36051

Экологический менеджмент

Доклад

Экология и защита окружающей среды

Экологический менеджмент является одним из видов специального менеджмента представляет собой часть общей системы менеджмента изучающего основные принципы и закономерности управления организационная структура функции управления управленческий цикл стратегия управления планирование мотивация лидерство и др. Практическая реализация принципов устойчивого развития во многом определяется организацией и развитием систем производственноэкологического управления и экологического менеджмента. Основные принципы экологизированного менеджмента: ...

Русский

2013-09-20

32 KB

6 чел.

26. Экологический менеджмент является одним из видов специального менеджмента, представляет собой часть общей системы менеджмента, изучающего основные принципы и закономерности управления (организационная структура, функции управления, управленческий цикл, стратегия управления, планирование, мотивация, лидерство и др.). Экологический менеджмент можно определить как специальную систему управления, направленную на сохранение качества окружающей среды, обеспечение нормативно-правовых экологических параметров и основанную на концепции устойчивого развития общества. Практическая реализация принципов устойчивого развития во многом определяется организацией и развитием систем производственно-экологического управления и экологического менеджмента. Различают экологизированный менеджмент и экологический менеджмент. Экологизированный менеджмент (Environmental Management) не требует существенной смены сложившейся технико-экономической системы. Это как бы консервативный экологический менеджмент или первая ступень готовности предприятия к решению проблем экологической безопасности. Экологизированный менеджмент – это система экономического управления объектом путем приспособления уже имеющейся инфраструктуры к требованиям национальных и международных нормативов, актов, правил в сфере ресурсосбережения и рационального природопользования. Основные принципы экологизированного менеджмента:

– разработка экологической политики с учетом сложившихся технологий;

– принятие экологически ориентированных решений;

– организация экологического контроля над всеми этапами технологического процесса и мониторинга окружающей среды в районе расположения предприятия.

Основные задачи:

– экономия сырьевых ресурсов;

– минимизация отходов и загрязнений окружающей среды;

– организация безопасного труда персонала;

– оценка экологического риска;

– выделение средств на создание «зеленого» имиджа предприятия;

– информирование населения о характере производственной деятельности предприятия и о состоянии окружающей среды в зоне действия предприятия.

Экологический менеджмент (Ecological Management) – более совершенная система управления. Применительно к предприятию он предусматривает формирование экологически безопасного производственно-территориального комплекса, обеспечивает оптимальное соотношение между экологическими и экономическими показателями на протяжении всего жизненного цикла как самого этого комплекса, так и производимой им продукции. Основные принципы экологического менеджмента:

– учет экологических особенностей;

– своевременное решение проблемы;

– ответственность за экологические последствия, возникающие в результате принятия управленческих решений любого уровня;

– приоритетность решения экологических проблем.

Основные задачи экологического менеджмента:

– организация экологически безопасных производственных процессов;

– обеспечение экологической совместимости всех производств;

– предупреждение негативного антропогенного воздействия на природу в процессе производства, потребления и утилизации выпускаемой продукции;

– получение максимального результата при минимальном ущербе для окружающей среды;

– превращение экологических ограничений в новые возможности роста производственной деятельности;

– обновление продукции исходя из спроса и создания «зеленого» имиджа предприятия в глазах общественности;

– создание и внедрение малоотходных технологий;

– стимулирование природоохранных инициатив, снижающих издержки или способствующих росту доходов [2].

Предметом экологического менеджмента являются: экономика природопользования, организационная структура, экологический маркетинг, экологическая политика, информация, экологическая и корпоративная культура, мотивация, взаимодействие с общественностью и другие составные части системы управления. Принципы устойчивого развития должны включаться в экологическую стратегию развития предприятий и государственную экологическую политику на долгосрочную перспективу. В Концепции перехода Российской Федерации к устойчивому развитию (утверждена приказом Президента 1.04.96г. № 440) определены следующие основные критерии:

1. Выгода от экологически значимой хозяйственной деятельности не должна быть меньше вызванного ею ущерба.

2. Экологические затраты и выгоды должны иметь свою стоимость.

3. Ущерб окружающей среде должен быть минимальным, как это может быть разумно достигнуто с учетом экономических и социальных факторов.

4. Предотвращение необратимых процессов.

5. Ограничение использования возобновляемых благ уровнем обеспечения их устойчивости или учет издержек; замещение этих благ с помощью «компенсационных проектов».

6. Использование реальных «зеленых» цен.

В основе экологического менеджмента должны лежать принципы экоэффективности и экосправедливости. Принципы экосправедливости должны проявляться в осознании руководством предприятия моральной ответственности за отрицательное воздействие на окружающую среду и нерациональное использование природных ресурсов.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83553. Кодифікація норм про відповідальність в міжнародному праві 35.22 KB
  Незважаючи на те інститут міжнародної відповідальності є одним із найдавніших інститутів міжнародного права його норми і досі не кодифіковані. Комісія міжнародного права за дорученням Генасамблеї ООН проводить роботу по укладенню уніфікованої кодексу міжнародноправової відповідальності. Основним джерелом норм які стосуються міжнародноправової відповідальності є звичай крім того різними міжнародними договорами закріплюються норми що стосуються відповідальності за ті чи інші види правопорушень чи регламентують застосування...
83554. Підстави міжнародно-правової відповідальності 36.39 KB
  Підставами міжнародно правової відповідальності є передбачені нормами міжнародного права обєктивні і суб\'єктивні ознаки. Розрізняють такі підстави міжнародно-правової відповідальності: — юридичні; — фактичні; — процесуальні. Під юридичними підставами розуміють міжнародно-правові...
83555. Поняття, ознаки і елементи міжнародного правопорушення 36.89 KB
  Міжнародне правопорушення являє собою складне правове явище. З юридичної точки зору, в якості міжнародного правопорушення розглядається міжнародно-протиправне діяння субєкта міжнародних правовідносин
83556. Види і зміст міжнародно-правової відповідальності 42.93 KB
  Політична відповідальність як правило супроводжується застосуванням у відношенні державипорушниці примусових заходів і сполучається з матеріальною відповідальністю. Сатисфакція задоволення як форма політичної відповідальності припускає обов\'язок державиправопорушниці надати задоволення не матеріального характеру відшкодувати моральну шкоду заподіяну честі і гідності іншої держави. Сатисфакція може виявитися в таких діях державиделіквента винного суб\'єкта що зобов\'язаний відшкодувати шкоду заподіяну правопорушенням: офіційне...
83557. Політична відповідальність і її форми 38.62 KB
  Політична відповідальність як правило супроводжується застосуванням у відношенні державипорушниці примусових заходів і сполучається з матеріальною відповідальністю. Сатисфакція задоволення як форма політичної відповідальності припускає обов\'язок державиправопорушниці надати задоволення не матеріального характеру відшкодувати моральну шкоду заподіяну честі і гідності іншої держави. Сатисфакція може виявитися в таких діях державиделіквента винного суб\'єкта що зобов\'язаний відшкодувати шкоду заподіяну правопорушенням: офіційне...
83558. Матеріальна відповідальність і її форми 37.01 KB
  Історично свій початок репарації беруть від інституту контрибуцій що успішно існували в міжнародному граві з глибокої давнини і до кінця XIX сторіччя і носили характер данини. З метою обмеження таких негативних явищ були розроблені статті 4751 Гаазької конвенції про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року що обмежували стягнення контрибуцій. При розробці Версальского мирного договору 1919 року країни Антанти були змушені формально відмовитися від контрибуцій замінивши їх репараціями. Фактично на зміну контрибуцій прийшли усі форми...
83559. Санкції і контрзаходи 36.06 KB
  Останнім часом склалася усталена практика щодо застосування термінології: примусові заходи з боку держав позначаються терміном контрзаходи а примусові заходи збоку МО санкціями . Контрзаходи повинні бути співрозмірними спричиненій шкоді й ураховувати тяжкість МПД та права які були порушені тобто бути пропорційними. Контрзаходи припиняються як тільки контрагент виконає свої зобов\'язання.
83560. Міжнародна відповідальність за шкідливі наслідки дій, не заборонених міжнародним правом 38.27 KB
  До першої відносять конвенції про цивільну відповідальність в яких розглядають питання відповідальності оператора а в деяких випадках відповідальності держави з позиції матеріальних та процесуальних норм. Такі договори стосуються питань навігації нафти ядерних матеріалів: Міжнародна конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1969 р. до неї Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду спричинену при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним залізничним та внутрішнім водним транспортом 1989 р.
83561. Поняття та джерела міжнародного кримінального права 36.45 KB
  В літературі зустрічаються різні концепції міжнародного кримінального права. Лукашук визначав міжнародне кримінальне право як галузь міжнародного публічного права принципи і норми якої регулюють співпрацю держав і міжнародних організацій в боротьбі зі злочинністю. При будьякому підході слід відмітити головну особливість міжнародного кримінального права а саме встановлення прямої кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення найбільш важливих норм міжнародного права.