36073

Структурний аналіз ресурсного потенціалу в системі управління витратами і інвестиціями

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Структурний аналіз ресурсного потенціалу в системі управління витратами і інвестиціями. Обєкти субєкти цілі в системі управління витратами. Аналіз витрат і прийняття управлінського рішення. Резерви підприємства можуть бути повязані з витратами.

Украинкский

2013-09-21

92 KB

17 чел.

Тема 3. Структурний аналіз ресурсного потенціалу в системі управління витратами і інвестиціями.

1. Об’єкти, суб’єкти, цілі в системі управління витратами.

2. Аналіз витрат і прийняття управлінського рішення.

3. Управління інвестиційним потенціалом підприємства.

1. Важливим елементом управління потенціалом підприємства є пошук резервів для зростання підприємства. Резерви підприємства можуть бути пов’язані з витратами.

Витрати підприємства визначають плановий (фактичний) прибуток, величину інвестицій, беззбитковість, пошук резервів і відносяться до управління виробничою системою для збереження економічної безпеки підприємства.

Об’єкт управління – витрати, процес їхнього формування і зниження; суб’єкт управління – менеджери підприємства керуючої системи. Цілі системи управління витратами: за змістом – виробничі, соціальні, економічні, науково-технічні; за часом виконання – довго-, середньо- і короткотривалі; за видом управління – стратегічні, тактичні, оперативні; за значенням – функціонування, розвитку підприємства, зниження собівартості, витрат на 1 виріб, досягнення граничного рівня витрат.

Система управління витратами на підприємстві створюється для збору, налізу,  перероблення інформації з метою мінімізації витрат, виходячи з умов, що утворились на підприємстві. Елементи системи управління: прогнозування, планування, облік, контроль, координація, регулювання, аналіз витрат. Організація управління витратами – це встановлення строків, потрібної інформації, документів, визначення місць виникнення витрат, центрів відповідальності, розробка зв’язків менеджерів і фахівців, пов’язаних з управлінням витратами.

Принципи управління витратами?

  •  однотиповість у підходах на різних рівнях управління витратами;
  •  всі стадії життєвого циклу виробу повинні бути керовані;
  •  висока якість продукції повинна бути пов’язана зі зниженням витрат;
  •  недопущення зайвих витрат;
  •  впровадження ефективних методів зниження витрат;
  •  інформаційне забезпечення про величину витрат;
  •  зацікавленість виробничих підрозділів у зниженні витрат.

2. Процес управління діяльністю підприємства на основі прийнятого рішення це не тільки планування оптимальних обсягів виробництва, але й забезпечення контролю за витратами виробництва. Аналіз витрат допомагає визначити ефективність діяльності підприємства, проводити контроль і регулювання витратами, визначати ціни, розраховувати підвищення прибутку, рентабельність, підняти конкуренто здатність підприємства, порушення у дотриманні нормативів по витратам.

Витрати поділяються на постійні і змінні. Але слід зауважити, що постійні витрати можуть змінюватись при збільшенні основних засобів (амортизаційні витрати, ремонт, заробітна плата робітників з погодинною оплатою праці) або управлінським рішенням.

Поведінка витрат визначається коефіцієнтом регулювання витрат (К), який є величиною відношення темпів зміни витрат до темпів зміни обсягів виробництва, при цьому сукупні постійні витрати (у координатах постійні витрати, грн. – обсяг товарної продукції (шт.)), виражаються прямою, яка паралельна координаті обсягу виробництва, тобто не реагують на зміну обсягу виробництва.

В тих же координатах питомі постійні витрати, грн.. мають гіперболо подібний вид, що вказує на зменшення питомих витрат при збільшенні товарної продукції.

Коефіцієнт регулювання витратами у першому випадку дорівнює 0, так як темп зростання витрат 0, у другому випадку цей коефіцієнт > 0.

Змінні витрати зростають або зменшують зі зміною обсягів виробництва. Сукупні змінні витрати підкоряються функціональній залежності прямої виду у = bx. Питомі змінні витрати – величина постійна. Пропорційні змінні витрати є різновидом змінних витрат, серед яких виділяють: прогресивні, пропорційні, дегресивні.

Прогресивні змінні витрати виникають у випадку. Коли втрати наростають більш інтенсивно, ніж обсяг випуску продукції, тобто темпи зростання витрат більші, чим темпи зростання продукції. Коефіцієнт регулювання витрат > 1. Такий вид змінних  витрат спостерігається при прогресивній і відрядно-прогресивній формах оплати праці, преміальній оплаті керівників і службовців.

Пропорційні змінні витрати характеризуються коефіцієнтом регулювання витратами рівного 1, тобто темп зміни сукупних змінних витрат і темп зміни обсягу продукції (ш.) однакові.

Дегресивні змінні витрати характеризуються меншим темпом зростання витрат порівняно з темпом зростання обсягу виробництва. Коефіцієнт регулювання витрат 0<К<1. Це спостерігається при використанні енергії і палива у виробничому процесі.

Слід зауважити, що прямолінійність у всіх випадках витримується лише при певних умовах: 1) коли кількість придбаних ресурсів дорівнює кількості їх при використанні; 2) коли витрати на придбання факторів виробництва не залежать від кількості.

Але витрати знаходяться під впливом оптових знижок або їх підвищень, в такому випадку лінійний характер залежності між змінними витратами і обсягом виробництва порушується, а також при відрядно-преміальній оплаті праці. Тому темпи зростання витрат при досягненні певних обсягів виробництва будуть більшими (меншими), а темп зміни обсягів буде закономірно підвищуватись, і що на графіку залежності цих величин буде спостерігатись відхилення від лінійної залежності.

У випадку шагової зміни кількості придбаних (використаних) ресурсів, величина випуску продукції або розцінок при відрядно-преміальній оплати праці можуть змінюватись по-різному. Так, якщо шаг зростання випуску або розцінок буде незначним, а темп зростання витрат пропорційним, тоді функціональна залежність відповідає виду прямої.

При порушенні пропорційності і зміні ширини кроку, функція залежності відхиляється від неї. Ширина кроку визначається сталістю процесу випуску (розцінок), а висота випуску (східна) – ступенем його зростання.

Якщо поєднати постійні і зміні витрати, то функція витрат і обсягів виробництва прийме вид y =a. + bx (а – постійні, b – змінні витрати). Однак, використання цієї функції ґрунтується на пропорційності зміни змінних витрат, але при порушенні пропорційності вид функції не може бути прямою, на графіку вона буде представлена ламаною лінією, тобто функція сукупних витрат буде представлена системою рівнянь:

Остаточно ця функція буде такою:

ƒу = {ym : ym = a+   (де x приналежить хі-1і, m=1…n).

Уm – рівняння  прямої заданої на інтервалі (хm-1, xm).

У випадку, коли обсяги виробництва (відсутні оптові знижки) не перевищували х1, планові витрати на інтервалі х12 будуть завищені. Якщо не буде враховано прогресивне підвищення на інтервалі х23, то підприємство недоодержати очікуваний обсяг прибутку і навіть зазнати збитків.

Для прийняття оптимального рішення при управлінні виробництвом і збутом продукції, необхідно вивчати всі фактори, що впливають на зміни витрат, висновки базуватись на достовірну інформацію (статистичні дані, в тому числі інфляція).

3. Згідно закону України про інвестиційну діяльність її суб’єктами можуть бути громадяни, юридичні особи України і інших держав, державні особи (уряд). Об’єктами інвестицій є: кошти, цільові банківські вклади, паї. Акції, інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно, авторські права, інші інтелектуальні цінності; технічні, технологічні, комерційні дані у вигляді документації належної форми, навички, досвід організації виробництва, права на користування природними ресурсами, будинки, споруди.

Ці інвестиційні об’єкти можливо поділити на реальні і фінансові. Реальні інвестиції – це ті, що вкладаються у підприємство для його розвитку, для творення нових товарів і забезпечують прибуток інвестору (вкладнику). Реальні інвестиції можуть бути спрямовані в основні фонди, оборотні фонди, нематеріальні активи.

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів на придбання цінних паперів, спрямування їх у банківські вклади, депозити та ін. Їх можливо розділити на стратегічні (які контролюються і управляються інвестором) та портфельні, для яких характерним є відсутність права контролю із-зі наявності пакету акцій. Цільове призначення портфельних інвестицій – приріст суми вкладеного капіталу або одержання поточного доходу.

Інноваційні інвестиції спрямовується на нововведення технічного, технологічного, конструкторського, організаційного характеру, інтелектуальні інвестиції – на придбання патентів, ліцензій.

Сукупність інвестиційних можливостей зумовлює інвестиційний потенціал підприємства, який спрямовується на досягнення загальноекономічних цілей функціонування і розвитку підприємства.

Управління потенціалом інвестицій зводиться до сукупності прийомів і методів його формування і використання з метою підвищення ефективності інвестиційної діяльності, що полягає в активізації інвестиційного процесу, досягненні максимального ефекту.

Мета інвестиційної діяльності полягає в забезпеченні ефективності у короткостроковому і довгостроковому періоді виробництва. Для цього необхідно вирішувати такі задачі: формування, оцінювання інвестиційного потенціалу підприємства (іпп); координація потенціалу і його потреб; пошук і реалізація напрямків іпп; визначення факторів росту іпп.

Іпп – це інвестиційні ресурси (фінансові ресурси – власні позикові притягнуті кошти) + інформація про інвестиції (показники планування, підготовки управлінських рішень, які надходять із зовнішнього і внутрішнього середовища системи) + кадрові ресурси (кваліфікація, досвід, знання інвестиційних менеджерів) + інвестиційні плани і проекти (результати інвестиційного планування, документи-проекти у письмовій формі, націлені на використання сформованого іпп у розрізі соціальних, економічних, правових, організаційних, технічних аспектів планування інвестицій).

Формування внутрішнього іпп:

Іпп = частина чистого прибутку + амортизаційні відрахування + страхові суми (втрата майна. псування) + довгострокові фінансові вкладення, строк яких минає в поточний час + кошти від реалізації основних фондів і зайвих оборотних коштів + позикові (зовнішні: державні і недержавні – кредити банків, кошти від емісії акцій, кошти населення, цільових фондів, фізичних і юридичних осіб, лізинг).

Інвестиційні потреби підприємства  сумарний обсяг необхідних інвестиційних вкладень для підприємства, яке обмежене ризиком капіталовкладень. Завдання підприємства при формуванні іпп – це мінімізація інвестицій із зовні і встановлення достатності самофінансування.

Оцінка вартості інвестиційного капіталу ведеться через визначення середньої вартості інвестиційного капіталу (WACC):

WACC = d1k1 x d2k2 x d3k3.

d1, d2, d3відповідно частка коштів джерел фінансування.

k1, k2, k3 – коефіцієнти, відповідно ціна власного капіталу, створеного за рахунок випуску простих акції, ціна випуску привілейованих акцій, ціна позикових коштів.

Рішення по інвестиціям повинен забезпечувати рівень рентабельності не нижче від поточного значення ціни інвестиційного капіталу.

Структура капіталу і ціна джерел фінансування на підприємстві величини постійні, тому розраховується гранична ціна капіталу. Вона є ціною капіталу, що визначається на основі прогнозу величини фінансових затрат, пов’язаних з забезпеченням необхідної структури коштів фінансування.

При зміні структури капіталу, але при незмінних цінах капіталу по джерелам гранична ціна капіталу (МСС) дорівнює:

МСС =

і1, і2, і3 – обсяг коштів фінансування по джерелам у старій структурі капіталу;

Δі1, Δі2, Δі3 – збільшення інвестиційного капіталу, залученого по джерелам фінансування.

Система управління іпп потребує оцінювання ефективності інвестиційної діяльності, що полягає у визначенні строку повернення капіталу, вибору варіантів використання, визначення додаткового прибутку підприємства.

Оцінювання ефективності, використання інвестиційного потенціалу нерозривно пов’язане з дисконтуванням запланованих або майбутніх випал коштів у поточну вартість та визначенням ставки дисконту (порівняння). Остання є середній рівень позикового відсотка на фінансовому ринку з урахуванням ризику в інвестиційному процесі, що відображає зменшення реальної віддачі від вкладеного капіталу в порівнянні з очікуваною величиною. Оскільки зменшення протікає у часі, для обліку можливих втрат пропонується рівень відсоткової ставки:

PV = FV / (1+i)n

Ефект варіанту визначається меншою сумою вкладених коштів.

Серед показників ефективності слід визначити:

а) чистий наведений ефект (доход) від реалізації інвестиції, що є чиста поточна вартість NPV (net present value) = поточна вартість грошових припливів – поточна вартість грошових відпливів.

NPV =

Рк – річні грошові надходження протягом n років.

ІС – стартові інвестиції.

і – ставка дисконту (порівняння).

Якщо інвестування проводиться не разово, тобто на протязі декількох років, тоді NPV дорівнює:

NPV =

Де Іm – річні інвестиції за m років.

При NPV > 0 – проект прийнятний, < 0 – проект не вартий для виконання, NPV = 0 – проект не прибутковий і не збитковий.

б) строк окупності інвестицій (число років N, за які необхідно відрахувати інвестиції).

Коли інвестиції разові, а щорічні прогнозні надходження рівні між собою, тоді показник троку окупності дорівнює:

N =

Якщо надходження інвестицій нерівномірні, а показник строку розкладається на цілу і дробову частину, цілі значення отримуються шляхом послідовного додавання чистих грошових потоків за відповідні періоди часу (доти), поки отримана сума не буде меншою за величину початкових інвестицій. Дробова частина (Δ) дорівнює:

Δ = 

Ціла і дробова частини у підсумку дають величину строку окупності інвестицій.

Строк окупності проекту заснований на дисконтуванні грошових потоків – тривалість періоду, за який сума дисконтова них чистих доходів буде дорівнювати сумі інвестицій.

в) внутрішня норма прибутковості (рентабельності) інвестицій.

Реалізація інвестиційних проектів пов’язана із залученням фінансових ресурсів і платою за них. Показник цих витрат є «ціною» за використання капіталу, який є середньою арифметичною величиною при формуванні капіталу з декількох джерел.

Дохід (NPV) забезпечується, коли при інвестиціях він більший або дорівнює нулю. Для цього слід підібрати відсоткову ставку для дисконту грошових потоків (платежів).

Внутрішня норма прибутковості (рентабельності) – це ставка дисконтування, при якій поточна вартість очікуваних грошових відтоків дорівнює поточній вартості очікуваних грошових притоків. Тобто при нарахуванні на суму інвестицій відсотків за ставкою, яка рівна внутрішній нормі рентабельності, забезпечується одержання доходу, розподіленого в часі.

Внутрішня норма прибутковості – це максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути при реалізації проекту.

Значення внутрішньої норми прибутковості IRR дорівнює:

IRR = i1 + x (i2 – i1)

і1 – значення відсоткової ставки в дисконтному множнику, при якому ƒ(і1) < 0 [або ƒ(і1) > 0];

і2 – значення відсоткової ставки в дисконтному множнику, при якому ƒ(і2) < 0 [або ƒ(і2) > 0].

Виходячи з цього видно, що береться два коефіцієнта дисконту. В інтервалі значень коефіцієнту дисконтування функція NPV = ƒ (V), змінюється з «+» на «–» або  навпаки.

Точність обчислення IRR зворотня інтервалу і12. Практикою доведено, що найліпша довжина інтервалу 1%.

г) індекс рентабельності інвестицій (RІ).

Якщо інвестиції здійснюються разово, тоді:

RІ =

Якщо інвестиції являють собою потік вкладень, тоді:

RІ =

RІ > 1 – проект приймається, RІ < 1 – проект відхиляється, RІ = 1 – проект не прибутковий і не збитковий.

д) коефіцієнт ефективності інвестицій (АRR).

АRR = %

PN – величина середньорічного прибутку, грн.

RN – величина середніх інвестицій, грн.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28880. Внутренняя политика эпохи «просвещенного абсолютизма» Екатерины II 29 KB
  Созыв Комиссии был обусловлен необходимостью кодификации законов т. В дебатах депутатов Уложенной комиссии находит выражение острая борьба трех основных направлений по проблемам модернизации общественного устройства России: консерваторов умеренных и реформаторов. Третья наиболее последовательная и радикальная группа не имея возможности выступать открыто сформировалась за пределами Уложенной комиссии. под предлогом начавшейся русскотурецкой войны Екатерина прервала заседания Комиссии чтобы больше их не возобновлять.
28881. Внешняя политика России во второй половине XVIII века 27.5 KB
  Внешняя политика России во второй половине XVIII века. была приведена чрезвычайно энергично со стороны России. В ответ на попытки Турции вернуть отошедшие к России территории русские войска в 178З г. к России отошло побережье Черного моря от Южного Буга до Днестра.
28882. Основные тенденции мирового развития в первой половине XIX века 23.5 KB
  Основные тенденции мирового развития в первой половине XIX века: 1 Мир развивался под влиянием промышленной революции; Промышленная революция переход от ручного труда к машинному. Причины пром. Новшества пром. промть автоматич.
28883. Попытки модернизации государственного строя в России в первой половине XIX в. 34.5 KB
  Попытки модернизации государственного строя в России в первой половине XIX в. который одним из первых в России осознал необходимость реформ. Сперанского автора всеобъемлющей системы обновления государственного управления в России. Сперанский завершил разработку Введения к уложению государственных законов предполагавшего превращение России из самодержавного государства в конституционное имеющее законодательные преграды на пути возрождения деспотизма.
28884. Внешняя политика России в первой половине XIX в. 30.5 KB
  Внешняя политика России в первой половине XIX в. Успешной для России была война со Швецией 1808 1809 гг. по итогам которой России отходила вся территория Финляндии и Аландские острова. В соответствии с заключительным актом конгресса к России отошла большая часть герцогства Варшавского Познань была отдана Пруссии Галиция Австрии.
28885. Реформы 60–70 годов XIX в.и их историческое значение 36.5 KB
  Явственно проявилось отставание России от передовых капиталистических государств в экономической и социально-политической сферах. было приведение экономической и социально-политической системы России в соответствие с потребностями времени. Значение реформ: способствовали более быстрому развитию капиталистических отношений в России. Были сделаны первые шаги по расширению роли общественности в жизни страны и превращении России в буржуазную монархию.
28886. Социально-экономическое и политическое развитие страны в пореформенный период (60–80 гг. XIX в.) 33 KB
  В пореформенный период в России был начат масштабный переход к индустриальному обществу в целом того же типа который сложился в странах Западной Европы. Основная черта пореформенной эволюции сельского хозяйства в России проявлялась в том что оно принимало все более торговый предпринимательский характер. Огромное значение в индустриализации России имело развитие транспорт главным образом железнодорожного. Быстрое развитие капитализма приводило к тому что для возникновения привилегированных прослоек типа рабочей аристократии Запада в...
28887. Во внешней политике России второй половины XIX века выделяют два этапа 26 KB
  Это означало что Россия должна использовать возникающие между европейскими государствами противоречия в свою пользу. После поражения Франции в 1870 году во франкоавстрийской войне Россия освободила себя от решений Парижского конгресса и начала активно вмешиваться в европейские дела. В 1873 году Россия заключила союз с Германией и Австрией но этот союз не удержал Германию от новой войны с Францией. С 1875 года Россия начинает сближаться с Францией и в 1891 году был заключен союзный договор.
28888. Место XX века во всемирно-иторическом процессе 25 KB
  В целом можно сказать что в результате первой мировой войны западная цивилизация попала в ситуацию глубокого кризиса. В период этого кризиса мировое производство товаров упало на 44 разорилось тысячи банков более 100 тыс. В США в период пика кризиса насчитывалось 17 млн. В капиталистических странах Европы и США были выработаны различные модели выхода из кризиса.