36601

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК. Конспект лекцій

Конспект

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Предмет бухгалтерського обліку і методичні прийоми його вивчення. Баланс рахунки і подвійний запис як основні методичні прийоми бухгалтерського обліку. Облікові регістри і форми бухгалтерського обліку.

Украинкский

2013-09-23

902.5 KB

246 чел.

PAGE  24

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра обліку та аудиту

Конспект лекцій

з курсу БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

(частина 1)

для студентів професійного напряму підготовки 7.050107 денної та заочної форми навчання

 

                                                   Затверджено

                                                        Методичною Радою ОНАХТ

                                                        пр. № _____ від ___________

Одеса ОНАХТ  2010

Конспект лекцій з курсу «Бухгалтерський облік» (частина 1) для спеціалістів 7.050.107 денної та заочної форми навчання / Укладачі В.В. Немченко, Л.Б. Скляр. – Одеса: ОНАХТ, 2010, 88 с.

Укладачі  В.В. Немченко, д-р. екон. Наук, професор

                  Л.Б. Скляр, асистент

Відповідальний за випуск зав. Кафедрою облік та аудиту В.В. Немченко, д-р. екон. наук, професор

ЗМІСТ

с.

Тема 1. Бухгалтерський облік: його суть і основи організації …………  

4

Тема 2. Предмет бухгалтерського обліку і методичні прийоми його

           вивчення…………………………………………………………….

9

Тема 3. Баланс, рахунки і подвійний запис, як основні методичні

    прийоми бухгалтерського обліку ………………………………...........

18

Тема 4. Документація і інвентаризація, оцінка та калькуляція………....                

28

Тема 5. Облікові регістри і форми бухгалтерського обліку ………..…...

34

Тема 6. Облік власного капіталу ………………………………….....….....

46

Тема 7. Облік основних засобів …………………………………………...

63

Тема 8. Облік інших необоротних та нематеріальних активів …….…....

73

Список літератури ………………………………………………………….

82

Додатки ……………………………………………………………………..

84

Тема 1. Бухгалтерський облік: його суть і основи

організації

План

1. Визначення обліку. Види обліку. Користувачі облікової інформації

2. Вимірники обліку

3. Мета, функції, завдання і принципи бухгалтерського обліку

4. Види підприємств та види їх діяльності

1. Визначення обліку. Види обліку. Користувачі облікової інформації

Облік - це процес, що складається з спостереження, сприйняття, зміни, фіксації чинників, явищ природи або суспільного життя. Якщо процес обліку здійснюється над господарськими об'єктами, то такий облік називається господарським.

В залежності від природи  облікової інформації господарський облік ділять на взаємопов'язані види:

- оперативний (ОО);

- статистичний (СО);

- бухгалтерський ( БО).

ОО ведеться безпосередньо на місцях здійснення господарських операцій (реєстрація виходу працівників на роботу, щоденні витрати сировини, матеріалів, щоденний випуск продукції і т.д.) в тому числі тих, які не відображаються іншими видами обліку.

Дані ОО необхідні для поточного спостереження за розвитком  господарських процесів, їх оперативного планування, аналізу, управління.

СО використовується при вивченні кількісних і якісних характеристик економічних явищ, процесів і закономірностей  розвитку по конкретних умовах, місця і часу (перепис населення, використання робочого часу, якість продукції).

Дані про господарські факти, явища, процеси СО отримує  від ОО і БО

БО - це система загальної безперервної і взаємопов'язаної реєстрації і підведення підсумків підприємницьких і фінансових операцій підприємств в документах, книгах і з подальшим аналізом, перевіркою і звітністю про результати здійснення цих операцій. На відміну від інших видів господарського обліку БО засновується на документації всіх господарських процесів і відображення їх в системі бухгалтерських рахунків, з використанням подвійного запису.

У складі бухгалтерського обліку виділяють фінансовий та управлінський облік.

Призначенням фінансового обліку є відображення господарської діяльності підприємства відповідно до законодавчих актів, на основі цього обліку складається фінансова звітність підприємства.

Ведення управлінського обліку має на меті забезпечення потреб керівництва підприємства необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень.

Останнім часом у складі бухгалтерського обліку виділився податковий облік, який забезпечує користувачів інформацією для своєчасного нарахування і сплати податків та обов’язкових платежів, а також складання і подання податкової звітності.

Для ведення БО фінансово-господарської діяльності підприємства потрібно:

1. Знати законодавчу і нормативну базу, що регламентує ведення БО.

2. Уміти оформляти і обробляти первинні документи, реєстри.

3. Складати бухгалтерську звітність, аналізувати отримані результати, звітувати перед зацікавленими особами(інвестори, власники, ділові партнери).

Внутрішніми користувачами облікової інформації є:       

- власники підприємств;

- управлінська служба підприємства;

- робітники і службовці підприємства;

Зовнішніми  користувачами:

- ділові партнери підприємства (інвестори, постачальники, банківські і небанківські кредитні установи, інші кредитори);

- органи державного і міжнародного регулювання і контролю (податкова, органи державної статистики, державних і міжнародних комісій і комітетів);

- фінансові аналітики і радники;

- громадськість.

 

2. Вимірники обліку

У бухгалтерському обліку використовуються вимірники:

натуральні;

трудові;

грошові (вартісні).

Натуральні вимірники використовуються для отримання даних  про кількість однорідних об'єктів (кг, м3, м2). Їх використовують для обліку матеріальних цінностей, готової продукції, основних засобів.

Трудові вимірники використовують для обліку відпрацьованого часу і обліку витрат на виготовлення продукції (людино/година, людино/день). Необхідні для нарахування заробітної плати,  визначення середньоспискової чисельності працівників, продуктивності праці і так далі.

Грошовими вимірниками є грн., $, UAH, і т.д. Вони є найбільш універсальними і дають можливості узагальнювати всі господарські операції підприємства, які вимірюють різними натуральними вимірниками. Використовуються для складання бухгалтерської звітності.

3. Мета, функції, завдання і принципи бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік має на меті забезпечити управлінський апарат, відповідні служби і фахівців необхідними достовірними даними про господарські процеси і фінансове становище підприємства. Бухгалтерська інформація необхідна апарату управління підприємства для обґрунтованого прийняття коротких і довгострокових управлінських рішень, а також широкому колу зовнішніх користувачів.

Як складова частина інформаційної системи підприємства БО повинен забезпечувати отримання точної повної оперативно інформації про господарські процеси, стан і використання ресурсів підприємства, розрахункові взаємовідносини з покупцями, постачальниками, персоналом, бюджетом.

Основними завданнями БО є:

- здійснення безперервного, загального, взаємопов'язаного і доведеного спостереження за економічними процесами, і явищами на всіх етапах н/г;

забезпечення внутрішніх і зовнішніх користувачів, достовірною і своєчасною інформацією про господарські процеси і явища, що здійснювалися на підприємства, про наявність і стан господарських коштів і їх джерел;

формування інформаційної бази для планування, стимулювання, організацій, регулювання, аналізу і контролю господарської діяльності підприємства.

На основі своїх завдань БО виконує функції:

інформаційну;

контролюючу;

забезпечення збереження майна;

зворотного зв’язку;

аналітична;

планова.

Інформаційна функція полягає в тому, що БО - це інформація про стан господарської фінансової діяльності підприємства, про наявність господарських коштів і джерел їх створення, про здійснення господарських операцій.

Контрольна функція  БО полягає в простеженні фактичного виконання планів, тобто визначення того, наскільки дія відповідає плану.

Забезпечення збереження майна – виконання даної функції залежить від діючої в нас системи обліку:

наявності спеціалізованих складських приміщень, обладнаних засобами оргтехніки;

удосконалення самої системи обліку, застосування науково-обґрунто-ваних методів недостач, витрат, крадіжок;

використання сучасних засобів обчислювальної техніки для збору, обробки та передачі інформації.

Функція зворотного зв’язку означає, що БО формує та передає інформацію зворотного зв’язку, тобто інформацію про фактичні параметри розвитку об’єкта управління.

Аналітична функція полягає в процесі вивчення всієї системи прийняття рішень з метою її удосконалення.

Планова функція передбачає процес формування порядку дій, який включає постановку цілей, пошук шляхів їх досягнення і вибір найкращої альтернативи.

Основні принципи БО

1. Обачність - застосування в БО методів оцінки,  які повинні запобігати заниженню  оцінки зобов'язань та витрат і завищення оцінки активів і доходів підприємства.

2. Повне  висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

3. Автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відособлена від його власників, в зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися в фінансовій звітності підприємства.

4. Послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами БО) і повинна бути обґрунтована і розкрита в фінансовій звітності.

5. Безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства, яка здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися надалі.  

6. Нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в БО і фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

7. Історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і придбання.

8. Превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

9. Єдиний грошовий вимірник - вимірювання і узагальнення всіх фінансових операцій підприємства і його фінансової звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці.

10. Періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

4. Види підприємств та види їх діяльності

Коло застосування бухгалтерського обліку надзвичайно широке, але в будь-якому випадку його можна назвати одним словом – БІЗНЕС, який можна охарактеризувати як будь-яку діяльність, яка приносить доход. Розрізняють три форми бізнесу:

  1.  Малий бізнес – підприємці без створення юридичної особи, приватні підприємства, орендні тощо (характеризуються обмеженою кількістю працюючих і певним обсягом робіт).

2. Колективний бізнес – колективні підприємства, господарські товариства.

3. Акціонерний бізнес – акціонерні товариства публічні та приватні.

Структурною одиницею бізнесу є підприємство. Підприємство є найбільшим об’єктом управління, а його майно, зобов’язання і всі здійснювані на підприємстві господарські операції є об’єктом обліку.

Підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну чи комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Всі підприємства класифікуються за декількома ознаками. Відповідно до встановлених в Україні форм власності можуть діяти підприємства наступних видів:

- приватне підприємство;

- колективне підприємство;

- господарське товариство;

- комунальне підприємство;

- державне підприємство;

- казенне підприємство.

Відповідно до обсягів господарського обороту, за чисельністю працівників, незалежно від форм власності підприємства поділяють на: малі, середні або великі.

Згідно з чинним законодавством України всі підприємства незалежно від форм власності, виду діяльності, масштабності тощо, повинні забезпечити ведення бухгалтерського обліку. Будь-який господарюючий суб’єкт здійснює облік постійно, облік відповідає єдиним принципам і вимогам, використовує один і той же вимірник (грошовий), має єдину техніку і технологію ведення. Проте йому притаманна певна специфіка залежно від виду здійснюваної діяльності. Кожен вид підприємницької діяльності в бухгалтерському обліку відображається окремо. На рис. 1 показано класифікацію видів діяльності підприємства.        

         

Питання для самоперевірки до теми №1:

1. Дайте визначення господарського обліку та його видів.

2. Користувачі облікової інформації.

3. Вимірники, що застосовуються в обліку.

4. Основні завдання бухгалтерського обліку.

5. Які вимоги ставляться до обліку?

6. Основні принципи бухгалтерського обліку.

7. Види підприємств та види їх діяльності.

 

Література: [1,28,31,32,33,34,35]

         

Рисунок 1 – Класифікація видів діяльності підприємства

Тема 2. Предмет бухгалтерського обліку і методичні прийоми його вивчення

 План

1. Поняття про предмет бухгалтерського обліку і його об’єкти

2. Господарські засоби підприємства та їх класифікація

3. Джерела утворення господарських засобів; капітал та зобов'язання підприємства

4. Господарські операції. Кругообіг господарських засобів

5. Метод бухгалтерського обліку і його елементи

1. Поняття про предмет бухгалтерського обліку і його об'єкти

Предметом БО є сукупність його об'єктів (активів і пасивів) але не в фізичному розумінні, а в інформації про них, яка необхідна для управління. У ши-   

рокому розумінні предметом БО є господарська діяльність підприємства.

Під об’єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно) або джерело його утворення. Об’єкти господарської діяльності можна поділити на дві узагальнені групи:

  1.  об’єкти, що забезпечують господарську діяльність підприємства;
  2.   об’єкти, що складають господарську діяльність підприємства.

До першої групи відносяться господарські засоби та їх джерела, до другої – господарські процеси та їх результати.

Господарські засоби підприємства поділяються на:

1. Необоротні активи – основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи.

2. Оборотні активи  - сировина, матеріали, комплектуючі, тара, паливо тощо. Вони використовуються менше року або одного операційного циклу, якщо він менше року, тому всю свою вартість одразу переносять на виготовлену з них продукцію.

3. Грошові кошти – сума готівки в касі підприємства, вільні грошові кошти, що зберігаються на поточному, валютному та інших рахунках в банку, поточні фінансові інвестиції та інші грошові кошти підприємства.

4. Кошти в розрахунках (“нам винні”) – дебіторська заборгованість за товари і послуги, продукцію, за виданими авансами, отриманими векселями, суми, що видані підзвітним особам тощо.

Всі перераховані види господарських засобів підприємства складають актив балансу.

Джерела утворення засобів підприємства поділяються на:

1) джерела власних засобів;

2) джерела залучених засобів.

До власних джерел належать (статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, фінансування, прибуток та ін.).

Статутний капітал на державних підприємствах - це сума основних і оборотних засобів, наданих підприємству державою, на підприємствах не державної форми власності - це стартовий капітал,  який вносять його засновники при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах визначених засновницькими документами..

Додатковий капітал, як джерело власних засобів, утворюється за рахунок сум переоцінки основних засобів, вартості активів, безоплатно отриманих підприємством, сум емісійного доходу.

Резервний капітал утворюється за рахунок прибутку підприємства і призначений для покриття непередбачених втрат і збитків або виплат дивідендів засновникам за привілейованими акціями при недостатності для цих цілей прибутку.

Цільове фінансування - це кошти, отримані на певні потреби від засновників або інших підприємств, фізичних осіб (поверненню ці кошти не підлягають).

Резерви майбутніх витрат і платежів - це певна сума грошей, віднесена на витрати підприємств в звітному періоді, за рахунок яких будуть покриті витрати в майбутніх періодах.

Прибуток - це сума перевищення доходів над витратами підприємства від усіх видів діяльності.

До джерел позикових коштів відносяться кредити банків і кредиторська заборгованість.

Кредити банків – це сума отриманих довгострокових та короткострокових позик банку на різні цілі з обов’язковим поверненням за певну плату (кредитний процент).

Кредиторська заборгованість (“ми винні”) - це заборгованість підприємства юридичним і фізичним особам за товари та послуги, з оплати праці, по розрахунках з бюджетом, органами соціального страхування тощо.

Всі перераховані види джерел господарських засобів підприємства складають пасив балансу.

Господарська діяльність складається з окремих господарських операцій. Сукупність однорідних господарських операцій  формують господарські процеси. На підприємствах, які займаються виробничою діяльністю,  розрізняють три господарських процеси:

- процес придбання (заготівля);

- процес виробництва;

- процес реалізації (збуту).

Внаслідок здійснення кожного процесу змінюється форма господарських коштів. При здійсненні процесу придбання гроші міняють на товарно-матеріальні цінності. У процесі виробництва з матеріальних ресурсів за допомогою обладнання отримують готову продукцію.  У процесі збуту готову продукції обмінюють на гроші.

В результаті здійснення господарських процесів підприємство одержує такі результати своєї діяльності:

1) порівнюючи планові та звітні показники в обліку процесу придбання та виробництва отримують економію або перевитрати;

  1.   порівнюючи отримані доходи і понесені витрати в обліку процесу реалізації отримують прибуток або збиток.

2. Господарські засоби підприємства та їх класифікація

Майно підприємства – це основні і оборотні засоби, які належать підприємству, а інші матеріальні цінності і фінансові ресурси, розмір яких відображається в бухгалтерському балансі.

У багатьох країнах світу засоби, майно підприємства називають активами.

Активи – це економічні ресурси підприємства, які мають принести дохід в результаті очікуваних операцій.

Активи класифікують за різними ознаками, серед яких з точки зору бухгалтерського обліку, основними є наступні:

1. За формою функціонування (матеріальні, нематеріальні, фінансові);

2. За характером участі в господарському процесі та швидкістю обороту (оборотні, необоротні);

3. За ступенем ліквідності (ліквідні, неліквідні);

4. За функціональною роллю в процесі відтворення (довгострокові, поточні).

Активи  матеріальні – група активів підприємства, що має речову (матеріальну) форму (основні засоби, незавершене будівництво, виробничі запаси, незавершене виробництво, запаси готової продукції призначеної для реалізації, інші види матеріальних активів).

Актив нематеріальний – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам (фізичним і юридичним). Нематеріальні активи, як і основні засоби, переносять свою вартість на витрати виробництва протягом строку їх служби шляхом нарахування амортизації за встановленими на підприємстві нормами.

Активи фінансові – термін, який відображає всю сукупність фінансових інструментів, накопичених на певну дату юридичними і фізичними особами, а саме: грошові кошти в касі, грошові документи, цінні папери, фінансові вкладення в інші підприємства.

Активи оборотні – сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес, які повністю споживаються протягом одного операційного циклу. Вони поділяються на грошові і не грошові активи.

Грошові активи – сукупна сума грошових коштів підприємства, які знаходяться в його розпорядженні на певну дату і представляють собою його активи у вигляді готових засобів платежу (грошові кошти в касі, на поточному та валютному рахунку, інші види грошових коштів, короткострокові фінансові інвестиції).

Не грошові активи – це активи функціональної діяльності (матеріально-виробничі запаси, товари і продукція відвантажені, витрати майбутніх періодів).

Активи необоротні (довгострокові) – сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово беруть участь в процесі його господарської діяльності та переносять свою вартість на продукцію частинами.

Активи ліквідні – група активів підприємства, яка швидко може бути конвертована в грошову форму з метою своєчасного забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов’язаннями. До них належать – грошові активи, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість (крім безнадійної), запаси готової продукції, призначеної для реалізації.

Активи неліквідні -  група активів підприємства, які можуть бути конвертовані в грошову форму лише по закінченні значного періоду часу. До них належать – основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, безнадійна дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів.

За функціональною роллю в процесі відтворення активи поділяються на довгострокові (матеріальні і нематеріальні) та поточні (рис. 2).

Рисунок 2 - Класифікація активів за функціональною роллю

До складу довгострокових матеріальних активів включають: ОЗ, незавершені капітальні вкладення, довгострокові фінансові інвестиції, обладнання до встановлення.

Основні засоби – це сукупність матеріальних цінностей, що тривалий час приймає участь в процесі виробництва, не змінюють своєї натуральної форми і переносять свою вартість на продукцію, що виготовляється підприємством, частинами у вигляді нарахування зносу (амортизації). До них відносяться будівлі, споруди, передавальні пристрої, робочі та силові машини, обладнання, регулюючі прилади та пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, багаторічні насадження і деякі інші матеріально-майнові цінності строком експлуатації більше одного року.

По відношенню до процесу виробництва основні засоби поділяються на дві групи: виробничі і невиробничі.

До виробничих ОЗ відносяться такі, які прямо чи непрямо беруть участь в процесі виробництва (наприклад, машини і обладнання, виробничий і господарський інвентар), чи які створюють необхідні матеріальні умови для здійснення виробництва (наприклад: будівлі, споруди, передавальні пристрої).

До групи невиробничих відносять основні засоби житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення, охорони здоров’я, фізичної культури, освіти, культури, мистецтва та інших галузей невиробничої сфери (будівлі клубів, будинків культури, гуртожитки, житлові будинки, меблі, обладнання і приладдя до нього тощо).

За майновою належністю ОЗ поділяються на власні та орендовані.

До власних ОЗ відносять об’єкти ОЗ, придбані (збудовані) підприємством або прийняті ним безоплатно на умовах переходу права власності, тобто у повне володіння, використання та розпорядження.

Орендовані ОЗ – це об’єкти, які взяті у тимчасове користування у іншого суб’єкта за договором оренди.

Незавершені капітальні вкладення – це вкладення коштів у незакінчені будівництвом об’єкти.

Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції (внески) в цінні папери інших підприємств на строк більше одного року.

Обладнання до встановлення – це обладнання яке потребує монтажу і призначене для встановлення на об'єктах, що будуються.

Нематеріальні активи – це довгострокові витрати, які окупаються протягом визначеного періоду за рахунок додаткової виручки чи прибутку, які одержує підприємство в результаті їх застосування в своїй господарській діяльності. До НА відносять придбані підприємством патенти, ліцензії, торгові марки і товарні знаки, права на користування земельними ділянками, використання природних ресурсів, а також програмні продукти для ЕОМ, нові технології і технічні рішення, що приносять вигоду в процесі виробничої діяльності тощо.

Поточні активи підприємства (оборотні засоби) включають в себе виробничі запаси, а також кошти і розрахунки.

Виробничі запаси у сфері виробництва поділяються на:

1) предмети праці (сировина, матеріали, комплектуючі вироби), призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

2) незавершене виробництво  (незакінчені технологічні процеси);

3) готова продукція – це продукція, яка виготовлена на підприємстві, пройшла всі стадії обробки, призначена для продажу та відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншими нормативними актами.

 Дебіторська заборгованість – це заборгованість інших підприємств (установ, організацій) чи окремих осіб по платежах даному підприємству.

Поточні фінансові інвестиції – це внески (інвестиції) підприємства на строк не більше одного року в цінні папери інших підприємств, процентні облігації державних та місцевих позик, а також надані іншим підприємствам позики (на строк не більше одного року).

Вилучені кошти – це збитки підприємства, тобто перевищення витрат над одержаними доходами.   

3. Джерела утворення господарських засобів; капітал та зобов'язання підприємства

Пасиви підприємства характеризують його відповідальність перед своїми засновниками та кредиторами.

Власний капітал – це частка власних активів, що залишилася у підприємства після вирахування зобов’язань.

Зобов’язання – це борги чи інші зобов’язання підприємства. Вони виникають, головним чином, через придбання товарів та послуг в кредит, чи кредитів, які отримує підприємство для свого фінансування.

Зобов’язання можуть бути монетарними і немонетарними. Монетарні зобов’язання відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні - зобов’язання поставити товари або надати послуги визначеної кількості і якості.

Зобов’язання також поділяються на  поточні і майбутні.

Поточні зобов’язання виникають в результаті операцій та інших подій у минулому періоді – придбання товарів або користування послугами призводить до утворення кредиторської заборгованості, а одержання банківського кредиту спричинити зобов’язання повернути його.

Майбутнє зобов’язання визначається рішенням керівництва придбати активи в майбутньому та не є причиною для утворення справжнього зобов’язання.

За терміном погашення зобов’язання поділяють на довгострокові (більше одного року) та короткострокові (поточні) (менше одного року).

За характером виникнення зобов’язання поділяються на фактичні, оціночні, умовні. Фактичні зобов’язання виникають як наслідок договірних відносин або законодавчих актів, їх суму можна оцінити дуже точно.

Оціночні зобов’язання не можуть бути визначені до настання визначеної дати (як правило, дати складання фінансового звіту).

Умовні зобов’язання – це неіснуючі, потенційні зобов’язання, викликані умовними фактами господарського життя.

4. Господарські операції. Кругообіг господарських засобів

Господарська діяльність підприємства – це сукупність окремих господарських операцій, здійснення яких призводить до змін фінансового стану підприємства.

Господарська операція (ГО) це дія або подія, яка викликає зміни в фінансовому стані підприємства.

Кожна ГО характеризується відповідними ознаками і показниками.

До ознак ГО відносять:

час та місце здійснення ГО;

речові елементи, які складають ГО – матеріальні ресурси, грошові кошти;

витрати, ціни, норми, розцінки, використані при їх оформлені.

Ознаки поділяють на постійні (планові, купівельні та облікові ціни, оклади, тарифні ставки, табельні номери та інші) і змінні.

Показники відображають кількісну характеристику ГО в натуральному, трудовому та грошовому вимірниках.

Показниками ГО є суми отриманих чи виданих грошей, вартість ТМЦ, розмір зобов’язань, створених та використаних фондів, резервів та накопичень, різних витрат та видатків, які кількісно характеризують хід та результати господарських процесів.   

ГО за місцем виникнення і здійснення поділяються на:

операції, що здійснюються на підприємстві;

операції, що здійснюються між підприємствами однієї держави;

операції, що здійснюються між підприємствами різних держав.

Всі господарські процеси, що здійснюються на підприємстві, можна поділити на окремі самостійні стадії, які знаходяться у постійній взаємодії і спрямовані на отримання єдиного кінцевого результату – прибутку, заради якого і створюється підприємство. В загальному вигляді життєдіяльність підприємства можна представити у схематичному кругообігу всіх господарських засобів на кожній стадії господарського процесу (рис. 3).

 

 

    

Рисунок 3 - Кругообіг господарських засобів на підприємстві

Для здійснення будь-якої справи потрібен початковий капітал.(1) При наявності грошових коштів можна здійснювати процес придбання, в результаті якого (2) підприємство отримує засоби і предмети праці. (3) В процесі виробництва використовуються засоби і предмети праці, а також сама праця робітників. (4) Результатом процесу виробництва є готова продукція. (5) Виготовлена продукція підлягає продажу. (6) В результаті продажу готової продукції підприємство отримує грошові кошти, які знову розпочинають цикл кругообігу засобів.

5. Метод бухгалтерського обліку і його елементи

Метод бухгалтерського обліку - це система способів і прийомів, за допомогою яких об'єкти обліку відображаються та узагальнюються в грошовій оцінці за економічно однорідними ознаками з метою контролю за виконанням статутних вимог, ефективним використанням виробничих ресурсів підприємства, для забезпечення збереження власності і досягнення найбільшої ефективності господарської діяльності.

Кожний спосіб або прийом БО називається елементом його методу.

Основними елементами методу БО є:

документація і інвентаризація, як спосіб первинного спостереження і відображення об'єктів БО.

оцінка і калькуляція, як спосіб вартісного вираження об'єктів БО.

рахунки і подвійний запис, як спосіб узагальнення об'єктів БО.

бухгалтерський баланс і звітність, як спосіб підсумкового узагальнення БО.

Документування - спосіб первинного спостереження і відображення об’єктів бухгалтерського обліку, які забезпечують суцільне та безперервне спостереження за ними; виконує роль імпульсу, який дає початок руху облікової інформації

Інвентаризація - систематична перевірка достовірності господарських засобів в натурі з метою підтвердження даних бухгалтерського обліку, виявлення неврахованих цінностей або допущених збитків, розкрадання, нестач

Оцінка - спосіб вираження в єдиній грошовій формі господарських засобів та процесів. Тобто узагальнення натуральних і трудових показників в єдиному грошовому вимірнику

Калькулювання - спосіб обчислення собівартості всього обсягу, а також одиниці виготовленої продукції

Рахунки - спосіб групування в поточному обліку однорідних господарських засобів та їх джерел, витрат та доходів діяльності

Подвійний запис - полягає в тому, що кожна господарська операція записується двічі: один раз – по одному рахунку, а другий – по іншому

Бухгалтерський баланс - спосіб узагальнення і групування господарських запасів підприємства та їх джерел на певну дату

Звітність - система підсумкових показників, які всебічно характеризують господарську та фінансову діяльність підприємства, результати використання його активів, стан зобов’язань.

Питання для самоперевірки до теми №2:

1. Дайте визначення предмета бухгалтерського обліку.

2. Назвіть основні об’єкти бухгалтерського обліку.

3. За якими ознаками групуються господарські засоби підприємства?

4. На які групи поділяються господарські засоби за їх складом і розміщенням?

5. Дайте характеристику засобів за їх складом і розміщенням.

6. На які групи поділяють джерела утворення господарських засобів?

7. Назвіть джерела утворення (формування) власних засобів.

8. Дайте характеристику джерел утворення власних засобів.

9. Назвіть джерела залучених засобів.

10. Дайте характеристику джерел залучених засобів.

11. Назвіть основні процеси кругообігу господарських засобів

12. Дайте визначення методу бухгалтерського обліку.

13. Назвіть елементи методу бухгалтерського обліку.

Література: [1,5,6,7,8,9,28,31,32,33,34,35]

Тема 3. Баланс, рахунки і подвійний запис, як основні

        методичні прийоми бухгалтерського обліку

План

1. Поняття про бухгалтерський баланс. Його побудова

2. Господарські операції і їхній вплив на статті балансу

3. Поняття про рахунки бухгалтерського обліку

4. Суть подвійного запису

5. Синтетичний і аналітичний облік

6. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

7. План рахунків бухгалтерського обліку

8. Узагальнення даних поточного обліку

1. Поняття про бухгалтерський баланс. Його побудова

Для оперативного керування підприємством необхідно мати точні дані про стан і наявність господарських засобів підприємства і за рахунок яких джерел ці засоби надходять на підприємство. Такі дані одержують при складанні бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс – це спосіб економічного групування засобів підприємства за складом і розміщенням,  і джерелами утворення на визначену дату в узагальненій формі вимірювання.

Згідно ПСБО затверджено Указом Мінфіну №87 від 31.03.1999р.і зареєстровано в Міністерстві юстиції України №396 від 21.06.1999р. ”Положення (стандарт) бухгалтерського обліку –2 (баланс)”.

Цим положенням визначені зміст  і форма Балансу і загальні вимоги розкриття його статей.

За формою бухгалтерський баланс – це таблиця, що складається з двох частин: одна частина - актив, у ній відображені дані про наявність і стан  господарських засобів підприємства  за їхнім складом і призначенням; інша частина - пасив, у ній відображені дані про види і розміри джерел формування господарських засобів.

У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства і джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи , що називаються статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Усі статті бухгалтерського балансу поділяють на :

  •  активні (ті , що розміщено в активі балансу);
  •  пасивні (ті, що розміщено в пасиві балансу);

Активні - основні засоби, запаси, грошові кошти, розрахунки з дебіторами.

Пасивні – статутний капітал, прибуток, кредити банку, кредиторська заборгованість.

Деякі статті Балансу мають складну побудову, тобто вони складаються з декількох рядків. До них належать основні засоби, нематеріальні активи і дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги. По них указують первісну вартість об'єктів, їхній знос і залишкову вартість об'єкта на дату складання балансу.

Однорідні за економічним змістом статті бухгалтерського балансу об'єднані в групи. У бухгалтерському балансі, який складають сьогодні, виділяють такі групи статей: запаси, дебіторська заборгованість по розрахунках, грошові кошти і їхні еквіваленти, поточні зобов'язання по розрахунках.

Однорідні за економічним змістом статті і групи балансу поєднують у розділи. У відповідності зі стандартом, актив балансу складається з чотирьох розділів :

  1.  Необоротні активи
  2.  Оборотні активи
  3.  Витрати майбутніх періодів
  4.  Необоротні активи та групи вибуття

Пасив балансу складається з п'яти розділів:

Власний капітал

  1.  Забезпечення майбутніх витрат і платежів
  2.  Довгострокові зобов'язання
  3.  Поточні зобов'язання
  4.  Доходи майбутніх періодів

Основна важливість бухгалтерського балансу полягає в рівності двох його підсумків, тобто валюта балансу по активу повинна дорівнювати валюті балансу по пасиву.

Підсумок по усіх чотирьох розділах активу і по п'ятьох розділах пасиву встановлює показник валюти балансу, тобто існує показник валюти балансу по активу і показник валюти балансу по пасиву.

Валюту балансу одержують підсумовуванням показників усіх статей за винятком даних контрактивних і контрпасивних рахунків (наприклад, знос основних засобів, знос нематеріальних активів, неоплачений капітал).

У бухгалтерському балансі підприємства України подають дані про наявність господарських засобів і джерел їх формування на початок звітного року  і на кінець звітного періоду, тобто на кінець першого кварталу , першого півріччя, дев'яти місяців і на кінець звітного року.

2. Господарські операції і їхній вплив на статті балансу

Під впливом господарських операцій, що відбуваються на підприємстві,  змінюється наявність і стан господарських засобів і джерел їх формування. У зв'язку з цим відбуваються зміни даних окремих статей бухгалтерського балансу.

Усі господарські операції, що викликають зміни в балансі підприємства, розділяють на 4 типи:

1.Операції першого типу – здійснюють зміни тільки в активі балансу, тобто одна стаття активу балансу збільшується, а інша зменшується на ту саму величину. Валюта балансу після здійснення такої операції залишається без зміни (початковий підсумок дорівнює кінцевому). Наприклад, отримано в касу з поточного рахунку 1 тис. грн. Після здійснення такої операції активна стаття (каса) збільшується на 1 тис. грн., а активна стаття (поточний рахунок) зменшується на 1 тис. грн.

2. Операції другого типу – викликають зміни тільки в пасиві  балансу, тобто одна стаття пасиву збільшується, а інша зменшується на ту саму величину. Валюта балансу після здійснення такої операції також залишається без змін. Наприклад, утриманий із заробітної плати працівників підприємства прибутковий податок у сумі  100грн. У результаті здійснення такої операції пасивна стаття (розрахунки з бюджетом) збільшується на 100 грн., а пасивна стаття (розрахунки по оплаті праці) зменшується на 100 грн.

3.Операції третього типу – викликають зміни і в активі, і в пасиві балансу. Тобто одна стаття активу й одна стаття пасиву балансу збільшуються на ту саму величину. В результаті здійснення такої операції валюта балансу збільшується на суму здійсненої операції. Наприклад, на поточний рахунок отримано короткострокову позику банку в сумі 5 тис. грн. У результаті цього збільшується активна стаття (поточний рахунок) на 5 тис. грн. і зростає пасивна стаття (короткострокові кредити банку) також на 5 тис. грн. Валюта балансу зросла на 5 тис. грн.

4.Операції четвертого типу – також викликають зміни і в активі, і в пасиві, але в результаті їхнього здійснення значення статей зменшуються, тобто одна стаття активу й одна стаття пасиву зменшуються на одну і ту величину. Валюта балансу після здійснення такої операції зменшується. Наприклад, перерахований з поточного рахунка податок у бюджет у сумі 200 грн. У результаті здійснення такої операції активна стаття (поточний рахунок) і пасивна (розрахунки з бюджетом) зменшуються на 200 грн. Валюта балансу також зменшується на 200 грн.

Якщо позначити актив - літерою А, пасив – літерою П, суму операцій – літерою С, збільшення – знаком “+”, а зменшення – знаком “-“, ці чотири групи схематично будуть мати такий вигляд:

I.   А+С-С=П

II.  А=П+С-С

III. А+С=П+С

IV. А-С=П-С

3. Поняття про рахунки бухгалтерського обліку

Рахунки бухгалтерського обліку — це спосіб групування об’єктів бухгалтерського обліку, з метою відображення стану і змін господарських засобів, джерел їх утворення та господарських процесів.

Схематично рахунок бухгалтерського обліку можна показати у вигляді таблиці, поділеної на дві протилежні частини — ліву і праву.

ЛІВА—ДЕБЕТ  (ДТ)

ПРАВА—КРЕДИТ (КТ)

Двостороння будова рахунку пояснюється тим, що під впливом господарчих операцій в об’єктах бухгалтерського обліку може відбуватися два види змін — збільшення або зменшення.

На рахунках бухгалтерського обліку відображають зміни у складі об’єктів бухгалтерського обліку. Підсумок змін за певний період називається — оборотом.

Зміни, відображені за ДТ рахунка, називаються дебетовим оборотом, за КТкредитовим оборотом.

Порядок записів на конкретних рахунках залежить від того, який об’єкт обліковують. Цим визначається характер рахунків. Залежно від об’єктів, відображених на рахунках, рахунки бувають:

 активними,

 пасивними,

 активно-пасивними.

Активними називаються рахунки, які призначенні для відображення змін у складі господарчих записів.

На пасивних рахунках відображають зміни у складі джерел утворення господарчих засобів.

На активно-пасивних рахунках відображають господарські засоби і джерела утворення господарчих засобів.

Рахунок може мати залишок — Сальдо. Сальдо може бути початковим (на початок звітного періоду) і кінцевим (на кінець звітного періоду).

На активному рахунку сальдо (початковий і кінцевий) визначають за ДТ рахунку.

Збільшення господарських засобів відображають за ДТ, а зменшення за КТ.

Сальдо кінцеве активного рахунку розраховують за формулою

С– до(КА) = С– до(ПА)Т – КТ , де

С– до(КА) – сальдо кінцеве активного рахунку,

С– до(ПА) - сальдо початкове активного рахунку.

Активний рахунок

            ДТ                                                                                                                                                                                              КТ

С– до на початок місяця

Збільшення ГЗ (+)

Зменшення ГЗ (-)

Оборот по ДТ

Оборот по КТ

С– до на кінець місяця

Пасивний рахунок

            ДТ                                                                                                                                                                                              КТ

 

С– до на початок місяця

Зменшення ДГЗ (-)

Збільшення ДГЗ (+)

Оборот по ДТ

Оборот по КТ

С– до на кінець місяця

У пасивному рахунку Сальдо початкове або кінцеве відображають за КТ.

Збільшення джерел господарчих засобів відображають за КТ, а їх зменшення ДТ.

С– до(кінцеве пасивне) = С– до(початкове) + КТ – оборот ДТ.

На Активно – Пасивному  рахунку кінцеве Сальдо по ДТ і КТ рахунку визначають по даним аналітичного обліку.

Є формула для перевірки правильності визначення Сальдо:

С– до             – С– до                      + Об. за ДТ   – Об. за КТ – С– до           + С– до = 0          

Активно – пасивний рахунок

            ДТ                                                                                                                                                                                              КТ

С– до на початок місяця

(наявність ДТ заборгованості)

С– до на початок місяця

(наявність КТ заборгованості)

Збільшення ГЗ

(ДТ заборгованість) (+)

Зменшення ДГЗ

(КТ заборгованість) (-)

Зменшення ГЗ

(ДТ заборгованість) (-)

Збільшення ДГЗ

(КТ заборгованість) (+)

Оборот по ДТ

Оборот по КТ

С– до на кінець місяця

4. Суть подвійного запису

Спосіб відображення господарчих операцій на рахунках бухгалтерського обліку називається подвійним записом.

Суть подвійного запису полягає в тому, що кожну господарчу операцію відображають не менше, як на двох рахунках. За ДТ одного рахунка і КТ другого, і обов’язково в однаковій сумі.

Рахунки, на яких відображають господарські операції, називають кореспондуючими, а зв’язок між цими рахунками – кореспонденцією.

Визначення кореспондентських рахунків і суми, яка на них відображена, називають бухгалтерською проводкою.

Бухгалтерські проводки бувають прості і складні.

Простою називається бухгалтерська проводка, де кореспондуються не більше 2-х рахунків.

Складні бухгалтерські проводки, де кореспондується більше 2-х рахунків, (один за ДТ, інший за КТ) або (кілька за ДТ, і один за КТ).

При цьому сума за ДТ рахунку (рахунків) повинна дорівнювати сумі, відображеній за КТ рахунків (рахунку), тобто не повинен бути порушений принцип подвійного запису.

При складанні бухгалтерських проводок необхідно використовувати наступну схему:

1) визначити характер операції (які об’єкти обліку змінюються);

2) визначити характер рахунків (активні, пасивні, активно-пасивні);

3) визначити характер зміни (збільшення , зменшення);

4) визначити кореспонденцію рахунків.

5. Синтетичний і аналітичний облік

В управлінні господарською діяльністю підприємства використовують як узагальнюючу, так і деталізовану інформацію про об’єкти  бухгалтерського обліку, тому залежно від ступеня деталізації інформації бухгалтерські рахунки поділяють на:  синтетичні,  аналітичні,  субрахунки.

Синтетичними називаються рахунки, що дають узагальнені показники, про господарчі засоби, джерела їх формування і господарчі процеси, за економічними однорідними групами в грошовому виразі.

Аналітичні - деталізований зміст синтетичних рахунків за окремими видами господарчих засобів, джерел їх формування і господарчих процесів.

Проміжне місце між синтетичними і аналітичними рахунками займають субрахунки, з їх допомогою здійснюють:

— додаткове групування даних аналітичного обліку для узагальнення даних в межах певного синтетичного рахунку,

— деталізацією сум, які обліковують на синтетичних рахунках

На синтетичному рахунку і субрахунку об’єкти відображають тільки в грошовому вимірнику.

На аналітичних рахунках об’єкти бухгалтерського обліку, зокрема з обліку товарно-матеріальних цінностей, відображаються як у натуральному, так і у грошовому вимірниках.

Не всі синтетичні рахунки можна поділити на субрахунки і аналітичні рахунки. Окремі синтетичні рахунки не мають субрахунків, а мають аналітичні рахунки.

Між синтетичним рахунком, його субрахунком і аналітичним рахунками існує взаємозв’язок:

1) сума записів на субрахунках  дорівнює запису на синтетичному рахунку до якого вони відкриті;

2) сума записів на аналітичних рахунках дорівнює записам на субрахунках або синтетичному рахунку, до якого вони відкриті.

Відображення об’єктів на синтетичному рахунку називається синтетичним обліком.

Відображення об’єктів на аналітичних рахунках називається аналітичним обліком.

6. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Рахунки є засобом групування поточного обліку і контролю засобів, запасів, грошових коштів, розрахунків, джерел.

Групування господарчих засобів та їх джерел, господарчих процесів та їх результатів   здійснюється відповідно до їх економічного змісту. Всі рахунки за змістом можуть бути зведені у відповідні групи і види. Економічний зміст рахунків є основою побудови всієї системи рахунків бухгалтерського обліку й найважливішою ознакою їх класифікації.

Класифікація бухгалтерських рахунків за економічним змістом показує, що обліковується на даному рахунку, які об’єкти бухгалтерського обліку відображені в ньому, тобто надає відомості, що характеризують стан і зміни однорідних об’єктів.

Бухгалтерські рахунки за своїм економічним змістом складаються з таких груп:

1) рахунки для обліку господарчих засобів (ресурсів);

2) рахунки для обліку джерел утворення господарчих засобів.

Рахунки для обліку господарчих засобів (ресурсів) складаються з рахунків, на яких обліковані основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, і рахунків, на яких обліковані кошти, рахунки та інші активи.

Класифікація бухгалтерських рахунків за їх призначенням і структурою відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунку і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи інші рахунки і як вони побудовані. За цією класифікацією виділяють 5-ть груп:

1. Основні.

2. Операційні.

3. Регулюючі.

4. Результативні.

5. Позабалансові.

1-а група: Основні рахунки, до складу яких належать інвентарні , рахунки власного капіталу та рахунки розрахунків. Інвентарні рахунки використовуються для обліку майново-матеріальних цінностей і готівкових коштів. Рахунки власного капіталу використовують для обліку джерел власних засобів підприємства. Рахунки розрахунків використовуються для обліку розрахункових, кредитних і господарсько-правових відносин підприємства з іншими підприємствами, організаціями, особами.

2-а група: Операційні рахунки, використовуються для обліку витрат, визначення собівартості. Операційні витрати – це витрати, пов’язані з діяльністю з реалізації продукції та управлінням підприємством. Операційні витрати, як правило, поділяють на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати, пов’язані  з науково-дослідними та конструкторськими роботами.

Адміністративно-управлінські витрати – це витрати, пов’язані з управлінням підприємством як цілісним комплексом.

Калькуляційні рахунки використовуються для підсумків різних витрат і виявлення собівартості за операціями заготівлі матеріалів, виробництва продукції, виконання будівельних робот і так далі.

3-я група: Регулюючі рахунки, призначені для уточнення, корегування оцінки засобів, коштів, які обліковуються на інвентарних рахунках капіталу і рахунках розрахунків.

Залежно від того, збільшує чи зменшує регулюючий рахунок оцінку, вказану в основному рахунку, розрізняють: додаткові, контрарні рахунки.

Додаткові - завжди збільшують оцінку основного рахунку. Якщо основний рахунок буде активним, то додатковий також буде активним і навпаки.

Контрарні - уточнюють оцінку основного рахунка в бік зменшення і в балансі відображаються з знаком  “ - ”. Якщо основний рахунок, буде активний, то контрарний – пасивним.

4-а група: Результативні рахунки, поділяються на: фінансово-результативні, розподільчі.

Фінансово – результативні рахунки призначені для обліку прибутків і збитків. На них відображаються кінцеві, підсумкові фінансові  результати господарської діяльності підприємства. На дебеті показуються збитки. На кредиті показуються прибутки.

Розподільчі рахунки - використовуються для виявлення розміру витрат і доходів кожного звітного періоду окремо і рівномірного розподілу цих витрат у відповідному періоді. Ці рахунки використовують для обліку витрат у поточному звітному періоді за рахунками майбутніх звітних періодів і доходів, одержаних у поточному періоді, але тих, що належать до доходів майбутніх звітних періодів.

5-а група (клас 0): Позабалансові рахунки, це рахунки, на яких обліковуються цінності, що тимчасово знаходяться у підприємстві й не належать йому. На позабалансових рахунках операція відображається тільки на дебеті, або тільки на кредиті.

7. План рахунків бухгалтерського обліку

План рахунків бухгалтерського обліку — це систематизований перелік найменувань і кодів рахунків та субрахунків бухгалтерського обліку, що використовується для відображення діяльності підприємства, установи, організації.

План рахунків бухгалтерського обліку затверджено наказом Міністерства Фінансів України № 291 від 30.11.99. (зареєстровано в Міністерстві Юстиції України №892 / 4185 від 21.12.99). В плані рахунків за десятковою системою наведені коди (номери), й найменування синтетичних рахунків (рахунків 1-го порядку) і субрахунків (рахунків 2-го порядку).

Першою цифрою коду визначено клас рахунків.

Другою – номер синтетичного рахунка.

Третьою – номер субрахунку.

Нові синтетичні рахунки можуть уводитись до плану рахунків Міністерством Фінансів України за відповідними клопотаннями щодо бухгалтерського обліку специфічних операцій. Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків із затвердженням кодів субрахунків.

8. Узагальнення даних поточного обліку

Окремий рахунок містить інформацію, що характеризує кожний об'єкт. Зокрема періодично виникає потреба в узагальненій інформації про об'єкти обліку, взаємозв'язку між ними. Для цього використовують таблиці певної форми, що називаються відомостями.

Є три види відомостей: оборотні відомості, сальдові відомості, шахові (шахматні) відомості.

Оборотна відомість складається за рахунками як синтетичного, так і аналітичного обліку. Оборотна відомість за рахунками синтетичного обліку (таблиця 1) за звітний період складається одна, в ній узагальнюють дані за всіма синтетичними рахунками.

Таблиця 1 - Оборотна відомість за рахунками синтетичного обліку

Шифр рах.

Назва рахунку

Сальдо на 1.01

Оборот за місяць

Сальдо на 1.02

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

10

Основні засоби

РАЗОМ

∑1

∑2

∑3

∑4

∑5

∑6

1 пара

2 пара

3 пара

∑1=∑2

∑3=∑4

∑5=∑6

Для оборотної відомості за синтетичними рахунками характерні три пари рівностей:

  1.  рівність підсумків сальдо початкового за дебетом і кредитом рахунків; це випливає з рівності активу і пасиву балансу;
  2.  рівність підсумків дебетових і кредитових оборотів на рахунках; це
    випливає із суті подвійного запису;
  3.  рівність підсумків сальдо кінцевого за дебетом і кредитом рахунків; ця рівність випливає із 2-х попередніх.

Оборотні відомості за рахунками аналітичного обліку (таблиця 2) складаються за допомогою всіх аналітичних рахунків, відкритих до одного субрахунку або до одного синтетичного рахунку.

Таблиця 2 - Оборотна відомість за рахунками аналітичного обліку матеріальних цінностей

№ з/п

Назва аналітичного рахунку

Од. виміру

Ці-на

Залишок на початок місяця

Надійшло

Витрачено

Залишок на кінець місяця

К-ть

Сума

К-ть

Сума

К-ть

Сума

К-ть

Сума

1

2

Мука 1 сорт Мука 2 сорт

РАЗОМ

X

X

X

Підсумкові дані цих відомостей звіряють із даними відповідно субрахунку чи синтетичного рахунку.

Сальдові відомості (таблиці 3,4) складаються за даними синтетичних і аналітичних рахунків. В них відображається сальдо на початок кожного звітного періоду. Перевірку підсумкових даних здійснюють за таким же принципом, як і в оборотних відомостях.

Таблиця 3 - Сальдова відомість за рахунками синтетичного обліку

Шифр рахунку

Назва рахунку

Сальдо на1.01

Сальдо на1.02

……

Сальдо на1.01

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

20

Запаси

РАЗОМ

Таблиця 4 - Сальдова відомість за рахунками аналітичного обліку матеріальних цінностей

№ з/п

Назва аналітичного рахунку

Одиниця виміру

Ціна

Залишок на 1. 01

Залишок на 1.02

………..

Залишок на 1.01

К-ть

Сума

К-ть

Сума

К-ть

Сума

К-ть

Сума

РАЗОМ

X

X

X

X

Шахові відомості (таблиця 5) складаються тільки за рахунками синтетичного обліку, в них відображено сальдо початкове, обороти за місяць, сальдо кінцеве.

Таблиця 5 - Шахова відомість.

      К-т

Д-т

10

301

372

40

631

.......

93

Разом по дебету

205

.....

631

Разом по кредиту

Всі рахунки в цій відомості записані двічі, раз по вертикалі (рахунки, що дебетують), другий раз - по горизонталі (рахунки, що кредитують).

Кожну господарську операцію відображають на перетині дебетуючих і кредитуючих рахунків. Підсумок записів по горизонталі на певному рахунку становить його дебетовий оборот, а підсумок записів по вертикалі на певному рахунку - його кредитовий оборот. З допомогою шахової відомості контролюють не тільки дотримання принципу подвійного запису, а й правильність кореспонденцій рахунків.

Питання для самоперевірки до теми №3

1. Дайте визначення бухгалтерського балансу.

2. Будова бухгалтерського балансу.

3. Чим зумовлена рівність підсумків активу і пасиву балансу?

4. На які типи поділяються господарські операції залежно від змін, які вони викликають в складі засобів підприємства та джерела їх формування?

5. Охарактеризуйте кожен тип господарських операцій.

6. Дайте визначення рахунків бухгалтерського обліку.

7. Які рахунки називають активними, а які – пасивними?

8. Яка будова активних і пасивних рахунків?

9. Які рахунки називають аналітичними, а які – синтетичними?

10. Як класифікуються рахунки бухгалтерського обліку?

11. У чому полягає суть подвійного запису операції на рахунках?

12. Яке значення подвійного запису?

13. Що розуміють під бухгалтерською проводкою (записом)?

14. Які бухгалтерські проводки називають простими, а які – складними?

15. Що розуміють під кореспонденцією рахунків?

16. Що розуміють під Планом рахунків?

17. Яке значення плану рахунків?

18. Принципи будови Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій.

19. В яких відомостях проводиться узагальнення даних поточного обліку?

Література: [5,6,22,23,28,31,32,33,34,35]

Тема 4. Документація і інвентаризація, оцінка та

калькуляція

План

1.Суть документів і їх класифікація

2. Вимоги до документів

3. Перевірка і обробка документів

4. Загальні положення проведення інвентаризації об'єктів БО

5. Загальні принципи оцінки об'єктів

6. Калькуляція і її види

  1.  Суть документів і їх класифікація

Документ - це свідчення, яке підтверджує факт здійснення господарської операції або дає дозвіл на її виконання.

Документи - це матеріальні носії інформації. Вони можуть бути виписані на паперових бланках або у вигляді машинних носіїв.

Паперові документи - це листи паперу певних розмірів і змісту, розроблені і затверджені Міністерством Статистики, Фінансів і іншими міністерства України.

Машинні носії - перфокарти, перфоленти, магнітні стрічки.

Документи класифікують за різними ознаками.

1. За призначенням:

- розпорядчі - це документи, що містять розпорядження на здійснення господарських операцій;

- виконавчі - документи, підтверджуючі здійснення господарських операцій;

документи бухгалтерського оформлення. Їх складають працівники бухгалтерії на основі виконавчих документів;

- комбіновані - об'єднують ознаки розпорядчих, виконавчих і документів бухгалтерського оформлення.

2. За порядком складання:

- первинні - документи, які  вперше, фіксують господарські операції, а по друге, складаються в момент здійснення господарських операцій. Облік на основі таких документів називається первинним.

- зведені - документи, які складаються на основі первинних з метою групування і узагальнення даних, що відображені в них.

3. За кількістю операцій:

- одноразові, призначені для відображення тільки однієї операції;

- накопичувальні - використовуються для відображення декількох однорідних операцій протягом певного періоду.

4. За способом заповнення:

- ручні;

- механізовані.

5.  За місцем складання:

- внутрішні - це документи, які складені на власному підприємстві;

- зовнішні - складені на іншому підприємстві звідки прийшли на це підприємство.

6. За кількістю об'єктів:

- однострокові - призначені для відображення господарської операції з одним об'єктом;

- багатострокові.

  1.  Вимоги до документів

При складанні документів треба пам'ятати вимоги:

- в документах  повинні бути заповнені всі показники, які називаються реквізитами. Обов'язковими реквізитами є: назва підприємства, назва і номер документа, дата складання, зміст господарської операції, вимірники, їх величина, підписи осіб, що відповідають за здійснення даної господарської операції, сума операції.

Крім обов'язкових, можуть бути і інші. Всі первинні і зведені документи повинні бути зареєстровані в журналі, який відкривають на кожний вид документа.

Виправлення в документах треба робити відповідно до встановлених правил. У первинних документах, призначених для відображення грошових коштів, виправлення робити не можна. При ручному виписуванні документів використовують ручку з чорнилом або кулькову ручку, не олівець. Якщо документи складають в декількох примірниках, то їх  виписують під копірку. Документи треба складати своєчасно, як правило, в момент здійснення операції. В них повинні міститися достовірні дані.

3. Перевірка і обробка документів

Первинні документи з місця їх складання передають в бухгалтерію, де їх перевіряють і обробляють.

Передачу окремих документів щодо руху матеріальних цінностей, грошових коштів здійснюють під розписку, яку оформляють як окремий документ (реєстр), або роблять в зведеному документі з урахуванням даних об'єктів (матеріальний звіт, звіт касира).

Перевірку здійснюють по суті, формі і правильності арифметичних розрахунків.

При перевірці за формою встановлюють правильність всіх необхідних реквізитів, правильність заповнення і виконання правил виправлення помилок.

Арифметична перевірка полягає в підтвердженні правильності виконання арифметичних дій в документі.

При перевірці по суті з'ясовують достовірність здійснених операцій і їх закономірність.

При виявленні помилки за формою документ повертають на доопрацювання або повторне складання; при арифметичній помилці в документі роблять виправлення; у разі виявлення незаконності здійснення операцій, підробки підписів, повертають головному бухгалтеру для застосування необхідних мір.

Якщо помилки виявлені у зовнішніх документах, то про це повідомляють підприємство, яке їх складало.

Після перевірки документів проводять їх обробку: розцінку, оподаткування, групування, зведення і контирування.

Розцінку і оподаткування документів здійснюють в тих випадках, якщо в них проставлені кількісні показники.

Групування - проводять по кожному об'єкту в залежності від змісту господарської операції. Для зведення згрупованих даних складають накопичувальні документи (відомості).

Контирування - це вказування бухгалтерських рахунків. Його здійснюють по кожному первинному документу або за даними зведеного документа.

Після обробки документи здають в поточний архів - це місце в бухгалтерії, де їх зберігають протягом звітного року. Після закінчення поточного року документи з поточного передаються в постійний архів - це спеціальне приміщення на підприємстві, де зберігаються документи всіх відділів і служб.

Рух документів від моменту їх складання до передачі в архів називається документообігом.

З метою упорядкування руху і своєчасного отримання документів наказом керівника підприємства встановлюють графік документообігу.

Видавати бухгалтерські документи з архіву можна лише тільки за дозволом головного бухгалтера

Вилучення документів може бути здійснене лише за наказом органів дізнання попереднього слідства, прокуратури, судді, державної контрольно-ревізійної і податкової служб відповідно до законодавства України.

Вилучення оформляють протоколом (актом),  копію якого вручають під розписку відповідній посадовій особі підприємства.

З дозволу і в присутності органів, що здійснюють вилучення, існуючі посадові особи можуть зняти копії і скласти реєстр документів, які вилучають, із зазначенням умов і дати вилучення.

У разі крадіжки або втрати документів, керівник підприємства письмово повідомляє про це правоохоронні органи і призначає комісію для встановлення цих документів і розслідування причин їх викрадання або знищення.

Результати роботи комісії оформляють у вигляді акта, який затверджує керівник підприємства, а копію висилають вищестоящим органам, податковій протягом 10 днів.

        4. Загальні положення проведення інвентаризації об'єктів БО

Інвентаризація - це спосіб виявлення фактичної наявності та стану цінностей, розрахунків на певну дату шляхом реєстрації, вимірювання, зважування і т.д. з подальшим порівнянням отриманих даних із даними бухгалтерських записів.

За часом проведення інвентаризації поділяють на періодичні та разові.

Періодичні проводяться, як правило, з ініціативи власника, керівника постійно-діючою комісією.

Разові інвентаризації, як правило, є річними і проводяться перед складанням річної звітності в жовтні-грудні поточного року.

За обсягом охоплення інвентаризації поділяються на повні і часткові.

Повні охоплюють все майно підприємства і стан зобов’язань.

Часткові охоплюють окремі види майна або зобов’язань

Інвентаризація проводиться на підставі Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69 із змінами і доповненнями.

Проведення інвентаризації є обов'язковим:

при передачі майна в оренду, приватизації підприємства,  перетворенні державних підприємств в акціонерні товариства;.

періодичному складанні фінансової звітності;

при зміні матеріально-відповідальних осіб;

при встановленні фактів крадіжки, зловживань, псування майна;

за рішенням судово-слідчих органів;

у разі стихійного лиха;

у разі ліквідації підприємства.

За організацією інвентаризацію на підприємстві відповідає керівник.

Для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом його керівника створюють постійно-діючу інвентаризаційну комісію з керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера; кількість чоловік - непарна. Очолює комісію керівник підприємства або його заступник.

На підприємстві, де через великий об'єм робіт одна комісія не може провести інвентаризацію, для його проведення на місцях створюють робочі інвентаризаційні комісії.

Інвентаризація основних засобів, запасів і грошових коштів, проводиться шляхом перерахунку, вимірювання, зважування і ін.

До початку інвентаризації комісія повинна отримати від матеріально відповідальної особи розписку про те, що в бухгалтерію передані усі прибуткові і видаткові документи і що немає жодних не оприбуткованих або не виданих матеріальних цінностей. На момент інвентаризації потрібно зробити усі необхідні записи по рахунках і вивести залишки на дату її проведення. Усі операції пов’язані з рухом матеріальних цінностей, повинні бути припинені.

Отримані дані записують в інвентаризаційні описи, в яких зазначається найменування і кількість цінностей. Описи складають окремо по кожній матеріально-відповідальній особі за місцем зберігання і підписуються усіма членами комісії. Після цього оформлені описи здають до бухгалтерії, де результати інвентаризації зіставляють з обліковими даними, і цінності, по яким є відхиленням фактичної наявності від даних обліку, заносять в звірювальну відомість.

Розходження фактичної наявності матеріальних цінностей і грошових коштів з даними БО, виявлені при інвентаризації і інших перевірках, регулюються підприємством, установою в такому порядку:

основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, грошові кошти і інше майно, виявлені як надлишки, підлягають оприбуткуванню і зарахуванню власне на результати фінансово-господарської діяльності або збільшення фінансування з подальшим встановленням причин виникнення надлишків і винних в цьому осіб;

- недостача цінностей в межах затверджених норм списування за рішен-

ням керівника підприємства, установи відноситься на витрати виробництва або на зменшення фінансування. При відсутності норм природного спаду недостача розглядається як наднормативна недостача;

- наднормативні недостачі і втрати матеріальних цінностей, включаючи

готову продукцію, в тих випадках, коли винні особи не встановлені або в покаранні винних осіб відмовлено судом, зараховуються в збитки або зменшення фінансування.

У документах, якими оформляються списання втрат і наднормативні недостачі цінностей, повинні бути вказані прийняті заходи для запобігання подібних недостач і втрат.

При інвентаризації розрахунків всім дебіторам повинні передати виписки про їх заборгованість. Підприємства-дебітори  повинні протягом 10 днів підтвердити заборгованість або свої заперечення.

5. Загальні принципи оцінки об'єктів

Всі об'єкти БО відображають в грошовій оцінці, яка виражається у національній валюті. Якщо розрахунково-платіжна операція проведена у валюті, то рух цієї валюти за номіналом відображають у первинному і оперативному звітах, а в БО цю операцію відображають у національній валюті. Оцінку іноземної валюти в національні гроші проводять, враховуючи курс іноземної валюти, НБУ, що встановлюється на день операції.

При зміні курсу валюти, майно, придбане за валюту, переоцінці не підлягає. Переоцінку проводять тільки грошових коштів, грошових документів.

Її здійснюють на момент розрахунково-платіжних операцій або на день складання звітності. Основні принципи оцінки: реальність, єдність.

Принцип єдності полягає в тому, що існує державна регламентація оцінки об'єктів обліку. Одні і ті ж об'єкти на різних підприємствах оцінюються за однією методикою.

Реальність оцінки базується на тому, що в основі оцінки лежить фактична собівартість. Майно підприємства оцінюють, виходячи з витрат підприємства на його купівлю або виробництво. Сума витрат на купівлю матеріальних витрат складає їх фактичну собівартість. Сума витрат на купівлю і установку основних засобів складає їх первинну вартість. Сума витрат на виробництво і реалізацію продукції складає фактичну собівартість продукції.

При ручній обробці облікової інформації розрахунок фактичної собівартості здійснюють один раз за звітний період( на кінець звітного періоду). Протягом звітного періоду рух матеріальних цінностей і продукції відображають в облікових цінах. За облікову ціну може бути прийнята планова собівартість або вартість за ціною купівлі матеріальних цінностей і ціною реалізації продукції. Після розрахунку фактичної собівартості визначають різницю між фактичною собівартістю і обліковою ціною. На це відхилення коректують поточну оцінку.

6. Калькуляція і її види

Калькуляція - це спосіб розрахунку фактичної собівартості. У калькуляції є розрахункова собівартість всієї продукції і собівартість її одиниці. У залежності від періоду складання калькуляцій їх ділять на попередні та подальші.

Попередні складаються на початку звітного періоду, а подальші після закінчення звітного періоду.

До попередньої калькуляції відноситься планова, нормативна, проектно- кошторисна і технічна калькуляція.

Планова калькуляція - це розрахунок нормативної собівартості на основі норм витрат, які підприємство планує досягнути до кінця планового періоду.

Нормативна калькуляція - це розрахунок собівартості робіт з впровадженням нової техніки і технології.

До подальшої калькуляції відноситься звітна. Її складають на основі бухгалтерських даних про фактичні витрати. У попередніх калькуляціях спочатку розраховують собівартість одиниці продукції (роботи), а потім всієї продукції, яку визначають шляхом множення

У подальшій калькуляції на основі бухгалтерських даних визначають собівартість всієї продукції, а собівартість одиниці розраховують шляхом розподілу собівартості всієї продукції на кількість випущеної продукції.

Поширені такі способи калькуляції:

прямого віднесення витрат;

спосіб розділення витрат;

спосіб виключення витрат;

комбінований спосіб.

При способі прямого віднесення витрат всі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, відносять на даний вигляд  продукції на основі відповідних документів.

Спосіб розділення витрат полягає в тому, що при неможливості прямого віднесення витрат,  оскільки вони пов'язані з виробництвом або реалізацією декількох видів продукції, їх розділяють  між окремими видами продукції пропорційно відносно встановленої бази.

Спосіб виключення витрат використовують там, де в процесі виробництва отримують один вид основної і один вид побічної продукції.

Побічну продукцію оцінюють за плановою собівартістю або ціною можливої реалізації. Фактичну собівартість продукції при даному способі визначають як різницю між загальною сумою фактичних витрат і собівартістю або плановою собівартістю побічної продукції.

Комбінований спосіб - це об'єднаний спосіб виключення і спосіб розподілу витрат.

Питання для самоперевірки до теми №4

  1.  Що таке документація?
  2.  Як класифікуються документи?
  3.  Як організується документообіг на підприємстві?
  4.  Який порядок зберігання документів?
  5.  Дайте визначення інвентаризації

6.  Загальні положення проведення інвентаризації об'єктів бухгалтерського обліку.

7.  Загальні принципи оцінки об'єктів.

  1.  Що таке калькуляція?

9.  Які види калькуляцій існують?

Література: [1,22,23,26,28,31,32,33,34,35]

Тема 5. Облікові регістри і форми бухгалтерського обліку

План

1. Облікові реєстри та техніка облікової реєстрації. Виправлення помилок в облікових реєстрах

2. Форми бухгалтерського обліку

1. Облікові реєстри та техніка облікової реєстрації. Виправлення помилок в облікових реєстрах

На підставі даних первинних бухгалтерських документів інформацію про здійснені на підприємстві господарські операції згруповують в облікових реєстрах.

Облікові реєстри — це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, машинограм тощо, які призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації.

Перенесення інформації з первинних документів до облікових реєстрів повинно здійснюватися в міру її надходження, проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

У бухгалтерських реєстрах систематизують дані про стан та операції з економічно однорідними об'єктами обліку в системі бухгалтерських рахунків за звітний період.

У бухгалтерському обліку використовують різні за формою, змістом та способом відображення інформації облікові реєстри.

Облікові реєстри поділяють за такими ознаками:  за зовнішнім виглядом;  за видами бухгалтерських записів;  за обсягом змісту;  за побудовою.

За зовнішнім виглядом бухгалтерські реєстри поділяють на такі групи: бухгалтерські  книги; картки; окремі відомості (машинограми).

Бухгалтерські книги — це оправлені аркуші паперу спеціального графлення, в яких відображають дані про наявність господарських засобів, джерела їх формування та господарські процеси за синтетичними й аналітичними рахунками. Наприклад, касова книга призначена для обліку надходження і виплати готівки в касі; книга депонованих сум призначена для аналітичного обліку невиплаченої (депонованої) заробітної платні; у Головній книзі дається інформація про сальдо й обороти по синтетичних рахунках бухгалтерського обліку за звітний період (помісячно). Бухгалтерські книги неодмінно повинні бути прошнуровані, сторінки у них мають бути пронумеровані. На останній сторінці книги вказують загальну кількість сторінок у ній і завіряють підписами керівника й головного бухгалтера підприємства та печаткою підприємства.

Картки — це таблиці спеціальної форми і стандартних розмірів, виготовлені на цупкому папері і призначені для реєстрування господарських засобів. Наприклад, інвентарні картки обліку основних фондів, картки складського обліку матеріалів тощо. Картки зберігають у картотеках. При відкритті в бухгалтерії картки реєструють у спеціальному журналі, їм надають порядковий номер, який відповідає їх реєстраційному номеру в журналі. Зареєстровані картки під розписку передають матеріально відповідальній особі. Картки широко використовують для аналітичного обліку товарно-матеріальних запасів підприємства.

Окремі відомості (машинограми) — це окремі таблиці різного формату зі спеціальним графленням (відомості, журнали, меморіальні ордери, обігові відомості тощо), їх використовують для ведення як синтетичного, так і аналітичного обліку. Записи в окремих відомостях здійснюють на підставі даних первинних документів. При веденні бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки облікову реєстрацію роблять на електронних носіях (дисках, дискетах) і подають у вигляді машинограм.

Підприємства, які складають облікові реєстри на електронних носіях, зобов'язані забезпечити технічні засоби для їх відновлення у зручному для прочитання вигляді. Після закінчення звітного періоду (місяця, року) і складання балансу книги, картки та окремі відомості закривають через підрахунок підсумків по кожному рахунку та запису суми залишку.

За видами бухгалтерських записів облікові реєстри поділяють на: хронологічні; систематичні; комбіновані.

Хронологічні — реєстри, в яких записи здійснюють у хронологічній послідовності. Це різноманітні реєстраційні журнали.

У систематичних облікових реєстрах відображають у певній послідовності і з певним групуванням однорідні за економічним змістом операції. Прикладом систематичного відображення операцій є заповнення даних у касовій книзі (у межах одного дня).

Комбінованими називають реєстри, в яких записи роблять одночасно за хронологічним і систематичним порядком. Комбіновані записи застосовують у журналах, відомостях, Головній книзі.

За обсягом змісту бухгалтерські реєстри поділяють на синтетичні й аналітичні.

Синтетичні облікові реєстри — це реєстри, в яких облік ведуть за синтетичними рахунками.

Аналітичні облікові реєстри — це реєстри, в яких облік ведуть за аналітичними рахунками. В аналітичних облікових реєстрах дані подають у натуральних, трудових і вартісних вимірниках.

За побудовою облікові реєстри поділяють на: односторонні; двосторонні; багатографні; шахові.

В односторонніх облікових реєстрах подають дані про господарську операцію, суму якої записують за дебетом або за кредитом відповідного рахунку.

Двосторонні облікові реєстри складаються з двох частин: в одній частиНІ подають дані про дебетові обороти на рахунку, а у другій — про кредитові обороти на цьому рахунку (картка складського обліку матеріалів).

Багатографні облікові реєстри — це реєстри, в яких одна з граф (найчастіше дебетова) поділена на кілька граф. До такого виду облікових реєстрів належить Головна книга.

Шахові облікові реєстри побудовані за принципом шахової дошки. Записи в таких реєстрах роблять у клітинці, що знаходиться на перетині стовпчика і рядка таблиці, які відповідають дебетовому і кредитовому обороту на відповідних рахунках.

Порядок здійснення записів в облікових реєстрах здійснюється відповідно до методичних рекомендацій щодо застосування реєстрів бухгалтерського обліку. Складання облікових реєстрів повинно здійснюватись із застосуванням таких вимог:

1. Записи в облікові реєстри здійснюються тільки на підставі належно оформлених та опрацьованих первинних документів темним кольором засобами, що забезпечать збереження цих записів протягом встановленого терміну зберігання.

Облікові реєстри складаються в міру надходження первинних документів із виведенням щомісячних підсумків.

  1.   Облікові реєстри складаються та підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.
  2.   Ведення облікових реєстрів та контирування документів первинного обліку здійснюються із застосуванням, щонайменше, коду класу рахунків й коду синтетичного рахунку. Записи в облікових реєстрах повинні бути чіткими та зрозумілими, підчистки та необумовлені виправлення не допускаються.
  3.   Формування аналітичних даних здійснюється через групування однакових за економічним змістом даних первинних документів у відомостях, з яких підсумки переносяться до відповідних журналів. Розріз (деталізація) аналітичної інформації у реєстрах бухгалтерського обліку підприємством може розширюватися, змінюватися. У випадках, коли потрібну аналітичну деталізацію показників за об'єктами обліку на окремих рахунках (запасів, витрат, доходів тощо) безпосередньо у журналах забезпечити неможливо, то попередньо дані первинних документів у потрібному аналітичному розрізі групуються (накопичуються) у допоміжних відомостях (аркушах-розшифровках), з яких підсумки записуються до журналів. Аналітичні дані в облікових реєстрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.
  4.   Наприкінці місяця в облікових реєстрах за кожним рахунком підраховують обороти за дебетом та кредитом та визначаються залишки на перше число наступного за звітним місяця. Підсумкові записи в журналах звіряються  даними первинних документів, які були підставою для записів, та з відомостями. На документах, дані яких включені до облікових реєстрів, зазначають номери відповідних облікових реєстрів і порядкові номери записів в них (номер рядка). За документами, дані яких відображені в облікових регістрах загальним підсумком, номер реєстру і номер запису вказують на окремому аркуші, який додається до зброшурованих документів.
  5.   На основі перевірених записів облікових реєстрів дані вносять в Головну книгу. В облікових реєстрах, показники яких переносять в Головну книгу або в інші облікові реєстри, роблять відповідну позначку про це у відповідному рядку реєстру. Головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків. У Головній книзі відображаються: сальдо на початок і кінець поточного місяця; обороти за поточний місяць за кредитом цього рахунку, які наводяться однією сумою; обороти за поточний місяць за дебетом цього рахунку, які наводяться сумою за кореспондуючими рахунками із журналів. Головна книга ведеться протягом календарного року. На кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку. Перевірку правильності записів у Головній книзі здійснюють підрахунком суми оборотів і сальдо за усіма рахунками. Суми дебетових і кредитових оборотів, а також сальдо за дебетом і кредитом повинні бути відповідно рівні. Для узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку, перевірки правильності записів і визначення оборотів і залишків на рахунках(у відповідних реєстрах) можуть складатися обігові відомості за синтетичними й аналітичними рахунками. На основі даних Головної книги та облікових реєстрів складається фінансова звітність підприємства.

При реєстрації господарських операцій можуть виникати помилки. Для забезпечення достовірності облікових показників необхідно до складання звітності перевірити правильність облікових записів та виправити виявлені помилки. Для виявлення помилок використовують різні способи залежно від форми бухгалтерського обліку. Так, при меморіально-ордерній формі повнота і правильність облікових записів встановлюється звірянням підсумків оборотів синтетичних рахунків в оборотній відомості з даними реєстраційного журналу. Обороти та залишки за аналітичними рахунками зіставляють з даними відповідного синтетичного рахунку. При журнальній формі записи облікових реєстрів зіставляють з даними первинних документів. Також дані облікових реєстрів зіставляють із даними відомостей до них (наприклад, журнал та відомість 1.1. зіставляють із Касовою книгою). Крім помилок у сумах, можуть бути допущені помилки при складанні кореспонденції рахунків. Такі помилки виявляють при перевірці змісту господарських операцій.

У тексті та цифрових даних первинних документів, облікових реєстрів і звітів підчистки і необумовлені виправлення не допускаються. Помилки в первинних документах, облікових реєстрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

Виправлення помилки повинно бути обумовлено написом „виправлено" та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення. У документах, якими оформлені касові і банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не допускаються.

Помилки в облікових реєстрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком „мінус", а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору.

При коригуванні облікових даних до рівня їх фактичного значення, коли фактичні показники перевищують облікові, використовують додаткові записи.

Спосіб додаткових записів застосовують у тих випадках, коли бухгалтерське проведення складене правильно, але в меншій сумі, ніж фактично виконана господарська операція.

Первинні документи та облікові реєстри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву.

Зберігання первинних документів та облікових реєстрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи.

Термін збереження бухгалтерських документів визначають типові й галузеві інструкції та лист Міністерства фінансів України № 19-4141 від 29 липня 1997 р. „Про терміни зберігання бухгалтерських документів". Найчастіше цей термін становить 3 роки (касові, банківські документи, накладні з надходження та реалізації матеріальних цінностей тощо, облікові реєстри: Головна книга, журнали, відомості тощо). Окремі документи зберігаються 10 років — річні бухгалтерські звіти; 75 років — особові рахунки робітників та службовців, студентів; доки не мине потреба — документи про виплату допомоги, виконавчі листи тощо.

Вилучення первинних документів, облікових реєстрів, бухгалтерських звітів і балансів у підприємств, установ може бути здійснене тільки за постановою органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і судів, державної контрольно-ревізійної та податкової служб відповідно до чинного законодавства України. Вилучення оформлюється протоколом (актом), копія якого вручається під розписку відповідній посадовій особі підприємства, установи.

У разі зникнення або знищення первинних документів, облікових реєстрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх зникнення або знищення.

2. Форми бухгалтерського обліку

Для обліку та реєстрації господарських операцій підприємства застосовують різноманітні за формою, змістом, способами відображення і нагромадження інформації облікові реєстри. Склад облікових реєстрів, що їх ведуть на конкретному підприємстві, визначає форму бухгалтерського обліку.

Форма бухгалтерського обліку — це система взаємопов'язаних облікових реєстрів (хронологічних і систематичних) із певною методикою відображення у них господарських операцій у певній послідовності.

Основними відмітними ознаками, що визначають особливості окремих форм бухгалтерського обліку, є: зовнішній вигляд і будова облікових реєстрів, взаємозв'язок реєстрів синтетичного й аналітичного обліку, послідовність і техніка облікової реєстрації.

Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Враховуючи чинне законодавство та специфіку окремих суб'єктів господарювання, можна виділити такі форми обліку: меморіально-ордерна; журнальна; спрощена; автоматизована.

Форми бухгалтерського обліку відрізняються між собою кількістю облікових реєстрів, їх призначенням, змістом, формою та зовнішнім виглядом, послідовністю і способами записів в облікові реєстри, видами взаємозв'язків між реєстрами синтетичного й аналітичного обліку.

Підприємство протягом звітного періоду має дотримуватись прийнятої форми обліку. Про можливу зміну прийнятої форми бухгалтерського обліку в наступному обліковому періоді необхідно вказати в примітках до річної фінансової звітності підприємства.

Суть меморіально-ордерної форми полягає у тому, що на підставі перевірених і згрупованих за певною ознакою первинних документів складають меморіальні ордери, в яких вказують кореспонденцію рахунків за здійсненою господарською операцією та її суму. Меморіальні ордери складають як на один документ, так і на групу однорідних первинних документів. Меморіальний ордер має такий форму (таблиця 6):

Таблиця 6 -  Меморіальний ордер №___ за  200_р.

Зміст господарської операції, назва, номер документа

Дебет рахунку

Кредит рахунку

Сума, грн.

Після складання меморіальні ордери реєструють за хронологічною послідовністю у реєстраційному журналі. Реєстраційний журнал призначений для забезпечення контролю за збереженням документів і перевірки повноти відображення господарських операцій на синтетичних рахунках.

Аналітичний облік при меморіально-ордерній формі ведуть, як правило, на окремих картках, а касових операцій — в касовій книзі. Записи в реєстрі аналітичного обліку здійснюють на підставі первинних документів, доданих до меморіального ордеру. Наприкінці місяця підраховують підсумки і складають оборотні відомості по рахунках аналітичного обліку, які звіряють з даними відповідних синтетичних рахунків.

Після реєстрації меморіальних ордерів у реєстраційному журналі їх використовують для здійснення записів на синтетичних рахунках у Головній книзі. Рахунки у Головній книзі будують за шаховим принципом у вигляді двосторонніх багатографних таблиць, окремі графи яких призначені для запису операцій у розрізі кореспондуючих рахунків. Така будова Головної книги полегшує контроль кореспондуючих рахунків, дає змогу аналізувати обороти за даними рахунків синтетичного обліку. Тому Головну книгу часто називають контрольною відомістю, а саму форму бухгалтерського обліку — контрольно-шаховою.

      Загальна схема меморіально-ордерної форми обліку представлена на рис. 4.

Спрощеним різновидом меморіально-ордерної форми обліку є форма бухгалтерського обліку Журнал-Головна, яка застосовується на невеликих за обсягом діяльності підприємствах. Особливістю цієї форми обліку є поєднання хронологічного і систематичного обліку за синтетичними рахунками в одному комбінованому реєстрі — книзі Журнал-Головна, яка поєднує в собі реєстраційний журнал та Головну книгу.

Меморіально-ордерна форма обліку має свої переваги і недоліки.

Переваги меморіально-ордерної форми обліку полягають у:

її відносній простоті і гнучкості;

можливості застосування до різних типів підприємств;

посиленні контрольної функції обліку через звірення наприкінці місяця даних синтетичного й аналітичного обліків.

Рисунок 4 – Загальна схема меморіально-ордерної системи обліку

Суттєвими недоліками меморіально-ордерної форми обліку є:

необхідність виписування великої кількості меморіальних ордерів;

запису одних і тих самих даних у двох облікових реєстрах;

недостатність пристосування до потреб аналізу та контролю;

необхідність виконання великої кількості робіт наприкінці місяця;

слабке пристосування реєстрів до складання звітності.

Меморіально-ордерну форму обліку застосовують в бюджетних і кредитних установах.

Суть журнальної форми бухгалтерського обліку полягає у тому, що на підставі згрупованих даних первинних документів усі господарські операції реєструють у відповідних відомостях і журналах. Записи в журнали й відомості роблять щоденно або в міру надходження первинних документів.

У більшості журналів та відомостей поєднано синтетичний і аналітичний обліки інформації про наявність, стан і використання господарських засобів та джерел їх формування. Аналітичний облік ведуть до тих синтетичних рахунків, в яких є значна кількість об'єктів обліку.

Характерною особливістю журналів є те, що в них записують суми, які відповідають кредитовому обороту за відповідним рахунком. У відомостях записують суми дебетових оборотів за рахунками.

Схематична будова журналу відображена в таблиці 7.

Таблиця 7 -  Журнал № за кредитом рахунку

Дата

Зміст операції (назва та номер документа)

В дебет рахунків

Всього за кредитом

Разом

Схематична будова відомості відображена в таблиці 8.
       

Таблиця 8 -  Відомість № за дебетом рахунку

Дата

Зміст операції (назва та номер документа)

В кредит рахунків

Всього за дебетом

Залишок на 01.___.___р.

Разом

Залишок на 01.___.___р.

Записи господарських операцій в журналі та відомості здійснюється за шаховим принципом: суму операції записують одночасно за дебетом та кредитом кореспондуючих рахунків, що зменшує кількість облікових записів та підвищує якість обліку. Поряд з журналами та відомостями ведуть допоміжні облікові реєстри. Окремі журнали та відомості призначені одночасно для відображення у них даних аналітичного та синтетичного обліку. За рахунками, які охоплюють велику кількість об'єктів, аналітичний облік ведуть в окремих відомостях.

Щомісячно журнали та відомості закривають і їх підсумки переносять у Головну книгу, яку відкривають на рік. В Головній книзі групуються дані поточного обліку журналів та відомостей. Для кожного синтетичного рахунку в Головній книзі відведено окрему сторінку. Дані дебетових оборотів кожного рахунку в Головній книзі відображаються розгорнуто, кредитових оборотів загальною сумою. Наприкінці місяця за кожним рахунком виводиться залишок, який записується в окрему графу. Загальна будова Головної книги подано в таблиці 9.

Таблиця 9 - Головна книга. Рахунок № ___

Місяць

Оборот за дебетом рахунку в кредит рахунку

Всього за дебетом

Всього за           кредитом

Сальдо

№____ із журналу № ___

№____ із журналу № ___

№____ із журналу № ___

Дебет

Кредит

Залишок на 01.    .    р.

Січень

Лютий

.....

Разом

Загальна схема журнальної форми обліку зображена на рис. 5

Основними перевагами журнальної форми обліку є:

поєднання аналітичного і синтетичного обліку в єдиних реєстрах;

забезпечення своєчасного і рівномірного відображення господарських операцій у реєстрах протягом звітного періоду;

забезпечення розподілу облікових робіт;

скорочення кількості облікових реєстрів;

забезпечення аналізу господарської діяльності підприємства.

Рисунок 5 - Загальна схема журнальної форми обліку

Основні недоліки журнальної форми обліку такі:

побудова журналів не відображає нових форм організації обліку;

склад аналітичних даних не відповідає сучасному рівневі потреб в інформаційному забезпеченні управління підприємством.

Малі підприємства, які здійснюють невелику кількість господарських операцій, можуть використовувати спрощену форму бухгалтерського обліку у двох варіантах:

- проста форма (без використання реєстрів обліку майна);

- форма бухгалтерського обліку з використанням реєстрів обліку майна.
Підприємства, що не здійснюють виробництва продукції і робіт, пов'язаних з великими матеріальними затратами, можуть застосовувати просту форму бухгалтерського обліку.

При простій формі обліку реєстрація первинних облікових документів, відображення операцій на рахунках, визначення собівартості продукції і фінансового результату ведеться в одному бухгалтерському реєстрі — Книзі обліку господарських операцій за формою № К-1 (таблиця 10).

Книга обліку господарських операцій (ф. № К-1) містить усі бухгалтерські рахунки, що застосовуються малими підприємствами, і є комбінованим реєстром аналітичного і синтетичного обліку, на підставі якого можна визначити наявність засобів і їх джерел на визначену дату та скласти бухгалтерську звітність.  Поряд з Книгою обліку господарських операцій для обліку розрахунків з оплати праці з працівниками та бюджетом по прибутковому податку, підприємства ведуть Відомість обліку заробітної плати.

Книга за формою №К-1 повинна бути прошнурована та пронумерована. На її останній сторінці записується кількість пронумерованих сторінок, що засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера, а також скріплюється печаткою. Книга за формою №К-1 відкривається записами сум залишків на початок року за кожним видом активів, зобов'язань та власного капіталу. У графі 3 „Зміст операції" у хронологічній послідовності позиційним способом відображаються на підставі первинних документів усі господарські операції СМП за поточний місяць. Суми за кожною операцією, що зареєстрована у Книзі, відображаються методом подвійного запису одночасно по графах „Дебет" і „Кредит" рахунків обліку відповідних видів активів, зобов'язань та/або власного капіталу.

Таблиця 10 - Книга обліку господарських операцій за формою №К-1

з/п

Дата і номер документа

Зміст операції

Сума, грн.

Витрати операційної діяльності

Каса

Поточний

рахунок

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

1

10.10.09 р., виписка банку

Отримано грошові кошти в касу з банку

200

200

200

2

11.10.09 р., виписка банку

Сплачено за оренду    

150

150

150

...

Наприкінці місяця підбиваються підсумки за дебетом і кредитом всіх рахунків обліку засобів та їх джерел, які повинні дорівнювати даним, що показані у графі 4. Після визначення дебетових і кредитових оборотів за усіма бухгалтерськими рахунками виводиться сальдо за кожним рахунком на кінець місяця.

Підприємства, на балансі яких обліковуються власні основні засоби, виробничі запаси, товари і готова продукція можуть застосовувати спрощену форму обліку з використанням реєстрів обліку майна.

Кожна відомість, як правило, застосовується для обліку операцій за одним з використовуваних рахунків бухгалтерського обліку. Сума по будь-якій операції записується у двох відомостях одночасно: у першій — за дебетом рахунку з наведенням шифру рахунку, який кредитується, а у другій — за кредитом рахунку з аналогічним записом шифру рахунку, що дебетується. В обох відомостях у графі „Зміст операції" записується на підставі форм первинної облікової документації зміст здійсненої операції або пояснення, шифри та ін. Залишки коштів в окремих відомостях повинні зіставлятися з відповідними даними первинних документів, на підставі яких були зроблені записи (звіт касира, виписки банку). Дані про фінансово-господарську діяльність підприємства за місяць з усіх відомостей переносяться до шахової відомості, на підставі якої складається оборотна відомість. На основі оборотної відомості складається бухгалтерська звітність.

Створення і впровадження у практику ведення бухгалтерського обліку електронно-обчислювальної і комп'ютерної техніки дозволяє умовно виділяти ще одну форму бухгалтерського обліку — автоматизовану. Але окремо виділяти таку форму недоцільно, оскільки це є лише спосіб ведення бухгалтерського обліку, і який базується на використанні принципів меморіально-ордерної або журнальної форми. При такому способі ведення обліку збирання, передавання, систематизація та оброблення бухгалтерської інформації здійснюються автоматизовано з використанням спеціально розробленого програмного забезпечення. Його суть полягає у тому, що дані про здійснені на підприємстві господарські операції з паперових носіїв первинної облікової інформації записують на машинні носії (магнітні стрічки, магнітні диски тощо). На підставі введених даних автоматично робиться групування дебетових і кредитових оборотів за синтетичними й аналітичними рахунками, визначають сальдо, формують оборотні відомості і звітність, роздруковують різні первинні документи. Вихідну інформацію подають у вигляді друкованих реєстрів (машинограм) за окремими рахунками бухгалтерського обліку та відеограм.

В Україні використовують значну кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найпопулярнішими з яких є „1С Бухгалтерія", „1С Підприємство", „ПАРУС", „БЕСТ", „РіпЕхрегt", „Фінанси без проблем" тощо.

У разі автоматизованого ведення бухгалтерського обліку підприємство зобов'язане всі створені первинні документи та облікові реєстри відображати на паперових носіях. При використанні засобів автоматизації також необхідно забезпечити заходи щодо попередження несанкціонованого та непомітного виправлення записів у первинних документах та облікових реєстрах і забезпечити збереження цих записів протягом встановленого терміну. Автоматизація облікового процесу дає можливість підвищити оперативність і точність облікових даних, необхідних для управління підприємством. Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних.

Питання для самоперевірки до теми №5:

1. Дайте визначення обліковим реєстрам

2. За якими ознаками поділяються облікові реєстри?

3. Як облікові реєстри поділяють за видами бухгалтерських записів?

4. Як облікові реєстри поділяють за зовнішнім виглядом?

5. Як облікові реєстри поділяють за обсягом змісту?

6. Як облікові реєстри поділяють за будовою?

7. Які вимоги до складання облікових реєстрів?

8. Як виправити помилки в первинних документах і облікових регістрах?

9. Дайте визначення формам бухгалтерського обліку.

10. Дайте характеристику меморіально-ордерній формі обліку.

11. Дайте характеристику журнально-ордерній формі обліку.

12. Дайте характеристику спрощеній формі обліку.

13. Дайте характеристику автоматизованій формі.

Література: [5,10,22,23,26,29,31,32,33,34,35]

Тема 6. Облік власного капіталу

План

  1.   Облік статутного капіталу
  2.   Облік пайового капіталу
  3.   Облік додаткового капіталу
  4.   Облік резервного капіталу
  5.   Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків)
  6.   Облік вилученого капіталу
  7.   Облік неоплаченого капіталу
  8.   Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів
  9.  Облік цільового фінансування та цільових надходжень

  1.  Облік статутного капіталу

Статутний капітал — це зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для акціонерних товариств та розмір статутного капіталу для інших підприємств, зафіксований у статутних документах.

Джерелами формування статутного капіталу господарських товариств є грошові та матеріальні внески засновників. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку засновників у статутному капіталі.

Учасники та засновники товариства з обмеженою відповідальністю відповідають по зобов'язаннях товариства в межах їх вкладу (частки) в статутному капіталі, акціонери - у межах належних їм акцій.

Учасники повного товариства несуть солідарну відповідальність по боргах товариства усім своїм майном.

Акціонерне товариство має статутний капітал, поділений на певну кількість й різну  номінальну вартість.

У командитному товаристві частина учасників несе повну відповідальність,  частина - у межах вкладів у майно товариства.

Статутний капітал довірчого товариства має бути не меншим за встановлений ліміт і формуватися виключно за рахунок коштів та цінних паперів учасників.  Засновники довірчого товариства відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками до статутного капіталу та належним їм майном. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення приймається лише засновниками (власниками) товариства та обов'язково відображається в Єдиному реєстрі підприємств та організацій України. Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному реєстрі підприємств та організацій України і припиняється в день виключення підприємства з реєстру в результаті завершення діяльності.

Для узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу призначений пасивний рахунок 40 „Статутний капітал". По дебету даного рахунку відображається зменшення статутного капіталу, а по кредиту — його збільшення.

Сума кредитового сальдо по рахунку 40 повинна відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованому у статутних документах підприємства, і відображається в балансі підприємства. Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником (учасником), акціонером тощо.

Зміни статутного капіталу проводяться у встановленому чинним законодавством порядку і тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю, командитного товариства, товариства з додатковою відповідальністю формується за рахунок внесків його учасників (засновників) у вигляді:

- грошових коштів, у т. ч. в іноземній валюті;

- будинків, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей;

- цінних паперів;

- прав користування землею, водою та іншими природними ресурсами,

авторських прав;

- інших матеріальних прав, в т. ч. на інтелектуальну власність.
         Учасники (засновники) товариства з обмеженою відповідальністю, які не повністю внесли свої частки до статутного капіталу, також відповідають по з
обов'язаннях товариства в межах невнесеної суми.

Збільшення статутного капіталу може бути здійснене лише після здійснення всіма учасниками своїх внесків повністю.

Статутний капітал господарських товариств (крім акціонерних)  може збільшуватися за рахунок:  додаткових внесків учасників;  належних учасникам дивідендів;  нерозподіленого прибутку.

Збільшення статутного капіталу відображається в табл. 11.

Таблиця 11 – Господарські операції по збільшенню статутного капіталу

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1. Зареєстровано статут (зміни до статуту) товариства

46

40

2. Збільшення статутного капіталу за рахунок:

а) нерозподіленого прибутку

443

40

б)  належних учасникам дивідендів (виплата дивідендів акціями)                                                                     

671

40

Для прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства необхідна згода всіх його учасників та відсутність заперечень з боку кредиторів цього підприємства. Для цього підприємство має опублікувати відповідне повідомлення в пресі.

Зменшення статутного капіталу можливе при виході, виключенні учасника зі складу товариства. Обидва варіанти потребують, крім обов'язкової публікації в пресі та державної реєстрації, змін у засновницьких документах, розрахунку з учасником. Такому учаснику повинні бути повернуті:

сума його внеску до статутного капіталу;

вартість частини майна пропорційна його внеску до статутного капіталу;

частка прибутку, отримана товариством у поточному році.

Зменшення статутного капіталу відображається такими проведеннями

(табл.12):

Таблиця 12 - Господарські операції по зменшенню статутного капіталу

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1. Зменшено статутний капітал в розмірі внеску учасника

40

672

2. Відображено вартість частини майна, що належить учаснику при виході з товариства, пропорційно його внеску до статутного капіталу

443

672

3. Нараховано частку прибутку, отриману підприємством у поточному році, яка підлягає виплаті учаснику при виході з товариства

443

671

Акціонерні товариства мають свої особливості при формуванні та зміні статутного капіталу. Формування статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом випуску певної кількості акцій рівною номінальною вартістю. При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені відкритою передплатою (у публічних акціонерних товариствах) або розподілом всіх акцій між засновниками приватних акціонерних товариствах).

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал при умові, що раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю, не нижче номінальної.

Зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства відображаються у  бухгалтерському обліку після внесення відповідних змін до державного реєстру.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом:

- збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

- збільшення вартості акцій;

- обміну облігацій на акції цього емітента.

При збільшенні кількості акцій існуючої номінальної вартості статутний капітал  збільшується за рахунок:

- внесків засновників і учасників товариства;

- дивідендів (реінвестування);

- індексації основних засобів.

Таке збільшення статутного капіталу акціонерного товариства відображається записами (табл. 13).

При збільшенні статутного капіталу шляхом збільшення вартості акції статутний капітал збільшується за рахунок:

внесків засновників і учасників товариства;

індексації основних засобів.

Таблиця 13 – Господарські операції по збільшенню статутного капіталу акціонерного товариства

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1. Збільшено статутний капітал в розмірі додаткових внесків засновників                                                                               

46

40

2. Збільшено статутний капітал за рахунок дивідендів

671

40

3. Збільшено статутний капітал за рахунок реінвестування  і прибутку                                                                                   

443

40

4. Збільшено статутний капітал за рахунок індексації   і основних засобів                                                                      

423

40

У разі збільшенні статутного капіталу шляхом обміну облігацій на акції емітента статутний капітал збільшується на загальну номінальну вартість облігацій, які обмінюються на акції. При цьому номінальна вартість облігацій має дорівнювати номінальній вартості акцій. Акціонерне товариство також повинно провести реєстрацію випуску акцій. При обміні облігацій на акції збільшується статутний капітал та зменшуються зобов'язання. Позитивна різниця відноситься на доходи від реалізації фінансових інвестицій — субрахунок 741, негативна — на фінансові витрати (субрахунок 952).

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватися шляхом:

зменшення вартості акцій;

зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості через викуп їх у власників з метою анулювання.

Таке зменшення статутного капіталу акціонерного товариства відображається записами (табл. 14):

Таблиця 14 – Господарські операції по зменшенню статутного капіталу акціонерного товариства

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1. Зменшено статутний капітал акціонерного товариства за рахунок зменшення номінальної вартості акцій

40

672

2. Відображено зменшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок зменшення кількості акцій номінальної вартості (акції анульовано)

40

451

3. Зменшено статутний капітал акціонерного товариства за рахунок зменшення кількості акцій номінальної вартості при їх викупі

451

30,31

2. Облік пайового капіталу

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності. Капітал формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових внесків, які надходять від членів товариства. Розміри обов'язкових пайових внесків визначаються загальними зборами пайовиків.

Для обліку пайового капіталу, тобто вартості основних і оборотних запасів підприємства, по яких воно розпайоване, призначено рахунок 41 „Пайовий капітал". По кредиту відображається збільшення, а по дебету - зменшення пайового капіталу.

Цей рахунок також застосовується для обліку пайових внесків членів споживного товариства, житлово-будівельного кооперативу, колективного сільськогосподарського підприємства, кредитної спілки та інших підприємств, передбачених засновницькими документами.

Колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) на рахунку 41 обліковують не тільки вартість розпайованої частини майна, але й вартість тієї частини, яка залишилася не розпайованою, а також збільшення (зменшення) вартості майна у процесі діяльності підприємства.

Аналітичний облік по рахунку 41 ведеться за видами капіталу в окремих відомостях. Типові проведення з обліку пайового капіталу наведено в табл. 15.

Таблиця 15 – Господарські операції по обліку пайового капіталу

Зміст господарської операції

Кореспонденція

рахунків

Дебет

Кредит

1. Відображено формування пайового капіталу за рахунок внесків

10, 12, 14, 15,20,21, 28,30,31, 35

41

2. Відображено формування пайового капіталу за рахунок додаткового капіталу

42

41

3. Відображено формування пайового капіталу за рахунок використання прибутку

44

41

4. Формування пайового капіталу за рахунок погашення членом підприємства заборгованості підприємства за позиками, отриманими від останнього

50,60

41

5. Відображено збільшення пайового капіталу за рахунок погашення учасником підприємства заборгованості підприємства за отриману продукцію (товари, послуги), отримані від цього учасника

63

41

6. Відображено збільшення пайового капіталу за рахунок утримань із заробітної плати працівника організації

66

41

7. Збільшення пайового капіталу за рахунок зменшення заборгованості підприємства перед засновниками цього підприємства (реінвестування)

67

41

Закінчення таблиці 15

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

8. Відображено збільшення пайового капіталу за рахунок погашення членом підприємства кредиторської заборгованості підприємства перед цим членом

68

41

9. Відображено повернення пайових внесків

41

30,31

10. Пайові внески направлені на формування статутного капіталу

41

40

11. Списано непокритий збиток за рахунок пайового капіталу

41

442

12. Зменшення пайового капіталу за рахунок погашення заборгованості

41

67

13. Відображено розпайовану вартість майна у КСП

40

41

3. Облік додаткового капіталу

Додатковий капітал являє собою інший капітал, вкладений учасниками товариства (емісійний дохід, тобто дохід, отриманий від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість) або одержаний у процесі господарської діяльності підприємства внаслідок дооцінки активів, безоплатного отримання необоротних активів, іншого додаткового капіталу.

Додатковий капітал включає суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а також суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

Для обліку цих сум у Плані рахунків передбачено рахунок 42 „Додатковий капітал". По кредиту цього рахунку відображається збільшення додаткового капіталу, а по дебету — його зменшення.

Рахунок 42 „Додатковий капітал" має такі субрахунки:

421 „Емісійний дохід";

422 „Інший вкладений капітал";

423 „Дооцінка активів";

424 „Безоплатно одержані необоротні активи";

425 „Інший додатковий капітал".

На рахунку 421 „Емісійний дохід" відображається різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій.

Приклад 1. Для формування статутного капіталу акціонерним товариством було випущено 3000 акцій номінальною вартістю 50 грн. Продажна вартість акцій становила 55 грн. за акцію. Різниця між продажною вартістю емітованих акціонерним товариством акцій та їх номінальною вартістю (у нашому прикладі 15000 грн.) і являє собою емісійний дохід такого акціонерного товариства.

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дебет

Кредит

1. Відображено статутний капітал акціонерного товариства, виходячи з номінальної вартості випущених акцій

46

40

150000

2. Відображено емісійний дохід

46

421

15000

Надалі акціонерне товариство може викуповувати свої акції з метою перепродажу або анулювання. Накопичений товариством емісійний дохід може бути джерелом:

для покриття різниці між викупною і номінальною вартістю акцій, у випадку якщо ціна, за якою акції були викуплені, перевищує ціну акцій, за якою вони потім були продані; 

для покриття різниці між викупною і номінальною вартістю анульованих акцій, якщо ціна акцій, за якою вони були викуплені, перевищує номінальну вартість анульованих акцій.

У балансі акціонерного товариства залишок суми невикористаного емісійного доходу, тобто кредитове сальдо по рахунку 421 відображається по статті „Додатково вкладений капітал".

На субрахунку 422 „Інший вкладений капітал" обліковують інший внесений засновниками товариства (крім акціонерного) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішення про зміну розміру статутного капіталу.

В табл. 16 подано кореспонденцію рахунків з обліку додаткових внесків засновників товариства без рішення про збільшення статутного капіталу підприємства.

Таблиця 16 – Господарські операції з обліку додаткових внесків

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1. Відображено додаткові внески засновників товариства без рішення про збільшення статутного капіталу підприємства:

- грошовими коштами

30,31

422

- основними засобами                                                                     

10

422

-  нематеріальними активами

12

422

-  товарно-матеріальними цінностями                                         

20, 22

422

Додатковий капітал підприємства може бути одним із джерел погашення збитків підприємства, що відображається проведенням: Дт 422 Кт 442.

В балансі підприємства залишок іншого вкладеного капіталу — кредитове сальдо субрахунку 422 „Інший вкладений капітал" відображається по статті „Інший додатковий капітал".

На субрахунку 423 „Дооцінка активів" відображається сума дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством і Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Слід мати на увазі, що лише дооцінка необоротних активів впливає на розмір власного капіталу.

Дооцінка основних засобів здійснюється відповідно до П(С)БО 7 „Основні засоби" у випадку, якщо його (об'єкта) залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

На суму дооцінки збільшується вартість основного засобу по дебету рахунка 10 і одночасно по кредиту 423.

Якщо раніше була проведена уцінка, а зараз проводиться дооцінка, то на суму попередньої уцінки збільшується дохід, який відображається по К-т. 746, а перевищення суми дооцінки над попередньою уцінкою збільшує К-т. 423. На суму проведеної дооцінки одночасно індексується сума зносу проведенням Д-т. 423 К-т. 13.

Здійснення уцінки раніше дооцінених основних засобів відображається проведеннями:

на суму попередньо проведеної дооцінки — Д-т. 423 К-т. 10;

на суму уцінки основних засобів — Д-т. 975 К-т. 10;

на суму зносу уцінених основних засобів — Д-т. 13 К-т. 10.

У момент безоплатного отримання необоротних активів підприємство збільшує свій додатковий капітал на суму справедливої вартості, за якою вони оприбутковані на баланс підприємства. Потім одночасно з нарахуванням зносу по безоплатно отриманих необоротних активах підприємство відображає дохід у розмірі нарахованого зносу.

У реєстрах бухгалтерського обліку ці операції відображаються так, як показано в табл. 17.

Таблиця 17 – Господарські операції з обліку безоплатно отримання необоротних активів

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1. До складу основних засобів, нематеріальних активів зараховано безоплатно отримані основні засоби, нематеріальні активи за їх справедливою вартістю

10,12

424

2. Нараховано знос по безоплатно отриманих основних засобах

23,91, 92,93

131

3. Відображено дохід пропорційно сумі нарахованого зносу

424

745

У балансі залишок по субрахунку 424 "Безоплатно отримані активи", тобто кредитове сальдо, відповідає залишковій вартості безоплатно отриманих підприємством необоротних активів і відображається по статті „Інший додатковий капітал".

  1.  Облік резервного капіталу

Резервний капітал — це сума резервів, створених підприємством відповідно до чинного законодавства або статутних документів.

Резервний (страховий) капітал створюється господарськими товариствами в розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Щорічний розмір відрахувань до резервного (страхового) капіталу також встановлюється засновницькими документами, але не може бути меншим за 5 відсотків суми чистого прибутку.

Резервний капітал господарського товариства створюється з метою покриття можливих в майбутньому непередбачуваних збитків, втрат. Резервний капітал може використовуватися для покриття балансового збитку підприємства за звітний період, на виплату дивідендів при недостатності нерозподіленого прибутку, на інші цілі, передбачені законодавством.

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку у Плані рахунків призначено рахунок 43 „Резервний капітал".

По кредиту цього рахунку відображається створення резерву, по дебету — використання резервного капіталу. Сальдо по рахунку 43 відображає залишок  резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного  капіталу ведеться за його видами і напрямками використання. В таблиці 18 наведено кореспонденцію рахунків з обліку змін резервного капіталу.

Таблиця 18 – Господарські операції з обліку резервного капіталу

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1. Формування резервного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку

443

43

2. Створено резервний капітал за рахунок додаткового капіталу

42

43

3. Збільшено статутний капітал за рахунок резервного капіталу

43

40

4. Погашено непокриті збитки минулих років за рахунок резервного капіталу

43

442

  1.  Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків)

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — це сума доходу, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

У Плані рахунків для обліку сум нерозподілених прибутків (збитків) поточного і минулого років, а також використаного в поточному році прибутку передбачено рахунок 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

По кредиту рахунку 44 відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, по дебету — збитки і використання прибутку.

Рахунок 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" має такі субрахунки:

441 „Прибуток нерозподілений";

442 „Непокриті збитки";

443 „Прибуток, використаний у звітному періоді".

На субрахунку 441 відображають наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 відображають непокриті збитки, їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 відображають розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування до резервного капіталу та інше використання прибутку в поточному періоді.

Слід зазначити, що виправлення помилок за минулий рік, які виявлені в поточному році, відображають кореспонденцією рахунку 44 „Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)" з відповідними рахунками бухгалтерського обліку. Типові проведення з обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) наведено в табл. 19.

У балансі підприємства дані про суми нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) відображаються у рядку 350, причому сума непокритого збитку наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку І розділу пасиву балансу.

Таблиця 19 – Господарські операції з обліку прибутку (збитку)

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1. Списано суму прибутку, використаного у звітному періоді, за рахунок нерозподіленого прибутку

441

443

2. Списано суму прибутку, використаного у звітному періоді на непокриті збитки

442

443

3. Списано непокриті збитки за рахунок коштів резервного і додаткового капіталу                                                                            

43,42

442

4. Нараховано дивіденди власникам

443

671

5. Використано прибуток на виплату премії за випущеними облігаціями

443

552

6. Проведено відрахування до резервного капіталу                          

443

43

7. Списано фінансовий результат на нерозподілений прибуток        

79

441

8. Списано фінансовий результат на непокриті збитки                        

442

79

6. Облік вилученого капіталу

Вилучений капітал — це фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів.

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний капітал, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників, анулювання. Зазначені: мають бути реалізовані або анульовані в термін не більше 1 року.

Для узагальнення інформації про вилучений капітал товариства Плану рахунків передбачено рахунок 45 „Вилучений капітал".

За дебетом рахунку 45 відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом — вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Аналітичний облік вилученого капіталу ведуть за видами акцій (внесків, паїв), іншого вилученого капіталу.

Приклад 2. Акціонерне товариство викупило 300 акцій викупною вартістю 120 грн. за акцію.

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дебет

Кредит

Викуплено 300 акцій за викупною вартістю 120 грн. за акцію

451

30, 31

36000

Надалі викуплені акціонерним товариством акції можуть бути:

анульовані;

перепродані.

Приклад 3. Акціонерним товариством було анульовано 100 акцій на суму 1000 грн.

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дебет

Кредит

1. Відображено зменшення статутного капіталу акціонерного товариства на номінальну вартість викуплених акцій (100 х 100 = 10000)

40

451

10000

2. Різницю між викупною і номінальною вартістю анульованих акцій віднесено у зменшення емісійного доходу (100 х (120 - 100) = 2000)

421

451

2000

У випадку, коли емісійного доходу не вистачає для „покриття" перевищення викупної вартості акцій над номінальною, використовують прибуток звітного періоду, при цьому дебетується рахунок 443 та кредитується рахунок 451.

Вилучені акціонерним товариством акції надалі можуть бути перепродані, причому ціна реалізації може бути як вища, так і нижча за ціну, за якою вони викуповувалися.

Приклад 4. Акціонерне товариство продало 100 акцій за ціною 110 грн. за штуку. Викупна вартість акцій становила 120 грн. за штуку.

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дебет

Кредит

1. Відображено реалізацію акціонерним товариством 100 акцій за продажною вартістю акцій (100 х 110= 11000)

30,31

451

11000

2. Різницю між викупною і продажною вартістю віднесено на зменшення емісійного доходу (100 х (120 — 110) =1000)

421

451

1000

Розглянемо випадок, коли акції були продані за ціною вище викупної.

Приклад 5. Акціонерне товариство реалізувало 100 акцій за ціною 130 гри. за акцію. Викупна вартість акцій становила 120 грн. за акцію.

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дебет

Кредит

1. Відображено реалізацію акціонерним товариством акцій за продажною вартістю (100 х 130 = 13000)

30,31

451

13000

2. Відображено емісійний дохід, який дорівнює різниці між продажною і викупною вартістю акцій (100 х (130-120)= 1000)

451

421

1000

У балансі акціонерного товариства дебетове сальдо по рахунку 45 „Вилучений капітал" наводиться у дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

7. Облік неоплаченого капіталу

Джерелом формування статутного капіталу є грошові та матеріальні внески засновників. У випадку внесення засновниками до статутного капіталу матеріальних ресурсів, первісною вартістю останніх є їх справедлива вартість, погоджена між засновниками, за якою активи зараховуються на баланс підприємства. Неоплачений капітал є нічим іншим, як заборгованістю засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу.

Сам порядок оцінки майнових внесків учасників має бути визначено в засновницьких документах. Якщо самі засновники не можуть здійснити оцінку майна, то це роблять спеціалісти з бюро технічної інвентаризації або торгово-промислової палати.

У бухгалтерському обліку фактичне надходження внесків засновників відображається на рахунку 46 „Неоплачений капітал". По дебету рахунку 46 „Неоплачений капітал" відображається заборгованість засновників (учасників) товариства по внесках до статутного капіталу підприємства, а по кредиту — погашення заборгованості.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться по кожному засновнику (учаснику) і за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств).

У балансі підприємства сума заборгованості засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Розглянемо відображення у бухгалтерському обліку операцій по внесках засновників (учасників). Насамперед, слід мати на увазі, що згідно із Законом про господарські товариства до моменту державної реєстрації ТзОВ кожний з учасників повинен внести не менше 30 % внеску, вказаного в засновницьких документах. Крім того, з моменту державної реєстрації учасники ТзОВ зобов'язані протягом року повністю внести свій вклад до статутного капіталу.

Приклад 6. В установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю статутний капітал встановлено в розмірі 15000 гри. До реєстрації внески трьох засновників ТзОВ склали: 15000x30 : 100=4500 грн. Надалі, як визначено у засновницьких документах, учасники здійснюють внески:

учасник Іванов В.В. вносить до статутного капіталу основні засоби (обладнання) вартістю 3500 грн.;

учасник Петров Р.О. вносить до статутного капіталу виробничі запаси вартістю 3500 грн.;

учасник Савченко А.А. вносить до статутного капіталу грошові кошти в сумі 3500 грн.

На рахунках бухгалтерського обліку це буде відображено так:

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дебет

Кредит

1. Відображено заборгованість учасників товариства по внесках до статутного капіталу

46

40

15000

2. Відображено суму фактичних внесків учасників грошовими коштами:

а) учасника Іванова В.В.

31

46

1500

б) учасника Петрова Р.О.

31

46

1500

в) учасника Савченко А.А.

31

46

1500

3. Відображено фактичні внески учасників:

а) учасника Іванова В.В. на вартість внесеного обладнання

104

46

3500

б) учасника Петрова Р.О. на вартість виробничих запасів

20

46

3500

в) учасника Савченко А.А. на суму грошових коштів

31

46

3500

8. Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів

Відповідно до П(С)БО 11 „Зобов'язання" забезпечення — це зобов'язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати або невідомий час їх погашення на дату складання балансу.

Забезпечення можуть створюватись для відшкодування (майбутніх) витрат на: виплату відпусток працівників; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів та ін.

Забезпечення створюються при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого, імовірно, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена.

Суми забезпечення визначаються за обліковою оцінкою ресурсів (з вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання на дату балансу.

Забезпечення використовується тільки для тих витрат, для покриття яких воно було створене.

Залишок забезпечення переглядають на кожну дату балансу і у разі необхідності коригують у бік збільшення або зменшення. Якщо відсутня ймовірність погашення майбутніх зобов'язань, сума нарахованого забезпечення підлягає сторнуванню.

Для узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервують для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат поточного періоду, призначено рахунок 47 „Забезпечення майбутніх витрат і платежів".

За дебетом рахунку відображають використання забезпечення, за кредитом — їх нарахування.

Рахунок 47 „Забезпечення майбутніх витрат і платежів" має такі субрахунки: 471 „Забезпечення виплат відпусток"; 472 „Додаткове пенсійне забезпечення"; 473 „Забезпечення гарантійних зобов'язань"; 474 „Забезпечення інших витрат і платежів".

На субрахунку 471 ведуть облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Також на цьому субрахунку узагальнюється інформація про забезпечення обов'язкових відрахувань (зборів) від забезпечення виплат відпусток на збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття та страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Сума відпускних повинна бути розподілена на витрати протягом того року, за який надається відпустка. Кожен місяць працівник заробляє частку суми відпускних, тому і заборгованість перед працівниками виникає кожний відпрацьований місяць, а отже, підлягає нарахуванню щомісяця або не рідше, ніж раз на квартал.

Коли ж працівникові оплачується відпустка, то сума відпускних нараховується за рахунок раніше нарахованого резерву. Сума забезпечення визначається щомісяця як добуток фактично нарахованої зарплати працівникам і коефіцієнта, визначеного як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового капіталу оплати праці.

Приклад 7. Припустимо, що плановий капітал оплати праці на 2005 рік становить 24000 гри. Відповідно, планова сума па оплату відпусток дорівнює 2000 грн. Обчислимо коефіцієнт: 200/24000 = 0,083.

Припустимо, що у І кварталі заробітна плата працівникам становила 5000 грн. У тому самому кварталі у відпустку пішла одна особа, а сума її відпускних була 200 грн.

Обчислимо суму забезпечення на оплату відпусток: 5000 х 0,083 = 415 грн.

Як уже зазначалось, на субрахунку 471 узагальнюється інформація про забезпечення обов'язкових відрахувань (зборів) на обов'язкове соціальне страхування від суми забезпечень виплат відпусток. Оскільки в даний час загальний відсоток відрахувань на соціальне страхування умовно становить 37,82 %, то у І кварталі повинно бути нараховано: 415 х 37,82 % = 156,95 грн. забезпечень на сплату зборів на обов'язкове соціальне страхування.

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дебет

Кредит

1. Нараховано створення резерву на майбутню оплату відпусток основним виробничим робітникам

23

471

200

2. Нараховано створення резерву на обов'язкові відрахування до фондів соціального страхування 200x37,82% = 75,64)

23

471

75,64

3. Нараховано резерв на майбутню оплату відпусток загальновиробничих працівників

91

471

65

4. Нараховано створення резерву на обов'язкові відрахування до фондів соціального страхування (65x37,82% = 24,58)

91

471

24,58

5. Нараховано резерв на майбутню оплату відпусток працівникам адміністрації

92

471

100

6. Нараховано створення резерву на обов'язкові відрахування до фондів соціального страхування (100x37,82% = 37,82)                                                     

92

471

37,82

7. Нараховано резерв на майбутню оплату відпусток працівникам відділу збуту

93

471

50

8. Нараховано створення резерву на обов'язкові відрахування до фондів соціального страхування (50x37,82% =18,91)                                                       

93

471

18,91

9. Нараховано суму відпускних за рахунок зменшення раніше нарахованих забезпечень

471

661

200

10. Нараховано за рахунок резерву збори до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування, фонду і соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасного випадку (200 х 37,82 % =75,64)

471

65

75,64

Як бачимо, із загальної суми нарахованих забезпечень з виплати відпусток - 415 грн. у І кварталі було погашено таких зобов'язань на 200 грн. Із суми нарахованих забезпечень з виплати зборів на обов'язкове соціальне страхування — 156,95 грн. було погашено 75,64 грн. В результаті різниця (непогашене зобов'язання в сумі 215 + 81,31 = 296,31 грн.) повинна бути відображена в балансі в статті „Забезпечення виплат персоналу".

На субрахунку 472 „Додаткове пенсійне забезпечення" ведеться облік коштів для реалізації програми пенсійного забезпечення.

Підприємства, що здійснюють продаж товарів з наданням гарантій, проводять нарахування забезпечень гарантійних зобов'язань, облік яких ведеться на субрахунку 473 „Забезпечення гарантійних зобов'язань". Якщо продукція реалізовується з гарантією (за умови визнання доходу у період реалізації), у підприємства виникає ймовірність наступного виникнення недоліків. При цьому створюється резерв для покриття можливих витрат щодо виконання гарантійних зобов'язань. Суму гарантії відображають по дебету рахунків обліку витрат у тому періоді, коли була здійснена реалізація. Враховуючи наявний досвід, підприємство може розрахувати суму, на яку буде надаватися гарантія на майбутній період. Коли підприємству повернуть несправний товар, бухгалтер здійснює бухгалтерські записи щодо повернення товарів. Після цього бракований товар або підлягає поверненню постачальникові, якщо це передбачено договором, або підлягає уціненню до ціни можливої реалізації.

У випадку, коли підприємством проводиться ремонт поверненого товару або гарантійна заміна будь-яких деталей, вартість послуг з ремонту буде віднесена у дебет субрахунку 473. Облік операцій, пов'язаних із забезпеченням гарантійних зобов'язань покажемо в табл. 20:

Таблиця 20 – Господарські операції з обліку забезпечення гарантійних зобов'язань

Зміст господарської операції

Кореспонденція

рахунків

Дебет

Кредит

1. Нараховані забезпечення гарантійних зобов'язань у момент реалізації продукції з гарантією

93

473

2. Здійснено ремонт товару, який повернено

473

20,28,66,65

У балансі підприємства залишок суми гарантійних зобов'язань, тобто кредитове сальдо по рахунку 473 відображається в статті „Інші забезпечення".

На субрахунку 474 „Забезпечення інших витрат та платежів" ведеться облік забезпечення інших витрат, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 47 „Забезпечення майбутніх витрат та платежів".

Аналітичний облік забезпечення наступних витрат та платежів ведуть за їх видами, напрямками формування й використання.

9. Облік цільового фінансування та цільових надходжень

Кошти цільового фінансування та цільових надходжень можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та цільових фондів, гуманітарна допомога, внески фізичних та юридичних осіб. Використання цих коштів має бути спрямоване тільки на здійснення заходів цільового призначення.

Для обліку асигнувань з бюджету на проведення протиепідемічних і карантинних заходів, підготовку кадрів, будівництво соціально-побутових об'єктів, їх експлуатацію тощо використовують рахунок 48 „Цільове фінансування і цільові надходження".

На цьому рахунку також обліковують цільові надходження, зокрема внески батьків на покриття витрат з утримання дітей у дитячих дошкільних закладах або відрахування з капіталів соціального розвитку на оплату путівок для дітей у таборах. По кредиту рахунку 48 відображають кошти цільового призначення, отримані як джерело фінансування певних заходів, по дебету - використані суми за певними напрямками, визнання їх доходом, а також повернення невикористаних сум. Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування. Тобто якщо підприємству надходять цільові кошти, це не означає, що ці кошти відразу ж будуть включені до доходу. Застосовуючи такий принцип бухгалтерського обліку, як відповідність доходів і витрат, вилучені кошти будуть визнані доходом у тому періоді, в якому будуть здійснені витрати, пов'язані з цим цільовим фінансуванням.

Якщо цільове фінансування отримано для капітальних вкладень, таке фінансування відображається у складі доходів майбутніх періодів, дебетується рахунок 69 та кредитується рахунок 48 з наступним поступовим включенням до складу доходів звітних періодів у міру амортизації об'єкта капітальних вкладень. Типові проведення показано в табл. 21:

Таблиця 21 – Господарські операції з обліку цільового фінансування і цільових надходжень

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

Надходження з бюджету компенсаційних витрат

1. Нараховано компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

949

661

2. Видана компенсація

661

301

3. Відображено заборгованість з фінансування компенсаційних витрат

377

48

4. Включено до складу доходу суму цільового фінансування, умови якого виконано

48

718

5. Надійшли кошти з бюджету

311

377

Цільове фінансування капітального будівництва

1. Надійшла сума гранту від міжнародного фонду для будівництва заводу з виробництва енергоощадних систем

311

48

Закінчення таблиці 21

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

2. Витрачені кошти на будівництво заводу

151

311

3. Введено в експлуатацію будівлю заводу

103 48

151         69

4. Нараховано амортизацію на будівлю

91

131

5. Одночасно відображено суму доходу звітного періоду

69

718

Питання для самоперевірки до теми №6

  1.  Дайте визначення власного капіталу.
  2.  Як формується Статутний капітал в залежності від виду підприємства?
  3.  Охарактеризуйте облік пайового капіталу.
  4.  Охарактеризуйте облік додаткового капіталу.
  5.  Охарактеризуйте облік резервного капіталу.
  6.  Охарактеризуйте облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків).
  7.  Охарактеризуйте облік вилученого капіталу.
  8.  Охарактеризуйте облік неоплаченого капіталу.
  9.  Охарактеризуйте облік забезпечення майбутніх витрат і платежів.

10.Охарактеризуйте облік цільового фінансування та цільових надход-

жень.

Література: [2,3,4,5,6,7,9,10,18,22,23,28,29,30,31,32,33,34,35,36,37]

Тема 7. Облік основних засобів

План

1. Визначення та класифікація основних засобів

2. Оцінка та документування основних засобів

3. Надходження основних засобів та формування їх первинної вартості

4. Переоцінка основних засобів

5. Вибуття основних засобів

6. Облік ремонту та поліпшення основних засобів

7. Знос (амортизація) основних засобів

8. Облік незавершених капітальних інвестицій

1. Визначення та класифікація основних засобів

Основні засоби це матеріально-технічна база будь-якого виробництва, будь-якої підприємницької діяльності. До них належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік). Свою вартість такі активи переносять поступово на витрати підприємства у вигляді амортизації.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені П(С)БО 7 “Основні засоби”.

Для контролю за наявністю та рухом об’єктів основних засобів їх обліковують за відповідними групами.

Група основних засобів – це сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за наступними групами:

  1.  інвестиційна нерухомість (рах. 100);
  2.  земельні ділянки (рах. 101);
  3.  капітальні витрати на поліпшення земель (рах. 102);
  4.  будинки та споруди (рах. 103);
  5.  машини та обладнання (рах. 104);
  6.  транспортні засоби (рах. 105);
  7.  інструменти, прилади та інвентар (рах. 106);
  8.  тварини (рах. 107);
  9.  багаторічні насадження (рах. 108);
  10.  інші основні засоби (рах. 109).

 

2. Оцінка та документування основних засобів

Первісна вартість основних засобів визначається як історична (фактична) собівартість засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з наступних витрат:

1) суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

2) реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

3) суми ввізного мита;

4) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

5) витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

6) витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

7) інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Переоцінена вартість - це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

Вартість, яка амортизується, являє собою первісну або переоцінену вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).   

Справедлива вартість об'єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Залишкова (балансова) вартість основного засобу  визначається  як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації).

Сума очікуваного відшкодування — сума, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу під час його майбутнього використання, включаючи його ліквідаційну вартість.

Рух основних засобів, пов'язаний із здійсненням  господарських операцій з надходження, внутрішнього переміщення та вибуття основних засобів, оформлюють  за допомогою типових форм первинної облікової документації, затверджених  Наказом Мінстату України від 29.12.95 р.  № 352 (додаток А).

3. Надходження основних засобів та формування їх первинної вартості

Надходження основних засобів відбувається в результаті наступних господарських операцій:

1) передача основних засобів засновниками як внесок до статутного капіталу підприємства;

2) введення в експлуатацію (в дію) об'єктів завершених капітальних інвестицій (об'єктів, придбаних за плату у сторонніх організацій, побудованих господарським або підрядним способом);

3) отримання за договором дарування та інші випадки безоплатного отримання від сторонніх юридичних та фізичних осіб;

4) укладання договору оренди (лізингу) основних засобів;

5) виявлення неврахованих основних засобів в ході інвентаризації;

6) інші надходження.

Собівартість основного засобу - це сума сплачених грошових коштів (їх еквівалентів) або справедлива вартість інших форм компенсації за актив на час його придбання або створення.

Собівартість об'єкта основних засобів складається з ціни придбання, включаючи мита та податки на придбання, що не відшкодовуються, а також витрати, безпосередньо пов'язані з приведенням активу до стану придатного до використання. При визначенні ціни придбання будь-які знижки вираховуються.

Порядок формування первісної вартості основних засобів залежить від шляхів надходження на підприємство (табл. 21):

Таблиця 21 -  Формування первісної вартості основних засобів

Основні засоби

Первісна вартість

Придбані підприємством за грошові кошти

Витрати на придбання

Придбані підприємством за рахунок кредитів банку

Витрати на придбання, але без урахування витрат на сплату відсотків за кредит

Отримані підприємством безоплатно

Справедлива вартість на дату отримання

Внесені до статутного капіталу підприємства

Погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість

Створені підприємством власними силами

Сума прямих і накладних витрат, пов’язаних зі створенням активу  

Зараховані підприємством з виготовленої продукції, товарів тощо

Собівартість активу, яка визначається згідно з П(с)БО 9 “Запаси” та 16 “Витрати”

Отримані підприємством в результаті обміну на подібний об'єкт

Залишкова вартість переданого об'єкта. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Отримані підприємством в результаті обміну на неподібний об'єкт основних засобів або інший актив

Справедлива вартість переданого об'єкта збільшена (зменшена) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Більшість   основних  засобів   надходять   на   підприємство   внаслідок здійснення капітальних інвестицій.

Капітальні  інвестиції -   це   сукупність   витрат   на   відтворення   і поліпшення якісного стану основних засобів.

Для відображення витрат на придбання (створення) основних засобів призначено субрахунок 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів".

4. Переоцінка основних засобів

Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Порогом суттєвості для проведення переоцінки або відображення зменшення корисності об'єктів основних засобів може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх справедливої вартості.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається за формулою:

Переоцінена вартість = Первісна вартість х Індекс переоцінки

Індекс переоцінки визначається наступним чином:

Індекс переоцінки = Справедлива вартість : Залишкова вартість.

Дані про переоцінку (зміна вартості і зносу) відображаються у регістрах аналітичного обліку основних засобів (інвентарна картка обліку основних засобів, книга обліку основних засобів, Відомість обліку необоротних активів і зносу).

Переоцінка основних засобів включає операції зі збільшення вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – дооцінку, і операції зі зменшення первісної вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – уцінку.

Сума дооцінки вартості і зносу основних засобів відображається збільшенням первісної (переоціненої) вартості і накопиченого зносу об'єкта основних засобів, а сума уцінки вартості і зносу - зменшенням первісної (переоціненої) вартості і накопиченого зносу. Різниця між сумою дооцінки вартості і сумою дооцінки зносу основних засобів зараховується на збільшення додаткового капіталу, а різниця між сумою уцінки вартості і сумою уцінки зносу включається до складу витрат.

5. Вибуття основних засобів

Вибуття основних засобів відбувається в результаті наступних операцій:

  1.  продаж за плату в порядку реалізації майна;
  2.  передача за договором дарування стороннім юридичним та фізичним особам;
  3.  списання в наслідок морального або фізичного зносу;
  4.  ліквідація при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних ситуаціях, викликаних екстремальними умовами;
  5.  в зв’язку з реконструкцією та новим будівництвом;
  6.  передачі у вигляді внеску до статутного капіталу інших підприємств;
  7.  з інших причин.

Для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно-діюча комісія.

Постійно-діюча комісія:

- здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;

- встановлює причини невідповідності критеріям активу;

- визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

- визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість;

- складає і підписує акти на списання основних засобів.

В актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо. Тут же наводяться детальні відомості про технічний стан основних частин, деталей, конструктивних елементів об’єкту та обґрунтовують необхідність його ліквідації (знос, передчасне вибуття в наслідок ненормальних умов експлуатації, аварії та ін.) Для списання з балансу підприємства вартості машин, обладнання, що стали непридатними при аварії, до акту списання повинна бути прикладена копія акту про аварію з зазначенням її причин та винуватців.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об'єктів основних засобів.

Деталі, вузли, агрегати та інші матеріали, отримані при розбиранні і демонтажі основних засобів, що ліквідуються, оприбутковуються з визнанням іншого доходу і зарахуванням на рахунки обліку матеріальних запасів, включаючи матеріальні цінності і деталі з вмістом матеріалів, які приймаються (збираються) спеціалізованими заготівельними (переробними) підприємствами.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта, а пропорційна ліквідованій частині сума сальдо з дооцінки (індексації) відображається зменшенням додаткового капіталу і збільшенням нерозподіленого прибутку.

6. Облік ремонту та поліпшення основних засобів

Приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

Рішення про характер і ознаки робіт, які здійснюються підприємством, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду. В технічні паспорти, інвентарні картки або інші регістри аналітичного обліку відповідних об'єктів основних засобів заносяться дані про змінені техніко-економічні характеристики (вартість, потужність, площа тощо) в результаті їх поліпшення.

7. Знос (амортизація) основних засобів

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті чого зменшується реальна вартість основних засобів.

Амортизація основних засобів – поступове систематичне списання вартості основних засобів в процесі їх корисного використання, пов’язане з їх фізичним і моральним зносом. До вартості основних засобів, що підлягають амортизації, включаються витрати на їх придбання, виготовлення і покращення (ремонт, реконструкція, модернізація тощо).

Земля та інші основні засоби, які мають необмежений строк корисного використання, не є об’єктом амортизації.

Строк корисної експлуатації основних засобів – це період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.

Строк корисної експлуатації визначає саме підприємство з врахуванням таких показників:

очікуваної потужності або фізичної продуктивності об’єкта;

очікуваного фізичного зносу;

морального зносу (внаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);

правових або аналогічних обмежень щодо використання об’єкта основних засобів для конкретного підприємства, він може бути коротший, ніж нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації.

Строк корисного використання активу може змінюватись.            

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу.

Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів, накопичена з початку строку корисного використання.

Амортизація основних засобів нараховується з застосуванням таких методів: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивного; виробничого, податкового.

За прямолінійним методом вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишається постійними на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об’єкта зменшується.

Метод зменшення залишкової вартості полягає у визначенні річної суми амортизації об’єкта основних засобів, виходячи із залишкової вартості такого об’єкта на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості  виходить  з того, що корисність і продуктивність основних засобів в перші періоди використання є значно вищими, ніж в наступні. Норма амортизації застосовується не до вартості, що амортизується, а до балансової (залишкової) вартості об’єкта на кінець попереднього періоду. Фіксована норма амортизації приймається рівною річній нормі амортизації за прямолінійним методом, помноженою на коефіцієнт прискорення, який, як правило, дорівнює двом.

Кумулятивний метод визначається сумою років строку служби відповідного об’єкта за допомогою коефіцієнтів, в чисельнику яких визначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об’єкта (в зворотному порядку), а в знаменнику – загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожний дріб на вартість об’єкту, що амортизується визначають суму амортизації.

Виробничий метод заснований на передбаченні, що функціональна корисність об’єкта залежить не від часу, а від результатів його використання. При цьому строк корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати з використанням об’єкта. При застосуванні цього методу амортизація розраховується шляхом розподілу вартості об’єкта, що амортизується, прямо пропорційно кількості продукції (обсягу послуг), яку підприємство очікує виготовити за відповідні періоди протягом строку його корисної служби.

         Характеристика методів нарахування амортизації наведена в додатку Б.

Для визначення фінансових результатів і пов’язаного з ними податку на прибуток важливе значення має правильно обрана амортизаційна політика, в тому числі метод нарахування амортизації. Насамперед необхідно визначити, який для даного підприємства метод амортизації основних засобів є найкращим, тобто в якому звітному періоді доцільніше збільшити витрати або навпаки їх зменшити.

Метод амортизації основного засобу переглядається, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваному способі надходження економічних вигод від використання цих активів. Необхідність зміни методу амортизації може бути пов’язана, наприклад, з прискоренням морального старіння обладнання через появу на ринку нового виду обладнання, яке здатне ефективніше виконувати ті ж функції.

Нарахування амортизації проводиться щомісяця підприємством, на балансі якого відображено вартість об'єкта основних засобів та відносять на витрати підприємства як частину вартості основних засобів, що відповідає їх зносу.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Річна (місячна) сума амортизації після зміни залишкової вартості об'єкта основних засобів в результаті їх переоцінки, часткової ліквідації, модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції тощо, зміни строку корисного використання (експлуатації) та методів нарахування амортизації визначається виходячи відповідно із нової залишкової вартості, нового строку корисного використання (експлуатації) та нового методу її нарахування з місяця, наступного за місяцем таких змін.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації поновлюється, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення об'єкта в експлуатацію після реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації.

8. Облік незавершених капітальних інвестицій

Затрати з будівництва (виготовлення), придбання і поліпшення об'єктів основних засобів з початку і до закінчення зазначених робіт та введення об'єктів в експлуатацію визнаються незавершеними капітальними інвестиціями (незавершеним будівництвом). Затрати на будівництво, виготовлення, придбання і поліпшення об'єктів (капітальні інвестиції) групуються за такими напрямками робіт (витрат):  проектно-вишукувальні роботи; будівельні роботи; роботи з монтажу устаткування; придбання устаткування, що потребує монтажу; придбання устаткування, що не потребує монтажу, інструментів та інвентарю; інші капітальні роботи і затрати.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться у розрізі затрат на зазначені роботи (витрати) окремо за об'єктами інвестицій.

При підрядному способі виконання проектно-вишукувальних і будівельно-монтажних робіт вартість виконаних і оформлених в установленому порядку робіт відображається за дебетом рахунку обліку капітальних інвестицій у кореспонденції з рахунком обліку заборгованості підрядникам (будівельним, проектним організаціям).

При господарському способі виконання будівельно-монтажних робіт облік затрат забудовником ведеться на рахунку обліку капітальних інвестицій у кореспонденції з рахунками обліку виробничих запасів, послуг допоміжних виробництв, зносу основних засобів і розрахунків з кредиторами (по заробітній платі, відрахуваннях на соціальні заходи, за послуги машин і механізмів тощо). У такому ж порядку відображаються витрати на утримання підрозділів підприємства, що займаються організацією будівництва.

Вартість устаткування, яке забудовником придбане для монтажу, включається до дебету рахунку обліку капітальних інвестицій після його передачі для виконання монтажних робіт з встановлення устаткування на постійне місце майбутньої експлуатації з кредиту рахунку обліку виробничих запасів.

Якщо за умовами договору на будівництво забезпечення будівництва устаткуванням здійснюється підрядником, то забудовником вартість устаткування з витратами на монтаж відображається у складі капітальних інвестицій згідно з рахунками підрядника.

Вартість устаткування, яке не потребує монтажу, та інших необоротних матеріальних активів, які закуповуються підприємством, відображається у складі капітальних інвестицій після надходження таких цінностей на місце призначення і оприбуткування.

До інших капітальних робіт і затрат включаються, зокрема, витрати з відведення земельних ділянок, вирощування багаторічних культур (садів, виноградників), формування основного стада, транспортування устаткування.

Капітальні інвестиції обліковуються у складі незавершеного будівництва до введення об'єктів основних засобів в експлуатацію.

Для зарахування закінчених будівництвом (монтажем) і прийнятих в експлуатацію об'єктів визначається їх інвентарна вартість за даними аналітичного обліку капітальних інвестицій. Інвентарна вартість списується з рахунку обліку капітальних інвестицій з оприбуткуванням первісної вартості об'єкта основних засобів в сумі зазначеної інвентарної вартості.

Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій з основними засобами наведена в додатку В.

Питання для самоперевірки до теми №7

  1.  Дайте визначення основним засобам підприємства.
  2.  Охарактеризуйте як класифікуються основні засобі підприємства.
  3.  Охарактеризуйте як оцінюються основні засоби підприємства.  
  4.  Охарактеризуйте документальне оформлення руху основних засобів.
  5.  Охарактеризуйте облік надходження основних засобів.
  6.  Охарактеризуйте облік вибуття основних засобів.
  7.  Охарактеризуйте облік амортизації (зносу) основних засобів.
  8.  Як ведеться облік капітальних інвестицій?
  9.  Охарактеризуйте облік переоцінки основних засобів.

10. Охарактеризуйте облік ремонту та поліпшень основних засобів.

11.Облік операційної оренди.

12.Облік фінансової оренди.

Література: [2,3,4,5,6,7,9,10,11,13,14,15,16,17,19,21,22,23,28,29,30,31,32,

33,34,35,36,37]

Тема 8. Облік інших необоротних та нематеріальних

активів

План

1. Визначення та класифікація інших необоротних матеріальних активів (ІНМА)

2. Бухгалтерський облік  інших необоротних активів

3. Визначення і класифікація нематеріальних активів

4. Оцінка та документальне оформлення нематеріальних активів

5. Синтетичний облік нематеріальних активів

1. Визначення та класифікація інших необоротних матеріальних активів (ІНМА)

До складу ІНМА відносяться предмети, термін експлуатації яких перевищує один рік або операційний цикл (якщо він довший за рік); тимчасові нетитульні споруди; предмети прокату; інвентарна тара; бібліотечні фонди тощо.

На підприємстві може бути створена експертна комісія, яка визначає можливий термін корисної експлуатації конкретного виду необоротних активів.

Для цілей бухгалтерського обліку ІНМА класифікують за такими групами:

1) бібліотечні фонди (рах. 111);

2) малоцінні необоротні матеріальні активи (рах. 112);

3) тимчасові (нетитульні) споруди (рах. 113);

  1.   природні ресурси (рах. 114);
  2.   інвентарна тара (рах. 115);
  3.   предмет прокату (рах. 116);
  4.   інші необоротні матеріальні активи (рах. 117);

Облік бібліотечних фондів

Одиницею обліку бібліотечного фонду є примірник – кожна окрема одиниця книги, що надходить на підприємство. Додатковою одиницею бібліотечного фонду є річний комплект – сукупність номерів (випусків) періодичних видань за рік, що приймається за одну облікову одиницю фонду, а також переплетена одиниця (підшивка) – сукупність номерів періодичних видань, зшитих, переплетених або скріплених іншим способом в одне ціле, які приймаються за одну облікову одиницю фонду.

Підприємство зобов’язане вести сумарний та індивідуальний облік книг, що надходять до бібліотечного фонду, і вибувають, у встановлених одиницях обліку.

Формою сумарного обліку є книга (журнал, аркуші сумарного обліку бібліотечного фонду), що містить відомості про надходження до фонду та вибуття з нього. Підставою для віднесення періодичних видань до Книги сумарного обліку бібліотечного фонду є акт, який складається в міру завершення надходжень періодичних видань поточного року.

Вибуття окремих одиниць бібліотечного фонду відображається в Книзі сумарного обліку, актом про виключення окремої одиниці з бібліотечного фонду. Індивідуальний облік кожного примірника документа може проводитись шляхом присвоєння одиниці обліку бібліотечного фонду інвентарного номера або шляхом реєстрації без присвоєння йому інвентарного номера.

В бухгалтерському обліку при прийнятті окремих одиниць обліку бібліотечного фонду витрати, пов’язані з придбанням видань (книг, брошур, журналів тощо) для використання при виробництві продукції, виконанні робіт, надання послуг, для управління підприємством, відображаються по кредиту рахунків грошових коштів в кореспонденції з рахунками обліку адміністративних витрат. При списанні витрат не має значення, чи існує бібліотечна служба (бібліотека) як структурний підрозділ підприємства, чи ні.

Якщо підприємство переплатило періодичні видання, то понесені витрати доцільно попередньо облікувати на рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів” з наступним рівномірним списанням в дебет рахунку 92 “Адміністративні витрати”.

Облік малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА)

На рахунку 112 відображається вартість необоротних активів, термін яких більше одного року, але вони не є основними засобами, так як їх вартість менше вартості встановленої наказом про облікову політику на підприємстві та погашається така вартість нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об’єктів.

 Облік тимчасових (нетитульних) споруд

Тимчасові (нетитульні) споруди обліковуються на рахунку 113. До них належать дрібні об’єкти допоміжного характеру, які використовуються для потреб будівництва і не включені до титулу.

Витрати зі спорудження тимчасових (нетитульних) споруд відображають по дебету рахунка 153 “Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів”  у кореспонденції з рахунками 20,23,66,93, та ін.

Понесені витрати списуються з кредиту 153 в дебет рахунку 113 “Тимчасові (нетитульні) споруди”.

Після введення в експлуатацію тимчасових (нетитульних) споруд здійснюється нарахування їх зносу. Знос нараховується щомісяця в сумі, яка визначається, виходячи з розміру затрат на спорудження вартості споруд і терміну служби таких об’єктів.

Облік природних ресурсів  

Облік природних ресурсів здійснюється на рахунку 114. До них відноситься будівельний ліс, родовища нафти та газу, джерела мінеральної сировини, що відносяться до вичерпних активів. Їх основною особливістю є те, що при добуванні вони перетворюються на матеріальні запаси. Вартість земельних ділянок та об’єктів природокористування, придбаних підприємством у власність, відображається на рахунку 153 “Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів”. Протягом експлуатації природного ресурсу його купівельна вартість згідно П(С)БО 7 має розподілятися між обліковими періодами, в яких використання цього природного ресурсу сприяло отриманню доходу.

Облік тари

Тара, яка призначена для здійснення технологічних процесів виробництва продукції, в залежності від її вартості, строку служби, а також прийнятої облікової політики на підприємстві, може обліковуватись у складі інших необоротних матеріальних активів (рах. 115 «Інвентарна тара») або виробничих запасів (рах. 204 «Тара й тарні матеріали»).

Облік тари ведеться за наступними видами: тара з деревини; тара з картону та паперу; тара з металу; тара з пластмаси; тара зі скла; тара з тканини та нетканих матеріалів.

До тари багаторазового використання відносяться: дерев’яна тара (ящики, бочки); картонна тара (коробки з гофрованого та плоского склеєного картону); металева та пластмасова тара (бочки, фляги, ящики, бідони); скляна тара (пляшки, банки, бутлі); тара з тканини та нетканих матеріалів (мішки, полотна). Тара багаторазового використання поділяється на спеціальну заставну, що підлягає поверненню підприємствам-виробникам продукції (діжі, пляшки, барабани, бідони, шпулі тощо, і не заставну, але яка підлягає поверненню на найближчі тарні склади або ж на тараремонтні підприємства (дерев’яна, картонна).   

По тарі, яка обліковується в складі ІНМА, щомісяця нараховується знос за діючими нормами амортизації до повного перенесення первісної вартості на новий продукт.

Облік предметів прокату

Облік предметів прокату здійснюється на рахунку 116 «Предмети прокату». Отримання та прокат майна оформлюється бланками форми П0-П1 та П0-П2, які є документами суворої звітності.

Форма П0-П1 (замовлення-зобов’язання, копія замовлення-зобов’язання) заповнюється в двох примірниках під копіювальний папір, другий примірник видається замовнику. В формі ПО-П1 зазначають дані про отримання предметів на прокат, їх стан, кількість та вартість. До форми вносять дані паспорта (посвідчення) замовника, який своїм підписом підтверджує знання та дотримання правил користування, збереження отриманих предметів та їх повернення у справному стані у визначений строк. На першому примірнику форми представник замовника робить відмітки про оплату за продовження строку прокату та доплату за несвоєчасне повернення предмету прокату.

Форма П0-П2 (квитанція, копія квитанції) заповнюється аналогічно замовленню-зобов’язанню. Форма П0-П2 призначена для прийому грошових коштів за прокат, за продовження строку прокату, неповернення предметів прокату.

Якщо користувач предмету прокату втратив предмет або довів до повної непридатності, він повинен відшкодувати вартість цього предмету з врахуванням зносу за цінами, що діють на дату розрахунку, якщо інше не передбачене умовами договору прокату (замовлення-зобов’язання), і збитки, завдані наймодавцю (вартість прокату, пеня за прострочення платежу на момент відшкодування збитків).

При відмові добровільного розрахунку або ухиленні від повернення предмету прокату його вилучення, стягнення збитків за невиконання умов договору побутового прокату (заборгованості з оплати прокату і пеня), а також сплата державного мита за здійснення нотаріального надпису або розгляд справи відповідно до ціни позову, здійснюється за позовом наймодавця через суд.

    

2. Бухгалтерський облік  інших необоротних активів

Бухгалтерський облік інших необоротних матеріальних активів здійснюється згідно П(С)БО 7 “Основні засоби”.

Для обліку інших необоротних матеріальних активів призначені рахунки 11 “Інші необоротні матеріальні активи” та 18 “Інші необоротні активи”.

На рахунку 11 по дебету відображається надходження створених, придбаних, безоплатно отриманих необоротних матеріальних активів на підприємство (за первісною вартістю); сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкту, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкту; сума дооцінки вартості об’єкта необоротних матеріальних активів..       

На рахунку 11 по кредиту відображається вибуття необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкту, та сума їх уцінки. На рахунку 18 по дебету відображається надходження інших необоротних активів, а по кредиту їх вибуття.

В Балансі підприємства (форма №1) залишки по рахунку 11 відображаються в р. 031 а по рахунку 18 в р. 070.

В бухгалтерському обліку інші необоротні активи відображаються за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження або виготовлення.

Витрати на придбання (створення) інших необоротних матеріальних активів збираються на рахунку 153 “Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів”.

Вибуття інших необоротних матеріальних активів здійснюється з різних причин, основними з них є реалізація та ліквідація, безоплатна передача, невідповідність критеріям визнання активом тощо.

Рішення про ліквідацію, безоплатну передачу інших необоротних матеріальних активів має бути прийняте постійно діючою комісією на підприємстві.

Вартість інших необоротних матеріальних активів погашається нарахуванням амортизації за методом, що визначається підприємством самостійно, виходячи з очікуваного методу використання таких об’єктів. Знос по таких по таких предметах відображається на рахунку 132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів проводиться щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт став придатним до корисного використання та призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації закінчується, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття активу.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується згідно П(С)БО 7 за наступними методами: прямолінійним; виробничим.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів(рах. 112) і бібліотечних фондів (рах. 111) може нараховуватись у першому місяці використання об’єкта у розмірі 50 % його вартості, та решта 50 % вартості, яка амортизується, у місяці його вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або у першому місяці використання об’єкта 100 % його вартості.

Амортизаційні відрахування відображаються в бухгалтерському обліку звітного періоду, до якого вони відносяться і нараховуються незалежно від результатів діяльності підприємства в звітному періоді.

В додатку Д наведено кореспонденцію рахунків по обліку інших необоротних матеріальних активів.

3. Визначення і класифікація нематеріальних активів

Основа обліку нематеріальних активів і розкриття інформації про них в фінансових звітах визначена П(С)БО № 8 “Нематеріальні активи”. Відповідно до Положення нематеріальний актив -  це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відособлений від підприємства) і утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.

До складу нематеріальних активів відносяться:

- права користування природними ресурсами (право на користування

надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною і іншою інформацією про природне середовище);

- права користування майном (право на користування земельною ділянкою, право користування спорудою, право на оренду приміщень і інші) ;

- права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви) ;

- права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від добросовісної конкуренції);

-  авторські і суміжні з ними права (право на літературні і музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних) ;

- інші нематеріальні активи (право на здійснення діяльності, використання економічних і інших привілеїв.

У основі практично кожного нематеріального активу лежить інтелектуальна власність. Спочатку громадянин або підприємства створюють деякий невідчутний об'єкт   результат його розумової праці. Для того, щоб володіти правами на результат, творець заявляє на нього свої права і отримує документ, що засвідчує це право, стаючи таким чином первинним власником права на інтелектуальну власність. Первинний власник може видавати іншим особам дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності у вигляді ліцензій і т.д., утворюючи повторні нематеріальні активи.

Первинні нематеріальні активи:

1) Торгова марка  словесне або графічне зображення (символи, знаки, слова, пропозиції), що використовується для відмінностей однотипних товарів і послуг різних виробників. Торгова марка захищається законодавством.

2) Патент   є отриманим згідно із законом правом, що дозволяє держателеві використати, проводити, продавати і контролювати деякий предмет, процес або рід діяльності і одночасно заборонним здійснює ті ж дії іншим особам.

3) Авторські права - права  авторів на монопольне поширення і тиражування своїх творів. Охорона прав автора діє протягом всього життя автора і 50 років після його смерті.

4) Програмні продукти. Законом про авторські права комп'ютерна програма визначена як “набір інструкції у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів або в будь-якому іншому вигляді, які виражені в машиночитаємі формі і які приводять її в дії для досягнення певної мети або результату".

5) Ноу-хау   конфіденційна інформація, що має певну комерційну цінність, яку можна купити або продати, оскільки на законних основах до цієї інформації доступу немає. Законом України “Про інвестиційну діяльність" ноу-хау визначається як “сукупність технічних, технологічних, комерційних і інші. Знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідної для організації цього або іншого виду виробництва, але не запатентованих".

До найбільш поширених повторних нематеріальних активів відносять:

1) Ліцензії, українським законодавством передбачені два основних види:

- ліцензія на право, що надаються підприємству державним органом на заняття певним видом діяльності;

- ліцензія як дозвіл на використання об'єкта права.

2) Франчайзер -  це передача одним підприємством іншому права на використання основних фондів, що належать йому,  торгових марок і інших матеріальних і нематеріальних активів при умові їх використання за прямим призначенням, дотриманням певних якісних стандартів на товари, що надаються і послуги на платній основі.

Окремою групою у складі нематеріальних активів виділяють гудвіл. Згідно із стандартом 19 „Об’єднання підприємств” гудвіл – це перевищення вартості придбання над частиною покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання. Іншими словами, гудвіл – це різниця між ринковою вартістю підприємства, як цілісного комплексу та його балансовою вартістю, яка утворилася у зв’язку з можливістю отримання більш високого рівня прибутку.

Тобто між вартістю підприємства та чистою вартістю його майна завжди існує різниця. Ця різниця і є гудвіл, яка може бути або позитивною або негативною. Позитивний гудвіл означає, що вартість підприємства перевищує сукупну вартість його активів та зобов’язань через наявність постійних покупців, визнану ділову репутацію, діяльність у сфері маркетингу та збуту, технічні ноу-хау, ділові зв’язки, досвід управління, рівень кваліфікації персоналу тощо.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність отримання майбутніх економічних вигід, пов'язаних з його використанням і його вартість може бути достовірно визначена.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням або створенням, признаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат в майбутньому матеріальним активом.

Не визнаються активом, а підлягають відображенню в складі витрат того звітного періоду в якому вони були здійснені: витрати на дослідження; витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; витрати на рекламу і просування продукції на ринку; витрати на створення, реорганізацію і переміщення підприємства або його частини; витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань. Не зараховуються до складу нематеріальних активів вкладення в придбання об'єктів промислової і інтелектуальної власності, майнових прав, програмних продуктів і інші з метою подальшого продажу.

4. Оцінка та документальне оформлення нематеріальних активів

Згідно п. 10 П(С)БО № 8 придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства по первинній вартості". Пункт 11 стандарту роз'яснює, що “первинна вартість придбаного нематеріального активу складається з вартості придбання, мита, податків, що не підлягають відшкодуванню, інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання за призначенням".

Первинною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання. Первинною вартістю нематеріальних активів, внесених засновниками в статутний капітал підприємства, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання підприємств, оцінюються по їх справедливій вартості. Витрати на сплату процентів за кредит не включаються в первинну вартість нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок кредиту банку.

Первинна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані з створенням цього нематеріального активу і доведенням його до стану придатного для використання за призначенням.

Первинна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей і терміну використання, які приведуть до збільшення спочатку очікуваних майбутніх економічних вигід.

Пункт 5 стандарту свідчить, що “бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться пооб’єктно", але не обмовляється порядок оприбуткування і підтвердження первинними документами.  У документі на надходження або оприбуткування нематеріального активу повинно бути: докладна характеристика об'єкта; термін корисного використання; норма зносу; підрозділ, в якому буде використовуватися.

Документ завіряється підписами і до нього обов'язково прикладається опис і порядок користування. Облік інвентарних об'єктів нематеріальних активів ведеться із застосуванням Типових форм первинного обліку основних фондів, затверджених наказом Міністату України від 29.12.1995 р. № 352.

5. Синтетичний облік нематеріальних активів

Бухгалтерський облік наявності та руху нематеріальних активів, прийнятих на баланс, ведеться на інвентарному балансовому рахунку 12 “Нематеріальні активи”. Для відображення гудвілу використовується окремий контрактивний рахунок 19 “Гудвіл при придбанні”.

По Д-ту 12 відображається придбання або отримання в результаті розробки нематеріальних активів. По К-ту 12 відображається вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством в подальшому економічних вигод від його використання, а також сума уцінки нематеріальних активів. Надходять на підприємство нематеріальні активи внаслідок купівлі, безкоштовної передачі або створення власними силами, або як внесок засновників до статутного капіталу.

В результаті внеску засновників (учасників) до статутного капіталу в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т. 12    К-т. 46  - на суму справедливої вартості внесеного нематеріального активу, погодженої засновниками (учасниками).

Надходження нематеріальних активів з оплатою за готівку і безготівкові кошти відображають наступними записами:

1) на суму передплати  Д-т. 371  К-т. 311;

2) на суму податкового кредиту Д-т. 641  К-т. 644;

3) на суму купівельної вартості без ПДВ Д-т. 154   К-т. 631;

4) на суму ПДВ  Д-т. 644    К-т. 631;

5) відображено взаємозалік заборгованості Д-т. 631  К-т. 371;

6) на суму первісної вартості нематеріальних активів Д-т. 12  К-т. 154.

Нематеріальні активи отримані безоплатно оцінюються за справедливою вартістю на дату отримання цих активів і відображаються:

1) на суму справедливої вартості отриманого нематеріального активу                     Д-т. 12   К-т. 424;

  1.   на суму нарахованої амортизації  Д-т. 424  К-т. 745  і  Д-т. 23,91,92,93         К-т. 133

При виготовленні НА власними силами підприємство всі витрати акумулює на рахунку 154 “Придбання (створення) нематеріально активу” і після доведення об’єкта НА до стану придатного для використання він зараховується на баланс як НА за первісною вартістю. Нарахування амортизації по НА аналогічне як по основних засобах.

Списання НА з балансу підприємства здійснюється в разі його вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання. Вибуття НА супроводжується бухгалтерськими проводками, аналогічними, як вибуття основних засобів.

При ліквідації програмного забезпечення підприємство не одержує ніякого доходу, тому в бухгалтерському обліку ця операція відображається таким чином: Д-т. 133   К-т. 12  - на суму нарахованого зносу та Д-т  976   К-т. 12  - на суму залишкової вартості.     

Питання для самоперевірки до теми №8:

1. Дайте визначення іншим необоротним активам підприємства.

2. Охарактеризуйте як класифікуються інші необоротні активи.

3. Охарактеризуйте облік надходження інших необоротних активів.

4. Охарактеризуйте облік вибуття інших необоротних активів.

5. Охарактеризуйте облік амортизації (зносу) інших необоротних активів.

6. Дайте визначення нематеріальним активам.

7. Охарактеризуйте як класифікуються нематеріальні активи.

8. Охарактеризуйте як оцінюються нематеріальні активи.

9. Охарактеризуйте документальне оформлення руху нематеріальних активів.

10. Охарактеризуйте облік надходження нематеріальних активів.

11. Охарактеризуйте облік вибуття нематеріальних активів.

12. Охарактеризуйте облік амортизації (зносу) нематеріальних активів.

Література: [2,3,4,5,6,7,9,10,11,12,13,14,15,16,17,19,21,22,23,28,29,30,31,

32,33,34,35,36,37]

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У (із змінами і доповненнями).
  2.  Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.97 р. № 77/97-ВР Укр. (із змінами і доповненнями).
  3.  Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР  (із змінами і доповненнями).
  4.  Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 (із змінами і доповненнями).
  5.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності": Затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87 (із змінами і доповненнями).
  6.   Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87 (із змінами і доповненнями).
  7.   Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати": Затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87 (із змінами і доповненнями).
  8.   Положення бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів": Затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87 (із змінами і доповненнями).
  9.   Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал": Затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87.
  10.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах": Затв. наказом Мінфіну від 28.05.99 р. № 137 (із змінами і доповненнями).
  11.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби": Затв. наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92 (із змінами і доповненнями).
  12.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 " Нематеріальні активи": Затв. наказом Мінфіну від 18.10.99 р. № 242 (із змінами і доповненнями).
  13.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку   10 "Дебіторська заборгованість": Затв. Наказом Мінфіну від 08.10.99 р. № 237.
  14.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання": Затв. наказом Мінфіну від 31.01.2000 р. № 20(із змінами і доповненнями).
  15.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда": Затв. наказом Мінфіну від 28.07.2000 р. № 181.
  16.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Доход": Затв. наказом Мінфіну від 29.11.99 р. № 290 із змінами і доповненнями).
  17.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати": Затв. наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318 (із змінами і доповненнями).
  18.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток": Затв. наказом Мінфіну від 28.12.2000 р. № 353 (із змінами і доповненнями).
  19.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти": Затв. наказом Мінфіну від 28.04.2001 р. № 207 (із змінами і доповненнями).
  20.  Положення бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств": Затв. наказом Мінфіну від 07.07.99 р.№ 163 (із змінами і доповненнями).
  21.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 "Інвестиційна нерухомість": Затв. наказом Мінфіну від 02.07.2007 р. № 779.
  22.  План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. наказом Мінфіну від 30. 11.99 р. № 291 (із змінами і доповненнями).
  23.  Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291 (із змінами і доповненнями).
  24.  Положення про ведення касових операцій у національній валюті України: Затв. Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.
  25.  Інструкція  "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті": Затв. Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22.
  26.  Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків: Затв. наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69.
  27.  Методичні рекомендації про застосування регістрів  бухгалтерського обліку. Затв. наказом Мінфіну від 29.12.2000 р. № 356.
  28.  Бухгалтерський облік в Україні : Підручник /За ред. Р.Л. Хомяка. –Львів: Національний університет" Львівська політехніка",2006.–1008 с.
  29.  Герасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Курс фінансового обліку: Навч. посіб. – К.: Знання,2007. –566 с.
  30.  Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посіб. – К.: Знання,2004. –473 с.
  31.  Лишиленко А.В. Бухгалтерский учет. Учебник. –К.: Центр навчальної літератури,2006. –707 с.
  32.  Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством. –К.: КНЕУ,2005. –256 с.
  33.  Сопко В.В. Бухгалтерський облік. –К.: КНЕУ,2005. –496 с.
  34.  Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність. –К.:Алерта,2006. –1080 с.
  35.  Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. –К.: КНЕУ,2006. –240 с.
  36.  Поточні номери журналів та газет: Бухгалтерський облік і аудит; Все про бухгалтерський облік; Дебет-Кредит (додаток до газети “Галицькі контрак-ти”); Бухгалтерія (додаток до газети “Бізнес”).

Додаток А

Типові форми первинного обліку основних засобів

Номер та назва форми

Примітки

ОЗ-1. Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів

Складається на кожний об'єкт окремо: а на декілька   тільки коли об'єкти однотипні, мають    однакову вартість і прийняті одночасно на відповідальність однією і тією ж особою

ОЗ-2. Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів.

Відмічається технічна характеристика і     первинна вартість об'єкта. Актом  такої форми оформляється прийом завершених робіт після добудування, реконструкції або модернізацій основних засобів

ОЗ-3. Акт на списання основних засобів

Після     ліквідації основних засобів і складання актів на списання основних засобів перший примірник передається  в бухгалтерію,  де  на його  основі   робиться  запис  в   інвентарному списку ОЗ.

ОЗ-4. Акт на списання автотранспортних засобів

Складається в двох примірниках за підписом членів комісії і затвердження  керівником підприємства або уповноваженої особи

ОЗ-5. Акт про установку, пуск і демонтаж будівельної машини

Складається при установці, пуску і демонтажі будівельної машини взятої напрокат. Підписується представником машинопрокатної бази і механіком будівельної дільниці

ОЗ-6. Інвентарна картка обліку основних засобів

Робляться записи на основі актів приймання-передачі ОЗ і акту на списання ОЗ для обліку окремих об'єктів ОЗ, для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, які поступили в експлуатацію в одному календарному місяці і мають одне і те ж виробниче-господарське  призначення, технічну характеристику і вартість. Заповнюється в одному примірнику і знаходиться в бухгалтерії

ОЗ-7. Опис інвентарних карток по обліку основних засобів

Застосовується для реєстрації інвентарних карток. Складається в  одному примірнику і знаходиться в бухгалтерії

ОЗ-8. Картка обліку руху основних засобів

Застосовується для обліку рушення основних засобів за класифікаційними групами. Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику

ОЗ-9. Інвентарний список основних засобів

Застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об'єкта за матеріально-відповідальними особами. Дані, які знаходяться в цій формі, повинні бути однаковими а записами в інвентарних картках обліку ОЗ

ОЗ-14. Розрахунок амортизації ОЗ (для промислових підприємств)

Використовується при нарахуванні зносу основних засобів

ОЗ-15. Розрахунок амортизації ОЗ (для будівельних організацій)

Використовується при нарахуванні зносу основних засобів