36102

Інформаційні системи та технології. Опорний конспект лекцій

Конспект

Информатика, кибернетика и программирование

В сучасних умовах стрімко зростає попит на інформацію та інформаційні послуги. В зв’язку з цим технологія опрацювання інформації намагається використовувати найширший спектр технічних засобів і, передусім, комп’ютерну техніку та цифрові електронні засоби комунікації. На їх основі створюються обчислювальні системи і мережі не лише для накопичення, збереження та перетворення інформації, а й для максимального наближення термінальних пристроїв до робочого місця фахівця або керівника, який приймає рішення.

Украинкский

2013-09-21

420 KB

58 чел.

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ КІБЕРНЕТИКИ

Опорний конспект лекцій

з дисципліни:

«Інформаційні системи та технології»

Київ- 2012

Зміст

ЛЕКЦІЯ №1. Введення в інформаційні системи

ЛЕКЦІЯ №2. Роль структури управління в інформаційній системі.

ЛЕКЦІЯ №3. Структура інформаційної системи

ЛЕКЦІЯ №4. Класифікація інформаційних систем

ЛЕКЦІЯ №5. Корпоративні інформаційні системи

ЛЕКЦІЯ №1. Введення в інформаційні системи

План

  1.  Основні поняття і визначення.
  2.  Розвиток інформаційних систем.
  3.  Роль інформаційних систем в управлінні організаціями.
  4.  Класифікація інформаційних систем.
  5.  Функціональні компоненти інформаційних систем.
  6.  Інформаційне забезпечення інформаційних систем

1. Основні поняття і визначення

В сучасних умовах стрімко зростає попит на інформацію та інформаційні послуги. В зв’язку з цим технологія опрацювання інформації намагається використовувати найширший спектр технічних засобів і, передусім, комп’ютерну техніку та цифрові електронні засоби комунікації. На їх основі створюються обчислювальні системи і мережі не лише для накопичення, збереження та перетворення інформації, а й для максимального наближення термінальних пристроїв до робочого місця фахівця або керівника, який приймає рішення.

Сучасні інформаційні системи (ІС) виникли і функціонують завдяки наступним технічним досягненням:

швидкодійним та містким засобам зберігання інформації (жорсткі та лазерні диски, флеш-пам’ять);

цифровим засобам зв’язку, які не накладають суттєвих обмежень на відстань та час (глобальні комп’ютерні мережі);

апаратним та програмним засобам автоматизованої опрацювання інформації (вибірка, сортування, подання в потрібній формі).

У відповідності з визначенням, наведеним у Державному Стандарті України (ДСТУ),

інформаційна система - це система, яка організовує накопичення і маніпулювання інформацією щодо конкретної проблемної сфери.

Ширше сутність інформаційної системи можна сформулювати в залежності від погляду наступним чином (табл.1):

Таблиця 1 Сутність інформаційної системи з різних поглядів

З технічного погляду

З ділового погляду

З семантичного погляду

Набір взаємозалежних компонентів, які збирають, зберігають, опрацьовують і розподіляють інформацію з метою забезпечення управління організацією та підтримки прийняття управлінських рішень

Сукупність інформації, апаратно-програмних і технологічних засобів, засобів комунікації, методів і процедур опрацювання даних та персоналу, які організовують збирання, зберігання, опрацювання і розподіл інформації для підготовки і прийняття управлінських рішень

Сукупність різноманітних взаємопов’язаних або взаємозалежних відомостей про стан об’єкта управління та процеси, які відбуваються в ньому. Ці відомості виражені в показниках та інших інформаційних сукупностях, зібраних і опрацьованих за допомогою інформаційних технологій за визначеною методикою та за заданим алгоритмом

З наведених вище визначень та окреслення суті ІС випливає її основне завдання, яке полягає у підготовці і наданні інформації, необхідної для забезпечення управління всіма ресурсами підприємства чи організації, створенні інформаційного та технічного середовища для управління організацією.

Основне завдання можна розглядати як сукупність наступних складових:

збір інформації з різних джерел;

реєстрування, опрацювання та видача інформації, що характеризує стан виробництва та управління ним;

розподіл інформації між фахівцями та керівниками, підрозділами та окремими виконавцями у відповідності до їх участі в процесах виробництва чи управління.

2. Розвиток інформаційних систем

Одночасно з розвитком теоретичних засад і вдосконаленням систем управління розвивались також інформаційні системи, покликані підтримувати виробничі та управлінські процеси.

Зараз в історії розвитку ІС прийнято виділяти чотири покоління:

  1.  Перше покоління (1960 - 1970рр.) будувалось на базі центральних ЕОМ за принципом "одне підприємство - один центр опрацювання", а як стандартне середовище виконання додатків (функціональних задач) слугувала операційна система фірми ІВМ - MVS.
  2.  Друге покоління (1970 - 1980рр.) характеризується першими спробами децентралізації ІС, в процесі якої інформаційні технології почали поширюватись на робочих місцях в офісах і відділеннях компаній. Для цього використовувались персональні комп’ютери (ПК). Одночасно почалось широке впровадження технологій систем управління базами даних (СУБД) та пакетів комерційних прикладних програм. Кардинальним нововведенням цього покоління ІС стала багаторівнева модель системи опрацювання даних з використанням децентралізованої бази даних.
  3.  Третє покоління (1980 - 1992рр). Стрімке поширення мережевих технологій опрацювання даних. Логіка корпоративного бізнесу зажадала об’єднання окремих комп’ютеризованих робочих місць в єдину ІС, і таким чином з’явились обчислювальні мережі розподіленого опрацювання. Спочатку це були однорангові мережі, але в процесі розвитку ІС на цьому етапі однорангового розподіленого опрацювання поступилась місцем ієрархічній моделі "клієнт - сервер".
  4.  Четверте покоління (з 1992р.) посідає наступну відмінну рису: централізоване опрацювання інформації і єдине управління ресурсами ІС на верхньому рівні поєднується з розподіленим опрацюванням на нижніх рівнях. Для сучасних ІС четвертого покоління характерні наступні особливості:

повне використання можливостей персональних комп’ютерів і середовища розподіленого опрацювання даних; модульна побудова системи, що передбачає використання різних типів архітектурних рішень в межах одної ІС;

економне використання ресурсів системи (як апаратних, так і програмних) за рахунок централізованого збереження та опрацювання даних;

використання централізованих засобів системного адміністрування, які дозволяють здійснювати контроль за функціонуванням мереж та управління ними на всіх рівнях ієрархії, а також забезпечувати необхідну гнучкість конфігурації системи;

зниження прихованих експлуатаційних витрат на утримання ІС. Ці витрати складаються, зокрема, з витрат на підтримання функціонування мережі, резервне копіювання даних, налаштування конфігурації мереж, забезпечення захисту даних, відновлення чи інсталювання наступних версій програмного забезпечення тощо. Ці витрати важко виділити в чистому вигляді, а відтак - і передбачити в бюджеті організації.

З погляду інформаційних технологій в процесі розвитку ІС відбувався поступовий перехід від опрацювання окремих довільних даних до технологій баз даних зі зміною схем розв’язування прикладних задач (табл.2).

Таблиця 2. Етапи розвитку ІС

Мета використання

Період часу

Концепція використання інформації

Тип інформаційних систем

Обробка рахунків і розрахунок зарплати

1950-1960рр.

Паперовий потік розрахункових документів

Інформаційні системи обробки розрахункових документів на електромеханічних бухгалтерських машинах

Підвищення швидкості обробки документів, спрощення процедури обробки рахунків і розрахунку зарплати

1960 -1970рр.

Основна допомога в підготовці звітів

Управлінські інформаційні системи для виробничої інформації

Прискорення процесу підготовки звітності

1970 -1980рр.

Управлінський контроль реалізації (продажів)

Системи підтримки прийняття рішень, системи для вищої ланки керування

Вибірка найбільш раціонального рішення

1980 -2000рр.

Інформація - стратегічний ресурс, що забезпечує конкурентну перевагу

Стратегічні інформаційні системи, Автоматизовані офіси

До викладеного вище слід додати ще два дотичних міркування.

По-перше, всі сучасні інформаційні системи розробляються з врахуванням можливості автоматичного виконання операцій, які піддаються формалізації, внаслідок чого сучасні ІС правильніше називати автоматизованими інформаційними системами (АІС). В подальшому в цьому конспекті термін "інформаційні системи" вживається саме в цьому розумінні.

По-друге, крім прямого економічного ефекту впровадження інформаційних систем має великий вплив на зміну характеру діяльності фахівців та управлінського персоналу, а саме:

- підвищилась оперативність, обґрунтованість та об’єктивність прийнятих рішень;

з’явилась можливість розв’язувати принципово нові економічні задачі, які до впровадження ІС апаратом управління не розв’язувались;

збільшився час на творчу роботу за рахунок скорочення обсягів виконання рутинних операцій вручну;

підвищилась інформованість фахівців та управлінського персоналу в результаті автоматизації процесів інформаційного обслуговування.

3. Роль інформаційних систем в управлінні організаціями

З долученням України до світової економічної системи прискорились процеси впровадження в усі сфери соціально-економічного життя суспільства останніх досягнень інформатизації.

Інформатизація – це сукупність взаємопов’язаних правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних та виробничих процесів, які спрямовані на задоволення інформаційних потреб окремих громадян і суспільства в цілому, і які використовують для цього сучасні інформаційні технології та інформаційні системи.

Інформатизація в області управління економічними процесами ставить собі за мету підвищення продуктивності праці працівників за рахунок зниження співвідношення "затрати/обсяги виробництва". Для цього вона вимагає підвищення кваліфікації та професійної грамотності зайнятих управлінською діяльністю фахівців.

В залежності від рівня менеджменту (оперативний, тактичний, стратегічний) менеджеру доводиться приймати управлінські рішення в умовах різного ступеня невизначеності. При цьому часто доводиться вирішувати задачі типу "що, якщо …?". Використання досягнень інформаційних технологій дозволяє змоделювати результати прийняття різних варіантів управлінських рішень та вибрати оптимальне рішення. У цьому полягає одна з головних переваг інформаційних технологій над методом спроб і помилок при управлінні лише на основі досвіду.

Однак, спектр впливу ІС менеджменту на діяльність підприємства значно ширша. Зокрема, використання ІС дозволяє менеджерам різних рівнів наступне:

використовувати єдиний інформаційний простір;

ширше застосовувати математичні методи в економіці;

узгоджувати економічні процедури з рекомендаціями світової спільноти.

Інформаційні системи і технології дають можливість оптимізувати і раціоналізувати управлінські функції за рахунок застосування сучасних засобів отримання, опрацювання та передавання інформації.

Комп’ютери і програмне забезпечення - це лише інструменти, але самостійно продукувати потрібну для організації інформацію вони не можуть. Щоб свідомо використовувати сучасні інформаційні технології, потрібно передусім розуміти проблеми, для розв’язання яких вони були створені, знати їх архітектуру та організаційні процеси, що забезпечують х функціонування. Менеджерам в умовах сьогодення необхідно поєднувати комп’ютерну грамотність з розумінням управлінських, організаційних та економічних процесів.

4. Класифікація інформаційних систем

Різноманітність предметних сфер, і зокрема сфер економічної діяльності, сприяє появі великої кількості інформаційних систем економічного характеру. Кожна з них враховує особливості структури управління, схеми декомпозиції управлінських задач і предметних технологій.

Більшість фахівців відзначає, що в класифікації ІС немає одностайності, хоча така одностайність сприяла би створенню налагодженню оптимальних інформаційних потоків, які забезпечують потреби управління. Тут наводиться одна з поширених класифікацій ІС за низкою ознак (табл.3).

Таблиця 3 Класифікація інформаційних систем

За рівнем в системі державного управління

Загальнодержавні ІС

Територіальні ІС

Галузеві ІС

Міжгалузеві ІС

ІС підприємств та організацій

За рівнем інтелектуалізації

Інформаційно-довідкові ІС

Інформаційно-пошукові ІС

ІС підтримки менеджменту

ІС підтримки вищого керівництва

ІС підтримки прийняття управлінських рішень

ІС з використанням баз знань

За ступенем централізації опрацювання інформації

Централізовані ІС

Децентралізовані ІС

ІС колективного використання

За принципом інтеграції

Багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями управління

Багаторівневі ІС з інтеграцією за функціями управління

Однорівневі ІС

За видами процесів

ІС для наукових досліджень

ІС для автоматизованого проектування

ІС організаційного управління

ІС управління організаційно-технічними процесами

ІС управління виробничими процесами

ІС управління технологічними процесами

Навчальні ІС

За сферою діяльності

Культурологічні ІС Владні ІС

Науково-технічні ІС

Соціальні ІС

Фінансово-економічні ІС

ІС міжнародних організацій

За режимом опрацювання інформації

ІС в режимі реального часу ІС в автономному режимі

З усього наведеного різноманіття критеріїв класифікації ІС виділимо системи інформаційного забезпечення менеджменту.

Система інформаційного забезпечення менеджменту базується на засобах автоматизованого збору інформації та її опрацювання на підприємстві чи в організації. Важливе місце в такій системі займають автоматизовані робочі місця (АРМ), які забезпечують збір та опрацювання інформації в режимі виробництва. Крім цього, така система забезпечує менеджера необхідною регламентуючою та нормативною інформацією.

5. Функціональні компоненти інформаційних систем

Під функціональними компонентами розуміють систему функцій управління, тобто, повний набір (комплекс) взаємопов’язаних робіт з управління, необхідних для досягнення підприємством своїх цілей.

Декомпозиція ІС за функціональною ознакою містить її окремі частини, які називають функціональними підсистемами, які в сукупності реалізують систему функцій управління. Загалом, функціональна ознака показує призначення підсистеми. Перелік функціональних підсистем значною мірою залежить від предметної області (сфери застосування) ІС.

На рис.1 для прикладу наведено функціональну декомпозицію ІС промислового підприємства. Залежно від складності виробництва кількість функціональних підсистем може коливатись від 10 до 50.

Незважаючи на різноманітні сфери застосування ІС, низка функціональних підсистем має однакове найменування, проте їх внутрішній зміст для різних об’єктів може значно відрізнятись один від одного. Специфічні особливості кожної функціональної підсистеми визначаються "функціональними завданнями" підсистеми.

Управлінський персонал пов’язує це поняття з досягненням певних цілей управління, або ж визначає його як роботу, яку потрібно виконати певним засобом у визначений термін.

Проте з появою нових інформаційних технологій поняття "завдання" розглядається значно ширше - як завершений комплекс опрацювання інформації, що забезпечує генерування управлінської дії. Таким чином, завдання розглядається як елемент системи управління, а не як елемент системи опрацювання даних.

Рис.1. Укрупнена функціональна декомпозиція ІС промислового підприємства

6. Інформаційне забезпечення інформаційних систем

Для організації взаємодії різних інформаційних систем з різними користувачами та між собою дані потрібно відповідним чином одно типово описати в усіх системах на різних рівнях, тобто вирішити проблему їх інформаційної сумісності в найширшому розумінні.

Це досягається створенням інформаційного забезпечення.

Під інформаційним забезпеченням розуміють сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення та форм існування інформації, яка використовується в інформаційній й системі.

Інформаційне забезпечення повинно відповідати наступним вимогам:

цілісність;

вірогідність;

контроль;

захист від несанкціонованого доступу;

гнучкість;

стандартизація та уніфікація;

адаптивність;

мінімізація введення та виведення інформації.

Докладніше ці вимоги можна інтерпретувати наступним чином:

  1.  Інформаційне забезпечення має бути достатнім для виконання всіх функцій ІС, які автоматизуються.
  2.  Для кодування інформації, яка використовується лише в даній ІС, повинні застосовуватись класифікатори, які є у замовника ІС.
  3.  Для кодування в ІС вихідної інформації, яка застосовується на вищому рівні, слід використовувати класифікатори цього рівня, крім спеціально обумовлених випадків.
  4.  Інформаційне забезпечення ІС має бути сумісним з інформаційним забезпеченням систем, які взаємодіють з нею, за змістом, системою кодування, методами адресації, форматами даних і формою подання інформації, яка надходить у систему і виходить з неї.
  5.  Форми документів, які створюються ІС, мають відповідати вимогам стандартів та нормативно-технічним документам замовника ІС.
  6.  Сукупність інформаційних масивів ІС має бути організована у вигляді БД на машинних носіях.
  7.  Форми подання вихідної інформації ІС мають бути погоджені із замовником та користувачем системи.
  8.  Терміни і скорочення, які застосовуються у вихідних повідомленнях, мають бути загальноприйнятими в цій предметній області.
  9.  В ІС мають бути передбачені необхідні заходи щодо контролю та оновлення даних в інформаційних масивах, оновлення масивів після відмови довільних технічних засобів, а також контролю ідентичності однойменної інформації в БД.

ЛЕКЦІЯ №2. Роль структури управління в інформаційній системі.

План

  1.  Ресурси і технології інформаційних систем
  2.  Структура управління організацією
  3.  Система об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту
  4.  Рівні керування
  5.  Інші елементи організації
  6.  Приклади інформаційних систем

1. Ресурси і технології інформаційних систем

Створення і використання інформаційної системи для будь-якої організації націлені на вирішення наступних завдань:

структура інформаційної системи, її функціональне призначення повинні відповідати цілям, що стоять перед організацією. Наприклад, у комерційній фірмі - ефективний бізнес; на державному підприємстві - вирішення соціальних і економічних завдань;

інформаційна система повинна контролюватися людьми, ними розумітися й використовуватися відповідно до основних соціальних і етичних принципів;

виробництво достовірної, надійної, своєчасної й систематизованої інформації.

Побудову інформаційної системи можна порівняти із спорудженням будинку. Цегла, цвяхи, цемент та інші матеріали, складені разом, не дають будинку. Потрібні проект, землевпорядження, будівництво та ін., щоб з'явився будинок.

Аналогічно для створення і використання інформаційної системи необхідно спочатку зрозуміти структуру, функції й політику організації, мету керування й прийняття рішень, можливості комп'ютерної технології. Інформаційна система є частиною організації, а ключові елементи будь-якої організації - структура й органи керування, стандартні процедури, персонал, субкультура.

Побудова інформаційної системи повинна починатися з аналізу структури керування організацією.

Для функціонування ІС потрібні різні види ресурсів, основними з яких є апаратні, програмні, інформаційні і людські. Не слід, однак, забувати і про фінансові ресурси, необхідні для належного функціонування ІС.

До апаратних ресурсів, як відомо, відносяться комп’ютери, периферійні пристрої, мережеве та комунікаційне обладнання.

Людським ресурсами ІС є користувачі, адміністратор та технічний обслуговуючий персонал.

Інформаційними ресурсами ІС є та частина інформаційних ресурсів підприємства, яка використовується інформаційною системою.

Джерелами формування інформаційних ресурсів підприємства є його внутрішнє і зовнішнє середовище. Інформація внутрішнього середовища відображає фінансово-господарський стан підприємства. Інформація зовнішнього середовища відображає відносини підприємства з зовнішніми економічними, соціальними і політичними структурами.

Опрацювання інформації внутрішнього середовища здійснюється зазвичай за допомогою стандартних формалізованих процедур. Опрацювання інформації зовнішнього середовища часто вимагає нестандартних процедур, оскільки вона є неточною, неповною та має імовірнісний характер.

Інформаційними ресурсами, як і довільними іншими, потрібно управляти. Управління інформаційними ресурсами передбачає зокрема:

оцінку інформаційних потреб на кожному ріні управління і в межах кожної функції управління;

раціоналізацію документообігу в організації, стандартизацію типів і форм документів;

уніфікацію типів даних;

створення системи управління даними.

Програмні ресурси є засобом реалізації в ІС тих чи інших інформаційних технологій (ІТ). Зараз немає загальноприйнятого єдиного визначення інформаційних технологій, тому наведемо лише одне з них, яке є достатньо лаконічним і вичерпним, а саме:

інформаційна технологія - це система методів і засобів збирання, передавання, накопичення, опрацювання, зберігання, подання та використання інформації.

Базовим складовими інформаційних технологій є:

технічне забезпечення для збирання, передавання, опрацювання, збереження і представлення даних;

системне і прикладне програмне забезпечення;

інформаційні послуги і телекомунікації.

Основною метою ІТ є отримання необхідної інформації відповідної якості на заданому носії.

Інформаційні технології можуть бути реалізовані або в автоматизованому (не паперовому), або в традиційному (паперовому) вигляді.

Обсяг автоматизації спосіб використання технічних засобів залежить від характеру кожної конкретної технології. В широкому розумінні автоматизація - це заміна діяльності людини роботою машин. Степінь автоматизації може мінятись в широких межах - від систем, де управління повністю здійснює людина (ручні системи), до систем, де управління здійснюється лише машиною (автоматичні системи).

Автоматизація доцільна, коли:

фізіологічні та психологічні можливості людини є недостатніми для управління;

об’єкт управління знаходиться в недосяжному або небезпечному для людини середовищі;

безпосередня участь людини в управлінні вимагає від неї надзвичайно високої кваліфікації;

процес, яким управляють, перебуває в критичній або небезпечній фазі.

На завершення наведемо визначення економічної інформаційної системи, яке може виглядати наступним чином:

Економічна інформаційна система - це сукупність зовнішніх і внутрішніх потоків прямого і зворотного зв’язку економічного об’єкта, методів, засобів та менеджерів різних рівнів, які беруть участь в процесі опрацювання інформації і прийняття управлінських рішень.

2. Структура керування організацією

Координація роботи всіх підрозділів організації здійснюється через органи керування різного рівня. Під керуванням розуміють забезпечення поставленої мети за умови реалізації таких функцій:

організаційної,

планової,

облікової,

аналізу,

контрольної,

стимулювання.

Розглянемо зміст управлінських функцій.

Організаційна функція полягає в розробці організаційної структури й комплексу нормативних документів: штатного розкладу фірми, відділу, лабораторії, групи й т.п. із вказівкою підпорядкованості, відповідальності, сфери компетенції, прав, обов'язків і т.п. Найчастіше це викладається в положенні про відділ, лабораторію або посадові інструкції.

Планування (планова функція) складається в розробці й реалізації планів по виконанню поставлених завдань. Наприклад, бізнес-план для всієї фірми, план виробництва, план маркетингових досліджень, фінансовий план, план проведення науково-дослідної роботи й т.д. на різні строки (рік, квартал, місяць, день).

Облікова функція полягає в розробці або використанні вже готових форм і методів обліку показників діяльності фірми: бухгалтерський облік, фінансовий облік, управлінський облік і т.п. У загальному випадку облік можна визначити як одержання, реєстрацію, нагромадження, обробку й надання інформації про реальні господарські процеси.

Аналіз або аналітична функція зв'язується з вивченням підсумків виконання планів і замовлень, визначенням факторів, що впливають, резервів, вивченням тенденцій розвитку й т.д. Виконується аналіз різними фахівцями залежно від складності й рівня аналізованого об'єкта або процесу. Аналіз результатів господарської діяльності фірми за рік і більше проводять фахівці, а на рівні цеху, відділу - менеджер цього рівня (начальник або його заступник) спільно з фахівцем-економістом.

Контрольна функція найчастіше здійснюється менеджером: контроль за виконанням планів, витратою матеріальних ресурсів, використанням фінансових засобів і т.п.

Стимулювання або мотиваційна функція припускає розробку й застосування різних методів стимулювання праці підлеглих працівників:

фінансові стимули - зарплата, премія, акції, підвищення в посаді й т.п.;

психологічні стимули - подяки, грамоти, звання, ступеня, дошки пошани й т.п.

В останні роки у сфері керування все активніше стали застосовувати поняття "ухвалення рішення" і пов'язані з цим поняттям системи, методи, засоби підтримки прийняття рішень.

Ухвалення рішення - акт цілеспрямованого впливу на об'єкт керування, заснований на аналізі ситуації, визначенні мети, розробці програми досягнення цієї мети.

3. Система об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту

Основною передумовою організації системи об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту (СОІЗМ) є функціонування системи автоматизованого збирання, опрацювання та зберігання інформації.

Підприємствам, які є ієрархічними структурами, притаманне застосування багаторівневих інтегрованих ІС. При цьому слід мати на увазі, що ієрархічні структури - це структури, які характеризуються багаторівневим управління і обмеженими обсягами управління на кожному рівні. Крім цього ІС різних рівнів і ознак у свою чергу можуть поділятись на системи нижчого рівня, так звані підсистеми. Ці підсистеми відрізняються за певними ознаками і відповідають конкретним цілям і завданням управління.

Одною з таких підсистем і є СОІЗМ, а якій використовуються комплекси АРМ для отримання інформації в ритмі виробництва. Важливою функцією цієї системи є забезпечення менеджерів регламентуючою інформацією.

Формування таблиці регламентуючої інформації - важливий етап в організації системи об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту. Цей процес дуже відповідальний і трудомісткий.

Послідовність цього процесу наведено на рис.1.

Рис.1. Послідовність процесу формування таблиці регламентуючої інформації

Особливістю використання таблиці регламентуючої інформації є те, що з неї виділяється спеціальна її частина, яка, з одного боку, призначена лише для менеджерів, функції яких пов’язані з конкретним об’єктом управління, з іншого - виділяються об’єкти інформації, які пов’язані з конкретним об’єктом управління.

4. Рівні керування

Структура керування будь-якої організації традиційно ділиться на три рівні:

операційний,

функціональний;

стратегічний.

Рівні керування (вид управлінської діяльності) визначаються складністю розв'язуваних завдань. Чим складніше завдання, тим більш високий рівень керування потрібний для його вирішення. При цьому слід розуміти, що простіших завдань, які вимагають негайного (оперативного) вирішення, виникає значно більше, а виходить, і рівень керування для них потрібний інший - більш низький, де приймаються рішення оперативно. При керуванні необхідно також ураховувати динаміку реалізації прийнятих рішень, що дозволяє розглядати керування під кутом тимчасового фактора.

На рис. 2 зображені три рівні керування, які співвіднесені з такими факторами, як ступінь зростання влади, відповідальності, складності розв'язуваних завдань, а також динаміка прийняття рішень з реалізації завдань.

Рис. 2. Піраміда рівнів керування, що відображує зростання влади, відповідальності, складності й динаміку прийняття рішень

Операційний (нижній) рівень керування забезпечує вирішення багаторазово повторюваних завдань і операцій і швидке реагування на зміни вхідної поточної інформації. На цьому рівні досить великий як обсяг виконуваних операцій, так і динаміка прийняття управлінських рішень. Цей рівень керування часто називають оперативним через необхідність швидкого реагування на зміну ситуації. На рівні оперативного (операційного) керування великий обсяг займають облікові завдання.

Приклад 1. Деякі облікові завдання:

облік кількості проданої продукції;

облік витрат часу, сировини й матеріалів при виконанні окремих виробничих операцій;

облік зробленої продукції;

бухгалтерський облік і т.д.

Функціональний (тактичний) рівень керування забезпечує рішення завдань, що вимагають попереднього аналізу інформації, підготовленої на першому рівні, На цьому рівні великого значення набуває така функція керування, як аналіз. Обсяг розв'язуваних завдань зменшується, але зростає їхня складність. При цьому не завжди вдається виробити потрібне оперативне рішення, бо потрібне додатковий час на аналіз, осмислення, збір відсутніх відомостей і т.п. Керування пов'язане з деякою затримкою від моменту надходження інформації до прийняття рішень і їхньої реалізації, а також від моменту реалізації рішень до одержання реакції на них.

Приклад 2. На підставі аналізу статистичних даних про попиту на продукцію, про ціни конкурентів та ін. прогнозується прибуток і розробляється план випуску продукції на найближчий період (тиждень, місяць, квартал). Результати прийнятих управлінських рішень проявляються через деякий час.

Стратегічний рівень забезпечує вироблення управлінських рішень, спрямованих на досягнення довгострокових стратегічних цілей організації. Оскільки результати прийнятих рішень проявляються через тривалий час, особливе значення на цьому рівні має така функція керування, як стратегічне планування. Інші функції керування на цьому рівні в цей час розроблені недостатньо повно. Часто стратегічний рівень керування називають стратегічним або довгостроковим плануванням. Правомірність прийнятого на цьому рівні рішення може бути підтверджена через досить тривалий час (можуть пройти місяці або роки).

Відповідальність за прийняття управлінських рішень надзвичайно велика й визначається не тільки результатами аналізу з використанням математичного й спеціального апарата, але й професійною інтуїцією менеджерів.

Приклад 3. На підставі аналізу фінансового стану фірми приймаються рішення про збільшення (зменшення, зняття із продажу) виробленої продукції, про залучення додаткових працівників або про їхнє скорочення.

Персонал організації – це співробітники різного ступеня кваліфікації й рівнів керування - від секретарів, які виконують найпростіші типові операції обробки, до фахівців і менеджерів, які приймають стратегічні рішення.

На рис. 3 показана відповідність різних рівнів кваліфікації персоналу рівням керування:

на верхньому, стратегічному, рівні керування - менеджери вищої ланки керівництва організації (фірми і його заступників). Основне їхнє завдання -стратегічне планування діяльності фірми на ринку й координація внутріфірмової тактики керування;

на середньому, функціональному, рівні - менеджери середньої ланки й фахівці (начальники служб, відділів, цехів, начальник зміни, ділянки, наукові співробітники й т.п.). Основне завдання - тактичне керування фірмою при рішенні основних функцій у заданій сфері діяльності;

на нижньому, операційному, рівні - виконавці й менеджери нижчої ланки (бригадири, інженери, відповідальні виконавці, майстри, нормувальники, техніки, лаборанти й т.п.). Основне завдання - оперативне реагування на зміну ситуації.

Рис. 3. Кваліфікація персоналу за рівнями керування

На всіх рівнях керування працюють як менеджери, які здійснюють тільки загальні функції, так і менеджери-фахівці, які реалізують функції керування у сфері своєї компетенції.

Приклад 4. Головний інженер організації (менеджер-фахівець) передав частину своїх функцій менеджерам середнього рівня, наприклад головному енергетику, головному механіку, головному електрику, залишивши за собою загальні функції керування цими службами, не втручаючись у їхню діяльність на оперативному рівні.

5. Інші елементи організації

Стандартні процедури в організації - правила виконання завдань у різних ситуаціях. Вони охоплюють всі сторони функціонування організації, починаючи від технологічних операцій по складанню документів на вироблену продукцію і кінчаючи розглядом скарг споживачів.

Субкультура будь-якої організації - сукупність подань, принципів, типів поводження. Особливу роль відіграє важлива її складова - інформаційна культура фахівця. Це також повинне знайти відбиття в інформаційній системі.

Приклад 5. У фірмі, яка надає туристичні послуги, прийняте наступне правило - клієнт обслуговується в порядку черговості. Виходить, і інформаційна система повинна обробляти й видавати інформацію, аналізуючи час надходження заявки клієнта.

Існує взаємозалежність між стратегією, правилами, процедурами організації й апаратними, програмними, телекомунікаційної частинами інформаційної системи. Тому важливою на етапі впровадження і проектування інформаційних систем є активна участь менеджерів, які визначають коло передбачуваних для вирішення проблем, завдань і функцій у своїй предметній області.

Слід відмітити також, що інформаційні системи самі по собі доходу не приносять, але можуть сприяти його одержанню. Вони можуть виявитися дорогими і, якщо їхня структура й стратегія використання не були ретельно продумані, навіть марними. Впровадження інформаційних систем пов'язане з необхідністю автоматизації функцій працівників, а виходить, сприяє їхньому вивільненню. Може також з’явитись необхідність в організаційній зміні у структурі фірми, яка, коли не врахований людський фактор і не обрана правильна соціальна й психологічна політика, часто проходить дуже важко й болісно.

6. Приклади інформаційних систем

Інформаційна система по відшуканню ринкових ніш. При покупці товарів у деяких фірмах інформаційна система реєструє дані про покупця, що дозволяє:

визначати групи покупців, їхній склад і запити, а потім орієнтуватися у своїй стратегії на найбільш численну групу;

посилати потенційним покупцям різні пропозиції, рекламу, нагадування;

надавати постійним покупцям товари й послуги в кредит, із знижкою, з відстрочкою платежів.

Інформаційні системи, що прискорюють потоки товарів. Припустимо, фірма спеціалізується на поставках продуктів у певну установу, наприклад у лікарню. Як відомо, мати більші запаси продуктів на складах фірми дуже невигідно, а не мати їх неможливо. Для того щоб знайти оптимальне рішення цієї проблеми, фірма встановлює термінали в установі, яку обслуговує, і підключає їх до інформаційної системи. Замовник прямо з терміналу вводить свої побажання за наданим йому каталогом. Ці дані надходять в інформаційну систему з обліку замовлень. Менеджери, роблячи вибірки за замовленнями, що надійшли, приймають оперативні управлінські рішення з доставки замовникові потрібного товару за короткий проміжок часу. У такий спосіб заощаджуються великі гроші на зберігання товарів, прискорюється і спрощується потік товарів, відслідковуються потреби покупців.

Інформаційні системи по зниженню витрат виробництва. Ці інформаційні системи, відслідковуючи всі фази виробничого процесу, сприяють поліпшенню керування і контролю, більш раціональному плануванню і використанню персоналу й, як наслідок, зниженню собівартості виробленої продукції й послуг.

Приклад 6. Інформаційна система, встановлена у фірмі по найму автомашин, відслідковує місцезнаходження, вартість і технічний стан парку прокатних машин. Це дозволяє мінімізувати втрати від простою й порожнього прогону для кожної автомашини, перерозподіляючи пропозиції відповідно до попиту.

Інформаційні системи автоматизації технології ("менеджмент уступок"). Суть цієї технології полягає в тому, що, коли доход фірми залишається в рамках рентабельності, споживачеві робляться різні знижки залежно від кількості й тривалості контрактів. У цьому випадку споживач зацікавлений у взаємодії з фірмою, а фірма тим самим залучає додаткове число клієнтів. Якщо ж клієнт не бажає взаємодіяти з даною фірмою і переходить на обслуговування до іншої, то його витрати можуть зрости через втрату надаваних йому раніше знижок.

Приклад 7. Інформаційні система із продажу авіаквитків дозволяє проаналізувати архівні дані за багато років, оцінити перспективи наповнення салону, призначити розумну ціну на кожне місце, знизити кількість непроданих квитків та ін. Вона резервує кожне місце на літак у США за три місяці до польоту в 1,5 рази, тобто два місця резервуються за трьома пасажирами.

Приклад 8. Інформаційна система банку забезпечує всі види оплат по рахунках його клієнтів. Вона навмисне зроблена несумісної з інформаційними системами інших банків. Таким чином, клієнт попадає в коло послуг банку, з якого йому важко вийти. В обмін банк пропонує йому різні знижки й безкоштовні послуги.

ЛЕКЦІЯ №3. Структура інформаційної системи

План

  1.  Типи забезпечуючих підсистем
  2.  Інформаційне забезпечення
  3.  Технічне забезпечення
  4.  Математичне й програмне забезпечення
  5.  Організаційне забезпечення
  6.  Правове забезпечення
  7.  Класифікація інформаційних технологій

1. Типи забезпечуючих підсистем

Структуру інформаційної системи становить сукупність окремих її частин, називаних підсистемами.

Підсистема - це частина системи, виділена за якою-небудь ознакою.

Загальну структуру інформаційної системи можна розглядати як сукупність структурну підсистем незалежно від сфери застосування. У цьому разі говорять про ознаку класифікації, а підсистеми називають забезпечуючими. Таким чином, структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена сукупністю забезпечуючих підсистем (рис. 1).

Рис. 1. Структура інформаційної системи як сукупність забезпечуючих підсистем.

Серед таких підсистем виділяють інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне й правове забезпечення.

2. Інформаційне забезпечення

Призначення підсистеми інформаційного забезпечення полягає в сучасному формуванні й видачі достовірної інформації для прийняття управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення - сукупність єдиної системи класифікації і кодування інформації, уніфікованих систем документації, схем інформаційних потоків, що циркулюють в організації, а також методологія побудови баз даних.

Уніфіковані системи документації створюються на державному, республіканському, галузевому й регіональному рівнях. Головна їх мета - забезпечення порівнянності показників різних сфер суспільного виробництва. Розроблено стандарти, де встановлюються вимоги:

до уніфікованих систем документації;

до уніфікованих форм документів різних рівнів керування;

до складу й структури реквізитів і показників;

до порядку впровадження, ведення і реєстрації уніфікованих форм документів.

Однак незважаючи на існування уніфікованої системи документації, при обстеженні більшості організацій постійно виявляється цілий комплекс типових недоліків:

надзвичайно великий обсяг документів для ручної обробки;

ті самі показники часто дублюються в різних документах;

робота з більшою кількістю документів відволікає фахівців від вирішення безпосередніх завдань;

є показники, які створюються, але не використаються, та ін.

Тому усунення зазначених недоліків є одним із завдань, що стоять при створенні інформаційного забезпечення.

Схеми інформаційних потоків відбивають маршрути руху інформації і її обсягів, місця виникнення первинної інформації і використання результатної інформації. За рахунок аналізу структури подібних схем можна виробити заходи щодо вдосконалення всієї системи керування.

Приклад 9. Як приклад найпростішої схеми потоків даних можна навести схему, де відбиті всі етапи проходження службової записки або запису в базі даних про прийом на роботу співробітника - від моменту її створення до виходу наказу про його зарахування на роботу.

Побудова схем інформаційних потоків, що дозволяють виявити обсяги інформації й провести її детальний аналіз, забезпечує:

виключення дублюючої й невикористовуваної інформації;

класифікацію і раціональне подання інформації.

При цьому докладно повинні розглядатися питання взаємозв'язку руху інформації з рівнів керування. Варто виявити, які показники необхідні для прийняття управлінських рішень, а які ні. До кожного виконавця повинна надходити тільки та інформація, що використовується.

Методологія побудови баз даних базується на теоретичних основах їхнього проектування. Для розуміння концепції методології наведемо основні її ідеї у вигляді двох послідовно реалізованих на практиці етапів:

1-й етап - обстеження всіх функціональних підрозділів фірми з метою:

зрозуміти специфіку й структуру її діяльності;

побудувати схему інформаційних потоків:

проаналізувати існуючу систему документообігу;

визначити інформаційні об'єкти й відповідний склад реквізитів (параметрів, характеристик), що описують їхні властивості й призначення.

2-й етап - побудова концептуальної інформаційно-логічної моделі даних для обстеженої на 1-му етапі сфери діяльності. У цій моделі повинні бути встановлені й оптимізовані всі зв'язки між об'єктами і їхніми реквізитами. Інформаційно-логічна модель є фундаментом, на якому буде створена база даних.

Для створення інформаційного забезпечення необхідно:

ясне розуміння цілей, завдань, функцій всієї системи керування організацією;

виявлення руху інформації від моменту виникнення й до її використання на різних рівнях керування, представленої для аналізу у вигляді схем інформаційних потоків,

удосконалення системи документообігу;

наявність і використання системи класифікації й кодування;

володіння методологією створення концептуальних інформаційно-логічних моделей, що відбивають взаємозв'язок інформації;

створення масивів інформації на машинних носіях, що вимагає наявності сучасного технічного забезпечення.

3. Технічне забезпечення

Технічне забезпечення - комплекс технічних засобів, призначених для роботи інформаційної системи, а також відповідна документація на ці засоби й технологічні процеси.

Комплекс технічних засобів становлять:

комп'ютери будь-яких моделей;

пристрої збору, нагромадження, обробки, передачі й виводу інформації;

пристрою передачі даних і ліній зв'язку;

оргтехніка й пристрої автоматичного знімання інформації;

експлуатаційні матеріали та ін.

Документацією оформляються попередній вибір технічних засобів, організація їхньої експлуатації, технологічний процес обробки даних, технологічне оснащення. Документацію можна умовно розділити на три групи:

загальносистемну, що включає державні й галузеві стандарти з технічного забезпечення;

спеціалізований, утримуючий комплекс методик з всіх етапах розробки технічного забезпечення;

нормативно-довідкову, використовувану при виконанні розрахунків по технічного забезпечення.

До теперішнього часу склалися дві форми організації технічного забезпечення (форми використання технічних засобів): централізована й частково або повністю децентралізована.

Централізоване технічне забезпечення базується на використанні в інформаційній системі великих ЕОМ і обчислювальних центрів.

Децентралізація технічних засобів припускає реалізацію функціональних підсистем на персональних комп'ютерах безпосередньо на робочих місцях.

Перспективним підходом слід вважати частково децентралізований підхід - організацію технічного забезпечення на базі розподілених мереж, що складаються з персональних комп'ютерів і великих ЕОМ для зберігання баз даних, загальних для будь-яких функціональних підсистем.

4. Математичне й програмне забезпечення

Математичне й програмне забезпечення - сукупність математичних методів, моделей, алгоритмів і програм для реалізації цілей і завдань інформаційної системи, а також нормального функціонування комплексу технічних засобів. До засобів математичного забезпечення належать:

засоби моделювання процесів керування;

типові завдання керування;

методи математичного програмування, математичної статистики, теорії масового обслуговування та ін.

До складу програмного забезпечення входять загальносистемні й спеціальні програмні продукти, а також технічна документація.

До загальносистемного програмного забезпечення відносяться комплекси програм, орієнтованих на користувачів і призначених для вирішення типових завдань обробки інформації. Вони служать для розширення функціональних можливостей комп'ютерів, контролю і керування процесом обробки даних.

Спеціальне програмне забезпечення являє собою сукупність програм, розроблених при створенні конкретної інформаційної системи. До його складу входять пакети прикладних програм (ППП), що реалізують розроблені моделі різного ступеня адекватності, які відбивають функціонування реального об'єкта.

Технічна документація на розробку програмних засобів повинна містити опис завдань, завдання на алгоритмізацію, економіко-математичну модель завдання, контрольні приклади.

5. Організаційне забезпечення

Організаційне забезпечення - сукупність методів і засобів, що регламентують взаємодію працівників з технічними засобами й між собою у процесі розробки та експлуатації інформаційної системи.

Організаційне забезпечення реалізує наступні функції:

аналіз існуючої системи керування організацією, де буде використовуватися ІС, і виявлення завдань, що підлягають автоматизації;

підготовку завдань до вирішення на комп'ютері, включаючи технічне завдання на проектування ІС і техніко-економічне обґрунтування її ефективності;

розробку управлінських рішень щодо складу й структури організації, методології вирішення завдань, спрямованих на підвищення ефективності системи керування.

Організаційне забезпечення створюється за результатами предпроектного обстеження на 1-му етапі побудови баз даних, з метою якого ви познайомилися при розгляді інформаційного забезпечення.

6. Правове забезпечення

Правове забезпечення - сукупність правових норм, що визначають створення, юридичний статус і функціонування інформаційних систем, які регламентують порядок одержання, перетворення й використання інформації.

Головною метою правового забезпечення є зміцнення законності.

До складу правового забезпечення входять закони, укази, постанови державних органів влади, накази, інструкції та інші нормативні документи міністерств, відомств, організацій, місцевих органів влади. У правовому забезпеченні можна виділити загальну частину, що регулює функціонування будь-якої інформаційної системи, і локальну частину, що регулює функціонування конкретної системи.

Правове забезпечення етапів розробки інформаційної системи включає нормативні акти, пов'язані з договірними відносинами розробника й замовника і правовим регулюванням відхилень від договору.

Правове забезпечення етапів функціонування інформаційної системи включає:

статус інформаційної системи;

права, обов'язки й відповідальність персоналу;

правові положення окремих видів процесу керування;

порядок створення і використання інформації та ін.

7. Класифікація інформаційних технологій

Автоматизована інформаційна система являє собою сукупність інформації, економіко-математичних методів і моделей, технічних, програмних, технологічних засобів і фахівців, і призначена для обробки інформації та прийняття управлінських рішень.

Інформаційні системи можуть стати потужними інструмент для створення більш конкурентоздатних і ефективних організацій. Інформаційні технології можуть використовуватися, щоб перепроектувати організації, трансформуючи їхню структуру, область дії, засоби повідомлення і механізми керування роботою, трудовими процесами, виробами й послугами.

Опишемо деякі з головних можливостей перебудови організацій, які стали доступними завдяки використанню інформаційних технології.

Таблиця 1. Класифікація інформаційних технологій.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

За способом реалізації в ІС

Традиційні

Нові інформаційні технології

За ступенем охоплення завдань керування

Електронна обробка даних

Автоматизація функцій керування

Підтримка прийняття рішень

Електронний офіс

Експертна підтримка

За класом реалізованих технологічних операцій

Робота з текстовим редактором

Робота з табличним процесором

Робота з СУБД

Робота з графічними об'єктами

Мультимедійні системи

Гіпертекстові системи

За типом користувальницького інтерфейсу

Пакетні

Діалогові

Мережні

За способом побудови мережі

Локальні

Багаторівневі

Розподілені

За предметними областями, що обслуговують

Бухгалтерський облік

Банківська діяльність

Податкова діяльність

Страхова діяльність

Інші

- Відділення роботи від місця розташування.

У наш час стало можливим організувати глобальну роботу в окремих робочих місцях. Інформаційні технології, такі, як електронна пошта, Інтернет і відеоконференції, створюють хорошу координацію географічно віддалених співробітників у різних країнах і регіонах. Спільна бригадна робота через тисячі кілометрів стала реальністю, оскільки проектувальники можуть працювати над проектом нового виробу разом, навіть якщо вони розташовані на різних континентах.

Інформаційні системи з мережною структурою дають можливість компаніям координувати їх географічно розподілені підрозділи як віртуальні корпорації (або віртуальні організації), іноді називані організаціями з мережною структурою. Віртуальні організації використовують мережі, щоб зв'язати людей, майно й ідеї, з'єднують з постачальниками й клієнтами, щоб створювати й розподіляти нові вироби й послуги без обмеження традиційними організаційними границями або фізичним розташуванням. Одна компанія може користуватися можливостями іншої компанії без фізичного з'єднання з нею. Наприклад, одна компанія могла б відповідати за конструкцію виробу, інша за збирання й виробництво й третя за адміністрацію й продажі.

- Збільшення гнучкості організацій.

Сучасна технологія передачі даних надала багатьом організаціям можливість роботи більш гнучкими способами, підвищуючи здатність цих організацій реагувати на зміни в ринку. Інформаційні системи можуть надавати більшим і маленьким організаціям додаткову гнучкість, щоб перебороти деякі обмеження, що випливають з їхніх розмірів. Маленькі організації можуть використовувати інформаційні системи, щоб придбати частину сил і можливостей більших організацій. Вони можуть координувати дії типу виконання замовлень або спостереження за інвентарем, маючи невеликий кадровий склад клерків і менеджерів. Більші організації можуть використовувати інформаційні технології, щоб досягти частини маневреності й чутливості маленьких організацій.

- Реорганізація трудових процесів.

Починаючи з першого використання інформаційних технологій у бізнесі на початку 50-х років, інформаційні системи прогресивно замінили процедури ручної праці на автоматизовані дії в трудових і технологічних процесах. Електронні трудові процеси зменшили вартість експлуатації в багатьох компаніях, заміняючи паперові документи й практику ручної праці.

Інформаційні технології реорганізують процес керування, забезпечуючи потужні нові можливості допомоги менеджерам у стратегії, плануванні й керуванні. Наприклад, стало можливим одержувати інформацію для менеджерів щодо організаційного виконання аж до рівня певних виробів з будь-якої організації в будь-який час. Нова інтенсивність інформації робить можливими точне планування, пророкування й контроль. Розподіляючи інформацію через електронні мережі, новий менеджер може ефективно зв'язуватися з тисячами службовців і навіть керувати великими цільовими групами.

ЛЕКЦІЯ №4. Класифікація інформаційних систем

ПЛАН

  1.  Класифікація інформаційних систем за ознакою структурованості завдань
  2.  Класифікація інформаційних систем за функціональною ознакою і рівнем керування
  3.  Типи інформаційних систем
    1.  Інформаційні системи оперативного (операційного) рівня
    2.  Інформаційні системи фахівців
    3.  Інформаційні системи для менеджерів середньої ланки
    4.  Стратегічні інформаційні системи

1. Класифікація інформаційних систем за ознакою структурованості завдань

Поняття структурованості задач

При створенні або класифікації інформаційних систем неминуче виникають проблеми, пов'язані з формальним - математичним і алгоритмічним описом розв'язуваних задач. Від ступеня формалізації багато в чому залежать ефективність роботи всієї системи, а також рівень автоматизації, обумовлений ступенем участі людини при ухваленні рішення на основі одержуваної інформації.

Чим точніше математичний опис задач, тим вище можливості комп'ютерної обробки даних і менше ступінь участі людини у процесі її вирішення. Це й визначає ступінь автоматизації задач.

Розрізняють три типи задач, для яких створюються інформаційні системи:

структуровані (підлягають формалізації),

неструктуровані (не підлягають формалізації)

частково структуровані.

Структурована (підлягає формалізації) задача - задача, де відомі всі її елементи й взаємозв'язки між ними.

Неструктурована (не підлягає формалізації) задача - задача, у якій неможливо виділити елементи й установити між ними зв'язку.

У структурованій задачі вдається виразити її зміст у формі математичної моделі, що має точний алгоритм вирішення. Подібні задачі звичайно доводиться вирішувати багаторазово, і вони мають рутинний характер. Метою використання інформаційної системи для вирішення структурованих завдань є повна автоматизація їхнього вирішення, тобто зведення ролі людини до нуля.

Приклад 10. В інформаційній системі необхідно реалізувати завдання розрахунку заробітної плати.

Ця структурована задача, де повністю відомий алгоритм вирішення. Рутинний характер цього завдання визначається тим, що розрахунки всіх нарахувань і відрахувань досить прості, але обсяг їх дуже великий, тому що вони повинні багаторазово повторюватися щомісяця для всіх категорій працюючих.

Вирішення неструктурованих задач через неможливість створення математичного опису й розробки алгоритму пов'язане з більшими труднощами. Можливості використання тут інформаційної системи невеликі. Рішення в таких випадках приймається людиною з евристичних міркувань на основі досвіду й, можливо, непрямої інформації з різних джерел.

Приклад 11. Спробуйте формалізувати взаємини у вашій студентській групі. Напевно, навряд чи ви зможете це зробити. Це пов'язане з тим, що для даного завдання істотні психологічний і соціальний фактори, які дуже складно описати алгоритмічно.

Відмітимо, що в практиці роботи будь-якої організації існує порівняно небагато повністю структурованих або зовсім неструктурованих завдань. Про більшість завдань можна сказати, що відомо лише частину їхніх елементів і зв'язків між ними. Такі завдання називаються частково структурованими. У цих умовах можна створити інформаційну систему. Одержувана в ній інформація аналізується людиною, що буде відігравати визначальну роль. Такі інформаційні системи є автоматизованими, тому що в їхньому функціонуванні бере участь людина.

Приклад 12. Потрібно ухвалити рішення про усунення ситуації, коли потреба в трудових ресурсах для виконання у строк однієї з робіт комплексу перевищує їхню наявність. Шляхи вирішення цього завдання можуть бути різними, наприклад:

  •  виділення додаткового фінансування для збільшення чисельності працюючих;
  •  віднесення строку закінчення роботи на більш пізню дату і т.д.

Як бачимо, у даній ситуації інформаційна система може допомогти людині прийняти те чи інше рішення, якщо надати їй інформацію про хід виконання робіт з усіх необхідних параметрів.

Інформаційні системи для вирішення частково структурованих задач підрозділяються на два види (рис. 1):

що створюють управлінські звіти і орієнтовані головним чином на обробку даних (пошук, сортування, агрегування, фільтрацію). Використовуючи відомості, що містяться в цих звітах, керуючий приймає рішення;

що розробляють можливі альтернативні рішення. Ухвалення рішення при цьому зводиться до вибору однієї із запропонованих альтернатив.

Рис. 1. Класифікація інформаційних систем за ознакою структурованості розв'язуваних завдань

Інформаційні системи, що створюють управлінські звіти, забезпечують інформаційну підтримку користувача, тобто надають доступ до інформації в базі даних і її часткову обробку. Процедури маніпулювання даними в інформаційній системі повинні забезпечувати наступні можливості:

складання комбінацій даних, одержуваних з різних джерел;

швидке додавання або виключення того або іншого джерела даних і автоматичне перемикання джерел при пошуку даних;

керування даними з використанням можливостей систем керування базами даних;

логічну незалежність даних цього типу від інших баз даних, що входять у підсистему інформаційного забезпечення;

- автоматичне відстеження потоку інформації для наповнення баз даних.

Інформаційні системи, що розробляють альтернативи рішень, можуть бути модельними й експертними.

Модельні інформаційні системи надають користувачеві математичні, статичні, фінансові та інші моделі, використання яких полегшує вироблення і оцінку альтернатив рішення. Користувач може одержати відсутню йому для ухвалення рішення інформацію шляхом установлення діалогу з моделлю у процесі її дослідження.

Основними функціями модельної інформаційної системи є:

можливість роботи в середовищі типових математичних моделей, включаючи рішення основних завдань моделювання типу "як зробити, щоб?", "що буде, якщо?", аналіз чутливості та ін.;

досить швидка й адекватна інтерпретація результатів моделювання;

оперативна підготовка й коректування вхідних параметрів і обмежень моделі;

можливість графічного відображення динаміки моделі;

можливість пояснення користувачеві необхідних кроків формування і роботи моделі.

Експертні інформаційні системи забезпечують вироблення й оцінку можливих альтернатив користувачем за рахунок створення експертних систем, пов'язаних з обробкою знань. Експертна підтримка прийнятих користувачем рішень реалізується на двох рівнях.

Робота першого рівня експертної підтримки виходить із концепції "типових управлінських рішень", відповідно до якої часто виникаючі у процесі керування проблемні ситуації можна звести до деяких однорідних класів управлінських рішень, тобто до деякого типового набору альтернатив. Для реалізації експертної підтримки на цьому рівні створюється інформаційний фонд зберігання й аналізу типових альтернатив.

Якщо проблемна ситуація не асоціюється з наявними класами типових альтернатив, у роботу повинен вступати другий рівень експертної підтримки управлінських рішень. Цей рівень генерує альтернативи на базі наявних в інформаційному фонді даних, правил перетворення і процедур оцінки синтезованих альтернатив.

2. Класифікація інформаційних систем за функціональною ознакою і рівнем керування

Функціональна ознака визначає призначення підсистеми, а також її основні цілі, завдання і функції. Структура інформаційної системи може бути подана як сукупність її функціональних підсистем, а функціональна ознака може бути використана при класифікації інформаційних систем.

У господарській практиці виробничих і комерційних об'єктів типовими видами діяльності, які визначають функціональну ознаку класифікації інформаційних систем, є: виробнича, маркетингова, фінансова, кадрова.

Виробнича діяльність пов'язана з безпосереднім випуском продукції і спрямована на створення та впровадження у виробництво науково-технічних нововведень.

Маркетингова діяльність містить у собі:

аналіз ринку виробників і споживачів продукції, що випускається, аналіз продажів;

організацію рекламної кампанії з просування продукції;

раціональну організацію матеріально-технічного постачання.

Фінансова діяльність пов'язана з організацією контролю і аналізу фінансових ресурсів фірми на основі бухгалтерської, статистичної, оперативної інформації.

Кадрова діяльність спрямована на вибір і розміщення необхідних фірмі фахівців, а також ведення службової документації за різними аспектами.

Зазначені напрямки діяльності визначили такий набір інформаційних систем:

виробничі системи;

системи маркетингу;

фінансові й облікові системи;

системи кадрів (людських ресурсів);

інші типи, що виконують допоміжні функції залежно від специфіки діяльності фірми.

У великих фірмах основна інформаційна система функціонального призначення може складатися з декількох підсистем для виконання підфункцій. Наприклад, виробнича інформаційна система має наступні підсистеми: керування запасами, керування виробничим процесом, комп'ютерного інжинірингу й т.д.

Для кращого розуміння функціонального призначення інформаційних систем у табл. 1 наведені по кожному розглянутому вище виду розв'язувані в них типові завдання.

Тип інформаційної системи залежить від того, чиї інтереси вона обслуговує й на якому рівні керування.

На рис. 2 показаний один з можливих варіантів класифікації інформаційних систем за функціональною ознакою з урахуванням рівнів керування й кваліфікації персоналу.

З рис. 2. видно, що чим вище за значущістю рівень керування, тим менше обсяг робіт, виконуваних фахівцем і менеджером за допомогою інформаційної системи. Однак при цьому зростають складність і інтелектуальні можливості інформаційної системи і її роль у прийнятті менеджером рішень. Будь-який рівень керування має потребу в інформації з усіх функціональних систем, але в різних обсягах і з різним ступенем узагальнення.

Таблиця 1. Функції інформаційних систем

Система маркетингу

Виробничі системи

Фінансові й облікові системи

Система кадрів (людських ресурсів)

Інші системи, наприклад ІС керівництва

Дослідження ринку й прогнозування продажів

Планування обсягів робіт і розробка календарних планів

Керування портфелем замовлень

Аналіз і прогнозування потреби в трудових ресурсах

Контроль за діяльністю фірми

Керування продажами

Оперативний контроль і керування виробництвом

Керування кредитною політикою

Ведення архівів записів про персонал

Виявлення оперативних проблем

Рекомендації з виробництва нової продукції

Аналіз роботи встаткування

Розробка фінансового плану

Аналіз і планування підготовки кадрів

Аналіз управлінських і стратегічних ситуацій

Аналіз і встановлення ціни

Участь у формуванні замовлень постачальникам

Фінансовий аналіз і прогнозування

Забезпечення процесу вироблення стратегічних рішень

Облік замовлень

Керування запасами

Контроль бюджету Бухгалтерський облік і розрахунок зарплати

3. Типи інформаційних систем

Рис. 2. Типи інформаційних систем залежно від функціональної ознаки з урахуванням рівня керування й кваліфікації персоналу

Основу піраміди становлять інформаційні системи, за допомогою яких співробітники-виконавці займаються операційною обробкою даних, а менеджери нижчої ланки - оперативним керуванням. Нагорі піраміди на рівні стратегічного керування інформаційні системи змінюють свою роль і стають стратегічними, підтримуючими діяльність менеджерів вищої ланки з прийняття рішень в умовах поганої структурованості поставлених завдань.

3.1. Інформаційні системи оперативного (операційного) рівня

Інформаційна система оперативного рівня підтримує фахівців-виконавців, обробляючи дані про угоди й події (рахунку, накладні, зарплата, кредити, потік сировини й матеріалів). Призначення ІС на цьому рівні - відповідати на запити про поточний стан і відслідковувати потік угод у фірмі, що відповідає оперативному керуванню. Щоб з цим справлятися, інформаційна система повинна бути легкодоступною, безперервно діючою й надавати точну інформацію.

Завдання, мета й джерела інформації на операційному рівні заздалегідь визначені й у високій мірі структуровані. Рішення запрограмоване відповідно до заданого алгоритму.

Інформаційна система оперативного рівня є сполучною ланкою між фірмою й зовнішнім середовищем. Якщо система працює погано, то організація або не одержує інформації ззовні, або не видає інформацію. Крім того, система - це основний постачальник інформації для інших типів інформаційних систем в організації, тому що містить і оперативну, і архівну інформацію.

Відключення цієї ІС привело б до необоротних негативних наслідків.

Приклад 13. Інформаційні системи оперативного рівня:

бухгалтерська;

банківських депозитів;

обробки замовлень;

реєстрації авіаквитків;

виплати зарплати й т.д.

3.2. Інформаційні системи фахівців

Інформаційні системи цього рівня допомагають фахівцям, які працюють з даними, підвищують продуктивність і продуктивність роботи інженерів і проектувальників. Завдання подібних інформаційних систем - інтеграція нових відомостей в організацію й допомога в обробці паперових документів.

У міру того як індустріальне суспільство трансформується в інформаційне, продуктивність економіки все більше залежатиме від рівня розвитку цих систем. Такі системи, особливо у вигляді робочих станцій і офісних систем, найбільш швидко розвиваються сьогодні в бізнесі.

У цьому класі інформаційних систем можна виділити дві групи:

інформаційні системи офісної автоматизації;

інформаційні системи обробки знань.

Інформаційні системи офісної автоматизації внаслідок своєї простоти й багатопрофільності активно використовуються працівниками будь-якого організаційного рівня. Найбільш часто їх застосовують працівники середньої кваліфікації: бухгалтери, секретарі, клерки. Основна мета - обробка даних, підвищення ефективності їхньої роботи й спрощення канцелярської праці.

ІС офісної автоматизації зв'язують воєдино працівників інформаційної сфери в різних регіонах і допомагають підтримувати зв'язок з покупцями, замовниками та іншими організаціями. Їхня діяльність в основному охоплює керування документацією, комунікації, складання розкладів і т.д. Ці системи виконують наступні функції:

обробка текстів на комп'ютерах за допомогою різних текстових процесорів;

виробництво високоякісної друкованої продукції;

архівація документів;

електронні календарі й записні книжки для ведення ділової інформації;

електронна й аудіопошта;

відео- і телеконференції.

Інформаційні системи обробки знань, у тому числі експертні системи, вбирають у себе знання, необхідні інженерам, юристам, ученим при розробці або створенні нового продукту. Їхня робота полягає у створенні нової інформації і нового знання. Наприклад, існують спеціалізовані робочі станції з інженерного й наукового проектування, які дозволяють забезпечити високий рівень технічних розробок.

3.3. Інформаційні системи для менеджерів середньої ланки

Інформаційні системи рівня менеджменту використовуються працівниками середньої управлінської ланки для моніторингу (постійного спостереження), контролю, прийняття рішень і адміністрування. Основні функції цих інформаційних систем:

порівняння поточних показників з минулими;

складання періодичних звітів за певний час, а не видача звітів по поточних подіях, як на оперативному рівні;

забезпечення доступу до архівної інформації і т.д.

Деякі ІС забезпечують прийняття нетривіальних рішень. У випадку, коли вимоги до інформаційного забезпечення визначені не строго, вони здатні відповідати на запитання: "що буде, коли ...?"

На цьому рівні можна виділити два типи інформаційних систем: управлінські (для менеджменту) і системи підтримки прийняття рішень.

Управлінські ІС мають невеликі аналітичні можливості. Вони обслуговують керівників, які мають потребу в щоденній, щотижневій інформації про стан справ. Основне їхнє призначення полягає у відстеженні щоденних операцій у фірмі й періодичному формуванні строго структурованих зведених типових звітів. Інформація надходить з інформаційної системи операційного рівня.

Характеристики управлінських інформаційних систем:

використовуються для підтримки прийняття рішень структурованих і частково структурованих завдань на рівні контролю за операціями;

орієнтовані на контроль, звітність і прийняття рішень за оперативною обстановкою;

спираються на існуючі дані і їхні потоки всередині організації;

мають малі аналітичні можливості й негнучку структуру.

Системи підтримки прийняття рішень обслуговують частково структуровані завдання, результати яких важко спрогнозувати заздалегідь. Вони мають потужніший аналітичний апарат з декількома моделями. Інформацію одержують з управлінських і операційних інформаційних систем. Використовують ці системи всі, кому необхідно приймати рішення: менеджери, фахівці, аналітики та ін. Наприклад, їхні рекомендації можуть придатися при ухваленні рішення купувати або взяти устаткування в оренду та ін.

Характеристики систем підтримки прийняття рішень:

забезпечують вирішення проблем, розвиток яких важко прогнозувати;

оснащені складними інструментальними засобами моделювання і аналізу;

дозволяють легко міняти постановку розв'язуваних завдань і вхідні дані;

відрізняються гнучкістю і легко адаптуються до зміни умов по кілька разів на день;

мають технологію, максимально орієнтовану на користувача.

3.4. Стратегічні інформаційні системи

Розвиток і успіх будь-якої організації (фірми) багато в чому визначаються прийнятою стратегією. Під стратегією розуміється набір методів і засобів вирішення перспективних довгострокових завдань. У цьому контексті можна сприймати й поняття "стратегічний метод", "стратегічний засіб", "стратегічна система" і т.ін. У наш час у зв'язку з переходом до ринкових відносин питанню стратегії розвитку й поводження фірми стали приділяти велику увагу, що сприяло корінній зміні в поглядах на інформаційні системи. Вони стали розцінюватися як стратегічно важливі системи, що впливають на зміну вибору цілей фірми, її завдань, методів, продуктів, послуг, дозволяючи випередити конкурентів, а також налагодити більш тісну взаємодію зі споживачами й постачальниками. З'явився новий тип інформаційних систем - стратегічний.

Стратегічна інформаційна система - комп'ютерна інформаційна система, що забезпечує підтримку прийняття рішень з реалізації стратегічних перспективних цілей розвитку організації.

Відомі ситуації, коли нова якість інформаційних систем змушувала змінювати не тільки структуру, але й профіль фірм, сприяючи їхньому процвітанню. Однак при цьому можливе виникнення небажаної психологічної обстановки, пов'язане з автоматизацією деяких функцій і видів робіт, тому що це може поставити деяку частину співробітників і робітників під загрозу скорочення.

Розглянемо якість інформаційної системи як стратегічного засобу діяльності будь-якої організації на прикладі фірми, що випускає продукцію, аналогічну вже наявній на споживчому ринку. У цих умовах необхідно витримати конкуренцію з іншими фірмами. Що може принести використання інформаційної системи в цій ситуації?

Щоб відповісти на це запитання, потрібно зрозуміти взаємозв'язок фірми з її зовнішнім оточенням. На рис. 3 показаний вплив на фірму зовнішніх факторів:

конкурентів, які проводять на ринку свою політику;

покупців, які володіють різними можливостями по придбанню товарів і послуг;

постачальників, які проводять свою цінову політику.

Рис. 3. Зовнішні фактори, що впливають на діяльність фірми

Фірма може забезпечити собі конкурентну перевагу, якщо буде враховувати ці фактори й дотримуватися наступних стратегій:

створення нових товарів і послуг, які вигідно відрізняються від аналогічних;

відшукання ринків, де товари й послуги фірми володіють рядом відмітних ознак у порівнянні з уже наявними там аналогами;

створення таких зв'язків, що закріплюють покупців і постачальників за даною фірмою й роблять невигідним звертання до іншої;

зниження вартості продукції без шкоди якості.

Інформаційні системи стратегічного рівня допомагають вищій ланці керівників вирішувати неструктуровані завдання, подібні описаним вище, здійснювати довгострокове планування. Основне завдання - порівняння змін, що відбуваються в зовнішньому оточенні, з існуючим потенціалом фірми. Вони покликані створити загальне середовище комп'ютерної телекомунікаційної підтримки рішень у раптово виникаючих ситуаціях. Використовуючи самими зроблені програми, ці системи здатні в будь-який момент надати інформацію з багатьох джерел. Для деяких стратегічних систем характерні обмежені аналітичні можливості.

На даному організаційному рівні ІС відіграють допоміжну роль і використовуються як засіб оперативного надання менеджерові необхідної інформації для прийняття рішень.

У даний час ще не вироблена загальна концепція побудови стратегічних інформаційних систем внаслідок багатоплановості їхнього використання не тільки за цілями, але й за функціями. Існують дві точки зору: одна базується на думці, що спочатку необхідно сформулювати свої мету й стратегію їхнього досягнення, а тільки потім пристосовувати інформаційну систему до наявної стратегії; друга - на тому, що організація використовує стратегічну ІС при формулюванні цілей і стратегічному плануванні. Очевидно, раціональним підходом до розробки стратегічних інформаційних систем буде методологія синтезу цих двох поглядів.

ЛЕКЦІЯ №5. Корпоративні інформаційні системи

План

  1.  Загальна характеристика корпоративних інформаційних систем.
  2.  Локальні, середні та великі інтегровані інформаційні системи.
  3.  Сутність систем підтримки прийняття управлінських рішень.
  4.  Використання технологій штучного інтелекту в управлінні організацією

1. Загальна характеристика корпоративних інформаційних систем

Останнім часом в Україні на підприємствах різного масштабу широко почали впроваджуватись корпоративні інформаційні системи (КІС). Вони поступово витісняють традиційні для великих підприємств автоматизовані системи управління підприємством (АСУП), що створювались у 80-х роках минулого століття на базі потужних обчислювальних центрів та тогочасної ідеології управління та опрацювання інформації.

Корпоративна інформаційна система - це інформаційна система, яка підтримує автоматизацію функцій управління і надає інформацію для поглиблення знань та прийняття управлінських рішень. В ній реалізована сучасна управлінська ідеологія, яка поєднує бізнес-стратегію підприємства і прогресивні інформаційні технології.

Сучасні КІС мають такі основні характеристики:

масштабованість. Це одна з важливих характеристик КІС, оскільки вони повинні створюватись на масштабованій програмно-апаратній платформі (сервери, операційні системи, системи комунікації, СУБД). Оскільки варіантів конфігурації базового устаткування і програмного забезпечення може бути багато, то КІС має бути багатоплатформовою.

багатоплатформність. В КІС виникає потреба втому, щоб прикладна програма працювала на кількох апаратних і програмних платформах. При цьому мають бути забезпечені однакові інтерфейси та логіка роботи. Реалізувати прикладну програму одночасно в кількох середовищах нелегко. В зв’язку з цим з’явились інтегровані програмні середовища розробки, які значно полегшують перенесення прикладних програм з одного середовища в інше. До них зокрема належать: Windows Open System (WOSA), Win32, загальне відкрите програмне середовище UNIX COSE App Ware Foundation тощо;

- розподілені обчислення. Це один із видів роботи в клієнт-серверній архітектурі, коли дані чи запити, які надходять з робочих станцій, розподіляються між кількома серверами, що забезпечує можливість багатозадачної роботи та оптимізацію використання обчислювальних ресурсів.

Забезпечення розподіленої роботи і віддаленого доступу до документів - це обов’язкова вимога до інформаційних систем корпоративного рівня. Останнім часом невід’ємною складовою частиною цієї вимоги стала підтримка роботи в мережевій архітектурі.

Корпоративна інформаційна система - це цілісний апаратно-програмний комплекс, що дозволяє задовольнити як оперативні, так і стратегічні потреби підприємства в опрацюванні даних.

Цілісність КІС забезпечується чотирма чинниками:

концептуальна узгодженість бізнес-процесів, для автоматизації яких створюється ІС, що зберігається впродовж усього життєвого циклу;

технологічна цілісність, яка проявляється в застосуванні погодженого набору інформаційних технологій для управління інформаційними ресурсами;

відповідність функціональності робочих місць співробітників їхнім посадовим обов’язкам;

єдиний регламент обслуговування та експлуатації всіх компонентів ІС, який розробляється при її створенні.

Поєднання цих властивостей принципово відрізняє КІС від суми компонентів з тим же набором функцій і дозволяє справлятись з комплексом проблем, які складно вирішувати у разі безсистемної інформатизації бізнесу.

Корпоративні інформаційні системи, призначені для автоматизації різних видів господарського обліку та управління підприємством можна умовно поділити на три класи: локальні системи, середні інтегровані системи, великі інтегровані системи.

2. Локальні, середні та великі інтегровані інформаційні системи

Локальні системи успішно справляються з вирішенням окремих задач обліку на підприємстві, але, як правило, не надають цілісної інформації для автоматизації управління. Перевагою цих систем є порівняно невисока ціна і відносна простота впровадження.

Прикладом таких систем можуть бути "Інфобухгалтер", "1С:Бухгалтерія" чи "Турбобухгалтер". Ці системи мають можливості адаптуватись до особливостей підприємства, а деякі з них, наприклад, "Турбобухгалтер" є програмами-конструкторами з широкими адаптаційними можливостями. Вони найефективніші на малих і середніх підприємствах, які не займаються виробництвом продукції.

Прикладом середніх інтегрованих систем можуть бути системи "Галактика", "Інфософт", "ABACUS Financial", "ПАРУС", "AVACO SOFT", "1С:Підприємство", "Регістри".

Щодо старих і нових інформаційних систем цього класу варто враховувати наступне міркування: системи, давно присутні на ринку вимагають сумісності з попередніми версіями продукту. В багатьох випадках така сумісність не забезпечується. Тому під час вибору системи основними критеріями будуть не лише довіра до фірми-виробника, а й відповідність її особливостям бізнесу конкретного підприємства і перспективи розвитку функціональних можливостей системи.

Великі інтегровані системи - цей функціонально найрозвинутіші, найскладніші і найдорожчі системи. В них реалізуються зазвичай західні стандарти управління рівня MRPII та ERP. Цей вид систем на нашому ринку представлений продуктами фірм SAP, ORACLE, BAAN, PeopleSoft.

Рис.1. Вхідні дані та результати роботи MRP-системи

До впровадження цих систем на наших підприємствах треба ставитись обережно, оскільки вони дуже дорогі, вимагають докорінної перебудови організаційної структури, системи оперативного управління виробництвом і переходу на жорсткий стандарт управління.

Стандарт управління рівня MRP (Material Requirements Planning) передбачає використання інформаційної системи планування матеріальних ресурсів. В практиці MRP - це програмний продукт, логіка роботи якого спрощено може бути наведена у вигляді схеми (рис. 1).

Цикл роботи системи складається з наступних основних етапів:

  1.  Система аналізує прийняту програму виробництва визначає оптимальний графік виробництва на період, який планується.
  2.  Матеріали, не включені до виробничої програми, але вказані в поточних замовленнях, включаються в планування як окремий пункт.
  3.  На основі затвердженої програми виробництва і замовлень на комплектуючі, що не входять до неї, для кожного окремого матеріалу відповідно до переліку складових кінцевого продукту обчислюється повна потреба.
  4.  На основі повної потреби, враховуючи поточний статус матеріалу, для кожного періоду часу і для кожного матеріалу розраховується чиста потреба за виразом:

ЧП = ПП - ІР - СЗ - Р, де:

ЧП - чиста потреба;

ПП - повна потреба;

ІР - інвентаризовано на руках;

СЗ - страховий запас;

Р - резервування для інших цілей.

Якщо чиста потреба в матеріалі більша нуля, то система автоматично генерує замовлення на нього.

5. Всі замовлення, створені раніше поточного періоду планування, розглядаються, і в разі необхідності в них вносяться зміни для уникнення передчасного постачання чи затримки постачання.

Подальшим розвитком цього підходу стали системи MRPII (Manufacturing Resource Planning - планування виробничих ресурсів). Система MRPII включає 16 груп функцій:

  1.  Планування продажу і виробництва.
  2.  Управління попитом.
  3.  Складання плану виробництва.
  4.  Планування матеріальних потреб.
  5.  Специфікація продуктів.
  6.  Управління складами.
  7.  Планові поставки.
  8.  Управління на рівні виробничого підрозділу.
  9.  Планування потреб у потужностях.
  10.  Контроль входу/виходу.
  11.  Матеріально-технічне постачання.
  12.  Планування розподілу ресурсів.
  13.  Планування та управління інструментальними засобами.

Управління фінансами.

Моделювання.

Оцінка результатів діяльності.

Системи MRPII не позбавлені, однак і певних недоліків, серед яких:

орієнтація системи управління лише на чинні замовлення;

слабка інтеграція з системами проектування продукції;

слабка інтеграція з системами проектування технологічних процесів;

недостатня насиченість системи управління функціями управління витратами;

відсутність інтеграції з процесами управління кадрами.

Необхідність усунення перелічених недоліків спонукала трансформувати системи MRPII в системи нового класу ERP (Enterprise Resource Planning - система планування ресурсів). Системи цього класу більше орієнтовані на роботу з фінансовою інформацією для розв’язання задач управління у великих корпораціях з територіально розпорошеними ресурсами. Сюди включається все, що необхідно для отримання ресурсів, виготовлення продукції, її транспортування і розрахунків із замовниками. Крім цього в системах ERP реалізовані й нові підходи до застосування графіки, використання реляційних баз даних, CASE-технологій для їхнього розвитку, архітектура обчислювальних систем типу "клієнт-сервер" і реалізації їх як відкритих систем.

Системи ERP мають додатково наступні модулі:

прогнозування;

управління проектами і програмами;

введення інформації про склад продукції;

введення інформації про технологічні маршрути;

управління витратами;

управління фінансами;

управління кадрами.

Таким чином, ERP є покращеною модифікацією MRPII. Її мета - інтегрувати управління всіма ресурсами підприємства, а не лише матеріальними, як це було в MRPII.

3. Сутність систем підтримки прийняття управлінських рішень.

Проблема використання комп’ютерних технологій в управлінні організаціями полягає у переведенні інформаційних технологій з кількісного опрацювання в зону змістовних аспектів управління. Новий напрям у використанні ІТ ґрунтується на синтетичному, змістовому аспекті використання комп’ютерів, втілюючись у системах підтримки прийняття рішень (СППР).

Нижче пропонується таке визначення СППР, яке найповніше враховує окремі аспекти цього явища.

Системи підтримки прийняття рішень - це інтерактивні інформаційні системи, які використовують устаткування, програмне забезпечення, дані, базу моделей і знання менеджера для підтримки прийняття напівструктурованих і неструктурованих рішень на всіх етапах в процесі аналітичного моделювання на основі доступного набору технологій.

Специфіка СППР насамперед виявляється під час порівняння цілей різних видів ІС. Традиційні інформаційно-звітні системи узагальнюють і регулярно надають поточну регламентовану інформацію про основні функції ділової діяльності (маркетинг, виробництво, фінанси). отримання звітів на робочих місцях менеджерів відбувається за графіком або за запитом.

СППР створюються для неструктурованих та напівструктурованих проблем, генеруючи нетипові специфічні рішення, менеджери самі формують інформацію в інтерактивному режимі. Для планування і контролю на тактичному і стратегічному рівні менеджерам потрібна додаткова, унікальна, разова інформація.

Порівняння технології формування інформації в традиційних звітних ІС та в СППР розкриває основну особливість СППР. Регламентовані звіти, які менеджери отримують готовими від ІС, сформовані на основі чітко визначеної технології, описаної в проектній документації до ІС і контрольованої її інженерно-технічним персоналом. Формування інформації засобами СППР також передбачає використання певних технологій доступу до наявних ресурсів, однак цю технологію визначає сам менеджер.

Технологія підтримки прийняття рішень не виконується повністю автоматично, оскільки здійснюється під управлінням менеджера. СППР - це така людино-машинна система, де процеси формування і використання інформації не розділяються.

Основними компонентами СППР є:база даних;підсистема управління базою даних;інтерфейс користувача;база моделей;система управління базою моделей.

Характеристики та переваги сучасних СППР:

  1.  СППР надає особі, яка приймає рішення (ОПР), допомогу в процесі прийняття рішення і забезпечує підтримку в усьому діапазоні структурованих, напівструктурованих і неструктурованих задач.
  2.  СППР не замінює і не скасовує судження та оцінки ОПР, а лише підтримує їх.
  3.  СППР підвищує ефективність генерування альтернативних рішень.
  4.  СППР здійснює інтеграцію моделей та аналітичних методів зі стандартним доступом до них.
  5.  СППР проста в роботі і придатна для використання менеджерами, які не мають значного досвіду роботи з ЕОМ.
  6.  СППР побудована за принципом інтерактивного розв’язання задач.
  7.  СППР орієнтована на гнучкість та адаптивність у пристосуванні до змін середовища або підходів до розв’язання задач.
  8.  СППР не нав’язує певний процес прийняття рішення. Користувач має можливість вибору альтернатив, використовуючи їх відповідно до свого пізнавального стилю.

СППР класифікуються за рівнем, призначенням, галуззю та функціональною приналежністю.

4. Використання технологій штучного інтелекту в управлінні

Розвиток бізнесу відбувається на тлі радикальних і динамічних змін у навколишньому (до бізнесу) середовищі та високих темпів зростання обсягів інформації. В цих умовах ключове значення для виживання організації має стратегічне планування і використання для цього сучасних інформаційних технологій.

На розвиток сучасних технологій інформаційної підтримки бізнесу впливає низка причин:

  1.  Кумулятивне зростання релевантної інформації робить необхідним застосування нових технологій пошуку тенденцій, які потенційно загрожують організації або відкривають перспективи бізнесу.
  2.  Динамізм зовнішнього середовища підвищує ймовірність прийняття неоптимальних управлінських рішень із-за браку часу.
  3.  Невизначеність у процесі прийняття рішень підвищує роль прогнозних моделей, що імітують різні функціональні компоненти бізнесу (маркетинг, управління фінансами, виробництвом, персоналом тощо). Моделювання бізнес-процесів відкриває можливості аналізу їх наслідків на стадії проектування.
  4.  Процес стратегічного планування передбачає використання індуктивного мислення і методології реінжинірингу бізнесу, тобто технологій і інструментальних засобів, що допомагають менеджеру генерувати принципово нові рішення.
  5.  Забезпечення переваг перед конкурентами прямо пов’язане з формуванням у менеджерів уяви про нові потреби людей, виходячи з можливостей, пропонованих сучасними технологіями.

Вважається, що підтримувати досягнення організацією її стратегічних цілей повинні функціональні підсистеми менеджменту, при цьому їх ядром у майбутньому стануть інтегровані інформаційні системи, що містять елементи штучного інтелекту (ШІ).

У світі такі інформаційні системи прийнято відносити до класу так званих інтелектуальних систем. Ці системи являють собою особливу категорію інформаційних технологій, що об’єднують різні методи, зокрема: нейронні мережі, генетичні алгоритми, нечіткі системи, експертні системи, а також системи динамічного структурного моделювання. Загальною властивістю інтелектуальних систем є те, що вони імітують процеси, які відбуваються природі. Штучні нейронні мережі, наприклад, імітують у першому наближенні імітують властивості нервових ланцюгів, що поєднують біологічні нейрони. Генетичні алгоритми базуються на уявленнях про еволюцію живих організмів. Теорія нечітких множин та експертні системи оперують зі змістом слів і роблять висновки. І, нарешті, системна динаміка є могутнім інструментом, що дозволяє відображати когнітивні моделі і стимулює креативне мислення менеджерів.Основні сфери застосування цих систем пов’язані з підтримкою прийняття управлінських рішень в бізнесі на стратегічному рівні управління.

Система штучного інтелекту (СШІ) - це система, що імітує на комп’ютері мислення людини.

Перед її створенням структурується сукупність наступних знань:

вивчається процес мислення людини, що вирішує певні задачі або приймає рішення в конкретній професійній області;

виділяються основні етапи і кроки цього процесу;

розробляються програмні засоби, що відтворюють вивчені процеси на комп’ютері.

Методи штучного інтелекту засновані на структуризації систем прийняття рішення.

PAGE  2


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31965. ОРГАНИЗАЦИЯ КОРПОРТИВНОЙ КОМПЬЮТЕРНОЙ СЕТИ ООО «ШАТЛ-С» 1.29 MB
  ОРГАНИЗАЦИЯ КОРПОРТИВНОЙ КОМПЬЮТЕРНОЙ СЕТИ ООО ШАТЛС ДИПЛОМНАЯ РАБОТА ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА 071900. Функциональная схема локальной вычислительной сети . Планирование структуры сети . Организация сети на основе Windows 2000 Server .
31968. ЧИТАТЕЛЬСКАЯ ПОЧТА «ТРУДОВОЙ НОВИ» И ЕЕ МЕСТО НА СТРАНИЦАХ ГАЗЕТЫ 489.5 KB
  ГАЗЕТА ТРУДОВАЯ НОВЬ: ИСТОРИЯ СТАНОВЛЕНИЯ И СТРУКТУРА РЕДАКЦИИ. ХАРАКТЕР ИНФОРМАЦИИ В ГАЗЕТЕ ТРУДОВАЯ НОВЬ. РУБРИКИ И ТЕМАТИЧЕСКИЕ СТРАНИЦЫ В ГАЗЕТЕ ТРУДОВАЯ НОВЬ. ЗАГОЛОВОК В ГАЗЕТЕ ТРУДОВАЯ НОВЬ: ХАРАКТЕРНЫЕ ЧЕРТЫ И ОСНОВНЫЕ ПРИНЦИПЫ ПОСТРОЕНИЯ.
31969. Создание программного модуля, позволяющего сохранить данные аварийного буфера на верхнем уровне и представить их в табличной и графической форме 256.2 KB
  2 Передача данных от нижнего уровня к верхнему и сохранение данных 19 4.3 Визуализация данных 20 4.1 Структура базы данных 22 4.
31970. Способы самопрезентации готов, а также отношение молодежи г. Екатеринбурга к данному субкультурному течению 517 KB
  Объектом исследования является субкультура готов. Предмет исследования: способы самопрезентации готов. Цель исследования: изучить способы самопрезентации готов а также отношение молодежи г. В третьей главе представлена методическая разработка уроков по теме Способы самопрезентации готов.
31971. Методика комплексного применения средств обучения на уроках ОБЖ 181 KB
  Решением этой проблемы являются мероприятия программы по созданию технических и технологических условий которые позволят преподавателям и учащимся получить эффективный доступ к источникам достоверной информации по всем отраслям науки и техники широко использовать новые электронные образовательные ресурсы и пособия в процессе обучения. Модернизации подвергается не только сфера содержания и методики обучения но и обновление средств обучения. В практике преподавания ОБЖ учителя часто сталкиваются с проблемами касающимися средств обучения:...
31973. Организация парикмахерской работы и создание свадебной прически 606.5 KB
  Строго говоря само понятие парикмахерская подразумевает уход за волосами всевозможные стрижки окраску волос перманент создание прически. создание изделий из натуральных и искусственных волос и уход за ними. Наращивание волос и ногтей выбор прически с помощью компьютера или шаблонов – услуги пользующиеся спросом в парикмахерских салонах. В женских парикмахерских кроме помещения обработки волос могут быть другие необходимые помещения для маникюра и педикюра рабочее место для маникюра обычно располагается непосредственно в рабочем зале.