36112

Конспект лекцій із педагогічної психології

Конспект

Психология и эзотерика

Закономірності інтелектуального і особистісного розвитку дитини як суб’єкта навчальної діяльності організовуваної і керованої педагогом в різнихумоах освітнього процесу Зимняя І. Завдання Вивчення психологічних основ діяльності педагога. Вивчення фактів механізмів закономірностей розвиваючого навчання Визначення закономірностей умов критеріїв засвоєнь знанб формування операційного складу діяльності на основі процесц вирішення завдань Визначення психологічних основ діагностики рівня і якості засвоєння та співвідношення з освітніми...

Украинкский

2013-09-21

1.74 MB

114 чел.

Конспект лекцій із педагогічної психології

Лекція 1

06.09.2011

Тема1.  Педагогічна психологія як наука.

Визначення

П.П. – погранична

  1.  Галузь психологічниї науки яка вивчає фактори. Закономірності і механізми формування особистості в умовах освітнього процесу ( Клюєва)
  2.  Погранична комплексна галузь знання, яка знайшла певне місце між психологією і педагогікою, стала сферою спільного вивчення взаємозв’язків між вихованням, навчанням і розіитком підростаючих поколінь (Ананєв)
  3.  Термін «пюп» позначаються дві істотно різні науки( Столяренко)

Перша – галузь

Предмет П.П.

  1.  Закономірності опанування знаннями. Вміннями і навичками, індивідуальні відмінності в цих процесах; закономірності формування творчого мислення (Крутецький В.А.)
  2.  Закономірності привласнення суспільно вироблених способів дій і використовуваних в них знань, тієї або іншої стадії розвитку. А також взаємозв’язок процесів учіння і розвитку (Габай Т.В.)
  3.  Закрномірності розвитку в умовах навчання і виховання (Божович Л.І.)
  4.  Психологічні закономірності навчання і виховання, причому як з боку учня, вихованця, так і з боку педагога (Гамезо М.В, Орлова Л.М.)
  5.  Факти. Механізми і закономірності засвоєння соціокультурного досвіду людини. Закономірності інтелектуального і особистісного розвитку дитини як суб’єкта навчальної діяльності, організовуваної і керованої педагогом в різнихумоах освітнього процесу (Зимняя І.А.)

Завдання

  1.  Вивчення психологічних основ діяльності педагога.
  2.  Вивчення фактів механізмів, закономірностей розвиваючого навчання
  3.  Визначення закономірностей, умов критеріїв, засвоєнь знанб, формування операційного складу діяльності на основі процесц вирішення завдань
  4.  Визначення психологічних основ діагностики рівня і якості засвоєння та співвідношення з освітніми стандартами.
  5.  Розробка психологічних основ вдосконалення освітнього процесу на всіх рівнях освітньої системи.

Структура педагогічної психології

Традиційнопедагогічна психологія розглядаться у складі 3х розділів

  1.  Психологія навчання
  2.  Психологія виховання
  3.  Психологія вчителя

Психологія освітньої діяльності (як єдність учбової і педагогічної діяльності)

Психологія учбової діяльності (її суб’єкт – учня. Студента)

Психологія педагогічної діяльності( у єдності навчального і виховного впливу, її субєта – вчитея і викладача)

Психологія учбово-педагогічої діяльності

Напрями сучасної ПП

  1.  Психологія вищої шкли (вищої освіти)
  2.  Педагогічна психологія шкільного навчання
  3.  Психологія професійної діяльності

Історя розвитку ПП як науки

  1.  Загально-дидактичний етап ( яс амен Коменський)
  2.  Початок формування педагогічної психології як самостійної галузі

13.09.2011

Тема 2. Методи педагогічної психології

План

  1.  Класифікація методів психолого-педагогічного дослідження
  2.  Спостереження
  3.  Експеримент
  4.  Допоміжні методи

                                                                       1

Метод – це ті прийоми. Засоби за допомогою яких виявляється можливим отримати достатньі дані про досліджуваний об’єкт.

Основні методи

  1.  Спостереження
  2.  експеримент

Допоміжні

  1.  Аналіз продуктів діяльності
  2.  Рпитування
  3.  Тестування
  4.  професіографія

Активне соціальне навчання (тренінг) – це сукупність методів. Спрямованих на розвиток знань, соціальних установок, умінь і навичок самопізнання і саморегуляції, спілкування і міжособистісної взаємодії.

Прийоми, які використовує психолог при проведенні тренінгу:

  1.  рольова гра
  2.  групова дискусія
  3.  психогімнастика
  4.  тренування поведінкових навичок
  5.  аналіз ситуацій
  6.  елементи психодіагностики тощо

Таким чином, проводиться робота психолога з дітьми, з педагогами і батьками.

2 . психологічне консультування – його метою є культурно-продуктивна особистість, що володіє відчуттям перспективи, ді усвідомленно, здатна розробляти різні точки зору. При консультуванні школи як організації опсихолог орієнтований на оптимізацію організаційних і управлінських структур. Конссльтування можу проводитись  індивідуальній формі і в груповій

  1.  Псиологічна корекція – спрямована психологічна дія на ті або інші психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування особистості. Це програми, спрямовані на розвиток і корекцію пізнавальної , емоційно-особистісної, соціальнї сфери особистості

                                                             2.

Спостереження – найпоширеніший  методщ, за допомогою якого вивчають психолого-педагогічні явища в різних умовах навчання і виховання без втручання в їх протікання. Є планомірним. Цілеспрямованим сприйняття об’єкта спостереження з подальшою системою фактів і здійсненням висновків.

Види спостереження :

  1.  Життєве спостереження обмежується реєстрацією фактів, носить випадковий, неорганічний  хакер
  2.  Наукове спостереження є організованим, передбачає чіткий поан, фіксацією результатів в спеціальному  щоденнику, побудову гіпотези, що пояснює спостережувані явища.
  3.  Включене спостереження передбачає участь дослідника в діяльності, яку він вивчає
  4.  Невключене спостереження не передбачає участь дослідника в діяльності яку він виконує

Основін вимоги до спостережень ( у Партико)

                                                                 3

Експеримент – метод, який передбачає активне втручання дослідника в діяльність досліджуваного з метою створення найкращих умов для вивчення конкретних психолого-педагогічних явищ.

  1.  Лабораторний – протікає в спеціально організованих умовах
  2.  Природний – передбачає ввчення , здійснюване в звичайних умовах
  3.  Констатуючий – передбачає вивчення нобхідних психолого-педагогічних явищ, визначає факт
  4.  Формуючий
  5.  Контролюючий

Основні вимоги

  1.  Привабливідсь діяльності, яку виконує дитина
  2.  Короткортривалість експериментальної процедури
  3.  Постійність ситуаціх матеріалу за змістом протягом декількох  вікових періодів
  4.  Легкість опанування формального стороною виконуваної та реєстрованої в експерименті діяльності
  5.  Можливість завершення кожного експериментального завдання успіхом для досліджуваного або хоч би видимістю спіху.

                                                             4

 Аналіз результатів діяльності

Метод опосередкованого вивчення психолого-педагогічних явищ за практичними результатами

Опитування

Метод , що передбачає відповіді досліджуваного на конкретні питання дослідника

Тестування

Метод психологічної діагностики. Що використовує стандартизовані запитання і завдання (тести),  які мають певну шкалу значень

 

Меод професіографії

  1.  Вивчення трудової діяльності людини, і єописово-технічною і психофізіологічною характеристи4ою професійної діяльності
  2.  Орієнтований на збір, опис, аналіз. Систематизаціє матеріалу про педагогіну діяльність та її організацію з різних сторін.

Психолого-педагогічне дослідження

  1.  Підготовчий етап – знайомство з літературою, постановка цілей, висунення гіпотез на основі вивчення літератури з проблемами дослідження, планування.
  2.  Валасне дослідницький етап – проведення спостереження чи експерименту
  3.  Етап опрацювання та аналізу – аналіз та апорацювання отриманих даних.
  4.  Етап інтерпретації -  власне узагальнення, встановлення причин, чинників, що зумовлюють характеристики протікання досліджуваного явища

 

20. 09. 2011

Тема 3. Психологія навчання

План

  1.  Научіння, учіння, навчання. Теорії навчання
  2.  Компонентний склад навчальної дисципліни

Безруких М.М. Почему учитса трудно.

  1.  Научіння учіння навчання

Навчання включає в себе 2 частини

Учіння – те як працює учень

Викладання – те як працює вчитель

Научіння – процес і результат набуття індивідуального життєвого досвіду

Учінння –процес набуття знань, умінь і навичок ( тоді як розвиток – набуття здібностей, нових  якостей

Навчання – цілеспрямований педагогічний процес набуття знан умінь і  навичок, розвитку творчих здібностей і морально-етичних норм

(табличка співвідношення понять)

(За Барановим) Істотні ознаки процесу навчання:

  1.  Спеціально  організована діяльність
  2.  Прискорення індивідуального розвитку
  3.  Засвоєння закономірностей, зафіксованих в досвіді людства

  1.  Теорії Навчання

Традиційне навчання – це цілеспрямований процес формування знань умінь і навичок за допомогою осмилення і запам’ятовування навчального матеріалу

  1.  В основі традиційного навчання лежить асоціативно-традиційна теорія учіння, психіка людини володіє здатністю  відображати відтворюівти

Процес утворення асоціацій:

  1.  Сприйняття навчального матеріалу
  2.  Осмислення
  3.  Запам’ятовування і збереження
  4.  Застосування засвоєного в практичній діяльності

 Прблемне навчання –спосіб організації діяльності учнів,  який грнтується на здобутті  нових знань за допомогою вирішення теоретичних і практичних завдань і проблемних завдань в проблемних ситуаціях

Ґрунтується на:

  1.  Аналітико синтетичній діяльності
  2.  Учні виявляють суперечність між старим і новим, відомим та невідомим, даною і шуканою величиню,  між умовами і вимогами
  3.  Виявляють здивування формують способи, Доводять і перевіряють правильність розвязку

Етапи:

  1.  Усвідомлення проблем ситуації
  2.  Формулювання проблеми на основі аналізу ситуації
  3.  Вирішення проблеми (висунення, зміна і перевірка гіпотез)
  4.  Перевірка рішень

Івні проблемного навчання:ї

  1.  Проблемний виклад матеріалу вчителяям -  вчитель зіставляє різні точки зору, думки, їх боротьбу, а також показує наукове розуміння проблемм
  2.  Вчитель дає проблем, також робить виклад різних суперечливих поглядів, підходів, а розв’язується проблема учнем під його впливом
  3.  Вчитель ставить проблему, готуєє грунт для розв’язання та сприйняття пошуків і розв’язання проблеми.

Теорія поетапного формування розуміння дій П.Я. гальперіна

  1.  Концепція, яка представляє собою загальні психологічні основи формування знань,  умінь і навичок, із заздалегідь заданими властивостями на основі певного плану і програми їх проективного розвитку

Згідно цієї теорії, в онтогенетичномуу розвитку людини здійснюються процеси інтеріоризації дій – поступового перетворення зовнішніх дій у внутрішні, розумові дії

П.Я. Гальперін  розформовує  на 2 частини :

  1.  Орієнтуальна частина  - це розмітка дій, проектування їх  у вигляді, які потрібно виконувати для здійснення задачі операцій
  2.   Вміння її виконувати (виконавча частина)

                              +

                           -

  1.  Процес навчання будується відповідно до відомих етапів формування розумової дії
  2.  Теорія базується на онтогенетичному розвитку людини
  1.  Порушується закономірність =, як взаємозв’язок внутрішнього та зовнішнього мовлення
  2.  Не завжди потрібно послідовно приходити всі етапи та диференціювати їх один  відж одного

Теорія розвиваючого навчання

Дидактико- методологічна система Л.В. Занкова

  1.  Система розвиваючого навчанн, спрямована на ранню інтенсифікацію всебічного загального розвитку

Принципи:

  1.  Принцип навчання на високому рівні важкості
  2.  Принцип швидкого темпу у вивченні програмного матеріалу
  3.  Принцип провідної ролі теоретичних знань
  4.  Принцип усвідомлення школярами процесу навчання
  5.  Принцп цілеспрямованої і систематичної роботи

Теорія Давидова  і Елькона

Дидактична система спяямована на формування навчальної діяльності та її суб’єкта в процесі засвоєння теоретичних знань за допомогою виконання аналізу, планування та рефлексії

Нові системи навчанн (давидов):

Від  загального до часткового, від абстрактного до конкретного, від системного до одиничного.

НавчаннЯ повинне бути спрямоване на створення зо  наближчого розвитку

Навчання орієтоване не лише на ознайомлення з фактами, але й на пізнання взаємозв’язків між ними, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, на перетворення взаємозв’язків на об’єкт вивчення.

Програмоване навчання

Це самостійне та індивідуалне навчання на основі попередньо розробленої програми з допомогою особливих засобів навчання (спеціальних навчальних машин,  комп’ютерної техніки, програмного посібника тощо)

Програмування – створення навчаючих програм , що керують пізнавальною діяльністю учнів

Учен пацює в індивідуальному режимі та в індивідуальному темпі залежно від рівня успішності

Навчальна програма містить спеціально відібраний матеріал в якому відсутнє все несуттєве і який розташований у повній системі, цей матеріал поділений на певні частини, що поаються в чіткій логічній послідовності

Форми програмування ( 1954 Скінер перший придума

  1.  Лінійна( Б,Ф, Скінер 1954 ) – учні послідовно проходять всі кроки  навчальної програми
  2.  Розгалужена (Н. Краудер ) –на кожне питання дається набір відповідей, з якого учень повинен вибрати правильну
  3.  Зммішана – навчальні програми мають завдання. Побудовані у лінійний та розгалужений

Теорія сугестопедії

Одна із сучних теорій, яка базується на виконання емоційнихмханізмів некритичного сприймання інформації ( за працями Бехтєрева)

Навчання методом занурення інформації, методом навіювання

В основі цієї теорії лежить розробка активного методу навчання з елементами релаксації, навіювання  і гри

Знімаються психологічний захисту,  у стані спання і неспання загостюється пам'ять. Підвищення швидкості запам’ятання і відтворенняя

Метод Ілони Давидової

Умови реалізації методу:

  1.  Безумовний авторитет викладача
  2.  Однозначність формулювання навіювання
  3.  Виразність навчальних матеріалів
  4.  Релаксація, впевненість в своїх силах, довіра до викладача
  5.  Вплив успіхів товаришів по групі
  6.  Двоплановість передачі матеріалу ( слова і фрази, жести міміка та інтонація )

Не викликає в учнів напруги

Розкриває творчі можливості

Створює сприятливі емоційний фон

Сприяє подоланню учнями

27.09.2011

Тема. Психологія навчання: навчальна діяльність.

Компонентний склад навчальної діяльності

  1.  Мотивації
  2.  навчальні задачі
  3.  навчальні дії
  4.  контроль
  5.  оц.

Компоненти навчальної діяльності за Зінєю

Навчаьна діяльність має зовнішню структуру, що складаєтьсяя з таких основних компонентів:

  1.  мотивація
  2.  навчальні задачі в певних ситуаціях в різній формі завдань
  3.  навчальні дії
  4.  контроль
  5.  оцінка

Теорія Елькона Давидова:

  1.  Навчальні ситуації і завдання характеризуються тим . що учень отримує завдання н засвоєння загального способу дії і мету його засвоєння
  2.  Учбові дії – це дії учні щодо отримання і знаходження наукових понять і загалних способів дійй, а також щодо їх відтворень і застосувань
  3.  Дії контролю спрямовані на узагальнення результатів своїх навчальних дій із заданими зразками
  4.  Дії оцінки фіксують остаточну якість засвоєня заданих наукових завданб і загальних способів вирішення тих завдан

Особливості навчальної задачі (Е.І, Машбіц):

  1.  Спрямованість на суб’єкта, бо її розвязок передбачає зміни не в самій «структурі задач», а в суб’єкті
  2.  Є неоднозначною або неизначеною
  3.  Для досягнення якоїсь мети потрібен розвязокне днієї, а декількох задач, а вирішення 1ї задачі може сприяти досягненню різних цілей навчання

Научуваність – можливість до опанування нових знань, зона найближчого розвитку

               Научуваність

Є одним з основних показників її готовності до навчання. До застосування знань стихійно або цілеспрямовано в умовах конкретної освітньої системи

Научуваність:

  1.  можливість до опанування нових знань (Зегарні)
  2.  зона найближчого розвитку (Виготський)
  3.  сукупність інтелектуальних можливостей людини, від яких за наявності і відповідності рівності інших необхідних умов (вихідного мінімуму знань,  позитивного ставлення до навчання , тощо) залежить продуктивність навчальної діяльності (З. І. Калмикова)

Основні показники наусуваності  (Л. Д. Столяренко):

  1.  темп просування в засвоєнні знань і формуванні умінь;
  2.  легкість цього засвоєння (відсутність напруги, стомленн, переживання засвоєння від освоєння знань)
  3.  гнучкість в переключенні на нові способи і прийоми роботи
  4.  міцність збереження засвоєного матеріалу

Психологія засвоєння знань

  1.  Сприйняття
  2.  Закріплення
  3.  Оволодіння матеріалом

Психологічні компоненти засвоєння (Н.Д. Левітов)

  1.  Позитивне ставлення учня
  2.  Процес безпосереднього чуттєвого ознайомлення з матеріалом
  3.  Мислення як процес активної переробки отриманого матеріалу
  4.  Процес запам’ятовування і збереження отриманої і опрацьованої інформації

Стадії процесу засвоєння (С.Л. Рубінштейн)

  1.  Первинне ознайомлення з матеріалом, тобто його сприймання
  2.  Осмислення, спеціальна робота щодо закріплення
  3.  Оволодіння матеріалом – можливість оперувати в ним в різних умовах, засвоючи його на практиці

Неуспішність

  1.  Проблеми, пов’язані з розумовим розвитком
  2.  Поведінкові проблеми
  3.  Емоційні і особистісні проблеми
  4.  Проблеми спілкування

Поняття неуспішності

  1.  Психологія: має на увазі психологічні причини,  якими є особливості самого учня, його здібності, мотиви, інтереси
  2.  Педагогіка: розглядає як джерело неуспішності форми. Методи організації навчання і навіть систему освіти і цілому

Причини неуспішності (л. С.  Славніна)

  1.  Неправильне ставлення до навчання
  2.  Труднощі засвоєння навчального матеріалу, невміння працювати
  3.  Відсутність пізнавальних учбових інтересів
  4.  Відсутність навиків і способів учбової діяльності  або нправильно сформовані навики і способи учбової діяльності

Причини неуспішності (венгер Цукерман

  1.  Процеси, пов’язані з розумовим розвитком
  2.  Поведінкові проблеми
  3.  Емоційні і особистісні проблеми
  4.  Проблеми спілкування
  5.  Невротичні прояви тіки, енурез)

Класифікація типів неуспішності (гельмінт Мурачковський

  1.  Загальне і глибоке відставання – за багатьох або всіх предметів тривалий час. Причини: непідготовленість школяра. Несприятливі умови
  2.  Часткове, але відносно стійка неуспішність – з одного – трьох найскладніших предметів. Причини: недоліки викладання, недопрацьовання в попередніх класах, відсутність інтересу до навчання
  3.  Епізодична неуспішність – то з дного, то з іншого предмету. Причини: недоліки викладання або нерегулярне відпрацювання школи

Типологія невтигаючих учнів (мурачковськи)

  1.  Перший тип – низька якість розумової діяльності поєднується з позитивним ставленням до навчання.
  2.  Другий тип -  висока якість розумової діяльності поєднується з  негативним ставленням до навчання
  3.  Третій тип – низька якість розумової діяльності поєднється з негативним ставленням до навчання.

04.10.2011

Тема 4. Навчальна мотивація і контроль.

План.

  1.  Навчальна мотивація.
  2.  Види   навчальних   мотивів.
  3.  Шляхи формування навчальної мотивації.
  4.  Контроль   в   навчальній   діяльності.
  5.  Навчальна  оцінка  та  самооцінка.

Ильин мотивации и мотиви

Роджерс свобода учитса

                          -1-

Навчальна мотивація – визначається як окремий вид мотивації,  який включений в навчальну діяльність.

В загально психологічному контексті мотивація є сукупністю, системою психологічно різнорідних чинників, які мотивують діяльність людини

 

Чинники навчальної мотивації:

  1.  Освітня система, навчальна установа, де здійснюється навчальна діяльність;
  2.  Організація навчального процесу
  3.  Суб’єктивні особливості учня (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності. Рівень домагань, самооцінка, його взаємодія з іншими учнями т т.д.)
  4.  Суб’єктивні особливості педагога і перш за все система його ставлення до учня, до справи;
  5.  Специфіка навчального предмету.

  -2-

Мотиви навчально діяльності -  це всі чинники, які зумовлюють прояв навчальної активності.

Класифікація мотивів:

  1.  Зовнішні - покарання і винагорода, погроза і вимога, матеріальна вигода, тиск групи, очікування майбутніх благ тощо. Знання і вміння виступають лише засобом для досягнення інших цілей
  2.  Внутрішні – інтерес до своїх знань, допитливість, прагнення підвищити культурний і професійний рівень, потреба в активній і новій інформаціях, тобто все, що спонукає людину до навчання як до своєї мети.

Категорії мотивації  навчання (Р. Розенфельд):

  1.  Навчання заради навчання, без задоволення від діяльності або без інтересу до предмету
  2.  Навчання без особистих  інтересів і вигод
  3.  Навчання для соціальної ідентифікації
  4.  Навчання заради успіху або через страх невдач
  5.  Навчання з примусу або під тиском
  6.  Навчання, яке ґрунтується на поняттях і моральних зобовязанннях або на загальноприйнятих норм
  7.  Навчання для досягнення мети в повсякденному житті
  8.  Навчання, яке ґрунтується на соціальних цілях, вимогах і цінностях.

                                                                     -3-

    

У формування мотивів навчання значну роль  відіграють словесні підкріплення. Оцінки, що характеризують навчальну діяльність учня (Б.Г.Ананьєв)

Чинники позитивної стійкості мотивації до навчальної діяльності

  1.  Зміст навчального матеріалу;
  2.  Організація навчальної діяльності, що включає три основні етапи:
  3.  Мотиваційний
  4.  Операційно-пізнавальний
  5.  Рефлексивно-оцінковий
  6.  Колективні форми навчальної діяльності;
  7.  Оцінка навчальної діяльності;
  8.  Стиль педагогічної діяльності.

Причини негар=тивного ставлення до навчання

Це можуть бути як суб’єктивні так і об’єктивні причини. Останні пов’язані з діяльністю самого вчителя

Наприклад:

  1.  Навчальний матеріал сприяє підтримці допитливості
  2.  Прийоми і методи роботи не сприяють

                                  -4-

Контроль – важливий компонент навчальної діяльності. Який пов'язаний з оціннкою реалізації навчальних цілей, розв’язком поставлених навчальних завдань.

Контроль в навчальному процесі:

  1.  Несе функцію зворотнього зв’язку і впливає на мотивацію в навчання (може підвищити або навіть знизити
  2.  Нажаль, в шкільній практиці вчителі нерідко зловживають оцінкою, що приводить до ряду небажаних наслідків.
  3.  Спочатку це народжує страх у дитини перед помилкою, а поступово і страх перед контролем взагалі

-5-

Оцінка- це зафіксований в бал результат оцінювання

Перевірка у навчання –операція співвіднесення фактичних результатів із заданими нормами і еталоном.

Оцінювання -  це інтерпретація і ставлення до фактичного результату.

Обєктивність і обгрунтуваннняоцінки можливі за наступних умов

  1.  Врахування всіх характеристик знань і умінь,  які передбачені метою навчання та повинні контролюватись
  2.  При одних і тих же цілях навчання та одних і тих же результатів контролю виставляється одна і таж оцінка
  3.  Оцінка з предмету зажди має бути

Види мамооцінки учня:

  1.  Ретроспективна (оцінка результатів своєї діяльності);
  2.  Прогностична (оцінка учнем власних можливостей).

У мотиваційному плані особливе значення має те що оцінка уя

18.10.2011

Тема.  Психологія виховання. Виховна робота з „важкими” школярами.

План.

  1.  Перевиховання та його способи
  2.  Група «важких» школярів та методи їх корекці
  3.  Емоційні дефекти характеру
  4.  Вольові дефекти характеру
  5.  Типи педагогічного спілкування та роль особистості вихователя у перевиховання

-1-

Способи перевиховання:

  1.  Врахування внутрішнії мотивів. Сприйняття особистісні умови до перевиховання:
  2.  Потреба учня в співчутті і захисті дорослого
  3.  Потреба схвалення до оточуючих
  4.  Потреба зайняти певне місце в колективі
  5.  Врахуванння психічного стану учня у момент дії на нього:
  6.  «Зміна дії» - знайти таке завдання для дитини
  7.  Концетрація на здорових, позитивних сторонах – констатація досягнень. Прагнення

-2-

Групи:

  1.  Емоційно нестійкі
  2.  Збудливі

Група емоційно-нестійкі школярі:

  1.  Кидають розпочате, переключаються на інше заняття. Легко піддаються будь-якій спокусі, легко навіювані, імітатори

Методі корекці:

  1.  Твердий режим, твердий контроль, перевірка виконання кожної роботи
  2.  Закріплення педагогічних впливів тривалий час
  3.  Хороші товариші, індивідуальне шевство, усунення «спокус»

Збудливі та афективні школярі – сила вибуху не відповідає силі подразників

Методи корекції:

  1.  Усунення причин ефективності
  2.  Рівне, спокійне ставлення о школярів
  3.  Вплив на сімю, створення нових взаємин серед її членів, зміна їх ставлення до дитини
  4.  Виховання дружелюбності, доброзичливості, витриманості, вміння володіти собою.

Недовірливі, скритні,  образливі школярі:

  1.  Формуються під впливом авторитетного виховання, образливого ставлення, за наданням переваги іним дітям, улюбленцям
  2.  Заглиблюються в себе, заамикаються, проявляючи байдужість, апатію
  3.  Зазвичай спокійні, але не включаються в роботу класу,
  4.  Уникають неспокійних однолітків і галасливої компанії

Методи корекції:

  1.  Застосування особливого такту і обережності

Копмлекс неповноцінності -0 особливості поведінки людини , спричинені стійким уявленням про свою фізичну, психічну, або моральну ущербленість (за звичай, через необ’єктивну самооцінку). Уявлення про недоліки деколи існує підсвідомо, в згорнутому вигляді.

Методи корекції:

  1.  Концентрація педагогічних зусиль довкола здорових, позитивних сторін.
  2.  Врахуваннч та задоволення потреби підлітка в спілкуванні.

-5-

Типи педагогічного спілкування у перевихованні

  1.  Позитивний тип спілкування – це доброзичлива вимогливість; відверта, виражена зацікавленість в успіхах, особистий контакт, уміння вислухати, а не переривати підлітка образливими словами
  2.  Негативний тип спілкування – вихователь сипле двійками, записами в щденнику, покараннями, кричить. В  результаті може зростати відраза підлітка до навчання, школи, вихователя, а надалі складається

Роль особистості вихователя у перевихованні:

  1.  Відсутність відчуття міри у вихователя, приводить дл взаємної недовіри, ворожого ставлення та підприву авторитету
  2.  Підліток має бути впевнений, що вихователь – його найближчий вимогливий друг, що він може впоратись з труднощами, знайти вихід із структурної ситуації, що йому можна довірити свої таємниці

Дидактогенія – негативний психічний стан учня, спричинений порушеннями такту збоку педагога, який вкрай негативно позначається на діяльності учня і його стосунках з оточенням.

Педагогічні дії які можуть травмувати психіку дитини:

  1.  Несприятлива оцінка особистості, поведінки дитини
  2.  Емоційне забарвлення оцінки
  3.  Процес порівняння дитини з кимось іншим
  4.  Непослідовність при оцінюванні
  5.  Навчальне перенавантаження
  6.  Обмеженість в часі для виконання завдання
  7.  Імперативний стиль педагогічної діяльності

25.10.2011

Тема. Виховна робота з „важкими” школярами.

Психокорекція

01.11.2011

Тема . Педангогічна діяльність

.

П.Д. – це виховна і навчальна дія вчителя на учня (учнів), спрямована на  його особистісний, інтелектуальний і діяльнісний розвиток, який одночасно виступає як основа його саморозвитку і самовдосконалення.

Компоненти педагогічної діяльності:

  1.  Діяльність викладача, який безпосередньо навчає
  2.  Діяльність узагальнення досвіду навчанняя, що полгає в зіставленні процедур навчанняя і виділення ефективних прийомів і способів навчання
  3.  Діяльність, спрямована на побудову навчальних засобів, навчальних предметів.
  4.  Діяльність програмування, складення навчальних програм.

Рівні продуктивності педагогічної діяльності (Зімняя)

  1.  (мінімальний) репродуктивний; педагог у міє переказати іншим те, що сам знає; непродуктивний
  2.  (низький) адаптивний; педагог уміє пристосувати своє повідомлення до особистостей аудиторії; малопродуктивний.
  3.  (середній) локально моделюючий; педагог володіє стратегіяи формування шуканої системи знань, навиків, умінь учнів по предмеу в цілому; середньо-продуктивний
  4.  (високий) системно моделюючий знання чнів; педагог володіє стратегіями формування шукаючої системи знань,
  5.  (вищий) системно моделюючий діяльність і поведінку учнів; педагог володіє стратегіями перетворення

Предмет педагогічної діяльності є організація навчальної діяльності учнів, яка спрямована  на засвоєння діяльності учнів. Яка спрямована на засвоєння нами предметного соціакультрного досвіду як основи і умови розвитку

Засобами п.д – знання, завдяки яким в на основі яких формується тезус учнів Яяк «носії» знань виступають тексти підручників. Допоміжними є технічні комп’ютерні графічні зас

Способи – пояснення , показ(ілюстрація), спіьна робота з учнями щодо вирішення навчальних завдань, безпосередня практика учня (лабораторна, польва), тренінги

Продукт – сформований індивідуальний досвід учня. Продукт, оцінюється на іспиті, заліках, за критеріями вирішення звдань, виконання

Результат – особистісний, інтелектуальний розвиток учня. Результат діагностується зіставленням якостей учня на початку навчання і після його завершення.

2.Структура педагогічної діяльності

Табл ( 16 ст)

3.Стиль педагогічної діяльності

- це стійкаа система способів, прийомів, що проявляються в стилі педагогічного керівництва, вчителя його стиі спілкування та поведінки.

  1.  Операції, уміння і наіички
  2.  Здібності
  3.  Індивідуально-психологічні та особистісні особливості

Характеристи стилю діяльності

  1.  Змістовні характеристики силю (орієнтація на процес або результат праці, розгортання вчителем орієнтувального етапів в своій праі
  2.  Динамічні результативні

Класифікація стилів педагогічної діяльності за управлінським ипом

  1.  Авторитарний
  2.  Демократичний
  3.  Ліберальний

Авторитарний:

  1.  Учень, яке об’єкт педагогічної дії а не рівнй партнер
  2.  Одноосібно вирішує
  3.  Учні втрачають активні сит або здійснюють її лише при провідній ролі вчителя
  4.  Сили учнів спрямовані на психологічний захис
  5.   Методи: наказ, повчання
  6.  Низька задоволеність професією
  7.  Виступають за правильне методологічне викладення вчителями

Демократичний:

  1.  Учень- партнер
  2.  Залучає учня до ухвалення рішення
  3.  Методи: спонука до дії, порада, прохання
  4.  Школярі пережива.т спокій задоволеність, висока самооцінка
  5.  Звертають увагу на свої психологічні уміння
  6.  Задоволеність професією

Ліберальний стиль:

  1.  Уникає ухвалення рішення
  2.  Відсутність системи організації і контролю, нерішучість, коливання
  3.  У класі нестійкий мікроклімат, приховані конфлікти.

Класифікація стилів педагогічної діяльності за навчальним типом

  1.  Емоційно – імпровізаційний (ЕІС
  2.  Емоційно-методичйни (ЕМС)
  3.  Розмірковувально-імпровізаційний стиль (PIC)
  4.  Емоційно-методичний стиль (PMC)

Тема. Педагогічна діяльність

Структура суб’єктивних чинників (Кузьміна)6

  1.  Тип спрямованості
  2.  Рівень здібностей
  3.  Компетентність : соціально-педагогічна, соціально-псиологічна, диференційно-психологічна, аутопсихологічна.

Структура субєкивних  властивостей вчителя (А.К.Маркова):

  1.  Об’єктивні характеристики: професійні знання, проф. уміння, психологічні і педагогічні знання.
  2.  Субєктивні характеристики: психологічні позиції, мотиваціяя, «Я-концепція», установки, особистісні особливості.

Психологічний портрет вчителя:

  1.  Індивідуальні якості людини
  2.  Особистісні якості
  3.  Комунікативні (інтерактивні) якості
  4.  Статусно-позиційні якості
  5.  Діяльнісні (професійно-предметні)
  6.  Зовнішньо поведінкові показники

2.Професійно зумовлені властивості педагога

Професійні яксті педагога (Маркова):

  1.  Ерудиція
  2.  Ціле покладання
  3.  Практичне і діагностичне мислення
  4.  Інтуїція
  5.  Імпровізація
  6.  Спостережливість
  7.  Оптимізм
  8.  Винахідливість
  9.  Передбачення
  10.  Рефлексія

  1.  Педагогічні вміння і здібності

Здібності (Крутецький):

  1.  Дидактичні зміст ості – доступно передавати учням навчальний матеріал, подавати чітко і зрозуміло, викликати інтерес до пердмету, розвивтати в учнів активну самостійну думку.
  2.  Академічні здібності – здібності до відовідної галузі наук.
  3.  Педагогічні здібності – це зд. Організувати учніс=всякий колектив
  4.  Мовленєві здібності – звернення на інших
  5.  Організаторські здібності – вміння організовувати учнівський коливктив і  організувати власну роботу.
  6.  Авторитарні здібності – здатність впливати на учнів  (емоційно-вольовий вплив), вміння добиватись авторитету в учнів
  7.  Комунікативні здібності  - вміння до спілкування з дітьми, знайти правильнй підхід до них, педагогічний такт
  8.  Педагогічна уява (прогностичні здібності)  - виражається в передбаченні наслідків своїх дій
  9.  Здібність до розподілу уваги

К. Роджерс: Питання, які я б … (методичка)

Питання 3

„ПИТАННЯ, ЯКІ Я Б СОБІ ПОСТАВИВ, ЯКЩО Б БУВ ВЧИТЕЛЕМ...”

(К. РОДЖЕРС)

  1.  Чи вмію я входити у внутрішній світ людини, яка вчиться і дорослішає? Чи зміг би я віднестися до цього світу без забобонів, без упереджених оцінок, чи зміг би я особистісно, емоційно відгукнутися на цей світ?
  2.  Чи вмію я дозволити самому собі бути особистістю і будувати відкриті, емоційно насичені, нерольові взаємини з моїми учнями, стосунки, в яких всі учасники вчаться? Чи вистачає у мене мужності розділити зі своїми учнями цю інтенсивність наших стосунків?
  3.  Чи зумію я виявити інтереси кожного в моєму класі і чи зможу дозволити йому або їй слідувати цим індивідуальним інтересам, куди б вони не вели?
  4.  Чи зможу я допомогти учням зберегти живий інтерес, цікавість до самих себе, до світу, який х оточує, зберегти і підтримати найдорожче, чим володіє людина?
  5.  Чи в достатній мірі я сам  –  творча людина, яка зможе познайомити дітей з людьми і з їх нутрішнім світом, з книгами, всіма видами джерел знань  –  з тим, що дійсно стимулює опитливість і підтримує інтерес?
  6.  Чи зміг би я приймати та підтримувати народжені недосконалі ідеї і творчі задуми моїх чнів, цих посланців майбутніх творчих форм навчання і активності? Чи зміг би я прийняти тих ворчих дітей, які так часто виглядають неспокійними і не відповідають прийнятим стандартам в оведінці?
  7.  Чи зміг би я допомогти дитині зростати цілісною людиною, почуття якої народжують ідеї, а деї – почуття?

  1.  Типи педагогів

Типологіяпрофесійних позицій (М. Тален):

  1.  Сократ (суперечки і дискусія: вміння відстоювать свою позицію)
  2.  Керівник групової дискусії (організація співпраі і згоди)
  3.  Майстер (учні повинні наслідуват у всьому вчителя)
  4.  Гід (любить провадити учнів по предмету і по життю зазвичай відповідає сам на питання)
  5.  Генерал (уникає  всілякої двозначності, жорстоко добивається слухняності)
  6.  Менеджер (організовує самостійну діяльність учнів)
  7.  Тренер (корпоративність. Командний успіх)

  1.  Психологічний аналіз уроку

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УРОКУ

(Л. Т. ОХІТІНА)

I.  Організація уроку:

1.  Самоорганізація вчителя:

а)  творче робоче самопочуття,

б)  психологічний контакт з класом;

2.  Організація вчителем пізнавальної діяльності учнів:

а)  організація сприймання і спостереження,

б)  організація уваги,

в)  тренування пам'яті,

г)  формування понять,

д)  розвиток мислення,

е)  виховання уяви,  

ж)  формування умінь і навиків.

II.  Організованість учнів:

1.  Рівень розумового розвитку учнів;

2.  Ставлення учнів до вивчення;

3.  Самоорганізація розумової праці;

4.  Научуваність.

III.  Загальний план проведення аналізу уроку:

1.  Психологічна мета уроку.

2.  Стиль уроку, точніше стиль діяльності педагога.

3.  Організація пізнавальної діяльності учнів.

4.  Організованість учнів.

5.  Врахування вікових особливостей учнів.

IV.  Стиль уроку:

1.  Чи відповідають зміст і структура уроку принципам розвиваючого навчання:

а)  співвідношення навантаження на пам'ять учнів і їх мислення;

б)  співвідношення відтворюючої діяльності учнів і творчої;

в)  співвідношення засвоєння знань в готовому вигляді (із слів вчителя, підручника,

посібника тощо) і в процесі самостійного пошуку;

г)  які ланки проблемно-евристичного навчання виконуються вчителем і які  –  учнями (хто

ставить проблему, хто формує формулює, хто вирішує);

д)  співвідношення контролю, аналізу і оцінки діяльності школярів, здійснюваних вчителем, і

взаємної критичної оцінки, самоконтролю і самоаналізу учнів;

е)  співвідношення спонукань учнів до діяльності (коментарі, що викликають позитивні

почуття у зв'язку з виконаною роботою, установки, стимулюючі інтерес, вольове зусилля

до подолання труднощів тощо) і примусів (нагадування про оцінку, різкі зауваження,

нотації і тощо).

2.  Які особливості самоорганізації вчителя:

а)  підготовка вчителя до уроку (опанування змістом і структурними компонентами уроку,

усвідомлення психологічної мети і внутрішньої готовності до її здійснення);

б)  робоче самопочуття вчителя на початку уроку і в процесі його здійснення (зібраність,

налаштованість на тему і психологічну мету уроку, енергійність, наполегливість в

здійсненні поставленої мети, оптимістичний підхід до всього, що відбувається,

педагогічна винахідливість і ін.);

в)  педагогічний такт вчителя;

г)  психологічний клімат в класі (як підтримує вчитель атмосферу радісного, щирого

спілкування учнів з ним та один з одним, діловий контакт або інші стосунки).  

3.  Аналіз організації пізнавальної діяльності учнів:

а)  як вчитель домагався потрібної вибірковості, свідомості, цілісності сприймання учнями

предметів, що вивчаються, як допомагав їм відрізняти інваріантні ознаки від

варіативних;

б)  які установки використовував і в якій формі (переконання, навіювання);

в)  як домагався стійкості і зосередженості уваги учнів;

г)  які форми роботи використовував для актуалізації в пам'яті засвоєних раніше знань

необхідних для розуміння нового матеріалу (індивідуальне опитування, співбесіда з

4.  Аналіз організації мислення і уяви в процесі формування нових знань і умінь:

а)  на якому рівні формувалися знання учнів (на рівні конкретних уявлень, понять,

узагальнювальних образів, „відкриттів”, виведення формул тощо);

б)  на які психологічні закономірності формування  уявлень, понять, рівнів розуміння,

створення нових образів спирався вчитель в організації діяльності мислення і уяви

школярів;

в)  за допомогою яких прийомів і форм роботи домагався вчитель активності і самостійності

мислення учнів (система питань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-

евристичного вирішення завдань, використання завдань із зайвими даними, організація

пошукової, дослідницької роботи на уроці тощо);

г)  якого рівня розуміння (описового, порівняльного, пояснювального, узагальнювального,

оцінного, проблемного) домагався вчитель від учнів і як у зв'язку з цим керував

формуванням переконань і ідеалів;

д)  які види творчих робіт використовувалися на уроці і як керував вчитель творчою уявою

учнів (пояснення теми і мети роботи, умов її виконання, навчання відбору і

систематизації матеріалу, а також обробці результатів і оформленню роботи)

Типи комунікативних барєрів

  1.  Через розбіжність змісту вимог
  2.  Через особливості предялення вимог незалежно від їх змісту Шляхи виникнення:
  3.  вимога прийнята для динини по суті , може не прийматися  через форму подачі
  4.  не можливість виконання
  5.  навіть доброзичливі вимоги
  6.  Барєр щодо конкретної людини зумовлений особистісними особливостями Шляхи винекненя:
  7.  Постійне негативне оцінювання дитини та її діяльності
  8.  Безапеляційне наполягання на вимозі (неправильне подолання барєру першого типу)
  9.  Висунення вимог, неправильних за формою

Барєри педагогічного спілкування повязні з педагогічною діяльності (Кан-калик):

  1.  І група барєрів: страх класу і страх педагогічної помилки
  2.  ІІ група барєрів: установка, яка формувалась в результаті минулого негативного досвіду роботи взагалі та роботи з даним класом зокрема; неспівпадіння власних установок вчителя на роботу в касі та установок чнів
  3.  ІІІ група барєрів: Неадекватність власної діяльності в комунікативній ситуації, що складається на уроці (н-д, через обмеження спілкування лише інформаційною частиною).

Подолання цих барєрів:

  1.  І група: долаються досвідом роботи вчителя, підвищення його професіоналізму;
  2.  ІІ група: усвідомлення об’єкта тренощів і цілеспрямована, довільна корекція
  3.  ІІІ група: розвиток соціальної перцепції. Емпатії, розуміння інших.

Рівні слухання

  1.  Рівень. Сліхання-співпереживання
  2.  Присутність у даному місці тепер
  3.  Повага
  4.  Контакт
  5.  Зосередженість
  6.  Концентрація на манері спілкування з тим хто говорить
  7.  Слухання
  8.  Співпереживання
  9.  Ігнорування своїх власних думок
  10.  
  11.  Рівень. Ми чуємо слова, але не чуємо
  12.  На поверхні спілкування
  13.  Не розуміють сказанлшл
  14.  Намагаються почути але розуміння відсутнє
  15.  Зміст розуміємо але емоції відсутні

  ІІІ.    Рівень. Слухання з тимчасовим відключенням

  1.  Слухач ніби слухає і не слухає, усвідомлюючи що відбувається, але концентрується лише на собі
  2.  Слухання третього рівня – це пасивний процес без реакції на висловлене
  3.  Замислюється про щось стороннє
  4.  Слухач відрізняється «порожнім поглядом»

Негтивні типи слухання:

  1.  Симулянт або слухач (робить вигляд що він слухає, але думками десь інде)
  2.  Залежний слухач (легко потрапляє під вплив і залежить від думок, емоцій  почуттів і бажань інших, для них важливо показати яків вони хороші учні)
  3.  Самозакоханий слухач (хочу щоб слухали лише його)
  4.  Сухач-автор (не дослухує співрозмовника до кінця а потім придумує)
  5.  Перебивач (перебувають щою висловити свою геніальну думку)
  6.  Слухач. Занурений у себе (занурюються в себе коли важливо почути зміст розмови)
  7.  Інтелектуал чи слухач-логік (розуміє інформацію але не розуміє емоцій)
  8.  слухач-бджола (слухає тільки те що цікаво йому самому, все інше пропускає, перестрибує)
  9.  Слухач-жало (може уважно слухати, щоб потім наголовити на помилки і недоліки)

Засоби підвищення ефективності

  1.  Пристосування (схвалення, порада, насмішка, наказ, довіра, побажання ….)
  2.  Прибудова або добувода (пристосування свого тіла, інтонаціх, стилю спілкування до іншої людини)
  3.  Посилення впливу (підвищення  голосу на початку фрази, заміна складного на просте і навпаки, рельєфне виділення фраз)

5.Конфлікти між вчителем і учнями

  1.  Конфлікти діяльності
  2.  Конфлікти поведінки або вчинків
  3.  Конфлікти стосунків

Типи педагога в конфлікті:

  1.  Природний – керування кнфілктною ситуаціє. Не викликає психологічних чи емоційних труднощів
  2.  Напружено-перетворювальний
  3.  Навмисно-уникливий
  4.  Мимовільно-гальмівний
  5.  Неадекватний

Особливості педагогічного конфлікту

  1.  Відповідальність лежить на вчителеві
  2.  Різниця у житт\євому досвіді
  3.  Різний соціальний стату
  4.  Присутність інших учнів на конфлікт
  5.  Професійна позиця в розв’язанні конфлікту
  6.  Помилка вчителя може далі загостювати чи продовжувати цей конфлікт
  7.  Конфлікт лекше попередити ніж його розв’язати

Основін рекомендації вчителям по уп

  1.  Вчитель повинен контролювати свої емоції
  2.  Не приписувати учням розуміння своєї позиції
  3.  Не оражати учня
  4.  Прагнути не виганяти учня з класу про можливості не звертатися до аміністраціх
  5.  Не відповідати агресією на агресію
  6.  Не зачіпати його особистості, особливостей його сімї, давати оцінку конкретним діям
  7.  Дти собі і дитині право на помилку
  8.  Не зруйнувати остаточно з учнем стосунки
  9.  Не боятися конфліктів з учнями

Тема. Психологія педагогічного колективу

  1.  Особливості пед.

Педагогічний колектив – об’єднана загальними цілями і завданнями група яка  у процесі спільної діяльності досягла високого рівня розвитку що проявляється в емоційній і організаційні й єдності

Ознаки педагогічного колективу, що розвивається:

  1.  Інтегративність – мірає єдності, злирчті спільності
  2.  Мікроклімат
  3.  Референтність (груповий еталон
  4.  лідерство

Особливості віносин в

  1.  висока згуртованість
  2.  колективне самовизначення
  3.  колек. Індентефікація
  4.  соціально-ціннісній характер мотивації
  5.  висока референтність членів колективу стосовно один одного
  6.  об’єктивність у покладанні й прийнятті відповідальності за результати спільної педагогічної діяльності

Показники успішності діяльності

  1.  навченість учнів
  2.  виховання учнів
  3.  здатність до оперативного вирішення завдань
  4.  професійний ріст педагогів
  5.  особистісне самовдосконалення

  1.  Соцііально-психологічна структура пед. Колективу

Реалізація навчально-вихавоці і соціально-гуманітарнох

Перший блок:

  1.  Спрямованість групи  (любов до педагогічної праці, схильність пацювати й спілкуватись з дитячим колективом)
  2.  Організованість
  3.  Підготовленість до спільної діяльності

Другий блок:

  1.  Інтелектуальна коммунікативність
  2.  Емоційна коммунікативність
  3.  Вольова коммунікативність

  1.  Психологічний клімат в педагогічному колективі

Психологічний клімат – емоційне забарвлення психологічних зв’язків членів колективу, що виникають на основі їх близькості, симпатії, збігу характеру, інтересів і нахилів (

Ефективний псих. клімат педагог

  1.  Колектив є еталоном для викладання вчителя
  2.  Більшість вчителів позитивно оцінюють мікроклімат у якому заохочуються та цінується професіоналізм
  3.  Наявність високої значимості професійного рівня вимагає від психологічного клімату рухливості, схвалення творчої активності вчителювання

Мови спрямованості псед. Колективу на творчість і професійну мобільність

  1.  Наявність професійної волі
  2.  Право вчителя вільно висловлювати свою  думку
  3.  Присутність у колективі авторитетних професіоналів

Типи психологічного клімату:

  1.  Індивідуально-активний тип
  2.  Індивідуально-пасивний

  1.  Керівництво та самоуправління педагогічним колективом:
  2.  Координація щодо досягнення цілей
  3.  Оперативне оцінювання і  налагодження дружніх стосунких
  4.  Вплив на процеси колективного мислення і вплив на формування намірів і мотивів контрольнад ходом навчальної діяльності і надання допомоги, оцінка досягнутих результатів і прикладених зусиль

Стадії керівництва педагогічним колективом:

  1.  Ціле покладання
  2.  Організація виконання
  3.  Прогнозування
  4.  Контроль і корекція
  5.  Прийняття рішень

Самовряування – форма організації його життєдіяльності що забезпечує розвиток самостійності педагогів у прийнятті реалізації розвязку для досягнення загальних цілей.

Способи ефективного впливу на пед. Колектива

  1.  Формування з урахування типів особистості й характеру працівників
  2.  Створення позитивного психологічного клімату, творчої атмосфери
  3.  Участь педагогів в управлінні
  4.  Задоволенняя культурних і духовних потреб педагогів
  5.  Встановлення соціальних норм поведінки і соціальне стимулювання розвитку педагогічного колективу

Ф-ції психолога в пед. Колективі:

  1.  Досягнення міжособистісних стосунків, для визначення яких можна використати різні модифікації соіометрії
  2.  Бути в кірсі змін різних підструктур. Що відображають процес розвитку гупи педагогів як колективу
  3.  Формування емоційної атмосфери в колективів, зняття виникаючих напружень
  4.  Попередження конфліктів і розвязання конфліктних ситуацій

  1.  Професійно важливі якості керівника навчального заклад

Загальнолюдські якості:

  1.  Працьовитість
  2.  Принциповість, чесність
  3.  Обов’язковість, вірність слову
  4.  Самокритичність
  5.  Гуманність
  6.  Тактовність
  7.  Справедливість
  8.  Цілеспрямованість
  9.  Альтруїзм
  10.  Висока культура бездоганна моральність
  11.  Енергійність
  12.  Працездатність
  13.  Витривалість
  14.  Любов до своєї справи
  15.  Оптимістичність
  16.  Вимогливість до себе й інших
  17.  Почуття гумору
  18.  Зовнішня привабливість (охайність, стиль одягу тощо.)

Психофізіологічна якість:

  1.  Міцне здоровястресостійкість
  2.  Загальний рівень розвитку
  3.  Інтелектуальні властивості
  4.  Індивідуально-психолшогічні властивості

Професійні знання:

  1.  Знання про управління (менеджмент)
  2.  Як застосувати це
  3.  Вміння працювати з документацією

Комунікативні якості:

  1.  Вміння керівника встановлювати ділові стосунки з вищими і сум
  2.  Вміння підтримувати нормальний психологічний клімат
  3.  Вміння спілкуватись
  4.  Вміння виступати привселюдно

Ділові якості  та організаторські здібності:

  1.  Ініціативність
  2.  Самостійність
  3.  Само організованість
  4.  Дисциплінованість
  5.  Ретельність
  6.  Уміння чітко визначати мету і ставити завдання
  7.  Здатність міняти стилі поведінки залежно від умов
  8.  Уміння розставляти кари і організувати їхню взаємодію
  9.  Вміння конролювати діяльність підлеглих здатність іпрагнення оперативно контролювати рішення
  10.  Здатність прагнення обєктивно аналізувати і оцінювати результати
  11.  Творчий підхід
  12.  Вміння використовувати ініціативу, прагнення використовувати все
  13.  Уміння підтримувати свій авторитет


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

62226. Произведения русских писателей 18 века. Русская басня 21.03 KB
  Цель: продолжить знакомство с жанром басни; познакомиться с творчеством И. Задача: показать особенности басни как вида литературного произведения. Крылова в жанре басни. С жанром басни вы познакомились в начальной школе.
62227. Антонимы 19.31 KB
  Цели урока: Ознакомление учащихся с понятием антонимы формирование умения находить и подбирать антонимы. Что же такое антонимы попробуйте сами сформулировать правило. А как вы думаете для чего в речи нужны антонимы Чтобы ответить на этот вопрос предлагаю...
62228. Изготовление поздравительной открытки 335.21 KB
  Цель: Познакомить с изготовлением поздравительной открытки к празднику Дня матери; Закрепить знания о видах и свойствах бумаги; Развивать умения проводить анализ образца составлять план работы и отчет о ней с помощью учителя. Как нужно правильно держать ножницы во время работы...
62229. Познавательное внеклассное мероприятие «Знатоки кроссвордов» 34.85 KB
  План мероприятия: Подготовительный этап оформление помещения в котором будет проходить мероприятие необходимо расставить парты в два круга подготовка реквизита к конкурсам два одинаковых кроссворда для первого конкурса; бумага ручки карандаши линейки для проведения второго конкурса подготовка поощрительных призов Начальный этап вводная часть Проведение конкурсов...
62230. Развитие творческой личности на уроке музыки 55.8 KB
  Понятие о развитии личности Об искусстве вести урок Творчество учителя и ученика из опыта работы Слушание музыки Музыка дети учитель Пение как состояние души Импровизация Пластическое интонирование Инструментальное музицирование Урок музыки источник...
62231. Развитие творческой личности ребенка на уроке музыки 53.69 KB
  Творческое начало рождает в ребенке живую фантазию, живое воображение. Творчество по природе своей основано на желании сделать что-то, что до тебя еще никем не было сделано, или хотя то, что до тебя существовало, сделать по-новому, по-своему, лучше.
62232. Развивающее обучение на уроках математики по программе «Гармония» 14.55 KB
  Ученики различаются по характеру темпераменту способностям интеллектуальному развитию и естественно разному темпу работы. При коллективной групповой работе или работе в парах медлительным детям проще: у них есть возможность поразмыслить в то время когда другие ученики предлагают свои суждения доказательства варианты решения предложенных задач. Однако при самостоятельной работе или при выполнении упражнений направленных на отработку какоголибо навыка медлительные дети испытывают затруднение и неловкость: когда они еще только...
62233. Рекомендации к составлению урока литературы в начальной школе 20.07 KB
  Этап подготовки школьников к восприятию литературного произведения Нужен мостик от 1го ко 2му этапу Приемы: объявлена тема урока а Рекомендуется писать ее на доске Больше читать детям. Мотивировать прослушивание произведение можно с помощью: Рассказа о событиях связанных с созданием произведения; Беседы по личным впечатлениям; Различных произведений искусства живописи музыки. Этап постановки учебной задачи Способы постановки УЗ: В виде предложения аналитической деятельности проблемный вопрос сопоставление разных вариантов...