36086

Характеристика елементів потенціалу підприємства

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

2011 Літературні джерела для вивчення курсу управління потенціалом підприємства: Должанський І. Потенціал підприємства: формування та оцінювання К. Економіка підприємства К.

Украинкский

2013-09-21

491 KB

5 чел.

Лекції

з  дисципліни: «Управління потенціалом підприємства»

Спеціальність 7-107, 8-107 «Економіка підприємств»

( денна та заочна форма навчання )

Кривий Ріг. 2011

Літературні джерела для вивчення курсу управління потенціалом підприємства:

  1.  Должанський І.З., Загоруйко Т.О., Удалих О.О. та ін. «Управління потенціалом підприємств»   - К. Центр навчальної літератури 2006 р.  360 с.
  2.  Гавва В.Н., БожкоЕ.А. «Потенціал підприємства: формування та оцінювання»  - К. Центр навчальної літератури. 2004 р. 221с.
  3.  Гончарова Н.П.,Федонін О.С.,Швидинелко Г.О. та ін. «Управління потенціалом: сучасні тенденції розвитку» - К. КНЕУ, 2006 р. 283 с.
  4.  Грищак М.Г., Колот В.М., Наливайко А.П., Прокопивний С.Ф. та ін. «Економіка підприємства»  - К. КНЕУ, 2005 р. 606 с.
  5.  Крамаренко В.І., Холод Б.І., Воробйов Ю.М. та ін. «Управління ресурсами підприємства» - К.Центр навчальної літератури.2004 р.   283 с.
  6.  Красноутська Н.С. «Потенціал підприємства» -К. Центр навчальної літератури. 2005 р. 351 с.
  7.  Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Кулішов  В.В. та ін. «Економіка підприємств» - м. Львів. Магнолія плюс. 2004 р. 679 с.
  8.  Електронні носії підручників 1. Кім. 317.
  9.  Періодичні видання (статті в журналах). Кім. 319.


Модуль 1.
Потенціал підприємства: сутність і механізм формування.

Лекція 1. Характеристика елементів потенціалу підприємства.

План

Вступ

Передмова

  1.  Предмет, мета, завдання курсу управління потенціалом підприємства (УПП).
  2.  Елементи підприємницького потенціалу підприємства (ППП).
  3.  Джерела потенціалу підприємства і шляхи його збільшення.
  4.  Прискорення оборотності капіталу в системі потенціалу підприємства.

Висновки

Передмова

Система це основне поняття теорії систем, які в поточному часі широко використовуються у всіх галузях природничих та суспільних наук.

Загальне поняття системи зводиться до:

  1.  Комплексу елементів які знаходяться у взаємодії;
  2.  Множина об`єктів разом з відносинами між цими об`єктами,їх власниками атрибутами;
  3.  Множина предметів, упорядкованих певним чином.

Головною важливістю системи вважають органічну цілісність.

До характеристики системи відносять: структуру (структурність відносин між складовими системи або елементами), функція (сукупність реакцій системи на зміни умов внутрішнього та зовнішнього середовища),історія (довготривалі, як правило,не обернені зміни). Ці три аспекти що пов`язані між собою відповідають існуванню,діяльності та становлення системи,характеризують її в цілому.

Під структурою потенціалу підприємства мережу найсуттєвіших, стійких (інваріантних - незмінних) зв`язків між елементами.

Під функцією потенціалу підприємства слід розуміти  його призначення,коло діяльності, сприяння для розвитку підприємства при зміні умов зовнішнього і  внутрішнього середовища.

Системний аналіз, метод загальної теорії систем зводиться до вивчення об`єктів в рамках тих аспектів які представляють собою системи. Системні аналізи поділяються на системно – структурний, системно – функціональний, системно – історичний.

Система, особливо динамічного характеру, не може розвиватися і мати стійкість до зовнішніх та внутрішніх змін умов без саморегуляції і самовідтворення,(для природних систем) чи без формування, удосконалення системи потенціалів підприємства.

Мета курсу «Управління потенціалом підприємства» полягає  у наданні майбутнім фахівцям перевірених часом і новітніх підходів до управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства, використання його в рамках діючих економічних систем, зростання ринкових можливостей кризових ситуацій, стратегічних напрямків розвитку підприємства.

Предмет курсу -  сукупність теоретичних, методичних, практичних питань, формування й удосконалення системи управління потенціалом підприємства в залежності від внутрішніх і зовнішніх умов господарювання.

Управління потенціалом підприємства – це прийняття поточних та стратегічних рішень для досягнення мети підприємством при мінімальному використанні ресурсів і максимальному виході продукти на основі системного досягнення взаємозалежних елементів потенціалу підприємства і їх конкурентних переваг на ринку, прихованих можливостей, збиткових чинників (нераціональна організаційна структура, використання ресурсів та ін.).

Об`єктами управління виступають складові потенціалу підприємства та окремі їх елементи. В з`язку з цим їх можливо поділити на підсистеми управління: виробничими процесами; матеріальними ресурсами; персоналом; витратами; формування виробничих факторів (предмети праці, засоби праці, інформація та ін.).

Вступ

Формування потенціалу це реалізація заходів для забезпечення ринкових можливостей підприємства шляхом зміни його характеристики, властивостей до рівня який відповідає поставленій меті (цілі), і вимогам зовнішнього середовища.

Функціонування потенціалу підприємства це його здатність забезпечити: конкурентоспроможність, випуск продукції у обсязі, що відповідає потенціалу попиту, фінансування (інвестування) для збуту продукції виробництва, постачання, ефективну систему взаємодії між елементами потенціалу підприємства.

Розвиток потенціалу підприємства це підвищення рівня властивостей елементів потенціалу підприємства або виробничих і управлінських процесів на основі зростання активних інноваційних і інвестиційних, відтворювальних, організаційних, маркетингових дій.

АПОРИ НОЬРТРпАМапмАПРОлдьимл ьт

Особливості вивчення управління потенціалом підприємства полягають у необхідності розширення підприємства. Для цього слід оцінювати різні сторони та елементи потенціалу промислового підприємства з урахуванням результатів економічної діагностики маркетингового середовища, оцінки організаційних та мотиваційних сторін діяльності підприємства, перспектив зростання виробничих можливостей з урахуванням резервів підприємства при виході його у сферу регіону, галузі.

1.

Підприємство, як об`єкт управління не керована сукупність складових (система) виробничого, технічного,технологічного, соціально – економічного, організаційного характеру, що знаходиться у тісному взаємозв`язку і динамічному розвитку яка відкрита на вході і виході з зовнішніми середовищем. Мал.1.

Система

Зовнішнє середовище системи

Вхід у систему:

Х1 сировина

Х2 обладнання

Х3 земля (природні ресурси)

Х4 кадри (праця)

Х5 інформація

Х6 підприємництво

Х7 інвестиції

Вихід з системи:

Товар (послуги,інформація,

інвестиції)

екологічний вплив

(відходи виробництва)

Конкурентний потенціал

Внутрішнє

Процеси трансформації в системі (технічні, технологічні,соціальні елементи) порядок.

Середовище систем

Сукупність взаємозалежних елементів

Мал. 1. Схема взаємозалежності елементів системи які поділяють і забезпечують вплив суб`єкта управління на об`єкт і досягнення напрямку діяльності (мети) підприємства.

Залежно від об`єктів управління і характеристики потенціалу, виробничу систему можна поділити  на підсистеми управління: виробничими і комерційними процесами, матеріально – технічним потенціалом, трудовим потенціалом, витратами, інвестиційними та інноваційними потенціалами.

Всі названі підсистеми утворюють блок систем управління підприємством у якому формуються , розробляються стратегії розвитку, визначаються цілі і задачі тактичного і стратегічного плану.  У блоці виділяють такі управлінські системи: планування, реалізація і контроль. В  першому випадку підсистема націлена на виявлення майбутнього успіху,вирішення необхідності формування нових потенціалів чи використовування наявних. Підсистема  реалізації має завдання створити новий потенціал та перетворити існуючий фактор успіху, тобто трансформацій їх внутрішніх ресурсів до рівня ринкових умов і конкурентних переваг, а також впливати на рішення споживача.

В загальному плані сутність управління полягає у досягненні збалансованості діяльності окремих елементів системи для досягнення підприємством максимального виходу продукту при мінімальному використанні матеріальних, трудових ресурсів, шляхом підвищення організаційності, якості, ефективності об`єктів управління.

2. 

Потенціал підприємства це наявні і ймовірні можливості інноваційного характеру, спираючись на ресурси, запаси, що можуть бути використані для досягнення певної мети (цілі) і підтримки конкурентоздатності  на ринковому просторі у майбутньому. З приводу аналізу потенціалу підприємства у поточному часі його поділяють на:

      1.  Базовий, який дає можливість підприємству досягти основних цілей і задач (створення продукту, отримання прибутку), зумовлює конкурентні переваги на ринку. Його можна назвати фактичним ( реалізованим, поточним, досягнутим).

      2.  Прихований, до якого відносяться активи, що сьогодні не дають будь – яких конкретних переваг але у перспективі може принести кошти, сприяти стратегічному розвитку і досягненню довгострокових цілей. Сюди можливо віднести: кадровий потенціал, науково – технічні розробки, накопичений досвід у певних сферах бізнесу.

    3.  Збитковий, який пов`язаний зі споживанням ресурсів без будь – якого прибутку або значними витратами. Це може бути у зв`язку з невідповідністю організаційної структури процесу виробництва, що призводить до дублювання функцій.

   4. Середній (пересічний), який приховується усередненням активів підприємства, що забезпечують ефективне використання інших потенціалів (дієва система управління збутом,фінансами).

Успіх функціонування підприємства виражається в одержанні доходу і забезпеченні розвитку усіх його потенціалів. Основним виробничим факторами успіху являються предмети праці (Х1), засоби праці (Х2), земля і ресурси які пов`язані з її поверхнею (Х3), розумова і фізична діяльність людей ( праця Х4), інформація (Х5). Фактори Х1 і Х2 утворюють речовий капітал, що в свою чергу є об`єктом інвестування грошового капіталу для безпосереднього розвитку виробництва. Земля має такі ж риси але вона зумовлює ще й територіальний розподіл природних ресурсів (ліси, водні,рибні та інші) та населення. Остання впливає на територіальне розміщення виробництва, організацію виробничих зв`язків, а в деяких випадках геополітичні особливості (визначає зовнішньоекономічну діяльність підприємств).

Виходячи з цього стає зрозумілим, що для вирішення питань виробничого характеру важливим моментом є інформація, яка концентрується на вході у виробничу (управлінську)систему по напрямкам Х1 – Х5, і яку слід використовувати в управлінських рішеннях і пошуку джерел потенціалу підприємства.

3.

Джерела збільшення потенціалу підприємства тісно пов`язані з формування виробничих факторів. Напрямками і проблемами у формуванні факторів є:

  •  організація кооперації, науково – технічної співпраці у технологічному ланцюгу виготовлення продукту;
  •  досягнення збалансованості діяльності по всім елементам управлінської системи або за стадіями життєвого циклу продукції;
  •  розширення науково – технічного розвитку підприємства і створення механізмів інвестування в інноваційні процеси;
  •  створення на підприємстві ринку робочої сили шляхом перепідготовки, підвищення кваліфікації, що  в кінцевому розрахунку призведе до зниження напруги у випадку дефіциту робочої сили на вході в систему;
  •  включення системи у глобальну систему інформації.

Вирішення цих задач має стратегічне значення для управління потенціалом підприємства.

Розглянемо джерела підвищення ефективності виробництва.

Капітал як виробничий фактор. Відомо, що вкладений капітал повинен дати кошти, які перевищують вкладення. В той же час схему відтворення капіталу: капітал      дохід      прибуток – передбачає спрямування частини доходу і прибутку на розвиток виробництва через реінвестування доходу (його частини) і капіталізацію прибутку (перехід прибутку у капітал). Таким чином дохід приносить як виробничий капітал  або речовий (реальний) капітал, і гроші, акції (грошовий капітал).

Як перше так і друге являються джерелами, що забезпечують дохід за рахунок інвестування виробництва продукту.

Грошовий і речовий капітал можуть виступати у формі власного чи залученого капіталу ( В балансі підприємства з точки зору пасиву виділяються власний капітал, тобто фінансові кошти які створює  саме підприємство і позикові кошти або залучений капітал (чужі кошти - капітал), з боку активу можливо виділити фінансові кошти (грошовий капітал) і речовий капітал або реальний капітал ). Це дає змогу проводити купівлю засобів виробництва, що називається фінансуванням та перетворити грошовий капітал в реальний капітал, що називають інвестуванням. Останнє можливо здійснити, як  за рахунок власного капіталу (самофінансування), так і залученням позикового капіталу.

В управлінському аспекті слід пам`ятати що інвестування або капіталовкладення поділяється на валове вкладання капіталу яке складається з простого та розширеного відтворення виробничих основних фондів та чисті капіталовкладення (витрати лише на розширене відтворення). Для цього із загальної суми капіталовкладень вилучають амортизаційні відрахування, що відносяться до простого відтворення ОФ та іншого майна підприємства.

Залежно від специфіки те чи інше виробництво, має різну відтворювальну та елементно – технологічну структуру. Остання виражається у відсотках через співвідношення між різними елементами (напрямками вкладення) капіталовкладень. Відтворювальна структура це співвідношення витрат на розширення відтворення (нове будівництво, розширення діючого підприємства, технічне переозброєння, реконструкцію), та суми простого та розширеного  відтворення.

Засоби виробництва тривалого користування  надовго прив`язують фінансові кошти до виробництва, тому така висока плата за користування капіталом (гірничовидобувна, металургійна галузі де є витрати на відсоток і виробничий капітал на амортизацію і ремонт). Тому, з погляду управління інвестиційним потенціалом, слід звертати увагу на кількість виробленої продукції, обсяги постійних і змінних витрат. Якщо у капіталомісткому виробництві фактор капітал виявляється не завантаженим, то постійні витрати розподіляються на різний (відносно планового, проектного)обсяг продукції у натуральному виразі. При цьому загальна величина витрат на той чи інший обсяг продукції буде постійною але на одиницю випущеної продукції вона змінюється. Функція залежності між цими величинами у останньому випадку має вид:                    

                 Y = Вп / Хі

де Вп – загальні постійні витрати;

    Хі – обсяг випуску продукції у натуральному виразі.

Графічно це буде гіперболо подібна крива. Враховуючи ціну за одиницю продукції (Р), змінні витрати на одиницю продукції (в)  і постійні витрати (А) можна виразити: 1- функцію виторг – обсяг продукції як    = PХі; 2- функцію

=А + вХ яка враховує постійні витрати на одиницю продукції та загальні змінні витрати, або функцію витрати – обсяг продукції. Як бачимо вид функції

і  однаковий (пряма) але коефіцієнти різні, що підкреслює їх непаралельність на графіку, (мал. 2) різний темп зростання величини  та  . Все це призводить до того, що прямі  та   на графіку перетинаються. У точці перетину прямих  =  , при одній і тій же величині (). Тоді справедливий запис:

Р = А + в  (при постійній величині)

= А / Р – в,

де   - загальна величина обсягу продукції, яка забезпечує беззбитковість, тобто на графіку в точці перетину прямих ціна одиниці продукції дорівнює витратам на одиницю продукції.

Y

Х

Малюнок 2

При цьому справедливі такі твердження:

  •  чим нижче постійні витрати і більша різниця між ціною і змінними витратами на одиницю продукції  тим менший обсяг продукції при якому досягається беззбитковість;
  •  зростання координат Х (обсяг продукції) та Y (витрат)в точці беззбитковості при аналізі виробництва за певний період часу вказує на неповне використання виробничої потужності, тобто при не повному використанні виробничого потенціалу точка беззбитковості на графіку переміщується вправо -  при цьому у скільки разів підвищується величина А, у стільки ж разів підвищується обсяг продукції (Х) в точці беззбитковості;
  •  чим менше різниця між питомими змінними витратами і ціною тим вища затратоємність продукції, матеріалоємність, енергоємність, фондомісткість, трудомісткість;
  •  прибуток (П) при заданому обсязі випуску продукції () дорівнює:

П =  -   = Р - (А +в),

а край беззбитковості (перевищення обсягу продажу  над критичним обсягом продукції ):      -   =  П / Р – в.

Обсяг продажу () для отримання заданого прибутку () дорівнює:

=   + А / Р – в.

Таким чином завданням управлінням підприємством є повне використання  виробничої потужності, зниження збиткового потенціалу, реалізація прихованого потенціалу, ефективне використання активів пересічного потенціалу.

Обсяг і динаміка прибутку характеризують ефективність діяльності, але необхідно доповнити що витрати слід розглядати  як засіб управління прибутком.

4.

Величина виробничого фактора, що є капітальними вкладеннями, змінюється під впливом інвестицій і витрат капіталу. Якщо інвестицій дорівнюють витратам, капітал залишається незмінним, коли інвестиції менше витрат – величина капіталу зменшується, коли інвестиції більше витрат виробництва – спостерігається зростання капіталу. Сказане підкреслю необхідність підтримки величини капіталу, щоб забезпечити безперервність виробництва і реалізацію продукції. Одним із шляхів такої підтримки є амортизаційні відрахування, які виступають основним джерелом інвестицій. Порушення цього механізму відтворення основних фондів призводить до: старіння основних фондів (зменшення капіталу), зниження виробничої потужності і випуску продукції, якості продукції, фінансового стану (впритул до банкрутства).

Продуктивність виробництва продукції функціонально залежить не тільки від кількісної характеристики основних фондів, але й від їхньої якості (фізичний, моральний знос). При погіршенні останнього показника базовий потенціал  не в змозі забезпечити випуск продукції і продажу.

Законодавством і діловими звичаями для підприємств допускається прискорена амортизація (прискорене зменшення капіталу по його фізичному і моральному зношенню), при якій амортизаційні витрати на виробництво відносяться в два рази більших за норми основних фондів. Це відноситься до  третьої групи основних фондів. Поряд з цим можуть списуватись додатково амортизаційні відрахування до 50 % первісної вартості основних фондів зі строком служби понад 3 роки. Річна сума амортизаційних нарахувань за прискореним методом визначається як добуток норми амортизації і первісної (балансової) вартості основних фондів незалежно від терміну служби.

З точки зору управлінського впливу при прискореній амортизації капіталу збільшується частка доходу підприємства, яка впливає на собівартість продукції і відповідно скорочує прибуток. Іншими словами прискорена амортизація сприяє звільненню частини прибутку, яка направляється на інвестиції у виробництво, від податку на прибуток. В той же час, якщо  підприємство сприяє збереженню величини прибутку і підвищенню ціни то воно, тим підвищує додану вартість і як наслідок збільшується сума податку на неї, а також підвищує економічне навантаження на споживача продукції.

Тому управлінська політика щодо прискореної амортизації доцільна при вирішенні питання технічного і технологічного відновлення виробництва, істотного підвищення якості продукції та конкурентоздатності підприємства.

Висновки:

Виділення підсистем підприємства необхідно для абстрактного уявлення  реального стану щодо:  1- трансформації матеріальних і нематеріальних об`єктів  і перенесенні їх своєї вартості на утворену продукцію по елементам системи; 2 – виникнення додаткових виходів (прибуток, обсяг продукції, продаж, розширення сегменту ринку, реалізація соціальної політики); 3 – визначення конкретного призначення конкретного елементу системи в реалізації потенціалу підприємства; 4 – підтримку розвитку елементів системи при зміні зовнішніх і внутрішніх умов; 5 – ефективного розподілу ресурсів для забезпечення рівноваги системи за рахунок збалансування окремих потенціалів, вибору методології дослідження і обґрунтування засобів управління з урахуванням зв`язків між елементами.

Ефективність управління потенціалом підприємства полягає у досягненні мети (мінімум затрат матеріальних ресурсів  - максимум виходу продукції) шляхом використання комплексу заходів управління, які сприяють формуванню, функціонуванню, підтримці і розвитку потенціалу окремих елементів системи і всієї системи.

Засоби управління ґрунтуються:  1- на аналізі інформації про стан і зв`язки потенціалів (виробничого, техніко – технологічного, інформаційного, фінансового, трудового); 2- оцінці їх з точки зору умов зовнішнього і внутрішнього середовища та динамічного розвитку; 3- на створення адитивного і синергічного  ефекту системи (підприємства), що дає змогу прийняти доцільне, ефективне управлінське рішення, підняти конкурентоздатність системи, забезпечити її цілісність, зберегти властивості системи в умовах змін внутрішнього і зовнішнього середовища.

Сутність управління полягає у: підвищенні ступеню зростання можливостей (потенціалу) на фактичний і перспективний момент по кожному функціональному напрямку (маркетинговому, виробничому, фінансовому, організаційному – створення ефективної системи взаємодії між усіма елементами потенціалу за рахунок менеджменту); досягненні мінімального використання ресурсів і максимального виходу продукції; підвищення організованості, якості і ефективності керованих об`єктів і керуючої системи; виборі ефективних варіантів розподілу ресурсів між елементами потенціалу підприємствами (підсистеми управління) для забезпечення збалансованої рівноваги у системі закупівлі – інформація – виробництво – збут так і у системі «виробництво».

В основу заходів управління можуть бути покладенні параметри фактору виробництва, базового, прихованого, збиткового, середнього, інвестиційного, інформаційного, трудового, інноваційного, комерційного потенціалу.

Амортизаційний фонд є джерелом інвестицій, які сприяють  відновленню основних фондів, збільшенню обсягів продукції, підвищенню її якості. Недооцінка цього заходу призводить до погіршення фінансового стану, зниження величини капіталу (старіння основних фондів) на підприємстві та продуктивність праці. При прискоренні амортизації вона сприяє звільненню частки прибутку від податку на прибуток. Але її використання доцільно при необхідності прискорення технологічного і технічного відновлення виробництва, істотному підвищенню якості і конкурентоздатності продукції, модернізації підприємства.

При аналізі фактору «капітал», як джерела підвищення ефективності виробництва слід звертати увагу на зміну як на величини загальних постійних витрат на одиницю продукції у натуральному виразі, та сумарних змінних витрат і ціну товару на ринку.

При зміні інвестицій і витрат слід досягти переваги інвестицій над витратами виробництва, що дає змогу росту капіталу. Це в свою чергу призведе до  безперервності виробництва. Негативними наслідками в діяльності підприємства в результаті зменшення капіталу і його оборотності призведе  до зниження обсягу виробництва, якості основних фондів, якості продукції, фінансового стану і навіть до банкрутства.

Повне використання виробничого потенціалу (потужності) є запорукою успіху підприємства через систематичне відновлення продукції і проникнення на інші ринки.

Диверсифікованість виробництва є одним із прийомів виробництва. Її механізм простежується у такому ланцюгу життєвого циклу продукції: виготовлення продукції      монтаж і наладка у споживача      профілактичний і капітальний ремонт для споживача. Доцільним являється розширення номенклатури продукції в межах технології.

Величина виторгу залежить від якості продукції, матеріалоємність, енергоємності, фондоємність, трудомісткість. Ряд з цих показників впливають на управлінське рішення щодо розміщення підприємств та визначають стратегічну поведінку управління.

Структура мереж зв`язків у ланцюгах виробництва кінцевого продукту виступає об`єктивним критерієм для формування раціональної організації підприємства будь – якого масштабу, визначає маркетингову структуру підприємства й організацію управління вищого рівня, зумовлює єдність технологічного ланцюга і життєвого циклу продукції.

Постійне зростання потреб суспільства у продукції та розвиток технологічних і виробничих систем, в яких виробляється продукція є основою для віднесення їх до системи постійного розвитку. Темпи розвитку і потрібні ресурси для виконання розвитку визначаються інноваційним потенціалом що впроваджується. Але слід враховувати що можливості визначаються такими властивостями: відособленості (подільності) і цілісності (неподільності) технологічних, чи виробничих систем. Ці властивості антиподи. При цілісній системі, в силу тісних зв`язків між елементами зміни параметрів одного з них викликає зміни у всіх інших. Подільна (відособлена) система відрізняється відсутністю такого стану.

Поєднання властивостей у системі дає змогу розвитку системи шляхом зміни окремих елементів, або провести модернізацію підприємства. Рівень цілісності (відношення фактичних зв`язків у системі до максимально можливих   - елементів системи)дає підставу для прийняття управлінської політики. Підвищення цілісності системи призводить до підвищення її ефективності, але й складності, потреб у ресурсах для створення й експлуатації системи, зниження гнучкості.

Управлінське рішення при вирішенні розглянутої системи зводиться до поєднання ефективності і гнучкості у системі, обмеження складності.

Розвиток підприємства – необхідна умова для підтримки динамічності системи у часі. Але еволюційне або революційне перетворення, що призводить до нового стану системи за якісними і кількісними характеристиками, повинне задовольняти мету розвитку що полягає у конкурентоздатної системи. Засобом для цього слугує управління потенціалом підприємства.

= Р Х

= в * Х

М= в * Х

= в * Х

М= в * Х

А


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

75368. Розвиток підприємства: зміст, сучасні концепції та передумови 831 KB
  Розвиток підприємства: зміст сучасні концепції та передумови Поняття економічного розвитку підприємства Підприємницька діяльність передбачає динамічність розвиток і зростання. Його джерелами для підприємства виступають вміння максимально задіяти внутрішні ресурси наявність добре розвинених видів діяльності та ринків збуту постійний процес розробки та впровадження інновацій здатність швидко реагувати на зміни на ринку і використовувати надані можливості. Економічне зростання підприємства розглядають насамперед як необхідну умову...
75370. ПАССИВНЫЕ ЭЛЕМЕНТЫ ВОЛОКОННО-ОПТИЧЕСКИХ УСТРОЙСТВ 700.5 KB
  Широкополосный разветвитель или же разветвитель нечувствительный к длине волны устройство работающее в двух окнах прозрачности: 1310 и 1550 нм. Другими словами вносимые потери должны быть одинаковы для любой длины волны в одном из окон. Мультиплексоры-демультиплексоры с разделением по длине волны устройства ветвления формально ничем не отличающиеся от разветвителей.
75371. Обзор нелинейных оптических эффектов в стеклянном волокне 408.5 KB
  Четырехволновое смешение Для тех кто пришел из радиосвязи или беспроводной радиосвязи четырехволновое смешение ЧВС напоминает нам продукты третьего порядка. ЧВС заявляет о себе появлением побочных сигналов некоторые из которых могут соответствовать частотам рабочих каналов.5 ЧВС может возникать даже в одноканальных системах между рабочим сигналом и составляющими SE ОУ а также между основной и боковыми модами. Две оптических волны распространяющиеся вдоль волокна генерируют ЧВС с высокой степенью эффективности если согласуются...
75372. Интерферометр Майкельсона 476.5 KB
  Время измерения определяется только пропускной способностью электронного тракта и может составлять сотые доли микросекунды скорость счета полос 100 МГц что соответствует скорости приращения L 16 м с. Минимальную погрешность измерения расстояния определяет дискрета счета. Частота частотной модуляции аналогично частоте фазовой модуляции ограничивает время измерения. Тогда время однократного измерения фазы определяется временем задержки фазоизмерительного устройства и составляет для современных ЛИС около 10 мкс.
75373. ЭФФЕКТ САНЬЯКА 371 KB
  Эффект Саньяка является следствием релятивистского закона сложения скоростей: линейной скорости вращения интерферометра и фазовых скоростей встречных волн. В случае использования встречных электромагнитных волн с длиной волны  различие времен распространения Т приводит к появлению разности фаз : . 2 Если все элементы интерферометра расположены на вращающейся платформе разность фаз встречных волн не зависит от показателя преломления и дисперсии среды в которой они распространяются....
75374. .КОЛЬЦЕВЫЕ ЛАЗЕРНЫЕ ГИРОСКОПЫ 3.27 MB
  Чтобы измерять малые угловые скорости, используют частотную подставку. С помощью виброподвеса 10 возбуждаются угловые колебания кольцевого лазера относительно корпуса ЛГ.
75375. ЛАЗЕРНЫЕ ДОПЛЕРОВСКИЕ ИЗМЕРИТЕЛИ СКОРОСТИ 58.5 KB
  В соответствии с 2 относительная методическая погрешность измерения путевой скорости по разности частот. Принципиальная схема лазерного доплеровского измерителя скорости ЛДИС с опорным лучом Расщепитель пучка Лазерный пучок Рассеянное излучение частота Требования к лазеру: Минимальное поглощение и рассеяние излучения лазера в атмосфере включая...
75376. ЛАЗЕРНЫЕ ДАЛЬНОМЕРЫ 94.5 KB
  Импульсный метод – измерение времени распространения короткого импульса лазерного излучения до объекта и обратно. Фазовый метод – измерение разности фаз у колебаний мощности модулированного лазерного излучения на выходе из источника и возвратившегося после отражения