37271

Специфіка військового навчання

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Процес навчання військовослужбовців, як специфічний вид діяльності, підпорядковується певним правилам, має свої закони та закономірності. Вони визначають порядок досягнення у дидактичному процесі цілей і задач навчання військовослужбовців

Украинкский

2014-06-10

118 KB

10 чел.

8

PAGE  4

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

Прим. № _____

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ

полковник                          О.В. БОЙКО

“____” __________________ 2010 року

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення семінарського заняття з навчальної дисципліни

«Військове навчання і виховання»

Т Е М А № 1: «Військове навчання».

Заняття №8: “ Специфіка військового навчання "

 

 Час: 4 години

Мета заняття:

 1. Розкрити основні концепції навчання, їх використання у процесі військового навчання.

2 2. Проаналізувати особливості й складові військово-педагогічних систем збройних сил країн НАТО .

3 3. Вивчити характеристику принципів навчання   військовослужбовців Збройних Сил України.

4.  4. Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику        для професійної діяльності.

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

з/п

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час

(хв.)

1.

Вступна частина

до 10

2.

Основна частина

160

Заслуховування доповіді

10

Обговорення (відпрацювання) першого питання: «Сучасні педагогічні дослідження військово-педагогічного процесу в Збройних Силах України».

50

Обговорення (відпрацювання) другого питання: «Закони, закономірності та принципи навчання військовослужбовців в Збройних силах України»

50

Обговорення (відпрацювання) третього питання: «Характеристика принципів навчання   військовослужбовців Збройних Сил України»

50

3.

Заключна частина

10

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

                    

                    

1. Литвиновський Є.Ю., Попович О.І., Савінцев В.І., Стасюк В.В. Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бойових дій: Навчально-методичний посібник, видання ІІ, доповнене, у двох частинах: частина І. – К.: ВГІ НАОУ, 2002. – 207 с.

2. Стратієнко О.Ф., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки та служби військ: навчально-методичний посібник. – К.: КВГІ, 1998.

3. Войсковой вестник. Сборник учебно-методических материалов. Приложение к военно-публицис-тическому и литературно-художественному журналу “На боевом посту”. – М., 2005.

4. «Военная психология и педагогика», под редакцией П.А. Корчемного, 1998 р.

5. www.soldiering.ru

6. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ

7. http://psychology.net.ru

8. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm

9. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html

10. http://armyrus.ru

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Мультимедійний проектор, ноутбук.

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять.

Оголосити тему заняття, її актуальність та зв'язок з іншими темами, мету та навчальні питання, які будуть розглянуті. Особливу увагу на занятті необхідно звернути на те, що існує об'єктивна потреба в оволодінні всім офіцерським складом загальними поняттями про психологію спілкування у військовому колективі, а також розкрити сутність, функції та структура спілкування, показати шляхи оптимізація спілкування у військовому середовищі із метою якісного використання цих знань в подальшій діяльності військового керівника.

Спільне життя й діяльність людей передбачає регулювання та спрямування їхніх взаємодій. Універсальним засобом такого регулювання виступає спілкування. Через це воно є одним із центральних проблем у психологічній науці. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно є засобом передавання суспільного досвіду, а його зміст спрямований на інтеграцію людей та координацію їхніх дій, вироблення спільних норм і правил поведінки та діяльності, передання наступному поколінню соціального досвіду, налагодження контактів з іншими людьми, обмін думками та почуттями тощо.

ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Процес навчання військовослужбовців, як специфічний вид діяльності, підпорядковується певним правилам, має свої закони та закономірності. Вони визначають порядок досягнення у дидактичному процесі цілей і задач навчання військовослужбовців, сприяють ефективному управлінню навчальною діяльністю, надають можливість передбачити результати навчально-виховної роботи і науково обґрунтувати та оптимізувати зміст, методи та форми навчання військовослужбовців на сучасному етапі становлення Збройних сил України.

ЗАКОНИ ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАННЯ:

  1.  Закон соціальної обумовленості цілей, змісту і методів навчання військовослужбовців. Він виявляє об’єктивний процес визначального впливу суспільних відносин, соціального устрою на формування основних компонентів процесу навчання військовослужбовців. Тобто знання виявів цього закону в дидактичному процесі та їх урахування під час його здійснення допомагає військовим педагогам повно і оптимально перекласти соціальне замовлення на рівень педагогічних категорій.
  2.  Закон виховного і розвиваючого навчання. Він розкриває співвідношення опанування знань, навичок, умінь і всебічного розвитку особистості військовослужбовця, тобто передбачає наявність міцного виховного впливу будь-якого навчального заходу, і навпаки. Наприклад, організуючі заняття з бойової та гуманітарної підготовки, військовий педагог має пам’ятати про такі виховні завдання: сприяти формуванню світоглядних настанов військовослужбовця як захисника Вітчизни, так і громадянина нашої держави; сприяти всебічному гармонійному розвитку особистості військовослужбовця тощо.
  3.  Закон обумовленості навчання військовослужбовців характером їх діяльності, тобто власне характер навчально-пізнавальної та бойової діяльності військовослужбовців має формувати зміст їх навчання та визначати основні напрямки їх військово-професійного вдосконалення.
  4.  Закон цілісності та єдності військово-дидактичного процесу. Він виявляє співвідношення частини та цілого у військово-дидактичному процесі, необхідність гармонійної єдності всіх його компонентів. Бойова і мобілізаційна готовність будь-якого військового підрозділу і військової частини, характер дій військовослужбовців на сучасному полі бою передбачають наявність у військовослужбовців комплексних військово-професійних знань, навичок, умінь і високих морально-бойових та духовних якостей.
  5.  Закон єдності та взаємозв’язку теорії та практики навчання військовослужбовців. Він розкриває співвідношення між змістом і методами навчання та майбутньою діяльністю військовослужбовців, залежністю військової дидактики від сучасної військової практики. Характер діяльності військовослужбовців у сучасних умовах переважно має практичний характер. У зв’язку з цим більшість занять повинні мати фундаментальну і військово-професійну спрямованість та здійснюватися за допомогою практичних методів і форм організації навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається.

Отже, закони військової дидактики - це її об’єктивні, внутрішні, суттєві та відносно стійкі зв’язки, які виявляються під час організації та проведення військово-навчального процесу у підрозділах та частинах. У цих законах відбивається сутність військово-дидактичного процесу.

Тому їх знання допомагає військовим педагогам обґрунтовано визначати  зміст навчання військовослужбовців, правильно намічати шляхи та засоби навчальної діяльності, уникати шаблонного підходу до педагогічної діяльності, інноваційно і творчо організувати та проводити навчальні заняття, ефективно вирішувати дидактичні завдання та в цілому оптимізувати цей складний соціально-змістовний процес.

Конкретні вияви законів у військово-дидактичному процесі визначаються як закономірності навчання, які мають об’єктивні, суттєві, стійки та повторювані зв’язки між складовими компонентами цього процесу і сприяють ефективній реалізації його функцій.

У військовій дидактиці вони носять імовірнісно-статистичний характер. Певна їх частина функціонує завжди, незалежно від дій учасників і умов процесу (наприклад, цілі та зміст навчання військовослужбовців залежать від суспільного устрою і воєнної доктрини держави), а більшість виявляється як тенденція, тобто не у кожному разі, а в статистичному ряду великої кількості випадків.

У військовій дидактиці вирізняють зовнішні та внутрішні закономірності процесу навчання. Перші характеризують залежність навчання військовослужбовців від суспільних процесів і умов: соціально-економічної та політичної ситуації, рівня культури в суспільстві, його потреб у збройних силах та ін. Ті зміни, які відбуваються на сучасному етапі у Збройних Силах України, доводять обґрунтованість цієї залежності.

Внутрішні або, власне, специфічні дидактичні закономірності розкривають зв’язки та залежності між компонентами військово-дидактичного процесу. Інакше кажучи, це – залежність між викладанням-учінням, матеріалом, який вивчається, і кінцевим результатом, між основними компонентами цього складного соціально-педагогічного явища.

Однією з основних внутрішніх закономірностей навчання військовослужбовців є єдність навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки військовослужбовців. 

З урахуванням дидактичної концепції розвиваючого навчання, особливостей сучасної дидактичної системи і складної соціально-економічної та політичної ситуації в Україні навчальна діяльність військових педагогів повинна мати переважно виховний характер. Хоча за певних обставин цю залежність можна визначити як окрему закономірність навчання.

Відповідність впливів суб’єктів навчання пізнавальним можливостям і здібностям об’єктів навчання та характеру їх діяльності. Згідно з цією закономірністю, військові педагоги під час організації та здійснення процесу навчання повинні враховувати:

1) індивідуально-психічні особливості військовослужбовців;

2) характер їх майбутньої діяльності;

3) активно взаємодіяти з підлеглими;

4) досягти зацікавленої, інтенсивної та свідомої участі об’єктів навчання в навчально-пізнавальній діяльності.

Отже, ця закономірність відбиває взаємозв’язок дидактичних і дійсних навчально-пізнавальних можливостей воїна.

Моделювання (відтворення) діяльності суб’єктів і об’єктів навчання відповідно до вимог сучасної війни та бою. Конкретним виявом цієї закономірності є зв’язок між характером навчальної діяльності та її результатами. Особливості сучасної війни, досвід воєнних конфліктів останніх років та характер використаної в них складної бойової техніки, засобів і прийомів психологічної війни підтверджують актуальність цієї залежності та вимагають цілеспрямованої змістовної психологічної підготовки особового складу під час здійснення бойової підготовки, формування у нього високої військової майстерності та морально-психічної стійкості й готовності до складних умов сучасної війни, підготовки професіонала.

Педагогіка співробітництва та ряд інших сучасних концепцій навчання наполегливо вимагають формулювання такої закономірності – єдність процесів викладання та учіння. Ця єдність передбачає спільну діяльність суб’єктів і об’єктів навчального процесу, під час якої розвивається не тільки останній, а й удосконалює свою військово-професійну майстерність і перший. Отже, основною вимогою цієї закономірності є формування творчого і зацікавленого союзу між суб’єктами та об’єктами.

Взаємозалежність цілей, завдань, змісту, методів, форм і результатів  у військово-дидактичному процесі. Ця закономірність передбачає комплексний підхід до визначення змісту й організації навчально-виховного процесу в Збройних силах України, оцінку ефективності його результатів, уміння бачити й аналізувати це складне соціально-педагогічне явище не тільки за окремими його складовими, а в цілості, нерозривності та у комплексі.

Досвід видатних педагогів-новаторів сучасності свідчить про наявність цих закономірностей та їх суттєву необхідність для розвитку військової дидактичної системи. Власне, урахування ними цих залежностей навчального процесу є фундаментом їх успіхів, яких вони досягли у практичній педагогічній діяльності.

Дидактичні закономірності діють не безпосередньо, а їх сутність та основні вимоги відбиваються у принципах навчання, які визначають напрямок, стратегію і зміст практичних дій суб’єктів і об’єктів військово-навчального процесу.

Принципи навчання військовослужбовцівце найбільш загальні провідні положення, які визначають зміст, методику та проведення військово-дидактичного процесу у Збройних Силах України.

Незнання принципів не відміняє їх існування і дію, а навпаки, робить військово-дидактичний процес ненауковим, суперечливим, непослідовним, несистемним, й, відповідно, малоефективним.

Враховуючи особливості дидактичного процесу в Збройних Силах України, можна навести таку систему принципів навчання військовослужбовців:

  •  розвиваючий і виховний характер навчання військовослужбовців;
  •  науковість змісту і методів навчання;
  •  принцип практичної спрямованості підготовки військовослужбовців, тобто вчити війська тому, що необхідно на війні;
  •  мотивація навчальної діяльності;
  •  системність та послідовність навчання;
  •  свідомість, творча активність та самостійність тих, хто навчається;
  •  наочність навчання;
  •  колективізм та індивідуальний підхід у навчанні;
  •  демократизація навчання;
  •  доступність та дохідливість викладання;
  •  оптимізація навчання;
  •  гуманізація та гуманітаризація навчання;
  •  ефективність навчання чи міцність засвоєння знань, формування навичок і вмінь.

Узагальнюючи вищевикладене, що стосується законів, закономірностей і принципів навчання військовослужбовців, можна зробити такі висновки для військового керівника.

  1.  Закони, закономірності та принципи навчання військовослужбовців знаходяться у діалектичному, змістовному і різноманітному взаємозв’язку і справляють безпосередній вплив на їх формування, перебіг і виявлення у військово-дидактичному процесі.
  2.  Закони військово-навчального процесу, які відображають об’єктивні, внутрішні, суттєві і відносно стійки зв’язки дидактичних явищ,  виявляються у його закономірностях.
  3.  Конкретні рекомендації дидактичних закономірностей відбиваються у принципах навчання військовослужбовців, які визначають стратегію і тактику практичних дій як суб’єктів, так і об’єктів військово-дидактичного процесу.

Отже, дидактичні принципи: а) визначають діяльність військового педагога і навчально-пізнавальну діяльність об’єктів навчання; б) відображають внутрішню суть діяльності суб’єктів і об’єктів військово-дидактичного процесу; в) базуються на закономірностях військово-дидактичного процесу; г) становлять систему вимог до визначення, опрацювання і обґрунтування цілей, змісту, методів, форм навчання військовослужбовців Збройних сил України та методичних засад їх впровадження в практику навчання військ; д) визначають військово-прикладну спрямованість навчання військовослужбовців; е) є основними положеннями, на які спираються при викладанні окремих предметів бойової та гуманітарної підготовки; є) є положеннями, які визначають характер навчально-пізнавальної діяльності об’єктів навчання; ж) визначають характер спілкування у військово-дидактичному процесі тощо.

  1.  Військовим педагогам необхідно орієнтуватися не на окремі принципи навчання, а на їх систему, і розглядати її як сукупність конкретних рекомендацій до втілення в життя системи основних законів і стратегічних ідей, які викладено у державній національній програмі „Освіта” („Україна ХХI ст.”).

Сутність сучасної концепції навчання військовослужбовців, її зміст

Розглянуті та ряд інших закономірностей (наприклад, проблемно-діяльнісний та прикладний характер військового навчання, взаємозалежність навчально-пізнавальної діяльності воїна й рівня розвитку його мотивації військової служби, взаємозалежність і взаємообумовленість усіх компонентів військового навчання тощо) служать основою для опрацювання системи стратегічних ідей, які становлять суть сучасної педагогічної концепції навчання військовослужбовців. 

Основні ідеї цієї концепції:

  •  націленість навчання військовослужбовця на формування його всебічної гармонійно розвинутої особистості-індивідуальності, яка збагачена загальнолюдськими цінностями і мораллю та готова захищати незалежність, територіальну цілісність, недоторканність і самостійність України;
  •  єдність організації навчально-пізнавальної, службової, позаслужбової та творчої діяльності військовослужбовця як умова формування провідних рис особистості;
  •  комплексність навчання, виховання, розвитку та психологічної підготовки, яка вимагає розглядати навчання військовослужбовців як специфічний спосіб виховання і надавати йому розвиваючого та виховного характеру;
  •  оптимізація змісту, методів і форм навчання;
  •  гуманізація, демократизація та гуманітаризація військово-дидактичного процесу;
  •  впровадження у практику навчання військовослужбовців ідей і технології педагогіки співробітництва;
  •  морально-психологічне забезпечення логіки побудови навчально-виховного процесу, організації та здійснення бойової та гуманітарної підготовки;
  •  діагностичне задавання цілей навчання та ін.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА:

  •  визначаю ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому та даю загальна оцінка організації його проведення;
  •  зосереджую увагу на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах;
  •  оголошую оцінки курсантів за заняття, відзначаю не тільки кращих, а й тих, хто має гірші результати;
  •  довожу оцінки;
  •  даю відповіді на запитання курсантів;
  •  довожу під запис завдання курсантам для подальшої самостійної роботи над темою заняття та командира групи з її організації;
  •  оголошую час і місце відпрацювання завдань (звітування за засвоєння матеріалів теми) тими курсантами, які були відсутні на занятті;
  •  записую завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять та, в разі необхідності, зауваження щодо підготовки та дисципліни курсантів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ "Специфіка військового навчання"

1. Вивчити В. Ягупов «Військова психологія» теми 10-11, стор. 256-301, 611-618.

2. Лідерство сержанта та офіцера (психолого-педагогічний аспект): Навчальний посібник. – ЛІСВ, 2009. – С. 63-100.

3. Д. Карнеги Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей.

4. А. Пиз Язык телодвижений.

2. Законспектувати матеріал семінару.

3. Переглянути фільм «Обмани меня» («Теория лжи»).

________________     _____________________________________________       ______

Розробив:

Інженер навчальної лабораторії кафедри МПЗ діяльності військ

ст. лейтенант      А. Підлісний

“____”______________20_____ року


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58333. Теоретические основы и характеристика исследования этномиграционных процессов 48.95 KB
  Объект моего исследования: совокупность этнических групп, проживающих на территории Приморского края, участвующая в миграционных процессах.
58335. Основы алгоритмизации и программирования. Игра «Информатик-бизнесмен» 356.5 KB
  Каждая команда получает задание подготовить вопросы для соперников в конкурсах консультантов президентов кассиров и охранников и правила игры. План урока: Конкурс разминка. Конкурс банкиров. Конкурс консультантов.
58337. Урок информационной безопасности 117.5 KB
  Обучающая: расширить кругозор учащихся об информационной защите о видах вирусов о существующих законах о защите информации; Воспитательная: воспитывать у учащихся чувство дружбы формировать умении работать в коллективе.
58338. Человек. Информация и информационные процессы 635 KB
  Цель: ввести понятия информационных процессов: передача хранение обработка; познакомить учащихся с понятиями: источник и приемник информации канал связи. Что общего в восприятии информации и информационных процессов в неживой природе и в живой...
58339. Нумерация многозначных чисел 205.5 KB
  Цель: Закрепление и обобщение знаний, умений и навыков учащихся по теме «Нумерация многозначных чисел» Задачи: 1. закрепить знания учащихся по теме «Нумерация многозначных чисел»; читать, записывать числа в пределах миллиона...