36662

Облік товарно-матеріальних запасів. Система обліку та методи оцінки товарно-матеріальних запасів

Лекция

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Товарно-матеріальними запасами вважаються: товари, які були куплені підприємством і зберігаються на складі для наступної реалізації: готова продукція, напівфабрикати та незавершене виробництво: різні матеріали, що зберігаються на складі і призначені для переробки в процесі виробництва або для забезпечення виробничого процесу.

Украинкский

2016-09-14

97 KB

5 чел.

PAGE  7

ТЕМА№ 5. ОБЛІК ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ

План

  1.  Система обліку товарно-матеріальних запасів.
  2.  Методи оцінки товарно-матеріальних запасів.
  3.  Оцінка і відображення товарно-матеріальних запасів у фінансовій звітності (в балансі).

  1.  СИСТЕМА ОБЛІКУ ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ

Питання змісту, оцінки, подання в балансі та розкриття облікової політики щодо запасів регулюються Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку №2 “Запаси”.

Товарно-матеріальними запасами вважаються: товари, які були куплені підприємством і зберігаються на складі для наступної реалізації: готова продукція, напівфабрикати та незавершене виробництво: різні матеріали, що зберігаються на складі і призначені для переробки в процесі виробництва або для забезпечення виробничого процесу.

У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовуються дві системи (методи) обліку складських запасів:

  1.  Система постійного обліку запасів.
  2.  Система періодичного обліку запасів.

При системі постійного обліку запасів облік руху матеріалів, товарів та інших запасів ведеться безпосередньо на рахунку “Складські запаси” за їх видами – впродовж звітного періоду.

Рахунок “Складські запаси” є синтетичним  рахунком  або рахунком першого порядку. В плані рахунків бухгалтерського обліку Франції, наприклад, передбачено до нього такі рахунки другого порядку: “Сировина”, “Інші матеріали”, “Незавершене виробництво по послугах”, “Продукція”, “Товари”. Кожний з них має ще рахунки третього порядку.

Надходження запасів від постачальника відображається на рахунках записом:

Д-т рах. “Складські запаси” (за їх видами)

К-т рах. “Розрахунки з постачальниками” (або: “Рахунки до сплати”).

Відпуск запасів на виробництво чи реалізацію:

Д-т рах. “Незавершене виробництво”

Д-т рах. “Накладні загальновиробничі витрати”

Д-т рах. “Собівартість реалізованих товарів”

Кт-рах. “Складські запаси” (за їх видами)

На кожну звітну дату залишки складських запасів визначаються на рахунках складських запасів.

Системним порядком, тобто виходячи з інформації рахунків, визначається і сума витрачених матеріалів (запасів).

При цьому методі на карточках ведеться аналітичний облік руху матеріалів (запасів) впродовж звітного періоду. Одна карточка відкривається на кожний вид матеріалів.

Цей метод забезпечує ширшу інформацію про наявність та рух матеріальних цінностей за кількістю і вартістю – для управління.

Залишок по рахунку “Складські записи” йде в баланс, а витрати місяця з рахунку “Собівартість реалізованих товарів” – у звіт про прибутки.

При системі періодичного обліку детальний облік матеріальних запасів впродовж звітного періоду на рахунку “Складські запаси” не ведеться. На ньому відображається тільки початковий залишок (на початок звітного періоду), який був визначений наприкінці минулого звітного періоду шляхом інвентаризації.

Надходження складських запасів відображається на рахунку “Витрати на купівлю”, який з рахунком елементів витрат.

Наприклад, за звітній період зроблено закупівель товарів на суму        45600 дол.:

Д-т рах. “Витрати на закупівлю (товарів)”                         45600

К-т рах. “Рахунок до сплати (або постачальники)”     45600

Завдання полягає в тому, щоб визначити на кінець звітного періоду залишок невикористаних матеріалів (чи товарів) на складі і вартість використаних (списаних) запасів.

Для цього наприкінці звітного періоду (місяця, кварталу чи року) проводять інвентаризацію запасів на складі і оцінюють залишок прийнятим методом.

У нашому прикладі залишок товарів на складі на кінець звітного періоду становить 18000 дол., а початковий залишок – 11400 дол.

Сума витрачених товарів (запасів) визначається за формулою:

Витрачені запаси (товари) = Залишок на початок періоду + Закупівлі  (витрати на закупівлі) – Залишок запасів на кінець періоду.

У нашому прикладі:

Собівартість витрачених товарів = $11400 + $45600 - $18000 = $39000

В системні рахунків бухгалтерського обліку (США) результати інвентаризації залишків складських запасів відображаються так:

1) Списується залишок складських запасів (за їх видами – товари, матеріали тощо) на початок звітного періоду – 11400 дол.:

Д-т рах. “Фінансові результати звітного періоду”   11400

К-т рах. “Складські запаси”      11400

Цією проводкою початковий залишок запасів віднесено на витрати підприємства (безпосередньо на рахунок “Фінансові результати”).

2) Відображається залишок запасів (за їх видами) на кінець звітного періоду. Залишок, виявлений в результаті інвентаризації:

Д-т рах. “Складські запаси (за видами)”    18000

К-т рах. “Фінансові результати звітного періоду”   18000

Цим запасом сума матеріальних витрат звітного періоду зменшується на величину невикористаних запасів.

За умови автоматизації обліку більше поширення має система постійного обліку запасів (США). У західноєвропейських країнах у фінансовому обліку частіше застосовується система періодичного обліку запасів. Система постійного обліку ведеться в управлінському обліку.

Дещо інакше відображаються залишки запасів на складі наприкінці звітного періоду у західноєвропейських країнах. В плані рахунків введено рахунки “Зміна залишкових запасів” – для матеріалів і товарів, а також для готової продукції та незавершеного виробництва. Перший рахунок розміщується в класі рахунків витрат за елементами, а другий – у класі рахунків доходів за їх видами.

Наприкінці звітного періоду залишки запасів відображаються так:

1) Списується початковий залишок запасів:

Д-т рах.  “Зміна залишків запасів (товарів)”   11400

К-т рах. “Складські запаси (товари)”     11400

2) Відображається кінцевий залишок товарів, виявлений наприкінці звітного періоду в результаті інвентаризації:

Д-т рах.  “Складські запаси”      18000

К-т рах. “ Зміна залишків запасів (товарів)”   18000

Сальдо рахунку “Зміна залишків запасів” переноситься на рахунок “Фінансові результати звітного періоду”.

В нашому прикладі сальдо кредитове ($18000 - $11400 = $6600):

Д-т рах.  “Зміна залишків запасів (товарів)”   6600

К-т рах. “Фінансові результати звітного періоду”   6600

Сальдо дебетове:

Д-т рах. “Фінансові результати звітного періоду”

К-т рах.  “Зміна залишків запасів (товарів)”

У звіті про прибутки змін залишків матеріалів і товарів показується серед елементів витрат зі знаком + (дебетове сальдо) або – (кредитове сальдо).

2. МЕТОДИ ОЦІНКИ ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (стандарт №2), в країнах ринкової економіки застосовують декілька методів оцінки запасів. Важливішими з них є:

  1.  Перше надходження – перший видаток (ФІФО).
  2.  Середньозважена собівартість.
  3.  Останнє надходження – перший видаток (ЛІФО).
  4.  Ідентифікована собівартість конкурентної партії.
  5.  Наступне надходження – перший видаток (НІФО).

Метод ФІФО припускає, що матеріали, які придбані першими, першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень.

За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів.

Метод ЛІФО припускає, що матеріали (запаси), які придбані останніми, першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто оцінюються за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень.

Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання по конкретних партіях. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюються за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів чи товарів, що використовуються на підприємстві.

При системі періодичного обліку запасів фактично собівартість витрачених чи реалізованих матеріалів (товарів) визначається загалом за звітний період на підставі інвентаризації та оцінки залишку на кінець періоду, а також інформації про надходження матеріалів (товарів) за період і їх залишку на початку періоду. При системі постійного обліку запасів вартість визначається по кожній партії відпущених зі складу матеріалів (товарів).

Приклад. Вихід даних про рух товару “Люкс” за місяць.

Дата

Кількість одиниць

Ціна за одиницю, дол.

01.11

Залишок на початок місяця

10

10

15.11

Придбано

12

11

20.11

Продано

8

20

24.11

Придбано

15

12

28.11

Продано

10

20

1. Система періодичного обліку запасів

Залишок товару “Люкс” на кінець місяця за даними інвентаризації = 19 одиниць.

Метод ФІФО

Залишок товару, в тому числі:

4 од. × $11 = $44;

15 од. × $12= $180;

Разом             $224

Собівартість реалізованих товарів:

$100 + $132 + $180 - $224 = $188.

Метод ЛІФО

Залишок на кінець місяця:

9 од. × $11 = $99;

10 од. × $10= $100;

Разом             $119

Собівартість реалізованих товарів:

($100 + $132 + $180) - $199 = $213.

Метод середньозваженої оцінки

Залишок на кінець місяця.

Середньозважена ціна = ($100 + $132 + $180) : (10 + 12 +15) =

= $412:37 = $11,135;

19 од. × $11,135 = $212

собівартість реалізованих товарів = $412 - $212 = $200.

Таблиця 5.1

Вплив на прибуток різних методів оцінки запасів

(Система періодичного обліку запасів), дол.

Показник

Ідентифікована собівартість

FIFO

LIFO

Середньозважена ціна, дол.

  1.  

Продажі (18 одиниць)

360

360

360

360

  1.  

Залишок на початок місяця

100

100

100

100

  1.  

Придбано

312

312

312

312

  1.  

Залишок на кінець місяця

210

224

199

212

  1.  

Собівартість реалізованих товарів

202

188

213

200

  1.  

Валовий прибуток

158

172

147

160

  1.  

Операційні витрати

120

120

120

120

  1.  

Прибуток до оподаткування

38

52

27

40

  1.  

Податок на прибуток (30%)

11

16

8

12

  1.  

Чистий прибуток

27

36

19

28

2. Система постійного обліку запасів

Метод середньозваженої оцінки

20.11

(10 × $10) + (12 × $11) : 22 = $232 : 22 = $10,5.

Видаток: 8 одиниць × 10,5 = $84.

28.11

(14 × $10,5) + (15 × $12) : 29 = $327 : 29 = $11,3.

Видаток: 10 одиниць × 11,3 = $113.

Залишок на кінець місяця: $232 - $84 + $180 - $113 = $215.

Метод ФІФО

Видаток

20.11.  8 одиниць × 10 = $80;

28.11.   2 одиниці × $10 = $20;

-//-  8 одиниць × $11 = $88;

  Разом:  $188.

Залишок на кінець місяця:

10 +27 – 18 = 19 одиниць.

в тому числі:

4 одиниці × $11 = $44;

15 одиниць × $12 = $180;

Разом:   $224.

Метод ЛІФО

Видаток

20.11.  8 одиниць × $11 = $88;

28.11.   10 одиниці × $12 = $120;

  Разом:  $208.

Залишок на кінець місяця – 19 одиниць:

5 одиниць × $12 = $60;

4 одиниці × $11 = $44;

10 одиниць × $10 = $100.

Разом:   $204.

Як висновок, зазначимо, що різні методи оцінки дають різні результати щодо собівартості списаних на виробництво чи на реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. Звідси – методи оцінки суттєво впливають на витрати і на фінансові результати діяльності підприємства. Ясно, що держава повинна регулювати це питання.

Фірми самостійно обирають для себе методи оцінки товарно-матеріальних запасів. вибір залежить насамперед від ринкової кон’юнктури. Якщо визналась тенденція до зростання цін на товари чи на матеріали, то фірми надають переваги методові ЛІФО. В період значних інфляцій процесів держава може на певний час заборонити застосування цього методу оцінки. І, навпаки, якщо є тенденція до зниження цін, то підприємства надають перевагу методові ФІФО. Найменш ризикованим є метод середньозваженої собівартості.

Разом з тим підприємства повинні дотримуватись загальноприйнятого принципу обліку – постійності облікової політики. Це стосується і застосування методів оцінки запасів. Прийняті методи оцінки запасів не повинні змінюватись впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна мати обґрунтування. Про це обов’язково зазначається в додатках чи пояснювальній записці до річної фінансової звітності.

3. ОЦІНКА І ВІДОБРАЖЕННЯ ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ В БАЛАНСІ

Згідно із загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображаються в балансі за собівартістю або за ринковими цінами на момент складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість.

Цей принцип зветься “Принципом меншої вартості”. Отже, в балансі складські запаси відображаються за меншою (нижчою) з цих двох оцінок.

Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів, тоді підприємство повинно відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення.

Під ринковою ціною розуміють ціну заміщення, тобто ціну, за якою підприємство змогло б купити ті самі матеріали (товари) у тих самих постачальників. При цьому, при переоцінці запасів приймається чиста вартість реалізації, тобто ринкова ціна за мінусом очікуваних витрат на реалізацію.

Зниження ринкових цін може відбуватися з двох причин:

  1.  Пряме зниження цін на аналогічні товари на ринку.
  2.  Зниження ціни реалізації через фізичне псування, пошкодження, застарілість товарів.

В останньому випадку ринкова ціна – це ціна можливої реалізації пошкоджених або застарілих товарів. Вона може бути нижчою за собівартість.

Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки:

  1.  Метод оцінки по видах (номенклатурних номерах) запасів        (позиційний метод).

При цьому методі по кожній позиції (найменуванню) товарів визначається собівартість і ринкова вартість, і приймається менша з них.

  1.  Метод оцінки по основних товарних групах (категоріях) запасів.

Оцінка проводиться по групах (категоріях) товарів, порівнюється по категоріях собівартість та ринкова вартість і береться до обліку менша з них.

  1.  Метод оцінки за сукупністю товарних запасів на складі.

Усі товарні запаси оцінюються за собівартістю та за ринковими цінами і до обліку береться менша з них.

Найдоцільнішим і найточнішим є перший метод оцінки – позиційний.

Третій метод не може застосовуватись для розрахунків з бюджетом по податку на прибутки (не  дозволяється).

Виходячи з позиційного методу оцінки, має місце знецінення товарів на суму 9000 дол. ($168000 - $159000). В США, Великобританії та деяких інших країнах знецінення відображається серед збитків підприємства. В нашому прикладі:

31.12.20__ р.

Д-т рах. “Збитки від знецінення запасів”    9000

К-т рах. “Складські запаси”      9000

Дещо інша методика і техніка відображення процесу знецінення складський запасів в західноєвропейських країнах.

На суму знецінення наприкінці року створюється резерв на знецінення запасів за рахунок збільшення витрат:

Д-т рах. “Витрати на створення резервів”                          9000

К-т рах. “Резерв на знецінення запасів”                             9000

Наприкінці наступного року цей резерв анулюється (повністю або частково):

Д-т рах. “Резерв знецінення запасів”

К-т рах. “Доходи від анульованих резервів”

Або донароховується:

Д-т рах. “Витрати на створення резервів”

К-т рах. “Резерв на знецінення запасів”.

У західноєвропейських країнах складські запаси відображаються в балансі таким чином:

Актив

Номінальна (фактична) вартість

Амортизація і резерв

Реальна (чиста) вартість

Складські запаси (за видами)

168000

(9000)

159000

У валюту балансу зараховуються складські запаси в сумі 159000 дол. Можлива й інша форма подання знецінення запасів у балансі.


КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ (ГЛОСАРІЙ)

Знецінення запасів – різниця між чистою вартістю реалізації фактичною собівартістю залишку запасів на складі.

Метод ідентифікації – метод оцінки, за яким відпущені на виробництво чи на реалізацію матеріали (товари) оцінюються за цінами конкретних партій запасів, що надійшли на підприємство.

Метод ФІФО – метод оцінки запасів, який припускає, що матеріали (товари), які перші надійшли, першими списуватимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто за цінами перших надходжень.

Метод ЛІФО – метод оцінки запасів, який припускає, що матеріали (товари), придбанні останніми, на виробництво чи на реалізацію віддаватимуться першими і оцінюватимуться за цінами останніх надходжень.

Метод середньозваженої собівартості – метод оцінки запасів, за яким витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами  з урахуванням залишку на початок періоду та надходжень.

Принцип меншої вартості – принцип, за яким товарно-матеріальні запаси оцінюються і відображаються в балансі за меншою вартістю з 132-х за собівартістю або за чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації – вартість запасів за ринковими цінами на дату складання балансу за мінусом витрат на реалізацію.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

32001. Влияние субкультур на социализацию молодёжи в современной России 225 KB
  Теоретические аспекты социализации. Классификация форм социализации . Проблемы социализации молодежи в современном Российском обществе 3. Ведь кризисные ситуации в различных сферах жизни и в обществе в целом всегда обостряют проблему социализации молодежи и активизируют ее изучение поскольку ставят под угрозу воспроизводство как существующих общественных структур так и отдельно взятых индивидов и личностей.
32002. ОФОРМЛЕНИЕ И ЗАЩИТА ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТА Методические указания к дипломному проектированию и преддипломной практике 419.5 KB
  Отредактировано в соответствии с новым стандартом ГОСТ. Описаны методика работы над дипломным проектом дипломной работой этапы прохождения проектов и соответствующий перечень необходимых документов даются методические рекомендации по использованию ГОСТов при оформлении проектов. Если вы хотите чтобы вас поняли ваши мысли должны быть изложены в общепринятой форме то есть соответствовать Государственным Общероссийским Стандартам ГОСТ. Свою форму следует использовать только в том случае если ваша мысль выходит за пределы...
32004. Організація обслуговування в закладі харчування 4.5 MB
  Охорона праці і техніка безпеки при виконанні роботи. В XV XVII століттях внаслідок дальшого поділу суспільної праці успішно розвивалась торгівля поступово розширювався внутрішній ринок виростали торговища і ярмарки посилювались економічні зв'язки між окремими містами і землями. З метою уникнення нещасних випадків працівники повинні вивчати правила експлуатації теплового і механічного обладнання і проходити інструктаж у завідуючого виробництвом. Для доочищення картоплі краще використовувати пристосування за допомогою якого продовження...
32005. Антикризисное управление персоналом организации 422.5 KB
  Человеческий фактор антикризисного управления. Антикризисные характеристики управления персоналом. Система антикризисного управления персоналом. Принципы антикризисного управления персоналом.
32006. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до розробки та оформлення дипломних проектів 285.5 KB
  1 Мета виконання дипломного проекту [3] 2 Постановка задачі і видача технічного завдання [4] 3 Пакет документів що супроводжують дипломну роботу [5] 4 Зміст і обсяг пояснювальної записки [6] 5 Розробка макету видання [7] 6 Вимоги до оформлення дипломних робіт [8] 7 Критерії оцінювання дипломних робіт [9] Список рекомендованої літератури [10] Додаток А Зразок заяви випускника щодо теми та керівника дипломного проекту [10. Перевидання дитячої книги. Перекладене перевидання збірки казок для дітей. Макет щотижневої газети з...
32007. Проект построения ЛВС на основе Fast Ethernet 1.38 MB
  Однако если на уровне настольного ПК волоконнооптический интерфейс только начинает единоборство с проводным то при построении магистральных сетей давно стало фактом безусловное господство оптического волокна. Коммерческие аспекты оптического волокна также говорят в его пользу – оптическое волокно изготавливается из кварца то есть на основе песка запасы которого очень велики. Основные элементы оптического волокна Ядро. Ядро светопередающая часть волокна изготавливаемая либо из стекла либо из пластика.