36132

Бухгалтерський облік

Конспект

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Вимірники часу праці дні години хвилини людинодні людиногодини Використовують з метою обліку кількості відпрацьованого часу та обліку праці витраченої на виготовлення продукції. Звіт про фінансовий стан підприємства який відображає на певну дату його активи зобов'язання і власний капітал відповідно до ПСБО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності Спосіб економічного групування та узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату Визначення балансу як форми...

Украинкский

2013-09-21

978.5 KB

2 чел.

PAGE  52


Вимірники бухгалтерського обліку для відображення руху засобів, коштів і господарських процесів

Натуральні

Трудові

Грошові (вартісні)

Вимірники об’єму, площі, маси, довжини

Використовують для одержання даних про однорідні об’єктіи обліку у відповідних одиницях виміру.

Вимірники часу, праці (дні, години, хвилини, людино-дні, людино-години)

Використовують з метою обліку кількості відпрацьованого часу та обліку праці, витраченої на виготовлення продукції.

Універсальні вимірники, що узагальнюють всі господарські операції й явища, що раніше виражалися в натуральних і трудових вимірниках (грн.)

Звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал (відповідно до П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності")

Спосіб економічного групування та узагаль-неного відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату

Визначення балансу як форми фінансової звітності

визначення балансу як елемента методу бухгалтерського обліку

Економічне визначення балансу

Складається на початку діяльності підприємства

Вступний

Періодичний      

Консолідований      

Річний

Об'єднувальний    

 Розподільний   

Санований

Ліквідаційний   

 Зведений   

Складається протягом календарного року за звітними періодами на конкретну дату

Відображає стан капіталу підприємства, розмішеного в активах і пасивах, на початок наступного року, а також результати діяльності за попередній рік                                                

Складається при злитті кількох підприємств об'єднаних на правах юридичної особи           

Складається  при  реструктуризації великих підприємств, поділу їх на менші за обсягом   підприємства з правами юридичної особи

Призначений для коригування контрактивних та контрпасивних статей балансу                

Складається при ліквідації підприємства, яке має статус юридичної особи                               

Складається на підприємстві, до складу якого входять реструктуризовані підприємства або господарства, виділені на самостійний  баланс                                                                  

Включає   показники  всіх  підприємств,   що   входять до складу однієї компанії, фірми, концерну з правом юридичної особи                 

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

За економічним змістом

За призначення та структурою

Показує, що обліковується на даному рахунку, які обєкти бухгалтерського обліку відображаються на ньому, тобто надає відомості, що характеризують стан і зміни облікованого обєкта

Відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунка і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб визначені ті чи інші рахунки і як вони побудовані

Балансові рахунки

Рахунки обліку господарських засобів (активів)

підприємства і процесів

Рахунки обліку джерел

формування господарських

засобів підприємств

Класифікація рахунків за економічним змістом покладена в основу будови національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій

Рахунки обліку активів

Рахунки обліку необорот-них активів

* Основні засоби

* Інші необоротні матеріальні

активи

* Нематеріальні активи

*Довгострокові фінансові інвестиції

* Капітальні інвестиції

* Довгострокова дебіторська заборгованість

* Відстрочені податкові активи

* Інші необоротні активи

* Гудвіл

Рахунки обліку госпо-дарських

засобів

(активів) і процесів

Рахунки обліку необорот-них активів

* Виробничі запаси

* Тварини на вирощуванні та відгодівлі

*  Малоцінні та швидкозношувані предмети

*  Виробництво

*  Брак у виробництві

*  Напівфабрикати

*  Готова продукція

* Продукція     сільськогосподарського     виробництва

* Товари

* Каса

* Рахунки в банках

* Інші кошти

* Короткострокові векселі одержані

* Поточні фінансові інвестиції

  •  озрахунки з покупцями та замовниками
  •   Розрахунки за виданими авансами
  •   Розрахунки з різними дебіторами
  •  Резерв сумнівних боргів
  •  Витрати майбутніх періодів

Рахунки обліку витрат, доходів і резуль-татів діяльно-сті

Рахунки обліку витрат діяльності

Рахунки обліку доходів і результа-тів діяльності

* Адміністративні витрати

* Загально-виробничі витрати

* Витрати на збут та ін.

  •  Фінансові витрати
  •   Податки з прибутку

* Фінансові результати

* Доходи від реалізації

* Інші доходи та ін.

Рахунки обліку джерел власних засобів

Власний капітал та   забезпе-чення зобов'язань

  •  Статутний капітал
  •   Пайовий капітал
  •  Додатковий капітал
  •   Резервний капітал
  •  Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)
  •  Неоплачений капітал
  •  Вилучений капітал

Рахунки обліку госпо-дарських

засобів

  •  Забезпечення майбутніх витрат і платежів
  •  

Рахунки обліку джерел залучених засобів

Довго-строкові зобов'яза-ння

Поточні зобов'яза-ння

  •  Довгострокові позики
  •  Довгострокові векселі видані
  •  Довгострокові зобов'язання за облігаціями
  •  Довгострокові зобов'язання з оренди
  •  Відстрочені податкові зобов'язання
  •   Інші довгострокові зобов'язання

  •  Короткострокові позики
  •  Поточна заборгованість за довгостроковими зобовязан-нями
  •  Короткострокові векселі видані
  •  Розрахунки з постачальни-ками та підрядниками
  •  Розрахунки за податками і платижами
  •  Розрахунки за страхування
  •  Розрахунки з оплати праці
  •  Розрахунки з учасниками
  •  Розрахунки за іншими операціями
  •  Доходи майбутніх періодів

Основні рахунки

Регулюючі рахунки

Матеріальні - для обліку наявності і руху (надходжен-ня, використання) матеріальних ресурсів підприємства

Власного капіталу - для обліку джерел власних господарських засобів

Грошові - для обліку і контролю за наявністю і рухом грошових коштів та грошових документів підприємства

Розрахункові - для обліку і контролю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами

Доповнюючі - збільшують суму залишку рахунка, що регулюється

Контрарні — зменшують оцінку залишку активів або їх джерел, що обліковуються на відповідних основних рахунках, що регулюються

Контрарно-доповнюючі - поєднують ознаки контрарних і доповнюючих рахунків

Бюджетно-розподільчі—для розмежування витрат і доходів між звітними періодами з метою рівномірного включення у затрати виробництва одержаних доходів

Збірно-розподільчі - для обліку накладних витрат, пов'язаних з організацією, обслуговуванням, управлінням цехами, виробничими підрозділами

Калькуляційні - для обліку сукупності витрат, пов'язаних з виробничим процесом, і визначення фактичної собівартості виготовленої продукції

Номінальні - для узагальнення інформації про собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), а також для обліку операційних витрат, які не включаються до собівартості

Порівняльні - для обліку відповідних господарських процесів і виявлення результатів по них

Для узагальнення інформації про фінансові результати діяльності підприємства за звітний період

Для обліку активів, які не належать даному підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні або на зберіганні

Фінансово-результатні

рахунки

Позабалансові рахунки

Операційні рахунки

Основні рахунки

Матері-альні рахунки

Рахунки

грошових

коштів

Розра-хункові рахунки

Рахунки власного капіталу

  •  Основні засоби
  •  Виробничі запаси
  •  Готова продукція
  •  Товари та ін.

  •  Розрахунки з покупцями та за-мовниками
  •  Розрахунки з постачальниками та підрядниками та ін.

  •  Статутний капітал
  •  Додатковий капітал
  •  Резервний капітал та ін.

  •  Каса
  •  Рахунки в банках
  •  Інші кошти та ін

Регулю-ючі рахунки

  •  Орендовані необоротні активи
  •   Активи на відповідальному зберіганні
  •   Бланки суворого обліку та ін.

  •  Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)

  •  Транспортно-заготівельні витрати (аналітичний)

  •  Знос (амортизація) необоротних активів
  •  Резерв сумнівних боргів
  •  Торгова націнка та ін.

  •  Субрах. Прибуток, використаний у звітному періоді
  •  Вилучений капітал
  •  Неоплачений капітал та ін.

Контр-

пасивні

рахунки

Контр-

активні

рахунки

Доповнюючі рахунки

  •  Фінансові результати
  •  Брак у виробництві

  •  Витрати майбутніх періодів 
  •   Доходи майбутніх періодів

  •  Виробництво
  •  Капітальні інвестиції

  •  Адміністративні витрати
  •  Витрати на збут та ін.

  •  Загально-виробничі витрати

Збірно-розподільчі рахунки

Порівняльні рахунки

Номінальні рахунки

Калькуляційні рахунки

Бюджетно-розподільчі

рахунки

Позабалансові рахунки

Фінансово-результатні

рахунки

Опера-ційні рахунки

11 - Вирішення спірних питань

12 - Складання протоколу за результатами попередньої процедури

13 -  Складання інвентаризаційних описів

14 - Передача документації суб'єкту, що призначив інвентаризацію

15 - Прийняття остаточних рішень

16 -Відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку

Результативна стадія

9 - Висилання контрагентові конкретного витягу з особистих рахунків

10 - Збір та' аналіз інформації, отриманої від контрагентів

Технологічна  стадія

5 - Пред'явлення повноважень на проведення інвентаризації

6 - Перевірка    бухгалтерських    регістрів    та    свосчасності    рознесення
розрахункових документів

7 - Визначення всіх контрагентів

8 - Складання опису за даними бухгалтерського обліку

Підготовча стадія

1-Вибір   об'єктів    інвентаризації   та    складання    оперативного    плану проведення інвентаризації

2 - Підбір і комплектування інвентаризаційної комісії

3 - Видача розпорядження на проведення інвентаризації

4 - Інструктаж членів інвентаризаційної комісії

Організаційна стадія

14 - Складання порівняльних відомостей

15 - Проведення розрахунку по зарахуванню пересортиць

16- Проведення розрахунку по списанню природного убутку

17-Відображення даних по зарахуванню пересортиць в порівняльній відомості

18 - Відображення даних на списання природного убутку в порівняльній
відомості

19 - Визначення кінцевих результатів інвентаризації

20 - Прийняття рішення за результатами інвентаризації

21 - Відображення результатів інвентаризації в обліку

11 - Перевірка наявності і стану об'єктів інвентаризації

12 - Оцінка стану об'єктів інвентаризації

13 - Документування: складання інвентаризаційних описів

Організаційна стадія

Підготовча стадія

Технологічна  стадія

Результативна стадія

1 -Вибір   об'єктів    інвентаризації   та    складання    оперативного    плану проведення інвентаризації

2 - Підбір і комплектування інвентаризаційної комісії

3 - Видача розпорядження на проведення інвентаризації

4 - Інструктаж членів інвентаризаційної комісії

5 - Пред'явлення повноважень на проведення інвентаризації

6 - Огляд місця зберігання

7 - Отримання   і  перевірка  останнього  звіту  та  документів   про  рух
цінностей

8 - Отримання від МВО розписки

9 - Перевірка вагового господарства

10 - Підготовка активів до визначення їх фактичної наявності

ТЕМА 1

ГОСПОДАРСЬКИЙ ОБЛІК, ЙОГО СУТЬ І ХАРАКТЕРИСТИКА

1. Сутність господарського обліку та його види

2. Характеристика бухгалтерського обліку, його користувачі та види

3. Місце бухгалтерського обліку в управлінні підприємством, його функції та завдання

4. Бухгалтерський облік як наука

  1.  Сутність господарського обліку та його види

Облік, взагалі – це процес, який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксації (реєстрації) фактів, процесів, подій природи або суспільного життя.

Якщо процес обліку відбувається у суб’єктів господарської діяльності, то такий облік називається господарським.

Суб'єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Фізичними особами є громадяни країни та інших держав, юридичними особами — підприємства, організації й установи.

Господарський облік історично зумовлений; виник і розвивався разом із господарською діяльністю людини. У XV ст. з'явилися перші друковані праці з правил ведення обліку, автором однієї з яких був Лука Пачолі (1445—1515), відомий як родоначальник бухгалтерії. Його книга "Трактат про рахунки і записи" є першою працею з обліку. Із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях облік адаптувався до вимог суспільства і в результаті сформувався як прикладна економічна наука.

Господарський облiк надає якiсну характеристику господарським операцiям. Для того, щоб отримувати вiдомостi для керiвництва господарською дiяльнiстю, необхiдно збирати вiдомостi про окремi господарськi факти, але не просто спостерiгати за ними, а й їх вимiрювати, тобто вiдображати в певних числових показниках. Цi показники слiд реєструвати, для того, щоб забезпечити їх зберiгання та можливiсть використання в будь-який момент. Спостереження, вимiрювання i реєстрацiя окремих явищ, з яких складається господарська дiяльнiсть, являють їх кiлькiсне вiдображення. Це й складає основний змiст господарського облiку. Звiдси потрiбно зробити висновок про визначення господарського облiку.

 Господарський облiк – це спосiб кiлькiсного вiдображення та якiсної характеристики господарської дiяльностi для контролю та управлiння нею. В процесi iсторичного розвитку облiк удосконалюється у вiдповiдностi з вимогами нових суспiльно – економiчних формацiй, а також набуває все бiльшого значення.

Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

В Україні господарський облік поділяють на 3 види: оперативний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, об'єкти обліку, способи одержання й обробки інформації, функції.

Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення. Він тісно пов'язаний з контролем, не має певної системи документації, використовує всі вимірники, забезпечує оперативність одержання інформації.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Статистика застосовує різні вимірники і властиві їй способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини).

Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління.

Основним видом господарського обліку є – бухгалтерський. В системі бухгалтерського обліку відображається вся господарська діяльність підприємства, яка складається з сукупності господарських операцій.

Отже, бухгалтерський облік – це основне джерело економічної інформації та важливий засіб контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Всі три види обліку — оперативний, статистичний і бухгалтерський — тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного й утворюють єдину систему обліку, яка ґрунтується на єдності предмета, мети, завдання, методології, державного регулювання.

2. Характеристика бухгалтерського обліку, його користувачі та види

В сучасних умовах господарювання бухгалтерський облік є обов'язковим для ведення всіма юридичними особами, а порядок його ведення регулюється законодавчими і нормативними актами різних рівнів. Взагалі, бухгалтерський облік встановлює взаємозв’язок між економікою і правом в процесі господарської діяльності. Економічна сторона бухгалтерського обліку дає змогу оцінити ефективність господарських операцій і процесів, а юридична – їх законність і доцільність.

Згідно закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Отже, головною метою ведення бухгалтерського обліку є надання відповідним користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства тощо.

Всіх користувачів бухгалтерської інформації поділяють на внутрішніх і зовнішніх.

До внутрішніх користувачів належать: власники підприємств, управлінський персонал, робітники і службовці. До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінансовий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансового інтересу.

До тих, які мають прямий фінансовий інтерес, належать ділові партнери підприємства на ринку (дійсні та потенційні) інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери.

До тих, які не мають прямого фінансового інтересу, належать органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби, органи державної статистики, органи державних і міжнародних цільових фондів, органи державних і міжнародних комісій і комітетів), учасники фондового і товарних ринків (брокери, дилери, депозитарії, кліринги).

До користувачів без фінансового інтересу належать аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки.

В умовах ринкових відносин бухгалтерський облік диференціюється за сферою діяльності та за обліковими функціями.

За сферою діяльності бухгалтерський облік поділяється на виробничо-господарський (облік підприємницької діяльності), бюджетний і банківський. За об'єктами обліку, планом рахунків, специфікою ведення ці види обліку істотно відрізняються один від одного.

За обліковими функціями бухгалтерський облік поділяється на фінансовий, податковий і управлінський. Такий поділ пов’язаний в першу чергу з тим, що різні групи користувачів цікавить різна облікова інформація, порядок формування якої регулюється різними законодавчими і нормативними актами.

Фінансовий облік забезпечує повне, безперервне і взаємопов'язане відображення всіх господарських операцій, що були здійсненні на підприємстві.

 Фінансовий облік базується на документуванні всіх господарських операцій і періодичному проведенні інвентаризацій. Також в системі фінансового обліку здійснюється узагальнення всіх господарських явищ в грошовому вимірнику та їх відображення в системі рахунків бухгалтерського обліку за допомогою подвійного запису. В кінці звітного періоду за даними фінансового обліку складається фінансова звітність.

Обов’язковість та порядок ведення фінансового обліку регулюють наступні законодавчі і нормативні акти:

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р., який визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО) - нормативно-правові акти, затверджені Міністерством фінансів України, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам;

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291;

Інструкція  про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291;

Накази та листи Міністерства фінансів України, що роз’яснюють порядок застосування стандартів бухгалтерського обліку;

Інші нормативні акти.

Податковий облік – це облік, який ведеться за правилами податкового законодавства. Добре продумана система податкового обліку забезпечує правильне обчислення податків, своєчасну їх сплату, неможливість ухилення від оподаткування. За даними податкового обліку складають податкову звітність (декларації, розрахунки), яку подають до відповідних контролюючих органів. Слід зазначити, що в Україні термін “податковий облік” вперше з’явився в новій редакції Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. До 1997 р. розмежування бухгалтерського обліку на фінансовий та податковий не існувало. Будь-які зміни в податковому законодавстві зумовлювали відповідні зміни в методології бухгалтерського обліку. Відповідно до нині діючої законодавчої бази, існує ряд розбіжностей між податковим та фінансовим обліком (наприклад, при визначенні оподатковуваного та облікового прибутків). Ряд вчених розглядають податковий облік як самостійний вид обліку з виділенням йому провідного місця в системі облікової інформації. На нашу думку, податковий облік слід розглядати як підсистему бухгалтерського обліку.

Згідно закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів в процесі управління підприємством. Отже, управлінський облік ведеться підприємствами для забезпечення внутрішніх інформаційних потреб в процесі прийняття управлінських рішень. В системі управлінського обліку відтворюється, передусім, інформація про витрати. Адже саме зменшення витрат є основною умовою підвищення ефективності діяльності підприємства. Обов’язковість та порядок ведення управлінського обліку і складання внутрішньої (управлінської) звітності вирішується адміністрацією підприємства, а його дані є комерційною таємницею.

Отже, систему господарського обліку в Україні можна представити за такою схемою .

Рис. Система господарського обліку

3. Місце бухгалтерського обліку в управлінні підприємством , його функції та завдання

Бухгалтерський облік у загальному циклі управління підприємством (планування — облік- контроль— аналіз — регулювання) виконує ряд функцій. Як правило більшість авторів виділяють 2 основні функції бухгалтерського обліку: інформаційну та  контрольну.

Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Контрольна функція бухгалтерського обліку полягає в тому, що бухгалтерський облік забезпечує контроль за наявністю і рухом господарських засобів та джерел їх формування.

Крім зазначених функцій в літературних джерелах виділяються і інші функції бухгалтерського обліку: науково-пізнавальна, оціночна, аналітична, функція зворотного зв’язку, забезпечення схоронності власності, виховна, правового захисту, облікового регулювання, економічна, юридична, історична, реєстраційна і т.д.

Для досягнення мети та виконання обліком функцій він має відповідати таким вимогам: порівнянності конкретних показників бізнес-плану та обліку, точності й об'єктивності, ясності й доступності, своєчасності, економічності.

Порівнянність конкретних показників бізнес-плану та обліку необхідна для оцінки виконання планових завдань, порівняння результатів діяльності з витраченими ресурсами. Така порівнянність ґрунтується на єдиних методологічних засадах побудови планових і фактичних показників.

Точність і об'єктивність обліку означають, що всі облікові дані мають бути правильними і відображати справжній стан і результати діяльності, тобто відображати як досягнення, так і недоліки в роботі підприємства.

Ясність і доступність обліку означають, що показники обліку мають бути простими і зрозумілими, чітко характеризувати усі аспекти діяльності підприємства, бути доступними для широкого загалу працівників і акціонерів підприємства, громадськості.

Своєчасність обліку полягає в забезпеченні підприємств своєчасною інформацією, необхідною для прийняття ефективних рішень, розробки конкретних заходів, оперативного керівництва.

Економічність обліку означає, що він має бути максимально дешевим при необхідній повноті й вчасності. Його досягають автоматизацією обліково-обчислювальних робіт, яка приводить до економії матеріальних і трудових ресурсів.

Основними завданнями бухгалтерського обліку визнані:

формування повної і достовірної інформації про діяльність організації та її майновий стан, необхідної внутрішнім та зовнішнім користувачам (це завдання досягається шляхом збирання, оброблення і відображення первинних даних про господарську діяльність та систематизації даних з метою узагальнення і одержання підсумкової інформації про господарську діяльність);

попередження негативних результатів в господарській діяльності організації і виявлення внутрішньогосподарських резервів забезпечення її фінансової стійкості;

контроль за наявністю і рухом майна, за раціональним і цільовим використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

формування науково обґрунтованої системи показників, що характеризують результати діяльності підприємства, його окремих підрозділів і служб;

дотримання державної дисципліни і законності при вирішенні господарських питань.

Однак головним завдання бухгалтерського обліку залишається формування якісної, повної, достовірної і своєчасної інформації про фінансову і господарську діяльність підприємства, необхідної для підготовки, обґрунтування і прийняття управлінських рішень на різних рівнях, для визначення поведінки підприємства на ринку тощо.

4. Бухгалтерський облік у системі наук

Наука — це динамічна система знань, які розкривають нові явища в суспільстві і природі з метою використання їх у практичній діяльності людей.

Збір, обробка і систематизація інформації про діяльність господарюючого суб’єкта має важливе значення, адже на підставі цієї інформації здійснюється контроль за діяльністю господарюючого суб’єкта з боку адміністрації, власників, держави тощо, а також приймаються управлінські та інші рішення. Вказана інформація повинна бути представлена у вигляді зрозумілому для різних її користувачів, системно та повно відображати господарську діяльність, що потребує застосування відповідних правил, принципів, способів її формування. Бухгалтерський облік як наука являє собою вчення про систему отримання, обробки і видачі інформації про господарську діяльність підприємств.

Бухгалтерський облік як наука виник досить давно. Автором бухгалтерії сотні років вважався монах-математик Лука Пачолі (1445-1515рр.), який є автором книги “Трактат о счетах и записях”. Але нещодавно була знайдена книга датована 1458р. “О торговле и совершенном купце”, автором якої є Бенедетто Котрульі.

Бухгалтерський облік є самостійною прикладною економічною наукою і певною галуззю практичної суспільної діяльності. Вища атестаційна комісія України у класифікації економічних наук визнала як самостійну науку "Бухгалтерський облік, аналіз та аудит". Це зумовлено тим, що бухгалтерський облік накопичує, групує і систематизує факти господарської діяльності, є досконалою інформаційною базою управління підприємством. Застосування методичних прийомів аналізу та аудиту дає змогу за даними бухгалтерського обліку розкрити причинно-наслідкові результати господарської діяльності, активізувати та прогнозувати цю діяльність.

Бухгалтерський облік як наука і практична діяльність тісно пов'язаний з цілою сукупністю фундаментальних і прикладних дисциплін.

Теорія обліку передусім спирається на філософію, яка вивчає найбільш загальні закони розвитку суспільства і пізнання. Ці закони визначають розвиток теорії і практики бухгалтерського обліку, для яких важливе значення мають такі розділи філософії, як онтологія та гносеологія.

Бухгалтерський облік спирається на широку законодавчу базу, яка регулює діяльність підприємства. Правова регламентація розглядається не тільки як метод, а і як принцип управління. Тому юридичні науки, правові дисципліни формують правове поле бухгалтерського обліку підприємств, організацій і установ.

Бухгалтерський облік як функція управління тісно пов'язаний із плануванням, аналізом, контролем і регулюванням.

Планування і прогнозування використовують облікову інформацію для складання планів і прогнозів і контролю їх виконання, таким чином, між обліком і плануванням мають місце прямі та зворотні зв'язки.

Аналіз є проміжним етапом процесу управління між збором інформації і прийняттям рішень щодо оперативного регулювання виробництва і планування господарської діяльності економічних суб'єктів. Аналіз вимагає знання методів та прийомів, що дає можливість розкрити внутрішню природу об'єкта, його взаємозв'язки і напрями розвитку.

Контроль дає змогу здійснювати важливу функцію обліку щодо контролю господарської діяльності та майна підприємства, дотримання чинного законодавства та умов укладених угод, доцільності та ефективності господарської діяльності. Контроль може здійснюватися через ревізію й аудит, судово-бухгалтерську експертизу.

Регулювання виступає важливим елементом постановки цілей, визначення шляхів їх досягнення і вибору оптимальних варіантів вирішення та найкращої альтернативи. Багатовекторний підхід до бізнесу визначає основні важелі регулювання: економічні, правові, податкові тощо.

Математика в сучасних умовах автоматизації обліково-аналітичних робіт відіграє важливу роль в алгоритмізації облікового процесу, моделюванні господарських процесів, розробці й використанні економіко-математичних методів аналізу. Теорія ймовірностей і математична статистика дають змогу виміряти ступінь відповідності облікових даних реальному стану речей, оцінити ймовірність помилок, що виникають при реєстрації фактів, використати науково обґрунтовані статистичні методи зведення та групування, вибіркових обстежень.

Соціологія, психологія та етика — це блок дисциплін, які дають можливість формувати суспільний імідж та авторитет професії бухгалтера, забезпечувати узгодженість його особистої поведінки та міри відповідальності, об'єктивно властивої представникам цієї професії.

Етичні норми встановлюють моральні критерії, якими повинен керуватися і яких зобов'язаний дотримуватися кожен бухгалтер під час здійснення своєї професійної діяльності.

Взаємозв'язок бухгалтерського обліку як науки і практики з іншими науками представлено на рисунку.

Рис. Взаємозв'язок бухгалтерського обліку з іншими науками

Рис.  Міжнародний герб бухгалтерів 

Бухгалтерський облік має свою символіку (рис. 1.4). В 1944 р. відомий французький вчений Жан Батіст Дюмарже (1874—1946) створив міжнародний герб бухгалтерів, який складається з трьох фігур: сонця — бухгалтерський облік освітлює господарську діяльність; ваг — баланс; кривої Бернуллі, яка символізує те, що облік, який виник одного разу, буде існувати вічно, та девізу: "Наука, довіра, незалежність!"

Згідно з Указом Президента України в державі встановлено професійне свято — День бухгалтера, яке відзначається щорічно 16 липня, в день, коли у 1999 р. був прийнятий Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Це свято є свідченням визнання державою незаперечних заслуг і праці понад мільйонного корпусу фахівців-бухгалтерів, які наполегливо і професійно роблять вагомий вклад у реформування обліку і статистики — приведення національної системи бухгалтерського обліку і звітності у відповідність до потреб ринкової економіки та міжнародних стандартів фінансової звітності.

ТЕМА 2

ПРЕДМЕТ І ОБ’ЄКТИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

1.Предмет бухгалтерського обліку та його об’єкти

2.Характеристика активів підприємства (господарських засобів)

3.Характеристика власного капіталу та зобов’язань підприємства (джерел формування господарських засобів)

4.Господарські операції та процеси

5. Характеристика вимірників для відображення об’єктів обліку

1.Предмет бухгалтерського обліку та його об’єкти

Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свої предмет, об'єкти, суб'єкти і метод (методологію). Наукове дослідження бухгалтерського обліку — це процес цілеспрямованого вивчення об'єкта з використанням наукових методів. Об'єкт — це те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, а предмет — власне те, що вивчається і досліджується. Об'єкт і предмет як основні наукові категорії пов'язані між собою як ціле та його частина, множина і її одиниця, система і її елемент, поняття, явище та його властивість чи ознака тощо.

У вітчизняній економічній літературі трактування предмета бухгалтерського обліку різне. Таке розмаїття викликано тим, що господарську діяльність підприємства, його ресурси, факти, дії і події, що відбуваються в його межах, вивчають і досліджують представники різних наук, зокрема економісти, юристи, управлінці, статистики, фінансисти, але кожен зі свого боку.

В найбільш загальному вигляді, предмет бухгалтерського обліку - це господарська діяльність підприємства, що складається з окремих господарських операцій, у результаті яких змінюються склад активів, власного капіталу і зобов’язань.

Суб'єкт бухгалтерського обліку — це суб'єкт господарювання в особі підприємства, організації, установи, особи тощо.

Складовими  предмета бухгалтерського обліку є окремі об’єкти, які поділяють на 3 групи:

активи (господарські засоби);

власний капітал і зобов’язання (джерела формування господарських засобів);

господарські операції та процеси. 

2.Характеристика активів підприємства (господарських засобів)

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999р. активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод в майбутньому.

За участю в обороті активи поділяють на три групи:

необоротні активи;

оборотні активи;

витрати майбутніх періодів.

 Активи (господарські засоби)

Необоротні активи

Оборотні активи

Витрати майбутніх періодів

Основні засоби

Грошові кошти та їх еквіваленти

Нематеріальні активи

Запаси

Довгострокова дебіторська заборгованість

Поточна дебіторська заборгованість

Довгострокові фінансові інвестиції

Поточні фінансові інвестиції

Інші необоротні активи

Інші оборотні активи

Рис 1. Класифікація активів підприємства

 Необоротні активи – це активи, які використовують (утримуються тощо) на підприємстві більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Під операційним циклом розуміють проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої  з них продукції  або товарів і послуг.

 До необоротних активів належать:

1) Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Наприклад: будинки, споруди, транспортні засоби, обладнання тощо;

2) Нематеріальні активи - немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам). Наприклад: права на знаки для товарів і послуг, програма “1С: Бухгалтерія” тощо;

3) Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в процесі нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців від дати балансу. Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів;

4) Довгострокові фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора, більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) Наприклад: акції, облігації, тощо;

5) Інші необоротні активи (малоцінні необоротні матеріальні активи тощо).

Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

До оборотних активів належать:

1) Грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються  у певні суми грошових коштів і  які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

2) Запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умови ведення звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. До запасів належать: виробничі запаси (матеріали, паливо, запасні частини тощо), незавершене виробництво, малоцінні та швидкозношувані предмети, напівфабрикати, готова продукція, товари тощо;

3) Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційному циклу або  буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Наприклад: заборгованість покупців, підзвітних осіб тощо.

4) Поточні фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу;

5) Інші оборотні активи.

Витрати майбутніх періодів – це витрати, які мали місце в поточному або попередніх звітних періодах, але відносяться до наступних звітних періодів. Наприклад: передплата періодичних видань.

В літературних джерелах також існує поділ активів за формами функціонування та за ступенем ліквідності.

За формами функціонування господарські активи поділяють на такі групи: матеріальні, нематеріальні, фінансові активи.

Матеріальні активи — це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму. До групи матеріальних активів підприємства включають: основні засоби, незавершене будівництво, запаси.

Нематеріальні активи — це об'єкти довгострокового вкладення (більше року), що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями .

Фінансові активи — це група господарських засобів підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти в національній та іноземній валютах, фінансові інвестиції підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств, дебіторська заборгованість різних фізичних і юридичних осіб перед конкретним підприємством за відвантажену їм продукцію, товари чи надані послуги. Фінансові інвестиції та дебіторська заборгованість можуть бути довгостроковими (з терміном повернення понад рік) і поточними (з терміном повернення до року). Фізичних та юридичних осіб, які мають заборгованість перед цим підприємством, називають його дебіторами.

За ступенем ліквіності господарські засоби (активи) підприємства поділяють на абсолютно ліквідні, ліквідні й малоліквідні.

Ліквідність активів підприємства — це ступінь можливості конвертування їх у грошову форму з метою своєчасного забезпечення платежів підприємства за поточними фінансовими зобов'язаннями. Розрізняють ступінь ліквідності за строками: якщо конкретний актив підприємства може набути грошової форми протягом місяця, то такий актив високоліквідний або абсолютно ліквідний, протягом 2—3 місяців — ліквідний, протягом 3—6 місяців — малоліквідний.

До абсолютно ліквідних активів належать кошти та їх еквіваленти, зокрема грошові кошти в національній та іноземній валютах в банках і касі, цінні папери тощо.

До ліквідних активів належать поточні фінансові вкладення та дебіторська заборгованість, виробничі запаси, готова продукція, товари.

До мало ліквідних активів належать основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів.

Поняття ліквідності активів широко використовують при оцінці фінансового стану підприємства та фінансовому аналізі. Форма балансу підприємств в Україні, де відображаються активи, побудована за ступенем зростання ліквідності.

3.Характеристика власного капіталу та зобов’язань підприємства

(джерел формування господарських засобів)

Наявні господарські засоби (активи) підприємства формуються за рахунок як власних, так і залучених коштів, або, як прийнято говорити, джерел флормування господарських засобів, які поділяються на 2 групи: власний капітал і залучений капітал (зобов'язання).

Власний капітал і зобов’язання об’єднуються поняттям пасиви.

Пасиви (джерела формування господарських засобів)

Власний капітал

Зобов'язання

Статутний чи пайовий капітал

Довгострокові зобов’язання

Додатковий капітал

Поточні зобов’язання

Нерозподілений прибуток

Забезпечення

Резервний капітал

Доходи майбутніх періодів

Інші

Рис 2. Класифікація пасивів підприємства

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Зобов'язання – це заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють  економічні вигоди.

До власного капіталу відносяться:

1) статутний капітал – зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій для акціонерних товариств або сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств. Розмір статутного капіталу обов’язково фіксується в установчих документах;

2) пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності. Пайовий капітал складається з сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок та інших підприємств, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) в сільському господарстві, одержаних в результаті розподілу на паї колективної власності;

3) додатковий капітал – складається із емісійного доходу, тобто доходу одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; іншого вкладеного капіталу; дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу;

4) резервний капітал – використовується відповідно до напрямків, передбачених в установчих документах: як правило, у випадках недостачі прибутку за рахунок резервного капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо. В Законі України “Про господарські товариства” передбачено створення в господарському товаристві резервного капіталу у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку;

5) нерозподілені прибутки – це прибутки, одержані в результаті фінансово-господарської діяльності підприємства, які зменшені на суму прибутків використаних у звітному році, включаючи нарахування податку на прибуток. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансові результати діяльності збиткові, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

Довгострокові зобов'язання – всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями. Наприклад: довгострокові кредити банків, довгострокові векселі видані тощо.

Поточні зобов'язання - зобов'язання які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Наприклад: короткострокові кредити банків, заборгованість перед постачальниками, поточна заборгованість за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо.

Забезпечення - зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Доходи майбутніх періодів – це доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.

4.Господарські операції та процеси

Третю групу об’єктів бухгалтерського обліку складають господарські операції і процеси.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999р. господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань чи власному капіталі підприємства.

Сукупність господарських операцій в різних видах господарської діяльності називається господарським процесом. На виробничих підприємствах основними господарськими процесами є процес постачання, процес виробництва та процес реалізації.

Процес постачання - сукупність операцій по забезпеченню підприємства необхідними для виробництва предметами праці.

Процес виробництва  - сукупність господарських операцій, пов’язаних з виготовленням продукції (виконанням робіт, послуг).

Процес реалізації – сукупність операцій, пов’язаних із збутом готової продукції (робіт, послуг).

5. Характеристика вимірників для відображення об’єктів обліку

Для відображення стану господарських засобів, джерел їх формування та господарських операцій і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик, в обліку застосовують різні вимірники: натуральний, трудовий, грошовий.


ТЕМА
3

МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

  1.  Метод та методичні прийоми бухгалтерського обліку
  2.  Принципи бухгалтерського обліку
  3.  Загальна схема облікового процесу

1.Метод та методичні прийоми бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік, як і кожна наука, має свій метод. Слово метод (від гр. methodos — дослідження) означає спосіб дослідження явищ, підхід до вивчення явищ, планомірний шлях встановлення істини, взагалі — прийом, спосіб дії. У своїй основі метод є інструментом вирішення головного завдання науки — пізнання об'єктивних законів дійсності з метою використання їх у практичній діяльності людей. Отже, методологія — це вчення про методи, за допомогою яких пізнають об'єкт дослідження або предмет науки, яким є для нас бухгалтерський облік.

Для розкриття сутності бухгалтерського обліку широко використовують загальнонаукові методи: діалектичний, історичний та системний підходи, метод індукції і дедукції.

Діалектичний метод дає змогу вивчати облік у сукупності процесів, що видозмінюються та взаємозалежні; історичний підхід розглядає облік як продукт історичного становлення і розвитку потреб людини і суспільства; системний підхід визначає облік як внутрішньо структурований і організований об'єкт. У процесі відображення господарської діяльності економічного суб'єкта використовують методи індукції (від часткового до загального, від окремих фактів до узагальнення) та дедукції (від загального до часткового, від загальних суджень до окремих або інших висновків). У практиці бухгалтерського обліку більше прикладів індукції, оскільки господарські операції спочатку розкривають зміст мікропроцесів і лише потім відбувається їх групування й узагальнення у звітності. Взагалі методи індукції і дедукції тісно пов'язані з методичними прийомами: синтезом та аналізом, які безпосередньо виявляються в синтетичному та аналітичному обліках.

Теоретичною основою бухгалтерського обліку є економічна теорія з її політичною економією, мікро- та макроекономікою, історією економічної думки. Господарські факти (явища і процеси) вивчають У бухгалтерському обліку за економічними законами і категоріями.

Поряд із загальнонауковими методами та теоретичною основою бухгалтерський облік є самостійною економічною прикладною наукою і має свої специфічні методи (прийоми, способи), обумовлені сутністю самого предмета, технологією обліку, завданнями та вимогами.

Метод бухгалтерського облікуце сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.

Облікові дані формуються за допомогою таких інструментів — елементів методу:

1. Документація

- способи бухгалтерського відображення

2. Інвентаризація

3. Оцінка

- способи бухгалтерського вимірювання

4. Калькуляція

5. Рахунки

- способи бухгалтерського групування

6.Подвійний запис

7. Баланс

- способи бухгалтерського узагальнення

8. Звітність

Документація

Документація забезпечує суцільне і безперервне відображення господарської діяльності підприємства шляхом реєстрації кожної господарської операції в відповідному документі.

Документ – належним чином складений і оформлений діловий папір, який письмово підтверджує право здійснення або реальне здійснення господарської операції, містить її ознаки та показники, що підлягають відображенню в обліку.

Тобто, документ є письмовим доказом фактичного здійснення господарської операції або письмовим розпорядженням на право її здійснення та надає юридичної сили даним обліку.

Інвентаризація

Інвентаризація - це спосіб перевірки і документального підтвердження наявності і стану активів, капіталу і зобов’язань.

Інвентаризація проводиться з метою перевірки відповідності облікових даних фактичним даним. Якщо дані обліку не співпадають з фактичними, то їх необхідно відкорегувати.

Оцінка

Оцінка – спосіб грошового вимірювання об’єктів обліку.

В обліку використовуються різні способи, методи, варіанти оцінок, які розкриті в П(С)БО, при цьому пріоритетною є оцінка активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання (історична (фактична) собівартість).

Калькуляція

Калькуляція спосіб групування затрат і визначення собівартості. Собівартість – вираження витрат на виробництво продукції в грошовій формі.

Рахунки

Рахунки бухгалтерського обліку – це спосіб групування об’єктів обліку за економічно однорідними ознаками, поточного їх обліку і контролю.

В бухгалтерському обліку кожну економічно однорідну групу активів, власного капіталу чи зобов’язань позначають відповідним рахунком (наприклад: 10 “Основні засоби”, 30 “Каса” і т.д.).

В обліку застосовують не довільно вибрані рахунки, а систему рахунків, яка дозволяє охопити всі обєкти обліку.

Подвійний запис

Кожна господарська операція зумовлює подвійну зміну об'єктів обліку, тобто торкається двох об’єктів обліку, що призводить до того, що одна і та ж операція буде відображена на двох рахунках обліку в одній і тій самій сумі. Це називається подвійним записом (бухгалтерською проводкою, бухгалтерським записом).

Подвійний запис – запис господарської операції в одній і тій же сумі двічі: по дебету одного рахунку і кредиту іншого.

Баланс

Спосіб узагальнення і групування активів, власного капіталу та зобов’язань підприємства на відповідну дату. Важливою особливістю балансу є рівність двох його частин – активу і пасиву.

Звітність

 Звітність – є завершальним етапом облікового процесу. Її показники доповнюють чи розшифровують ті дані, які містяться в балансі (наприклад, щодо порядку формування фінансових результатів, про власний капітал тощо). Тобто в різних звітних формах відображається та інша сторона діяльності підприємства, а в балансі – стан активів і пасивів в загальному.

Взаємозв'язок між об'єктами і методичними прийомами бухгалтерського обліку показано на рис.

Рис. Взаємозв'язок між об'єктами і методичними прийомами бухгалтерського обліку

2.Принципи бухгалтерського обліку

Слово принцип — вихідне положення будь-якої теорії, науки, що визначає всі наступні положення, які випливають з його твердження. На відміну від вихідних положень природничих наук, принципи бухгалтерського обліку розробляються людьми і можуть не діяти в разі зміни економічної ситуації.

Загальне визнання облікових принципів залежить від того, наскільки вони відповідають трьом критеріям: доречності, об'єктивності й здійсненності.

Принцип доречний, якщо інформація про певну господарську одиницю має зміст і принесе користь споживачам інформації.

Принцип об'єктивний, якщо на інформацію не впливають особисті думки, дії чи оцінки тих, хто її готує. Об'єктивність передбачає надійність, перевіреність, відповідність дійсності.

Принцип здійсненний, якщо його реалізація не спричиняє надмірних труднощів чи витрат.

Принцип бухгалтерського обліку - правило, яким слід керуватися  при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. бухгалтерський облік грунтується на таких основних принципах:

1. автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

2.безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

3. періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

4. історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

5. нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

6. повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

7. послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

8. обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

9. превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

10. єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

3. Загальна схема обліку

У практичній роботі бухгалтер повинен розв’язати три основні питання:

  1.  коли відбулася операція (проблема ідентифікації);
  2.  яке вартісне вираження господарської операції (проблема оцінки);
  3.  яким чином повинні бути класифіковані господарські операції (проблема класифікації).

Ці три проблеми лежать в основі всіх основних питань бухгалтерського обліку.

Проблема ідентифікації постає у тому, що треба вирішити, коли повинна бути зареєстрована господарська операція. Наприклад, фірма замовляє, оплачує і одержує письмовий стіл. Треба вирішити, яка з перерахованих дій повинна бути зареєстрована в якості торгової операції:

  1.  співробітник фірми подає у відділ постачання замовлення на придбання необхідного йому столу;
  2.  відділ постачання посилає постачальнику замовлення на придбання столу;
  3.  постачальник відвантажує стіл;
  4.  фірма одержує стіл;
  5.  фірма отримує рахунок від постачальника;
  6.  фірма оплачує рахунок.

Від відповіді на це запитання залежить величина фінансового результату за звітний період. Традиційно, бухгалтерія дотримується правила, за яким господарська операція повинна бути зареєстрована на момент переходу права власності на стіл від продавця до покупця і виникнення зобов’язання оплатити рахунок. Таким чином, у залежності від деталей договору постачання моментом реєстрації операції є дія 4. Разом з тим, в багатьох фірмах господарська операція реєструється при одержанні рахунку. Момент часу, в який повинна бути зареєстрована господарська операція, має назву ідентифікації.

Проблема вимірювання або оцінки є найбільш суперечливою в обліку, яка заключається в визначенні ціни господарської операції при її ідентифікацї.

Проблема класифікації виникає при реєстрації господарської операції в системі рахунків.

Реєстрація фактів господарського життя має три етапи:

  1.  фіксація у первинних документах;
  2.  записування до реєстрів журналів, відомостей за допомогою рахунків;
  3.  перенесення до Головної книги та звітності.


ТЕМА 4

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

  1.  Суть бухгалтерського балансу
  2.  Структура бухгалтерського балансу як форми фінансової звітності
  3.  Вплив господарських операцій на зміни в бухгалтерському балансі
  4.  Порядок читання бухгалтерського балансу

1. Суть і побудова бухгалтерського балансу

Оперативне управління господарюючим суб'єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського балансу. Взагалі балансовий метод широко використовується в економічних науках, наприклад, баланс доходів і витрат, баланси матеріальних і трудових ресурсів тощо.

Слово "баланс" (лат. bis — двічі, lans — чаша терезів) означає дві чаші, як символ рівноваги. Як символ рівноваги ваги (терези) зображені на міжнародному гербі бухгалтерів.

Балансце спосіб економічного групування та узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату

За формою баланс — таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. Слова "актив" і "пасив" означають відповідні сторони бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс схематично можна зобразити так:

Баланс

Актив

Пасив

Склад і розміщення господарських засобів (за видами)

Сума

Джерела утворення господарських засобів (за видами)

Сума

Баланс

Баланс

Оскільки, в активі і пасиві балансу відображаються одні і ті ж суми, але вони розглядаються з різних точок зору:

- в активі наводяться дані про конкретні засоби підприємства за їх видами (основні засоби, виробничі запаси, грошові кошти тощо);

- в пасиві вказується, кому ці засоби належать або за рахунок кого сформувались (власні чи залучені джерела формування господарських засобів),

 то важливою особливістю балансу є рівність активу і пасиву.

Враховуючи важливість інформації, яка наводиться в балансі, він у всьому світі визнаний формою звітності.

В Україні зміст, форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються в П(С)БО 2 “Баланс”.

Згідно П(С)БО баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Зобов’язання і власний капітал об’єднуються поняттям пасив.

Метою складання балансу – є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

В обов’язковому порядку баланс як форму звітності складають на останній день звітного періоду – кварталу чи року.

У практиці бухгалтерського обліку мають місце різні види бухгалтерських балансів: початковий (вступний), періодичний, річний, об'єднавчий, роздільний, ліквідаційний, зведений, консолідований. Кожний з них відображає фінансовий стан підприємства за певних обставин і ступеня узагальнення даних.

Види бухгалтерського балансу

  1.  Структура бухгалтерського балансу як форми фінансової звітності

Змістовна частина бухгалтерського балансу визначається його будовою та структурою.

Як зазначалося, за зовнішнім виглядом баланс являє собою таблицю, яка складається з двох частин:

1) активу (ліва частина балансу підприємства, в якій відображають ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод в майбутньому);

2) пасиву (права частина балансу, в якій знаходить відображення власний капітал і зобов’язання підприємства).

Актив і пасив балансу розділені на окремі розділи і статті.

Стаття балансу – окремий елемент балансу, який означає вид активів, власного капіталу чи зобов’язань (наприклад: виробничі запаси, статутний капітал тощо).

Кожна стаття має цифрове означення або код статті (рядка), а також грошовий вираз, що називається оцінкою статті балансу. Оцінка будь-якої статті в балансі приводиться на початок та на кінець звітного періоду.

Статті балансу об’єднані в економічно однорідні розділи. Актив балансу має 3 розділи:

необоротні активи;

оборотні активи;

витрати майбутніх періодів.

Крім того підприємство повинно відображати у вписуваному четвертому розділі «Необоротні активи та групи вибуття» вартість необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу.

У першому розділі активу балансу відображаються господарські засоби тривалого використання. Сюди входять основні засоби (будівлі, споруди, машини, обладнання), нематеріальні активи (програми для ПЕОМ, товарні знаки тощо), а також довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, та інші необоротні активи. Стосовно таких статей, як “Основні засоби” та “Нематеріальні активи”, необхідно пам’ятати, що у валюту балансу входить їх залишкова вартість.

Другий розділ активу балансу містить інформацію про наявність на певну дату оборотних активів: виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива, запасних частин), готової продукції та товарів, коштів у касі і на банківських рахунках, дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги (крім довгострокової заборгованості), векселів одержаних тощо.

В третьому розділі  активу балансу наводяться відомості про витрати майбутніх періодів. В даному розділі міститься інформація про витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Пасив балансу має 5 розділів:

власний капітал;

забезпечення наступних витрат і платежів;

довгострокові зобов’язання;

поточні зобов’язання;

доходи майбутніх періодів.

У першому розділі пасиву балансу розміщується інформація про власний капітал: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал тощо.

У другому розділі Пасиву відображається вартість сформованих резервів на забезпечення наступних витрат та платежів, а саме: на виплату відпусток, додаткових пенсій, гарантійних зобов’язань тощо, а також отримані цільові фінансування та надходження, величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок.

У третьому розділі Пасиву наводяться дані про довгострокові зобов’язання – тобто такі зобов’язання які не можна класифікувати як поточні: довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов’язання, інші довгострокові зобов’язання.

У четвертому розділі Пасиву балансу відображається інформація про зобов’язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу. До поточних зобов’язань відносяться короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи; сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції; заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету; сума заборгованості за відрахуваннями до Пенсійного фонду, на соціальне страхування за внесками до позабюджетних фондів; інші суми зобов’язань.

У п’ятому розділі Пасиву відображаються доходи майбутніх періодів – доходи, які отримані протягом поточного або попередніх звітних та будуть визнані в майбутніх звітних періодах.

Діючий баланс підприємства має такі форму і структуру:

Розділи балансу підприємства

Актив

Пасив

№ розділу

Назва розділу

№ розділу

Назва розділу

1

Необоротні  активи  —  всі активи, що не є оборотними

1

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань

2

Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи 12 місяців з дати балансу

2

Забезпечення наступнихвитрат і платежів —нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі (відпустки, гарантії), цільові надходження

3

Витрати майбутніх періодів — витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів

3

Довгострокові зобов'язання — всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями

4

Поточні зобов'язання — зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу або 12 місяців з дати балансу

5

Доходи майбутніх періодів — доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів

При складанні балансу обов’язково підраховують підсумки по кожному розділу і суму по балансу в цілому.

Загальний підсумок активу та пасиву балансу завжди однаковий та називається валютою балансу.

При заповнені бухгалтерського балансу необхідно дотримуватись такої послідовності.У вступній частині заповнюється літерами і числами:

назва підприємства за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України ( ЕДРПОУ);

територія розташування підприємства за Класифікатором адміністративно – організаційного територіального устрою України (КАОТУУ);

форма власності за Класифікатором форм власності (КФВ);

орган державного управління за Системою позначень органів державного управління (СПОДУ);

галузь за Загальним класифікатором галузей народного господарства України (ЗКГНГ);

вид економічної діяльності за Класифікатором видів економічної діяльності.

До обов’язкових реквізитів форм звітності входить повна адреса підприємства і дата, на яку складається баланс.

Згідно положень бухгалтерського обліку бухгалтерський баланс складається на останній день кварталу і року в тисячах гривен без десяткових знаків.

У балансі показники що вираховуються при підрахуванні підсумку наводяться у дужках. Рядки в яких відсутня інформація, прокреслюються, виправлення у формах звітності не допускаються. Заповнена і перевірена форма балансу підписується керівником і головним бухгалтером підприємства при цьому  підписи повинні бути ідентифіковані, тобто вказуються прізвища осіб, що підписалися.

У побудові активу і пасиву є як вітчизняна, так і світова практика. Загальну характеристику побудови активу і пасиву балансу у світовій і вітчизняній практиці показано в таблиці.

Порівняльна характеристика вітчизняної і світової практики побудови активу і пасиву балансу

 

Актив

Пасив

Вітчизняна практика

Актив будують у порядку зростання ліквідності:

  •  нерухомість;
  •  запаси;
  •  кошти

Пасив будують за зобов'язаннями перед власниками активів: спочатку своїми, а потім чужими

Світова практика

Актив будують у порядку убування ліквідності:

  •  грошові кошти;
  •  товари і запаси;
  •  нерухомість;
  •  акціонерний капітал

Пасив будують за ступенем погашення:

  •  поточні рахунки до оплати;
  •  довготермінові пасиви;
  •  акціонерний капітал

Отже, розглянута структура бухгалтерського балансу дає змогу пізнати підприємство, дати характеристику стану господарських засобів і джерел їх формування на звітну дату в грошовому вимірнику. Діючий в Україні бухгалтерський баланс призначається для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, а також для задоволення потреб зовнішніх користувачів — статистичних, податкових, фінансових органів, банків, інвесторів та ін. Тому не випадково баланс є першою формою звітності підприємства.

3.Вплив господарських операцій на зміни в бухгалтерському балансі

Господарські операції, які відбуваються на підприємстві призводять до змін в структурі активів та зобов’язань чи власному капіталі підприємства. Залежно від характеру цих змін господарські операції поділяють на 4 типи:

Господарські операції першого типу

Це операції, під впливом яких зміни відбуваються тільки в активах. При цьому одна стаття активу балансу збільшується, а інша зменшується на одну й ту саму суму. Підсумок активу і пасиву не змінюється.

Наприклад.

Одержані кошти в касу з поточного рахунку в сумі – 5 000грн. Під впливом даної операції гроші в касі (актив) збільшуються, на поточному рахунку (також актив) – зменшуються.  

Позначимо підсумок активу літерою А, пасиву – літерою – П, суму за операцією літерою – З. Зміни, які відбулись під впливом операції можна відобразити у вигляді формули:

А + З – З = П

А + 5 000грн. – 5 000грн. = П

Баланс (після операції першого типу)

Актив

Сума, грн

Пасив

Сума, грн

Баланс початковий

1 050 000

Баланс початковий

1 050 000

Каса

+5 000

 

 

Рахунки в банках

-5 000

 

 

Баланс кінцевий

1 050 000

Баланс кінцевий

1 050 000

Господарські операції другого типу

Це операції, під впливом яких зміни відбуваються тільки в зобов’язаннях чи власному капіталі підприємства (пасивах). При цьому одна стаття пасиву балансу збільшується, а інша зменшується на одну й ту саму суму. Підсумок активу і пасиву не змінюється.

Наприклад.

За рахунок прибутку збільшено резервний капітал на 3 000 грн. Під впливом даної операції резервний капітал (пасив) збільшується, розмір прибутку (також пасив) – зменшуються.  

Позначимо підсумок активу літерою А, пасиву – літерою – П, суму за операцією літерою – З. Зміни, які відбулись під впливом операції можна відобразити у вигляді формули:

А = П + З – З

А = П + 3 000грн. – 3 000грн.

Баланс (після операції другого типу)

Актив

Сума, грн

Пасив

Сума, грн

Баланс початковий

1 050 000

Баланс початковий

1 050 000

Прибуток 

 - 3 000

 Резервний капітал

 + 3 000

Баланс кінцевий

1 050 000

Баланс кінцевий

1 050 000

Господарські операції третього типу

Це операції, під впливом яких зміни відбуваються і в активі  і в зобов’язаннях чи власному капіталі підприємства (пасивах). При цьому збільшується на одну й ту саму суму одна стаття активу балансу та одна стаття пасиву. Підсумок активу і пасиву також збільшується на одну й ту саму суму.

Наприклад.

На поточний рахунок зараховано позику банку в сумі 20 000 грн. Під впливом даної операції кошти на поточному рахунку (актив) збільшились, розмір позики (пасив) –  також збільшився на одну й ту саму суму.  

Позначимо підсумок активу літерою А, пасиву – літерою – П, суму за операцією літерою – З. Зміни, які відбулись під впливом операції можна відобразити у вигляді формули:

А + З = П + З

А + 20 000 грн. = П + 20 000 грн.

Баланс (після операції третього типу)

Актив

Сума, грн

Пасив

Сума, грн

Баланс початковий

1 050 000

Баланс початковий

1 050 000

Поточний рахунок

+ 20 000

Позика банку 

 + 20 000

Баланс кінцевий

1 070 000

Баланс кінцевий

1 070 000

Господарські операції четвертого типу

Це операції, під впливом яких зміни відбуваються і в активі  і в зобов’язаннях чи власному капіталі підприємства (пасивах). При цьому зменшується на одну й ту саму суму одна стаття активу балансу та одна стаття пасиву. Підсумок активу і пасиву також зменшується на одну й ту саму суму.

Наприклад.

Видано з каси заробітну плату в сумі 15 000 грн. Під впливом даної операції кошти в касі (актив) зменшились, заборгованість перед працюючими по заробітній платі (пасив) –  також зменшилась на одну й ту саму суму.  

Позначимо підсумок активу літерою А, пасиву – літерою – П, суму за операцією літерою – З. Зміни, які відбулись під впливом операції можна відобразити у вигляді формули:

А – З = П – З

А – 15 000 грн. = П – 15 000 грн.

Баланс (після операції четвертого типу)

Актив

Сума, грн

Пасив

Сума, грн

Баланс початковий

1 070 000

Баланс початковий

1 070 000

Каса

- 15 000

Заборгованість за виплатами працівникам 

 - 15 000

Баланс кінцевий

1 055 000

Баланс кінцевий

1 055 000

Висновок

1. Будь-яка господарська операція завжди стосується 2-х об’єктів обліку.

2. Залежно від того, які зміни відбуваються з даними об’єктами під впливом операції, всі господарські операції розділяють на 4 типи.

3. Не залежно від змін, які відбуваються під впливом операцій, рівність активу і пасиву ніколи не порушується.

Тип операції

Характеристика операції

Вплив операції

на актив

на пасив

на підсумок балансу

І

Зміни у складі господарських засобів

Збільшення статті, зменшення статті

Без змін

Без змін

II

Зміни    у     джерелах формування господарських засобів

Без змін

Збільшення статті, зменшення статті

Без змін

Ш

Зміни у складі господарських засобів та джерел їх формування

Збільшення статті

Збільшення статті

Збільшується(+)

IV

Зміни у складі господарських засобів та джерел їх формування

Зменшення статті

Зменшення статті

Зменшується(-)

4.Порядок читання бухгалтерського балансу

Необхідно вміти не тільки складати баланс, а й розуміти його, вміти його читати з метою економічного аналізу.

Читати балансце вміти всебічно розуміти й аналізувати його статті, в яких на певну дату відображаються майновий стан підприємства, розміщення засобів і джерел, розмір власних коштів, стан розрахунків та платоспроможність. Вміння читати баланс — це економічне і правове розуміння змісту кожної його статті, способу її оцінки та взаємозв'язку з іншими статтями.

Читати баланс повинні вміти керівники, власники, працівники економічних, фінансових і бухгалтерських служб підприємства, менеджери, акціонери, кредитори з метою прийняття управлінських рішень.

Бухгалтерський баланс у загальних рисах можна представити за такою схемою.

Актив (А)

Власний капітал (К)

Зобов'язання (3)

Зліва зображено активи підприємства (А), справа — власний капітал (К) і зобов'язання (3).

За цими даними можна скласти такі аналітичні співвідношення:

А = П;  А = К + 3; К = А - 3.

Кожне з них має свої певні характеристики.

Так, перше співвідношення, або балансове рівняння, А = П є необхідною умовою розгляду балансу як за формою, так і за змістом. Власне з цього розпочинається ознайомлення з бухгалтерським балансом. За структурою бухгалтерського балансу можна визначити належність підприємства до певної галузі (виду) економічної діяльності (промисловості, сільського господарства, торгівлі, банківської, бюджетної діяльності тощо); організаційно-правових форм господарювання (приватне, колективне, комунальне, державне підприємство, господарське товариство тощо), за економічним призначенням продукту (продукція, виконані роботи, надані послуги).

Друге співвідношення А = К + 3 умовно можна назвати структурним, оскільки засвідчує, з одного боку, склад майна — основні, оборотні засоби, тобто величину засобів вкладених у господарську діяльність, а з іншого — хто і в якій формі брав участь у створенні (формуванні) майна підприємства (власний капітал, кредити банків, кредиторська заборгованість постачальникам тощо). Зміна частки власних і залучених засобів буде свідчити про ступінь фінансової залежності підприємства від власників, акціонерів та кредиторів.

Третє співвідношення К = АЗ завжди характеризує вартість чистих активів, тобто майна, яке залишається після вирахування зобов'язань, є власністю підприємства і може бути об'єктом розподілу між засновниками чи акціонерами при ліквідації підприємства чи його закритті.

Як відомо з попереднього, балансце моментний показник зафіксованих на певну дату активів і пасивів підприємства. Причому у звітній формі балансу є дві дати: на початок звітного періоду і на кінець звітного періоду. Ця обставина дає можливість зіставляти показники балансу як у цілому, так і складові активу і пасиву в часі, визначати динаміку активів, зміни частки окремих статей чи розділів балансу, тобто структурні зрушення.

Однак при аналітичному вивченні бухгалтерського балансу слід пам'ятати його моментну природу і враховувати цю обставину, формулюючи висновки. Щоб висновки були коректними, з такої ситуації можна легко вийти, якщо в аналітичних розрахунках використовувати середні величини: середньоарифметичну просту або середню хронологічну, обчислені за даними на початок і кінець звітного періоду, на кінець кожного кварталу чи місяця.

За даними бухгалтерського балансу можна отримати важливі фінансово-аналітичні характеристики підприємства, а саме: оцінку ліквідності підприємства, оцінку фінансової залежності від зовнішніх джерел та ефективності використання активів підприємства.

Оцінка ліквідності активів підприємства в загальних рисах здійснюється шляхом розрахунку показників, де в чисельнику наводять дані активів за ступенем їх ліквідності (кошти та їх еквіваленти, оборотні активи, необоротні активи), а у знаменнику — дані про поточні зобов'язання підприємства.

Оцінка фінансової стійкості (залежності) підприємства здійснюється шляхом зіставлення основних розділів пасиву балансу: власного капіталу і залучених коштів (довгострокових і поточних), тобто знаходження співвідношення між джерелами власних і залучених засобів. Допоміжним є показник частки власного капіталу в активах підприємства.

Крім цих характеристик бухгалтерський баланс дає змогу розрахувати вартість власних оборотних активів, що необхідно для здійснення контролю їх використання, та показник ефективності використання активів, що дає оцінку результатам господарської діяльності підприємства.

Таким чином, бухгалтерський баланс є не тільки важливим методом узагальнення даних про господарські засоби підприємства і джерела їх формування, а й джерелом економічної інформації про кількісні та якісні параметри господарської діяльності підприємства, необхідні для оцінки, економічного аналізу і прийняття управлінських рішень.


ТЕМА
5

РАХУНКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І ПОДВІЙНИЙ ЗАПИС

1.Поняття про рахунки бухгалтерського обліку та їх будова.

2.Активні, пасивні та активно-пасивні рахунки.

3.Подвійний запис операцій на рахунках, його сутність і контрольне значення.

4.Синтетичний і аналітичний облік на рахунках.

5.Оборотні, шахові, сальдові відомості та їх контрольне значення.

6.План рахунків, його значення і принципи побудови.

7. Класифікація рахунків.

1.Поняття про рахунки бухгалтерського обліку та їх будова

В бухгалтерському балансі відображають стан об’єктів обліку (активів та пасивів) на відповідну дату. Але протягом звітного періоду під впливом господарських операцій в активах та пасивах постійно відбуваються зміни, які фіксуються в документах. Документи складають по кожній окремій операції і вони не дають цілісної картини змін в активах і пасивах. Тому виникає потреба узагальнювати дані за документами. Для цього призначені такі елементи методу бухгалтерського обліку, як рахунки і подвійний запис.

В бухгалтерському обліку кожну економічно однорідну групу активів, власного капіталу чи зобов’язань позначають відповідним рахунком (наприклад: 10 “Основні засоби”, 30 “Каса” і т.д.).

В обліку застосовують не довільно вибрані рахунки, а систему рахунків, яка дозволяє охопити всі обєкти обліку.

Отже, рахунки бухгалтерського обліку – це спосіб групування об’єктів обліку за економічно однорідними ознаками, поточного їх обліку і контролю.

Умовно рахунок можна зобразити у вигляді таблиці (схеми), яка складається з двох частин. На початку таблиці вказується назва рахунку.

  Д-т Рахунок  (найменування) К-т

  

Таблиця (схема) має дві сторони тому, що в результаті господарської діяльності об’єкти обліку можуть збільшуватись або зменшуватись.

Ліва сторона таблиці називається – дебет, а права – кредит (умовні терміни).

Порядок записів на рахунках наступний:

1) Щоб мати повне уявлення про облічуваний обєкт, по кожному рахунку показують початковий стан відповідного об’єкта, що називається початковим залишком (початковим сальдо). Початкові залишки записуються на рахунках на 1-е число кожного місяця.

2) Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто показують зміни в стані обєктів обліку. При цьому збільшення записують в одній стороні рахунку, а зменшення – в іншій.

3) В кінці звітного періоду по рахунку підраховують обороти. Сума змін по дебету і кредиту рахунку за відповідний період (місяць) називається оборотом. Обороти бувають дебетові і кредитові.  

4) Маючи  дані про початковий залишок облічуваного об’єкта і зміни протягом звітного періоду, визначають  його залишок на кінець звітного періоду (кінцеве сальдо).

 


2.Активні, пасивні та активно-пасивні рахунки

В залежності від обліку активів, капіталу чи зобовязань рахунки бувають активні, пасивні та активно-пасивні.

Активні рахунки – це рахунки, які призначені для обліку наявності і змін активів (наприклад: 10”Основні засоби”, 30”Каса” і т.д.).

Пасивні рахунки – це рахунки, які призначені для обліку наявності і змін власного капіталу і зобов’язань (наприклад 40 “Статутний капітал”, 66”Розрахунки з оплати праці” і т.д.).

Активно-пасивні рахунки - це рахунки, які поєднують ознаки активних і пасивних рахунків одночасно (Наприклад: 44”Нерозподілені прибутки (непокриті збитки”). Характеристик активно-пасивних рахунків іноді набувають рахунки розрахунків.

В відповідності з розміщенням статей в лівій стороні балансу (активі) чи в правій (пасиві) записуються початкові залишки (сальдо) по сторонам рахунків – або по дебету або по кредиту. В активних рахунках залишки (сальдо) записуються в лівій стороні рахунку – по дебету, в пасивних – в правій стороні (по кредиту).

На тій стороні рахунку, де показується залишок, відображується його збільшення, а на протилежній – зменшення. В активних рахунках збільшення відображають по Д-у, а зменшення – по К-ту. В пасивних, навпаки, збільшення відображають по К-у, а зменшення – по Д-ту.

В кінці місяця виводять дебетові і кредитові обороти по рахункам та визначають кінцеве сальдо, яке обраховують наступним чином:

початковий залишок + оборот по тій стороні рахунку, де відображається початковий залишок (збільшення по рахунку) – оборот, обрахований на протилежній стороні рахунку (зменшення по рахунку).

 В активних рахунках сальдо може бути тільки дебетовим або дорівнювати нулю, в пасивних – тільки кредитовим або дорівнювати нулю.

Активні і пасивні рахунки мають наступну будову:

Д-т      Активний рахунок        К-т                        Д-т    Пасивний рахунок        К-т

Початкове сальдо

Зменшення (-)

Зменшення (-)

Початкове сальдо

Збільшення (+)

Збільшення (+)

Д-й оборот

К-й оборот

Д-й оборот

К-й оборот

Кінцеве сальдо

Кінцеве сальдо

В активно-пасивних рахунках залишок може бути або дебетовим, або кредитовим, або одночасно дебетовим і кредитовим (розгорнуте сальдо).

3.Подвійний запис операцій на рахунках, його сутність і контрольне значення

Кожна господарська операція зумовлює подвійну зміну об'єктів обліку, тобто торкається двох об’єктів обліку, що призводить до того, що одна і та ж операція буде відображена на двох рахунках обліку в одній і тій самій сумі. Це називається подвійним записом (бухгалтерською проводкою, бухгалтерським записом).

Подвійний запис – запис господарської операції в одній і тій же сумі двічі: по дебету одного рахунку і кредиту іншого.

Взаємозв’язок рахунків, що виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом називається кореспонденцією рахунків.

Для того, щоб скласти подвійний запис, необхідно послідовно з’ясувати наступні питання:

1.економічний зміст господарської операції (знайти два об’єкти обліку і проаналізувати як на них вплинула господарська операція);

2.взаємозв’язок рахунків (які рахунки кореспондують);

3.характеристика рахунків (активні, пасивні, активно-пасивні);

4.яка буде бухгалтерська проводка.

Наприклад: В касу з поточного рахунку надійшло 5 000 грн.

1. в результаті цієї операції сума коштів на поточному рахунку зменшилась, а в касі збільшилась на 5 000 грн.;

2. в даній операції беруть участь 2 рахунки: 30 “Каса” і 31 “Рахунки в банках”;

3. рахунки 30 і 31 активні;

4. бухгалтерська проводка: Д-т30 К-т31 – 5 000 грн, оскільки зменшення коштів по активному рахунку показують за кредитом, а збільшення – за дебетом.

Контрольне значення подвійного запису полягає в тому, що при подвійному записі кожна господарська операція обов’язково відображується на двох рахунках – по дебету одного і по кредиту іншого. А це значить, що записи по дебету всіх рахунків повинні в сумі дорівнювати записам по кредиту всіх рахунків.

Розрізняють прості і складні бухгалтерські записи.

Простим називають такий бухгалтерський запис, при якому один рахунок дебетують, а інший кредитують на ту саму суму, тобто якщо кореспондують між собою тільки 2 рахунки.

Наприклад:

З каси видано заробітну плату в сумі 15 000 грн:

Д-т 66 “Розрахунки за виплатами прауввникам” К-т 30 “Каса” – 15 000 грн.

Складним називають такий бухгалтерський запис, при якому дебетують кілька рахунків і на загальну суму записів по дебету кредитують один рахунок або, навпаки, кредитують кілька рахунків і на загальну суму записів по кредиту дебетують один рахунок. Тобто, при складному бухгалтерському записі кореспондують між собою більше ніж 2 рахунки.

Наприклад:

Одержано від постачальників виробничі запаси на 1 000 грн. та МШП на 3 000 грн.:

Ця операція призводить до збільшення виробничих запасів і МШП на складі підприємства. Рахунки, призначені для обліку цих цінностей (20 “Виробничі запаси” та 22 “МШП”) є активними, тому їх треба дебетувати на відповідні суми. З іншого боку у підприємства збільшиться заборгованість перед постачальниками на загальну суму – 4 000 грн. Рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” – пасивний, тому при збільшенні його треба кредитувати на вказану суму.

Бухгалтерський запис буде мати вигляд:

Д-т 20 “Виробничі запаси” – 1000 грн

Д-т 22 “МШП” – 3000грн.

К-т 63  “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” – 4 000 грн.

Кожен складний запис можна розглядати як поєднання кількох простих:

1. Д-т 20 “Виробничі запаси” – 1000 грн

   К-т 63  “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” – 1 000 грн.

2. Д-т 22 “МШП” – 3000грн.

   К-т 63  “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” – 3 000 грн.

Записи, в яких по одній господарській операції кілька рахунків дебетується і одночасно кілька рахунків кредитуються – не складаються.

4.Синтетичний і аналітичний облік на рахунках

Групування обєктів обліку на рахунках здійснюється з більшим або меншим ступенем деталізації. Залежно від цього рахунки бувають синтетичні, субрахунки та аналітичні.

Синтетичні рахунки – рахунки, які призначені для обліку економічно однорідних груп активів, капіталу і зобов’язань, господарських процесів і результатів діяльності у грошовому вимірнику.

Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків називається синтетичним.

Перелік синтетичних рахунків міститься в Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291.

Синтетичні рахунки (рахунки першого порядку) складаються з двох цифр (10 “Основні засоби”, 20 “Виробничі запаси”, 31 “Поточні рахунки” і т.д.): перша цифра вказує до якого класу належить рахунок, а друга – це номер синтетичного рахунку.

Нові синтетичні рахунки можуть вводитись до Плану рахунків тільки Міністерством фінансів України.

Аналітичні рахунки – це рахунки, за допомогою яких дають деталізовану характеристику даних синтетичних рахунків.

Облік, що здійснюється за допомогою аналітичних рахунків називається аналітичним (від лат. Analysis розкладання цілого на складові елементи).

Аналітичні рахунки встановлюються підприємством самостійно.

Іноді у підприємств виникає потреба у додатковому групуванні однорідних аналітичних рахунків у межах синтетичного для одержання узагальнених показників. Таке групування здійснюють за допомогою субрахунків. Субрахунки, як правило, відкриваються до синтетичних рахунків, що мають багато рахунків аналітичного обліку.

Субрахунки - це спосіб додаткового групування однорідних аналітичних рахунків в межах синтетичного рахунку для отримання узагальнених показників (по групі аналітичних рахунків).

Перелік субрахунків (рахунків другого порядку) наведений в Плані рахунків, але підприємства можуть за потреби вводити за власним бажанням додаткові субрахунки. Субрахунки (рахунки другого порядку) складаються з трьох цифр (101, 202, 311 т.д.): перша цифра вказує до якого класу належить рахунок, друга – це номер синтетичного рахунку, третя – номер субрахунку.

Наприклад

Синтетичний рахунок

Субрахунок

Аналітичний рахунок

66 “Розрахунки за виплатами працівникам»

661 “Розрахунки за заробітною платою”

Антонов В.А.

Бурдій В.В.

Коваленко М.П.

та ін.

662 “Розрахунки з депонентами”

Бурдій В.В.

Мітюшкін П.Т.

та ін.

Між рахунками аналітичного та синтетичного обліку існує тісний взаємозвязок:

1.на рахунках аналітичного та синтетичного обліку залишки містяться в тій самій частині рахунка;

2.коли дебетують або кредитують аналітичні рахунки, одночасно дебетують або кредитують відповідний синтетичний рахунок;

3.кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках – частковими сумами;

4.оборот і залишки аналітичних рахунків в сумі повинні дорівнювати оборотам і залишку синтетичного рахунку, який їх обєднує.

5.Оборотні, шахові, сальдові відомості та їх контрольне значення

 

Для перевірки повноти і правильності записів на рахунках і складання достовірної звітності, а також для загального ознайомлення із станом і змінами в активах, власному капіталі і зобов’язаннях дані поточного бухгалтерського обліку за відповідний період (як правило місяць) необхідно узагальнювати. Одним із способів такого узагальнення є складання оборотних, шахових і сальдових відомостей.

Оборотні відомості

Оборотні відомості – це спосіб узагальнення оборотів і залишків рахунків за звітний місяць.

Оборотні відомості складають як по синтетичним так і по аналітичним рахункам. В них по кожному рахунку показують початкове та кінцеве сальдо, а також дебетовий і кредитовий оборот за відповідний період. В кінці оборотної відомості по кожній з граф визначають підсумки. Оборотна відомість по синтетичним рахункам має наступний вигляд:

Оборотна відомість за синтетичними рахунками

                                                                                                                                  (грн.)

Рахунок

Сальдо на

_______________

Обороти за місяць

_______________

Сальдо на

_______________

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

1

2

3

4

5

6

7

10 “Основні засоби”

10000

-

20000

5000

25000

-

12 “Нематеріальні активи”

1800

-

300

800

1300

-

і т.д.

Всього

120000

120000

80800

80800

145000

145000

Оборотна відомість по рахункам синтетичного обліку має велике контрольне значення для перевірки правильності і повноти записів на рахунках. Вона грунтується на трьох парах рівних підсумків:

рівність підсумків дебетових і кредитових залишків на початок звітного періоду;

рівність підсумків дебетових і кредитових оборотів за звітний період;

рівність підсумків дебетових і кредитових залишків на кінець звітного періоду.

Оборотну відомість по синтетичним рахункам використовують для складання балансу на звітну дату.

Отже, оборотні відомості за синтетичними рахунками – це спосіб узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти і правильності облікових записів і складання балансу, а також отримання узагальненої інформації про наявність і зміни активів, капіталу і зобов’язань, необхідної для управління діяльністю підприємства.

Оборотна відомість за аналітичними рахунками складають на підставі даних поточного аналітичного обліку за відповідний звітний період. Їх складають по кожній групі аналітичних рахунків, що об’єднуються певним синтетичним рахунком. Ці відомості різні за будовою. Вони, на відміну від оборотних відомостей за синтетичними рахунками, не мають трьох пар рівних підсумків так як складаються тільки по одному синтетичному рахунку.

Наприклад:

Оборотна відомість за аналітичними рахунками

до синтетичного рахунку 20 “Виробничі запаси”

Назва аналітичного рахунку

Од. виміру

Ціна, грн.

Сальдо на

_________

Обороти за ___________

Сальдо на

_________

К-ть

Сума

Дебет

Кредит

К-ть

Сума

К-ть

Сума

К-ть

Сума

Разом

При правильному веденні обліку суми оборотів і залишків в оборотній відомості за аналітичними рахунками повинні дорівнювати оборотам і залишкам відповідного синтетичного рахунку, які містяться в оборотній відомості за синтетичними рахунками.

Отже, оборотна відомість за аналітичними рахунками – це спосіб узагальнення оборотів і залишків по аналітичних рахунках (що об’єднуються відповідним синтетичним рахунком) з метою перевірки правильності облікових записів і одержання інформації необхідної для оперативного керівництва.

Сальдова відомість

На підприємствах можуть складати сальдову відомість. Вона як правило відкривається на рік і містить дані тільки про залишки на рахунках на перше число кожного місяця.

Сальдова відомість за______________ 20__ р.               

                                                                                                                         (грн.)

Рахунки

Сальдо на 01.01.20_ р.

Сальдо на 01.02.20_ р.

Сальдо на ……

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

1

2

3

4

5

6

7

Разом:

Шахова відомість

Оборотну відомість за синтетичними рахунками називають простою. В ній містяться залишки і обороти, але відсутня кореспонденція рахунків, що не дозволяє повністю розкрити економічний зміст оборотів.

Більш детальну економічну інформацію дає шахова оборотна відомість. В ній по кожному рахунку загальна сума дебетового і кредитового оборотів приводиться не тільки в цілому, але й деталізується з вказівкою кореспонденції рахунків.

За будовою шахова оборотна відомість нагадує шахову дошку. Всі рахунки в ній записуються двічі – по вертикалі та по горизонталі. Сума в клітинці шахової оборотної відомості показує, який рахунок дебетується, я який кредитується.

Шахова оборотна відомість за _________ 20__р.

(грн.)

Кт

Дт

10

11

І т.д.

І т.д.

63

І т.д.

І т.д.

І т.д.

99

Разом  по Дт

10

11

І т.д.

20

1 670

І т.д.

99

Разом по Кт

Наприклад, сума 1 670 вказує на вартість виробничих запасів, які надійшли протягом місяця від постачальників (Д-т20 К-т63).   

Отже, шахова відомість – це спосіб узагальнення оборотів за рахунками з вказівкою кореспонденції рахунків.

6.План рахунків, його значення і принципи побудови

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291, є переліком рахунків, які використовуються підприємствами і організаціями України (крім банків і бюджетних установ).

У ньому наведені номери й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Перша цифра номера рахунка вказує до якого класу належить рахунок, друга – це номер синтетичного рахунку, третя – номер субрахунку.

Нові синтетичні рахунки можуть вводитись до Плану рахунків тільки Міністерством фінансів України, додаткові субрахунки підприємства можуть за потреби вводити за власним бажанням. Аналітичні рахунки встановлюються підприємством самостійно.

План рахунків розділений на 10 класів:

1.Необоротні активи.

2.Запаси.

3.Кошти, розрахунки та інші активи.

4.Власний капітал та забезпечення зобов’язань.

5.Довгострокові зобов’язання.

6.Поточні зобов’язання.

7.Доходи і результати діяльності.

8.Витрати за елементами.

9.Витрати діяльності.

10.Позабалансові рахунки.

Рахунки 0-7 класів є обвязковими для всіх підприємств. Рахунки 9-го класу ведуться обовязково всіма підприємствами, крім малих підприємств та організацій, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності (при цьому рахунки 8-го класу за власним бажанням можуть вестись або не вестись). Малі підприємства та організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, можуть вести облік витрат з використанням тільки рахунків 8-го класу (без використання 9-го класу рахунків) або в порядку, який діє для інших підприємств (9-й клас – обов’язковий, 8-й – ведеться за власним бажанням).

Рахунки 1-го,2-го та 3-го класів – в основному активні (крім 13 рахунка), рахунки 4-го, 5-го, 6-го класів – в основному пасивні (крім 45, 46 рахунків).

Рахунки 7-го класу – умовно пасивні. Їх не можна назвати пасивними, так як ці рахунки ніколи не мають залишку, відповідно – ніколи не відображаються в балансі підприємства. Але оскільки збільшення доходів на рахунках 7-го класу показують по К-ту, а списання цих доходів – по Д-ту, то їх можна назвати умовно-пасивними.  

Рахунки 9-го класу – умовно активні. Їх не можна назвати активними, так як ці рахунки ніколи не мають залишку, відповідно – ніколи не відображаються в балансі підприємства. Але оскільки збільшення витрат на рахунках 9-го класу показують по Д-ту, а списання цих витрат – по К-ту, то їх можна назвати умовно-активними.  

Рахунки 0-го класу – позабалансові. На них обліковуються, наприклад, цінності, що не належать підприємству, але знаходяться в нього на відповідальному зберіганні, орендовані основні засоби тощо. Облік на рахунках даного класу ведеться за простою системою, тобто без використання подвійного запису.

Призначення і порядок ведення плану рахунків встановлено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

7. Класифікація рахунків

Класифікація бухгалтерських рахунків за економічним змістом

Рахунки обліку господарських засобів (активів) і процесів підприємства

Рахунки обліку джерел господарських засобів

Рахунки бухгалтерського обліку за їх призначенням та структурою


ТЕМА 6

ОЦІНЮВАННЯ ТА КАЛЬКУЛЯЦІЯ В СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

1.Сутність та значення вартісної оцінки.

2. Оцінка об'єктів обліку.

3. Калькулювання в системі бухгалтерського обліку.

1.Сутність та значення вартісної оцінки

Особливістю бухгалтерського обліку, яка відрізняє його від інших видів обліку, є відображення господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому виразі, тобто у вартісному вимірюванні. Іншими словами, бухгалтерський облік відображає ті засоби, процеси та явища, які підлягають вартісному вимірюванню.

З цією метою використовують такі елементи методу бухгалтерського обліку як оцінка та калькуляція. Засвоєння цих елементів методу бухгалтерського обліку є одним із найважливіших етапів вивчення методології бухгалтерського обліку.

В економічній літературі калькуляцію часто вважають частиною оцінки, способом оцінки, пов'язують її рамки тільки з визначенням собівартості продукції. Тому необхідне чітке розмежування понять "вартісне вимірювання", "грошове вираження", "оцінка", "калькуляція".

Грошове вираження — це вимірювання господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовій одиниці (гривнях та копійках). Аналогічне значення має і поняття вартісне вимірювання. У зв'язку з цим правильно характеризувати бухгалтерський облік як такий, якому обов'язково властиве вартісне вимірювання, що передбачає використання грошового вимірника.

Вимірюваність вважається необхідною передумовою визнання. Вартісне вимірювання охоплює всі об'єкти бухгалтерського обліку: господарські засоби, їх джерела та господарські процеси. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" єдиний грошовий вимірник є важливим принципом бухгалтерського обліку і фінансової звітності, який проголошує: вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці, а саме у грошовій одиниці України — гривні.

Оцінка це спосіб вартісного вимірювання господарських засобів, джерел їх утворення, а калькуляція — спосіб вартісного вимірювання процесів придбання матеріальних цінностей, виробництва продукції, їх реалізації, а також окремих етапів процесу розширеного відтворення.

2. Оцінка об'єктів обліку

Оцінка господарських засобів (активів) та їх джерел (капіталу та зобов'язань) є відправним моментом бухгалтерського обліку і реальною основою його побудови.

У різних джерелах цей елемент методу бухгалтерського обліку визначено по-різному. Одні, визначають оцінку як спосіб вираження у грошовому вимірюванні господарських операцій, інші — як спосіб вирішення у грошовій одиниці витрат живої й уречевленої праці, вкладеної в окремі види засобів і процесів.

Концептуальна основа складання та подання фінансових звітів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку містить таке формулювання оцінки: це процес визначення грошових сум, за якими мають визнавати і відображати елементи фінансових звітів у балансі та звіті про прибутки і збитки. Тому бухгалтерський облік має забезпечити реальну, фактичну картину наявності господарських засобів і стану господарських процесів.

Теорія бухгалтерського обліку ставить до оцінки основні вимоги, що забезпечують правильність відображення об'єктів обліку та достовірність оцінки. До цих вимог належать: реальність (адекватність), єдність та цілеспрямованість оцінки. 

Реальність (адекватність) оцінки забезпечує об'єктивну відповідність грошового вираження об'єктів обліку їх фактичній величині, відображення у грошовому вимірнику дійсної величини господарських засобів і операцій. Адекватність оцінки вимагає точного обчислення фактичної собівартості всіх об'єктів обліку шляхом проведення інвентаризації та переоцінки.

Єдність оцінки забезпечує однаковість і незмінність оцінки протягом тривалого часу і на всіх суб'єктах господарювання (підприємствах, організаціях, установах). Єдності оцінки досягають встановленням обов'язкових положень (стандартів), інструкцій, правил обліку.

Система вартісних оцінок, що застосовується в бухгалтерському обліку, має багатофункціональний характер. Оцінка в бухгалтерському обліку необхідна у процесі господарської діяльності: при надходженні й вибутті активів; при виникненні прав і зобов'язань; при здійсненні таких операцій, як купівля-продаж, оренда майна, застава, страхування, інвестування, переоцінка активів, при створенні, об'єднанні, ліквідації підприємства; при виконанні права успадкування, виконанні судового рішення тощо.Цією обставиною пояснюється існування різноманітних грошових оцінок: економічних, юридичних, експертних, статистичних, страхових (актуарних).

На підставі принципу історичної (фактичної) собівартості, основою оцінки найчастіше приймається історична собівартість — оцінка на основі витрат на виробництво чи придбання активів. У зв'язку з тим, що фактичну оцінку господарських засобів та їх джерел не завжди можливо, а інколи й економічно недоцільно отримати, замість визначення фактичної вартості застосовують певні облікові припущення щодо вартісного вимірювання того чи іншого об'єкта обліку — застосовують різні бази (способи) оцінки. Так, стандарти обліку вимагають відображати запаси за нижчою із двох оцінок — собівартістю (історичною) або чистою вартістю реалізації. Таке поєднання способів оцінки випливає з принципу обачності.

Вибір основи оцінки підприємством залежить від вимог стандартів обліку, економічної доцільності, а також чинного законодавства.

Оцінка різних об'єктів обліку — активів, зобов'язань, капіталу — визначається у відповідних стандартах обліку. Для кожного виду активів, як правило, визначаються декілька ситуацій, в яких здійснюється оцінка активів: оцінка при придбанні (отриманні), оцінка при вибутті, оцінка на дату балансу (на кінець звітного періоду). Оцінка придбання здійснюється за первісною вартістю, яка, як правило, є історичною (фактичною) собівартістю активу, за якою він зараховується на баланс підприємства. Також при оцінці активів може використовуватися такий спосіб оцінки, як оцінка за справедливою вартістю — сума, за якою можна здійснити обмін активу або оплату зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Оцінка за справедливою вартістю має застосовуватися в таких операціях, як безоплатне одержання активів, внесення активів до статутного капіталу (при цьому вартість погоджується із засновниками), обмін активами тощо.

В обліку використовуютьсяі інші види оцінки, що детально буде розглянуто протягом вивчення курсу.

3. Калькулювання в системі бухгалтерського обліку

Суть калькулювання як елементу методу бухгалтерського обліку полягає в обчисленні у грошовому вираженні витрат підприємства на придбання, виробництво окремого виду матеріальних цінностей, виробів (виконання робіт, надання послуг) і витрат на реалізацію (збут). Отже, калькулювання являє собою процес оцінювання результатів господарських процесів: постачання, виробництва, реалізації. Більш детально розглянемо цей процес на прикладі калькулювання собівартості виробництва продукції.

Об'єктами калькулювання собівартості виробництва продукції є витрати виробництва, які реально виникають і які згруповані за відповідними ознаками для формування показників собівартості. Ознаки групування витрат відбивають різні об'єктивні характеристики виробничого процесу: формування витрат та собівартості. У вузькому розумінні об'єкт обліку витрат на виробництво — це ознака їх групування, яка визначає кодування даних для отримання інформації в інтересах контролю й управління.

Первинними елементними об'єктами обліку витрат на виробництво є витрати праці й матеріальних ресурсів при виконанні різних виробничих операцій, витрати на утримання та експлуатацію обладнання, приладів, будівель, на управління виробництвом. Відомості про ці первинні витрати за допомогою елементів методу бухгалтерського обліку й облікових процедур групуються й узагальнюються за різними ознаками, формуючи необхідні для управління облікові показники.

Ці первинні облікові об'єкти належать до певних елементів виробництва — економічних елементів витрат. Розподіл витрат за економічною ознакою та елементами виробництва обумовлений тим, що процес виробництва незалежно від його суспільної організації складається з цілеспрямованої діяльності — праці людини, предмета, на який спрямовано працю людини, засобів праці, якими людина діє. Тому звичайно економічний елемент — це економічно однорідна первинна витрата, яку не можна розкласти на складові. Виділяють такі економічні елементи витрат:

  •  матеріальні витрати (витрати операційної діяльності сировини і матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, тари і тарних матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин тощо);
  •  витрати на оплату праці (витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві, оплата відпусток, компенсаційні та інші виплати);
  •  відрахування на соціальні заходи (відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, на випадок безробіття, індивідуальне страхування);
  •  амортизація (сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів);
  •  інші операційні витрати (вартість робіт і послуг сторонніх організацій, сума податків і зборів, витрати від курсових різниць, знецінення запасів, списання та уцінка активів, сума фінансових санкцій тощо).

Рис. Групування витрат

Групування витрат за економічними елементами характеризує їх відношення до створення продукту, але не відображає мети і призначення виробничих витрат, їх доцільність, не повністю виявляє їх роль у технологічному процесі виробництва.

Існує необхідність перегрупувати виробничі витрати, виділити серед них основні — безпосередньо спрямовані на виробництво продукту, витрати на обслуговування тощо. Тому використовується інший об'єкт обліку витрат — за статтями собівартості: групування витрат за їх призначенням і роллю у процесі виробництва.

Деталізація групування витрат за статтями собівартості залежить від специфіки виробничого процесу та потреб управління. Відповідно до регламентів національного положення (стандарту) 16 "Витрати" підприємство самостійно обирає перелік калькуляційних статей. 

Для правильного розуміння призначення витрат, їхньої економічної ролі у виробництві, теорія обліку й калькулювання досліджує характеристику різних витрат за декількома іншими класифікаціями. Витрати класифікують за такими ознаками.

  1.  За економічним змістом: витрати засобів праці, предметів праці, живої праці.
  2.  Щодо фаз кругообігу виробничих фондів (засобів): постачальницько-заготівельні витрати, виробничі, витрати на збут.
  3.  Щодо технологічного процесу: основні — витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням продукту, які виникають в однократному процесі виробництва; накладні — витрати на обслуговування та управління.
  4.  За способом віднесення на собівартість: прямі — включаються до собівартості безпосередньо, непрямі — включаються до собівартості шляхом розподілу за певними критеріями.
  5.  Щодо обсягу виробництва: постійні витрати не залежать на певному проміжку часу від обсягу виробництва, змінні витрати змінюються (пропорційно, прогресивно, регресивно) при зміні обсягу виробництва.
  6.  За складом: одноелементні (прості), комплексні — містять декілька економічних елементів витрат.
  7.  За роллю у процесі виробництва (за сферою виникнення): виробничі, невиробничі.
  8.  За доцільністю: продуктивні, непродуктивні.
  9.  За календарними періодами: поточні, майбутніх періодів, минулих періодів.
  10.  За періодичністю виникнення: повсякденні, одноразові.
  11.  Щодо готового продукту: витрати в незавершене виробництво, витрати на готовий продукт.
  12.  За охопленням плануванням: плановані, неплановані.
  13.  За охопленням нормуванням: нормовані, ненормовані.
  14.  За можливістю контролю в даному підрозділі й на даному рівні управління: контрольовані, неконтрольовані.

Відомості, отримані при застосуванні класифікації витрат, використовують для отримання необхідної інформації для потреб управління.

Калькулювання собівартості  — сукупність прийомів аналітичного обліку витрат на виробництво й розрахункових процедур визначення собівартості продукту. Калькулювання спрямовано на виявлення собівартості результату виробництва. Об'єктами калькулювання виступають продукти праці — види продуктів, напівфабрикатів, часткових продуктів (деталі, вузли) різного ступеня готовності, робіт, послуг, за якими необхідна інформація про їхню собівартість.

Калькулювання як процес включає такі етапи: групування витрат; розмежування витрат між об'єктами калькулювання; визначення собівартості продукції, робіт, послуг; відображення собівартості виробів у калькуляції; контроль плану із собівартості щодо нормативу; аналіз собівартості та визначення результату.

Отже, калькулюванняце групування, розмежування та розподіл витрат між об'єктами калькуляції, обчислення їх фактичної собівартості з метою контролю за результатами праці, прийняття управлінських рішень щодо підвищення ефективності виробництва.

Калькулювання як більш широке поняття включає такі частини: калькуляційний облік та калькуляцію. Калькуляція — це спосіб розрахунку, визначена сукупність розрахункових процедур собівартості продукту. Одночасно калькуляція є і результатом калькулювання — визначеним і структурованим переліком витрат, які стосуються продукту. Від структури калькуляції залежать порядок калькуляційного обліку, система розрахунків і характеристика інформації, яку отримують в її результаті. Виділяють декілька класифікацій видів калькуляцій за різними ознаками.

Класифікації видів калькуляцій

Ознака класифікації

Види калькуляцій

За призначенням і часом складання

Попередні (проектні, планові, кошторисні), виконавчі (звітні, нормативно-звітні)

За охопленням витрат або місцем здійснення

Галузеві, повні, виробничі, внутрішньогосподарські, змінних витрат, технологічні

За характером виробництва

Масові (неріодичні), індивідуальні, проміжні

За властивостями калькуляційного об'єкта

Загальні, параметричні

За характером вихідних даних

Технічні, планові, нормативні, фактичні

За методами калькулювання

Позамовні, попередільні, попроцесні, нормативні

Різні види калькуляцій складаються та використовуються залежно від системи, що прийнята на підприємстві, наявності відомостей і потреб керівництва.

Другою складовою процесу калькулювання є калькуляційний облік — система аналітичного обліку витрат на виробництво в інтересах достовірного й точного калькулювання. Основне завдання системи калькуляційного обліку — повна локалізація прямих витрат за об'єктами калькулювання й облік непрямих витрат, який забезпечує найбільш достовірний їх розподіл.

Поєднання системи калькуляційного обліку та калькуляції здійснюється при застосуванні того чи іншого методу калькулювання — сукупності способів аналітичного обліку витрат на виробництво й прийомів обчислення собівартості калькуляційних об'єктів. Методи калькулювання відрізняються методикою калькуляційного обліку (замовленнями, переділами, продуктами) та способами калькуляції.

Є багато класифікацій методів калькулювання. У вітчизняній літературі та практиці найчастіше зустрічаються простий, позамовний, попередільний, нормативний методи, проте стрункої класифікації немає через труднощі виділення класифікаційної ознаки, яка б задовольняла всі існуючи методи.

Простий метод використовується в однопродуктових виробництвах (виробництво пари, електроенергії, видобування нафти, вугілля). На цих виробництвах усі витрати відносять на цей продукт. Найчастіше це відбувається в одному цеху. Собівартість одиниці продукції калькулюється шляхом розподілення усіх витрат на кількість виробленої продукції.

У послідовних виробництвах (коли один технологічний процес настає за іншим) технологічний процес розподіляють на окремі частини — переділи (процеси), і за кожним із них окремо обліковують витрати. Переділи частіше збігаються з цехами.

У таких послідовних виробництвах використовують попередільний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. При цьому витрати обліковують за кожним переділом (цехом), передають з переділу на переділ, і на останньому калькулюють собівартість готової продукції.

У складних паралельних виробництвах, коли в ряді основних цехів паралельно виготовляють окремі частини, вузли, а потім збирають у збиральному цеху, використовується позамовний метод. При цьому методі всі витрати збираються (групуються) за замовленнями, для виконання яких вони здійснені. Собівартість одиниці виробу визначається шляхом розподілу всіх витрат за замовленням на кількість виробів, випущених у рамках замовлення.

Витрати можуть обліковуватись фактично або за нормативним методом. Останній полягає в тому, що витрати обліковуються за нормами, а фактична собівартість визначається як алгебраїчна сума витрат за нормами, відхилень від норм, а також змін норм.

Крім того, прийнятною, на наш погляд, є концепція двох методів калькулювання, один з яких позамовний, а інший називають по-різному: масовий, періодичний, попроцесний, поопераційний, попередільний. Така концепція розглядається й застосовується як у вітчизняному обліку, так і в зарубіжних країнах. У цій концепції у визначенні методу калькулювання варіюють дві ознаки: час (період) і процес.

У першому методі розрахунок собівартості індивідуалізовано для певного продукту або їх сукупності, об'єднаних одним замовленням (процесом). У другому методі розраховується усереднена собівартість продукції, що отримана з виробництва за даний період часу. Останній метод найбільш прийнятний для калькулювання безперервного виробництва масової продукції, де необхідно періодично визначати собівартість.

Другою складовою методу калькулювання є спосіб калькулювання — конкретний перелік та порядок розрахунків для отримання остаточних відомостей та складання безпосередньо калькуляції як результату процесу калькулювання. Виділяють такі способи калькулювання: прямого розрахунку, сумування витрат, виключення витрат, розподілу витрат, нормативний спосіб.

ТЕМА 7

ДОКУМЕНТАЦІЯ ТА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ

1.Документація, її суть і значення

2.Класифікація документів

3.Реквізити та виправлення помилок в документах

4.Документооборот

5.Інвентаризація, її суть, значення та види

6.Порядок проведення інвентаризації та відображення її результатів в обліку

1.Документація, її суть і значення

Документація забезпечує суцільне і безперервне відображення господарської діяльності підприємства шляхом реєстрації кожної господарської операції в відповідному документі.

Документ – це належним чином складений і оформлений діловий папір, який письмово підтверджує право здійснення або реальне здійснення господарської операції, містить її ознаки та показники, що підлягають відображенню в обліку.

Тобто, документ є письмовим доказом фактичного здійснення господарської операції або письмовим розпорядженням на право її здійснення та надає юридичної сили даним обліку.

Суцільне та безперервне відображення господарських операцій за допомогою бухгалтерських документів називається документацією.

2.Класифікація документів

За призначенням документи поділяють на:

розпорядчі (містять розпорядження на здійснення господарської операції);

виконавчі (підтверджують факт здійснення господарської операції);

комбіновані (виконують функції і розпорядчих і виконавчих документів).

За порядком складання документи бувають:

первинні (містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення);

зведені (складаються на підставі первинних документів способом групування і узагальнення їх показників).

За способом охоплення операцій документи бувають:

разові (застосовують для оформлення однієї або кількох господарських операцій, які записують до документа одночасно);

нагромаджувальні (використовують для оформлення однорідних господарських операцій в міру їх здійснення протягом певного періоду).

За місцем складання документи поділяють на:

внутрішні (складаються на підприємстві);

зовнішні (надходять на підприємство від інших осіб).

3.Реквізити та виправлення помилок в документах

Показники, що містяться в документі і характеризують операцію називають його реквізитами. Кількість і зміст реквізитів визначаються характером операції і призначенням документа. Проте кожен документ має і обов’язкові реквізити, які зазначені в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999р. Обовязковими реквізитами документа є:

назва документа;

дата і місце складання;

назва підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Є цілий ряд документів, в яких виправлення не допускаються. До них, наприклад відносяться, касові, банківські документи, бланки суворої звітності та інші. Бланки суворої звітності – це документи, виготовлені на спеціальних бланках таким чином, щоб у них не можна було зробити підчисток або помарок. За їх збереженням і використанням встановлюється суворий контроль.

В тих документах, в яких дозволяється виправлення помилок, неправильний запис закреслюють тонкою рискою (щоб можна було бачити закреслене), зверху пишуть правильні дані та завіряють їх підписом осіб, що оформили документ.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та за недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

4.Документооборот

Рух документів з моменту їх складання або одержання від інших підприємств і організацій до використання для бухгалтерських записів і передачі на зберігання в архів називається документооборотом.

Документи складені не в бухгалтерії після виконання господарських операцій передають до бухгалтерії в порядку і строки визначені головним бухгалтером. В бухгалтерії всі документи підлягають бухгалтерському опрацюванню, метою якого є підготовка документа до наступних записів в облікові регістри. Бухгалтерське опрацювання документів полягає у:

перевірці (документи перевіряються по формі, по змісту та арифметично);

розцінці (таксуванні) (проставлення у відповідних графах документів ціни і суми, тобто грошової оцінки натуральних показників);

групуванні (об’єднання однорідних за змістом документів у групи і запис в нагромаджувальні відомості для визначення загального підсумку по кожній групі);

контируванні (зазначення кореспондуючих рахунків, на яких повинна бути відображена господарська операція, оформлена документом або групою документів).

Документи зберігаються в бухгалтерії, як правило, до кінця звітного року, після чого здаються в постійний архів підприємства. В архіві документи зберігаються протягом встановленого терміну, але не менше трьох років.

5.Інвентаризація, її суть, значення та види

Інвентаризація - це спосіб перевірки і документального підтвердження наявності і стану активів, капіталу і зобов’язань.

Інвентаризація проводиться з метою перевірки відповідності облікових даних фактичним даним. Якщо дані обліку не співпадають з фактичними, то їх необхідно відкорегувати.

Залежно від повноти охоплення перевіркою об’єктів обліку інвентаризація буває:

повна (суцільна перевірка всього майна, грошових коштів  і стану розрахункових операцій підприємства). Наприклад: перед складанням річного звіту.

часткова (перевірка стану окремих обєктів обліку). Наприклад: інвентаризація каси.

За характером інвентаризація буває:

планова (проводиться за попередньо розробленим графіком перевірок).

позапланова (проводиться за розпорядженням керівника підприємства).

За обов’язковістю проведення інвентаризація буває:

обов’язкова;

добровільна.

Проведення інвентаризації є обов’язковим в результаті наступних подій:

передача майна державних підприємств в оренду, його приватизація і корпоратизація;

проведення господарських операцій, що пов’язані з реструктуризацією підприємства;

ліквідації підприємства;

пожежа, стихійне лихо чи аварії техногенного характеру або інші надзвичайні ситуації, викликані екстремальними умовами;

зміна керівника колективу (бригади) при колективній матеріальній відповідальності, вибуття із колективу (бригади) більше половини її членів, письмове звернення (вимога) хоча б одного із членів колективу (бригади) про її проведення;

випадки відмови постачальником в задоволенні претензій на недовантаження товарно-матеріальних цінностей або отриманні від покупців претензії щодо недовантаження;

встановлення фактів зловживань, крадіжок або псування цінностей;

розпорядження судово-слідчих органів;

продаж об’єктів необоротних активів;

консервація необоротних активів і тимчасове виведення із експлуатації виробничих потужностей;

переоцінка майна;

заміна матеріально-відповідальної особи при індивідуальній матеріальній відповідальності;

складання річної фінансової звітності;

зміна керівника підприємства.

6.Порядок проведення інвентаризації та відображення її результатів в обліку

Порядок і строки проведення інвентаризації визначено Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових засобів, документів і розрахунків.

Об’єктами інвентаризації можуть бути активи та зобовязання підприємства.

Відповідальність за інвентаризаційну роботу покладена на керівника підприємства. Для проведення інвентаризації наказом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з працівників підприємства за участю головного бухгалтера. Інвентаризаційну комісію затверджує керівник підприємства або його заступник. Наказом також встановлюються строки початку та закінчення інвентаризації.

Для забезпечення повноти й точності, а також полегшення і прискорення інвентаризації проводять окремі підготовчі роботи. Результати інвентаризації заносять в інвентаризаційні описи чи акти інвентаризації (залежно від об’єкту інвентаризації).

Загальна методика проведення інвентаризації матеріальних активів представлена на рис.1., розрахунків -  на рис.2.

При визначенні попереднього результату інвентаризації може бути виявлено:

1) відповідність фактичних і бухгалтерських даних;

2) нестачу – фактичний залишок менше облікового;

3) лишки – фактичний залишок більше облікового.  

4) за результатами інвентаризації може бути виявлено пересортування, яке є результатом взаємної заміни подібних товарно-матеріальних цінностей (допущено через порушення технологічного та організаційного порядку).

Умови пересортування:

результати інвентаризації виявлені лишки та нестачі товарно-матеріальних цінностей одного найменування і тотожної кількості;

виявлені лишки та нестачі утворилися за період, що перевіряється та у однієї матеріально-відповідальної особи.

При відсутності лише однієї з цих умов, проводити пересортування забороняється.

Способи регулювання виявлених при інвентаризації розбіжностей фактичної наявності об’єктів з даними бухгалтерського обліку:

здійснюється взаємне зарахування лишків і нестач у результаті пересортування за умови, що вони виявлені в один і той же інвентаризаційний період, у однієї і тієї ж особи, по матеріальних цінностях  одного й того ж найменування та в тотожних кількостях;

лишки підлягають оприбуткуванню;

нестачі в межах норм природного убутку списуються на собівартість продукції;

нестачі понад норм природного убутку відносяться на винних осіб;

дебіторська заборгованість, термін позовної давності якої минув, списується на результати господарської діяльності, а кредиторська – перераховується до бюджету (в державних підприємствах)чи відноситься на доходи (в приватних).

Рис. Загальна методика проведення інвентаризації активів


Рис. Загальна методика проведення інвентаризації розрахунків

Таблиця

 Типові проводки з обліку результатів інвентаризації

№ оп.

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

Нестача виробничих запасів

1. Якщо винна особа не встановлена

1

Відображення суми нестачі у складі витрат звітного періоду

947

Рахунки запасів

2

Відображення на позабалансовому рахунку суми нестачі

072

 

2. Якщо винна особа встановлена

1

Відображення суми нестачі у складі витрат звітного періоду

947

Рахунки запасів

2

Сума, що підлягає відшкодуванню в розмірі фактичної нестачі

375

71

3

Отримано суму відшкодування втрат

30

375

Лишки виробничих запасів

1

Оприбуткування запасів, раніше не облікованих на балансі

Рахунки запасів

719

Наприклад

Інвентаризація запасів на складі

До початку інвентаризації всі запаси групують за видами і сортами. Працівники бухгалтерії зобов’язані закінчити опрацювання всіх документів щодо надходження і витрачання запасів, зробити всі потрібні облікові записи та виявити залишки на рахунках на день інвентаризації. Метеріально-відповідальні особи на день інвентаризації дають розписку про те, що всі прибуткові і видаткові документи здано до бухгалтерії і в них немає не оприбуткованих або не списаних на видаток запасів.

Інвентаризацію проводять за місцезнаходженням запасів у присутності матеріально-відповідальних осіб. Залишок матеріальних цінностей визначають їх перелічуванням, зважуванням, обмірюванням тощо.

Дані інвентаризації кожного виду запасів заносять до інвентаризаційних описів, які підписують всі члени інвентаризаційної комісії.

Оформлені інвентаризаційні описи передають у бухгалтерію, де порівнюють їх дані з даними обліку і виявляють надлишки, нестачу чи пересортицю цінностей. Виявлені розбіжності записують у порівняльні відомості. Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність порівняльних відомостей, з’ясовує причини виникнення розбіжностей та винних в цьому осіб.

Матеріально-відповідальні особи повинні дати інвентаризаційній комісії пояснення щодо причин виявлення нестач та надлишків. Висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць оформлються протоколом, затверджуються керівником підприємства і відображаються в бухгалтерському обліку в тому місяці, в якому закінчено інвентаризацію.  


ТЕМА
8

ОБЛІКОВІ РЕГІСТРИ, ТЕХНІКА, ФОРМИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

1. Облікові регістри, їх види

 2.Техніка облікової реєстрації

3. Способи виправлення помилок в облікових регістрах

4. Форми бухгалтерського обліку

5. Організація обліку на  промислових підприємствах

6. Облікова політика підприємства

 

1. Облікові регістри, їх види

Всі господарські операції після їх оформлення первинними документами записуються до облікових регістрів. Обліковий регістр (від лат. registrum - записування) — це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій у системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації.

Облікові регістри — це носії спеціального формату (паперові, мащинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для оперативного управління, економічного аналізу діяльності підрозділів і підприємства в цілому, а також для складання звітності. Тому своєчасне і повне відображення господарських операцій в облікових регістрах — одна із обов'язкових умов якості й оперативності обліку.

Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення.

Регістри бухгалтерського обліку мають містити назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Форми облікових регістрів рекомендуються Міністерством фінансів України або розробляються міністерствами і відомствами за умови дотримання загальних методологічних принципів. Крім того деякі облікові регістри підприємство може розробляти самостійно.

У бухгалтерському обліку використовують різні за формою, змістом та способом відображення інформації облікові регістри.

Рис.  Облікові регістри

За своїм зовнішнім виглядом облікові регістри поділяють на книги, картки й окремі листки.

Бухгалтерські книги застосовують для ведення записів із синтетичного й аналітичного обліку. В них всі листки зброшуровано, пронумеровано, на останній сторінці вказано кількість сторінок, з підписом керівника, головного бухгалтера, а також скріплено печаткою. До них належать: Касова книга, Головна книга, книга Журнал-Головна та ін. Бухгалтерські книги — раціональний та надійний спосіб збереження облікових регістрів. Вони досить широко застосовуються для ведення обліку коштів, товарно-матеріальних цінностей тощо.

Облікові регістри-картки. Прикладом можуть бути картки кількісно-сумового обліку матеріалів. Картки не скріплюються між собою і зберігаються у спеціальних ящиках. Картки ведуть на підприємствах, де не застосовується обчислювальна техніка для відображення аналітичних даних (докладний опис про об'єкт обліку) за кожною номенклатурою обліку (товарно-матеріальних цінностей, основних засобів тощо). Залежно від обліковуваного об'єкта картки аналітичного обліку поділяють на картки кількісносумового обліку, призначені для обліку товарно-матеріальних цінностей, картки контокорентної форми, призначені для обліку розрахунків, та багато-графні, призначені для обліку витрат на виробництво. Крім типових форм карток, в обліковій практиці застосовують інші спеціальні форми, як наприклад, картки складського обліку, інвентарні картки тощо. Зібрані разом картки складають картотеку, яка розділяється за певними ознаками.

Облікові регістри-листки мають стандартний формат, кожний з них призначений для обліку певних операцій і залежно від цього має специфічний зміст. До таких листків належать журнали-ордери, відомості, розроблювальні групові таблиці тощо. У них, як правило, систематизують інформацію, необхідну для контролю й економічного аналізу.

За обсягом змісту облікові регістри поділяють на регістри синтетичного й аналітичного обліку та комбіновані. Такий поділ обумовлений відмінностями і призначенням синтетичних і аналітичних рахунків, різним ступенем узагальнення облікових даних та їх комбінування.

Синтетичні облікові регістри — це регістри, в яких облік ведуть за синтетичними рахунками: Головна книга, Журнал-ордер, Журнал-Головна. Всі вони є матеріальними носіями синтетичного обліку.

Аналітичні облікові регістри — це регістри, в яких облік ведеться за аналітичними рахунками. Дані подають у натуральних, трудових і вартісних вимірниках. До таких регістрів належать книги, картки. У цих регістрах враховують специфіку обліковуваних об'єктів.

Останнього часу значного поширення набули так звані комбіновані регістри систематичного обліку, які поєднують синтетичні й аналітичні записи. Застосування комбінованих регістрів дає змогу оперативно отримувати хронологічні й систематичні дані або показники синтетичного й аналітичного обліку разом, що скорочує облікову роботу за реєстрації і дає повне уявлення про здійснені операції. Прикладом комбінованого регістру може бути Журнал-ордер.

За видами бухгалтерських записів облікові регістри поділяють на хронологічні, систематичні та змішані (комбіновані).

Хронологічними називаються регістри, призначенням яких є реєстрація операцій у порядку хронологічної послідовності їх виконання та оформлення. Так, ведеться Касова книга, в якій рух коштів у касі відображається за їх отриманням і видачею. До таких регістрів належать: Журнал реєстрації операцій, де записують всі господарські операції в календарній послідовності їх здійснення, журнал обліку надходження готової продукції, вантажів, відомість відвантаження і реалізації продукції; табель відпрацьованого часу та ін. Особливе значення цих регістрів полягає в їх оперативній та контрольній функціях, характеристиці руху об'єктів обліку.

Систематичними називаються облікові регістри, в яких виконується групування однорідних операцій на синтетичних і аналітичних рахунках. Такі записи ведуть у Головній книзі, в якій узагальнюються записи за кожним синтетичним рахунком, а також на картках і книгах, де відображаються і групуються дані аналітичного обліку.

Комбінованими називаються регістри, в яких одночасно поєднуються хронологічний і систематичний записи. Таку побудову має книга Журнал-Головна, в якій перша частина відображає журнал реєстрації операцій, а друга — групування операцій на синтетичних рахунках.

За будовою облікові регістри поділяють на односторонні, двосторонні, багатографні та шахові.

В односторонніх облікових регістрах подають дані про господарську операцію, суму якої записують за дебетом або за кредитом відповідного рахунка. Як правило, записи за дебетом і кредитом розміщують поруч на правій стороні регістру, зліва розміщують інформацію щодо дати, номера, змісту операції тощо. Залежно від змісту обліковуваних операцій односторонні регістри поділяють на контокорентні, кількісно-сумового і кількісно-сортового обліку. Прикладом таких регістрів є Касова книга, картки аналітичного обліку розрахунків, Книга складського обліку, картки кількісно-сумового обліку матеріалів тощо.

Двосторонні облікові регістри складаються з двох частин: в одній подають дані про дебетові обороти на рахунку, а у другій — про кредитові обороти на цьому рахунку. Двостороння будова регістрів характерна для Головної книги.

Багатографні облікові регістри — це регістри, в яких одна з граф (найчастіше дебетова) поділена на кілька граф. До такого виду облікових регістрів належить Журнал-ордер, де окремі графи використовують для аналітичного обліку за рахунками, суми яких групують за певними показниками (наприклад, розшифрування дебетових оборотів, облік витрат за статтями калькуляції тощо).

Шахові облікові регістри побудовані за принципом шахової дошки. Записи в таких регістрах роблять у клітинці, що на перетині стовпчика і рядка таблиці, які відповідають дебетовому і кредитовому обороту на відповідних рахунках. Така будова значно скорочує кількість записів, оскільки подвійний запис тут здійснюється в один робочий прийом, посилює поточний контроль відображення операцій та підвищує аналітичні можливості бухгалтерського обліку. За таким принципом побудовані журнали.

2.Техніка облікової реєстрації

Записи господарських операцій у регістрах називаються обліковою реєстрацією. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обліково-економічна інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку шляхом занесення методом подвійного запису до регістрів синтетичного й аналітичного обліку з використанням типової кореспонденції рахунків.

Господарські операції в облікові регістри записують тільки на підставі належно оформлених і опрацьованих документів чорнилом темного кольору або пастою кулькових ручок, машинними засобами, які б забезпечували збереження цих записів протягом тривалого часу і запобігали б внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень.

Перенесення інформації із первинних документів в облікові регістри має здійснюватися в порядку надходження документів до місця опрацювання (бухгалтерія, обчислювальний центр) відповідно до затвердженого плану-графіка документообороту.

Відповідальність за правильність реєстрації інформації в облікових регістрах несуть особи, які склали та підписали ці регістри відповідно до службових обов'язків кожного працівника.

Записи господарських операцій мають бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому їх було здійснено.

У разі складання та зберігання регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та інших відповідних органів у межах їхніх повноважень, передбачених законами.

Регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їхніх повноважень, передбачених законами. Посадова особа підприємства має право у присутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії регістрів, що вилучаються, при цьому обов'язково складати реєстр документів, що вилучаються.

Записи в облікові регістри можуть бути прості й копіювальні. Простими є записи, які здійснюються тільки в одному примірнику (регістрі), наприклад, меморіальному ордері, Журналі-ордері тощо. Копіювальні записи застосовують у тому випадку, коли необхідно мати копію запису. Копіювальні записи можуть вестися в ручному чи машинному (автоматичному) режимах.

При ручному способі записи здійснюють за допомогою копіювального паперу (наприклад, при виписці квитанцій, копій меморіальних ордерів у банку, при ведені Касової книги тощо). При використанні обчислювальної техніки (ПЕОМ) копіювання інформації здійснюється в автоматичному режимі.

Перевіркою правильності облікових записів та виправленням допущених помилок завершується процедура облікової реєстрації. Зведені дані облікових регістрів використовують для складання звітності з метою здійснення контролю й економічного аналізу.

3. Способи виправлення помилок в облікових регістрах

При заповнені облікових регістрів можливі помилки. Помилки виникають з різних причин: внаслідок втоми, недбалості працівника, несправності облікового пристрою або комп'ютера тощо. Однак у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчищення й необумовлені виправлення не дозволяються. А в документах, якими оформлено касові, банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не допускаються, документ оформляють заново.

Помилки можуть бути локальні — перекручування інформації тільки в одному обліковому регістрі (наприклад, неправильно поставлена дата) і транзитні — помилка автоматично проходить через декілька облікових регістрів, наприклад, перекручування запису будь-якої суми в журналі реєстрації операцій веде до помилок на рахунках, в оборотній відомості й балансі.

Надійним, але досить громіздким способом виявлення помилок, є спосіб пунктування, коли суцільно або вибірково перевіряють записи, позначаючи перевірені суми певним чином.

Усі допущені помилки необхідно своєчасно виявити та належним чином виправити. Порядок виправлення помилок залежить від їхнього характеру і часу виявлення. Чинним Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, передбачено виправлення помилок такими способами: коректурним, "червоним сторно" і додаткових записів. Кожен із цих способів використовують для виправлення певного виду помилок.

Коректурний спосіб виправлення помилок полягає в тому, що неправильний запис закреслюється однією рискою так, щоб можна було прочитати закреслене, а зверху пишуть правильну суму або текст. Виправлення помилки має бути застережено надписом "Виправлено" і підтверджене підписом у документі — особи, що підписала документ, в обліковому регістрі — особи, що зробила виправлення із зазначенням дати. Цей спосіб може застосовуватися тоді, коли ще не складено бухгалтерські проводки і звіти, тобто це в основному арифметичні помилки й описки.

Спосіб "червоне сторно" полягає в тому, що неправильний бухгалтерський запис роблять повторно в тій самій кореспонденції рахунків, що і помилковий запис, але червоним кольором, що означає від'ємні числа. У цьому випадку суми, записані червоним чорнилом, віднімаються (анулюються). Одночасно звичайним чорнилом роблять другий запис із зазначенням правильної кореспонденції рахунків і суми. У результаті одержують правильне відображення операції в обліку. При комп'ютерній обробці даних суму "червоного сторно" беруть у дужки або рамку.

Виправлення помилок способом "червоного сторно" супроводжують спеціальним документом бухгалтерського оформлення — довідкою, в якій робиться посилання на номер і дату помилкового запису, що підлягає виправленню, а також документа, який став підставою такого виправлення. У практиці облікової роботи даний спосіб використовують у випадках коли допущено помилку в кореспонденції рахунків, записана операція повністю не відбулася, відображена в регістрах сума господарської операції більша, ніж фактичний розмір її виконання.

Так, за документом на склад надійшли товарно-матеріальні цінності (малоцінні та швидкозношувані предмети) на суму 10 000 грн, які помилково було відображено як виробничі запаси. У бухгалтерському обліку було зроблено таку кореспонденцію рахунків:

Д-т 20 "Виробничі запаси"

К-т 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" 10 000 грн

Для виправлення помилкового запису неправильний запис спочатку "сторнують", тобто записують червоним чорнилом (або в дужках, рамці).

Д-т 20 "Виробничі запаси"

К-т 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" (10 000 грн)

Пізніше роблять правильний запис:

Д-т 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"

К-т 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" 10 000 грн

Отже, з прикладу видно, що перший помилковий запис було анульовано другим виправним записом за тією ж кореспонденцією і сумою, але червоним кольором. Третій запис відображає операцію правильно. При визначенні підсумків (оборотів) буде враховуватися тільки третій запис. У випадку, коли запис на рахунках зроблено в правильній кореспонденції, але в перебільшеній сумі, також можна застосувати спосіб "червоного сторно". Тоді на суму різниці між неправильною (перебільшеною) величиною і правильною сумою роблять часткове сторно. Цей прийом широко використовують для коригування планових показників до рівня фактичних при перевищенні планових показників над фактичними, зокрема при калькулюванні готової продукції і визначенні її фактичного обсягу.

Спосіб додаткових записів застосовують у тих випадках, коли бухгалтерську кореспонденцію рахунків складено правильно, але в меншій сумі, ніж фактично виконана господарська операція. Для виправлення такої помилки необхідно додатково провести дану операцію на різницю між правильною і помилковою (проведеною) величиною.

Так, на підставі накладної для потреб виробництва відпущено зі складу цементу на суму 12 000 грн. При цьому було зроблено бухгалтерську проводку:

Д-т 23 "Виробництво"

К-т 20 "Виробничі запаси"                                                 12 000 грн

Пізніше було виявлено, що відпущений цемент М-500 оцінено за вартістю цементу М-400. Справжня його вартість становила 16 000 грн. Отже, допущено помилку на суму 4000 грн (16 000 - 12 000). На підставі довідки бухгалтерії з поясненням і розрахунком різниці вартості роблять додатковий запис, а саме:

Д-т 23 "Виробництво"

К-т 20 "Виробничі запаси"                                                   4 000 грн

Отже, підсумок обох записів правильно відображає здійснену операцію — вартість фактично витраченого матеріалу у виробництві.

Додаткові записи використовують при коригуванні планових показників (незавершеного виробництва, собівартості виготовленої і реалізованої продукції тощо) до рівня її фактичного значення, коли фактичні показники перевищують планові.

Кожен із розглянутих способів виправлення помилок забезпечує правильне відображення економічної сутності господарських операцій, сприяє здійсненню контролю й отриманню достовірної облікової інформації для потреб управління.

4. Форми бухгалтерського обліку

Раціональна організація облікової роботи на підприємстві передбачає застосування ефективної форми бухгалтерського обліку, його технічної оснащеності.

Форма бухгалтерського обліку — це певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних засад бухгалтерського обліку.

Кожне підприємство самостійно обирає відповідну форму обліку, враховуючи конкретні умови та особливості господарської діяльності й технології обробки облікових даних. Вибір форми обліку зумовлюється також обсягами облікових робіт, їх складністю, наявністю кваліфікованих кадрів бухгалтерів, можливостями використання автоматизованих систем обробки даних, обчислювальної техніки.

Форма бухгалтерського обліку відображає відповідну технологію облікового процесу. Кожна форма обліку завжди передбачає відповідне групування господарських операцій та дотримання встановленої послідовності їх відображення, порядок записів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку, складання та представлення облікових даних у вигляді звітності для потреб користувачів.

Основними відмітними ознаками, що визначають особливості окремих форм бухгалтерського обліку, є: зовнішній вигляд, будова і кількість облікових регістрів; поєднання регістрів хронологічного і систематичного обліку, синтетичного й аналітичного обліку; послідовність і техніка облікової реєстрації.

Розвиток форм бухгалтерського обліку має свою історію. Кожен етап розвитку господарської діяльності характеризується відповідним рівнем стану обліку, певною формою його ведення. Спочатку форми обліку базувалися на книгах-журналах, які вважалися головними обліковими регістрами, призначеними для ведення як систематичного, так і аналітичного обліку. Пізніше для ведення аналітичного обліку почали застосовувати картки. Подальший розвиток обліку, необхідність розподілу праці між працівниками бухгалтерії зумовили широке використання в обліку окремих листків. В умовах використання ПЕОМ з'явилися нові регістри і новітня технологія збору й обробки облікових даних. Форма бухгалтерського обліку як відображення певного рівня технології облікового процесу має відповідати таким вимогам:

забезпечення повноти та реальності в облікових регістрах господарських операцій;

забезпечення раціонального розподілу облікових робіт між окремими працівниками для своєчасного їх виконання;

забезпечення управлінців даними про виконання бізнес-планів у цілому на підприємстві й за кожним структурним підрозділом;

забезпечення необхідними даними процесу складання звітності, здійснення контролю й економічного аналізу;

забезпечення економічності облікового процесу шляхом його автоматизації та наукової організації праці обліковців.

Сучасними формами бухгалтерського обліку, що застосовуються на підприємствах і в організаціях в Україні, є Журнал-Головна, меморіально-ордерна та журнальна форми обліку.

Форма обліку Журнал-Головна є найпростішою формою бухгалтерського обліку. Назва форми походить від назви головного регістру, в якому поєднується хронологічний запис із систематичним. У цьому регістрі поєднано Журнал реєстрації операцій і Головну книгу. Кожна господарська операція одночасно реєструється і відображається на відповідних синтетичних рахунках, для кожного з яких відводиться подвійна графа — для запису дебетових і кредитових оборотів. Досить легко можна контролювати дотримання подвійного запису щодо кожної операції. Форму книги Журнал-Головна наведено в табл.

Журнал-Головну як основний регістр відкривають на поточний рік.

Спершу записують сальдо на початок місяця в розрізі синтетичних рахунків. Після відображення всіх господарських операцій за місяць підраховують обороти за рахунками та виводять сальдо на початок наступного місяця. Сума оборотів за дебетом всіх рахунків має дорівнювати сумі оборотів за кредитом усіх рахунків, а також підсумку графи "Сума обороту". Це дає змогу систематично контролювати правильність записів шляхом перевірки їх при підрахунку підсумків.

Таблиця

Книга Журнал-Головна за 200_ р.

пор.

Дата ЇМ документа

Зміст операції

Сума, грн

10 "Основні засоби"

30 "Каса"

31 "Рахунки в банку"

20
"Виробничі
запаси"

 

 

Д-т

К-т

Д-т

К-т

Д-т

К-т

Д-т

К-т

Сальдо на 01.01

205100

30000

 

20000

 

110000

 

40000

 

1

02.01
№ 4

Надійшли від постачальників основні засоби

15000

15000

 

 

 

 

 

 

 

2

05.01 №8

Одержано готівкою
3 ПОТОЧНОГО
рахунка

40000

 

 

40000

 

 

40000

 

 

3

07.01 № 12

Видана заробітна плата працівникам

35000

 

 

 

35000

 

 

 

 

4

10.01
№ 14

Оприбутковано матеріали від постачальників

55000

 

 

 

 

 

 

55000

 

5

12.01
№ 17

Перераховано постачальникам за
матеріали

25000

 

 

 

 

 

25000

 

 

Оборот за місяць

170000

15000

 

40000

35000

 

65000

55000

 

Сальдо на 01.02

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналітичний облік за цією формою ведуть на картках або в книгах. За допомогою оборотних відомостей встановлюється взаємозв'язок між синтетичними й аналітичними рахунками. Підсумки оборотних відомостей за аналітичними рахунками звіряють з оборотами та сальдо за відповідними синтетичними рахунками. Складати оборотну відомість за синтетичними рахунками за цією формою недоцільно, оскільки підсумки оборотів за дебетом і кредитом рахунків, а також рівність залишків рахунків порівнюють у самій Журнал-Головній. За даними книги Журнал-Головна складають бухгалтерський баланс.

Форму бухгалтерського обліку Журнал-Головна наведено на рис.

Рис.  Форма бухгалтерського обліку Журнал-Головна

Цю форма обліку досить широко застосовувалася у сільськогосподарських підприємствах, споживчій кооперації, бюджетних установах. Зараз її застосовують малі підприємства, оскільки кількість використовуваних тут синтетичних рахунків незначна. Проте при використанні великої кількості синтетичних рахунків (більше 20) ця форма втрачає наочність записів. Однак в умовах комп'ютерної обробки даних застосування цієї форми бухгалтерського обліку доцільне й ефективне.

Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку характеризується застосуванням книг для ведення синтетичного обліку і карток — для аналітичного. Суть меморіально-ордерної форми полягає в тому, що на підставі оформлених, перевірених документів (первинних або згрупованих за певною ознакою) складають меморіальні ордери, в яких вказують короткий зміст і підставу здійснення госпо-дарської операції, кореспондуючі рахунки за даною операцією та суму. Меморіальний ордер має таку форму.

Меморіальний ордер №____ "__ " 200 р.

№ пор.

Короткий зміст операції і її підстава

Кореспонденція
рахунків

Сума, грн

 

Дебет

Кредит

1

2

Видана заробітна плата (платіжна відомість № 9)
Видано в підзвіт на відрядження Стеценко І.П. (видатковий касовий ордер № 143)

66

372

30

30

91 320,00

900,00

Сума обороту

 

 

92 220,00

Додаток на 3 аркушах

 

 

 

Бухгалтер ______________________
(підпис
)

Меморіальні ордери складають на окремих бланках або на самому документі, якщо на ньому в реквізитах відтворено форму ордера. Меморіальні ордери реєструють у хронологічному регістрі меморіальних ордерів (реєстраційному журналі). У цьому журналі відображаються дані за кожним меморіальним ордером із зазначенням його загальної суми. Загальний підсумок цього журналу відбиває обсяг господарської діяльності підприємства і використовується для контролю повноти відображення операцій на синтетичних рахунках. Він має дорівнювати дебетовому й окремо кредитовому обороту за всіма синтетичними рахунками і Головною книгою. Журнал реєстрації (реєстраційний журнал) меморіальних ордерів має таку форму.

Реєстраційний журнал за 200_

Номер меморіальних ордерів

Дата складання

Сума за меморіальним ордером, грн

1

2,05

12 400

2

5,05

3 700

3

7,05

21 900

...

 

і т. д.

Всього

 

38 000

Реєстраційний журнал служить також для контролю збереження меморіальних ордерів та поданих до них документів. Реєстраційний журнал можна відкривати на рік: з 1 січня по 31 грудня зсуцільною або помісячною нумерацією меморіальних ордерів. Якщо за меморіальними ордерами закріпилися постійні номери для відображення операцій на певній ділянці облікової роботи (наприклад, прибуток, видаток каси, заробітна плата з нарахуваннями, банк, витрати тощо), то доцільною є місячна нумерація меморіальних ордерів.

Після реєстрації дані меморіальних ордерів записують у Головну книгу, яка є систематичним регістром синтетичного обліку. Рахунки в Головній книзі будують за шаховим принципом у вигляді двосторонніх багатографних таблиць, окремі графи яких призначені для запису операцій у розрізі кореспондуючих рахунків. Така будова Головної книги полегшує контроль кореспондуючих рахунків, дає змогу аналізувати обороти за даними рахунків синтетичного обліку.

У Головній книзі для кожного рахунка виділяють окрему сторінку. У Головну книгу записують дату і номер меморіального ордера, а також суму оборотів за дебетом і кредитом рахунка в розрізі кореспондуючих рахунків. Форму Головної книги подано в табл.

Рахунок 30 "Каса"

Дебет

Дата

№ МЄ-
морі-ально-го ордера

Кредит рахунків

Дата

 

31
"Рахунки в банках"

37 "Розрахунки 3 різними дебеторами"

70 "Дохід
від реалізації"

і т. д.

Разом

Сальдо на 01.01

150

 

3.01

1

19 500

 

 

 

19 500

07.01

4.01

2

 

 

7 800

 

7 800

10.01

12.01

9

 

900

 

 

900

14.01

...

 

 

 

 

 

 

18.01

...

 

 

 

 

 

 

 

Оборот

19 500

900

7 800

 

28 200

 

Сальдо 01.02

 

 

 

 

350

 

Кредит

Дата

№ ме-морі-ально-го ордера

Дебет рахунків

 

31
"Рахунки в банках"

66
"Розрахунки з оплати праці"

92
"Адміністративні
витрати"

і т. д.

Разом

 

 

 

 

 

 

 

07.01

3

1 200

 

 

 

1 200

10.01

7

 

 

300

 

300

14.01

12

 

19 000

 

 

19 000

18.01

13

 

 

7 500

 

7 500

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 200

19 000

7 800

 

28 000

 

 

 

 

 

 

 

Форма Головної книги свідчить, що кожний запис на дебеті рахунка Головної книги одночасно показує кореспондуючий рахунок за кредитом, і навпаки, запис на кредиті рахунка — кореспондуючий рахунок за дебетом. Тому кожен запис у Головну книгу роблять двічі: один раз на дебеті, другий — на кредиті відповідних рахунків. Після закінчення місяця за кожним рахунком підраховують обороти за дебетом і кредитом, визначають залишки і складають оборотну відомість. Така побудова Головної книги дає змогу складати оборотну відомість як простої, так і шахової форми.

Аналітичний облік у меморіально-ордерній формі ведуть, як правило, на картках, коли для кожного рахунка передбачено окрему картку. Щодо касових операцій, то їх ведуть у Касовій книзі. Записи в регістри аналітичного обліку роблять із первинних документів, доданих до меморіального ордера.

Наприкінці місяця на підставі аналітичних рахунків складають оборотну відомість, підсумки якої звіряють з оборотами і залишками відповідних синтетичних рахунків. Завдяки цьому досягають взаємної перевірки достовірності записів на рахунках синтетичного й аналітичного обліку. Після взаємної звірки записів за даними синтетичних рахунків складають баланс, за даними вибірки і додаткових розрахунків на основі аналітичного обліку — інші форми фінансової і податкової звітності.

Рис.  Схема меморіально-ордерної форми обліку

Меморіально-ордерна форма характеризується простотою побудови облікових регістрів. Поєднання синтетичного обліку в книгах з аналітичним обліком на картках дає змогу використати їх переваги, зокрема на малих підприємствах з невеликим обсягом облікової роботи. Використання меморіальних ордерів сприяє упорядкуванню систематичного обліку, а перевірка дебетових і кредитових оборотів за рахунками Головної книги з оборотом реєстраційного журналу дає можливість встановити повноту і правильність записів та усунути помилки.

В умовах ручної обробки даних меморіально-ордерна форма має такі недоліки: багаторазовість записів господарських операцій і пов'язані з цим зайві затрати праці; відокремленість синтетичного й аналітичного обліку; слабка адаптованість облікових регістрів до потреб складання форм фінансової і податкової звітності. Перелічені недоліки суттєво обмежують її застосування на підприємствах, в організаціях і установах. Однак, в умовах використання сучасної обчислювальної техніки, досконалих програмних продуктів меморіально-ордерна форма є доцільною і ефективною.

Журнальна форма бухгалтерського обліку ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів — журналів і допоміжних відомостей до них. Основними обліковими регістрами журнальної форми є журнали. Це комбіновані регістри синтетичного, а в багатьох випадках і аналітичного обліку. В них поєднано хронологічний і систематичний облік, що відповідає самій назві регістрів: вони одночасно служать журналами (оскільки записи в них здійснюються в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні підсумки журналів за кореспондуючими рахунками замінюють собою меморіальні ордери).

Журнали побудовані за кредитовою ознакою: всі господарські операції відображають за кредитом даного синтетичного рахунка і дебетом кореспондуючих з ним рахунків. Кредитову ознаку взято за основу будови журналів тому, що вона більшою мірою, ніж дебетова, відповідає характеру здійснюваних операцій. Така будова регістрів з використанням шахового принципу дає можливість значно скоротити дублювання записів і розкрити суть операції, виявити помилкові записи.

При цьому операції відображаються на кредиті й дебеті кореспондуючих рахунків лише однієї суми, тобто за один робочий прийом.

За зовнішнім виглядом журнали являють собою окремі аркуші-регістри багатографної форми, призначені для кредитових записів його балансового рахунка, операції за якими обліковуються в даному журналі. В окремих графах журналу вказані рахунки, які кореспондують з кредитом даного рахунка.

Формат цих регістрів, розміщення граф і порядок записів залежать від характерних особливостей обліковуваних операцій. В усіх регістрах завчасно надрукована типова кореспонденція рахунків. Кожен журнал має постійний номер. У журналі може вміщуватися від двох до декількох однорідних синтетичних рахунків. Це дає змогу зосередити облік за всіма синтетичними рахунками лише в незначній кількості журналів. Схематично форму журналу показано у табл.

Журнал рахунків

Номер запису

Підстава для запису (назва та № документа)

В дебет рахунків

Разом за кредитом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До журналів відкривають окремі відомості за дебетом рахунків, відомості аналітичного обліку до рахунків даного журналу. Так, з метою посилення контролю за рухом і збереженням грошових коштів поряд із журналом за кредитовою ознакою ведуть допоміжні відомості за дебетом цих рахунків. Оскільки в журналах ведуть тільки синтетичний облік, то для потреб аналітичного обліку за рахунком даного журналу відкривають окремі відомості аналітичного обліку.

За рахунками, які охоплюють велику кількість обліковуваних об'єктів (основні засоби, виробничі запаси, розрахунки з оплати праці тощо) аналітичний облік ведуть так само, як і за інших форм обліку — на картках або в книгах.

Записи в журнали здійснюють безпосередньо на підставі перевірених документів у порядку їх надходження й опрацювання. Якщо кількість однорідних документів за операціями значна, то їхні дані попередньо групують у допоміжних відомостях, місячні підсумки яких переносять потім у відповідні журнали. Наприкінці місяця за кожним журналом підбивають підсумки зроблених записів. Загальний підсумок за кредитом рахунка в журналі порівнюють з підсумками кореспондуючих за дебетом рахунків. Це забезпечує перевірку правильності облікових записів без складання оборотних відомостей. Оборотні відомості складають тільки за тими рахунками, за якими ведуть картки (книги) аналітичного обліку.

Після закінчення місяця журнали і відкриті до них відомості підписуються працівниками бухгалтерії, котрі складали їх, і головним бухгалтером. Місячні обороти журналів переносять у Головну книгу, про що роблять відповідні відмітки. Головна книга є системним регістром синтетичного обліку, де узагальнюються дані поточного обліку, проводиться взаємна перевірка записів. У Головній книзі для кожного синтетичного рахунка відводять окрему сторінку.

Будову Головної книги за журнальної форми показано в табл. Кредитові обороти журналів у Головну книгу переносять загальним підсумком (оскільки розгорнуто за кореспондуючими рахунками їх відображають у журналі): дебетові обороти записують окрмими сумами з різних журналів (щоб показати кореспонденцію дебетового обороту). Отже, журнали і Головна книга взаємно доповнюють один одного і дають розгорнуту кореспонденцію за дебетом і кредитом кожного синтетичного рахунка. Тому складати оборотну відомість за синтетичними рахунками за цієї форми обліку недоцільно.

Головна книга. Рахунок 30 "Каса

Місяці

Обороти за дебетом

Обороти
за кредитом разом

Залишок

Місяці

3 кредиту рахунка №81 за журналом № і

3 кредиту рахунка № 37-за журналом № 3

3 кредиту рахунка № 66 за журналом № 5

і т. д.

Разом

Дебет

Кредит

на 01.01.200 _р.

 

 

 

Січень

60 000

13 000

227 000

 

 

300 000

4000

 

Січень

Лютий

...

 

 

 

 

 

6000

 

Лютий

Березень

 

 

 

 

 

 

 

 

Березень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Разом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наприкінці місяця за кожним синтетичним рахунком Головної книги виводять залишок (сальдо), який записують в окрему графу. За даними Головної книги складають бухгалтерський баланс, а за даними окремих журналів і їх відомостей — інші форми фінансової та податкової звітності. Після складання балансу журнали складають в окрему місячну папку і здають до поточного архіву бухгалтерії.

Схематично журнальну форму бухгалтерського обліку зображено на рис. Журнальна форма порівняно з попередніми має такі переваги: скорочується обсяг облікової роботи шляхом усунення проміжних облікових ланок (наприклад, складання меморіальних ордерів та їх реєстрації), уникнення багаторазовості й дублювання записів в облікові регістри; є певна регламентація порядку ведення обліку шляхом застосування журналів із заздалегідь надрукованим переліком кореспондуючих рахунків; прискорюється складання фінансової і податкової звітності, оскільки потрібна інформація міститься в журналах і їх відомостях.

Рис.  Журнальна форма бухгалтерського обліку

Оскільки журнальна форма найбільш поширена у використанні підприємствами і організаціями в Україні, докладніше розглянемо систему регістрів нині діючої журнальної форми бухгалтерського обліку та методичні засади її використання.

Застосовувана форма бухгалтерського обліку ґрунтується на методичних рекомендаціях щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356. Ці методичні рекомендації передбачають застосування регістрів бухгалтерського обліку, наведених у табл.

Як свідчать дані таблиці, журнальна форма бухгалтерського обліку включає 7 журналів; 3 дебетові відомості; 13 відомостей аналітичного обліку, Головну книгу, різні реєстри, довідки та листки-розшифровки.

Регістри бухгалтерського обліку

Номери

Найменування та призначення регістрів

Формат бланка

Журнал

відомостей 

1

2

3

4

Облік грошових коштів та грошових документів

1

 

Журнал 1 за кредитом рахунків 30, 31, 33

На 4 сторінках формату
А4 х 1,5

 

1.1

Відомість за дебетом рахунка 30

 

1.2

Відомість за дебетом рахунка 31

 

1.3

Відомість за дебетом рахунка 33

Облік довгосторокових та короткострокових позик

2

 

Журнал 2 за кредитом рахунків 50, 60

На 4 сторінках формату А4

Облік розрахунків, довгострокових та поточних зобов'язань

3

 

Розділ І Журналу 3. Облік розрахунків за товари, роботи, послуги, інших розрахунків і резерву сумнівних боргів (за кредитом рахунків 16, 34, 36, 37, 38, 51, 62, 63, 68)

на 1 сторінці формату
А4 х 1,5

 

 

Розділ II Журналу 3. Облік розрахунків з бюджетом, облік довгострокових та поточних зобов'язань (за кредитом рахунків 17, 52, 53, 54, 55, 61, 64, 67, 69)

Те саме

 

3.1

Відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками

«

 

3.2

Відомість аналітичного обліку розрахунків з різними дебіторами

«

 

3.3

Відомість аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

«

 

3.4

Відомість аналітичного обліку виданих та отриманих векселів

«

 

3.5

Відомість аналітичного обліку розрахунків за іншими операціями

«

 

3.6

Відомість аналітичного обліку розрахунків з бюджетом

«

Облік необоротних активів та фінансових інвестицій

4

 

Розділ І Журналу 4. Облік основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та зносу необоротних активів (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 19)

На 1 сторінці формату А4

 

 

Розділ II Журналу 4. Облік капітальних і фінансових інвестицій та інших необоротних активів (за кредитом рахунків 14, 15, 18, 35)

Те саме

 

4.1

Відомість аналітичного обліку капітальних інвестицій

На 1 сторінці формату А4

 

4.2

Відомість аналітичного обліку фінансових інвестицій

Те саме

 

4.3

Відомість аналітичного обліку нематеріальних активів

«

Облік витрат

5, 5А

 

Розділ І Журналу 5 і Журналу 5А за кредитом рахунків 90, 92, 93, 94," 95, 96, 97, 98, 99 і розділ II Журналу 5 і Журналу 5А за кредитом рахунків з журналів 1, 2, 3, 4, 6

На 1 сторінці формату А4 х 1,5

 

 

Розділ III Журналу 5 за кредитом рахунків 20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 91

На 2 сторінках формату А4 х 1,5

 

 

Розділ ША Журналу 5А за кредитом рахунків 20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 80, 81, 82, 83, 84, 91

Те саме

 

 

Розділ ШБ Журналу 5А за кредитом рахунків 20, 22, 39, 65, 66

«

 

 

Розділ IV Журналу 5 і Журналу 5А. Аналітичні дані до рахунка 28 "Товари"

На 1 сторінці формату А4 х 1,5

 

5.1

Відомість аналітичного обліку запасів

На розвороті двох сторінок формату А4

Облік доходів і результатів діяльності

6

 

Журнал  6 за  кредитом  рахунків   70,   71, 72, 73, 74, 75, 76, 79

На 2 сторінках формату А4

 

 

Розділ II "Аналітичні дані про доходи"

Те саме

Облік власного капіталу та забезпечення зобов'язань

7

 

Журнал   7  за  кредитом  рахунків  40,  41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49

На 1 сторінці формату А4

 

7.1

Відомість аналітичних даних рахунка 42 "Додатковий капітал"

Те саме

 

7.2

Відомість аналітичних даних рахунка 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"

«

 

7.3

Відомість аналітичних даних рахунка 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів"

«

 

8

Відомість позабалансового обліку

На 1 сторінці формату А4

 

 

Головна книга

Аркуш формату А4

 

 

Реєстр депонованої заробітної плати

На 1 сторінці формату А5

 

 

Бухгалтерська довідка

На 1 сторінці формату А6

 

 

Аркуш-розшифровка

На 1 сторінці формату А5

На даному етапі розвитку бухгалтерського обліку в Україні важливе місце займає автоматизація збирання й обробки облікової інформації. Завдання автоматизації — підвищення якості роботи як бухгалтерів зокрема, так і всієї бухгалтерії в цілому. Звичайно, найбільша кількість помилок в обліку при паперовій технології виникає на етапі перенесення даних з одного регістру в іншій, а також при складанні різноманітних довідок і звітів.

Використання автоматизованого обліку дає змогу повністю убезпечитися від подібних помилок, оскільки, як правило, при автоматизованому обліку ведеться тільки один обліковий регістр, всі інші формуються автоматично, і ризик помилки при перенесенні даних між регістрами дорівнює нулю.
В Україні використовується значна кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найбільш популярні серед яких — "Парус", "Фінанси без проблем", "1С — Бухгалтерія", "Fin Expert" та ін.

Система "Парус" призначена для підготовки й обліку фінансово-господарських документів, накопичення інформації про здійснення господарських операцій на бухгалтерських рахунках, одержання внутрішньої і зовнішньої звітності підприємства. Використання даної системи дає змогу: готувати платіжні документи; виписувати рахунки на оплату і накладні на відпуск товарів; вести облік основних засобів, запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості, грошових коштів тощо; одержувати щомісячну звітність щодо руху засобів за відповідними рахунками; одержувати баланс підприємства та інші форми фінансової звітності.

Система "Fin Expert" — це професійна система реального часу для комп'ютерних мереж, яка призначена для великих підприємств з великими обсягами даних.

Система "1С — Бухгалтерія" є універсальною програмою. Основні її можливості полягають у тому, що вона передбачає: ведення синтетичного й аналітичного обліку стосовно потреб підприємства; ведення кількісного багатоваріантного обліку; одержання всієї необхідної звітності та різнорідних документів за синтетичним і аналітичним обліком; повну настроюваність (можливість доповнювати і змінювати план рахунків бухгалтерського обліку, систему проводок, ведення аналітичного обліку, форми первинних документів, форми звітності); автоматичний друк вихідних (первинних) документів.

Застосування в обліку діалогових режимів спілкування і видачі облікової інформації є однією з принципово нових якостей, властивих новій схемі узагальнення.

Діалогова форма ведення бухгалтерського обліку характеризується повною автоматизацією обробки і систематизації облікової інформації. Дані будь-якого рівня розробки можна отримати після відображення в обліку господарських операцій безпосередньо після введення її у базу даних.

Діалогова форма ведення бухгалтерського обліку передбачає автоматизоване виконання завдань у бухгалтерському обліку як у регламентному, так і в діалоговому режимі, забезпечує обмежений доступ як до первинної, так і до систематизованої інформації шляхом введення паролів, перевірки повноважень на доступ до інформації.

Діалогова форма ведення бухгалтерського обліку характеризується:

автоматизованою фіксацією всієї облікової інформації на машинних носіях, автоматизацією документування;

систематизацією, узагальненням і відображенням даних бухгалтерського обліку;

відображенням даних не тільки в друкованому вигляді, а й у вигляді відеограм;

автоматичним контролем вихідної інформації;

забезпеченням розшифрування будь-якого результативного показника з наведенням порядку застосованих у машині розрахунків і всієї вхідної інформації, використаної для розрахунків;

оперативним управлінням фінансовими, трудовими, матеріальними ресурсами підприємства;

здійсненням аналізу даних за їх введенням.

Останнім часом облік на багатьох підприємствах комп'ютеризовано. Однак ще зустрічаються і "рукописні" форми обліку через слабку забезпеченість ПЕОМ, а також через те, що бухгалтерським працівникам важко освоїти комп'ютерні програми і технології в умовах постійного розвитку програмного забезпечення.

Якщо раніше введення і виведення інформації з комп'ютера зводилося до діалогового заповнення бухгалтерських регістрів (журналів, карток тощо), то тепер введення даних більшою мірою підлаштовується під потреби програми, розробляються нові облікові регістри, які поліпшують функціонування облікової системи в цілому.

5. Організація обліку на  промислових підприємствах

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. бухгалтерський облік на підприємстві може вестись:

бухгалтером чи бухгалтерською службою на чолі з головним бухгалтером, які є штатними працівниками підприємства;

спеціалістом з бухгалтерського обліку, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

аудиторською фірмою чи централізованою бухгалтерією на договірних засадах;

власником або керівником підприємства (крім підприємств, звітність яких повинна оприлюднюватись).

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку на підприємстві відповідає за:

- дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- забезпечення  перевірки  стану бухгалтерського  обліку  у  філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємств.

Підприємство самостійно:

- визначає облікову політику;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

- може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

6.Облікова політика підприємства

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які   використовуються підприємством  для складання та подання фінансової звітності.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. підприємство самостійно визначає облікову політику.

Облікова політика формується керівником і головним бухгалтером, виходячи із загальних принципів методології та організації обліку й конкретних умов діяльності підприємства, та розкривається у примітках до фінансових звітів. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються статутні вимоги,  вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку,  або, якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій  звітності підприємства. Причини та сутність змін в обліковій політиці також необхідно розкривати у примітках до фінансових звітів.

Крім того, зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом Про облікову політику, який затверджується керівником підприємства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

68095. Мусор как проблема человечества. Борьба Домовёнка Кузи за чистоту родного города Днепропетровска 53 KB
  Цели урока: познакомить учащихся с проблемой переработки мусора и ликвидации свалок бытовых отходов воспитывать бережное отношение к своей планете любовь к природе научить будущие поколения сортировать мусор и собирать бытовые отходы в раздельные баки для будущей переработки и получения...
68096. Квіти в нашому житті 137.5 KB
  Сьогодні на уроці про славні квіти ми поведемо розмову будемо вчитися вживати їх у мовленні удосконалювати наші читацькі та графічні вміння. Перевірка домашнього завдання формування компетентності уміння вчитися Та не можна йти в гості без подарунка.
68097. Головна перспектива України не в Європі і не в Росії, а в самій Україні 129.5 KB
  Мета: Розширити та поглиблювати знання дітей про Україну рідну Батьківщину та країни Європи. Обладнання: Клас прикрашений квітами парти розставлені відповідно для роботи учнів в групах командах на дошці написана тема заходу перед дітьми велика карта Європи на якій добре видно Україну.
68098. КВН для учащихся 6-х классов 67.5 KB
  Цель: Воспитывать любовь предмету. Развивать познавательные интересы. Совершенствовать умение работать в команде. Повторение и закрепление учебного материала. Участники игры: Ведущий (учитель географии). Две команды игроков (учащиеся 6-х классов). Жюри(3-5учеников старших классов).
68099. Урок - КВН в 6 классе 47 KB
  Каждая команда состоит из 5 человек. Задание для капитанов: Какое значение имеют план местности и географическая карта для человека его хозяйственной деятельности Команда Горизонталь Какой пролив имеет больше воды Гудзонов или Мексиканский Ваше мнение. Команда Параллель Три самолета одновременно...
68100. КВК «Розумники і розумниці» 48.5 KB
  Мета заходу: узагальнити і систематизувати знання і навички учнів з трудового навчання; розвивати логічне мислення, пам’ять; виховувати інтерес до різноманітних видів рукоділля та прикладного мистецтва. Оформлення залу: плакати з зображеннями людей різних професій, приказок про працю.
68101. ІСТОРИЧНИЙ КВК СТАРОДАВНІ ЄГИПЕТ ТА МЕЖИРІЧЧЯ 74.5 KB
  Її називали Першою серед найвродливіших і правила вона Єгиптом 22 роки. Його називали великим завойовником який здійснив 17 військових походів і розширив територію Єгипту у 3 рази завоювавши Сирію Палестину і Нубію. Рамзес ІІ Ця жінка з ніжними рисами обличчя з лебединою шиєю великими видовженими очима...
68102. КВК – асорті 46.5 KB
  Команда вибирає капітана і назву виготовляє емблему готує вітання і домашнє завдання. Домашнє завдання командам: а випустите Математичну газету б придумати емблему кабінету математики в підготувати запитання супернику з курсу геометрії алгебри 67 класів. Два художники від кожної команди виконують такі завдання...