36455

ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНА ПІДГОТОВКА

Шпаргалка

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Основні завдання зв’язку. Засоби та види зв’язку. Основні вимоги до зв’язку. Основними задачами зв'язку є: забезпечення стійкого зв'язку з вищим штабом та своєчасного приймання сигналів бойового управління; забезпечення управління підлеглими військами в будь яких умовах обстановки; забезпечення передач i сигналів та своєчасне попередження та повідомлення військ про безпосередню загрозу застосування противником ЗМЗ та повітряного противника; забезпечення обміну інформацією між взаємодіючими з’єднаннями частинами підрозділами;...

Украинкский

2013-09-22

14.51 MB

156 чел.

red54;;;;;;ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ВИПУСКНОГО ЕКЗАМЕНУ

„ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНА ПІДГОТОВКА"

Теоретичні питання.

  1.  Основні завдання зв’язку. Засоби та види зв’язку. Основні вимоги до зв’язку.

Зв'язок є  основним  засобом управління військами та зброєю.  Він виконує задачі по обміну всіма видами інформації.

Основними задачами зв'язку є:

  •  забезпечення  стійкого  зв'язку  з  вищим штабом та своєчасного приймання сигналів бойового управління;
  •  забезпечення  управління підлеглими військами в будь яких умовах обстановки;
  •  забезпечення  передач i  сигналів  та  своєчасне попередження та повідомлення військ про безпосередню загрозу застосування  противником ЗМЗ та повітряного противника;
  •  забезпечення обміну інформацією між взаємодіючими  з’єднаннями, частинами, підрозділами;
  •  передача розпоряджень  та  отримання повідомлень  по  спецiально-технiчному та тиловому забезпеченню бойових дій військ;
  •  передача i прийом метео-даних i сигналів єдиного часу;
  •  обмін даними в АСУВ.

Для організації зв’язку та АСУВ застосовуються наступні засоби електрозв’язку :

І. Каналоутворювальні засоби зв’язку

  •  радіозасоби зв’язку.
  •  космічні засоби  зв'язку.
  •  радіорелейні засоби  зв'язку.
  •  тропосферні засоби  зв'язку.
  •  проводові засоби  зв'язку.

ІІ. Кінцеві засоби зв’язку

  •  комутатори,
  •  кроси каналів  та  абонентів, 
  •  автоматичні телефонні станції, 
  •  сервери локальних комп’ютерних мереж), 
  •  спеціальні засоби зв’язку ( апаратура засекречування, кодування, шифрування), 
  •  допоміжні засоби, 
  •  кінцеві телефонні та телеграфні апарати.

ІІІ. Рухомі засоби  звязку (Фельд'єгерсько-поштовий  зв'язок).

ІV.Сигнальні засоби  зв'язку.

  •  зорові;
  •  звукові;
  •  інфрачервоні;
  •  радіотехнічні.

Основним  засобом  зв'язку  є той, який в даних обставинах найбільш  повно забезпечує вимоги управління військами, а з метою забезпечення неперервності управління - засоби зв'язку використовуються комплексно.

Сумісним використання вище перелічених засобів зв’язку утворюються наступні види зв’язку (канали зв’язку)

  •  ТЕЛЕФОННИЙ
  •  ТЕЛЕГРАФНИЙ
  •  ПРЕДАЧИ ДАНИХ
  •  ФАКСИМІЛЬНИЙ
  •  ВІДЕОТЕЛЕФОННИЙ.

Вимоги до зв’язку

Для успішного виконання задач управління військами, зв’язок повинен забезпечувати виконання ряду вимог:

  •  своєчасність;
  •  надійність;
  •  швидкість;
  •  достовірність;
  •  прихованість.

  1.  Основні принципи організації провідного зв’язку з вищестоящим штабом взаємодіючими та приданими підрозділами.

Для організації провідного зв’язку в МБ потрібно чітко знати основні тактичні положення наступального та оборонного бою механізованого батальйону

Проводовий зв’язок  організується :

  •  в обороні;
  •  при наступі сходу — в вихідному районі;
  •  при наступі з положення  безпосереднього дотику з противником до початку атаки.
  •  в ході наступальною бою на рубежах запеклого опору противника та відбиття його контратак;
  •  в інших випадках коли по умовам обстановки мається можливість її встановлення. .

КСП батальйону обладнується за ротами першого ешелону або в районі опорного пункту роти другого ешелону батальйону на віддалені 2 км. від переднього краю противника.

КСП роти обладнується, як правило, в глибині опорного пункту на віддаленні до 800 м. від свого переднього краю, в такому місці де забезпечується спостереження за місцевістю перед фронтом і на флангах оборони роти, та зручність управління підрозділами.

Розробка схеми провідного зв’язку в інтересах начальників служб.

Основним способом організації проводового  зв’язку в механізованому батальйоні є направлення з кожним підпорядкованим підрозділом.

Провідний зв’язок з командиром та штабом механізованої бригади здійснюється розпорядженням по зв’язку штабу бригади та забезпечується силами та засобами вузла зв’язку механізованої бригади кабелем П-274М по направленню.

Від командно спостережувального пункту МБ провідний зв’язок організується і забезпечується силами вузла зв’язку  механізованого батальйону по направленням з:

  •  командирами механізованих рот;
  •  командиром танкової роти;
  •  командиром мінометної роти;
  •  командиром гранатометного взводу;
  •  командиром зенітно-ракетного взводу;
  •  командиром розвідувального взводу;
  •  командиром інженерно-саперного взводу;
  •  командиром роти забезпечення;
  •  начальником медичного пункту;

Провідний зв’язок з батальйонним медичним пунктом, ротою  забезпечення(батальйонний пункт боєживлення) організується по одній лінії провідного зв’язку.

Провідний зв’язок з сусідами своєї бригади здійснюється через ВЗ КП  механізованої бригади.

Провідний зв’язок між сусідніми по фронту підрозділами прокладається по принципу—від правового сусіда до лівого.

Для забезпечення провідного зв’язку від КСП  МБ до механізованої роти призначаються начальники направлень зв’язку. З цією метою із складу вузла  зв’язку  МБ  їм виділяється по 2-3 катушки з кабелем П-274М і одному телефонному апарату ТА-57. 

Кількість кабелю, яка необхідна для прокладки ліній між КСП МБ та КСП  мр визначається відстанню, яка вимірюється по карті по маршруту прокладання з додатком 15% довжини на нерівність місцевості.

  1.  Способи організації радіозв’язку

Радіозв'язок є найважливішим, а в більшості випадків і єдиним засобом зв'язку, який може забезпечити управління військами в складних умовах а також при знаходженні командирів (штабів) під час руху..

Зв'язок радіозасобами може бути організований по радіомережах, радіонапрямках, а якщо використовуються частотно - адаптивні радіолінії - способом " абонентська група ".

В ТЛУ радіозв’язок організовується, як правило, по радіомережах, але з частинами (підрозділами), які виконують найбільш відповідальні завдання, можливе застосування і радіонапрямків.

1. РАДІОНАПРЯМОК (Р/Н) - спосіб організації радіозв'язку між двома пунктами управління (командирами, штабами).

У залежності від призначення, радіонапрямки можуть бути - постійно діючими, черговими, резервними або прихованими.

Зв'язок по р/н може здійснюватись на одній (симплексна робота) або двох (дуплексна робота) частотах.

Перевагами організації зв'язку по радіонапрямку (порівняно з радіомережею) є:

 а) швидкість і простота встановлення зв'язку;

б) більша надійність і прихованість радіозв'язку, особливо під час використання лінійних або індивідуально - лінійних позивних, або коли робота ведеться без позивних;

в) можливість ефективного застосування антен спрямованого випромінювання, що дозволяє значно збільшити дальність зв'язку;

г) більша перепускна здатність (в розрахунку на одного кореспондента).

 Недоліками організації зв'язку за радіонапрямком є:

 а) підвищені затрати радіозасобів на ПУ старшого штабу і частот для зв'язку;

б) зниження мобільності вузлів зв'язку ПУ, внаслідок розгортання на ньому великої кількості радіозасобів.

Спосіб організації зв'язку за радіонапрямком застосовується, насамперед в тих випадках, коли виникає необхідність в отриманні особливо важливого зв'язку.

Крім того, р/н у даний час є основним способом, який дозволяє застосувати апаратуру ЗАЗ телеграфного літеродрукувального зв'язку.

2. РАДІОМЕРЕЖА (Р/М) - спосіб організації зв'язку радіозасобами між трьома і більше ПУ (командирами, штабами).

Так як і р/н, р/м можуть бути постійно діючими, черговими, резервними і прихованими з аналогічним призначенням, яке розглянуто раніше.

Склад р/м визначається в кожному окремому випадку за її призначенням. Як правило, при двосторонньому обміні одна р/м не повинна мати більше 4 - 5 радіостанцій, однак у тих р/м, де зв'язок підтримується передачею коротких команд, розпоряджень, донесень і сигналів, кількість радіостанцій може бути значно більшою (танкові, авіаційні р/м, деякі р/м взаємодії та інші).

Робота по р/м в залежності від призначення може бути організована на загальній або різних частотах приймання та передачі, на одній викликчій і декількох робочих частотах, на частотах передавачів (комбінована р/м), на частотах чергового приймання.

Перевагами р/м є:

 а) можливість циркулярної передачі інформації кореспондентам р/м;

б) менші затрати радіозасобів на ПУ старшого штабу і частот.

 До недоліків р/м можна віднести:

 а) неможливість застосування антен спрямованого випромінювання, внаслідок чого знижується прихованість радіозв'язку та його дальність;

б) менша перепускна спроможність (в розрахунку на одного кореспондента).

3. АБОНЕНТСЬКА ГРУПА - спосіб організації зв'язку радіозасобами між декількома ПУ (командирами, штабами), з використанням частотно-адаптивних радіостанцій які працюють на групі призначених однаково доступних частот.

Однаково доступними є такі частоти, використання яких можливе будь-яким кореспондентом абонентської групи.

В абонентській групі одночасно може утворюватись декілька р/н з можливістю пріоритетного і циркулярного виклику кореспондентів головною радіостанцією абонентської групи.

Застосування цього способу можливе лише за умови наявності у військах зв'язку радіостанцій комплексу "Арбалет".

  1.  Способи організації радіорелейного та тропосферного зв’язку.

Радіорелейний зв’язок забезпечує високоякісні дуплексні каналах звязку, які практично мало залежать від пори року й часу доби, стану погоди та атмосферних перешкод.

При організації радіорелейного зв'язку необхідно враховувати залежність його від рельєфу місцевості, що вимагає ретельного вибору траси ліній радіорелейного зв'язку, неможливість роботи або значне зменшення відстані дії радіорелейних станцій під час руху, можливість перехвату передач і створення радіоперешкод противником.

Радіорелейний зв'язок може бути організований напрямком, мережі та осі.

 1 НАПРЯМОК РАДІОРЕЛЕЙНОГО ЗВ'ЯЗКУ - спосіб організації радіорелейного зв'язку між двома ПУ (командирами, штабами). 

Цей спосіб забезпечує найбільшу надійність, але порівняно з іншими способами вимагає підвищеної затрати частот і радіорелейних станцій (РРС) при штабі, який організовує зв'язок. Крім того, при організації зв'язку цим способом, виникають труднощі в розміщенні великої кількості РРС без взаємних перешкод на вузлі зв'язку старшого штабу і немає можливості здійснити маневр каналами без додаткової комутації на кросах  В З.

 2 МЕРЕЖА РАДІОРЕЛЕЙНОГО ЗВ'ЯЗКУ - спосіб організації радіорелейного зв'язку, при якому зв'язок старшого ПУ (командира, штабу) за допомогою одного радіорелейного комплекту встановлюється з декількома ПУ   по черзі  (командирами, штабами).

Під час роботи по мережі радіорелейного зв'язку передавачі РРС підлеглих кореспондентів постійно настроєні на частоту приймача головної станції, а їх приймачі - на частоту передавача головної станції. 

При цьому слід мати на увазі, що при відсутності обміну інформацією усі станції мережі повинні знаходитись у режимі чергового приймання. 

Право виклику надається головній станції. Після виклику головною станцією одного з кореспондентів, станція, яку викликають, вмикається на передачу, а після закінчення обміну повідомленнями, знову стає в режим чергового приймання. Кількість РРС у мережі не повинна перевищувати трьох - чотирьох.

Радіорелейний зв'язок по мережі можливий головним чином за умов, коли головна станція працює на ненаправлену (штирьову) антену. Підлеглі кореспонденти, в залежності від обстановки, можуть використовувати як штирьові, так і направлені антени.

 3 ВІСЬ РАДІОРЕЛЕЙНОГО ЗВ'ЯЗКУ - спосіб організації радіорелейного зв'язку, при якому зв’язок старшого ПУ (командира, штабу) з декількома ПУ (командирами, штабами) здійснюється однією радіорелейного лінією (РРЛ), яка розгортається в напрямку переміщення свого ПУ або ПУ підлеглих. Мал. 3.8.

Зв'язок ПУ старшого штабу з ПУ підлеглих штабів в цьому випадку встановлюється через опорні вузли зв'язку (ОВЗ) і допоміжні вузли зв'язку (ДВЗ), на яких відбувається розподіл каналів.

Недоліками цього способу є: залежність усього радіорелейного зв'язку від роботи осевої лінії і необхідність додаткової комутації на ОВЗ, ДВЗ.

Перепускна здатність осі визначається місткістю осьової лінії, тому організація радіорелейного зв'язку за цим способом доцільна під час використання багатоканальних РРС.

Спосіб організації зв'язку по осі радіорелейного зв'язку знаходить використання у вищих ланках управління.

ТРОПОСФЕРНИЙ ЗВ'ЯЗОК 

забезпечується на значні відстані без застосування ретрансляції і практично не залежить від рельєфу місцевості і стану атмосфери. Він встановлюється між ПУ, як правило, за принципом забезпечення прямого зв'язку.

При забезпеченні тропосферного зв'язку слід враховувати можливість перехвату і створення перешкод противником, а також неможливість забезпечити зв'язок під час руху.

Основним способом організації зв'язку тропосферними засобами є напрямок тропосферного зв'язку.

 1. НАПРЯМОК ТРОПОСФЕРНОГО ЗВ'ЯЗКУ - спосіб організації зв'язку тропосферними засобами між двома ПУ (командирами, штабами).

 Переваги і недоліки напрямку тропосферного зв'язку в основному відповідають аналогічному способу організації зв'язку радіорелейними засобами.

 2 ВІСЬ ТРОПОСФЕРНОГО ЗВ'ЯЗКУ - спосіб організації зв'язку тропосферними засобами, при якому зв'язок одного ПУ (командира, штабу) з декількома ПУ (командирами, штабами) встановлюється по одній тропосферній лінії (ТРЛ), яка розгортається в напрямку переміщення свого ПУ або підлеглих ПУ (командирів, штабів).

Суттєвим недоліком організації зв'язку по осі тропосферного зв'язку є значне витрачення сил та засобів на ПУ ретрансляції, так як на кожному з них необхідно розгортати дві тропосферні станції. Внаслідок цього цей спосіб організації зв'язку тропосферними за- собами знаходить обмежене використання.

  1.  Способи організації  зв’язку провідними засобами.

Проводовий зв'язок забезпечує зручність ведення переговорів, відносно більшу прихованість, ніж радіо та радіорелейний зв'язок, майже не піддається впливу навмисних перешкод. Проте, організація зв'язку проводовими засобами має ряд недоліків, основними з яких:

 1) можливість забезпечення зв'язку тільки між нерухомими ПУ;

2) більша вразливість кабельних ліній від засобів вогньового враження;

3) складність розгортання і згортання ліній, велике витрачення сил і засобів проводового зв'язку;

4) тривалий час розгортання і згортання ліній і т.і.

Внаслідок цього проводовий зв'язок у повному обсязі розгортається під час оборонного бою, в інших видах бойових дій - обмежено.

Проводовий зв'язок залежно від умов обставин і наявності сил і засобів може встановлюватися по  напрямку або по осі.

1. НАПРЯМОК ПРОВОДОВОГО ЗВ'ЯЗКУ - спосіб організації зв'язку проводовими засобами між двома ПУ (командирами, штабами). 

Цей спосіб надає більшу стійкість всій системі зв'язку, так як під час пошкодження якої-небудь лінії, зв'язок порушується тільки з одним ПУ. Крім того, такий спосіб організації зв'язку проводовими засобами забезпечує більшу перепускну здатність всій системі зв'язку в цілому. Але організація проводового зв'язку по  напрямку уповільнює встановлення зв'язку, вимагає підвищеного витрачення сил і засобів і не дозволяє здійснити маневр каналами зв'язку між напрямками. 

2 ВІСЬ ПРОВОДОВОГО ЗВ'ЯЗКУ - спосіб організації зв'язку проводовими засобами, при якому зв'язок старшого штабу (командира) з декількома ПУ (командирами, штабами) встановлюється по каналах проводової лінії, яка розгортається в напрямку переміщення свого ПУ або одного з ПУ підлеглих з'єднань, частин.

На осі проводового зв'язку розгортаються ОВЗ (ДВЗ), призначення яких аналогічне вузлам зв'язку радіорелейної осі. Вісь проводового зв'язку призначена для забезпечення зв'язку з військами, які діють на головному напрямку, а також для забезпечення безпе- рервності зв'язку під час пересування ПУ в нові райони. Цей спосіб, порівняно з напрямком, дає економію в силах і засобах, забезпечує більш швидке встановлення зв’язку і дозволяє здійснити маневр каналами. Перепускна здатність залежить від ємності осьової лінії.

  1.  Способи організації зв’язку рухомими засобами.

Зв'язок рухомими засобами призначений для приймання, обробки та доставки пакетів з бойовими документами, усіх видів секретної та несекретної кореспонденції, пакунків з секретною технікою, секретної та несекретної літератури, періодичної преси, листів та інших видів поштових відправлень, які надходять в адресу штабів і особового складу частин і підрозділів.

Фельд'єгерсько-поштовий зв'язок (ФПЗ) забезпечує доставку штабам з'єднань, частин і підрозділів практично необмеженої кількості існуючих бойових документів - наказів, розпоряджень, донесень та інших секретних і службових документів, а також постійне спілкування особового складу між собою та з населенням, шляхом доставки (пересилки) поштових відправлень. 

Виходячи за призначенням зв'язок рухомими засобами може бути фельд'єгерським або поштовим.

Фельд'єгерський зв'язок призначений для доставки бойових документів і усіх видів секретної документації, а поштовий зв'язок - для приймання, обробки й доставки несекретних службових документів, листів, бандеролей, грошових переказів, газет, журналів.

Документи доставляються фельд'єгерями (посильними), а поштові відправлення - військовими поштальйонами.

У залежності від умов обставин, місцевості, а також від наявності й стану рухомих засобів, ФПЗ може бути встановлений у напрямках, круговими маршрутами або по осі.

 1 НАПРЯМОК ФПЗ - спосіб організації зв'язку рухомими засобами між двома ПУ (командирами, штабами), при якому адресовані їм секретні й поштові відправлення доставляються окремим прокладеним між ними маршрутом.

Даний спосіб використовується для організації ФПЗ із з'єднаннями й частинами, які виконують найбільш важливі завдання, і забезпечує більш швидку, порівняно з іншими способами, доставку усіх видів секретних і поштових відправлень, але вимагає більшої кількості рухомих засобів і особового складу.

Організація ФПЗ в напрямках знаходить широке використання в об’єднаннях і з'єднаннях.

2 КРУГОВИЙ МАРШРУТ ФПЗ - спосіб організації зв'язку рухомими засобами з двома й більше ПУ (командирами, штабами), при якому адресовані їм секретні та поштові відправлення доставляються одним рейсом послідовно (почергово) в залежності від розташування їх на прокладеному між ними маршруті.  Цей спосіб встановлюється при обмеженій кількості рухомих засобів зв'язку і забезпечує доставку всіх видів секретних і поштових відправлень у більш тривалі терміни, порівняно із зв'язком у напрямках.

Він знаходить широке застосування в з'єднаннях і частинах а також оперативному тилу.

3. ВІСЬ ФПЗ - спосіб організації зв'язку з двома і більше ПУ (командирами, штабами), при якому адресовані їм секретні та поштові відправлення доставляються через обмінний  пункт, який розгортається старшим штабом в районі дислокації підлеглих з’єднань і частин і де здійснюється обмін відправлень.

Цей спосіб застосовується при забезпеченні ФПЗ з угрупуванням військ, які діють в окремих напрямках, або з військами, які знаходяться на значній відстані.

  1.  Вимоги до системи зв’язку. Заходи щодо забезпечення їх виконання.

СИСТЕМА ЗВ'ЯЗКУ - є сукупність взаємопов'язаних та узгоджених  по задачах місцю і часу дій вузлів , ліній, станцій, апаратних  зв'язку різного призначення, розгорнутих по єдиному плану  для вирішення завдань забезпечення управління військами.

СЗ повинна будуватися з урахуванням таких вимог:

 1) бути завжди у високій бойовій готовності до забезпечення управління військами та зброєю;

2) мати необхідну: стійкість, мобільність, перепускну здатність, розвідзахищеність.

 Розглянемо ці вимоги більш детально.

 1. Бойова готовність - здатність зв'язку за будь-яких умов забезпечити управління військами. Якісною характеристикою бойової готовності СЗ є час переводу її в більш високу ступінь бойової готовності. Військам і системі зв'язку встановлені чотири ступені бойової готовності: ПОСТІЙНА, ПІДВИЩЕНА, ВОЄННА ЗАГРОЗА, ПОВНА.

 2. Стійкість системи зв'язку - здатність СЗ забезпечити управління військами та зброєю з урахуванням всіх факторів, які на неї впливають.

Стійкість системи зв'язку визначається живучістю, перешкодозахищеністю та надійністю. 

Живучість - характеризує здатність СЗ забезпечити управління військами та зброєю в умовах вогневого впливу противника.

Перешкодозахищеність - здатність СЗ забезпечити управління військами та зброєю в умовах впливу навмисних перешкод противника.

Надійність - здатність СЗ забезпечити зв'язок, який зберігає в часі значення експлуатаційних показників у межах відповідно до умов військової експлуатації, технічного обслуговування, відновлення та ремонту.

 3. Мобільність системи зв'язку - характеризує її здатність у встановлені терміни розгортатись, згортатись, пересуватись та змінювати структуру відповідно до обставин.

 4. Перепускна здатність - можливість системи зв'язку передавати задані потоки інформації в одиницю часу.

У цілому, перепускна здатність СЗ, визначається перепускною здатністю напрямку зв'язку, тобто кількістю повідомлень, які можуть бути передані по всіх каналах зв'язку за визначений відрізок часу.

У теорії розрізнюють шенонівську (теоретичну), технічну і експлуатаційну перепускну здатність.

Шенонівська перепускна здатність (R) - характеризує максимальну швидкість, яка може бути досягнута по каналу зв'язку. Вона не залежить від кінцевої апаратури і визначається швидкістю (біт/сек) передачі у заданому спектрі частот, яка може бути досягнута теоретично.

Технічна перепускна здатність () - характеризує швидкість передачі, яка досягнута практично.

Експлуатаційна перепускна здатність () - характеризує експлуатаційну швидкість передачі. Це та реальна перепускна здатність, яка забезпечується на даному напрямку зв'язку, даному каналі, з урахуванням усіх факторів, які знижують можливості каналів зв'язку по передачі потоків повідомлень (кваліфікація оператора, технічна надійність кінцевої і каналоутворювальної апаратури і т.і.).

 5. Розвідзахищеність - здатність системи зв'язку протистояти усім видам розвідки противника.

  1.  Доповісти організаційну структуру військ зв’язку  Збройних сил України, їх роль в забезпеченні управління військами.

Війська зв’язку - спеціальні війська призначені для створення (розгортання) та експлуатації систем зв’язку і автоматизації з метою вирішення завдань забезпечення управління військами  в мирний та воєнний час.

Основні завдання військ зв’язку:

  •  розгортання і експлуатація системи зв’язку і АУВ;
  •  забезпечення вимог щодо високої бойової готовності, стійкості, мобільності, пропускної спроможності та безпеки системи зв’язку;
  •  доставка у війська документів та друкованих видань;
  •  забезпечення взаємодії системи зв’язку і АУВ Збройних Сил з системами загального користування ЄНСЗ України та відповідними системами зв’язку і автоматизації управління інших міністерств і відомств, військових формувань воєнної організації держави;
  •  контроль безпеки системи зв’язку і АУВ; участь у заходах оперативного маскування;
  •  технічне забезпечення системи зв’язку і АУВ та військ зв’язку;
  •  участь у заходах міжнародного співробітництва та миротворчих операціях;
  •  підготовка військ зв’язку;
  •  управління системою зв’язку і АУВ. 

У повітряних силах війська зв’язку крім того виконують завдання, щодо радіолокаційного і радіосвітотехнічного забезпечення.

У загальній системі Збройних Сил війська зв`язку становлять близько 10%.

За призначенням розрізнюють такі війська зв'язку:

 1. Вузлові з'єднання, частини і підрозділи зв'язку.

 2 Лінійні і напрямкові з'єднання, частини, підрозділи зв'язку.

 3. Частини і підрозділи ФПЗ.

 4. Частини і підрозділи служби контролю безпеки зв'язку.

 5. Частини, підрозділи і заклади технічного забезпечення зв'язку

До вузлових з'єднань, частин, підрозділів зв'язку належать:

 а) вузлові бригади зв'язку;

б) окремі полки зв'язку;

в) окремі батальйони зв'язку.

Вони призначені для розгортання та експлуатаційного обслуговування ВЗ ПУ а також стаціонарних радіо і супутникових ліній прямого зв'язку між ПУ і ліній прив'язки ВЗ ПУ до опорної мережі зв'язку.

До лінійних і напрямкових з'єднань і частин зв'язку належать:

 а) лінійні бригади зв'язку;

б) окремі лінійні батальйони ННЗ;

в) окремі лінійні полки зв'язку.

Вони призначені для розгортання ліній на осях і рокадах зв'язку, опорних і допоміжних ВЗ, ліній прив'язки ВЗ ПУ до опорної мережі зв'язку і ліній прямого зв'язку до підлеглих об'єднань і з'єднань.

Частини (підрозділи) ФПЗ забезпечують доставку у війська бойових і службових документів, пакунків із секретною технікою а також здійснюють поштове обслуговування особового складу. В об'єднаннях розгортаються вузли, а в з'єднаннях станції -ФПЗ.

Частини (підрозділи) контролю безпеки зв'язку контролюють виконання штабами об'єднань, з'єднань, частин, а також з'єднаннями, частинами і підрозділами зв'язку вимог радіомаскування, використання апаратури ЗАЗ, правил ПУВ та інших керівних документів з питань забезпечення безпеки зв'язку. 

Частини, підрозділи і заклади технічного забезпечення зв'язку й АСУВ здійснюють постачання військ (сил) засобами зв'язку й АСУВ, експлуатаційними матеріалами та іншим майном зв'язку а також відновлення і повернення до строю засобів зв'язку й АСУВ під час їх пошкодження.

  1.  Бойове технічне та тилове забезпечення системи зв’язку та військ зв’язку Збройних Сил України.

Бойове забезпечення та його види:

  1.  Розвідка засобів зв'язку та місцевості.

Розвідка засобів ведеться з метою встановлення наявності, та стану стаціонарних засобів зв'язку в смузі дії частин та можливості їх використання для забезпечення зв'язку, виявлення засобів, вузлів, споруд та складів зв'язку, що залишені противником, визначення засобів зв'язку, які використовується противником для управління військами та способів їх використання, визначення станцій радіоперешкод.

Розвідка місцевості ведеться з метою отримання необхідних відомостей про її особливість, які впливають на встановлення та підтримку зв'язку, рельєфі, ґрунті, захисних властивостях, проходимості, наявності та характеру перешкод, перекритті доріг, посадочних майданчиків для літаків, гелікоптерів зв'язку.

  1.  Захист від зброї масового знищення особового складу та засобів зв'язку організується та проводиться в усіх видах бойових дій з метою виключення чи максимального послаблення результатів його впливу на систему, частини та підрозділи зв'язку. 
  2.  Захист від технічної розвідки противника, РЕБ, забезпечення  стійкості функціонування системи зв'язку.

Захист системи зв'язку від засобів технічної розвідки противника включає в себе планування та здійснення заходів, направлених на пониження ефективності радіо, радіолокаційних, телевізійних, фотографічних, лазерних, інфрачервоних, акустичних та інших засобів технічної розвідки противника, в отриманні ним відомостей про наші війська, зброю, прийняту систему  управління та провідні засоби.

  1.  Інженерне, хімічне, топографічне та гідрометеорологічне забезпечення.

Інженерне забезпечення - для захисту частин зв'язку від всіх засобів ураження противника.

Хімічне забезпечення - радіаційна, хімічна, бактеріологічна розвідка, своєчасне використання засобів індивідуального та колективного захисту, дозиметричний та хімічний контроль особового складу і спеціальну обробку особового складу, зброї та техніки.

Топогеодезичне - створення топографічних карт; підготовка та доведення вихідних геодезичних та гравіметричних даних.

Гідрометеорологічне - підготовка та доведення до частин відомостей про фактичну та очікувану гідрометеорологічну обстановку.

  1.  Охорона та оборона вузлів, ліній та об'єктів зв'язку проводиться з метою створення необхідних умов для їх роботи та забезпечення їх безпеки від несподіваного нападу наземного противника, дій повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних груп.

Технічне забезпечення зв'язку та АСУ та його складові частини:

Технічне забезпечення зв'язку та АСУ - комплекс заходів по комплектуванню військ технікою зв'язку та АСУ і підтримці її в постійній бойовій готовності, готової до використання по призначенню, швидкому відновленні та повернені до строю.

Складовими частинами технічного забезпечення є:

  •  постачання техніки зв'язку та АСУ;
  •  технічна експлуатація техніки зв'язку та АСУ;
  •  технічна розвідка та евакуація пошкодженої та зіпсованої техніки зв'язку та АСУ.

Тилове забезпечення та його види:

Тилове забезпечення організується в усіх видах бою та у повсякденній діяльності військ. Воно розподіляється на матеріальне, медичне, ветеринарне, квартирно- експлуатаційне та фінансове.

Основним організатором тилового забезпечення є зам. ком. частини по тилу.

Матеріальне забезпечення - з метою своєчасного та повного забезпечення потреб      частин в  зброї і техніці, продовольстві та ін.

Медичне забезпечення - з метою збереження боєздатності та зміцнення здоров'я особового складу, уникнення виникнення та розповсюдження захворювань, надання медичної допомоги, лікування та повернення до строю.

  1.  Обов’язки командира загальновійськового підрозділу по керівництву зв’язку.

Командир загальновійськового підрозділу визначає:

  •  місця та час   розгортання   командно-спостережних пунктів   батальйону   (роти)  та  приданих підрозділів, порядок їх переміщення в ході бою;
  •  порядок   підтримання   зв'язку   та   радіообміну;
  •  за будь-яких умов обстановки зобов'язан мати при собі засоби зв'язку, які дозволяють підтримувати постійний та стійкий зв'язок із старшим командиром, командирами штатних, приданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів і вміти особисто вести переговори на засобах зв'язку.
  •  способи   та терміни подання донесень;

  1.  Обов’язки начальника штаба загальновійськового підрозділу по керівництву зв’язком.

Начальник штаба загальновійськового підрозділу зобов’язаний:

  •  організовувати стійкий зв'язок в підрозділі для забезпечення управління підпорядкованими та приданими підрозділами;
  •  забезпечувати  захист  своїх радіоелектронних засобів від радіоелектронного подавлення противником;
  •  забезпечувати скрите управління підрозділами;
  •  мати при собі засоби зв'язку, які дозволяють підтримувати постійний та стійкий зв'язок із старшим командиром, командирами штатних, приданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів і вміти особисто вести переговори на засобах зв'язку;
  •  надавати начальнику зв’язку механізованого батальйону вказівки на підготовку засобів зв’язку до майбутнього бою та плануванню зв’язку в батальйоні;
  •  заслуховувати начальника зв’язку батальйону по прийнятому рішенню на організацію зв’язку в батальйоні  та затверджувати план зв’язку батальйону.
  •  організовувати та забезпечувати охорону та оборону КСП батальйону ( в тому числі і вузла зв’язку мб).
  •  призначає та  доводить до командирів єдині орієнтири, таблиці для  кодування топографічні карт, призначає розпізнавальні знаки та умовні номери на озброєння та техніку;
  •  розробляти  єдині постійно діючі сигнали оповіщення підрозділів про повітряного противника, радіоактивне, хімічне та біологічне зараження .
  •  розробляти план охорони та оборони КСП батальйону.

  1.  Обов’язки начальника зв’язку механізованого батальйону по керівництву зв’язком.

Начальник зв'язку зобов’язаний:

  •  відповідає за своєчасне планування,  організацію і забезпечення зв'язку;
  •  постійно знати тактичну і радіоелектронну обстановку і обстановку по зв'язку в підпорядковується частинах і підрозділах - своєчасно приймати рішення по організації і забезпечення зв'язку:
  •  керувати плануванням зв'язку і розгортанням системи зв'язку;
  •  ставити задачі своїм помічникам;
  •  брати участь в організації бойової підготовки;
  •  забезпечувати і контролювати своєчасність проходження     інформації в системі зв'язку;
  •  розробляти і здійснювати заходи по безпеці зв'язку і захисту системи зв'язку від засобів технічної розвідки впливу засобів РЕБ і ЗМУ
  •  організувати прийом і доставку   секретних поштових відправлень;
  •  своєчасно      здійснювати      планування      і      організацію      технічного забезпечення  зв'язку;
  •  здійснювати контроль за ходом бойової підготовки та виховної роботи  частини (підрозділу) зв'язку і забезпечувати їх постійну боєготовність - вивчати і узагальнювати досвід особового складу;
  •  знати втрати особового  складу і  засоби зв’язку частини  (підрозділу) зв'язку і приймати міри по їх використанню ;
  •  своєчасно представляти у вищестоящий штаб донесення по зв'язку;
  •  вести робочу карту.

  1.  Обов'язки офіцерів запасу, що знаходяться у резерві.

Офіцери запасу повинні суворо виконувати правила військового обліку. Вони повинні:

. При зміні постійного місця проживання у другий адміністративний район чи при виїздах тимчасово строком більше 1,5 місяця:

  •  знятись з військового обліку у військовому комісаріаті. Зняття з військового обліку може бути зроблено без особистої явки офіцерів запасу в військовий комісаріат по їх особистим заявам з поданням військових квитків іншими особами. У заяві обов'язково повинно бути вказано, у зв'язку з чим і куди вибуває офіцер запасу;
  •  при прибутті в інший адміністративний район особисто прибути у військовий комісаріат для оформлення на військовий облік, маючи при собі військовий квиток і паспорт;
  •  одночасно з передачею у житлоуправління паспорту для прописки чи виписки передавати і військовий квиток.

2. У всіх випадках виклику військовим комісаріатом прибувати у точно призначений час і місце, маючи при собі військовий квиток і паспорт.

3. Своєчасно повідомлювати військовий комісаріат по місцю обліку про зміни прізвища, ім'я, сімейного положення, складу сім'ї, місця роботи і посади, місця проживання, про вступ на навчання в учбові заклади (у тому числі заочні і вечірні) та про їх закінчення.

4. При зміні стану здоров'я, порушення працездатності, подати заяву на ім'я військового комісара про проведення медичного пересвідчення для визначення придатності до військової служби.

5. При втраті військового квитка під час стихійного лиха, загублені чи крадіжці, а також у випадку потреби заміни військового квитка, який прийшов у непридатність, заявити про це військовому комісару по місцю стану на облік.

6.Приписані до військових частин повинні виконувати вимоги, які записані у мобілізаційному приписі. У випадку втрати мобілізаційного припису заявити про це військовому комісару.

7. У військовий час при виїзді з постійного місця проживання (у тому числі і ті що мають відстрочку призову):

  •  отримати дозвіл військового комісара на своїй письмовій заяві;
  •  при виїзді на строк більше 10 днів знятися з обліку у військовому комісаріаті і не пізніше 48 годин з моменту прибуття до нового місця перебування встати на облік у місцевому військовому комісаріаті.

8.При видачі картки обліку доз радіоактивного випромінювання зберігати її при військовому квитку.

Винні у порушенні правил військового обліку, а також у втраті військового квитка, яке виникло у результаті недбалого зберігання, притягуються до відповідальності.

Офіцери запасу, які відхиляються від призову по мобілізації у ряди Збройних Сил України, а також від подальших призовів для укомплектування Збройних Сил України в воєнний час притягуються до карної відповідальності.

Офіцер запасу повинен зразково дотримувати військову і трудову дисципліну, суворо зберігати військову і державну таємницю, бути пильним, постійно удосконалювати свої військові знання і з достойністю носити військову форму одягу.

  1.  Порядок розгортання та роботи пункту прийому особового складу військової частини.

Пункт прийому особового складу розгортається у пункті постійної дислокації (районі зосередження), як правило один на частину і призначається для прийому військовозобов'язаних, які призиваються, розподілення їх по підрозділам, посадам і екіпіровки речовим майном і протигазами. Частини, які приймають менше 100 військовозобов'язаних, пункти прийому не розгортають, а прийом військовозобов'язаних створюється особами, призначеними командиром частини у відведених для цих цілей місцях.

Строки готовності пунктів прийому до роботи:

  •  для частин постійної готовності - 6-8 годин;
  •  для частин скороченого складу - 8-10 годин;
  •  для частин кадру і знову формуємих - 10-12 годин.

У склад пункту прийому особового складу входять:

  •  відділення явки і прийому команд;
  •  відділення розподілення по підрозділам;
  •  відділення санітарної обробки та екіпіровки;
  •  відділення медичного огляду.

Робота пункту прийому особового складу організується так, що кожний військовозобов'язаний повинен знаходитись у ньому не більше однієї години, а його пропускна здібність забезпечувала прийом 250-300 військовозобов'язаних за годину. Виходячи з цього, на пункті прийому необхідно мати потоки екіпіровки з пропускною здібністю 80-100 чоловік на годину.

Для отмобілізування з'єднань і частин у пункті постійної дислокації створюються стаціонарні пункти прийому особового складу з використанням приміщень, клубів, спортивних залів, підвальних приміщень, казарм, сховищ, боксів, інших будівель військових містечок, при необхідності дозволяється використання елементів рухомих пунктів.

Для розгортання рухомих пунктів прийому особового складу у районах зосередження використовуються спеціально підготовлені у частинах каркасні намети, засоби освітлення і інше необхідне майно (стелажі, вішалки, картки, укази, польові меблі).

Незалежно від місця розгортання пункту прийому особового складу, поблизу розгортається об'єднаний пункт харчування для забезпечення гарячої їжі особовому складу, який прибуває з запасу, до розгортання пунктів харчування батальйонів у районах зосередження.

Обладнання і майно пунктів прийому особового складу зберігається розкладеним у ящики по відділенням, які навантажуються у причепи і розміщуються у спеціально виділених боксах чи сховищах з автомобілями, призначеними для їх буксування.

Пункт прийому особового складу рахується готовим до роботи, якщо розгорнуті всі його елементи, адміністрація до роботи підготовлена, документи дійсні і своєчасно видані всім посадовим особам у місцях видачі протигазів, відділень санітарної обробки і екіпіровки, на стелажах розкладені не менш 10% речового майна і протигазів.

  1.  Порядок розгортання та роботи пункту прийому техніки військової частини.

Пункт прийому техніки розгортається у пункті дислокації (районі зосередження), як правило один на частину і призначається для прийому і розподілення по підрозділам техніки, яка поступає на укомплектування з народного господарства, дообладнання її  необхідними табельними засобами та воєнними номерними знаками.

Частини, які приймають менше 20 автомобілів пункт прийому не розгортають, а прийом машин здійснюється по рішенню командира призначеними посадовими особами у відведених для цієї цілі місці.

Строки готовності пункту до роботи:

  •  для частин постійної готовності - 6-8 годин;
  •  для частин скороченого складу - 8-10 годин;
  •  для частин кадру і знову формуємих - 10-12 годин.

У склад пункту прийому техніки входить:

  •  відділення збору техніки, яка прибуває;
  •  відділення прийому техніки;
  •  відділення розподілення і передачі техніки.

Робота на пункті прийому техніки організується у залежності від кількості, строків і порядку надходження майна. Кількість потоків огляду на пункті встановлюється у залежності від кількості техніки, яка поступає на укомплектування наявності часу на ∙∙ прийом і ввід у стрій. Час визначається з розрахунку виділення на огляд і оформлення прийому одної одиниці техніки, але не більше 10 хвилин.

Загальна пропускна здібність пункту повинна забезпечити прийом 25-30 одиниць техніки у годину.

Для отмобілізування з'єднань, частин у ППД створюються стаціонарні пункти прийому техніки, як правило, на базі технологічних ліній парків, при необхідності дозволяється використання окремих елементів рухомих пунктів.

Для розгортання рухомих пунктів прийому техніки в районах зосередження використовується спеціально підготовлена матеріальна база (каркасні намети, польові меблі, перевізні естакади, рухомі ремонтні засоби).

Обладнання і майно, інструмент, необхідні ремонтно-експлуатаційні матеріали накопичуються у мирний час за рахунок фондів, які виділяються на поточні потреби і зберігаються у "НЗ", які навантажуються у спеціально обладнані причепи, зберігання яких організується разом з майном пункту прийому техніки.

Пункт прийому техніки рахується готовим до роботи, якщо розгорнуті всі його елементи, відпрацьовані необхідні документи і підготовлена до практичної роботи адміністрація пунктів.

  1.  Умови, що визначають організацію зв'язку в механізованому батальйоні.

До умов, що визначають організацію і забезпечення зв'язку в механізованому батальйоні, відносяться:

. Бойовий склад механізованого батальйону.

. Роль і місце батальйону в бойовому порядку механізованої бригади.(Мбр)

. Побудова бойового порядку батальйону.

. Вид бойових дій.

. Бойові задачі батальйону.

. Організація пунктів керування.

. Засобу посилення.

. Наявність і стан сил і засобів зв'язку.

 Механізований батальйон складається з: 

  1.  управління;
  •  командир батальйону;
  •  заступники командира батальйону
  1.  штабу,
  •  начальник штабу мб
  •  зам.начальника штабу мб
  •  начальник зв’язку-командир вузла зв’язку мб
  1.  трьох механізованих рот;
  •  управління роти, 
  •  три механізованих взвода
  1.  танкової роти;
  2.  мінометної батареї 120 мм мінометів;
  •  управління
  •  два вогневих взвода
  1.  гранатометного взводу (протитанкового взводу в батальйоні на БТР);
  2.  зенітного ракетного взводу;
  3.  розвідувального взводу;
  4.  взводу зв'язку;
  5.  інженерно-саперного взводу;
  6.  роти забезпечення та медичного пункту
  •  управління роти
  •  взвод матеріального забезпечення
  •  взвод технічного забезпечення

Роль механізованого батальйону в наступі механізованої  бригади визначається поставленою  йому задачею і місцем у бойовому порядку бригади.

Механізований і танковий батальйон можуть наступати в першому ешелоні бригади , складати його другий ешелон чи загальновійськовий резерв, діяти  в якості авангарду, передового, рейдового, спеціального, і розвідувального загонів, морського десанту, а також виконувати інші задачі.

Механізований батальйон, крім того, може застосовуватися в якості повітряного тактичного десанту, штурмового загону (штурмової групи).

Бойовий порядок батальйону в наступі будується в один або два ешелони і складається із підрозділів першого ешелону, другого ешелону або резерву, вогневих засобів і підрозділів підсилення, які залишаються у безпосередньому   підпорядкуванні командира батальйону і батальйонного тилу.

Для роботи командира батальйону та інших посадових осіб за його рішенням в усіх видах бою створюється пункт управління - командно-спостережний пункт (КСП).

Керування підрозділами командир батальйону здійснює особисто зі свого командно-спостережливого пункту (КСП) шляхом віддачі бойових усних наказів і розпоряджень, а також шляхом подачі команд, сигналів по технічних засобах зв'язку.

Засоби посилення.

При веденні бою механізований (танковий) батальйон може взаємодіяти з сусідніми батальйонами своєї бригади ,  підтримуючою авіацією, з елементами бойового порядку своєї бригади, що діють в межах відповідальності батальйону, а також з фланговим батальйоном сусіднього полку. Для забезпечення зв'язку взаємодії необхідно буде виділяти окремі засоби зв'язку, що треба враховувати під час його організації.

Наявність і стан сил і засобів зв'язку.

Для забезпечення зв’язку при веденні бойових дій в механізованому батальйоні передбачені наступні сили і засоби зв’язку

  •  сили і засоби зв’язку вузла зв’язку механізованого батальйону, 
  •  сили і засоби підпорядкованих підрозділів батальйону.

Крім штатних засобів взводу зв'язку і тих, що знаходяться в підрозділах батальйону, для забезпечення управління в усіх видах бою знаходять широке застосування також рухомі та сигнальні засоби зв'язку.

  1.  Задачі зв'язку і система зв'язку в механізованому батальйоні

Зв'язок є основним засобом, що забезпечує керування підрозділами батальйону. Своєчасна організація і забезпечення надійного зв'язку з вищестоящими штабами, з підлеглими і взаємодіючими підрозділами є найважливішими обов'язками командира, начальника штабу і начальника зв'язку батальйону. Утрата зв'язку веде до втрати керування підрозділами батальйону.

Зв'язок організується відповідно до рішення командира на бій, указівкою начальника штабу батальйону, усним розпорядженням начальника зв'язку бригади, з урахуванням наявності і стану сил і засобів зв'язку взводу зв'язку.

Виходячи з бойових задач, виду бойових дій батальйону, визначаються задачі зв'язку. До них відносяться:

  •  забезпечення стійкого зв'язку зі штабом бригади і своєчасного прийому сигналів бойового керування;
  •  забезпечення командиру і штабу батальйону безупинного керування  підпорядкованими і  приданими підрозділами в різних видах бойової діяльності;
  •  забезпечення взаємодії із сусідніми батальйонами, що підтримують артилерійським дивізіоном і між підрозділами батальйону;
  •  доведення до підрозділів батальйону сигналів оповіщення про безпосередню  загрозу застосування супротивником ЗМУ , а також про свої ядерні удари, оповіщення про повітряного противника, про радіоактивне, хімічне і бактеріологічне (біологічне) зараження;
  •  забезпечення керування тиловим підрозділом батальйону.

Для виконання основних завдань зв'язку в механізованому батальйоні створюється система зв'язку. 

Система зв'язку батальйону - це частина системи управління підрозділами, яка являє собою сукупність взаємопов'язаних та узгоджених за завданнями вузла зв'язку КСП батальйону та ліній прямого зв'язку, які утворені радіо і проводовими засобами, що розгортаються для вирішення завдань управління підрозділами.

Система зв'язку батальйону — це сукупність вузла зв'язку КСП батальйону й кінцевих станцій зв'язку підрозділів батальйону, з'єднаних між собою лініями зв'язку в порядку, що відповідає прийнятої організації керування підрозділами і поставленими перед ними задачами.

До складу системи зв'язку входять:

  •  вузол зв'язку КСП батальйону;
  •  лінії прямого зв'язку між пунктами управління;
  •  резерв зв'язку.

Основу системи зв'язку батальйону складають вузол зв'язку КСП і лінії прямого зв'язку, розгорнуті від нього.

  1.  Доповісти організацію радіозв'язку на марші та при форсуванні водних перешкод

Організація зв’язку  в механізованому батальйоні на марші.

В ході маршу вузли зв'язку командно-спостережного пункту батальйону механізованого батальйону переміщуються в колоні КСП батальйону. Переміщення КСП не повинно впливати на неперервність управління підрозділами, а отже, і переміщення ВЗ повинно здійснюватись без порушення радіозв'язку з старшим командиром і штабом, командирами підлеглих, приданих і взаємодіючих підрозділів.

З цією метою встановлюються окремі переносні радіостанції в КШМ командира і начальника штабу. Проводові  засоби зв'язку і інше майно зв'язку вантажаться на ГАЗ -66 вузла зв'язку.

В русі командир батальйону і начальник штабу перебувають в КШМ і здійснюють управління підлеглими підрозділами і забезпечують зв'язок з командиром оМбр по радіо.

З командиром батальйону слідує начальник зв'язку батальйону і екіпаж БМП-1К.

Разом з НШ батальйону слідує екіпаж, обслуговуючий БМП-1КШ,  а також може перебувати один з начальників окремих переносних радіостанцій Р-107 (Р-159). На ГАЗ-66  вузла зв'язку слідує решта особового складу  вузла зв'язку.

Для забезпечення надійного радіозв'язку в русі  заделегідь має бути підготовлене кріплення для переносної радіостанції Р-107 (Р-159)  в  БМП-1КШ начальника штабу батальйону.

Радіостанція Р-107 (Р-159)  включається, як правило, в радіомережу оМбр.

Командир (начальник штабу) батальйону, використовуючи засоби зв'язку, керує підрозділами шляхом віддачі усних бойових наказів, розпоряджень, а також командами і сигналами. 

Форсування водних перешкод.

Залежно від умов обстановки форсування може здійснюватись з ходу або розгортанням головних сил біля водної перешкоди.

Для організації форсування призначаються:

  •  вихідний рубіж для форсування з ходу на відстані 1-2 км від водної перешкоди, а при форсуванні з положення безпосереднього зіткнення з противником - в 100-300 м від зрізу води;
  •  райони посадки на переправочно-десантні засоби;
  •  райони герметизації танків на відстані 5-6 км від водної перешкоди.

На ділянці форсування для кожного механізованого батальйону першого ешелону звичайно обладнується 1-2 десантні переправи на плаваючих машинах, 1-2 десантні переправи на переправочно-десантних засобах і поромна переправа.

Переправи танків під водою обладнуються з розрахунку одна на танковий батальйон.

Комендантська служба організується штабом оМбр.  Основними її задачами є

  •  регулювання руху, 
  •  підтримка встановленого бойового порядку 
  •  контроль за дотриманням маскування.

Для несення комендантської служби призначаються командири ділянок форсування, коменданти переправ, виставляються:

  •  Контрольно-пропускні пункти, як правило, розміщуються на вихідному рубежі для форсування. 
  •  Комендантські пости виставляються в місцях посадки військ на переправочно-десантні засоби і в районах герметизації танків.
  •  Пости регулювання - на маршрутах між районом посадки і переправами.

Основним засобом, зв'язку МБ при форсуванні водної перешкоди з ходу є засоби радіозв'язку. Разом з тим при форсуванні з розгортанням головних сил біля водної перешкоди після додаткової підготовки в короткі строки (в умовах безпосереднього зіткнення з противником біля водної перешкоди або з висуванням з глибини) будуть широко використовуватись провідні засоби зв'язку.  

В цілях забезпечення форсування в УКХ діапазоні додатково організуються радіомережі:

  •  комендантів переправ;
  •  комендантів ділянок форсування батальйонів;
  •  управління переправами танків під водою (в брод);
  •  комендантів переправ танків під водою (в брід);

Перемикання радіостанцій танків з радіомережі командира танкового батальйону (роти) в радіомережу командира переправи танків під водою (в брід) відбувається з виходом танків з району герметизації, а з виходом на протилежний берег їх   радіостанції перенастроюються в радіомережу командира танкового батальйону (роти).

  1.  Доповісти сили та засоби вузла зв'язку механізованого батальйону

Вузол зв'язку призначений для розгортання вузла зв'язку КСП батальйону та забезпечення радіо і проводового зв'язку командиру і начальнику штабу батальйону з командиром і штабом полку, командирами підлеглих, приданих та взаємодіючих підрозділів.

До складу вузла зв'язку входять 

  •  два відділення управління (командира і штабу мб), 
  •  відділення радіозв’язку
  •  відділення зв'язку.

Відділення управління призначені для забезпечення радіозв'язку командиру і начальнику штабу батальйону як на місці, так і під час руху.

Відділення управління командира батальйону на озброєнні має машину бойового управління БМП-1К (БТР-80К). В ній встановлені дві радіостанції Р-123М (Р-173) та підготоване місце для встановлення переносної радіостанції типу Р-159 (радіостанція встановлюється за додатковою командою).

Відділення управління начальника штабу має на озброєнні командно-штабну машину БМП-1КШ (Р-145БМ). До її складу входять такі основні засоби зв'язку:

  •  одна радіостанція КХ діапазону (Р-130);
  •  три радіостанції УКХ діапазону (Р-111 = 2, Р-123М (Р-173) = 1);
  •  спеціальна апаратура засекреченого телефонного зв'язку Т-219;
  •  комплект апаратури комутації та засобів дистанційного управління.

Відділення радіозв'язку призначене для забезпечення зв'язку командиру і штабу батальйону радіо засобами з старшим штабом,  підлеглими, взаємодіючими і приданими підрозділами підрозділами.

Відділення зв'язку призначене для забезпечення зв'язку командиру і штабу батальйону проводовими засобами з підлеглими підрозділами, а також для розгортання телефонної станції вузла зв'язку КСП батальйону та забезпечення внутрішнього зв'язку на КСП.

Вузол зв'язку КСП мб являє собою органiзаційно-технічне об'єднання сил і засобів зв'язку, що розгорнуті на КСП батальйону для забезпечення управління.

Він призначений для забезпечення зв'язку командиру і начальнику штабу механізованого батальйону з командиром і штабом бригади , командирами  підпорядкованих і приданих підрозділів, а також внутрішнього зв'язку на командно-спостережному пункті.

Вузол зв'язку є частиною командно-спостережного пункту батальйону. Він розгортається силами та засобами взводу зв'язку.

Всього в вузлі зв'язку:

особового складу  -29 чол.

БМП-1К -1 к-т.

БМП-1КШ  -1 к-т.

ГАЗ-66  -2к-т.

радіостанцій Р-159 (Р-107М)  -12 к-т.

радіостанцій Р-158, Р-148  - 22к-т.

комутатор П-193 М - 2к-т.

кабель польовий П-274  - 25 км

РПГ-7  - 1 к-т.

АК-74  - 27к-т.

ПМ  - 2 к-т.

  1.  Доповісти основні документи плану зв'язку механізованого батальйону та порядок відпрацювання їх

На основі рішення начальника зв'язку батальйону розробляється план зв'язку, що складається з:

  •  плану організації зв'язку;
  •  робочої карти начальника зв'язку;
  •  пояснювальної записки.

План зв'язку затверджується начальником штабу батальйону.

а) План організації зв'язку. 

План організації зв'язку є основним звітним документом, підписується начальником зв'язку і затверджується начальником штабу батальйону. Він розробляється завчасно, незалежно від району бойових дій, а при підготовці й у ході бойових дій, при надходженні нових засобів зв'язку в нього вносяться тільки необхідні уточнення і зміни. План організації зв'язку виповнюється з указівкою типів застосовуваних засобів зв'язку.

б) Робоча карта начальника зв'язку. 

На робочій карті начальника зв'язку відбивається: 

  •  передній край, 
  •  розмежувальні лінії і задачі батальйону;
  •  місця розгортання пунктів керування, вузлів зв'язку бригади, свого батальйону, підлеглих і взаємодіючих підрозділів, напрямку їхнього переміщення в ході бою;
  •  район розташування резерву зв'язку;
  •  порядок організації зв'язку з з'єднаннями ліворуч і праворуч (траси польових кабельних ліній зв'язку повинні відповідати їхній реальній прокладці на місцевості);
  •  виявлені (передбачувані) місця розгортання засобів РЭБ противник, можливі зони розвідки і створення радіоперешкод противник, система зв'язку противник.

При необхідності на карті у виді таблиць можуть міститися розрахунки сил і засобів проводового  зв'язку з вказівкою задіяних і  сил, що знаходяться в резерві, і засобів зв'язку; графік роботи рухомих засобів зв'язку.

в) Пояснювальна записка

Пояснювальна записка розробляється текстуально в робочому зошиті начальника зв'язку. У ній відбиваються всі питання і довідки, що необхідні для ухвалення рішення на організацію зв'язку і доповіді плану зв'язку.

У першу чергу до них відносяться: 

  •  задачі по зв'язку в майбутніх бойових діях батальйону;
  •  склад взводу зв'язку його укомплектованість;
  •  розрахунок радіозасобів і лінійних команд по напрямках зв'язку;
  •  заходу щодо забезпечення безперервності зв'язку при переміщенні КСП батальйону й у русі;
  •  порядок організації зв'язку взаємодії із сусідами, доданими і підтримуючими підрозділами;
  •  режими роботи різних засобів зв'язку;
  •  оцінка сил і засобів РЭБ противник;
  •  резерв сил і засобів зв'язку і порядок його використання.

У робочому зошиті, крім того можуть використовуватися різні таблиці і довідки:

  •  таблиця позивних посадових осіб і вузлів зв'язку;
  •  технічні характеристики своїх засобів зв'язку і противник;
  •  закріплення техніки зв'язку за посадовими особами й інше.

  1.  Визначення та вибір місця розгортання радіостанцій та МБУ.

При виборі місць розгортання УКХ радіостанцій начальнику зв'язку батальйону необхідно керуватися:

 а) при роботі на рівнинній чи середнє–пересіченій місцевості УКХ радіостанції варто розташовувати на ділянках з більш вологим ґрунтом. При роботі через замерзлі водойми з прісною водою (ріки, озера) радіостанції розташовують на березі водойми.

б) при розташуванні УКХ радіостанцій у ярах необхідно розгортати  їх на схилі, зверненому до кореспондента, і ближче до краю яру. Якщо необхідно розгорнути УКХ радіостанцію на оборотному схилі яру,  потрібно розташовувати її ближче до краю яру (не більш 25 м у глиб яру). У цьому випадку краще застосовувати антену " біжучої  хвилі, ,", Л – образну чи винесену штирьову антену;

в) при розміщенні УКХ радіостанції в лісі необхідно враховувати наступне:

  •  розташовувати радіостанції в лісі чи на відкритій місцевості переважніше, ніж на опушці лісу, на границі з галявиною; якщо необхідно розгорнути радіостанцію на опушці чи лісу на галявині, то варто вибирати місце по найкращій чутності сигналу, перемістивши станцію на 1015м;
  •   г) при роботі на штирьову антену не слід розташовувати УКХ радіостанцію безпосередньо під деревом з густий чи низькорозташованою кроною;
  •  дальність зв'язку скорочується при розташуванні УКХ радіостанцій у вологому лісі в порівнянні з дальністю зв'язку в сухому лісі;

д) при використанні УКХ радіостанцій у гірській місцевості найбільше вигідно розмістити радіостанції на командних висотах. При роботі через вершини УКХ радіостанції варто розташовувати далі від підніжжя хребта (приблизно на відстані рівному 3 – 4 висотам перешкоди), домагаючись прямої видимості вершини. 

е) при використанні УКХ радіостанцій у населених пунктах варто розгортати їх на площах, у міських чи садах парках, на пустирях і можливо далі від високих будинків і споруджень (опор, щогл, веж і т. д.), від ліній електропередач і повітряних ліній. Треба уникати розміщення УКХ радіостанцій на вузьких вулицях, у провулках, у дворах, оточених високими будинками. Якщо за умовами обстановки необхідно розгорнути радіостанцію в будинку, то варто розташовувати її ближче до відкритих прорізів (вікна, двері), зверненим убік  чи кореспондента на даху будинків. Не слід розміщати станції безпосередньо під залізним дахом;

ж) при розміщенні УКХ радіостанції в окопі, бліндажі, чи підвалі укриттях штырьова антена в цьому випадку виноситься і встановлюється на кронштейні, що кріпиться на місцеві предмети (дерев'яний кіл. паркан і т.д. ). Винесена антена з'єднується з  прийомопередавачем високочастотним кабелем довжиною 10 – 11 м (але не більш 20 – 25 м). Внутрішня жила кабелю підключається до гнізда антенного ізолятора радіостанції і до антени, а металева оплетка (екран) підключається, одним кінцем до затиску "П" (противага) радіостанції, а іншим  до типової противаги. У виняткових випадках антену можна підключити до радіостанції двухпроводовим  кабелем довжиною до 10 м, але дальність зв'язку при цьому скорочується в 3 – 4 рази;

з) при виносі радіостанції за межі КСП керування нею здійснюється по лінії дистанційного керування з телефонного апарата, установленого на робочому місці командира батальйону (роти). Видалення винесеного телефонного апарата, складає близько 500 м;

і) при організації пункту ретрансляції необхідно мати дві УКХ радіостанцій чи одну УКХ і одну КХ, якщо в розпорядження начальника зв'язку мб  будуть  виділятися КХ радіостанції.

  1.  Радіоелектронна боротьба. Складові частини РЕБ та її задачі

Радіоелектронна боротьба (РЕБ) –комплекс заходів, які проводяться з метою виявлення і наступного радіоелектронного подавлення (РЕП) радіоелектронних засобів (РЕЗ) і систем противника, а також з метою радіоелектронного захисту РЕЗ і систем своїх військ.

До РЕЗ, які використовуються в сухопутних військах відноситься:

  •  засоби радіо, радіорелейного, тропосферного, космічного зв’язку;
  •  засоби радіолокації;
  •  засоби радіонавігації;
  •  засоби радіотелеуправління;
  •  засоби телебачення;
  •  засоби радіоелектронної розвідки;
  •  засоби радіоперешкод;
  •  засоби електронно-обчислювальної техніки;
  •  прилади інфрачервоної та лазерної техніки.

Складові частини РЕБ:

  1.  Радіоелектронна розвідка.
  2.  Радіоелектронне придушення.
  3.  Радіоелектронна протидія (захист).

Радіоелектронна розвідка (РЕР) є ефективним способом отримання інформації про противника.  

Радіорозвідка здійснюється в інтересах здобуття інформації про противника шляхом перехоплення і аналізу його радіопередач і радіопеленгування радіостанцій, що працюють. РЕР дає важливу інформацію про систему управління, елементи пунктів управління, призначення і структуру органів управління (по підлеглості) противника.

Задачі радіорозвідки.

  •  спостереження та контроль за радіоефіром;
  •  прослуховування каналів радіозв’язку противника;
  •  перехоплення передач з наступним дешифруванням.

Радіотехнічна розвідкаце вид радіоелектронної розвідки по виявленню і розпізнаванню РЛС, радіонавігаційних та радіотелекодових систем. РТР використовує методи радіоприйому, пеленгування і канал радіосигналів. 

Задачі РТР:

  •  виявлення будь-яких джерел електромагнітних випромінювань противника та вимірювання їх параметрів;
  •  визначення місць розташування РЕЗ та їх ТТХ;
  •  визначення типів та систем управління військами радіотехнічними засобами та зброєю.

Радіоелектронна протидія.

В залежності від виду випромінювань, що діють на РЕЗ, РЕП поділяється на:

  •  електромагнітне подавлення (ЕМП);
  •  акустичне подавлення (АП).

ЕМП поділяється на радіоподавлення (РП) і світлове подавлення (СП).

РПв діапазоні: радіозв’язку, радіолокації, радіонавігації і т.д.

СПв діапазоні: оптичному: ІФЧ, УФ, лазерні.

На ТВД з середньо пересіченою місцевістю, де 20-25% території є заселеною, вважається доцільним використовувати наступні способи РЕП:

  1.  Зосереджено-масований спосіб - одночасне подавлення на визначений час найбільш небезпечних систем та засобів РЕЗ на всю глибину оперативної дії, до тилових районів об’єднань.
  2.  Вибіркове РЕП по вій смузі або на окремих напрямках бойових дій - подавлюються засоби РЕЗ в ракетних частинах, артилерії та авіації, після цього послідовно подавлюються РЕЗ при переході противника в атаку. При цьому способі найбільше використання знаходять станції прицільних радіозавад.
  3.  Зосереджено-вибірковий спосібце сполучення перших двох. 

  1.  Заходи захисту своїх РЕЗ від радіоелектронного подавлення противника

Радіоелектронний захист це захист радіоелектронних систем управління своїх військ від впливу самонавідної зброї та навмисних завад противника, іонізуючих і електромагнітних випромінювань, а також від взаємних завад, виникаючих між різними радіоелектронними засобами наших військ.

Заходи захисту від взаємних завад прийняти називати електромагнітною сумісністю (ЕМС).

РЕЗ включає:

  •  захист радіоелектронних систем і засобів від ураження самонавідної на випромінювання зброєю противника;
  •  захист радіоелектронних систем і засобів від навмисних     завад(забезпечення ЕМС радіоелектронних засобів на об’єктах, пунктах управління та угрупуваннях військ).

З радіоелектронного захисту роами військ, спеціальнми військами і службами проводяться організаційні і технічні заходи.

До організаційних заходів відносяться:

  •  вибір доцільних способів бойового застосування і розташування радіоелектронних об’єктів і засобів в бойових порядках;
  •  регламентування роботи радіоелектронних засобів на території, по частинах, режимах і часу;
  •  виявлення джерел ненавмисних (взаємних) завад і прийняття заходів з виключення (знищення) їх впливу.

До технічних заходів відносяться:

  •  виконання екіпажами спеціальних заходів від завад, самонавідною на випромінювання зброї та впливу іонізуючих і електромагнітних випромінювань ядерної зброї.

Заходи захисту від РЕП противника:

  •  комплексне застосування РЕЗ різних діапазонів частот;
  •  оптимальний розподіл використання і маневр частотами;
  •  застосування спеціальних режимів роботи РЕЗ ;
  •  організація скритих і дублюючих радіомереж і радіо направлень, використання обхідних напрямків зв’язку,
  •  повітряних пунктів управління, ретрансляційних(повітряних, наземних, корабельних) пунктів і опорних вузлів зв’язку;
  •  створення секретних і резервних радіоелектронних об’єктів;
  •  пошук і знищення передавачів завад, які закинуті в розташування наших військ.
  •  організація взаємного оповіщення і обміну інформацією про радіозавади;
  •  застосування спеціальних пристріїв завадозахисту  РЕЗ;
  •  іньши організаційно-технічні заходи.

  1.  Заходи захисту своїх радіоелектронних засобів (РЕЗ) від дії високоточної зброї противника (ВТЗ)
  •  Організувати постійне чергування в екіпажах МБУ на радіостанціях, що працюють у радіомережах, по яких здійснюється оповіщення про загрозу (початку) застосування супротивником ВТЗ і засобів РЭБ.
  •  Визначити місця розгортання МБУ з урахуванням захисних властивостей місцевості і розміщати їх на відстані до 100 м друг від друга.
  •  Організувати інженерне  обладнання елементів ВЗ з розрахунку одного укриття котловинного типу на кожну КБМ і 1 – 2 щілині на екіпаж; додаткове покриття КБМ, агрегатів  живлення , що екранують  маскувальними комплектами МКТ (МКС), масками УМК, МРС, "Намет", "Парасоль" чи підручними засобами(гілки, кущі, трава, сіно, солома, дошки і.т.д) Застосовувати теплові пастки типу КФП – 1 – 180 для відведення ракет із ГСН від МБУ, розміщати їх на видаленні 70 м від МБУ.
  •   Здійснювати винос пристроїв електроживлення на 80 – 100 м. від МБУ і надійно захищати вихлопні пристрої спеціальними і підручними екранами  (азбест, склотканина, заглиблення бензоагрегатів живлення на повну висоту і покриття їх щитами, фашинами і т.д. ).
  •  Брати участь у виборі хибного району КСП і устаткуванні його тепловими пастками (імітаторами з використанням пирогелей і компактними пальниками багаторазового використання),  кутовими відбивачами типу ОМУ з розрахунку 5 – 10 на ВЗ КНП.
  •  При переміщенні ВЗ КСП стежити за відстанню між МБУ, що повинно бути не менш чим 100 – 150 м,
  •  Вибирати маршрути переміщення і місця розгортання ВЗ у лісистій місцевості, лощинах, ярах, на зворотних схилах висот з метою використання властивостей місцевості, що екранують.
  •  Суворо стежити за дотриманням режиму роботи радіозасобів на передачу. Не допускати їхньої роботи без потреби на підвищену потужність.
  •  При роботі МБУ на місці застосовувати гостронаправлені антени " біжучої хвилі".
  •  Організувати сховані радіомережі командира батальйону.
  •  Мати резерв засобів зв'язку і розташовувати його в укритих місцях.

  1.  Заходи захисту своїх РЕЗ від впливу електромагнітних та іонізуючих випромінювань ядерного вибуху
  •  комплексне застосування РЕЗ різних типів, маневр частинами і режимами їх роботи в залежності від розповсюдження радіохвиль;
  •  організація обхідних напрямків передачі інформації;
  •  організація зв’язку з повітряного ПУ, через ретрансляційні (проміжні) і опорні вузли зв’язку;
  •  використання технічних засобів захисту, організація частотно-диспетчерської служби;
  •  інші заходи.

  1.  Доповісти основні принципи розгортання радіостанцій батальйонної ланки управління різного діапазону на мiсцевостi

а) при роботі на рівнинній чи середнє–пересіченій місцевості УКХ радіостанції варто розташовувати на ділянках з більш вологим ґрунтом. При роботі через замерзлі водойми з прісною водою (ріки, озера) радіостанції розташовують на березі водойми.

б) при розташуванні УКХ радіостанцій у ярах необхідно розгортати  їх на схилі, зверненому до кореспондента, і ближче до краю яру. Якщо необхідно розгорнути УКХ радіостанцію на оборотному схилі яру,  потрібно розташовувати її ближче до краю яру (не більш 25 м у глиб яру). У цьому випадку краще застосовувати антену " біжучої  хвилі, ,", Л – образну чи винесену штирьову антену;

в) при розміщенні УКХ радіостанції в лісі необхідно враховувати наступне:

  •  розташовувати радіостанції в лісі чи на відкритій місцевості переважніше, ніж на опушці лісу, на границі з галявиною; якщо необхідно розгорнути радіостанцію на опушці чи лісу на галявині, то варто вибирати місце по найкращій чутності сигналу, перемістивши станцію на 1015м;
  •   г) при роботі на штирьову антену не слід розташовувати УКХ радіостанцію безпосередньо під деревом з густий чи низькорозташованою кроною;
  •  дальність зв'язку скорочується при розташуванні УКХ радіостанцій у вологому лісі в порівнянні з дальністю зв'язку в сухому лісі;

д) при використанні УКХ радіостанцій у гірській місцевості найбільше вигідно розмістити радіостанції на командних висотах. При роботі через вершини УКХ радіостанції варто розташовувати далі від підніжжя хребта (приблизно на відстані рівному 3 – 4 висотам перешкоди), домагаючись прямої видимості вершини. 

е) при використанні УКХ радіостанцій у населених пунктах варто розгортати їх на площах, у міських чи садах парках, на пустирях і можливо далі від високих будинків і споруджень (опор, щогл, веж і т. д.), від ліній електропередач і повітряних ліній. Треба уникати розміщення УКХ радіостанцій на вузьких вулицях, у провулках, у дворах, оточених високими будинками. Якщо за умовами обстановки необхідно розгорнути радіостанцію в будинку, то варто розташовувати її ближче до відкритих прорізів (вікна, двері), зверненим убік  чи кореспондента на даху будинків. Не слід розміщати станції безпосередньо під залізним дахом;

ж) при розміщенні УКХ радіостанції в окопі, бліндажі, чи підвалі укриттях штырьова антена в цьому випадку виноситься і встановлюється на кронштейні, що кріпиться на місцеві предмети (дерев'яний кіл. паркан і т.д. ). Винесена антена з'єднується з  прийомопередавачем високочастотним кабелем довжиною 10 – 11 м (але не більш 20 – 25 м). Внутрішня жила кабелю підключається до гнізда антенного ізолятора радіостанції і до антени, а металева оплетка (екран) підключається, одним кінцем до затиску "П" (противага) радіостанції, а іншим  до типової противаги. У виняткових випадках антену можна підключити до радіостанції двухпроводовим  кабелем довжиною до 10 м, але дальність зв'язку при цьому скорочується в 3 – 4 рази;

з) при виносі радіостанції за межі КСП керування нею здійснюється по лінії дистанційного керування з телефонного апарата, установленого на робочому місці командира батальйону (роти). Видалення винесеного телефонного апарата, складає близько 500 м;

і) при організації пункту ретрансляції необхідно мати дві УКХ радіостанцій чи одну УКХ і одну КХ, якщо в розпорядження начальника зв'язку мб  будуть  виділятися КХ радіостанції

  1.  Що з'ясовує та наносить на робочу карту начальник зв'язку механізованого батальйону при вивченні загальної тактичної обстановки та задуму старшого командира на бій.

При вивченні загальної тактичної обстановки і задуму рішення старшого командира начальник зв'язку усвідомлює:

  •  дії противника;
  •  характер майбутніх бойових дій свого батальйону;
  •  смугу майбутніх бойових дій;
  •  глибину задач і угруповання сил;
  •  місце батальйону в бойовому порядку бригади і взаємодія з елементами бойового порядку бригади;
  •  час на підготовку до бойових дій. 

З даних загальної тактичної обстановки начальник зв'язку батальйону наносить на робочу карту наступні дані

  •  передній край своїх військ і противника;
  •  розмежувальні лінії;
  •  задачі батальйону;
  •  пункти керування бригади і сусідів;

  1.  Що з'ясовує начальник зв'язку механізованого батальйону з розпорядження по зв'язку штабу механізованої бригади

При вивченні загальної тактичної обстановки і задуму рішення старшого командира начальника зв'язку усвідомлює бойову задачу механізованого батальйону при цьому з’ясовує

  •  дії противника;
  •  характер майбутніх бойових дій свого батальйону;
  •  смугу майбутніх бойових дій;
  •  глибину задач і угруповання сил;
  •  місце батальйону в бойовому порядку бригади і взаємодія з елементами бойового порядку бригади;
  •  час на підготовку до бойових дій. 

З розпорядження по зв'язку штабу бригади начальник зв'язку батальйону усвідомлює:

  •  місця розгортання, час готовності і напрямку переміщень ВЗ пунктів керування бригади;
  •  організацію зв'язку зі штабом бригади, взаємодіючими підрозділами і потреба в засобах зв'язку для її забезпечення;
  •  частоти і позивні, виділювані для організацій зв'язку в батальйоні;
  •  порядок використання і режими роботи зв'язку;
  •  які сили і засоби виділяються в його розпорядження старшим штабом;
  •  можливості і порядок використання системи зв'язку старшого штабу в інтересах батальйону;
  •  заходу щодо захисту і безпеки система зв'язку;
  •  місце і порядок обміну пошти;
  •  місце майстерні  зв'язку;
  •  порядок передачі керування при виході з ладу пунктів керування бригади;
  •  порядок перевірки зв'язку;
  •  термін готовності зв'язку;
  •  висновки.

  1.  Які вказівки дає начальник зв'язку механізованого батальйону командирам відділень вузла зв'язку в попередньому розпорядженні на організацію зв'язку

У попередніх розпорядженнях командирам відділень вузла зв'язку начальник зв'язку дає вказівки:

  •  про підготовку сил і засобів зв'язку до майбутніх бойових дій
  •  про час і місце перевірки готовності взводу зв'язку;
  •  про поповнення особовим складом, майном зв'язку і експломатеріалами;
  •  про організацію занять (тренувань) з особовим складом з урахуванням характеру майбутніх бойових дій;
  •  до якого часу, куди і які сили і засоби зв'язку виділити для забезпечення зв'язку командиру батальйону при проведенні рекогносцировки.

  1.  Організаційні і технічні заходи по захисту засобів радіозв'язку від радіорозвідки і РЕП противника. Режими роботи радіозасобів.

Заходи по захисту радіозв’язку від радіорозвідки і радіозавад:

Організаційні:

  •  перехід на запасні радіочастоти;
  •  застосування для свого радіозв’язку частот, які використовує противник;
  •  передача радіограм по кількох частотах і кількох каналах;
  •  організація прихованих р/м і р/н;
  •  організація дублюючих р/м і р/н;
  •  застосування проміжних радіостанцій;
  •  використання обхідних напрямків радіозв’язку;
  •  застосування радіостанцій з високою завадозахищеністю;
  •  максимальний розніс частот.

Технічні:

  •  застосування антен направленої дії;
  •  зміна потужності РПДП;
  •  зміна смуги пропускання РПП;
  •  зміна тону сигналу при слуховому прийомі;
  •  зміна висоти антени РПДП;
  •  здійснення слухового прийому з записом на магнітофон;
  •  вибір найбільш вигідного розташування радіостанції на місцевості;
  •  зміна виду роботи радіостанції.

Основними режимами роботи засобів зв'язку можуть бути:

1) повна заборона роботи випромінювальних засобів (режим радіомовчання;

2) часткова заборона роботи випромінювальних засобів з урахуванням завдань, які вони виконують, діапазонів частот і потужності випромінювання.

3) Дозвіл роботи усіх випромінювальних засобів без обмежень.

Перший режим роботи випромінювальних засобів установлюється під час підготовки до бойових дій, перегрупування військ, зміни районів розташування ПУ, вогневих і стартових позицій і т. і. Управління військами в цей період забезпечується проводовими та рухомими засобами зв'язку.

Другий режим роботи передбачає:

а) заборону роботи на передачу КХ радіостанцій;

б) дозвіл на роботу радіостанцій малої потужності, радіорелейних і тропосферних станцій а також радіостанцій будь якої потужності в радіомережах розвідки, оповіщення, управління засобами протиповітряної оборони.

Цей режим роботи може застосовуватись під час перегрупування військ, коли виникає потреба управляти рухом колон під час пересування та одночасно приховати від противника маневр наших військ.

Третій режим встановлюється з початком бою.

Слід мати на увазі, що застосування радіорелейних, радіо, тропосферних засобів зв'язку доцільно тільки тоді, коли засоби електропроводового зв'язку та рухомі засоби зв'язку не забезпечують потреб управління. Змінювати режим роботи засобів зв'язку в підготовчий період - заборонено. Дуже важливо, щоб перехід на встановлений режим не привернув увагу технічної розвідки противника, проходив згідно з планами оперативного і військового маску- вання.

  1.  Сили і засоби зв'язку ТБ. Пункти управління ТБ.

Засоби зв’язку танкового батальйону зосереджені в основному  в вузлі зв’язку танкового батальйону. При організації зв’язку в батальйоні потрібно враховувати, що в кожному лінійному танку знаходиться по одній радіостанції Р-123 (Р-173) а в танку командира батальйону типу Т-72к (Т-80, Т-82) додатково крім радіостанції Р-123(Р-173) встановлюються по одній радіостанції Р-130 (Р-134).

Вузол зв'язку (польовий) танкового батальйону призначений для забезпечення управління підрозділами у всіх видах бою шляхом організації радіо - та провідного зв'язку із старішім командиром, а також між танками, бойовими машинами та підрозділами батальйону.

Склад вузла зв'язку:

  •  начальник зв'язку - командир вузла зв'язку
  •  відділення управління командира батальйону
  •  відділення управління штабу батальйону
  •  відділення радіозв'язку
  •  відділення зв'язку

Всього в вузлі зв'язку:

  •  особового складу  - 21 чол.
  •  БМП-1К - 1 шт
  •  БМП-1КШ - 1 шт.
  •  ГАЗ-66 - 2 шт.
  •  радіостанцій Р-159 (Р-107М) -5 шт.
  •  радіостанцій Р-158, Р-148 -7 шт.
  •  комутатор П-193 М - 2 шт.
  •  Електростанція АБ-0,5-п/30 -1 шт.
  •  кабель польовий П-274м - 25 км
  •  РПГ-7 - 1 шт.
  •  АК-74 - 20 шт.
  •  ПМ - 2 шт.

  1.  Система зв'язку артилерійського дивізіону її склад та призначення.

Радіо є основним засобом зв'язку, здатним якнайповніше забезпечити управління вогнем і маневром підрозділів АДН в будь-якій обстановці.

До початку сгневой підготовки всі радіостанції працюють на прийом, щоб утруднити супротивнику ведення радіорозвідки.

При висуненні АДН з початкового району на рубежі розгортання, і також при здійсненні маршу в  передбаченні бою, радіозв'язок може бути використаний для передачи коротких сигналів про проходження рубежів  регулювання руху , про зав’язці зу стрічного бою  та тощо..

Робота радіостанцій на передачу без обмежень дозволяється з началом  вогневох підготовки.

Всі команди при веденні вогню передаються по радіо відкритим текстом. Найменування частин (підрозділів) і посади командирів указуються по позивним, а пункти місцевості — умовним найменуванням та по  коодованій карті.

Радіозв'язок в АДН організовується від КСП дивізіону і батарей з таким розрахунком, щоб  він без істотних змін забезпечував надійне управління вогнем протягом всього бою.

Основним способом організації радіозв'язку в АДН є радіомережа. Від КСП АДН організовуються наступні радіозв'язки:

  •  з командиром і штабом  бригадної артилерійської групи (БАГ);
  •  з  підпорядкваними підрозділами;
  •  з підрозділами артилерійської розвідки;
  •  командира АДН з своїм штабом (ПУВ) при їх  роздільному розташуванні на місцевості.
  •  для централізованого управління вогнем  бригади та дивізіону;
  •  з командиром мб (тб);
  •  з командиром танкового підрозділу, доданого мб;
  •  прийом метіоданних;
  •  прийом і передача сигналів сповіщення;
  •  із службами артилерійського і матеріально- технічного забезпечення  БАГ.

  1.  Сили та засоби зв'язку артилерійського дивізіонна (АДН).

Сучасний артилерійський дівізіон  озброєний комплексом засобів управління та зв’язку1В12

У самохідному артилерійському дивізіоні є взвод управління.

До складу    взводу    управління   входять:

  •  два відділяння машин бойового управління;
  •  відділяння управління;
  •  відділяння розвідки і  узгодженого спостереження.

Відділяння машин бойового управління призначені для забезпечення радіозв'язку командиру і штабу дивізіону із старшим командиром (штабом), з підлеглими і взаємодіючими підрозділами і з ПСП (БСП) АДН. 

На озброєнні 1-го відділяння є машина бойового управління командира дивізіону
1В15. 

На озброєнні 2-го відділяння є машина бойового управління начальника штабу дивізіону 1В16. 

Відділяння управління призначене для  розгортання   та  обслуговування телефонної станції, забезпечення командиру і штабу дивізіону проводового зв'язку з елементами бойового порядку АДН і прийому метеоданних.

На озброєнні відділяння є:

  •  переносна  радіостанція Р - 159 (Р-107 М);
  •  радіоприймач Р- 326;
  •  телефонный комутатор малої місткості П - 193 М,;
  •  полевой телефонний    кабель    П - 274 М - 12  км;
  •  телефонних апаратів ТА - 57 - 12 шт.

Відділяння розвідки  та узгодженного спостереження призначене для ведення розвідки противника і місцевості, для  засічки цілей, спостереження за результатами  стрільби та  коректування вогню.

На озброєнні відділяння є ПРП-3 (пересувний розвідувальний пункт), на базі    БМП -1 і має    засоби    зв'язку (Р -123М 2к-та;  Р -107-1к-т, ТА - 57  2шт., П-274м - 0.5 км). 

Для перевезення особового    складу і майна    зв'язку у  взводі управленінія є автомобіль ГАЗ — 66.

 У кожній артилерійській батарех є у взводі управління є відділення  управління.

На озброєнні відділяння управління є:

  •  машина  бойового управління командира    батареї 1В14;
  •  машина бойового управління старшого офіцера батареї 1В13;
  •  переносна радіостанція УКВ діапазону (Р-159) Р - 107м,;
  •  польовий телефонний кабель П - 274м - 8 км;
  •  телефонниє-аппарати ТА  57- 5 шт.

  1.  Умови, що визначають організацію зв'язку в артилерійському дивізіоні (АДН).

На організацію зв'язку в артилерійському дивізіоні  впливають наступні чинники:

  •  способи бойового використання дивізіону;
  •  бойовий склад дивізіону;
  •  бойовий порядок дивізіону;
  •  організація управління підрозділами дивізіону ;
  •  наявність і стан сил і засобів зв'язку.

Артилерійський дивізіон є основним вогняним і тактичним підрозділом артилерії. Він організаційно входить до складу механізованої  бригади. Артилерійський дивізіон Мбр, як правило, діє самостійно, в безпосередньому підпорядкуванні командира  бригади , а іноді може додаватися батальйону першого ешелону, що діє на головному напрямку. При недостачи доданої артилерії він може включитися до складу бригадної артилерійської групи (БАГ).

Артилерійський дивізіон в наступі  подавляє (знищує) тактичні засоби ядерного нападу, артилерійські і мінометні батареї, вогневі засоби, живу силу, пункти управління і радіотехнічні засоби противника, його танки, протитанкові засоби і оборонні споруди.

Дивізіон підтримує наступ  загальновійськових підрозділів, забезпечує фланги наступаючих військ і закріплення ними захоплених рубежів.

Крім того, артилерійський дивізіон в наступі    може підтримувати введення в бій другого ешелону (резерву), а також забороняти  відхід противнику  і закріплення його на нових рубежах.

  1.  Бойове застосування КШМ БМП-1КШ. Комплект засобів зв'язку і можливості по забезпеченню управління військами.

Відділення управління командира батальйону на озброєнні має машину бойового управління БМП-1К (БТР-80К). В ній встановлені дві радіостанції Р-123М (Р-173) та підготоване місце для встановлення переносної радіостанції типу Р-159 (радіостанція встановлюється за додатковою командою).

Відділення управління начальника штабу має на озброєнні командно-штабну машину БМП-1КШ (Р-145БМ). До її складу входять такі основні засоби зв'язку:

  •   одна радіостанція КХ діапазону (Р-130);
  •  три радіостанції УКХ діапазону (Р-111 = 2, Р-123М (Р-173) = 1);
  •  спеціальна апаратура засекреченого телефонного зв'язку Т-219;
  •  комплект апаратури комутації та засобів дистанційного управління.

КШМ забезпечує ведення радіозв'язку за допомогою чотирьох радіостанцій з пультів командира і офіцерів у відкритому режимі, а з пультів командира і першого робочого місця радиста і в засекреченому режимі. 

Дистанційне управління (ДУ) радіостанціями КШМ забезпечується з винесених телефонних апаратів (ВТА) по кабелю типу П-274М, на відстань до 500 метрів, як у відкритому (Л2), так і в засекреченому (Л1) режимах.

У відділенні управління  вузла зв'язку танкового батальйону замість  МБУ БМП-1К є танк Т-80К командира танкового  батальйону , до складу якого входять одна радіостанція Р-130 і одна радіостанція Р-123М (Р-173).

  1.  Доповісти зміст роботи начальника зв'язку після прийняття рішення командира батальйону на бій.

З рішення (бойового наказу) командира батальйону на бій начальник зв'язку усвідомлює :

  •  бойовий порядок батальйону;
  •  бойові задачі батальйону, рот, сусідів і порядок взаємодії з ними;
  •  місця розгортання пунктів керування батальйону, підлеглих і приданих підрозділів, а також сусідів ;
  •  порядок взаємодії з елементами бойового порядку бригади й усередині свого батальйону;
  •  час готовності до наступі. 

З указівок начальника штабу начальник зв'язку батальйону, усвідомлює:

  •  час розгортання і напрямку переміщення пунктів керування батальйону;
  •  с ким, до якого часу і якими засобами повинний бути встановлений зв'язок;
  •  режим роботи радіозасобів при підготовці й у ході бою;
  •  порядок відновлення керування при виході з. ладу КСП батальйону;
  •  час готовності зв'язку;
  •  час доповіді плану зв'язку.

На підставі вивчення тактичної обстановки і рішення на бій, а також розпорядження по зв'язку старшого штабу начальник зв'язку батальйону робить оцінку обстановки по зв'язку.

При оцінці обстановки, по зв'язку начальник зв'язку батальйону враховує:

  •  дії противника, що впливають  на роботу зв'язку;
  •  бойовий склад, посилення, задали, виконувані батальйоном;
  •  порядок взаємодії в ході бою
  •  особливості бойових дій, що впливають на організацію і забезпечення зв'язку;
  •  стан зв'язку в батальйоні, сили і засоби, задіяні для її забезпечення;
  •  стан, бойовий досвід і матеріальну забезпеченість підрозділів зв'язку;
  •  можливість використання місцевих засобів зв'язку;
  •  характер місцевості в смузі майбутніх бойових дій і її вплив на організацію і забезпечення зв'язку;
  •  вплив на організацію і роботу зв'язку кліматичних умов, часу доби і року;
  •  наявність часу для планування й організації зв'язку. 

На основі оцінки обстановки по зв'язки, з'ясування рішення командира батальйону на бій і вказівок начальника штабу, начальник зв'язку виробляє задум організації зв'язку в майбутньому бої.

При виробленні задуму організації зв'язку начальник зв'язку визначає:

  •  головні елементи бойового порядку батальйону і найважливіші напрямки зв'язку, по яких повинна бути забезпечена найбільш стійкий зв'язок;
  •  види і кількість відкритих зв'язків з кожним підрозділом (пунктом керування);
  •  структуру системи зв'язку, послідовність і місця розгортання її елементів;
  •  організацію радіо, проводового і фельд’єгерско–поштового зв'язку від КСП батальйону;
  •  сили і засоби зв'язку задіяні для забезпечення зв'язку і знаходяться в резерві, місце розміщення резерву зв'язку;
  •  режими роботи зв'язку і порядок використання різних засобів зв'язку при підготовці й у ході бою ;
  •  порядок забезпечення зв'язку при виході з ладу КСП батальйону;
  •  терміни готовності зв'язку.

На основі виробленого задуму на організацію зв'язку начальник зв'язку приймає рішення, у якому визначає :

  •  основні задачі зв'язку в бої;
  •  структуру системи зв'язку по етапах бою;
  •  організацію зв'язку;
  •  бойове використання взводу зв'язку;
  •  основні заходи щодо забезпечення безпеки зв'язку, захисту зв'язку, відновленню зв'язку від засобів поразки противник;
  •  порядок забезпечення зв'язку при виході з,  ладу КСП батальйону;
  •  терміни готовності зв'язку;
  •  резерв зв'язку, його склад і місце розміщення..

На основі рішення начальника зв'язку батальйону розробляється план зв'язку, що складається з:

  •  плану організації зв'язку;
  •  робочої карти начальника зв'язку;
  •  пояснювальної записки.

План зв'язку затверджується начальником штабу батальйону.

На підставі затвердженого рішення (плану зв'язку) на організацію зв'язку начальник зв'язку батальйону віддає бойове розпорядження (ставить задачі) підлеглим посадовим особам по зв'язку. 

  1.  Доповісти особливості ведення бойових дій механізованих і танкових підрозділів, а також умови забезпечення стійкого радіозв'язку в умовах гірсько-лісної місцевості.

Механізовані батальйони на БМП та БТР є основним загальновійськовим підрозділом, ці батальйони можуть здійснювати марш на великі відстані з швидкістю 30-35 км/год, Вони спроможні у взаємодії з суідами чи самостійно вести наступ з бойовими швидкостями: 

  •  при висуванні на рубіж переходу в атаку - 18-25 км/год, 
  •  при атаці у пішому порядку -3-5 км/год. 

Фронт для наступу складає близько 2 км. При атаці в пішому порядку особовий склад атакує противника в цепі за бойовою лінією танків, на відстані що забезпечує безпеку від вибухів своєї артилерії. Такий батальйон в наступі може знищити до 12 танків в окопах і до 15 відкритих танків. 

Тактика дій танкового батальйону дуже схожа тактиці застосування механізованого батальйону. В обороні танковий батальйон діє, як правило, у складі бригади і може знаходитись у першому, другому ешелоні або може оборонятися самостійно при відбитті контратак. На підсилення він може отримувати:

  •  одну-дві механізовані роти, 
  •  до зенітного взводу, 
  •  інженерно-саперного взводу, 
  •  відділення РХБ та інші підрозділи. 

Обороняючись у першому ешелоні бригади, ТБ займає район оборони. Ширина фронту оборони може складати 3-5км, а в глибину 2-2,5км. При відсутності безпосереднього зіткнення з противником на відстані до 2 км від переднього краю оборони обладнуються позиції бойової охорони, обороняти яку висилається, як правило, посилений танковий взвод зі складу 2 ешелону батальона. 

Стійкий зв' язок в у мовах гірської та лісової місцевості можна забезпечити як використанням технічних засобів, так і раціональним використанням місцевості. В умовах лісової місцевості необхідно розміщувати засоби радіозв' язку на відкритих галявинах, подалі від дерев. В умовах мокрого лісу радіосигнал розповсюджується краще. При наявності водойм засоби зв' язку необхідно використовувати біля них. 

В умовах гірської місцевості найбільше вигідно розмістити радіостанції на командних висотах. При роботі через вершини УКХ радіостанції варто розташовувати далі від підніжжя хребта (приблизно на відстані рівному 3 – 4 висотам перешкоди), домагаючись прямої видимості вершини.

  1.  Доповісти форми і методи навчання особового складу підрозділів зв'язку по тактико-спеціальній підготовці. Основні задачі ТСП.

Тактико-спеціальна підготовка є ведучим предметом бойової підготовки військ зв’язку. Під час цієї підготовки здійснюється вдосконалення знань та навичок особового складу частин і підрозділів зв’язку, що отримані на заняттях з технічної, спеціальної та загальновійськової підготовки.

Основна мета тактико-спеціальної підготовки є забезпечення високої польової виучки та постійної бойової готовності підрозділів, частин, з’єднань зв’язку з метою виконання завдань по зв’язку у складних умовах сучасного бою.

Основною формою навчання особового складу військових частин зв’язку по тактико-спеціальній підготовці  є

  •  тактико-спеціальні заняття
  •  комплексні тренування по зв’язку
  •  тактико-спеціальні навчання (маневри)
  •  участь підрозділів і частин зв’язку в маневрах військ та штабів.

Тривалість тактико-спеціальних навчань від 3 до 5 діб. Тактико-спеціальні навчання завершуються розглядом навчань окремо з офіцерами і окремо - з сержантами і солдатами, після чого надається час для приведення в порядок техніки та озброєння.

Основною формою тактичного навчання  студентів на кафедрі являються лекції та  практичні заняття з полу взводом з  переходом  до  дій  в складі підрозділу.

На практичних заняттях всі студенти вирішують тактичні задачі в ролі командирів пiдрозделiв, а керівник виступає в ролі старшого командира.

ТСП має мету дати студентам необхідні  знання  по  органiзацiйнiй структурі та  основам бойового застосування пiдроздiлiв i частин бойового зв'язку.  Привити практичні навички по виконанню обов’язків начальника  зв’язку батальйону, командира взводу частин, з'єднань зв'язку, а також посадових осіб вузлів зв'язку.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

  •  структуру Збройних Сил України, призначення видів Збройних Сил, родів військ та спеціальних військ;     
  •  заходи по приведенню пiдроздiлiв, частин i вузлів зв'язку в бойову готовність;
  •  основи організації зв'язку в Сухопутних військах;
  •  організацію  пiдроздiлiв  i частин зв'язку,  основи їх бойового застосування в бою;
  •  зміст забезпечення безпеки зв'язку;

    Вміти:

  •  виконувати функціональні обов'язки по посадовому призначенню;
  •  підтримувати високу бойову готовність пiдроздiлiв зв'язку;
  •  командувати  підрозділами зв'язку i керувати ними при виконанні бойових задач;
  •  оцінювати стан по зв'язку,  давати обґрунтовані висновки, приймати рішення на організацію зв'язку;
  •  забезпечувати виконання керівних документів по безпеці зв'язку.

ТСП є основою польового навчання i базується на знанні студентами загальновійськової, військово-технічної,  i  вiйськово-спецiальної пiдготовки, на практичних навичках у командуванні підрозділами, у роботах на засобах зв'язку, у виконанні нормативів учбових задач.

Нормативи по ТСП відробляються на зборі.

  1.  Що уявляє собою система зв'язку? Принципи побудови системи зв'язку з'єднання і умови її надійного функціонування.

СИСТЕМА ЗВ'ЯЗКУ - є сукупність взаємопов'язаних та узгоджених  по задачах місцю і часу дій вузлів, ліній, станцій, апаратних  зв'язку різного призначення, розгорнутих по єдиному плану  для вирішення завдань забезпечення управління військами.

За умовами функціонування розрізнюють: стаціонарні і польові СЗ, які розгорнуті за допомогою стаціонарних або польових вузлів і ліній зв'язку.

За відношенням до ланки управління розрізнюють: СЗ стратегічної, оперативної та тактичної ланки управління (СЛУ, ОЛУ, ТЛУ).

 До СЗ СЛУ належать: СЗ ГШ України, видів ЗС України.

 До СЗ ОЛУ належать: СЗ оперативних командувань, СЗ АК.

 До СЗ ТЛУ належать: СЗ з’єднань, частин і підрозділів.

 По каналах зв'язку, які застосовуються СЗ можуть бути: аналогові або цифрові.

За ступенем автоматизації СЗ розподіляються на автоматизовані і неавтоматизовані.

Основними принципами побудови СЗ є:

1) організація прямого (безпосереднього) зв'язку між ВЗ ПУ;

2) організація зв'язку через опорні (допоміжні) ВЗ;

3) комбінований спосіб, у якому об’єднуються прямий зв'язок і зв'язок через ОВЗ (ДВЗ).

Принцип організації прямого зв'язку визначається тим, що зв'язок від ПУ старшого штабу з ПУ підлеглих частин встановлюється безпосередньо.

Кожний ВЗ у цьому випадку є центром, від якого розходяться лінії зв'язку, які створені різними засобами і безпосередньо з'єднують його з ВЗ старшого і підлеглих командирів (штабів) а також взаємодіючих з'єднань (частин, підрозділів).

Цей принцип застосовується в основному в тактичній ланці управління.

Принцип організації зв'язку через ОВЗ (ДВЗ) передбачає таку структуру побудови СЗ, при якій зв'язок від ПУ старшого штабу з ПУ підлеглих частин забезпечується не безпосередньо, а через систему опорних (допоміжних) ВЗ.

СЗ, яка побудована за даним принципом має такі переваги:

Враховуючи вказані недоліки СЗ, які будуються тільки на основі забезпечення зв'язку між ПУ через ОВЗ, ДВЗ не застосовуються " у чистому вигляді " в жодній ланці управління.

У практиці військ в об'єднаннях СЗ розгортаються на основі сумісного використання, як прямого зв'язку між ПУ (радіо та тропосферними засобами), так і через ОВЗ і ДВЗ, тобто використовується комбінований принцип побудови СЗ.

Комбінований спосіб дозволяє побудувати оптимальну структуру СЗ, яка задовольняє вимоги до зв'язку та управління військами.

Цього часу в тактичній ланці управління СЗ розгортається з використанням прямого зв'язку між ПУ, а в оперативній і стратегічній ланці управління, шляхом використанням одночасно прямого зв'язку між ПУ і через ОВЗ, ДВЗ.

Так, організаційно, система зв'язку ТЛУ включає вузли зв'язку ПУ з'єднання і підлеглих частин, допоміжні вузли зв'язку, лінії (напрямки) прямого зв'язку між ВЗ ПУ, станцію (відділення) ФПЗ, пункт управління зв'язком, органи технічного забезпечення зв'язку й АСУ, а також резерв сил і засобів зв'язку. Основу системи зв'язку складають вузли зв'язку ПУ і лінії зв'язку, розгорнуті між ними.

Основу ж систем зв'язку ОЛУ будуть складати вузли зв'язку ПУ і опорна мережа зв'язку. Організаційно система зв'язку ОЛУ включає: вузли зв'язку ПУ, опорну мережу зв'язку, мережу ФПЗ, резерв сил і засобів зв'язку, лінії (напрямки) прямого зв'язку між ВЗ ПУ, лінії прив'язки ВЗ ПУ до опорної мережі зв'язку. Вона також включає в себе систему управління зв'язком і систему технічного забезпечення зв'язку й АСУ.

Таким чином, найважливішими елементами тієї та іншої системи зв'язку є вузли зв'язку.

 

  1.  В чому полягає різниця тактико-стройового заняття від тактико-спеціальних маневрів з особовим складом підрозділу зв'язку.

Тактико-стройові заняття випереджують тактико-спеціальні маневри і проводяться в цілях відроблення всього комплексу дій студентів на полі бою в ролі рядового солдата роду військ. Відроблення дій починається з відпрацювання документів. Викладач спочатку показує виконання елементу, а потім пропонує студентам повторити показане. Побачивши неточності, він виправляє допущені помилки, добиваючись точночті виконання даного елементу. Відробивши виконання всіх елементів, переходить до виконання дій. Для проведеня тактико-стрілкових занять використовується вся необхідна бойова техніка та зброя.

 Тактико-спеціальні заняття і навчання є основою практичного навчання студентів, організації бойових дій підрозділів (частин) і управління ними в бою. Їх метою є набуття студентами практичних навичок в управлінні підрозділами. Проводяться після вивчення відповідних тем тактиці, озброєння, топографії, захисту від зброї масового ураження і є підсумковим та комплексними. 

В їх ході використовується знання всіх військових дисціплін з метою набуття студентами навичок використання останніх на полі бою. Навчальні питання розробляються послідовно у відповідності і задумом і тактичними обстановками, по часу та місцю, притаманному характеру бою, який визначається із врахуванням психологічних факторів. 

Тактико-спеціальні заняття є завершальною ланкою тактично-спеціальної підготовки під час навчальних військових зборів. Студенти діють на посадах командирів зводів, відділень і тд. Працюють на техніці за своєю спеціальністю. Використовуються засоби імітації бою. Навчання можуть бути як односторонніми так і двосторонніми і проводяться неперервно протягом, як правило 20 діб. Студенти почергово використовують функції та обовязки передбачені бойовим розрахунком, 

  1.  Доповісти порядок підготовки командира взводу до проведення занять по ТСП з особовим складом. Основні плануючі і методичні документи, які застосовуються для підготовки і проведення занять по ТСП.

Підготовка командира взводу до занять по ТСП починається завчасно і включає наступні заходи:

  •  розробку організаційних і плануючих документів;
  •  підготовку керівника занять;
  •  підготовку особового складу, техніки і озброєння;
  •  підготовку об'єктів навчальної матеріально-технічної бази.

Під час підготовки до занять по ТСП командир взводу повинен:

  •  організувати виконання вимог керівних документів щодо організації і проведення занять по ТСП;
  •  проаналізувати рівень підготовки особового складу з якими планується проведення заняття;
  •  розробити план проведення заняття по ТСП, підготувати необхідне матеріально-технічне забезпечення;
  •  визначити вихідні дані (зміст заняття, час, місце).

Основні плануючі документи:

  •  навчальний план;
  •  програма навчальної дисципліни;
  •  розклад занять;
  •  план проведення (групового, практичного, семінарського) заняття;
  •  методична розробка щодо проведення (семінарського, групового, практичного) заняття;
  •  план проведення контрольного заходу (екзамену, модульного контролю, контрольної роботи).

  1.  Дати характеристику видів зв'язку. Які види зв'язку застосовуються для управління підрозділами МБ,ТБ, АДН?

Для управління підрозділами використовуються наступні види зв’язку

Радіозв’язок.

Радіо є основним засобом зв'язку, а в багатьох випадках єдиним засобом, що здатний забезпечити неперервне управління військами в самих складних умовах.

Переваги радіозв'язку:

  •  забезпечення надійного зв'язку в складних умовах;
  •  забезпечення зв'язку з командирами та штабами при їхньому русі;
  •  забезпечення зв'язку з командирами та штабами, місцезнаходження яких невідоме;
  •  забезпечення зв'язку через території, що зайнята противником та важкопрохідні ділянки місцевості;
  •  забезпечення передачі розпоряджень та сигналів одночасно великій кількості кореспондентів;

Космічний зв’язок.

Використовується для організації зв'язку з старшими командирами  штабами,  з  підлеглими  та взаємодіючими командирами (штабами).  Може забезпечуватися з використанням рухомих та переносних станцій.,

Для  нього характерні ті ж переваги, що й для радіозв'язку (крім забезпечення зв'язку під час руху).

Радіорелейний зв’язок.

Використовується  для  забезпечення  зв'язку з вищестоящим командиром (штабом), між пунктами управління (ПУ), з підлеглими та  взаємодіючими  з'єднаннями,  частинами.  Радіорелейні засоби зв'язку  дозволяють, внаслідок використання УКХ та НВЧ діапазонів  та гостронаправлених антен, забезпечити високоякісний дуплексний  багатоканальний телефонний та телеграфний зв'язок. Володіє високою завадостійкістю та відносною прихованістю.

Тропосферний зв’язок.

Використовується  для  забезпечення  зв'язку з вищестоящим командиром (штабом). Тропосферний зв'язок забезпечує зв'язок на значні  віддалі  без  використання ретрансляції та практично не залежить  від рельєфу місцевості та стану атмосфери. Для забезпечення зв'язку використовується робота відбитою НВЧ хвилею від неоднорідності нижніх шарів тропосфери.

Недоліки тропосферного зв'язку:

  •  можливе перехоплення інформації та створення завад противником;
  •  неможливість забезпечити зв'язок під час руху.

Проводовий зв’язок.

Переваги провідного зв'язку:

  •  забезпечення відносно високої прихованості;
  •  висока стійкість до дії навмисних завад;
  •  зручність ведення переговорів;
  •  велика дальність зв'язку.

Недоліки провідного зв'язку:

  •  висока механічна вразливість;
  •  громіздкість матеріальної частини;
  •  вимагає великої кількості сил, засобів та часу. 

Рухомий зв’язок (Фельд'єгерсько-поштовий  зв'язок).

Призначений  для доставки секретної та несекретної службової кореспонденції, а також поштових повідомлень, що адресовані штабам та особовому складу.

Сигнальний зв’язок.

Сигнальні  засоби  зв'язку використовуються у всіх бойових діях військ та призначені для передачі сигналів оповіщення, управління та взаємодії (в межах прямої видимості або чутності).

В якості сигнальних засобів зв'язку використовуються:

  •  зорові;
  •  звукові;
  •  інфрачервоні;
  •  радіотехнічні.

Для управління підрозділами МБ,ТБ, АДН застосовуеться:

  •  радіозв’язок;
  •  проводовий зв’язок;
  •  рухомий зв’язок (Фельд'єгерсько-поштовий  зв'язок;
  •  сигнальний зв’язок.

  1.  Вузли зв'язку. Призначення і класифікація. Вимоги до вузлів зв'язку. Графічне зображення на схемах.

Вузол зв’язку – це сукупність організаційно з’єднаних, технічно взаємопов’язаних і погоджених по видам зв’язку способам передачі інформації і електричним характеристикам засобів зв’язку і автоматизації управління, які призначені для обміну всіма видами документованої інформації і ведення переговорів у процесі управління військами.

Вони можуть бути стаціонарними і рухомими.

Вимоги до вузлів зв’язку:

  •  бути у постійній бойовій готовності для передачі всіх видів інформації;
  •  забезпечувати максимальні зручності у користуванні засобами зв’язку;
  •  володіти життєздатністю, розвід захистом і завадостійкістю, можливістю маневру каналами і засобами зв’язку;
  •  задовольняти вимогам електромагнітної сукупності усіх радіоелектронних засобів.

Завдання вузла зв’язку:

  •  забезпечення обміну усіма видами інформації у затверджені контрольні строки;
  •  утворення каналів зв’язку, їх налагодження і вимірювання;
  •  встановлення зв’язку у відповідності з діючими нормативами і  забезпечення його з якістю, яка вимагається;
  •  автоматичне засекречування інформації яка передається по каналам зв’язку;
  •  забезпечення внутрішнього зв’язку на ПУ;
  •  забезпечення спряження (транзиту) каналів зв’язку;
  •  забезпечення частотно-диспетчерської служби єдиного часу.

Вимоги до розміщення вузла зв’язку на місцевості:

  •  забезпечення живучості і розвідзахисту;
  •  мінімальний розхід вводно – з’єднувального кабелю;
  •  забезпечення електромагнітної сукупності;
  •  можливість швидкої евакуації ВЗ при загрозі нападу противника;
  •  наявність запасних під’їздних шляхів;
  •  зручність маскування та інженерного обладнання ВЗ;
  •  зручність використання засобів зв’язку;
  •  зручність забезпечення охорони і оборони вузла зв’язку.

Умовні позначення вузлів зв’язку:

ВЗ КП є основним у системі зв’язку і головним по відношенню до інших вузлів. Від нього організується зв’язок з вищестоящим, підлеглими і взаємодіючими командирами (штабами) у повному об’ємі.

  1.  Доповісти порядок роботи начальника зв'язку, командира радіовзводу по забезпеченню зв'язку під час бою.

Начальник зв'язку батальйону (він же командир  вузла зв'язку батальйону) підпорядковується начальнику штабу, а з питань організації зв'язку і начальнику зв'язку бригади.

Йому  підпорядковується особовий склад  вузла зв'язку.

Він відповідає за своєчасну організацію і забезпечення зв'язку, за стан зв'язку в підлеглих підрозділах.

Начальник зв'язку має право давати вказівку командирам підрозділів з питань організації роботи зв'язку і перевіряти стан зв'язку в цих підрозділів.

Стосовно начальників зв'язку приданих і підтримуючих підрозділів він є старшим і має право віддавати вказівку з питань розміщення і використання засобів зв'язку.

У ході бою начальник зв'язку знаходиться з командиром батальйону і свою роботу, як правило, будує в наступній послідовності:

  •  керує розгортанням і підготовкою системи зв'язку до забезпечення керування підрозділами батальйону;
  •  здійснює контроль і робить допомога у виконань спланованих заходів щодо організації зв'язку в майбутньому бої;
  •  доповідає про готовність зв'язку начальнику штабу батальйону і начальнику зв'язку бригади;
  •  здійснює контроль за станом зв'язку в ході бою і вносить необхідні зміни в план зв'язку;
  •  проводить заходи щодо відновленню порушених зв'язків, втрат особового складу і засобів зв'язку;
  •  забезпечує ефективний контроль за своєчасною передачею (прийомом) сигналів оповіщення, команд і розпоряджень, доставкою бойових документів і поштових відправлень;
  •  постійно узагальнює дані про стан системи зв'язку батальйону;
  •  представляє в штаб повідомлення по зв'язки і заявки на укомплектування взводу зв'язку в силах і засобах зв'язку.

  1.  Основні плануючі і методичні документи, які застосовуються для підготовки і проведення занять по ТСП.

Основні плануючі і методичні документи:

  •  навчальний план;
  •  програма навчальної дисципліни;
  •  розклад занять;
  •  план проведення (групового, практичного, семінарського) заняття;
  •  методична розробка щодо проведення (семінарського, групового, практичного) заняття;
  •  план проведення контрольного заходу (екзамену, модульного контролю, контрольної роботи);
  •  інформаційно-методичні джерела зазначені в розділі «Інформаційно-методичне забезпечення» програми навчальної дисципліни;
  •  підручники та посібники, 
  •  науково-технічні (популярні) видання, які збігаються за змістовними модулями (розділами, темами) або містять новітні (вдосконалені) технології (методики) застосування цифрових зв‘язку. 
  •  особисті конспекти за рекомендованими до повторення модулями (розділами, темами) тактичних і загальновійськових навчальних дисциплін.

  1.  Дати характеристику рухомих засобів зв'язку. Способи організації зв'язку рухомими засобами.

Зв'язок рухомими засобами призначений для приймання, обробки та доставки пакетів з бойовими документами, усіх видів секретної та несекретної кореспонденції, пакунків з секретною технікою, секретної та несекретної літератури, періодичної преси, листів та інших видів поштових відправлень, які надходять в адресу штабів і особового складу частин і підрозділів.

Фельд'єгерсько-поштовий зв'язок (ФПЗ) забезпечує доставку штабам з'єднань, частин і підрозділів практично необмеженої кількості існуючих бойових документів - наказів, розпоряджень, донесень та інших секретних і службових документів, а також постійне спілкування особового складу між собою та з населенням, шляхом доставки (пересилки) поштових відправлень. Доставка документів у дійсному виді виключає можливість перекручення повідомлень і забезпечує високу прихованість їх змісту.

Виходячи за призначенням зв'язок рухомими засобами може бути фельд'єгерським або поштовим.

Фельд'єгерський зв'язок призначений для доставки бойових документів і усіх видів секретної