36138

МІЖБЮДЖЕТНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ

Лекция

Макроэкономика

Друга група видатки пов’язані з функціонуванням бюджетних установ які забезпечують мінімальні соціальні послуги гарантовані державою для всіх громадян України відповідно до норм та стандартів визначених державою середні школи лікарні широкого профілю клуби палаци культури бібліотеки стадіони тощо. Третя група видатки пов’язані з функціонуванням бюджетних установ які забезпечують гарантовані державою мінімальні соціальні послуги для окремих категорій громадян або видатки на виконання спеціальних програм потреба в яких...

Украинкский

2013-09-21

140 KB

34 чел.

юджетна система. Конспект лекцій. Тарнавська В.В..

ТЕМА 9. МІЖБЮДЖЕТНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ

Питання до семінарського заняття по темі 9:

  1.  Чинники та порядок закріплення доходів за бюджетами різного рівня.
  2.  Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин.
  3.  Інструменти бюджетного регулювання у взаємовідносинах місцевих бюджетів з Державним бюджетом
  4.  Міжбюджетні трансферти та їх класифікація.
  5.  Критерії та порядок розмежування доходів та видатків між окремими бюджетами.
  6.  Характер та форми взаємовідносин між бюджетами. Види субсидіювання: субсидії, субвенції, дотації.
  7.  Порядок виділення та використання окремих видів субсидіювання.

Самостійна робота:

Порядок виділення та використання окремих видів субсидіювання.

Фактори, що визначають порядок і пропорції розподілу доходів між бюджетами.

  1.  Чинники та порядок закріплення доходів за бюджетами різного рівня.

Нинішня система міжбюджетних відносин в Україні поєднує в собі як інструменти, що склалися в бюджетній практиці колишніх СРСР і УРСР, так і ті інструменти, які введені вже в період 90-х років. Розвиток і відновлення інструментів міжбюджетних відносин в Україні почалися лише після виведення в 1990 році місцевих бюджетів зі складу державного бюджету, а бюджетів місцевого самоврядування — зі складу бюджетів регіональних органів влади.

Вивчення й аналіз різних поглядів на місце міжбюджетних відносин у фінансовій і бюджетній системах держави, а також напряму їх удосконалення дають підстави для обґрунтування цілей і способів регулювання взаємодії між окремими ланками бюджетної системи держави.

Для розуміння сутності розподілу делегованих державних повноважень між різними рівнями місцевого самоврядування, можливо виділити три групи критеріїв.

Перша група — видатки, пов’язані з функціонуванням бюджетних установ, які забезпечують часткове виконання мінімальних соціальних послуг, гарантованих державою і розташованих найближче до споживачів (медичні пункти, амбулаторії, початкові школи, сільські та селищні клуби тощо).

Друга група — видатки, пов’язані з функціонуванням бюджетних установ, які забезпечують мінімальні соціальні послуги, гарантовані державою для всіх громадян України відповідно до норм та стандартів, визначених державою (середні школи, лікарні широкого профілю, клуби, палаци культури, бібліотеки, стадіони тощо).

Третя група — видатки, пов’язані з функціонуванням бюджетних установ, які забезпечують гарантовані державою мінімальні соціальні послуги для окремих категорій громадян, або видатки на виконання спеціальних програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України (школи-інтернати, спеціалізовані лікарні, обласні бібліотеки, театри, філармонії тощо).

Видатки першої групи забезпечуються радами міст, селищ, сіл відповідно до виділених державою бюджетних ресурсів.

Видатки другої групи в повному обсязі забезпечуються міськими радами міст обласного значення та районними радами, які виступають з цих питань від імені територіальних громад міст, селищ, сіл, що передали їм делеговані державні повноваження.

Видатки третьої групи забезпечуються в повному обсязі обласними радами.

До делегованих державних повноважень, які виконуються за рахунок коштів обласних бюджетів, належать:

1) освіта;

2) охорона здоров’я;

3) соціальний захист та соціальне забезпечення;

4) культура і мистецтво;

5) фізична культура і спорт.

До делегованих державних повноважень, які виконуються за рахунок коштів районних та міських міст обласного значення бюджетів, належить:

1) управління;

2) освіта;

3) охорона здоров’я;

4) соціальний захист та соціальне забезпечення;

5) житлово-комунальне господарство;

6) культура і мистецтво;

7) фізична культура і спорт.

Розподіл делегованих державних повноважень між районним бюджетом та бюджетами міст районного значення, селищ, сіл визначається районною радою.

Розподіл видатків між бюджетними установами одного типу здійснюється районною чи міською міста обласного значення радою пропорційно відповідно до узагальнених показників, визначених галузевими нормами та стандартами.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднува-
ти на договірних засадах власні кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) організацій і установ, що перебувають у комунальній
власності.

Міські ради міст обласного значення можуть передати частину делегованих державних повноважень районній раді. Районні ради можуть передати частину делегованих державних повноважень міській раді міста обласного значення. Ця передача здійснюється рішенням відповідної міської та районної ради і оформляється договором сторін. Договором передбачаються конкретні умови надання стороною, якій передаються повноваження, мешканцям міст обласного значення та районів, повноваження яких передаються, соціальних послуг відповідно до гарантованих державою норм та стандартів.

Якщо іншого не обумовлено спільною угодою, розмір переданих коштів на виконання делегованих повноважень пропорційний кількості користувачів суспільних послуг.

Міські ради міст обласного значення та районні ради можуть передати виконання частини власних повноважень обласній раді. Передача здійснюється за рішенням відповідних рад на договірних засадах.

Сільські, селищні та міські ради міст районного значення можуть передати всі або деякі свої повноваження районній раді чи іншій територіальній громаді.

Міські ради міст обласного значення та районні ради можуть передати частину делегованих державних повноважень обласній раді і, навпаки, обласна рада може передати частину делегованих державних повноважень міській раді міста обласного значення чи районній раді. Передача здійснюється за рішенням відповідних рад на договірних засадах.

При передачі функцій з виконання власних та делегованих державних повноважень від надавача до отримувача відповідні бюджетні ресурси передаються у вигляді трансферту відповідно до угоди. При цьому в доходній частині бюджету надавача передбачаються джерела забезпечення виконання функцій, розраховані по делегованих державних повноваженнях, а у видатковій частині бюджету передбачається трансферт до відповідного бюджету отримувача. У бюджеті отримувача в доходній частині передбачається відповідний трансферт, а у видатковій частині видатки на виконання переданих функцій або проектів.

У випадку, якщо на території міст обласного значення чи району розташовані бюджетні установи, що надають соціальні послуги загального призначення та утримуються безпосередньо з Державного бюджету України, з відповідного бюджету самоврядування надається трансферт до Державного бюджету України.

У випадку, якщо на території області розташовані бюджетні установи, що надають соціальні послуги спеціального призначення та утримуються безпосередньо з Державного бюджету України, з обласного бюджету надається трансферт до Державного бюджету України.

Процес децентралізації державної влади має супроводжуватися передаванням частини керівних повноважень по вертикалі управління, розширенням самостійності у вирішенні проблем соціально-економічного розвитку території місцевими органами влади.

У результаті даного процесу формується система органів управління потоками бюджетних ресурсів, до компетенції яких належить право вирішення питань про розміри, напрями, терміни, механізми використання цих ресурсів. Взаємозв’язок органів влади і управління виявляється в необхідності фінансування єдиних суспільних потреб, у кількісному і якісному розмежуванні бюджетних ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями і по вертикалі державного управління. У процесі перерозподілу фінансових ресурсів бюджетною системою виділяються такі основні типи відносин між бюджетами різних рівнів (схема):

1) розподіл витрат відповідно до розподілу повноважень між виконавчою державною владою та органами місцевого самоврядування;

2) забезпечення місцевих бюджетів дохідними джерелами для виконання власних і делегованих державою фінансових зобов’язань;

3) перерозподіл через Державний бюджет фінансових ресурсів від «багатих» у фінансовому розумінні регіонів «бідним»;

4) формування умов для збільшення зацікавленості органів місцевого самоврядування в мобілізації доходів;

5) використання у процесі виконання бюджету різних форм і методів взаємодії між Державним і місцевим бюджетами.

Схема 9.1. Сфера дії міжбюджетних відносин в Україні

Саме ця взаємозалежність, що виникає між бюджетами різного рівня, а також органами влади одного рівня з приводу перерозподілу і використання фінансових ресурсів, відображає сферу дії міжбюджетних відносин.

2.Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин

Економічний фактор виникнення та існування міжбюджетних відносин полягає у тому, що для виконання функцій, покладених законодавством України на державу, Автономну Республіку Крим та територіальні громади, які реалізували своє право, утворивши органи місцевого самоврядування, потрібні відповідні кошти. Ці кошти формуються у вигляді Державного бюджету та місцевих бюджетів, які є складовими бюджетної системи України. Згідно із статтею 95 Конституції України, бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. У процесі здійснення такого розподілу суспільного багатства між державою, територіальними громадами та окремими громадянами виникають специфічні міжбюджетні відносини. Правове регулювання цих міжбюджетних відносин здійснюється Бюджетним кодексом України та іншими нормами законодавства України, що приймаються у відповідності до цього Кодексу.

Міжбюджетні відносини — відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Виникнення та існування міжбюджетних відносин як різновиду публічних відносин в Україні зумовлюється політичними, економічними та правовими факторами. Стаття 140 Конституції України гарантувала право територіальних громад — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста, — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, здійснюючи місцеве самоврядування.

Суб'єктами міжбюджетних відносин виступають органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, які беруть участь у міжбюджетних відносинах від імені держави, Автономної Республіки Крим та відповідних територіальних громад з приводу розподілу і перерозподілу бюджетних коштів між різними бюджетами.

Побудова всіх міжбюджетних відносин ґрунтується на принципах бюджетної системи України, викладених у статті 7 цього Кодексу, зокрема, — на принципі самостійності бюджетів. Згідно з цим принципом Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними: держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. А органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується, зокрема, закріпленням за ними відповідних джерел доходів. Згідно із статтею 142 Конституції України, держава приймає участь у формуванні доходів бюджетів органів місцевого самоврядування, фінансово підтримуючи місцеве самоврядування. Крім того, відповідно до статті 143 Конституції України, органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. При цьому держава зобов'язується фінансувати здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків.

Отже, при реалізації наведених вище положень Конституції України, держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади стають суб'єктами міжбюджетних відносин. Об'єктом міжбюджетних відносин при цьому виступають суспільні багатства, що підлягають розподілу та перерозподілу між державою, територіальними громадами та громадянами.

Основна мета регулювання міжбюджетних відносин полягає у забезпеченні відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень. При цьому застосовуються встановлені законодавством України методи розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, необхідних для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України для органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Основні завдання регулювання міжбюджетних відносин полягають у наступному:

а) досягнення відповідності між видатками і доходами бюджетів усіх рівнів;

б) забезпечення відповідності у надходженні доходів з потребами у видатках бюджетів усіх рівнів;

в) створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів;

г) узгодження та ув´язка обсягів одержаної фінансової допомоги у формі міжбюджетних трансфертів з конкретними зусиллями щодо мобілізації доходів;

д) забезпечення вирівнювання бюджетів фінансовими ресурсами на рівні гарантованого державою мінімуму соціальних послуг на одного жителя кожного населеного пункту.

Інструменти бюджетного регулювання у взаємовідносинах місцевих бюджетів з Державним бюджетом

В Україні традиційно використовують такі інструменти бюджетного регулювання:

власні доходи;

відсоткові відрахування від загальнодержавних податків і доходів (регулюючі і закріплені доходи);

бюджетні трансферти (бюджетні дотації, субсидії і субвенції, вилучення коштів до Державного бюджету України, міжбюджетні взаєморозрахунки);

бюджетні позички.

Власні доходи — це доходи (податкові і неподаткові надходження), що формуються і використовуються місцевими органами влади на підвідомчій їй території. Перелік власних доходів в Україні законодавчо не визначений (крім деяких місцевих податків і зборів). Тому органи місцевого самоврядування повинні самостійно планувати власні доходи і постійно прагнути до збільшення їхньої частки в загальній сумі надходжень.

Відповідно до наведеної класифікації відсоткові відрахування передбачають надходження в місцеві бюджети частини загальнодержавних податків і доходів, що стягуються на даній території. Залежно від розміру надходжень до місцевого бюджету в процентному відношенні (повний чи частковий) загальнодержавні доходи (податки і збори) можна розділити на закріплені і регулюючі.

Закріплені доходи — це доходи, що цілком у визначеній частині закріплюються за тим чи іншим бюджетом. Перелік закріплених доходів місцевих бюджетів України визначається законодавством.

Регульовані доходи — це доходи, що на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регульованих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві органи влади. Перелік регульованих доходів уточнюється в процесі прийняття щорічних законів про Державний бюджет України. З інструментом регульованих доходів тісно пов’язаний ще один інструмент міжбюджетних взаємовідносин — нормативи відрахувань від регульованих доходів.

Бюджетні дотації — це трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня місцевим бюджетам нижчого адміністративного рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і витрат. Дотація не може мати цільового призначення. Вона може вважатися одним з дохідних джерел місцевих бюджетів, що використовують її на цілі, визначені органами місцевого самоврядування.

Бюджетні субсидії — це трансферні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат. Обсяги бюджетних субсидій, що надаються тій чи іншій території у принципі мають бути зв’язані з обсягами її витрат на фінансування делегованих повноважень.

Під бюджетною субвенцією розуміють трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат і які підлягають обов’язковому поверненню у випадку нецільового використання. Бюджетні субвенції необхідно спрямовувати в місцеві бюджети розвитку, тому що вони мають стати основною формою державної фінансової підтримки інвестиційної діяльності місцевих органів влади. Обсяги надання бюджетних субвенцій мають визначатися для кожної територіальної одиниці з урахуванням цілей державної регіональної фінансової політики, зближення і вирівнювання рівнів розвитку окремих регіонів України.

Міжбюджетні трансферти та їх класифікація.

У Бюджетному кодексі України передбачений соціальний механізм міжбюджетних трансфертів, що, у свою чергу, базуються на фінансових нормативах бюджетного забезпечення і відповідних  коефіцієнтів, що коригують.

У Державному бюджеті України передбачені такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:
— дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;
— субвенція на здійснення програм соціального захисту;
— субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;
— субвенція на виконання інвестиційних проектів;
— інші субвенції.

Обсяг дотації вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення та районних бюджетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів, затверджуються у Державному бюджеті України.

Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення і районним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків, перелік яких визначено відповідними статтями Бюджетного кодексу України, і який обраховано із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів. Розподіл обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів, між бюджетами міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення і районними бюджетами, визначається на основі формули, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів повинна враховувати такі параметри:
— фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;
— кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;
— індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району;
— прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, і прогноз доходів, закріплених відповідними статтями Бюджетного кодексу України, — для районних бюджетів;
— коефіцієнт вирівнювання.

У разі внесення змін до формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів на плановий бюджетний період проект таких змін та аналітичні розрахунки і порівняльні таблиці щодо впливу запропонованих змін подаються разом з проектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України.

Обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначається із застосуванням індексу відносної податкоспроможності бюджету міста чи району на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди.

Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці порівняно з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешканця. Для визначення індексу відносної податкоспроможності відповідних бюджетів використовується кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування, встановлених відповідними статтями Бюджетного кодексу України. При визначенні індексу відносної податкоспроможності кошик доходів місцевого самоврядування збільшується на суму втрат у доходах, що виникли внаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад.

Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж раз на три роки.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою обсягу дотації вирівнювання і визначається в межах від 0,60 до одиниці. При цьому загальний обсяг коштів, на який зменшується сума дотацій вирівнювання, є тотожним загальному обсягу коштів, на який зменшується сума коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів у разі застосування коефіцієнта вирівнювання. Законом України "Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань" визначено, що в районному бюджеті можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти:

— дотація вирівнювання бюджетам місцевого самоврядування;
— кошти, що передаються до районного бюджету з бюджетів місцевого самоврядування;
— додаткова дотація на вирівнювання диспропорцій, пов'язаних із нерівномірністю мережі бюджетних установ;
— інші дотації;
— субвенції на виконання інвестиційних проектів;
— інші субвенції.

У бюджеті місцевого самоврядування можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти:
— дотація вирівнювання із районного бюджету;
— кошти, що передаються до районного бюджету;
субвенції:
а) субвенції на утримання об'єктів спільного користування;
б) субвенції на ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;
в) інвестиційні субвенції на будівництво або реконструкцію об'єктів спільного користування;
г) субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
ґ) інші субвенції.

Окремі видатки місцевих бюджетів на здійснення програм соціального захисту, передбачені Бюджетним кодексом, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Надання державою податкових пільг, що зменшують доходи бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень, має супроводжуватися внесенням змін до закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період, що передбачають надання субвенції на компенсацію відповідних втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Субвенція на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування надається з одного місцевого бюджету іншому для компенсації цих видатків. Умови утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування та надання субвенції визначаються на договірних засадах між надавачем субвенції та її отримувачем.

Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів надаються з Державного бюджету України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя з їх подальшим перерозподілом для бюджетів місцевого самоврядування. Такі субвенції надаються на засадах конкурентості між бюджетами місцевого самоврядування та передбачають фінансову участь бюджету отримувача субвенції у здійсненні програми чи проекту. Органи місцевого самоврядування, у яких середньорічний фактичний обсяг видатків на утримання бюджетних установ за три останні бюджетні періоди менший за обсяг, визначений згідно з фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, мають пріоритетне право на отримання субвенції на виконання інвестиційних проектів. Основні засади надання субвенцій визначаються окремим законом, порядок та умови їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України, а обсяг субвенцій на наступний бюджетний період визначається законом про Державний бюджет України.

Субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад можуть передбачатися в складі їх бюджетів у разі, якщо інший орган державної влади чи місцевого самоврядування може виконати цю функцію ефективніше. Умови та порядок надання такого виду субвенцій визначаються відповідною угодою сторін.

Також на підставі договору між надавачем субвенції та її отримувачем надаються субвенції на виконання інвестиційних проектів з одного місцевого бюджету іншому. Дотація вирівнювання та субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного бюджету України органами Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення і районним бюджетам. Перерахування коштів, що передаються до Державного бюджету України з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва і Севастополя, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, районних і обласних бюджетів, забезпечується відповідними органами Державного казначейства України.

Порядок перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.

Критерії розмежування видатків і доходів між окремими бюджетами

Критерії розмежування видів видатків між бюджетами будується на основі принципу субсидіарності, з урахуванням повноти надання бюджетних послуг та їх наближення безпосередньо до споживача.

Відповідно до критеріїв видатки поділяються на такі групи:

До першої групи видатків, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст, та їх об’єднань, належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, що забезпечують необхідне першочергове надання соцпослуг, гарантованих державою, і розташовані найближче до споживачів;

До другої групи ,що здійснюються з бюджетів міст республіканського АРК та міст обласного значення, а також районних бюджетів, належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, що забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих для всіх громадян України;

До третьої групи видатків, що здійснюються з бюджету АРК та обласних бюджетів, належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, що забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

Розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами починається з розподілу видатків. Оскільки бюджет є фінансовою базою держави, то в основі розмежування видатків лежить визначення меж функцій між окремими рівнями державної влади й управління. Розподіл видатків може ґрунтуватися на двох принципах: відомчій підпорядкованості і територіальному розташуванні об’єктів фінансування.

Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб’єкт бюджетного фінансування отримує кошти з того бюджету, який відповідає рівню органу управління цим суб’єктом (наприклад НУ ім. Т.Г.Шевченка фінансується з ДБ)

Принцип територіального розташування означає, що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб’єкт господарювання. На даний час основним є принцип відомчої підпорядкованості.

У процесі розмежування доходів вирішуються такі завдання:

забезпечення збалансованості кожного бюджету;

забезпечення рівномірності надходження коштів до бюджету протягом бюджетного року;

забезпечення необхідними коштами покриття усіх видатків окремих ланок бюджетної системи, згідно з програмами економічного та соціального розвитку.

Розподіл доходів є похідним від розподілу видатків і має в своїй основі такі принципи:

Забезпечення надійної фінансової бази для фінансування закріплених видатків;

Встановлення залежності між зусиллями органів влади й управління та формування доходів відповідних бюджетів;

Встановлення заінтересованості місцевих органів влади у пошуку і мобілізації фінансових ресурсів і недопущення адміністративного вилучення доходів для бюджетів вищого рівня.

У процесі виконання бюджетів основними є зовнішні бюджетні потоки - вхідні і вихідні. Разом з тим існують і взаємовідносини між окремими ланками бюджетної системи - внутрішніми бюджетними потоками, які відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами.

Характер та форми взаємовідносин між бюджетами. Види субсидіювання: субсидії, субвенції, дотації.

Система бюджетного вирівнювання  це  щомісячні перерозподілення загальнодержавних централізованих фінансів між різними ланками бюджетної системи, з метою збалансувати бюджети на рівні необхідного для ліквідації активного дефіциту і для виконання місцевими органами їхніх функцій.

Бюджетне вирівнювання здійснюється вищими органами. Перерозподіл доходів у процесі бюджетного вирівнювання проводять з обліком соціального, демографічного, природного, екологічного, економічного стану відповідної адміністративної території, з метою подолання нерівності між бюджетами різних рівнів.

Дотація - (dotatіo - від лат. "дарунок") це повна сума коштів , що виділяється на безповоротній основі з бюджету вищого рівня в бюджет нижчого рівня.

Субвенція - сума коштів, що виділяється з бюджету вищого рівня в бюджет нижчого і має цільове призначення як правило для здійснення фінансових заходів на спільній основі. У випадку порушення цільового використання цих засобів - підлягає поверненню.

Субсидія (subsіdіum - від лат. "допомога", "підтримка") - сума засобів, що виділяється з бюджету вищого рівня в нижчий, підлягає поверненню у випадку порушення цільового використання.

Відмінність субвенції від субсидії полягає в тому, що субвенція передбачає виділення засобів у бюджет нижчого рівня з вищого рівня для здійснення спільного фінансування заходів. А субсидія припускає фінансування недостачі засобів місцевого бюджету вищестоящим бюджетом.

Вилучення засобів з бюджету - явище, зворотної дотації, тобто  передача засобів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня в бюджет вищого рівня.

Бюджетні позички - надання засобів з бюджетів вищого рівня в бюджети нижчого рівня на покриття тимчасового касового розриву (невідповідність у часі фінансування витрат і надходження доходів). Бюджетні позички мають такі ознаки:

- безпроцентний характер;

- погашення позичок до закінчення бюджетного року.

Позички видаються органами влади або керування тільки безпосередньо підлеглим їм органам.

Взаємні розрахунки - передача засобів з одного бюджету в іншій у зв'язку з перерозподілом між ними доходів або витрат після твердження бюджетів. При такому перерозподілі виникає надлишок засобів в одному бюджеті і недолік (у такому ж розмірі) в іншому.

По характері взаємин між бюджетами: вони можуть бути договірними або обов'язковими. По напрямках проведення взаємні розрахунки розподіляють на вертикальні і горизонтальні. В Україні існують тільки вертикальні взаєморозрахунки. Субсидування і бюджетні позички здійснюються на договірній основі, вилучення засобів і взаємні розрахунки - в обов'язковому порядку.  

Порядок надання міжбюджетних трансфертів. 

Дотація вирівнювання й субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного бюджету України органами Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам міст Києва й Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим і міст обласного підпорядкування й районних бюджетів. Перерахування коштів, які передаються в Державний бюджет України з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва й Севастополя, бюджетів міст республіканського підпорядкування, районних і обласних бюджетів, забезпечується наступними органами Державного казначейства України.

Порядок перерахування дотації вирівнювання й субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, які передаються в Державний бюджет України з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України й повинні забезпечити своєчасність, рівномірність, гарантованість повноту перерахування трансфертів.

Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів

Міжбюджетні трансферти з державного бюджету місцевим бюджетам перераховуються з рахунків державного бюджету органами Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення і районним бюджетам, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти. Перерахування коштів, що передаються до державного бюджету з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва і Севастополя, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, районних і обласних бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, забезпечується відповідними органами Державного казначейства України.

Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам (включаючи бюджети районів у містах), коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України і мають забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.

Перерахування дотації вирівнювання з державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за нормативами щоденних відрахувань, які визначаються законом про Державний бюджет України, від кошика доходів державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів, що надходять на аналітичні рахунки обліку доходів державного бюджету на відповідній території, та коштів, що передаються до державного бюджету з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва і Севастополя, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, районних і обласних бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти. Якщо за нормативами щоденних відрахувань не забезпечується отримання місячної суми дотації вирівнювання відповідно до розпису Державного бюджету України, Державне казначейство України перераховує недоотриману місячну суму дотації вирівнювання із загального фонду державного бюджету не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Перерахування коштів до державного бюджету (міських і районних бюджетів) з відповідних місцевих бюджетів здійснюється органами Державного казначейства України за рахунок фактичних надходжень кошика доходів відповідних місцевих бюджетів згідно з нормативами щоденних відрахувань, визначених законом про Державний бюджет України (рішенням міської чи районної ради про місцевий бюджет). Обсяг перерахування зазначених коштів за нормативами щоденних відрахувань наростаючим підсумком з початку року не може перевищувати однієї дванадцятої річної суми, визначеної законом про Державний бюджет України (рішенням міської чи районної ради про місцевий бюджет), помноженої на кількість місяців у звітному періоді.

З метою стимулювання місцевих органів влади до нарощування доходів бюджету здійснюється перерахування до загального фонду місцевих бюджетів 50 відсотків надходжень податку на прибуток підприємств та акцизного податку понад річні розрахункові обсяги, визначені у законі про Державний бюджет України за загальним фондом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету може здійснювати розподіл та перерозподіл обсягів субвенцій та додаткових дотацій з державного бюджету місцевим бюджетам (крім додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів) між місцевими бюджетами у межах загального обсягу відповідних субвенцій та додаткових дотацій. При цьому обсяги субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту можуть перерозподілятися відповідно до частини шостої статті 102 цього Кодексу

Порядок виділення та використання окремих видів субсидіювання

Субсидія – це адресна безготівкова допомога держави сім’ї, що виділяється з державного бюджету на погашення витрат з оплати житлово-комунальних послуг. Вона належить до безповоротної державної допомоги і ніяк не залежить від форми власності житла.

З метою подальшого підвищення ефективності Програми житлових субсидій Кабінетом Міністрів України 6 липня 2011 року прийнято постанову № 774 „Про удосконалення порядку призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива"

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 774, яка набрала чинності з 23.07.2011 (з дня опублікування), запроваджено подальше спрощення умов призначення житлових субсидій та врегульовано деякі найбільш проблемні питання, які впливали на можливість малозабезпечених родин оформити субсидію.

Зокрема, надано право громадянам, які мають нереструктуризовану заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, що утворилася до 1 грудня 2006 року, отримувати субсидії.

Комісіям при місцевих органах виконавчої влади дозволено приймати безстрокові рішення про призначення житлових субсидій на загальну житлову площу сім'ям, які складаються з непрацездатних осіб, до зміни обставин у таких сім'ях (зміна складу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, їх сімейного стану, працевлаштування таких осіб або виникнення в них інших джерел доходів). Це дозволить запобігти зайвому обстеженню таких сімей при кожному звернені за призначенням субсидії та спростити роботу комісій.

Врегульовано питання щодо призначення субсидій сім'ям, в яких член родини відсутні тривалий час (працюють або навчаються в іншому регіон перебувають на лікуванні чи в місцях позбавлення волі). Відтепер кількість осіб, виходячи з якої призначається субсидія за наявності засобів обліку комунальних послуг, визначається з урахуванням підтверджуючих документів про тимчасову відсутність зареєстрованих осіб, в окремих випадках - на підставі обстеження умов проживання.

Спрощено також деякі питання щодо врахування майнового стан громадян. Зокрема, при призначенні субсидій не будуть враховуватись транспортні засоби вітчизняного виробництва, які перебувають в експлуатації протягом більш як 10 років з дати випуску, та інші транспортні засоби, що перебувають в експлуатації протягом більш як 15 років з дати випуску.

З метою забезпечення своєчасного прийняття рішень про призначення житлових субсидій у випадках, коли необхідно зібрати додаткову інформацію про сім'ю, установлено 15 - денний строк для надання такої інформації органами БТІ, ДАІ, ДПС тощо у відповідь на запити органів праці та соціального захисту населення.

Поширено можливість призначення житлових субсидій на опалювальний період на випадки, коли плата за опалення нараховується за двоставковим тарифом. Зазначене зробить більш доступним і прозорим механізм призначень субсидій у таких випадках.

14 липня 2010 р. Урядом схвалено постанову № 621 «Про посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг», якою передбачено зменшення обов'язкової плати за житлово-комунальні послуги, зокрема:

- для працюючих громадян з 20% на 15%;

- для непрацездатних пенсіонерів, які зареєстровані та проживають самі, з 15% на 10%.

Крім того, змінами, внесеними до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій, зменшено кількість документів, які необхідно надавати для призначення субсидії, а саме: довідку про забезпеченість громадян житловою площею та комунальними послугами надавати не потрібно, оскільки цю інформацію повинна надавати житлова організація.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2010 р. № 202 „Про організацію роботи органів праці та соціального захисту населення з питань призначення населенню житлових субсидій” затверджена спрощена форма заяви та декларації, які, після заповнення, необхідно надати до філії відділу субсидій у житлову організацію або в районне управління праці та соціального захисту населення.

На призначення субсидії мають право всі громадяни, 15% або 10% середньомісячного сукупного доходу яких не перевищує розмір плати за житлово-комунальні послуги (постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1156 „Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії” із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2010 р. № 621 „Про посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг”).

Тема 9.Міжбюджетні взаємовідносини/ Бюджетна система/Тарнавська В.В.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

67934. Реакции иммунитета: реакция агглютинации, реакция преципитации 242 KB
  Цель: Владеть техникой постановки реакции агглютинации и реакции преципитации для диагностики инфекционных заболеваний. Модуль 1. Морфология и физиология микроорганизмов. Инфекция. Иммунитет. Содержательный модуль 9. Реакции иммунитета.
67936. Реакции иммунитета: реакция связывания комплемента, реакция лизиса 85 KB
  Цель: Овладение техникой постановки реакции связывания комплемента и реакции лизиса. Реакции иммунитета. Реакции иммунитета используются при диагностических и иммунологических исследованиях у больных и здоровых людей.
67937. Учение об иммунитете. Серологические реакции с меткой 112 KB
  Иммунохимические методы анализа, основанные на специфическом связывании определяемого соединения соответствующими антителами, широко вошли в аналитическую практику и используются в различных областях медицины, сельского хозяйства, микробиологической и пищевой промышленности...
67938. Иммунные сыворотки. Реакция нейтрализации 76 KB
  Иммунные сыворотки. Титрование антитоксической сыворотки. Иммунные сыворотки это иммунобиологические препараты содержащие готовые антитела которые имеют способность нейтрализовать действие патогенных микроорганизмов и продукты их жизнедеятельности.
67939. Вакцины. Учение о фагоцитозе 77.5 KB
  Вакцины. Вакцины это иммунобиологические препараты которые предназначены для создания активного специфического иммунитета. Кроме того вакцины могут быть использованы для лечения инфекционных болезней.
67940. Химиотерапевтические препараты. Антибиотики 81 KB
  В основе выборочного действия антибиотиков лежат возникшие в процессе эволюции структурные и биохимические отличия двух основных групп клеточных организмов: прокариотов и эукариотов. Действие антибиотиков на микробы связано с их способностью угнетать биохимические реакции происходящие в микробной клетке.
67941. Генетика микроорганизмов. Морфология и физиология микроорганизмов 69 KB
  Ядерные структуры бактерий имеют характерное морфологические признаки отличающее их от ядер эукариотических клеток; их образуют так называемые хроматиновые тельца или нуклеотиды лишенные оболочки и включающие в себя почти всю ДНК бактерий. В клетках бактерий содержится два типа нуклеиновых кислот...
67942. Грамположительные кокки (стафилококки и стрептококки) 91 KB
  Семейство Micrococcaceae, род Staphylococcus. Все виды стафилококков представляют собой округлые клетки диаметром 0,5-1 мкм. В мазке располагаются обычно несимметричными гроздьями («гроздья винограда»), но встречаются одиночные клетки, пары клеток. Грамположительны.