36085

Активізоване управління підприємства

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Активізоване управління підприємства. План: Ознаки та чинники виникнення кризи на підприємстві; Аспекти банкрутства підприємства; Формування системи антикризового управління. З погляду управління кризове явище – це негативне відхилення об’єкта управління від певної мети або строків її досягнення. Реакція системи управління на кризу починається тоді коли підприємство стає банкрутом.

Украинкский

2013-09-21

249.5 KB

5 чел.

Модуль 5. Лекція 1. Активізоване управління підприємства.

План:

  1.  Ознаки та чинники виникнення кризи на підприємстві;
  2.  Аспекти банкрутства підприємства;
  3.  Формування системи антикризового управління.

1. Під кризою підприємства розуміють «незапланований, небажаний, обмежений у часі процес, що істотно перешкоджає і робить неможливим функціонування підприємства». Іншими словами – це будь – яка нестандартна ситуація, в якій виникає ризик втрати прибутку або власного майна.

Графічно процес чи динаміка кризи може бути подана на рис.1.

Початок кризи                    Кінець кризи – поновлення діяльності

прибуток

                                            Кінець кризи – ліквідація підприємства

                                                                                   Час (місяць, рік)

Більш прийнятним тлумаченням кризи підприємства є – сукупність негативних явищ, ситуацій або стану, що виникає за порушення нормального функціонування суб’єкта підприємницької діяльності у середовищі його господарювання.

Нормальне функціонування підприємства – це сукупність показників, які відображають ефективність господарювання спрямовану на виконання своєї місії, визначеність локальних цілей і оптимальне використання обсягів ресурсів підприємства.

Невдачі у діяльності підприємства виникають за факторами зовнішнього і внутрішнього характеру. Зовнішні чинники характеризуються тим, що їх неможливо заздалегідь спрогнозувати, а внутрішні – залежать від форми методів і організації діяльності підприємства. Зовнішні чинники, що впливають на кризу це: соціальні, економічні, політичні, науково – технічні чинники, внутрішні – ситуаційні, ресурсні, маркетингові, фінансові.

Кризовий процес має складові, однією з яких є кризове явище. Прояв останнього це найперший і важливий момент розвитку кризи у невеликих розмірах і протягом най тривалішого часу.

З погляду управління, кризове явище – це негативне відхилення об’єкта управління від певної мети або строків її досягнення.

При кризовому явищі не спостерігається глибока дестабілізація функціонування суб’єкта господарювання, і більшість управлінців не звертає уваги і вживає антикризових заходів.

Реакція системи управління на кризу починається тоді, коли підприємство стає банкрутом.

Прояви кризового стану можливо класифікувати:

  1.  за перебігом часу (періодичні, хаотичні, синхронні, асинхронні);
  2.  за масштабом поширення кризових явищ (поодинокі, локальні, глибокі); Поодинокі і локальні виникають на окремих ділянках підприємства по горизонталі та вертикалі: глобальні кризо винні явища охоплюють всю систему виробництва.
  3.  за характером впливу кризові явища можуть бути такими, що стимулюють або пригнічують діяльність підприємства;
  4.  за місцем виникнення (зовнішні, внутрішні). Внутрішні виникають з причини некомпетентності в діях працівників управління, зовнішні – введення певних нормативних і законодавчих актів, які порушують діяльність підприємства;
  5.  за сферою виникнення (екологічні, економічні, фінансові, комерційні, управлінські, технічні, технологічні, соціальні, політичні, організаційні, демографічні, виробничі).

Кризовий процес можливо поділити на стадії: стадія кризових явищ, кризової ситуації, ситуація кризового стану, після кризового стану. В основу виділення цих стадій покладено ефективність діяльності підприємства (прибутковість, рентабельність). Швидкість і сила відхилення тренда рентабельності від нормативних значень на початковій діяльності підприємства вказує на перехід від однієї ситуації до іншої.

Для проведення експрес – діагностики використовують сукупність показників підприємства: коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними коштами, коефіцієнт автономії, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт чистого виторгу, сума прибутку, індекс кредиторської заборгованості, індекс загальної рентабельності, індекс оборотності засобів, індекс обсягів продажу.

Визначення стану підприємства за діагностикою проводять в декілька етапів.

На першому етапі використовуються показники, які характеризують стан банкрутства ситуації кризового стану – коефіцієнт загальної ліквідності і коефіцієнт забезпечення власними коштами. Якщо вони оптимальні (в межах рекомендацій), то підприємство не є банкрутом, але його слід перевірити на етапі (2) платоспроможність. Остання ідентифікується за допомогою показників: коефіцієнт автономії, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Кризова ситуація характеризується наявністю збитків, стабільністю зростання кредиторської заборгованості, можливо і дебіторської. Якщо ці показники у межах допустимих відхилень, то слід перевірити наявність активних кризових проявів (за допомогою показника загальної рентабельності, оборотності запасів, динаміка обсягів продажів, тобто розрахувати індекси: загальної рентабельності оборотності основного капіталу та обсягу продажу).

2. Будь – яка економічна система (підприємство) передбачає конкуренцію і отримання сприятливих умов свого розвитку. Програшем у цій конкуренції є розбалансування економічного механізму відтворення капіталу, вплив негативних чинників пов’язаних зі змінами внутрішнього і зовнішнього стану, соціально – економічні наслідки в країні.

Юридичне трактування банкрутства передбачає наявність кредиторів і неможливість задоволення їх претензій у законодавчому порядку, сума боргу, термін його повернення.

Мінімальна сума боргових зобов’язань боржника, яка визначена законом дорівнює розміру 300 мінімальних розмірів зарплати і строком погашення у три місяці.

Економічне тлумачення банкрутства таке: це неможливість проводження існування підприємства як самостійної юридичної особи, через неспроможність менеджменту генерувати достатній за розміром і строками виникнення  припливів грошових коштів, зменшити їх вплив, забезпечити його реструктуризацію та  списання боргів або здійснити антикризові дії внаслідок вичерпання наявних і браку фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів та дієвих інвестиційних рішень.

Механізм банкрутства є необхідною умовою ринку тому, що воно виконується такі функції:

  1.  мотиваційна – підприємство змушене приймати оптимальні рішення для запобігання непродуктивного використання ресурсів;
  2.  регулювальна – банкрутство є інструментом регулювання розвитку ринку (ринок звільняється від підприємств, які не задовольняють потреби споживача, ефективно використовувати обмеженні ресурси);
  3.  розподільча – за допомогою банкрутства відбувається контрольований перехід ресурсів боржника до ефективного суб’єкта господарювання;
  4.  відновлювальна – створення умов для відродження бізнесу в разі економічної діяльності і бажання його власників.

Система банкрутства класифікується:

Ознаки кваліфікації

Вид банкрутства

1.Умисність виконання

необмежене; умисне

2.Фактичний стан підприємства

реальне; фіктивне; приховане

3.Ініціатор розгляду справи про банкрутства

добровільне; примусове

4.Причини виникнення

внутрішня; зовнішня

5. Характер внутрішнього фактора

банкрутство діяльності; банкрутство бізнесу; банкрутство власності

6. Характер визнання факту

юридичне; економічне

7.Сукупність задоволення  визначених судом вимог кредиторів

з повним задоволенням; з частковим задоволенням

8.Національна належність сторін справи про банкрутство

національне; транснаціональне

9.Результати розгляду справи

банкрутство з оновленням підприємства; банкрутство з ліквідацією підприємства;

3.Антикризове управління відображає виробничі і соціальні відносини, які складаються на підприємстві з метою своєчасної протидії розвитку кризового процесу. При цьому формується сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур, які забезпечують функціонування підприємством.

Мета реалізації управлінських рішень антикризової системи управління є виявлення та усунення передумов для розвитку кризових ситуацій і відведення переходу підприємства у кризовий стан (точніше виявлення первинних проявах кризи). Це передбачає:

  1.  - встановлення цілей, завдання діяльності підприємства в цілому, а також об`єктів управління, які підпорядковані суб`єкта антикризового управління;
  2.  - розробка та впровадження рішень, що забезпечують виявлення, локалізації та усунення, умов виникнення і розвитку кризових ситуацій;
  3.  - запобігання поширення кризових явищ до масштабу кризового стану.

Функції антикризового управління повинні бути такими:

  •  прогнозування розвитку підприємства і планування комплексу антикризових засобів;
  •  організація реалізації заходів антикризового управління;
  •  мотивація об’єктів управління щодо такого виконання комплексу робіт;
  •  контролювання стану навколишнього і внутрішнього стану, виконання заходів щодо антикризового;
  •  аналіз діяльності антикризового управління.

Проектування системи антикризового управління повинне передбачати: визначення головної мети функціонування антикризової системи – 1 етап; формування сукупності локальних цілей системи – 2 етап; виділення функцій антикризового управління на різних рівнях управління підприємством – 3 етап; виділення підпорядкованості елементів системи та розробка технологічних процесів реалізації функції управління – 4 етап; визначення механізмів функціонування антикризової системи – 5 етап; моделювання витрат праці управлінського персоналу для реалізації функцій управління – 6 етап; розробка оптимальних методів діагностування фінансово – економічного стану підприємства для визначення кризових проявів – 7 етап; визначення напрямків фахівців для управління підприємством з метою запобігання утворення і розповсюдження кризових процесів – 8 етап.

Головними складовими системи управління, яку називають блочно – модульна система (Гончарові Н.П., Федонін О.С., Швидаленко Г.О., та ін., автор цієї системи Кукоба В.П.), наведені на рис – схемі.

Модулі антикризової системи управління можуть вбудовуватись в елементи управлінської системи підприємства або бути автономними по відношенню до основних частин апарату управління підприємницької структури.

Рис.  Місце блоків антикризового управління в загальні системі менеджменту підприємства

Головною складовою процесу діагностики стану підприємства для впровадження антикризової системи управління є антикризовий моніторинг стану підприємств. Під ним розуміють – регулярні (що виконують за заданою програмою) спостереження за довкіллям підприємств, його матеріальними, трудовими, фінансовими ресурсами, виробничими, інформаційними, управлінськими процесами, що спрямовані на виявлення і розповсюдження кризових процесів.

При моніторингу слід виконувати:

  1.  визначення об’єкта спостереження;
  2.  обстеження виокремленого об’єкта;
  3.  складання інформаційної моделі об’єкта;
  4.  планування спостереження;
  5.  оцінка стану об’єкта;
  6.  прогнозування зміни сатану об’єкта;

Комплекс робіт по формуванню антикризової системи управління повинен бути націлений на забезпечення прибутковості, реорганізації підприємства, що потребує в розвитку своєрідного інвестиційного проекту.

Для запобігання банкрутства, ефективного впровадження і функціонування антикризової системи можливе створення структурного підрозділу «протидії банкрутства».

 

Рис. Організаційна структура відділу протидії банкрутства підприємства

Для визначення комплексного показника рівня організації управління слід використати такі показники: ритмічності підприємства, використання обладнання, використання робочого часу, стабільність кадрів, творча активність, технічне озброєння праці та аналітичні показники. До останніх відносяться:

  •  показник рівня організації виробництва  :

де  - коефіцієнт спеціалізації виробництва;

- коефіцієнт уніфікації виробництва;

 - коефіцієнт прогресивності форм організації виробництва;

- коефіцієнт безперервності виробничих процесів;

- коефіцієнт ритмічності виробництва;

- коефіцієнт централізації допоміжних процесів;

- коефіцієнт використання засобів праці.

  •  показник рівня організації праці:

де  – відповідно коефіцієнти: відповідності кваліфікації робітників; кваліфікація керівників, спеціалістів; частка робітників, яка працює в бригадах; раціональності прийомів і методів праці; трудової дисципліни, організації робочих місць; обслуговування робочих місць; нормування праці; відповідності умов праці нормам; багатовекторного обслуговування робітників; суміщення професій.

 - частка працівників зайнятих ручною працею.

Цей показник враховує багатовекторність деталізованих характеристик організації трудових відносин.

Узагальненим показником рівня організаційної структури управління є :

де lсередня чисельність працівників, одного щабля ієрархії управління;

Lгабарити організаційної структури управління;

- складність оргструктури;

рівень прийняття рішень;

ступінь децентралізації функції управління;

- гнучкість апарату управління;

- рівень функціональної спеціалізації;

β – середній діапазон контролю в організаційній структурі.

Узагальнена оцінка змін на підприємстві під впливом впровадженого проекту проводиться за показником :

де   - показник рівня організації виробництва;

- показник рівня організації праці;

- показник рівня організації управління;

- показник рівня техніко – технологічної організації.

Цей показник відображає ступінь організованості господарських процесів.

Визначення ефективності впровадження антикризової системи управління не можливе без оцінки фінансової складової процесу реалізації антикризових заходів: забезпечення ліквідності, платоспроможності, стійкості підприємства, особливо динаміки цих показників.

Функціонування антикризової системи управління повинно супроводжуватись аудитом імовірного банкрутства зі сторони підприємства, кредиторів, контрагентів, держави.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20352. ТРАНЗИСТОРНЫЕ ГВВ 437.5 KB
  В биполярных транзисторах происходит перенос как основных носителей заряда в полупроводнике так и неосновных; в полевых только основных. Управление током прибора в биполярных транзисторах осуществляется за счет заряда неосновных носителей накапливаемых в базовой области; в полевых за счет действия электрического поля на поток носителей заряда движущихся в полупроводниковом канале причем поле направлено перпендикулярно этому потоку. Для увеличения мощности прибора в биполярных транзисторах используют многоэмиттерную структуру а в...
20353. Режимы работы транзисторно гВВ 270.5 KB
  Анализ работы и режимы работы транзисторного генератора с внешним возбуждением 9. Ключевой режим работы высокочастотного транзисторного генератора 9. Методика расчета ВЧ генератора с биполярным транзистором 9. Анализ работы и режимы работы транзисторного генератора с внешним возбуждением 9.
20354. СВЧ ТРАНЗИСТОРНЫЕ ГВВ 176 KB
  СВЧ ТРАНЗИСТОРНЫЕ ГВВ 12. Метод анализа линейных СВЧ устройств 12. Гибридноинтегральные СВЧ устройства и микрополосковые линии передачи 12. СВЧ транзисторный усилитель 12.
20355. АВТОГЕНЕРАТОРЫ И СТАБИЛИЗАЦИЯ ЧАСТОТЫ АВТОКОЛЕБАНИЙ 180.5 KB
  АВТОГЕНЕРАТОРЫ И СТАБИЛИЗАЦИЯ ЧАСТОТЫ АВТОКОЛЕБАНИЙ 14. Стабильность частоты автогенератора 14. Различительным признаком может являться не само значение частоты генерируемых колебаний а тип используемых электрических цепей. Способы стабилизации частоты автоколебаний: параметрическая с использованием обычных колебательных систем; кварцевая с использованием в качестве резонатора кристалла кварца; с диэлектрическим резонатором только в СВЧ диапазоне; молекулярная за счет индуцированного возбуждения атомов.
20356. СТАБИЛИЗАЦИЯ ДИСКРЕТНОГО МНОЖЕСТВА ЧАСТОТ 105 KB
  Автоматическая подстройка частоты 15. Частотная автоподстройка частоты 15. Фазовая автоподстройка частоты 15. Основными параметрами синтезатора являются: диапазон частот выходного сигнала количество N и шаг сетки частот fш долговременная и кратковременная нестабильность частоты уровень побочных составляющих в выходном сигнале и время перехода с одной частоты на другую.
20357. ДИОДНЫЕ СВЧ АВТОГЕНЕРАТОРЫ И УСИЛИТЕЛИ 98 KB
  ДИОДНЫЕ СВЧ АВТОГЕНЕРАТОРЫ И УСИЛИТЕЛИ 16. Физические основы работы генераторных СВЧ диодов 16. СВЧ диодные автогенераторы 16. СВЧ диодные генераторы с внешним возбуждением 16.
20358. ПОЛУПРОВОДНИКОВЫЕ УМНОЖИТЕЛИ ЧАСТОТЫ 47.5 KB
  ПОЛУПРОВОДНИКОВЫЕ УМНОЖИТЕЛИ ЧАСТОТЫ 17. Транзисторный умножитель частоты 17. Диодные умножители частоты 17. Назначение принцип действия и основные параметры Умножители частоты в структурной схеме радиопередатчика см.
20359. СУММИРОВАНИЕ МОЩНОСТЕЙ СИГНАЛОВ СВЧ ГЕНЕРАТОРОВ 95.5 KB
  СУММИРОВАНИЕ МОЩНОСТЕЙ СИГНАЛОВ СВЧ ГЕНЕРАТОРОВ 18. Способы суммирования мощностей сигналов 18. Суммирование мощностей сигналов с помощью многополюсной схемы 18. Суммирование мощностей сигналов с помощью ФАР 18.
20360. АМПЛИТУДНАЯ МОДУЛЯЦИЯ 94.5 KB
  Виды модуляции 19. Виды модуляции Модуляцией называется процесс управления одним или несколькими параметрами колебаний высокой частоты в соответствии с законом передаваемого сообщения. Классифицировать методы модуляции можно по трем признакам в зависимости: – от управляемого параметра высокочастотного сигнала: амплитудная AM частотная ЧМ и фазовая ФМ; – числа ступеней модуляции: одно двух трехступенчатая; – вида передаваемого сообщения – аналогового цифрового или импульсного непрерывная со скачкообразным изменением...