36082

Оцінювання маркетингового потенціалу підприємства на основі діагностики внутрішнього і зовнішнього середовища

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Оцінювання ефективності товарних стратегій підприємства. Оцінювання інвестиційних можливостей у процесі планування прибутку підприємства. Оцінювання перспектив зростання підприємства на основі портфельного аналізу.

Украинкский

2013-09-21

219.5 KB

23 чел.

Модуль 3

Лекція 1  Оцінювання маркетингового потенціалу підприємства на основі діагностики внутрішнього і зовнішнього середовища.

1. Оцінювання ефективності товарних стратегій підприємства.

2. Оцінювання інвестиційних можливостей у процесі планування прибутку підприємства.

3. Ціноутворення й сфери його застосування.

4. Розподіл постійних витрат між товарними позиціями.

5. Оцінювання перспектив зростання підприємства на основі портфельного аналізу.

1.Розробка стратегії маркетингу починається з визначення ринку або його окремого сегменту, на якому здійснюється діяльність підприємства. Цю сферу діяльності називають стратегічною зоною господарювання (СЗГ).

Розробка стратегії маркетингу складається з таких етапів :

1 етап. Аналіз складових (СЗГ), без пов’язування з поточною діяльністю, з погляду перспектив майбутнього розвитку підприємства. Мета аналізу СЗГ – оцінювання перспектив розвитку з погляду масштабів зростання стабільності, місткості ринку, перспектив технологій, норми прибутку. Стан зовнішнього оточення СЗГ слід оцінювати з використанням змінних параметрів : перспектив зростання, перспектив рентабельності, очікуваного рівня нестабільності, успішної конкурентності на ринку.

     1. Перспективами зростання є показники : темпи зростання відповідного сектору економіки; приріст споживачів даного сектору в складі народонаселення; динаміка географічного розширення ринків; ступінь старіння продукції та її відновлення; рівень насичення попиту; фактори зростання (спаду) рентабельності; державна політика щодо зростання.

     2. Показники перспективи рентабельності : середньогалузевий рівень рентабельності; витрати які необхідні для виходу на ринок; тривалість життєвого циклу продукції; час що необхідний для розробки нової продукції; очікувана рентабельність підприємства.

     3. Очікуваний рівень нестабільності характеризується показниками коливання рентабельності, обсягів продажу, цін; стабільність структури ринку.

     4. Фактори успішної конкуренції на ринку визначаються: державною політикою щодо конкуренції та виробництва;агресивністю конкурентів, в тому числі іноземних; стан інтенсивності рекламної діяльності, після продажне обслуговування; матеріально-технічного забезпечення виробництва; технології. Оцінки факторів діяльності конкурентів.

      Кінцева мета аналізу – вибір найбільш перспективних зон господарювання , що відповідають цілям підприємства.

       Після визначення стратегічних зон діяльності (СЗГ) у структурі управління підприємством формуються стратегічні господарські підрозділи (СГП), що несуть усю відповідальність за маркетинг в СЗГ. СГП характеризуються власною стратегією маркетингу, конкурентним цільовим ринком, єдиним керівництвом маркетингу, власними ресурсами, конкретними конкурентами та перевагами в конкуренції. (Конкуренція СГП розроблена фірмою Мак-Кінзі корпорації „Дженерал електрик” у 1971 р.). Розміри і кількість СГП залежить від цілей, завдань діяльності, ресурсів. Оптимальна величина 30 СТП. У подальшому розробляється стратегія маркетингу щодо оцінювання кожної з обраних СЗГ на привабливість оцінювання.

2 етап Оцінювання привабливості СЗГ починається з аналізу економічного, технологічного, соціального і політичного напрямків, на які орієнтується підприємство. Методами аналізу є : метод сценаріїв, метод „Делфі”, що зводиться до формалізованого опису послідовності розгортання взаємопов’язаних подій у майбутньому. Для цього необхідні дані (показники) темпів економічного зростання; заходів НТП; динаміки демографічного показника; насичення ринку товарами; темпи і строки відновлення економіки; інформація про державну політику в економіці та ін.

       Метод, розроблений в корпорації Ренд (США) названий в честь древньогрецького оракула в м.Делфі. (Див. далі Должанський ст.205-208).

        Загальна привабливість з урахуванням можливостей СГП дорівнює :

СЗГ = А1 Ст+ А2Р +А3О – А4Т,  де

        Ст – загальне оцінювання змін у перспективі зростання;

         Р – загальне оцінювання змін у перспективі рентабельності;

         О – загальне оцінювання впливу сприятливих факторів;

         Т – загальне оцінювання впливу несприятливих факторів;

          А1, А2, А3, А4 – коефіцієнти, установлені експертами, які показують вагомість впливу кожного фактору (в сумі дорівнюють 1).

2.  В подальшому, важливим моментом маркетингової діяльності,виступає Оцінювання інвестиційних можливостей у процесі планування прибутку.

         Процес планування прибутку є I етапом оцінювання маркетингового потенціалу. Він проводиться з урахуванням таких обставин :

  •  коливання цін при реалізації продукції як фактора стратегії маркетингу (низькі ціни – більше товару, високі ціни – менше товару для споживачів);
  •  змін прямих змінних витрат під впливом зміни ціни на сировину, паливо, енергію, устаткування, витрат на зар.плату ОВР і витрати на одиницю продукції при введенні НТП ;
  •  змін постійних витрат, які спрямовані на удосконалення системи управління чи його підрозділів, модернізації, введення НТП на підприємстві ;
  •  зміни виробничої потужності внаслідок модернізації, розширення, реконструкції, технічного переозброєння ;
  •  структура перебудови продукції за рахунок вибуття застарілих, безперспективних або освоєння нових товарів ;
  •  змін виробничої програми в зв’язку з обмеженнями по допустимій ефективності капіталовкладень, попиту продукції на ринку, граничному рівню беззбитковості.  

Процес планування прибутку проходить в 6 етапів :

  1.  Формування вихідної інформації
  2.  Визначення прибутку, фінансових і економічних показників діяльності підприємства
  3.  Аналіз інформації, яка отримана для визначення відповідного варіанта
  4.  Аналіз рентабельності виробництва за видами продукції для виявлення резервів підвищення прибутку
  5.  Внесення змін у технічну базу, технологію, організацію виробництва і управління з метою підвищення прибутку
  6.  Ухвалення рішення щодо видів продукції і підприємства на основі повної інформації.

3. Невід’ємною частиною маркетингової діяльності у СЗГ з вивчення цін.

     Ціноутворення на ринку можливо проводити по таким схемам : витратному і ринковому ціноутворенню.

     Витратне ціноутворення будується по схемі „витрати + величина прибутку, яка необхідна для отримання планової рентабельності”, тобто в його основу покладені майбутні витрати підприємства на виробництво і реалізацію товару. Використання цього методу прийнятне за : слабкої конкуренції на ринку; наявності у підприємства монополістичного або олігопольного стану; виробництві товарів при наявності довготривалих замовлень споживачів (на основі договірних цін); наявність дефіциту товару на ринку; виникненні ситуаційних моментів, що сприяють моментно му зростанню попиту або зриву постачання (стихійні лиха та ін.).

Пастулат 1

     Ціна одиниці товару (Цн) визначається для нового проекту так :

Цн =Соб + Пр пл = Соб + Р*Соб = Соб (1+Р), (1)

      Соб – собівартість одиниці продукції в маркетинговому проекті;

      Пр пл – плановий прибуток після освоєння виробничої потужності підприємства; (Пр пл = Р*Соб);

      Р – планова рентабельність виробництва продукції після освоєння виробничої потужності (частка від одиниці)

Пастулат 2

Соб = Вз + Вп/Q  (Вз – змінні витрати на одиницю продукції = зар.плати ОВР + нарахування до зар.плати + сировина + паливо + ел.енергія)

      Вп – загальні постійні витрати (зар.плата неосновних виробничих робітників + нарахування до зар.плати + сировина на допоміжні і обслуговуючі операції + запасні частини до обладнання і транспорту + паливо + ел енергія на господарчі потреби + оренда + амортизація + страхові платежі на майно і господарську діяльність + платежі не пов’язані з обсягом випуску продукції);

       Q – плановий випуск продукції у натуральному виразі після освоєння виробничої потужності. Не повинен перевищувати річну виробничу потужність. Для цього ураховується резерву, тобто             Qпл  ≤ Qрічн (1- Qрез),

        Qрез  визначається підприємством і коливається в межах 0.1 – 0.4 (частках одиниці)

Якщо вводиться це обмеження то у попередній формулі (2) слід ввести ці зміни.

        Рентабельність для визначення ціни у новому плані повинна передбачатись найвищою. Але це можливе для підприємства, яке має монопольне положення і високій конкурентоздатності. До того ж прагнення підприємства підвищити рентабельність стикається з підвищенням ціни товару, (тобто скороченням попиту) та положеннями антимонопольного законодавства, що передбачає регламент рівня рентабельності    50 – 100 % в залежності від характеру продукції, дефіцитності, попиту. Нова підприємницька справа варта при рентабельності 20 – 25 %. Підприємство в змозі підняти рентабельність і вище встановлених меж антимонопольним законодавством за рахунок удосконалення свого виробництва, але не при обґрунтуванні ціни.

        Таким чином, прийнявши певну величину обсягу продукції (Qпл), орієнтовану на задоволення попит та величину рентабельності (Р<Робмеження) проводять розрахунок ціни на одиницю товару (формула 1) техніко-економічні фінансові показники, підприємства. До них входить:

1. Маржинальний дохід = Цн – Соб один.продук.

2. Виторг = Qпл * Цпл

3. Собівартість всієї продукції за період = Qпл * Соб

4. Прибуток підприємства за період = Qпл (Цн – Соб)

5. Рентабельність виробництва = Цпл / (Соб – 1) один.товару

6. Коефіцієнт змінних витрат r = Сз / Соб загальна

7. Коефіцієнт використання виробничої потужності = Qпл / Qрічн виробнича потужність

8. Зар.плата на товарний випуск = (Qпл Зар1) + Зар2

Зар1- змінна зар.плата на рік, Зар2- постійна зар.плата на одиницю пробукції  

9. Частка зар.плати в собівартості = загальна Зар.плата за товарний випуск / собівартість продукції за період

10. Знову створена вартість = плановий прибуток за період + зар.плата на товарний випуск або = виторг – величина минулого упредметнювання праці

11. Частка знову створеної вартості у виторзі підприємства = знову створена вартість / виторг

12.  Собівартість одиниці товару Соб = змінні витрати на одиницю + загальні постійні витрати на випуск продукції

13. Прибуток підприємства за рік = рентабельність × собівартість продукції

14. Рентабельність виробництва Р < Ро (Ро – обмеження рентабельності)

  Вибір рішення по управлінню вдосконаленням діяльності приймається підприємством на підставі цих розрахунків. Це може бути : введення резервів підприємства, зниження собівартості, рентабельності, змінних і постійних витрат, регулювання зар.плати, введення технічно ефективної комбінації факторів виробництва (робоча сила, матеріальні ресурси, капітал).

   

 Ринкове ціноутворення формується з урахуванням попиту та пропозиції товару на ринку. Але витрати підприємства в основу розрахунку ціни товару не беруться. Вони слугують лише  орієнтиром  для зіставлення з ціною на ринку і використовуються для розрахунку ефективності бізнесу в новій діяльності.

    Управлінське рішення при ринковому ціноутворенні базується на співвідношенні попиту і пропозиції, наприклад якщо ціна товару на ринку менша, ніж понесені витрати підприємством, то очікуються збитки і навпаки, при вищій ціні чим витрати підприємства – очікується певний прибуток. Отже при ринковому ціноутворенні слід визначати вигідність (прибутковість) створення підприємницької діяльності та визначенні меж, у яких бізнес буде рентабельним.

     Цей метод ціноутворення допустимий в умовах : конкуренції, у тому числі монополістичній, частково у олігопольному ринку (при відсутності домовленості підприємців).

      При формуванні нового підприємства важливим моментом є визначення виробничої потужності від чого залежать капітальні вкладення, змінні і постійні витрати на одиницю продукції, собівартість, прибуток. Їхнє значення уможливлює зіставити з ціною товару на ринку, визначити конкурентноздатність продукції, що буде випущена, її рентабельність виробництва, а обсяг виробництва – спрогнозувати сукупну пропозицію на ринку і вплив його на ціну ; створення необхідної робочої площі, земель, наявність ресурсів ; технічне оснащення ; транспорт ;екологічні, санітарно-гігієнічні, соціальні наслідки. Крім цього на основі обсягу виробництва стають ясніші негативні моменти на ринку : місткість ринку даного товару, доходи споживачів, темпи інфляції, швидкість реалізації товару з урахуванням сукупної пропозиції на ринку, модель ринку (куди надходять товари?).

       Розрахунки, які необхідні при визначенні показників можна проводити за формулами, наведеними у витратному ціноутворенні. Знаючи виробничу потужність майбутнього підприємства, його діяльність можливо встановити через ціну товару :

       Визначення ціни товару має вигляд :

Ц = (1 + Ке + Нф – Вс)                                    (1)                                *

Нф – комплексний показник, що враховує дію всіх не ціонованих факторів ;

Кеу – коефіцієнт еластичності попиту на товар від його ціни ;

Вс – коефіцієнт сукупного попиту на товар, що враховує дію факторів і вплив сукупної пропозиції всіх товаровиробників :

Якщо підприємство нове і воно проникає у діючу галузь визначається сукупна пропозиція:

Вс =А + Аф   (2)

А- коефіцієнт зміни пропозиції конкурентними фірмами в аналізованому періоді в порівнянні з базовим;

Аф – частка нової форми що входить до галузі зі своїм товаром в аналізованому періоді.

Величина А при розрахунку сукупної пропозиції приймається на основі прогнозу політик всіх конкурентів, а Аф установлюється при розрахунках ціни товару в межах виробничої потужності підприємства.

Нецінові фактори визначаються як:

Нф = Кец (Д – 1) + Кев (dв – 1) + Кес (1- dс) + Кек (Ік – 1)   (3)

Д – коефіцієнт зміни доходу споживачів товару в порівнянні з базовим періодом;

 dв – коефіцієнт зміни ціни взаємозамінного товару;

dс - коефіцієнт зміни ціни взаємозамінного товару;

Іс – індекс зміни якості товару в порівнянні з базовим періодом;

Кец, Кев ,Кес, Кек – коефіцієнти еластичності попиту товару відповідно від доходу споживачів, ціни взаємозамінного товару, ціни взаємозамінного товару, зміни якості товару.

          Таким чином зібравши і обробивши інформацію стає можливим скласти техніко-економічні і фінансові показники діяльності підприємства при ринковому ціноутворенні. Це в свою чергу дає змогу прогнозувати зміни величини пропозиції товару всіма конкурентами в даному періоді, діапазон виробничої потужності з урахуванням певних обмежень; максимальну припустиму виробничу програму підприємства; резерв виробничої потужності.

           На основі певної величини обсягу виробництва визначають ринкову частку підприємства стосовно базового періоду, собівартість одиниці продукції, зр.плату на одиницю продукції, а потім виторг, прибуток, рентабельність і знову створену вартість.

           Оптимальне управлінське рішення обґрунтовується і приймається після розрахункових операцій у такій послідовності :

  1.  Виділяються кілька параметрів, які є постійними і які не впливають на прийняте рішення : коефіцієнт еластичності попиту від ціни товару й доходів споживачів; величина зміни доходів; зміни рівня якості продукції; перехресну еластичність товару; зміни товарної маси, яка надходить на ринок від діючих конкурентів у базовому періоді.
  2.  Обґрунтовується критерій оптимізації планово-управлінського рішення, виходячи з таких позицій : максимум прибутку, максимум рентабельності виробництва, максимум виторгу, максимум знову створеної вартості (валового доходу).
  3.  Розглядаються варіанти виробничої потужності підприємства й установлюються зміни постійних і змінних витрат по кожному з варіантів потужності (функція витрат від виробничої потужності).
  4.  Встановлюється зміна сукупної пропозиції товару на ринку залежно від виробничої потужності і виробничої програми.
  5.  Визначається, на підставі інформації, яка отримана, оптимальний рівень ціни товару за обраним критерієм і оптимальний обсяг їхнього виробництва.

Значення оптимальних параметрів при роботі майбутнього підприємства за критерієм максимуму прибутку дорівнює :

Оптимальний рівень ціни товару за обраним критерієм:

d опт = [(1 + Ке + Нф – AAф) / 2Кe + Кн /2р] x коефіцієнт змінних витрат;

Оптимальний обсяг виробництва товарів:

Вопт = (1+ Ке (1 - d опт) + Нф – А) /Аф

Оптимальна ціна товару та оптимальний обсяг виробництва дає можливість визначити оптимальний прибуток, а потім рентабельність виробництва, виторг, зар.плату та ін. У цьому випадку оптимізація планово – управлінського рішення вироблена в рамках заздалегідь установленої виробничої потужності підприємства ( формули 1-5);

  1.  Визначається глобальний оптимум за різними варіантами виробничої потужності, що забезпечує максимум прибутку. Він з усіх максимальних їх значень, отриманих за різними варіантами виробничої потужності підприємства.

Таким чином при вирішенні питання про відкриття фірми велике значення має визначення виробничої потужності так як від цього залежать: обсяг випуску, витрати виробництва, ціна товару, прибуток, рентабельність, конкурентоздатність, величина ризику.

     4. У випадку, коли у проекті визначається декілька товарних позицій, виникає ряд організаційно-економічних питань, які необхідно вирішувати при плануванні діяльності і прийняття планово-управлінського рішення. Насамперед це питання розподілу постійних витрат між товарними позиціями і на цій основі оцінити собівартість кожної одиниці продукції. Постійні витрати належать усьому виробництву і їх поділ на частини у відповідності до товарної позиції дуже часто неоднозначний. Від їх розподілу залежать собівартість тієї чи іншої товарної позиції.

       Величиною для розрахунку частини постійних витрат, що розподіляється поміж товарними позиціями є виробнича потужність підприємства. Методи розподілу постійних витрат між товарними позиціями такі : за доходу і за витратами.

        Метод за доходу (або метод розподілу доходу) прийнятний лише тоді, коли відома ціна майбутнього товару по кожній позиції тобто за умови: стабільності ринку, тобто тоді (коли можливо прогнозувати ціну); заздалегідь відомих змінних витрат, маржинального доходу).

        Постійні витрати на конкретний товар із сукупності випуску дорівнює :

 

Частка постійні витрати Впост = (Вп * Qі (Ц – Взм)) / ( (Ц – Взм)і) де і від 1 до n.

 

Впост – частка постійних витрат і-го виду продукції;

Qі – виробнича потужність і-го виду продукції;

Вп – загальні річні витрати постійного характеру на весь обсяг випуску продукції;

Ц – ціна одиниці продукції;

Взм – змінні витрати на одиницю продукції;

(Ц – Взм)і – маржинальний дохід на одиницю і-го виробу.

 nкількість і-х видів продукції.

         Метод за витратами або розподілу постійних витрат на виробництво продукції полягає у використанні частки змінних витрат за їх якістю : оплата праці, витрати на придбання матеріальних ресурсів, паливно - енергетичні витрати, розподіл за товарними позиціями постійних витрат можливо проводити за:прямими змінними витратами: на зар.плату, сировину, на паливо,енергію, повними змінними витратами.

         Розрахунок величини постійних витрат, що відносяться до собівартості товарів по конкретній позиції такий :

Впост = (Вп * ) / (* Fі)

 

Fі - сумарні прямі змінні витрати на одиницю і-го виду продукції, які приймаються за основу розподілу постійних витрат (зар.плата, ресурси, паливо, енергія, повні змінні витрати).

         

          У випадку ринкового ціноутворення використання витрат і визначення на їх основі собівартості дає широкі можливості для підприємства, тому що величина еластичності попиту за ціною й доходами споживачів суттєво впливають на ціну і пропозицію товару на ринку.

         Для управлінського рішення слід розподіляти постійні витрати між товарними позиціями таким чином, щоб скоординувати рівні рентабельності, (сховати від податкових органів справжні витрати по кожній групі товару і в остаточному підсумку побудувати систему формування собівартості продукції з користю для підприємства).

5. Структура діяльності промислових обєднань передбачає певну різноманітність напрямків діяльності за їх часткою у загальному результаті виробництва. Протилежними в  цьому процесі є диверсифікації (розширення різноманітності) і спеціалізація (звуження різноманітності). Ці показники визначаються так :

          Рівень спеціалізації (Кс) – це відношення обсягу базової продукції до загального обсягу виробництва. При рівних випусках видів продукції Кс = 1 : широту асортиментів продукції (Ш).

Рівень диверсифікації Кд = питомій вазі випуску іншої продукції (не базової) в загальному обсязі виробництва :

 

Кд = (Ш – 1) / Ш або = 1 – 1/Ш або = 1 – Кс

         Диверсифікація досягається за рахунок вводу у структуру підприємства : 1 - предметних або технологічних спеціалізованих дільниць, цехів, підприємств; 2 -  комбінованої системи виробництва в рамках підприємства;  3 - заходів щодо підвищення гнучкості технологічної і організаційної систем; маневреності у видах діяльності на базі передових технологій, наявних у підприємства.

Таким чином, параметрами диверсифікації полягають у різноманітності технологічних систем, технологічного устаткування за рівнем системності, конструктивного виконання, діяльності за життєвим циклом продукції/технології.

Параметрами диверсифікованості діяльності систем  господарювання у 1) Фінансово – промислових групах. За сферою діяльності: промислове виробництво, фінансово комерційна діяльність, маркетингова діяльність. 2) Промислових концернах і групах підприємств:

а) за сферою діяльності: промислове виробництво, фінансова діяльність, лізингова діяльність;

б) за промисловим виробництвом: продукція різних галузей належності;

в) за життєвим циклом продукції / технології: НДДКР, виробництво, маркетинг;

г) за промисловим виробництвом виготовлення однорідної продукції в асортименті.

       5.  Портфельний аналіз у сфері фінансів означає оптимальний набір інвестицій з погляду поєднання ризику й прибутковості. На підприємстві це розподіл його діяльності за стратегіями щодо продукції і ринку або це інструмент оцінки господарської діяльності з метою вкладення коштів у прибуткові і перспективні напрямки чи навпаки припинення й скорочення у неефективні проекти диверсифікованого підприємства.

        Прийом портфельного аналізу є побудова двовимірних матриць значень внутрішніх можливостей і зовнішніх факторів (метод „Мак-Кінзі” рис.1). Це дає можливість привести у відповідну рівновагу стратегії (розвиток) виробничих підрозділів підприємства; розподілити ресурси між підрозділами; провести аналіз портфельного балансу, обґрунтувати напрямки реструктуризації підприємства.

Рис.1 Пропозиція бізнес – плану

        Аналіз проводиться так :

  1.  Діяльність підприємства розбивається на стратегічні одиниці бізнесу, які відповідають організаційним одиницям і розробляється стратегія фірми в одному або декількох сегментах ринку для цієї одиниці.
  2.  Визначається відносна конкурентоздатність й перспектива розвитку відповідних ринків.
  3.  Розробляється стратегія бізнес-одиниць.
  4.  Формується єдина стратегія підприємства і потреба у ресурсах на основі порівняльного аналізу бізнес-стратегій одиниць.

Метод портфельного аналізу за матрицею «Мак - Кінзі» ґрунтується на аналізі ринків за двома факторами – привабливості галузі і конкурентоздатності підприємства (рис.1).

Для побудови матриці слід оцінити привабливість галузі. Яка полягає в отриманні суми зважених величин оцінки кожного фактору: ємність ринку, темп зростання ринку, сила конкуренції, рентабельність продажу, чутливість до інфляції, енергоємність, капіталоємність. В якості зваження приймається вага кожного фактору що встановлюється експертним шляхом, а оцінка кожному фактору надається в балах від 1 до 5.

                     конкурентноспроможність

  висока            1        2       3       4      5          5

                                                                            

                                                                         4   привабливість

 середня                                                           3         галузі

                                                                         

                                                                         2

 низька                                                             1

               низька        середня        висока

                                                                              

Оцінка конкурентоздатності підприємства проводить аналогічно і по таким факторам: структура витрат, технологічний рівень підприємства, імідж до підприємства, його частка ринку, технічний рівень оснащення. Вага фактору розраховується (визначається) експертом, а його оцінка дається від 1 до 5. Сума зваженої оцінки, дає в поєднанні з оцінкою привабливості галузі, визначити  положення стратегічних одиниць підприємства, на графіку і вибрати стратегічну лінію на ринку підприємства в цілому.

         Виходячи з матриці стратегічних одиниць підприємство приймає рішення відносно стратегії зростання (деінвестування, селективного росту , агресивного зростання, низької активності).

          Метод бостонської матриці ґрунтується на : Життєвому  цикл товару який поділяється на: 1- стадія перевірки на ринку і дослідницького виробництва; 2- стадія впровадження товару на ринку; 3- стадія зрілості товару на ринку коли продаж досягає постійного рівня; 4-  Стадія занепаду, тобто товар витісняється з ринку у зв’язку з наявністю на ньому поліпшених товарів на ринку)

          У такому випадку портфельний аналіз призначений для визначення з яких бізнес-одиниць (підрозділів) вилучити або додати ресурси для вибору траєкторії – стратегії :

1. Стратегії новатора – інвестування в розробку нових товарів коштів від продажу товарів з прибуткових бізнес-одиниць, що мають попит на ринку (дійні корови) і тим самим вийти на ринок із принципово новим товаром („зіркою”)

2. Стратегія послідовника – інвестування проводиться в товар „знак?” на ринку якого домінує лідер, тобто підприємство займає агресивну позицію відносно нарощування частки ринку і бажає перевести товар у „зірку”

3. Стратегія невдачі – при інвестуванні що ведеться недостатньо, товар втрачає позиції на ринку і переходить із „зірки” в товар „знак?”

4. Стратегія перманентної посередності – низькі інвестиції, товар „знак питання” втрачає можливості і переходить в групу товарів „собак”.

         Оскільки портфель підприємства потребує оцінки всіх товарів, то їх розбивають на 4 групи за рівнем показників : частка ринку, темп зростання ринку, ризик прибутковості, прибутковість. Прибутковість - це внесок на покриття  (ринкова ціна – операційні витрати) або внесок товару в зростання готівки по підприємству). На основі цього будується матриця й таблиця.

          Побудова матриці й таблиці див. Должанський та ін. стор. 238-241, матриця Ансоффа та ін. див. стор.241-251.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

74989. Местоимение как часть речи. Роль местоимений в тексте 115.5 KB
  ЦЕЛЬ: Дать представление о местоимении как части речи; познакомить с особенностями местоимений и их ролью в речи; учить подбирать необходимые местоимения в связной речи. Называют ли местоимения она у нее конкретный предмет или только указывают на него...
74990. Інтерактивні методи навчання на уроках у початковій школі 42.5 KB
  Інтерактивне навчання забезпечує взаєморозуміння взаємодію взаємозбагачення. Сумісна діяльність учнів у процесі навчання полягає в тому що кожний учень сильний чи слабкий вкладає в цей процес свій особистий індивідуальний внесок.
74991. День Святого Миколая 34.5 KB
  Найбільшою пошаною в народі відзначалося свято Миколи, який вважається покровителем бідний і знедолених та заступником рибалок і моряків. Святого Миколу вшановують два рази на рік: 22 травня і 19 грудня.
74993. Твой первый миллион 72.5 KB
  Цель: установить коэффициент интеллекта участников, расширить кругозор, активизировать мыслительную деятельность, смекалку, сообразительность, заинтересованность в чтении дополнительной литературы; воспитывать целеустремленность, смелость, решительность.
74994. MINI GAMES 76.5 KB
  Цель: развитие коммуникативного подхода к обучению английского языка. Игры приобретают особое значение, в изучении иностранного языка, способствуя развитию мотивации к изучению, тренировке и развитию речевой деятельности.
74995. Історія розвитку моди 121 KB
  Мета. Підсумувати і збагатити знання учнів про моду й модні тенденції в одязі, розширити світогляд, викликати інтерес до професій художньо-естетичного циклу; сприяти розвитку творчого мислення, фантазії; виховувати естетичний смак, творче ставлення до праці...
74996. Монолог. Вибирати інтонацію 43 KB
  Мета: познайомити учнів з терміном монолог його значенням; вчити відшукувати монолог в тексті; підбирати відповідну інтонацію; будувати та читати монолог; вміти розрізняти монолог від діалогу; розвивати монологічне та діалогічне мовлення; виховувати культуру мовлення та спілкування.