376

Еволюція поглядів на феномен ризику

Реферат

Экономическая теория и математическое моделирование

Поняття ризику та його основні причини. Феномен ризику у вітчизняній економіці. Новий етап активізації розвитку ризикології. Несвоєчасна сплата відсотків, податків та інших платежів. Можливість збитку або втрат.

Украинкский

2013-01-06

71.5 KB

45 чел.

Міністерство освіти і науки молоді та спорту

Чернігівський державний інститут економіки та управління

Кафедра банківської справи

Реферат на тему:

"Еволюція поглядів на феномен ризику"

                            Виконала: студентка групи ФК-093

                                                                                         Приходько Т.В.

                                                          Перевірив: викладач

                                                                                  Лавров Р.В.

Чернігів 2012

Зміст:

Вступ.

1. Поняття ризику та його основні причини.

2. Етапи еволюції поглядів на феномен ризику.

3. Феномен ризику у вітчизняній економіці.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Останнім часом економічне середовище, в межах якого функціонують

суб’єкти господарювання та фінансові установи, характеризується значним ступенем невизначеності та ризикованості. Теоретичні та методичні дослідження феномену ризику протягом останнього часу знаходять своє відображення в роботах вітчизняних учених, таких як І.В. Бушуєва, Я.Я. Благодир, В.В. Вітлинський, А.І. Граділь, С.П. Захарченков, О.В. Пернарівський, Л.Я. Слобода, І.А. Шубенко та інших. Низка дисертаційних робіт, монографічних досліджень та публікацій, що

висвітлюють проблему феномену ризику, належить російським авторам, а саме І.І. Балабанову, Л.Р. Насруліній, Г.С. Панової, В.Т. Севруку, О.Б. Ширинській, А.О. Шумському, М. Є. Юденичу та ін.

        На зламі XX-XXI проблема вивчення ризику в економічній науці набула особливої гостроти. Це пов'язано з найрізноманітнішими причинами, закрема такими як політичні події, конкуренція, податкове регулювання, коливання цін і курсів валют, зміни у законодавстві тощо. З впевненістю можна сказати, що подальша трансформація економіки без врахування фактору невизначеності і ризику не забезпечить стійкий розвиток української економіки, тому стала очевидною необхідність вибрати єдину теоретико-методологічну основу для проведення як можна більш повного аналізу характеру, особливостей і перспектив різноманітних соціально-економічних процесів.

        Вище викладене зумовлює актуальність проблеми аналізу еволюції поглядів на сутність ризику в економічній науці.

        Однак, незважаючи на досить велику кількість праць з питань ризику, до сьогоднішнього часу ні в західній, ні у вітчизняній економічній науці немає єдиної теоретико-методологічної бази, яка б давала універсальне визначення ризику, його класифікації та підходу до процесу управління ним. Її можна створити тільки після серйозного теоретичного осмисленння еволюції поглядів на феномен ризику як у вітчизняній, так і в західній економічній науці.

  1.  Поняття ризику та його основні причини.

       Різні науковці дають різні тлумачення поняття “ризик”.

       Ризик (Вебстер) – визначається як небезпека, можливість збитку або втрат.

       Ризик (Райсбер) – це загроза або небезпека виникнення збитку в найширшому сенсі слова.

       Ризик (Бобров) – це можливі збитки або недоотримання доходів порівняно з

варіантом передбаченого проектом, програмою, планом або прогнозом.

       Ризик (Вітлінський, Наконечний) – є вартісним виразом імовірної події, що може привести до збитків, виникає через відхилення фактичних даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану й майбутнього розвитку системи.

       Ризик (Грабовий) – це ймовірність втрати підприємством частини своїх

ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення втрат у результаті

здійснення певної виробничої, фінансової або іншої діяльності.

          Найбільш повно природа ризику відображена в наступному визначенні: ризик –

це об'єктивно-суб'єктивна категорія, пов'язана з подоланням невизначеності, випадковості, конфліктності в ситуації неминучого вибору, що відображає ступінь досягнення суб'єктом очікуваного результату.

       Причинами ризику можуть бути:  постановка помилкової цілі, невизначеність ситуації;  відхилення в процесі реалізації рішень від цілей, що передбачені проектом, внаслідок внутрішнього та зовнішнього впливу;  ймовірність досягнення помилкового результату; виникнення несприятливих наслідків в ході реалізації проекту;  обмеженість ресурсів;  недостатня кваліфікація персоналу, схильність до суб’єктивізму;  форс-мажорні обставини (природні, політичні, економічні, технологічні, ринкові); протидія партнерів;  обов’язковість вибору при прийнятті рішень;  очікування безпеки, невдачі; зіткнення інтересів учасників складання плану проекту та виконавців; договірна дисципліна (затримка постачань, розрив контрактів);  дисципліна зобов’язань (несвоєчасна сплата відсотків, податків та інших платежів);  низька якість продукції, робіт, послуг тощо.

  1.  Етапи еволюції поглядів на феномен ризику.

        Можна виділити такі етапи еволюції поглядів на феномен ризику в економічній науці: період середньовіччя; період становлення економічних шкіл( поч. 18 – поч. 20 ст.); період після другої світової війни; з середини 60-х до початку 90-х років 20-го століття; сучасний етап (з 1990 року).

        У епоху Середньовіччя термін  “ризик”  вже зустрічається у італійських та іспанських документальних джерелах –  спочатку рідко і у різних предметних  областях .  Спочатку активними сферами його використання були мореплавство і морська торгівля, функціонування яких було тісно пов’язане із врахуванням реальної

небезпеки. Але з розвитком книгодрукування на поч. ХVI ст., зміст терміна розширюється і його починають використовувати для позначення проблемних ситуацій у різних сферах суспільного життя, окреслення яких не може бути чітко здійснене з допомогою існуючих на той час визначень.

       Перші уявлення про ризик як про керовану людиною ймовірність виникнення небезпеки з’явились в Європі у ХVI - XVIII  ст. і традиційно були пов’язані із розвитком мореплавства і торгівлі у період Великих Географічних Відкриттів.  Успіхи природознавства,  яких було досягнуто у цей період та

конструювання важливих винаходів в області техніки спостережень  (термометр,  барометр та ін.) здійснили переворот у світогляді людства і мали далекоглядні суспільні наслідки. Саме у цей час з’являється уявлення про людину як про активного суб’єкта дій, який здатний приймати рішення і діяти згідно власних

переконань.  Наслідком такої зміни суспільного світогляду стало зародження перших уявлень про ризик,  які ототожнювались із фінансовими оцінками можливих майнових втрат.  

       У XVII  ст.  починають закладатися фундаментальні основи наукового дослідження ризику.  У працях Д.Граунта,  Я.Вітта,  Е.Галлея та ін.  вчених були сформульовані основні завдання дослідження ризику та підходи його класифікації.  Дослідники вважають,  що перші спроби наукового визначення змісту та сутності терміну ризик були здійснені математиком Й. Тетенсоном у XVIII  ст. –  його розробки,  які стосувались обчислення ризику згодом знайшли застосування у страхуванні життя.

       Наступний виток у еволюції поняття ризику припадає на кінець ХІХ –  початок ХХ ст.  і характеризується розширенням змісту та сфери його застосування.  Розвиток цього поняття значною мірою визначався    особливостями тогочасного

суспільного життя та свідомості,  які формувались в умовах поширення раціонально-інструментального ставлення до дійсності і зумовлені були переходом від традиційного суспільства до сучасного. У цей час поняття ризику використовується як засіб коригування людської поведінки за певних обставин в умовах ймовірного виникнення небезпеки.

       Протягом ХХ ст.  уявлення про ризик переживає етап активного становлення –  його стали застосовувати у багатьох наукових напрямках і у різних контекстах,  для пояснення природних,  технологічних та суспільних процесів та явищ.  У цей час починають формуватися наукові теорії,  які використовуються для наукового  вивчення цього поняття:  ігор,  ймовірностей,  дослідження операцій, катастроф, ризику. Ризик із спеціалізованого напрямку досліджень окремих точних наук  (математика, статистика, фізика та ін.) переходить у актуальну сферу досліджень

гуманітарних наукових дисциплін, зокрема,  економіки,  психології,  біології, медицини, права та ін.

       У 60-х р.р. ХХ ст. спостерігається посилення уваги науковців до питань, пов’язаних із погіршенням якості природного середовища внаслідок появи негативних наслідків науково-технічного прогресу.  Саме у цей час виникають перші

міждисциплінарні дослідження ризику і він набуває статусу загальнонаукового поняття .  

       70-і р.р.  ХХ ст.  стали переломним періодом у взаємовідносинах суспільства і природи –  людство почало усвідомлювати існування відповідальності за стан навколишнього природного середовища і оцінювати величину ймовірності

зворотного впливу середовища на людину. Саме в цей час у науці виокремлюється технологія ризику як міждисциплінарний напрямок дослідження,  завданням якого стає пошук шляхів гармонізації взаємовідносин природи і суспільства. Термін  ризик”  залучається до сфери інтересів природничих наук з метою дослідження небезпек, зумовлених шкідливим проявом природних процесів.

       Подальший розвиток проблем ризику,  окрім стрімкого зростання актуальності та розширення сфери досліджень, пов’язаний із інституалізацією ризику.  Вивченням ризику починають займатись науково-дослідні центри та лабораторії, проблеми ризику висвітлюються в періодичних виданнях, формуються відповідні загальнодержавні інституціональні структури.

       Новий етап активізації розвитку ризикології розпочався на зламі ХХ-ХХІ ст. і зумовлений особливостями переходу сучасного індустріального суспільства у нову фазу свого розвитку,  названу окремими науковцями    “пізньою” (“високою”)  сучасністю.  До характерних особливостей цього періоду можна віднести не лише

кількісне збільшення числа техногенних аварій та небезпек,  які проявилися у цей час, але й модифікацію їх масштабів, характеру,  прямих та опосередкованих наслідків.

       У вітчизняній науці систематичні дослідження ризиків розпочалися приблизно 30  років тому [11] і на початкових етапах свого розвитку використовувались при вивченні природних та техногенних аномалій (катастроф). Як зазначає І.Євдокімова у радянській науці теорія ризику практично не розвивалась.  У 20-х р.р.  ХХ ст.  поняття “ризик”  було нормативно закріплено окремими законодавчими

документами у економічній сфері,  які стосувались виробничої та раціоналізаторської діяльності.  Але з середини 30-х р.р. згаданий термін фактично виключається із наукового обігу,  оскільки особливості радянської ідеології не передбачали дослідження ризику як елемента невизначеності,  присутнього у житті тогочасного

суспільства.  З розпадом Радянського Союзу поняття ризику почало активно використовуватись для позначення нестабільності економічних відносин пострадянського простору,  а на сучасному етапі стало актуальною дослідницькою нішею у природничих, технічних та суспільних науках.  Особливості останніх досліджень згаданої проблематики полягають в тому,  що ризики трактуються не лише як негативні результати впливу природних і техногенних факторів,  але і як

обов'язковий елемент суспільного життя,  як показник його поступального розвитку.                                                             

У сучасній ризикології на основі існуючих уявлень про пізнавальний характер ризику, виділяють два головних підходи до визначення цього поняття:  об'єктивістський та соціально - конструктивістський.   

Згідно першого підходу ризик розглядають як показник стану об'єктивної реальності,  на перебіг якого суспільні фактори не здійснюють впливу.  Соціально-конструктивістський підхід, навпаки, стверджує, що значення і інтерпретація ризику цілковито залежить від дії названих факторів. Щодо змісту цього поняття,  то слід звернутися до економічних теорій ризику. У класичній теорії ризику, запропонованій Дж. Міллем та Н.І.Сеніором ризик визначається як збиток,  завданий у результаті здійснення прийнятого рішення, тобто ототожнюється із математичним обчисленням ймовірних очікуваних втрат.

       У 30-х р.р. ХХ ст. економісти А.Маршалл і А.Пігу розробили неокласичну теорію ризику, яка змогла дещо змінити упереджене, суто негативне сприйняття ризику як поняття, пов’язаного лише із збитковими втратами. Зміст неокласичної теорії полягає в тому, що в умовах невизначеності можна сподіватись рівною мірою як негативного,  так і позитивного результату,  тому при прийнятті рішення потрібно керуватись двома критеріями:  розмірами очікуваного прибутку і величиною його можливих коливань.    

За Н. Луманом (1993)  усі наукові погляди на ризик умовно можна поділити на дві групи.  До першої групи відносяться визначення ризику,  смислове навантаження яких протилежне поняттю  “безпека”.  Цієї думки притримується більшість авторів

визначення ризику –  на їхню думку ризик виступає критерієм оцінки рішення,  математичною категорією,  яка дає змогу обчислити розмір зусиль для здійснення безпечного або позитивного рішення.  

В останні роки таке трактування ризику стає домінуючим серед більшості спеціалістів в області природничих і технічних наук  (Е. Дж. Хенлі,  Х. Кумамото, 1984,  Маршалл, 1989, Качинський,  Сердюк, 1995,  Качинський, 2006  та ін).  У цьому випадку під ризиком розуміють кількісну міру небезпеки, частоту її реалізації та ймовірність людських або матеріальних збитків чи ушкоджень, спричинених її перебігом.  

Друга група об’єднує визначення ризиків,  значення яких протилежне поняттю  “небезпека”.  Під небезпекою в такому випадку розуміють    несприятливу,  спричинену негативними наслідками людської діяльності, подію або явище природного або техногенного характеру із прогнозованою або ймовірною

неконтрольованою загрозою виникнення небажаних подій у певний момент часу і в межах певної території,  яка здатна нанести матеріальні збитки, шкоду здоров’ю людей чи зруйнувати довкілля .  При такому підході небезпека виступає якісною

характеристикою.  

Ризик у широкому розумінні, як зазначає Павлов С.Б. (2001),  визначають як імовірність виникнення збитків,  які можуть бути встановлені шляхом перемноження вірогідності  (частоти)  негативних подій на величину можливого збитку від неї.  З цього випливає,  що ризик є досить широким комплексним поняттям, зміст якого можна розкривати з позицій багатьох наук - економіки,  екології, соціології, психології та ін.  

3. Феномен ризику у вітчизняній економіці.

Цілісна теорія управління ризиком у вітчизняній економічній науці тільки формується. Це природно, адже будь-яка теорія є науковим узагальненням реального досвіду та визнається лише тоді, коли пройшла практичну апробацію (схвалення). Вітчизняні науковці, як і вчені з пострадянських країн розробляють питання, пов’язані із управлінням ризиками на рівні окремих підприємств. В працях Балабанова І. Т., Вітлінського В. В., Вяткіна В. Н., Вяткіна І. В., Гамзи В. А., Гольдштейна Г. Я., Гранатурова В. М., Гуца А. Н., Єкатеринославського Ю. Ю., Камінського А. Б., Лук’янової В.В., Макаревича Л.М., Наконечного С. І., Хохлова Н. В., Чернової Г.В., Шарапова О. Д. розглядаються сутність ризику, методи управління ризиками, математичні моделі управління ризиками, тощо.

Теоретичні та методичні дослідження фінансового ризику, і зокрема кре-

дитного, протягом останнього часу знаходять своє відображення в роботах віт-

чизняних учених, таких як І.В. Бушуєва, Я.Я. Благодир, В.В. Вітлинський,

А.І. Граділь, С.П. Захарченков, О.В. Пернарівський, Л.Я. Слобода, І.А. Шубен-

ко. Низка дисертаційних робіт, монографічних досліджень та публікацій, що

висвітлюють проблему управління кредитним ризиком, належить російським

авторам, а саме І.І. Балабанову, Л.Р. Насруліній, Г.С. Панової, В.Т. Севруку,

О.Б. Ширинській, А.О. Шумському, М. Є. Юденичу та ін.

Проведений аналіз публікацій цих авторів і робіт зарубіжних учених по-

казав, що в науковій літературі  немає системного розуміння сутності поняття

«кредитний ризик» через неоднозначне тлумачення його складових – економіч-

них категорій  «ризик» і «кредит». Разом з тим наявність різних підходів до

встановлення міжкредитних відносин між банком і контрагентами, а також до

впливу кредитного ризику на ці відносини обумовлює актуальність поданої те-

ми дослідження.

Висновки.

На сучасному етапі розвитку економічних знань проблемам ризику приділяється все більше уваги. Про це свідчить кількість Нобелевських премій, присуджених в галузі економіки вченим, які працюють в галузі досліджень ризику (М.Фридмен -1976г., М.Алле - 1988р., Д.Тобін - 1981р, К.Ерроу -1972р., М.Шоулз, Р.Мертон - 1997р., Д.Канеман - 2002р.) Вважається, що засвоєння методів оцінки ризику та контролю над ним є однією із головних особливостей нашого часу, що відрізняє його від більш ранніх епох.

         Чим складнішим і невизначенішим є соціально-економічне середовище, тим нагальніша необхідність урахування ризику, побудова й удосконалення інструментарію його аналізу врахування, моделювання і прогнозування [1,85]. Особи, які займаються цими питаннями, в економічно розвинутих країнах - одні з найбільш високо оплачуваних і не зацікавлені у широкому розповсюджені своїх знань та досвіду, а тому вивчення відповідними фахівцями України основ сучасної економічної ризикології сприятиме усвідомленню глибокого розуміння суті економічних явищ і процесів, гнучкого професійного мислення, вмінню маніпулювати методологією аналізу та прийняття рішень в умовах невизначеності, знанням стратегії і тактики антикризового управління економічним об'єктом у реальних умовах.

Список використаної літератури:

  1.  Романов В.С. Поняття ризиків в економічній діяльності  //
  2.  Макаренко О.І. Господарський ризик в умовах ринкової економіки// Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №6. – С.159-165.
  3.    Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.
  4.  Риски : информационный сайт о рисках [Электронный ресурс].
  5.  Управление риском [Электронный ресурс]. –
  6.  Лук’янова В.В.,  Головач Т.В.  Економічний ризик:  Навчальний посібник. –  К.:  Академвидав, 2007. – 464 с.
  7.  Смирнов В. Процесс управления риском // Управление риском. – 1997. – № 4. – С. 9-12.
  8.  Глибокий В. Сучасні підходи до оцінки ризику  / В. Глубокий // Вісник КНТЕУ. – 2008. – № 3. – С. 101-110.
  9.  Устенко О.Л. Теория экономического риска : Монография. – К.: МАУП, 2008. – 164 с.
  10.   Сенейко Ю.В.  Сучасні підходи до трактування категорії  “ризик” // Регіональна економіка – 2006, № 1–С.206-211.
  11.   Луман Н. Понятие риска // Thesis, 2008, Вып. 5 – С.135-160.  
  12.   Бережная О. В. Экономические риски: понятие и сущность // Сб. науч. трудов СевКавГТУ. Сер. “Экономика” – 2007.–  №5.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

14384. Изучение свойств индуцированного излучения оптического квантового генератора 38.5 KB
  Работа №74.2 Изучение свойств индуцированного излучения оптического квантового генератора. Цель: Определить длину волны лазерного излучения и измерить угловую расходимость лазерного луча. Оборудование: Лазер на оптической скамье дифракционная решетка шка
14385. Дифракционная решетка 39.5 KB
  Работа №71.2 Дифракционная решетка Цель работы: Определить длины волн нескольких линий ртутного спектра с помощью дифракционной решетки. Оборудование: Ртутная лампа ПРК2 спектрогониометр дифракционная решетка. Порядок выполнения работы 1 Проверил з
14386. Определение емкостей конденсаторов и ЭДС гальванических элементов при помощи баллистического галванометра 49 KB
  Работа №33 Определение емкостей конденсаторов и ЭДС гальванических элементов при помощи баллистического галванометра. Цель: Измерить емкости конденсаторов и ЭДС гальванических элементов при помощи баллистического гальванометра. Оборудование: баллистический га
14387. Измерение сопротивления с помощью моста постоянного тока. Определение удельного сопротивления проводников 49 KB
  Работа №31 Измерение сопротивления с помощью моста постоянного тока. Определение удельного сопротивления проводников. Цель: Измерить сопротивление провдников с помощью моста постоянного тока. Определить удельное сопротивление проводника. Оборудование: 3 иссле
14388. Определение внутреннего сопротивления гальванометра 192.5 KB
  Лабораторная работа № 138 Цель работы: Определение внутреннего сопротивления гальванометра. Определение средней чувствительности и градуирование гальванометра. Изучение зависимости периода колебаний логарифмического декремента затухания и времени успокоения от со...
14389. Проверить линейность усилителей электронного осциллографа 230 KB
  Лабораторная работа № 130 Цель работы: Проверить линейность усилителей электронного осциллографа произвести градуировку усилителей проверить внутренний калибратор напряжений. Приборы и материалы: осциллограф реостат магазин сопротивлений вольтметр. ...
14390. Определение внутреннего сопротивления гальванометра 144 KB
  Лабораторная работа № 32 Цель работы: Определение внутреннего сопротивления гальванометра. Расчет добавочного сопротивления для использования гальванометра в качестве вольтметра. Приборы и материалы: гальванометр магазины сопротивлений – 2 реостат вольтметр выкл...
14391. Измерение высокого вакуума 80 KB
  Лабораторная работа №010 Измерение высокого вакуума. Задача работы: Получение графиков зависимости ионного тока от тока эмиссии напряжения на сетке и напряжения на коллекторе ионизационной лампы. Получение приближённого значения потенциала ионизаци
14392. Изучить работу ионизационного манометра, зависимость ионного тока от изменения различных параметров 267.5 KB
  Лабораторная работа № 10 Цель работы: Изучить работу ионизационного манометра зависимость ионного тока от изменения различных параметров ток накала напряжение на сетке между катодом и анодом. Приборы и материалы: Ионизационный манометр миллиамперметры – 2 амперме...