфраму в області температур 1000–1500 0С ln045=08;...
50230. Эволюция Северной Атлантики 9.41 MB
  Прежде чем переходить непосредственно к исследованию конкретных этапов палеогеографического развития Северной Атлантики и сопряжённым с ними событиям необходимо провести чёткую демаркацию границ исследуемой территории, тем самым задав ту предметную область, рамках которой пойдёт дальнейшее повествование.
50231. ИЗУЧЕНИЕ ДИФРАКЦИИ СВЕТА ОТ ДИФРАКЦИОННОЙ РЕШЕТКИ 249.5 KB
  Явление дифракции света как и интерференции интерференция волн взаимное усиление или ослабление двух или более волн при их наложении друг на друга при одновременном распространении в пространстве связано с перераспределением энергии волн или интенсивности светового потока пропорциональной энергии волны в пространстве. Следовательно и при дифракции перераспределение интенсивности возникает вследствие интерференции множества элементарных Большое практическое значение имеет дифракция света при падении его на дифракционную решетку....