36018

Происхождение кириллицы. Буквенный состав русского алфавита, значение букв и принцип функционирования русской графики

Доклад

Иностранные языки, филология и лингвистика

Кирилл взял славянские буквы и 8 греческих и написал кириллицу. Черноризец Хребр черты и резы своеобразные русские буквы. Глаголица 43 буквы кириллица 38. На тот момент в ней было по видимому 43 буквы.

Русский

2013-09-20

35.5 KB

16 чел.

Происхождение кириллицы. Буквенный состав русского алфавита, значение букв и принцип функционирования русской графики.

1755г. – первый рус.универ пригласил. У них – нормандская теория происхождения русского государства. Но! Если есть письменность – есть государство.

Русь – 2 вида письменности. 1. 863г. – кириллица – придумана Кириллом. 2. Глаголица. Европейские учёные считали её вторичной.

Но! Множество фактов – об обратном. 1. Палимпсет – нехватка бумажных носителей. Для экономии один текст писали поверх другого. Кириллица – поверх глаголицы. 2. Могильные, церковные памятники. Сакральные надписи на более древнем языке – глаголице. 2.  Вглаголице последовательно выдерживается соответствие букв и цифр.

Кирилл взял славянские буквы и 8 греческих и написал кириллицу. В Херсоне за 4 месяца он выучил русскую азбуку (житие К.). Черноризец Хребр – черты и резы – своеобразные русские буквы. Кирилл – создатель миссионерской письменности – христианской. Конкуренция 2-х видов письма (были христианские тексты на глаголице). Но кириллица победила как христианская. Глаголица – сложный алфавит – невозможна скоропись, а это тормозило продвижение христианства. За век-полтора глаголица исчезает. Глаголица – 43 буквы, кириллица – 38. Русский алфавит произошёл от древнерусской кириллицы, которая в свою очередь была заимствована у болгар и получила распространение на Киевской Руси после принятия христианства (988 г.).

На тот момент в ней было, по видимому, 43 буквы. Позже добавились 4 новые буквы, а 14 старых были в разное время исключены за ненадобностью, так как соответствующие звуки исчезли. Раньше всего исчезли йотированные юсы (Ѩ, Ѭ), затем большой юс (Ѫ), возвращавшийся в XV веке, но вновь исчезнувший в начале XVII века, и йотированное Е (Ѥ); остальные буквы, порой несколько меняя свое значение и форму, сохранились до наших дней в составе азбуки церковнославянского языка, которая долгое время ошибочно считалась тождественной с русской азбукой. Орфографические реформы второй половины XVII века (связанные с «исправлением книг» при патриархе Никоне) зафиксировали следующий набор букв: А, Б, В, Г, Д, Е (с орфографически отличным вариантом Є, который иногда считался отдельной буквой и ставился в азбуке на месте нынешнего Э, то есть после Ѣ), Ж, Ѕ, З, И (с орфографически отличным вариантом Й для звука [j], который отдельной буквой не считался), І, К, Л, М, Н, О (в двух орфографически различавшихся начертаниях: «узком» и «широком»), П, Р, С, Т, У (в двух орфографически различавшихся начертаниях: ), Ф, Х, Ѡ (в двух орфографически различавшихся начертаниях: «узком» и «широком», а также в составе лигатуры «от» (Ѿ), обычно считавшейся отдельной буквой), Ц, Ч, Ш, Щ, Ъ, Ы, Ь, Ѣ, Ю, Я (в двух начертаниях: IA и Ѧ, которые иногда считались разными буквами, иногда же нет), Ѯ, Ѱ, Ѳ, Ѵ. Иногда в азбуку включались также большой юс (Ѫ) и так называемый «ик» (в виде нынешней буквы «у»), хотя они звукового значения не имели и ни в одном слове не употреблялись.

В таком виде прорусская азбука пребывала до реформ Петра I 1708—1711 гг. (а церковнославянская такова и поныне), когда были ликвидированы надстрочные знаки (что между делом «отменило» букву Й) и упразднены многие дублетные буквы и буквы, использовавшиеся для записи чисел (что стало неактуальным после перехода на арабские цифры).

Современная азбука изменилась. Носовые гласные, йотированные – не сохранились. Были буквы не соответствовавшие звуку. Пётр ввёл гражданский шрифт азбуки – 1708-11. Появились прописные и строчные буквы. К 1917 году алфавит пришёл в 35-буквенном (официально; фактически букв было 37) составе: А, Б, В, Г, Д, Е, (Ё отдельной буквой не считалось), Ж, З, И, (Й отдельной буквой не считалось), І, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Ъ, Ы, Ь, Ѣ, Э, Ю, Я, Ѳ, Ѵ 1918 – декрет Луначарского – отмена ера. Сейчас – 33 буквы.

Многозначные буквы: с – до 7-8 значений (с зимой, с Щукарём, с Женей и т.д.). Йот – однозначный.

Слоговой принцип русской графики заключается в том, что в русском письме в определенных случаях в качестве единицы письма выступает не буква, а слог. Такой слог, т.е. сочетание согласной и гласной букв, является цельным графическим элементом, части которого взаимно обусловлены. Слоговой принцип графики применяется в обозначении парных по твердости-мягкости согласных. В современном русском языке согласные звуки, парные по твердости-мягкости, имеют фонематическое значение, т.е. служат для различения звуковых оболочек слов. Однако в русском алфавите отсутствуют отдельные буквы для обозначения парных по мягкости-твердости согласных звуков. Это компенсируется наличием в нашей графике двояких начертаний гласных звуков. Так, буквы а, о, у, э, ы указывают на твердость предшествующего согласного, парного по твердости-мягкости, а буквы - я, ё, ю, е, и - на мягкость (ср.: рад - ряд, мол - мёл, тук - тюк, сэр - сер, был - бил).

Слоговой принцип применяется также к обозначению согласного звука [j] (йот), причем это применение осуществляется лишь внутри слов. Согласный звук йот обозначается особой буквой й только в том случае, когда слог заканчивается этим звуком, следующим за гласным, во всех прочих положениях звук йот вместе со следующим гласным звуком обозначается одной буквой.

Но слоговой принцип проводится в русской графике далеко не последовательно. Главнейшее отступление от слогового принципа - обозначение гласных звуков после согласных, непарных по твердости-мягкости (жи-ши). Эти отступления от слогового принципа в современной русской графике сложились исторически. В современном русском языке звуки [ж], [ш], [ц] не имеют мягких разновидностей, а звуки [ч], [щ] - твердых разновидностей. Поэтому твердость и мягкость этих звуков обозначается самими согласными буквами, которые являются однозначными и не требуют обозначения последующими гласными буквами.

Частные случаи отступлений от слогового принципа: 1) написания иноязычных (чаще французских) слов с ьо вместо ё (ср.: бульон - бельем и т.п.); 2) написание сложносокращенных слов с ьо, ьа, ьу и йу (ср. сельокруг, сельаэродром, Дальуголь, стройучасток); 3) написание в начале иноязычных слов йо вместо ё (ср. еж, ёрш - йот, йод, Йоркшир, Нью-Йорк).

Кроме указанной непоследовательности в применении слогового принципа, можно отметить в русской графике отсутствие обозначения ударного слога в слове, а также особой буквы для звука [Ж долгое мягкое'] (ср. дрожжи, визжу, езжу и т.п.).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33067. Філософія Середньовіччя, її особливості 19.96 KB
  Фома Аквінський спрямовує свої зусилля на розмежування суті того у що віримо і що знаємо. Фома описує Бога як першопричину і конечну мету сущого як âчисту формуâ âчисту актуальністьâ або буття. Фома називає таке буття субстанцією. У своїх працях Фома розділяє догмати віри на такі що осягаються розумом Бог існує Бог єдиний душа людини безсмертна і такі що розумом не можуть бути осягнені творення світу трійця першородний гріх тощо.
33068. Основні напрями в середньовічній філософії /номіналізм та реалізм/ 15.02 KB
  Однією з особливостей середньовічної філософії є боротьба між реалістами та номіналістами. Слід зазначити, що реалізм у його середньовічному розумінні не має нічого спільного з сучасним значенням цього терміна. Реалізм - це вчення, згідно з яким об'єктивна реальність
33069. Гуманізм 14.01 KB
  Гуманізм епохи Відродження це сукупність навчань що представляють людини мислячої що вміє не тільки плисти за течією але і здатного пручатися і діяти самостійно. Саме гуманізм епохи Відродження проголосив інші принципи формування особистості. Гуманізм епохи Відродження прочинив цю завісу.
33070. Філософія Нового часу 17.08 KB
  Як і більшість мислителів Нового часу він вважав що завдання філософії створити новий метод наукового пізнання переосмислити завдання науки. Він вказував що правильно знати це знати опосередковано причинами і закликав застосовувати такі нові методи пізнання як індукція дедукція експеримент. Такий метод на думку Бекона мало придатний до пізнання. Усяке пізнання і усякий винахід повинні спиратися на досвід тобто повинні рухатися від вивчення поодиноких фактів до загальних положень.
33071. Рене Декарт 13.65 KB
  У теорії пізнання він розвиває раціоналізм тобто вчення згідно з яким розум думка визнаються найвищою цінністю. Метод наукового пізнання який Декарт розглядає в своїх працях Міркування про метод Правила для керівництва розумом називається аналітичним. Цей метод вимагає ясності і чіткості пізнання розчленування об'єкту на складові частини і вивчення їх руху думки від простого до складного. У теорії пізнання Спіноза розвиває раціоналізм.
33072. Просвітництво 13.8 KB
  Класичним філософом французького Просвітництва був Вольтер 16941778 головні ідеї якого викладені у працях: Філософські листи 1734 Метафізичний трактат 1734 Роздуми про людину 1737 Філософський словник 1764 Філософія історії 1765 та ін. Головне завдання своєї філософії Вольтер вбачає в розвінчуванні релігійної догматики що заважає людям будувати щасливе життя культивуючи неуцтво неосвіченість фанатизм брехню. У філософії природи Вольтер послідовник Ньютона. У теорії пізнання Вольтер прагнув поєднати сенсуалістичний...
33073. Класична німецька філософія 14.81 KB
  Німецька класична філософія охоплює порівняно короткий період який обмежений 80ми роками XVIII століття з одного боку і 1831 роком роком смерті Гегеля з іншою або пізнішою антропологічною матеріалістичною філософією Фейєрбаха який проте увійшов до протиріччя з основним характером німецької філософії цього періоду її ідеалізмом. Основними представниками цієї філософії були основоположник її Иммануил Кант його послідовник Фихте Шеллинг супротивник кантіанської філософії Георг Вільгельм Фрідріх Гегель. Що стосується загальної...
33074. Родоначальником німецької класичної філософії є Іммануїл Кант 13.37 KB
  До Канта вважали що пізнання є результатом дій на людину зовнішніх чинників. Кант перевернув це співвідношення: він проголосив що пізнання і знання є результатом людської насамперед розумової активності. Аналогія з коперниканським переворотом тут цілком очевидна: Коперник зрушив Землю яку до того розглядали нерухомим центром Всесвіту а Кант зрушив людину поклавши край її пасивності.
33075. Система і метод філософії Гегеля 13.77 KB
  Вихідним пунктом філософської концепції Гегеля є тотожність буття та мислення. Мислення з точки зору Гегеля є не лише суб'єктною людською діяльністю а й незалежною від людини об'єктивною сутністю першоосновою всього сущого. Мислення стверджує Гегель відчужує своє буття у формі матерії природи яка є інобуттям цього об'єктивно існуючого мислення або абсолютної ідеї. При цьому Гегель розглядає мислення абсолютну ідею не як нерухому незмінну першосутність а як процес неперервного розвитку пізнання як процес сходження від нижчого до...