37536

Индивид, индивидуальность, личность

Доклад

Логика и философия

Для человека как индивидуального феномена философия использует множество выражений. Уникальность реальной жизни и деятельности отдельного человека в это понятие не входит. С помощью понятия индивид подчеркивается исходная зависимость каждого отдельного человека от социальных условий в которых совершалось его личностное формирование. Однако несводимость человека к его социальногрупповому положению независимость поведения от первоначально обусловивших го факторов способность быть ответственным за свой моральный облик – все это фиксируется...

Русский

2013-09-24

13.14 KB

1 чел.

Индивид, индивидуальность, личность

Человеческое общество не есть некий «сверхорганизм», подвижными микроорганами, функциональными элементами которого являются отдельные люди. Человечество, на какой бы стадии истории мы его не застали, - достаточно богатое многообразие индивидуализированных живых существ. Это многообразие имеет досоциальные предпосылки и превосходит любое другое внутривидовое многообразие. Такова специфика человеческого бытия. И во все времена мы встречаем мыслителей, которые упрекают общество за то, что оно не ценит неповторимости и уникальности отдельных людей, нивелирует их или разделяет на категории.

Для человека как индивидуального феномена философия использует множество выражений. Но есть три основных: индивид, индивидуальность, личность.

Термин «Индивид» употребляется, прежде всего, для обозначения всякого отдельно взятого представителя человеческого рода. В социальной философии – это единичный представитель какой-либо группы, общины, корпорации. Уникальность реальной жизни и деятельности отдельного человека в это понятие не входит. Индивид экземплярен. Это не просто «один», а всегда «один из». Различия людей, как индивидов – это, во-первых, различия между самими общественными группами, к которым они принадлежат, а во-вторых, насколько полно типические признаки группы выражены в разных ее представителях. С помощью понятия «индивид» подчеркивается исходная зависимость каждого отдельного человека от социальных условий, в которых совершалось его личностное формирование. Во всякий момент, когда человек уже может осознавать себя, он существует в качестве продукта социальных отношений. Эпоха, в которую человек родился и сформировался, уровень культуры, которого достиг его народ, способ жизнедеятельности, отличающий социальную группу, к которой он принадлежит, - всё это накладывает печать на индивидуальное поведение, определяя первоначальные, чаще всего неосознаваемые, установки. Человеку приходится не просто «считаться» с условиями и возможностями существующего общества, он должен еще понять, что обязан последнему многими качествами, которые могут показаться ему самостоятельными приобретениями.

Однако несводимость человека к его социально-групповому положению, независимость поведения от первоначально обусловивших го факторов, способность быть ответственным за свой моральный облик – все это фиксируется понятиями индивидуальность и личность.

Человек – продукт и субъект общественных отношений. Если понятие индивида нацелено на первое, то понятия индивидуальности и личности ставят во главу угла «самоустроение» человека.

Смысловая близость терминов приводит к тому, что они нередко используются как однозначные. Между тем, понятия индивидуальности и личности фиксируют разные аспекты человеческого самоустроения. В индивидуальности мы отмечаем ее самобытность, в личности, скорее самостоятельность.

То есть понятие индивидуальности акцентирует внимание на то особенном, специфическом, своеобразном, что отличает данного человека от других людей, а понятие личности акцентирует сознательно-волевое начало. Индивид тем больше заслуживает права называться личностью, чем яснее осознает мотивы своего поведения и чем строже его контролирует, подчиняя единой жизненной стратегии.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25282. Философия прагматизма и неопрагматизма: основные идеи, их эволюция 36 KB
  опыте Мид социальный бихевиоризм и теория значения Неопрагмм К. Теория сомненияверы. наука сама на нее опирается Теория значения. Теория истины.
25283. ЭКЗИСТЕНЦИАЛИЗМ (Э.) 45 KB
  Альбер КАМЮ 19131960 Алжирский унивт. Альбер Камю 1913 1960. Особенностью философии Камю является то что у него нет систематизированного и всеохватывающего философского учения он занимается почти исключительно этическими проблемами. Основная философская работа Камю Миф о Сизифе открывается словами: Есть лишь одна действительно серьезная философская проблема: это самоубийство.
25284. Екзистеційна філософія у Східній Європі 25 KB
  Достоєвський. Достоєвський виступає проти будьякого насильства навіть якщо воно від імені Бога і проповідує шлях добровільного служіння людям задля досягнення земного раю . Достоєвський був палким прихильником релігії бо вважав що вона повністю ґрунтується на моральних мотивах а нерелігійне раціональне ставлення до світу провокує вседозволеність та аморалізм. Але Достоєвський розуміє релігію специфічно.
25285. Релігієзнавство як самостійна дисципліна гуманітарного знання встановлюється у другій половині ХІХ століття 38.5 KB
  Лише значні доробки в інших сферах знання щодо питання релігії сприяли постановці суто релігієзнавчих проблем. В контексті Просвітництва акумулювалася концепція яка стає відомою під назвою концепція природної релігії€ обмеженої лише розумом. Досвіди раціонального осмислення релігії які з’явилися у появі філософії релігії. Перші автори які торкалися проблеми релігії і їх дослідження з’являються в ХХІ ст.
25286. Проблема сутності релігії, її визначальні характеристики. Специфіка релігійного світосприйняття 29 KB
  Специфіка релігійного світосприйняття Походження слова релігія€: 1 Цицерон виводив релігію із relegere перечитувати перебирати. У нього релігія – це начитаність знання на відміну від неуцтва; 2 Лактанцій виводив назву релігія€ від основи ligo зв’язувати скріплювати сполучати. Релігія у нього – це зв’язок між Богом і людиною; 3 Августин – від основи religo поєднувати союз між двома істотами. Релігія розуміється як союз Бога із занепалою людиною.
25287. Віра і релігійна віра. Психологічні аспекти осягнення феномену віри 28.5 KB
  Віра і релігійна віра. Психологічні аспекти осягнення феномену віри Поняття віра€ є полісемантичним багатозначним. Віра – це особливого роду суб’єктивний акт те як ми віримо. У змістовному відношенні виділяють: 1 етичну віру віра довір’я; напр.
25288. Вчення про Бога: теїзм, деїзм, пантеїзм 28.5 KB
  Вчення про Бога: теїзм деїзм пантеїзм Теїзм від грецького theos бог – релігійнофілософське вчення яке визнає існування Бога як надприродної істоти що наділена розумом і волею і таємничим чином впливає на всі матеріальні та духовні процеси. На відміну від деїзму теїзм стверджує безпосередню участь Бога в усіх світових подіях а на відміну від пантеїзму відстоює існування Бога поза світом і над ним. deus – бог – вчення яке визнає існування Бога в якості першопричини світ який потім розвивається за своїми власними законами. деїзм...
25289. Аналіз доказів буття Бога 32.5 KB
  Аналіз доказів буття Бога Особливості доказів буття Бога: 1 на думку богословів кожен доказ без інших не може бути взятий; 2 вони є непрямими; 3 всі докази не стверджуються з логічною необхідністю вони лише вірогідні. Якщо Бог сукупність всіх досконалостей то суди входить досконалість як Буття а отже Бог існує. Все що ми мислимо – то є буття. Кант: з поняття Бога не можна вивести буття Бога бо вони протилежні одне одному.
25290. Зв’язок української філософії з політикою українізації. „Поворот” на філософському фронті України та його наслідки 26.5 KB
  Поворот€ на філософському фронті України та його наслідки. У ній активну участь взяли письменники та літературні діячі України. Зеров відзначає той факт що відбувається відродження шляхом повернення України до Заходу тобто через відновлення віковічних зв'язків з Західною Європою. У столиці тогочасної України у Харкові відбувається організаційне оформлення ідей та позицій.