36074

Виробничий потенціал: структура, вимірювання величини, оцінювання ефективності використання

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

План Характеристика виробничого потенціалу. Оцінювання виробничого потенціалу на підставі аналізу рівня ефективності використання структури робочих місць. Оцінювання ефективності використання основних елементів потенціалу підприємства основних фондів виробничого персоналу технологічного та інформаційного потенціалу. Але поряд з цим існує ще ряд практичних завдань при вирішенні цієї проблеми: вибір найбільш ефективного показника для оцінювання виробничого потенціалу підприємства; обгрунтування збалансованості виробничого...

Украинкский

2013-09-21

89 KB

17 чел.

Тема 3.

 Виробничий потенціал: структура, вимірювання величини, оцінювання ефективності використання.

План

  1.  Характеристика виробничого потенціалу. Завдання оцінювання.
  2.  Оцінювання виробничого потенціалу на підставі аналізу рівня ефективності використання структури робочих місць.
  3.  Оцінювання ефективності використання основних елементів потенціалу підприємства (основних фондів, виробничого персоналу, технологічного та інформаційного потенціалу).

1.

Інтенсифікація виробництва дає змогу скоротити витрати трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів. Але поряд з цим існує ще ряд практичних завдань при вирішенні цієї проблеми:

  •  вибір найбільш ефективного показника для оцінювання виробничого потенціалу підприємства;
  •  обгрунтування збалансованості виробничого потенціалу головного і інших цехів (дільниць), робочих місць підприємства;
  •  оцінювання номінального виробничого потенціалу підприємств (діючих, проектованих);
  •  визначення ефективності модернізації підприємства для збільшення потенціалу підприємства з випуску продукції;
  •  обгрунтування типажу виробничих підприємств різного профілю;
  •  економічне оцінювання виробничих можливостей підприємства;
  •  обгрунтування доцільності введення плати за недовиконання виробничого потенціалу;
  •  з’ясування вартості підприємства підданих модернізації, вибір строків таких заходів.

Знання про величину виробничого потенціалу і його елементи дають можливість управляти віддачею виробничих ресурсів. Характеристиками підприємства часто виступають: робоча площа, кількість робочого персоналу, проектний річний обсяг продукції у вартісному виразі, вартість основних фондів або їх активної частини. Але ці показники не залежать або неповністю залежать від інтенсивності використання підприємства за призначенням і приховують потенційні можливості підприємства.

З цього погляду введено поняття – номінальний виробничий потенціал або просто виробничий потенціал. Під ним розуміють обсяг робіт у одиницях виміру витрат праці (нормо-годин), що може бути виконаний протягом періоду часу (рік, квартал) основними виробничими робітниками на базі виробничих фондів при 2-3 змінному режимі роботи й оптимальній організації праці.

2.

Потенціал підприємства визначається усіма робочими місцями, які зумовлені техніко-технологічною структурою підприємства. Їх слід назвати структурні робочі місця (СРМ). Технологічний процес виробництва, ступінь однорідності операцій, поділ операцій або їх об’єднання визначають спеціалізацію і число СРМ. Слід додати, що робочі місця мають просторові зони, і в межах простору СРМ можливо виділити персональні робочі місця (ПРМ), які за простором менші, чим СРМ. Тому при проведенні обліку робочих місць слід визначати:

  •  кількість типів робочих місць;
  •  загальну кількість СРМ (однотипних і різнотипних робочих місць).

З цими показниками слід порівнювати виконання робіт (проектні, планові, фактичні). Крім того, виділяють структурно-технологічні одиниці: основні робочі місця, резервні робочі місця та місця технологічного підходу (витримка виробничої продукції, інші стадії технологічного процесу).

Виробничий потенціал грунтується тільки на основних робочих місцях. Резервні місця створюють умови для тактичного і стратегічного підвищення виробництва продукції. Така необхідність виникає при наявності браку, неритмічної роботи, постачання палива, енергії, а також – при розширенні виробництва, впровадженні НТП, модернізації.

Величина ВП (виробничого потенціалу) СРМ дорівнює (Рсрм):

Рсрм = (1- Кг)*Фt*η*lэ(ф),

Фt – нормативний робочий фонд часу роботи СРМ при 2-змінному режимі його використання, год/рік;

η – середнє значення нормативних коефіцієнтів ефективного використання робочого часу СРМ даного типу;

l – середнє значення нормативного або раціонального числа ПРМ на СРМ даного типу;

Кг - коефіцієнт резервування ВП даного СРМ (приводиться у нормативно-технічній документації)

Кэ(ф) – функція, яка залежить від фондоозброєності.

СРМ даного типу, рівня його досконалості й ефективності. Оскільки Кэ(ф) дуже складна, її виражають через нормативні коефіцієнти, що характеризують технологічні, організаційні, соціально-економічні відповідності робочих місць, її величина приймається за 1 у розмірності нормо-год/людино-годин:

Рсрм = Фt*η*(1- Кг)*Кэl,

Але Рсрм = Роп

Ро – потенціал основних робіт;

Рп – надлишковий потенціал, який може використовуватись для виконання побічних робіт (нормо-год/рік).

Управління продуктивністю й ефективністю роботи підприємства можливо шляхом оптимізації числа персональних робочих місць на кожному СРМ. Надлишковий потенціал СРМ слід використовувати при виконанні побічних робіт на цьому робочому місці.

Потенціал структурного підрозділу (Рс) дорівнює:

Рс = Σ Фпі* ηі*(1- Кгі)*Кэі*lі,

і – 1,2,3... nчисло СРМ у підрозділі.

Коефіцієнт Кг  використовується для визначення виробничого потенціалу одиночних СРМ і якщо у нормативно-технічній документації він відсутній, то його приймають 0,1.

Оскільки СРМ складається з основних і побічних робіт, тоді для підрозділу підприємства дорівнює:

Рс = Σ [Фоі* ηоі* lоі *(1- Коі)*Кэоі+ Фпі* ηпі* lпі *(1- Кгпі)*Кэпі],

Величини ηі, Кг э варто розраховувати як середньозважене значення. Вагомість визначається за типами робочих місць, видами профільних (непрофільних) робіт на СРМ даної ділянки, вимоги до нормативного виконання робіт.

Таким чином, для розкриття резервів необхідно проводити аналіз основного і побічного виробництва.

Сукупний виробничий потенціал підприємства (Рсп) є сумою потенціалів ділянок (цехів):

Рсп = Σ (Росі + Рпі),

де Росі , Рпі  - відповідно виробн6ичий потенціал і-ої ділянки (цеху) основних і побічних робіт.

Для виявлення резервів аналіз виробничого потенціалу слід проводити роздільно по основному і побічному напрямку.

Для визначення невикористаного ВП кожного робочого місця спочатку розраховують його сумарну величину по підприємству, яка складається з суми потенціалів ділянок (цехів). Потім від нього слід відняти нормативне значення ВП, які необхідні для реалізації потенціалу з випуску основної продукції при повному використанні виробничого потенціалу провідної ділянки. Нормативне значення ВП основного виробництва дорівнює (Рнор):

Рнор = Рос * Кв ,

де Рос – виробничий потенціал провідної ділянки основного виробництва;

Кв = 1/W,

де W – коефіцієнт перерахування, що характеризує частку робіт виконуваних на СРМ основної ділянки стосовно ВП усього основного виробництва.

Сумарний потенціал основного виробництва визначається як:

Рос = Σ Фосі* ηосі* lосі *(1- Кгосі)*Кэосі* Кв

Незадіяний в основному виробництві ВП підприємства (Ррос):

Ррос = резерву сукупного потенціалу (потенціал основного виробництва + потенціал побічного виробництва) – нормативний потенціал основного виробництва = резерву сукупного потенціалу.

Вимірювання величини виробничого потенціалу підприємства

Величина ВП характеризує умови відновлення продукції, підвищення її якості і є основою для прогнозування обсягів виробництва, інвестицій. Співвідношення величини ВП з кінцевим результатом виробництва дає знання про ступінь використання виробничих ресурсів, резерви підвищення ефективності виробництва, для прийняття рішення напрямків оптимізації структури потенціалу шляхом його нарощування. Але елементи потенціалу: основні виробничі фонди, промислово-виробничий персонал, енергетичні ресурси, технологія, інформація відрізняються між собою змістом і формою, натуральними одиницями, що характеризують їх. Звідси зрозуміло, що виникає потреба у розробці загального принципу оцінки, вимірювання для одночасного виразу якостей потенціалу.

Фізичний обсяг виробничих ресурсів за В.М.Архіповим, дорівнює:

Wo = LL + П*β* Fw ,

де Wo  - споживча вартість усіх виробничих ресурсів;

L – чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП);

КL – коефіцієнт оцінки складу і якості трудових ресурсів;

П – коефіцієнт заміщення основних виробничих фондів чисельністю ПВП;

β –частка активної частини основних виробничих фондів;

F – вартість основних виробничих фондів (ОВФ) у незмінних цінах;

Кw – коефіцієнт оцінки складу і якості ОВФ;

КL і Кw  - показники, які враховують вплив НТП на фактори виробництва.

Елементи виробничого потенціалу діють сукупно і відособлено. Але спільна оцінка ВП не дає уяви про розміри окремих елементів у ВП, тому лишає можливостей управління  ефективністю формування і використання потенціалу за рахунок зміни його структури. Більш прийнятним є поелементне вимірювання потенціалу, незважаючи на певні похибки, що виникають при оцінці у зв’язку з наявністю взаємозв’язків між елементами.

Практика підтверджує, що вимірювання елементів виробничого потенціалу слід проводити за ціною (вартістю). Порівняння показників потенціалу у часі і просторі дає змогу виявити динаміку, структуру ВП підприємства, ефективність використання виробничого потенціалу.

Визначення вартості ОВФ (першого елемента виробничого потенціалу) полягає у розрахунку їх середньорічної вартості промислово-виробничих фондів, оскільки непромислові основні фонди не пов’язані з виробництвом. Існує пропозиція оцінки ресурсів через амортизаційну частину відрахувань Але у цих підходах є недоліки. Так, якщо підприємство проводить підтримку основних фондів через виконання поточних і капітальних ремонтів збільшуються витрати на основні фонди. Вартість ОФ  в дійсності не підвищується, та й не буває вище первісної вартості. Модернізація як шлях до підвищення техніко-економічних характеристик ОФ призводить до зростання споживчої вартості, тобто призводить до збільшення вартості ОФ як виробничого потенціалу.

Математично це виражається таким чином:

Воф = Вб + Вм,

де Воф – вартість основних фондів після модернізації;

Вб  - балансова вартість ОФ промислово-виробничого характеру;

Вм  - витрати на модернізацію ОФ.

Але виходячи з цього виразу помітно те, що вартість ОФ завищена із-за введення в розрахунок первісної вартості ОФ і не враховується зношування ОФ.

Слід звернути увагу й на таку особливість : в умовах постійного  підвищення НТП засобом підвищення продуктивності праці є знання. Тоді вартість промислово-виробничого персоналу, як  елемента виробничого потенціалу, слід розраховувати таким чином:

Впвп = Фзмз + Зн + Зп + Зк,

Фз –фонд зарплати промислово-виробничого персоналу;

Фмз – фонд матеріального заохочення;

Зн – затрати на навчання кадрів;

 Зп –затрати на перепідготовку кадрів;

Зк – затрати на підвищення кваліфікації.

Оцінка вартості енергетичного елемента (Ве) потенціалу підприємства  проста при розрахунку. Але слід памятати, що облік енергоносіїв слід вести тільки тих, на які витрачаються кошти.

Вартість технології виробництва, елементу виробничого потенціалу, визначається:

Вт = Вд + Вт.з – Вв.т,

де Вт –вартість виробничої технології, що використовується;

Вд – вартість технології, що діє на підприємстві на початок періоду;

Вт.з –вартість зносу технології;

Вв.т – вартість технології, використання якої припинено в даний період часу.

В статистичних звітах промисловості відображається тільки затрати, повязані з освоєнням нової техніки, не визначається балансова вартість використовуваних технологій, не реєструється вибуття з виробництва застарілих процесів.

При аналізі цього елементу виробничого потенціалу використовують непрямі методи визначення вартості, що не дає певної картини ролі технології у розвитку підприємств, підвищення ефективності технології у структурі інвестицій.

Ю.М.Канигін вивів технологічну функцію для вирішення цього питання:

в = 0,114х +996,

в – рівень технології і-го року;

х – сумарні питомі вкладення в науково-технічний потенціал в даному і попередньому роках.

Вартість впровадження у виробництво нового технологічного процесу складається з вартості науково-дослідницьких робіт по технології, вартості спеціального устаткування, що не входять в ОФ, площ, пристосувань, оснащень, затрати на навчання персоналу, затрати на освоєння технології (підвищення затрат на матеріально-технічні ресурси і зарплату).

Інформація як елем6ент виробничого потенціалу має вартість. В ній можливо виділити інформаційні ресурси, знання виробничого персоналу, заходи до вдосконалення організації виробництва раціональних форм кооперації праці, підбор і розстановку кадрів, обслуговування робочих місць тощо.

Визначення вартості інформаційного елементу потенціалу повязане з встановленням фінансових і матеріальних затрат щодо розглянутих складових інформаційного потенціалу. Маючи дані про вартість кожного елементу виробничого потенціалу підприємства його визначають:

П = Воф + Вм + Фзмзе + Σ Вр.в ,

Вр.в. – річні витрати в попередньому п’ятирічному періоді матеріальних і фінансових коштів (крім капітальних вкладень) на розвиток і удосконалення виробництва. Підсумок річних витрат необхідний тому, що хоча вони визначаються у пічному розрізі, але беруть участь за межами цього періоду.

Ефективність використання потенціалу підприємства і його елементів є головною задачею управління. Сукупний потенціал визначає, з одного боку, технічний рівень, з другого – конкурентноздатність на ринку.

3.

Оцінювання ефективності використання ОФ.

Рівень використання ОФ визначається через фондовіддачу:

де В – результат діяльності виробничого потенціалу;

Воф – вартість потенціалу ОФ.

До таких показників можна віднести використання активної частини ОФ або тільки  машин і устаткування. У такому випадку розрізняють використання активної частини ОФ за часом (екстенсивне використання), за продуктивністю (інтенсивне використання). Екстенсивне завантаження виражається через коефіцієнт зайнятості роботи устаткування (сума фактичного часу у машино-змінах за добу: загальна кількість машин на підприємстві):

Тф – фактичне число відпрацьованих верстато-змін/добу;

N – загальна кількість верстатів (машин).

Твг - фактичне число відпрацьованих верстато-змін/добу;

Тмах – максимальне число верстато-годин при роботі в одну зміну.

Коефіцієнт змінності з урахуванням їх вартості і груп устаткування по підприємству дорівнює:

Ці – балансова вартість і-ої групи устаткування;

Кзі – коефіцієнт змінності і-ої групи устаткування;

n – число груп устаткування.

Продуктивність праці , як показник ефективності використання робочого потенціалу, залежить від організаційних, технічних, економічних факторів, тобто вона відображає використання у вартісній формі робочої сили. Разом з тим на продуктивність праці позначається витрати матеріальних, енергетичних ресурсів і основних фондів. Тому негативна  динаміка цього показника визначається зростанням витрат минулої праці, що веде до зниження ефективності виробництва, та уповільнення темпів економічного зростання. Кращим вимірюванням продуктивності праці є вираз:

де Мв – витрати на матеріали, повязані з випуском продукції;

Ве – вартість спожитих енергоносіїв;

А – амортизаційні відрахування;

Чс – середньоспискова чисельність ПВП.

Ця формула відрізняється від виразу:

де  В – результат функціонування підприємства.

Ефективність використання виробничого персоналу можливо надати у вигляді коефіцієнта змінності робочої сили:

де Дз – кількість людино-днів, відпрацьованих робітниками в усіх змінах у даному періоді (або у запланованому);

Дмах – кількість людино-днів, відпрацьованих у найбільш завантажену зміну.

Віддача повної заробітної плати (Від.ПВП) як показник ефективності, показує яка кількість виробленої продукції у грошовому виразі припадає на 1 грошову одиницю виплачених промисловому персоналу заробітної плати і премії.

де Впрод – вартість випущеної продукції;

Фзп – фонд заробітної плати ПВП;

Фпр – преміальний фонд ПВП.

Ефективність використання енергетичних ресурсів або енерговіддача (Ее):

Зворотня величина також відображає ефективність, яку називають енергоємність. Це відношення затрат енергії у грошовому виразі до величини випуску продукції.

Ефективність технології виробництва (Ет) дорівнює:

де Втех – вартість технологічної складової виробничого потенціалу;

Можливо застосування показника ефективності – технологічного оснащення виробництва:

або показник прогресивності технології

де Впрод.т – обсяг продукції, виготовленої за допомогою прогресивної технології.

Ефективність використання інформаційних ресурсів.

Компонентами виробничого потенціалу інформації є: пов’язані з використанням інформаційних ресурсів; з удосконаленням організації управління, з удосконаленням організації праці, з удосконаленням організації виробництва і творчої організації активності робочих. Конкретно це можуть бути програми управління устаткуванням, математичне забезпечення ЕОМ, дані з вивчення ринку.

Ефективність впровадження цих заходів можливо виразити через відношення вартості інформаційних ресурсів (Він) до вартості кінцевого результату підприємства (Впрод):

або ефективність інформаційних ресурсів виразити як:

де Вэін – економічний ефект, отриманий підприємством від використання у розглядаємому періоді інформаційних ресурсів;

Соб – витрати (собівартість) виробництва в розглядаємому періоді.

Оцінки ефективності інформаційних ресурсів стає обєктивною, якщо її розрахунки вести за 5-річний строк їх використання.

Інтегральний показник віддачі ВПП дорівнює:

де В – величина кінцевого результату підприємства;

П – величина виробничого потенціалу підприємства.

Таким чином, при виготовленні продукції одночасно і разом застосовуються виробничі, енергетичні, інформаційні ресурси, жива праця, прийоми і методи організації праці і виробництва. Вони взаємозалежні між собою, але дещо різні впливи на виробництво. Тому необхідна оцінка ефективності як кожного елемента системи потенціалу підприємства, так інтегрального показника. Вивчення ролі кожного елемента ПП в утворенні кінцевого результату є необхідним елементом стратегії управління внутрішньовиробничими можливостями.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

1114. Использование варикапа 49.5 KB
  Основная характеристика варикапа и эквивалентная схема. Структура варикапа. Допустимое обратное напряжение.
1115. Туннельный диод 54 KB
  Энергетическая диаграмма вырожденного p-n перехода. Вольт-амперная характеристика туннельного диода. Генератор на туннельном диоде. Отрицательное динамическое сопротивление на падающем участке. Координаты точки пика и впадины.
1116. Применение варистора 36.5 KB
  Вольт-амперная характеристика варистора. Допустимая рассеиваемая мощность. Нелинейное полупроводниковое сопротивление. Множество хаотически расположенных p-n переходов.
1117. Полевые транзисторы 128.5 KB
  В полевых транзисторах применяется полевой принцип управления, малый уровень шумов, улучшение температурная стабильность параметров, повышение радиационной стойкости. Канал полевого транзистора. Стоковые (выходные) характеристики транзистора. Включение источников к полевому транзистору. Полевой транзистор Шоттки.
1118. Биполярные транзисторы 125.5 KB
  Принцип работы биполярного транзистора. Токи в транзисторе. Вольт–Амперные характеристики транзистора. Входные характеристики транзистора ОЭ. Эффект модуляции ширины базы. Выходные характеристики транзистора. Эквивалентная схема транзистора в h параметрах. Схема замещения транзистора в физических параметрах.
1119. Проблема температурной стабилизации транзисторов 348 KB
  Энергетическая диаграмма n полупроводника. Температурный дрейф выходной характеристики. Эмиттерная стабилизация режима. Коллекторная стабилизация режима. Характеристика терморезистора и его графическое обозначение. Термостабилизация режима терморезистором. Динамический режим работы транзисторов.
1120. Принципы использование тиристоров 108 KB
  Принцип действия тиристора. Полупроводниковые источники света. Светоизлучающие диоды. Механические колебания диодов кристаллической решетки. Характеристики СИД. Полупроводниковый лазер. Система зеркал – оптический резистор.
1121. Понятие микросхем. Основные сведение микроэлектроники 244.5 KB
  Микросхема в корпусе ДИП. Полупроводниковые интегральные микросхемы. Структура интегрального биполярного транзистора. Интегральные полевые транзисторы. Интегральные конденсаторы.
1122. Архитектура вычислительных систем 2.32 MB
  Ознакомление с принципом действия, машинными циклами и тактами микропроцессора КР580: изучение правил записи машинных программ(в машинных кодах и мнемокодах), исследование выполнения команд пересылки байта.