36655

ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ЗРОСТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Лекция

Макроэкономика

Теорії економічного розвитку та зростання національної економіки ТЕМА 10 ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ЗРОСТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 1. Теорії економічного розвитку країн що розвиваються 3. Концепція сталого розвитку 1. Два останніх передрікали песимістичний сценарій розвитку суспільства голод та вимирання який поки що не справдився.

Украинкский

2013-09-23

135.5 KB

9 чел.

ема 10. Теорії економічного розвитку та зростання національної економіки

ТЕМА 10

ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ЗРОСТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

1. Основні теорії економічного зростання

2. Теорії економічного розвитку країн, що розвиваються

3. Концепція сталого розвитку

1. Основні теорії економічного зростання

Проблема економічного зростання завжди перебувала і перебуває в центрі досліджень, оскільки лише забезпечення стійкого зростання економіки може гарантувати підвищення рівня життя постійно зростаючого населення.

Сучасна практика макроекономічного моделювання економічного зростання пройшла значний шлях трансформації: класична, неокласична, кейнсіанська, неокейнсіанська та інституціональна моделі. Методологічну базу моделей складають:

  •  маржиналістський підхід: максимізація граничної продуктивності факторів виробництва дозволить максимізувати темпи економічного зростання.
  •  структуралістичний підхід: метою є:
    •  структурна перебудова економіки,
      •  виділення пріоритетних виробництв,
      •  розширення інвестиційної діяльності,
      •  виділення наукоємних, експортноздатних і високотехнологічних галузей. Критерій ефективності – підвищена конкурентноздатність вітчизняного виробництва.  

Одними з перших, хто досліджував проблеми економічне зростання, були Адам Сміт, Томас Мальтус, Девід Рікардо. Два останніх передрікали песимістичний сценарій розвитку суспільства (голод та вимирання), який поки що не справдився.

Згідно з класичною теорією основними факторами розвитку виробництва, а значить і економічного зростання є капітал, земля і праця. Економічний розвиток описується незмінними розмірами земельних угідь та зростаючою кількістю населення. На думку класиків, якщо технічного прогресу немає, то вичерпуються вільні невикористані землі, а зростання населення спричинює дію закону спадної віддачі факторів виробництва.

Основною ідеєю неокласичних моделей зростання є твердження, що кожен фактор виробництва забезпечує відповідну частку виробленого національного продукту.

Методологічною основою є виробнича функція. Уперше для оцінки темпів економічного зростання виробнича функція була використана для аналізу економіки США Ч. Коббом та П. Дугласом. Виробнича функція Кобба-Дугласа пов’язує випуск Y з величиною виробничих фондів (капіталу) K та витратами живої праці L:

 (10.1)

Обсяг кінцевого продукту визначається сумою добутків факторів виробництва та їх граничного продукту:

 (10.2)

Базовою неокласичною моделлю економічного зростання є модель зростання Солоу. В своїй моделі він досліджує вплив трьох екзогенних чинників економічного зростання:

  •  заощадження, нагромадження капіталу
  •  величина робочої сили (темпи приросту населення)
  •  науково-технічного прогресу.

Модель зростання Солоу є базою для розуміння процесу економічного розвитку країни. З неї випливає, що економіка прямує до стаціонарного обсягу капіталу, за якого інвестиції та амортизація рівні. У стаціонарному стані обсяг продукції на одного працівника є незмінним. Основний чинник, який впливає на обсяг капіталу – це заощадження. Вищий рівень заощадження означає більший обсяг капіталу і більший обсяг продукції на зайнятого. Підвищення заощадження зумовлює підвищення темпів економічного зростання, доки національна економіка знову не досягне нового стаціонарного стану.

Проблему збалансованого економічного зростання, тобто такого стану економіки, за якого всі змінні зростають постійними пропорційними темпами, було вирішено Е. Фелпсом. У результаті своїх досліджень на основі моделі Р. Солоу він вивів так зване золоте правило нагромадження капіталу, яке дало змогу визначити величину капіталу, необхідного для утримання економіки на траєкторії збалансованого зростання.

«Золоте правило нагромадження» — частка заощаджень (норма нагромадження), за якої в умовах стійкої рівноваги економіки досягається максимально можливий рівень споживання. У дійсності запаси капіталу, наявні в економіці, зазвичай нижчі від рівня «золотого правила». Досягнення цього рівня передбачає збільшення інвестицій і, відповідно, зниження споживання нинішніх поколінь.

Проте, одне лише нагромадження капіталу не може забезпечити безперервне зростання економіки; високий рівень заощадження лише тимчасово підвищує темпи економічного зростання, доки економіка не досягне стаціонарного стану.

Солоу був першим економістом, хто використав виробничу функцію для вимірювання джерел економічного зростання в США. Досліджуючи дані за період 1909-1949 рр. він дійшов висновку, що тільки 12% приросту ВВП визначалось збільшенням капіталу на одного працівника (капіталоозброєністю праці), а решта 88% - за рахунок технічного прогресу.

Щодо економіки України, то вона до такого рівня не прямує, оскільки для досягнення «золотого рівня» потрібно істотно збільшити інвестування в модернізацію виробництва, у нові розробки і відповідно зменшити споживчі витрати сучасного покоління.

Неокласичні підходи до економічного зростання є основою політики економічного зростання розвинутих країн світу,а також рекомендуються для країн, які стають на шлях ринкової економіки.

Кейнсіанські макроекономічні моделі як основне джерело економічного розвитку визначають сукупний попит, зміна якого мультиплікативно впливає на кінцевий результат функціонування економіки. Мультиплікатор інвестицій показує у скільки разів збільшиться рівноважний національний дохід за зростання автономних інвестицій на одиницю.

У неокейнсіанських моделях зростання акцентується увага на кількісних залежностях розширеного відтворення, основним фактором якого є нагромадження капіталу (інвестиції). Спільною рисою для всіх кейнсіанських та посткейнсіанських моделей економічного зростання є розгляд економічного розвитку як процесу, що характеризується кількісними змінами та залежить від обсягів інвестицій.

Основною неокейнсіанською моделлю зростання є модель Роя Харрода та Овсія Домара, які прийшли до висновку, що за даної продуктивності капіталу темп економічного зростання залежить від граничної схильності до заощадження. Згідно з моделлю Домара-Харрода економічне зростання можна забезпечити або шляхом збільшення заощаджень у національному доході, або шляхом підвищення ефективності використання додаткового капіталу. Головними умовами забезпечення економічного зростання та розвитку є забезпечення рівності заощаджень та інвестицій.

Взаємодія кейнсіанської та неокейнсіанської моделей зростання відображена в моделі мультиплікатора-акселератора Хікса.

(10.3)

НОВА ТЕОРІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Неокласичні та кейнсіанські теорії розглядали науково-технічний прогрес як зовнішній (екзогенний) чинник щодо процесів економічного розвитку. Тому його можна імпортувати в країни, що розвиваються, і таким чином вирівняти технологію і техніку – отже, і продуктивність праці, і капіталоозброєність.

Економічний розвиток згідно з новою теорією економічного зростання супроводжується технологічними змінами, завдяки яким виробляється більше продукції за незмінних обсягів ресурсів. Графічно це проявляється як зрушення кривої виробничих можливостей праворуч. Основна відмінність між ендогенною теорією і моделлю Солоу – відсутність спадної віддачі на капітал, яким є знання.

Однією з найбільш відомих моделей є модель «Лукаса-Ромера». Згідно з цією моделлю, основною рушійною силою економічного зростання та розвитку є ідеї, процес відкриття та впровадження нового.

Модель базується на ряді положень:

  •  темпи розвитку технології прямо пропорційно залежать від темпів приросту ресурсів, що вкладаються у розвиток;
  •  технологія здатна підвищувати дохідність інвестицій, тому розвинуті країни мають можливість підтримувати досить високі темпи економічного зростання та розвитку;
  •  інвестиції збільшують цінність технології, а технології — інвестицій. Це замкнене коло, яке сприяє економічному розвитку.

При побудові моделі Ромер зробив два припущення:

  1.  сучасна економічна система заснована більше на ідеях, аніж на предметах (предмети зберігають постійну вартість за одиницю продукції, тоді як ідеї можуть мати величезну вартість за першу одиницю продукції і практично нульову за кожну наступну).
  2.  існування безмежного простору для відкриття нових ідей.

Модель Ромера передбачає виділення в економічній системі трьох секторів:

1) дослідницького;

2) виробництва технологічного устаткування;

3) виробництва кінцевої продукції споживчого призначення.

Продукт першого сектору — нові знання, які згодом втілюються у нові технології. Фактори виробництва нового знання — «людський капітал» і накопичені знання. Оскільки приріст знань є функцією від накопичених знань та розвитку людського фактора виробництва (рівня освіти, кваліфікації тощо), праця сучасного працівника дослідницького сектору, якому доступний більший обсяг знань, продуктивніша порівняно з працею таких фахівців у минулому.

Таким чином, темпи економічного зростання та розвитку за незмінності ціни нових технологій залежать лише від величини «людського капіталу» (чисельності зайнятих) у дослідницькому секторі, у сфері здобуття нових знань. 

Якщо в економічній системі зупиняється пошук нових ідей (перестає функціонувати перший сектор) – її здатність до економічного розвитку буде обмеженою.

Прихильники ендогенної теорії економічного розвитку проводять паралель між економічним розвитком і техніко-технологічним розвитком.

Історія виникнення, накопичення і змін технологій цікава і корисна не тільки тому, що вона простежує зростання могутності людини, а ще й тому, що вона є єдиним джерелом, яке зв’язує сучасність із стародавніми часами безпосередньо.

У розвитку людства можна виділити окремі ланки технологічного ланцюга.

Перша – початок вироблення штучних знарядь виробництва (загострення ціпків, каменю).

Друга – опанування штучного вогню (за технологією тертя) і використання в технологічних процесах.

Третя – опанування технології виробництва їжі (скотарство, птахівництво, землеробство).

Четверта – застосування енергії живої природи у технологічних процесах (слони, воли, коні).

П’ята – застосування енергії неживої природи у технологічних процесах (вода, вітер).

Шоста – початок використання технологічних машин (заміна функції руки).

Сьома – опанування технології перетворення теплової енергії у механічну (парові машини).

Восьма – опанування технології утворення матеріальних ресурсів хімічним шляхом.

Дев’ята – опанування ядерної енергії.

Десята – опанування технології утворення матеріальних ресурсів фізичним шляхом (синтетичні матеріали, нано-технології).

Одинадцята – опанування інформаційних технологій (АСУ, INTERNET), створення штучного інтелекту.

Дванадцята – опанування біологічних технологій (генна інженерія).

Тринадцята – опанування космічних технологій, використання космічних  ресурсів.

Ланцюг не має кінця, він буде приєднувати нові і нові ланки, доки існуватиме людство.

Сучасна теорія ендогенного зростання НТП («шумпетеріанська економіка») під економічним розвитком розуміє поступальний процес з інноваційними елементами. 

Сучасні нео-шумпетеріанські теорії в центр аналізу ставлять структурні зміни в економіці, які відбуваються під впливом технологічних змін. Напрям і темпи економічного розвитку визначають технології, що продукуються «ядрами розвитку», тобто інноваційними виробництвами.

Сукупність технологій одного рівня інноваційного розвитку називається технологічним укладом. Таким чином, економічний розвиток проявляється як зміна одного домінантного технологічного укладу іншим.

Зміна одного технологічного укладу іншим супроводжується руйнуванням старих інноваційних виробництв і швидким поширенням нових. Глазьєв визначив, що тривалість перших технологічних укладів становила близько 70 років. Це означає, що перші 20 років технологічний уклад конкурував з попереднім, наступні 30 років - був домінантним та таким, що визначав темпи економічного розвитку, останні 20 років - конкурував з наступним, який у подальшому визначав темпи економічного розвитку системи. Тривалість сучасних технологічних укладів скорочується до 40 - 50 років.

Кристофер Фрімен запропонував перелік з п’яти послідовних технологічних укладів:

  1.  перший технологічний уклад – ( з 1770-ті та 1780-ті рр.) у Великобританії, Франції та Бельгії. Основними та експансивними галузями були: текстильна промисловість, текстильне машинобудування, металообробка, будівництво магістральних каналів, водяний двигун. Нові лідируючі сектори – парові двигуни та машинобудування. Ключовим фактором були бавовна та чавун.
  2.  другий технологічний уклад (з 1830-ті та 1840-ві рр.) у Великобританії, Франції, Бельгії, Німеччині та США. Нові лідируючі сектори – сталь, електрика, газ, штучні фарби, важке машинобудування. Ключовим фактором були вугілля, залізничний транспорт.
  3.  третій технологічний уклад (з 1880-ті та 1890-ті рр.) в Німеччині, США, Великобританії, Франції, Бельгії, Швейцарії, Нідерландах. Новими лідируючими секторами були автомобілі, телекомунікації, радіо, алюміній, споживчі товари довгострокового користування, нафта, пластмаси. Ключовим фактором була сталь.
  4.  четвертий технологічний уклад (з 1930-ті та 1940-ві рр.) в США, Німеччині, Великобританії, Франції, інших країнах ЄЕС, Японії, Швейцарії, Швеції, СРСР, Канаді, Австралії. Новими лідируючими секторами були ЕОМ, телебачення, радари, машини з програмним управлінням, ядерна зброя і енергія. Ключовим фактором була енергія (нафта).
  5.  п’ятий технологічний уклад (з 1980-ті та 1990-ті рр.) в Японії, США, Німеччині, Швеції, ЄЕС, ЕАСТ, СССР та країнах РЕВ, Тайвані, Кореї, Японії, Швейцарії, Швеції, СРСР, Канаді, Австралії. Новими лідируючими секторами можна вважати біотехнологію, космічну техніку, тонку хімію. Ключовим фактором виступають мікроелектронні компоненти. 

Майбутні технологічні уклади матимуть наступну характеристику:

  •  Шостий технологічний уклад – (2012-2090 рр.): нано- та біотехнології, генна інженерія та молекулярна біологія, системи штучного інтелекту, біо- та фотоінформатика, технологія "холодного термоядерного синтезу", проектування живого, використання відновлюваних джерел енергії, нове природокористування, роботехніка, високі гуманітарні технології, прогностика, глобальні інформаційні технології, CALS-технології, інтегровані високошвидкісні транспортні системи, фотоніка, оптоелектроніка. Ключовий фактор: нанотехнології.
  •  Сьомий технологічний уклад – (2090-2130 рр.): задіяння у промислове виробництво людської свідомості; псі-технології, біоенергетика, технології, повязані з мораллю та відповідальністю; поява категорій «гіперінтелект», «гіперінформація» та «гіперзнання».

Сергій Єрохін, доктор економічних наук, професор, ректор Національної академії управління

Технологічні уклади, динаміка цивілізаційних структур та економічна перспектива України // http://www.soskin.info/ea/2006/1-2/20060102.html

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ТЕОРІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА РОЗВИТКУ

Інституціональну теорію розвитку національної економіки слід розглядати як сукупність учень, які синтезують роль соціальних, правових, організаційних, політичних, етичних, ментальних, економічних інститутів у процесі їхнього функціонування. У деяких дослідженнях, проведених недавно, економісти намагались відстежити, як впливають на економічне зростання політичні та інші інституціональні чинники, як воно пов’язане з показниками, що вимірюють ступені політичної громадянської та економічної свободи. Політично відкриті суспільства виявилися більш ефективним, з найвищими темпами зростаннями.

Перші інституціональні теорії виникли у 20-30-ті роки XX ст. У рамках інституціональної теорії доцільно виокремити:

  •  теорії соціально-психологічного інституціоналізму Торстейна Веблена (1857-1929)
  •  соціально-правового інституціоналізму Джона Коммонса (1862-1945)
  •  кон’юнктурної концепції Уеслі Мітчелла (1874—1948).

Основною перешкодою економічного розвитку інституціональною теорією визнається неефективність інституціональної структури економічної системи.

Держава може сприяти економічному зростанню за допомогою ряду заходів, таких як захист прав власності, підтримка стабільної політичної обстановки і політика вільної торгівлі. Враховуючи важливість заощаджень для економічного зростання, уряд міг би збільшити величину національних заощаджень шляхом збільшення державних заощаджень, або принаймні шляхом скорочення дефіциту державного бюджету. Уряд також може сприяти зростанню економіки, збільшуючи свої власні інвестиції, особливо в інфраструктуру.

Інституціоналісти заперечують необхідність прямого державного втручання в економіку, оскільки воно, на їхню думку, ґрунтується на неглибокому розумінні економічних процесів і спричинює зміни, які не завжди є позитивними для економіки. Прихильники інституціональної теорії розвитку пропонують створення сприятливих інституціональних умов для розвитку системи й умов, що сприяють розкриттю потенціалу та можливостей розвитку особистості. У новій теорії зростання, розробленій Р.Лукасом, зростання продуктивності тісно пов’язано з інвестиціями в людський капітал, які підвищують продуктивність праці не тільки даного індивіда, але й інших людей (позитивний зовнішній ефект).

2. Теорії економічного розвитку країн, що розвиваються

Розглянуті вище теорії та моделі економічного зростання та розвитку розраховані на розвинуті країни і зовсім не придатні до використання у країнах, що розвиваються. Це зумовлено тим, що для слаборозвинутих країн прискорення темпів економічного зростання та розвитку пов’язане не з визначенням оптимальної комбінації ресурсів і збалансування темпів їх приросту, а з докорінною перебудовою основ національної економічної системи.

Однією з найбільш відомих моделей економічного розвитку, в якій акцентується увага на механізмі перетворення малорозвиненої аграрної країни в економічно розвинену з галузевою структурою та високим рівнем урбанізації, є двосекторна модель Льюїса.

Артур Льюїс – Нобелівський лауреат. Згідно з моделлю Льюїса, яку він вперше виклав у доповіді «Економічний розвиток у країнах з низьким доходом» (1951), каталізатором зростання є швидкий розвиток промисловості. При цьому загальне зростання досягається в результаті взаємодії двох секторів. Економічне зростання Льюїс розглядав як процес вкладень в економічний і соціальний розвиток.

Основою економічного зростання в моделі Льюїса – резерв робочої сили. Згідно з моделлю будь-яка економічна система складається з двох секторів:

  1.  Традиційний (сільськогосподарський) сектор з натуральним сільським господарством і нульовим рівнем продуктивності праці. Припущення:
  •  існування надлишку робочої сили у традиційному секторі;
  •  рівність в оплаті праці, оскільки рівень зарплати у традиційному секторі визначається за середнім, а не граничним продуктом.
  1.  Сучасний (промисловий) сектор — конкурентоспроможний і капіталізований сектор з міською промисловістю та міграцією робочої сили з традиційного сектору.

Домінування одного з них над іншим визначає характер і темпи економічного розвитку.

Основна увага у моделі Льюїса приділяється міграції робочої сили з села до міста та зростанню виробництва у промисловому секторі.

Завдання моделі: перерозподілити частину трудових ресурсів з сільського господарства у промисловість і тим самим отримати прискорення темпів економічного зростання.

Проблема забезпечення промислового сектору достатнім обсягом капіталу вирішується через реінвестування прибутків підприємців з високорозвинутих країн. Міграція та підтримання високого рівня зайнятості — утриманням рівня зарплати на більш високому рівні порівняно з традиційним сектором.

За певного обсягу капіталу підприємці з промислового сектору будуть наймати робітників, допоки граничний продукт робітника зрівняється з рівнем заробітної плати. Оскільки весь прибуток реінвестується, то обсяг капіталу збільшуватиметься і підприємці будуть продовжувати наймати нових робітників із традиційного сектору. Зростаючі прибутки в подальшому створюють  динамічний ефект та економічне зростання. У цьому й полягає механізм економічного зростання моделі Льюїса.

Економічне зростання:

  •  в промисловості: екстенсивний тип
  •  в сільському господарстві: інтенсивний тип.

Цей механізм діятиме доки вся надлишкова робоча сила з традиційного сектору перейде до промислового. Вилучення нової робочої сили з сільськогосподарського сектору супроводжуватиметься зниженням виробництва продовольства — зниження чисельності працівників на одиницю землі приведе до збільшення величини граничного продукту праці. Крива попиту на працю буде мати додатній кут нахилу внаслідок підвищення рівня зарплат, що свідчитиме про завершення структурної перебудови економіки.

Проведені у подальшому емпіричні дослідження в цілому підтвердили реалістичність основних положень та процесів, описаних у моделі Льюїса. Серед них:

  •  перенесення центру економічної активності з традиційного до сучасного сектору;
  •  накопичення фізичного та людського капіталів;
  •  зрушення споживчого попиту від вузького набору товарів першої необхідності до різноманітних товарів і послуг;
  •  зростання частки міського населення;
  •  зниження темпів приросту населення.

Разом із тим, модель Льюїса має певні недоліки.

По-перше, за умов реінвестування прибутків у працезаощадні технології міграція населення з традиційного сектору спричинить до безробіття у місті.

По-друге, сучасні теоретики розвитку зазначають, що наявність надлишкової робочої сили є емпірично більш вірогідною у промисловому секторі, ніж у традиційному.

По-третє, нереалістичність припущення про конкурентність механізму ринку праці, який забезпечить постійний рівень реальної зарплати у промисловому секторі до моменту вичерпання надлишків робочої сили.

ТЕОРІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

В 70-х роках ХХ ст. серед країн, що розвиваються, стала популярною теорія зовнішньої залежності. Теорія зовнішньої залежності розглядає ці країни як суспільства, що скуті інституційними, політичними та економічними обмеженнями (як зовнішніми , так і внутрішніми), і зв’язані з багатими країнами відносинами залежності та панування.

У цій теорії існує три основні напрями:

  •  неоколоніальна модель залежності,
  •  хибна парадигма розвитку
  •  теорія дуального розвитку.

Перший напрямок - неоколоніальна модель залежності - є побічним продуктом теорії марксизму. Неоколоніальна модель розвитку пов’язує нерозвиненість країн з історично існуючою нерівністю у правах бідних і багатих країн. Розвинуті країни, як правило, експлуатують малорозвинені країни або країни, що розвиваються, підпорядковуючи політику їхнього економічного розвитку своїм інтересам. Усередині малорозвинених країн існують так звані компрадорські групи, інтереси яких збігаються з інтересами розвинутих країн, що призводить до гальмування реформ, спрямованих на підвищення темпів економічного розвитку бідних країн.

 Відповідно до даної теорії, революційна боротьба або, як мінімум, докорінна перебудова світової капіталістичної системи є єдиним засобом звільнення країн третього світу від прямого і непрямого контролю багатих країн і місцевих гнобителів.

Другий, але менш радикальний напрямок підходу теорії зовнішньої залежності, - хибна парадигма розвитку. Вона пояснює відсталість країн третього світу помилковими порадами не знайомих з місцевою специфікою консультантів з розвинених країн, які працюють в різних організаціях міжнародної
двосторонньої або багатосторонньої допомоги розвитку. Неефективність таких моделей зумовлена тим, що при їх побудові не враховуються специфічні інституціональні чинники, притаманні країні: традиційні структури, нерівномірний розподіл ресурсів, існування елітних груп. Іншими словами, хибна парадигма розвитку вказує на неможливість механічного перенесення інституціональних структур, які сприяють економічному розвитку, з одних систем в інші.

Політика, що ґрунтується на провідних економічних теоріях, перетворюється в інтереси еліт і не зачіпає основ економічної системи й інтересів більшості населення. Національна інтелігенція, що здобула вищу освіту в західних вузах, будучи в змозі пропонувати дієві заходи економічної політики, виступає за реалізацію західних рекомендацій і прийняття допомоги. Таким чином утворюється певне зачароване коло, розірвати яке можна лише радикальними інституціональними перетвореннями в економічній системі.

Теорія дуального розвитку ґрунтується на положенні про
ієрархічність будови економічної системи. Між елементами системи існують відносини залежності, взаємозалежності та певної підпорядкованості.

Поняття дуальних товариств - бідних і багатих націй у світовому масштабі, а також нечисленної групи багатих серед більшості бідних всередині країн, що розвиваються міститься в неявному вигляді в моделі структурних перетворень і в явному - в теорії залежності.

Дуалізм, як поняття, широко використовується в теорії розвитку і означає відтворення й поглиблення розриву між багатими і бідними на всіх рівнях. Основу теорії дуального розвитку складають чотири положення:

1. Наявність специфічних умов для появи «вищих» і «підлеглих» рівнів у рамках однієї системи. Прикладами дуалізму є сусідство сучасного і традиційного секторів в моделі Льюїса, наявність в рамках єдиного суспільства багатою високоосвіченої еліти і маси неписьменного бідного населення, а також співіснування у світовій економіці потужних і багатих промислових націй поряд зі слабкими та бідними аграрними країнами.

2. Постійне відтворення дуальних структур: контрасти між багатством і злиднями не зникають з часом і нерівність вищих і підлеглих елементів системи зберігається. Про це свідчить зростаюча нерівність доходів між країнами.

3. Розрив між вищими і нижчими елементами системи не тільки не зменшується, а зростає: з кожним роком збільшується відставання країн, що розвиваються в продуктивності праці.

4. Відсутність сприяння: вищі елементи практично нічим не сприяють розвитку нижчих. В реальності вони можуть навіть штовхати їх вниз, викликаючи «розвиток слаборозвиненості».

Одним з головних недоліків теорії дуального розвитку є її пасивно-споглядацький характер, вона радше фіксує існуюче становище, ніж пропонує шляхи і механізми вирішення складних проблем економічного зростання і розвитку.

Незважаючи на всі ідеологічні розбіжності, прихильники підходів неоколоніальної залежності, помилкової парадигми розвитку та дуального розвитку відкидають виняткову роль, яку традиційна економічна теорія відводить показнику економічного зростання ВВП.

  1.  Концепція сталого розвитку

Ідеї сталого розвитку були офіційно проголошені на Міжнародній конференції з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро (Самміт Землі) United Nations Conference on Environment and Development (Earth Summit), Rio de Janeiro у 1992 р.

Ця конференція розглядала оточуюче середовище і соціально-економічний розвиток як взаємопов'язані і взаємозалежні області. У головному документі, прийнятому на цій конференції, «Порядку денному на ХХІ століття» (Agenda 21), що розглядався в якості програми всесвітнього співробітництва, сталий розвиток пов'язується з гармонічним досягненням наступних цілей:

  •  високої якості навколишнього середовища і здорової економіки для всіх народів світу,
  •  задоволенні потреб людей і збереженні сталого розвитку протягом тривалого періоду.

Під сталим розвитком розуміють модель бажаного розвитку суспільства, що базується на оптимізації всіх видів діяльності людства та умов природного середовища. Сталий розвиток має три виміри - економічне зростання, соціальний прогрес та охорону навколишнього середовища.

Економічний вимір сталого розвитку передбачає:

  •  зростання добробуту членів суспільства;
  •  ліквідацію бідності шляхом ефективного використання ресурсів;
  •  збалансоване зростання країн з різними рівнями розвитку.

Соціальний вимір передбачає забезпечення в кожній країні:

  •  людських прав та свобод;
  •  плюралізму, демократії, побудови громадянського суспільства;
  •  створення можливостей та доступу до основних освітніх, медичних, культурних послуг тощо.

Екологічний вимір передбачає:

  •  захист навколишнього природного середовища, екосистеми;
  •  збереження флори та фауни;
  •  раціональне використання всіх мінеральних, біологічних, екологічних та інших видів ресурсів.

Ідея сталого розвитку виникла з метою подолання труднощів, які почалися в 70-80-х років XX ст. поряд із нарощуванням матеріального виробництва, а саме:

обмеженістю природних ресурсів;

несприятливою демографічною ситуацією;

катастрофічно швидким руйнуванням природного довкілля;

зростаючою загрозою здоров'ю та життю самої людини.

Філософія сталого розвитку полягає в поступовому нарощуванні національних потенціалів країн світу для підвищення якості життя у всіх сферах життєдіяльності населення без нанесення шкоди природі і прийдешнім поколінням.

Концепція сталого розвитку:

  •  характеризується комплексністю та інтегрованістю основних елементів - економіки, суспільства і природи
  •  базується на правах людини та народів щодо отримання рівності прав на розвиток. Ця ідея була підтримана Генеральною Асамблеєю ООН в 1979 році.
  •  передбачає задоволення поточних потреб нинішнього покоління без посягань на потреби та можливості майбутніх поколінь.

Приклади впровадження концепції:

  •  Будівництво доріг, будівель має супроводжуватися відповідним зростанням зелених насаджень — щоб не погіршувати стан довкілля.
  •  Зростання виробництва зерна не повинно супроводжуватися виснаженням чи іншим погіршенням якості ґрунту.
  •  Видобування корисних копалин (наприклад металевих руд, вугілля) має супроводжуватися створенням підприємств, що не залежать від цього видобутку. Таким чином, щоб після вичерпання майбутні покоління (а часто й поточні) не мали економічних проблем.
  •  У приватному сенсі — заробітна плата повинна компенсувати витрати на відновлення здоров'я, погіршене через виконувану роботу.
  •  Медичні препарати та хірургічні операції повинні не лише вирішувати поточну проблему, але й не призвести до погіршення стану здоров'я пацієнта у майбутньому, часто це включає і здоров'я наступних поколінь.
  •  Навчання та використання праці жінок не повинне приводити до відмови від виконання основного обов'язку — народження дітей. Фактично найбільша шкода, яка може бути завдана майбутнім поколінням — це пряме їх знищення.

Основним індикатором сталого розвитку є індекс людського розвитку (ІЛР), який використовується ООН для об'єктивного порівняння розвитку всіх країн і висновків щодо фінансової і будь-якої іншої допомоги. Цей інтегральний показник об'єднує три компоненти: довголіття, освіту і рівень життя.

Довголіття вимірюється очікуваною тривалістю життя; освіта вимірюється комбінацією письменності дорослих і середньою кількістю років освіти; рівень життя вимірюється реальним ВВП на душу населення з урахуванням місцевої вартості життя.

Вважається, що країни з ІЛР нижче 0,5 мають низький рівень людського розвитку; країни з ІЛР в діапазоні 0,5-0,8 мають середній рівень, а країни з ІЛР більше 0,8 мають високий рівень розвитку.

Індекси сталого розвитку можна використовувати при проведенні державної політики в економічній, соціальній та екологічних сферах, формуванні бюджетів та планів розвитку.

Питання для обговорення та самоконтролю:

  1.  Охарактеризуйте основні теорії економічного зростання.
  2.  Назвіть джерела економічного зростання.
  3.  Охарактеризуйте теорії економічного зростання країн, що розвиваються.
  4.  В чому полягає сутність сталого розвитку країни?
  5.  Які індикатори сталого розвитку?
  6.  У чому полягає різниця традиційного економічного розвитку та сталого розвитку?

12


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

52716. СНІД – СТРАШНИЙ СУПУТНИК ЛЮДСТВА 76.5 KB
  Мета: формувати в учнів інтерес до існування глобальних проблем людства; формувати навички здорового способу життя; розвивати зацікавленість до творчо-пошукової роботи; виховувати почуття небайдужості, добра та співчуття.
52717. ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ЗАСОБАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 48.5 KB
  Цілі та завдання технології: Формування пізнавального інтересу в учнів та розуміння мети вивчення даної теми; Розвиток внутрішньої мотивації до цілеспрямованого навчання; Підтримування пізнавальної активності учнів; Спонукання учнів до порівняння отриманої інформації з особистим досвідом і на її грунті формування аналітичного судження; Розвиток критичного способу мислення. ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ Наприкінці ХХ століття інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської...
52718. Обійняти безмежне. Презентація як метод навчання 85.5 KB
  А хто може зразу не замислюючись пояснити що ж це таке Де можна застосувати презентацію Чи можна самому навчитися створювати презентації Чи взагалі це так необхідно А може простіше працювати як раніше не застосовуючи новітніх технологій і комп’ютерної техніки Для того щоб розібратись в усіх цих питаннях щоб з’ясувати всі можливі переваги і недоліки використання презентацій в роботі і написана ця робота. Презентація спосіб представлення інформації – інформаційний або рекламний інструмент що дозволяє повідомити необхідну...
52720. Робота з обдарованими учнями в умовах спеціалізованого навчального закладу в контексті Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року 164.5 KB
  Безперечно передбачає вона і вивченні потреб та забезпечення розвитку обдарованих дітей розроблення індивідуальних методик організації їх навчання та соціалізації проектування особистіснорозвивального середовища обдарованих дітей і молоді. Критерії обдарованості Обдарованими можна вважати дітей якщо вони: 1.Юркевич Обдарованими ми вважаємо наших дітей і підлітків рівень інтелекта яких і мотивація що склалася дозволяє їм досягти в майбутньому високих професійних і творчих досягнень.Шадриков Обдарованість завжди...
52721. Dora, the Explorer 241 KB
  Dora is an adventurous1 who lives inside a computer. Determined, positive, helpful2 and caring, Dora is always ready for adventure. She's filled with a sense of wonder, as she explores her world with her faithful3 Backpack, Map and her best friend Boots.
52722. Сценарій новорічного свята «Зоряна доріжка» 47.5 KB
  Сценарій новорічного свята Зоряна доріжка для учнів початкових класів Ведмедик Мудрійко Зайчик Косько Рисеня Русько Білочка Їжачок Тітонька Сова Вірус 1 Вірус 2 Дракон Змія Снігуронька Святий Миколай Лісова галявина перед головною ялинкою. Їжачок: І взяти її штурмом Білочка: Можна зліпити сніговика Зайчик: А коли замерзне ставок то можна кататися на ковзанах Мудрійко: А головне це Новий рік Рисеня: Це подарунки ялинка хороводи та різні розваги Білочка: А ви вже написали листа Святому...
52724. До майстерності – через передовий досвід 69 KB
  Авторська школа О. Як це починалось Знайомтесь Авторська школа О. Сахнівська школа славилась Літописом надзвичайних справ а саме: майстрували повітряну кулю; майстрували дво чи триступінчасті ракети які запускали зі шкільного Байконуру; створили €œрозумні двері з кодовим замком для контрольних робіт; створили обчислювальні машини Ромашка і Ромашка 2 €; створили Музей бойової слави; будівництво Палацу здоров’я; спорудження Криниці совісті; випуск шкільної газети €œДівочі гори та інші. І ще...