36078

Оцінка організаційного потенціалу підприємства

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Оцінка організаційного потенціалу підприємства. План Оцінка організаційного потенціалу підприємства в системі параметрів організаційного проектування. Методи управління при формуванні потенціалу підприємства.

Украинкский

2013-09-21

67 KB

13 чел.

Модуль 2

Управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства.

Лекція 1. Оцінка організаційного потенціалу підприємства.

План

  1.  Оцінка організаційного потенціалу підприємства в системі параметрів організаційного проектування.
  2.  Методи управління при формуванні потенціалу підприємства.
  3.  Вироблення критеріїв для оцінювання можливостей оргструктури управління.

1. Основним призначенням механізму управління сукупним потенціалом є посилення організаційного потенціалу як частини ресурсів управління, що впливають на фактори виробництва. Це досягається формуванням організаційного потенціалу шляхом: проектування і створення цілеспрямованої виробничої і соціотехнічної системи; організацією підприємства з визначеними цілями діяльності і корпоративними нормами; організацією управління діяльністю підприємства; забезпеченням інформацією; реорганізацією (реструктуризацією) підприємства відповідно до зміни цілей, стану внутрішнього середовища, потреб споживачів продукції; розвитком мотивації щодо змін в оргструктурі і системі управління.

Розглянемо механізми організаційного характеру:

1. Структурні механізми дають можливість визначити: характеристику факторів виробництва шляхом формування системи цілей пріоритетів підприємства з одночасним формуванням належної структури діяльності (диверсифікація, спеціалізація підприємства, реструктуризація виробничої, маркетингової діяльності), реструктуризація ринків (визначення зони господарювання на ринках).

Організаційні механізми повинні мобілізувати всю систему управління на всі сторони діяльності підприємства шляхом організації стратегічного, оперативного  і поточного управління через поєднання цільового  і функціонального управління; формування моделі акціонерної власності (акціонерної демократії).

2. Механізм корпоративного планування є функцією стратегічного управління. Його організацію розділяють на стратегічне планування, оперативне планування, формування стратегічних програм і розробку бізнес-планів. До стратегічного планування відносять ті завдання, які потребують ухвалення рішення і його реалізацію у тривалому періоді часу. Оперативне планування вирішує питання нормального функціонування виробництва в поточному і ближньому майбутньому. Стратегічні плани можуть переходити у оперативні.

3. Організаційно – технічні і організаційно – адміністративні механізми включають стандартизацію продукції і організації виробництва для створення єдиної оргтехнічної основи спеціалізації і кооперування виробництва, забезпечення його ритмічності, ефективності використання виробничих ресурсів, підвищення якісних показників, впровадження у виробництво нової техніки і технології, поліпшення умов і безпеки праці, сертифікацією продукції до певного стандарту.

4. Організаційні механізми управління (організаційно – технічні, організаційно – економічні) покликані об’єднати всю  систему механізмів управління для впливу на діяльність підприємства. Сюди входять організація стратегічного планування, яке враховує нестабільність зовнішнього середовища, організація оперативного і поточного управління, механізм акціонерної демократії в залежності від моделі акціонерної власності.

5. Інформаційні механізми дають можливість впливати на науково – технічний розвиток  і потік факторів виробництва. Сюди відноситься економічна інформація народногосподарського і галузевого характеру, яка дозволяє формувати систему стратегій: через механізм науково – технічної інформації; механізм дифузії нововведень, маркетингової інформації, що дозволяє направити функції НДДКР і виробництва на досягнення успіху на ринку.

2. В практиці управління застосовується така сукупність (система) управлінських прийомів для ефективної діяльності: адміністративні, економічні, комерційні, соціально – психологічні, правові, дослідницькі. Використання цих методів повинне забезпечити цілеспрямованість колективу, організованість, чіткість і злагодженість роботи, оперативність і своєчасність рішень, розпорядливість, гнучкість, дисциплінованість, ініціативність.

Класифікація функцій управління і точки зору на неї див. Должанський І. З. та ін. Управління потенціалом підприємств, стр. 74-76

Управління – це система взаємопов’язаних функцій: визначення цілей, завдань діяльності підприємства, планування, організація повноважень, мотивація, координація, регулювання, облік, аналіз, контроль. Ці функції поділяються на основні і конкретні.

Основні функції управління – це комплекс обов’язкових робіт і виконання їх у певній послідовності (прогнозування, організація, планування, мотивація, контроль, облік, аналіз, підготовка і прийняття управлінських рішень).

Конкретні функції – це відособлена конкретна дія щодо нових форм господарювання, підбору розстановки кадрів, розробки системи інформації, організації діловодства. На базі конкретних функцій формують структури підприємства і чітко визначають – що кому, коли робити, які властивості менеджерів повинні бути.

Критеріями для оцінювання можливостей оргструктури управління є :

  1.  здатність оргструктури забезпечити умови для підвищення норми прибутку;
  2.  прибуток за рахунок НТП;
  3.  здатність оргструктури швидко реагувати на зміни попиту шляхом своєчасної перебудови виробництва;
  4.  здатність оргструктури управління забезпечити ріст продуктивності праці за рахунок спеціалізації суспільної праці і виробництва;
  5.  ефективність системи виробничого контролю при даній оргструктурі управління.

Структури управління див. Должанський І. С. , стр. 84 – 96

3. Оцінка вартості підприємства виникає як на стадіях об’єднання підприємства, їх продажу, придбання акцій, так і при визначені економічного зростання підприємства на ринку та фактора прийняття управлінського рішення.

Остаточним виміром вартості підприємства є ціна його реалізації на ринку.

Оцінка вартості підприємства з позиції інвестиційної привабливості. Доля визначення інвестиційної привабливості всі розрахунки ведуться з позиції: інтересів власників акцій (одержати дивіденди); з погляду припливу інвестицій; інтересів бізнесу. В цих випадках розмір реінвестованого прибутку економічне зростання підприємства в перспективі. Зростання вартості бізнесу, згідно методики «Дюпон», визначається як

ДСі – додана вартість за роками оцінки;

rсередня вартість капіталу.

Тобто економічне зростання визначається реінвестованим прибутком і власним капіталом на початок періоду.

R – кредитна ставка банку;

Т – ставка податку на прибуток;

L – сума кредитів банку;

Е – власний капітал;

d – відсоток дивідендів.

Сутність оцінювання вартості бізнесу полягає у визначені поточних і майбутніх вигід від володіння бізнесом у грошовому виразі.

Сценарій або етапи оцінювання вартості бізнесу див. стр. 98-101

При оцінювані ринкової вартості бізнесу слід звертати увагу на оцінку гудвілу підприємства (особливо в торгівлі і надані послуг, де вартість нематеріальних активів менша чим вартість гудвілу).

Гудвіл – це активи підприємства, які спонукають клієнтів користуватись послугами і товарами підприємства та приносять підприємству прибуток в розширених межах без інших активів окремо ідентифікованих і оцінених. На відміну від інших активів гудвіл не може продаватись окремо.

Гудвіл = оцінка підприємства не для продажу – оцінка підприємства для продажу.

Тобто ціна гудвілу – це величина коштів, які покупець готовий заплатити за підприємство понад ринкову його вартість.

Структура гудвілу див. стр. 102-104

Оцінювання з нематеріальної складової підприємства методом надлишкового доходу ( теорія «великого казана») проводиться таким чином:

Виторг від реалізації – собівартість продукції без амортизаційних відрахувань = прибуток від реалізації продукції до амортизаційних відрахувань – зношування машин і устаткування (ринкова їх вартість * норма амортизації * термін служби, років) – офісні меблі (ринкова їх вартість * термін служби ) – зношення нематеріальних активів (ринкова їх вартість * термін служби) – оборотні активи (прибуток на інвестиції * відсоток на капітал = приріст капіталу) = надлишковому капіталу

Надлишковий капітал : ставку капіталізації = вартість гудвілу

Вартість бізнесу = ринковий власний матеріальний капітал + ринкова вартість патентів + ринкова вартість гудвілу = вартість підприємства з урахуванням гудвілу

Коефіцієнт капіталізації (К) – це співвідношення прибутку і вартості підприємств. Він може водитись для визначення вартості капіталу, якщо відомий очікуваний прибуток.

К = П/В;      В = П/К,

Де П – прибуток,

В – вартість підприємства, що приносить прибуток (встановлюється оцінювачем).

Існує група балансових методів оцінювання вартості підприємства.

Група балансових методів оцінювання вартість підприємства потребують корегування балансу підприємства. Власний капітал, як показник, можливо отримати зі звіту шляхом віднімання зобов’язань підприємства від його активів. Тобто бухгалтерський звіт не відображає вартість активів, тому балансовий власний капітал корегується. Для цього з балансового власного капіталу вилучають нематеріальні активи (патенти на винаходи, списки клієнтів та ін.) і отримують власний матеріальний капітал. Цей метод називається визначення вартості методом балансового власного матеріального капіталу. Оцінювання патенту базується на припущені, що ним володіє третя особа і підприємство платить за користування. Список клієнтів оцінюється за можливим внеском клієнта в продажі або за витратами на створення списку.

Метод ринкового власного матеріального капіталу побудований на використання даних економічного балансу, в якому активи придбали ринкову оцінку. В українській практиці використовують визначення реальної вартості майна на підставі показника чистих активів:

Балансовий власний матеріальний капітал – сумнівні борги (розшифрована дебіторська заборгованість) – зниження вартості товарно – матеріальних запасів (цінностей) у результаті переоцінки + збільшення товарно – матеріальних цінностей + рахунки до оплати, необхідність у яких відпала = ринковий власний матеріальний капітал

Чисті активи підприємства = сума активів прийнятих до розрахунку – сума зобовязань прийнятих до розрахунку.

Активи у розрахунках це грошове і не грошове майно, до яких входять такі статті : нематеріальні активи, основні кошти, незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення, поза оборотні активи, запаси, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, інші оборотні активи.

Пасиви у розрахунках: цільове фінансування і надходження, позикові кошти, кредиторська заборгованість, рахунки на дивіденди, майбутні витрати і платежі.

Методи, які побудовані на показниках доходу і грошового потоку поєднують два важливих фактора, що впливають на вартість бізнесу: ринкова вартість активів  і доходи. Крім того, вони потребують дисконтування і капіталізації доходу. Тобто прогноз грошового потоку або прибутку в майбутньому потребує визначення поточної вартості (PV) і майбутньої вартості (FV) c урахуванням ставки дисконту (r) і періоду дисконтування (n, років).

PV = FV (1+r)n

FV = PV (1-r)n

Ставка дисконту вибирається з урахуванням всіх можливих джерел інвестування (придбання акцій, облігації, розміщення у банках, придбання активів) на підставі яких обирається ставка дисконту для розрахунку.

Метод дисконтованого наявного потоку орієнтований на майбутні грошові надходження протягом декількох років, які задаються (інвестором, оцінювачем). Цей метод більше новим підприємствам з великим ступенем ризику. Він (метод) прийнятний і в випадку наявності неплатежів; постійних порушень партнерських зобов’язань; визначеність строку ліквідації підприємства. Але це не означає, що можливо скористуватись варіантом постійних потоків, що повторюють ситуацію року оцінки.

Метод оцінювання оснований на показнику ринкової привабливості. Він потребує аналізу показників ринкової привабливості підприємства  у співставленні їх з аналогом (прибуток, кількість акцій в обігу, чистий прибуток на одну акцію, ринкова ціна однієї акції).

Коефіцієнт ринкової привабливості = ринкова вартість 1 акції : на чистий прибуток на 1 акцію = прибутку 6 кількість акцій в обігу.

Вартість підприємства з урахуванням цього коефіцієнта визначається так:

Вартість підприємства = (прибуток звітного періоду – податок на прибуток)*коефіцієнт привабливості підприємства.


Висновки.

Формування організаційного потенціалу це проектування, утворення підприємства як цілісної системи, що відповідає цільовому призначенню її діяльності; організація управління, відповідно до змін попиту і стану зовнішнього середовища.

Організаційний процес може протікати при таких механізмах: організаційно – структурним(керуючі впливи на організацію і реструктуризацію системи), організаційно технічним (вплив на технічні, технологічні параметри виробничого процесу), організаційно – економічні (вплив на економічні параметри господарської діяльності), організаційно – адміністративні (вплив на діяльність персоналу), комплексом механізмів перелічених вище.

Вибір механізмів визначається рівнем організації і управління виробництвом.

Структурні механізми об’єднують визначення цілі, структуризацію діяльності, підприємства (системи), ринку.

Організація управління, як система механізмів, включає стратегічне, оперативне, поточне управління, створення модель акціонерної вартості.

Стандартизація продукції, кооперування виробництва, забезпечення його ритмічності, якості, ефективного використання, впровадження нової техніки і технології, сертифікація продукції здійснюється через організаційно – технічні і організаційно –адміністративні механізми.

Науково - технічний розвиток, потік факторів виробництва для адаптації і докорінної перебудови підприємства, формування ефективної стратегії інноваційного характеру, маркетингової діяльності стають можливими завдяки інформаційному механізму.

Висока діяльність системи підтримується застосуванням управлінських прийомів або методів управління: адміністративний, економічний, комерційний, соціально – психологічний, правовий.

Застосовані методи управління покликані забезпечити: цілеспрямованість колективу, організованість, чіткість і злагодженість роботи, оперативність і своєчасність рішень, розпорядливість, гнучкість, дисциплінованість, ініціативність.

Функції управління можливо поділити на основні, які являються комплексом обов’язкових робіт і виконання їх у певній послідовності (прогнозування, організація, планування, мотивація, контроль, облік, аналіз, підготовка і прийняття управлінських рішень) та конкретні, які є сферою самостійної професійної діяльності ( на основі аналізу функцій формують структуру управління, здійснюють підбір і  розміщення кадрів, розробки системи інформації, організації діловодства).

Організаційний потенціал можливо представити у вигляді здатності економічної системи змінювати режим функціонування в процесі адаптації до змін зовнішнього середовища для забезпечення розвитку наявних і створення нових конкурентних переваг. Це досягається шляхом обліку і визначенні ситуації, їх оцінок з визначенням правильності змісту управління організаційним потенціалом.

Оцінювання вартості підприємства як бізнесу необхідна не тільки для здійснення приєднання, злиття, продажу підприємства, але й для визначення економічного зростання підприємства з позиції ринкової оцінки, інвестиційної привабливості, інтересів суб’єкта оцінки.

Управління потенціалом підприємства полягає у аналізі економічного зростання підприємства і визначені цінності бізнесу (вартості активів) у динамічному вигляді, гудвілу.

Для прийняття управлінського рішення на основі оцінки ресурсно – інвестиційного потенціалу слід скористуватися методичної «Дюпон» побудованої на зростанні цінності бізнесу, методом складання ретроспективного економічного балансу, формульний метод оцінювання підприємства, методом оцінювання надлишків доходу, ринкового власного матеріального капіталу, дисконтованого наявного потоку, ринкової привабливості, ресурсного потенціалу (постійних і змінних витрат), інвестиційного потенціалу і його ефективності використання, виробничого потенціалу і ефективності його використання, ефективність використання основних елементів виробничого потенціалу.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24433. Принципы одноадресной маршрутизации. Структура и типы записей таблицы маршрутизации. Протоколы маршрутизации 72 KB
  Принципы одноадресной маршрутизации. Структура и типы записей таблицы маршрутизации. Протоколы маршрутизации. Полученная в результате анализа информация о маршрутах дальнейшего следования пакетов помещается в таблицу маршрутизации.
24434. Функционирование NAT. Функционирование Proxy 999 KB
  Диаграммы рисуют для визуализации системы с разных точек зрения. Теоретически диаграммы могут содержать любые комбинации сущностей и отношений. Всего UML предлагает девять дополняющих друг друга диаграмм входящих в различные модели: диаграммы вариантов использования; диаграммы классов; диаграммы пакетов: диаграммы последовательностей действий; диаграммы кооперации: диаграммы деятельностей: диаграммы состояний объектов: диаграммы компонентов: диаграммы размещения. Диаграммы вариантов использования.
24435. Служба DNS. Иерархические доменные имена. Полномочные серверы DNS 107.5 KB
  Служба DNS. Полномочные серверы DNS. Служба DNS Широковещательный способ установления соответствия между символьными именами и локальными адресами хорошо работает только в небольшой локальной сети не разделенной на подсети. Таким решением стала централизованная служба DNS Domain Name System система доменных имен основанная на распределенной базе отображений доменное имя IPадрес.
24436. Назначение и возможности макросредств в ассемблере 146 KB
  Он вставляет вместо вызова команды которые соответствуют макросу. Макроопределение группа команд определяющая действие макрокоманды. При описании макрокоманды используется оператор MACRO. Макрокоманды позволяют сократить размер выполняемой программы за счет описания повторяющихся участков однажды.
24437. Теория дислокаций 231 KB
  Дефектами кристалла называют всякое нарушение трансляционной симметрии кристалла — идеальной периодичности кристаллической решётки. Различают несколько видов дефектов по размерности. А именно, бывают нульмерные (точечные), одномерные (линейные), двумерные (плоские) и трёхмерные (объемные) дефекты.
24438. Основные функции компиляторов 209 KB
  Система прерывания ОМЭВМ. Непосредственной причиной такого переключения процессора с одной программы на другую является сигнал прерывания причем характер новой программы которую процессор начинает выполнять в результате воздействия сигнала прерывания и которая называется программой обработки прерывания зависит от источника возникновения этого сигнала. В большинстве случаев возникновение сигналов прерывания не планируется в выполняемой текущей программе а является по отношению к ней независимым или внешним событием. В зависимости от...
24439. Отладчики программ 43.5 KB
  Turbo Debugger представляет собой набор инструментальных средств, позволяющий отлаживать программы на уровне исходного текста и предназначенный для программистов, использующих семейство компиляторов Borland.
24440. Методы оптимизации и «раскрутки» web-сайтов 26 KB
  Поисковая оптимизация 4. Оптимизация числа ключевых слов на странице Ключевые слова фразы должны встречаться в тексте как минимум34раза. Оптимизация плотности ключевых слов Плотность ключевого слова на странице показывает относительную частоту содержания слова в тексте. 4 Оптимизация расположения ключевых слов на странице Чем ближе ключевое слово или фраза к началу документа тем больший вес они получают в глазах поисковой системы.
24441. Преобразование Фурье и его основные свойства 157.5 KB
  Большинство ОМЭВМ представляет собой Гарвардскую архитектуру хранение программных кодов и данных происходит в раздельных областях памяти. Объем ОЗУ памяти даны меньше объема ПЗУ память программ. При выполнении прмы процессор осуществляет выбоку из памяти команд данных и запись результатов при этом он адресуется к ячейкам памяти по их номерам. Ячейки памяти имеют свой номер адрес памяти а совокупность адресов памяти состовляют адресное пространство.