36975

Дослідження параметрів зворотноосмотичної системи очищення водопровідної води

Лабораторная работа

Химия и фармакология

В даному випадку мембрана проникна для води і непроникна для солі тому вода може проходити через мембрану в обох напрямках а сіль не може. В звязку із тим що зворотний перетік відсутній в частині посудини із чистою водою рівень рідини буде зменшуватись а в частині із сольовим розчином збільшуватись до тих пір доки тиск водяного стовпа надлишок над рівнем рідини в частині з чистою водою зросте настільки що сила його буде стримувати перетік води. Якщо в частині із сольовим розчином створити тиск який перевищує осмотичний то...

Украинкский

2013-09-23

99 KB

0 чел.

Лабораторна робота №3

Дослідження параметрів зворотноосмотичної системи очищення водопровідної води.

  1.  Теоретичні відомості.
    1.  Принцип зворотного осмосу.

Для пояснення явища осмосу уявимо собі посудину, розділену напівпроникною мембраною. Одна частина посудини заповнена сольовим розчином, друга - чистою водою. Термін "напівпроникна" означає, що мембрана проникна для одних речовин і непроникна для других. В даному випадку мембрана проникна для води і непроникна для солі, тому вода може проходити через мембрану в обох напрямках, а сіль не може.

У відповідності із фундаментальним законом природи ця система буде прагнути досягти рівноваги, тобто досягти однакової концентрації солі з обох сторін мембрани. Єдиний можливий шлях встановлення рівноваги в даному випадку - вода повинна перейти із частини посудини з чистою водою в частину із сольовим розчином і розбавити його. В зв’язку із тим, що зворотний перетік відсутній, в частині посудини із чистою водою рівень рідини буде зменшуватись, а в частині із сольовим розчином - збільшуватись до тих пір, доки тиск водяного стовпа (надлишок над рівнем рідини в частині з чистою водою) зросте настільки, що сила його буде стримувати перетік води.

Тиск, при якому наступає ця рівновага, називається осмотичним тиском.

Якщо в частині із сольовим розчином створити тиск, який перевищує осмотичний, то напрямок перетоку води зміниться, а внаслідок того, що мембрана непроникна для солі, в другу частину посудини буде перетікати тільки чиста вода. В цьому полягає принцип зворотного осмосу.

Характер впливу різних факторів на параметри зворотноосмотичних систем.

Зворотноосмотичні системи конструктивно виконуються таким чином, що потік вхідної води проходить паралельно до мембрани.   При   цьому частина потоку проходить крізь мембрану (чиста вода), а солі та різні забруднення концентруються в залишку і змиваються з поверхні мембрани цим же концентрованим потоком, який направляється у відходи.

Головними чинниками, що визначають параметри роботи зворотноосмотичної системи, є тиск, температура, концентрація солей у вхідній воді та ступінь вилучення чистої води із розчину.

Збільшення тиску вхідного потоку призводить до збільшення потоку чистої води, зменшення кількості концентрату і зменшення (до певного граничного рівня) солевмісту продукту - чистої води.

Із збільшенням температури ростуть потоки продукту і концентрату.

Із збільшенням концентрації солей у вхідному потоці зменшується кількість продукту і ступінь вилучення солей із розчину.

Збільшення ступеня вилучення солей із розчину (за допомогою конструктивних або технологічних рішень) призводить до зменшення потоку продукту навіть до нуля, якщо концентрація солей перед мембраною досягне рівня, при якому осмотичний тиск зрівняється із тиском питної води.

Хімічний склад забруднень води.

Загальний солевміст - показник, що характеризує загальну сукупність солевого складу води, що включає головним чином хлориди, сульфати, карбонати, бікарбонати, лужні та лужноземельні метали.

Загальна жорсткість - властивість води, обумовлена наявністю в ній солей лужноземельних металів кальцію та магнію і як показник якості води кількісно визначається концентрацією катіонів кальцію і магнію в 1 л води. Загальна жорсткість води ділиться на кальцієву і магнієву, карбонатну і некарбонатну, тимчасову і постійну жорсткості і обчислюється як сума цих жорсткостей в мг-екв/л.

Залізо - в різних концентраціях присутнє в усіх природних вододжерелах, де кількість його може збільшуватись в результаті надходження промислових стічних вод. В водопровідній воді вміст заліза може збільшуватись через корозію труб. Нормативний показник для питної води - менше 0,3 мг/л.

Активний або вільний хлор надходить у воду підчас хлорування питної води з метою її знезараження. Підвищенний вміст залишкового хлору надає питній воді специфічного неприємного запаху і присмаку.

Хлориди - присутні майже в усіх природніх водах і їх вміст змінюється в дуже широких межах. Великі значення концентрації хлоридів характерні для сильно мінералізованих вод морів і океанів.

Сульфати - як і хлориди, мають широке розповсюдження, причому в підземних водах їх вміст більший, ніж в воді рік та озер, тому що головним джерелом їх появи є гіпс.

Лужність природної води обумовлена наявністю в ній карбонатних і бікарбонатних аніонів і вимірюється мг-екв/л.

Водневий показник характеризує наявність у воді водневих і гідроксильних іонів. Перші виникають при дисоціації кислот, другі - при дисоціації лугів. Концентрації цих іонів в хімічно чистій воді при температурі 23 оС однакові і дорівнюють 10-7 г-іон/л, що характеризує нейтральну реакцію рідини. Водневий показник реакції розчину рН прийнято позначати числом, що дорівнює від'ємному логарифму концентрації водневого іону. В нейтральному середовищі рН = 7, в кислому - рН< 7, в лужному - рН> 7.

В таблиці наведені нормативні значення вмісту окремих   хімічних речовин в питній воді та дистиляті.

Назва складової забруднення 

Норма для питної води

Норма для дистиляту

Загальний солевміст, мг/л 

1000

5 

Загальна жорсткість, мг-екв/л 

7,0 

0.8 

Залізо, мг/л 

0,3 

0,05 

Хлор (вільний), мг/л 

0,35 

- 

Сульфати, мг/л 

500 

0,5 

Хлориди, мг/л 

350 

0,02 

Лужність, мг-екв/л 

6,5 

- 

Водневий показник, рН 

6,0 - 9,0 

5,4 - 6,6 

2. Опис лабораторно-дослідної установки.

На рис.1 наведена електрогідравлічна схема  зворотноосмотичної системи очищення водопровідної води. Вхідна вода подається на передфільтр 1, де відбувається первинна очистка її. Далі вода через соленоїдний клапан 2 поступає в насос 3, що   приводиться в дію електродвигуном 4, звідки з підвищеним тиском   подається на вхід зворотноосмотичної мембрани 5, де розділяється на два потоки: потік чистої води (продукт) і потік із підвищеною концентрацією солей (концентрат). Потік продукту направляється в   бак-накопичувач 6 із гумовим мішком 7 та ніпелем 8, звідки через штуцер 9 чиста вода роздається споживачам. Потік концентрату    зливається через регулюючий клапан 10 в каналізацію. Тиск в лінії концентрату вимірюється манометром 11, а в баку-накопичувачі - манометром 12. Витрата вхідної води вимірюється ротаметром 13, температура і тиск вхідної води - термометром 14 і манометром 15   відповідно. Електричні   параметри   (струм   і   напруга) вимірюються   амперметром 16 і вольтметром 17 відповідно. Клапан 18 призначено для відбору вхідної води для аналізу. Двохпозиційне реле тиску 19   призначено  для   включення   електродвигуна   при   падінні   тиску   в   баку-накопичувачі внаслідок падіння рівня  води в ньому до деякого найменшого значення і виключення електродвигуна при підвищенні   тиску внаслідок підвищення рівня води до деякого найбільшого значення, що таким чином забезпечує   автоматичний   режим   роботи   системи. Соленоїдний клапан 2 призначено для запобігання подачі   води в систему при відключеному електродвигуні.

3. Проведення дослідження.

3.1. Зовнішній огляд установки.

Після вивчення теоретичних відомостей (розд. 1) перед початком лабораторної роботи необхідно оглянути установку з метою порівняння її зовнішнього вигляду із схемою на рис. 1 та визначення місць розміщення елементів схеми на установці.

3.2. Підготовка до проведення дослідження.

Через те, що система знаходиться у стані постійного функціонування (інший можливий її стан - тільки законсервованість), підготовка до проведення дослідження полягає в наступному:

- переконатися,   що   тиск   в   водопровідній   мережі,   звідки   надходить
вхідна вода, знаходиться в межах 2...5 бар;

- підготувати до функціонування блок вимірювання    електричної потужності;

- установку відключити від мережі електроживлення;

      - блок вимірювання електричної потужності включити в   мережу електроживлення;

- установку включити в мережу електроживлення через блок вимірювання електричної потужності.

3.3. Операції при проведенні досліджень.

  1.  Відкрити клапан 18 і зробити відбір вхідної води в кількості
    200 мл;
  2.  Зробити (бажано одночасно) заміри параметрів:

вхідної води:

витрата nрот, поділок (ротаметр 13);

температура tвх, °С (термометр 14);

тиск рвх, бар (манометр 15).
електроживлення:

струм І, А (амперметр 16);

напруга U, В (вольтметр 17).
концентрату:

тиск ркон , бар (манометр 11);

витрата Gкон, л/год (мірна місткість, секундомір).
продукту:

- тиск рпр, бар (манометр 12);
Результати вимірювань занести до таблиці 2.

3) Відкрити клапан   9   і   зробити   відбір .очищеної  води   в   кількості 200 мл.

4. Обчислення результатів вимірювань.

Електрична потужність

N = ІхU, (Вт).

Витрата вхідної води - визначається за графіком витрати рідини для ротаметра

Gвих = f ( nрот ) (л/год)    

де   прот - кількість поділок на шкалі ротаметра.

Витрата продукту (продуктивність системи по чистій воді)

Gnp = Gвих - Gкон  (л/год)    

Степінь вилучення чистої води

K = (Gnp/Gвх)100, (%).

Питома витрата енергії

W = N/Gnp, (Вт.год/л).

Приведена продуктивнысть системи при номінальній температурі

Gпрt= Gпр/k , (л/год),

де k - корегуючий коефіцієнт, визначається за таблицею 1. Продуктивність системи у порівнянні із номінальною

φ= (Gnp t /Gном) 100, %,

де G ном - номінальна (паспортна) продуктивність, дорівнює 39 л/год.

Результати обчислень занести до таблиці 2.

5.  Аналіз відборів води.

5.1. Хімічний аналіз проби вхідної води здійснюється  за  такими показниками:

загальний вміст солей, (Свх);

вміст хлоридів;

вміст сульфатів;

вміст солей жорсткості (Са2+ + Mg2+);

вміст заліза;

вміст активного хлору;

вміст карбонатів і бікарбонатів (лужність);

Визначення загального вмісту солей здійснюється за допомогою прилада TDS-метра.

Вимірювання концентрації інших компонентів здійснюється за допомогою багатофункціонального фотометра.

Приступати до роботи із TDS-метром та фотометром можна лише після ознайомлення із відповідними інструкціями по експлуатації приладів.

5.2. Аналіз продукту (очищеної води) здійснюється лише на загальний вміст солей Спр за допомогою прилада TDS-метра через те, що практично всі домішки (майже 99%), що забруднюють вхідну воду, залишаються в концентраті і визначення їх у продукті за допомогою багатофункціонального фотометра неможливо внаслідок їх зникаючої кількості.

Результати аналізу занести до таблиці 3.

5.3. Розрахувати степінь вилучення солей із вихідної води за формулою:

с = ((свх - спр) /свх)100, %.

ДОДАТОК.

Таблиця 1. Корегуючий коефіцієнт продуктивності системи в залежності від  температури води.

Температура вихідної води   tвх (°С)

Корегуючий коефіцієнт k

4 

0.47 

6 

0.49 

7 

0.52 

8 

0.54 

9 

0.56 

10 

0.58 

11 

0.61 

12 

0.64 

13 

0.66 

14 

0.69 

16 

0.72 

17 

0.75 

18 

0.76 

19 

0.81 

20 

0.84 

21 

0.88 

22 

0.91 

23 

0.94 

24 

1.00 

25 

1.02 

26 

1.05 

28 

1.09 

29 

1.12 

30 

1.16 


Таблиця 2. Результати дослідження параметрів зворотноосмотичної системи очищення водопровідної води.

nрот

поділ.

Gвих

л

tвих

оС

pвих

бар

I

А

U

В

N

Вт

Gкон

л

pкон

бар

Gпр

л

pпр

бар

K

%

W

Вт.г

Gпрt

φ

%

год

год

л

л/год

Таблиця 3. Результати хімічного аналізу проб води.

TDS

мг/л

Хлориди

мг/л

Сульфати

мг/л

Жорстк.

мг-екв/л

Залізо

мг/л

Акт. Хлор

мг/л

Лужність

мг-екв/л

Вхідна вода

Очищена вода

Рис. 1. Електрогідравлічна схема стенду для дослідження

зворотноосмотичної системи очищення водопровідної води. 1 - передфільтр; 2 - соленоїдний клапан; 3 - насос; 4 - електродвигун; 5 -мембрана; 6 - бак-накопичувач; 7 - гумовий мішок; 8 - ніпель; 9 - штуцер виходу очищеної води; 10 - регулюючий клапан; 11 - манометр; 12 - манометр; 13 - ротаметр; 14 - термометр; 15 - манометр; 16 - амперметр; 17 - вольтметр; 18 - клапан для відбору; 19 - реле тиску.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33070. Філософія Нового часу 17.08 KB
  Як і більшість мислителів Нового часу він вважав що завдання філософії створити новий метод наукового пізнання переосмислити завдання науки. Він вказував що правильно знати це знати опосередковано причинами і закликав застосовувати такі нові методи пізнання як індукція дедукція експеримент. Такий метод на думку Бекона мало придатний до пізнання. Усяке пізнання і усякий винахід повинні спиратися на досвід тобто повинні рухатися від вивчення поодиноких фактів до загальних положень.
33071. Рене Декарт 13.65 KB
  У теорії пізнання він розвиває раціоналізм тобто вчення згідно з яким розум думка визнаються найвищою цінністю. Метод наукового пізнання який Декарт розглядає в своїх працях Міркування про метод Правила для керівництва розумом називається аналітичним. Цей метод вимагає ясності і чіткості пізнання розчленування об'єкту на складові частини і вивчення їх руху думки від простого до складного. У теорії пізнання Спіноза розвиває раціоналізм.
33072. Просвітництво 13.8 KB
  Класичним філософом французького Просвітництва був Вольтер 16941778 головні ідеї якого викладені у працях: Філософські листи 1734 Метафізичний трактат 1734 Роздуми про людину 1737 Філософський словник 1764 Філософія історії 1765 та ін. Головне завдання своєї філософії Вольтер вбачає в розвінчуванні релігійної догматики що заважає людям будувати щасливе життя культивуючи неуцтво неосвіченість фанатизм брехню. У філософії природи Вольтер послідовник Ньютона. У теорії пізнання Вольтер прагнув поєднати сенсуалістичний...
33073. Класична німецька філософія 14.81 KB
  Німецька класична філософія охоплює порівняно короткий період який обмежений 80ми роками XVIII століття з одного боку і 1831 роком роком смерті Гегеля з іншою або пізнішою антропологічною матеріалістичною філософією Фейєрбаха який проте увійшов до протиріччя з основним характером німецької філософії цього періоду її ідеалізмом. Основними представниками цієї філософії були основоположник її Иммануил Кант його послідовник Фихте Шеллинг супротивник кантіанської філософії Георг Вільгельм Фрідріх Гегель. Що стосується загальної...
33074. Родоначальником німецької класичної філософії є Іммануїл Кант 13.37 KB
  До Канта вважали що пізнання є результатом дій на людину зовнішніх чинників. Кант перевернув це співвідношення: він проголосив що пізнання і знання є результатом людської насамперед розумової активності. Аналогія з коперниканським переворотом тут цілком очевидна: Коперник зрушив Землю яку до того розглядали нерухомим центром Всесвіту а Кант зрушив людину поклавши край її пасивності.
33075. Система і метод філософії Гегеля 13.77 KB
  Вихідним пунктом філософської концепції Гегеля є тотожність буття та мислення. Мислення з точки зору Гегеля є не лише суб'єктною людською діяльністю а й незалежною від людини об'єктивною сутністю першоосновою всього сущого. Мислення стверджує Гегель відчужує своє буття у формі матерії природи яка є інобуттям цього об'єктивно існуючого мислення або абсолютної ідеї. При цьому Гегель розглядає мислення абсолютну ідею не як нерухому незмінну першосутність а як процес неперервного розвитку пізнання як процес сходження від нижчого до...
33076. Глибоким критиком ідеалістичної системи Гегеля став Л. Фейєрбах, його сучасник, учень, який, однак, не став послідовником свого вчителя 13.54 KB
  Великі зміни в історії суспільства вважав філософ пояснюються змінами форм релігії. Будучи глибоким критиком релігії що існувала на той час Фейєрбах намагався створити свою нову релігію в якій замість культу Бога буде панувати культ людини і любові. Фейєрбах запропонував відмінне від традиційного розуміння філософії її минулого та сучасності ролі в суспільстві і ставлення до релігії. Водночас і сама філософія повинна змінитися: вона не має стати простим чи негативним в гегелівському розумінні запереченням релігії.
33077. Загальна характеристика сучасної світової парадигми 14.29 KB
  Характерна ознака цієї філософії безмежна віра в розум. Особливістю класичної філософії також те що розглядаючи людину та історію вона сконцентрувала свою увагу навколо проблеми свободи та інших гуманістичних цінностей і стверджувала необхідність раціонального пізнання загальнолюдських моральних принципів та ідеалів. Для сучасної філософії характерні такі суттєві риси. цей стиль філософствування починає домінувати в західній філософії; філософію мислення замінює філософія життя .
33078. Прагматизм 12.09 KB
  Дьюі 18591952 вважають що філософія повинна займатись не проблемами філософів а âлюдськими проблемамиâ тобто цілями та засобами їх вирішення і таким чином повинна бути перетворена в інтересах того що є вигідним для життя людини. Людина повинна діяти у ірраціональному світі та спроби досягнути обєктивної істини є безглуздими.