36072

Потенціал підприємства: сутність і механізм функціонування

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Предмет мета завдання курсу управління потенціалом підприємства УПП . Елементи підприємницького потенціалу підприємства ППП Джерела потенціалу підприємства і шляхи його збільшення. Управління потенціалом підприємства УПП є сферою економічного дослідження і створення методів аналізу і оцінювання можливостей підприємств з урахуванням практики діагностики внутрішнього і зовнішнього середовища підприємств.

Украинкский

2013-09-21

73.5 KB

16 чел.

Потенціал підприємства: сутність і механізм функціонування .

  1.  Предмет, мета, завдання курсу управління потенціалом підприємства ( УПП ).
  2.  Елементи підприємницького потенціалу підприємства (ППП)
  3.  Джерела потенціалу підприємства і шляхи його збільшення.
  4.  Висновки.

1.

Управління потенціалом підприємства (УПП) є сферою економічного дослідження і створення методів аналізу і оцінювання можливостей підприємств з урахуванням практики діагностики внутрішнього і зовнішнього середовища підприємств.

Мета курсу полягає у формуванні теоретичних і практичних знань про методи і процеси управління формуванням, функціонуванням та розвитком потенціалу підприємства, як системи соціально – економічного характеру.

Формування потенціалу це реалізація заходів для забезпечення ринкових можливостей  підприємства шляхом зміни його характеристик, властивостей до рівня який відповідає поставленій меті (цілі) для нього.

Функціонування потенціалу підприємства це його здатність забезпечити конкурентно спроможність, випуск продукції  у обсязі, що відповідає потенціалу  попиту, фінансування (інвестування) для збуту – виробництва – постачання, ефективну систему взаємодії між елементами потенціалу підприємства.

Розвиток потенціалу підприємства це підвищення рівня властивостей елементів потенціалу підприємства або виробничих і управлінських процесів на основі зростання інноваційних і інвестиційних, відтворювальних, організаційних, маркетингових  активних дій.

Завданням курсу УПП є вивчення підходів до управління формуванням, функціонуванням, розвитком, конкурентноздатністю потенціалу підприємства і використанням механізмів антикризового управління підприємством.

Предметом курсу є методи і процеси управління потенціалом підприємства.

Особливості вивчення управління потенціалом підприємства полягають у необхідності розширення підприємства. Для цього слід оцінювати різні сторони та елементи ППП з урахуванням результатів економічної діагностики маркетингового середовища, оцінки організаційних і мотиваційних сторін діяльності підприємства, перспектив зростання виробничих можливостей шляхом урахування резервів підприємства при виході його у сфері регіону, галузі.

    2.

Підприємство, як об’єкт управління це керована сукупність складових виробничого, технічного, технологічного, соціально – економічного, організаційного характеру, що знаходяться у тісному взаємозв’язку і динамічному розвитку у виробничому просторі при відкритості простору на вході і виході з зовнішнім середовищем.

Залежно від об’єктів управління і характерних ознак потенціалу систему можна поділити на підсистеми управління: виробничими і комерційними процесами, матеріально – технічним потенціалом, трудовим потенціалом, витратами, інвестиційним потенціалом, інноваційним потенціалом.

Всі названі підсистеми утворюють блок системи управління підприємством у якому формується місія, розробляється стратегія розвитку, визначаються цілі і задачі тактичного і стратегічного плану. У цьому блоці виділяють такі управлінські системи: планування, реалізації і контролю. В першому випадку підсистема націлена на виявленні майбутнього успіху, вирішенні необхідності формування нових потенціалів чи використовувати наявні. Підсистема реалізації має завдання створити новий потенціал та перетворити існуючий у фактори успіху, тобто трансформацію їх внутрішніх ресурсів до рівня ринкових умов і конкурентних переваг, впливати на рішення споживача.

В загальному плані сутність управління полягає у досягненні збалансованості діяльності окремих елементів системи  для досягнення підприємством максимального виходу продукту при мінімальному використанні матеріальних, трудових ресурсів, шляхом підвищення організованості, якості, ефективності об’єктів управління.

Потенціал підприємства це наявні можливості, ресурси, запаси, що можуть бути використанні для досягнення певної мети ( цілі) і підтримки конкурентноздатності на ринковому просторі. З приводу аналізу потенціалу підприємства його поділяють на;

  1.  Базовий, який дає можливість досягнути основних цілей і задач, створення продукту, отримання прибутку, зумовлює конкурентні переваги на ринку. Його можна назвати фактичним ( реалізованим, поточним, досягнутим).
  2.  Прихований, до якого відносять активи, що сьогодні не дають будь – яких конкретних переваг але у перспективі може принести кошти,  сприяти стратегічному розвитку і досягненню довгострокових цілей. Сюди можливо віднести: кадровий потенціал, науково – технічні розробки, накопичений досвід у певних сферах бізнесу.
  3.  Збитковий, який пов'язаний зі споживанням ресурсів без будь – якого прибутку або значними витратами  у зв’язку з невідповідністю організаційної структури процесу виробництва, що призводить до дублювання функцій.
  4.  Середній (пересічний), який приховується усередненням активів підприємства, що забезпечують ефективне використання інших потенціалів (дієва система управління збутом, фінансами).

Успіх функціонування підприємства виражається в одержанні доходу і забезпеченні розвитку усіх його потенціалів. Основними виробничими факторами успіху являються предмети праці (Х1), засоби праці (Х2), земля і ресурси, які пов’язані з її поверхнею (Х3), розумова і фізична діяльність людей (праця Х4), інформація (Х5). Фактори Х1 і Х2 утворюють речовий капітал, що в свою чергу є об’єктом інвестування грошового капіталу для безперервного розвитку виробництва. Земля має такі ж риси але вона зумовлює ще й територіальний розподіл природних ресурсів (ліси, водні, рибні та інші) та населення. Остання впливає на територіальне розміщення виробництва, організацію виробничих зв’язків, а в деяких випадках геополітичні особливості (визначає зовнішньоекономічну діяльність підприємств).

Виходячи з цього стає зрозумілим, що для вирішення питань виробничого характеру важливим моментом є інформація, яка концентрується на вході у виробничу (управлінську) систему по напрямкам Х1 – Х5, і яку слід використовувати в управлінських рішеннях і пошуку джерел підвищення потенціалу підприємства.

    3.

Джерела збільшення потенціалу підприємства тісно пов’язані з формуванням виробничих факторів. Напрямками і проблемами у формуванні факторів є:

  •  організація кооперації, науково – технічної співпраці у технологічному ланцюгу виготовлення продукту;
    •  досягнення збалансованості діяльності по всім елементам управлінської системи або за стадіями  життєвого циклу продукції;
    •  розширення науково – технічного розвитку підприємства  і створення механізмів інвестування;
    •  створення на підприємстві ринку робочої сили шляхом перепідготовки, підвищення кваліфікації, що в кінцевому розрахунку призведе до зниження напруги у випадку дефіциту робочої сили на вході в систему.
    •  включення системи у глобальну систему інформації.

Вирішення цих задач має стратегічне значення для управління потенціалом підприємства.

Розглянемо джерела підвищення ефективності виробництва.

Капітал як виробничий фактор. Відомо, що вкладений капітал повинен дати кошти, які перевищують вкладення. В  той же час у схемі відтворення капіталу – капітал → дохід → прибуток – передбачає спрямування частини доходу і прибутку на розвиток виробництва через реінвестування доходу і капіталізацію прибутку. Таким чином дохід приносить як  виробничий капітал або речовий (реальний) капітал так гроші, акції  (грошовий капітал).

Як перше так і друге  являються джерелами, що забезпечують дохід у результаті інвестування виробництва продукту.

Грошовий і речовий капітал можуть виступати у формі власного чи залученого капіталу (в балансі підприємства: у пасиві виділяються власний капітал, тобто фінансові кошти  які створює саме підприємство і позикові кошти або залучений капітал; у активі фінансові кошти – грошовий капітал і речовий капітал). Це дає змогу проводити купівлю засобів виробництва ,що називається фінансуванням та перетворити грошовий капітал в реальний капітал, що називають інвестуванням. Останнє можливо здійснити, як  за рахунок власного капіталу (самофінансування), так і залученням позикового капіталу.

В управлінському аспекті слід пам’ятати що інвестування або капіталовкладення поділяється на валове вкладення капіталу (просте + розширене відтворення виробничих основних фондів) та чисті капіталовкладення  (витрати лише на розширене відтворення), для  цього із загальної суми капіталовкладень вилучають амортизаційні відрахування, що відносяться до простого відтворення та іншого майна підприємства).

Залежно від специфіки виробництва, мають різну відтворювальну та елементно – технологічну структуру. Остання виражається у відсотках співвідношення між різними елементами (напрямками вкладення) капіталовкладень. Відтворювальна структура це співвідношення витрат на просте + розширене відтворення з витратами лише на розширене відтворення (нове будівництво, розширення діючого підприємства, технічне переозброєння, реконструкцію).

Засоби виробництва тривалого користування надовго прив’язують фінансові кошти до виробництва тому плата за користування капіталом висока (гірничо видобувна, металургійна галузі) – витрати на відсоток і виробничий капітал на амортизацію і ремонт. Тому з погляду управління інвестиційним потенціалом слід звертати увагу на кількість виробленої продукції, постійні і змінні витрати.

Якщо у капіталомісткому виробництві фактор капітал виявляється не завантаженим, то постійні витрати розподіляються на різний (відносно планового, проектного) обсяг продукції у натуральному виразі. При цьому загальна величина витрат на той чи інший обсяг продукції буде постійною але на одиницю випущеної продукції вона змінюється. Функція залежності у останньому випадку має вид:

Y = Вп / Хі ,

де Вп – загальні постійні витрати ;

    Хі – обсяг випуску продукції у натуральному виразі.

А графічно це буде гіперболоподібна крива. Враховуючи величину ціни на одиницю продукції (Р), змінні витрати на  одиницю продукції (в), постійні витрати на одиницю продукції (а) можна виразити функцію виторг – обсяг продукції як Y1 = РХі, а функцію яка враховує постійні витрати на одиницю продукції та загальні змінні витрати як Y2 = а + вхі . Як бачимо вид функції Y1  і Y2 однаковий (прямий) але коефіцієнти різні, що підкреслює непаралельність на графіку і різний темп зростання величини Y1  та  Y2. Все це дає підставу до того, що прямі Y1  та  Y2  на графіку перетинаються. У точці перетину прямих  Y1 = Y2, при одній і тій же величині (Хб). Тоді справедливий запис:

  РХб = а + вХб     (при постійній величині в).

  Хб = а / Р- в,

де Хб – загальна величина обсягу продукції, яка забезпечує беззбитковість, тобто на графіку в точці перетину прямих ціна одиниці продукції дорівнює витратам на одиницю продукції.

Виходячи з розглянутого, справедливе твердження:

  •  чим нижчі постійні витрати і більша різниця між ціною і змінними витратами на одиницю продукції тим менший обсяг продукції при якому досягається беззбитковість;
    •  зростання координат Х та Y в точці беззбитковості при аналізі виробництва за певний період часу вказує на неповне використання виробничої потужності;
    •  при неповному використанні  виробничого потенціалу точка беззбитковості на графіку переміщується вправо;
    •  при підвищенні величини а точка беззбитковості на графіку переміщується вправо – при цьому у скільки разів підвищуються величина а, у стільки ж разів підвищується обсяг продукції (Хб);
    •  чим менше величина різниця між в і ціною Р тим нижча затратоємність продукції (маржинальний дохід), матеріалоємність, енергоємність, фондомісткість, трудомісткість.  
    •  прибуток (П) при заданому обсязі випуску продукції (Хб) дорівнює:

П = Y1 – Y2 = РХб – ( а + вХб),

А край беззбитковості (перевищення обсягу продажу Хб над   критичним обсягом продукціїХ0):

  Хб – Х0 = П / Р – в

Обсяг продажу (Хп) для отримання заданого прибутку (Пв) дорівнює:

  Хп = Пв + а / Р – в.

Таким чином завданням управління підприємством є повне використання виробничої потужності, зниження збиткового потенціалу, реалізація прихованого потенціалу, ефективне використання активів пересічного потенціалу.

Обсяг і динаміка прибутку характеризують ефективність діяльності. Доповнюючи це витратами стає можливим розглядати їх як засіб управління прибутком.

Прискорення оборотності капіталу, як джерело потенціалу підприємства.

Величина виробничого фактора, що є капітальними вкладеннями змінюється під впливом інвестицій і витрат капіталу. Якщо інвестиції дорівнюють витратам, капітал залишається незмінним, коли інвестиції менше витрат – величина капіталу зменшується, коли інвестиції більше витрат виробництва – спостерігається зростання капіталу. Сказане підкреслю необхідність підтримки величини капіталу, щоб забезпечити безперервність виробництва і реалізацію продукції. Одним із шляхів такої підтримки є амортизаційні відрахування, які виступають основним джерелом інвестицій. Порушення цього механізму відтворення основних фондів призводить до: старіння основних фондів (зменшення капіталу),  зниження виробничої потужності і випуску продукції, якості продукції, фінансового стану (впритул до банкрутства).

Продуктивність виробництва продукції функціонально залежить не тільки від кількісної характеристики основних фондів, але й від їхньої якості (фізичний, моральний знос). При погіршенні останнього показника базисний потенціал не в змозі забезпечити випуск продукції і продажу (Хп).

Законодавством і діловими звичаями для малих підприємств допускається прискорена амортизація (прискорене зменшення капіталу по його фізичному і моральному зношенню), при якій амортизаційні витрати на виробництво відносяться в два рази більших за норми основних фондів.  Це відноситься до третьої групи основних фондів. Поряд з цим можуть висуватись додатково амортизаційні відрахування до 50% первісної вартості основних фондів зі строком служби понад 3 роки. Річна сума амортизаційних нарахувань за прискореним методом визначається як добуток норми амортизації і первісної (балансової) вартості основних фондів незалежно від терміну служби.

З точки  зору управлінського впливу амортизаційний капітал збільшує частку доходу підприємства, яка впливає на собівартість основних фондів відповідно скорочує прибуток. Іншими словами прискорена амортизація сприяє звільненню частини прибутку, яка направляється на інвестицію у виробництво від податку на прибуток. В той же час підприємство при збереженні величини прибутку і підвищенні ціни допускає підвищення додаткової вартості  і відповідно збільшує суму податку на неї, а також підвищує економічне навантаження на споживача продукції.

Тому управлінська політика  щодо прискореної амортизації доцільна при вирішенні питання технічного і технологічного відновлення виробництва, істотного підвищення якості продукції та конкурентноздатності підприємства.

Погляди (концепції) на роль організаційно – економічних положень на забезпечення зростання підприємства.

Самостійно. Должанський І.З. та інші. стор. 24 – 36.   

     

Висновок:         

Виділення підсистеми підприємства необхідне для абстрактного уявлення реального стану щодо трансформації матеріальних і нематеріальних об’єктів і перенесенні їх своєї вартості на утворену продукцію по елементам системи; виникнення додаткових виходів (прибуток, обсяг продукції, продаж, розширення сегменту ринку, реалізація соціальної політики); визначення конкретного призначення елементу системи в реалізації потенціалу підприємства; підтримки розвитку елементів при зміні  зовнішніх і внутрішніх умов; ефективного розподілу ресурсів для забезпечення рівноваги системи за рахунок збалансування окремих потенціалів, вибору методології дослідження і обґрунтування засобів управління з урахуванням  зв’язків між елементами.

Ефективність управління потенціалом підприємства полягає  у досягненні мети (мінімум затрат матеріальних ресурсів  - максимум виходу продукції) шляхом використання комплексу заходів управління, які сприяють формуванню, функціонуванню, підтримці і розвитку потенціалу окремих елементів системи і всієї системи.

Засоби управління ґрунтуються на аналізі інформації про стан і зв’язки потенціалів (виробничого, техніко – технологічного, інформаційного, фінансового, трудового) оцінці їх з точки зору умов зовнішнього і внутрішнього середовища та динамічного розвитку, на створенні адитивного і синергічного ефекту системи (підприємства), що дає змогу прийняти доцільне, ефективне, управлінське рішення і підняти конкурентноздатність системи, забезпечити їй цілісність, збереження властивості системи в умовах змін внутрішнього і зовнішнього середовища.

Сутність управління полягає у: підвищення ступеню зростання можливостей (потенціалу) на фактичний і перспективний момент по кожному функціональному напрямку (маркетинговому, виробничому, фінансовому, організаційному – створення ефективної системи взаємодії між усіма елементами потенціалу за рахунок менеджменту); досягненні мінімального використання ресурсів і максимального виходу продукції; підвищення організованості, якості і ефективності керованих об’єктів і керуючої системи; виборі ефективних варіантів розподілу ресурсів між елементами потенціалу підприємствами (підсистеми управління) для забезпечення збалансованої рівноваги у системі закупівлі – інформація – виробництво – збут так і у системі «виробництво».

В основу заходів управління можуть бути покладені параметри фактору виробництва, базового, прихованого, збиткового, середнього, інвестиційного, інформаційного, трудового, інноваційного, комерційного потенціалу.

Амортизаційний фонд є джерелом інвестицій, які сприяють відтворенню основних фондів, збільшенню обсягів продукції, підвищенню її якості. Недооцінка цього заходу призводить до погіршення фінансового стану, зниження величини капіталу (старіння основних фондів) на підприємстві та продуктивності праці. При прискореній амортизації вона сприяє звільненню частки прибутку від податку на прибуток. Але її використання доцільне при необхідності прискорення технологічного і технічного відновлення виробництва, істотному підвищенню якості і конкурентноздатності продукції, модернізації підприємства.

При аналізі фактору «капітал», як джерело підвищення ефективності виробництва слід звертати увагу на зміну постійних витрат на одиницю продукції у натуральному виразі, сумарних змінних витрат і ціну товару на ринку.

При зміні інвестицій і витрат капіталу слід досягати зростання інвестицій над витратами виробництва, що дає змогу росту капіталу.  Це в свою чергу призведе до безперервності виробництва. Негативними наслідками в діяльності підприємства в результаті зменшення капіталу і його оборотності призведе до зниження обсягу  виробництва, якості основних фондів, якості продукції, фінансового стану і навіть до банкрутства.

Повне використання виробничого потенціалу (потужності) є запорукою успіху підприємства через систематичне відновлення продукції і проникнення на інші ринки.

Диверсифікованість виробництва є одним із прийомів виробництва. Її механізм простежується у такому  ланцюгу життєвого циклу продукції: виготовлення продукції → монтаж і наладка у споживача → профілактичний і капітальний ремонт для споживача. Доцільним являється розширення номенклатури продукції в межах технології.

Величина виторгу залежить від якості продукції, матеріалоємності, енергоємності, фондоємності, трудомісткості. Ряд з цих показників впливають на управлінське рішення щодо розміщення підприємств та визначають стратегічну поведінку управління.

Структура мереж зв’язків у ланцюгах виробництва кінцевого продукту є об’єктивним критерієм для формування раціональної організації підприємства будь – якого масштабу, маркетингову структуру підприємства й організацію управління вищого рівня визначає єдність технологічного ланцюга і життєвого циклу продукції.

Постійне зростання потреб суспільства у продукції та розвиток технологічних і виробничих систем в цілому, в яких виробляється продукція є основою віднесення їх до системи постійного розвитку. Темпи розвитку і потрібні ресурси для нього визначаються інноваційним потенціалом що впроваджується. Але можливості визначаються властивостями: відособленості ( подільності) і цілісності (неподільності) технологічних, виробничих систем. Ці властивості антиподи. При цілісній системі, в силу тісних зв’язків між елементами зміни параметрів одного з них викликає зміни у всіх інших. Подільна (відособлена) система відрізняється відсутністю такого стану.

Поєднання властивостей у системі дає змогу розвитку системи шляхом зміни окремих елементів, провести модернізацію підприємства.  Рівень цілісності (відношення фактичних зв’язків у системі до максимально можливих n (n-1), n – число елементів системи) дає підставу для прийняття управлінської політики. Підвищення цілісності системи призводить до підвищення її ефективності, складності, потреб у ресурсах для створення й експлуатації системи, зниження гнучкості.

Управлінське рішення при вирішені розглянутої системи зводиться до поєднання ефективності і гнучкості у системі, обмеження складності.

Підвищення цілісності зумовлює складність і агрегативність продукції, спеціалізації і конкретизації виробництва, комунікаційні властивості системи, підвищення відособленості – зростання масштабу виробництва, розміщення виробничих одиниць на території, підвищення нестабільності зовнішнього середовища, розширення уніфікації продукції.

Розвиток підприємства – необхідна умова для підтримки динамічності системи у часі. Але еволюційне або революційне перетворення, що призводить до нового стану системи за якісними і кількісними характеристиками, повинне задовольняти мету розвитку – створення конкурентноздатної системи. Засобом для цього слугує управління потенціалом підприємства.


 

                      


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

54393. Многогранники. Тіла обертання 813.5 KB
  Триєдина мета: ввести поняття призми піраміди циліндра конуса кулі елементів цих фігур; формули для обчислення бічної повної поверхонь об’єму; розвивати просторову уяву логічне мислення математичне мовлення; уміння працювати з додатковою літературою довідковим матеріалом комп’ютером. Розв’язання. Розв’язання. Розв’язання.
54394. Правильні многогранники урок 51.5 KB
  Мета проекту: сформувати в учнів поняття про елемент правильних многогранників; виробляти вміння знаходити математичні закономірності в навколишньому світі; розвивати компетентності саморозвитку і самоосвіти інформаційні та комунікативні компетентності продуктивної творчої діяльності. Домогтися засвоєння учнями означення правильного многогранника та п’яти видів правильних многогранників; сформувати в учнів поняття про елементи правильних многогранників; вдосконалювати навички розв’язування задач про правильні многогранники на основі...
54395. Правильні многокутники 114 KB
  Впізнай мене Встановіть вид даного правильного многокутника якщо відомо величину його кута: а 90; квадрат; б 60; правильний трикутник; в 135; правильний восьмикутник; г150 правильний дванадцятикутник. Будьякий правильний многокутник є випуклим Так. Будьякий правильний чотирикутник є квадратом. Правильний п’ятикутник.
54396. Множення натуральних чисел 35.5 KB
  Мета уроку: сформувати в учнів поняття дії множення вміння множити натуральні числа усно і в стовпчик розвивати логічне мислення математичну мову виховувати прагнення до успіху стійкий інтерес до математики.
54397. Розподільна властивість множення 94.5 KB
  Мета: Ознайомити учнів з формулюванням і застосуванням розподільної властивості множення та запису її в загальному вигляді. Виконай множення.
54399. Множення. Переставна властивість множення 115 KB
  Переставна властивість множення. Мета: узагальнити і систематизувати знання учнів про зміст дії множення натуральних чисел про переставну властивість множення; властивості нуля і одиниці під час множення;формувати навички множення багатоцифрових чисел; розвивати пам’ять увагу мислення; виховувати наполегливість старанність акуратність під час виконання записів у зошитах. Яке ж слово зашифроване по вертикалі Множення.
54400. Множення раціональних чисел 264.5 KB
  Ще навкруги в лісах лежать сніги. Учень 1: В перекладі з давньогрецької підсніжник означає молочно квітковий тому що має білі квіти. Учень2: У світі спостерігається зменшення кількості підсніжників що пов’язано з масовим зриванням квітів на букети викопуванням цибулин.
54401. Множення десяткових дробів 83 KB
  Множення десяткових дробів. Створити проблемну ситуацію спільно з учнями вивести правило множення десяткових дробів на розрядну одиницю натуральне число і десятковий дріб; навчитися користуватися правилом множення десяткових дробів під час виконання вправ; розвивати увагу алгоритмічні і логічне мислення. десяткового десяткового дробу на розрядну дробу на натуральне одиницю...