36488

Українська мова. Відповіді на екзаменаційні питання

Шпаргалка

Иностранные языки, филология и лингвистика

рикметники, у яких є закінчення, називаються повними: добрий, вільна, славне, зелені, батькового, материна. Ці форми є звичайними для сучасної української мови.У народній творчості та в поезії вживаються також нестягнені повні прикметники: вірная (замість: вірна), вечірнюю (замість: вечірню), синєє (замість: синє), молодії (замість: молоді).

Украинкский

2013-09-22

5.99 MB

14 чел.

1.Відмінювання іменникі та займенниківВідмінювання іменників — це один із засобів зв'язку слів у реченні. Називний відмінок — початкова форма слова — прямий. Усі інші (родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний) — непрямі. Кожний відмінок є втіленням певного типу смислових і синтаксичних відношень. Кожна відмінкова форма твориться за допомогою закінчення та (або) прийменника.  На вибір відмінкового закінчення впливає значення слова, рід, на який звук закінчується основа слова. За ознакою роду й характером основи слова всі іменники поділяються на чотири відміни.  І вiдмiна Iм ж,ч роду, що в наз вiдм мають закiнчен -а (-я)Н: гора, земля, Микола, суддя. II відмiна* iмен чол роду з основою на пригол iз закiнч -о в наз вiдм (снiг, гай, герой, дядько);* iмен сер роду, якi в наз вiдм мають закiнч -о, -е, -я (озеро, поле, знання).III відмiна iменн жiн роду на пригол та iмен мати.Н: нiч, кров, радiсть, синь. IV вiдмiна iменики сер роду, якi при вiдмiн набувають суфiксiв-ат (-ят), -ен.Н: маля — маляти, плем’я — племенi.Займенники наш, ваш, всякий. інший, сам, самий, такий, який, котрий відмінюються, як прикметники твердої групи, їхній - як прикметники мякої групи: наш, нашого, нашому, нашим; наша, нашої, нашій, нашою; наші, наших, нашим, нашими; їхній, їхнього, їхньому і т. д.Займенники скільки і стільки відмінюються, як числівник два: скільки, скільком, скількома; стільки, стількох, стільком, стількома.
Інші займенники за особливостями відмінювання поділяються на три групи: 1) я, ми, ти, ви, себе; 2) він, вона, воно, вони; 3) мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.

2.Відмінювання іменників чоловічого роду 2 відміни

3.Повні і короткі прикметникиПрикметники, у яких є закінчення, називаються повними: добрий, вільна, славне, зелені, батькового, материна. Ці форми є звичайними для сучасної української мови.У народній творчості та в поезії вживаються також нестягнені повні прикметники: вірная (замість: вірна), вечірнюю (замість: вечірню), синєє (замість: синє), молодії (замість: молоді). Нестягнені повні форми трапляються також у прислів'ях: Прикметники, у яких немає закінчення, називаються короткими. Вони можливі тільки в називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду: славен, молод, повен.У сучасній українській мові без певного стилістичного забарвлення в ролі присудків вживаються лише такі короткі прикметники (паралельно з повними формами): варт, винен, годен.Тільки коротку форму мають присвійні прикметники на -ів, -ин у називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду (ч и й?): Іванів, братів, лікарів, материн, Ларисин, Маріїн. Форми на зразок «Івановий» не є нормативними.

4.Кличні відмінник іменниківпозначає звертання до певної особи чи предмета. Кличний відмінок посилює стилістичні функції звертань.Кличний відмінок мають усі іменники першої, другої та третьої відмін в одниніI відміна У кличному відмінку однини іменників першої відміни треба вживати закінчення1)-о (тверда група): дружино, перемого, сестро; 2)-е (м’яка та мішана групи): воле, земле, Катре;3)-є (іменники м’якої групи після голосного та апострофа): Надіє, мріє, Маріє, редакціє, сім’є, а також Іллє;4)-ю (деякі пестливі іменники цієї ж групи): бабусю, доню, матусю(слово "мати" відноситься до ІІІ відміни), татусю.II відміна Іменники другої відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е.На -у закінчуються іменники твердої групи (зокрема з суфіксами -ик, -ок,-ко), власні імена з основою на г, ґ, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): батьку, синку, критику, супутнику, Людвіґу, читачу, товаришу; також ді́ду, та́ту, си́ну й под.Закінчення  мають іменники м’якої групи: Андрію, Василю, Віталію, Грицю, Юрію, краю, Ігорю[Джерело?], розмаю, ясеню, бійцю, знавцю, царю, кобзарю. Також на -е: закінчуються іменники твердої групи (вітре, Дніпре, Мар’яне, Степане, друже, козаче, командире, Києве, Лебедине, Львове, Херсоне),частина іменників м’якої групи на -ець: (женче — від жнець, хлопче, шевче — від швець),іменники мішаної групи (пісняре, газетяре, стороже, тесляре, Дороше, Довбуше).III відмінаІменники цієї відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчення: ві́сте, любо́ве, но́че, ра́досте, сме́ртеIV відмінаКличний відмінок однини збігається з називним та знахідним відмінками. Іменники четвертої відміни мають закінчення (після шиплячого — -а): галченя́, гуся́, дитя́, ім’я́, козеня́, плем’я́; коліща́, курча́, лоша́.

5.Морфологічні особливості іменників

Більшість іменників української мови змінюється за числом, належать до одного з трьох родів і змінюються за відмінками. За відмінюванням іменники української мови поділяються на 4 відміни.

Число

Більшість українських іменників мають як однину так і множинудівчина — дівчата, книга — книги, село - села.

Окрему групу іменників складають такі, що мають лише однину (singularia tantrum): Україна, щастя, гордість.

Іменники, які мають тільки множину утворюють групу pluralia tantum: Карпати, штани, ножиці.

В діалектах української мови та в архаїчній мові збереглася двоїнаруці, нозі.

Рід

В українській мові всі іменники, що мають однину, належать до одного з чотирьох родівчоловічогожіночогосереднього або спільного.Рід іменника не змінюється на відміну від роду інших частин мови: прикметників,займенниківчислівників.

Відмінок

В українській мові іменник має сім відмінків. Відмінювання іменників служить для встановлення функції іменника в реченні й здійснюється за допомогою зміни закінчень та прийменників. Відмінювання характерне також для інших флексичних мов, хоча кількість відмінків у різних мовах може бути різною.

Відміна

В українській мові всі іменники належать до однієї з чотирьох відмін — груп іменників із спільними правилами утворення відмінків.

6.Самостійні частини мови

До самостійних частин мови відносять іменник, прикметник, дієслово, числівник, займенник, прислівник.Іменник - це самостійна частина мови, яка узагальнено називає предмет і відповідає на питання хто? що? Ця група слів може позначати предмет (стіл, будинок), особа (хлопчик, студент), тварина (корова, лисиця), ознака (глибина, висота), абстрактне поняття (совість, альтруїзм), дія (спів, танець), ставлення ( рівність, винятковість). Іменники бувають живими або неживими, власними чи загальними, мають рід, число і відмінок. У реченні вони найчастіше виступають підлягають або доповненнями.Прикметник - самостійна частина мови, що позначає ознаку предмета і відповідає на питання "який?", "Яка?", "Яке?", "Які?", "Чий?". Під ознакою прийнято розуміти властивості, якість, приналежність, характеризують предмети.За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні та присвійні. Прикметники залежать від іменників і узгоджуються з ними, тобто, ставляться в такому ж відмінку, числі і роді. Імена прикметники можуть мати повну і коротку форму (зелений, зелений). У пропозиції ці частини промови зазвичай бувають узгодженими визначеннями. Короткі прикметники вживаються тільки як присудки.Дієслово - самостійна частина мови, яка позначає стан або дію предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? (Бути, літати, дивитися). Дієслова бувають недосконалими і досконалими, перехідними і неперехідними. Ця частина мови змінюється по нахилах. Початкова (невизначена) форма дієслова називається інфінітивом. Вона не має часу, числа, особи і роду (робити, ходити). У пропозиції дієслова є присудками.Причастя - це особлива форма дієслова, що позначає ознаку предмета за дією. Воно відповідає на питання "який?", "Яке?", "Які?" (Літаючий, мальованої).Дієприслівник - особлива незмінна форма дієслова, що позначає ознаку, але виступає як ознака іншої дії. Воно відповідає на запитання "що роблячи?", "Що зробивши?" (Плачучи, граючись, пропустивши).Числівник - самостійна частина мови, яка означає число, кількість предметів, а також порядок їх за рахунку. За значенням вони поділяються на кількісні (відповідають на питання "скільки?") І порядкові (відповідають на питання "який?", "Які по рахунку?"). Числівники змінюються за відмінками (п'ятий, п'ятого, п'ятому). У пропозиції числівники бувають підметом, присудком, обставиною часу, визначенням.Займенник - самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, але не називає їх (я, мій, цей).У пропозиції вживаються в ролі підмета, доповнення, визначення, рідше - обставини, присудка. За значенням займенники поділяються на особисті (я, ти, він, вони), поворотні (себе), питальні (хто, який), відносні (хто, чому, який), невизначені (щось, деякий), негативні (ніхто, скільки- то), присвійні (мій, наш, свій), вказівні (той, такий, стільки), означальні (всякий, інший).Прислівник - самостійна частина мови, яка позначає ознаку предмета, ознака дії, ознака іншої ознаки. Воно відповідає на питання "як?", "Куди?", "Де?", "Коли?", "Чому?", "Для чого?" (Добре, уважно, красиво, завтра, дуже). Прислівник не схиляється, не відмінюється, в пропозиції найчастіше буває обставиною.

7.Морфологія.Слово як обьект морфологіїМорфологія (від грец. morphi — форма, logos — слово, вчення) є розділом граматики, в якому вивчаються явища, що характеризують граматичну природу слова як граматичної одиниці мови. Це вчення про будову та розряди слів (частини мови) граматичні категорії і систему їх словозміни.
Об’єктом вивчення в морфології є слово як носій ряду граматичних значень, що виражає відповідні граматичні категорії, властиві лексико-граматичним розрядам слів. Відповідно до вияву граматичних значень слово може видозмінюватись, утворюючи усталену мовною практикою систему форм. Окремо взята форма конкретного слова є його словоформою.
Видозміни слова, що служать для вираження його синтаксичних властивостей (відношень між словами), називаються словозміною
 Сло́во — найменша самостійна і вільно відтворювана в мовленні відокремлено оформлена значима одиниця мови, яка співвідноситься з пізнаним і вичленуваним окремим елементом дійсності (предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін.) і основною функцією якого є позначення, знакова репрезентація цього елемента — його називання, вказування на нього або його вираження.Слово — це послідовність морфем, об'єднаних за граматичними правилами певної мови і співвідносних з певним елементом позамовної реальності.Зазвичай слово складається із основної морфеми — кореня, та афіксівпрефіксівсуфіксів та закінчень. Слова сполучаються між собою, формуючи інші елементи мови —фрази та речення.Всі слова певної мови складають її лексику.

8.Іменник .лексико граматичні розряди Лексико – граматичні розряди іменників
Загальні: істоти, неістоти (конкретні предмети, абстрактні поняття, явища, неречовинні предмети, речовинні предмети, незбірні поняття, збірні поняття.
Власні(істоти, неістоти).Тип називання пов’язаний з граматичними ознаками іменників та з їх відмінюванням. Тому необхідно розрізняти, до якого лексико-граматичного розряду відноситься іменник: 

  1.   загальні /власні
  2.   істоти /неістоти
  3.   конкретні /абстрактні
  4.   незбірні /збірні

За своїм лексичним значенням іменник може входити в кілька лексико-граматичних розрядів.
Напр., цемент – загальний, неістота, речовинний; біолог – загальний, істота, конкретний; хуртовина – загальний, неістота, абстрактний; Європа – власний, неістота, абстрактний. 
Лексичне значення іменників (називання предметів) виражається в таких його граматичних ознаках:

  1.  а) основних синтактичних функціях – підмета; додатка, іменної частини присудка;
  2.  б) морфологічних категоріях – роду, числа, відмінка.

9.службові частини мови членами речення не виступають і виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови. Службові частини мови (їх три: прийменник, сполучник, частка) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також для творення морфологічних форм і нових слів (частка).Вигуки і звуконаслідування виражають лише волевиявлення, емоції, етикет, імітують звукові сигнали птахів, тварин, явищ природи.

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ

прийменник

служить засобом вираження відношень іменника до інших слів у реченні, оформляє відмінкове значення іменника як члена речення (з називним відмінком не вживається)

  1.  просторові, часові, причини, мети, умови і допустові, способу дії, кількісні, означальні, об'єктні;
  2.  первинні (непохідні) і вторинні; (похідні)
  3.  прості, складні і складені

сполучник

зв'язує між собою однорідні члени речення і частини складного речення

- сурядний:виступає засобом зв'язку однорідніх членів або частин складносурядного речення чи супідрядних однорідних речень;підрядний:приєднує підрядне речення до головного в складнопідрядному реченні

частка

виражає модальні відтінки у реченні 

  1.  підсилює або виділяє якесь слово;
  2.  служить засобом вираження питання, ствердження, заперечення і т.д.

ОКРЕМА ЧАСТИНА

вигук

виражає почуття і виявлення емоційно- вольових реакцій людини

  1.  служить засобом вираження оклику, спонукання та ін.;
  2.  відділяється від інших членів речення комою або знаком оклику;
  3.  може заміняти речення із значенням здивування, захоплення, захвату і т.д.;
  4.  вживаючись замість самостійного слова, може виступати будь-яким членом речення

10.Значення відмінківНазивний відмінок. Основне значення називного відмінка є називання без вираження будь-якого відношення. За цією функцією наз відм протистав іншим відмінкам. Наз відмінок називається прямим, решта відмінків — непрямими.Наз відмі є початковою (вихідною) формою іменника і виступає в реченні в ролі підмета. Периферійне значення називного відмінка як залежної форми виявляється у функції атрибутивній (завод-мільйонер) та предикативній (Слово — це зброя) — як форми, координованої з підметом.Родовий відмінок. Основне значення родового відмінка об’єктне: а) прямого об’єкта при дієсловах із заперечною часткою не (не помітив іронії, не привітавдруга); б) прямого об’єкта, не визначеного кількісно чи визначеного частково (купив меду, приніс солі, набери води); в) при збірних іменниках — комплективне (загін добровольців, гурт дівчат), так само при назвах виміру (центнер борошна, кілограм цукру). Родовий відмінок при іменнику може також означати належність, присвійність (книга брата) або давати іншу атрибутивну характеристику (світло лампи). Давальний відмінок. Значення давального відмінка в українській мові порівняно з іншими відмінками менш об’єкте. Давальний відмінок виражає особу або предмет, для яких чи на користь яких відбувається дія (віддав квіти).Давальний відмінок може позначати особу, якій приписується певний стан (Дітям радісно).При іменниках давальний відмінок виражає значення належності, стосунку, спрямовування (послання бійцям).У структурі речення давальний відмінок сучасної української мови не виявляє особливих додаткових значень, що зумовлено майже повною втратою ним прийменникового зв’язку. Давальний відмінок може вживатися тільки з похідними прийменниками і виражає разом з ними обставинні відношення (зробив наперекір товаришам).Знахідний відмінок. Основне значення знахідного відмінка — це вираження прямого об’єкта Знахідний прямого об’єкта виступає при перехідних дієсловах (завести коня,). Інші значення знахідного: часу (просидів день,), місця (поїхав у Брест,) виводяться з основного,об’єктного значення. Такі додаткові значення в основному передаються за допомогою прийменників, наприклад: покласти під стіл.Орудний відмінок. З усіх відмінків орудний виділяється особливим багатством своїх значень. Він в українській мові виражає значення: 1) знаряддя і засобу дії(писати олівцем,)’, засобу пересування (їхати поїздам,); 2) суб’єкта дії (завдання виконано студентом,)або співучасника діяча — соціативне значення (мати з дочкою ідуть); 3) значення обставинної характеристики: (працювати ночами,), місця(пробиратися лісами,), порівняння і Перевтілення (вити вовком,); 4) значення предикативної характеристики (бути лікарем, ,) та ін.У сполученні з прийменником форма орудного відмінка виражає багатоманітні семантико-синтаксичні значення: об’єктні (розмовляти з учнем),атрибутивні (дівчина з косою), обставинні (звернутися з питанням,), предикативні (борщ був із перцем) та ін.Місцевий відмінок. Значення місцевого відмінка в українській мові обмежені вживаними при ньому прийменниками на, в (у), о (об), по. Форма місцевого відмінка в сучасній українській мові аналітична: семантично-функціональне значення передається прийменником у єдності з флексією.Місцевий відмінок виражає місце дії (жити в селі,); час (прийти о шостій годині); рідше виступає із значенням об’єктним (зосередитися на головному завданні), зокрема знаряддя дії (грати на баяні) чи засобу пересування (приїхати на возі).Кличний відмінок. Виконує в реченні апелятивну функцію — звертання до адресата мовлення. Форма кличного відмінка ніколи не пов’язується з прийменниками і не вступає в підрядні чи сурядні зв’язки з іншими членами речення. Вона твориться від іменників чоловічого чи жіночого роду, що означають осіб, істот і персоніфіковані предмети (Павле, діду).Значення звертання до особи виражається за допомогою флексії у формі однини(Гілю, Оксано). У множині клична форма збігається з формою називного відмінка. Кличний відмінок означає особу, до якої звертаємось Він не пов’язується з іншими словами допомогою запитання. При звертанні ми не запитуємо, а вказуємо на особу займенника у будь-якому відмінку. Наприклад: Ростаславе, відчини двері;

11.Частини мови і принципи їх виділення.

Частини мови розглядаються як класи слів, що характеризуються спільністю:а) загальнокатегоріального (частиномовного) значення;б) морфологічних категорій і парадигматики; Морфологія як розділ граматикив) морфемного складу і словотворчих засобів;г) синтаксичних функцій.Такі класи слів називають повнозначними. Класи слів, що виражають певні відношення між повнозначними словами, надаютьдодаткових модальних відтінків словам, словосполученням, реченням або служать для зв’язку слів,У сучасній українській мові до класів повнозначних слів належать такі частини мови: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник. До неповнозначних частин мови належать прийменник, сполучник, частки. Вигук посідає проміжне місце як клас слів, що служить для вираження (не називання) почуттів і волі.У сучасній українській мові до змінюваних слів належать: іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово. Усі інші частини мови об’єднують незмінювані слова.Усі повнозначні слова є синтаксично самостійними. До службових належать прийменники, сполучники і частки.

12.Іменник.його синтаксичне значення .

Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?.Основна синтаксична роль іменників - підмет (Ми погомоніли трохи та й розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).Іменники можуть бути також: 1)неузгодженим означенням (Рука Сашка легла на моє плече);2)іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем);3)обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку).

13.Рід невідмінюваних іменників

14. Відмінювання іменників середнього роду

У давальному відмінку однини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають закінчення -у: вікну, місту, жит­тю, знанню. Однак у назвах істот на -к(о) та в деяких інших іменниках буває закінчення -ові, -еві: дитятку і дитяткові, лошатку і лошаткові, серцю і серцеві, сонцю і сонцеві.У місцевому відмінку однини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають закінчення -і: у вікні, місті, селі, полі, житті, обличчі, оці, вусі, молоці, прізвищі, подвір Т. Але більшість іменників на -к(о) мають переважно закін­чення -у: у війську, ліжку, пальтечку, на лошатку, телятку, коліщатку.Закінчення -у з'являється й тоді, коли іменник вжито з прийменником по: по селу (і по селі), місту, полю. Закінчення -ові можуть мати назви малих істот: на лошаткові, теляткові.У називному відмінку множини іменники II відміни серед­нього роду мають закінчення -а: вікна, вуха, Тільки два іменни­ки мають закінчення -і: очі і плечі (колишня форма двоїни). Іменники небо, чудо, слово, тіло можуть приймати архаїч­ний суфікс -ес(а): небеса, чудеса, словеса, тілеса, який потім зберігається в усіх відмінках множини.У родовому відмінку множини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають нульове закінчення (при цьому між двома кінцевими приголосними може з'являтися встав­ний о або є): яблук, слів, вух, У кінці слова немає подвоєння приголосних. М'який знак ставиться лише після зубних; після шиплячих м'який знак не пишеться. Невелика кількість іменників має закінчення -ів: полів (рідко піль), морів, іклів (від ікло), відкриттів Перед закінченням -ів подвоєння приголосних зберігається.Два іменники мають закінчення -ей: очей (і він), плечей (і пліч).Іменник серце має дві форми: сердець і серць.В орудному відмінку множини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають закінчення -ами: селами, полями, знаннями.Але два іменники мають закінчення -има: очима і плечима. Два іменники мають паралельні закінчення: крилами і криль­ми, колінами і коліньми.Іменники тім 'я і вим 'я, що звичайно відмінюються, як слово життя, у родовому, давальному й місцевому відмінках однини можуть приймати суфікс -єн-: тімені, вимені.

15.Відмінювання іменників чоловічого роду

16.Іменники чоловічого роду другої відміни що закінчуються на «р».поділ на групи

  1.  Тверда Іменники, що закінчуються на -р, у яких наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення (на -р, -а́р, -ер, -єр, -и́р, -ір, -їр, -ур, -юр, -яр): сир, гектар, шофер, кар’єр, касир, папір, професор, абажур, гіпюр, ювіляр, слова: комар , звір є словами, які треба запам'ятати
  2.  М’яка Іменнники, що закінчуються на ненаголошений склад -ар, -ир, а саме: ті, у яких при відмінюванні (особливо у множині) наголос переходить з основи на закінчення: буква́р — букваря́, кобза́р — кобзаря́, пухи́р — пухиря́; ті, що мають наголос на іншому складі основи: бо́ндар, ко́зир, лі́кар, пи́сар
  3.  Мішана Іменники, які закінчуються тільки на -яр і означають фах чи рід занять (наголос у непрямих відмінках також переходить з основи на закінчення): вугля́р, пісня́р, скля́р

17.Відмінювання іменникі 1 3 4 відмін у множині.

  1.  У називному відмінку множини іменники мають а) закінчення -и: діти, люди, кури, гуси, сани, сіни, сходи, ночви, штани, окуляри, обійми, канікули, Суми, Черкаси, Карпати,б)закінчення -і: ласощі, радощі, гроші, дріжджі (й усі інші множинні іменники з основою на шиплячий); ножищ, двері, граблі, коноплі, гуслі, помиї, Чернівці, Жигулі, Гімалаї;в)  закінчення -а: вила, ворота, дрова, ясла, ясна, лещата, вінця.
  2.  У родовому відмінку множинні іменники мають:а) закінчення -ів: ласощів, дріжджів, сходів, обіймів, оку­лярів, Жигулів, Чернівців;б) закінчення -ей: дітей, людей, курей, гусей, дверей, саней,сіней, грошей;   в) нульове закінчення; канікул, вил, воріт, дров, лещат, Сум, Черкас, Карпат, грабель (і граблів), конопель, ночов, ясел, ясен, жорен.В орудному відмінку множинні іменники мають звичайно закінчення -ами: сходами, канікулами, вилами, граблями, ко­ноплями, Черкасами.Але іменники, у яких у родовому відмінку виступає закінчення -ей, в орудному приймають закінчення -ми: дітьми, людьми, гусьми, сіньми, саньми, курми, дверми, грішми. Два останні мають ще й паралельні закінчення: дверима, грошима.Іменники ворота і штани мають паралельні закінчення в давальному відмінку: воротам і воротям, штанам і штаням; в орудному: ворітьми і воротами, штаньми, штанами і штаня­ми; у місцевому: (на) воротах і воротях, штанах і штанях.

18.Категорія роду іменника

Категорія роду іменників на позначення осіб визначається:1) Граматично: а) словотворенням (киянин — киянка, студент — студентка)', б) додаванням означального слова до означуваного (наш Шевченко, наша Шевченко).2. Лексично: а) різними словами (дядько — тітка, чоловік — жінка, батько — мати, брат — сестра); б) різними значеннями слова (аспірант Коваленко, аспірантка Коваленко).3. Синтаксично: узгодженням (лікар прийшов і лікар прийшла, Кравчук прочитав і Кравчук прочитала).Іменники, що означають назви предметів,розрізняються за родами:1. До чоловічого роду належать іменники, що в називному відмінку однини мають нульову флексію або закінчення -о, у родовому — закінчення -а(у), -я(ю), в орудному — закінчення -ом, -ем, -єм. Наприклад: університет, університету, університетом; Дунай, Дунаю, Дунаєм; океан, океану, океаном; півень, півня, півнем.2. До жіночого роду належать іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я, у родовому — закінчення -й, -і, -ї, в орудному — закінчення -ою, -ею, -єю. Наприклад: праця, праці, працею; лінія, лінії, лінією; слава, слави, славою.До таких належать також іменники, що в називному відмінку мають нульову флексію, у родовому — закінчення -і, в орудному — -ю. Наприклад: повість, повісті, повістю; ніч, ночі, ніччю.3. До середнього роду належать іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -о, -е, у непрямих відмінках — закінчення, спільні із закінченнями іменників чоловічого роду. Наприклад: молоко, молока, молоком; море, моря, морем. До цієї категорії належать також іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я, а в непрямих відмінках — суфікси -ат-, -ят-, -єн-. Наприклад: дівча — дівчати, хлоп'я — хлоп'яти, ім'я — імені.

19.

20.Закінчення іменників в давальному и орудному (однини)

У давальному відмінку однини іменники мають закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю.

1. Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м'якій після приголосного), -єві (у м'якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чоловічого роду: будинкові, відмінкові, директорові, дубові, майстрові, нахилові, Петрові. Ці ж іменники приймають і закінчення -у (-ю): будинку, відмінку, директору тощо.Паралельні закінчення -ові та -у мають також іменники середнього роду із суфіксом -к-, що означають малі істоти:дитяткові — дитятку, немовляткові — немовлятку, поросяткові — поросятку, теляткові — телятку, ягняткові — ягнятку.В орудному відмінку однини іменники мають закінчення -ом, -ем (-єм) і -ям, -им.Закінчення -ом мають усі іменники чоловічого та середнього роду твердої групи, -ем (після голосного та апострофа — -єм) — іменники чоловічого та середнього роду мішаної та м'якої груп (окрім іменників середнього роду, що закінчуються на -я): майстром, містом, робітником, селом; бійцем, кобзарем, конем, кущем, місцем, морем, ножем, плечем, прізвищем, секретарем, слухачем; пирієм, роєм, солов'єм, урожаєм.

21.Категорія відмінка іменника

Категорія відмінка іменника служить для вираження відношень іменника до інших слів у реченні. Ця категорія є суто граматичною (відмінкові форми виступають засобами зв'язку іменників з іншими словами). Структура категорії відмінка іменника:У сучасній українській мові категорію відмінка іменника складають сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Відмінок - граматична форма іменника, якою виражається те чи інше відношення ( суб'єктне, об'єктне, означальне, обставинне ) іменника до інших слів у словосполученні і реченні. Кожне з цих відношень і становить граматичне значення відмінкової форми. Називний відмінок називається прямим, усі інші - непрямими.
Усі відмінки, окрім називного та кличного, можуть вживатися з прийменником. Місцевий відмінок вживається тільки з прийменником. Основні значення відмінків:Називний 1. суб’єкта,виконавця дії (віє вітер з-під воріт); 2. об’єкта(у пасивних конструкціях) (туман розгонився вітрами по долині)Родовий 1. суб’єкта (виступ академіка); 2. об’єкта (не боятися дощу); 3. ознаки(хатина зайчика); 4. обставини (час, місце, причина, спосіб дії) (кататися протягом дня, стати біля столу, замовкнути від несподіванки, сміятися до сліз)Давальний 1. суб’єкта(у безособових реченнях)  (наснилося матері); 2. об’єкта (подарувати сестричці); 3. обставини (якщо вживається з похідними прийменниками) (змінився всупереч прогнозам).Знахідний 1. об’єкта (передплатити газету); 2. обставини (прийти на заняття); 3. ознаки (зошит у клітинку)Орудний 1. суб’єкта (мати з дочкою, затверджений радою план); 2. об’єкта (копати лопатою); 3. ознаки (ніс картоплею); 4. обставини (час, місце, спосіб дії) (працює ночами, лежить під столом, дивиться вовком )Місцевий 1. обставини (час, місце, спосіб дії) (стоїть при дорозі, прийти о восьмій годині); 2. об’єкта (грати на скрипці); 3. ознаки (баба по матері)Кличний 1. суб’єкта (Маріє, іди сюди), 2. об’єкта (Я піймаю тебе, лисичко!)

22.Предмет граматики.Основні граматичні поняття.Грама́тика (грец. γραμματική, від γράμμα — «літера», «написання») — термін, який вживається в двох пов'язаних значеннях: як будова мови і як розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.Граматика, як будова мови, це характерна для конкретної мови сукупність правил за якими слова об'єднуються в змістовніфрази і речення, набираючи при цьому залежних від функції в реченні форм, а також правил утворення слів. У граматиці мови виділяють морфологічні одиниці, категорії та форми, синтаксичні одиниці та категорій, а також словотвірні одиниці і способи словотворення. Граматика, як наука про граматичну будову мови, вивчає спільні закономірності граматик різних конкретних мов та відмінності між ними. Вона складається з двох розділів: морфології та синтаксисуЦентральним у граматиці є вчення про граматичні значення, граматичні форми і граматичні категорії. Граматичні одиниці поділяться на морфологічні одиниці та синтаксичні одиниці, відповідно до двох розділів граматики: морфології та синтаксису. До граматичних одиниць належать морфемасловословосполучення і речення. Слово має два відмінні аспекти: як частина мови і як член речення.Граматичне значення — це узагальнене абстрактне поняття, яке відображає те, яку роль зазвичай, регулярно, відіграє та чи інша граматична одиинця в мові. Граматичне значення існує поряд із лексичним значенням, але має абстрактну на відміну від конкретної сутність. Наприклад, іменник може мати значення предметності або загальності, граматичне значення дієслова відрізняється в залежності від часу, виду тощо. Граматичне значення виражає лексичне значення через граматичну форму.Граматична категорія — це клас граматичних однорідних значень, об'єднаний найзагальнішим абстрактним значенням, у межах якого протиставляються також значення, що далі не членуються. Так, граматична категорія відмінка в українській мові ґрунтується на загальному відношенні предмета до дії, стану і подібного, з одного боку, і на протиставленні часткових відношень — суб'єктного, об'єктного, адресатного, інструментального, просторового, з другого боку, а граматична категорія числа — на загальному кількісному відношенні предметів та явищ і на протиставленні значень однини й множини.Граматична форма — це засіб вираження граматичного значення[1].. В українській мові таким засобом звичайно є службові морфеми у морфології та синтаксичні зв'язки й відношення слів і речень у синтаксисі. Наприклад, граматичними формами слова яблуко є яблука, яблуком, яблуками тощо. Вони утворюються за допомгою морфем —закінчень, і передають різні граматичні значння одного й того ж слова у лексичному розумінні. Граматичною формою в синтаксисі може бути, наприклад, порядок слів у реченні.

23.Лексичне і граматичне значення слівЛексичне значення слова – це те поняття, той зміст, який вклали в слово люди. Слова можуть позначати предмети, осіб, явища, процеси, ознаки, взагалі всю повноту наших думок і мислення. Фактично, без слів ми не змогли б виражати свої почуття, своє бачення світу, не могли б спілкуватися одне з одним. Окрім лексичного значення, слова мають і граматичне значення, яке показує, що слово належить до певної частини мови та має граматичні ознаки.Наприклад, лексичне значення  слова "млин" - споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та інших видів енергії. Це значення ми знайдемо в будь-якому тлумачному словнику української мови. Граматичне значення слова "млин" - іменник, чоловічого роду, вжитий в називному відмінку однини, належить до другої відміни. Однак слід пам’ятати, що лише самостійні частини мови мають лексичне значення, а службові - лише граматичне. лексичне значення слова відбиває лише узагальнене поняття про предмет, явище, ознаку.

24.Категорія числа іменника

Категорія числа узагальнено відображає кількісні відношення предметів, позначуваних іменниками. Словозмінна категорія числа реалізується в українській мові у протиставленні двох рядів форм - однини і множини. Ці форми становлять дві іменникові парадигми. Одиниці типу книга - книги, стіл - столи, подія - події функціонують не як окремі слова, а як форми одного й того ж слова, виражені за допомогою закінчень, які одночасно виступають і показниками відмінкових значень.

25.Розподіл іменників за родами

26.Іменники що вживаються тільки у множині

Множинні іменники охоплюють назви предметів, · які у своїй будові мають парні частини: ножиці, сани, ворота, окуляри, двері, обценьки, терези, лапки, штани, дужки; · деякі збірні: надра, копалини, гроші; · речовинні назви: вершки, консерви; · назви часових та пов’язаних з ними понять: приморозки, сутінки, обжинки, входини, роковини; · назви дій, процесів: пустощі, походеньки, заробітки, дебати, смішки; · назви ігор: шахи, шашки, піжмурк; · назви абстрактних понять: ресурси, заздрощі, хвастощі, ревнощі, радощі, прикрощі; · деякі власні назви: Чернівці, Ярмолинці, Суми, Піренеї, Карпати, Кордильєри. Множинні іменники цього типу в сучасній українській мові майже не утворюються. Досить часто вживаються множинні іменники прикметникового походження: зернові, бобові, ярові, колоскові, остюкові, озимі, цитрусові

27.Поділ іменникі на відміни

28.Поділ іменників на групи

29.Морфологічні особливості власних і загальних назв За своїм смисловим значенням і граматичними властивостями іменники поділяються на дві групи: загальні і власні.Переважну більшість у мові становлять загальні іменники, що означають узагальнені назви однорідних предметів, — назви, спільні для ряду однотипних предметів, істот, явищ, понять: книжка, учень,.Значно меншу групу становлять в л а с н і іменники, що означають індивідуальні назви одного з ряду однотипних предметів.До власних назв належать:- імена, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Катерина, Василь, Ярослав Мудрий, Михайло Коцюбинський, - прізвиська тварин: Рябко, Барбос,;- назви країн, держав, міст, сіл, гір, морів, озер, річок: Європа, Азія, острів Земля Принца Карла, село Рясне, Південнокитайське море, Дніпро, Ла-Манш;- назви книг, журналів, газет: драма «Лісова пісня»,»;- назви заводів, фабрик, пароплавів: завод «Більшовик», фабрика «Рошен», пароплав «Одеса»;- назви організацій, установ, історичних подій, свят, почесні звання, найвищі посади: Рада Безпеки, Верховна Рада, Стародавня Греція, Перша світова війна, Прем’єр-міністр, Президент України;- релігійні поняття: Матір Божа, Біблія.Власні імена пишуться з великої літери, мають тільки однину (Київ, Харків) або тільки множину (Карпати, Чернівці).Іноді прізвища та імена людей, коли вони служать для узагальненого означення цілого класу однорідних осіб, предметів і явищ, переходять до категорії загальних іменників: геркулес, дизель, кольт, браунінг, рентген, маузер, реглан, силует, донжуан.Загальні іменники, виступаючи в мові у значенні індивідуальних назв, переходять у власні іменники: Захід (країни Західної Європи), планета Земля, Леонід Буряк, село Вишеньки. Часто тільки з контексту можна визначити, яким є іменник — власним чи загальним.

30. 1).Відмінювання. іменників 1ї відміни. 2).Закінчення іменників чоловічого роду 2ї відміни у Родовому відмінку.

1).Відмінкові форми імеників першої відміни

Тверда групаВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА

НАЗИВНИЙ рік-а сирот-а рік-и сирот-и

РОДОВИЙ рік-и сирот-и рік-Ж сиріт-Ж

ДАВАЛЬНИЙ ріц-і сирот-і рік-ам сирот-ам

ЗНАХІДНИЙ рік-у сирот-у рік-и сиріт-Ж

ОРУДНИЙ рік-ою сирот-ою рік-ами сирот-ами

МІСЦЕВИЙ (на) ріц-і (на) сирот-і (на) рік-ах (на) сирот-ах

КЛИЧНИЙ рік-о сирот-о рік-и сирот-и

М'яка групаВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА

НАЗИВНИЙ земл-я мрі-я земл-і мрі-ї

РОДОВИЙ земл-і мрі-ї земель-Ж мрій-Ж

ДАВАЛЬНИЙ земл-і мрі-ї земл-ям мрі-ям

ЗНАХІДНИЙ земл-ю мрі-ю земл-і мрі-ї

ОРУДНИЙ земл-ею мрі-єю земл-ями мрі-ями

МІСЦЕВИЙ (на) земл-і (у) мрі-ї (на) земл-ях (у) мрі-ях

КЛИЧНИЙ земл-е мрі-є земл-і мрі-ї

Мішана групаВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА

НАЗИВНИЙ веж-а веж-і

РОДОВИЙ веж-і веж-Ж

ДАВАЛЬНИЙ веж-і веж-ам

ЗНАХІДНИЙ веж-у веж-і

ОРУДНИЙ веж-ею веж-ами

МІСЦЕВИЙ (на) веж-і (на) веж-ах

КЛИЧНИЙ веж-е веж-і

Уваги до відмінкових форм першої відміни

Іменник пані з закінченням -і слід розглядати як запозичення з польської мови, що не відмінюється. Проте цей іменник відомий також у формі однини паня, що є впливом інших іменників на -я; у цій формі він відмінюється за зразком іменників першої відміни. У літературній мові цей іменник може мати подвійні форми. Зрідка цей іменник зустрічається також у формі панія.У давальному та місцевому відмінках однини іменників твердої групи кінцеві приголосні основи [г], [к], [х] перед закінченням -і переходять у [з'], [ц'], [с'] : вага — ваз'і, рука — руц'і, свекруха — свекрус'і. Паралельне закінчення -ю у кличному відмінку однини мають іменники, що належать до м'якої групи і позначають пестливі назви: бабус-ю, мамун-ю, Вал-ю, Тон-ю, Тол-ю. Особливості форм іменників родового відмінка множини. Відбувається чергування останнього голосного основи [о] з [і] : особа — осіб, сирота — сиріт, нога — ніг. Немає чергування найчастіше в односкладових іменниках, особливо у словах іншомовного походження (мод, норм, нот, доз), а з багатоскладових у тих, що характеризуються нерухомим наголосом (долонь, колод, розмов, нагород, установ). Окремі іменники можуть мати подвійні форми: лоз і ліз, нор і нір, коз і кіз, голов і голів, коров і корів, панчох і панчіх. У деяких іменниках кінцевий [е] закритого складу чергується з [і] : береза — беріз, череда — черід). Якщо в кінці основи збігаються два приголосних звуки, то між ними з'являються голосні [о] або [е] (відбувається чергування [о],[е] з Ж). Вставний [о] характерний для іменників з твердим кінцевим — переважно задньоязиковим — приголосним (думка — думок, жінка — жінок, казка — казок. Вставний [е] характерний для іменнників з м'якими кінцевими приголосними (вишня — вишень, земля — земель) і для іменників з твердими сонорними (зрідка губними) приголосними основи (весна — весен, борозна — борозен, царівна — царівен).Багато іменників, передусім іншомовного походження, не мають вставних звуків (у сполученнях сонорних , або щілинного і проривного приголосних): банд, барв, Ряд іменників може мати паралельні форми зі вставним голосним і без нього: крихот (крихіт) і крихт, іскор і іскр, служеб і служб. У родовому відмінку множини іменник сосна має форми сосон і сосен, іменник дошка - дощок.

2) Закінчення іменників другої відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини

Закінчення -А, -Я мають іменники, коли вони означають:назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Дмитра, Івана, Ліса, Мороза, професора, студентаназви тварин і дерев: ведмедя, вола, дуба, зайця, коня, ясеняназви предметів: ножа, олівця, стола́ (сто́лу)назви населених пунктів: Києва, Львова, Лондона, Нью-Йорка, Харковагеографічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та з суфіксами -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дністра́, Іртиша́, Орла́, Пскова, Тетереваназви мір довжини, ваги, часу, місяців і днів тижня, грошових знаків: кілометра, грама, місяця, вівторка, жовтня, долара; а також зменшені форми на -к: ліска, ставка́, майданчиканазви машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, моторатерміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, квадрата, радіуса, ромба, сектора; а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, займенника, трикутника, чисельника.Закінчення -У, -Ю мають іменники, коли вони означають:назви речовини, маси, матеріалу: бензину, граніту, спирту, але: хлібазбірні поняття: батальйону, капіталу, колективу то́му, товаруназви кущових і трав'янистих рослин і сорти плодових дерев: барвінку, гороху, наливу, назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, клубу, коридору, але: бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва, карниза, еркера, портиканазви установ, закладів, організацій: інституту, комітету, штабуслова із значенням місця, простору: краю, лиману, абзацу, світу, лугуявища природи: вітру, грому, дощу, снігуназви почуттів: болю, сорому, страхуназви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: винятку, галасу, звуку, моменту, принципу, руху, світогляду, спорту, шуму, але: ривка, стрибкатерміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни: аналізу, синтезу, образу, памфлету, нарису, стилю, сюжетуназви ігор і танців: вальсу, краков'яку, хокею, тенісу, але: гопаканазви складних безсуфіксних слів: живопису, трубопроводупрефіксальні іменники (крім назв істот): вибою, опуху, прибою, прибутку, сувою, успіхугеографічні назви: Алтаю, Бугу, Донбасу, Дону, Криту, Китаю, Нілу, Сибіру

31.Поділ прикметників на групи (тверда мяка)До твердої групи належать:- прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний. У називному відмінку однини вони мають закінчення -ий, -а, -е: білій, біла, біче: гарний, гарна, гарне; каштановий, каштанова, каштанове; весняний, весняна, весняне; солов "ший, солов 'їна, солов Уне; казковий, казкова, казкове;- усі короткі форми прикметників з твердим приголосним у кінці основи: зелен, срібен, жив, здоров, ясен;- присвійні прикметники з суфіксами -ів (їв), -ин (-їй): батьків, братів, сестрин; Олексіїв, Маріїн, Гіннин, Оксанин.До м'якої групи належать:- прикметники, основа яких закінчується на м'який приголосний. У називному відмінку однини вони мають закінчення -ій, -я, -є: синій, синя, синє; осінній, осіння, осіннє; братній, братня, братнє; ранній, рання, раннє; вечірній, вечірня, вечірнє; житній, житня, житнє; дружній, дружня, дружнє*;- прикметники, основа яких закінчується на -н- з попереднім приголосним: безодній, будній, крайній, давній, достатній, городній, всесвітній, древній, кутній, літній, могутній, майбутній, незабутній, нижній, обідній, присутній, ранній, передній, сусідній, хатній, художній, мужній;o прикметники на -шн- (-ій), -жн(-ій), утворені від прислівників: домашній, тутешній, вранішній, вчорашній, ближній, справжній, подорожній, повздовжній.

32.Відмінювання складних числівників.

1. Числівники один, одна, одно (одне) відмінюються, як займенники той, та, те.
Н. один, одно (одне) одна одні
Р. одного однієї (одної) одних
Д. одному одній одним
З. як Н. або Р. одну як Н. або Р.
О. одним однією, одною одними
М. на одному на одній на одних
(на однім)


2. Числівники два, три, чотири у непрямих відмінках мають однакові закінчення (крім знахідного й орудного від мін ків):
Н. два, дві три чотири
Р. двох трьох чотирьох
Д. двом трьом чотирьом
З. як Н. або Р. як Н. або Р. як Н. або Р.
О. двома трьома чотирма
М. (на) двох (на) трьох (на) чотирьох

3. Числівники від п’яти до тридцяти, а також від п’ятдесяти до вісімдесяти становлять один тип відмінювання, причому в складних числівниках змінюється тільки друга частина:
Н. п’ять сім одинадцять
Р. п’яти семи одинадцяти (п’ятьох) (сімох) (одинадцятьох)
Д. п’яти семи одинадцяти (п’ятьом) (сімом) (одинадцятьом)
З. п’ять сім одинадцять (п’ятьох) (сімох) (одинадцятьох)
О. п’ятьма сьома одинадцятьма (п’ятьома) (сімома) (одинадцятьома)
М. (на) п’яти (на) семи (на) одинадцяти (п’ятьох) (сімох) (одинадцятьох)
Н. вісімдесят
Р. вісімдесяти (вісімдесятьох)
Д. вісімдесяти (вісімдесятьом)
З. вісімдесят (вісімдесятьох)
О. вісімдесятьма (вісімдесятьома)
М. (на) вісімдесяти (вісімдесятьох)

4. Числівники сорок, дев’яносто, сто у непрямих відмінках мають флексію (закінчення) - а:
Н. сорок дев’яносто сто
Р. сорока дев’яноста ста
Д. сорока дев’яноста ста
З. як Н. або Р. як Н. або Р. як Н. або Р.
О. сорока дев’яноста ста
М. (на) сорока (на) дев’яноста (на) ста

5. Складні назви сотень двісті, триста ... дев’ятсот змінюються в обох частинах:
Н. двісті
Р. двохсот
Д. двомстам
З. як Н. або Р.
О. двомастами
М. (на) двохстах

6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль відмінюються як іменники в однині.

7. Дробові числівники відмінюються в обох частинах: чисельникове слово змінюється як кількісний числівник, а знаменникове - як порядковий номер: одна друга, одної другої, одній другій, одну другу, однією (одною) другою, (на) одній другій, одну другу, однією (одною) другою, (на) одній другій.

8. З усіх збірних числівників повну систему відмінкових форма має слово обоє, що змінюється як числівник два: обоє, обох, обом, обох і обоє, обома, (на) обох.
За цим же типом відмінюються неозначено-кількісні числівники кілька, декілька, багато, небагато, якщо вони поєднуються з іменниками, які означають конкретні предмети, що підлягають лічбі:багато днів, багатьох днів, багатьом дням, багато днів, багатьма днями, (по) багатьох днях.
У складених кількісних числівників відмінюється кожне слово: сто п’ятдесят вісім, ста п’ятдесяти восьми (вісьмох), ста п’ятдесяти восьми (вісьмом) і т.д.

Порядкові числівники відмінюються за відмінками, родами і числами. У складених порядкових числівниках відмінюється тільки останнє слово.
Н. третій (третє) третя
Р. третього третьої
Д. третьому третій
З. як Н. або Р.
О. третім третьою
М. (на) третьому третій

33.Відмінювання іменників ж.р-це ІІІ відміна

III відміна

Однина

Н.

гордість

Сіль

ніч

Р.

гордост-і

сол-і

ноч-і

Д.

гордост-і

сол-і

ноч-і

Зн.

гордість

Сіль

ніч

Ор.

гордіст-ю

сілл-ю

нічч-ю

М.

...гордост-і

...сол-і

...ноч-і

Кл.

гордост-е

сол-е

ноч-е

Множина

Н.

гордост-і

сол-і

ноч-і

Р.

гордост-ей

сол-ей

ноч-ей

Д.

гордост-ям

сол-ям

ноч-ам

Зн.

гордост-і

сол-і

ноч-і

Ор.

гордост-ями

сол-ями

ноч-ами

М.

...гордост-ях

...сол-ях

...ноч-ах

Кл.

гордост-і

сол-і

ноч-і

В орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення -ю, причому:

а) якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням -юцей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): височінню, віссю, волосінню, в'яззю, галуззю, загибеллю, міддю, міццю, сіллю, тінню; ніччю, подорожжю;

б) якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: верф'ю,вістю, жовчю, кіновар'ю, кров'ю,любов'ю, матір'ю, нехворощю, Об'ю, радістю, якістю.

У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: вісте, любове, радосте, смерте.

34.Значення і граматичні ознаки числівниківЧислівник - це самостійна повнозначна частина мови, що означає абстрактно-математичне число або кількість предметів чи їх порядок під час підрахунку. Числівники відповідають на питання скільки? скількох? котрий? котра? котрі? тощо. Своє лексичне значення числівники виражають в граматичній категорії відмінка, тобто вони змінюються за відмінками (це їх постійна морфологічна ознака). За числами змінюється лише числівник один -одні. Більшість числівників, що позначають абстраговану чи конкретну кількість предметів, не мають граматичного роду, крім числівників: один, одна, одно, два - дві, обидва - обидві.Числівники, що означають порядок предметів під час підрахунку, змінюються за відмінками, числами і родами.У реченні числівники виконують різноманітні функції. Сполучаючись з іменниками, вони у формі називного відмінка виконують роль підмета, а в непрямих - роль означенняНа роздоріжжі під сімома вітрами стояло місто ( числівник сімома - означення до іменника вітрами). Числівник може виконувати роль іменної частини складеного присудка: Два на сім - чотирнадцять.За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на два розряди: кількісні й порядкові.Кількісними є числівники, що означають абстрактно - математичне число або кількість предметів і відповідають на питання скільки?: два, три, десять, тридцять чотири, п 'ятеро, одна друга тощо.Кількісні числівники поділяються на кілька груп: власне кількісні, кількісно-дробові, кількісно-збірні та неозначено кількісні.Власне кількісні числівники називають точно окреслену кількість у цілих одиницях: п 'ять гектарів, двадцять зошитів, двісті п ятдесят днів.Кількісно-збірні (або просто збірні) позначають певну кількість як неподільну, нечленовану сукупність предметів. До збірних належать числівники від двоє до двадцятеро і тридцятеро, а такожобидва, обоє, обидві.Збірні числівники обмежено сполучаються з іншими словами, зокрема вони вживаються з:* множинними іменниками: четверо воріт, п'ятеро саней, двоє ножиць;* іменниками чоловічого і спільного роду на позначення істот: троє друзів, тридцятеро козаків, двоє пасажирів, п 'ятеро сиріт.o іменниками середнього роду - назвами неістот: двоє дверей, четверо вікон;o іменниками середнього роду - назвами малих за віком істот: четверо лошат, цуценят, качат.Кількісно-дробові (чи просто дробові) числівники називають точно фіксовану кількість частин від цілою: три п 'ятих, дві третіх. Кожен дробовий числівник складається із кількісного числівника (у чисельнику) і порядкового (у знаменнику). Дробові числівники можуть поєднуватися із власне кількісними, що позначають число цілих одиниць: одна ціла три п 'ятих, шість цілих одна третя. До дробових зараховують також числівник

49.Відмінювання складених кількісних числівників.Складені числівники містять в собі два і більше простих чи складних числівників.У складених кількісних числівниках кожне слово відмінюється і пишеться окремо: трьомастами двадцятьма п'ятьма.Числівник тисяча відмінюється як іменник першої відміни мішаної групи, числівник нуль — як іменник другої відміни м'якої групи, а мільйон та мільярд — як іменник другої відміни твердої групи.До числівників належать також слова кілька, декілька, що означають невизначену кількість предметів у межах першого десятка, та кільканадцять — у межах другого. Відмінюються вони так, як і звичайні кількісні числівники (наприклад, п'ять чи сімнадцять): кількох, декільком, кільканадцятьма.До числівників можуть належати і слова багато, небагато, мало., немало, чимало, якщо вони поєднуються з іменниками: багато учнів, мало грошей, чимало призів. Багато і небагато у відмінках мають такі ж закінчення, як і інші числівники (багатьох., багатьом, багатьма). Інші не відмінюються, вживаються лише у значенні Н. і Зн. відмінків: зустрів мало однокласників.У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини:
Н. триста вісімдесят сім
Р. трьохсот вісімдесяти (вісімдесятьох) семи (сімох)
Д. трьомстам вісімдесяти (вісімдесятьом) семи (сімом)
3. триста (трьохсот) вісімдесят (вісімдесятьох) сім (сімох)
О. трьомастами вісімдесятьма сьома (сімома)(вісімдесятьома)
М. (на) трьохстах вісімдесяти (вісімдесятьох) семи (сімох).

50.Відмінювання займенників

Займенники наш, ваш, всякий, інший, сам, самий, такий, який, котрий відмінюються, як прикметники твердої групи, їхній — як прикметники м'якої групи: наш, нашого, нашому, нашим; наша, нашої, нашій, нашою; наші, наших, нашим, нашими; їхній, їхнього, їхньому і т. д.

Займенники скільки і стільки відмінюються, як числівник два: скільки, скількох, скільком, скількома; стільки, стількох, стільком, стількома.

Інші займенники за особливостями відмінювання поділяються на три групи:

1) я, ти, ми, ви, себе;

2) він, вона, воно, вони;

3) мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.

Особові займенники я, ти, ми, ви і зворотний себе відмінюються так:

Н  я                      ти                     —          ми        ви

Р мене                тебе                себе         нас       вас

Д мені                  тобі                собі          нам      вам

З мене                 тебе               себе          нас      вас

О мною               тобою            собою      нами   вами

М мені                   тобі               собі         нас        вас

Особливістю відмінювання особових займенників він, вона, воно, вони є поява в них після прийменників та в орудному відмінку початкового н;

Н він, воно                             вона                            вони

Р його, до нього                    її, до неї                      їх, до них

Д йому                                    їй                                їм

З його, про нього                  її, про неї                   їх, про них

О ним                                       нею                          ними

М ньому / нім                           ній                           них

У відмінюванні займенників мій, твій, свій, чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, менше — у жіночому та в множині:

                                      Чоловічий  рід

Н мій                    чий                               той                  цей                     весь

Р мого                 чийого                           того                цього                  всього

Д моєму              чийому\чиєму               тому                цьому                     всьому

З                                 Як Н. або Р.

О моїм                   чиїм                             тим                 цим\цьому          всім

М моєму /моїм      чиїм                         тому\тім            цім                              всім

                                         

  Жіночий рід

Н моя           чия             та                      ця           вся

Р моєї          чиєї            тієї / тої             цієї         всієї

Д моїй         чиїй            тій                     цій         всій

З мою         чию            ту                      цю         всю

О моєю      чиєю           тією / тою         цією      всією

М моїй        чиїй             тій                     цій         всій

                                       Множина

Н мої                чиї                ті           ці          всі

Р моїх              чиїх              тих        цих      всіх

Д моїм             чиїм             тим        цим     всім

 З                              Як у Н. або Р.

О моїми          чиїми           тими      цими   всіма

М моїх             чиїх              тих         цих      всіх

51.Числівник. Значення і граматичні категорії числівника. Числівник - це самостійна повнозначна частина мови, що означає абстрактно-математичне число або кількість предметів чи їх порядок під час підрахунку. Числівники відповідають на питання скільки? скількох? котрий? котра? котрі? тощо. Наприклад: 1. "Словник української мови" охоплює словесне багатство української літературної мови від І. Котляревського до наших днів, він містить близько ста тридцяти шести тисяч слів (3 журналу).Своє лексичне значення числівники виражають в граматичній категорії відмінка, тобто вони змінюються за відмінками (це їх постійна морфологічна ознака). За числами змінюється лише числівник один -одні. Більшість числівників, що позначають абстраговану чи конкретну кількість предметів, не мають граматичного роду, крім числівників: один, одна, одно, два - дві, обидва - обидві.Числівники, що означають порядок предметів під час підрахунку, змінюються за відмінками, числами і родами.У реченні числівники виконують різноманітні функції. Сполучаючись з іменниками, вони у формі називного відмінка виконують роль підмета, а в непрямих - роль означення: Через левади та городи два куми йшло з весілля до господи (Л. Глібов). На роздоріжжі під сімома вітрами стояло місто (3 журналу). У першому реченні сполучення два куми виступає підметом, у другому числівник сімома - означення до іменника вітрами. Числівник може виконувати роль іменної частини складеного присудка: Два на сім - чотирнадцять.

52.займеник як частина мови.

53.Розряди прикметників за значенням За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні.Якісні прикметники називають ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою або меншою мірою (відповідають на питання яки й?): легкий, легший, найлегший, дуже легкий; Якісним прикметникам притаманні такі властивості:а)  вони мають ступені порівняння і можуть поєднуватися з прислівниками міри: теплий, тепліший, найтепліший, дуже теплий, надто теплий, трохи теплий, ледь теплий;б)  вони можуть вступати в антонімічні відношення: далекий — близький, гарячий — холодний, в) вони, як правило, утворюють синонімічні ряди: розумний — мудрий — тямущий — кмітливий; г)основи в них переважно непохідні, вони є вихідною базою для творення багатьох слів — іменників: далекий — даль, далина, далеч, далечінь, далекість; За відношенням до дійсності якісні прикметники поділяються на дві групи:описові прикметники — називають ознаки, які об'єктивно властиві предметам і сприймаються органами відчуттів: синій, холодний, солодкий;оцінні прикметники — називають ознаки, приписувані предметам за наслідком сприймання їх: гарний, добрий, дорогий.Відносні прикметники називають ознаки предмета за його відношенням до предметів, дій чи обставин (відповідають на питання який?): джерельна вода (вода з джерела).Відносні прикметники:а) вступають у синонімічні відношення з іншими частинами мови — з іменниками: соснова шишка — шишка сосни; з дієсловами: перелітні птахи — птахи, що перелітають; з прислівниками: нічна вулиця — вулиця вночі, б)  мають похідні основи: вода — водний, водяний, водянистий.Присвійні прикметники вказують на належність предмета людині, рідше — тварині (відповідають на питання ч и й?): Шевченків «Кобзар», Франкова поема, мамина.За значенням присвійні прикметники поділяються на такі, що:а) означають належність особі: Михайлів, братів;б) вказують не стільки на належність тварині чи тваринам, скільки на відношення до них (і тим наближаютьсядо відносних прикметників): заячий слід, теляча шкіра, в) входять до стійких словосполучень як частина нерозкладної назви (і таким чином втратили значення присвійності): Магелланова протока, базедова хвороба, Частина прикметників можуть певною мірою поєднуваї в собі значення двох різних груп.  Конкретне їхнє значення зумовлюється контекстом.Відносно-якісні прикметники виникли на основі відносних прикметників, що набули якісного значення: золотий перстень — золоті руки, травневі дні — травневий настрії драматичний твір — драматичні події, космічний експеримент -космічна швидкість.Присвійно-відносні прикметники виражають водно час значення присвійності й відносності: шевченківський стиль батьківські поради, студентський квиток, хлопчачий голос.Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками, узгоджуючись при цьому з іменниками, які боні пояснюють; якісні прикметники, крім того, мають ступені порівняння.

54.Іменники з подвійним родом Деякі іменники в українській мові мають подвійні форми роду: глибина/глибінь (жін. р.), птаха – птах (жін./ чол.), зала – зал (жін./чол.), цебер – цебро (чол./сер.), довіра – довір’я (жін./сер.).Оскільки від ознаки роду залежить характер відмінювання іменників, необхідно послідовно орієнтуватися на те чи інше родове значення іменника. Пор. відмінкові закінчення:Н.: довір-а, довір’-яР.: довір-и, довір’-яД.: довір-і, довір’-ю.Назви малих істот, дрібних предметів в українській мові традиційно мають сер. рід.: (воно) курча, ноженя, ведмежа, левеня, коліща, чаєня, бровеня, пастуша, дитинча, хлоп’я, дівча і под.Трирядна система категорії роду не охоплює всіх іменників мови. За її межами залишилися іменники, що мають форму тільки множини: ножиці, ворота, двері, вершки, канікули, іменини, Суми, Ромни, Альпи, Карпати та ін. Вони не мають засобів вияву категорії роду.

55.Ступенювання прикметника.Вищий ступінь

56.Розряди займенників за значенням

57.Відмінювання іменників четвертої відміни Іменники середнього роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а (-я),а при відмінюванні з'являються суфікси -ат-, -ят-, -єн: ведмежа, небожа, княжа, кача, шпача, собача, вовча, зайча, курча, дитинча, дівча, пташа, лоша, пастуша, маля, янголя, соколя, ягня, левеня, козеня, чаєня, лелеченя, рученя, ноженя, бровеня, плем'я, тім'я, сім'я, вим'я, ім'я. ОднинаУ родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках однини та множини з'являються суфікси -ят- (після шиплячого -ат-) та -ен-: галченяти, голуб'яти, гусяти, дитяти, козеняти; курчати, лошати, коліщати; імені (та ім'я), племені (та плем'я).У знахідному відмінку множини іменники мають форму, однакову з називним відмінком: коліщата; імена, племена; з родовим відмінком (для назв людей): дівчат, хлоп'ят; або обидві форми (для назв тварин): гусят і гусята; курчат і курчата, ягнят і ягнята.Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини1. У називному відмінку.Іменники, що вживаються тільки у множині, мають такі самі відмінкові закінчення, що й форми множини іменників першої, другої або третьої відмін (м'язи — в'язи, плащі — хитрощі).

58.Морфологічні особливості конкретних і абстрактних іменників. Слова, що позначають назви, співвідносні з конкретними речами, властивостями, діями, називаються конкретними. Це назви, які позначають реалії, що можна пізнати органами чуття.Слова, які позначають назви процесів, ознак, властивостей, що не належать до якихось конкретних предметів і мисляться поза зв'язком з ними, називаються абстрактними (від лат. abstraction — відтягнення, відвернення). Це іменники, які називають поняття, що не мають реального втілення (хоч виникнення та існування їх неможливе без такої реальності), тобто вказують на стан (сон, тиша), почуття (кохання, ненависть), процес (хід, біг), якість (чорнота, ясність), риси характеру (доброта, злоба, вихованість), різні вияви інтелектуального рівня людини (знання, розум), відносини між особами, народами (дружба, мир), поняття етикету (вітання), є науковими та виробничими термінами.З поміж абстрактних іменників виділяються :Абстрактні іменникиПриклади: непохідні: воля, сила, мрія, ідея; похідні:дружба, висота, багатство. З книжними суфіксами: Приклади:-ість якість, щедрість, духовність-ств(о) суспільство, студентство-цтв(о) мистецтво, керівництво-зтв(о)боягузтво, убозтво-от(а) спільнота, гризота-нн(я) вміння, навчання-тт(я) почуття, сприйняття-изм ліризм, класицизм-ізм, -їзм героїзм, реалізм-ощ(і) пустощі, прикрощі

59.Звязок числівникі з іменниками. Числівники граматично пов’язуються з іменниками. Вони або керують іменниками, або узгоджуються з ними.1.Числівник один узгоджується з іменниками у роді, числі й від-мінку: один комбайнер, одна година, одне село.2.Числівник два вживається у двох родових формах: одна форма – для чоловічого і середнього родів: два столи, два відра; жіночого роду – дві картоплини, дві медсестри.3.Числівники два, три, чотири, вступаючи у граматичні зв’язки з іменниками, вимагають від них форми називного від-мінка множини: два дуби, три корови, чотири вівці. Але вони не сполучаються з іменниками, що не підлягають лічбі (кисень, сила, міць, праця).4.Числівники від п’яти і далі вживаються з іменниками у формі родового відмінка множини: п’ять полів, дев’ять комбай-нів, десять ветлікарів, сто сорок шість курчат, тисяча двісті кілограмів.5.При неозначено-кількісних та дробових числівниках іменники вживаються у родовому відмінку множини: кілька гусенят, п’ятеро щенят, шестеро комбайнерів.6.При дробових числівниках іменники мають форму родового відмінка однини, а слово частина може не вживатись: одна сьома, три цілих і три восьмих, дві третіх площі. 7.Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у ро-довому відмінку однини: півтора дня, півтори доби.8. Порядкові числівники узгоджуються з іменниками в роді, чис-лі, відмінку: сьомий період, сьома година, сьоме число.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84972. Розвиток логічного мислення і математичних здібностей. “Розбірні малюнки” 118.93 KB
  Формування умінь роботи з комп’ютером, користування мишею. Розвиток уваги, логічного мислення, просторової уяви, пам’яті. Виховання цікавості до інформатики, інформаційної культури.
84973. Короткі історичні відомості про старовинні обчислювальні прилади. Програма “Космодром” 203.18 KB
  Як потрібно заходити до комп’ютерного класу Поведінка дітей в комп’ютерному класі. Коли можна розпочинати роботу за комп’ютером На якій відстані повинні сидіти діти за комп’ютером Що потрібно робити по закінченню роботи в комп’ютерному класі ІІІ. Які дії можна виконувати за допомогою комп’ютерної миші ІV.
84974. Знайомство з обчислювальними приладами і прототипами ЕОМ. Програма “Слово в лабіринті” 93.92 KB
  Ознайомлення учнів з обчислювальними приладами і прототипами ЕОМ. Розвиток пізнавальних інтересів учнів, логічного мислення, просторової уяви. Виховання толерантності при роботі парами, культуру користування ЕОМ.
84975. З історії створення ЕОМ. Програма “Кубики із складами” 149.5 KB
  Розширення знань дітей про історію створення ЕОМ; Ознайомлення з програмою “Кубики із складами”; Відпрацювання навиків роботи з маніпулятором – мишею, зокрема перетягування об’єктів, використовуючи ліву кнопку “миші” (не відпускаючи її); Розвиток логічного мислення, мовлення, пам’яті, уваги...
84976. Робочий стіл. Піктограми. Основні компоненти робочого столу. Панель задач. Програма “Розгорни серветку” 144.3 KB
  Основні компоненти робочого столу. Ознайомлення учнів із робочим столом комп’ютера з піктограмами панеллю задач. Комп’ютер зразки піктограм роздатковий матеріал. Повторення правил безпечної поведінки у комп’ютерному класі роботі з компютером.
84977. Робота у графічному редакторі Paint. Робота олівцем. 86.15 KB
  Не розкриваючи книжок пригадайте які речі зображені на столі олівець косинець книжка пензлик лампа каструля гиря чобіт Які речі зайві каструля гиря чобіт Чому бо це письмовий стіл А які ще бувають столи Який стіл має комп’ютер Що на ньому розташовано піктограми Прочитайте по словнику тлумачення назви піктограми. Олівець Яку роботу виконує олівець Чи вмієш ти тримати олівець та малювати ним Прочитайте тему уроку...
84978. Що таке інформація? Робота в графічному редакторі Paint Робота з олівцем і гумкою 137.39 KB
  Що таке інформація Робота в графічному редакторі Pint Робота з олівцем і гумкою. Відпрацювання умінь роботи з гумкою. Якими інструментами ви користувалися Олівцем гумкою Яку операцію ви виконували гумкою ІV. Сьогодні ми познайомимося як працювати гумкою в графічному редакторі Pint.
84979. Інформаційні процеси. Що можна робити з інформацією. Робота в графічному редакторі Paint. Робота з пензликом 88.38 KB
  Робота в графічному редакторі Pint. Мета: Продовжувати знайомити учнів з можливостями графічних редакторів; Повторити вивчене про роботу в графічному редакторі Pint; Вчити учнів працювати з незнайомими інструментами в графічному редакторі Pint і створювати малюнок за допомогою пензлика змінюючи його колір і товщину; Здійснювати зв’язок з образотворчим мистецтвом; Розвивати логічне мислення творчі здібності просторову уяву та сприйняття кольорів; Виховувати інформаційну культуру. Обладнання: чисті аркуші паперу фарби пензлик...
84980. Як людина сприймає інформацію? Робота в графічному редакторі Paint. Робота за допомогою лівої і правої кнопки миші 82.83 KB
  Як людина сприймає інформацію Робота в графічному редакторі Pint. Формування навичок роботи з основними компонентами в графічному редакторі Pint. Сьогодні ми з вами ознайомимося з темою Як людина сприймає інформацію та продовжимо роботу в графічному редакторі Pint навчимося малювати бабусин сад. Повторення правил роботи з графічним редактором Pint.