35877

Міжнародна економічна діяльність України

Контрольная

Мировая экономика и международное право

Факторна забезпеченість України як передумова її МЕД Фактори МЕДУ: 1 Первинні об’єктивні Географічне положення Ресурсний потенціал природні ресурси трудові ресурси технологічний уклад виробництваЦивілізаційнокультурні особливості 2 Вторинні суб’єктивні Модель управління Інструменти регулювання Інститути управління меду і мев Факторна забезпеченість України складається з багатьох компонентів: природноресурсний соціальнодемографічний виробничий аграрний трудовий рекреаційний інформац та інші потенціали.Актуальні...

Украинкский

2013-09-20

137.96 KB

27 чел.

1.Факторна забезпеченість України як передумова її МЕД

Фактори МЕДУ:

1 - Первинні (об’єктивні)

Географічне положення, Ресурсний потенціал (природні ресурси, трудові ресурси,  технологічний уклад виробництва),Цивілізаційно-культурні особливості

2 - Вторинні (суб’єктивні)

Модель управління ,Інструменти регулювання ,

Інститути управління меду і мев

Факторна забезпеченість України складається з багатьох компонентів: природно-ресурсний, соціально-демографічний, виробничий, аграрний, трудовий, рекреаційний, інформац та інші потенціали. За Сіті груп – У – 4 місце у світі по забезпеченню ресурсами. Ресурсами, що безпосередньо визначають експортну спеціалізацію та власне структуру економіки У. є залізна та марганцева руди та кольорові метели (значні запаси титату і золота). Визначальним фактором також є наявність великих покладів кам`яного вугілля. Варто відзначити поклади калійної, харчової солей,графіту, фосфоритів,топазу та ін. Важливе значення також мають родючі грунти У.Зручне географічне положення визначає зв»язки У з іншими країнами щодо транспортування, транспортних шляхів. Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєдіяльності населення. Важливе значення має доступ до Чорного моря.Рекреаційні ресурси забезп відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров'я і підтримки працездат ності населення. Науково-технічний потенціал. Високий рівень освіченості, дешева робоча сила – привабливість трудових ресурсів.

2.Актуальні пріоритети міжнародної економічної діяльності України

Відомо, що Україна оголосила своїм стратегічним пріоритетом інтеграцію до ЄС. Для досягнення цієї мети необхідно всебічно розвивати торгові зв’язки з країнами ЄС, а також з державами Східної Європи, які мають невдовзі приєднатися до цього інтеграційного угруповання.

Іншим пріоритетом України в її зовнішньоекономічній діяльності є Росія і інші країни колишнього СРСР, з якими Україна історично пов’язана тісними економічними зв’язками. У цих умовах їй належить вирішувати багато важливих проблем переходу до економіки відкритого типу.

структ імпорту, експорту;

Насьогодні головними тоговими партнерами України залишаються Росія, Білорусь, Туреччина, Китай, Німеччина, Польща, США (на них приходиться більше 50% експорту).

Негативні фактори розвитку зовнішньої торгівлі України: -низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг; -нерозвиненість базових інститутів ринкової економіки; -недосконалість механізмів державного регулювання; -нерозвиненість ринкової інфраструктури підтримки експорту.   

комплексна оптимізація механізму регулювання структури та умов експортно-імпортної діяльності

• переходу до переважно економічних та правових методів регулювання мі-жнародної торгової діяльності;

• застосування економічно виправданої (на базі точкової підт-римки) промислової, кредитної, податкової, організаційної полі-тики сприяння експортному виробництву;

• надання державних гарантій експорту, сприяння створенню компаній по страхуванню і перестрахуванню ризиків у зовніш-ньоекономічній діяльності, а також кредитних та інвестиційних ризиків

• поміркований протекціонізм

3.  Класифікація та характеристика форм міжнародної економічної діяльності України

виділимо такі форми МЕД:

  1.  м торг тов. і посл
  2.  м рух капіталів
  3.  м мігр роб сили
  4.  м вал-фін відносини
  5.  м спів роб у вир та науук-тех сферах
  6.  участь у діяльності мео
  7.  спільне розв глоб проблем розвитку

Історично першою й такою, що тривалий час доміну-вала за обсягами операцій, формою міжнар співробітницт-ва, - експорт товарів і послуг, а також їх імпорт. Ця ек діяльн може відбуватися за участі як приватних суб’єктів підприємницт, так і безпосередньо держави.

2.Останніми 10літт обсяги руху капітальних активів неухильно зростали, і цей фактор є важливим для розв відкритих економік. Міграція капіталів, з погляду певної країни, реалізується у фо-рмі вивозу капіталів (у цьому разі країна є донором, експортером капіталу) та ввозу капіталів до країни.

3. У сучасному, дедалі більш інтегрованому світі значно більшою динамікою відзначається й міжнародна міграція робо-чої сили — форма міжнародної економічної діяльності, яка в економіко-теоретичному плані є проявом руху іншого фактора виробництва — праці.

існує у формі еміграції та імміграції (виїзду з певної країни та в’їзду до неї людей через економічні, політичні та інші причини).

4. Останніми рок набула розвитку ще одна

ва-жлива форма МЕД — міжн валютно-фінанс відносини. Раніше вони виконували перева-жно допоміжні функції, а зараз набули самостійних ознак.

Значного поширення набуло міжнародне співробітни-цтво в окремих галузях виробництва, соціально-економічного життя, науково-технічного прогресу. Така кооперація не обо-в’язково відбувається в рамках тих або інших організаційних структур. Вона може мати місце під час виконання державами погоджених ними програм, зокрема проектів спільного науково-технічного розвитку.

укр. є членом або спост близько 70 мо

оон вел8

4.  Особливості формування відкритої економічної системи України

Відкрита економіка-це цілісна національна економіка, що функціонує як єдиний економічний комплекс, інтегрований у світовий ринок та світове господарство.

Кількісні показники виміру відкритості економіки україни: експортна та імпортна квоти більше 50% у 2010, зовн.торг. квота 104%, тобто економіка україни є занадто відкритою.

Світова економіка дедалі більшою мірою визначає особливос-ті розвитку України. Основні напрями впливу — збільшення об-сягів експорту та імпорту відносно ВВП та загострення ситуації із зовнішньою заборгованістю країни. Більша економічна відкритість національного господарства означає поглиблення та урізноманітнення форм, а також розши-рення обсягів його взаємодії із зовнішнім світом. Важливим кри-терієм та принциповим змістом відкритості економіки є наяв-ність ліберального режиму міжнародної економічної діяльності для ринкових суб’єктів. У свою чергу, ліберальність режиму мі-жнародної економічної взаємодії передбачає конкурентоспромо-жність національної економіки, її підприємницьких ланок. На стані відкритої економіки України протягом років реформ негативно позначалися занадто високі показники інфляції та зро-стання цін, які «тягнули» за собою показники ставок кредитуван-ня. Останнє, у свою чергу, погіршувало умови інвестування, зок-рема інвестування міжнародного. Утім, на етапі виходу з кризи саме цю проблему, як очікується, значною мірою вдасться розв’язати. Щоправда, погіршення світової кон’юнктури призве-де до нових ускладнень у формуванні платіжного балансу, пере-дусім рахунку поточних операцій, через зниження попиту на віт-чизняну експортну продукцію.

5.Суб'єкти міжнародної економічної діяльності України

зу про зед

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність ,постійно проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів)

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і законами України.

та інші

У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» установлено, у регулю-ванні міжнародної економічної діяльності також беруть участь:1. недержавні органи управління економікою (товарні, фондо-ві, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші ор-ганізації координаційного типу.

На між- або наддержавному рівні суб»єктами є всі міжнародні  організації – ЄС, група СБ, ЄБРР, МВФ, та ін.

6.Принципи міжнародної економічної діяльності України

Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються у нормах міжнародного права, а потім розвиваються у міжнародному економічному праві. Згідно Закону України “Про ЗЕД” (ст.2), суб”єкти ЗЕД України та іноземні суб єкти господарської діяльності при здійсненні ЗЕД керуються такими принципами:

1. принцип суверенітету народу України, що полягає у його виключному праві на зовнішньоекономічну діяльність на терито-рії держави відповідно до її законів; в обов’язку неухильно вико-нувати всі договори та зобов’язання України в галузі міжнарод-них економічних відносин; 2. принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб’єктів добровільно вступати у зовнішньое-кономічні зв’язки у будь-яких формах, прямо не заборонених чинним законодавством України; в обов’язку дотримуватись при цьому чинного законодавства України та у праві власності на одержані у процесі такої діяльності результати;

3. принцип юридичної рівності та недискримінації, що полягає у рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної ді-яльності незалежно від форм власності, у забороні обмежень дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів такої діяльності;

4. принцип верховенства закону, що полягає у регулюванні зо-внішньоекономічної діяльності тільки законами України, у забо-роні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють менш сприятливі умо-ви, ніж ті, які встановлені в законах України ;

5. принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в тому, що українська держава забез-печує рівний захист вітчизняних та іноземних суб’єктів такої діяльності в Україні — відповідно до вітчизняних законів та за кордоном — згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за кордоном відповідно до національних та міжнародних правових норм;

6. принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

 

7.  Рівні міжнародної економічної діяльності України

Макроекономічний рівень

Основними цілями є

Максимізація випуску продукції

Збільшення зайнятості

Подолання проблем розподілу доходів на національному рівні

Підвищення рівня життя

Забезпечення економічної безпеки

Механізм здійснення цілей

Принцип управління – протекціонізм, свобода торгівлі.

Інструменти регулювання – митні тарифи, експортні та імпортні квоти, ліцензії, субсидії, валютні курси, ціноутворення.

Інституційно-правові норми та структури, які регламентують порядок здійснення МЕД.

Мікроекономічний  рівень

Основними цілями є максимізація прибутку

Основними інструментами є

Розширення каналів збуту

Розширення виробництва в якості самостійної мети господарської  діяльності

Вирішення проблеми стабільності ціни (враховуючи коливання валютних курсів)

Подолання інституційних перешкод

Підвищення ефективності міжнародної господарської діяльності за допомогою міжнародного маркетингу.

Міжнародний рівень:

Цілі:

Стабільний розвиток

Інструменти

Система світової економіки

Міжнародні економічні інститути, які можна поділити на підрівні:

1 – міжнародні організації: міжнародні, регіональні, спеціалізовані.

2 – міжнародні режими: національні, дискримінаційні, преференційні.

Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між субєктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік.  При цьому виділяють такі 4 рівні: 1) Міжнар. ек. контакти.

2) Міжнар. ек. взаємодія.

3) Міжнар. ек. співробітництво.

4) Міжн. ек. інтеграція.

3 рівні системи регулювання МЕДУ: національний (державний), міжнародний (м0), наднаціональний(глобальний) – органи міжн регіон інтеграційних угрупувань.

  8.  Поняття платіжного балансу та його роль в системі макроекономічних показників в Україні

ПБ- співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону і сумою платежів за кордон протягом певного періоду (рік, квартал, місяць). Йдеться про всі угоди та трансакції між резидентами та нерезидентами протягом певного періоду.

Платіжний баланс можна поділити на— дебет і кредит. У першому випадку маємо приплив благ (товарів та послуг) до певної країни за зворотного руху платіжних засобів. У другому — відплив благ, за що резиденти країни отримують відповідні платежі. За типами операцій платіжний баланс складається з двох частин. Ними є: 1. Рахунок поточних операцій.  2. Рахунок руху капіталів.

1. Рахунок поточних операцій (current account). Це — розділ міжнародного рахунку країни (платіжного балансу), який відо-бражає рух за кордон та з-за кордону товарів, послуг та трансфе-ртних платежів. Він охоплює товарний експорт та імпорт, витра-ти на купівлю послуг (як факторних, так і нефакторних), зокрема таких, що супроводжують товарну торгівлю, а також незалежних від неї — туризм, страхування тощо.

2. Рахунок руху капіталів — це розділ міжнародного рахунку країни, який відображає рух кредитних ресурсів та фінансових активів за кордон та з-за кордону.

Рахунок руху капіталів складається з трьох частин: а) рахунка руху довгострокового капіталу; б) рахунка руху короткотермінового капіталу та в) рахунка руху резервів.

  Країна повинна рухатись до нульового сальдо платіжного балансу, для чого застосовуються такі заходи:

• валютні інтервенції;

• обмеження зовнішньоекономічних зв'язків;

• зміна внутрішньої фіскальної і грошово-кредитної політики;

• зміна валютного курсу.

Для утримання постійної рівноваги платіжного балансу треба підтримувати на незмінному рівні обсяг резервів. Якщо поточні диспропорції автономних угод не компенсуються операціями з резервами, вони коригуються ринковими силами, і часто – в напрямку скорочення обороту зовнішньої торгівлі. Додатне сальдо автономних угод нейтралізується підвищенням валютного курсу і скороченням чистого експорту переважно за рахунок зменшення експорту. Від'ємне сальдо автономних угод компенсується зниженням обмінного курсу та збільшенням чистого експорту, в тому числі – за рахунок скорочення імпорту.

9.  Платіжний баланс України: особливості формування, стан та динаміка

До 1993 р. статистика міжнародних операцій України була представлена торговельним балансом, балансом фінансових ресурсів та валютним планом країни.

Спеціальною Постановою КМУта НБУ 1993 р. на НБУ було покладено відповідальність за складання узагальненого платіжного балансу України. методика МВФ

Інформаційну базу платіжного балансу (як і в світовій практиці) становлять такі джерела:1. дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерезидентами);

МВФ отримує платіжний баланс України з 1994 р. З квітня 1996 р. розпочато видання щоквартальника “Платіжний баланс України”, в якому публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектора економіки та впливу поточної економічної політики на його стан.  

Національний банк України складає платіжний баланс, який базується на основі м/н операційній системі звітності (ITRS-international transaction reporting system), яка була розроблена у січні 1993 р. Операції звітуються у початковій валюті, накопичуються та кодуються у відповідності з ВРМ5 стандартною класифікацією.

з 2000 року у звязку з інтеграцією україни у світове госп стабільно зростають надходження від експорту (з 13 до 52 млн дол. сша ) та імпортні платежі (з 16 до 60 млн дол) за товари, імпорт-експорт послуг є набагато менш значними статтями.  Щодо рахунку капітальних операцій, до 2008 зростають прямі і до 2007 портфельні інвестиції, проте, у 2009 спостерігається зниження у звізку з кризою та подальше зростання у 2010 до 5759 і 4317 млн відповідно.
щодо динаміки 2009-2010, обсяг інвестицій зріс на 21% (15 прямі. 1,5 портфельні); суми наданих кредитів зменшуються, валюта і депозити-зростають.
 Практично вдвічі зростають резервні активи та валютні резерви.

виплата зовнішнього боргу

10.  Рахунок поточних операцій та особливості його формування в Україні

Рахунок поточних операцій узагальнює статистичні дані про рух товарів, послуг, доходів та поточних трансфертів. Баланс поточних операцій (сальдо рахунку) є підсумком торговельного балансу, балансу послуг, чистих доходів та чистих поточних трансфертів. Статті поточного рахунку характеризують джерела й напрямки використання національного доходу країни. Додатне сальдо поточного рахунку свідчить про перевищення національного доходу країни у звітному періоді над її витратами. Від'ємне сальдо поточного рахунку засвідчує протилежне.

Баланс товарів та послуг є загальною характеристикою платіжного балансу за найважливішими для країни поточними операціями — зовнішньою торгівлею товарами й послугами.

Торговельний баланс є різницею між вартістю експортованих та імпортованих товарів зп держкомстатом. Експорт та імпорт мають визначатися за однаковими цінами, а саме — цінами на умовах поставки F.O.B.  Торговельний баланс активний, якщо експорт товарів перевищує імпорт, і пасивний, якщо імпорт перевищує експорт. Пасивний торговельний баланс називається також дефіцитним.

Послуги. Міжнародна торгівля послугами охоплює подорожі, послуги транспорту, зв'язку, банківських та небанківських фінансових установ, платежі за використання вироблених (будинки, споруди, технічні засоби) і невироблених матеріальних (земля, надра, природні угіддя) та нематеріальних активів (плата за використання авторських прав, патентів, ліцензій). Вартість послуг, наданих резидентами нерезидентам, називається експортом послуг і відбивається в кредиті. Вартість послуг, отриманих резидентами від нерезидентів, називаєтья імпортом послуг і відбивається в дебеті.

Доходи. В україні сюди належать оплата праці, доходи від інвестицій (прямих, портфельних та інших). Сальдо доходів називається чистим зовнішнім доходом.

Поточні трансферти — це односторонні перекази, які збільшують можливий використовуваний доход, обсяг споживання товарів та послуг отримувача, але зменшують відповідні можливості донора. За змістом трансферт є операцією, яка перерозподіляє первинний доход й створює потік вторинного доходу. Поточні трансферти в укр розділяються на сектор держ управління та інші сектори (до яких належать грошові перекази працюючих за кордоном.)

Платежі від нерезидентів, відображаються в кредиті. надані нерезидентам, — у дебеті платіжного балансу.

11.Підприємство як суб'єкт міжнародної економічної діяльності

Підпр-во – це юрид особа, організ-но відокрем-на та екон-но само-стійна основна ланка вироб-ї сфери нар.гоп-ва, що виготовляє продукцію (виконує роботу, надає послуги).

Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок використання коштів підприємства в іноземній валюті визначається Кодексом та іншими законами.

Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства.

Підприємства, як і інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав, а також право на участь у міжнародних неурядових організаціях.

Підприємства та інші резиденти України можуть інвестувати майнові цінності за її межами з метою закріплення за філіалами, представництвами та іншими відокремленими підрозділами для виконання покладених на них завдана Такі інвестиції за кордон можуть здійснюватися у вигляді майнових прав та майна, крім сировини, комплектуючих виробів і запасних частин, товарів народного споживання, а також таких, які віднесено до високоліквідних та стосовно експорту яких передбачено ліцензування, квотування або спеціальний режим.

повяз з іншими: обєднання, регул: оподаткування, регул ЗЕД: митні форм, регул вал операцій тощо.

   12.  Критерії та показники відкритості економічної системи України

Відкрита економіка-це цілісна національна економіка, що функціонує як єдиний економічний комплекс, інтегрований у світовий ринок та світове господарство.

Кількісні показники виміру відкритості економіки україни: експортна та імпортна квоти більше 50% у 2010, зовн.торг. квота 104%, тобто економіка україни є занадто відкритою.

Критерії відкритості ек-ки: I.макрорівень: 1)усталена зовн-ек спеціалізація У на основі порівняння переваг еквівалентного обміну; 2)зіставленість пропорції вітчизняних та світових цін на основні товари; 3)стабільність валютно-фінансового стану; 4)міжнародна конвертація національної валюти.

II Мікрорівень: 1)вільний вихід підприємств усіх форм власності на зовнішні ринки товарів та послуг, капіталів, включаючи вільний вибір зарубіжних партнерів.

Умови відкритості ек-ки: 1)сприятливий інвестиційний клімат; 2)сприятливе тарифне і нетарифне державне регулюв ЗЕД; 3)доступність внутр ринку для іноземних технологій, інформації, робочої сили, управл досвіду.

Діяльність держави повинна орієнтув на: 1)відкриття внутр ринку для іноземної конкуренції у поєднанні з гнучкою системою захисту нац виробників; 2)забезпечення прав та ек гарантій, нормального функціонув іноземних підприємств; 3)зближення вітчизняного господарськ права з міжнар; 4)застосування загально-прийнятих засобів і методів регулюв ЗЕД України. Ступінь відкритості ек-ки Укр є вищим, ніж можна було очікувати, знаючи низьку конкурентоспроможність вітчизняного вир-ва.

13.  Зовнішньоекономічна політика України

ЗЕП держави – це цілеспрямована діяльність держави по формуванню і використанню зовн-ек зв’язків для зміцнення свого потенціалу і ефективної участі у світовій торгівлі.

інститути: національні органи влади, міжурядові органи (організації)

інструменти: економічні (імпорті тарифи, пільгові кредити тощо), адміністративні (ембарго, ліцензування тощо)

Основними елементами зовн-ек політики є: торговельна політика, валютна політика, політика іноземного інвестування.

Головними завдан зовн-ек політ України є:створення сприятливих умов для утриман експортерів на св. ринку; активіз зовн-ек зв’язків для україни; Утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави; Забезпечення стабільності міжнародного становища України; Збереження територіальної цілісності

Формування зовнішньої політики України здійснюється такими її державними органами

ВР України, Президент, НБУ, Державна Митна служба, Кабмін, Місцеві органи влади, Антимонопольний комітет, Ліквідаційна комісія з МТ

Розвиток двосторонніх міждержавних відносин, розширення участі в європейському регіональному співробітництві, співробітництво в рамках Співдружності незалежних держав, членство в ООН та інших універсальних міжнародних організаціях. Пріоритетними напрямами двосторонніх відносин України є активний розвиток стосунків з такими групами держав: західні держави – члени ЄС та НАТО, географічно близькі держави, країни Азії, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки

Концепція національних інтересів

Міжнародна економічна інтеграція і кооперування

ЕС-россия

сот

мвф, група св. банку

захист інвестицій: багі, мцуіс, 2ст угоди

14. Цілі держ політики регулювання відкритої ек

Відкрита економіка-це цілісна національна економіка, що функціонує як єдиний економічний комплекс, інтегрований у світовий ринок та світове господарство.

Кількісні показники виміру відкритості економіки україни: експортна та імпортна квоти більше 50% у 2010, зовн.торг. квота 104%, тобто економіка україни є занадто відкритою.

Цілі державної політики:

1. Утвердження і розвиток України як незалежної демократичної  держави.

2. Забезпечення стабільності міжнародного становища України.

3.  Збереження  територіальної    цілісності    держави    та  недоторканності її кордонів.

4. Включення національного господарства у світову  економічну систему для його повноцінного економічного розвитку,  забезпечення потреб громадян і підвищення добробуту народу.

5. Захист прав та інтересів громадян  України,  її  юридичних осіб за кордоном,  створення  умов  для  підтримання  контактів  з зарубіжними українцями і вихідцями з України, подання їм  допомоги згідно з міжнародним правом.

6.  Поширення  у  світі  образу  України  як   надійного    і передбачуваного партнера.     

Внутрішньою властивістю відкритої економіки є цілісність національної економіки, її функціонування як єдиного економічного комплексу, інтегрованого завдяки наявності зовнішнього сектора у світовий ринок і світове господарство.

Найважливішими умовами відкритості економіки є:

1)сприятливий інвестиційний клімат, який заохочує іноземних інвесторів до роботи на внутрішньому ринку країни;

2)сприятливе тарифне і нетарифне державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності;

3)доступність внутрішнього ринку для іноземної робочої сили, систем технологій, інформації та управлінського досвіду.

15.Інститути та інструменти державної підтримки міжнар економ діяльності України

інститути: національні органи влади, міжурядові органи (організації)

інструменти: економічні (імпорті тарифи, пільгові кредити тощо), адміністративні (ембарго, ліцензування тощо)

Структура інститутів, що управляють ЗЕД КабМін, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

, митні органи , ЦБ, Експ-імп банк, Цн стат управління, Департаменти зез при міністерствах, податкові відомства. Міністерство економічного розвитку і торгівлі 

здійснює функції керівництва, регулювання та контролю у галузі зовн торгівлі, виробляє розпорядження і слідкує за їх виконанням усіма підвідомчими їй організаціями. Функції: 1)Розробляє проекти торгових договорів, угод і конвенцій з питань зовнішньої торгівлі, проводить переговори з іноземними державами і підписує торгові договори і угоди за уповноваженням свого уряду; 2)Контролює і регулює діяльність експортно-імпортних об єднань, торгових представництв за кордоном, займається питанням митної та вал-фін  політики; 3)Видає експ та імпортні ліцензії, реєструє контракти, займається підготовкою і підбором кадрів тощо.

Торгові представництва країни в іноз державах захищають за кордоном права даної країни в галузі зовн торгівлі.

ЦБ відіграє важливу роль в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю валютно-фінансовими інструментами, регулюванням курсу нац валюти.

Митні органи – це держ установа, що контролює експ-імп потоки на митному кордоні країни; вони ведуть митну статистику, розробляють митні правила і процедури, стягують митні збори, мито та податки.

МЗС сприяє визначенню зовнішньопол орієнтирів і зовнішньоп забезпеченню зовнішньоек інтересів нац експортерів та імпортерів.

Щодо інструментів держ рег-ня фінансових потоків, то необхідно порівняти політику вільної торгівлі та протекціонізму. (поміркований протекціонізм)

інструменти: превентивне правове регулювання, торговельні режими, митне оподаткування, внутрішнє (національне) оподаткування імпортних товарів, кількісні обмеження, технічні бар’єри, адміністративні формальності, екстрене правове регулювання, внутрішні фінансові та грошово-кредитні заходи, валютно-кредитне регулювання, організаційно-технічне сприяння експорту.

16.  Державна політика захисту галузей національного виробництва: цілі та методи

Економіка України забезпечується продукцією власного виробництва на 82%. Важливе місце належить проведенню державою ефективної зовніш-ньоторговельної політики – одного з важливих елементів впливу на сприяння розвитку власного виробництва, підтримку вітчизняного товаровиробника. До найголовніших заходів державної політики захисту галузей нац вир-ва слід віднести заходи протекціонізму (П).

П – це політика захисту внутр. ринку та нац товаровиробників від іноземної конкуренції шляхом застосування тариф та нетариф інструментів торговельної політики, а також патерналістських засобів впливу на розвиток ек-ки, окрем галузей або в-ва вцілому.   Патерналізм – засоби підтримки нац в-ва – це цілеспрямований вплив на параметри ек діяльності з метою покращення показників ек розвитку, ↑ обсягів виробленої продукції, ↑ конкурентоспроможності нац в-ва.

Щодо тариф методів, то основними ф-ціями мит тарифів є: - захист нац виробників від інозем конкуренції; - збір мит податей є важливим джерелом надходжень до держ   б-ту; - мит тарифи широко використовуються  для покращення умов доступу нац товарів на іноземні ринки; - ставки мит тарифів впливають на стан платіжного балансу країни.  До найбільш розповсюджених інструментів нетариф адміністративного рег-ня ЗЕД відносять ліцензії та квоти.

торговельні режими, митне оподаткування, внутрішнє (національне) оподаткування імпортних товарів, кількісні обмеження, технічні бар’єри, адміністративні формальності, екстрене правове регулювання, внутрішні фінансові та грошово-кредитні заходи, валютно-кредитне регулювання, організаційно-технічне сприяння експорту.

Цілі протекціонізму:

- здійснення позитив впливу на нац в-во, що вирішує: проблеми зайнятості, ↑ НД, ВВП; - покращення умов формування плат балансу та ек кон”юнктури;

- забезпечення стабільності нац ек та ек безпеки шляхом недопущення інозем конкурентів до деяких ключових сфер соц-ек життя держави; - розв”язаня соц проблем.

17.  Охарактеризуйте основні макроекономічні показники України за останній рік

В умовах пожвавлення світової економіки з початку 2010 року в Україні спостерігається поступове відновлення позитивної динаміки економічного зростання.

ВВП номінальний 1,314 трлн грн., +5,2%

Промислове в-во +7,6% (в-во хімікатів, машин та устаткування, автомобілів зросло на близько 25%)

офіційний рівень безробіття 1,8 % (2% у 2010)

інфляція 4,6% (9,1 у 2010)

імпорт товарів 82.6 млрд дол. +33%

експорт 68,4 + 33%

зовн торгівля послугами є  на порядок меншою: експорт 11,8 млрд, імпорт 5,4 млрд

в експорті переважають:

II. Продукти рослинного походження

V. Мінеральнi продукти

VI. Продукцiя хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловостi

XV. Недорогоцінні метали та вироби з них

XVI. Механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку

Ці ж товари в імпорті, крім прод рослинного походження.

Осн імпортери укр. продукції: Російська Федерація

Туреччина

Iталiя

Білорусь

Швеція

Експортери: Російська Федерація

Китай

Нiмеччина

Польща

Швеція

ПІІ у 2011 49 млрд дол., 25%-Кіпр, також Нім, Нідерл, Росія, Австрія

18.  Сутність та особливості процесів інтернаціоналізації української економіки

Інтернаціоналізація — це процес розширення господарської діяльності за межі окремих національних економік у вигляді ба-гатосторонніх коопераційних контактів з метою збільшення про-дуктивності та підвищення ефективності виробництва.

Сказане стосується України, для економіки якої характерним є:1. абсолютне та співвідносне зростання інтернаціоналізованої частки виробленого та споживаного продуктів (тобто експорту та імпорту); 2. збільшення ваги та значення ек об’єктів, які перебувають у повній або частковій власності іноземців (динаміка ПІІ);3. інтеграція економіки країни в міжнародні валют-но-фінансові, кредитні відносини з міжнародними та іноземними суб’єктами — державами, спеціалізованими організаціями, (ЄБРР, МВФ, Світовим банком)

Ще однією особливістю процесів інтернаціоналізації з участю України є нерівномірність розподілу експортних виробництв. Наприклад, основу експортного потенціалу України становлять східні ТВК, передусім регіони Кривбасу та Донбасу, і водночас ряд західних та центральних областей України здійснюють мізерний експорт продукції.

Особливу роль у формуванні експортного потенціалу України відіграє Київ, на який припадає і левова частка зарубіжних інвестицій до країни

перевищ імпорту

ті ж самі групи товарів: . Мінеральнi продукти, Продукцiя хiмiчної промисловості, недорогоцінні метали , Механічне обладнання.

В останні роки зростає експорт України до інших республік колишнього Радянського Союзу, в тому числі за останні два-три роки експорт до Білорусі зріс майже на третину, до Молдови —в 1,6 раза, до Грузії — більше ніж у 10 разів, в Узбекистан -в 1,6 раза і т. д.

У цілому Україна має позитивне зовнішньоторговельне сальдо Білоруссю, Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Молдовою, ТаджІ кистаном, Узбекистаном, Естонією. Разом з тим Україна має вели, від'ємне торговельне сальдо з Росією, Туркменістаном, Казахстаном.

В останні роки великі експортні поставки Україна здійснювала до Китаю (майже 1,5 млрд. дол., або 10% загального обсягу експорту; Туреччини (майже 700 млн. дол., або близько 5%), Німеччини (майже 600 млн. дол., або 4%), Італії (близько 3%), Польщі (майже 3%).

Найбільші імпортні поставки в Україну надходять з Німеччини (більше ніж 1,3 млрд. дол., або майже 8% загального імпорту), США (майже 700 млн. дол., або 4%), Польщі (більше ніж 3%), Італії (більше ніж 2%), Франції (майже 2%), Великобританії (1,5%).

Сучасна зовнішньоекономічна політика України спрямована на формування нового торговельного режиму з подальшою інтеграцією до світового економічного простору шляхом поступового і зваженого збільшення ступеня відкритості національної економіки.

СОТ, ЄС, РОСІЯ

19. Україна в системі рейтингових оцінок національної конкурентоспроможності країн 

Міжнародна конкурентоспроможність країни — це здатність країни створити таке національне бізнес середовище за умов вільного і справедливого ринку, в якому вітчизняні товаровиробники можуть постійно розвивати свої конкурентні переваги та займати і утримувати стійкі позиції на певних сегментах світового ринку. 

Серед найбільш відомих центрів по вивченню конкурентноздатності країн виділяються: Інститут стратегії й конкурентноздатності при Гарвардському університеті (США), Міжнародний інститут розвитку менеджменту (IMD) (Лозанна, Швейцарія), Світовий  економічний форум (Давос, Швейцарія).

Узагальн матер по Україні. Мін Ек розв і торгівлі України «Конкурентоспроможність економіки України: місце укр. в основних світових рейтингах»

82 місце за ГІК у 2011/12 –піднялась на 7 позицій.

Тип розвитку: перехід від екстенсивного до інтенс.

Складові що покращились: макроек стабільність 112 (+20), рівень розв фін ринку 116 (3), держ та сусп установи (131+ 3), технологічна готовність 82+1.

погіршення: Інновації 74, охор зд і почат освіта 74, ефективність ринку праці 61, во і навчаня 51, удосконалення бізнесу 103, інфраструктура 71

без змін: ефективність товарного ринку 129, розмір ринку 38

не досягли до кризового рівня 2007!!!!

найб покращення: макроек стабільність: покращення за компонентами індекс спож цін, дефіцит держбюджету, кредитний рейтинг, рівень внутр. заощаджень, крім держ. борг.

позит фактори також: збільшення присутності венчурного капіталу і доступності позик, розвиток іт, збільш співпраці у наук а тех. сфері

негативні:ненадійність банкув перед ост 141місце, зниження підтримки урядом передових технол, корупція

!!!стара статистика (под)

20.Особливості формування моделі стратегії національної безпеки України

чинна стратегія 2007, розробляється нова

Найгострішим викликом для безпеки України сьогодні є впливи світових фінансово-економічних криз. 2009 року ВВП України скоротився на 15%,

Значними негативними наслідками Україні загрожують можливі «валютні війни» найбільших світових економік

виснаження традиційних енергетичних ресурсів, посилення конкуренції за доступ до них та контроль над маршрутами їх транспортування.

Україна сьогодні виробляє лише близько 25% нафти та природного газу, які споживає національна економіка; існує надмірна залежність від імпорту енергетичних ресурсів з одного джерела.

Ще одна регіональна тенденція, котра має надзвичайну вагу для нашої країни, — демографічна криза:зменшення частки працездатного населення, яка для України поєднується з процесом зменшення чисельності населення.

Ще одна глобальна проблема, від якої нам уже несила ховатися, — кліматичні зміни. У посідає двадцять перше місце серед країн—забруднювачів атмосфери, причому основна причина викидів парникових газів — надзвичайно високий рівень енергоємності української економіки

Для розробки Стратегії національної безпеки України необхідно проаналізувати сучасні тенденції та загрози у сфері інформаційної безпеки, що стосуються державних систем телекомунікацій, серверів, інтернет-комунікацій, баз даних та таких важливих галузей, як фінансовий ринок (біржі, банки), транспорт, зокрема системи контролю повітряного руху.

У світі загострюється міжнародна конкуренція. Посилюється негативний вплив глобального потепління, нестачі питної води та продуктів харчування. Зростають загрози міжнародного тероризму, незаконної міграції, торгівлі наркотиками та людьми. Поглиблюється розрив у розвитку країн.

Найбільші й найочевидніші загрози для їхньої безпеки йдуть  зсередини країни. І пов’язані вони є з неефективністю держави: з корумпованістю чиновників та правоохоронців, неефективністю судів; непередбачуваністю економічної ситуації, недоступністю ефективної медичної допомоги, освіти.

Тому питання ефективності та спроможності державного управління має стати ключовим у процесі обговоренні змісту майбутньої Стратегії національної безпеки. Рецепт ефективності стратегії національної безпеки та відповіді на зовнішні і внутрішні безпекові ризики полягає у проведенні системних внутрішніх реформ, які мають бути спрямованими на створення гнучкої, дієздатної й демократичної системи державного управління.

21.Зовнішньополітична сфера та економічна сфера державної політик

Основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є:

у зовнішньополітичній сфері:

-створення сприятливих зовнішньополітичних умов для прогресивного економічного і соціального розвитку України;

-запобігання втручанню у внутрішні справи України  з боку інших держав;

-забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у Європейському Союзі при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства країнами Співдружності Незалежних Держав;

-сприяння усуненню конфліктів, та участь у міжнародній миротворчій діяльності під егідою ООН, ОБСЄ, інших міжнародних організацій у сфері безпеки;

-адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

Україна розвиватиме свою зовнішньополітичну активність  і  на субрегіональних напрямах.  Інтереси  України  як  морської  держави  вимагають   надання пріоритетного значення  активізації  її  участі  у  Чорноморському економічному співробітництві та  Дунайській  комісії.

**

ЗЕП держави – це цілеспрямована діяльність держави по формуванню і використанню зовн-ек зв’язків для зміцнення свого потенціалу і ефективної участі у світовій торгівлі.

Основними елементами зовн-ек політики є: торговельна політика, валютна політика, політика іноземного інвестування.

Головними завдан зовн-ек політ України є:створення сприятливих умов для утриман експортерів на св. ринку; активіз зовн-ек зв’язків для україни; Утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави; Забезпечення стабільності міжнародного становища України; Збереження територіальної цілісності

Розвиток двосторонніх міждержавних відносин, розширення участі в європейському регіональному співробітництві, співробітництво в рамках Співдружності незалежних держав, членство в ООН та інших універсальних міжнародних організаціях. Пріоритетними напрямами двосторонніх відносин України є активний розвиток стосунків з такими групами держав: західні держави – члени ЄС та НАТО, географічно близькі держави, країни Азії, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки

Концепція національних інтересів

Міжнародна економічна інтеграція і кооперування

ЕС-россия

сот

мвф, група св. банку

захист інвестицій: багі, мцуіс, 2ст угоди

Важл у науково-технологічній сфері:

-подолання  відставання України від розвинутих країн;

-регулювання відплив учених, кваліфікованої робочої сили за межі України.

22.Актуальні проблеми економічної безпеки України

Завдяки створенню   на   попередньому   етапі  базових  засад незалежності   і   державності   України,   утвердженню   її    як повноправного   суб'єкта   світового  співтовариства,  внормуванню відносин  з   сусідніми   державами   можливості   загрози   нашій державності   зміщуються  зараз  у  площину  економічної  безпеки.

Найгострішим викликом для безпеки України сьогодні є впливи світових фінансово-економічних криз. 2009 року ВВП України скоротився на 15%,

Значними негативними наслідками Україні загрожують можливі «валютні війни» найбільших світових економік

виснаження традиційних енергетичних ресурсів, посилення конкуренції за доступ до них та контроль над маршрутами їх транспортування.

Україна сьогодні виробляє лише близько 25% нафти та природного газу, які споживає національна економіка; існує надмірна залежність від імпорту енергетичних ресурсів з одного джерела.

Ще одна регіональна тенденція, котра має надзвичайну вагу для нашої країни, — демографічна криза:зменшення частки працездатного населення, яка для України поєднується з процесом зменшення чисельності населення.

Відтік умів

У світі загострюється міжнародна конкуренція. Поглиблюється розрив у розвитку країн.

Найбільші й найочевидніші загрози для їхньої безпеки йдуть  зсередини країни. І пов’язані вони є з неефективністю держави: з корумпованістю чиновників та правоохоронців, неефективністю судів; непередбачуваністю економічної ситуації, недоступністю ефективної медичної допомоги, освіти.

!!! конкурентоспроможність

інв клімат

інформ безпека

Тому питання ефективності та спроможності державного управління має стати ключовим у процесі обговоренні змісту майбутньої Стратегії національної безпеки.

23.Аналітична оцінка людського потенціалу в Україні та країнах світу

Людський потенціал є соціально-економічною категорією, зміст якої розкривається у прояві якісних і кількісних біологічних, фізіологічних, духовних, моральних, творчих, соціальних, економічних та інтелектуальних властивостей індивіда, соціальних груп або населення країни, які лише за умови їх ефективного використання забезпечують його розширене відтворення.

Розширене відтворення людського потенціалу стає можливим за умов зростання життєвого рівня населення, а саме таких показників як: структура доходів і витрат, величина середньої і мінімальної заробітної плати, заборгованість по заробітній платі, підвищення прожиткового мінімуму, розмірів пенсій та державної допомоги.

ІРЛП- був розроблений у 1990 році і використовується з 1993 року ООН в щорічному звіті до розвитку людського потенціалу.

При підрахунку ІРЛП враховують три види показників:

=Середня тривалість життя при народженні 

=Індекс освіти: рівень грамотності дорослого населення країни (2/3 індексу) і сукупна частка учнів та студентів (1/3 індексу).

=Рівень життя, оцінений через ВВП на душу населення за ПКС

Також ООн обчислює індекси генд нерівності та багатовимірний індекс бідності.

За цими показниками основні країни світу поділені на чотири групи – з дуже високим рівнем людського розвитку(47: норв, астрал, нідерл, сша, нова зел, нім), високим (Румунія, мекс, білорусь(65), росія (66), Україна (76)), середнім (йордан, шріланка, туркменістан, молдова) і низьким (Кенія, пакистан, ангола) .

Україна, за даними доповіді ООН 2010 року, на 69-му місці.

У 1 групі середня тривалість життя коливається від 78 до 83 років, рівень ВВП на душу населення – від 17 до понад 80 тисяч доларів, тривалість навчання – від 13 до 20 років.

Україна виграє лише завдяки традиційному рівню освіти

Україна, яка має середню тривалість життя на рівні 68,5 років, тривалість освіти – 11 років і понад 6 тисяч доларів ВВП на душу населення.

Україна перебуває десь у середині країн з високим рівнем Індексу людського розвитку лише за рахунок традиційно високого рівня освіти, бо за іншими показниками вона значно поступається європейським країнам.

Щодо динаміки ІРЛП, найбільше зростання за 2000-11 Куба, казах, китай,венесуела-близько 1,5% за рік. Україна 0,78%, Росія – 0,81%.

Індекс генд нерівності найнижчий у Шв (0,05), Нідерл,Данії. Укр №57 (0,33), рос №59. Найб-у центр африці та арабських країнах.

БІБ-не всі країни, укр. до 2007 у 2007 0,008; Рос 0,005.

24.Сучасні форми залучення труд рес в МЕД

Міжнародний, або світовий, ринок праці — це система відно­син, що виникають з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту, які склалися через нерівномірність кількісного та якісного розміщення робочої сили по країнах світу та розбіжності в національних підходах до її відтворення.

Основними тенденціями розвитку міжнародного ринку праці є його глобалізація, посилення міграційних процесів, розширення використання міжнародних трудових норм тощо.

Форми залучення робочої сили досить різноманітні. 

Велике значення сьогодні має пропаганда переваг підприємства на міжнародному рівні:

у виробничій сфері (умови праці, рівень зп);

у соціальній (можливості професійно-кваліфікаційного просування, вдосконалення навичок а знань, соціальне і медичне страхування);

у невиробничій (можливість користування дитячими садками, базами відпочинку, одержання житла, тощо).

Разом із розповсюдженням засобів зв’язку та комунікацій суттєво розширилися форми залучення іноземних трудових ресурсів. Окрім використання державних центрів зайнятості та бірж праці, які б співпрацювали між собою на міжнародному рівні стало можливим використання:

- комерційних, в тому числі міжнародних підприємств та організацій по працевлаштуванню,

- контрактів іноземних компаній з навчальними закладами національного рівня щодо працевлаштування

- міжнародних ярмарків вакансій та семінарів про компанію та перспективи працевлаштування закордоном

- приватних фірм та агентств з набору персоналу

- інтернет мережі для розміщення вакансій на власних сайтах іноземних компаній та розсилки

- міжнародних телевізійних каналів та міжнародної преси для розміщення оголошень

- проведення вебінарів  через мережу інтернет з метою ознайомлення з можливостями отримання робочого місця в певних іноземних компаніях, а також інформування про вимоги до кандидатів через Скайп.

- створення і розміщення інформації про вакансії в соціальних мережах (н-д: LinkedIn)

Також останнім часом все частіше застосовується лізинг – залучення працівників на тимчасові роботи на договірній основі з іншими міжнародними організаціями.

25. Регулювання міжнародної міграції людських ресурсів в Україні

В процесі регулювання міжнародної міграції задіяні уряди держав та специфічні міжнародні організації. Рівні регулювання:

• національний — сукупність заходів окремої держави щодо здійснення міграційної політики у своїй країні;

• міжнародний — діяльність МО;

• інтеграційний — методи, які застосовуються країнами-учасницями інтеграції щодо регулювання ММРС в рамках інтеграційного об´єднання.

В Україні державна міграційна політика базується на основоположних державних нормативно-пра­вових документах і міжнародних правових актах, таких як Закони України «Про громадянство України», «Про правовий статус іно­земців», «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», «Про зайнятість населення», «Про рати­фікацію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів»; Постанова Кабінету Міністрів України «Про правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію»; Міжнародна Конвенція ООН про захист прав трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей, двосторонні угоди.

Важливою формою регулювання міграції з боку держави є встановлення кількісних квот на в´їзд іммігрантів до країни. Країни, які приймають робочу силу, діють вибірково, Перевага надається мігрантам, які володіють значним людським і фінансовим капіталом. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 2 червня 2003 року всього в нашу країну можуть в´їхати майже 24 тис. іноземних громадян.

До методів регулювання міжнародної міграції робочої сили належать:

1) адміністративно-правові ме— законодавство про юридичний, політичний і професійний статуси іммігрантів;

діяльність національні служби іммігрантів, які проводять:

• контроль за в´їздом іммігрантів до країни;

• видають дозвіл на в´їзд на роботу;

• видають дозвіл на перебування іммігрантів у країні;\

— міжурядові угоди з регулювання міграції робочої сили;

2) економічні методи включають:

а) вербування іноземних робітників, що включає такі стимули:

• надання роботи; • порівняно високий рівень заробітної плати; • житлові умови; • отримання кваліфікації й освіти; • медичне обслуговування тощо;

б) залучення приватних посередників до вербування іммігрантів;

в) видання ліцензій, які дозволяють вербувати робітників за кордоном.

Україна є членом Міжнародної організації праці, спеціалізованої структури ООН, яка здійснює регулювання умов праці, вивчає характер зайнятості в країнах, зокрема зайнятості мігрантів.

Провідним міжнародним спеціалізованим органом, який призначений регулювати процеси міграції, є Міжнародна організація з міграції (Укр-член з 2002)р.

26.Наслідки ММЛР на ринку праці України\

32.Соціально-економічні наслідки

2-3 млн українців працюють за кордоном, до 10% працезд населення.

Демографічні наслідки міграції. За даними обстеження Держслужби статистики., 14 % трудових мігрантів не планують повертатися на Батьківщину, причому частка орієнтованих на постійне проживання поза Україною жінок-мігранток сягає майже третини.

Вплив трудової міграції на ринок праці неоднозначний. З одного боку, це – чинник, який послаблює тиск на нього. Водночас, в регіонах масового відпливу мігрантів навіть нині, в умовах ще не подоланої кризи, спостерігається нестача медичних та педагогічних працівників, будівельників, зварювальників, водіїв, фахівців нафтодобування тощо.

 Найсерйознішу проблему становить «відплив мізків», що обумовлює погіршення якісних характеристик зайнятих. За оцінками експертів, в 1990ті рр. Україна втратила 15-20 % свого інтелектуального потенціалу внаслідок еміграції та переходу фахівців на роботи, що не потребували професійної праці та фахових знань. 

+: підвищення рівня каліф за кордоном

 Вплив на економіку. Заробітки працівників-мігрантів перетворилися на важливий чинник соціально-економічного розвитку України. За даними Національного банку, країна отримує понад 5 млрд доларів США приватних переказів з-за кордону щорічно, що співставне з 4-5 % ВВП. Зароблені мігрантами за кордоном кошти витрачаються передовсім на споживання. Вони мають велике значення для добробуту домогосподарств, проте інвестиційне їх використання незначне. За даними різних опитувань, до відкриття чи розширення бізнесу за рахунок зароблених за кордоном коштів вдаються лише 7-8 % мігрантів.

Житлові інвестиції мігрантів обумовили швидке зростання введення житла в експлуатацію в регіонах із значною трудовою міграцією за кордон, показники якого помітно перевищували середньоукраїнський рівень. З інш боку саме перекази з-за кордону значною мірою сприяли економічно невиправданому зростанню цін на нерухомість.

Вплив відсутності одного або й обох з подружжя на сімейні відносини та виховання дітей є незаперечно негативним.

Вплив на соціальну сферу. Більшість мігрантів  працюють за кордоном за наймом, проте, за даними обстежень, трудовий контракт мають лише третина з них, решта – усну домовленість. Причому лише половина тих, хто має контракт, охоплена соціальним страхуванням. В україні соц. тягар несе держава.

27.Міжнародна трудова міграція як основа формування міграційного капіталу 

28. Вплив МК на розвиток економіки.

Міграцією робочої сили називається переміщення працездатного населення із одних країн в інші терміном більше ніж на один рік, викликане причинами економічного, політичного чи іншого характеру. 

За даними Міжнародної організації з міграції кількість трудових мігрантів у світі постійно зростає і наближується до 200 млн. осіб. В розвинутих країнах вони стали невід'ємною частиною економіки.

Міграційний капітал-це та заощаджена частина доходу мігрантів, який спрямовується на їх батьківщину і стимулює людський, соціальний та економічний розвиток домогосподарств місцевих територій і країни загалом

У країнах, що розвиваються міграційний капітал значно перевищує обсяги міжнародної технічної допомоги і є більш ефективним інструментом боротьби з бідністю шляхом прямого досягання тих, хто потребує матеріальної допомоги. Кошти, зароблені мігрантами, використовуються для оплати витрат на охорону здоров'я, освіту та інших комунальних послуг, які мають важливе значення для розвитку.

У багатьох країнах існують асоціації трудових мігрантів, які реалізують проекти спільного використання міграційного капіталу на розвиток сфери охорони здоров'я, освіти, соціальної інфраструктури їхніх регіонів, міст та селищ.

Міграційний капітал є також джерелом фінансування економічного зростання. Грошові перекази формують інвестиційну базу особливо для малого і середнього бізнесу. Завдяки мультиплікаційному ефекту зростає споживчий попит населення. Зростання споживання збільшує також доходи бюджетів через сплату прямих і непрямих податків.

Також завдяки потокам грошових переказів окремі країни можуть пом'якшити фінансовий дефіцит та компенсувати додатковий попит на іноземну валюту.

Проблему надходження міграційного капіталу слід підняти на національний рівень. (2+1)

За різними оцінками трудовими мігрантами є від 4 до 7 млн. громадян України, то це складає відповідно від 8,6 до 15,1 % від численності всього населення.

За даними Національного банку, у 2010 році загальний обсяг грошових переказів в Україну з-за кордону оцінюється в $ 5,9 млрд (4,3% від ВВП).

Найбільший обсяг грошових переказів надійшов в Україну в 2010 з рос, сша, нім, грец, італ,вбр.

За оцінками експертів, річні масштаби міграційного капіталу в кілька разів перевищують обсяги іноземних інвестицій в Україну.

29 Класифікація складових факторів та видів ММРС та її українська специфіка

Міграцією робочої сили називається переміщення працездатного населення із одних країн в інші терміном більше ніж на один рік, викликане причинами економічного, політичного чи іншого характеру. 

міграція (від лат. migratio — переселення, переміщення) — переміщення через кордон;

імміграція (від лат. immigrare — вселяюся) — це в´їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;

еміграція (від лат. emigrare — виселення) — переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання;

рееміграція — це виїзд іммігрантів з країни імміграції або повернення емігрантів на батьківщину.

Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах: трудової, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль у МЕВ належить трудовій міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили.

Класифікація факторів міжнародної міграції:

Економічні фактори пов’язані з відмінностями, що існують між країнами щодо рівнів життя, заробітної платні, можливості знайти роботу (зокрема за певним фахом).

Неекономічні фактори   можуть бути стихійні лиха, війни, примусове висилання людей.

найбільш суттєвими є:

висока швидкість розповсюдження інформації;

швидкий розвиток міжн пасажирських сполучень;

розвиток засобів комунікації.

Види ММРС. За часовою ознакою: остаточна, довгострокова (тривалість кілька років); короткострокова (тривалість від трьох місяців до одного року); сезонна (тривалість до трьох місяців).

За рівнем кваліфікації міжнародну трудову міграцію ділять на міграцію кваліфікованих працівників, і міграцію некваліфікованої робочої сили.

За хар прийн рішень: добров, примусова.

За ступенем легальності виокремлюють легальну та нелегальну трудову міграцію.

Укр: За різними оцінками трудовими мігрантами є від 4 до 7 млн. громадян України, то це складає відповідно від 8,6 до 15,1 % від численності всього населення.

економічні фактори: зп… в межах тнк

в україну: майданчик перед європою.

Нестача медпрц та педагогів у деяк регіонах, відплив мізків (втрата 15-20% інтелект потенц), міграц капітах близько 5 млрд дол сша щорічно, 4-5% ВВП, соц тягар на державу.

30.Інститути та інструменти міжнародної міграційної політики

Міграційна політика — це система правових, фінансових, адміністративних і організаційних заходів держави та недержавних установ щодо регулювання міграційних процесів з позицій міграційних пріоритетів, кількісного та якісного складу міграційних потоків, їх соціальної, демографічної та економічної структури

Міжнародна практика регулювання міжнародної міграції робочої сили включає наступні рівні:

• національний — сукупність заходів окремої держави щодо здійснення міграційної політики у своїй країні;

• міжнародний — МО;

• інтеграційний —регулювання ММРС в рамках інтеграційного об´єднання.

До інструментів регулювання міжнародної міграції робочої сили належать:

1) адміністративно-правові:

— законодавство про юридичний, політичний і професійний статуси іммігрантів;

— національні служби іммігрантів, які проводять:

• контроль за в´їздом та виїздом, перебуванням іммігрантів до країни;

— міжурядові угоди з регулювання міграції робочої сили;

2) економічні методи включають:

а) вербування іноземних робітників, що включає такі стимули:

• надання роботи; • порівняно високий рівень ЗП;

• житлові умови;• отримання кваліфікації й освіти.

б) залучення приватних посередників до вербування іммігрантів; та видання ліцензій, які дозволяють вербувати робітників за кордоном.

Важливою формою регулювання міграції з боку держави є встановлення кількісних квот на в´їзд іммігрантів до країни. Країни, які приймають робочу силу, діють вибірково, перевага надається мігрантам, які володіють значним людським і фінансовим капіталом.

На вказаних рівнях регулювання ММРС здійснюється відповідними інститутами.

I. На національному рівні до них належать:

• міністерство праці; • міністерство юстиції;

• міністерство внутрішніх справ; • національні міграційні служби.

II. На міжнар рівні діють міжнародні організації:

Україна є членом Міжнародної організації праці, спеціалізованої структури ООН, яка здійснює регулювання умов праці, вивчає характер зайнятості в країнах, зокрема зайнятості мігрантів.

Провідним міжнародним спеціалізованим органом, який призначений регулювати процеси міграції, є Міжнародна організація з міграції (Укр-член з 2002)р.

31.Конкурентоспроможність людського капіталу України в умовах міжнародної трудової міграції

В сучасних умовах домінуючою тенденцією у міжнародних економічних відносинах України є інтеграція у світове господарство, однією з форм якої виступає міжнародна міграція робочої сили.

Компонент ХДР: ефективність ринку праці в укр. зназалась на 7 позицій (61 місце у 2011), через низькі зп та відплив обдарованих кадрів.

Україна – 5 країна у світі за показниками еміграції (6,6 млн) низька зп.

+: зростає економічна активність населення за рахунок збільшення рівня зайнятості серед жінок.

Втрата позицій (на 5 пунктів) по показнику середня та вища освіта. Найбільш негативний вплив мало скороч витрат бізнесу на навч персоналу і низька якість шкул проф..менеджменту.

Водночас Укр залишається лідером серед країн СНД за охопленням ВО (79%).

Три головні групи чинників, що визначають конкурентоспроможність робочої сили на ринку праці:

1) загальнооб’єктивні чинники, що визначають рівень соціально-економічного стану суспільства, ступінь розвитку продуктивних сил країни та окремих її регіонів, статево-віковий склад населення, кількісний і якісний склад ресурсів праці,  розвиток інфраструктури ринку праці.

2)  чинники,  що характеризують соціально-демографічний статус і загальний фізичний стан особи працівника: стать, вік, сімейний стан, його фізичне здоров’я, місце проживання, забезпеченість житлом, наявність особистого автотранспорту;

3)  чинники,  що характеризують соціально-психологічні якості особи: життєво-цільові установки, її схильності та звички, ступінь політичної зрілості, релігійність, комунікабельності, рівень інтелекту, самодисципліни, знання іноземних мов.

В  Україні спостерігається «відтік інтелекту», адже багато кваліфікованих кадрів не мають можливості реалізувати свій талант в Україні. Основними причинами цього процесу в більшості країн є:

-постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста в Україні;

-те, що результати роботи вчених та спеціалістів часто не знаходять своєї остаточної реалізації;

-бажання покращити своє матеріальне становище і отримати достойне соціальне забезпечення;

-більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та отримати новий досвід;

33.Україна на світових ринках об’єктів інтелектуальної власності

За технологічною готовністю укр.-82 місце. на низькому рівні залишаються показники наявності новітніх технологій, їх впровадження шляхом залуч ПІІ. Зниження показника інноваційної діяльності на 11 позицій: 74 місце.

у 2011 питома вага наук-тех робіт у ввп 1%, у розв країнах-майже 4%. Частка видатків держбюджету на наук-тех діяльність скоротилась до 0,34%.

У залишається серед країн з мінімально. кількістю заявок на винаходи відповідно до між нар угоди про патентну кооперацію (1 заявка у 2010).

Спостерігається активізація ліцензійної торгівлі. Підприємства щорічно укладають понад 200 ліцензійних угод на право використання різних об'єктів інтелектуальної власності, серед яких приблизно 21,2% займають винаходи, 14 - ноу-хау і 44% - послуги типу "інжиніринг".

Кількість проданих ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності також зростає. Основним ліцензіатом України с Росія (близько 33,9% проданих за кордон ліцензій). Продають ліцензії також у Польшу, Китай, Молдову. США, Іран. Південну Корею, Сирію, Нідерланди та ще в 13 країн світу.

Серед продаж вітчизняних ліцензій переважає частка безпатентних об'єктів інтелектуальної власності, зокрема інжиніринг та ноу-хау. Слід відзначній при цьому, що за статистичною звітністю 62,3% продаж залишились неоплаченими.

Україна мас зв'язки з багатьма країнами світу шодо експорту ліцензійної продукції. Найбільша його частка припадає на Росію і Білорусь, а найменша на США. Це свідчить про відносно низький рівень технологічності вітчизняної ліцензійної продукції, що також вказує на її низьку конкурентоспроможність.

Коефіцієнт покриття імпорту об'єктів інтелектуальної власності їх експортом по Україні в середньому дорівнює 0,12.

Переважна кількість переданих закордонним споживачам за ліцензійними договорами об'єктів (в середньому 44,3%) відноситься до екологічно чистої енергетики та ресурсозберігаючої технології.

Аналіз винахідницької активності національних заявників свідчить, що понад 60%  загальної кількості національних заявок на винаходи і корисні моделі щорічно подається працівниками підприємств і організацій України, тобто заявниками – юридичними особами. Серед заявок, які подаються до відомства,  переважають заявки з електроніки, машинобудування, харчової промисловості, легкої промисловості, органічної хімії, фармацевтики, медицини тощо.

34.Технопарки та технополіси в стратегії розвитку відкритої економіки України

Для країн із економікою перехідного типу розвиток технополісів і технопарків може стати найважливішим важелем стратегічного розвитку держави у різних сферах, а також створення програм стійкого розвитку, що враховують інтереси нинішніх і майбутніх поколінь з точки зору соціальних, економічних і екологічних вимог.

ТПарк – наук.-вир. (територ.) комплекс, до якого входить дослідний центр і компактна вир. зона, що прилягає до нього, де на орендних чи ін. умовах розташовані малі наукоємні фірми. Сучасні засоби комунікації дозв. об'єднати просторово розрізнені елементи ТПарку в одне ціле, не збираючи їх терит-о, тому можна очікувати появи "віртуальних" об'єднань як самост. і впливових сегментів.

Основною ідеєю технопарків є комерціалізація наукових досліджень університетських, академічних та інших дослідних центрів, наукова продукція яких з допомогою інноваційних процедур доводиться  до промислових та комерційних структур. Технопарки  є  засобом  радикального  поліпшення кадрової підготовки, є джерелом поглиблення технологічних  циклів виробництва на власній території,оптимізації структури міжнародної торгівлі і передусім — експорту.

ТПоліс – наук.-вир. комплекс із розв. інфр-ою сфери обслуг-ня, що охоплює територію окремого міста. Місто, в екон. якого головну роль відіграють дослідні центри, що розробляють нові технології, і вир-ва, що ці технології викор-ть.

В У діє 9 технопарків: Львівська політехніка, СЕЗ «Славутич», Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона, Інститут монокристалів, Вуглемаш, „Інститут технічної теплофізики, Укрінфотех, Київська політехніка, Інтелектуальні інформаційні технології.

35.Інструменти захисту прав інтелектуальної власності в Україні

Право інтелектуальної власності — у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях.

Об'єктів ІВ: — авторські права , винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, та ін.

Основні групи інструментів:

-економічні - У Державному бюджеті слід передбачити й належне фінансування видатків на розвиток інфраструктури охорони інтелектуальної власності, модернізацію технічної бази державних установ цієї сфери та озброєння їх новітніми інформаційними технологіями.

Треба розробити систему економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових) комерціалізації запатентованих науково-технічних досягнень.

-  Юрисдикційний захист права інтелектуальної власності здійснюється у судовому порядку судами та іншими уповноваженими на це державними органами.

Основні нормативні акти, які регулюють відносини у сфері інтелектуальної власності

Конституція України; Кодекси України: цивільний та господарський;

ЗУ «Про авторське право і суміжні права»; «Про видавничу справу»; «Про захист від недобросовісної конкуренції»; «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»; «Про науково-технічну інформацію»; «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»; «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»; «Про охорону прав на промислові зразки»; та інші.

Міжнародні договори до яких приєдналась Україна: Бернська конвенція (Паризький акт 1971 р.);

Римська конвенція 1961 р.; Женевська конвенція 1974 р. Договір ВОІВ про авторське право;

Паризька конвенція, Стокгольмський акт; Договір про патентну кооперацію 1970 р.;

Договір про патентне право 2000 р.; Мадридська угода 1891 р.; Мадридський протокол 1989 р.; Договір про закони щодо товарних знаків 1994 р.; Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин; Будапештський договір 1977 р.

ВсесвОІВ, ЮНКТАД – є членом

2000 р. – у складі МОН створено Держ. Департамент інтелект. вл-ті. Мета д-ті: участь в запров. держ. політики інтелект. вл-ті, орг. забезп-ня охорони пав на об’єкти інтелект. вл-ті та ін.. відп. до Положення про Держ. департамент… (1999 р.). Окрім МОН, інтелект. вл-тю займ-ся МВС, митна служба, АМКУ, СБУ, податкова, отже, є виконавча інфр-ра.

36.Захист прав інтелектуальної власності: світова практика та реалії України

У світовій практиці захист права інтелектуальної власності прийнято поділяти на два види — юрисдикційний і неюрисдикційний.

Юрисдикційний захист права інтелектуальної власності здійснюється у судовому порядку судами та іншими уповноваженими на це державними органами.

Неюрисдикційний спосіб захисту права інтелектуальної власності характеризується тим, що це позасудовий захист, який здійснюється особою, право якої порушене, самостійно, але в межах закону. Такі засоби захисту застосовуються досить рідко. Особа, право якої порушене, може відмовитися від виконання певних дій, наприклад, відмовитися внести певні зміни до твору, що не були передбачені договором, або відмовитися від виконання договору в цілому.

в україні недост.. організація тому:

-економічні - У Державному бюджеті слід передбачити й належне фінансування видатків на розвиток інфраструктури охорони інтелектуальної власності, модернізацію технічної бази державних установ цієї сфери та озброєння їх новітніми інформаційними технологіями.

Треба розробити систему економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових) комерціалізації запатентованих науково-технічних досягнень.

ЗУ «Про авторське право і суміжні права»; «Про видавничу справу»; «Про захист від недобросовісної конкуренції»; «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»; «Про науково-технічну інформацію»; «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»; «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»; «Про охорону прав на промислові зразки»; та інші.

Угода   TRIPS є однією з найважливіших угод Світо­вої організації торгівлі (СОТ). Необхідною умовою для вступу України до СОТ е обов'язкове  виконання угоди   TRIPS.

Відповідно до вимог частини III Угоди TRIPS "Захист прав інтелектуальної власності" країни-учасниці зобов'язу­ються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають пору­шенню законодавства у сфері охорони прав інтелектуаль­ної власності та їх недопущення.

Міжнародні договори до яких приєдналась Україна: Бернська конвенція (Паризький акт 1971 р.);

Римська конвенція 1961 р.; Женевська конвенція 1974 р. Договір ВОІВ про авторське право;

Паризька конвенція, Стокгольмський акт;

Договір про патентне право 2000 р.;

ВсесвОІВ, ЮНКТАД – є членом

2000 р. – у складі МОН створено Держ. Департамент інтелект. вл-ті.

37.Інформатизація як визначний фактор міжнародного економічного співробітництва

І. - сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

Головним інструментом реалізації державної політики у сфері інформатизації є Національна програма інформатизації, прийняття якої Верховною Радою України у 1998 році мало на меті узгодження інтересів у сфері інформатизації всіх гілок державної влади, органів місцевого самоврядування, громадян, суспільства в цілому.

НПА: ЗУ Про нац. Програму інформатизації (1998); Закон України “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”

За технологічною готовністю укр.-82 місце. на низькому рівні залишаються показники наявності новітніх технологій, їх впровадження шляхом залуч ПІІ. Зниження показника інноваційної діяльності на 11 позицій: 74 місце.

У структурі ринку інформаційних технологій 84 % належить телекомунікаціям. Домінування США на багатьох напрямах електронної індустрії підкріплюється новими досягненнями американських розробників на перетині дисциплін сучасних досліджень. Науково-технічні, інформаційні особливості

Поширення міжнародних економічних зв’язків із закордонними партнерами означає значне підвищення кількості суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також разових та довгострокових контактів. Це загострює проблему інформаційного забезпечення інтернаціональної співпраці, без чого неможливий повноцінний розвиток останньої.

доступ до інф, агенції, банки\

38.Україна на міжнародних ринках технологій

40 тов і посл

42 посл

За технологічною готовністю укр.-82 місце. на низькому рівні залишаються показники наявності новітніх технологій, їх впровадження шляхом залуч ПІІ. Зниження показника інноваційної діяльності на 11 позицій: 74 місце.

у 2011 питома вага наук-тех робіт у ввп 1%.

Важливим і перспективним механізмом економічної стабілізації держави є трансферт технологій, сутність якого полягає в передачі ноу-хау, нових технологій, технологічного обладнання та науково-технічних знань від власника до замовника. Саме зміни технологій забезпечують розвиток галузей промисловості, є основою якісних змін в економіці в цілому, на 75-80 % визначають приріст ВВП розвинутих країн.

ОІВ:У залишається серед країн з мінімально. кількістю заявок на винаходи відповідно до між нар угоди про патентну кооперацію (1 заявка у 2010). Спостерігається активізація ліцензійної торгівлі. Підприємства щорічно укладають понад 200 ліцензійних угод на право використання різних об'єктів інтелектуальної власності, серед яких приблизно 21,2% займають винаходи, 14 - ноу-хау і 44% - послуги типу "інжиніринг".

Кількість проданих ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності також зростає. Основним ліцензіатом України с Росія (близько 33,9% проданих за кордон ліцензій). Продають ліцензії також у Польшу, Китай, Молдову. США, Іран. та деякі інші країни.

Переважна кількість переданих закордонним споживачам за ліцензійними договорами об'єктів (в середньому 44,3%) відноситься до екологічно чистої енергетики та ресурсозберігаючої технології.

Середня частка наукоємних товарів у загальному обсязі експорту 8%, а в загальному обсязі імпорту - 17%. Це є індикатором певної ім-портозалежності України в сегменті високотехнологічних товарів. 

В структурі експорту високотехнологічних товарів переважають продукція аерокосмічної галузі, електроніка та засоби зв'язку та фармацевтичні препарати.В імпорті перевага належить фармацевтичним виробам, електронним товарам і засобам зв'язку, неелектричній техніці . На сьогодні, основна частка експорту технологічної продукції припадає на країни СНД (близько 70%), крім того експорт здійснюється у країни ЄС, азіатські країни.

На вітчизняних ринках цих груп високотехнологічних товарів панують закордонні, а не українські виробники, тобто внутрішній ринок України формується без урахування потреб пріоритетного розвитку його наукоємного сегмента.

На українському ринку технологічних послуг виділяються чотири груші послуг із узагальненої класифікації послуг зовнішньоекономічної діяльності: комп'ютерні послуги, роялті та ліцензійні платежі, науково-дослідні та дослідно-конструкторські послуги, послуги в архітектурних, інженерних та інших технічних галузях.

Частка експорту технологічних послуг в загальному обсязі послуг дорівнювала 14%, а частка імпорту - 31,1%. Наведені дані свідчать про недостатній розвиток технологічних послуг у країні. В результаті витрачаються чималі кошти на імпорт цих послуг.

Технологічні послуги часто не знаходять споживача через погано організовану рекламу і недостатнє вивчення кон'юнктури ринку таких видів послуг. Подолати ці недоліки допомагають постійно діючі міжнародні ви-ставки-ярмарки, які призначені, зокрема, показати потенційним партнерам можливості виконавців послуг у розвитку науково-технічного співробітництва

Основну частину вітчизняного трансферу технологій складає придбання іноземних технологій.

В Україні відсутня сучасна законодавча база та єдиний керівний орган з питань трансферу технологій. Недосконалість захисту права інтелектуальної власності через вади законодавчої бази. Не забезпечено загальний та вільний доступ до міжнародної патентної класифікації об’єктів інтелектуальної власності, яка містить не тільки їх опис, але і характеристику та переваги.

Серед пріоритетних заходів підвищення інноваційної складової України слід передбачити: формування програмних орієнтирів обміну з іншими країнами науково-технічними досягненнями на комерційних засадах; розробка ефективного інвестиційного клімату, який дав би змогу залучити капітал великих ТНК, зокрема через надання преференції щодо розміщення

на території України міжнародних наукових центрів; економічні стимули до створення спільних підприємств, які виготовляють інноваційну продукцію, на національному та світовому ринках.

39.Міжнародне науково-технічне співробітництво та потенціал участі в ньому України

(МНТС) – це сукупність взаємовідносин технічного, виробничого, валютно-фінансового та правового характеру, які ґрунтуються на обміні результатами наукових досліджень, технологічних розробок, найсучаснішому технологічному досвіді тощо.

Торгівля високотехнологічними та науковомісткими товарами — це торгівля електронно-обчислювальною технікою, засобами зв'язку, новітніми хімічними та фармацевтичними виробами, їх виготовлення вимагає високого рівня технічної і технологічної оснащеності підприємств та великих витрат на наукові дослідження, тому переважна частина світового товарообігу такими товарами припадає на економічно розвинуті країни.

А серед розвинених країн провідне місце займають США, Німеччина, Японія, Франція, Італія та Англія, їх питома вага складає 80 % експорту і 70 % імпорту таких товарів. У загальному обсязі наукової продукції частка США становить 39 %, Японії — 30 %, Німеччини — 16 % [5, c. 36].

Потенціал У це ВПК, радіоелектронна, ракетно-космічна, авіаційна, танкова, суднобудівна та деякі інші підгалузі машинобудування.

Найбільш успішним досягненням України можна вважвти участь Конструкторського бюро (КБ) “Південне” у Міжнародному проекті “Sea Launch” (“Морський старт”). Міжнародний проект “Sea Launch” було створено в 1995 році для виробництва та експлуатації ракетно-космічного комплексу морського базування. Інший не менш прибутковий та стратегічно важливий для України міжнародний проект “Global Star”, в якому беруть участь Україна, Росія, США та Італія. За проектом передбачено виведення на орбіту українськими “Зенітами” 36 з 48 супутників зв’язку.

Сьогодні спільно з італійською фірмою “Fiat - Avio” розробляється потужний проект “Циклон-4”. На базі ракети “Циклон” створюється нова триступенева ракета. В пректі беруть участь Італія, Бразилія, США та Україна.

Досягнуто домовленостей з країнами ЄС щодо активізації робіт зі створення глобальної супутникової навігаційної системи, програм наукових космічних досліджень “Цезар”, прогнозування землетрусів космічними засобами.

В Україні останніми роками спостерігається активізація ліцензійної торгівлі. Переважна більшість закуплених у зарубіжних країнах ліцензій мас технологічний характер. Підприємства щорічно укладають понад 200 ліцензійних угод на право використання різних об'єктів інтелектуальної власності, серед яких приблизно 21,2% займають винаходи, 14 - ноу-хау і 44% - послуги типу "інжиніринг"

МНТС України має бути зорієнтовано на практичне викор досягнень вітчизн науки у розв проблем сталого розвитку суч цивілізації (екологія, енергетика, транспорт, зміна клімату)

41.Регулювання міжнародних ринків інтелектуальної власності

У світовій практиці захист права інтелектуальної власності прийнято поділяти на два види — юрисдикційний і неюрисдикційний.

Юрисдикційний захист права інтелектуальної власності здійснюється у судовому порядку судами та іншими уповноваженими на це державними органами.

Неюрисдикційний спосіб захисту права інтелектуальної власності характеризується тим, що це позасудовий захист, який здійснюється особою, право якої порушене, самостійно, але в межах закону.

Активізація міжнародної співпраці в цьому питанні була реалізована в ухваленні угоди ТРІПС у рамках СОТ. Згідно ТРІП, країни-члени СОТ зобов’язані:

  1.  Створити національні механізми захисту прав інтелектаульної власності;
  2.  Прийняти відповідні закони щодо захисту прав національних та іноземних власників;
  3.  Вживати заходів щодо боротьби із фальсифікацією товарів та товарних знаків, в тому числі припинення випуску товарів митницею у вільний обіг на території країни-імпортера;
  4.  Інформувати СОТ про всі закони та підзаконні акти, що стосуються режиму інтелектуальної власності.

ВОІВ — є одним зі спеціалізованих агентств ООН, що було створена у 1967 році з метою заохотити творчу діяльність та забезпечити захист інтелектуальної власності в усьому світі.

Станом на 1 січня 2012 року ВОІВ нараховує 184 члени [1] та адмініструє 23 міжнародні угоди [2].

основные функции организации (ст. 4 Конвенции 1967 г.):[2]

-содействие разработке мероприятий, рассчитанных на улучшение охраны интеллектуальной собственности во всем мире и на гармонизацию национальных законодательств в этой области;

-заключение международных договоров по охране интеллектуальной собственности;

-оказание технико-юридической помощи в области интеллектуальной собственности;

інші

Міжнародні договори до яких приєдналась Україна: Бернська конвенція (Паризький акт 1971 р.);

Римська конвенція 1961 р.; Женевська конвенція 1974 р. Договір ВОІВ про авторське право;

Паризька конвенція, Стокгольмський акт; Договір про патентну кооперацію 1970 р.;

Договір про патентне право 2000 р.; Мадридська угода 1891 р.; Мадридський протокол 1989 р.; Договір про закони щодо товарних знаків 1994 р.; Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин; Будапештський договір 1977 р.

43.Участь України в сучасних проектах МНТС

України сьогодні – це близько 700 науково-дослідних інститутів (НДІ), конструкторських бюро (КБ) і заводів, які охоплюють практично всі напрямки досліджень, розробки технологій і організації виробництва сучасних видів озброєнь та військової техніки. В Україні досить розвинуті радіоелектронна, ракетно-космічна, авіаційна, танкова, суднобудівна та деякі інші підгалузі машинобудування.

Одним із найголовніших видів комерційних науково-технічних зв’язків у міжнародному масштабі вважаються великі міжнародні науково-технічні програми, через які реалізуються новітні науково-технічні ідеї. Міжнародні науково-технічні програми, в яких бере участь Україна:

1) „Морський старт” ( „Sea Launch”)

Найбільш успішним досягненням України можна вважвти участь Конструкторського бюро (КБ) “Південне” у Міжнародному проекті “Sea Launch” (“Морський старт”) для виробництва та експлуатації ракетно-космічного комплексу морського базування. До складу спільного підприємства ввійшли американська компанія “Boeing”, (40% власності), норвезька судобудівна компанія “Kyaerner” (20%), російська ракетно-космічна компанія “Енергія” (25%).

2)„ЕВРИКА” EURECA – European Research Coordination Agency – це інформаційна мережа, що охоплює всю Європу і націлена на здійснення конкурентоспроможних на світовому ринку розробок та досліджень (R&D) невійськового призначення у галузях інформаційних технологій, медицини та біотехнологій, звязку, екології, енергетики, нових матеріалів, транспорту, робототехніки та виробничої автоматизації, лазерних технологій. EURECA є однією із програм, які сприяють інтеграції України в Європейське співтовариство.

3)„Global Star” в якому беруть участь Україна, Росія, США та Італія. За проектом передбачено виведення на орбіту українськими “Зенітами” 36 з 48 супутників зв’язку. Система “Global Star” – це прорив в області зв’язку. Поки що існує лише одна глобальна система супутникового зв’язку INMARSAT. Послуги її занадто дорогі.

4) спільні програми з комітетом з науки НАТО. мета: сприяння співпраці науковців з різних країн.

5) 7а рамкова програма з наукових досл та технол розвитку ЄС.мета: підтримка та заохочення досліджень у європейському науковому просторі.

44.48. Інжиніринг

Інжиніринг - інженерно-консультаційні послуги дослідного, проектно-конструкторського, розрахунково-аналітичного характеру, підготовка техніко-економічних обґрунтувань проектів, вироблення рекомендацій у галузі організації виробництва і управління, тобто комплекс комерційних послуг з підготовки і забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції, з обслуговування та експлуатації промислових, інфраструктурних та інших об'єктів

Інжинірингові послуги зазвичай надають спеціалізовані інженерно-консультаційні (інжинірингові компанії. Інколи їх надають будівельні та виробничі компанії.

З погляду партнера, який є реципієнтом інжинірингових послуг, таке співробітництво дає можливість підвищувати ефективність капіталу, який було вкладено або планується вкласти в об’єкт.

Ринок інжиніринговихпослуг в Українірозвивається і, в основному, за допомогою залучення іноземного капіталу. В Україні функціонує чимало відомих компаній, діяльність яких прямо чи опосередковано пов'язана з наданням інжинірингових послуг як на території України, так і за її межами. Серед них можна назвати «Універсалінжиніринг», «Південтеплоенергомонтаж», «Авалон Інжиніринг», Українська інвестиційно-інжинірингова компанія

Головна роль в системі інжинірингових послуг в Україні належить проектуванню. За даними ліцензійного комітету при Держбуді України на сьогодні біля 3,768 тис. організацій мають ліцензії на виконання проектних робіт.

У 2011 році інжинірингові послуги займали в структурі експорту послуг 9,9%.  і 23% у структурі імпорту. Експорт збільшився на 21%, імпорт зменшився на 22%.

Хоча останні роки ринок проектних послуг в Україні розвивається, він характеризується наявністю багатьох системних проблем, ключовими з яких є: дефіцит кваліфікованих кадрів, неякісне виконання робіт, застаріла нормативна база, недосконала система визначення вартості проектних робіт, корупційні явища на стадії погодження та експертизи документації, низький рівень автоматизації проектних робіт. В нашій країні поки ще не створена система персонального ліцензування спеціалістів, яка практикується у всьому світі. У подальшій перспективі в Україні, як і у розвинутих країнах, повинна удосконалюватися система навчання фахівців відповідно до нових напрямків у діяльності інжинірингових фірм. Серйозна увага повинна приділятися підготовці фахівців із впровадження інновацій. Вони повинні вміти швидко адаптуватися до умов економіки і кон’юнктури будівельного ринку, щобезупинно змінюються.

45. Місце консалтингу у МЕД України

Конса́лтинг (англ. consulting — консультування) — діяльність спеціалізованих компаній із надання інтелектуальних послуг виробникам, продавцям, покупцям (поради і рекомендації) з різноманітних питань виробничої діяльності, фінансів, зовнішньоекономічної діяльності, створення та реєстрації фірм, дослідження і прогнозування ринків товарів і послуг, розробки бізнес-проектів, маркетингових програм, інноваційної діяльності, пошуку шляхів виходу з кризових ситуацій, підготовки статутних документів у разі створення нових підприємств і організацій тощо.

На відміну від поширеного в розвинутих країнах планомірного співробітництва з консультантами, управлінське консультування в Україні використовується епізодично. Переважна більшість підприємств, фірм і компаній звертаються за консультаційною допомогою в критичних ситуаціях.

Сьогодні в Україні працює понад 300 вітчизняних консалтингових фірм, з яких 42% займаються виключно наданням послуг з питань управлінського консультування, відкриті представництва провідних світових консалтингових фірм, що є лідерами консультаційного бізнесу, в тому числі «великої п'ятірки» (Deloitte & Touch Tohmatsu int., Arthur Andersen & CoSC, PriceWaterhouseCoopers, Ernst & Young, McKinsey & Co). Окрім того, третина учбових організацій має власні консультаційні підрозділи. Серйозний рівень конкуренції на даному ринку дозволяє зробити висновок про значний рівень рентабельності послуг, що надаються клієнтам.

Представлені також спеціалізовані консалтингові фірми, котрі надають консультаційні послуги по окремих напрямках управлінського консультування (бізнес-планування, фінансова оцінка, маркетинг, податкове планування, митне регулювання та інше).

Стимулювання розвитку вітчизняного консультаційного бізнесу пов'язане з необхідністю зменшити залежність української економіки від іноземних експертів та знизити витрати на іноземних високооплачуваних спеціалістів. До переваг вітчизняних консультантів відносяться знання ними глибинних причин існуючих управлінських проблем та оптимального їх вирішення, а також можливість адаптації сучасних методів управління до особливостей вітчизняних підприємств.

Основними видами послуг консультаційного обслуговування стають постприватизаційна підтримка підприємств маркетингові дослідження, організація маркетингу на підприємствах, розробка ділових стратегій розвитку, пошук партнерів та інвесторів, формування public relations, проведення рекламної кампанії.

Попит на консалтингові послуги в Україні залишається низьким. Основні причини:

• складна макроекономічна ситуація та зниження ділової активності;

• відсутність культури роботи з незалежними експертами;

• побоювання щодо порушення конфіденційності;

• низька платоспроможність клієнтів;

• неспроможність оцінити корисність консалтингових послуг;

• відсутність гарантій конкретних результатів і позитивного ефекту від консультування;

• складність отримання об'єктивної інформації про консультаційні фірми та їх можливості.

Однак управлінський консалтинг має свої перспективи. Поступове збільшення попиту на консалтингові продукти може відбутися в результаті поліпшення якості послуг, що надаються.

46.47 Роль і структура франчайзингу у МЕДУ

Франчайзинг — механізм передання чи продажу ліцензій на товарний знак (марку) чи технологію відомої фірми на певних комерційних умовах іншій особі (юридичній, рідко — фізичній), яка отримує виключні права на певні форми виробничо-збутової діяльності.

Необхідність франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами.

Організація підприємства на умовах використання франшизи значно знижує підприємницькій ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання бізнесу, що довів свою ефективність. Отже, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва.

Економічний сенс франчайзингу полягає в поєднанні ефективності, енергії і мобільності невеликого приватного підприємства та технологічних досягнень, гарантій і розкрученої торгової марки великого постачальника.

Однією з основних рис українського франчайзингу є присутність іноземного елементу. Це викликає певні правові проблеми: з'ясування правосуб'єктності іноземної сторони; правове регулювання і захист виняткових прав промислової власності; відповідність українського законодавства міжнародним нормам і угодам. Необхідність впорядкування законодавчої бази франчайзингу.

Останнім часом в Україні набуває поширення товарний франчайзинг. Тут франчайзером   зазвичай виступає крупний товаровиробник, який надає право на продаж та сервісне обслуговування товарів, маркованих товарним знаком франчайзера. Він може застосовуватись і щодо товарів, які виготовляє сам франчайзер, і до товарів, що виготовляються іншими фірмами і продаються під торговою маркою франчайзера.

У структурі послуги 58%, торгівля 42%.

У сфері торгівлі найбільш пошир: одяг та взуття (коламбія, манго, топ секрет)

Послуги: громадське харчування (Макдон, Шоколадниця, Скоріні, Віденські буточки)

Франчайзинг має ряд переваг:

- за фіксовану плату франшизоодержувач отримує кваліфіковану допомогу, яка в іншому випадку була б для нього надто дорогою.

- вигоди існують і для франшизодавця, оскільки він виходить на нові ринки збуту без суттєвих капіталовкладень;

- такий метод бізнесу дає можливість розширення географічних меж збуту товару.

- франшизодавець потребує меншої кількості управляючих, що зменшує його витрати на заробітну плату.

- франшизоодержувач має більший стимул досягнення кращих результатів, ніж найманий працівник

Залежно від цілей та сфери реалізації франчайзингової моделі відносин виділяють три типи франчайзингу:

виробничий франчайзинг (надаються засоби виробництва, комплекс обладнання,  технології, витратні матеріали, як з метою підтримки якості продукту, так і з метою забезпечення власного збуту);

торговельний франчайзинг (товарні поставки від франчайзера);

ліцензійний франчайзинг (право користуватися її маркою, товарним знаком та дозвіл на відкриття комерційних структур; така форма є найбільш поширеною).

49. Інноваційні системи як основа підвищення міжнародної конкурентоспроможності України

ГІК у 2011/12 82 місце (підвищ на 7 позицій), проте до кризи у 2007 була 73.

За технологічною готовністю укр.-82 місце. на низькому рівні залишаються показники наявності новітніх технологій, їх впровадження шляхом залуч ПІІ. Зниження показника інноваційної діяльності на 11 позицій: 74 місце. Компоненти: підтримка урядом передових технологій-112 без мін, витрати компаній на досл роботи 75(62), якість нау-досл закладів 72(68), патенти на винаходи 71(64), можливості для інновацій 42(37), покращ:наявність наук та інжен кадрів 51 (53), співпраця між наук та виробн сферами 70 (72.)

у 2011 питома вага наук-тех робіт у ввп 1%, у розв країнах-майже 4%. Частка видатків держбюджету на наук-тех діяльність скоротилась до 0,34%.

У залишається серед країн з мінімально. кількістю заявок на винаходи відповідно до між нар угоди про патентну кооперацію (1 заявка у 2010).

Чинники: недостатні витрати на інновації в обробній пром.-ті (в світі до 90% всіх витрат на інновації саме в обробній пром.-ті). Ефект від інновацій: зрост. прод-сті факторів вир-ва, зрост. обсягів вир-ва; структ. зрушення, сприяють перерозподілу ресурсів, статус країни в глоб. екон. та підв-ть нац.. конкурентоспром-ть.

Чинники інновац. розв-ку в У.: 1. Високий рівень ресурсо- та енерго- витр-ті екон-ки. 2. Відс-ть мотивації в підпр-в для інновац.д-ті (тільки 6,7% всіх тов.. реаліз-них в У. – інновац.прод-я). 3. Значна чатка сировинної пром.-ті в заг.обсязі реаліз. прод-ії (70%). 4. Зниж. обсягів держ. витрат на інновації (1% Ввп – 2006).

Вирішення проблеми: 1. Створ-ня сист-ми фін-ня інновацій в У. (частка бюдж. на НДДКР). 2. Створ-ня прав-вих та екон. основ існ-ня елем-тів держ. інновац. інфр-ри. 3. Технопарки! 4. Сист-ма пільгового оподатк-ня. 5. Держ. фонди та венчурний банк. Кредитування.

50. Сучасні особливості виходу українських підприємств на зовнішні ринки

більшість питань набуття вітчизняними компаніями конкурентних переваг на міжнародних ринках залишаються відкритими. Найгострішими з них слід визнати проблеми утримання лідерами української економіки (серед яких перш за все слід згадати металургійні та «горілчані» компанії) набутого ними на світових та регіональних товарних ринках конкурентного статусу.

ГАТТ-СОТ

+:двост угоди, звт з країнами снд, уникн подв оподатк

-: прихований протекціонізм – зерно в ЄС (ком пенс і антидем мито у ЄС, тех. барєри)

Виходи: підвищ конкурент, якість під стандарти, вигідні для себе умови, співпраця з інозем посеред, сп

техніки ММ: поступове проходж стадій, Досл

В умовах обмеженості доступу до економічних та фінансових ресурсів, загострення конкурентної боротьби та повільної «вичерпаності» внутрішніх можливостей досягнення стратегічних цілей, компанії все частіше використовують форми та методи зовнішнього розвитку, серед яких найпоширенішими залишаються операції злиттів&поглинань, формування стратегічних альянсів, створення спільних підприємств, формування міжнародних та регіональних мереж.

Профіль українських компаній, що відповідають статусу ТНК: «System Capital Management» Корпорація «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД).

51. Організаційна структура управління зед підприємства та її особливості в залежності від методів виходу на зовнішній ринок.

   Організаційна структура управління ЗЕД підприємства залежить від методів виходу на зовнішні ринки. У цьому зв'язку можна виділити два варіанти:
   1) безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків

2) вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.
   Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:
- частка експорту велика в загальному обігу;
- зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;
- випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності;
- продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умов використання;
- на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.
   В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних, так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок:
- кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;
- зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам;
- скорочення термінів постачань і оформлення документів;
- забезп товаровиробників оперативною і докладною інформацією про ринк  конюнкт
   Варто звертатися до закордонних фірм-посередників, що добре знають місцевий ринок і мають на ньому своє місце. Це брокери, дилери, торгові, імпорті доми.

Зовнішньоторговельна фірма є, як правило, самостійним підрозділом підприємства, але не є юридичною особою. Завдання зовнішньоторговельної фірми різноманітні - від пошуку закордонних партнерів, організації рекламної роботи до виконання митних формальностей. У зв'язку з цим особливо зростає роль маркетингових, юридичних і фінансових служб.
   На відміну від зовнішньоторговельної фірми, відділ зовнішньоекономічних зв'язків є складовою системи управління підприємством-експортером. До його основних завдань як органу управління належать:

- планування й організація експортно-імпортних операцій;
-маркетингова діяльність;
- участь у виставках, ярмарках, презентаціях;
- підготовка і укладання зовнішньоторговельних контрактів;  і т.д.

52. Ступінь міжнародної виробничої спеціалізації економіки України

Міжнародна спеціалізація – при якій відбувається зосередження виробництва одних видів продукції в одних країнах(або на підприємствах одних країн), а інших видів продукції – в інших країнах(чи на їх підприємствах).

Ступінь міжнародної спеціалізації країни визначається двома показниками:

а) коефіцієнт відносної експортної спеціалізації – допомагає визначити коло товарів і галузей, які для даної країни є міжнародно спеціалізованими.

б) експортна квота – показує у якій мірі національна промисловість, окремі її галузі та фірми орієнтуються на зовнішні ринки, і, в той же час, показує ступінь відірваності національного ринку, галузей чи фірм від зовнішних ринків.

Якщо в експорті країни переважає продукція переробної промисловості – це свідчить про високий рівень міжнародної спеціалізації виробництва країни, а перевага в експорті продукції добувних галузей і продукції сільського господарства – свідчить про пасивну роль в міжнародній спеціалізації виробництва.

У міжнародному поділі праці Україна виділяється, насамперед, сировинними, капітале- та матеріаломісткими галузями (добувна промисловість, сільське господарство та галузі, що розвиваються на їх базі), а тому структура її експорту недосконала — понад 4/5 в ній складають сировинні товари та продукція первинної переробки.

Укр спеціал на:

1.чорні метали та вироби з них (прокат, труби)34%

2. мінеральні продукти (залізна і марганцева руда, вугілля, будівельні матеріали, 13%

3.машин, устаткування і 11%.

4.продукти росл походження 7,7% зерно, олія

5.продукція хімічної промисловості (азотні добрива),6,8%

Щодо послуг, транспортні послуги 67%.

Експортна квота у 2011 47%, означає значну орієнтованість на зовн. ринок, проте це не позитивно, а свідчить  про надмірну відкритість.

Зовнішньоторговельними партнерами України є приблизно 190 країн і територій. Майже половина всього обсягу експортно-імпортних операцій припадає на країни колишнього СРСР, насамперед Росію, яка є основним партнером у зовнішній торгівлі, а також Туркменистан, Білорусь, Молдову і Казахстан. Серед інших країн найбільше операцій здійснюється з Німеччиною, США, Туреччиною, Італією, Польщею, Словаччиною, Угорщиною.

53. Досвід функціонування вільних економічних зон (ВЕЗ) в Україні

Наприкінці 1990-х рр. в Україні було створено низку спеціальних економічних зон, де запроваджувалися пільгові режими ведення діяльності, зокрема, щодо оподаткування прибутків та ввезення товарів і обладнання.

було сформовано 12 вільних економічних зон: «Порто-франко», «Азов», «Донецьк», «Яворів», «Закарпаття», «Славутич», «КурортполісТруськавец», «Миколаїв», «Рені», «Порт Крим», «Інтерпорт Ковель», зона особливого інвестиційного режиму «Харків».

За 10 р перед відміною дії ВЕЗ, тобто до кінця 2004 р. в економіку України вкладено 6,7 млрд. доларів США прямих іноземних інвестицій,

З набранням чинності Закону України від 25 березня 2005 р. „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” скасовано пільговий режим оподаткування на цих територіях.

Причини скасування пільгового режиму СЕЗ :

§         непрозора процедура прийняття рішень щодо створення цих територій і зон та участі в них конкретних підприємств.

§         низький контроль держави над роботою СЕЗ

§         низька інфраструктурна підтримка державою територій пільгового оподатковування.

Проте скасування пільг із оподаткування не означало ліквідацію самих СЕЗ. Реалізація інвестиційних проектів, які були затверджені до 31.03.2005 р., продовжується у загальновстановленому режимі оподаткування.

В  ПКУ не сказано про податкові пільги для спеціальних економічних зон. Загалом чомусь вважається, що із набуттям кодексом чинності СЕЗ як такі було ліквідовано. Насправді Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», який було ухвалено ще 1992 року, ніхто не скасовував, як не скасовував і законів про утворення окремих СЕЗ.

Натомість ПКУ позбавив їх більшості податкових преференцій, залишивши лише пільги зі сплати ввізного мита на обладнання, яке не виробляється в Україні, і тільки для учасників 17 технологічних парків. Як наслідок, сьогодні склалася досить парадоксальна ситуація: практично жодних економічних стимулів у межах СЕЗ підприємства не мають, проте змушені залишатися через дотримання умов реалізації інвестиційних проектів.

У той же час необхідно поширювати нові форми:

= розробки пріоритетних інвестиційних програм, для реалізації яких доцільно зробити вибір територій, які мають для цього найбільш сприятливу інфраструктуру та географічні й економічні фактори, що забезпечить прискорений їх розвиток та досягнення потрібних результатів;

§                    необхідно впровадити спеціальне правове поле, яке повинно формуватися з урахуванням унікальності кожної конкретної визначеної території, виходячи з існуючої ресурсної бази та видів діяльності;

§                    по-третє, з метою активізації суб’єктів підприємницької діяльності на зазначених територіях запровадити преференції терміном 5-10 років.

54.Україна в процесах міжн вир кооперації

Міжнародна виробнича кооперація — це форма організації спільного або взаємоузгодженого виробництва за участю двох або декількох країн. Найбільшогорозвитку вона отримала у машинобудуванні, електроніці, хімічній та деяких інших галузяхпромисловості, перш за все у виготовленнівисокотехнологічноїпродукції.

Здійснення такого процесу у міжнародному масштабі передбачає укладання відповідних контрактівтаугод, котрірегламентуютьвиробничо-технічні та торгово-економічніпитання, а також вироблення адекватних форм і методів співробітництва

Найяскр прикладом є Угода про загальні умови і механім підтримки розвитку виробничої кооперації п-в і галузей держав СНД (1993, Ашхабад). Пріорітетні галузі кооперації: ПЕК, ме, хім., нафтовім і деревообробна промисл, легка пром., транспорт, мед і фармацевтична пром, сг та харчова пром. Більшість галузей машинобудування України на 50% залежать від коопераційних поставок з інших держав СНД.

З урахуванням рівня розвитку коопераційних зв'язків країн-членів СНД, обсяги яких зберігаються на рівні 20% міжреспубліканського обігу (цей показник у країнах ЄС менший - 18%), доцільно і в майбутньому розвивати міжфірмові коопераційні зв'язки в тих галузях, де рівень інтеграції найвищий.

Щодо виробничої кооперації України з економічно розвиненими країнами світу, то її масштаби незначні. Такий стан зумовлений невідпрацьованістю інституціональних, правових, організаційно-економічних та валютно-фінансових аспектів співробітництва, а головне - відсутністю зацікавленості західних підприємців у таких контактах з Україною.

Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації українських товаровиробників з підприємцями інших країн можливий у таких формах:використання науково-технічних коопераційних зв'язків для модернізації та будівництва підприємств у матеріальній та нематеріальній сферах;обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими та проектними матеріалами;співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної та економічної інформації, створення спільних баз даних для розвитку науково-технічної та науково-виробничої сфери в Україні.

55.Міжнародне співр України в енергетичній сфері

негат фактори співпраці України у даній сфері:1.Обмеженість у власних розвіданих ресурсах природного газу,нафти,а також ядерному паливі власного виробництва;

2. Відсутність диверсифікації джерел енергетичних продуктів;

3. використання більшої частини потужностей власних гідроресурсів;

4. високе техногенне навантаження на навколишнє середовище;

5. незадовільний технічний стан частини енергетичних об'єктів,у тому числі систем транспортування енергетичних прод уктів. Можливості:1.Достатні запаси вугіллята складових ядерного палива:урану і цирконію;

2. Надлишкові потужності для транспортування газу,нафти та експорту електроенергії;

3. Вигіднегеографічнета геополітичнестановище;

4. Розвинена інфраструктур аенергетики;

5. Високопрофесійний кадровий потенціал.Територіальне розташування, природні ресурси

Україна – один з найбільших споживачів енергоресурсів Росії. Крім того,  наша держава є однією з найбільших держав-транзитерів російських

енергоносіїв. Тому Росія намагається бути одним з ключових гравців на енергетичному ринку України.

Нині російська сторона проявляє активну зацікавленість у підприємствах українського енергетичного сектору задля відновлення “галузевого” принципу енергетичної політики.

Європейський Союз досі не став ключовим гравцем на українському енергетичному ринку, хоча Україна є учасником низки ініціатив ЄС усфері енергетики. Найважливіші з них: 1. Енергетична хартія,

2. Меморандум про порозуміння між Україною та ЄС у сфері енергетики

3. Спільна Заява за результатами Спільної міжнародної конференції ЄС–Україна щодо модернізації газотранспортної системи України.

Європейський Союз надав Україні бюджетну підтримку в розмірі 87 млн євро на реалізацію Енергетичної стратегії України

США завжди проявляли велику зацікавленість у присутності на енергетичному ринку України. Водночас особливістю енергетичної політики США на українському напрямку завжди було бажання домагатися виконання власних стратегічних завдань, часто без урахування українських інтересів.

інвестиції в енергет сектор укр.

Під час засідання українсько-американської Комісії зі стратегічного партнерства було прийнято рішення заснувати окрему робочу групу для розгляду подальших можливостей співпраці двох держав у сфері мирної ядерної енергетики.

56.Співробітництво України в сир, агро, перер

За роки незалежності Україною здійснено глибокі структурні реформи сільського господарства, докорінно перебудовано земельні й майнові відносини, на основі приватної власності на землю створено організаційно-правові структури ринкового типу. Однак ці надзвичайно важливі процеси потребують міжнародної координації, яка сприятиме ефективному розвитку галузі. Така координація може бути здійснена передусім у рамках спеціалізованих міжнародних універсальних організацій системи ООН, зокрема в рамках ФАО.

2003 року Україна набула повноправного членства у ФАО. Постановою Кабінету Міністрів № 1371 від 13 вересня 2002 року «Про порядок участі центральних органів виконавчої влади в діяльності міжнародних організацій, членом яких є Україна» відповідальним за організацію співробітництва з ФАО визначено Міністерство аграрної політики.

Співробітництво нашої держави з ФАО є доволі активним: Україна – член багатьох робочих органів цієї організації й бере участь у заходах ФАО. За період членства здійснено майже 100 візитів українських представників до інших країн–членів організації для участі в заходах ФАО.

Наша держава є членом п’яти відкритих комітетів ФАО та двох комісій: Комітету з питань сировинних товарів, Комітету рибного господарства, Аграрного комітету, Комітету з питань всесвітньої продовольчої безпеки, Комітету лісового господарства, Комісії «Кодекс Аліментаріус» і Комісії з питань генетичних ресурсів, відповідальними за співробітництво з якими є структурні підрозділи Мінагрополітики України

Міжнародне співробітництво в сировинній сфері поділяють на такі частини:

  1.  Співробітництво на світовому ринку чорних металів.
  2.  Співробітництво на світовому ринку кольорових металів.
  3.  Світова кооперація у виробництві хімічної сировини.
  4.  Міжнародне співробітництво у виробництві штучних сировинних матеріалів.
  5.  Співробітництво на світовому ринку лісових ресурсів.

     При ООН діє спеціалізований заклад з промислового розвитку ЮНІДО – який сприяє міжнародному співробітництву, створений в 1966році.

Угода про загальні умови і механім підтримки розвитку виробничої кооперації п-в і галузей держав СНД (1993, Ашхабад). Пріорітетні галузі кооперації: ПЕК, ме, хім., нафтовім і деревообробна промисл, легка пром., транспорт, мед і фармацевтична пром, сг та харчова пром.

57.Міжнародні транснаціональні корпорації в Україні

За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), ТНК - це підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів, при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу.

В цілому ТНК забезпечують близько 50% світового промислового виробництва. На ТНК припадає більше 70% світової торгівлі, причому 40% цієї торгівлі відбувається усередині ТНК.

ТНК почали формуватися і в Україні.

«System Capital Management» Корпорація «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД), Рошен.

ТНК, представлених на вітчизняному ринку і інвестиції: Coca-Cola (241млн дол), ТНК (186), Део (160), sigma-bleyzer, western nis enterprise fund, macdonalds, cargill, BritishAmericanTobacco та деякі інші ТНК.

Великі промислові концерни, такі як, наприклад, Westinghouse, ExxonMobil або GeneralElectric, на українському ринку відсутні. Виняток — MittalSteel, для якої її український актив — Криворіжсталь — проміжна, а не кінцева ланка виробничого ланцюга.

Серед закордонних інвесторів найбільш інвестиційно-привабливими в Україні є такі галузі економіки: харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів – 15,7% від загального обсягу ПЗІ, залучених до України; торгівля – 15,6%; фінансова сфера -8,5%; машинобудування – 8,0%; транспорт – 7,6%; металургія та обробка металу – 5,4%; операції з нерухомістю – 4,6%; хімічна та нафтохімічна промисловість – 4,1%.

При цьому для ТНК із країн Європейського Союзу та США найбільш привабливими є українська харчова промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтика. В саме цих галузях обіг капіталу є швидким, а комерційні ризики – мінімальні.

Російським ТНК та компаніям, які зареєстровані в офшорних зонах, властиві інші пріоритети в інвестуванні: паливно-енергетичний комплекс, хімічна промисловість та металургія. Ця ситуація пояснюється тим, що саме в перелічених галузях російські ТНК мають конкурентні переваги на світовому ринку і фінансові можливості для закордонного інвестування та розширення своєї ринкової влади за рахунок придбання виробничих потужностей у постсоціалістичних країнах.

58.Процеси злиття та поглинання як засіб транснаціоналізації економіки України

Угоди по злиттях і поглинаннях серед компаній зарекомендували себе в міжнародній практиці як один з головних інструментів стратегії форсованого розвитку бізнесу.

Злиття - будь-яке об'єднання господарських суб'єктів, у результаті якого утвориться єдина економічна одиниця із двох або більше раніше існуючих структур.

Поглинання компанії можна визначити як узяття однією компанією іншої під свій контроль, керування нею із придбанням абсолютного або часткового права власності на неї.

Поряд із переходом української економіки до ринкової і виходу на міжнародний ринок виникає поглинання вітчизняних об'єднань транснаціональними компаніями.

Аналізуючи сучасні тенденції протікання процесів M&A  слід зазначити, безумовним лідером  В Україні за кількістю угод став сектор фінансових послуг (40%), харчова промисловість, торгівля, металургія, виробництво будматеріалів, важке машинобудування.

Необхідно зазначити, що характерною рисою вітчизняного ринку M&A є закритість процесів злиття/поглинання і майже повна відсутність інформації про процес укладання угод, їх особливості та очікувані результати, а також переважне використання методу поглинань, а не злиття, що характеризується придбанням нових активів, ринків збуту і каналів дистрибуції продукції в рамках існуючого сегменту ринку.

Варто також звернути увагу на низку причин, що стримують розвиток ринку M&A в Україні:

  1.  недостатній розвиток фінансового та фондового ринків
  2.  недостатня прозорість структури власності компаній;
  3.  недостатній розвиток ринку публічної пропозиції акцій (ІРО);
  4.  недостатня кількість стратегічних інвесторів;
  5.  складність визначення ринкової ціни компаній за відсутності котирування їх акцій;

Сьогодні одним із найбільш актуальних питань в Україні є розробка методів боротьби із протиправним поглинанням компаній, або рейдерством.

Найбільші угода M&A за участю української компанії – купівля російським «Внешэкономбанком» (ВЭБ) у тандемі з австрійською Slav AG «Промінвестбанку», придбання 100% акцій ВАТ «Правекс-банку» італійським Intesa Sanpaolo S.p.A за $750 млн.

Інвестиційною компанією «МирИнвест» і міжнародним трейдером Stemcor UK, Ltd. було придбано 100% акцій ЗАТ «Міні-металургійний завод «ІСТІЛ (Україна)» . Слід також відзначити, що  останнім часом на міжнародних ринках різко збільшилася кількість заявок на продаж проблемних активів, що надходять з України.

Необхідно опиратися на досвід як зарубіжних, так і вітчизняних об'єднань підприємств та історію глобальних процесів злиття та поглинаня.

59.Особливості діяльності промислово-фінансових груп (ПФГ) в Україні

 (ПФГ)-концерни, які створюються на міжгалузевих засадах та об’єднують підприємства промисловості, банківсько-кредитні установи, торгові доми й інших суб’єктів господарської діяльності з метою поєднання та акумулювання фінансових коштів та виробничих ресурсів, а також для оптимізації інвестиційних та виробничих процесів.

До основних механізмів консолідації капіталу можна віднести такі:а) холдингова форма управління акціонерним капіталом групи;б) довірче управління головним підприємством акціями учасників групи;в) взаємне володіння акціями учасників ФПГ;г) довгострокові фінансові зв´язки;д) спільне відкриття акціонерної компанії (головного підприємства; торгового дому тощо).

Закон України «Про промислово-фінансовігрупи в Україні 1996 р. втратив чинність у 2010 і поняття ПФГ було скасовано проте вони де-факто залишились.

Аналізуючи основні мотиви створення транснаціональних ФПГ слід виділити такі:1) розвиток міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва;2) ефектом масштабу і економією на витратах;3) просування товарів на ринки інших країн;4) використання науково-технічного потенціалу інших країн;5) збільшення прибутковості об´єднання та зниження витрат.

В  Україні:• головним підприємством ПФГ є те, що виготовляє кінцеву продукцію, здійснює її збут, платить податки Україні та офіційно представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами;• учасником ПФГ може бути підприємство, банк, наукова чи проектна установа або іноземна юридична особа, що виробляє проміжну продукцію або надає банківські послуги учасникам та головному підприємству ПФГ, та передбачає отримання прибутку

Найбільші неофіційні промислово-фінансові групи в економіці України: «Інтерпайп», «Приват», "Фінанси і Кредит", "Систем Кепітел Менеджмент (СКМ)", "Укрсиб"

60.Холдинги як організаційна форма конц капіталу

Холдинг – це акціонерна компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій господарських структур (що є незалежними юр особами) , здійснює управління ними та фінансування їх діяльності.

Найбільш вагомими мотивами створення холдингових компаній є такі:придбання контролю над підприємствами;можливість концентрації капіталів, більш вільне їх переливання і на цій основі оптимізація інвестиційного процесу;консолідація діяльності групи підприємств з метою зменшення податкових платежів;залучення додаткових виробничих потужностей у результаті поглинання підприємств;можливість диверсифікації виробництва, зниження ризику при виході на ринок;розподіл господарських ризиків між різноманітними дочірніми фірмамипроникнення через холдинг в інші сфери виробництва і збуту товарів;проведення загальної технічної, економічної, кадрової політики та здійснення контролю за дотриманням спільних інтересів підприємств

До складу холдингу входять: головне підприємство;дочірні підприємства, асоційовані підприємства, нні;інші господарські суб'єкти.

Холдингова компанія зазвичай виконує такі функції:• визначає стратегічний розвиток групи в цілому та її окремих підприємств (компаній);• контролює фінансові результати роботи підлеглих дочірніх компаній і всієї групи в цілому;• централізує капітальні вкладення і спрямовує їх на найбільш перспективні й прибуткові напрями бізнесу;• здійснює кадрову політику групи;• здійснює координаційні й комунікаційні зв'язки між учасниками холдингу.

За структурою контрольного пакета розрізняють три види холдингових компаній:1) портфельний холдинг (лише володіє контрольним пакетом інших підприємств);2) інвестиційний холдинг (володіє і керує портфелем акцій інших підприємств);3) портфельно-інвестиційний холдинг (являє собою змішаний тип)

До основних передумов створення ХК в Україні можна віднести такі:• наявність значної кількості підприємств, що мають багаточисельні зв'язки за «технологічними ланцюгами»;• потреба у злитті промислового і фінансового капіталу;• нездатність підприємств власними силами організувати процес постачання виробництва і збуту продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;• дефіцит інвестиційних ресурсів;• структурна криза.

Діючі холдинги в Україні: Бліцінформ, Козирна карта, Нафтогаз Україна, Конті, Верес, Нестле Україна, Запоріжсталь, Рошен


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21644. Конструкция антенна Двойной квадрат 202.5 KB
  Как все проволочные антенны она достаточно проста в изготовлении и не требует дорогостоящих материалов. Антенны типа Двойной квадрат обладают следующими характеристиками. Сравнение характеристик антенны GP 5 8 и описываемой антенны проводилось при малых углах излучения по отношению к горизонту что наиболее важно для проведения дальних связей поверхностной волной. Распорки антенны 8 шт.
21645. Государственно-частное партнерство в туристской сфере 176.5 KB
  Россия в сфере развития туризма на данный момент мало преуспела, но при правильном подходе и государственной поддержки развития туризма наша страна может со временем не просто догнать страны с развитой туристской сферой, но и опередить их...
21646. Изменения климата на планете Земля 298 KB
  Климатические изменения можно с некоторой долей условности разделить на долгопериодные, короткопериодные и быстрые, происходящие за весьма короткий срок по сравнению с характерным временем изменений в социально-экономической сфере. У каждого из них свои причины, относительно которых имеется ряд гипотез.
21647. Воспитание и дрессировка собаки породы ротвейлер 286.5 KB
  Щенков ротвейлера специалисты советуют кормить от 6 до 3 раз в день (от 2 месячного возраста до годовалого) постепенно переходя на двухразовое кормление. Первый раз щенка следует кормить рано утром до прогулки, а последний – незадолго перед сном.
21648. Удосконалення пільгового оподаткування в Україні 416 KB
  Вилучення (відрахування) – вид податкової пільги, при якій відбувається вилучення окремих складових частин із загальної бази оподаткування з метою її зменшення. Механізм надання такого виду пільг безпосередньо проектується на об’єкт оподаткування, який зменшується
21649. Вивчення кваркової моделі адронів 219.5 KB
  Поняття «елементарна частинка» у фізиці виникло у зв\'язку з ідеєю відшукання неподільних частинок, з яких складається вся матерія. Неподільність спочатку приписували атомам, потім - ядрам, потім - нуклонам.
21650. СОЕДИНЕНИЕ ОПТИЧЕСКИХ ВОЛОКОН 111 KB
  СОЕДИНЕНИЕ ОПТИЧЕСКИХ ВОЛОКОН Соединение оптических волокон является наиболее ответственной операцией при монтаже кабеля предопределяющей качество и дальность связи по ВОЛС. Соединение волокон и монтаж кабелей производятся как в процессе производства так и при строительстве и эксплуатации кабельных линий. Соединители оптических волокон как правило представляют собой арматуру предназначенную для юстировки и фиксации соединяемых волокон а также для механической защиты сростка. Потери вносимые соединением оптических волокон в тракт...
21651. ОСНОВНЫЕ ПРИНЦИПЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ И ЭКСПЛУАТАЦИОННО-ТЕХНИЧЕСКОГО ОБСЛУЖИВАНИЯ ВОЛС 83 KB
  ОСНОВНЫЕ ПРИНЦИПЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ И ЭКСПЛУАТАЦИОННОТЕХНИЧЕСКОГО ОБСЛУЖИВАНИЯ ВОЛС. Требования к ВОЛС. Учет совокупности всех перечисленных факторов делает процесс проектирования ВОЛС довольно сложным допускающим получение неоднозначного решения когда выбор окончательного варианта определится конкретными условиями применения. Разработке проекта строительства ВОЛС должны предшествовать изыскательские работы с выездом на место строительства зданий НРП и трассу прокладки кабеля.
21652. Метод коммутации каналов 124.5 KB
  Коммуникационные сети должны обеспечивать связь своих абонентов между собой. Абонентами могут выступать ЭВМ, сегменты локальных сетей, факс - аппараты или телефонные собеседники.