37525

Основные концепции теории познания и истории философии (эмпиризм, рационализм, иррационализм)

Доклад

Логика и философия

Такая философия – это методологическая ориентация познания которая признает основным по источникам и критериям чувственный опыт интегрируемый в материалистический эмпиризм как результат воздействия связей и предметов внешнего мира на человеческие чувства в результате чего они выступают образами этого мира. Иррационализм – это направление философской мысли которое признает основой процесса познания и преобразования мира – внерациональные аспекты духовной жизни человека: интуиция вера воля ограничивая или отрицая возможности разума в этом...

Русский

2013-09-24

17.74 KB

12 чел.

Основные концепции теории познания и истории философии (эмпиризм, рационализм, иррационализм)

В познавательном процессе, цель которого истина, достижение проходит через ряд ступеней: 1. Эмпиризм (основатели Беккон, Локк, Гобс). Такая философия – это методологическая ориентация познания, которая признает основным по источникам и критериям чувственный опыт, интегрируемый в материалистический эмпиризм как результат воздействия связей и предметов внешнего мира на человеческие чувства, в результате чего они выступают образами этого мира. А в идеологическом эмпиризме – это достояние внутреннего мира человека, его ничем необусловленные переживания. 2. Рационализм – это идейно - теоретическая и  методологическая ориентация, сторонники которой основным источником истинного знания и основой поведения людей признают разум, абсолютизируя его значение и недооценивая или игнорируя роль чувственного опыта и практической деятельности человека. Представители: Декард, Лейбниц, Спиноза (XVI век). 3. Иррационализм – это направление философской мысли, которое признает основой процесса познания и преобразования мира – внерациональные аспекты духовной жизни человека: интуиция, вера, воля, ограничивая или отрицая возможности разума в этом процессе. 4. Сенсуализм – многообразная философская позиция, представители которой в полной мере признавали чувства единственным источником и фактором достижения истины всем ее содержанием и единственной существенной реальностью, абсолютизируя их значение, недооценивая или игнорируя другие познавательные особенности человека.

Проблема познания мира и основные пути её решения

Проблема получения истинного знания о мире, т.е. вопрос о познаваемости мира, является центральной проблемой гносеологии. В истории философии сложились три основных подхода, по-разному отвечающие на вопрос о познаваемости действительности: 1) познавательный оптимизм; 2) скептицизм; 3) агностицизм (познавательный пессимизм). Познавательные оптимисты (к ним относятся преимущественно материалисты и объективные идеалисты) считают, что явления действительности в сущности познаваемы, хотя мир – в силу своей бесконечности - до конца не познаваем.  Сторонники скептицизма (от греч. «скептикос» - ищущий, рассматривающий, исследующий) сомневаются в возможности получения достоверных знаний о мире, абсолютизируя момент относительности в истинном знании, указывая на его формальную недоказуемость. Представители агностицизма (это в основном субъективные идеалисты) отрицают возможность познания сущности явлений. Абсолютизируя несовершенство чувственного восприятия действительности, агностики в своих крайних выводах даже отрицают существование объективной реальности. Все эти подходы имеют определённое теоретическое обоснование. Но решающими аргументами в пользу познавательного оптимизма являются: развитие общественной практики и материального производства, успехи экспериментального естествознания, подтверждающие истинность знания. Теоретико-познавательная ситуация имеет свою структуру, включающую субъект и объект познания, а также «посредника», связывающего их в единый процесс.

Диалектика процесса познания. Единство чувственного, рационального и интуитивного в познании

Познание – общественно-исторический процесс творческой деятельности людей, формирующий их знания. А знание – это идеальные образы (представления, понятия, теории) закреплённые в знаках естественных и искусственных языков, на основе которых возникают цели и мотивы человеческих действий. Существуют различные уровни познания – обыденное, теоретическое, художественное – как чувственно-образное отражение действительности. Раздел философии, где исследуется познание, называется гносеологией. Познаваем ли мир, способен ли человек составить верную картину мира? Большинство философов положительно решают эту проблему. Такая позиция получила название – гносеологический оптимизм. У материалистов – мир познаваем – знание есть субъективный образ объективного мира. У субъективного  идеализма (Беркли) возможно познание внутреннего мира человека и т. д. Но есть философы, отрицающие возможность достоверного знания - агностицизм  (не доступный познанию). В научной философии познание рассматривается как процесс взаимодействия объекта и субъекта в материально – чувственной деятельности человека. Субъект и объект выступают как стороны практического отношения. Субъект – носитель материального целенаправленного действия, которое связывает его с объектом. Объект – предмет, на который направлено действие. Исходная характеристика субъекта – активность, объекта приложение активности. Активность носит осознанный характер, она опосредована целеполаганием и самосознанием. В структуру познавательной деятельности включаются такие её уровни как чувственное и рациональное. Чувственное познание: ощущение – субъективный образ предмета, первичная информация о мире, восприятие – целостный чувственный образ предметов, данных посредством наблюдения, в нём отражаются различные свойства вещи как одно целое, представление – это опосредованный целостный образ, сохраняемый и воспроизводимый с помощью памяти. Оно базируется на прошлых восприятиях, воображении, мечте, фантазии и т. д. Рациональное познание – это, прежде всего мышление, которое опирается на чувственное познание и даёт обобщённое знание. Оно осуществляется в 3 формах: понятия, суждения, умозаключения. Для всех трёх форм логического мышления характерна связь с языком. Уровни познания существуют в неразрывной связи и образуют диалектический путь познания: от живого созерцания, к абстрактному мышлению – от него к практике. Итог познания – достижение истинного знания.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83451. Перелік основних принципів міжнародного права. Нормативний зміст основних принципів міжнародного права 38.27 KB
  Нормативний зміст основних принципів міжнародного права Відповідно до принципу незастосування сили або погрози силою всі держави зобовязані утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості та політичної незалежності інших держав або будьяким іншим чином несумісним з цілями ООН. До нормативного змісту принципу також включається: заборона окупації території іншої держави у порушення норм міжнародного права; заборона актів репресалій пов\'язаних із застосуванням сили; надання державою своєї території...
83452. Поняття та види субєктів міжнародного права 36.75 KB
  У міжнародному праві немає норми яка б містила вичерпний перелік субєктів міжнародного права. Єдиним джерелом в якому згадуються субєкти міжнародного права є стаття 3 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. Конвенція не застосовується до міжнародних угод укладених між державами та іншими субєктами міжнародного права або між такими іншими суб\'єктами міжнародного права.
83453. Поняття та зміст міжнародної правосубєктності 33.66 KB
  Зміст міжнародної правосубєктності залежить від виду субєкта міжнародного права. Найширший він у держав, міжнародна правосубєктність якихєуніверсальною (повною) тавключаєздатністьдо:
83454. Обмеження міжнародної правосубєктності 37.78 KB
  Ці території характеризувалися обмеженням або відсутністю суверенітету а звідси міжнародної правосуб\'єктності. Колонії це залежні території що знаходяться під владою іноземної держави метрополії без самостійної політичної та економічної влади управління якими здійснюється в особливому порядку. В залежності від ступеню самоврядування колонії поділялися на: самоврядні колонії домініони які пройшли розвиток від повної відсутності міжнародної правосуб\'єктності до часткової правосуб\'єктності а згодом й до повної правосуб\'єктності;...
83455. Міжнародна правосуб’єктність держав. Зміст правосуб’єктності держав. Основні права та обов’язки держав 37.61 KB
  Слід підкреслити що всі держави мають статус суб\'єкта міжнародного права. Саме держави можуть створювати інші суб\'єкти міжнародного права. Єдиним міжнародним договором в якому надано дефініцію держави є Конвенція про права та обов\'язки держав 1933 р. Не дивлячись на регіональний характер цієї Конвенції в доктрині міжнародного права стаття 1 Конвенції використовується для визначення держави як суб\'єкта міжнародного права.
83456. Унітарні та складні держави 37.87 KB
  Федерація це союзна держава суб’єкти якої володіють значною самостійністю у внутріїпніх справах а зовнішні зносини віднесені до компетенції центральної влади. Суб’єкти федерації не мають права на зовнішньополітичні зносини але можуть підтримувати економічні культурні наукові стосунки з іншими державами. Суб’єктом міжнародного права виступає федерація в цілому. За принципом виділення суб’єктів федерації поділяються на: національні побудовані за національним принципом виділення суб’єктів федерації наприклад Індія; територіальні ...
83457. Правосубєктність націй і народів, що борються за національне визволення 33.91 KB
  Нації і народи, що борються за національне визволення, як субєкт міжнародного права набули актуальності в 60-ті роках XX століття в період розпаду колоніальної системи. Народ, який в процесі визвольної боротьби набуває елементи державності, створює органи.
83458. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій 37.25 KB
  Міжнародна міжурядова організація може бути визначена як формальна структура створена в рамках міжнародного договору укладеного між державамичленами організації яка має конкретну ціль що проявляється у спільному інтересі державчленів. В деяких випадках членами міжнародних організацій крім держав можуть бути також інші міжнародні організації та певні автономні утворення. На відміну від міжнародних організацій членами яких виключно або головним чином є держави і які зазвичай іменуються міжнародними міжурядовими організаціями...
83459. Міжнародна правосуб’єкгність Міжнародного Комітету Червоного Хреста та Червоного Півмісяця 32.68 KB
  Наприклад Міжнародний Рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця є організацією яку важко однозначно віднести як до одної так і до іншої групи. Складається вона з трьох складових: Міжнародного Комітету Червоного Хреста членами якого є фізичні особи громадяни Швейцарії; Ліги Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця членами яких є національні товариства Червоного Хреста та Червоного Півмісяця; Національні товариства в кількості понад 120ти. Незважаючи на це держави співпрацюють з Міжнародним Рухом Червоного Хреста та...